Пастернак Ігор Іванович. Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей

Краткое описание

Пастернак Ігор Іванович. Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей : дис... канд. мед. наук: 14.01.09 / Буковинський держ. медичний ун-т. — Чернівці, 2007. — 179арк. — Бібліогр.: арк. 151-179

Пастернак І.І. Комплексне лікування апендикулярного перитоніту у дітей. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 дитяча хірургія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2007.
Дисертація присвячена розробці, імунопатогенетичному обґрунтуванню та аналізу клінічної ефективності нового способу лікування дітей, хворих на гострий апендикулярний перитоніт, із застосуванням інтраопераційного ультразвукового опромінення очеревини та поєднаного впливу еферентних методів.
У дисертації дана клініко-імунологічна характеристика особливостей протікання гострого перитоніту в дітей. Вивчено стан імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності дитячого організму в залежності від поширення запального процесу, встановлено інформативність показників імунограми при цьому захворюванні. Доведена ефективність комплексного лікування гострого перитоніту апендикулярного генезу із застосуванням гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу, інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини.

У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення актуального завдання дитячої хірургії удосконалення результатів лікування дітей із гострим перитонітом, шляхом застосування інтраопераційної ультразвукової кавітації очеревини та поєднаного імунокорегуючого впливу еферентних методів лікування. Вивчено рівень захворюваності дітей на гострий перитоніт за період з 1998 по 2005 роки.
1. У дітей, хворих на гострий перитоніт, мають місце зміни імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності, які залежать від поширеності патологічного процесу в черевній порожнині. При місцевому перитоніті розвиток імунних реакцій відбувається за загальними механізмами, збалансовано та ефективно. При дифузному - формується вторинний імунодефіцитний стан, виснаження імунних функцій, переважно систем специфічного імунного захисту: дефіцит Т-лімфоцитів, за рахунок Т-хелперних субпопуляцій, супроводжується наростанням Т-супресорної активності та вмісту 0-лімфоцитів, активація з виснаженням функціональних резервів ефекторної системи неспецифічного протиінфекційного захисту. При розлитому перитоніті формується параліч ефекторної неспецифічної системи протиінфекційного захисту та пригнічення специфічного антитілоутворення.
2. Ранній післяопераційний період при місцевому перитоніті не потребує проведення імунокорегуючої терапії; при дифузному - необхідне застосування засобів імуностимулюючої дії; у дітей з розлитим перитонітом доцільне проведення імуносорбційної та імунозамісної терапії.
3. Гіпербарична оксигенація впливає на клітинні та гуморальні фактори імунітету при дифузному перитоніті в дітей. Відмічений прямий і опосередкований вплив на Т-клітинно-опосередкований імунітет (зростання числа Т-лімфоцитів (1,53±0,49Ч109кл/л), нормалізація Т-хелперів (34,90±3,25%) і пригнічення Т-супресорів (9,01±1,32%)), неспецифічну протиінфекційну резистентність (зростання фагоцитарної активності (78,30±3,98%) та фагоцитарного числа (7,57±1,99), нормалізація киснезалежних механізмів бактерицидної активності, відновлення функціональних резервів фагоцитів), В-клітинний гуморальний імунітет (нормалізація вмісту В-лімфоцитів (0,59±0,18Ч109кл/л; 18,0±1,4%) і рівнів імуноглобулінів основних класів периферійної крові).
4. Поєднане використання методів плазмаферезу, гіпербаричної оксигенації на фоні імунозамісної терапії в лікуванні розлитого перитоніту володіє імуномодулюючим та імунозамісним ефектом: нормалізує вміст лейкоцитів (6,99±1,05Ч109кл/л) і лімфоцитів (2,76±0,41Ч109кл/л) периферійної крові, імунорегуляторний індекс (2,60±0,67), сприяє наростанню Т-хелперної активності (28,33±6,11%). Також нормалізується рівень ЦІК (114,0±19,47 ум.од.), відносний вміст В-лімфоцитів (17,6±1,41%), концентрація Ig G (9,95±2,05г/л), знижується Ig М. Стимуляція неспецифічної протиінфекційної резистентності з відновленням функціональних резервів фагоцитів проявляється зростанням фагоцитарної активності (69,13±6,71%), нормалізацією імунологічного коефіцієнта, нітросинійтетразолієвого тесту та цитохімічного коефіцієнту в спонтанному та стимульованому варіанті, зростанням коефіцієнта активності фагоцитозу (2,01±0,32).
5. Вплив інтраопераційної ультразвукової кавітації очеревини на імунний статус проявляється зростанням відносної частки лімфоцитів за рахунок Т-клітин (45,92±3,11%), усуненням дисбалансу субпопуляцій Т-лімфоцитів, нормалізацією абсолютного та відносного вмісту В-лімфоцитів (0,56±0,04Ч109кл/л; 17,83±0,72%), синтезу імуноглобулінів основних класів (Ig М, Ig G і Ig A). Ультразвукова обробка очеревини найбільше впливає на неспецифічну протиінфекційну резистентність, що проявляється активацією фагоцитарної активності (77,75±5,33%), зростанням фагоцитарного числа (6,34±0,89), нормалізацією киснезалежних механізмів бактерицидної активності фагоцитуючих клітин і відновленням резервних функцій фагоцитарної ланки, налагодженням регуляторних зв'язків між природною протиінфекційної резистентністю й клітинним імунітетом.
6. У дітей із гострим перитонітом у післяопераційному періоді формуються функціональні комплекси імунологічних показників. У дітей із дифузним перитонітом, пролікованих із застосуванням гіпероксібаротерапії, комплекси формують фактори гуморального В-клітинного імунітету та Т-клітинно-опосередкованого імунітету, В-клітинного імунітету та природної протиінфекційної резистентності. У дітей, санація черевної порожнини яким проводилась з ультразвуковим опроміненням очеревини, функціональні комплекси формували фактори неспецифічної протиінфекційної резистентності та гуморального В-клітинного імунітету.
7. Оптимізація комплексного лікування гострого перитоніту апендикулярного генезу, шляхом застосування гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу, інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини дозволила зменшити кількість ускладнень при повній відсутності летальності при дифузному перитоніті з 10% до 4,5%, при розлитому - з 21,1% до 13,3%; досягнути скорочення тривалості госпіталізації при дифузному перитоніті з 19,4 до 14,1, а при розлитому - з 23,8 до 19,7 ліжкоднів.