ПЕДАГОГIЧНI УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПIЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТI УЧНIВ 7-9 КЛАСІВ НА УРОКАХ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

БЄЛЯЄВ Сергій Борисович

УДК 37.02

ПЕДАГОГIЧНI УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПIЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТI УЧНIВ 7-9 КЛАСІВ НА УРОКАХ
ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Веретенко Тетяна Григорівна
кандидат педагогічних наук,
доцент

Харків - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти формування пізнавальної активності учнів
1.1. Обґрунтування теоретичних засад навчально-пізнавальної діяльності учнів..........................................................................................
1.2. Дослідження сутності рівнів розвитку пізнавальної активності підлітків 7-9 класів у навчальному процесі........................................
1.3. Теоретичне узагальнення педагогічних умов формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів.................................................
Висновки до першого розділу ......................
РОЗДІЛ 2. Реалізація педагогічних умов у навчально-пізнавальній діяльності учнів 7-9 класів
2.1. Вивчення впливу дидактичних аспектів на формування пізнавальної активності підлітків...........................................................
2.2. Реалізація констатуючого експерименту у процесі формування пізнавальної активності учнів .....
2.3. Дослідження ролі дидактичної технології у підвищенні ефективності навчально-пізнавальної діяльності..........................
Висновки до другого розділу..................
РОЗДІЛ 3. Загальна логіка дослідження та система експериментальної роботи
3.1. Реалізація дидактичної технології у формуванні пізнавальних інтересів учнів 7-9 класів........................................................................
3.2. Дослідження педагогічних умов формування пізнавальної активності учня........................................................................................
Висновки до третього розділу...........................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...............
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...
ДОДАТКИ............................................................................................................

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова національної системи освіти в Україні, основні напрями якої визначені Конституцією України, Законом України Про освіту”, спрямована на підвищення інтелектуального потенціалу нації, виховання особистості як громадянина, котрий спроможний брати активну участь у будівництві сучасної держави. Згадані документи визначають всебічний розвиток школяра як необхідну умову удосконалення його інтересів та здібностей, підготовку учня загальноосвітньої школи до майбутньої професійної освіти та трудової діяльності. Впровадження у навчально-виховний процес школи нових концепцій та інновацій, спрямованих на розвиток пізнавальних можливостей учня, перебуває у тісному взаємозв’язку з сучасним інформаційним забезпеченням. Педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу виступають імперативом як навчальної діяльності (формування узагальненої моделі випускника загальноосвітньої школи), так і наступної соціалізації (набуття знань, розвитку загальноосвітнього мислення, підготовки підлітків до одержання ґрунтовних наукових знань).
Серед сучасних першочергових завдань, що стоять перед загальноосвітньою школою, особливу актуальність набирає розв’язання суперечностей:
- між абстрактним предметом навчально-пізнавальної діяльності (тексти, знакові системи, програми дій) та реальним процесом засвоєння знань на уроках природничо-математичного циклу;
- між цілісністю змісту загальної освіти та систематичним опануванням його через врахування педагогічних умов, які впливають на якість засвоєння знань учнями;
- між завершеністю змісту навчальної діяльності та використанням у всезростаючій мірі найновішої інформації через технічні засоби навчання.
Актуальність теми дослідження спирається на сучасні технології навчання, які проектують механізм формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу шляхом використання пізнавально-інструментальної сукупності дій вчителів та учнів, що впливає на ефективне засвоєння знань особистістю. У дослідженні змістовно-інформаційний аспект пізнавальної активності визначається освітніми технологіями, а процесуальний аспект технологіями навчання, які використовуються на уроках природничо-математичного циклу. Розв’язання завдань пізнавальної активності учнів передбачає забезпечення саморозкриття особистості, формування не тільки глибоких та міцних знань, а й самостійного та творчого мислення, уміння збирати, аналізувати інформацію, займатись самоосвітою.
У дослідженні доведено, що процес навчання учнів у школі формує уявлення про сучасну наукову картину світу, яка досягається розкриттям об’єктивної істини у вивченні природничо-математичних дисциплін, виявленням причинно-наслідкових зв’язків, взаємозумовленості, динамізму явищ, шляхів пошуку наукових ідей, розвитку гіпотез і теорій. У ході наукового пізнання було виявлено, що пізнавальна активність підлітка як суб’єкта діяльності специфічного середовища забезпечує реалізацію педагогічних умов досягнення освітньої мети.
Проблема розвитку пізнавальної активності учнів 7-9 класів завжди була актуальною у педагогічній науці. Питання активізації навчально-пізнавальної діяльності підлітків досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними педагогами за багатьма напрямами. Окремі аспекти проблемного навчання пізнавальної активності досліджували Е.М. Златкіна, І.Я. Лернер, О.І. Ляшенко, Р.І. Малафєєв, О.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, В.В. Михайлов, Е.І. Мусаєв, В. Оконь, Т.І. Шамова та ін. На думку названих вище дослідників, джерелом розвитку пізнавальної активності є самостійне здобуття знань під час розв’язання навчальних проблем. Система знань, якою врешті оволодіває учень, містить в собі не лише знання про закони розвитку природи, фізичні поняття, математичні теореми, а ще й приклади практичного застосування знань, сфери та способи їх використання. Завдяки методам проблемного навчання водночас відбувається знайомство з основними етапами навчально-пізнавального процесу, його закономірностями та новими технологіями, з культурою наукового мислення, набувається досвід здобуття і використання знань у практичній діяльності.
Впровадження методів самостійної навчально-пізнавальної діяльності, як умови розвитку логічної активності досліджували Л.П. Арістова, В.К.Буряк, Л.В. Жарова, М.А. Ісмаілов, А.О. Кірсанов, І.Я. Лернер, М.І.Махмутов, П.І. Підкасистий, Т.І. Шамова, А.В. Усова та ін. Перевагу методів самостійної навчально-пізнавальної діяльності в процесі формування пізнавальної активності дослідники бачили в тому, що самостійна робота не дозволяє школярам бути пасивними, примушує кожного працювати над отриманням навчальних завдань творчого змісту, а також передбачає індивідуальний темп виконання певного завдання відповідно до можливостей та особистісних якостей учня.
У дослідженні ми виявили, що вплив практичних навчальних завдань на зміцнення знань учнів розкривали В.Е. Володарський, О.А. Давіден, Х.К.Джумаєв, Л.А. Закота, Н.Ф. Іскандеров, Г.В. Косянова, Б.А. Мукушев, А.В. Токарєв, А.П. Тряпіцина, В.О. Тюріна та ін., які розкрили їх сутність та функції. Ряд робіт також присвячено дослідженню впливу демонстраційних навчальних експериментів на розвиток пізнавальної активності учнів (Л.І.Анцифєров, А.М. Арсланбєков, Л.Б. Багаткіна, С.П.Величко, Л.О. Горєв, П.В. Зуєв, Ю.К. Ільігорський, В.К. Павлюков, В.І. Тищук та ін.).
У ході науково-пошукової роботи ми вивчали шляхи використання електронної обчислювальної техніки в процесі навчання з метою розвитку навчально-пізнавальної діяльності школярів. Розглянули основні аспекти пізнавальної діяльності в роботах Е.В. Бурсіана, М.І. Жалдака, В.А.Ізвозчикова, Ф.П. Нестеренка, В.Г. Нижника, С.П. Величка, О.М.Желюка, Ю.О. Жука, Л.Л. Коношевського, О.С. Мартинюка, А.Л. Сосницької, І.М.Пустинникової, Т.М. Яценко та ін.
Використання модульно-розвивальної технології навчання з метою формування пізнавальної активності учня пропонують А.М. Алексюк, К.Я. Вазіна, П.М. Гусак, Л.О. Лісіна, Є.В. Сковін, П.І. Третьяков, А.В.Фурман та ін.
Кожен із розглянутих шляхів розв’язання проблеми формування пізнавальної активності є ефективним і має певний позитивний вплив на формування наукової системи знань та розвиток розумових здібностей школяра, але жоден з них не можна визначити єдиним, що може забезпечити формування самостійності, ініціативності, уміння займатись самоосвітою.
Відсутність одностайної думки щодо розв'язання проблеми формування пізнавальної активності підсилюється існуючою потребою забезпечувати саморозкриття особистості, формування глибоких та міцних знань, самостійного творчого мислення, умінь та прагнень самостійного здобуття знань зумовлюють актуальність проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках природничо-математичного циклу та вибір теми дисертаційного дослідження Педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу”.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно профілю наукових досліджень кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Формування особистісної культури студента як складника правильного вибору” (0198U002253) та "Сучасні педагогічні технології в організації відносин особи з довкіллям" (держреєстрація №9-35-03). Тема затверджена на засіданні Вченої ради загальноуніверситетських кафедр з соціально-гуманітарних дисциплін ХНУ (протокол №3 від 27.05.99), узгоджена в Раді з координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №6 від 18.10.99).
Об’єкт дослідження процес пізнавальної активності учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів на уроках природничо-математичного циклу.
Мета дослідження полягає у визначенні і науковому обґрунтуванні педагогічних умов формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів у процесі вивчення дисциплін природничо-математичного циклу.
Гіпотеза дослідження формування пізнавальної активності учнів забезпечується інтенсивним зовнішнім й внутрішнім стимулюванням цього процесу, який реалізується шляхом створення педагогічних сприятливих умов (емоційно вільної, комфортної атмосфери навчання) та розвитку всього комплексу структурних компонентів навчально-пізнавальної діяльності, як наслідок, їхнього постійного природного управління її перебігом, що в комплексному взаємозв’язку забезпечує входження учня у процес навчання свідомо й активно діючим суб'єктом.
Згідно з предметом, метою, гіпотезою, дисертаційне дослідження спрямоване на розв’язання таких завдань:
1. На основі аналізу філософської й психолого-педагогічної літератури уточнити та розробити сутність поняття навчально-пізнавальної діяльності учня.
2. Визначити структуру навчально-пізнавальної діяльності з огляду на сучасні концептуальні підходи до особистісно орієнтованого навчання учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу.
3. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу.
4. Обґрунтувати зміст науково-методичних матеріалів, що сприяють ефективному навчанню учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання; системно-структурний аналіз діяльності; філософські, психологічні та педагогічні концепції навчальної діяльності (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, М.В. Дьомін, Д.Б. Ельконін, І.І. Ільясов, А.О.Кірсанов, М.С. Каган, О.О. Леонтьєв, Й. Лінгарт, С.Л. Рубінштейн, Г.І.Щукіна, Е.Г. Юдін); дослідження пізнавальної активності особистості (К.А. Абульханова, А.О. Кірсанов, Г.І. Коберник, І.Я. Лернер, В.І. Лозова, П.І.Підкасістий, Ф.В. Старко, Т.І. Шамова); педагогічні концепції суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників процесу навчання (М.І. Алексєєва, Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн); концепції індивідуалізованого та диференційованого навчання (І.Д. Бех, П.М. Гусак, А.О. Кірсанов, І.Е. Унт); технологічний підхід в освіті (В.І. Євдокимов, А.С. Нісімчук, Е.Н. Пєхота, І.Ф. Прокопенко, І.О. Смолюк); концепції розвитку загальноосвітньої школи.
Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи науково-педагогічного дослідження: аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури з метою визначення сутності категорій "навчання" й "активність", структури навчально-пізнавальної діяльності, досвіду формування пізнавальної активності учнів; проведення дослідно-експериментальної роботи з перевірки запропонованих педагогічних умов формування пізнавальної активності учнів; узагальнення результатів експерименту на підставі даних анкетування, ранжування, спостережень, бесід, зрізів по параметрах, що досліджувались з метою визначення ефективності запропонованих педагогічних умов формування пізнавальної активності учнів на уроках природничо-математичного циклу.
Експериментальна база та етапи дослідження.
В експерименті брали участь учні та вчителі Харківських загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня №141, №152, загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №1 м. Південне Харківської області. Дослідно-експериментальною роботою на різних етапах було охоплено 457 учнів та 107 вчителів біології, хімії, математики, фізики.
Дослідно-пошукова робота проводилась в три етапи.
На першому етапі (1996-1998 рр.) вивчено стан розробленості досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі, обґрунтовано об’єкт, предмет, конкретизовано завдання дослідження, розроблено методику експериментальної роботи.
На другому етапі (1998-2000 рр.) здійснено констатуючий експеримент, під час якого узагальнено зібраний фактичний матеріал з питань оцінювання розвитку навчально-пізнавальної діяльності школярів, визначено основні показники та рівні розвитку пізнавальної активності, розроблено технологію формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу.
На третьому етапі (2000-2002 рр.) проведено формуючий експеримент, систематизовано та узагальнено результати досліджень, здійснено математичну та статистичну обробку даних, впроваджено теоретичні та практичні результати у навчальний процес середніх закладів освіти, оформлено результати наукового пошуку, визначено перспективу подальших досліджень.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що в ньому:
розроблено та обґрунтовано технологію формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу у системі середньої освіти за 12-бальною шкалою, що передбачає взаємозумовлену діяльність учнів та вчителів у процесі засвоєння наукових знань з використанням модульно-пізнавального та дидактично-технологічного аспектів навчально-пізнавальної діяльності; уточнено сутність пізнавальної активності та обґрунтовано можливості використання її якісним показником розвитку навчального процесу за допомогою розроблених рівнів пізнавальної активності; виділено в структурі навчання особистісний компонент й визначено його роль у процесі керування навчально-пізнавальною діяльністю учня; визначено роль теоретичних знань та вплив педагогічних умов на формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів у процесі реалізації природничо-математичного циклу, що забезпечує розв'язання означеної проблеми шляхом одночасного інтенсивного зовнішнього й внутрішнього його стимулювання.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропоновані педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу дають можливість більш ефективно будувати процес навчання з цих дисциплін, розвивати активність, ініціативність й творчість мислення школярів. Обрані рівні розвитку пізнавальної активності та критерії їх визначення можна використовувати для якісної оцінки й діагностики розвитку навчально-пізнавальної діяльності учнів. Методика їх застосування розкрита у статті „Використання пізнавальної активності у вивченні розвитку навчально-пізнавальної діяльності учня”.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, застосуванням комплексної методики теоретико-експериментальної роботи, репрезентативністю вибірки, об’єктивними результатами експериментальної перевірки розроблених положень, проведеним моніторингом оцінювальної діяльності, застосуванням методів математичної статистики для обробки кількісних та якісних показників, обговоренням отриманих результатів на науково-практичних конференціях.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення наукового дослідження викладались на Міжнародній науковій конференції ”А.С.Макаренко видатний педагог ХХ століття”, на науково-методичній конференції Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть”, на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми безперервної освіти". Результати дослідження було апробовано під час викладання предметів природничо-математичного циклу в 7-9 класах загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня № 141, 152 м. Харкова, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №1 м. Південне Харківської області (1998-2002 рр.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 14 одноосібних наукових працях із них 8 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (245 найменувань на 19 сторінках) та 5 додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 191 сторінка, з яких 163 основного тексту. Робота містить 17 таблиць, 3 діаграми.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
1. Навчально-пізнавальна діяльність є важливим компонентом формування особистості, яка цілеспрямовано оволодіває знаннями та вміннями, що складають досвід суспільства і можуть бути використані як інструмент для самостійного набуття нових знань та вмінь. Це сприяє її саморозвитку, самоперетворенню та успішної соціалізації. Особливою ознакою навчально-пізнавальної діяльності є її спрямованість на самоперетворення та саморозвиток учня. Виявлено, що необхідність врахування знань учнів, реалізація їх особливостей під час вибору заходів ефективного зовнішнього управління є важливою домінантою сучасної технології навчання.
2. Навчально-пізнавальна діяльність є цілісною системою, структуру якої складають особистісний, мотиваційний, цільовий, змістовно-операційний, контрольно-регулюючий та оціночно-результативний компоненти. Наявність кожного з виділених компонентів та реалізація їхнього функціонального призначення є ознакою повноцінного функціонування й розвитку навчально-пізнавальної діяльності підлітка, оскільки перераховані компоненти мають тісні зв'язки та взаємозалежності (будь-які зміни в одному з них впливають на результат пізнавальної діяльності взагалі).
3. Пізнавальну активність, незважаючи на певні розбіжності у визначеннях різних авторів та спільну ідею вважати її важливою рисою особистості, слід розглядати як якісний показник розвитку навчально-пізнавальної діяльності, що характеризує ставлення особистості до цієї діяльності, оцінює частку самостійності у навчанні, розкриває готовність до самоосвіти й наявність комплексу відповідних умінь. Пізнавальна активність виражається у самостійності, ініціативності, наполегливості школяра. З її допомогою протягом процесу навчання можна здійснювати діагностику й досліджувати тенденції розвитку навчально-пізнавальної діяльності, ефективно прогнозувати цей розвиток не заперечуючи відомі підходи щодо трактування сутності пізнавальної активності у сучасній технології навчання.
4. Дослідно-експериментальна робота показала, що для отримання оптимальної, достатньої інформації про стан навчально-пізнавальної діяльності учня, кількісної та якісної її оцінки необхідним є введення чотирьох рівнів розвитку пізнавальної активності, як-от: індиферентний, відтворюючий, частково-пошуковий, творчий. Виділення такої кількості рівнів розвитку пізнавальної активності зумовлено необхідністю дослідження тенденцій розвитку навчально-пізнавальної діяльності, ефективного його прогнозування, обирання доречних методів педагогічного управління діями учня та загальним розвитком сучасної особистості.
5. У процесі дослідження обґрунтовані показники, за якими визначаються рівні пізнавальної активності. Зокрема, це: наявність інтересу до навчання, що зовнішньо виражається у свідомому характері навчально-пізнавальної діяльності, невимушеності дій; цілеспрямованість та наполегливість навчально-пізнавальних дій; тривалість довільної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисципліну; прагнення до систематичного навчання, що зовнішньо реалізується поряд із наполегливістю в охайності, ретельності під час виконання навчальних дій. Результати дослідження переконують, що позитивна навчально-пізнавальна мотивація, яка реалізується у свідомому визначенні мети власної навчально-пізнавальної діяльності, розумінні та сприйманні вимог вчителя; наявність та розвиненість умінь працювати з книгою; наявність уміння складати план своїх дій; наявність умінь самоконтролю впливають на ефективність формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу.
6. Результати дослідно-експериментальної роботи дають підстави виділити наступні педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу:
¨ позитивна емоційна атмосфера в учнівському колективі, що грунтується на засадах суб'єкт-суб'єктного спілкування вчителя та учнів;
¨ оволодіння учнями технікою самостійної навчально-пізнавальної діяльності.
Виділення означених педагогічних умов ґрунтується на аналізі сучасних аспектів технології навчання, яка спирається на особистісно орієнтовані мотиви пізнавальної активності учнів.
7. У дослідженні доведено, що педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів обумовлені необхідністю створення зовнішнього позитивного впливу на внутрішній духовний світ школяра. Їх реалізація залежить від комплексу якостей особистості вчителя, що разом складають його педагогічну майстерність і забезпечують необхідний позитивний клімат навчального спілкування, встановлення діалогу між учасниками процесу технології навчання. Обґрунтування педагогічних умов сприяє формуванню позитивної навчальної мотивації учнів та сприянню розвитку пізнавальних інтересів, які забезпечують внутрішню готовність до ефективної навчальної діяльності.
8. Сучасні педагогічні умови зумовили залежність рівня сформованості пізнавальної активності від обсягу та якості операційного складу дій, якими володіє суб'єкт навчально-пізнавальної діяльності, а також від наявності у нього поряд з готовністю ще й умінь самостійно планувати свою діяльність, контролювати її перебіг, оцінювати результати. Засобом реалізації цієї педагогічної умови є впровадження у процес навчання індивідуально орієнтованих вправ для самостійного розв'язання різних ступенів складності з моменту сприйняття нових знань до моменту всебічного повноцінного їх опанування. Означені вправи передбачають організацію таких видів самостійної роботи, як-от: спостереження; аналіз формул, графіків та явищ, демонстраційних експериментів; робота з підручником; робота з додатковими джерелами знань; підготування доповідей, повідомлень, рефератів; виконання усних та письмових вправ; розв'язання задач, що вимагають комплексного застосування знань; лабораторні роботи; експерименти з елементами дослідження, що впливає на ефективність формування пізнавальних інтересів.
9. Здійснена дослідно-експериментальна робота підтвердила робочу гіпотезу, що формування пізнавальної активності учня забезпечується інтенсивним зовнішнім й внутрішнім стимулюванням цього процесу, яке реалізується шляхом створення зовнішніх сприятливих умов (емоційно вільна, комфортна атмосфера навчання) та стимулювання розвитку всього комплексу структурних компонентів навчально-пізнавальної діяльності і, як наслідок, їхнього постійного природного керування перебігом цієї діяльності, що разом забезпечує входження учня у процес навчання свідомо й активно діючим суб'єктом. Разом з тим наше дослідження не розкриває усіх аспектів формування пізнавальної активності учня у сучасному навчальному процесі. Потребують подальшого вивчення проблеми технології управління у розвитку пізнавальних інтересів особистості, удосконалення дидактичних процесів в сучасній загальноосвітній школі, які впливають на ефективність якісного засвоєння знань в цілісній системі вивчення предметів природничо-математичного циклу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Абульханова К.А. Психология и сознание личности (Проблемы методологии, теории и исследования реальной личности). М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 1999. 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Изд-во «Наука», 1980 335 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Совместная деятельность: методология, теория, практика. М., 1988.
4. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. Київ, Видавництво Радянська школа”, 1974. 120 с.
5. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. 2-е вид., перераб. і доп. К.: Рад. школа, 1981. 206 с.
6. Алексюк А.М. Педагогіка: Посібник для студентів університетів. К.: Вища шк., 1985. 295 с.
7. Алексюк А.М., Кашин С.О. Удосконалення навчального процесу в середній школі. Київ, Вища школа”, 1986. 56с.
8. Аникеева Н.П. Воспитание детей игрой: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1987. 144 с.
9. Анисимов А.Ю. Розвиток методики складання та розв'язування задач в умовах реалізації стандартів фізичної освіти. Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 2000. 20 с.
10. Анциферов Л.И. Оптимизация школьного физического эксперимента: Автореф. дис. канд. пед. наук. Л., 1986. 30 с.
11. Аристова Л.П. Активность учения школьника. М., Просвещение, 1968. 138 с.
12. Арсланбеков А.М. Совершенствование учебного физического эксперимента по разделу электродинамика”: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1984. 16 с.
13. Архіпова Т.Л. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів 7-9 класів у процесі вивчення геометрії з використанням комп'ютера: Автореф. дис. канд. пед. наук. Київ, 2002. 20 с.
14. Бабанский Ю.К. Выбор методов обучения в средней школе. М.: Педагогика, 1981. 176 с.
15. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1989. 558 с.
16. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1985. 208 с.
17. Бабанский Ю.К. Педагогика. 2-е изд., доп. и перераб. М.: Просвещение, 1988. 478 с.
18. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса: (В вопросах и ответах). 2-е изд., перераб. и доп. К.: Рад. школа, 1984. 287 с.
19. Багаткина Л.Б. Система школьного демонстрационного эксперимента и учебного оборудования по физической оптике как средство совершенствования учебно-воспитательного процесса: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1984. 18 с.
20. Батракова С.Н. Педагогическое общение как диалог в культуре. // Педагогика. 2002. №4. - С. 27-33.
21. Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). М.: Книга, 1991. 445 с.
22. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Перевод с английского. Общая редакция В.Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1986 422 с.
23. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
24. Бех І.Д., Вознюк О.В., Левківський М.В. Деякі аспекти нової виховної парадигми (в контексті творчості А.С. Макаренка) // Педагогіка і психологія. 2001 №1(30). С. 5-17.
25. Бєляєв С.Б. Використання пізнавальної активності у вивченні розвитку пнавчально-пізнавальної діяльності учня. // Наукові записки кафедри педагогіки. Випуск VIIІ. Харків: ХНУ, 2001. С. 32-39.
26. Блинов В.М. Эффективность обучения. М.: Педагогика, 1976. 192 с.
27. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения в двух томах. М.: Педагогика, 1979, т І 304 с.
28. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения в двух томах. М.: Педагогика, 1979, т ІІ 398 с.
29. Бойко Н.О. Дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів.: Дис. канд. пед. наук. Х., 1999.
30. Бондаревская Е.В. Смысл и стратегии личностно ориентированного воспитания. // Педагогика. 2001. №1. С. 17-24.
31. Братанич О.Г. Педагогічні умови диференційованого навчання учнів загальноосвітньої школи: Автореф. дис. канд. пед. наук. Кривий Ріг, 2001. 19 с.
32. Брейтигам Э.К. Обучение математике в личностно ориентированной модели образования. // Педагогика 2000. №10. С. 45-48.
33. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
34. Будний Б.Є. Теоретичні основи формування в учнів системи фундаментальних фізичних понять: Автореф. дис. докотра пед. наук. К., 1997. 51 с.
35. Буряк В.К. Самостійна робота з книгою. К.:Знання”УРСР, 1990 48 с.
36. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1984 64 с.
37. Буряк В.К. Функции учителя и учащихся в самостоятельной деятельности на уроке // Активизация учебно-познавательной деятельности учащихся. Л. 1984 с. 85-91.
38. Бучківська В.В. Взаємини в дитячому колективі умова особистісно-орієнтованого навчального процесу.// Педагогіка і психологія 2000.- №1(26).- С. 72-76.
39. Васецька Т.М. Вплив темпераменту на індивідуальний стиль діяльності молодших школярів.// Педагогіка і психологія 1999. №1. С. 69-73.
40. Вашуленко О.П. Про побудову системи вправ для досягнення мінімально обов'язкових результатів навчання геометрії в основній школі // Педагогіка і психологія. 2002 №2(31). с. 31-34.
41. Величко С.П. Розвиток системи навчального фізичного експерименту в сучасній середній школі: Автор. дис. докт. пед. наук. К., 1998. 34с.
42. Виноградова М.Д. Идеи А.С.Макаренко сегодня. М.: Знание, 1988. 78с.
43. Виноградова М.Д. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. М.: Просвещение, 1977. 159 с.
44. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов педагогических институтов. М.: Просвещение, 1979. 288 с.
45. Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству: Из опыта работы. М.: Просвещение, 1982. 144 с.
46. Волков И.П. Учим творчеству: Из опыта работы учителя труда и рисования школы № 2 г. Реутова Моск. обл. 2-е изд., с испр. и доп. М.: Педагогика, 1988. 94 с.
47. Володарский В.Е. Система задач как средство повышения эффективности обучения физике в средней школе: Автореф. дис. канд. пед. наук. Л., 1980. 22 с.
48. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М., 1967. 267 с.
49. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М., Педагогика, 1991. 480 с.
50. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М.: Изд-во МГУ, 1988. 254 с.
51. Гайфуллин В.Г. Профессиональная ориентация учащихся в процессе обучения физике: Автореф. дис. доктора пед. наук. Л., 1989. 32 с.
52. Галицкий А.Г. Совершенствование методики формирования умений и навыков учащихся по научной организации труда в процессе обучения физике: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1992. 18 с.
53. Галузинский В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся. К.: Рад. школа, 1982. 136 с.
54. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1995. 237 с.
55. Гальперин П.Я. Актуальные проблемы возрастной психологии: Материалы к курсу лекций. М.: Изд-во МГУ, 1978. 118 с.
56. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Изд-во МГУ, 1976. 150с.
57. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М.: Изд-во МГУ, 1985. 45 с.
58. Гельвеций К. Соч.: В 2 т. М., 1974. Т. 1. 647 с.
59. Гельвеций К. Соч.: В 2 т. М., 1974. Т. 2. 687 с.
60. Герасимов С.В. Познавательная активность и понимание. // Вопросы психологии 1994 №3 С. 88-93
61. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. М.: «Школа-пресс», 1995. 448 с.
62. Глассер У. Школы без неудачников. Пер. с англ./ Общ. ред. и предисл. В.Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1991. 184 с.
63. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 357 с.
64. Гончаренко С.У. Книжка для читання з фізики. 6 клас. К.: Рад. школа, 1981. 239 с.
65. Гончаренко С.У. Книжка для читання з фізики: Теплові явища. 7 кл. К.: Рад. шк., 1985. 240 с.
66. Гончаренко С.У. Методика навчання фізики в середній школі. Механіка: Посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1984. 208 с.
67. Гончаренко С.У. Фізика: Основні закони і формули. 4-е вид. К.: Либідь, 1996. 46 с.
68. Гончаренко С.У. Формування наукового світогляду учнів під час вивчання фізики: Посібник для вчителя. К.: Рад. шк., 1990. 207 с.
69. Горев Л.А. Занимательные опыты по физике в 6-7 классах средней школы. Кн. для учителя. 2-е изд. М.: Просвещение, 1985. 175 с.
70. Гоцкало Н. Особистісно зорієнтований підхід у творчій спадщині видатних педагогів. // Рідна школа. 2002 №7(870) С. 61-63.
71. Гуляєва Л.В. Проблемно-модульний підхід до вивчення фізики в сучасній загальноосвітній школі: Автореф. дис. канд. пед. наук. Київ., 2000. 20 с.
72. Гусак П. Підготовка соціального педагога: рейтингове навчання // Проблеми педагогічних технологій. Зб. наук. праць. Вип. 2. Луцьк, 2002. С. 147 - 158.
73. Давиден А.А. Экспериментальные задачи как средство повышения уровня и качества знаний учащихся по физике: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1991. 22 с.
74. Давыдов В.В, Ломпшер И., Маркова А.К. Формирование учебной деятельности школьников. М.: Педагогика, 1982. 216 с.
75. Давыдов В.В. Возрастные аспекты развития всесторонней и гармонической личности. В сб.: Психолого-педагогические проблемы адаптации человека и машины в системе управления. М.: Наука, 1980. 320 с.
76. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
77. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів. // Рідна школа. 2002. №6(869) С. 18-20.
78. Демин М.В. Природа деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1984. 168 с.
79. Джумаев Х.К. Учебно-познавательные задачи по физике как одно из средств формирования у учащихся познавательной активности и самостоятельности (на материале 7-8 кл.): Автореф. дис. канд. пед. наук. Челябинск, 1989. 19 с.
80. Дубова Т.В. Розвиток пізнавальної активності учнів 5-6 класів на основі нових інформаційних технологій на уроках математики: Автореф. дис. канд. пед. наук. Київ., 2002. 18 с.
81. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес. М.: Знание, 1984. 80 с.
82. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: «Дом педагогики», 1996. 208 с.
83. Дусавицкий А.К. Формула интереса. М.: Педагогика, 1989. 172 с.
84. Евсеева Н.М. Экспериментальные упражнения в курсе физики как средство организации познавательной деятельности учащихся подросткового возраста: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1990. 17 с.
85. Ермолаев О.Ю., Марютина Т.М., Мешкова Т.А. Внимание школьника. М.: Знание, 1987. 80 с.
86. Жариков Е.С. Как приблизить час открытия: Введение в психологию научного труда. Кишинев: Штиинца, 1990. 334 с.
87. Жарова Л.В. О сущности самостоятельной деятельности учащихся // Активизация учебно-познавательной деятельности учащихся. Л., 1984. С 64-71. 144 с.
88. Забокрицкая Е.И. Виды познавательных заданий для лабораторных и практических работ (в обучении естественнонаучным предметам в 7-9 классах общеобразовательных школ): Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1984. 24 с.
89. Зак А.З. Как определить уровень развития мышления школьника. М.: Знание, 1982. 208 с.
90. Закота Л.А. Управління пізнавальною діяльністю школярів у процесі розв’язання ними навчальних задач: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1992. 25 с.
91. Златкіна Е.М. Проблемне навчання // Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчально-виховному процесі. Донецьк. 1971 с. 41-59.
92. Злобин Н.С. Деятельность труд культура // Деятельность: теории, методология, проблемы // М., Политиздат, 1990. 365 с.
93. Зорька О.В. Елементи цікавої фізики як засіб формування пізнавального інтересу: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1994. 21 с.
94. Зуев П.В. Учебный эксперимент как средство оптимизации подготовки учащихся по физике (экспериментальный аспект подготовки): Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1994. 16 с.
95. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства. К., «Вища школа», 1987.- 207 с.
96. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність: Підручник. К.: Вища школа., 1987. 347 с.
97. Ильигорский Ю.К. Особенности организации учебного эксперимента в школах с углубленным изучением физики: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1986. 19 с.
98. Ильин Е.Н. Искусство общения: Из опыта работы учителя литературы 516-й школы Ленинграда. М.: Педагогика, 1982. 110 с.
99. Ильин Е.Н. Путь к ученику: Раздумья учителя-словесника: Книга для учителя: Из опыта работы. М.: Просвещение, 1988. 221 с.
100. Ильин Е.Н. Шаги навстречу: Из опыта работы учителя. М.: Просвещение, 1986. 32 с.
101. Ильясов И.И. Структура процесса учения. Изд-во Московского университета, 1986. 200 с.
102. Искандеров Н.Ф. Экспериментальные задачи как средство формирования знаний о физическом явлении и развития логического мышления в курсе физики основной школы (VI-VIII кл.): Автореф. дис. канд. пед. наук. Челябинск, 1993. 18 с.
103. Исмаилов М.А. Организация самостоятельных работ по физике, формирующих творческую деятельность учащихся (на основе курса физики VII-VIII кл.): Автореф. дис. канд. пед. наук. Баку, 1990. 24с.
104. Исследования мышления в советской психологии. М.: Наука, 1996. 476 с.
105. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М., Политиздат, 1974. 328 с.
106. Калошина И.П. Структура и механизмы творческой деятельности (нормативный подход). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 168 с.
107. Кветной М.С. Человеческая деятельность: сущность, структура, типы (социологический аспект). Изд-во Саратовского ун-та, 1974. 224 с.
108. Кибардина Л.П. Формирование познавательного интереса учащихся на основе системного подхода к обучению в 4-8 классах (на материале математики): Автореф. дис. канд. пед. наук. Ташкент, 1988. 17 с.
109. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. Изд-во Казанского ун-та”, 1982. 224 с.
110. Клинберг Л. Проблемы теории обучения : Пер. с нем. М.: Педагогика, 1984 265 с.
111. Кобель Г.П. Моделювання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики (на матеріалі молекулярної фізики): Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1995. 24 с.
112. Коберник Г.І. Стимулювання навчально-пізнавальної активності молодших школярів в умовах диференційованого навчання (на матеріалах уроків математики): Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1995. 24 с.
113. Ковальчук Л.В. Використання методів наукового пізнання як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників у навчальному процесі з фізики: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1993. 18 с.
114. Кононенко С.О. Удосконалення методики і техніки шкільного фізичного експерименту при вивченні коливальних і хвильових процесів6 Автореф. дис. канд. пед. наук. Київ., 2001. 20 с.
115. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). // Педагогічна газета. 2002. №1(91). С.4-6.
116. Коротаева Е. Уровни познавательной активности. // Народное образование 1995 №10 С. 156-159.
117. Коротов В.М. Воспитывающее обучение. М: Просвещение, 1980. 191 с.
118. Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса: (Учеб. пособие для слушателей ФПК директоров школ и студентов пед. ин-тов). М.: Просвещение, 1983. 223 с.
119. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий: Кн. для учителей. Из опыта работы. М.: Просвещение, 1989. 159 с.
120. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. шк., 1989 608 с.
121. Косянова Г.В. Система фізичних задач для розвитку творчих здібностей учнів: Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1995. 24 с.
122. Краснопольский М.Г., Підкасистий П.І. Самоосвіта і її місце в системі пізнавальної діяльності // Активізація пізнавальної діяльності учнів і навчально-виховному процесі. Донецьк, 1971. С 60-65.
123. Кремень В.Г. Особистісно-розвивальне навчан