ПІДЗВІТНІСТЬ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Краткое описание

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАIНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

СИНКОВА Олена Михайлівна

УДК 342.518: 35.07

ПІДЗВІТНІСТЬ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
АНДРІЙКО Ольга Федорівна,
доктор юридичних наук

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади підзвітності в системі органів виконавчої влади
1.1. Історія виникнення поняття підзвітності та його трансформація .............................................................................................
16
1.2. Методологія теорії підзвітності і напрями її розвитку .................... 35
1.3. Правова природа підзвітності ............................................................. 56
1.4. Система органів виконавчої влади: поняття та загальні ознаки ...........................................................................................................
74
Висновки до Розділу 1 ................................................................................ 92

РОЗДІЛ 2. Організаційно-правове забезпечення підзвітності в органах виконавчої влади
2.1. Підзвітність в управлінських відносинах у органах виконавчої влади ............................................................................................................
96
2.2. Підзвітність у субординаційних відносинах: ознаки та загальна характеристика ...........................................................................................
112
2.3. Специфіка підзвітності в координаційних відносинах .................... 130
2.4. Особливості підзвітності в реординаційних відносинах ................. 148
Висновки до Розділу 2 ................................................................................ 167

РОЗДІЛ 3. Вдосконалення форм та методів підзвітності в системі органів виконавчої влади
3.1. Поняття форм і методі підзвітності та їх класифікація .................... 171
3.2. Стандарти підзвітності: види та особливості застосування ............ 188
3.3. Регламентація внутрішнього управлінського контролю та аудиту адміністративної діяльності .......................................................................
207
3.4. Моніторинг та оцінювання підзвітності ............................................ 228
Висновки до Розділу 3 ................................................................................ 241

РОЗДІЛ 4. Напрями удосконалення правового регулювання підзвітності в системі органів виконавчої влади
4.1. Правове забезпечення впровадження системи ризик-менеджменту при прийнятті рішень в органах виконавчої влади .........
246
4.2. Розвиток координаційних відносин та їх організаційно-правового забезпечення в системі органів виконавчої влади в зарубіжних країнах .........................................................................................................

265
Висновки до Розділу 4 ................................................................................ 285

РОЗДІЛ 5. Проблеми підзвітності та відповідальності в системі органів виконавчої влади
5.1. Відповідальність як засіб забезпечення підзвітності в органах виконавчої влади ........................................................................................
288
5.2. Дисципліна та підзвітність у системі органів виконавчої влади ............................................................................................................
309
5.3. Підзвітність та відповідальність за порушення етичних вимог ............................................................................................................
329
Висновки до Розділу 5 ................................................................................ 350

ВИСНОВКИ ............................................................................................... 355

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................. 360

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах незалежності України система органів виконавчої влади зазнала значних змін. Подальше реформування системи органів виконавчої влади потребує вирішення низки теоретичних і практичних організаційно-правових проблем, спрямованих на забезпечення її ефективного функціонування, до яких належить і проблема підзвітності, теоретичне осмислення якої – об’єктивна потреба і необхідна умова подальшої розбудови суспільства та науково обґрунтованого управління соціальними процесами.
Актуальність дослідження підзвітності в системі органів виконавчої влади вимагає спеціальних наукових підходів у сфері організаційно-правового забезпечення системи органів виконавчої влади, вдосконалення організаційної струк¬тури та зв’язків у системі органів виконавчої влади.
На даний час існує багато невирішених теоретичних і практичних проблем підзвітності у системі виконавчої влади, які певною мірою впливають на організацію її діяльності. Наявність цих проблем безпосередньо пов’язана з недостатньою розробленістю теорії підзвітності в системі органів виконавчої влади. Тому в сучасних умовах комплексне дослідження підзвітності набуває важливого значення, що дозволить виявити та розв’язати існуючі проблеми, а також запропонувати напрями подальшого вдосконалення її правового регулювання .
В Україні проблеми підзвітності в органах виконавчої влади, побудови і функціо¬нування органів виконавчої влади в її сис¬темному, організаційному зв’язку ще не дістали належного осмислення. Втім тільки цілісне дослідження проблеми підзвітності в органах виконавчої влади, його тео¬ретичних та правових аспектів дає змогу з’ясувати сутність підзвітності, зміст про¬цесів та відносин управління в системі органів виконавчої влади. Дані об¬ставини лише під¬креслюють актуальність проведення наукових досліджень, пов’язаних передусім з пошуками шляхів реформування і вдосконалення організації та діяльності органів виконавчої влади України.
Зазначені факти зумовлюють необхідність вироблення концептуального підходу до вдосконалення організаційно-правових засад та внесення пропозицій відносно налаго¬дження нового комплексу відносин у системі органів виконавчої влади. Нау¬ково-теоре¬тичні та прикладні дослідження з проблематики підзвітності висту¬пають базою наукового забезпечення реформування в системі органів виконавчої влади.
Зважаючи на вказані обставини, поглиблений аналіз організаційно-пра¬вових засад діяльності органів виконавчої влади має першорядне значення для дослідження їх сучасного стану та перспектив розвитку, а також для вдосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності органів виконавчої влади.
В українській науці адміністративного права певна увага традиційно приділяється організації і функціонуванню органів виконавчої влади. Окремі дослідження функціонування органів виконавчої влади проводилися відомими вченими-юристами нашої держави.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці відомих українських вчених у галузі адміністративного права В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.Б. Кубка, Д.М. Лук’янця, В.М. Марчука, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, О.Ф.Фрицького, О.І. Харитонової, В.В. Цвєткова та деяких інших дослідників.
Оскільки проблема підзвітності у системі органів виконавчої влади є складовою загальної проблематики органів виконавчої влади та управлінських відносин, вагоме значення для цілей дослідження мають праці вітчизняних адміністративістів та управлінців, зокрема, – В.М. Гаращука, В.А.Дерець, Ж.В.Завальної, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, М.П. Орзіха, В.Ф. Опришка, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, М.М. Тищенка, О.І. Харитонової, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, Л.П. Юзькова, М.К. Якимчука та інших.
Так само необхідно назвати зарубіжних учених-адміністративістів, які поставили досліджувану проблематику у центр своєї наукової уваги, зокрема, М. Бовенса, К.Г. Вайса, Е. Ведунга, Р. Гранта, М. Дубника, Р. Мульгана, Б.С. Ромзека, Є. Старосьцяка, КА. Шедлера та інших вчених, наукові праці яких присвячені аналізу теоретичних аспектів та типології підзвітності, визначенню співвідношення понять відповідальності та підзвітності, дослідженню підзвітності як одного з важливих принципів європейського урядування, а також процедурних аспектів забезпечення підзвітності.
Окремі аспекти підзвітності досліджували такі російські вчені, як О.П. Альохін, І. Артим, Г.В. Атаманчук, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Д.Д. Галліган, Г. Дзяна, Ю.М. Козлов, О.П. Коренєв, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєв, О.Є. Луньов, Г.І. Петров, В.В. Полянський, Ю.М. Старилов, В.В. Тертичка, Ю.О. Тихомиров, Г.А. Туманов, А.О. Чемерис.
Проте дослідженню підзвітності, її місцю в побудові і функціонуванні системи органів виконавчої влади в їх органічному зв’язку науковцями не приділялося достатньої уваги. Без цілеспрямованого до¬слідження даного явища неможливе розуміння справ¬жніх потреб і можливостей ра¬ціоналізації та реформування системи органів виконавчої влади, ефективного виконання покладених на неї завдань. Аналіз наукових напрацювань з цього питання свідчить про те, що існує гостра необхідність у нових, поглиблених дослідженнях організаційно-правового забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади.
Наукова та практична значимість організаційно-правових проблем підзвітності в системі органів виконавчої влади та недостатня увага до даної проблематики з боку науковців-теоретиків суттєво вплинули на актуальність обраної теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до планових тем відділу держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728) та «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми удосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0104U007588).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення тео¬ретико-методологічних засад підзвітності в системі органів виконавчої влади України, визначення пріоритетних шляхів та розроблення пропо¬зи¬цій щодо подальшого розвитку організаційно-правового забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади на сучасному етапі.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– розкрити генезис підзвітності в системі органів виконавчої влади;
– систематизувати методологічний інструментарій дослідження підзвітності в управлінських відносинах в системі органів виконавчої влади;
– визначити поняття підзвітності, розкрити її сутність та правову природу;
– обґрунтувати концептуальне бачення системи органів виконавчої влади як різновиду соціально-управлінських систем для виявлення передумов і факторів модернізації її управлінських зв’язків;
– охарактеризувати особливості механізмів підзвітності в різних типах управлінських відносин в системі органів виконавчої влади, проаналізувати основні напрями струк¬турних рео¬рганізацій та обумовлені цими трансформаціями проблеми підзвітності в системі органів виконавчої влади;
– визначити особливості підзвітності у субординаційних відносинах;
¬– охарактеризувати специфіку підзвітності у координаційних та реординаційних відносинах;
– обґрунтувати форми та методи забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади;
– визначити роль стандартів у забезпеченні підзвітності, їх види та особливості застосування;
– охарактеризувати особливості правового регулювання внутрішнього управлінського контролю та аудиту адміністративної діяльності як засобів забезпечення підзвітності;
– розробити науково-обґрунтовані рекомендації для вдосконалення організаційно-правового забезпечення моніторингу та оцінювання як методів забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади;
– визначити напрями удосконалення організаційно-правового забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади, зокрема, питання правового забезпечення впровадження систем ризик-менеджменту в органах виконавчої влади;
– сформулювати рекомендації щодо організаційно-правового забезпечення підзвітності в координаційних відносинах в системі органів виконавчої влади;
– розкрити значення відповідальності як засобу забезпечення підзвітності в органах виконавчої влади;
– дослідити проблеми підзвітності та виконавської дисципліни в системі органів виконавчої влади та надати пропозиції до чинного адміністративного законодавства та практики його застосування щодо удосконалення підзвітності в органах виконавчої влади.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері управлінської діяльності, організації та функціонування системи органів виконавчої влади.
Предметом дослідження є організаційне та правове забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади, чинне законодавство та практика адміністративної діяльності в системі органів виконавчої влади.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладена система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів і підходів, принципів пізнання підзвітності в системі органів виконавчої влади, її сутності, змісту і місця в управлінських відносинах в системі органів виконавчої влади на сучасному етапі.
З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувалися філософські методи, що забезпечують єдність соціально-філо¬софського, правового та політологічного аналізу підзвітності як явища в системі органів виконавчої влади. Зокрема, метод діалектичної логіки використовувався для розкриття еволюції поняття підзвітності, особливостей її прояву в різні епохи та аналізу основних напрямів і форм її організаційно-правового забезпечення на сучасному етапі розвитку.
Такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, узагальнення, моделювання тощо дали можливість проаналізувати не тільки особливості підзвітності в системі органів виконавчої влади, а й виявити загальні та відмінні риси підзвітності в окремих типах управлінських відносин.
Формально-логічний метод застосовувався при дослідженні змісту та сутності підзвітності. Порівняльно-правовий метод було використано при аналізі зарубіжного законодавства та вивченні зарубіжного досвіду правового регулювання підзвітності, положень окремих міжнародно-правових документів, що регулюють проблеми підзвітності, при визначенні базових понять, для порівняння різних підходів до визначення та характеристики особливостей організаційно-правового забезпечення підзвітності у різних типах управлінських відносин в органах виконавчої влади. Завдяки методу прогнозування у дослідженні здійснено пошук шляхів підвищення правового регулювання підзвітності в системі органах виконавчої влади.
Історико-правовий метод сприяв визначенню важливих етапів розвитку, аналізу сучасного стану та перспектив розвитку правового забезпечення підзвітності в Україні.
Порівняльний метод широко використовувався для характеристики різних форм та методів забезпечення підзвітності в Україні та зарубіжних країнах з метою виявлення їхніх загальних рис і специфіки, пошуку оптимальних шляхів організаційно-правового забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади в Україні.
Використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясувати сутність і розкрити зміст правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням підзвітності в системі органів виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана робота є першим в Україні дослідженням, в якому здійснено комплексний аналіз теоретичних і практичних організаційно-право¬вих проблем підзвітності, форм та методів її забезпечення в системі органів виконавчої влади в Україні.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних поло¬жень і висновків, зокрема:
вперше:
– здійснено системний аналіз основних концепцій підзвітності та доведено, що сутність, зміст та особливості підзвітності в органах виконавчої влади можна повною мірою виявити лише на основі комплексного дослідження поняття підзвітності;
– розглянуто еволюцію поняття підзвітності, а також з’ясовано вплив концепції «європейського урядування» на розвиток організаційно-правових засад підзвітності в системі органів виконавчої влади в сучасних умовах;
– запропонована авторське розуміння поняття підзвітності, яка розглядається як структурно-функціональний управлінський зв'язок та елемент контролю в системі органів виконавчої влади;
– проведено класифікацію управлінських відносин відповідно до напряму взаємодії суб’єкта та об’єкта управлінських відносин на субординаційні, координаційні та реординаційні, яка дозволяє врахувати особливості підзвітності, притаманні кожному типу відносин;
– визначено поняття форми та методу підзвітності та обґрунтовано, що найважливішими формами та методами підзвітності є стандартизація, моніторинг, оцінювання діяльності органа виконавчої влади та державних службовців, впровадження нормативів аудиту адміністративної діяльності в системі органів виконавчої влади;
– доведено, що підзвітність в реординаційних управлінських відносинах, передбачає наявність зворотного зв’язку з боку підзвітного органу виконавчої влади на формування цих відносин, та запропоновано оцінювання результативності діяльності органа виконавчої влади з урахуванням забезпечення підзвітності в реординаційних відносинах;
– обґрунтовано, що у зв'язку з відсутністю єдиного нормативного акту, який регулює питання підзвітності при взаємодії органів виконавчої влади, загальні вимоги до підзвітності учасників координаційних відносин доцільно закріпити в Законі України «Про центральні органи виконавчої влади» в окремому розділі «Взаємодія органів виконавчої влади»;
удосконалено:
– зміст поняття підзвітності в системі органів виконавчої влади, яке визначає підзвітність як інструмент для створення інформаційних потоків та визначення комунікативних взаємодій між органами виконавчої влади, а також між системою органів виконавчої влади та зовнішнім середовищем, які є необхідною умовою для забезпечення соціально-політичної стабільності і вироблення оптимальних рішень;
– теоретико-методологічні підходи до формування організаційно-правового забезпечення підзвітності в управлінських відносинах, які полягають у визначенні особливостей підзвітності в субординаційних, координаційних та реординаційних управлінських відносинах в системі органів виконавчої влади;
– положення про систему органів виконавчої влади як складно організованого суб’єкта, покликаного виражати інтереси всього суспільства; як відкритої динамічної цілісної системи, складові частини якої перебувають у відповідних управлінських;
– концептуальні підходи щодо впровадження в сучасних умовах людиноцентристської ідеології, котра передбачає модернізацію правових засад підзвітності в органах виконавчої влади;
– положення про забезпечення уніфікації та стандартизації форм та методів забезпечення підзвітності в системі органів виконавчої влади шляхом їх унормування в компетенційних актах, що регламентують правовий статус органів виконавчої влади, а також в нормативних актах, що регламентують питання взаємодії органів виконавчої влади;
– пропозиції щодо розробки положення про виконавську дисципліну в органах виконавчої влади та визначення критеріїв рейтингової оцінки виконавської дисципліни;
– положення про закріплення в компетенційних актах порядку застосовування заходів відповідальності до керівника підзвітного органу, а також про впровадження регламентів, що закріплюють вимоги до своєчасності та якості виконання окремих доручень вищих органів виконавчої влади;
дістали подальшого розвитку:
– положення про вдосконалення підзвітності державних службовців шляхом впровадження оцінювання їх діяльності та дотримання ними етичних вимог з урахуванням стандартів етичної поведінки, яке пропонується закріпити у Законі «Про державну службу»;
– висновки про впровадження в органах виконавчої влади систем ризик-менеджменту, метою яких є підвищення виконавської дисципліни в органах виконавчої влади та удосконалення форм звітування;
– пропозиції щодо запровадження в органах виконавчої влади процедур, спрямованих на удосконалення зворотного зв’язку, зокрема процедур обміну інформацією в електронному вигляді щодо виконання завдань та закріплення цих процедур в адміністративних регламентах, що сприятиме здійсненню контрольної функції в органах виконавчої влади;
– пропозиції щодо закріплення на нормативному рівні процедур здійснення аудиту адміністративної діяльності у повсякденну практичну діяльність органів виконавчої влади, що передбачає необхідність розробки
комплексної системи організаційно-правового забезпечення, а також порядку оприлюднення даних про результати ау¬диту адміністративної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення та відповідні висновки, які становлять наукову новизну роботи, надані автором у конкретних рекомендаціях і пропозиціях можуть бути використані у правотворчій діяльності при підготовці нових та вдосконаленні чинних нормативно-правових актів щодо регламентації організації та діяльності системи органів виконавчої влади.
Основні положення і висновки роботи можуть бути використані у правозастосовній діяльності для поліпшення організації та діяльності органів виконавчої влади, у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників із адміністративного права України; викладанні відповідних навчальних дисциплін та спецкурсів; у науково-дослідній роботі студентів; у право виховній роботі – для виховної роботи серед населення, його ознайомлення з організацією та діяльністю органів виконавчої влади в Україні, підняття загального рівня правової культури громадян України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та висновки, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на наукових конференціях, круглих столах, семінарах, зокрема: на науковій на вузівській науковій конференції професорсько-викладацького складу за підсумками року (м. Донецьк, квітень 1997р.; тези опубліковано); на міжнародній науково-практичній конференції «Систематизація законодавства України: проблеми теорії і практики» (м. Київ, жовтень 1999; тези опубліковано); на конференції професорсько-викладацького складу економіко-правового факультету Донецького державного університету (м. Донецьк, квітень 1999р.; тези опубліковано); на підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 1999-2000 рр. (м. Донецьк, квітень, 2001 р.; тези опубліковано); на міжнародній науково-практичній конференції «Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах» (м. Київ, 24-26 жовтня 2001 р.; тези опубліковано); на міжнародній науково-практичній конференції «Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід» (м. Одеса, 9 листопада 2001р.; тези опубліковано); на Х міжнародній конференції «Європейська русистика та сучасність» (м. Познань, 10-13 вересня 2003р.; тези опубліковано); на підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003-2004 рр. Секція «Правознавство» (м. Донецьк, квітень 2005 р.; тези опубліковано); на підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2005-2006 рр. «Проблеми і перспективи розвитку юридичної науки в Україні». Секція «Правознавство» (м. Донецьк, квітень 2007 р.; тези опубліковано); на XIII регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.; тези опубліковано); на міжвузівській науковій конференції викладачів та студентів «Актуальні проблеми сучасного розвитку України: соціальні, економічні та правові аспекти» (м. Донецьк, 29 травня 2008р.; тези опубліковано); на міжнародній науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення економічної політики держави і юридична освіта» (м. Донецьк – Святогірськ, 16-17 квітня 2009 г.; тези опубліковано); на міжвузівській науково-теоретичній конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (у рамках загальноукраїнського тижня права) (м. Київ, 4 грудня 2009р.; тези опубліковано); на Другій міжнародній науково-практичної конференції вчених, студентів і практиків «Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України (м. Донецьк, 8 квітня 2010р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження викладені в одній індивідуальній монографії, 25 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджено ВАК України, 17 наукових статтях в інших виданнях та 14 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, п’яти розділів, у яких об’єднано тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (359 найменувань на 40 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 400 сторінок, з них основного тексту – 360 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичні узагальнення і запропоновано вирішення організаційно-правових проблем підзвітності в системі органів виконавчої влади. Автором визначено ряд наукових понять і категорій, внесено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства. Висновки за результатами дослідження полягають у наступному.
1. Теоретико-правове дослідження проблем підзвітності пов’язане насамперед з переосмисленням ряду ключових наукових засад адміністративного права, розвитком доктрини адміністративного права, яка полягає у вдосконаленні та розробці нових правових засад, форм та методів діяльності системи органів виконавчої влади в умовах демократичного суспільства та впровадження концепції «європейського урядування».
2. Еволюція сучасного розуміння поняття підзвітності безпосе¬редньо пов’язана з історією становлення та розвитком адміністративного права. Дослідження історичного розвитку поняття підзвітності дозволяє визначити, що на зміну державоцентричної ідеології в сучасних умовах запроваджується людиноцентристська ідеологія, що передбачає модернізацію правових засад підзвітності в органах виконавчої влади. У зв'язку з цим метою адміністративно-правового регулювання підзвітності в системі органів виконавчої влади має стати регламентація таких форм та методів підзвітності зазначених органів, їх посадових осіб, які б забезпечували справді демократичний режим їх функціонування.
3. Підзвітність є важливим елементом правового статусу органу виконавчої влади, який закріплює залежність одного органу виконавчої влади від іншого, а також елементом контролю, який полягає в обов’язку щодо звітування за результати всієї діяльності або окремої сфери діяльності. Їй належить значна роль у забезпеченні структурної та функціональної координації в системі органів виконавчої влади.
4. Підзвітність в системі органів виконавчої влади розглядається як інструмент для створення інформаційних потоків та визначення комунікативних взаємодій між органами виконавчої влади, а також між системою органів виконавчої влади та зовнішнім середовищем, які є необхідною умовою для забезпечення соціально-політичної стабільності і вироблення оптимальних рішень.
5. Для визначення специфіки підзвітності в управлінських відносинах важливе значення має класифікація управлінських відносин на субординаційні, координаційні та реординаційні, кожному з яких притаманні особливості у забезпеченні підзвітності. Ці особливості знаходять прояв у відносинах керуючого та підзвітного органів виконавчої влади, у порядку встановлення та змісту показників оцінювання, у порядку звітування та у застосуванні заходів відповідальності.
6. Незважаючи на стійку організаційну залежність органів виконавчої влади у субординаційних відносинах підзвітність органу виконавчої влади н е обов’язково означає його підконтрольність, тобто вищестоящий орган виконавчої влади може не мати права для здійснення у повному обсязі контролю та застосування заходів відповідальності відносно підзвітного суб’єкта. Для вдосконалення спостереження за діяльністю органів виконавчої влади важливе значення має упровадження типових регламентів, вдосконалення форм та видів звітності, що дозволять об’єктивно оцінити результати їх діяльності.
7. В координаційних відносинах підзвітність використовується для встановлення результативної взаємодії між органами виконавчої влади при здійсненні спільних заходів. У зв'язку з відсутністю єдиного нормативного акту, що регулює питання координаційної взаємодії в системі органів виконавчої влади, загальні вимоги до встановлення підзвітності, оцінки результатів координаційної взаємодії органів виконавчої влади, порядку подання звітності доцільно закріпити в окремому розділі Закону «Про центральні органи виконавчої влади».
8. Підзвітність у реординаційних відносинах передбачає обов'язкову наявність управлінського впливу з боку органу виконавчої влади на формування цих відносин, яка втілюється у регламентуванні порядку створення цих відносин, їх організаційній та ресурсній підтримці, упровадженні процедур підготовки звітної документації та прийнятті рішень щодо впровадження матеріалів звіту. У зв’язку з цим важливим є урахування дотримання вимог до організації підзвітності в ре ординаційних відносинах при оцінюванні результативності діяльності органа виконавчої влади.
9. Визначено поняття форми та методу підзвітності та обґрунтовано, що найважливішими формами та методами підзвітності є стандартизація, моніторинг, оцінювання діяльності органа виконавчої влади та державних службовців, впровадження нормативів аудиту адміністративної діяльності в системі органів виконавчої влади. Важливе значення має закріплення форм та методів підзвітності в організаційно-розпорядчих документах, які регулюють окремі аспекти діяльності органу виконавчої влади, що дозволить більш повно враховувати специфіку їх діяльності.
10. Для вирішення організаційно-правових проблем, що стоять перед органами виконавчої влади, важливе значення має стандартизація їх діяльності, зокрема, ухвалення комплексу типових документів, в яких повинні бути закріплені питання підзвітності органів виконавчої влади, зокрема: Типового регламенту внутрішньої організації органів виконавчої влади, Типового положення про структурний підрозділ органу виконавчої влади, Типового регламенту взаємодії органів виконавчої влади, Типового положення про робочу групу, типових посадових інструкцій працівників органів виконавчої влади.
11. Впровадження стандартів аудиту адміністративної діяльності як форми внутрішнього контролю в органах виконавчої влади дозволить надати об’єктивне підтвердження результатів оцінки діяльності підзвітних органів виконавчої влади та їх посадових осіб, допоможе визначити законність здійснюваних органом виконавчої влади операцій та ефективність його діяльності. Перспективи розвитку нормативної бази аудиту адміністративної діяльності вба¬чаємо у прийнятті закону, який забезпечить теоретичну та методологічну базу для роботи державних аудиторів.
12. Для вдосконалення підзвітності в системі органів виконавчої влади важливе значення має впровадження систем ризик-менеджменту, які будуть сприяти мінімізації ризиків при прийнятті рішень і забезпеченню стабільності діяльності органів виконавчої влади, забезпеченню оперативності та повноти реалізації прийнятих рішень, а також створенню результативних механізмів попередження, припинення та розв’язання конфліктів. Для впровадження комплексної системи ризик-менеджменту в органах виконавчої влади необхідними є розробка та впровадження системи організаційно-методичної документації, що закріплює загальні засади управління ризиками.
13. У частині розвитку підзвітності при організації координаційних структур та їх міжвідомчої взаємодії уявляється доцільним забезпечити стандартизацію форматів і систем обміну звітною інформацією на рівні відомств, розробити адміністративні регламенти інформаційних систем електронного уряду, у тому числі регламенти подання електронної звітності; забезпечити координацію діяльності органів виконавчої влади з метою підвищення сумісності і стандартизації вимог до документації і даних для використання відповідних інформаційно-комунікаційних технологій, орієнтованих на використання міжнародних стандартів для обміну інформацією.
14. З метою аналізу стану виконавської дисципліни та урахування параметрів діяльності посадових осіб важливе значення має розробка положення про виконавську дисципліну в органах виконавчої влади та визначення критеріїв рейтингової оцінки виконавської дисципліни для заступників керівників органів виконавчої влади, які відповідають за окремі види діяльності органу виконавчої влади відповідно до розподілу обов'язків.
15. Важливим є закріплення в компетенційних актах підзвітності керівників органів виконавчої влади, можливості вищого органу застосовувати заходи відповідальності до керівника підзвітного органу, який несе персональну відповідальність за діяльність очолюваного ним органу виконавчої влади. Особливе значення має закріплення у регламенті процедури оцінки виконавської дисципліни керівників органів виконавчої влади, їх заступників і посадовців органів виконавчої влади у взаємозв'язку із загальною оцінкою стану дисципліни органу або його структурного підрозділу. Для більш повного врахування результатів діяльності державних службовців важливе значення має впровадження регламентів, що закріплюють вимоги до своєчасності та якості виконання окремих доручень вищих органів виконавчої влади.
16. Вдосконалення механізму відповідальності за порушення етичних вимог передбачає здійснення відповідних організаційно-правових заходів, зокрема: створення комісій з питань етики, підзвітних керівникові органу виконавчої влади та управляючому персоналом, та розробку відповідного Типового положення про комісію з питань етики; розмежування обов'язків керівника органу виконавчої влади та управляючого персоналом щодо забезпечення дотримання етичних вимог, визначення порядку розгляду та оцінки звітів комісії з етики; визначення порядку звітування комісії з етики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Законодавче регулювання державної служби у світлі завдань упередження та протидії корупції в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Право України. – К., 2008. – № 5. – С. 29–36.
2. Авер’янов В. Б. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного урядування («good governance») [Електронний ресурс] / B. Б. Авер’янов, В. А. Дерець, А. А. Пухтецька // Форум права. – 2006. – № 2. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006–2/06avbsnu.pdf.
3. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін-Юре», 1997. – 45 с.
4. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади і права людини в світлі адміністративної реформи / В. Б. Авер’янов // Вісник державної служби України. – 1997. – № 4. – С. 60–65.
5. Авер’янов В. Б. Питання розвитку законодавства про органи виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, травень 1996 р.). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 101–103.
6. Авер’янов В. Б. Центральні органи виконавчої влади України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Вісник Академії правових наук України. – К., 1999. – № 1 (16). – С. 42–50.
7. Административное право Украины / [под ред. Ю. П. Битяка]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Харьков : Право, 2003. – 576 с.
8. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посібник / [за заг. ред. А. Т. Комзюка]. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – Харків : УВС, 2000. – 99 с.
9. Адміністративна діяльність. Частина особлива : підручник / [за заг. ред. О. М. Бандурки]. – Харків : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, «Еспада», 2000. – 361 с.
10. Адміністративне право України / [за ред. Ю. П. Битяка]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
11. Адміністративне право України : навч.-метод. посібник / [за ред. С. В. Ківалова, Л. Р. Білої]. – Одеса : Юрид. літ., 2006. – 483 с.
12. Адміністративне право України : підручник / [за заг. ред. C. В. Ківалова]. – Одеса : Юрид. літ., 2003. – 896 с.
13. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007–2008. – Т. 1: Загальна частина. – 2007. – 592 с.
14. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юридична думка, 2004–Т. 1. – 584 с.
15. Адміністративне право України : навч. посібник / [за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської]. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
16. Адміністративне право України : підручник / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
17. Адміністративне право України: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т» / Т.О. Коломоєць (заг.ред.), Г.Ю. Гулєвська (заг.ред.). – К. : Істина, 2007. – 216с.
18. Административная ответственность / Ин-т государства и права РАН. Акад. правовой ун-т; Отв. ред.: И.Л. Бачило, Н.Ю. Хаманева. – М., 2001. – 150 с.
19. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. М.: Юрид. лит., 1981– 1982.–
– Т. ІІ. – 1982. – 354 с.
20. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации. Сущность и основные институты административного права / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – М. : ТЕИС, 1994. – Ч. 1. – 280 с.
21. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / О.Ф.Андрийко. – К. : Наукова думка, 1994. – 114 с.
22. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О.Ф.Андрійко. – К. : Наукова думка, 2004. – 299 с.
23. Андрійко О. Ф. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні / О. Ф. Андрійко // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 13. – С. 284–289.
24. Андрійко О. Ф. Розвиток законодавства про державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні / О. Ф. Андрійко // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 11. – С. 209–216.
25. Андрусишин Б. І. У пошуках соціальної рівноваги: нарис історії робітничої політики українських урядів революції та визвольних змагань 1917–1920 рр. / Б. І. Андрусишин. – К. : Нова політика, 1995. – 191 с. – (Федерація профспілок України).
26. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб. : Питер, 1999. – 414 с.
27. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы, методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук – М. : Юрид. лит., 1975. – 239 с.
28. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В.Атаманчук – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
29. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд. 2-ое дополн. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
30. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В.Г.Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 386 с.
31. Бабелюк Е. Г. Ответственность государственных служащих Российской Федерации: Административно-правовой аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.14 «Административное право; Финансовое право; Информационное право» / Е. Г. Бабелюк. – СПб., 2005. – 24 с.
32. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
33. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підручник для вищих навч. закладів / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
34. Бахрах Д. Н. Административное право России / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во «НОРМА», 2000. – 640 с.
35. Бачило И. А. Новая жизнь госслужбы / И. А. Бачило // Ваше право. – 1995. – № 21. – С. 12–25.
36. Аналіз функціонування системи юстиції в Україні : Біла книга (інформаційна доповідь). – 2006. – Січень. – 56 с.
37. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории) / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 с.
38. Брэбан Г. Французкое административное право / Г. Брэбан. – М. : Прогресс, 1988. – 487 с.
39. Бюджетний кодекс України : затверджений Законом України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.
40. Василенко И. А. Система государственного управления во Франции / И. А. Василенко // Проблемы теории и практики управления. – 1997. – № 1. – С. 19–49.
41. Васильева М. Внешний и внутренний аудит на предприятии / М. Васильева, Ю. Камфер, О. Степанова // Экономико-правовой бюлетень. – 2005. – № 6. – С. 34–41.
42. Вахитов Р. Из истории налоговой отчетности / Р. Вахитов, A. Репа // Школа бухгалтера. – 2003. – № 3. – С. 1–2.
43. Винарівський Р. Проблема підпорядкування – це лише механізм (Розмова з Віталієм Максимовим, начальником управління МВС України у Львівській області, генерал-майором міліції) / Р. Винарівський // Львівська газета. – 2006. – 19 вересня. – № 170. – С. 1.
44. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник.– К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
45. Галлиган Д.Административное право: история развития и основные современные концепции /Д.Галлиган, В. В. Полянский, Ю. Н. Старилов. — М.:Юристъ, 2002. – 410 с.
46. Гладун З. С. Адміністративне право України (опорні конспекти лекцій) : [навч. посібник для студ. та магістрантів спец. «Правознавство» вищих закладів освіти] / З. С. Гладун – Тернопіль : Економічна думка, 2001. – 152 с.
47. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / І. П. Голосніченко – К. : Міжрегіональна академія управління персоналом, 1998. – 52 с.
48. Граждан В. Д. Теория управления : [учеб. пособие] / В. Д. Граждан – М. : Гарда-Рики, 2006. – 416 с.
49. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
50. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М. Грушевський. – К. : Тов-во «Знання» України, 1991. – 240 с.
51. Гуревич А. Я. Избранные труды : в 4 т. / А. Я. Гуревич – М.-СПб. : Университетская книга, 1999–Т.1 : Древние германцы. Викинги.– 360 с.
52. Давыдов Ю. К. История теоретической социологии. Введение / Ю. К. Давыдов // Социс. – 1993. – № 5. – С. 67–78.
53. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України / І. Дахова // Право України. – 2002. – № 12. – С. 23–27.
54. Дерець В. А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини : [монографія] / В. А. Дерець – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 180 с.
55. Дерець В. А. Центральні органи виконавчої влади: сучасний стан та напрями реформування / В. А. Дерець // Держава і право: Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 229–234.
56. Дерець В. Проблема відповідальності в управлінських відносинах у системі органів виконавчої влади / В. Дерець // Право України. – 2006. – № 3. – С. 107–108.
57. Дерець В. Реординаційні відносини як окремий вид управлінських відносин між органами виконавчої влади / В. Дерець // Право України. – 2005. – № 5. – С. 32–35.
58. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
59. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова, І. Б. Коліушко]. – К. : Укр. академія держ. управління при Президентові України, 1999. – 50 с.
60. Державне управління : [навч. посібник] / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
61. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
62. Деякі питання оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату, проведення моніторингу стану інвестиційної діяльності та роботи із зверненнями інвесторів : затверджені Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2003 р. № 779-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1072.6771.0.
63. Директива Ради ЕС № 93/43/ЕЕС від 14 липня 1993 р. «Про гігієну харчових продуктів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
europa.eu.int.
64. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Дікон Б., Халс М., Стабс П. ; пер. з англ. – К. : Основи, 1999. – 346 с.
65. Доброчесність на державній службі. Policy Brief = Managing Government Ethics / Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. – OECD : Puma, 1997. – 4 с.
66. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців / [Мельник С. та ін.]. – [Вид. офіц.]. – К. : Соцінформ, 1999. – 467 с. (Головне управління державної служби України).
67. Дойч К. Нервы управления. Модель политической коммуникации / К. Дойч. – М. : ЮНИТИ, 1993. – 186 с.
68. Драго Р. Административная наука / Р. Драго ; [пер. с франц. В. Л. Энтина ; под ред. Б М. Лазарева]. – М. : Прогресс, 1982. – 245 с.
69. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні / Дубенко С. Д. – К. : Ін Юре, 1999. – 244 с.
70. Европейское право : учебник для вузов / [С. В. Водолагин , Е. Ю. Козлов , А. А.Наку , Г. П. Толстопятенко и др.] ; под общ. ред. Л. М. Энтина. – М. : Норма, 2007. – 960 с.
71. Ерышев А. А. История политических и правовых учений : [учеб. пособие] / А. А. Ерышев – [3-е изд., стереотип.]. – К. : МАУП, 2002. – 152 с.
72. Забарний Г. Г. Адміністративне право України : навч. посібник / Г. Г. Забарний, Р. А.Калюжний, В. К. Шкарлупа. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005, – 368 с.
73. Завальна Ж.В. Щодо питання про можливість договірного регулювання адміністративних відносин / Ж.В. Завальна // Держава і право. – 2009. – Вип. 44. – С. 270-274.
74. Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань : затверджений Наказом Головдержслужби України від 31 жовтня 2003 р. № 122 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 298.
75. Загальні правила поведінки державного службовця : затверджені Наказом Головного управління державної служби України від 4 серпня 2010р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 90. – Ст. 3208.
76. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
77. Закон України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 352.
78. Закон України «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
79. Закон України «Про Державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– N 52.– Cт.490.
80. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
81. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
82. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
83. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 р. № 330-XI // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9–10. – Ст. 65.
84. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
85. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України.– 2011.– N 9. – Cт.58.
86. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
87. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
88. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
89. Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. № 248-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
90. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» вiд 17 березня 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011.– № 27.– Ст.1123.
91. Истон Д. Категории системного анализа политики: Хрестоматия / Д. Истон ; [сост.: М. А. Василик, М. С. Вершинин]. – М. : Гардарики, 2000. – 843 с.
92. История Древней Греции : учебник / [под ред. В. И. Авдиева, А. Г. Бокшанина, Н. Н. Пикуса]. – М. : Высшая школа, 1972. – 424 с.
93. История политических и правовых учений : учебник / [под ред. О. Э. Лейста]. – М. : Юрид. лит., 1997. – 576 с.
94. Історія держави і права України : навч. посібник для студ. юрид. спец. вузів / [В. С. Кульчицький та ін.]. – Львів : Світ, 1996. – 296 с.
95. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / [за ред. В. Я. Тація, Д. Гончаренка]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,–2003. – Т. 2. – 2003. – 580 с.
96. Казанцев Н. М. Толковый словарь правового содержания понятий государственной службы / Н. М. Казанцев ; [науч. ред. Г. В. Атаманчук]. – М. : Изд-во РАГС, 1996. – 354 c.
97. Керівні принципи аудиту державних фінансів : зб. базових документів INTOSAI / Програма ПРООН з врядування. – К. : Програма розвитку ООН в Україні, 2003. – 123 с.
98. Классики теории государственного управления: американская школа / [под ред. Дж. Шафритца, А. Хайда]. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – 119 с.
99. Кодекс законів про працю України : затверджений Законом України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради України – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
100. Кожевников С. Н. Общеправовые и отраслевые принципы: сравнительный анализ / С. Н. Кожевников, А. П. Кузнецов // Юрист. – 2000. – № 4. – 64 с.
101. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
102. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13–32. – Ст. 270.
103. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
104. Концепція адміністративної реформи // Український правничий часопис. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. – 1999. – Вип. 4. – С. 31–39.
105. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року : затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Ст. 75.
106. Королев В. Приживутся ли апельсины на Севере? Кодекс корпоративного поведения: «правила моветона» во взаимодействиях владельцев и менеджеров / В. Королев // Top-Manager. – 2003. – № 3. – С. 25.
107. Косач Н. Е. Административное право Украины / Н. Е. Косач , А. Е. Краковская , А.А.Чувпило. – Донецк : Юго-Восток, 2009. – 234с.
108. Косач Н. Е. Функции государства и «неуправленческие» функции субъекта властных полномочий / Н. Е. Косач // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование : материалы Международной науч.-практ. конф. (Донецк – Святогорск, 16–17 апреля 2009 г.) / МОН Украины, Донецкий национальный университет / ред. кол.: А. Г. Бобкова и др. – Донецк : Юго-Восток, 2009. – С. 52–54.
109. Кресін О. В. Пакти й конституції законів і вольностей Запорізького Війська 1710 р. / О. В. Кресін // Український історичний журнал. – К. : Дієз-продукт, 2005. – № 2. – С. 192–203.
110. Кристальный Б. В. Электронное правительство. Опыт США / Б. В. Кристальный, Ю. В. Травкин ; под ред. В. И. Дрожжинова. – М. : Эко-Трендз, 2003. – 224 с.
111. Кубко Є. Б. Координація / Є. Б. Кубко // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [ред. колегія: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. – Т. 3: К–М. – 2001. – 789 с.
112. Кубко Е.Б. Программно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика) / Отв. ред. В.В. Цветков; АН УССР. Ин-т государства и права. – К.: Наук. думка. 1988. – 232с.
113. Курашвили Б. П. Очерк теории государственного управления / Б. П. Курашвили. – М. : Наука, 1987. – 294 с.
114. Курінний Є. В. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування : [навч. посібник] / Є. В. Курінний. – Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 92 c.
115. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1988. – 318 с.
116. Лімська Декларація керівних принципів контролю державних фінансів / Керівні принципи аудиту державних фінансів. Збірник базових документів INTOSAI – Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів. – К.: Програма розвитку ООН в Україні, 2003. – С. 20-29.
117. Лук’янець Д. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку / Д. Лук’янець. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
118. Лунев А. Е. Теоретические проблемы государственного управлення / А. Е. Лунев. – М. : Наука, 1974. – 246 с.
119. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн / В. С. Макарчук. – К.: Атіка, 2004.- 616 с.
120. Максимюк І. І. Класифікація координаційних зв’язків в мережі взаємодії органів виконавчої влади [Електронний ресурс] / І. І. Максимюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення / Електронне наукове фахове видання. – Режим доступу :
www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008–4/R_2/09miaow.pdf.
121. Малиновський В. Я. Державне управління : [навч. посібник] / В. Я. Малиновський. – [2-е вид., доп. та перероб.]. – К. : Атіка, 2003. – 576 с.
122. Мамишев А. В. Аудит ефективності діяльності: концепція, цикл, планування / А. В. Мамишев // Фінансовий контроль. – 2006. – № 2. – С. 12–15.
123. Мамишев А. В. Захід розпочав півстоліття тому (Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю виконання бюджетних програм) / А. В. Мамишев // Фінансовий контроль. – 2004. – № 3. – С. 60–63.
124. Маркелов Т. Л. Проблемы координации в борьбе с правонарушениями / Т. Л. Маркелов // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1977. – Вып. 26. – С. 35–49.
125. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2008. – 400 с.
126. Матеріали з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади І–ІV категорій посад. Частина ІІ. «Державна служба України: правовий статус, стиль і методи роботи» : зб. творчих робіт учасників щорічного всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» у номінації «Кращий спеціаліст» / [за заг. ред. Т. В. Мотренка, В. К. Присяжнюка]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – 234 с.
127. Методика проведення оцінки ефективності здійснення органами виконавчої влади контролю за виконанням завдань, визначених законами України, постановами Верховної Ради України, актами і дорученнями Президента України та Кабінету Міністрів України: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 р. N 522 // Офіційний вісник Українию – 2011.– № 37.– ст. 1533.
128. Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми : затверджені Наказом ГоловКРУ від 15 грудня 2005 р. // Вісник бухгалтера. – 2006. – № 2. – С. 67–70.
129. Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: Указ Президії Верховної Ради Української СРСР від 17 жовтня 1973 року // Права людини, міжнародні договори України, декларації, документи. – К.,1992. – С.25-31.
130. Модернізація державного сектора: підзвітність і контроль: Policy Brief. Public Sector Modernisation: Modernising Accountability and Control: OECD. – 2005. – 8 с.
131. Мое Т. Новая экономика организаций/ Т. Мое // Американский журнал политических наук. – 1984. – Вып. 28. – №. 4. – С. 739-777.
132. Нагребельний В. П. Фінансове право України: загальна частина : навч. посібник / В. П.Нагребельний , В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос; за заг. ред. В. П. Нагребельного. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. – 320 с.
133. Наказ Головного управління державної служби України «Про затвердження нової редакції Порядку здійснення контролю» від 24 вересня 2007 р. № 254 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://wap.nau.ua.
134. Наказ Держкомстату «Про затвердження Порядку подання електронної звітності до органів державної статистики» від 20 листопада 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
gorstat.kiev.ua › p.php3?c=1653&lang=1.
135. Наказ Головдержслужби України «Про затвердження форм звітності територіальних органів Головдержслужби України» від 26 червня 2009 р. № 175 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/FIN47732.html.
136. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми» від 15 грудня 2005 р. № 75 // Вісник бухгалтера. – 2006. – № 2. – С. 67–70.
137. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України» від 19 жовтня 2006 р. № 346/1025/685/53 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 162.
138. Наказ Головного Управління державної служби України «Про затвердження Порядку діяльності груп аналізу політики у центральних органах виконавчої влади» від 2 квітня 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 35. – Ст. 24.
139. Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження переліку фінансово-господарських операцій з підвищеним ризиком виникнення порушень у використанні бюджетних коштів та державного майна» від 29 березня 2005 р. № 57 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www. minregionbud.gov.ua/ib/bul/ogl /2005_ogl.htm.
140. Наказ Державного комітету України у справах національностей та релігій «Про затвердження Положення про управління (відділ, сектор) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» від 12 грудня 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2009. – № 20. – Ст. 652.
141. Наказ Державного комітету ядерного регулювання України, Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Положення про взаємодію між Держатомрегулювання та МОЗ з питань державного регулювання радіаційної безпеки» від 12 лютого 2009 р. № 28/82 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 17. – Ст. 74.
142. Наказ Державної податкової адміністрації України «Щодо організації проведення моніторингу громадської думки стосовно діяльності органів державної податкової служби» від 26 січня 2004 р. № 43 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
sta.gov.ua › control/uk/publish/article…
143. Наказ Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків» від 3 лютого 2005 р. № 58/78/22 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 8. – Ст. 71.
144. Наказ Держкомпідприємництва «Про затвердження Положення про представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» від 28 грудня 2004 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – Ст. 168.
145. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій» від 9 листопада 2006 р. N 340/672 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 4. – Ст. 97.
146. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Методики оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та регіонах і відповідної форми звіту» від 17 липня 2006 р. № 245 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2350.
147. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про територіальні органи Державної житлово-комунальної інспекції» від 11 січня 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 8. – Ст. 216.
148. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення),
міськрайонні управління юстиції» від 14 лютого 2007р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 12. – Ст.459.
149. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України» від 23 червня 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011 р.– № 49.– Ст.1984.
150. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України» від 06 червня 2011р. // Офіційний вісник України. – 2011.– № 44.– Ст.1803.
151. Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш П. В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 560 с.
152. Оленченко Т. Л. Процесуально-правові проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян України в умовах розвитку демократії / Т. Л. Оленченко, Л. П. Самофалов // Вісник Національної академії державної податкової служби України. – 2000. – № 3 (14). – С. 199–204.
153. Основин B. C. Советские государственно-правовые отношения / В. С. Основин – М. : Юрид. лит., 1962. – 168