Пісенна культура лемків ХХ століття: збереження традицій та новотворчість

Краткое описание

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

Фабрика-Процька Ольга Романівна

УДК 784:008:398,1054,74

Пісенна культура лемків ХХ століття:
збереження традицій та новотворчість

17.00.01. теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Шамаєва Кіра Іванівна,
доктор мистецтвознавства,
професор

Івано-Франківськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І. Історіографія та джерела дослідження лемківської пісенної культури ХІХ-ХХ ст..
1.1.Історія вивчення пісенної культури Лемківщини у ХІХ ст...
1.2. Лемківський фольклор у наукових студіях ХХ ст. ...
1.3. Методологія дослідження. .
РОЗДІЛ ІІ. Пісенно-фольклорна традиція складова частина музичної культури лемків ..
2.1. Загальна характеристика пісенного фольклору Лемківщини......
2.2. Календарні та родинні пісні в лемківських обрядових традиціях: жанровий склад та особливості побутування...
2.3. Необрядова пісенність лемків.
РОЗДІЛ ІІІ. Особливості побутування пісенного фольклору лемків у ХХст.....
3.1. Лемківська пісня у творчому доробку фольклористів-аматорів..
3.2. Опрацювання лемківського пісенного фольклору у творчості українських композиторів ХХ ст...........
РОЗДІЛ IV. Лемківська пісенна творчість як складова частина сучасної культури західних областей України.
4.1. Сучасний стан розвитку лемківського народно-аматорського виконавства.......................................................................................................
4.2. Культурно-просвітницька діяльність лемківських осередків...
4.3. Мистецькі фестивалі як відображення сучасної музично-пісенної культури лемків
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...
ДОДАТКИ...

3

12
16
20
33

40
40

47
72

86
86

93

121

121
150

165
173
181
206

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі зростає інтерес до проблем української історії, витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.
Комплексне дослідження фольклорних надбань українського етносу в усьому розмаїтті регіональних розгалужень набуває першочергової ваги з огляду на потребу їх засвоєння у єдності національної культури. Українська етнокультура упродовж свого розвитку зберегла себе в розмаїтих регіональних варіантах, незважаючи на історичні випробовування.
Взірцем автохтонної народної культури, з архаїчними рисами первісного світогляду, є культура етнографічних груп українців Карпат: гуцулів, бойків, лемків. У складних умовах бездержавності, штучного розмежування зі своєю етнокультурною материзною”, під жорстоким гнітом чужинців доводилося оберігати свою самобутність лемкам крайній західній етнографічній групі українців, що проживали обабіч головного Карпатського хребта від рік Сяну з Солинкою на сході до Попраду з Дунайцем на заході, між польським та словацьким народами. І хоча лемки чинили стійкий опір асиміляційному тиску, особливо поляків, ця невелика етнографічна група до середини XX ст. втратила значну частину своєї території.
Складність дослідження пісенної культури Лемківщини зумовлена рядом об’єктивних факторів. Особливості розташування українців регіону в смузі міжетнічного прикордоння, постійна небезпека бути асимільованими викликали захисну протидію насамперед у відстоюванні власного культурного простору. Така протидія сприяла збереженню самобутньої народної творчості лемків, яка і в наш час окремими реліктами засвідчує високий духовний потенціал етносу.
Відповідно до угоди між урядом УРСР та польським Комітетом національного визволення, підписаної в Любліні 9 вересня 1944 р., у 1944-1946 рр. відбувся процес репатріації українців із Польщі та поляків з України. Угода передбачала добровільність переселення. Але, оскільки добровільно в Україну виїхала лише незначна частина українців-лемків, з вересня 1945 р. почалося примусове виселення українців із земель Південно-Східної Польщі. Виселення відбувалося з допомогою трьох польських дивізій, а також за активного збройного опору загонів УПА. З вересня 1945 р. по липень 1946 р. до СРСР було виселено 482109 осіб. Своєю чергою, із західних областей України польське населення було переселено на територію Польщі. Проте й після цього на території Польщі залишилося приблизно 220 тисяч українців, з них близько 150-160 тисяч проживало на українських чи українсько-польських землях Південно-Східної Польщі.
Найболючіша в лемківській історії трагедія, що сталася після Другої світової війни, надзвичайно ускладнила проблему збереження лемківських культурних надбань і спричинила значне уповільнення їхнього розвитку в цей період. Унаслідок репатріаційних заходів відбулося руйнування осілості, поділ ядра національної самобутності. Частина лемків у той час виїхала за кордон і перебуває в еміграції. Психологічна орієнтація на фізичне виживання в нових умовах змусила їх приховувати свою національну належність. Складні суспільно-історичні умови та затяжні хвилі замовчування історичної правди спричинилися до заблокованості їхньої культури. Таким чином, один із українських етнокультурних регіонів з середини XX ст. опинився перед загрозою остаточного винищення.
Тривалий час ідеологічних заборон призвів до того, що українська національно-культурна панорама певний час розглядалася крізь призму уніфікаційних підходів. Проте, починаючи з 90-х рр. ХХ ст., в час становлення незалежної Української держави регіональний вектор гуманітарних досліджень стає дедалі потужнішим, регіоналістика як інструмент дослідження локальних національних субкультур набуває статусу наукової дисципліни.
Відповідно звернення до питань наукового осмислення пісенної культури лемків видається актуальним як з огляду на недостатнє дослідження цього явища, так і з огляду на вагомість лемківської складової в цілісній мозаїці” української культури.
Вивчення та аналіз процесів становлення й розвитку пісенної культури Лемківщини як невід’ємної складової частини загальнонаціональної музичної культури актуальне завдання сучасного музикознавства та культурології. Вивчення жанрової специфіки лемківської пісні, функціонування музичного фольклору, взаємозв’язку пісні з іншими видами мистецтв розглядалися в низці праць історико-теоретичного (М.Сивицького, С.Мишанича, І.Красовського, А.Іваницького, І.Ляшенка, І.Чулика, С.Грици), мистецтвознавчого (А.Іваницького, С.Грици, О.Бенч), фольклористичного (О.Кольберга, І.Паулі, Я.Головацького, І.Верхратського, П.Бажанського, З.Лиська, Ф.Колесси, В.Гнатюка, М.Байко, І.Майчика, М.Горбаля, О.Турянської, Р.Кирчіва), етнографічного (Ф.Колесси, В.Гнатюка, В.Хиляка, М.Мушинки, Р.Кирчіва, Т.Саварин), музикознавчого (М.Колесси, І.Майчика, Б.Фільц, С.Грици, М.Байко, М.Черепанина, Л.Кияновської, О.Козаренка) спрямувань. На сучасному етапі зростає кількість дослідницьких матеріалів, присвячених лемківській тематиці. Однак поза увагою залишається ще багато питань, які б глибоко висвітлювали різні аспекти побутування цього субетносу в нових умовах. І хоча повністю зупинити процес нівеляції етнографічних особливостей лемків у наш час майже неможливо, все ж ґрунтовна фіксація культурної спадщини цієї групи українців сприяла б, зокрема, збереженню і відродженню пісенного фольклору для наступних поколінь.
Зважаючи на недостатнє вивчення пісенної культури лемків ХХ століття після депортації, пропоноване дослідження є актуальним і з погляду виявлення сучасної жанрової динаміки пісенної культури лемків, фольклорних традицій та обрядовості лемків у сучасному соціокультурному просторі України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематикою наукових досліджень кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на 20052010 рр. Етнорегіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності”. Тема дисертації затверджена (протокол №8 від 20. 02. 2001 р.) та уточнена (протокол № 8 від 29. 05. 2006 р.) вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Із врахуванням актуальності дисертаційної теми, сучасного рівня її наукової розробки визначена мета дослідження створення цілісної моделі розвитку пісенної культури лемків у ХХ столітті.
Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено розв’язати такі завдання:
- висвітлити основні етапи історії збирання та вивчення пісенного фольклору Лемківщини та визначити внесок окремих учених, дослідників і збирачів народної творчості;
- виявити характерні традиційні риси в пісенній культурі Лемківщини, простежити еволюцію обрядових і необрядових пісенних жанрів;
- дослідити особливості функціонування жанрової системи лемківського пісенного фольклору в українській народній та професійній музиці ХХ ст.;
- розглянути сучасні форми побутування народної пісенності та обрядовості, взаємодію пісенної традиції і новотворчості в сучасній культурі лемківського субетносу на Україні;
- проаналізувати суспільно-політичну та культорологічну діяльність провідних лемківських товариств України, зокрема Всеукраїнського товариства Лемківщина” (ВУТЛ).
Об’єкт дослідження лемківська культура як складова частина національних традицій українського народу.
Предметом дослідження є пісенна творчість переселених лемків ХХ ст. як мистецький феномен, який розглядається в аспекті взаємодії регіональних культуротворчих тенденцій збереження традицій та новотворчості.
Хронологічні та географічні рамки дослідження охоплюють період другої половини ХХ поч. ХХІ ст. Вибір цього відтинку зумовлений історичними обставинами, що склалися внаслідок депортації лемків у 1944-1946 рр. на територію України. Як засвідчують архівні дані (додат., табл. №2), протягом трьох років у західні та східні райони України було переселено 42153 лемківські родини, а загалом у всій колишній УРСР 122454 родини. У дослідженні увага свідомо зосереджена на тих областях, де є найбільші лемківські громади (Тернопільська, Івано-Франківська, Львівська області).
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовано комплекс методів, провідні з них: описовий, інформаційний, історико-теоретичний, феноменологічний та музично-аналітичний. Основою дослідження феномену пісенної культури лемків ХХ ст. є інтегрованість вищезгаданих методів з методами гуманітарних наук історії, культурології, народознавства, етнології, історії музичного мистецтва тощо.
Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові методи і принципи пізнання, зумовлені вимогами об’єктивного аналізу історичних та наукових джерел, що відображають основні тенденції розвитку та побутування пісенної культури лемків в Україні. Головним принципом дослідження є комплексний підхід до вирішення поставлених у роботі завдань. Для цього використовувались такі методи дослідження: аналітичний у вивченні історичної, фольклорно-етнографічної та мистецтвознавчої літератури лемківської тематики зазначеного періоду; системний у підходах до комплексного дослідження пісенної культури лемків як сукупності різних форм предметної діяльності та її результатів; феноменологічний для осмислення специфіки пісенної культури лемків на території України в єдності традицій та новотворчості в означений період. Для розкриття не лише загальних закономірностей розвитку пісенної культури, а й визначення регіональних та локальних особливостей важливу роль відіграли методи спостереження і порівняння. Для збирання матеріалу, здійснення інтерв’ю та записів пісень від старшого покоління вигнанців з Лемківщини було використано пошуковий метод, а при підведенні підсумків дослідження метод узагальнення. Як конкретно-галузевий був використаний традиційний музикознавчий метод, який застосовувався під час теоретико-аналітичного розгляду фрагментів окремих інструментальних та пісенних зразків професійного та аматорського мистецтва. Цей підхід доповнено методикою історичного музикознавства, музично-історичного краєзнавства, етномузикознавства.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше:
- здійснено наукове узагальнення пісенної культури Лемківщини впродовж ХХст.;
- розкрито динаміку (згасання та розвиток) новотворчості пісенної культури лемків, що відбувається на рівні взаємодії фольклорної традиції та професійної творчості;
- показано багатоаспектність використання фольклорно-пісенного матеріалу в художній практиці, його поліфункціональність у визначений період.
Джерельну базу роботи становлять:
1. Бібліотечні джерела (фонди Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського НАН України, Львівської державної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Львівського інституту народознавства НАН України, Івано-Франківської обласної наукової бібліотеки ім. І. Франка, архівів ДАІФО, ЦДІАЛ, наукових універсальних бібліотек обласних центрів України, Івано-Франківського ОНМЦ народної творчості і культурно-освітньої роботи).
2. Нотно-пісенні збірники лемківського фольклору (зокрема, Колесса Ф. Народні пісні з Галицької Лемківщини. Етнографічний збірник. Львів, 1929; Kolberg О. Sanockie Krosnieńskie. Wrocław-Poznan, 1961-80; Соболевський М. Лемківські співанки. К., 1967; Майчик І. Українські народні пісні в обробці для хору. Львів, 2000; Чоловський П. Пісні рідного краю. Івано-Франківськ, 2002; Байко М. Антологія лемківської пісні. Львів, 2005 та ін.).
3. Наукові монографічні видання і статті фольклористів, етнографів, музикознавців (Ю.Тарновича, Й.Лозинського, О.Кольберга, Ф.Колесси, К.Квітки, С.Людкевича, В.Гнатюка, З.Лисько, О.Дея, І.Франка, М.Мушинки, І.Красовського, І.Чулика, Б.Струмінського, Л.Кияновської, Б.Фільц, М.Колесси, М.Байко, С.Грици, Г.Дем’яна, Р.Кирчіва, С.Павлюка, А.Ольховського, Н.Костюк, О.Козаренка, М.Черепанина та ін.).
4. Матеріали зарубіжної та вітчизняної періодики (Дзвони Лемківщини”, Наш лемко”, Ватра”, Український форум”, Львівські вісті”, Високий замок”, Дзеркало тижня”, Репортер”, Тижневик Галичини”, Експрес”, Галичина”, Західний кур’єр” та ін.).
5. Етнофольклорна довідникова вітчизняна та зарубіжна література (Місяцелік: Український народний календар” (Київ,1992), ”Лемківський календар” (Львів, періодика 1992-2006 рр.), український тижневик Наше слово” (Варшава, періодика 1980-2006 рр.), журнал Ватра” Горліце (Польща, періодика 1960-2006 рр.), Лемківщина”, Кліфтон, (США, періодика 1990-2006 рр.), культурологічний універсальний ілюстрований журнал Український світ” (Київ, періодика 1991-2006 рр.) та ін.).
6. Матеріали архіву автора дослідницької роботи (інтерв’ю, аудіо-, відеозаписи, зафіксовані безпосередньо від старшого покоління переселених лемків під час конгресів, з’їздів, концертів, фестивалів лемківської культури, що проводилися впродовж 2000-2006 рр. на території України і Польщі, в яких сам автор постійно брала активну участь).
7. Приватні архіви І.Красовського, І.Майчика, О.Кровицької, В.Дутчак, П.Чоловського, яким автор висловлює щиру вдячність.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для поглибленого наукового дослідження розвитку лемківської музичної культури, а також у подальшому обґрунтуванні проблем історичного моделювання культурних процесів регіонального масштабу. Матеріали дисертації можуть знайти своє використання при вивченні історії української культури, основних і спеціальних курсів музичного фольклору, етнокультурології, музичного краєзнавства у вищих навчальних закладах тощо.
Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні пісенної культури лемків у ХХ столітті в українському соціокультурному середовищі, а також фіксації та збереженні матеріалів, зібраних у безпосередніх учасників історичного процесу середини ХХ ст. (лемків, що проживають у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Житомирській, Київській, Донецькій, Чернівецькій областях). Результати дисертаційного дослідження здобуті самостійно.
Апробація матеріалів та результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані в публічних виступах автора на Міжнародній науково-практичній конференції Духовна культура українців на етнічних західних землях впродовж віків” (Луцьк, 2001); науковій конференції Традиційні звичаї та обряди в етнографічних регіонах України” в рамках Першого міжнародного фольклорного фестивалю етнографічних регіонів України Родослав” (Івано-Франківськ, 2001); ІІ Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми етнічного відродження Лемківщини: родовід лемків, їхнє минуле, сучасне і майбутнє” до 100-річчя від дня народження Юліана Тарновича (Перечин, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції Україна Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції Духовність українства” (Житомир, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції Культуротворча парадигма українського націєтворення” (Івано-Франківськ, 2005); VІ науково-практичній конференції українського товариства аналізу музики Динаміка музичного смислоутворення” (Київ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції Етнос. Культура. Нація” (Дрогобич, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтегративні аспекти” (Івано-Франківськ, 2007). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а також апробовувалось у виступах на звітно-наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом 2000-2007 рр.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 19 одноосібних публікаціях, 6 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 матеріали науковопрактичних конференцій у збірниках наукових праць, 2 тези науковопрактичних конференцій, 5 в українській періодиці.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії та додатків. Загальний обсяг праці складає 180 сторінок, список використаних джерел 308 найменувань, додатки 85 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна народнопісенна культура лемків складна і мінлива система, яка перебуває в постійному розвитку завдяки кардинальним змінам у традиційному побуті та естетичних потребах. У ній співіснують різні види і типи художньої творчості та виконавського мистецтва. У зв’язку з цим важливо звернути увагу на розуміння його як процесу сприйняття, трансформації й адаптації народом усіх видів мистецької діяльності.
1. У проведеному дослідженні виявлено основні етапи історії збирання та вивчення пісенного фольклору Лемківщини, що відбувалося у щораз змінному політичному, суспільному, громадському, культурному середовищі. Беручи за основу історико-хронологічний аспект, простежено: 1) вивчення лемківської пісенно-музичної спадщини у ХІХ ст.; 2) лемківський фольклор у наукових студіях ХХ ст. Також визначено внесок окремих учених, дослідників і збирачів народної творчості лемків.
Дослідження лемківського фольклору започаткувалося у ХІХ ст. Воно характеризується нагромадженням джерельного пісенного матеріалу, появою перших науково-популярних праць, присвячених обрядам і звичаям лемків, та поступовим зростанням наукового зацікавлення історією та культурою Лемківщини. Перші зразки публікацій лемківського пісенного фольклору мають характер лише констатуючий, без аналізу особливостей пісень, їх змісту, форм побутування, жанрового поділу, виявлення ладо-гармонічних та мелодико-ритмічних особливостей тощо.
Друковані праці, присвячені лемківській культурі ХХ ст., що згруповані за трьома напрямами (етнологічний, фольклористичний, історико-публіцистичний), засвідчують, що ця тематика привертала і продовжує привертати увагу як українських, так і зарубіжних дослідників упродовж усього ХХ ст.
ІІ пол. ХХ ст. позначена певним динамізмом у вивченні лемківської пісенної творчості: від збирання та видання окремих збірників до глибокого аналізу різних музичних компонентів лемківського фольклору.
1. Виявлено характерні традиційні риси пісенної культури Лемківщини в календарно-обрядовій, родинно-обрядовій та необрядовій пісенності. Аналізуючи стильові ознаки лемківського музичного діалекту, виділено дві групи діалектно-стильових відмінностей: орнаментальні та композиційно-структурні як специфічні риси усної творчості, куди входять діалектні ознаки мови органічної частини фольклору, артикуляційний спосіб виголошення словесно-музичного тексту, який включає особливості звукоджерела (голосу, музичного інструменту), агогічні особливості виконавця, носія інформації трансфера. До другої належать логіко-композиційні, що є базовою основою для орнаментальної надбудови. Всі вони в сумі є відображенням модусу мислення середовища і найкраще впізнаються на прикладі порівняння різнотериторіальних варіантів тієї ж пісенної парадигми.
2. У наш час позначилися помітні зміни в самій структурі фольклорної традиції. За останнє півстоліття посилено виходить з активного побутування і звужує своє функціонування обрядова народна поезія як елемент обряду. З необрядового репертуару зникають пісні, породжені минулими болючими явищами суспільного і родинного життя: заробітчанством, наймитством, еміграцією, рекруччиною, вимушеним нерівним шлюбом та ін. Натомість створюються або приходять з позарегіонального, особливо загальноукраїнського, репетуару нові пісні, у чому, власне, і проявляється своєрідний пісенний симбіоз, збагачення та новотворчість. Пісенний фольклор лемків посідає вагоме місце в традиційній побутовій музичній культурі, оскільки тут сильніше даються в знаки нашарування різних пісенних епох; з огляду на історичні обставини, тут сильніше відбувався процес асиміляції з пісенними культурами сусідніх народів; унаслідок депортації відбувався поступовий процес пристосування лемківських пісенних зразків до загальноукраїнських музичних стилів.
1. У композиторських опрацюваннях своєрідний фольклорний колорит виникає внаслідок синтезу типово народного інтонаційного складу і принципів тональної логіки, де поєднані ознаки натурально-ладового мислення і закономірностей мажоро-мінорної системи; мелодії лемківських пісень в обробках розгортаються на основі повторення колоритних мелодичних поспівок, а згодом і цілих фраз та речень з незначними, а іноді і суттєвими варіаційними видозмінами. Особливу роль у розвитку відіграє гармонія, яка виступає головною ознакою ладотональної мінливості музичного твору. Це виявляється у широкому застосуванні всієї розмаїтості народної діатоніки, у використанні специфічних звукорядів, властивих різним фольклорним пластам, в оригінальній авторській інтерпретації характерних поспівок у мелодиці обробок та оригінальних творах, де акцентується увага на найбільш показових для того чи іншого ладу інтервалах. Українські композитори приділяють велику увагу виражальним можливостям гармонії. Значне місце належить функції психологічного поглиблення образу. Характерні цілеспрямованість і динаміка музичного розвитку підпорядковуються в пісенному жанрі основній гармонічній ідеї, а рельєфно окреслена гармонічна характеристика, з одного боку, визначає особливість емоцій, з іншого поглиблює зміст твору в процесі поступового розгортання психологічного сюжету” композиції.
2. У процесах трансформації форм побутування народної пісенності та обрядовості переселених лемків, а також взаємодії пісенної традиції і новотворчості в сучасній культурі лемківського етносу в Україні виявлено, що: а) в місцеве лемківське піснетворення вплітаються цілі образно-поетичні кліше, почерпнуті із загальноукраїнського піснетворчого досвіду; б) органічний зв’язок пісенності лемків з українським фольклором загалом виразно прослідковується в усіх параметрах її ідейно-змістової та художньо-естетичної сутності, зокрема в мовній спільності. Саме ця спільність забезпечила життєздатність і самобутність лемківського фольклорного діалекту, його спроможність успішно вбирати, переробляти й асимілювати чужі фольклорні впливи; в) все, що є особливим у змісті і формі лемківського фольклору, не відділяє його від загального масиву традиційної музично-пісенної та усної словесності українського народу, не виокремлює його, а, навпаки, доповнює, збагачує цей масив своєрідними неповторними елементами і рисами, є переконливим підтвердженням цілісності загальноукраїнської фольклорної традиції.
З метою конкретизації музичної образності відповідно до змісту інтерпретованої поезії композитори використовують емоційно-образну місткість народних ладів, жанрову деталізацію, звукозображальні прийоми, своєрідні зіставлення акордів розширеної тональної системи.
6. Розглядаючи особливості традиційних підходів у професійній і народно-аматорській творчості митців, пов’язаних із лемківською пісенною спадщиною, виявлено органічне перетворення характерних народних рис і трансформацію музичної мови українських композиторів, що сприяє розвитку різнобарвності і самобутності лемківської пісні, а також появі нових її інтерпретацій.
Процеси професіоналізації” фольклорних та фольклоризації” академічних форм музичного виконавства, що природно відбуваються в сучасному суспільстві, з одного боку, сприяють їх взаємозбагаченню, а з іншого здатні викликати стилістично спотворені тлумачення складних механізмів художньої стилізації й виконавської інтерпретації музичного фольклору на якісно новому рівні його функціонування. Самовдосконалюючись та пристосовуючись до нових форм побутування, лемківське професійне та народно-аматорське пісенне виконавство в сучасному суспільному житті зберігає за собою функцію найхарактернішої складової сучасного мистецького процесу.
7. Товариства Лемківщина”, Всеукраїнське товариство Лемківщина” і Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань у наш час підтримують тісні зв’язки з різними громадськими організаціями як на міжнародному рівні, так і в Україні, зокрема із Союзом русинів-українців Словаччини, Сербії, Чорногорії, Хорватії та ін. Ці об’єднання співпрацюють із Всеукраїнськими організаціями Холмщина”, Надсяння”, Бойківщина”, з політичними партіями та народними депутатами. Їхня активна діяльність підняла з колін тисячі краян, започаткувала відродження самобутньої лемківської культури, змусила задуматися над збереженням субетносу лемків у наш час. Товариства Лемківщина”, ВУТЛ і СФУЛО займаються і культурно-масовою діяльністю. Найбільш вагомим проектом за останні п’ять років було прийняття Кабінетом Міністрів України 2004 року Програми підтримки та збереження культурної спадщини лемків до 2009 р.”
Лемківські громади щороку проводять традиційні святкування з нагоди Різдва, Великодня, Русаля. Це Лемківська Велия” на Різдво у Львові, Свято Маланки” в Івано-Франківську, Йорданські свята” у Тернополі, Пущання” в Чорткові. Такі ж імпрези і фестини з лемківськими традиціями проводяться у Самборі, Пустомитах, Бориславі, Збаражі, Копанках та ін.
1. Сьогодні пісенний репертуар лемків, давній і оновлений, представлений багатьма жанрами, які традиційно виявляють високий ступінь популярності серед художніх колективів та солістів. Він збагачується новими творами піснями літературного походження, які розкривають нове бачення історії та культури Лемківщини на тлі загальноукраїнського мистецтва.
Інтегруючи в собі матеріальну і духовну культуру субетносу лемків, ці культурно-мистецькі події стають важливим фактором культурної ідентифікації, створюючи можливості для відновлення забутих сторінок духовної скарбниці лемків.
Лемківський музичний фольклор, який зберігся у свідомості його носіїв протягом віків, безумовно, є суттєвим джерелом пізнання морально-етичних поглядів народу, його естетичних ідеалів. Фольклорне середовище цього субетносу своєрідна модель духовно-мистецької культури регіону України, репрезентована характерними для неї традиціями, які знаходяться у постійній творчій взаємодії.
Для сучасної етносоціальної ситуації в Україні властивий поглиблений інтерес до пізнання духовних надбань краю, зокрема його звичаїв, обрядів, ритуалів цих вічно пульсуючих джерел національної свідомості. Тому вивчення традиційної музичної культури лемків західного регіону України засвідчує її загальнонаціональну основу, на тлі якої виділяються її окремі своєрідні елементи.
Фольклор як система культурних символів відображає важливі сфери духовного та соціального життя етносу, позначає циклічні віхи людського життя від народження до смерті. У різні періоди фольклор значима складова традиційної культури поставав духовним містком між минулим і сьогоденням, дієвим орієнтиром у прийдешнє, а отже, може трактуватися як об’єктивний критерій культурної ідентичності, визначальна форма етнічної свідомості. Відтак комплексне дослідження традиційної культури, значно трансформованої часово-просторовими та історичними реаліями, явищами, архаїчними та модерновими, є важливим завданням сучасного мистецтвознавства. При цьому слід врахувати, що систематичне фіксування та студіювання етнічних фольклорних феноменів розпочалося в Україні відносно недавно, що значно ускладнює реконструкцію давніх фольклорних традицій і зумовлює значні прогалини у вивченні нашої культури.
У відповідних рекомендаціях міжнародних організацій стосовно збереження традиційної культури і фольклору (зокрема ЮНЕСКО, 1989) акцентується надзвичайна вразливість традиційних форм фольклору, які становлять частину світової спадщини людства, і вказується на необхідність державного визнання ролі традиційної культури та небезпеку з боку різноманітних факторів сьогодення. Організація фольклорних фестивалів у цьому контесті видається однією із форм, що визнані на міжнародному рівні як засіб виявлення національних традицій і цінностей задля подальшого дослідження, популяризації та збереження.
Фольклор утворює специфічну підсистему, яка виконує важливу роль у системі традиційної народної культури. У фольклорній формі інтегрувалась, закріпилася й акумулювалася традиційна інформація, вироблена етносом або його локальною групою. Ми маємо на увазі етнічну самосвідомість, етнічні установки, легенди про походження народу і його контакти з іншими народами, історичну пам’ять, осмислення обрядів та традицій матеріальної і духовної культури, символізацію явищ матеріальної культури, інтеграцію стереотипів культури і т.д. І, нарешті, фольклор це специфічна мова” традиційної культури, яка відрізняється від інших мов” орнаменту, мелосу, знакової і символічної інформації, що передавалася речами предметами матеріальної культури і т.п. Все це обумовило семантичну насиченість фольклору, його роль інтегратора, міцного системоутворювального фактора традиційної культури. Можна сказати, що фольклор з найбільшою інтенсивністю виражає етнічні функції культури, які особливо і спеціально цікавлять етнографію, музикознавство тощо.
Сучасна лемківська пісенна культура це багатющий скарб поліетнічної культури України, який живиться глибинними традиціями й поповнюється музичними інноваціями на сучасному етапі, це ціла палітра особливостей, що виявляються в результаті адаптаційних та інтеграційних процесів у культурному житті лемків.
Та, розглядаючи культурні традиції лемків, спостерігаємо не тільки інновації, але й певним чином генетичну безперервність” (за висловом С.Грици), яка веде до оновлення давніх фольклорних пластів, зокрема пісенних. Ці та інші аспекти вивчення музично-пісенної культури лемків пов’язуються передовсім із питанням збереження локальних відмінностей у культурі етносів. У народній культурі воно завжди пов’язане з конкретним із сакральним поняттям рідна земля”, рідний край”. Інша тенденція дійсності активні міграції, нерідко пов’язані з імперативною депортацією етносів, субетносів, ведуть до інтегративних процесів, втрат неповторно-сутнісного. Діалектика розвитку неодмінно передбачає розмаїтість начал у поступі. Збереження цінностей етнічного чи етнографічного характеру за умов інтеграційних процесів у світі є волевиявленням морально-етичної свободи будь-якого вільного етносу, який нормально функціонує.
Тому питання збереження національної ідентичності та культурної самобутності, свободи самовираження нації стає особливо актуальним на сучасному етапі розвитку людської цивілізації.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць: У 2-х частинах. К., 2000. Вип. IV-V Ч. ІІ. 176 с.
2. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць: У 2-х частинах. К., 2001. Вип. VII Ч. І. 242 с.
3. Акція Вісла” в контексті українсько-польських відносин ХХ століття: зб. матеріалів регіональної наукової конференції, присвяченої 50-літтю операції Вісла” / За ред. М.Геника. Івано-Франківськ, 1997. 82 с.
4. Андрусяк М. Західноукраїнське плем’я лемків // Бескид Юліан. Лемківський календар. Торонто, 1966. С. 98-121.
5. Антонович Д. Українська культура. К., 1993. С. 23.
6. Архівна спадщина композитора Анатолія Кос-Анатольського. Каталог рукописів / Укладач і автор передмови О.Мельник-Гнатишин. Львів, НТШ, 1998. 351 с.
7. Барвінський В., Людкевич С. В справі Союза українських музиків” // Музичний листок. 1925. Вип. 1. С. 11.
8. Бенч-Шокало О. Хоровий спів українців // Український світ. 1992. № 1. С. 3233.
9. Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції. К.: Український світ, 2002. 440 с.
10.Бігуняк А., Гойсак О. Лемківський словничок. Тернопіль: ТОВ ІВП” Лтд, 1997. 48 с.
11.Білецький Л. Історія української літератури: Курс лекцій. Подєбради, 1937. 105 с.
12.Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики. ПрагаБерлін: Нова Україна, 1924. 80 с.
13.Білецький Л. Скарби нетлінні. К.: Мистецтво, 1974. 187 с.
14.Бірецький І. Лемківські народні колядки // Наше слово. 1966. № 49-52; 1967. № 1, 3, 4.
15.Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. К., 1988. 115 с.
16.Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу на матеріалах святково-обрядової культури українців. К.: Унісерв, 2000. 191 с.
17.Борнштей Є. Соціокультурна трансформація // Культурна політика в Україні у контексті трансформаційних процесів: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції / заг. ред. В.П.Подкопаєв, В.Г.Чернець. К.: ДАКККіМ, 2000. С. 60-61.
18.Бугера І. Весілля на Лемківщині. Івано-Франківськ: Нова зоря, 1997. 61 с.
19.Бугера І. Звичаї та вірування Лемківщини. Львів, 1939. 80 с.
20.Булка Ю. Нестор Нижанківський. Життя і творчість. ЛьвівНью-Йорк, Видавн. М.П.Коць, 1997. 58 с.
21.Бурбан М. Українські хори та диригенти. Дрогобич: Посвіт, 2006. 640 с.
22.Вархол Й. Полазник звичай нашого відвідувача // Народний календар. Пряшів, 1983. 70 с.
23.Вар’ян Н. Купальські звичаї українського населення Східної Словаччини // Науковий збірник МУК. Пряшів, 1980. Т. 9. кн. 1. С. 253.
24.Вербель М. Русский соловей. Ужгород, 1890. 46 с.
25.Верхратський І. Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі // Діло. 1899. № 191.
26.Волинський Й. Анатолій Кос-Анатольський. Нарис про життя і творчість. К.: Мистецтво, 1965. 71 с.
27.Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: В 2-х т. К.: Оберіг, 1991. Т. 2. 448 с.
28.Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 562 с.
29.Врублевська В. Культурні цінності України: втрати. Шляхи вирішення // Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: Тези доповідей науково-практичної конференції. К., 2000. С. 12-15.
30.Гайдай М.М. Слов’янська балада в її зв’язках з іншими жанрами фольклору // Розвиток і взаємовідношення жанрів слов’янського фольклору. К., 1973. С. 22-61.
31.Гвозда І. Аннали Лемківщини. Нью-Йорк: Фундація дослідження Лемківщини, 1974. Ч. 1. 166 с.
32.Гвозда І. Аннали Лемківщини. Нью-Йорк: Фундація дослідження Лемківщини, 1993. Ч. 5. 256 с.
33.Гнатюк В. М. Пісенні новотори в українсько-руській народній словесності // Гнатюк В. М. Вибрані статті про народну творчість. К., 1966. С. 78-95.
34.Гоч Т. Жытя лемка. Зиндранова, 1999. 164 с.
35.Головащенко М. Модест Менцинський. Спогади, матеріали, листування. К.: Рада, 1995. 462 с.
36.Горбаль М., Ковальчук В., Тавпаш А. Лемківщина у серці моєму. К.: ТАМ Київський дім”, 2002. 54 с.
37.Горбаль М. Різдво на Лемківщині. Фольклорно-етнографічний збірник. Львів, 2004. 215 с.
38.Гордійчук М. Про музичні особливості народних дум та історичних пісень // Історичний епос східних слов’ян. К., 1958. С. 164-168.
39.Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. Збірка статей. К.: Музична Україна, 1979. 172 с.
40.Горілий А. Східняки” та західняки” відмінність і спільність. Тернопіль: Джура, 1997. 72 с.
41.Гошовский В. У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. М., 1971. 292 с.
42.Гошовський В. Українські пісні Закарпаття. Львів, 2003. 446 с.
43.Гречух О. Депортовані чи репресовані? Документи, статті, спогади. Івано-Франківськ, 1994. 120 с.
44.Грица С. Автентичний фольклор // Енциклопедія сучасної України. К., 2001. Т. 1. С. 94.
45.Грица С. Антиномія парадигми і жанру у фольклорі // Вісник ДАКККіМ. 2000. № 2. С. 3545.
46.Грица С. Парадигмальність фольклору, його просторові нашарування в Україні // Всеук. наук.-теорет. конф. Проблеми розвитку художньої культури”: Тези доп. К.: Київ. держ. ін-т культури, 1994. С. 1314.
47.Григорьева Г. Стилевые проблемы советской музыки второй половины ХХ века. М.: Сов. композитор, 1989. 208 с.
48.Грица С. Семантика народного мелосу і конкретне середовище його побутування // Народна творчість та етнографія. 1974. № 1. С. 12-24.
49.Грица С. Спільність мелодичних типів у слов’янській пісенності Карпат // Народна творчість та етнографія. К., 1966. С. 3.
50.Грица С. Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикознавчі розвідки / Ред. О.С.Смоляк. К.Тернопіль: Астон, 2002. 236 с.
51.Грица С. Український фольклор з погляду етногенезу // Матеріали до української етнології: Зб. наук. праць. Вип. 2 (5). К., 2002. С. 359-368.
52.Грица С. Украинская песенная эпика. Москва: Советский композитор, 1990. 260 c.
53.Грица С. Філарет Михайлович Колесса. К.: Держ. вид-во образ. мист-ва і муз. л-ри УРСР, 1962. 110 с.
54.Грица С. Фольклор українців у між- і внутрішньоконтинентальній міграції // Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів: ХІ Міжн. з’їзд славістів. Братислава, 30 серп. 8 верес. 1993 / Відп. ред. О.К.Федорук. К.: Наук. думка, 1993. С. 139.
55.Грица С. Фольклор і сучасність // Українська художня культура. Навчальний посібник / Ред. І.Ф.Ляшенко. К.: Либідь, 1996. С. 32-52.
56.Грица С. Фольклор у просторі та часі: вибрані статті. Тернопіль: АСТОН, 2000. 228 с.
57.Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. К.: Мистецтво, 1965. 76 с.
58.Гусев В. Эстетика фольклора. Л.: Наука, 1967. 300 с.
59.Дей О. Народно-пісенні жанри. К.: Музична Україна, 1977. Вип. 1. 107 с.
60.Дей О. Сторінки з історії української фольклористики. К.: Наукова думка, 1975. 271 с.
61.Деволлан Г. Угро-русские народные песни. Ужгород, 1885. 76 с.
62.Дем’ян Г. Українська фольклористика в Галичині кінця XVIII початку ХІХ ст. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 223 с.
63.Дем’ян Г. Український повстанський фольклор. Львів: Афіша, 2005. 127 с.
64.Дем’янець І. Камерний хор Легенда” в контексті виконавських традицій хорового мистецтва України // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. VIII. С. 163.
65.Денисенко О. Українська національна культура в контексті світової культури: проблема відродження і розвитку // Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали науково-практичної конференції / Заг. ред. В.П.Подкопаєв, В.Г.Чернець. Наук. ред.-упоряд. О.О.Різник. К., ДАКККіМ, 2001. С. 69.
66.Денисюк В., Кровицька О. Лемківщино рідна, заколишу в красі твоїй. Львів: Високий замок, 2002. 90 с.
67.Дзвони Лемківщини. Спеціальний літературно-мистецький додаток до часопису Дзвони Лемківщини”. Тернопіль, 1992 2003. № 1 37.
68.Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика / Національна академія наук України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, К.: Народознавство, 2001. 576 с.
69.Дорога А. Антропологічні виміри національних культурних традицій // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Збірник наукових праць: у 2-х частинах. К., 2000. Вип. IV-V ч. 1. С. 50-58.
70.Духовні цінності українського народу. Київ Івано-Франківськ: Плай, 1999. 294 с.
71.Загайкевич М. Богдана Фільц. Творчий портрет. КиївТернопіль. Астон, 2003. 144 с.
72.Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія педагогічна. Кам’янець-Подільський: Медобори (ПП Мошак М. І.), 2003. Вип. V. 208 с.
73.Енциклопедія Лемківщини / опрацював І.Красовський. Т. IV, рукопис.
74.Іваницький А. Генезис двох типів весільних ладкань // Парадигматика фольклору. К.Тернопіль: АСТОН, 2002. С. 36-47.
75.Іваницький А. Основи логіки музичної форми (проблеми походження музики). К., 2003. 180 с.
76.Іваницький А. Українська народна музична творчість: Посібник. К.: Музична Україна, 1990. 336 с.
77.Іваницький А. Українська музична фольклористика. Методологія і методика. К., 1997. 391 с.
78.Іван Франко про музику / Упоряд. Тамара Коноварт. Львів, 2006. 120 c.
79.Ільченко О. Репертуар як фактор художньо-виконавського розвитку аматорського музичного колективу // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Збірник наукових праць. Київ, 1998. Ч.ІІ. С.173-182.
80.Історія української культури: В 15 зшитках / Заг. ред. І.Крип’якевича. К.: АТ Обереги”, 1993. 718 с.
81.Історія української культури: У 5 т. К., 2001. 1134 с.
82.Історія української культури: зб. матеріалів і документів / Упоряд.: Б.І.Білик, Ю.А.Горбань, Я.С.Калакура та ін. / За ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. К.: Вища школа, 2000. 607 с.
83.Історія української музики / Редкол. Л.О.Пархоменко (відпов. редактор), О.У.Литвинова, Б.М.Фільц. К.: Наукова думка, 1992. Т.4. 614 с.
84.Історія української музики: Т.1. (від найдавніших часів до середини ХІХ ст.). К., 1989. 447 с.; Т. 2. (друга половина ХІХ ст.). К., 1989. 460 с.; Т. 3. (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К., 1990. 423 с.; Т. 4. (19171941). К., 1992. 615 с.
85.Історія української радянської музики: Муз. культура Рад. України / Л.Б.Архімович, Н.І.Грицюк, Л.М.Грисенко та ін. К.: Муз. Україна, 1990. 296 с.
86.Кайндль Р. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208 с.
87.Кальченко С. Стиль Миколи Колесси в хорових обробках народних пісень Полісся, Гуцульщини, Лемківщини. Дрогобич: Коло, 2003. 40 с.
88.Квітка К. Вибрані статті. К.: Музична Україна, 1985. Ч.1. 138 с.; 1986. Ч. 2. 150 с.
89.Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність Руської трійці”. К.: Наук. думка, 1990. С. 191.
90.Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси і статті. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. 349 с.
91.Кирчів Р. Отзвуки архаической обрядовости в весенней поэзии Карпат // Советская этнография. 1988. № 2. С. 93-102.
92.Кияновська Л. Основні етапи польсько-українських музичних взаємозв’язків у Львові у ХІХ першій половині ХХ ст. / Музика Галичини. Львів: Сполом, 1999. Т. ІІ. С. 6667.
93.Кияновська Л. Стильова еволюція галицької культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль, 2000. 340 с.
94.Кияновська Л. Українська музична культура. Львів: Сполом, 1999. C. 117.
95.Кияновська Л. Українська музична культура. Тернопіль: АСТОН, 2000. С. 117-120.
96.Кірюшко Н., Бойко М. Релігія і спадкоємність розвитку української культури // Культурне відродження в Україні / за ред. Г.О.Сілаєвої. Львів: Астериск, 1993. 192 с.
97.Ковальчук В. Лемківщина у серці моєму. К.: Київський дім, 2002. 55 с.
98.Коз