ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ІЩУК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 343.985.7

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ
У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Чернявський Сергій Сергійович,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ–2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................3
ВСТУП..................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ
АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ................................................................13
1.1. Загальна характеристика та криміналістична класифікація
шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів..........................13
1.2. Характеристика способів учинення шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів....................................................................................39
1.3. Інші елементи криміналістичної характеристики шахрайств
у сфері страхування автотранспортних засобів..............................................66
Висновки до розділу 1.......................................................................................87
РОЗДІЛ 2. ВИЯВЛЕННЯ ШАХРАЙСТВ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ
ЇХ РОЗСЛІДУВАННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ.................................91
2.1. Виявлення ознак інсценування страхового випадку при перевірці інформації про незаконне заволодіння автотранспортним засобом................91
2.2. Типові слідчі ситуації й версії початкового етапу розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів............................105
2.3. Взаємодія як умова забезпечення організації початкового етапу
розслідування шахрайств у сфері страхування
автотранспортних засобів...............................................................................123
Висновки до розділу 2.....................................................................................140
РОЗДІЛ 3. ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ
НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ
У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ............143
3.1. Загальні положення організації й тактики проведення слідчих
дій у розслідуванні шахрайств у сфері страхування
автотранспортних засобів...............................................................................143
3.2. Особливості проведення огляду, допиту свідків
та підозрюваних (інсценувальників), а також відтворення
обстановки та обставин події.........................................................................153
3.3. Особливості призначення судових експертиз.......................................170
Висновки до розділу 3....................................................................................178
ВИСНОВКИ.......................................................................................................180
ДОДАТКИ..........................................................................................................188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................222

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГУ МВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ДАІ Державна автомобільна інспекція
ДКР Департамент карного розшуку
ДТП Дорожньо-транспортна пригода
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВС Міністерство внутрішніх справ
ОРД Оперативно-розшукова діяльність
СТО Станція технічного обслуговування
США
УМВС Сполучені Штати Америки
Управління Міністерства внутрішніх справ

ВСТУП
Актуальність теми. Радикальні зміни, що зазнає Україна, прагнучи рухатися шляхом ринкових перетворень, супроводжує загострення криміногенної ситуації, удосконалення якісних форм протиправного збагачення. Злочинна діяльність усе більш стає економічно детермінованою, інтегруючись до стратегічно важливих, високоприбуткових галузей економіки, зокрема фінансового сектору, невід’ємною складовою якого є сфера страхування. Розвиток страхового ринку – важливий чинник становлення вітчизняної економіки. Водночас доступні та вигідні умови страхування створюють підґрунтя для вчинення злочинів з метою незаконного одержання страхових виплат, унаслідок чого цей сегмент фінансового ринку останніми роками став одним із привабливих для активності шахраїв. Структура злочинів у сфері страхування визначається низкою кримінально-караних діянь, що посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони. Поряд зі злочинами у сфері господарської діяльності, особливе місце у цій системі посідають різні види заволодіння чужим майном, передусім шахрайства з боку професійних учасників страхового ринку (страховиків) і страхувальників.
Шахрайство у сфері страхування автотранспортних засобів є новим явищем у структурі сучасної злочинності, сукупні збитки від якого в більшості країн Європи та США сягають десятки мільярдів доларів щорічно (лише у Великобританії, Німеччині та Франції на цей сектор припадає близько 62,0 % усіх випадків обману в страховій сфері). За оцінками Ліги страхових організацій України, на вітчизняному ринку автострахування вчиняють понад 70,0 % усіх страхових шахрайств. Отже, певне зменшення кількості зареєстрованих шахрайств (у 2000 р. – 115; 2001 – 58; 2002 – 90; 2003 – 52; 2004 – 71; 2005 – 47; 2006 – 56; 2007 – 44; 2008 – 42) пояснюється, насамперед, високим рівнем їх латентності (88,0 % опитаних працівників страхових компаній підтвердили, що більшість випадків обману за різними причинами не відомі правоохоронним органам).
Протягом 2006–2009 рр. Департаментом карного розшуку МВС України виявлено понад ста фактів шахрайства, що приховані інсценуванням незаконних заволодінь застрахованим автотранспортом. Усі ці діяння вчинені за чітко розробленим планом, з детальним розподілом ролей співучасників. Члени злочинних груп встановлювали корупційні зв’язки з представниками страхових компаній та іншими зацікавленими особами, які активно протидіяли в отриманні доказової інформації. Під час розкриття та розслідування шахрайств слідчі допускають цілу низку серйозних організаційних і тактичних помилок, пов’язаних, зокрема, з виявленням ознак інсценування страхового випадку при перевірці факту незаконного заволодіння автотранспортом, юридичною оцінкою ситуації на стадії порушення кримінальної справи, відмежуванням ознак шахрайства та цивільно-правових відносин тощо.
Поряд з об’єктивними складнощами (недосконале законодавство; відсутність інтегрованих баз даних та інформаційних мереж; незадовільна взаємодія зі страховиками), досудове слідство у справах цієї категорії проводиться неефективно, без урахування змісту елементів криміналістичної характеристики, специфіки слідчих ситуацій, що пов’язано з відсутністю методики розслідування.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінального процесу та протидії фінансовій злочинності, зокрема: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошового, О.Ф. Долженкова, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, В. В. Коваленка, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, О.Є. Користіна, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, Д.Й. Никифорчука, В.Т. Нора, Ю.Ю. Орлова, В.Л. Ортинського, М.А. Погорецького, Б.Г. Розовського, М.В. Салтевського, М. Я. Сегая, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, П. В. Цимбала, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила, М.П. Яблокова та ін.
Окремі питання протидії шахрайству в страховій сфері, зокрема в аспектах кримінально-правової кваліфікації, кримінологічної характеристики та профілактики, досліджували В.М. Агрененко, А.І. Алгазін, Д.І. Амінов, О.В. Балян, Н.Ф. Галагуза, М.С. Жилкіна, В.Д. Ларічев, Н.М. Потапова та ін. Праці вітчизняних вчених (В. Г. Бабенко, Т.В. Блащук, В.А. Предборський, Р.Б. Сабодаш) присвячені аналізу цивільно-правових, фінансово-правових і безпекознавчих аспектів страхового бізнесу. Дисертація О.В. Гвоздкова (Москва, 1991 р.) з проблем розслідування шахрайства, вчиненого шляхом інсценувань крадіжок застрахованих транспортних засобів, відображає особливості радянської моделі страхових відносин (за умов монополії Держстраху), у зв’язку з чим вона певною мірою втратила свою актуальність і практичну значимість. Інші публікації за темою дослідження, що трапляються у засобах масової інформації, здебільшого мають публіцистичний характер.
Отже, об’єктивна потреба наукового розроблення методики розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів, а також практичне значення результатів дослідження обумовили обрання цієї теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років (затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2008–2010 роки. Тема дисертації включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Академія правових наук України, реєстр. № 670, 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення науково обґрунтованих засад розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів на початковому етапі.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
– на основі комплексного аналізу законодавства, правозастосовної практики та зарубіжного досвіду визначити поняття і провести класифікацію шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів;
– дати криміналістичну характеристику шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів (розкрити зміст способу та обстановки вчинення злочинів, особи злочинця, слідів та ознак злочинів, а також виявити їх взаємозв’язки);
– виокремити особливості виявлення ознак інсценування страхової події при перевірці інформації про незаконне заволодіння застрахованим автотранспортним засобом на стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи, деталізувати негативні обставини, що вказують на ознаки шахрайства, прихованого інсценуванням події злочину;
– на основі аналізу типових слідчих ситуацій і версій початкового етапу розслідування запропонувати програми слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо розв’язання окремих тактичних завдань;
– розкрити особливості взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, а також органів досудового розслідування та суб’єктів страхових правовідносин на початковому етапі розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів;
– визначити особливості організації й тактики проведення окремих слідчих дій (огляду, допиту свідків і підозрюваних, відтворення обстановки й обставин події) на початковому етапі розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів;
– виявити можливості судових експертиз у справах про шахрайства у сфері страхування автотранспортних засобів, а також окреслити завдання, що вирішуються під час проведення судово-експертних досліджень.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають під час розкриття та розслідування злочинів у сфері страхування автотранспортних засобів оперативними та слідчими підрозділами МВС України.
Предмет дослідження – початковий етап розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів.
Методи дослідження. Під час дослідження застосовувались такі методи: діалектичний – при дослідженні елементів криміналістичної характеристики злочинів та методики розслідування у їх взаємозв’язку (підрозділ 1.1), вплинув на формулювання висновків та пропозицій за темою дисертації; порівняльно-правовий – при дослідженні законодавства, що регулює страхові відносини в Україні та інших країнах (підрозділи 1.1, 1.2); історико-правовий – при розкритті генезису фінансового та кримінально-процесуального законодавства, еволюції поглядів учених на окремі наукові проблеми (підрозділи 1.1, 2.1); догматичний – при тлумаченні юридичних та економічних категорій, за його допомогою поглиблено та уточнено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3, 3.1); системний – при побудові класифікації злочинів, визначенні змісту та взаємозв’язків елементів криміналістичної характеристики й етапів роботи з доказовою інформацією (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); статистичний – при ілюстрації висновків даними статистичної звітності; соціологічні (методи спостереження, інтерв’ювання та анкетування використано у всій дисертації).
Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали статистичної звітності МВС України та страхових організацій; узагальнені результати вивчення за розробленими анкетами 85 кримінальних справ про шахрайства та інші злочини у сфері страхування автотранспортних засобів, що перебували у провадженні протягом 2005–2008 рр.; зведені дані опитувань слідчих органів внутрішніх справ та працівників оперативних підрозділів МВС України (155 респондентів з міста Києва, Львівської, Івано-Франківської, Запорізької, Одеської, Рівненської областей), а також 180 працівників страхових компаній, яким відомі випадки шахрайств у сфері автострахування; використано адміністративну, оперативно-розшукову, слідчу й судову практику, аналітичні звіти та інші матеріали, зібрані в підрозділах МВС України, Держфінпослуг України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів на основі узагальнення передового досвіду правоохоронних органів та страхових організацій. Автором сформульовано нові наукові положення, що в сукупності розв’язують конкретне наукове завдання і мають суттєве значення для подальшого розвитку криміналістики, зокрема:
вперше:
– визначено поняття “шахрайство у сфері страхування автотранспортних засобів” та обґрунтовано класифікацію відповідних діянь за кримінально-правовими та криміналістично значимими ознаками, що є основою для формування методики розслідування;
– розкрито зміст елементів криміналістичної характеристики шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів, зокрема, способу вчинення злочинів, обстановки вчинення злочинів, особи злочинця, слідів та ознак злочинів, виявлено їх взаємозв’язки та значення для розслідування;
– обґрунтовано підхід до розуміння “інсценування незаконного заволодіння застрахованим автотранспортним засобом”, що розглядається не лише як засіб приховування шахрайства, але і як складова способу його підготовки та вчинення;
– з урахуванням даних про способи учинення шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів розглянуті особливості висунення версій на початковому етапі розслідування, запропоновано рекомендації щодо виявлення негативних обставин, які вказують на інсценування страхової події, а також визначено найбільш ефективні заходи щодо перевірки інформації за фактом заволодіння застрахованим автотранспортним засобом;
– виокремлено типові слідчі ситуації й версії початкового етапу розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів та запропоновано програми слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо розв’язання окремих тактичних завдань;
– розкрито основні засади підвищення ефективності взаємодії слідчих з оперативними підрозділами на початковому етапі розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів, визначено напрями оптимізації співпраці правоохоронних органів з іншими державними і недержавними організаціями щодо протидії страховому шахрайству;
– запропоновано рекомендації щодо проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів, зокрема огляду, допитів свідків і підозрюваних, відтворення обстановки та обставин події, призначення судових експертиз;
удосконалено:
– кримінально-правову та кримінологічну характеристику шахрайств й інших злочинів у сфері страхування, підходи до кваліфікації цих діянь;
– характеристику способів легалізації автотранспортних засобів, здобутих унаслідок страхового шахрайства та інших злочинів;
– підходи до оцінки обстановки вчинення шахрайств у сфері страхування, зокрема щодо значення для розслідування знань нормативної бази та окремих технологічних процесів;
– порядок роботи слідчого з речовими доказами та документами у справах про фінансове шахрайство;
дістали подальшого розвитку:
– криміналістичні класифікації способів учинення шахрайств та інших злочинів у фінансовій сфері та сфері страхування;
– методологічні засади вивчення основних елементів криміналістичної характеристики злочинів;
– положення, що визначають порядок оцінки матеріалів про злочини, порушення кримінальної справи, взаємодії слідчого та органу дізнання, використання слідчим спеціальних знань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження ґрунтується на результатах поглибленого вивчення правоохоронної практики, а його результати впроваджено як рекомендації у практичну діяльність з розслідування злочинів (лист Департаменту карного розшуку МВС України від 19 червня 2008 р. № 7/14–1005; акт Головного слідчого управління МВС України від 22 вересня 2009 р.), а також у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ (акт від 20 жовтня 2009 р.). Підготовлену за участю дисертанта методику розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспорту зареєстровано Міністерством освіти і науки України (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 30881 від 5 листопада 2009 р.). Положення дисертації можуть бути використані для наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів, судів і недержавних організацій щодо протидії страховому шахрайству.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У методичних рекомендаціях “Протидія шахрайству в сфері страхування засобів автотранспорту”, підготовлених у співавторстві, автору належить 30,0 % змісту (підрозділи 3 і 4). У статті “Характеристика окремих способів вчинення страхового шахрайства”, написаній у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту (питання визначення способу вчинення шахрайств).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на засіданнях кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ, на двох міжнародних науково-практичних конференціях: “Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності” (Київ, 2009 р.); “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2009р.), міжвузівській науково-практичній конференції “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2008 р.), а також на науково-практичних семінарах, що відбулися на базі Національної академії внутрішніх справ (Київ, 2007–2009 рр.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано дев’ять праць, серед яких чотири статті в наукових фахових виданнях, методичні рекомендації, авторське свідоцтво (методика правоохоронної діяльності), три статті (тези виступів) в інших виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі на основі проведеного дослідження проблем початкового етапу розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів сформульовано наукові положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та практики, зокрема:
1. Шахрайство у сфері страхування автотранспортних засобів як складова фінансового шахрайства включає низку злочинів, що передбачені різними розділами КК України, але пов’язані єдиною метою незаконного одержання страхового відшкодування. Особливості шахрайств у сфері автострахування порівняно з іншими сферами фінансових правовідносин, полягають у такому:
– об’єктом шахрайства є кошти страхового фонду;
– страхове шахрайство пов’язане з використанням специфіки страхового бізнесу;
– винний у шахрайстві порушує відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхових випадків, які штучно створює (інсценує, провокує) чи незаконно використовує;
– маскування злочинних дій під цивільно-правові відносини або результат впливу природних чи техногенних чинників ускладнює виявлення ознак шахрайства.
Класифікація шахрайств у сфері австострахування має вирішити завдання розподілу всієї сукупності злочинних зазіхань на взаємопов’язані групи. В основу розподілу шахрайств та інших злочинів у сфері страхування автотранспортних засобів ми покладаємо такі критерії:
– залежно від мети шахрайських дій – шахрайства, що вчиняються з метою: незаконного одержання страхових виплат (72,9 % від кількості вивчених справ), одержання виплат у більшому обсязі, ніж належить при даній страховій події (14,1 %), одержання виплат за шкоду, завдану об’єкту страхування, який не перебував під страховим захистом (12,9 %);
– залежно від суб’єкта злочину – шахрайства, що вчиняються страхувальниками (84,7 %), страхувальниками спільно з працівниками страхових компаній (12,9 %), представниками страхових організацій – керівниками страхової компанії або страховими посередниками (2,3 %);
– залежно від форми страхування – шахрайство у сфері добровільного страхування транспортного засобу (76,4 %), обов’язкового страхування (18,8 %), стра¬хування автотранспорту від огню та інших стихійних лих (4,7 %);
– залежно від спрямування шахрайських дій – шахрайство, що вчиняють: на стадії укладання договору страхування; під час дії договору страхування; на етапі звернення за страховою виплатою.
Розгорнута кримінально-правова класифікація важлива для врахування в комплексі ознак усіх елементів криміналістичної характеристики злочинів. У технології шахрайства можна виз¬начити три пов’я¬зані між собою елементи: базові злочини, що спрямовані на безпосереднє одержання страхової виплати (ст. 190–192 КК України); дії, що виступають способом або необхідною умовою вчинення страхового шахрай¬ства (ст. 290, 358, 383, 384 КК); спрямовані на приховування слідів виникнення кримінальних доходів, осіб, які їх отримали, створення уяви про законне походження до¬ходів (ст. 205, 209, 357 КК); пов’язані з діяльністю службових осіб (ст. 364, 366–370 КК України).
Запропонована криміналістична та кримінально-правова класифікації є основою для подальшої дифе¬ре¬н¬ціації виявів шахрайства у сфері автострахування залежно від окремих елементів криміналістичної характеристики, насамперед способу та обстановки вчинення злочину.
2. Значущими для розслідування елементами криміналістичної характеристики шахрайств у сфері автострахування є дані про спосіб та обстановку вчинення злочину, особу злочинця, сліди та ознаки злочинів. Спосіб є центральним елементом криміналістичної характеристики. Інші елементи перебувають у кореляційному зв’язку з ознаками способу.
Підставою для класифікації способів учинення шахрайства у сфері автострахування обрано такі критерії:
– ступінь участі у шахрайстві зацікавлених працівників страхових компаній: обман страхувальників страховою організацією; обман страховика шляхом змови страхувальника з працівни¬ками страхових компаній або страховим посередником; обманні дії з боку страхувальника з метою незаконного одержання страхової виплати;
– стадія страхових правовідносин: на етапі укладання договору страхування (завищення вартості об’єкта страхування, фальсифікація даних про умови його зберігання; страхування автомобіля в декількох страхових компаніях); протягом чинності договору страхування (інсценування страхового випадку з подальшою легалізацією незаконно здобутого автотранспорту; інсценування ДТП з пошкодженням транспортного засобу; провокація ДТП із застрахованим транспортним засобом; навмисний підпал застрахованого автомобіля);
– шахрайські дії після настання страхового випадку: укладання договору страхування після завдання шкоди незастрахованому транс-портному засобу; штучне завищення суми збитків, завданих страховим випадком.
Запропонований напрям систематизації способів учинення злочинів є підставою для подальшої диференціації методики розслідування.
Важливим у побудові криміналістичної характеристики є встановлення динамічних кореляційних зв’язків: між способом вчинення злочину й особою злочинця (для визначення можливостей реалізації схеми обману); між способом та обстановкою (для врахування впливу на спосіб нормативних і просторово-часових чинників); між способом і слідовою картиною (для виявлення ознак інсценування страхового випадку); між способом, особливостями слідоутворення та особою злочинця (для висунення версії про причетність конкретних осіб до злочину).
3. Суттєве значення для розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів мають особливості їх суб’єктів, яких можна умовно розподілити на такі групи: особи, які вчиняють шахрайство щодо матеріальних інтересів страхових компаній; особи, які вчиняють інші злочини, пов’язані з незаконним одержанням страхової виплати: представники страхових компаній та страхові агенти; особи, які відповідно до своїх службових обов’язків мають реєструвати факт страхової події або брати участь у ліквідації її наслідків (працівники Державтоінспекції, медичних установ, автослюсарі тощо).
Перелік об’єктів, які зберігають інформацію про подію шахрайств у сфері автострахування, умовно можна поділити на шість груп: документи (страхова справа, що стосуються страхової події, на право управління, володіння і користування транспортними засобами, зокрема підроб¬лені, особисті посвідчення, документи митного оформлення, офіційні довідки тощо); предмети (автомобілі, їх частини, знаряддя та засоби для виготовлення підроблених номерів і документів, фрагменти обстановки місця події); приміщення та ділянки місцевості (місця інсценування страхової події, страхові компанії, гаражі, стоянки, приватні ремонтні майстерні, офісні та житлові приміщення тощо); гроші та матеріальні цінності (рухоме й нерухоме майно страхувальника, готівкові та безготівкові кошти, у тому числі електронні банківські розрахунки); електронні носії інформації (системні блоки комп’ютерів, жорсткі та гнучкі магнітні диски, лазерні диски тощо); пам’ять людей (ідеальні сліди).
4. Інсценування незаконних заволодінь застрахованими автотранспортними засобами вчиняють, переважно. у місцях постійного чи переважного перебування транспортного засобу: на дворовій території за місцем проживання заявника (41,6 % опитаних), на ділянках побли¬зу магазинів, торгових центрів і ринків, розважальних закладів (37,2 %), у гаражах (12,7 %), поблизу узбіч приміських трас (12,7 %). Час як елемент обстановки вчинення шахрайств може розглядатись як період: між укладанням договору страхування та інсценуванням страхового випадку; протягом якого здійснювалось інсценування страхового випадку; між інсценуванням страхового випадку та повідомленням про нього страховій організації або правоохоронним органам; між повідомленням про страховий випадок та одержанням страхового відшкодування чи страхової компенсації. Інсценування незаконного заволодіння автотранспортом здійснюють, як правило, увечері чи вночі (80,5 % справ); у вихідні та святкові дні (65,2 %). Інсценування ДТП, псування та підпали транспортних засобів з метою одержання страхової виплати зазвичай вчиняють наприкінці тижня, переважно уніч із суботи на неділю та з неділі на понеділок (75,0 %). Для більшості виявлених шахрайств характерним є те, що страховий випадок інсценують на початку терміну дії страхового договору (70,0 %) або незадовго до його завер¬шення (22,5 %).
5. Організація початкового етапу розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів включає: проведення попередньої пере¬вір¬ки інформації про злочин та оцінки її результатів для обґрунтованого порушення кримінальної справи; проведення слідчих дій (їх комплексів, тактичних операцій) з метою вирішення тактичних завдань, обумовлених слідчою ситуацією, а також перевірки слідчих версій; взаємодії слідчого з органом дізнання та іншими державними й недержавними організаціями.
Для перевірки версії про інсценування незаконного заволодіння застрахованим автотранспортним засобом важливе значення має дослідження негативних обставин, що в сукупності, залежно від конкретних обставин справи, вказують на незвичний характер події. Ці ознаки можна поділити на характерні для всіх злочинів, пов’язаних з незаконним одержанням страхових виплат, та специфічні, що визначаються особливостями відносин у сфері автострахування. Підтвердження факту інсценування страхового випадку на початковому етапі розслідування незаконного заволодіння застрахованим автотранспортним засобом впливає на юридичну оцінку події, та визначає специфіку подальшої роботи у справі.
6. Важливим чинником організації розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів на початковому етапі є правильний розподіл типових слідчих ситуацій: залежно від кількості та змісту даних, що містять матеріали перевірки: є достатніми для порушення кримінальної справи; недостатні для порушення справи; убачаються ознаки об’єктивної сторони злочину, проте невідомі мотив, мета та суб’єкт; не містять достатніх даних для порушення кримінальної справи і не можуть бути доповнені в рамках додаткової перевірки); залежно від обсягу інформації про особу, яка вчинила злочин: особу шахрая невідомо; особу шахрая встановлено, утім його місцезнаходження невідоме; злочинця затримано працівниками правоохоронних органів при підготовці або вчиненні злочину, чи після реалізації злочинного наміру; особу, яка вчинила злочин, встановлено і вона не переховується; залежно від джерел доказової інформації про ознаки шахрайства: інсценувальника затримано під час вчинення злочину або відразу ж після його вчи¬нення; підозрюваного у вчиненні шахрайства встановлено праців¬никами служби безпеки страхової компанії; потерпілий заявив про страховий випадок криміналь¬ного характеру.
7. Передумовою успішного розслідування злочинів на початковому етапі є взаємодія слідчого та органу дізнання. Після порушення кримінальної справи за ознаками шахрайства у сфері страхування автотранспортних засобів якість розслідування залежить від погодженості заходів слідчого та оперативних підрозділів зі встановлення негативних обставин, що свідчать про інсценування страхової події, розшуку осіб, які переховуються від слідства, встановлення місце¬зна¬ходження транспортних засобів тощо. Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів відбувається у процесуальних і непроцесуальних формах. До процесуальних слід віднести: спільний розгляд матеріалів про злочини і вирішення питання про порушення кримінальної справи (44,7 % справ); створення слідчо-оперативної групи (78,8 %); проведення оперативно-розшукових заходів у справах, у яких не встановлено особу, яка вчинила злочин (24,7 %); виконання доручень слідчого щодо проведення оперативно-розшукових заходів. Непроцесуальні форми взаємодії включають: взаємні консультації та обміні інформацією; спільне планування розслідування, висунення версій, визначення ефективних способів їх перевірки процесуальним та оперативним шляхом; обговорення результатів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
8. Основними засобами доказування у справах про шахрайства у сфері страхування автотранспортних засобів є такі: проведення слідчого огляду предметів і документів; допиту свід¬ків і підозрюваних (обвинувачених); відтворення обстановки та обставин події; призначення судових експертиз.
Найбільш розповсюдженими видами огляду є такі: огляд місця страхової події (81,1 % випадків); огляд документів (14,1 %); огляд автомобіля – предмета страхування (9,4 %). За особливостями організації огляд місця страхової події розподілено на два види: огляд у разі інсценування незаконного заволодіння застрахованим автомобілем та огляд у випадках інсценування події некримінального характеру (дорожньо-транспортна пригода, вплив стихійного лиха).
Особливості допитів у справах цієї категорії характеризується як позитивними, так і негативними чинниками. До позитивних належать такі: під час допиту слідчий може використати дані про інсценування страхової події, отримані при проведенні інших слідчих дій; можливість проведення допиту інсценувальника, який не здогадується про обізнаність слідчого; відсутність в інсценувальника очевидних підстав для відмови в дачі показань та ухилення від допиту. До негативних чинників належать такі: під час першого допиту не завжди з’ясовують обставини, важливі для виявлення інсценування страхової події; незнання слідчими специфіки страхової справи; поверхове й неповне проведення допиту (у 52,2 % випадків не було допитано осіб, показання яких мали доказове значення; у 24,5 % – не було проведено очну ставку між особами, які раніше допитувались, у показаннях яких були суттєві суперечності); наявність конфліктної ситуації під час допиту. У роботі деталізовано тактичні прийоми допиту залежно від категорії допитуваної особи: допит інсценувальника; допит співучасників; допит свідків.
9. Експертизи, що призначаються на початковому етапі розслідування шахрайств у сфері страхування автотранспортних засобів, можна поділити на такі групи: пов’язані з визначенням характеру події, що мала місце (пожежно-технічна); пояснюють механізм певної події (дактило-ско¬пічна, трасо¬логічна, слідів взуття, знарядь та інстру¬ментів, слідів транспортних засобів); пов’язані з об’єктом страхування (автотехнічна); пов’язані з дослідженням документів (почеркознавча, техніко-криміналістична); пов’язані з фінансовою діяльністю страховика (судово-бухгалтерська та судово-еконо¬мічна).
На призначення судових експертиз у справах досліджуваної категорії впливають такі особливості: метою експертизи є виявлення негативних обставин, що вказують на ознаки шахрайства (дослідження слідів, речей, предметів, документів, об’єктів страхування); призначення й проведення експертиз ускладнюється тим, що здебільшого ознаки шахрайства виявляють через значний проміжок часу після інсценування страхової події; проведення експертиз при розслідуванні страхових шахрайств у багатьох випадках ґрунтується лише на документальних даних, більшість з яких – це документи, представлені страховою компанією (деякі з них містять ознаки підроблень); слідчий має ретельно проаналізувати висновки експертів і за наявності підстав призначити додаткову чи повторну експертизи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Аванесов Г. А. – М., 1980. – 528 с.
2. Авто за злочинними схемами // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – 2003. – № 145. – С. 18.
3. Автомобіль – не розкіш, а можливий засіб пересування до лави підсудних // Іменем Закону. – 2006. – № 14. – С. 8.
4. Актуальні проблеми розвитку страхової діяльності в Україні : Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студ., 21 берез. 2007 р. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна ; [редкол. Булаєнко Л. І. та ін.] – Х., 2007. – 220 с.
5. Алгазин А. И. Страховое мошенничество и методы борьбы з ним : учеб.-практ. пособие / Алгазин А. И., Галагуза Н. Ф., Ларичев В. Д. – М. : Дело, 2003. – 512 с.
6. Антонов И. О. Расследование мошенничества : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / Антонов Игорь Олегович. – Казань, 1999. – 212 с.
7. Арцишевский Г. В. Понятие версии расследования /
Г. В. Арцишевский // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – № 6–7. –
С. 20–25.
8. Ахтырская Н. Цели, задачи, функции криминалистической классификации / Н. Ахтырская // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 88–89.
9. Багинський В. З. Основні питання розслідування розкрадань (ст. 84, 86-1 КК України), які відбуваються в умовах економічних перетворень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / В. З. Багинський. – Х. , 1999. – 20 с.
10. Баев О. Я. Тактика следственных действий : [учеб. пособие] /
Баев О. Я. – Воронеж, 1995. – 224 с.
11. Баев О. Я. Криминалистическая тактика: понятие и система / О. Я. Баев // Актуальные вопросы правоведения (информационные материалы).  Екатеринбург, 1992. – С. 80–85.
12. Балашов А. Н. Взаимодействие следователей и органов дознания при расследовании преступлений (уголовно-процессуальное и криминалистическое исследование) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / А. Н. Балашов. – М., 1973. – 18 с.
13. Балян А. В. Противодействие преступлениям, совершаемым на страховом рынке: криминологический и уголовно-правовой аспекты :
дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Балян Александр Владимирович. – М., 2006. – 245 с.
14. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ / А. М. Бандурка, А. В. Горбачев. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 123 с.
15. Баранов Е. В. Криминалистическая сущность инсценировок и методы их разоблачения при расследовании преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный про¬цесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / Е. В. Баранов. – М., 1977. – 20 с.
16. Бахин В. П. Допрос : [лекция] / Бахин В. П . – К. : НАВДУ, 1999. – 40 с.
17. Бахин В. П. Криминалистическая методика : [лекция] /
Бахин В. П. – К. , 1999. – 27 с.
18. Бахин В. П. Следственные ситуации как основа разработки конкретных методик расследования преступлений / В. П. Бахин // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования : материалы науч. конф., Минск, сентябрь 1973 г. – Минск, 1973. – С. 22–28.
19. Бахин В. П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики : [лекция] / Бахин В. П. – К., 1999. – 34 с.
20. Бахін В. П. Тактика допиту : [навч. посіб.] / В. П. Бахін, В. К. Весельський. – К. : НВТ “Правник”, 1997. – 64 с.
21. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Бедняков Д. И.  М. : Юрид. лит., 1991. – 205 с.
22. Белкин А. Р. Криминалистические классификации / Белкин А. Р. – М. : Мегатрон ХХІ, 2000. – 93 с.
23. Белкин А. Р. Теория доказывания : [науч.-метод. пособие] /
Белкин А. Р. – М., 1999. – 418 с.
24. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р. С. – М., 2001. – 240 с.
25. Белкин Р. С. Курс криминалистики / Белкин Р. С. – М., 2001. – 800 с.
26. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С.  М. : Мегатрон XXI, 2000.  334 с.
27. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. – М. : Юрист, 1997. – . –
Т. 1 : Общая теория криминалистики. – 1997. – 404 с.
28. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : в 3 т. /
Белкин Р. С. – М., 1979.– .–
Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1979. – 408 с.
29. Беляков Д. Ю. Противодействие мошенничествам, совершаемым в сфере автострахования: криминологический и уголовно-правовой аспекты : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / Д. Ю. Беляков. – М., 2007. – 167 с.
30. Бирюков В. В. Криминалистическое исследование документов : [монография] / В. В. Бирюков, В. В. Коваленко. - Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 164 с.
31. Благодир А. А. Слідчі дії: поняття, сутність, види /
А. А. Благодир // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доп. наук.-практ. конф., Київ, 3 квіт. 2009 р. – К. : КНУВС, 2009. – С. 507–513.
32. Бланков А. А. Понятие и особенности способов преступлений, совершаемых с целью незаконного получения страховой выплаты /
А. А. Бланков // Российский следователь. – 2002. – № 10. – С. 14–19.
33. Брайчевская Е. Ю. Осмотр документов : [метод. пособие] / Е. Ю. Брайчевская, Н. М. Зюськин. – К. : Киев. НИИ судебных экспертиз, 1967. – 32 с.
34. Бурданова В. С. Следственные (криминалистические) ошибки / В. С. Бурданова // Вопросы совершенствования прокурорско-следственной деятельно¬сти. – СПб., 1996. – С. 117–122.
35. Быков Ю. М. Мошенничество в сфере страхования: криминологические и уголовно-правовые проблемы : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / Ю. М. Быков. – М., 2006. – 19 с.
36. Быков Ю. М. Понятие и виды мошеннических действий в сфере страхования / Ю. М. Быков // Следователь. – 2004. – № 3. – С.2–5.
37. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений /
А. Н. Васильев, Г. Н. Мудьюгин, Н. А. Якубович ; под ред.
А. С. Голунского. – М. : ВНИИ криминалистики Прокуратуры СССР, 1957. – 199 с.
38. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М., 1984. – 210 с.
39. Васильев А.Н. Следственные версии / А Н. Васильев // Советское государство и право. – 1960. – № 8. – С. 54–63.
40. Веденин В. И. Некоторые вопросы классификации, группировки и установления групповой принадлежности в теории и практике советской криминалистики / В. И. Веденин // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1974. – Вып. 21. – С. 78–80.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
42. Возгрин И. А. Криминалистическая тактика: понятие и предмет исследования / И. А. Возгрин // Вестник криминалистики. – М., 2001. – Вып. 2. – С. 6–14.
43. Волобуєв А. Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва : [монографія] / Волобуєв А. Ф. – Х., 2000.
44. Волобуєв А. Ф. Тактичні задачі розслідування розкрадань майна в сфері підприєм¬ницької діяльності / А. Ф. Волобуєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3.
45. Волобуєв А. Ф. Предмет розкрадання майна у сфері підприємництва як елемент криміналістичної характеристики злочинів даного виду / А. Ф. Волобуєв // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – О., 1998. – Вип. 3.
46. Галкин Г. С. Раскрытие хищений государственного и общественного имущества, маскируемых инсценировками других преступлений и поджогами : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / Г. С. Галкин. – М., 1977. – 19 с.
47. Гвоздков А. В. Расследование мошенничеств, совершенных путем инсценировок краж и угонов застрахованных личных транспортных средств : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / А. В. Гвоздков. – М., 1991. – 19 с.
48. Герасимов И. Ф. К вопросу о следственной ситуации /
И. Ф. Герасимов // Следственная ситуация. – М., 1985. – С. 6–11.
49. Герасимов И. Ф. Криминалисти¬ческая характеристика преступлений в методике расследования / И. Ф. Герасимов // Методика расследования преступлений: общие положения : материалы науч.-практ. конф. (Одесса, ноябрь 1976 г.). – М., 1976. – С. 93–97.
50. Глотов О. М. Осмотр документов следователем : [учеб. пособие] / Глотов О. М. – Л. : Ин-т усоверш. следств. работников, 1983. – 41 с.
51. Головин А. Ю. Классификации в криминалистической тактике : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец.12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / А. Ю. Головин. – М. 1999. – 23 с.
52. Горбачев А. В. Раскрытие преступлений и доказывание /
А. В. Горбачев // Проблемы законности : Республик. межведомств. науч. сб. – Харьков. – 1996. – Вып. 31. – С.157–165.
53. Гранат Н. Л. Следственные ошибки: понятие, виды и причи¬ны / Н. Л. Гранат // Научная информация по вопросам борьбы с преступнос-тью. – М., 1983. – № 76. – С. 55–63.
54. Гринюк О. В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право” / О. В. Гринюк / Київ. нац. ун-т
імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
55. Густов Г. А. Понятие и виды криминалистической характеристики прес¬туплений / Г. А. Густов // Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. ст. – М., 1984. – 125 с.
56. Густов Г. А. Признаки хищений социалистической собственности / Г. А. Густов, В. Г. Танасевич // Вопросы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1971. – С. 87–102.
57. Демидов Ю. Н. Основы борьбы с преступностью в социально-бюджетной сфере: криминологические и уголов¬но-правовые аспекты : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / Ю. Н. Демидов. – М. : ВНИИ МВД России, 2002. – 36 с.
58. Долженков О. Ф. Шляхи вдосконалення взаємодії оперативних підрозділів МВС з іншими правоохоронними відомствами /
О. Ф. Долженков // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доп. наук.-практ. конф., Київ, 3 квіт. 2009 р. – К. : КНУВС, 2009. – С. 111–115.
59. Драпкин Л. Я. Основы криминалистической теории следственных ситуа¬ций : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза ; оперативно-розыскная деятельность” / Л. Я. Драпкин. – М., 1987. – 45 с.
60. Драпкин Л. Я. Ситуационный подход в криминалистике и проблема периодизации процесса расследования преступлений /
Л. Я. Драпкин // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования преступлений. – Свердловск, 1988. – С. 8–16.
61. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел / Дубинский А. Я. – К., 1987. – 84 с.
62. Дудніков А. Л. Криміналістична концепція взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю /
А. Л. Дудніков // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1997. – № 1 (8). – С. 185–189.
63. Дудніков А. Л. Проблеми взаємодії правоохоронних і контролюючих органів при розслідуванні злочинів у сфері економічної діяльності / А. Л. Дудніков // Проблеми законності : Респуб¬лік. міжвідом. наук. зб. – Х., 2002. – Вип. 52. – С. 136–140.
64. Дулов А. В. Тактические операции при расследовании преступлений / Дулов А. В.  Минск, 1979. – 128 с.
65. Дьячков А. М. Расследование мошенничества в сфере бизнеса / А. М. Дьячков. – Ростов-н/Д : Феникс, 2007. – 284 с.
66. Елисеев В. В. Деятельность страховых агентов по противодействию страховому мошенничеству в сфере обязательного страхования гражданской ответственности владельцев транспортных средств / В. В. Елисеев // Юрист. – 2006. – № 5. – С. 29–33.
67. Жилкина М. С. Страховое мошенничество: Правовая оценка, практика выявления и методы пресечения / Жилкина М. С. – М., 2005. – 192 с.
68. Журавель В. Криміналістична класифікація злочинів: засади формування та механізм застосування / В. Журавель // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 160–163.
69. Журавлев С. Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / С. Ю. Журавлев. – Н. Новгород, 1992. – 18 с.
70. Завидов Б. Д. О понятии мошенничества и его видоизменениях в уголовном праве России (мошенничество: “фрикерство”, “хакерство” и “радиопиратство”): Характеристика и понятие мошенничества. О различии в терминах “хищение” и “завладение” имуществом / Б. Д. Завидов // Российский следователь. – М., 1999. – № 2. – С. 20–28.
71. Землянов В. “Что такое страховое мошенничество?” По материалам Латвийской Федерации Детективов и Служб безпопасности [Електронний ресурс]. – Режим доступа :
http: // www.areis.lw/f-6.html.2003.
72. Зуев А. А. Следственный осмотр при расследовании хищений, соверша¬емых путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным поло¬жением : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза ; оперативно-розыскная деятельность” / А. А. Зуев. - Х., 1986. –20 с.
73. Ильин И. В. Виктимологическая профилактика экономического мошенничества : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / И. В. Ильин. – Н. Новгород, 2000. – 19 с.
74. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експерт¬них досліджень : затв. наказом Міністерства юстиції України від 08 жовт. 2004 р. № 53/5) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// zakon1.rada.gov.ua.
75. Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень : [монографія] / Іщенко А. В. ; [за ред. І. П. Красюка]. – К., 2003.
76. Іщук І. В. Значення негативних обставин для виявлення ознак інсценування незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом / І. В. Іщук // Проблеми законодавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. – Донецьк. – 2009. – № 1. – С. 215–225.
77. Іщук І. В. Поняття та класифікація шахрайства у сфері страхування автотранспортних засобів / І. В. Іщук // Науковий вісник Київського національного університету внутріш¬ніх справ. – 2009. – № 3. – С. 138–149.
78. Іщук І. В. Проблеми визначення поняття “страхове шахрайство” у юридичній науці / І. В. Іщук // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : тези доп. міжвід. наук-практ. конф., Київ, 7 листоп. 2008 р. – К., 2008 – С. 61–63.
79. Камлик М. І. Особливості обліку та використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у галузях економіки. Судова бухгалтерія / Камлик М. І. – К. : Синтез, 1995. – 256 с.
80. Камоцкий А. Б. Методика расследования хищений, совершаемых в научно-исследовательских и проектных организациях : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / А. Б. Камоцкий. – К., 1988. – 19 с.
81. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию / В. Н. Карагодин. – Свердловск, 1992. – 176 с.
82. Карнаухов С. О львовском “отстойнике” краденых “БМВ” /
С. О. Карнаухов // Факты и комментарии. – 2006. – № 105. – С. 2.
83. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Н. С. Карпов. – К., 2008.
84. Клименко Н. І. Проблеми посилення боротьби з економічною злочинністю в Україні / Н. І. Клименко // Державно-правова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конф., Київ, жовтень 1997 р. – К., 1998.  С. 292–294.
85. Клименко Н. І. Використання сучасних можливостей судової експертизи – умова підвищення ефективності розслідування злочинів /
Н. І. Клименко // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доп. наук.-практ. конф., Київ, 3 квіт. 2009 р. – К. : КНУВС, 2009. – С. 167–176.
86. Кобилянський О. Методичні особливості та техніко-криміналістичні засоби дослід¬жен¬ня документів, що мають спеціальні засоби захисту / О. Кобилянський // Підприємництво, господарство і пра-во. – 2003. – № 12. – С. 115–118.
87. Коваленко Е. Г. Судебные экспертизы в практике расследования органами внутренних дел хищений социалистической собственности : учеб. пособие / Е. Г. Коваленко, Е. Д. Лукьянчиков. – К. : Киев. высш. шк. МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1988. – 69 с.
88. Когутич І. І. Негативні обставини та їх використання в практиці розслідування злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / І. І. Когутич. – Л., 2000. – 18 с.
89. Колесниченко А. Н. Криминалистическая харак¬терис¬тика преступлений : [учеб. пособие] / А. Н. Колесниченко, В. Е. Коновалова. –
Х. : Юрид. ин-т, 1985. – 92 с.
90. Колмаков В. П. Следственный експеримент на предварительном следствии / В. П. Колмаков, Л. Е. Ароцкер. – Харьков, 1949.
91. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник /
Кондаков Н. И. – М., 1971. – 720 с.
92. Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве / Коновалова В. Е. – Х. : Консум, 2000. – 175 с.
93. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология : [учеб. пособие] / Коновалова В. Е. – Х. : Консум. – 1999. – 156 с.
94. Кореневский Ю. В., Токарева М.Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам : [метод. пособие] / Ю. В. Кореневский, М. Е. Токарева. – М., 2000.  152 с.
95. Красюк І. Автомобіль – не розкіш, щоб ним ризикувати / І. Красюк // Міліція України. – 2006. – № 103. – С. 4–5.
96. Кривенко Т. Расследование мошенничества в частном предпринимательстве / Т. Кривенко, Э. Куранова // Законность. – 1995. – № 10. – С. 20–25.
97. Кривошлик Т. Д. Страхування майна громадян в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 / Т. Д. Кривошлик. – К., 2004. – 18 с.
98. Криминалистика / под ред. В. А. Образцова. – М., 1997. – 760 с.
99. Криминалистика : [учебник] / отв. ред. Н. П. Яблоков. – М., 1996. – 435 с.
100. Криминалистика : [учебник] / под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова. – М., 1998 – 672 с.
101. Криминалистика : [учебник] / под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эскархопуло. – СПб., 2001. – 928 с.
102. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступ¬лений : [учебник] / под ред. В. Ю. Шепитько. – Х., 2001. – 528 с.
103. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики / под. ред. А. Ф. Лубина. – Н. Новгород, 1995. – 415 с.
104. Криминалистика : учебник для вузов / [Аверьянова Т. В.,
Белкин Р. С. и др.]. – М. : НОРМА – ИНФРА, 1999. – 971 с.
105. Криминалистка : учебник для вузов / [И. Ф. Герасимов,
Л. Я. Драпкин, Е. П. Ищенко и др.] ; под ред. И. Ф. Герасимова,
Л. Я. Драпкина. – М., 2000. – 672 с.
106. Криміналістика : [підруч. для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України] / [Біленчук П. Д., Дубовий О. П., Салтевський М. В., Тимошенко П. Ю.] ; за ред. П. Д. Біленчука. – К. : АТІКА, 1998. –
415 с.
107. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студ. юрид. вузів і фак. / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Лихова С. Я. та ін.] ; за ред.: П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер,
1999. – 891 с.
108. Кримінальне право. Особлива частина : підручник /
[Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.]. – К. : НАВС : Правові джерела, 1999. – 894 с.
109. Криміногенна ситуація в Україні: 2002 – 2006 роки: стан, тенденції, прогноз : аналітичний огляд. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 73 с.
110. Кручинина Н. В. Особенности проверки достоверности уголовно-правовой информации в стадии возбуждения уголовного дела /
Н. В. Кручинина // “Черные дыры” в Российском законодательстве. – 2003. – № 1. – С. 8–12.
111. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования : [учеб. пособие] / Кудрявцев В. Н. – М., 1998. – 216 с.
112. Кузьмичев В. С. Теория и практика следственной деятельности / Кузьмичев В. С. – К., 1997.
113. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів : [монографія] / Кузьмічов В. С. – К., 2000.
114. Кузьмічов В. С. Криміналістика : [навч. посіб.] / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко ; [за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва]. – К., 2001.
115. Кузьмічов Я. В. Принципи розкриття злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Я. В. Кузьмічов. – К., 2008.
116. Курс криминалистики. Общая часть / отв. ред. В. Е. Корноухов. – М., 2000. – 784 с.
117. Ларичев В. Д. Коммерческое мошенничество в России. Способы совер¬шения. Методы защиты / В. Д. Ларичев, Г. М. Спирин. – М., 2001. – 256 с.
118. Ларичев В. Д. Преступность в сфере экономики (теоретические вопросы экономической преступности) : [монография] / Ларичев В. Д. – М. : ВНИИ МВД России, 2003. – 131 с.
119. Ларичев В. Д. Коммерческое мошенничество в России. Способы совершения. Методы защиты / В. Д. Ларичев, Г. М. Спирин.  М., 2001.  256 с.
120. Леднев А. И. Криминалистическая методика расследования преступлений, совершаемых при осуществлении кредитных операций :
дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Леднев Александр Иванович. – Н. Новгород, 2000. – 200 с.
121. Лейман Н. Бухгалтеры-криминалисты / Н. Лейман // Расчет. – 2004. – № 8. – С. 15–18.
122. Лившиц Е. М. Тактика следственных действий / Е. М. Лившиц, Р. С. Белкин. – М., 1997. – 176 с.
123. Лисиченко В. К. Взаимосвязь следственной ситуации с тактикой про