ПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПРАВДЮК Віталій Михайлович

УДК 349.41

ПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: доктор
юридичних наук, доцент
Мірошниченко Анатолій Миколайович

Київ – 2012
ЗМІСТ
ЗМІСТ ..…. 2

ВСТУП ..… 4

РОЗДІЛ 1 ЕВОЛЮЦІЯ ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ У НАУКОВИХ І НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛАХ…………………………………………..…….….…13
1.1 Поділ земель за метою використання в Україні в період княжої доби (ІХ - ХІІІст.)………………………………………….…..…...13
1.2 Особливості поділу земель України за метою використання за польсько-литовським законодавством (ХІV - поч. XVIІ ст.) та в період Козаччини та Гетьманщини (середина XVIІ-XVIII ст.)….20
1.3 Особливості поділу земель України за метою використання та обмежень щодо використання земель за законодавством царської Росії та Австрійської імперії в XIX - поч. ХХ ст………..……..…33
1.4 Поділ земель за цільовим призначенням в СРСР………….....42
Висновки до першого розділу…………………….…..…..…….…51
РОЗДІЛ 2 ПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ………………. 55
2.1 Юридична природа поділу земель України на категорії за цільовим призначенням…………………………………………....55
2.2 Встановлення та зміна цільового призначення земель за чинним законодавством України………………………………………..….83
2.3 Особливості віднесення земель до окремих категорій за цільовим призначенням…………………………………….………94
Висновки до другого розділу…………………….………..…..…128
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ..….…………………..…...130
3.1 Існуючі проблеми в регулюванні поділу земель за цільовим призначенням в Україні……………………………..…....……….130
3.2 Використання зарубіжного досвіду правового регулювання використання земель ………………………..….…………………143
3.3 Вдосконалення правового забезпечення поділу земель України за цільовим призначенням………………………….….……..…...170
Висновки до третього розділу…………………………..….…..…179

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..…221

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Поділ земель України на категорії відповідно до цільового призначення є фундаментом, на якому заснована вся структура Земельного кодексу України. Наявність цільового призначення певної земельної ділянки зумовлює особливий правовий режим та специфіку цивільного обігу земель. Правове регулювання раціонального використання земельних ділянок має значне практичне й теоретичне значення.
Сьогодні, в умовах багатоманітності форм власності на землю, постійно зростаючого попиту на неї не лише як на основний засіб сільськогосподарського виробництва, а і як на місце для проживання людини, територіальний базис для розміщення об’єктів соціального та економічного призначення, регулювання землекористування має стати чинником забезпечення продовольчої безпеки та надійним засобом забезпечення дотримання прав землевласників і землекористувачів.
Дотримання вимог щодо використання земель за встановленим цільовим призначенням має велике практичне значення. Законодавством України встановлена відповідальність за нецільове використання земельних ділянок. Зважаючи на нормативні заборони, що стосуються обігу та зміни цільового призначення окремих земель, від встановлення того чи іншого цільового призначення земельної ділянки може залежати обсяг прав її власника з розпорядження та використання такої земельної ділянки.
Сам інститут цільового призначення майже не досліджений у новітній українській науковій літературі. Протягом останніх двадцяти років незалежності України інститут цільового призначення в науковій літературі сприймався як певна об’єктивна даність і фактично не піддавався критичному аналізу.
Формування наукових підходів стосовно поділу всіх земель країни на категорії було здійснене за радянських часів і мало на меті управління єдиним державним земельним фондом, що перебував у виключній власності країни.
З огляду на це, надзвичайно важливим є розуміння історичної еволюції самого інституту цільового призначення землі, розвитку правового забезпечення поділу земель за цільовим призначенням, порівняльно-правовий аналіз існуючого нормативного регулювання аналогічних правовідносин в інших країнах світу та аналіз правової природи самого інституту цільового призначення землі.
У нових історичних і економічних умовах існуючі принципи поділу земель на категорії за цільовим призначенням потребують наукового переосмислення та перегляду. Це зумовлює необхідність подальшого дослідження проблем правового забезпечення поділу земель України за цільовим призначенням та правового регулювання їх використання залежно від мети з урахуванням соціально-економічних змін, які відбуваються у сучасному українському суспільстві.
В основу цієї роботи були покладені праці вітчизняних фахівців у галузі земельного права, зокрема: В.І. Андрейцева, Б.С. Бачура, О.Г. Бондар, Д.В. Бусуйок, А.П. Гетьмана, І.А. Дмитренка, Н.В. Ільків, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, Т.Г. Ковальчук, М.Г. Ковтуна, П.Ф. Кулинича, В.І. Лебедя, Н.Р. Малишевої, А.Г. Мартина, Р.І. Марусенка, А.М. Мірошниченка, В. В. Носіка, З.П. Паньківа, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, А.П. Шеремета, М.В. Шульги, В.П. Цемка, В.В. Янчука та інших.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові джерела з теорії держави та права, адміністративного, конституційного, аграрного, екологічного, цивільного, господарського, фінансового права та інших галузей української й зарубіжної правової науки. При цьому були використані роботи Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, О.В. Гафурової, В.М. Єрмоленка, Т.О. Коваленко, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, В.І. Курила, В.Л. Мунтяна, О.Ю. Піддубного, В.Є. Рубаника, В.Ю. Уркевича, В.С. Шелестова, В.З. Янчука та інших науковців.
Досліджуючи теоретично-правове підґрунтя виникнення інституту цільового призначення земель, автором були використані праці радянських та російських вчених у галузі земельного права, зокрема: Г.О. Аксеньонка, Г.С. Башмакова, Г.Є. Бистрова, М.А. Ваксберга, В.К. Григорьєва, Л.І. Дембо, І.І. Євтіхієва, В.В. Єгорова, Б.В. Єрофєєва, І.О. Іконицької, С.П. Кавеліна, М.Д. Казанцева, О.С. Колбасова, О.М. Колотинської, М.І. Краснова, В.В. Петрова, Г.М. Полянської, О.А. Рускола, О.М. Турубінера, Г.В. Чубукова та інших вчених.
Основою для аналізу історичної ґенези цільового призначення земель, а також правової природи поділу земель за цільовим призначенням як явища соціально-правової дійсності на шляху історичного розвитку стали праці В.М. Бенешевича, М.П. Василенка, М.Ф. Володимирського-Буданова, М.С. Грушевського, М.Д. Іванішева, В.В. Мавродіна, В.І. Сергеєвича, С.В. Юшкова та інших дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетних тем: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01), яка досліджувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року, та «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), що досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення проблем існуючого нормативно-правового регулювання в Україні відносин у сфері землекористування, що ґрунтується на поділі земель за цільовим призначенням, та формування із застосуванням зарубіжного й історичного досвіду рекомендацій щодо їх вирішення.
Відповідно до поставленої мети основними завданнями дисертаційного дослідження є:
− розкриття правової природи цільового призначення земель шляхом обґрунтування юридичних ознак зазначеного поняття;
− проведення аналітичного огляду наукових джерел та нормативних документів на предмет сформованості понятійного і термінологічного апарату в досліджуваній сфері;
− здійснення аналізу історичного розвитку нормативно-правового регулювання поділу земель залежно від мети використання на території України;
− вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання поділу земель та обмежень у їх використанні;
− проведення наукового аналізу нормативних джерел, що регулюють відносини з поділу земель за цільовим призначенням, визначення їх місця в системі земельного права України;
− виявлення юридичної природи протиріч та колізій в існуючому нормативно-правовому регулюванні поділу земель України за цільовим призначенням;
− формулювання теоретичних висновків та науково-правових пропозицій щодо реформування земельного законодавства, що регулює використання земель в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупність земельних правовідносин, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з поділом земель України на категорії за цільовим призначенням та використанням земель відповідно до цільового призначення.
Предмет дослідження становлять нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють земельні відносини щодо використання земель за цільовим призначенням різних груп та видів; наукові дослідження загальної теорії права, земельного права та інших галузей права, пов’язаних з поділом земель за цільовим призначенням; практика застосування законодавства у сфері поділу земель за цільовим призначенням в Україні.
Методологічною основою дослідження є науковий аналіз спеціальної літератури та правових норм. При виконанні дисертаційної роботи застосовані методи історичного, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та метод комплексного аналізу. Крім того, автором використовувались спеціальні юридичні методи.
За допомогою формально-юридичного методу аналізувався понятійний апарат цільового призначення земель. При дослідженні онтологічного аспекту правового регулювання поділу земель застосовано історико-правовий метод. Формально-логічний та структурно-функціональний методи були використані для дослідження стану правової врегульованості земельних відносин. Порівняльно-правовий метод застосований при аналізі зарубіжного досвіду регулювання земельних відносин.
Системний аналіз було покладено в основу виявлення та визначення складових правового поняття цільового призначення земель, за допомогою зазначеного методу було визначено місце правового регулювання поділу земель на категорії в системі земельного права. Використання методу комплексного аналізу дозволило сформулювати ряд наукових дефініцій, а також прикладних положень дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в юридичній науці України виконане комплексне дослідження поділу земель України за цільовим призначенням, сформульовані пропозиції щодо системного правового регулювання землекористування в Україні та удосконалення земельного законодавства з цих питань.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками і пропозиціями, що виносяться на захист.
Зокрема, вперше:
− на підставі здійсненого в роботі історико-правового аналізу зроблено висновок, що до 1917 року не існувало певної системи, яка передбачала б встановлення публічно-правових приписів щодо обов’язкового використання земель для певної визначеної державою мети;
− доведено, що нормативне закріплення поділу земель СРСР на категорії за цільовим призначенням було здійснено внаслідок проведеної націоналізації всіх земель в країні, в СРСР протягом 1917−1970 років була створена, науково обґрунтована та нормативно закріплена система поділу земель за цільовим призначенням, що базувалась на виключній державній власності на всі землі в межах країни;
− зроблено висновок, що закріплений у земельному законодавстві України поділ земель за цільовим призначенням не виконує поставлених перед ним завдань, система поділу земель України на категорії не встановлює чітких і зрозумілих вимог щодо того, яким чином повинні використовуватись окремі земельні ділянки, а приписи, що містяться у відповідних нормах чинного законодавства, не дають в багатьох випадках відповіді на питання, яке використання конкретної земельної ділянки є правомірним, а яке − ні, і де лежить межа між дозволеним і недозволеним використанням;
− доведено, що чинне законодавство в сфері регулювання поділу земель за цільовим призначенням не має єдиного і зрозумілого понятійного апарату, використання понять та розуміння того, що охоплюється тим чи іншим терміном, є мінливим, а формулювання Земельного Кодексу України дають можливість подвійного тлумачення відповідних термінів;
− науково обґрунтовано, що поділ земель України на категорії за цільовим призначенням не враховує вимоги екологічного й природоохоронного законодавства та не забезпечує сприятливе навколишнє середовище для проживання людини, передбачені законодавством повноваження органів місцевого самоврядування та виконавчої влади з встановлення та зміни цільового призначення земель не базуються на екологічних нормативах чи стандартах, не містять вимог стосовно того, як і чому те чи інше цільове призначення повинно встановлюватись і як і чому те чи інше цільове призначення повинно змінюватись;
− на підставі аналізу законодавства розвинених країн зроблено висновок, що, незважаючи на суттєві відмінності в правових системах окремих країн, спільним для всіх розглянутих країн є відсутність встановлених централізовано приписів з обов’язкових способів використання земельних ділянок, натомість, значного розвитку отримала система правового регулювання планування використання землі, що обмежує певні види діяльності на чітко визначених територіях;
− доведено, що існуючий поділ земель України на категорії за цільовим призначенням негативно впливає на можливість реалізації суб’єктивних прав громадян України на землю, внаслідок цього громадяни України суттєво обмежені у користуванні і розпорядженні землею;
− з огляду на виявлену в дисертаційному дослідженні невідповідність системи поділу земель за цільовим призначенням існуючим економічним та історичним умовам, автором запропоновано внести зміни в чинне законодавство України, згідно з якими поділ земель на категорії за цільовим призначенням повинен бути повністю скасований;
− обґрунтовано пропозиції щодо комплексного реформування земельного та містобудівного законодавства, що повинно включати більш широке застосування засобів територіального планування й зонування, при цьому відмова від поділу за цільовим призначенням не повинна привести до повного зникнення територій з особливим правовим режимом використання, але обмеження по використанню таких територій повинні відображатись у містобудівній документації, мати визначений територіально характер, бути зрозумілими для заінтересованих осіб, носити стабільний характер.
Удосконалено:
− наукові положення стосовно проблем використання сільськогосподарських земель Україні, обґрунтовано, що встановлений законодавством пріоритет сільськогосподарського використання земель втратив свою актуальність у сучасних економічних умовах.
Набули подальшого розвитку:
− положення про те, що критерії поділу земель за цільовим призначенням на категорії чи віднесення певних земельних ділянок до тієї чи іншої категорії не відповідають самому поняттю «цільове призначення»;
− положення про надмірну складність процедури зміни цільового призначення земельної ділянки за законодавством України, що є істотною перешкодою для здійснення громадянами України своїх прав стосовно використання належних їм на праві власності земельних ділянок;
− положення стосовно того, що земля як унікальний природний об’єкт не може мати постійний характер використання, оскільки з розвитком суспільства та виробництва постійно виникають нові можливості використання землі, тому об’єктивно неможливо створити закритий та універсальний перелік всіх можливих способів землекористування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та містобудівного законодавства, що допоможе більш ефективному використанню земель в Україні та буде мати сприятливий вплив на економіку України в цілому.
Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу «Земельне право України», спецкурсів «Захист земельних прав фізичних і юридичних осіб», «Земельний процес», «Проблеми земельного права», «Проблеми реалізації права власності на землю», «Юридичний захист прав суб’єктів земельних правовідносин», а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені власні ідеї і розробки автора. Під час написання у співавторстві з А.М. Мірошниченком наукової статті «Досвід Німеччини щодо оголошення об’єктів природно-заповідного фонду» (Юридична Україна. – 2011. − № 7. – С. 42−46.) особистим внеском здобувача є системний аналіз чинного земельного законодавства України щодо процедури та порядку оголошення об’єктів природно-заповідного фонду; здобувачем проаналізовано процедуру та засоби оголошення і позначення на місцевості природоохоронних територій в Німеччині, сформульовані пропозиції щодо запозичення зарубіжного досвіду при вдосконаленні земельного законодавства України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на науковому круглому столі «Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України» (організатор − кафедра трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 18 березня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (організатор − юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 21–22 квітня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Природно-ресурсний потенціал збалансованого (сталого) розвитку України» (організатор − Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ, 19−20 квітня 2011 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (організатор − юридичний факультет Запорізького національного університету, м. Запоріжжя, 20−21 травня 2011 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (організатор − Сумський філіал ХНУВС, м. Суми, 21−22 травня 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у одинадцяти наукових працях (з них десять належать особисто автору) – шість наукових статей, у тому числі чотири у фахових виданнях (три з яких одноосібні, одна написана у співавторстві з А.М. Мірошниченком,) та п’ять матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження нормативно-правових актів та наукової літератури автор прийшов до таких висновків:
1. Закріплений в земельному законодавстві України поділ земель за цільовим призначенням не виконує поставлених перед ним завдань. Система поділу земель України на категорії не встановлює чітких і зрозумілих вимог стосовно того, яким чином повинна використовуватись певна земельна ділянка. Встановлені у відповідних нормах чинного законодавства приписи не дають в більшості випадків відповіді на питання, яке використання конкретної земельної ділянки є правомірним, а яке ні, і де лежить межа між дозволеним і недозволеним використанням.
Законодавство, що регулює питання поділу земель за цільовим призначенням, не має єдиного і зрозумілого понятійного апарату. Використання понять є мінливим, а відповідні формулювання дають можливість подвійного тлумачення.
2. Критерії поділу земель за цільовим призначенням на категорії чи віднесення певних земельних ділянок до тієї чи іншої категорії почасти не відповідають самому поняттю «цільове призначення». Віднесення певних земель до окремих категорій чи видів за цільовим призначенням відбувається не відповідно до особливостей використання земель, а згідно із особливостями статусу суб’єкта, що є користувачем певної земельної ділянки. Окремі земельні ділянки неможливо віднести до жодної з існуючих категорій, інші земельні ділянки можуть бути віднесені одночасно до кількох категорій земель за цільовим призначенням.
3. Поділ земель України на категорії за цільовим призначенням не враховує вимоги екологічного та природоохоронного законодавства. Передбачені законодавством повноваження органів влади по встановленню та зміні цільового призначення земель не базуються на екологічних нормативах чи стандартах, не містять вимог, як і чому те чи інше цільове призначення повинно встановлюватись і як і чому те чи інше цільове призначення повинно змінюватись. Система поділу земель на категорії не враховує принцип сталого розвитку територій, що повинен забезпечувати баланс між економічним розвитком та забезпеченням безпечного середовища для проживання людини та прийдешніх поколінь.
4. Існуючий поділ земель України на категорії за цільовим призначенням негативно впливає на можливість реалізації суб’єктивних прав громадян України на землю.
5. Норми земельного законодавства регламентують лише процедури встановлення чи зміни цільового призначення земель. Натомість, відсутні конкретні вимоги, яке саме цільове призначення може бути встановлене для певної земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельних ділянок згідно із діючим земельним законодавством потребує дотримання складної та тривалої процедури, протягом якого економічна доцільність використання земельної ділянки за новим цільовим призначенням може зникнути. Саме правове регулювання процедури зміни цільового призначення земель України характеризується численними протиріччями та колізіями.
6. Зазначені вище протиріччя і недоліки правового регулювання носять об’єктивний характер, тобто їх існування пов’язане із самою сутністю поділу і не може бути виправлене шляхом реформування окремих положень законодавства.
Специфічними ознаками землі є багатофункціональність та динаміка її використання, будь-яка спроба створити стабільну систему поділу земель залежно від мети використання є утопічною. Вибір того чи іншого способу використання земельної ділянки нерозривно пов’язаний із розвитком способів господарського використання земель. Використання певної земельної ділянки для певної мети має, як правило, обмежений в часі характер і відображає найбільш доцільний спосіб використання земельної ділянки землевласником в конкретних історичних та економічних умовах.
З розвитком суспільства та виробництва постійно з’являються нові можливості використання землі, тому об’єктивно неможливо створити закритий та універсальний перелік всіх можливих способів використання землі.
7. Здійснений в роботі історико-правовий аналіз не дає змоги дійти до висновку, що до 1917 року існувала певна система, яка передбачала б встановлення публічно-правових приписів щодо обов’язкового використання земель для певної визначеної державою мети. Створена в СРСР система поділу земель базувалась на виключній державній власності на всі землі на території країни, що становили єдиний державний земельний фонд, якого більше не існує. Окрім того, не є актуальною система планової економіки, що визначала призначення земель для певних цілей державного господарства.
8. Аналіз зарубіжного законодавства в розвитку допомагає дійти висновку, що в розвинених країнах значного розвитку отримала система планування використання земель. Незважаючи на суттєві відмінності в правових системах окремих держав, спільним для всіх розглянутих країн є відсутність встановлених централізовано приписів щодо обов’язкових способів використання землевласниками належних їм земельних ділянок.
В розвинених країнах світу запроваджений і виконується принцип «що не заборонено, те дозволено», який надає можливість власнику використовувати належну йому земельну ділянку будь-яким способом, окрім того, що прямо заборонений законом. Натомість система поділу земель за цільовим призначенням в Україні ґрунтується на принципі «заборонено все, окрім того, що прямо передбачено законом», що є на наш погляд, економічно необґрунтованим, окрім того, існування таких обмежень можуть розглядатись також як порушення конституційного принципу непорушності права власності.
9. В Україні фактично існують дві паралельні системи поділу земель: на категорії за цільовим призначенням та зонування територій в межах містобудівного планування. Причому зазначені дві системи не доповнюють, а існують незалежно одна від одної, що створює протиріччя та додатково обмежує права землевласників і землекористувачів.
10. З огляду на виявлену в цій роботі невідповідність системи поділу земель за цільовим призначенням існуючим економічним та історичним умовам, поділ земель за цільовим призначенням в Україні має бути повністю скасований. При цьому автор вважає можливим збереження поділу земель за цільовим призначенням в облікових та навчальних цілях.
Відмова від поділу за цільовим призначенням не повинна привести до повного зникнення територій з особливим правовим режимом використання (землі прибережних смуг, заповідників тощо). Такі обмеження повинні закріплюватись в містобудівній документації, мати визначений територіально характер і бути зрозумілими для заінтересованих осіб. Окрім того, зазначені обмеження мають носити стабільний характер.
Скасування системи поділу земель України за цільовим призначенням неодмінно повинно супроводжуватись реформуванням законодавства про планування та містобудівного законодавства. Під час регулювання землекористування більше ваги повинно надаватись засобам територіального планування на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30 (23.07.96). – Ст. 141.
2. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів від 02.02.1971р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 50. – Ст.279.
3. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24 (13.06.95), Ст. 189.
4. Земельний Кодекс Української РСР: Закон УРСР від 8 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29.
5. Земельний Кодекс Української РСР: Закон УРСР від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. № 10. – Ст. 98.
6. Земельний Кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
7. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17 (26.04.94). – Ст. 99.
8. Митний кодекс України: Закон України від 11 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
9. Кодекс України про надра: Закон України від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
10. Кодекс торговельного мореплавства України: Закон України від 23 травня 1995 року // Голос України. – 1995. – 12.07.95. – № 127.
11. Повітряний кодекс України: Закон України від 19 травня 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. – № 46 (29.06.2011). – Ст. 1881.
12. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
13. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республік: Закон СССР от 13 декабря 1968 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст. 485.
14. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22 (01.06.2001). – Ст. 105.
15. Про автомобільні дороги: Закон України від 8 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 556.
16. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
17. Про видобування і переробку уранових руд: Закон України від 19 листопада 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 11-12. – Ст. 39.
18. Про використання земель оборони: Закон України від 27 листопада 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14 (02.04.2004). – Ст. 209.
19. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю: Закон України від 5 листопада 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 5 (05.02.2010). – Ст. 40.
20. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини: Закон України від 9 вересня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 77 (18.10.2010). – Ст. 2720.
21. Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР: Закон України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25 (23.06.92). – Ст. 354.
22. Про внесення змін до Лісового кодексу України: Закон України від 8 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 21 (26.05.2006). – Ст. 170.
23. Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей»: Закон України від 4 листопада 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 12 (25.03.2011). – Ст. 79.
24. Про гідрометеорологічну діяльність: Закон України від 18 лютого 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 16. – Ст. 95.
25. Про державний земельний кадастр: Закон України від 7 липня 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. – № 60. – Ст. 2405.
26. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36 (05.09.2003). – Ст. 282.
27. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
28. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України від 17 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 38 (17.09.2004). – Ст. 471.
29. Про залізничний транспорт: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996 – № 40 (01.10.96). – Ст. 183.
30. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36 (05.09.2003). – Ст. 282.
31. Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів: Закон України від 9 липня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 63 (27.08.2010). – Ст. 2184.
32. Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50 (15.12.2000). – Ст. 435.
33. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
34. Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах: Закон України від 17 березня 2011 року // Голос України, 2011. – 13.04.2011. – № 67.
35. Про оптові ринки сільськогосподарської продукції: Закон України від 25 червня 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 51 (18.12.2009). – Ст. 755.
36. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.
37. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29 (18.07.2003). – Ст. 232.
38. Про основи містобудування: Закон України від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 52 (29.12.92). – Ст. 683.
39. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000 .– № 39. – Ст. 333.
40. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
41. Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів: Закон України від 17 лютого 2011 року // Офіційний вісник України. – 2011. – № 22 (01.04.2011). – Ст. 898.
42. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
43. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон УРСР від 17 жовтня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 602.
44. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17 лютого 2011 року // Офіційний вісник України. 2011. – № 18 (18.03.2011). – Ст. 735.
45. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12 (19.03.2004). – Ст. 155.
46. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51 (20.12.94). – Ст. 446.
47. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45 (07.11.2003). – Ст. 363.
48. Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18 (05.05.92). – Ст. 225.
49. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 // Урядовий кур'єр. – 1995. – 12.08.95. – № 121.
50. Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003 – 2015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18-19. – Ст. 847.
51. Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. № 1499 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 21. – Ст. 584.
52. Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 681 // Урядовий кур'єр. – 2004. – 30.06.2004. – № 120.
53. Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 502 // Урядовий кур'єр. – 2002. – 20.04.2002. – № 76.
54. Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21 (11.06.2004). – Ст. 1425.
55. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14 (19.04.2002). – Ст. 753.
56. Про містобудівний кадастр: Постанова Кабінету міністрів України від 25 травня 2011 р. № 559 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41 (10.06.2011). – Ст. 1673.
57. Про Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами: Постанова Кабінету міністрів України від 25 травня 2011 р. № 559// Офіційний вісник України. – 2011. – № 41 (10.06.2011). – Ст. 1670.
58. Про утворення Національної ради із сталого розвитку України: Постанова Кабінету міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 997 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 73 (02.10.2009). – Ст. 2502.
59. Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки (згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2009 року № 1011–VI) // База законодавства «ЛІГА:ЗАКОН».
60. Общие начала землепользования и землеустройства: Постановление ЦИК СССР от 15 декабря 1928 года // СЗ СССР. – 1928. – № 69.
61. Положение о социалистическом землеустройстве и мерах перехода к социалистическому земледелию: Постановление ВЦИК от 14 февраля 1919 г. // СУ РСФСР. – 1919. – № 14.
62. Об установлении дополнительной категории территорий и объектов природно-заповедного фонда местного значения в Автономной Республике Крым - ландшафтно-рекреационного парка: Постановление Верховоного Совета Автономной республики Крым от 18 ноября 2009г. № 1456-5/09 // Сборник нормативно-правовых актов АР Крым. – 2009. – № 11. – Ст. 850.
63. Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві: Рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004р. // Хрещатик. – 2005. – № 118.
64. Про передачу земельних ділянок відкритому акціонерному товариству тресту "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього для будівництва готельно-офісного будинку на бульв. Дружби народів, 44 - 46 у Печерському районі м. Києва: Рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року № 803/2013 // База «ЛІГА ЗАКОН».
65. Про передачу громадянину Щербі Сергію Миколайовичу земельної ділянки для реконструкції з подальшим обслуговуванням та експлуатацією будинку офісного призначення у пров. Воздвиженському, 11 (літ. А) у Подільському районі м. Києва: Рішення Київської міської ради від 22 лютого 2007 року № 156/817 // База «ЛІГА ЗАКОН».
66. Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 червня 2009 р. № 330 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 57 (07.08.2009). – Ст. 1997.
67. Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель: Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 85 (15.11.2010). – Ст. 3006.
68. Про затвердження та скасування національних класифікаторів: Наказ Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457// Офіційний вісник України. – 2010. – № 85 (15.11.2010). – Ст. 3006.
69. Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 // Офіційний вісник України. –2006. – № 15 (26.04.2006). – Ст. 1133.
70. Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва в усіх категоріях господарств: Наказ Держкомстату України від 8 лютого 2005 року № 49 // База «ЛІГА ЗАКОН».
71. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 10 листопада 2004 р. № 366 // Землевпорядний вісник. – 2004. – № 4.
72. Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 31 (15.08.2003). – Ст. 1652.
73. Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем): Наказ Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 50 (31.12.98). – Ст.1861.
74. Про Порядок консервації земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 року № 175 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8 (07.03.2003). – Ст. 323.
75. Лист Державного Комітету України по земельним ресурсам від 01 листопада 2005 року № 14–17–2П1647/9236 // Вісник законодавства України. – 2006. – № 3.
76. Український класифікатор форм власності на землю (УКФВЗ). Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ). Український класифікатор прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітути): Лист Державного Комітету України по земельним ресурсам України від 24 квітня 1998 року № 14-1-7/1205 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2008. – № 6.
77. Еталон проекту відведення земельної ділянки юридичним і фізичним особам для будь–яких потреб від 18 червня 1999 року .– К.: Держкомзем України, 1999. – 65 с.
78. Государственный стандарт Союза ССР: Земли. Термины и определения. ГОСТ 26640–85 // Издание официальное. – Москва: Издательство стандартов. – 1989. – 32 с.
79. Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 (Вступ. Розділи 01 - 23): Наказ Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. № 822 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2003. – № 4.
80. Методические рекомендации по исследованию историко-архитектурного наследия в городах Украинской ССР // Госгражаданстрой КиевНИИПградостроительства КиевНИИТИ. – К.: ЗНИИЭПа, 1982. – 42 с.
81. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень: ДБН 360-92 // База законодавства «ЛІГА:ЗАКОН».
82. О градостроительном кадастре города Москвы: Закон города Москвы № 88 от 15.12.2004 // Информационно-правовой портал Best Pravo [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bestpravo.ru/moskva/zako№y/page-6.htm
83. The Directive 2007/2/EC of the European Parliament and of the Council of 14 March 2007 establishing an Infrastructure for Spatial Information in the European Community (InSPIRE) // Official Journal of the European Union dated 25th April 2007.
84. The Directive 2008/1/EC of the European Parliament and of the Council of 15 January 2008 concerning integrated pollution prevention and control // Official Journal of the European Union dated 29th January 2008.
Збірники нормативних актів. Науково-практичні коментарі
85. Вісник Ради народних міністрів Української Народної Республіки. – 1918. – 30 січ.
86. Декреты Советской власти. Т.1. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1957. – 624 с.
87. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. [Текст] : зб. документів / АН України, Археогр. коміс., Ін–т укр. Археографії та ін. – К.: Наукова думка, 1993. – 392 с.
88. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар (за ред. Гетьмана А.П., Шульги М.В.). – Х.: ТОВ «Одіссей», 2002. – 600с.
89. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. І. Семчика. – К.: ІнЮре, 2003. – 676 с.
90. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. – [3-є вид.]. – К.: Ін Юре, 2007. – 896 с.
91. Земельный кодекс УССР: Текст и постатейный комментарий Гершонова М., Кельмана У. – Харьков: Юриздательство НКЮ УССР, 1929. – 536 с.
92. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации / Под ред. Чубукова Г.В., Тихомирова М.Ю. – М.: Изд. Тихомирова М.Ю., 2006. – 640 с.
93. Максимов В. Закон 9 ноября 1906 года о выходе из общины с разъяснениями / Сост. В. Максимов. – М.: Изд–во Юрист, 1908. – 141 с.
94. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. – К.: Правова єдність, 2009. – 496 с.;
95. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І., Третяк Т.О. Науково-практичний коментар Водного Кодексу України – К.: Ліга, 2009. – 207 с.
96. Охрана природы. Земли: Сборник ГОСТов. – М.: ИПК Издательство стандартов. – 2002.
97. Памятники русского права. Вып. 2: Памятники права феодально-раздробленной Руси, XII-XV вв. / Под ред. С.В. Юшкова. – М.: Госюриздат, 1953. – 442 с.
98. Поточний архів Державного комітету України по земельних ресурсах. – 2007 рік.
99. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року [Текст]: монография. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 1997. – 547 с.
100. Российское законодательство X-XX веков в 9 томах [Текст]: Том 5. Законодательство периода расцвета абсолютизма. – М.: Юридическая литература, 1987. – 524 с.
101. Российское законодательство X-XX веков в 9 томах [Текст]: Том 8. Судебная реформа. – М.: Юридическая литература, 1991. – 491 с.
102. Сборник документов по земельному законодательству СССР и РСФСР. 1917-1954. – М.: Госиздат юридической литературы, 1954. – 720 с.
103. Сборник документов по социально-экономической истории Византии / Отв. ред. Е. А. Косминский. - М.: Изд-во АН СССР,1951. – 319 с.
104. Сборник материалов по исторической топографии Киева и его окрестностей / Отд. 3. - № 36. – К., 1874. – 59-60 с.
105. Свод Законов Российской Империи в 12 томах [Текст]: Том VII. – СПб.: Государственная типография, 1900. – 184 с.
106. Свод Законов Российской Империи в 12 томах [Текст]: Том ІХ. Приложение к т. IХ. – СПб.: Государственная типография, 1912. – 472 с.
107. Свод Законов Российской Империи в 12 томах [Текст]: Том Х. Часть 1. – СПб.: Государственная типография, 1900. – 418 с.
108. Свод Законов Российской Империи в 12 томах [Текст]: Том XII. Часть 1. – Петроград: Государственная типография, 1916. – 400 с.
109. Соборное уложение 1649 года: Извлечения / Сост. И.А. Греков. – М.: Министерство высш. образ. СССР. Всесоюзный юридический заочный
институт,1958. – 95 с.
110. Херсону двести лет: 1778-1978: сборник документов и материалов. – К.: Наукова думка, 1978. – 405 с.
111. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. Том 1 / Укладачі: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцькин. – К.: Ін Юре,1997. – 464 с.
Судова практика та законопроекти
112. Проект Закону України «Про зонування земель № 4238 // Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc2_5_1_J?ses=10007&num_s=2&num=4238&date1=&date2=&name_zp=&out_type=&id=
113. Проект Містобудівного кодексу України № 6400 // Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=37713
114. Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 квітня 2010 року по справі № 6-11831св08// Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.reyestr.court.gov.ua/Review/9073439

Навчальна література
115. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.
116. Атоян О.Н. История государства и права Украины. Учебник. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 472 с.
117. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для ВУЗов. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 448 с.
118. Большая Школьная энциклопедия «Руссика». История России: 9-17 в. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 800 с.
119. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1996. – 704 c.
120. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
121. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – С. 484.
122. Екологічний менеджмент [Текст] : навч. посіб. / В. Ф. Семенов, О.Л. Михайлюк, Т. П. Галушкіна та ін.; За ред. проф. В. Ф. Семенова та доц. О. Л. Михайлюк; Міністерство освіти і науки України, Одеський державний економічний університет. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 408 с.
123. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: МЦУПЛ, 1999. – 560 с.
124. Земельне право / За ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
125. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
126. Земельное право России: Учебник по специальности «Правоведение» / Под ред. В.В. Петрова. – М.: Стоглавъ, 1995. – 300 с.
127. Земельное право: Учебник. – М.: Изд-во НКЮ СССР, 1940. – 225 с.
128. Земельное право. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 415 с.
129. Земельное право / Под ред. Г.А. Аксененка. – М.: Юридическая литература, 1982. – 232 с.
130. Земельное право Украины: Учеб. Пособие / Под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И. – К.: Истина, 2002. – 496 с.
131. Исаев И.А. История государства и права России: Учеб. пособие. — М.: Юрист, 1993. – 198 c.
132. Історія України: Курс лекцій: У 2 т. / Л.Г. Мельник, О.І. Гуржій, М.В. Демченко та ін. – К.: Либідь, 1991. – Т. 1. – 571 с.
133. Ключевский В.О. Русская история. Полный курс лекций. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004 – 831 с.
134. Лебедева О.П. Логика: Учебно-методическое пособие. – М.: МГИУ, 2008. – 128 с.
135. Мірошниченко А.М. Земельне право України. – К.: Інститут законодавства Верховної ради України, 2007. – 432 с.
136. Мірошниченко А.М. Земельне право України. – К.: Правова Єдність, 2009. – 712 с.
137. Морандьер де ла Жюллио Л. Гражданское право Франции. – М.: Иностранная Литература, 1958. – 682 с.
138. Основы советского государства и права: Учебник для неюридических вузов / И.Д. Левин и др.; АН СССР. Институт права. – М.: Юриздат, 1947. – 647 с.
139. Победоносцев К. Курс гражданского права. – СПб: Печатня В.И. Головина, 1873. – Ч. 1. – 689 с.
140. Полянская Г.Н., Рускол А.А. Советское земельное право. – М.: Госюриздат, 1951. – 229 с.
141. Розенблюм Д.С. Земельное право РСФСР. – М.: Госиздат, 1925. – 294 с.
142. Семчик В.І. Земельне право: Підруч. для студент. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.Ф. Шульга. – К.: Ін Юре, 2008. – 600 с.
143. Советское земельное право/ под ред. В.П. Балезина, Н.И. Краснова. – М.: Юридическая литература, 1977. – 477 с.
144. Советское право: трудовое, земельное, сельскохозяйственное, семейное // Под ред. Андреева В.С., Сыродоева Н.А. – М.: Наука, 1984. – 223 с.
145. Станкевич Н.Г. Земельное право: Учеб. Пособие. – Минск: Книжный Дом, 2003. – 544 с.
146. Тесля А. А. История законодательства о праве поземельной собственности в России с IX по начало XX века. Учебное пособие, 2004/ Право на Vuzlib.net [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.pravo.vuzlib.net/book_z486_page_1.html
147. Ткач А.Н. Административное право: Курс лекций. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 208с.
148. Федорченко М., Янов О. Земельне право України: посібник для практиків у 2 томах. Т. І. Земельні відносини у населених пунктах. – К.: ІРЦ Реформування земельних відносин в Україні, 2006. – 380 с.
149. Шелестов В.С. Предмет і система аграрного права: Конспект лекцій. – Харків: УкрЮА, 1994. – 364 с.
150. Шеремет А.П. Земельне право України: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] /А.П. Шеремет – [2–ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 632 с.

Спеціальна література
151. Austin Lane Poole. From Domesday Book to Magna Carta: 1087-1216. – Oxford: Oxford University Press, 1993. – 541 pages.
152. Baugesetzbuch (BauGb)/ Jusline Deutschland. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.jusline.de/index.php?cpid=f04b15af72dbf3fdc0772f869d4877ea&law_id=50
153. Bundesnaturschutzgestz (BNatSchG) // Portal Bundesrecht. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bundesrecht.juris.de/bnatschg_2009/__11.html
154. Cameron Blackhall. J. Planning law and practice. – London: Cavendish Publishing Ltd, 2000. – 463 pages.
155. Cullingworth J. B.,Vincent Nadin. Town and Country Planning in the UK. – London: Routledge, 13th rev. edition, 2002. – 528 pages.
156. Cullingworth J. B. The Political Culture of Planning: American Land Use Planning in Comparative perspective. – London: Routledge, 1993. – 350 pages.
157. Delafons John. Politics and Preservation: A policy history of the built heritage 1882-1996. – London: E&FN Spon, 1997. – 232 pages.
158. Dictionary of Greek and Roman antiquities / Edited by W. Smith. – New York: Harper and Brothers Publishers, 1857. – 1116 pages.
159. Dugald Macfadyen. Sir Ebenezer Howard and the town planning movement. – Manchester University Press, 1993. – 541 pages.
160. Early Urban Planning, Volume 8. – New York: Routledge/Thoemmes Press, 1998. – 316 pages.
161. Edgar Solomon Shumway A handbook of Latin synonimes. – London: Bibliolife, 2009. – 64 pages.
162. Encyclopædia Britannica. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/657885/zoning
163. Encyclopedia of Soviet Law. – Dordrecht: Martinus Nijhoff Publishers, 1985. – 964 pages.
164. European Spatial Development Perspective (ESDP) (Potsdam, May 1999) // Офіційний портал Європейського Союзу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docoffic/official/reports/som_en.htm
165. Faith Cable. Design first, codify second // Planning (magazine of APA). – July 2009.
166. Fischel William A. Zoning and Land use regulation [Text] / W.A. Fischel // Encyclopedia of Law and Economics / Edited by B. de Geest. – Ghent: University of Ghent, 1998. – pages 403-442.
167. Francis Stuart Chapin. An introduction to the study of social evolution: The prehistoric period / [2nd edition]. New York, 1919. – 670 pages.
168. Friedman Lawrence M. History of American Law. – New York: Simon & Shuster, 1985. – 781 pages.
169. Gilg Andrew. Planning in Britain: Understanding and Evaluating the Post-War System. – London: Sage Publications Ltd, 2005. – 224 pages.
170. Hall Thomas. Planning Europe's capital cities: aspects of nineteenth-century urban Development (Planning, History and Environment Series). – London: Taylor & Francis, 2007. – 408 pages.
171. Hubbard Bill. American Boundaries: The Nation, the States, the Rectangular Survey. – University of Chicago Press, 2009. – 476 pages.
172. Hudson Ray, Rhind David. Land Use. – New York: Methuen & Co, 1980. –272 pages.
173. Individual Land Uses: Alphabetical List by Type // Офіційний сайт графства Сан-Дієго, США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sdcounty.ca.gov/dplu/zoning/index.html
174. Jackson J. Spielvogel. Western civilization. Volume A: to 1500. – Belmont: Thomson Higher Education, 2009. – 390 pages.
175. Kehoe Dennis P. Investment, profit, and tenancy: the jurists and the Roman agrarian economy. − Ann Arbor: University of Michigan Press, 1997. – 269 pages.
176. Land Use and Livestock on Agricultural Holdings / The official site of Department for Environment, Food and Rural Affairs. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.defra.gov.uk/evidence/statistics/foodfarm/landuselivestock/junesurvey/index.htm
177. Land-use change: proceedings of the Asahikawa-Sapporo International Symposium / Edited by R.D. Hill. – Hong Kong University Press, 1989. – 251 pages.
178. Larsson Gerhard. Spatial Planning Systems in Western Europe: An Overview. – Delft University Press, 2006. – 272 pages.
179. Legal impediments to Effective Rural Land Relations in Eastern Europe and Central Asia/ A Comparative Perspective. – Washington D.C.: The World Bank Press, 1999. – 318 pages.
180. Lewis John Porter. Land Use Controls and Property Rights: A Guide for Real Estate Professionals‎. – Loveland: Land Use Publications Co, 2007. – 288 pages.
181. Loew Sebastian. Modern architecture in historic cities: policy, planning, and building in contemporary France. – London: Routledge, 1993. – 264 pages.
182. Mullin J.R. American Perceptions of German City Planning at the Turn of the Century // Urbanism: Past and Present. – III, 1977. – 5-15 pages.
183. Nachrichtliche Übernahme. За матеріалами порталу Wikipedia. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Nachrichtliche_%C3%9Cbernahme&action=edit&redlink=1
184. Naturschutzgebiet. За матеріалами порталу Wikipedia. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://de.wikipedia.org/wiki/Naturschutzgebiet_(Deutschland)
185. Nelson Frederick J., Schertz Lyle P. Provisions of the Federal Agriculture Improvement and Reform Act of 1996 // Agriculture Information Bulletin № 729. – Washington, 1996. – 148 pages.
186. Newman Peter, Thornley Andy. Urban Planning in Europe: International Competition, National Systems and Planning Projects. - London: Routledge, 1996. - 304 pages.
187. Platt. H. Rutherford. Land Use and Society: Geography Law, and Public Policy, Revised Edition. – Washington DC: Island Press, 2004. – 455 pages.
188. Recommendation 2002/413/EC. Офіційний портал Європейського Союзу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/legislation_summaries/enviromental/sustainable_development/g24229_en.htm
189. Renard V., Comby J. Land Policy in France 1945-1990. — Paris: Association des Itudes FonciPres. — 173 pages.
190. Rogers Peter P, Jalal Kazi F., Boyd John A. An introduction to sustainable development. – London: Earthscan, 2008. – 416 pages.
191. Schade Peter. Grundgesetz mit Kommentierung. – Regensburg, Walhalla Fachverlag, 2006. – 320 Seiten.
192. Slone Daniel K., Goldstein Doris S., Gowder W. Andrew. A Legal Guide to Urban and Sustainable Development for Planners, Developers and Architects. – New Jersey: John Wiley & Sons Inc. – 368 pages.
193. Spatial planning systems of Britain and France: a comparative analysis. – London: Taylor& Francis, 2007. – 229 pages.
194. Standard State Zoning Enabling Act / Reprinted version of edition of 1926/ Офіційний сайт американської Асоціації Планування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://myapa.planning.org/growingsmart/pdf/SZEnablingAct1926.pdf
195. Wade H. Administrative law. [6th edition]. – Oxford: Clarendon Press, 1988. – 456 pages.
196. Walter F. Geschichte des römischen Rechtes. – Berlin, 1960. – 634 Seiten.
197. William Carey Morey. Outlines of Roman Law. – Buffalo, New York: William S. Hein& Co Inc, 2003. – 452 pages.
198. Аксаков К. Московский сборник. – М., 1852. – Т. 1. – С. 51-139.
199. Аксененок Г.А. Право государственной собственности на землю в СССР. - М.: Госюриздат, 1950. – 308 с.
200. Аксененок Г.А. Вопросы правового обеспечения наиболее правильного и производительного использования земли// Советское государство и право. – 1955. – № 4. – стр. 5-6.
201. Андреев Д.С. Административный договор и правовой акт государственного управления / Договор в публичном праве: сборник научных статей. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 280с.
202. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
203. Андрейцев В.И. Земельная реформа: приватизация. Экология. Право. – К.: УЭАН, 1997. – 292 с.
204. Андрейцев В. І. Суверенній Україні – нову «Земельну Конституцію» (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) // Право України. – 1999. – № 9. – С. 58-65.
205. Аристов Н. Промышленность Древней Руси. – СПб.: Типография Королева и Ко, 1866. – 334 с.
206. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть шестая. Акты об юридических и экономичесих отношениях крестьян в XVI-XVIII веке (1498-1795). – Т. 1. – Киев: типография Завадского, 1876. – 560 с.
207. Барабаш Н.П. Розвиток правового регулювання земельних відносин, пов’язаних із користуванням надрами/ Форум Права, № 2, 2009. – стор. 30-37 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09bnpikn.pdf
208. Барсов Е.В. Палеостров: его судьба и значения в Обонежском крае. Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. Кн. 1 – М.: Университетская типография, 1868. – 814 с.
209. Бачур Б.С. Інститут земельних відносин у цивільному звичаєвому праві України в Х - середині ХІХ століть (історико-правовий аспект): монографія . — О.: Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечникова, 2008. – 204с.
210. Башмаков Г.С., Беляева З.С., Иконицкая И.А. Современные проблемы нового земельного законодательства (по материалам обсуждения про