ПОЛІЩУК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ Формування країнознавчої компетенції учнів у процесі навчання географії в основній школі

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПОЛІЩУК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 343.98: 343.344

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Весельський Віктор Казимирович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . 3
ВСТУП ... 4
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ .... 12
1.1. Поняття і характеристика вибухових пристроїв ... 12
1.2. Характеристика особи злочинця . 38
1.3. Предмет злочинного посягання .. 50
1.4. Спосіб вчинення злочинів ....... 58
1.5. Типова «слідова картина» ..... 69
Висновки до розділу 1 . 80
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ... 82
2.1. Типові слідчі ситуації та алгоритм дій слідчого з їх вирішення .. 82
2.2. Висунення версій та планування розслідування . 102
Висновки до розділу 2 ... 118
РОЗДІЛ 3. ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ .... 120
3.1. Огляд місця події . 120
3.2. Допит потерпілих, свідків і підозрюваних 147
3.3. Проведення судових експертиз .......................................................... 162
Висновки до розділу 3 ... 177
ВИСНОВКИ .. 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 186
ДОДАТКИ . 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВР

вибухова речовина

ВП

вибуховий пристрій

ВТЛ

вибухотехнічна лабораторія

ГСУ

Головне слідче управління

ДНДЕКЦ

Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр

ДСТ

державний стандарт

ЗС

Збройні сили

КД

капсуль-детонатор

КК

Кримінальній кодекс

КПК

Кримінально-процесуальний кодекс

ЛЕП

лінії електропередачі

МВС

Міністерство внутрішніх справ

МНС

Міністерство надзвичайних ситуацій

ОРД

оперативно-розшукова діяльність

СВП

саморобний вибуховий пристрій

СОГ

слідчо-оперативна група

США

Сполучені штати Америки

ТЕН

тетранітропентаеритрит

ТНРС

тринітрорезиорцінат свинцю

ТУ

технічні умови

УРСР

Українська радянська соціалістична республіка

ФБР

Федеральне бюро розслідувань

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні та політичні зміни, щовідбуваються в Україні, супроводжуються якісними змінами злочинності. Злочинність все частіше набуває організованих форм, способи вчинення і приховування кримінальних правопорушень ускладнюються, росте число заздалегідь запланованих тяжких і особливо тяжких насильницьких злочинів. Посиленню криміногенної обстановки у державі сприяє безліч чинників: спад економіки й безробіття, низький рівень життя, корупція, пропаганда насильства в засобах масової інформації, зниження контролю в Збройних силах України за використанням і зберіганням зброї та боєприпасів.
Безумовно, найбільшого суспільно-політичного резонансу набувають злочини, вчинені із застосуванням вибухових пристроїв. Особливістю таких злочинів є поєднання поранення або загибелі людей зі значними матеріальними збитками, викликаними руйнуванням будівель та об’єктів, що перебувають у зоні дії вибуху. У деяких великих містах України кримінальні вибухи стали одним з факторів, що суттєво дестабілізують громадський порядок. Так, величезного суспільного резонансу набули вибухи у маршрутних таксі міста Вінниці (20022003 рр.), у Свято-Покровському храмі міста Запоріжжя (28липня 2010 р.), біля торгівельного центру «Голден Плаза» та адміністративної будівлі ДП «Макіїввугілля» у місті Макіївці (20 січня 2011р.), у місті Дніпропетровську (27 квітня 2012 р.).
В руках злочинців, які мають спеціальні знання або користуються знаннями інших осіб, вибухові пристрої стають небезпечними засобами вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів. Так, протягом тільки 2011 р. на території України було вилучено та знешкоджено 72 саморобних вибухових пристрої, 1013 кг вибухової речовини, вилучено понад 8,8 тис. гранат, снарядів та мін [1, с. 1]. Ослаблення моральних засад у суспільстві, висока соціальна напруженість, з одного боку, і практично необмежені можливості у винахідливості з боку злочинців з іншого, створюють високий ступінь небезпеки для всіх оточуючих.
Аналіз слідчої практики свідчить, що працівники правоохоронних органів стикаються зі значними труднощами при розслідуванні даних видів злочинів. Це пояснюється високим інтелектуальним рівнем злочинців, їх правовою поінформованістю, а також технічною оснащеністю. Так, за даними Головного слідчого управління МВС України протягом 20072012 рр. порушено 198кримінальних справ (проваджень) про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, з них до суду направлено лише 63 справи (32% від загальної кількості порушених), між тим у 101справі (51%) досудове слідство зупинене у зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин (п.3ст.206КПК 1960 р.) [Додаток Г].
Проблеми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядаються в рамках окремих криміналістичних методик, які останнім часом зазнали відчутного якісного та кількісного розвитку. Зокрема, на цій ниві плідно працювали і працюють такі відомі вітчизняні та закордонні вчені-юристи як Ю.П.Аленін, Л.І.Аркуша, В.Д.Басай, В.П.Бахін, В.Д.Берназ, Р.С.Бєлкін, В.В.Бірюков, Л.Г.Відонов, І.О.Возгрін, А.Ф.Волобуєв, В.І.Галаган, В.Г.Гончаренко, В.Я.Горбачевський, В.А.Журавель, А.В.Іщенко, Н.С.Карпов, Н.І.Клименко, І.І.Когутич, О.Н.Колесніченко, В.П.Колмаков, В.О.Коновалова, І.І.Котюк, В.С.Кузьмічов, В.В.Лисенко, В.К.Лисиченко, В.Г.Лукашевич, Є.Д.Лук’янчиков, Г.А.Матусовський, Д.Й.Никифорчук, Ю.Ю.Орлов, М.А.Погорецький, О.С.Саінчин, М.В.Салтевський, М.Я.Сегай, В.М.Стратонов, В.В.Тіщенко, Л.Д.Удалова, В.Г.Хахановський, П.В.Цимбал, К.О.Чаплинський, С.С.Чернявський, В.Ю.Шепітько, В.В.Щур, М.П.Яблоков та багато інших.
Питання, пов’язані з окремими аспектами розслідування злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв досліджувалися у працях В.Н.Агинського, А.Ю.Аполлонова, І.І.Артамонова, М.І.Асташова, Л.В.Бертовського, Р.З.Боршигова, Т.М.Бульби, О.А.Буханченка, С.І.Винокурова, В.П.Власова, Ю.М.Дільдіна, A.М.Єгорова, З.І.Кірсанова, Н.П.Ландишева, В.В.Мартинова, М.А.Михайлова, І.Д.Моторного, Л.А.Соя-Серка, І.П.Пантелєєва, В.М.Плескачевського, А.С.Подшибякіна, В.А.Ручкіна, А.Ю.Семенова, Є.H.Тихонова, A.A.Топоркова, A.A.Шмирєва та інших вчених-криміналістів та процесуалістів.
Аналіз спеціальної криміналістичної літератури дозволив зробити висновки про те, що більшість опублікованих робіт присвячені розробці лише окремих питань розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв (огляду місця події; виявленню, огляду, вилученню і знешкодженню вибухових пристроїв; призначенню експертиз вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху). Проте, ці праці створили основу для подальшого розвитку теоретичних проблем розслідування даних злочинів й удосконалювання практичних рекомендацій, призначених для працівників правоохоронних органів.
Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що актуальність теми дослідження визначається об’єктивною потребою в подальшій розробці криміналістичних методик, що підвищують ефективність процесу розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12лютого 2007р. №105/2007, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленої Указом Президента України від 27жовтня 2009р. №870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29вересня 2011р. №1911, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011р. №1000/2011, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВСУкраїни, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 20102014рр., оголошених наказом МВСУкраїни від 29липня 2010р. №347. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (нині Національна академія внутрішніх справ) (протокол №4 від 25березня 2008р.) та включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 20102012рр.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні обставин підготовки, вчинення і приховування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв та розробленні на цій основі криміналістичних засад розслідування цих злочинів.
Мета дослідження обумовила постановку і вирішення таких задач:
визначити поняття вибухового пристрою та охарактеризувати його ознаки як криміналістичної категорії, здійснити класифікацію вибухових пристроїв;
розкрити ознаки особи злочинця, що вчиняє злочини із застосуванням вибухових пристроїв, як елементу криміналістичної характеристики;
визначити особливості предмету злочинного посягання злочинів даної категорії;
виділити способи вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв;
розкрити типову «слідову картину» злочинів даної категорії;
виявити специфіку розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, на початковому етапі, визначити типові слідчі ситуації, найбільш оптимальну систему слідчих (розшукових) дій та особливості формування слідчих версій і планування розслідування;
визначити особливості організації і тактики проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, окреслити специфіку одержання інформації зматеріальних та ідеальних джерел;
сформулювати рекомендації щодо призначення судових експертиз під час розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що складаються у зв’язку з розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Предмет дослідження розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Методи дослідження. При проведенні дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові таспеціально-правові методи. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно дослідити елементи криміналістичної характеристики злочинів та криміналістичні засади їх розслідування. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні законодавства про кримінальну відповідальність і практики його застосування в Україні та УРСР (підрозділ 1.1); історико-правовий при розкритті еволюції поглядів учених на окремі проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 2.1); догматичний при тлумаченні юридичних категорій, зайого допомогою поглиблено та уточнено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2); системний при побудові класифікації злочинів, визначенні змісту та взаємозв’язків елементів криміналістичної характеристики й основних етапів роботи з доказовою інформацією (розділ 1, підрозділ 2.1); статистичний приілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної та відомчої статистичної звітності (розділ 1, підрозділи 2.1, 3.3); соціологічний метод прививченні правозастосовної практики, а також при анкетуванні слідчих іоперативних працівників ОВС стосовно особливостей розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності МВС України за період 20072012рр.; узагальнені результати вивчення 95 кримінальних справ про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, що перебували у провадженні слідчих ОВС протягом 20072012 рр.; узагальнені дані опитувань слідчих і оперативних працівників ОВС (310 респондентів з міста Києва, Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей); аналіз оглядів судово-слідчої практики, офіційних звітів та довідок, а також іншого практичного матеріалу підрозділів системи МВС України. Припідготовці роботи використано досвід автора, набутий на посаді головного експерта відділу вибухотехнічних та пожежнотехнічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України уВінницькій області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших в Україні монографічним дослідженням, в якому запропонована методика розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, викладені рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності й оптимізації діяльності з їх розслідування. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:
вперше:
запропоновано авторське визначення поняття вибухового пристрою як криміналістичної категорії, під яким слід розуміти виріб, конструктивно призначений для здійснення хімічного вибуху і здатний вражати людей та руйнувати об’єкти;
запропоновано типові версії залежно від конкретної слідчої ситуації початкового етапу розслідування злочинів даної категорії;
розкрито специфіку планування розслідування злочинів, пов’язаних іззастосуванням вибухових пристроїв;
удосконалено:
криміналістичну характеристику злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, шляхом включення до її елементів характеристики вибухових пристроїв, предмету злочинного посягання та «слідової картини»;
характеристику способів вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, шляхом класифікації місць встановлення вибухових пристроїв;
систему типових слідчих ситуацій та алгоритми

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки проведеної роботи, вважаємо за доцільне сформулювати певні висновки дослідження проблем розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, що мають як теоретичне, так і практичне значення.
Створення загальної методики розслідування однорідної групи кримінальних правопорушень, спираючись на положення про подібність принципу дії об’єктів, що використовуються як знаряддя для досягнення злочинного задуму, способів вчинення цих кримінальних правопорушень, особливостей особистості злочинців, а також способів і засобів розслідування даної категорії кримінальних проваджень, є, на даний момент, перспективним напрямом криміналістичних досліджень. З цією метою для реалізації даного напряму виділена група злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, і розроблені методичні рекомендації з їхнього розслідування.
На основі аналізу криміналістичної літератури, критичного осмислення поглядів різних криміналістів, у дисертації розглядаються наступні структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, найбільш важливі для їх розкриття й розслідування: характеристика вибухових пристроїв; характеристика особи злочинця; предмет злочинного посягання; способи вчинення злочинів; слідова картина злочинів.
Практика розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, показує, що віднесення об’єктів до категорії вибухових пристроїв викликає значні труднощі, обумовлені тим, що у вітчизняній криміналістиці дотепер не склалося чіткого визначення поняття «вибуховий пристрій». З урахуванням аналізу різних точок зору, вибуховий пристрій можна визначити як виріб, конструктивно призначений для здійснення хімічного вибуху і здатний вражати людей та руйнувати об’єкти. Докладно проаналізувавши експертну діяльність, ми дійшли висновку, що по-справжньому практичне значення має класифікація вибухових пристроїв за способом виготовлення (промислового виготовлення і саморобні).
Близькими є типологічні криміналістично значимі риси осіб, які вчиняють аналізовані злочини. Ґрунтуючись на дослідженні матеріалів кримінальних справ про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, ми виділили і охарактеризували три типи особистості злочинців, які вчиняють розглядувані види злочинів: «аматор», «напівпрофесіонал», «професіонал». При розкритті змісту визначених типів ми відбили такі властивості і риси особистості, як стать, вік, найбільш розповсюджені мотиви, специфіку загальнонебезпечних засобів, якими користується злочинець, їх кількість і сполучення, ставлення до вчиненого, особливості способу вчинення злочину, використовувані методи.
Предмети безпосереднього посягання злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, поділяються на дві групи: об’єкти біологічного походження і об’єкти, що виникли в результаті діяльності людини. До першої групи відносяться люди і тварини, до другої різного роду споруди, будинки, транспорт тощо. Аналіз слідчої практики показує, що в більшості випадків потерпілими від злочинів, пов’язаних з вибухами, є підприємці, які займаються великим або середнім бізнесом; особи, що так чи інакше пов’язані з кримінальними структурами; посадові особи, які займають відповідальні посади; абсолютно сторонні люди, які випадково перебували в місці здійсненого вибуху. Стосовно другої групи об’єктів ними найчастіше є об’єкти громадського користування, об’єкти транспорту, пам’ятники історії і культури, а також шляхопроводи і магістралі передачі електроенергії, нафти і газу, електростанції, небезпечні виробництва й ін.
Специфічним для способу вчинення розглядуваних злочинів є формування комплексу взаємозалежних дій, що утворюють при цьому відносно самостійні акти злочинної поведінки, спрямовані на підготовку, здійснення і приховання злочинів. Нами досліджено, що спосіб вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, найчастіше складається з декількох етапів, а саме: вибір та вивчення об’єкта (будівлі, приміщення, місцевості) майбутнього встановлення вибухового пристрою; визначення виду і конструкції вибухового пристрою, потужності вибухового заряду; виготовлення або придбання засобів для здійснення злочинного наміру; експериментальна перевірка вибухового пристрою або окремих його елементів; доставка вибухового пристрою до місця наміченого вибуху; встановлення і приведення вибухового пристрою в бойовий стан; здійснення (ініціювання) вибуху; приховання слідів участі в злочині.
Сліди вибуху варто виділяти в самостійну групу слідів. У силу своєї матеріальної сутності місце вибуху завжди пов’язане зі значними змінами навколишньої обстановки, які залежать від характеру навколишньої обстановки до вибуху й під час вибуху, потужності вибухового пристрою, ліквідації наслідків вибуху та ряду інших обставин. Виходячи з видів впливу вибуху на навколишнє середовище, сліди вибуху, які виявляються на місці події, можливо поділити на три групи. Перша група слідів стосується залишків вибухового пристрою, які містять ознаки, характерні для його конструкції. До другої групи відносяться сліди вибуху, що відобразилися на навколишніх об’єктах (пробоїни, розриви, деформації, мікроструктурні зміни, нашарування мікрочастинок). Ці сліди, як результат використання вибухового пристрою, характеризуються на основі бризантного (подрібнювального), термічного, фугасного, акустичного, сейсмічного та світлового впливів. До третьої групи відноситься кіптява та залишки вибухової речовини у вигляді мікрочастинок, що не прореагували під час вибуху.
На основі вивчення слідчої практики боротьби з розглядуваним видом злочинів, виділені наступні типові слідчі ситуації, з якими слідчий може стикатися на початковому етапі розслідування: 1)надійшла інформація про виявлення вибухового пристрою; 2)надійшла інформація про затримання особи, яка мала при собі вибуховий пристрій; 3)надійшла інформація про вчинення вибуху і: а)особа, яка вчинила злочин, невідома; б)є достовірна інформація про особу, яка вчинила злочин, але вона не затримана; в)є неповні дані про особу, яка вчинила злочин; г)особа, підозрювана у вчиненні злочину, затримана на місці злочину або після його вчинення. На підставі визначених типових вихідних слідчих ситуацій розроблені шляхи їхнього вирішення.
Обґрунтовано, що при висуванні криміналістичних версій і плануванні початкового етапу розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, варто виходити з наявності вихідної інформації, ситуації, яка склалася на початку досудового розслідування, а також типових обставин, що вимагають встановленню в кримінальних провадженнях розглядуваної категорії. З урахуванням викладеного, розроблені наступні типові загальні версії, що можуть висуватися слідчими на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв: 1.У випадку виявлення вибухового пристрою: а)має місце готування до терористичного акту; б)має місце готування до вчинення іншого злочину (вбивство, хуліганство); в)має місце інсценування терористичного акту або іншого злочину. 2.У випадку, коли вибух відбувся: а)проведена терористична акція; б)вчинений інший злочин, наприклад, вбивство або хуліганство; в)мало місце необережне поводження з вибуховими речовинами; г)відбулася аварія, катастрофа внаслідок порушення правил зберігання та експлуатації вибухових пристроїв або вибухових речовин.
У розвиток кожної з вищевказаних версій надалі висуваються як загальні, так і окремі версії, що базуються на конкретних даних, зібраних в кримінальному провадженні. В основу їхнього змісту можуть бути покладені способи вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв. Зокрема, володіючи інформацією про вибух, що готується, і додатково даними про місцезнаходження вибухового пристрою слідчий може висувати версії про можливості здійснення вибуху, його час, потужність вибухового пристрою, засоби ініціювання вибуху, місце знаходження й особистість злочинця, його мотиви, а також про те, проти кого спрямований злочинний намір.
Для розкриття розглядуваного виду злочинів важливого значення набуває планування початкового етапу розслідування. В основу планування можуть бути покладені як загальні, так і окремі версії. Вибір підстав планування залежить від кількості висунутих версій і виявлених злочинних епізодів, слідчої ситуації, що склалася та інших факторів об’єктивного характеру. Крім того, при плануванні розслідування розглянутих злочинів варто брати до уваги й численні способи їх вчинення.
Практика показує, що багато вибухів вчиняють члени екстремістських груп або особи, найняті ними (як правило, з кримінального середовища). У зв’язку з цим у плані проведення слідчих (розшукових) дій та інших заходів повинні значитися заходи перевірки причетності до злочину членів таких груп, їхніх родичів (використовуючи при цьому дані оперативних обліків), а також заходи зі встановлення їх місцезнаходження під час розслідуваної події за допомогою проведення негайних допитів виявлених членів організованих злочинних груп, що діють на даній території, їх рідних та близьких.
Для підвищення ефективності розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, пропонується створювати слідчо-оперативні групи, до складу яких, в необхідних випадках, повинні входити: підгрупа аналізу, організації роботи й координації дій підгруп; підгрупа з відпрацьовування місць виготовлення й розфасовки вибухових речовин; підгрупа по роботі на місцях вибухів (робота зі свідками й потерпілими; збір технічної документації; встановлення розмірів збитку; впізнання трупів); підгрупа з відпрацьовування зв’язків підозрюваних (обвинувачених); підгрупа з призначення всіх експертиз і контролю за їх виконанням; підгрупа зі збору й обробки інформації, наявної на телебаченні та в пресі.
Огляду місця події в кримінальних провадженнях розглянутої категорії властива своя специфіка, обумовлена способом вибуху, характером постраждалого об’єкта, місцем вибуху, масштабами руйнувань, конструктивними особливостями застосованого вибухового пристрою. Значну допомогу слідчому у проведенні даної слідчої (розшукової) дії можуть надати наступні спеціалісти: спеціаліст-криміналіст, спеціаліст-вибухотехнік, спеціаліст в галузі пожежно-технічних досліджень, спеціаліст в галузі судової медицини та ін.
Тактика огляду місця події має особливості залежно від того місця, де вчинений вибух. На підставі цього, виділені специфічні особливості проведення огляду місця вибуху на відкритій місцевості, у приміщенні, в автомобілі.
Тактика допиту потерпілих, свідків і підозрюваних визначається з урахуванням процесуального статусу допитуваних осіб, а також слідчих ситуацій, що склалися. Допит потерпілих і свідків по даній категорії кримінальних проваджень необхідно проводити проявляючи максимум такту і чуйності. Важливе значення для них мають слова підтримки й схвалення. Не рекомендується принижувати потерпілого або свідка негативною оцінкою його дій, пов’язаних із проявом боягузтва, малодушності, нерішучості до, у момент або після вибуху.
Допит підозрюваного доцільно здійснювати, як правило, без зволікання, максимально використовуючи фактор раптовості та систему тактичних прийомів, розроблених у криміналістиці для конфліктних ситуацій. При цьому допиту повинна передувати ретельна підготовка, у ході якої необхідно уважно вивчити матеріали, пов’язані з оглядом місця вибуху, плани, схеми, фотографії, відеозаписи, протоколи огляду речових доказів, допитів потерпілих і свідків, матеріали відомчих технічних комісій, результати дослідження слідів вибуху.
Висловлене переконання про обов’язкове проведення на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, комплексної експертизи вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху, через різноманіття об’єктів експертного дослідження. До об’єктів експертизи вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху, як правило, відносяться: знешкоджені вибухові пристрої (промислового і саморобного виготовлення), їхні деталі, вибухові речовини; засоби ініціювання й уповільнення; інструменти, використані для виготовлення вибухового пристрою, схеми, креслення, записи, малюнки, що стосуються виготовлення вибухового пристрою; залишки вибухового пристрою та сліди вибуху, що відобразилися на предметах навколишнього оточення; проби ґрунту й речовин з місць найбільших руйнувань, а так само проби води й повітря, зіскоби й змиви, зроблені в місцях найбільшого закопчення й обпалення; контрольні проби ґрунту, води й повітря, де ймовірніше за все не містяться продукти вибуху; елементи матеріальної обстановки, на яких є сліди вибуху або продукти вибуху й залишки вибухової речовини, а також пошкоджені вибухом різні предмети (устаткування, транспортні засоби, механізми, одяг тощо). Також об’єктом експертного дослідження може бути місце вибуху.
До числа основних експертиз при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, відносяться також судово-медичні, пожежно-технічні, трасологічні, балістичні, судово-психіатричні, почеркознавчі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Огляд основних результатів діяльності вибухотехнічних підрозділів Експертної служби МВС України у 2011 році. К.: ВТЛ ДНДЕКЦ МВС України, 2012. 5 с.
2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10 серп. 2009 р. (відповідає офіц. текстові). К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. 188 с.
3. Кримінальний кодекс УРСР // ВВР. 1961. №2. Ст. 14.
4. Основы криминалистических знаний о боеприпасах и взрывчатых веществах и ответственность за преступное обращение с ними: [учеб. пособие] / В.А.Ручкин, А.И.Железняков, А.С.Сенцов, А.Н.Калашников. Волгоград: ВЮИ МВД России, 1995. 96 с.
5. Бюллетень Верховного Суда СССР. 1974. №5.
6. ІщенкоА.В. Засоби і методи виявлення вибухових речовин та пристроїв у боротьбі з тероризмом: [навч.-практ. посіб.] / А.В.Іщенко, М.В.Кобець. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2005. 144 с.
7. БахінВ.П. Кримінальний вибух: поняття, характеристика, аналіз, розслідування / [БахінВ.П., МихайловМ.А.]; за ред. Я.Ю.Кондратьєва. Київ, 2001. 132 с.
8. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В.Рожнова, А.С.Сизоненко, Л.Д.Удалова. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. 456 с.
9. Основы криминалистического исследования самодельных взрывных устройств: [учебное пособие] / Ю.М.Дильдин, В.В.Мартынов, А.Ю.Семенов, А.А.Шмырев. М.: ВНКЦ МВД СССР, 1991. 94 с.
10. МоторныйИ.Д. Теоретико-прикладные основы применения средств и методов криминалистической взрывотехники в борьбе с терроризмом: [монография] / И.Д.Моторный. М.: Изд. ШумиловаИ.И., 1999. 199 с.
11. БелкинР.С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р.С.Белкин. М.: Юристъ, 1997. .
Т. 1: Общая теория криминалистики. 1997. 408 с.
12. Краткий словарь по философии: словарь [под общ. ред. И.В.Блауберга, И.К.Пантина]. 4-е изд. М.: Политиздат, 1982. 432 с.
13. БіленчукП.Д. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство: [підручник] / П.Д.Біленчук, А.В.Кофанов, О.Ф.Сулява; за редакцією проф. П.Д.Біленчука. К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. 384 с.
14. Инженерные боеприпасы: Книга шестая. М.: МО России, 1993. С.197.
15. АполлоновА.Ю. Ударно-волновое действие взрывных устройств на организм человека / А.Ю.Аполлонов, В.Б.Парашин // Экспертная практика. 1996. №41. С. 815.
16. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. [видання четверте, доповн.] Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. 1208с.
17. Место взрыва как объект криминалистического исследования: [учеб.-практ. пособие] / Ю.М.Дильдин, В.В.Мартынов, А.Ю.Семенов, А.А.Шмырев. М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. 72 с.
18. ПоліщукВ.В. Характеристика конструктивних елементів вибухових пристроїв, що застосовуються для вчинення кримінальних вибухів / В.В.Поліщук // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми : збірник тез доповідей ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (Тернопіль, 30 березня 2009 року). Тернопіль, 2009. Секція 6-8. С. 123126.
19. Расследование убийств, совершенных с применением взрывчатых веществ / [под ред. А.М.Ларина]. М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975. 77 с.
20. Альбом бризантных взрывчатых веществ: приложение к выпуску 3 «Атлас спектров для криминалистических подразделений МВД СССР» / [под ред. М.И. Подгорной]. Новосибирск: Новосибирский институт органической химии СО АН СССР, 1980. 63 с.
21. ПоліщукВ.В. Класифікація вибухових речовин, що використовуються при вчиненні кримінальних вибухів / В.В.Поліщук // Наукові здобутки на шляху до удосконалення правової системи : матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Тернопіль, 2009. С. 6365.
22. Место взрыва как объект криминалистического исследования: [учебное пособие] / Ю.М.Дильдин, В.В.Мартынов, А.Ю.Семенов, А.Д.Стецкевич. [2-е изд., перераб. и доп.]. ‑ М.: ЭКЦ МВД России, 1995. 98 с.
23. Взрывные устройства промышленного изготовления и их криминалистическое исследование: [учебное пособие] / Ю.М.Дильдин, В.В.Мартынов, А.Ю.Семенов, А.А.Шмырев. М.: ВНКЦ МВД СССР, 1991. 120 с.
24. ВедерниковН.Т. Изучение личности обвиняемого и методика расследования преступлений / Н.Т.Ведерников // Методика расследования преступлений (общие положения) : материалы науч.-практ. конф. (г. Одесса, ноябрь 1976 г.). М.: [б. в.], 1976. С. 134136.
25. ВедерниковН.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления / Н.Т.Ведерников // Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. тр. М.: Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. С. 7477.
26. ГлазыринФ.В. Криминалистическое и судебно-психологическое изучение личности обвиняемого в системе методики расследования / Ф.В.Глазырин // Методика расследования преступлений (общие положения): материалы науч.-практ. конф. (г. Одесса, ноябрь 1976 г.).