ПОЛІТИЧНА МОБІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

БЕЗРУК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 32:316.444(477)

ПОЛІТИЧНА МОБІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Денисенко Ірина Дмитрівна
доктор філософських наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ…………………………………………………10
1.1 Характеристика основних підходів до вивчення «мобільності» та «політичної мобільності»………………………………………….....................10
1.2 Засадничі варіанти інтерпретації теоретичних проблем політичної мобільності……………………………………………………………….………30
Висновки до першого розділу…………………………………………...41
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ…………..43
2.1 Методологічне обґрунтування дослідження……………………….43
2.2 Основні концепти проблемного поля політичної мобільності……61
Висновки до другого розділу…………………………………………….89
РОЗДІЛ 3. КОРЕЛЯЦІЯ ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ……………………......……..90
3.1 Зміст та напрямки демократичних перетворень у сучасному українському суспільстві …...............................................................................90
3.2 Зміст і форми взаємовпливу демократичного транзиту та політичної мобільності в умовах української реальності……….……..……105
Висновки до третього розділу………………………………………….124
РОЗДІЛ 4. БАЗОВІ КАНАЛИ ПОЛІТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ……….126
4.1 Партія як прямий канал політичної мобільності …………………127
4.2 Армія як непрямий канал політичної мобільності ………………140
4.3 Державна адміністрація як прямий канал політичної мобільності……………………………………………………………………..162
Висновки до четвертого розділу………………………………………179
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення особливостей переходу від тоталітаризму до ліберальної демократії, характер демократичного транзиту в Україні, вимагає детального аналізу стану політичної системи, яка, з одного боку, трансформується чи повністю перебудовується, внаслідок перехідних процесів; а з іншого − є джерелом забезпечення цих процесів. Динамічною характеристикою стану політичної системи виступає політична мобільність. Політична мобільність є багатовимірним процесом, але є одне, що відрізняє її від інших типів мобільності: це політична влада − головний політичний ресурс, навколо якого йде постійна боротьба (явна та латентна) між окремими індивідами, політичними групами, системами та ін. Таким чином, політична мобільність є важливим аспектом політичного процесу.
Актуальність проблеми вивчення політичної мобільності, її концептуалізація саме в політологічному контексті, зумовлена потребою у виробленні критеріїв оцінювання (діагностування) ефективності роботи політичних інститутів та інших підсистем в умовах розповсюдження процесів демократизації, адже сам факт демократизації стає результатом політичної мобільності партій, індивідів та інших політично активних груп.
Аналіз феномену політичної мобільності в якості однієї з динамічних характеристик політичної системи є слушним з огляду на теоретичні та прикладні завдання вітчизняної політичної науки, що пов’язані з розробкою цілісних концепцій та ефективних моделей функціонування політики за умов розбудови української державності.
Перспективи розвитку українського суспільства залежать від розуміння механізмів взаємодії всіх суб’єктів політики та політичних інститутів, провідне місце серед яких займає вітчизняна еліта, а питання стратегій її рекрутування та ступеню оновлення безпосередньо пов’язане з існуванням та рівнем функціонування базових каналів політичної мобільності. Окрім того, кількісно-якісний вимір політичної мобільності характеризує еластичність політичної системи суспільства, ступінь її відкритості для політичних акторів, що ведуть боротьбу за ресурс влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з комплексною науковою темою «Соціалізація особистості в сучасних соціокультурних контекстах» (номер державної реєстрації 0112U003003), яку розробляє кафедра політології, соціології та культурології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення особливостей політичної мобільності в умовах демократичного транзиту в сучасній Україні.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
- визначити та охарактеризувати основні підходи до вивчення «мобільності» та «політичної мобільності»;
- розглянути засадничі варіанти інтерпретації теоретичних проблем політичної мобільності;
- обґрунтувати методологічні засади дослідження політичної мобільності в умовах демократичного транзиту;
- з’ясувати зміст основних концептів дослідження проблемного поля політичної мобільності;
- визначити зміст та напрямки демократичних перетворень у сучасному українському суспільстві;
- виявити зміст і форми взаємовпливу демократичного транзиту та політичної мобільності в умовах української реальності;
- обґрунтувати та охарактеризувати зміни, що відбуваються з основними каналами політичної мобільності за умов демократичних перетворень в Україні;
- запропонувати стратегічні напрямки підвищення якості функціонування каналів політичної мобільності в умовах подальшої демократизації українського суспільства.
Об’єктом дослідження виступає політична мобільність як процес у політичному просторі.
Предметом дослідження є особливості політичної мобільності в контексті демократичного транзиту в сучасній Україні.
Методи дослідження. Поставлена мета дисертаційного дослідження вимагає використання комплексної методології. Це зумовило застосування низки загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в політичній науці, у тому числі основних підходів − структурно-функціонального, інституційного та конфліктологічного.
Структурно-функціональний метод допоміг дослідити феномен «політичної мобільності», виявити її основні чинники впливу (походження, ступінь фізичного здоров’я, розумові здібності, фінансовий капітал, тип суспільства та ін.), канали здійснення (політичні партії, громадські організації, органи державного апарату, зокрема, адміністрації, армія). Завдяки інституційному підходу політична мобільність в умовах демократизації України розглядається в контексті аналізу взаємодії та взаємовпливу основних інститутів сучасної політичної системи (парламент, партії, органи виконавчої влади, тощо), що формує інституціональний простір просування політичних акторів. За допомогою конфліктологічного підходу були визначені особливості основних форм здійснення перерозподілу владних повноважень у сучасній Україні в контексті демократичного транзиту («еволюційна» та «революційна»).
Для дослідження особливостей розвитку та функціонування базових каналів політичної мобільності в Україні були використані спеціальні (емпіричні) методи дослідження: аналіз статистичних даних та аналіз даних соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації здійснено комплексний аналіз політичної мобільності в сучасній Україні в контексті процесів демократизації. У межах дисертаційного дослідження одержано результати, новизна яких конкретизується у таких положеннях:
Уперше:
− запропоновано розглядати політичну мобільність як динамічну характеристику політичної системи, що пов’язана: з постійним перерозподілом владного ресурсу; зі змінами в рівнях адаптованості та активності індивідів і груп, які претендують на ті чи інші політичні статуси; з формуванням норм та настанов щодо діяльності суб’єктів у політичному полі; з трансформацією різноманітних політичних та неполітичних інститутів, які виступають у ролі базових каналів її здійснення.
− розроблено періодизацію демократичного транзиту в Україні за критерієм оцінювання стану політичної системи («хаотичний період», «рекреаційний період», «критичний період»). «Хаотичний» період характеризується створенням політичних інститутів та їхньою невпорядкованою дією. «Рекреаційний» − на цьому етапі відносно налагоджено функціонування інститутів, які певною мірою здатні адекватно реагувати на запити політичної системи. «Критичний» − визначається недієздатністю інститутів політичної системи щодо забезпечення процесів подальшої демократизації;
− обґрунтовано, що особливостями політичної мобільності в умовах демократичного транзиту є темпи прискорення її висхідного типу, збільшення діапазону форм здійснення (посилення циркуляції еліт, активізація дій контреліти та мас, збільшення кількості політичних партій, політичних організацій, поява нових політичних лідерів і т. ін.); набувають пріоритетності два типи каналів мобільності − прямий (політичні партії, політичні рухи та об’єднання, державні адміністрації як елементи державного апарату тощо) та непрямий (армія, профспілки, громадські організації тощо); посилення впливу політичної мобільності на політичний процес у цілому.

Удосконалено:
− теоретико-методологічні підходи до аналізу поняття «політична мобільність» на основі здійснення концептуальної диференціації з категоріями «політична адаптація», «політична участь», «політична активність», що дозволяє визначити його функціонально-евристичний потенціал;
− систематизацію групи чинників, що детермінують специфіку процесів політичної мобільності: територіально-географічний та політичний простір індивіда, його родинні зв’язки; ступінь фізичного та психічного здоров’я суб’єкта; розумові здатності особистості; економічний (фінансовий) успадкований і надбаний капітал; освіта, професія та спеціалізація; репутація, імідж політичного актора; рівень та якість функціонування ЗМІ; існуючі механізми та інструменти відбору претендентів на різні статуси у політичній структурі; тип суспільства (відкрите/закрите; тоталітарне/демократичне; високий/низький рівень демократизаційних процесів тощо);
– теоретичну конструкцію взаємозв’язку процесів демократизації та політичної мобільності, що одночасно характеризують динаміку політичної системи сучасної України. З одного боку, демократичні трансформації виступають детермінантою зростання рівня політичної мобільності, руйнуючи стагнуючі елементи нежиттєздатних політичних систем, з іншого боку, ці перетворення, самі по собі, є однією з форм прояву політичної мобільності.
Дістали подальшого розвитку:
− аналіз механізму взаємозв'язку між формою здійснення перерозподілу владних повноважень (у контексті врегулювання класового конфлікту на різних рівнях) – «еволюційною» (парламентські / президентські виборчі кампанії та створення коаліційних структур) або «революційною» («Помаранчева революція», мітинги протесту) та домінуванням певного каналу політичної мобільності. Перша форма стимулює умови для активізації структур апарату держави, інша − громадських організацій та армії;
− обґрунтування того, що сучасні трансформаційні процеси призводять до змін як у структурі, так й у функціональних імперативах (наприклад, стосовно виконання ролі каналу політичної мобільності) політичних і неполітичних інституцій українського суспільства (партіях, армії, профспілках тощо);
− розробка стратегічних напрямів підвищення ефективності функціонування політичної мобільності в умовах процесу демократизації: зміни кадрової політики в плані відбору кадрів; внесення змін у законодавство щодо діяльності партій та громадських організацій; мобілізація фінансового, науково-технічного та інформаційного ресурсів задля технічної модернізації Збройних сил.
Практичне значення одержаних результатів Результати дисертаційного дослідження мають важливе практичне значення і можуть бути використані для підготовки фахівців у галузі політології та державного управління, доповнити зміст навчальних курсів з політології та суміжних дисциплін.
Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані політичними партіями, громадськими організаціями, владними структурами при прийнятті політичних рішень, пов’язаних з державотворчими стратегіями та управлінням суспільством. Результати дослідження також можуть слугувати методологічною основою при аналізі соціально-політичних проблем українського соціуму.
Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено п’ять наукових праць, які опубліковані у фахових виданнях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені в наукових статтях, доповідях та наукових повідомленнях на VІІ - VІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 2004 р., 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-політичні трансформації в епоху глобалізації» (м. Полтава, 2005 р.), на ІІ міжнародній науковій конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави й громадянського суспільства» (м. Одеса, 2006 р.), Перших Слобожанських політологічних читаннях «Сучасна політична наука: стан, проблеми, перспективи розвитку» (м. Харків, 2008 р.), міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні дослідження сучасного суспільства» (м. Харків, 2010 р.), І − ІІ міжнародних науково-практичних конференціях «Соціалізація молоді у сучасних соціальних контекстах» (м. Харків, 2010 р. та 2011 р.).
Крім того, основні ідеї дисертації пройшли апробацію на теоретико-методологічних семінарах кафедри політології, соціології та культурології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковані автором у п'ятнадцяти публікаціях, п'ять з яких опубліковані в періодичних фахових наукових виданнях, затверджених ДАК України, а також у десяти публікаціях в інших наукових виданнях, збірках матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел із 234 найменувань, розміщених на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У представленій дисертації на підставі аналізу соціально-політичної літератури, присвяченої вивченню тих або інших аспектів проблемного поля політичної мобільності, уточнюється рівень їхньої теоретичної інтерпретації й основні перспективи дослідження в контексті українського демократичного транзиту.
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз політичної мобільності в контексті її взаємодії з процесами демократизації в сучасній Україні, в результаті якого сформульовано низку висновків.
1. Основними елементами понятійно-категоріального апарату дослідження проблемного поля політичної мобільності виступають – поняття «мобільність», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «економічна мобільність», «соціальна стратифікація», «політична стратифікація», «клас», «політичний статус», «еліта», «політична система», «політичне поле», «політичний капітал» та відповідні їм теоретичні конструкції (Г. Алмонда, П. Бурд’є, К. Дойча, Г. Лассвелла, Р. Михельса, Г. Моска, В. Парето, Т. Парсонса, Д. Пауелла, П. Сорокіна, А. Строніна тощо). У сучасній політологічній літературі представлена досить обмежена кількість теоретичних побудов, що спроможні адекватно розкрити природу, зміст, механізм виникнення, простір розповсюдження, форми прояву, канали здійснення та функціональність наслідків тих або інших типів політичної мобільності. Ці теоретичні конструкції представлені, насамперед, аналітичними схемами П. Сорокіна, С. Ліпсета, Р. Дарендорфа та А. Обершалла.
2. Застосування вищезазначених підходів дозволяють обґрунтувати значення політичної мобільності:
1) завдяки політичній мобільності особа проходить низку випробувань, які дозволяють чи не дозволяють зайняти певне положення у політичній ієрархії;
2) знаходячись у русі, індивід отримує можливість використати свій потенціал, ресурси, можливості для досягнення того чи іншого статусу у політичній структурі суспільства;
3) політична мобільність є допоміжним механізмом формування політичної еліти суспільства, яка впливає на суспільний розвиток;
4) політична мобільність сприяє ротації прошарку політичних управлінців та формуванню політичного класу;
- самореалізація в політичній сфері для особистості / групи є в свою чергу реалізацією очікувань і амбіцій, а також потреби в досягненні престижу та доступу до системи перерозподілу актуальних ресурсів;
- під впливом політичної мобільності підтримуються процеси рекрутування претендентів у правлячі кола, і забезпечується їхнє перманентне оновлення.
3. У контексті аналізу природи та конструктивно-функціонального потенціалу політичної мобільності пропонується розглядати її як показник ефективності трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві, що пов’язаний з постійним перерозподілом владного ресурсу; із процесами трансформації владних прошарків; зі змінами в рівнях адаптованості та активності індивідів та груп, які претендують на ті чи інші політичні статуси; з формуванням норм та настанов щодо дії суб’єктів у політичному полі; із трансформацією різних політичних та неполітичних інститутів, завдяки яким вона здійснюється.
4. Запропоновано розглядати процес політичної мобільності:
- у широкому сенсі, як багатовимірний політичний процес, що характеризує внутрішній стан політичної системи, її функціональне навантаження та ресурсний потенціал, а також результативність її взаємодії з навколишнім середовищем;
- у вузькому значенні, як:
1) динаміку циркуляції політичних акторів у політичній структурі з метою оволодіння ресурсами політичної влади;
2) процеси створення, функціонування та руйнації політичних інститутів;
3) швидкість реакції політичної системи та її контрагентів на взаємні вимоги.
5. Конкретизовано чинники впливу на процеси політичної мобільності: територіально-географічний – місце народження індивіда та його родинні зв’язки; ступінь фізичного та психічного здоров’я суб’єкта; розумові здібності особистості; економічний (фінансовий) успадкований і надбаний капітал; освіта, професія та спеціалізація; репутація, імідж політичного актора. Серед них виокремлено політичну складову: рівень та якість функціонування ЗМІ; існуючі механізми та інструменти відбору претендентів на ту чи іншу посаду (статус) у політичній структурі; тип суспільства (відкрите / закрите; тоталітарне / демократичне; високий / низький рівень демократизаційних процесів).
6. Взаємозв’язок між політичною мобільністю та демократичними трансформаційними процесами в сучасній Україні пропонується досліджувати в межах розвитку положень інституційного, структурно-функціонального та конфліктологічного підходів.
У контексті застосування вищезазначених методологічних засад пропонується інтерпретувати триваючий процес демократизації України за схемою переходу (транзиту), що була запропонована Т. Кузьо. Можна констатувати, що в Україні побудовано демократичні інституції, здійснено перехід до ринкової економіки, задекларовано державну незалежність, але процес розбудови громадянського суспільства триває. Політична нація не сформована, зокрема, внаслідок існування «лінії розколу» між Заходом та Сходом країни. Слід зазначити, що процеси політичної мобільності та демократичного транзиту нерозривно пов’язані та мають взаємовплив. З одного боку, демократичні трансформації активізують процеси мобільності, внаслідок руйнації стагнуючих елементів не життєздатної політичної системи. З іншого боку, ці трансформації, самі по собі, є проявом політичної мобільності.
7. Гальмування демократизації в Україні на сучасному етапі пов’язане з наступними чинниками:
- посилення президентської влади має наслідком нерівномірний розподіл політичних повноважень між іншими гілками влади, що призводить до дисбалансу в політичній системі та зменшує функціональну значущість Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади демократичної держави, а також піддає сумніву незалежність судових інстанцій від державного апарату та окремих політичних груп впливу;
- високий ступінь корумпованості політико-управлінської еліти сприяє зростанню рівня недовіри пересічних громадян до політичної влади та її інститутів. Така ситуація послаблює державу, оскільки влада і народ намагаються максимально автономізуватися одне від одного. Відсутність дієвих механізмів боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади має наслідком створення політичних кланів, розповсюдження трайбалізму та нівелює рівень ефективності дії законів;
- недієздатність інститутів громадянського суспільства погіршують якість демократичного транзиту в країні та свідчать про незрілість політичної свідомості значної частки українського населення;
- неефективна економіка, значний рівень майнової поляризації населення, культивація рівня демонстративного споживання верхніми соціальними прошарками не тільки не сприяє консолідації українського суспільства, але й породжує міжкласові антагоністичні настрої, які, у подальшому, можуть стати дієвим чинником мобілізації мас. Нераціональне фінансування держапарату та депутатського корпусу, «кумівство», збільшення кількості структур бюрократичного типу, які не відповідають суспільним вимогам та просто є неефективними, занепад армії, – усе це погіршує зовнішній імідж України та посилює скепсис пересічних громадян, щодо перспектив її подальшого розвитку та пануючої влади;
- відсутність загальноприйнятної національної ідеї та політика деідеологізації призводять до знецінення та компрометації самої демократії, як ціннісної орієнтації в українському суспільстві. Негативне сприйняття демократії громадянами України зводиться до її ототожнення з економічною нерозвиненістю, узурпацією влади групами, які мають значні ресурси впливу (фінансові, силові та ін.), безвідповідальністю політичної влади, поглибленням соціальної нерівності − усе це також знижує ефективність демократизації в країні.
8. Відповідно до вищезазначеного, позитивний результат демократичних перетворень в Україні буде залежати від наступного:
- консенсусного переформатування політичної системи, а саме збалансованого перерозподілу владних повноважень серед існуючих гілок влади зі збереженням їхньої самостійності як окремих компонентів. Це може бути здійснено за умов мобілізації опозиційних політичних партій чи груп інтересів, та досягнення консенсусу із правлячою елітою. «Силове перезавантаження» політичної системи, може стати наслідком масових акцій протесту, революційних дій, терористичних акцій, громадянської війни чи зовнішнього впливу. Таким чином, необхідно, щоб агентами впливу на реформування політичної системи були не маргінальні угруповання, а інституціоналізовані групи впливу;
- реформування українського законодавства згідно демократичних критеріїв та створення апарату боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, який буде складатися з представників громадськості та вищих органів юстиції. Можливе використання грузинського досвіду з нейтралізації корупції;
- установлення громадського контролю над силовими структурами та моніторингу їхньої діяльності у певних межах;
- активізації населення в напрямі створення громадських організацій;
- реформування економіки: можливий синтез ринкової з елементами планової економіки;
- формування національної ідеї, чітке визначення щодо траєкторії подальшого розвитку держави;
- раціонального перерозподілу матеріальних ресурсів задля запобігання можливості міжкласових конфліктів. Це може бути здійснено лише за умов усвідомлення елітою необхідності такого перерозподілу та політичної активності мас.
9. За умов демократичного транзиту в Україні політична практика презентувала дві форми здійснення перерозподілу владних повноважень (у контексті врегулювання класового конфлікту на різних рівнях) − «еволюційну» (парламентські / президентські перегони та створення коаліційних структур) та «революційну» (варіант «Помаранчевої революції», мітинги протесту). Кожна з цих форм стимулює умови для домінування певного каналу політичної мобільності: «еволюційна» − інституцій державного апарату, «революційна» − громадських організацій.
10. Процес демократизації українського суспільства в контексті існування певних форм здійснення перерозподілу владних повноважень призвів до суттєвих змін у просторі функціонування політичної мобільності − в якості її базових каналів починають «працювати» держадміністрація та партійна система.
Підвищення якості функціонування каналів політичної мобільності в умовах подальшої демократизації буде залежати від:
− зміни кадрової політики в плані відбору кадрів − створення більш чіткої системи контролю державних службовців, а саме − перевірка рівня компетентності, контроль за виконанням поставлених завдань, адекватне фінансування, контроль за дотриманням норм чинного законодавства, ліквідація структур та підрозділів, що показали власну невідповідність поставленим вимогам; боротьби з бюрократизацією та корупцією в контексті наявності релевантного сучасному періоду законодавчої бази;
− певних змін у законодавстві щодо партій та громадських організацій (оскільки партії є добровільними об’єднаннями людей, то впливати на їхню роботу дуже складно, особливо якщо партія не є парламентською); проведення чіткої демаркаційної лінії між політикою та крупним бізнесом через імперативні рішення з боку відповідних державних органів; підвищення статусу профспілок в контексті зниження рівня залежності їхнього керівництва від владних та комерційних структур;
збільшення фінансування армії за рахунок скорочення витрат на утримання державного апарату та депутатів, мобілізації фінансового, науково-технічного та інформаційного ресурсів задля технічної модернізації Збройних Сил; установлення контролю за використанням фінансів та матеріальних засобів за їхнім цільовим призначенням; розробки механізму поліпшення умов життя особового складу та інших гуманітарних аспектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Т. А. Современные политические теории : Курс лекций / Т. А. Алексеева. — М. : МГИМО, РОССПЭН, 2007. — 464 с.
2. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Полис. — 1992. — № 4. — С.122—134.
3. Амелин В. Н. Социальные трансформации и формирование политического класса в России [Электронный ресурс] / В. Н. Амелин, К. М. Пинчук. — Режим доступа : http://www.hse.ru/journals/wrldross/vo101_3/Amelin.htm
4. Американская социологическая мысль: Тексты / [под ред. В. И. Добренькова]. –– М. : Изд-во Междунар. универ-та бизн. и управ., 1996. –– 560 с.
5. Анурин В. Ф. Политическая стратификация: содержательный аспект / В. Ф. Анурин // Социс. –– 1996. –– №12. –– С. 113––119.
6. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель ; [предисл. Е. И. Темнова]. — М. : Мысль, 1997. — 458 с.
7. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Раймон Арон. — М. : Текст, 1993. — 303 с.
8. Атоян А. И. Социомаргиналистика [для специалистов гуманитарных наук] / А. И. Атоян. — Луганск : Луганский ин-т внутренних дел, 1999. — 455 с.
9. Атоян А.И. Социальная маргиналистика. О предпосылках нового междисциплинарного и культурно-исторического синтеза / А. И. Атоян // Полис. –– 1993. ––– № 6. –– С. 29—43.
10. Афонін Е. А. Проблеми становлення політико-управлінської еліти в перехідних суспільствах (деякі підсумки 2007 року) / Е. А. Афонін, О. І. Крюков // Сучасна політика. Політики і політологи про неї. — К. : ІПіЕНД, 2008. — Вип. 12. — С. 25—33.
11. Ашин Г. К. Рекрутация элиты / Г. К. Ашин //Власть. - 1997, - № 5, - С.26––30.
12. Бабанов А. А. Силовые структуры в системе политической власти правового государства (на примере армии и правоохранительных органов) / А. А. Бабанов. –– Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. –– 184 с.
13. Байме К. фон. Політичні теорії сучасності / Клаус фон Байме ; [пер. з нім. М. Култаєвої та М. Бойченка]. — К. : Стилос, 2008. — 396 с.
14. Баснін О. С. Політична активність студентства в контексті трансформації суспільних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інстітути та процеси» / Н. М. Волвенко. — К. : Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім І.Ф. Кураса НАН України, 2010. — 18 с.
15. Бауман З. Текучая модерность: взгляд из 2011 года. Публичная лекция 21 апреля 2011 года [Электронний ресурс] / З. Бауман. — Режим доступа : http://www.polit.ru/article/2011/05/06/bauman/
16. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / Зиґмунт Бауман ; пер. з англ. І. Андрущенка / [за наук. ред. М. Винницького]. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 109 с.
17. Безрук О. О. Особливості політичної мобільності в контексті трансформації політичної системи українського суспільства / О. О. Безрук // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Питання політології. — 2008. — № 796. — С. 90—95.
18. Безрук О. О. Проблемне поле політичної мобільності: теоретичний аспект / О. О. Безрук // Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки : Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди, Харків. –– 2012. –– Вип.1. –– С. 27––32.
19. Безрук О. О. Прояви маргіналізації у сучасному українському суспільстві / О. О. Безрук // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Питання політології. — 2004. — № 643. — С. 135—140.
20. Безрук О. О. Аналіз чинників впливу на політичну мобільність індивідів у контексті структурно-функціонального підходу / О. О. Безрук // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Питання політології. — 2007. — № 785. — С. 172—177.
21. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек ; [пер. с нем. В. Седельника и Н.Федоровой]. –– М. : Прогресс-Традиция, 2000. –– 384 с.
22. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма. Ответы на глобализацию / Ульрих Бек. –– М. : Прогресс-Традиция, 2001. –– 302 с.
23. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. — М. : Academia, 1999. — 786 c.
24. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл ; [пер. с англ., под. ред. В. Л. Иноземцева]. — М. : Academia, 1999. — 956 с.
25. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Филипп Бенетон ; [пер. с франц. М. М. Федоровой]. — М. : Издательство «Весь мир», 2002. — 368 с.
26. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер с англ. Е. Руткевич]. — М. : «Медиум», 1995. — 323 с.
27. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – критический обзор / Л. фон Берталанфи // Исследования по общей теории систем ; [пер. с англ.]. — М. : Изд-во иностранной литературы, 1964. — С. 23—83.
28. Бєльська Т. В. Демократичний транзит: специфічна риса сучасного суспільно-політичного процесу [Електронний ресурс] / Т. В. Бєльська. —Режим доступа : http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../09.pdf
29. Битэм Д. Концепции организации [Електронный ресурс] / Д. Битэм Д. Ч. Линдблом, Р. Коллинз. –– Режим доступа : http://moodle.ehu.lt/login/index.php.
30. Бодрийяр Ж. К критике политической экономии знака / Жан Бодрийяр; [пер. с фр. Д. Кралечкин]. –– М. : Академический Проект, 2007. –– 335 с.
31. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії : [моногр.] / В. І. Бортніков. — Луцьк : РВВ «Вежа», 2007. — 524 с.
32. Бродецкая Ю. Ю. Особенности и специфика маргинальных процессов в контексте трансформационных преобразований украинского общества / Ю. Ю. Бродецкая // Грані. –– 2002. –– № 5. — С. 43—49.
33. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье. — М. : Socio-Logos, 1993. — 336 с.
34. Бурдье П. Социология социального пространства / П. Бурдье. — СПб. : Алетейя, 2007. — 234 с.
35. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / Пьер Бурдье ; [отв. ред. перевода, сост. и послесл. Н. А. Шматко]. — М. : Алетейя, 2007. — 576 с.
36. Бурега В. В. Суспільство в період транзиції: український контекст / В. В. Бурега, В. П. Заболоцький. –– Донецьк : ДонДау, 2001. — 345 с.
37. Вайнер М. Политическое участие . стратегия и тактика в политике [Електронный ресурс] / М. Вайнер. –– Режим доступа : http://partnerstroi66.ru/politicheskaja_uchastie_strategija_i_taktika.html
38. Василенко І. Механізм держави [Електронний ресурс ] / І. Василенко. — Режим доступу : http://politics.ellib.org.ua/pages-23.html.
39. Вебер М. Избранные произведения : пер. с нем. / [под общ. ред. Ю. Н. Давыдова]. –– М. : Прогресс, 1990. –– 808 с.
40. Верба С.; Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / С. Верба, Г. Алмонд // Полис. –– 1992. –– № 4. –– С. 123––130.
41. Военная реформа и военная политика. Неизвестный Руцкой: политический портрет / [под ред. Д. П. Иванова]. –– М. : МГСУ, 1994. — 213 с.
42. Волвенко Н. М. Роль феномену моди у процесах формування політичного дискурсу: політико-інституційний вимір : дис. кандидата політ. Наук : 23.00.02 політичні інститути та процеси / Наталія Миколаївна Волвенко. — Харків, 2009. — 245 с.
43. Восленский М. Номенклатура / Михаил Восленский. – М. : «Захаров», 2005. –– 374 с.
44. Вятр Е. Социология политических отношений / Е. Вятр. — М. : Политиздат, 1979. — 476 с.
45. Гавриш С. Шлях від комунізму до демократії більш довгий і тернистий, ніж шлях від демократії до комунізму [Електронний ресурс] / С. Гавриш. — Режим доступу : http://www.gavrysh.com.ua/demo_trans.uk.html
46. Гаджиев К. С. Проблема соотношения средств и целей в политологическом исследовании [Електронний ресурс] / [Пособ. для препод., аспир. и студ. гуманитарных факультетов] // Политическая наука : / К. С. Гаджиев. — М. : Сорос, 1994. — 400 с. — Режим доступу : http://politics.ellib.org.ua/pages-948.html
47. Гельман В. Я. Трансформация в России: політический режим и демократическая оппозиция / В. Я. Гельман. –– М. : РОССПЭН, 1999. –– 320 с.
48. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / Міхаель Говлет, Магадеван Рамеш ; [пер. з англ. О. Рябова]. — Львів : Кальварія, 2004. — 264 с.
49. Гогвуд Б. Аналіз політики для реального світу / Б. Гогвуд, Л. Ган ; [пер. з англ. А. Олійник]. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. — 396 с.
50. Головаха Е. И. Социальное безумие: история, теория и социальная практика / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. — К. : Наук. думка, 1994. — 234 с.
51. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціального моніторингу в Україні / Є. І. Головаха. — К. : Наук. Думка, 1997. — 156 с.
52. Горєлов М. Є. Цивілізаційна історія України / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. — К. : Ексоб, 2005. — 632 с.
53. Гумплович Л. Основы социологии ; [пер. с польск.] / Л. Гумплович. :СПб. : Издательство О. Н. Поповой, 1999. — 360 с.
54. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гэлбрейт. –– М. : ООО «Издательство АСТ»; ООО «Транзиткнига»; СПб. : Terra Fantastica, 2004. –– 602 с.
55. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Джон Кеннет Гэлбрейт ; [пер. с англ.]. — М. : АСТ : Транзиткнига ; СПб. : TERRA FANTASTICA, 2004. — 605 с.
56. Даль Р. Демократія та її критики / Роберт А. Даль ; [пер. з англ. М. Лупішко та О. Лупішко]. — Харків : Каравела, 2002. — 440 с.
57. Даль Р. О демократии / Р. Даль. — М. : Аспект-Пресс, 2000. — 208 с.
58. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Р. Дарендорф ; [пер. с нем. Л.Ю. Пантиной]. — М. : «Российская политическая энциклопедия», 2002. — 288 с.
59. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта / Р. Дарендорф // Социс. — 1994. — № 5. — С. 142—147.
60. Дарендорф. Р. У пошуках нового устрою. Лекції на тему політики свободи у ХХІ столітті / Р. Дарендорф ; [пер. з нім. А. Орган]. — К. : Вид. дім «Києво-Могілянська академія», 2006. — 109 с.
61. Дацюк С. Українські перспективи [Електронний ресурс] / С. Дацюк. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/29/4986492/.

62. Денисенко И. Д. Эволюция теории конфликта в западной социальной философии : [моногр.] / И. Д. Денисенко. — Харьков : «ОВС», 2002. — 288 с.
63. Денисенко І. Д. Проблемне поле методології політичних досліджень / І. Д. Денисенко // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. — Харків : Право, 2010. — Вип. 5. — 288 с. — С. 116—124.
64. Джилас М. Лицо тоталитаризма [Электронный ресурс] / Милован Джилас. — Режим доступа : http://www.readall.ru/lib_page_readall_92795.html.
65. Дзлиев М. И. Социальная напряжённость и национальная безопасность России / М. И. Дзлиев. –– М. : Прогресс, 1996. –– 219 с.
66. Дюверже М. Политические партии / Морис Дюверже. –– М. : Академический проект; Королёв, Парадигма, 2005. –– 544 с.
67. Елизаров В. От авторитаризма к демократии: две модели / В. Елизаров // Рго et contra. –– 1998. –– № 3. ––– С.11––17.
68. Желтов В. В. Администрации. Сравнительная политология / В. В.Желтов. –– М. : «Эксмо», 2002. — 276 с.
69. Закон України «Про державну службу» № 2460-XII від 16.06.1992 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
70. Закон України «Про політичні партії в Україні» № 2365-III від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2001. — № 23. — Ст. 118.
71. Заславская Т.И. Социальная неравновесность переходного общества / Т. И. Заславская // Общественные науки и современность. –– 1996. –– № 4.–– С. 5––14.
72. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского общества / Т. И. Заславская // Социологические исследования. –– 2001. –– № 8. –– С. 3––11.
73. Зиновьев А. А. Запад / А. А. Зиновьев. –– М. : «Алгоритм», «Эксмо», 2007. –– 512 с.
74. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество : природа, противоречия, перспективы / В. Л. Иноземцев. — М. : Логос, 2000. — 304 с.
75. Ирхин Ю. В. Политология : учебник / Ю. В. Ирхин, В. Д. Зотов. –– М. : «Юристъ», 2002. –– 511 с.
76. История теоретической социологии в 4-х т. Т. 3 / [С. П. Баньковская, А. Б. Гофман, Ю.Н. Давыдов и др.; под ред. Ю. Н. Давыдова]. –– М. : Канон, 1997. –– 448 с.
77. Ільницька У. В. Армія і політика: моделі взаємодії в умовах різних політичних режимів [Електронний ресурс] / У. В. Ільницька // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Держава та армія: [Зб. наук. пр.] — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. –– № 612. — С. 205––211. –– Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal
78. Карозерс Т. Ошибка теории поэтапной демократизации / Т. Карозерс // Pro et Contra. –– 2007. –– янв-фев. –– С. 85––102.
79. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс ; [пер с англ. / под ред. О. И. Шкаратана]. — М. : ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.
80. Качанов Ю. Л. Опыты о поле политики / Ю. Л. Качанов. — М. : Институт экспериментальной социологии, 1994. — 453 с.
81. Кирилюк Н. А. Політична активність громадян як чинник демокра¬тизації сучасного українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інстітути та процеси» / Н. А. Кирилюк. — К. : Інститут дер¬жави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. — 33 с.
82. Кирилюк Ф. М. Новітня політологія: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ф. М. Кирилюк. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 564 с.
83. Когут П. В. Політичний статус персони у державно-владних відносинах / П. В. Когут // Стратегічні пріоритети. –– 2009. –– № 3 (12). — С. 94––100.
84. Колодій А. Основи демократії : навч. посіб. / А. В. Колодій [та ін.] ; за заг. ред. А. В. Колодій. –– К. : «Ай Бі», 2004. –– 668 с.
85. Колодій А. Революція, еволюція, трансформація : вибори 2004 і 2006 рр. як віхи на шляху становлення демократичної і громадянської нації в Україні / А. Колодій // Демократична освіта та розвиток демократії : наук. зб. за підсумками V міжнар. конф. в рамках укр.-канад. проекту «Демократична освіта». — К. : ТК, 2006. — С. 37—53.
86. Колодій А. Траєкторія демократичного переходу в Україні / А. Колодій // Трансформація в Польщі і в Україні: 1989−2009: Вибрані аспекти. — К. : КНС, 2010. — С. 23—38.
87. Коркюф Ф. Новые социологии / Ф. Коркюф ; [пер. с фр. Е. Д. Вознесенской, М. В. Федоровой ; науч. ред. Н. А. Шматко]. — М. : Институт экспериментальной социологии; СПб. : Алетейя, 2002. — 172 с.
88. Корнієвський О. А. Громадські об’єднання у системі національної безпеки держави : [моногр.] / О. А. Корнієвський. — К. : Альтерпрес, 210. — 396 с.
89. Короткова Н. В. Разработка Г. Д. Лассуэлом методов политического психоанализа / Н. В. Короткова // Социально-политический журнал. — 1998. — № 4. — С. 193—209.
90. Косов Г. В. Экополитология: Политология в контексте экологических проблем / Г. В. Косов, Ю. А. Харламова, С. А. Нефедов. — М. : А-Приор, 2008. — 318 с.
91. Красин Ю. А. Метаморфозы демократии в изменяющемся мире / Ю. А. Красин // Полис. –– 2006. –– № 4. –– С. 127––138.
92. Кревельд М. ван. Трансформация войны / Мартин ван Кревельд. –– М. : Альпина Бизнес букс, 2005. –– 344 с.
93. Кресіна І. О. Парламентські вибори в Україні : правові і політичні проблеми / І. О. Кресіна, Є. В. Перегуда. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2003. — 368с.
94. Кроки до громадянського суспільства. Постмайданове громадянське суспільство України : уроки для країни і світу / [за ред. Рубцова В. П., Шестакової А. В., Рябенка В. О.] — К. : Укр. всесвітня координац. рада, Ін-т місцевої демократії, 2006. — 300 с.
95. Крыштановская О. Анатомия российской элиты / О. Крыштановская. — М. : Захаров, 2005. –– 384 с.
96. Кули Ч. Х. Человеческая природа и социальный порядок ; [пер. с англ.] / Ч. Х. Кули. –– М. : «Идея-Пресс», «Дом интеллектуальной книги», 2000. –– 320 с.
97. Куц Г. М. Концептуалізація політичного простору: проблема визначеності / Г. М. Куц // Гілея. –– Наук. вісник [Зб. наук. праць Українська Академія Наук ]. –– К. : ВІР УАН, 2011. –– Вип.. 43(1). –– С.530––537.
98. Кучма Л. Д. Украина – не Россия / Л. Д. Кучма. — М. : Время, 2004. — 560 с.
99. Кынев А. В. Эффекты «Майдана»: политическая система Украины после кризиса 2004 г. [Электронный ресурс] / А. В. Кынев. — Режим доступа : http://www.igpi.ru/info/people
100. Латигіна Н. Українська демократія сьогодні: спроби і помилки [Електронний ресурс] Н. Латигіна // Режим доступу : http://www.zgia.zp.ua/gazeta

101. Латигіна Н. Шляхи та структурні фази демократизації суспільства / Н. Латигіна // Політичний менеджмент. –– 2005. –– №2.–– С. 68––77.
102. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / А. Лейпхарт. –– М. : Аспект-Пресс, 1997.
103. Ленин В. И. Избранные произведения [Электронный ресурс] / В. И. Ленин. — Режим доступа : http://mirknig.com
104. Линц Х. «Государственность», национализм и демократизація [Электронный ресурс] / Х. Линц, А. Степан. — Режим доступа : http://www.polisportal.ru/files
105. Липсет С. Политическая социология // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. Американская буржуазная социология середины ХХ века / С. Липсет. — М. : Прогресс, 1965. — С. 119—149.
106. Липсет С. Структуры размежеваний, партийные системы и предпочтения избирателей / С. Липсет, С. Роккан // Политическая наука. — 2004. — № 4. — С. 204—234.
107. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи і виконавці / В. Литвин. — К. : Абрис, 1994. — 495 с.
108. Малкин Е. Б. Политические технологии / Е. Б. Малкин, Е. Б. Сучков.– М. : Русская панорама, 2008. –– 680 с.
109. Маркс К. Манифест Коммунистической партии / К. Маркс, Ф. Энгельс // К. Маркс, Ф. Энгельс. Избранные произведения. В 3-х т. — Т. 1. — М. : Политиздат, 1980. — С. 107—143.
110. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Том первый. Книга 1. Процесс производства капитала / Карл Маркс ; [пер. с нем. ; отв. за вып. Н. А. Смирнова]. — М. : Политиздат, 1988. — XVIII, 891 с.
111. Маркс К. Немецкая идеология / Карл Маркс, Фридрих Энгельс ; [пер. с нем. / отв. за вып. А. М. Пацин]. — М. : Политиздат, 1988. — XII, 574 с.
112. Маркузе Г. Одномерный человек / Герберт Маркузе ; [пер.с англ. А. А. Юдина]. –– М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. –– 526 с.
113. Мартьянов В. С. Конфликты идентичностей в современном мире: о справедливости иерархических и плюралистических стратегий урегулирования [Електронний ресурс] / В. С. Мартьянов // Дискурс-Пи. Научно-практический альманах. — Екатеринбург, 2005. — № 5. — С. 15—18. — Режим доступу : .http://discourse-pm.ur.ru/avtor5/martianovvs.php
114. Мелешкина Е. Ю. Политический процесс / Е. Ю. Мелешкина // Политический процесс: основные аспекты и способы анализа : сб. учеб. матер. / [под ред. Е. Ю. Мелешкиной]. — М. : «ИНФРА-М», «Весь Мир», 2001. — 304 с.
115. Мельвиль А. Ю. Демократические транзиты (теоретико-методологические и прикладные аспекты) / А. Ю. Мельвиль. –– М. : МОНФ, 1999. –– 108 с.
116. Мешков П. Я. Политические настроения в Вооружённых Силах. Выборы в органы власти современной России / П. Я. Мешков. –– М. : Прогресс, 1996. –– 247 с.
117. Мизер А. А. Вооружённое насилие в современной контрреволюции / А. А. Мизер. –– М. : ГА ВС, 1992. –– 132 с.
118. Мизер А. А. Вооружённое насилие и контрреволюция / А. А. Мизер. –– М. : ВУ, 1993. –– 223 с.
119. Мизес Л. Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность [Электронный ресурс] / Людвиг фон Мизес. –– М. : «Дело», 1993. –– 240 с. –– Режим доступа : www.libertarium.ru/l_lib_buero.
120. Милбрайт У. Типология политического участия, политический протест, абсентеизм [Електронный ресурс] / У. Милбрайт // Учебно-методический проект «Хрестоматия по культурологии». –– Режим доступа : http://kulturoznanie.ru/politologyabsenteizm
121. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / М. І. Михальченко. — Дрогобич : «Відродження», 2004. — 488 с.
122. Моска Г. Правящий класс / Г. Моска // Социс. –– 1994. –– №10. – С. 189––193.
123. Мостовая Ю. Год после Майдана: повторение непройденного / Ю. Мостовая, С. Рахманин // Зеркало недели. — 2005. — 19—25 нояб.
124. Нейман Дж. фон. Теория игр и экономическое поведение [пер. с англ.] / Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн. — М. : Наука, 1970. — 707 с.
125. Нейсбит Дж. Мегатренды / Джон Нейсбит ; [пер. с англ. М. Б. Левина]. — М. : «Издательство АСТ», «Ермак», 2003. — 380 с.
126. Новакова О. В., Сучасні проблеми розвитку політичного класу в Україні [Електронний ресурс] / О. В. Новакова — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal
127. Ожиганов Э. Н. Моделирование и анализ политических процессов: учеб. пособ. / Э. Н. Ожиганов. — М. : Издательствово РУДН, 2006. — 189 с.
128. Олейнов А. Г. Политический процесс сквозь призму экономической науки: комплексный подход / А. Г. Олейнов // Полис. — 2009. — № 4. — С. 53—71.
129. Ордешук П. Уроки для громадян нових демократій / Пітер Ордешук ;[пер. з англ. В. Л. Пасісниченко]. –– Х. : Центр Освітніх Ініціатив, 2005. –– 188 с.
130. Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас / Хосе Ортега-і-Гасет // Вибрані твори / Хосе Ортега-і-Гасет ; [пер. з ісп. В. Бурггардта, В. Сахна, О. Товстенко]. — К. : Основи, 1994. — 420 с.
131. Пантин И. К. Посткоммунистическая демократия в России: основания и особенности / И. К. Пантин // Вопросы философии. –– 1996. –– №6. –– С. 34—41.
132. Парк Р. Э. Конкуренция и конфликт / Роберт Э. Парк // Вопросы социологии. –– 1994. –– № 5. –– С. 62––70.
133. Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона: Сборник / С. Н. Паркинсон ; [пер. с англ.; сост. и авт. предисл. В. С. Муравьёв]. –– М. : Прогресс, 1989. –– 448 с.
134. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії й практики аналізу політики / Вейн Парсонс. –– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія, 2006. –– 549 с.
135. Парсонс Т. О структуре социального действия / Т. Парсонс. — М. : Академический Проспект, 2000. — 880 с.
136. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс ; [под ред. В. Ф. Чесноковой, С. А. Белановского]. — М. : Академический Проспект, 2002. — 832 с.
137. Парсонс Т. Общий обзор / Т. Парсонс // Американская социология. Перспективы, проблемы, методы ; [пер. с англ. В. В. Воронина и Е. В. Зиньковского]. — М. : Прогресс, 1972. — С. 360—378.
138. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова и А. Д. Ковалева]. — М. : Аспект Пресс, 1998. — 270 с.
139. Платон. Государство / Платон // Филеб, Государство, Тимей, Критий / Платон ; [пер. с древнегреч. С. С. Аверинцева, А. Н. Егунова, Н. В. Самсонова / общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи]. — М. : «Мысль», 1999. — 656 с.
140. Политическая модернизация [Електронный ресурс] // Фонд знаний «Ломоносов». –– Режим доступа : http://www.lomonosov-fund.ru
141. Политология : энцикл. словарь / [общ. ред. и сост. Ю. И. Аверьянов]. — М. : Издательство Моск. комерц. ун-та, 1993. — 431 с.
142. Политология в вопросах и ответах : Учебное пособие для вузов / под ред. проф. Ю. Г. Волкова. — М. : Экзамен, 1999. — 145 с.
143. Політичні партії як суб’єкт формування політико-управлінської еліти в умовах політичної модернізації : Навч.посіб / [Афонін Е. А., Ганжуров Ю. С., Крюков О. І. та ін. ; під ред. Е. А. Афоніна]. –– К. : Парламентське вид-во, 2008. –– 416 с.
144. Політологічний енциклопедичний словник / упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. — 2-е вид., доп. і перероб. — К. : Ґенеза, 2004. — 736 с.
145. Політологічний енциклопедичний словник. — К. : Генеза, 1997. — 395 с.
146. Політологія. Кн. перша : Політика і суспільство. Кн. друга : Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Кослина, В. Харченко. — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Ельга, Ніка-центр, 2003. — 664 с.
147. Поліщук І. О. Еволюція культури політичних виборів в Україні : [моногр.] / І. О. Поліщук. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. — 348 с.
148. Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоретические аспекты исследования) / И. П. Попова // Социологические исследования. –– 1999. –– №7. –– С. 62–71.
149. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги : В 2-х т. / Карл Поппер ; [пер. з англ. О. Коваленка]. — К. : «Основи», 1994. — Т. 1 : У полоні Платонових чарів. — 444 с.
150. Примуш М. В. Політичні партії : механізми інституціоналізації і структурної трансформації : автореф. дис. … д-ра політ. наук : 23.00.02 – Політичні інститути та процеси / М. В. Примуш. — Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2002. — 32 с.
151. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / Адам Пшеворский ; [пер. с англ. / под ред. В. А. Бажанова]. — М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2000. — 320 с.
152. Равлик І. О. Характер та форми політичної екскорпорації України / І. О. Равлик // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Питання політології.–– 2007. — № 785. — С. 118—126.
153. Радаев В. В. Социальная стратификация / В. В.Радаев, О. И.Шкаратан. –– М. : Наука, 1995. –– 237 с.
154. Радченко О. Демократичний транзит, як механізм реформування державного управління: світові моделі та проблеми застосування / О. Радченко // Науковий вісник: Демократичне врядування. — 2009. — Вип. 3. — С. 65−72.
155. Радченко О. В. Сучасні політичні інститути та процеси в умовах реформування політичної системи України: Програма та методичні рекомендації для слухачів за спеціальністю «Державне управління» / Укл. В.В. Лісничий. – Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. — 22 с.
156. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Д. Растоу // Полис. –– 1996. –– № 5. –– С. 5––15.
157. Рашковский Е. Маргиналы / Е. Рашковский // 50/50. Опыт словаря нового мышления / [под общ. ред. Ю.Афанасьева и М.Ферро]. –– М. : Прогресс, 1989. — С. 147— 149.
158. Результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова [Електронний ресурс] // Український центр економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова / Архів соціологічних досліджень УЦПД. — Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua
159. Ролз Дж. Теорія справедливості / Джон Ролз ; [пер. з англ. О. Мокровольський]. — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — 822 с.
160. Романюк О. І. Від тоталітаризму до демократії та національної державності: системний аналіз посткомуністичних трансформацій / О. І. Романюк. –– Харків : ХДАК, 2011. –– 376 с.
161. Романюк О. І. Еволюція влади в Україні: проблеми та здобутки / О. І. Романюк, І. О. Поліщук // Актуальні проблеми внутрішньої політики: Науковий журнал НАДУ. — 2004. — Вип. 3. — С. 90—98.
162. Ротар