ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП .............................................................................................................................3
РОЗДІЛ І СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ В ІСТОРІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
1.1. Історія становлення та розвитку кримінального законодавства України про злочини проти моральності..........................................................................................13
1.2. Формування кримінально-правової доктрини щодо злочинів проти моральності....................................................................................................................32
1.3. Висновки до розділу І.........................................................................................51
РОЗДІЛ ІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ .....................................................................................................................53
2.1. Система злочинів проти моральності за кримінальним законодавством зарубіжних країн............................................................................................................54
2.2. Покарання за злочини проти моральності за кримінальним законодавством зарубіжних країн............................................................................................................83
2.3. Висновки до розділу ІІ........................................................................................93
РОЗДІЛ ІІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ДОКРИНАЛЬНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ ПІДХОДИ
3.1. Моральність як об’єкт кримінально-правової охорони..................................95
3.2. Класифікація злочинів проти моральності.....................................................118
3.3 Висновки до розділу ІІІ....................................................................................126
РОЗДІЛ ІV ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ
4.1. Перспективи розвитку системи злочинів проти моральності.......................128
4.2. Шляхи вдосконалення законодавчих дефініцій щодо окремих злочинів проти моральності..................................................................................................................138
4.3. Висновки до розділу IV...................................................................................186
ВИСНОВКИ ................................................................................................................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ .......................................196

В С Т У П

Актуальність теми. Українська державність за роки своєї незалежності вже набула незворотній та нездоланний характер. Досягнення цього ставить наступні, достатньо складні завдання нашого розвитку. Один з таких, мабуть, найбільш складних напрямків це подальше вдосконалення демократії, розвиток прав і свобод людини, ствердження загальнолюдських та вітчизняних основ моральності в суспільстві, збереження особистої моралі кожною людиною. Але ті значні зміни, які відбуваються у світі у зв’язку з процесами глобалізації, перманенті реформи, які проводяться у нашому суспільстві, уточнення або зміна ідеологічних пріоритетів та цінностей призводить до певної невизначеності як основ суспільної моральності, так і особистої моралі, що за останніх часів дуже часто негативно проявляється в нашому суспільному житті. Взагалі треба зазначити, що проблема захисту духовних та моральнісних підвалин суспільства, моралі кожної людини може бути віднесене до найбільш важливих аспектів державної політики з питань національної безпеки.
Про серйозну занепокоєність органів державної влади станом моральності в суспільстві свідчить ціла низка нормативних актів, прийнятих тільки в останні роки, у тому числі: Закон України від 14 червня 2003 р. «Про основи національної безпеки України», Закон України від 20 листопада 2003 р. «Про захист суспільної моралі», Укази Президента України: від 27 квітня 1999 р. «Основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України», від 15 березня 2002 р. «Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя», від 4 лютого 2003 р. «Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві», від 24 листопада 2005 р. «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства» тощо. Складність цієї ситуації потребує не тільки правового регулювання а й правового, в тому числі кримінально-правового, захисту основ суспільної моральності.
Аналіз минулого і сучасного кримінального законодавства свідчить, що поняття моральності, її устоїв та загального суспільного значення ще остаточно не визначено. Ця обставина, в свою чергу, ускладнює змістовне визначення суспільно-небезпечних діянь, які посягають на моральність, ознаки цих діянь, їх систему, не дозволяє встановити найбільш ефективні види покарань за вчинення цих злочинів, їх розміри, умови виконання тощо.
Діючий Кримінальний кодекс (далі КК) України, враховуючи складність такого положення і необхідність більш ефективного правового захисту, повернувся, в певній мірі, до традицій, які існували раніше, коли злочини проти моральності мали самостійний статус в системі Особливої частини. Але такий підхід вітчизняного законодавства викликає необхідність подальшого наукового дослідження цієї групи злочинів у історичній ретроспективі та у сучасний час, порівняльно-правовій площині з метою більш детального дослідження широкого кола питань як власного досвіду, так і з корисного досвіду щодо регламентації відповідальності за злочини проти моральності у зарубіжних країнах.
Потрібно відмітити, що проблемам кваліфікації злочинів проти моральності, розмежування цих суспільно-небезпечних діянь з суміжними складами у кримінально-правовій літературі приділялася і приділяється досить чільна увага, зокрема в працях таких українських та зарубіжних вчених, як М.М.Абрашкевич, Ю.М.Антонян, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.М.Броннер, В.О.Владимиров, П.А.Воробей, С.Б.Гавриш, В.О.Глушков, В.Г.Грищук, А.А.Габіані, І.М.Даньшин, С.Ф.Денисов, Т.А.Денисова, В.П.Ємельянов, М.А.Єфімов, В.О.Іваненко, О.М.Костенко, В.П.Лановенко, Ч.Ломброзо, В.І.Лебеденко, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, А.А.Музика, В.І.Осадчий, В.О.Навроцький, О.В.Наден, Ю.Є.Пудовочкін, В.М.Попович, А.Плешаков, В.М.Смітієнко, А.А.Станська, В.В.Сташис, Є.Л.Стрельцов, Є.В.Фесенко, І.А.Топольськова, С.В.Шлик, С.Щерба, Н.С.Юзікова, С.С.Яценко та ін. Треба додати також, що наукові дослідження у зазначеній сфері в останні часи значно активізувалися. Були захищені кандидатські дисертації А.В.Ландіною «Кримінально-правова охорона моральності в Україні» (2005 р.), Н.О.Горб «Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз» (2005 р.), О.П.Рябчинською «Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» (2003 р.), В.В.Вітвицькою «Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх» (2002 р.), П.П.Сердюком «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» (2005 р.).
Слід також підкреслити, що категорії «мораль» та «моральність» неодноразово виступали об’єктом дослідження з загальнотеоретичних, філософських та етичних позицій. Ця проблематика знайшла відображення у працях В.О.Бачиніна, М.В.Ведяхіна, В.Т.Ганжина, Г.Гегеля, О.Г.Дробницького, А.І.Некрасова, С.М.Пласкіна, Є.О.Позднякова, В.О.Рукавишнікова, Н.В.Рибакової, Є.Ю.Соловйова, О.К.Ульодова, Ю.Хабермаса, Л.Хельмана, Я.Шаппа, К.О.Шварцмана, П.Естер та ін.
Зусиллями цих вчених сформоване достатньо солідне теоретичне підгрунтя, на базі якого може будуватися кримінальна правова охорона моральності. Однак на системному рівні злочини цієї групи ще не досліджувалися, проте саме цей підхід дозволяє реформувати законодавчі дефініції щодо деяких злочинів проти моральності з метою позбавлення певного перетинання їх ознак як між собою, так і з ознаками інших видів злочинів; правильно вирішити питання щодо розмежування злочинів проти моральності з іншими злочинами, а також кваліфікації за сукупністю злочинів; проаналізувати техніко-юридичні та змістовні компоненти окремих складів злочинів проти моральності з позицій виявлення прогалин правового регулювання, колізій кримінально-правових норм, адекватності відображення системою діючих складів злочинів реальної кримінологічної обстановки в країні тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова № 1251-20 від 24.04.2006 р. «Наукове забезпечення розслідування, кваліфікації та попередження злочинів».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний кримінально-правовий аналіз злочинів проти моральності, розроблення на його основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства в зазначеній сфері та підвищення ефективності кримінально-правових заходів охорони моральності від злочинних посягань.
Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
- провести ретроспективний аналіз відповідальності за злочини проти моральності;
- провести порівняльно-правовий аналіз системи злочинів проти моральності за національним та зарубіжним кримінальним законодавством;
- визначити поняття моральності як об’єкта кримінально-правової охорони;
- провести системний аналіз злочинів проти моральності;
- виявити проблеми забезпечення кримінально-правової охорони моральності в Україні;
- підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення статей кримінального закону, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти моральності, з метою підвищення ефективності захисту моральності в Україні.
Об’єктом дослідження є система злочинів проти моральності за кримінальним правом України.
Предмет дослідження – статті вітчизняного законодавства, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти моральності (ст. ст. 297-304 КК України) та підстави й умови криміналізації таких протиправних діянь; аналогічні статті кримінального законодавства зарубіжних країн, низка міжнародних та вітчизняних нормативних актів, положеннями яких забезпечується охорона моральності.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дисертаційного дослідження, з урахуванням особливостей його об’єкта і предмета, були використані наступні методи:
1) історичний метод використовувався при ретроспективному аналізі відповідальності за злочини проти моральності у вітчизняному кримінальному праві;
2) порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження законодавчої регламентації відповідальності за злочини проти моральності в кримінальному законодавстві Російської Федерації, Республіки Казахстан, Грузії, Литовської Республіки, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії, Данії, Швейцарії, Швеції, Китайської Народної Республіки, Голландії, Японії, Республіки Сан-Марино, штату Нью-Йорк;
3) метод системного аналізу використовувався як при дослідженні сукупності злочинів проти моральності у цілому, так і при характеристиці елементів і ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України;
4) догматичний (формально-юридичний) метод (заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права) використовувався при аналізі юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, а також при аналізі положень зазначених статей і визначенні змісту юридичних термінів, що в них вживаються.
Методологічною основою дисертаційної роботи виступають також загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії держави та права, соціології, філософії, етики, кримінології, кримінального права та інших юридичних наук.
Емпіричну базу дослідження складають 150 кримінальних справ цієї категорії (переважно ст. ст. 297, 302, 303 і 304), розглянутих судами м. Одеси та Одеської області за період з 2000 по 2006 рік.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням злочинів проти моральності на системному рівні. Внаслідок цього запропоновано розв’язання низки дискусійних теоретичних і практичних питань, а також сформульовані пропозиції щодо законодавчого корегування як системи цих злочинів у цілому, так і її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. У дослідженні відображені такі наукові положення:
вперше
запропоновано поняття видового об’єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, як моральнісних устоїв суспільства, під якими слід розуміти сукупність суспільних відносин, що забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні їх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки;
зроблено висновок, що моральнісні устої суспільства, які охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи суспільних відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини, передбачені ст. ст. 297-299 КК України: 2) моральнісні устої у статевій сфері (ст. ст. 301-303 КК); 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304);
запропоновано доповнення системи злочинів проти моральнісних устоїв суспільства такими злочинами, як: 1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); 2) посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 281 КК); 3) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст.. 155 КК); 4) розбещення неповнолітніх (ст. 156); 5) злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);
на підставі існуючих у теорії кримінального права принципів криміналізації діянь проаналізовано декриміналізацію проституції та зроблено висновок, що це поспішний та недостатньо аргументований крок, у зв’язку з чим пропонується доповнити КК ст. 3021 «Заняття проституцією»;
зроблено висновок, що примушування, яке поєднано із застосуванням чи погрозою застосування насильства є конститутивною ознакою зґвалтування або задоволення статевої пристрасті неприродним способом, тому цю форму об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303 КК, з тексту закону треба виключити;
обґрунтовано положення про те, що сутність сутенерства, головним чином, полягає у звідництві для розпусти, яке вчинюється повторно з метою наживи, в зв’язку з чим запропоновано доповнити ст. 302 КК частиною четвертою відповідного змісту, а вказівку на сутенерство у ч. 1 ст. 303 та примітку 1 до ст. 303 КК скасувати;
зроблено висновок, що дії пов’язані із знищенням, руйнуванням або пошкодженням пам’яток – об’єктів культурної спадщини є злочином проти власності, відповідальність за який повинна передбачатися у межах розділу VI КК (шляхом його доповнення ст.1942);
запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 298 КК України, як „осквернення пам’яток – об’єктів культурної спадщини ...»
удосконалено:
критерії віднесення діянь до кола злочинів проти моральнісних устоїв суспільства;
критерії розмежування злочинів проти моральнісних устоїв суспільства з суміжними складами;
юридичну конструкцію окремих злочинів проти моральнісних устоїв суспільства;
набули подальшого розвитку:
концепція об’єкту злочину як суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність;
положення, згідно якого ані мораль, яка залягає у суб’єктивній площині та відображає внутрішній світ людини, ані моральнісні засади чи принципи, громадська чи суспільна моральність, які є специфічними засобами регулювання суспільних відносин, не можуть бути об’єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК;
теза про необхідність розташування злочинів проти моральності у межах самостійного розділу КК та запропоновано його назву «Злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства»;
теза про зв’язок кримінальної відповідальності за жорстке поводження з тваринами з публічним характером цих дій та запропоновано нову редакцію ст. 299 КК;
порозуміння втягнення у злочинну чи іншу антигромадську діяльність як діяння, яке не може супроводжуватися мордуванням, катуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, погрозою вбивства, знищення або пошкодженням майна;
теза про те, що викрадення предметів, які знаходяться у місці поховання або на трупі спрямовані на заподіяння шкоди не моральнісним устоям суспільства, а відносинам власності, у зв’язку з чим вказівку на цю форму об’єктивної сторони наруги над могилою з тексту ст. 297 КК пропонується виключити;
думка про те, що суспільна небезпека втягнення у злочинну діяльність набагато більша, аніж суспільна небезпека втягнення у пияцтво або у заняття жебрацтвом, у зв’язку з чим пропонується розподілити ст. 304 КК на дві: ст. 304 «Втягнення неповнолітніх у вчинення злочину» і ст. 3041 «Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій». У ст. 3041 пропонується включити і таку форму об’єктивної сторони цього злочину як втягнення у бродяжництво.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального законодавства про злочини проти моральності можуть бути використані:
-у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України;
- у правозастосовчій діяльності при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за злочини проти моральності, у слідчій та судовій практиці;
- у науково-дослідній діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем систематизації та кваліфікації злочинів проти моральності;
-у навчальному процесі при викладенні навчальної дисципліни «Кримінальне право України», при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів кримінального законодавства, підручників, навчальних і методичних посібників.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на семи наукових та науково-практичних конференція, зокрема: 58-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2003 р.); 59-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави» (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості» (Львів, 2005 р.); 61-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання» (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичний семинар «Боротьба зі злочинністю та права людини» (Одеса, 2006 р); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні питання» (Одеса, 2006 р.)
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у шести статтях та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях. П`ять статтей опубліковані у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок: основний текст – 195 сторінок, обсяг, що займає список використаних джерел і літератури (227 найменувань) - 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Історичний, порівняльно-правовий та системний аналіз, проведений дисертанткою, дозволяє зробити наступні висновки:
1) теоретичні уявлення щодо юридичної природи злочинів проти моральності, а також юридичні характеристики та правила кваліфікації цих діянь, які панували у кримінально-правовій доктрині часів дії Укладення про покарання кримінальні та виправні та Кримінального Укладення більшою мірою втратили своєї актуальності. Це, зокрема, трактовка злочинів проти моральності як діянь, що «подрывают этические устои общества», критерії розмежування суто статевих злочинів та злочинів проти моральності у статевій сфері, майнових злочинів та осквернення («поругания») місць поховання, пам’ятників історії та культури, як злочинів проти моральності та інше;
2) не враховуючи особливості законодавчої техніки, різноманітність підходів національних КК до конструювання окремих складів злочинів та ін., мають місце певні спільні тенденції кримінально-правового регулювання щодо визначення кола цих діянь. Традиційно до цих злочинів відносяться дії, пов’язані з проституцією, розповсюдженням порнографічних матеріалів чи творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Але питання про юридичну природу цих діянь вирішується неоднозначно. Вони розглядаються і у якості посягань на народне здоров’я, і у якості злочинів проти громадського порядку чи порядку управління, і у якості статевих злочинів. Навіть у тих державах, КК яких передбачає самостійну главу чи розділ, присвячений охороні моральності, немає єдності поглядів щодо самої назви;
3) система злочинів проти моральності, передбачена кримінальним законодавством України, є однією з найбільш повних та розвинутих. Цьому, безсумнівно, сприяло відокремлення моральності у якості самостійного об’єкту кримінально правової охорони. Разом з тим, аналіз кримінального законодавства країн світу, щодо зазначеної проблеми, дозволяє стверджувати, що вдосконалення цієї системи не тільки можливе, а й необхідне і може здійснюватися шляхом: 1) доповнення розділу ХІІ КК України іншими складами злочинів, основним безпосереднім об’єктом яких є моральність; 2) певного корегування ознак об’єктивної сторони деяких злочинів проти моральності; 3) приведення санкцій статей, які передбачають відповідальність за злочини проти моральності у відповідність із справжнім ступенем небезпеки цих злочинних проявів;
4) санкція основного складу створення або утримання місць розпусти і звідництва (ч. 1 ст. 302), передбачена кримінальним законодавством України, є надто м’якою (ч. 1 ст. 302 взагалі не передбачає позбавлення волі), особливо з урахуваннями декриміналізації власне проституції і, мабуть, потребує суттєвого корегування.
5) Вважаємо за необхідне диференціювати кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину та за втягнення їх в антигромадську діяльність шляхом розподілу ст. 304 КК України на дві: ст. 304 КК України «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» і ст. 3041 «Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій»;
6) видовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК України, виступають моральнісні устої суспільства, як певне поєднання сфери належного (моральнісні норми, принципи та правила поведінки) та сфери сущого (моральні установки конкретної особистості).
Моральнісні устої суспільства – це сукупність суспільних відносин, які забезпечують певний паритет інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні своїх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки. Від «моральнісних устоїв суспільства» треба відрізняти „моральнісні засади суспільства”. Останні є синонімом суспільної моральності, яка складається з моральнісних норм, принципів та правил поведінки людей у суспільстві.
7) Моральнісні устої суспільства, що охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини, передбачені ст. ст.297-299 КК України; 2) моральнісні устої у статевій сфері (ст. ст.301-303 КК); 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх ( ч. 2, ст.299; ст.300; ч. 2 і 3 ст.301; ч. 3 ст.302; ч. 3 ст.303; ст.304).
Злочини проти моральності можна визначити як передбачені КК України суспільно небезпечні діяння, вчинені суб’єктом злочину, які спрямовані на заподіяння шкоди певним сферам моральнісних устоїв суспільства;
8) оскільки ані моральність, ані мораль не можуть виступати у якості об’єкта злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, назву розділу ХІІ «Злочини проти громадського порядку і моральності» слід визнати не зовсім вдалою. У зв’язку з цим, пропонується використовувати термін «злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства», який буде акцентувати увагу на тій обставині, що внаслідок вчинення діянь, передбачених ст. ст. 297-304 діючого КК, порушуються не моральнісні устої взагалі, а його окремі сфери, що поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Відокремлення моральнісних устоїв суспільства у якості самостійного об’єкту кримінально-правової охорони викликає необхідність розташування відповідних злочинів у межах окремого розділу КК. Це дозволить, з одного боку, більш чітко розмежувати ці посягання із злочинами проти громадського порядку, здоров’я населення, статевими злочинами, а з іншого - підвищити ефективність захисту певних сфер моральнісних устоїв суспільства кримінально-правовими заходами;
9) система злочинів проти моральності, передбачена розділом ХІІ КК України, є неповною. До цієї системи можуть бути віднесені: 1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); 2) посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК); 3) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК); 4) розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК); 5) злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);
10) викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі – це злочин не проти моральності, а проти власності. Тому вказівку на цю форму об’єктивної сторони наруги над могилою з тексту диспозиції ст. 297 КК України треба виключити. Якщо вилучення тих чи інших предметів не супроводжувалося діями, які містять у собі ознаки осквернення місць поховання чи трупа, вчинене потрібно кваліфікувати тільки як розкрадення. Викрадення, про яке йдеться у диспозиції ст. 297 КК України, немає підстав зводити лише до крадіжки, оскільки вилучення можливе і в інших формах, зокрема, грабежу чи розбою. У випадках, коли незаконне заволодіння майном об’єктивно містить у собі і ознаки осквернення трупів чи місць поховання, що цілком усвідомлюється винним, вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, як розкрадення і наруга над могилою;
11) визначення безпосереднього об’єкта знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини як певної сфери моральнісних устоїв суспільства, мало погоджується із змістом ст. 298 КК України. У такому вигляді – це класичний майновий злочин, самостійність якого обумовлює особлива цінність предмета посягання. Тому термін «знищення, руйнування або пошкодження», що вжитий у диспозиції ст. 298 КК, треба замінити на термін «осквернення» і викласти і у такій редакції: «Осквернення пам’яток – об’єктів культурної спадщини, карається ...».
Ст. 298 КК у її сьогоднішній редакції пропагується розташувати у розділі VI у вигляді ст. 1942 .
Саме осквернення знаходить свій об’єктивний прояв у вчиненні дій, які мають цинічний, непристойний характер, глибоко ображають оточуючих людей та несумісні з призначенням об’єктів, що охороняються (наприклад, нанесення ображаючих надписів, малюнків, знаків, заливання фарбою, брудом і т ін.). Саме у цих діях проявляється нехтування певними національним та загальнолюдськими традиціями. У випадку вчинення осквернення, яке призвело до знищення, руйнування чи пошкодження пам’ятки, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів;
12) вважаємо за доцільне доповнити диспозицію ст. 299 КК України вказівкою на публічний характер дій, пов’язаних з жорстоким поводженням з тваринами та викласти її у такій редакції: «публічне знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, - караються ...». З такою конструкцією буде погоджуватися і ч. 2 цієї статті – «ті ж самі дії, вчинені у присутності малолітнього». При цьому публічними повинні вважатися не тільки дії, вчинені у присутності іншої особи, а й дії, які вчинені при відсутності сторонніх осіб, але будуть доведені до їх відома (крик чи стогін тварини, яка піддається мученню, наслідки мордувань тощо), що робить спроможнім «ображення моральних почуттів цих осіб»;
15) статева сфера включає до себе дві групи відносин, які охороняються кримінальним законодавством України: суспільні відносини, що забезпечують реалізацію права особи на статеву свободу та статеву недоторканість (мова йде про галузь приватних інтересів, тому й кримінальне переслідування ініціюється самим потерпілим) та моральнісні відносини, що забезпечують трансформацію моральнісних норм і правил, схвалених суспільством у цю площину людських стосунків (мова йде про галузь публічного, тобто інтересах суспільства взагалі).
Такий підхід обумовлює віднесення до системи злочинів проти моральності ст. 155 та ст. 156 КК України, які пропонується викласти у такій редакції: ст. 155 Статеві зносини з особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.
Статеві зносини з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ...
Ст. 156 Розпусні дії.
Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ...;
14) ч. 1 ст. 303 КК України пропонується викласти у такій редакції: Втягнення або спонукання особи до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи вразливого стану цієї особи, - караються ...
Пропонуємо пов’язати сутенерство із звідництвом для розпусти, яке повторно вчинюється з метою наживи та викласти ч. 2 ст. 302 КК у такій редакції: Ті самі дії, вчинені з метою наживи або організованою групою, - караються ... .
Доповнити ст. 302 КК частиною четвертою наступного змісту: Сутенерство, тобто звідництво для розпусти, вчинене з метою наживи повторно, - карається ... . Такий підхід не позбавляє можливості доповнення сутенерства й і іншими формами об’єктивної сторони.
Вказівку на сутенерство у ч. 1 ст. 303 КК та примітку 1 до цієї статті з тексту закону треба виключити;
15) враховуючи, що боротьба з проституцією в адміністративно-правовій площині успіху не має, ст. 1811 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід скасувати. Кримінальний, кодекс України доповнити ст. 3021 (заняття проституцією) наступного змісту:
1. Заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, - карається ...
2. Ті самі дії, вчинені повторно, - караються ...
3. Звільняється від кримінальної відповідальності за проституцію особа, яка добровільно звертається за допомогою до правоохоронних органів (органів державної влади) та сприяє розкриттю злочинів, пов’язаних з проституцією.
Санкції за цей злочин можуть бути різноманітними, включаючи (з врахуванням масштабів проституції в Україні) і позбавлення волі;
16) пропонується виключення з диспозиції ст. 304 КК України, такої форми об’єктивної сторони як втягнення неповнолітніх в азартні ігри (карти, рулетку, «наперсток» та ін.), оскільки протягом останніх років не було порушено жодної кримінальної справи стосовно таких осіб, і це свідчить про те, що у цій частині досліджувана кримінально-правова норма у сучасних умовах не працює. Однак видається необхідним включити до ст. 304 КК України таку ознаку, як втягнення у бродяжництво, оскільки на даному етапі ця проблема є однією з актуальних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й.Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
2. Статут Великого Княжества Литовского 1588 года. Часть вторая. – СПб., 1811. – 748 с.
3. Соборное Уложение1649 года. Текст и комментарии. – Л.: Наука, 1987. – 448 с.
4. Российское законодательство Х – ХХ веков. В девяти томах. Т.4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
5. Права, по которым судится малороссийский народ 1743 года. Киев, 1879. – 840 с.
6. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. – СПб., 1845. – 592 с.
7. Набоков ВД. Плотские преступления по проекту Уголовного Уложения // Вестник Права. – 1902. - № 9 – 10. – с. 129 – 189.
8. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями. Сост. Н.С.Таганцев. – СПб., 1873. – 153 с.
9. Щипилло А.А. Состав преступлений, предусмотренных законом 25 декабря 1909 года «О мерах к пресечению торга женщинами в целях разврата» // Журнал Министерства юстиции. – 1911. - № 9 – 10. – с. 56 – 103.
10. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. – СПб.: Издано Н.С.Таганцевым, 1895. – 892 с.
11. Уголовное Уложение, высочайшее утвержденное 22 марта 1903 года. – СПб., 1903. – 280 с.
12. Таганцев Н.С. Уголовное Уложение 22 марта 1903 г. – СПб., 1904. – 1122 с.
13. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть Особенная. Посягательства личные и имущественные. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1907. – 434 с.
14. Белогриц-Котляревський Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и Особенная части. – Киев – Петербург – Харьков: Южно-русское книгоиздательство Ф.А.Иогансона, 1903. – 618 с.
15. Познышев С.В. Особенная часть русского уголовного права. Изд-е 3-е исправ. и доп. – М., 1912. – 499 с.
16. Уголовный кодекс УССР 1922 года // СУ УССР. – 1922. - № 36. – Ст. 553.
17. Уголовный кодекс УССР 1927 года // СУ УССР. – 1927. - № 26. – Ст. 131-132.
18. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками: Підручник з проведення тренінгів. – К., 2001. – 256 с.
19. Файтельберг-Бланк В.Р., Савченко В. Ночные бабочки. – Одесские известия 20 сентября и 21 сентября 2000 г. - № 174 – 175.
20. Файтельберг-Бланк В.Р., Шестаченко В.В. Бандитская Одесса. «Двойное дно» Южной Пальмиры: Историко-криминальная эпопея-хроника. – Одесса: Астропринт, 1999. – 630 с.
21. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третьими лицами от 21 марта 1949 г. // Международная защита прав и свобод человека / Сб. документов. – М.: Юрид. лит., 1990. – 672 с.
22. Уголовный кодекс УССР 1960 года / Ведомости Верховного Совета УССР. – 1961. - № 2. – Ст. 14.
23. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25 – 26. – Ст.. 131.
24. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ Президента України від 27 квітня 1999 р. – № 456/99 //Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 1996. – 6 травня.
25. Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя: Указ Президента України від 15 березня 2002 р. - № 258/2002 // Збірник поточного законодавства України. – 2002. - № 9-10. – С. 3 – 4.
26. Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві: Указ Президента України від 4 лютого 2003 р. - № 74/2003 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 6 лютого
27. Закон України від 20 листопада 2003 р. „Про захист суспільної моралі” // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 245. – 26 грудня.
28. Закон України від 18 березня 2004 р. „Про охорону археологічної спадщини” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № Ст.
29. Устав о наказаниях налагаемых мировыми судьями. Изд-е 13-е, доп. Сост. Н.С.Таганцев. – СПб., 1904. – 440 с.
30. Женунтій В., Шестопалова Л. Особливості кваліфікації протиправних діянь, що спричинили знищення або пошкодження майна // Право України. – 2004. - № 3. – 56 – 59.
31. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. А.Я.Сухарев. – М.: НОРМА, 2000. – 840 с.
32. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права. – М.: Юрид. лит., 1982. – 216 с.
33. Флетчер Дж., Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права. – М.: Юристъ, 1998. – 387 с.
34. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учеб. пособие / Под ред. И.Д.Козочкина. – М.: Омега – Л., 2003. – 576 с.
35. Мелешко Н.П., Тарло Е.Г. Уголовно-правовые системы России и зарубежных стран. – Юрлитинформ, 2003. – 304 с.
36. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И.Скуратова и В.М.Лебедева. – М.: НОРМА, 2001. – 896 с.
37. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Под ред. И.И.Рогова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 466 с.
38. Уголовный кодекс Грузии / Под ред. З.К.Биглава – Спб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 409 с.
39. Уголовный кодекс Литовской Республики / Под ред. В.Павилониса – Спб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 470 с.
40. Новый Уголовный кодекс Франции. – М.: Юридический колледж МГУ, 1993. – 212 с.
41. Уголовный кодекс Испании / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой и Ф.М.Решетникова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
42. Уголовный кодекс Дании / Под ред. С.К.Беляева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 230 с.
43. Уголовный кодекс Швейцарии / Под ред. А.В.Серебренниковой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
44. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. – М.: ИД Муравей, 2000. – 432 с.
45. Уголовный кодекс Швеции / Перев. с англ. С.С.Беляева. – М.: МГУ, 2000. – 167 с.
46. Уголовный кодекс Голландии // Под ред. Б.В.Волженкина, пер. с англ. И.В.Мироновой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 253 с.
47. Уголовный кодекс Японии / Под ред. А.И.Коробеева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 226 с.
48. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино / Под ред. С.В.Максимова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. 253 с.
49. Кузнецова Н.Ф. Избранные труды / Предисловие академика В.Н.Кудрявцева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 834 с.
50. Ломброзо Ч., Ляски Р. Политическая преступность и революция по отношению к праву, уголовной антропологии и государственной науке / Предисл. И.А.Исаева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 474 с.
51. Абрашкевич М.М. Прелюбодеяние с точки зрения уголовного права. Историко-догматическое исследование. – Одесса: Экономическая типография, 1904. – 640 с.
52. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. А.В.Серебренниковой. – М.: Зерцало, 2000. – 208 с.
53. Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності. – К.: Атака, 2004. – 288 с.
54. Закон Украины от 22 мая 2003 г. «О налоге с доходов физических лиц» // Голос Украины. – 2003. - № 134. – 22 июля.
55. Развратная Одесса // Одесский листок. – 1910. - № 114. – 19 мая.
56. Развратная Одесса. К съезду по борьбе с проституцией // Одесский листок. – 1910. - № 91. – 22 апреля.
57. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценко. – К.: Юрінком, 1994. – 797 с.
58. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И.Хавронюка. – К.: А.С.К., 2004. – 1216 с.
59. Елистратов А.И. Борьба с проституцией в Европе. – Казань: Типография Императорского Университета, 1909. – 494 с.
60. Уголовное право США: Сб. норм. актов / Сост., отв. ред. и автор. вступ. ст. И.Д.Козочкин. – М.: УДН, 1985. – 160 с.
61. Броннер В.М., Елистратов А.И. Борьба с проституцией в России. – М., 1927. – 137 с.
62. Проституция и преступность (проблемы, дискуссии, предложения). – М.: Юрид. лит., 1991. – 304 с.
63. Кенни К. Основы уголовного права. – М.: Изд-во иностр. лит., 1949. – 647 с.
64. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев и А.М.Яковлев. – М.: Наука, 1982. – 302 с.
65. Кайзер Г. Криминология. Введение в основы. Пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1979. – 320 с.
66. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод. посібник. – К.: Ві АН, 1996. – 352 с.
67. Криминология – ХХ век / Под ред. В.Н.Бурлакова и В.П.Сальникова. – Спб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 554 с.
68. Карпов Н.Н. К вопросу о государственной политике предупреждения правонарушений // Право и политика. – 2001. - № 11. – с. 93-98.
69. Примаченок А.А. Совершенствование уголовно-правовой системы мер борьбы с правонарушениями несовершеннолетних / Под ред. М.А.Ефимова. – Мн.: Наука і техніка, 1990. – 272 с.
70. Зелинский А.Ф. Значение норм уголовного права для предупреждения преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук / 12.00.08. – М., 1966. – 19 с.
71. Саркисова Э.А. Уголовно-правовые средства предупреждения преступлений. – Мн.: Наука и техника, 1975. – 192 с.
72. Дьяков С.В. Государственные преступления (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность. – М.: НОРМА, 1999. – 320 с.
73. Дюфур П. История проституции / Пер. с франц. Л.Каневского. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1999. – 447 с.
74. Трайнин А.Н. Избранные труды / Сост. Н.Ф. Кузнецова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 898 с.
75. Котовенко О.М. Кримінальна відповідальність за пошкодження об’єктів магістральних нафто, - газо – та нафтопродуктопроводів: Монографія. – Харків: Консум, 2004. – 136 с.
76. Струкова А.А. Невозвращение из-за границы средств в иностранной валюте: уголовно-правовая характеристика. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 224 с.
77. Овчинникова Г.В., Павлик М.Ю., Коршунова О.Н. Захват заложника: уголовно-правовые, криминологические и криминалистические проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 259 с.
78. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства. – Х.: Основа, 1994. – 640 с.
79. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. - № 1. – С. 81-87.
80. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты. - М.: НОРМА, 2001. – 160 с.
81. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / Право і безпека. – 2002. - № 4. – с. 7 - 12.
82. Туляков В.А. Виктимологические проблемы применения нового Уголовного кодекса Украины // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (гол. ред.) та інші. – К. – Х.: „Юрінком Інтер”, 2002. – С. 234-237.
83. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: НОРМА, 1996. – 547 с.
84. Уголовное право России: Учебник для вузов. В 2-х т. Т. 1. Общая часть / Под ред. А.Н.Игнатова, Ю.А. Красикова, - М., 1998. – 484 с.
85. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 280 с.
86. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник уголовного права. Часть Общая. – Киев: Изд-во Книгопродавца-Издателя Ф.А.Иогансона, 1991. – 850 с.
87. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. Часть Общая. В 2-х т. – Т. 1. – М., 1994.
88. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 775 с.
89. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Высшая школа, 1988. – 198 с.
90. Шапп Я. О свободе, морали и праве // Гос. и право. – 2002. - № 5. – С. 85 – 92.
91. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб.: Юридический центр Пресс, 1999. – 316 с.
92. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
93. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 70 с.
94. Поздняков Э.А. Философия преступления. – М., 2001. – 576 с.
95. Постанови Пленуми Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання / За заг. ред.. В.Т.Маляренка. – К., 2004. – 334 с.
96. Ведяхин М.В. Гуманизм как нравственно-этический принцип российского права // Право и политика. – 2002. - № 12. – с. 4 – 13.
97. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий / Отв. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – 1088 с.
98. Російсько-український словник. – К.: А.С.К., 1997. – 760 с.
99. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – 607.
100. Гегель Г. Философия права. – М.: Мысль, 1990.
101. Некрасов А.И. Этика: Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 400 с.
102. Соловьев Э.Ю. Право и мораль в истории: проблемы ценностного подхода // Гос. и право. – 1998. - № 8. – С. 114 – 118.
103. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. Пер. с нем. С.В.Шачина / Под ред. Д.В.Склядиева. – СПб.: Наука, 2000. – 380 с.
104. Ганжин В.Т. Социалистическая нравственность как система: проблемы, процессы, отношения. – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1987. – 168 с.
105. Никонов А. Мораль против нравственности – от исхода этой битвы зависит будущее человечества // Огонек. – 2001. - № 41. С. 19-21.
106. Геращенко І. Моральність на роздоріжжі // Віче. – 1995. - № 10. – С. 58-60.
107. Мальцев В. Принцип законности в Уголовном кодексе Российской Федерации // Уголовное право. – 2003. - № 1. – с. 37-38.
108. Рукавшиников В.О., Хелман Л., Эстер П. Мораль в сравнительном измерении // Социологические исследования – 1998. - № 6. – с. 86-89.
109. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: Росс. Право, 1992. – 256 с.
110. Советское уголовное право. Часть Общая / Отв. ред. В.М.Чхиквадзе. – М.: Госюриздат, 1952. – 511 с.
111. Шварцман К.А. Теоретические проблемы этики. – М.: Высш. шк., 1969. – 94 с.
112. Улёдов А.К. Духовная жизнь общества: проблемы методологии исследования. – М.: Мысль, 1980. – 271 с.
113. Рыбакова Н.В. Моральные отношения и их структура. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 120 с.
114. Пласкин С.М. Нравственные отношения и нравственная потребность // Философские науки. – 1972. - № 5. – С. 150-153.
115. Дробницкий О.Г. Проблемы нравственности. – М.: Наука, 1977. – 333 с.
116. Дробницкий О.Г. Понятие морали: историко-критический очерк. – М.: Наука, 1974. – 388 с.
117. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1973. – 199 с.
118. Яценко С.С. Ответственность за преступления против общественного порядка. – К.: Вища шк., 1976. – 188 с.
119. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М.: Юрид. лит., 1964. – 157 с.
120. Смитиенко В.Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР. – К.: Вища шк., 1989. – 243 с.
121. Курс уголовного права в пяти томах. Особенная часть. Т. 4 / Под ред. Г.Н.Борзенкова и В.С.Комиссарова. – М.: ИКД Зерцало – М., 2002. – 672 с.
122. Уголовное право. Особенная часть / Отв. ред. И.Я.Козаченко, З.А.Незнамова и Г.П.Новоселов. – М.: НОРМА-ИНФРА. М, 1998. – 768 с.
123. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін..;За ред.. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Юрінком інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
124. Пудовочкин Ю.Е. Ответственность за преступления против несовершеннолетних по российскому уголовному праву / Науч. ред. Г.И.Чечель. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.-293 с.
125. Бандурка А.М., Денисова Т.А., Трубников В.М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). – Харьков – Закарпатье: НУВД, ЗГУ, 2002. – 440 с.
126. Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология). – М.: НОРМА, 2001. – 344 с.
127. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА – М., 1999. – 576 с.
128. Современный философский словарь / Под общей ред. В.Е.Кемерова. – 2-е изд., испр. и доп. – Лондон, Франкфурт-на-Майне, Париж, Люксембург, Москва, Минск: Панпринт, 1998. – 1064 с.
129. Конева М. Усилить уголовную ответственность за ненасильственные действия гомосексуального характера // Рос. юстиция. – 2003. - № 3. – с. 59.
130. Сімейний кодекс України. – Х.: ТОВ Одісей, 2004. – 104 с.
131. Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1. Учение о преступлении: Учебник для вузов / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой и И.М.Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 592 с.
132. Утевский Б.С. Общее учение о должностных преступлениях. – М.: Госюриздат, 1948. – 247 с.
133. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 283 с.
134. Преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / Под ред. В.А.Владимирова, В.Ф.Кириченко и др. – М.: ВШ МВД СССР, 1970. – 170 с.
135. Уголовное право. Особенная часть. – М.: Новый юрист, 1998. – 641 с.
136. Архів місцевого Розділянського районного суду Одеської області за 2002 р. Справа № 1 – 59.
137. Закон Украины от 16 июля 1999 г. «О трансплантации органов и других анатомических материалов человеку» // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1999. - № 41. – Ст. 377.
138. Даньшин И. Понятие и охрана гражданского порядка в свете новой Конституции СССР // Радянськое право. – 1978. - № 11. – с. 15-17.
139. Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч. – практ. коммент. / Н.Ф.Антонов, М.И.Бажанов, Ф.Г.Бурчак и др. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
140. Ефимов М.А. Борьба с преступлениями против общественного порядка, общественной безопасности и здоровья населения. – Минск: Вышейш. шк., 1971. – 236 с.
141. Плешаков А., Щерба С. Уголовная ответственность за жестокое обращение с животными // Сов. юстиция. – 1991. – № 2. – С. 21- 22.
142. Судебная практика к Уголовному кодексу Российской Федерации / Сост. С.В.Бородин, А.И.Трусова; Под общ. ред. В.М.Лебедева. – М.: Спарк, 2001. – 1168 с.
143. Закон України від 8 червня 2000 р. „Про охорону культурної спадщини” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 39. – Ст. 333.
144. Приданов С.А., Щерба С.П. Преступления, посягающие на культурные ценности России: квалификация и расследование. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 520 с.
145. Архив Измаильского городского суда Одесской области за 2001 год. Уголовное дело № 1 – 279.
146. Курс советского уголовного права. Часть Особенная. – Т. VI. – М., 1971. – 547 с.
147. Закон України від 13 грудня 2001 р. „Про тваринний світ” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 14. – Ст.. 97.
148. Кодекс України об адміністративних правопорушеннях. Х.: Одиссей, 2007. – 224 с.
149. Архив местного Разделянского районного суда Одесской области за 1991 год. Уголовное дело № 1 – 52.
150. Архив местного Разделянского районного суда Одесской области за 1996 год. Уголовное дело № 1 – 234.
151. Архив местного Разделянского районного суда Одесской области за 1997 год. Уголовное дело № 1 – 30.
152. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А., Шостакович Б.В. Криминальная сексология / Под ред. Ю.М.Антоняна. – М.: Спарк, 1999. – 464 с.
153. Курганов С.И., Кравченко А.И. Социология для юристов: Учеб. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999. – 255 с.
154. Топольськова І.О. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ. ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. д-р. юрид. наук, проф.. В.П.Ємельянов]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 192 с.
155. Іваненко В.О. Торгівля жінками та дітьми (Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби). Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 112 с.
156. Габиани А.А. О правовых мерах по ограничению проституции и ее социально-опасных последствий // Сов. гос. и право. – 1991. - № 2. – С. 70-73.
157. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: Навчальний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 32 с.
158. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін.. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
159. Энциклопедический словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона. – Т. 49. – СПб.: Типография И.А.Ефрона, 1898. – 478 с.
160. ВИЧ/СПИД и права человека: Международные руководящие принципы. – Нью-Йорк и Женева: ООН, 1998. – 118 с.
161. Архив местного Малиновского районного суда г. Одессы за 2004 год. Уголовное дело № 2 – 391.
162. Ломброзо Ч., Ферреро Г. Женщина преступница и проститутка. – Ставрополь: Изд-во А.А.Торбы, 1991. – 224 с.
163. Ломборозо Ч. Преступление. Новейшие успехи науки о преступнике. Анархисты / Сост. и предисл. В.С.Овчинского. – М.: ИНФРА. В, 2004. – 320 с.
164. Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 17. – Ст. 147.
165. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960.
166. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
167. Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення: Навч. посібник / За ред.. Є.В.Фесенка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 272 с.
168. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком інтер, 2005. – 544 с.
169. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид. перероб. та доп. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
170. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О.Кузнєцов, М.П.Стрельбицький, В.К.Гіжевський. – К.: Істина, 2005. – 380 с.
171. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40 – 44. – Ст. 356.
172. Харитонов Е.О., Старцев А.В., Харитонова Е.И. Гражданское право Украины: Учебник. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 920 с.
173. Новітній українсько-російський словник / Укладач Л.П.Коврига / За ред. М.І.Степаненко. – Харків: Белкар – книга, 2006. – 1280 с.
174. Гражданский кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под ред. Е.О.Харитонова. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 1280 с.
175. Закон України від 10 липня 2003 р. „Про поховання та похоронну справу // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 17. – Ст. 47.
176. Закон України від 20 квітня 2000 р. «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 30. – Ст. 239.
177. Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук 112.00.08. – Київ, 2005. – 17 с.
178. Сучасне кримінальне парво України: нормативно-правові документи та судового-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко та ін..; За загал. ред. В.В.Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 496 с.
179. Пушкин А.В., Шурухнов Н.Г., Янущенкова И.В. Уголовно-правовые и криминологические вопросы насильственных действий сексуального характера. Учеб. пособие. – М.: Книжный мир, 2004. – 92 с.
180. Кримінальне право України: Навч. посіб. / За ред.. О.М.Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
181. Кибальник А.Г., Соломоненко И.Г. Преступления против мира и безопасности человечества / Под ред. А.В.Наумова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 385 с.
182. Горелик А.С., Лобанова Л.В. Преступления против правосудия. – Спб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 491 с.
183. Преступления против правосудия / Под ред. А.В.Галаховой. – М.: Норма, 2005. – 416 с.
184. Уголовное право. Особенная часть: Учебник / Под ред. Н.А.Беляева. – СПб.: Изд-во С. – Петербургск. ун-та, 1995. – 236 с.
185. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. Е.Л.Стрельцов. – Х.: ООО «Одиссей», 2006. – 720 с.
186. Уголовное наказание. – Киев – Донецк. 1997. – 312 с.
187. Каримов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М.: Мысль, 1986. – 333 с.
188. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М.: Мысль, 1978. – 272 с.
189. Сагатовский В.Н. Основание общей теории систем. – М.: Молодая гвардия, 1974. – 223 с.
190. Осипов П.П.Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (аксиологические аспекты). – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 135 с.
191. Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: функции, система, виды. – Изд-во Саратовск. ун-та, 1989. – 188 с.
192. Старков О.В., Милюков С.Ф. Наказание: уголовно-правовой и криминологический анализ. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 461 с.
193. Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1991. – 119 с.
194. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи вирішення за допомогою логіко-математичних методів). Навч. посіб. – К.: Артек, 1997. – 208 с.
195. Ляпунов Ю.И., Мшвениерадзе П.Я. Основы систематизации норм Особенной части уголовного права // Правоведение. – 1985. - № 3. – с. 25-29.
196. Деятельность: теория, методология, проблемы. – М., 1990. – 341 с.
197. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.08. – Київ, 1996. – 21 с.
198. Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.08. – Київ, 2005. – 20 с.
199. Рябчинська О.П. Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів,що пропагують культ насильства і жорстокості. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.08. – Київ, 2003. – 20 с.
200. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.08. – Київ, 2005. – 20 с.
201. Вітвицька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. / 12.00.08. – Київ, 2002. - 20 с.
202. Закон УРСР від 23 квітня 1991 р. „Про свободу совісті та релігійні організації” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 25. – Ст. 283.
203. Философский словарь. – К.: А.С.К., 2006. – 1056 с.
204. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27.02.2004 р. „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальний справах.