ПОПЕРЕДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое описание

ЗМІСТ
Умовні скорочення…………………………………………………………………..3
Вступ………………………………………………………………………………… 4
Розділ 1. Правовий статус неповнолітніх та попередження адміністративної деліктності серед них…………………………………………………………………..15
1.1. Захист прав дитини у нормах міжнародного права та національного законодавства…………………………………………………………………………….15
1.2. Загальна характеристика правового статусу неповнолітніх як суб’єктів права………………………………………………………………………………………33
1.3. Адміністративна деліктність неповнолітніх як соціально-правова категорія………………………………………………………………………………….46
1.4. Сутність і значення попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх…………………………………………………………………………….66
Розділ 2. Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх в адміністративній діяльності міліції, перспективи та шляхи її удосконалення…………………………………………………………………………89
2.1. Повноваження суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх…………………………………………………………………………….89
2.2. Удосконалення застосування методів адміністративної діяльності міліції з профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх…………..121
2.3. Правове забезпечення діяльності міліції у попередженні адміністративних правопорушень неповнолітніх……………………………………146
2.4. Удосконалення форм сприяння громадськості органам внутрішніх справ у профілактиці адміністративних правопорушень, вчинених неповнолітніми……166
Висновки…………………………………………………………………………..183
Список використаних джерел................................................................................191
Додатки…………………………………………………………………………….212

Вступ
Актуальність теми дослідження. В умовах глибокого реформування Української державності, створення нових галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах життя суспільства, змін та удосконалення структури органів державної влади і місцевого самоврядування досить актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чіткого правового регулювання статусу неповнолітніх, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень серед цієї категорії осіб. Можна впевнено стверджувати, що правопорушення неповнолітніх та молоді є важливою проблемою в українському суспільстві. Адже це не лише кримінологічне й деліктологічне питання, але й моральне, педагогічне, соціально-психологічне, пов’язане із формуванням життєвої позиції молодих громадян – майбутнього нашої держави.
Емпіричні дані, між тим, свідчать про несприятливі криміногенні та деліктогенні тенденції в країні, особливо – в середовищі неповнолітніх. Ситуація, яка склалася в суспільстві, серйозні труднощі, пов’язані з глибокою кризою в усіх сферах соціального життя, нагально диктують потребу активізувати попередження правопорушень серед неповнолітніх, протиправна поведінка яких щоденно якісно змінюється, стає дедалі більш зухвалою і цинічною. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з непоодинокими фактами залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Мають місце випадки створення організованих злочинних угруповань з числа неповнолітніх, які спеціалізуються на вчиненні тяжких злочинів і успішно конкурують зі злочинними угрупованнями дорослих.
Особливо слід наголосити на тому, що останніми роками також систематично зростає кількість адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми. На наш погляд, вимагає значного удосконалення правова база протидії цим протиправним явищам. З одного боку, спостерігається її очевидна нестабільність (наявність численних протиріч, прогалин, непослідовність законодавця в прийнятті рішень тощо), з іншого, – зростає правовий нігілізм на місцях, наявною є певна конкурентність між нормами законодавства та рішеннями місцевих органів влади і управління. Як наслідок – знижується ефективність протидії правопорушенням та злочинній діяльності.
Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, прийнятий Верховною Радою 24 січня 1995 року, Указ Президента України № 200/98 від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” закріпили загальні принципи організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. Однак, на жаль, на практиці багато з положень цих нормативних актів так і залишаються нереалізованими, до того ж відсутній механізм їх втілення у життя.
Слід звернути увагу і на те, що традиційний розгляд діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов’язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб’єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів управління від вимог життя, психологічного несприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи.
Звичайно, актуальність, складність та багатоплановість проблем, пов’язаних із правопорушеннями серед неповнолітніх, їх профілактикою, теоретична і практична значимість цих питань визначили особливу зацікавленість до них з боку юристів, психологів та педагогів. Однак на сьогоднішній день з проблематики, пов’язаної із профілактикою правопорушень взагалі, найбільшою мірою дослідженими є питання превенції злочинності, у той час як сутність, правове й організаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх вивчені недостатньо.
При розробці проблеми дисертант керувався рядом документів ООН, Ради Європи, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Керівними принципами ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, Резолюцією Ради Європи (78)63 щодо злочинності серед неповнолітніх та соціальних перетвореннях, Рекомендацією Ради Європи R(79)17 щодо захисту дітей від жорстокого поводження та Рекомендацією Ради Європи R(85)4 щодо насильства в сім’ї тощо.
На формування основних результатів дослідження мали істотний вплив наукові розробки українських правників, управлінців, адміністративістів, психологів, кримінологів, педагогів В.І. Антіпова, О.М. Бандурки, Н.В. Барахтяна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.М. Джужі, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, А.В. Іщенка, М.Й. Коржанського, В.П. Казміренка, Я.Ю. Кондратьєва, В.К. Колпакова, Ф.А. Лопушанського, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.І. Олефіра, В.М. Синьова, В.Д. Сущенка, Л.П. Тузова, В.І. Шакуна та інших.
Також використовувалися наукові праці російських вчених-юристів: Г.А. Аванесова, Д.Н. Бахраха, Н.І. Вєтрова, Ю.А. Денисова, Е.С. Жигарьова, К.Е. Ігошева, І.І. Карпеця, А.П. Клюшниченка, В.М. Кудрявцева, Г.М. Міньковського.
У дисертаційному дослідженні знайшли відображення наукові погляди зарубіжних вчених: Х. Вільсон, І. Анденеса, М. Раттера.
Проте, у більшості робіт, присвячених дослідженню причин правопорушень і їх превенції, адміністративні проступки підлітків називаються в числі “інших”, або “фонових”, незважаючи на їх істотну специфіку. Зазвичай, у багатьох неповнолітніх правопорушників, з одного боку, відсутні будь-які помітні схильності до злочинної поведінки, але з іншого, порушення антиалкогольного законодавства, дрібне хуліганство і сьогодні в середовищі неповнолітніх є нормою.
Розгляд названих вище проблем у рамках цього дослідження дозволяє розширити традиційний підхід до попереджувальної діяльності, пов’язати питання попередження правопорушень не тільки з профілактикою злочинів серед неповнолітніх, але й виробити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень цієї категорії осіб.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 р.”), Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 рр.”). Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Указам Президента України від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” та “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності“ від 28 січня 2000 р., Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення детермінантів протиправної поведінки, соціальних протиріч, що впливають на формування особистості неповнолітніх правопорушників, аналіз різноманітних концептуальних підходів відносно визначення суті попередження адміністративної деліктності підлітків, а також розробка науково-обґрунтованих пропозицій з визначення та здійснення сучасних правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.
Згідно з поставленою метою здійснено спробу вирішити такі завдання:
- сформулювати ознаки, що визначають спеціальний адміністративно-правовий статус неповнолітнього;
- визначити врегульовані правом групи суспільних відносин, учасниками яких безпосередньо є неповнолітні;
- дослідити фактори, що обумовлюють деліктогенну ситуацію та визначити її поняття;
- проаналізувати та охарактеризувати діючі нормативні акти і практичну діяльність певних підрозділів органів виконавчої влади по роботі з неповнолітніми;
- розкрити поняття “попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” на підставі виявлення його сутності, відмінностей і взаємозв’язків з загальним попередженням злочинів;
- визначити завдання і компетенцію органів, що здійснюють профілактику адміністративних правопорушень підлітків, внести пропозиції з удосконалення і систематизації правових основ цієї діяльності, поліпшення інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ;
- всебічно розглянути та проаналізувати діяльність щодо попередження правопорушень серед підлітків - суб’єктів профілактичної діяльності згідно з Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;
- класифікувати основні форми і методи діяльності міліції з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, в тому числі у взаємодії з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері здійснення адміністративно-правового попередження правопорушень серед неповнолітніх.
Предметом дослідження є:
- діяльність органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності з попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- дослідження правових актів, які встановлюють адміністративно-правовий статус неповнолітніх, статистичні дані, що характеризують стан деліктності серед зазначеної категорії осіб.
Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об’єкта та предмета дослідження, керуючись метою дослідження, а також комплексністю проблем, що розглядаються. Основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв’язання. Системно-структурний метод та метод класифікації задіяні для здійснення аналізу чинного законодавства у сфері попередження правопорушень серед неповнолітніх. З метою визначення відповідності попередження адміністративної деліктності неповнолітніх сучасним вимогам демократичної держави застосовувався порівняльний та логіко-юридичний методи. За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного методів з’ясовані сутність, функції і механізм правового регулювання попередження правопорушень серед неповнолітніх. Завдяки використанню логіко-семантичного методу поглиблено розуміння понятійного апарату, визначені загальні засади адміністративно-правового статусу неповнолітніх громадян України.
Використовувались загальнонаукові методи: положення матеріалістичної діалектики, системно-структурний, структурно-функціональний, історико-правовий та ін.
Аналіз значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу, який стосується обраної теми, дозволив багато в чому по-новому підійти до дослідження та проаналізувати чимало проблем, що мають значне практичне значення, але до цього часу залишалися поза увагою науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом є однією з перших в Україні, в якій у теоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності функцій і механізму попередження органами внутрішніх справ та іншими суб’єктами профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки складних і дискусійних питань, що істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії адміністративної деліктології, формулює пропозиції з удосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб’єктів профілактичної діяльності з даного питання.
Це дало змогу автору обґрунтувати ряд положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:
1. Обґрунтовано положення про те, що неповнолітні, як суб’єкти опіки і піклування, володіють ознаками, які дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу.
2. Проаналізовані положення щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх в міжнародних правових актах і національному законодавстві та:
- обґрунтована теза про те, що найдійовішим засобом попередження правопорушень серед цієї вікової категорії є дотримання їх прав і законних інтересів;
- сформульовано основні засади щодо молодіжної політики, сім’ї і взаємин держави та сім’ї які, на думку дисертанта, можуть позитивно вплинути на стан роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх і захист прав дитини.
3. Досліджено особливості формування системи елементів адміністративно-правового статусу неповнолітнього та визначено його поняття, як сукупність юридичних прав і обов'язків підлітків у суспільстві, реалізація яких забезпечується економічними, правовими й організаційними гарантіями.
4. Доведено існування адміністративної деліктності неповнолітніх як самостійного явища і як структурної частини деліктності в цілому.
5. Сформульовано поняття “адміністративна деліктність неповнолітніх” під яким розуміється сукупність діянь, які посягають на встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян, вчинених неповнолітніми на визначеній території за певний період, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
6. Запропонована класифікація форм і методів діяльності органів внутрішніх справ (міліції) з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх з використанням ЕОМ.
7. Розглянуто діяльність державних органів, створених у відповідності до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та розроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавчих актів, які регламентують їх діяльність.
8. Сформульовано авторське бачення термінів: “бездоглядна дитина”, “дитина, що перебуває в соціально небезпечному становищі”, “родина, що перебуває у соціально небезпечному становищі”, “профілактика адміністративної деліктності неповнолітніх” які, на погляд дисертанта, потребують свого законодавчого закріплення.
9. На основі аналізу міжнародно-правових актів та законодавства України обґрунтовано доцільність:
прийняття Закону України “Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх”;
внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення розділу “Про адміністративну відповідальність за порушення прав дитини і сім’ї”;
невідкладної розробки проекту Закону “Про ювенальні суди”;
внесення до статті 213 розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення змін в частині доповнення переліку органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, службою у справах неповнолітніх;
внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері профілактики серед неповнолітніх, роз’яснень щодо ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов’язків по вихованню і навчанню неповнолітніх дітей.
10. З метою поліпшення охорони прав дитини і вдосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб’єктів профілактики з попередження правопорушень серед неповнолітніх запропоновано:
запровадження інституту Уповноваженого з прав дитини на всіх рівнях, починаючи із селищної Ради;
введення державного контролю за виділенням і дотриманням квоти робочих місць для підлітків на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й організаційно-правових форм, виділення в місцевому бюджеті фінансування роботодавців у зв’язку з додатковими витратами на забезпечення таких робочих місць, або введення для них пільгового оподатковування;
забезпечення реалізації і зміцнення державних соціальних гарантій життєзабезпечення дітей, у першу чергу, на безкоштовну медичну, включаючи наркологічну, допомогу, на безкоштовне загальнодоступне навчання, охорону здоров’я, соціальну підтримку і захист.
11. Розроблена комплексна програма, яка передбачає скоординовану діяльність установ різної відомчої підпорядкованості та громадських формувань з попередження правопорушень неповнолітніх (на адміністративній одиниці).
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на вдосконалення профілактичної діяльності органів державної влади з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх та поліпшення захисту їх прав і законних інтересів. Пропозиції були використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті” та Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Положення і висновки дослідження можуть бути використані:
- при впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права, що стосується діяльності органів виконавчої влади з питань попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- у навчальному процесі при вивченні відповідних тем курсів “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”;
- у науково-дослідній роботі слухачів, курсантів і студентів; у просвітницькій роботі – для підвищення рівня правових знань населення;
- при доопрацюванні та прийнятті проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення й інших законодавчих актів;
- при розробці комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів та громадських формувань при забезпеченні дотримання прав дитини та попередженні адміністративної деліктності серед неповнолітніх.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на спільному засіданні кафедр адміністративного права, управління, економічної безпеки, адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України і дістали позитивний відгук. Окремі положення дисертації висвітлювались автором: на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” 21-25 лютого 2000 року (м. Київ) на Другій зустрічі, організованій Радою Європи при співробітництві з Національною академією внутрішніх справ України “Нелегальна міграція та торгівля людьми” 3-4 травня 2000 року (м. Київ) на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” у повідомленні 22-23 березня 2001 року (м. Київ).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли своє відображення у 4 публікаціях у наукових фахових виданнях.
За безпосередньою участю дисертанта був розроблений посібник “Знаємо та реалізуємо свої права” для програми ООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці пошуку, та вимогам ВАК України, складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних та цитованих джерел (248 найменувань), додатків (обсягом 14 сторінок). Повний обсяг роботи становить 226 сторінок, з яких основного тексту – 189.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На завершення дисертаційного дослідження “Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” можна зробити наступні концептуальні висновки:
1. В Україні спостерігаються тенденції до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх.
2. Значна кількість адміністративних деліктів, вчинених неповнолітніми, і подальша тенденція до їх зростання вимагають розробки власного понятійного визначення профілактики адміністративної деліктності та системи заходів з її попередження.
3. На основі аналізу правосуб’єктності неповнолітніх в адміністративно-правовій сфері, дисертант прийшов до висновку:
- неповна правосуб’єктність неповнолітніх громадян породжує особливий характер взаємодії цієї категорії з системою виконавчої влади, у зв’язку з чим необхідний особливий порядок правового регулювання реалізації ними своїх прав і обов’язків у сфері управління;
- неможливість у реальному житті неповнолітніми самостійно забезпечувати захист своїх прав і законних інтересів припускає забезпечення цієї функції органами державної влади і управління.
Ґрунтуючись на загальноприйнятих положеннях науки адміністративного права про наявність у суспільстві окремих груп громадян з особливим правовим статусом, обумовленим необхідністю захисту їхніх законних прав і інтересів, можна, на наш погляд, сформулювати правовий статус неповнолітнього громадянина, як сукупність юридичних прав і обов’язків підлітків у суспільстві, реалізація яких забезпечується економічними, правовими та організаційними гарантіями.
4. Доведено існування адміністративної деліктності неповнолітніх як самостійного явища та структурної частини деліктності в цілому.
Сформульовано поняття “адміністративна деліктність неповнолітніх”, під яким розуміється сукупність діянь, які посягають на встановлений порядок управління, власність, права та свободи громадян, допущених неповнолітніми на визначеній території за певний період, і за вчинення яких законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
5. Дослідивши особливості використання методів державного управління в адміністративній діяльності міліції по попередженню правопорушень неповнолітніх, дисертант зробив висновок про те, що основна відмінність профілактики злочинів від попередження адміністративних правопорушень полягає в тому, що в першому випадку попереджувальна робота починається після вчинення підлітком правопорушення і вважається ранньою профілактикою, а попередження адміністративних деліктів підлітків завжди повинно починатися з виявлення умов і обставин, що сприяють їх здійсненню.
6. Заходи ранньої профілактики правопорушень серед підлітків повинні бути спрямовані на попередження формування антигромадської спрямованості особистості, ресоціалізацію тих підлітків, у яких ця спрямованість виявлена. У зв'язку з цим, зростає значення діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх.
7. Форми діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх надзвичайно різноманітні. Вибір же будь-якої конкретної форми чи знаходження раціонального сполучення між формами і методами профілактичної діяльності детерміновані такими факторами, як види і напрями профілактики, обставини вчинення правопорушень, особливості об'єктів і суб'єктів профілактики тощо.
8. З огляду на вищевикладене, можна виділити наступні етапи діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх:
• виявлення і організація комплексного впливу на негативні умови формування особистості;
• безпосередня профілактична робота з неповнолітніми;
• виявлення та усунення деліктогенних ситуацій.
Сукупність обставин, які складають ситуацію, що сприяє вчиненню підлітком адміністративних правопорушень, можна, на наш погляд, визначити як деліктогенну ситуацію. Згрупувати їх можна за наступними ознаками: – ступенем локалізації на визначеній території, часовими рамками, обсягом впливу, об’єктивним і суб’єктивним змісту.
На нашу думку, основні завдання та принципи діяльності по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх можна сформулювати як:
• попередження бездоглядності, безпритульності, правопорушень серед дітей і підлітків;
• виявлення причин та умов, які сприяють правопорушенням серед неповнолітніх, а також розробка і здійснення заходів, спрямованих на їх усунення;
• забезпечення захисту прав і законних інтересів неповнолітніх;
• соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх, які перебувають у соціально небезпечному становищі;
• виявлення і припинення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну та антигромадську діяльність.
Під “профілактикою адміністративної деліктності неповнолітніх” дисертант розуміє діяльність суб'єктів профілактики по виявленню, нейтралізації та усуненню причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративних проступків підлітками, попередження і припинення вчинених ними деліктів, застосуванню до осіб, які їх вчинили, заходів виховного впливу або адміністративного примусу.
Беручи до уваги результати проведеного дослідження дисертант дійшов до висновку:
• враховуючи, що профілактика адміністративної деліктності вважається самостійним видом діяльності, визначальним на наш погляд є те, що обидва види діяльності – профілактика адміністративних деліктів і профілактика злочинів – як рівноправні частини входять (як частини в ціле) у профілактику правопорушень;
• саме при такому підході дослідники, які працюють у галузі ще досить таки молодої теорії адміністративної деліктології, зможуть, не відмовляючись від своєї самостійності, користуватися давно і добре розробленими понятійним апаратом та дослідницьким інструментарієм теорії профілактики правопорушень (злочинів);
• адміністративна деліктологія і кримінологія як науки і наукові дисципліни взаємозалежні, і між ними, як писав В. І. Ремньов, не може бути “китайської стіни”. Тісний зв’язок кримінології і деліктології, як вбачається, буде дуже продуктивним [172].
9. Основними теоретичними положеннями, що характеризують сутність і специфічні особливості попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх у діяльності органів внутрішніх справ (міліції) є:
• вікові, психологічні особливості, своєрідність соціального та правового статусу неповнолітніх;
• неможливість розглядати профілактику правопорушень неповнолітніх ізольовано від сім’ї, близького оточення, під впливом яких можуть формуватися антигромадські установки;
• включення до предмету профілактичної діяльності проступків, що мають ознаки адміністративних, вчених підлітками, які не досягли віку адміністративної відповідальності;
• здійснення у процесі профілактичної роботи з неповнолітніми захисту їхніх прав і законних інтересів шляхом реалізації додаткових для цієї категорії громадян юридичних гарантій;
• використання у правозастосовчій практиці стосовно неповнолітніх додаткових можливостей диференціації та індивідуалізації адміністративної відповідальності і форм її реалізації;
• поєднання роботи за місцем проживання і діяльності неповнолітнього (роботи чи навчання);
• поєднання роботи з корекції особистості неповнолітніх і припиненню джерел негативного впливу на них, з усуненням ситуацій, які сприяють деліктній поведінці;
• наявність великої кількості органів, установ і організацій, що беруть участь у профілактичній роботі, як у структурі виконавчої влади і місцевого самоврядування, так і приватних, благодійних, громадських організацій, фондів тощо;
• необхідність в спеціальній підготовці співробітників міліції, які спеціалізуються на роботі з неповнолітніми.
8. Правовий статус міліції в частині попередження адміністративної деліктності неповнолітніх на сучасному етапі повинен розвиватися в наступних напрямах:
• надання основних функцій попереджувальної діяльності міськрайорганам;
• посилення вимог по дотриманню законності, забезпечення прав і законних інтересів неповнолітніх громадян;
• послідовне утвердження в діяльності ОВС принципу високого професіоналізму;
• оптимального поєднання видів профілактики правопорушень неповнолітніх: соціальної, спеціальної, загальної, групової та індивідуальної, ранньої, безпосередньої тощо;
• розвиток інформаційно-аналітичної основи діяльності ОВС, використання методів прогнозування, планування, програмування тощо.
9. На основі теоретичного узагальнення ряду наукових праць, аналізу законодавства України і практики його реалізації автором сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх:
- прийняти Закон України “Про основи системи профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх в Україні”, в якому відповідно до Конституції України та міжнародних правових актів визначити державну систему профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, захисту їхніх прав та врегулювати діяльність державних і недержавних органів, установ, об’єднань і організацій у цій галузі;
- внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення розділ “Про адміністративну відповідальність за порушення прав дитини і сім’ї”;
- внести до статті 213 розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення до переліку органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення служби у справах неповнолітніх;
- внести до чинного законодавства роз’яснення ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов’язків по вихованню і навчанню неповнолітніх дітей;
- пропонуємо також розробку проекту закону “Про ювенальні суди” Необхідно створити спеціалізовані суди у справах неповнолітніх, до розгляду яких мають бути передані всі справи, порушені щодо неповнолітніх правопорушників, та справи, де потерпілими є діти;
- вжити заходів стосовно приведення існуючої нормативної бази у відповідність до норм міжнародного права, сучасних потреб, тенденцій і вимог. Персоніфікувати і посилити відповідальність керівників та посадових осіб органів влади і місцевого самоврядування, на яких покладені обов’язки з профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх і захисту їхніх прав.
10. З метою поліпшення охорони прав дитини і вдосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб’єктів профілактики з попередження правопорушень серед неповнолітніх запропоновано:
- запровадження інституту Уповноваженого з прав дитини на всіх рівнях, починаючи із селищної Ради;
- введення державного контролю за дотриманням і розвитком квоти робочих місць для підлітків на підприємствах та організаціях незалежно від форм власності й організаційно-правових форм. Гарантією дотримання вимоги в цій частині може бути виділення в місцевому бюджеті фінансування роботодавців у зв’язку з додатковими витратами по забезпеченню таких робочих місць, або введення для них пільгового оподатковування;
- забезпечення реалізації і зміцнення державних соціальних гарантій життєзабезпечення дітей, у першу чергу, на безкоштовну медичну, включаючи наркологічну, допомогу, на безкоштовне загальнодоступне навчання, охорону здоров’я, соціальну підтримку і захист;
- реалізацію додаткових гарантій соціальної реабілітації і адаптації бездоглядних дітей та дітей, які залишилися без піклування батьків;
- практична допомога органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, що беруть участь у роботі з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, на думку дисертанта, може бути зроблена шляхом опублікування збірників діючих нормативних актів з профілактики правопорушень;
- зробити доступною всю існуючу інформацію з правових, соціальних, психологічних та інших аспектів правопорушень серед неповнолітніх. Це завдання може бути вирішене шляхом організації спеціального інформаційного центру;
- для зміцнення професійного ядра підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх організувати підготовку відповідних фахівців у вищих та середніх навчальних закладах системи МВС України, або відповідно до заявок комплектуючих органів, на випускних курсах освітніх установ України організувати спеціалізовану підготовку випускників, які направляються на роботу в кримінальну міліцію у справах неповнолітніх;
- створити на базі кримінальної міліції у справах неповнолітніх окремий підрозділ, який би займався лише попередженням правопорушень і профілактичною роботою серед підлітків та поширенням правових знань;
- розробити відомчий документ (своєрідний кодекс), який би визначив порядок роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх взагалі і ними кожної служби зокрема. Чітко визначити зони їх персональної відповідальності та заходи забезпечення скоординованості дій.

Список використаних джерел

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. –528 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология. - М. - 1994. - 320 с.
3. Аванесов Г.А. Криминология. -М.; Академия МВД СССР, 1984. – 498 с.
4. Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление. Горький, 1975. 178 c.
5. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. - М.: “Статут”, 2000. –251 с.
6. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел / Под ред. Л.Л. Попова. М.: Академия МВД СССР, 1990. – 321 с.
7. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А, Джагупов Г.В. та ін./ За загальною ред. доц. А.Т. Комзюка.- X.: Ун-т внутр. справ. - 1998. - 78 с.
8. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України у 1999 році. Аналітично-статистичний збірник: МВС України, Головний штаб управління оперативної інформації. Головне управління адміністративної служби міліції Київ. – 2000 – 110 с.
9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України у першому кварталі 2000 року. Аналітично-статистичний збірник: МВС України, Головний штаб управління оперативної інформації Головне управління адміністративної служби міліції Київ. – 2000 – 88 с.
10. Адміністративна діяльність. Частина особлива. Під ред. О.М.Бандурки. Харків, 2000.
11. Аксьонов В.Г., Веремеенко И.И., Стрельников С.С. Взаимодействие органов внутренних дел с добровольными народными дружинами. – М. - 1975. - 89 с.
12. Акт проголошення незалежності України. Відомості Верховної Ради України. 1990. - № 38. – Ст.502.
13. Альберт Джей Джокгман, Алекс Пи Шмит. Словарь по правам человека. Нидерланды, университет. – М осква-Рязань. - 1997. - 670 с.
14. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. Пер. с англ. М., 1979. – 263 с.
15. Андрєєв Н.А. Методы убеждения и принуждения в деятельности органов внутренних дел по профилактике правонарушений несовершеннолетних. Дисертация ... канд. юрид. наук. – М.; Акад. МВС СРСР. 1982. – С. 49-50.
16. Антонян Ю.М., Миньковский Т.М. Профилактика правонарушений. – М.: Юр. лит., 1978. – 328 с.
17. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Д.: Сталкер, 1998. – С. 146.
18. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 496 с.
19. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Саратов, 1989. – 397 с.
20. Барахтян Н.В. Комиссии по делам несовершеннолетних в системе административной юрисдикции: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02./ Укр. юрид. академия. –Х., 1992. – 21 с.
21. Барпец И.И. Наказание. М.: Высшая школа, 1973. – С. 75; Шаргородский М.Д. Наказание, его цель и эфективность. – Л.: Высшая школа, 1 973. – С. 118.
22. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. – М.: Бек, 1996. – 188 с.
23. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. Часть общая. - М.: Изд. Бек, 1993. – 301 с.
24. Бахрах Д.Н. Индивидульные субъекты административного права // Гос. и право,-1994.-№3.-С.15-24.
25. Беккариа Ч.О. О преступлениях и наказаниях. М., 1939. –С. 393.
26. Блувштейн В.Д. Понятие личности преступника. Сов. Государство и право. – М.: 1979 №8. С. 98.
27. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. Учебное пособие. Минск: Университетское, 1986. – 286 с.
28. Бондаренко Г.П. Административная ответственность в СССР. –Львов, 1975.
29. Бюллетень “Велика гра”. Після конференції. Червень-липень № 4 1996 р. 64 с.
30. Васильев А.М. Теория государства и права. М. Госсюриздат, 1977. – 561 с.
31. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. Под ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997.
32. Вдовиченко А.В. Некоторые аспекты профилактики делинквентного поведения у подростков // Проблемы профилактики нервных и психических растройств. Л., 1976. С. 30-31.
33. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка: ч. 1-2. Предмет и понятие. - МВД СССР. Всесоюзной научно исследовательский и-т. – М. - 1981. – 1 ч. – 68 с., 2 ч. – 111 с.
34. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. - М.; Юрид. лит., 1980. – 182 с.
35. Викторов Б.А. Милиция и общественность в охране общественного порядка. – М.: Юр. Лит., 1975. – 107 с.
36. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту // Право України. – 1996. - №4. – С. 31-33.
37. Вісник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. №1 1999 р. – 115 с.
38. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: Проблеми та перспективи. – К.: Логос, 2000. – 74 с.
39. Волошина Л.А. Про системний подход к изучению сущности преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - М.,1972.;-Вып. 15. -С. 16.
40. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. –М.: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
41. Голосніченко І.П., Кондратьев Я.Ю. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. – К.: УАВС, 1995. – 179 с.
42. Голосніченко І.П Запобігання корисливих правопорушень зсобами адміністративно–правового впливу: актуальні проблеми теорії і практики: Дис. Д-ра юрид. наук. К., 1990. Голосніченко І.П Адміністративне право України (основні категорії і поняття), Ірпінь – 1998 р.
43. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за з аконодавством України: Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний Посібник. МВС України. УАВС. – К.,1995. 78 с.
44. Дані брифінгу МВС України з представниками засобів масової інформації. 7.02.2001. МВС України. м. Київ.
45. Даньшин И.И. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Высшая школа, 1973. 412 с.
46. Декларація про державний суверенітет України. Відомості Верховної Ради України. 1990. - № 38. – Ст.429.
47. Денисов А.И. Теория государства и права. М.: Юрид. лит. 1980. – 480 с.
48. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушений и ответственности: Социальн. и юрид. аспекты. –Л.: Изд. ЛГУ 1983. – 142 с.
49. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація. Під ред. Нижник Н.Р. - К.: УАДУ при Президентові України. - 1997. - 245 с.
50. Довідник з прав людини. - Київ: Право. - 1995 - 138 с.
51. Додин Є.В. Адміністративна деліктологія в системі юридичної науки // Радянська держава і право. -1991. •№ 12. -С. 32.
52. Додин Є.В. Административная деликтология –О.: АО БАХВА, 1997. –112 с.
53. Додин Є.В. Административная деликтология. – О.: АО БАХВА, 1997.- 112 с., Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. Автореф.. канд. юрид. наук. -К., 1997., Кудрявцев В.Н., Ремнев В.И. Изучение динамики правонарушений и ее причины. Сов. Государство и право. – 1984 -№8.
54. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. - 1997. - №3.
55. Додін Є.В. Організація профілактики адміністративних проступків // Право України. – 1992. №9. – С.29-32.
56. Додин Е.В. Понятие и виды административно-правовых мер профилактики правонарушений среди несовершеннолетних. // В сборнике.: Проблемы профилактики административных правонарушений, совершаемых несовершеннолетними. - Киев: ВШ МВД СССР. 1980.-С. 15.
57. Додин Е.В. Субъект административного проступка. – Ученые записки // Всесоюзный НИИ советского законодательства. - 1965. – Выпуск 5.
58. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. М.: Юрид. лит., 1981. – 159 с.
59. Доповідь Держдепартаменту США про дотримання прав людини в Україні у 1996 р. – К. – 1997.
60. Дубинин Н.И., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведения, ответственности. -М.: Политиздат, 1982. – 304 с.
61. Дугенец А.С. Производство по делам об административных правонарушениях несовершеннолетних, осуществляемое в отношении несовершеннолетних правонарушителей //Юрист. – 1998. № 7. – С.10-14.
62. Еропкин М.И., Попов Л.Л., Шергин А.П. Про применение штрафов за нарушения общественного порядка // Сов. государство и право. -1971.- № 7.- С. 40-47.
63. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. М.: Юрид. лит., 1973. - 298 с.
64. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс у трьох частинах. Частина перша. Відповідальні редактори Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю. - Київ. – 2001. - 460 с.
65. Закалюк А.П. Общеизвестное воздействие и предупреждение правонарушений. – К.: Высшая школа, 1975.
66. Законодавство України про адміністративну відповідальність// Бюллетень законодавствамі юридичної практики України. – 1997. – № 3. – 240 с.
67. Закон України “Про війська внутрішньої та конвойної охорони” від 26 березня 1992 року. Відомості Верховної Ради України 1992. - №29. – Ст. 397.
68. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” Відомості Верховної Ради України. –1994. -№11. –Ст.50.
69. Закон України “Про державну службу” Відомості Верховної Ради України. -1993-№2. –Ст. 490.
70. Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. Відомості Верховної Ради України. – 1993. -№31. – Ст.338.
71. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№27. –Ст.385.
72. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві” Відомості Верховної Ради України. –1994. -№11. –Ст.51.
73. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. К. “Інкомп” 1993. -С.329.
74. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24.
75. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року Відомості Верховної Ради, 1999. -№1 – С. 2
76. Закон України “Про об’єднання громадян” //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №34.
77. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. Відомості Верховної Ради України -1992. №22– Ст. – 308.
78. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” прийнятий 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. –1995. -№6. – Ст.35; Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” Науково-практичний коментар. Шость Н.В., Козирь М.К. – Харків. – 1995. – 88 с.
79. Закон України про внесення змін до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” прийнятий 8.07.99. // Офіційний вісник України. – 1999. - №31. – С. 1584.
80. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. Відомості Верховної Ради України. –1993.-№35.- Ст. 358.
81. Закон України "Про освіту" //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №34.
82. Закон України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – Ст. 981.
83. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” Відомості Верховної Ради України. –1992. -№29. – Ст.399.
84. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1994 р. Відомості Верховної Ради України. – 1994. -№5. – Ст. 21.
85. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону” від 22 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №16. –Ст. 93.
86. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради, 2001, № 42, ст.213.
87. Заринов Э.С. Правовой механизм профилактики правонарушений. – Ташкент, 1990. 112 с.
88. Заросинський Ю.М. Норми права, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ і громадських формувань по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх.: Навчальний посібник. / МВС України, УАВС. – К., 52 с.
89. Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми. Книга 2. -К. червень 2000. - С 186.
90. Зелинский А.Ф. Криминалогия (курс лекций). – Х.: Основа, 1996. – 315 с.
91. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (Вопросы теории). – Львов, 1976. – 194 с.
92. Жигарев Е.С. Административная деликтность несовершеннолетних: понятия, виды и ее профилактика.: Монография. - М.: МВШМ МВД РФ., 1992. – 137 с.
93. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальние аспекти предупреждення правонарушений. -М.: Юридическая литература, 1970. – 176 с.
94. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений. Учебное пособие. Горький.: ГВШ МВД СССР, 1977.- 92 с.
95. Іванченко І. Проблема прав людини у контексті державотворчих процесів в Україні //Демократизація і державність в Україні. - К. - 1997.
96. Іменем Закону. №22 (5254) від 1.06.2001 р. “Найголовніше право – на любов”.
97. “Інструкція з організації роботи дільничного інспектора міліції”, затвердженої наказом № 802 від 14 жовтня 1999 р.
98. Інформаційний бюлетень Проблеми наркоманії, ВІЛ-інфекції та ХПСШ в Україні. Випуск - №2. К.: 1999. – 44 с.
99. Кампо В.М., Ніжник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного рпава України: Наук.-попул. Нарис. – К.:Юрид. кн., 2000. – 59 с.
100. Каракашев И. Проблемы преступности и ее структура. – София, 1977. – С.37.
101. Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы. М.: Юрид. лит., 1973. – 283 с.; Студеникина М.С. Соотношенияе административного принуждения и юридической ответственности // Сов. государство и право. -19б0.-№ 10. – С. 22.
102. Карпец И.И. О путях развития криминологии и укреплении ее связи с практикой. Соц. законность. – 1984. № 10.
103. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит., 1969. – 167 с.
104. Карпов Н.С., Евдокименко С.В. Злочинна діяльність. Наукове видання. / Під ред. В.П. Бахіна. - К., 2001 – 59 с.
105. Київський приймальник розподільник для неповнолітніх у спогадах і документах.“60 років на перехресті надій і тривог” / Автор-упорядник М.І. Нагорний. – К.: А.Л.Д., 1995. – 112 с.
106. Клюшниченко А.П. Административная и общественная ответственность несовершеннолетних. Киев. :ВШ МВД СССР, 1980. – 88 с.
107. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией. Учебное пособие. Киев: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел Киевской высшей школы МВД СССР, 1979. – 86 с.
108. Коваленко О.И. Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. Донецк – 1995. С. 590.
109. Коваль Л.В. Адміністративне право України. –К.: “Вентурі”, 1994. – 154 с.
110. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі. - 1998. - 208 с.
111. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во. Моск. ун-та, 1967.
112. Колантаевский Ф.Е. Взаимодействие органов внутренних дел с добровольными народными дружинами в процессе осуществления административных функций // Участие трудящихся в охране общественного порядка: Труды Академии МВД СССР. - М. - 1986. - 76 с.
113. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер. - 1998. - 208 с.
114. Колодій А.М., Копейчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров В.Д. Теорія держави та права. – К.: Юрінформ, 1995. -С. 150.
115. Колосов Ю.М. Международные стандарты в области прав человека и проблемы советского законодательства. Советский журнал международного права. – 1991. - № 2. – С.69; Международные нормы и стандарты в области прав человека (учебный курс ООН). Советский журнал международного права. – 1991. - № 2. – С.28 і наст.
116. Колпаков В.К. Адміністративне право. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999 р. 736 c.
117. Конституція України і основи правознавства в школі: Книга для вчителя / За ред. У.Б. Усенка. К.: Український центр правничих студій, 1999. – 384 с.
118. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
119. Концепція розвитку органів внутрішніх справ України в XXI столітті: Науковий проект / За ред. професора Я.Ю. Кондратьєва – К.: національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 32 с.
120. Копейчиков В. В., Колодий А.Н., Слюсаренко Е.Л. Система правовых актов, регламентирующих правоохранительную деятельность в Украине: Правовая система Украины: теория и практика // Тезисы докладов и научных сообщений научно-практической конференции. - К. - 1993.
121. Коренев А.П. Нормы административного права и из применение. - М. – 1987.
122. Криминология: Курс лекций. Под ред. В.Н. Бурлакова и др. СПб.: СПб ВШ МВД РФ, 1995. – 427 с.
123. Криминология: Учебник для учебных заведений МВД Украины/ Под ред. В.Г. Лихолоба и В.Т. Филонова. К.: Наукова думка, 1997. 490 с.
124. Криминология; Учебник / Под ред. И.И. Карпец, В.Е. Эминова. - М.: Манускрипт, 1992. – 320 с.
125. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. 240с.
126. Кримінально процесуальний кодекс України /Науково-практичний коментар / М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський; Відп. ред.: В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – 2-ге вид. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 624 с.
127. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология – М.: Наука, 1982. – 287 с.
128. Кудрявцев В.Н. Правонарушения: их причины и предупреждение. –М.: Моск. Рабочий. 1977. – 78 с.
129. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. М.: Наука, 1976. - 286 с.
130. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М. - 1986. - 211 с.
131. Курс советской криминологии. (под редакцией В.Н. Кудрявцева т. 1 - М., 1984.
132. Лазарев В.В., Левченко И.П. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел. Учебное пособие. М.: Академия МВД СССР, 1989. – 84 с.
133. Лазарев В.М. Административная ответственность. –М.: Моск. Рабочий. 1985. - 77 с.
134. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. М., 1972. – 102 с.
135. Лихолоб В.Г. Правовые и нравственные вопросы предупреждения преступности органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Украинской академии внутренних дел. 1992. – 119 с.
136. Лобзяков В.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел и профилактика правонарушений. Учебное пособие. М.: Московская высшая школа милиции МВД СССР, 1987. – 59 с.
137. Лобзяков В.П., Овчинский С.С. Административно-правовые меры предупреждения преступлений. М.: Юрид. лит., 1978. –152 с.
138. Лопушанский Ф.А. Теоретические проблемы предупреждения правонарушений несовершеннолетних. - Киев.: Наук. Думка, 1977. - С. 186.
139. Лукьянов В.В. Административные правонарушения и уголовные преступления: в чем различие? Государство и право. -1996 №3 С. 83.
140. Макаренко А.С. Сочинение. – М.: Прогресс, 1956. –т.5. – 399 с.
141. Макшанцева Н.В. Отклоняющееся поведение несовершеннолетних // Социальные и правовые вопросы предупреждения правонарушений несовершеннолетних: Зборник научных трудов. - М.: НИИ МВД РФ, 1993. –С.109.
142. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Мысль, 1985. – 179 с.
143. Матвеев С.В. Субъекты административной ответственности. // Субъекты советского административного права. - Свердловск. - 1985. - 356 с.
144. Матеріали Міжнародної науково практичної конференції “Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливість впливу”. Харків, 1994. – с.19-21.
145. Матринець А.М. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах демократизації українського суспільства: Питання теорії і практики/ Львівський державний університет. - Львів, 1994, - 245 c.
146. Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. – М.: Наука, 1990. – 120 с.
147. Миньковский Г.М. Задачи и возможности использования уголовно-правовых средств профилактики преступности. // Пути совершенствования мер по предупреждению преступности: Материалы всесоюзной научно-практической конференции. - М. -1988. - 142 с.
148. Миньковский Г.М. Криминология. - М., 1976.
149. Миньковский Г.М. Основные направления и етапи розвития иследования проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних // Вопросы борьбы с преступностью Вип. 20.” М., 1974. –С. 40
150. Миньковский Г.М. Предмет криминологической профилактики преступлений и некоторые проблемы ее ефективности // Питання боротьби зі злочинністю. -М., 1972., Вып. 17. -С. 18-20.
151. Миньковский Г.М. Про некоторие вихідні положення методик соціально-психологічного вивчення особистості неповнолітніх правопорушників // Соціально-психологічне вивчення особистості неповнолітніх, що зробили злочини. -М., 1977.
152. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 215 с.
153. Молоде покоління нової України – К.: А.Л.Д., 1995. – 96 с.
154. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію” Від. Редактори Я.Ю. Кондратьєв, І.П. Голосніченко. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 441 с.
155. New York Times. 1980, December 28. P. 7.
156. Нижник Н.Р. Государственное-управленческое отношение в демократическом обществе. - К. - 1995.
157. Новицкий И.Б. Римское право. Учебник. М., 1994. – 245 с.
158. Огурков Н.А. О некоторых филосовских аспектах сферы принуждения. Правовведение. – 1968. -№ 5. –С. 38.
159. ООН и Украина: Разом у нове тысячолиття 2000 р. Президент координатор системи ООН в Украины. 2000. ООН Украина. – 64 с.
160. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх/ Науково-методичний посібник. Київ, 1996. – 352 с.
161. Основы управления в органах внутренних дел. Под ред. А.П. Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР, 1988.
162. Основы управаления в органах внутренних дел. Под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД РОССИИ, изд-во “Щит-М”, 1996.
163. Основы управления. – М., 1986. – С. 161.
164. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. Автореф.. канд. юрид. наук. -К., 1997. – 23 с.
165. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія (соціально-правовий феномен і проблеми розвитку). - Л.: Львівський інститут внутрішніх справ, 1995. - 312 с.
166. Павловский Р.С. Причины совершения административных правонарушений и содействие этому условию // Рад.право. – 1988. - № 5.
167. Педагогика / Под. ред. В.В. Белоусовой. - М.: Физкультура и спорт, 1978. – 286 с.
168. Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: Науково-методичний збірник статей./ За заг. ред. В.П. Пастухова. – К., 1997. – 247 с.
169. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения. -Л.: Изда-во Ленинградского унисерситета, 1972. – 157 с.
170. Положение детей в мире, 2001 г. Детский фонд ООН (ЮНИСЕФ) 2001 г. ООН. - 111 с.
171. Положение о комисиях по делам несовершеннолетних, утверждённое Указом Президиума Верховного Совета РСФСР от 3 июня 1967 г. (с изменениями и дополнениями). Положение об общественных воспитателях несовершеннолетних, утверждённое Указом Президиума Верховного Совета РСФСР от 13 декабря 1967 г. (с изменениями и дополнениями). М.: Юрид. лит., 1986. – 32 с.
172. Положення Кабінету Міністрів України № 859 від 1З жовтня 1993 р. “Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних установ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання”.
173. Положення про Комісію з питань запобігання дитячої бездоглядності та соціальної реабілітації неповнолітніх: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. №696 // Офіційний вісник України. – 2000. - №17. – Ст.712.
174. Положення Про кримінальну міліцію для неповнолітніх від 8 липня 1995 р. №202. Урядовий кур’єр. – 1995. – 27 липня.
175. Поліщук О.Д. Участь громадян в охороні правопорядку за сучасних умов. Наукові академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовці кадрів органів внутрішніх справ (за результатами науково-дослідних робіт у 1993 році) // Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 1-2 лютого 1994 року – К.; Українська академія внутрішніх справ України, 1994.
176. Положення про судових вихователів за участю Верховного суду, Міністерства освіти та Міністерства юстиції Головним управлінням державної служби при Кабінеті міністрів 15 листопада 1995 року затверджено наказом № 476.
177. Положення ”Про центр медико-соціальної реабілітації” затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 6 вересня 1996 р. № 1072.
178. Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юрид. лит., 1973. 298 с.
179. Попов Л.Л., Шергин А.П. Класификация мер административного принуждения, Правоведение. – 1968. -№5. –С. 42.
180. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження типового положення про службу у справах неповнолітніх” від 25.11.99 р. №2136 // Офіційний вісник України. – 1999. - №47. – Ст. 2307.
181. Права дитини: від витоків до