Посвістак Олеся Анатоліївна Становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у XIX - XX століттях

Краткое описание

Посвістак Олеся Анатоліївна, доцент кафедри філо­софії і політології Хмельницького національного універ­ситету: «Становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у XIX - XX століттях» (19.00.01 - загальна психоло­гія, історія психології). Спецрада Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Хмельницький національний університет
Найменування закладу вищої освіти, де здійснювалася підготовка здобувача
Міністерство освіти і науки України
Орган, до сфери управління якого належить заклад
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Найменування закладу вищої освіти, у спеціалізованій вченій раді якого проводився захист дисертації
Міністерство освіти і науки України
Орган, до сфери управління якого належить заклад
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПОСВІСТАК ОЛЕСЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК: 159.922.27
ДИСЕРТАЦІЯ
СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ СІМ'Ї ЯК ГАЛУЗІ НАУКОВИХ
ЗНАНЬ У ХІХ–ХХ СТОЛІТТЯХ
19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Подається на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Посвістак О. А.
Науковий консультант:
Потапчук Євген Михайлович,
доктор психологічних наук, професор
____________________
Хмельницький–2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………………….
ВСТУП………………………………………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ СІМ’Ї ЯК
ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ…………………………………………..
1.1. Процеси та механізми становлення наукової галузі в контексті
загальнонаукових та психологічних знань……………………………….
1.2. Критерії дослідження становлення психології сім’ї як галузі
наукових знань ………………………………………………………………
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ
СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ СІМ’Ї В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ……………………………………………………………..
2.1. Початок психологічних досліджень сім’ї крізь призму роботи з
дітьми на фоні соціально-політичних трансформацій ХІХ ст. …………
2.2. Проблеми психологічної роботи з сім’єю в першій половині ХХ
століття………………………………………………………………………
2.2.1. Революційні події 1917 р. та становлення тоталітарного режиму в
СРСР як визначальні чинники формування теоретичних уявлень про
сімейні стосунки. Дослідження окремих аспектів психології сім’ї в
СРСР …………………………………………………………………………
2.2.2. Перехід від індивідуальної психологічної роботи до роботи із
сім’єю як системою в Західній Європі та США у першій половині ХХ
ст. ………………………………………………………………………….
2.3. Розвиток психологічних знань про сім’ю та інституціювання
психології сім’ї в другій половині ХХ століття…………………………..
20
21
30
30
48
75
78
78
89
89
105
116
18
2.3.1. Початок систематичних психологічних досліджень сім’ї в
Центральній і Західній Європі та США у повоєнний період…………..
2.3.2. Вітчизняні розробки проблем психології сім’ї в контексті
радянської психологічної науки. Психологія сім’ї в Україні у 1990-ті
роки………………………………………………………………………….
Висновки до розділу 2………………………………………………..........
РОЗДІЛ 3. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗНАННЯ ЯК РЕСУРСНИЙ
КОНТЕКСТ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ СІМ’Ї …………………
3.1. Еволюційний або інституційно-історичний підхід до вивчення сім’ї
як теоретична основа психології сім’ї……………......................................
3.2. Становлення емпіричного підходу до психології сім’ї……………..
3.3. Сім’я та шлюб як об’єкт соціально-психологічного дослідження:
структурний функціоналізм, теорія дзеркального «Я» та теорія
сімейного стресу.......................................................................................
3.4. Теорії біологічних основ і еволюційних стратегій шлюбно-сімейної
поведінки……………………………………………………………………..
3.5. Соціально-екологічна теорія сімейних стосунків ……………………
Висновки до розділу 3………………………………………………............
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ СІМ’Ї В
СИСТЕМАХ РІЗНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ……………..
4.1. Розробка проблем психології сім’ї в основних психологічних
піходах………………………………………………………………………
4.1.1. Психоаналітична теорія: вплив несвідомого на сімейні
стосунки……………………………………………………………….........
4.1.2. Соціальне научіння як основа сімейних стосунків у
біхевіористському підході………………………………………………..
4.1.3. Теорія партнерських стосунків та вплив Я-концепції на дитячо116
144
158
161
161
173
177
189
206
213
216
220
220
249
19
батьківські взаємини у гуманістичній психології……………………….
4.1.4. Когнітивно-біхевіористський підхід до психології сім’ї…………
4.2. Системна сімейна психотерапія як теоретична основа психології
сім’ї……………………………………………………….............................
4.2.1. Формування системного підходу до вивчення сім’ї………………
4.2.2. Роль системної сімейної психотерапії у становленні психології
сім’ї.Теорія сімейних систем М. Боуена……………………………………
4.2.3. Структура сім’ї як визначальний чинник функціонування
сімейної системи ……………………………………………………………
4.2.4. Психологія сім’ї в теоретичних розробках представників
стратегічного підходу до системної сімейної психотерапії…………….
4.2.5. Концепція особистісного зростання в заснованому на досвіді
підході до системної сімейної психотерапії……………………….............
Висновки до розділу 4……………………………………………….............
РОЗДІЛ 5: ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ ІНСТИТУТУ СІМ’Ї ЯК
НАУКОВА ЗАДАЧА НА МЕЖІ ХХ–ХХІ СТОЛІТЬ …………………
5.1. Основні тенденції розвитку сімейних стосунків та нові концепти
сім’ї……………………………………………………………………………
5.2. Розширення перспективи психологічного пізнання сімейних
стосунків у контексті міждисциплінарних досліджень на межі ХХ –
ХХІ ст.………………………………………………………………………
5.2. Розвиток психології сім’ї на початку ХХІ століття та аналіз
проблематики сучасних досліджень………………………………………..
Висновки до розділу 5………………………………………………...........
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...
262
267
271
271
281
288
293
297
306
310
310
334
353
383
387
393
479

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі здійснено теоретичне узагальнення результатів дослідження
становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях, що
дає підстави зробити такі висновки:
1. Процес становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ
століттях пояснюється щонайменше в трьох методологічних підходах, а саме:
культурно-історичному (представники якого становлення психології сім’ї як
галузі наукових знань пов’язують з виникненням ідей, концепцій, теорій із
культурно-історичними, політичними та соціальними умовами розвитку, які
привели до зміни типу, функцій сім’ї); логіко-науковому (збагачення наукового
знання з проблем психології сім’ї обґрунтовується як процес, обумовлений
внутрішньо- та зовнішньонауковими закономірностями його розвитку,
інтеграцією та диференціацією знання, розробкою методології, еволюцією
предметної сфери, формуванням наукових шкіл, підходів тощо); особистіснодіяльнісному (або підхід дослідження фактів через особистість, представники
якого відводять визначальну роль у становленні психології сім’ї окремим
особистостям та спільній соціальній діяльності людей).
Спрямоване дослідження психологічних проблем сім’ї відбувається в
психологічних напрямах, школах, підходах у контексті існуючих наукових
традицій: психоаналітичній, поведінковій, гуманістичній та когнітивістській.
Психологія сім’ї залишається переважно сферою практики. Як галузь наукових
знань вона сформувалася у взаємодії із іншими соціогуманітарними науками
(історією, філософією, соціологією та ін.), в яких створено теоретичне та
емпіричне підгрунтя, а також у процесі практичної роботи з сім’єю. Це
зумовило особливості визначення предмета, розробки категоріальнопонятійного апарату, системи принципів (вчинковий, єдності психіки та
діяльності, детермінізму, системності, всебічності, спадкоємності та
об’єктивності; спеціально-наукових: гуманізації, нейтральності, взаємозв’язку
людини та сім’ї, пріоритетності, контекстуальності, процесуальності,
388
толерантності та діалогізму), наукового інструментарію. Основними
методологічними підходами психології сім’ї є: трансгенераційний,
структурний, стратегічний, експіріенціальний.
Сучасні спеціальнонаукові завдання вирішуються у межах таких напрямів
дослідницької діяльності: психологія втручання; сімейне подолання
труднощів; подружні стосунки; взаємини поколінь; вплив субкультури сім’ї на
становлення особистості; насилля в сім’ї; новий зміст дитячо-батьківських
стосунків; проблеми сучасного шлюбу тощо.
2. Обґрунтувано та розроблено концепцію, згідно з якою становлення
психології сім’ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях зумовлене
комплексом зовнішньо- та внутрішньонаукових чинників, а саме: економічних,
політичних, соціальних. Вони привели до зміти типу і функцій сім’ї і,
породжуючи нові проблеми, зумовили запит на їх вирішення. З огляду на це,
з’ясовано взаємозв'язок виникнення психологічних ідей з тими зовнішніми
впливами, в яких вони формулювалися. Становлення психології сім’ї пов’язане
із зміною предмета, методів та розробкою спеціально-наукової методології, на
основі чого виокремлюються і теоретично обґрунтовуються основні етапи.
Встановлено та простежено формування соціальної, інформаційнокомунікативної, методологічно-інструментальної та гносеологічної (емпірикотеоретичної) підсистем галузі. Цей процес пов'язаний із виникненням її
зовнішніх інституційних форм, зокрема, відкриттям спеціалізованих
навчальних закладів у галузі; створенням спеціалізованих періодичних видань;
введенням як наукової дисципліни в навчальні плани закладів освіти;
створенням організаційних форм взаємодії (національних та міжнародних
асоціацій, товариств) та формуванням самосвідомості вчених. Внутрішнє
інституціювання пов’язане з процесом вдосконалення організаційних і
пізнавальних форм галузі; накопиченням наукових знань та становленням
таких трьох рівнів: фундаментальних, прикладних досліджень і рівня
впровадження наукових здобутків у практику. Це зумовлюює формування
389
теоретичного, прикладного та практичного (сімейна психотерапія і сімейне
консультування) рівнів галузі.
3. Виокремлено і теоретично обґрунтовано основні етапи становлення галузі.
Кожен з них відображує зміни предмета, наукової проблематики та
методологічних основ, що ведуть до виникнення якісних і структурних
перетворень у наукових уявленнях про сім’ю та еволюцію інституційних форм.
Межі етапів визначені умовно.
На першому етапі (до середини ХІХ століття) відбувалося донаукове
осмислення проблем сім’ї (міфологія, релігія, усна народна творчість і т. ін.). У
цей час сім’я забезпечує виживання особи, а її життєдіяльність жорстко
регламентується соціумом (традиціями, звичаями, віруваннями тощо). Це
зумовило її трактування, як соціального інституту. Предметом осмислення є
роль сім’ї у розвитку суспільства, сімейні ролі, моральні аспекти сімейного
життя. Виникають філософські концепції сімейних стосунків (Т. Мор, Платон,
Ш. Фур’є, та ін.), розглядаючи подекуди сімейні взаємини як відносини
політичні (Аристотель, Конфуцій, Платон та ін.). До ХІХ століття знання про
сім’ю отримувалися, переважно, з використаттям емпіричних, сенсуалістичних
та раціоналістичних методів. Закладаються підвалини методологічноінструментальної та гносеологічної підсистем психології сім’ї.
На другому етапі (з середини ХІХ століття) сім’я стає предметом
наукових рефлексій. Зокрема, в історії права (Й. Бахофен), антропології (Дж.
Мак-Леннан, Л. Г. Морган) та психіатрії (В. Бєхтерєв, І. Сікорський).
Виживання особи перестає бути домінуючою функцією сім’ї. Все більшого
значення набуває задоволення індивідуальних потреб. Предметом дослідження
є мінливість форм шлюбно-сімейних стосунків, структурні та функціональні
зміни сім’ї та розгляд сім’ї як чинника травмуючого впливу на дитину.
Розробляється методологія дослідження сім’ї (Ф. Ле Пле). Починається
формування інформаційно-комунікативної підсистеми психології сім’ї як
галузі наукових знань.
Третій етап (з 1920-х рр.) пов'язаний з уявленнями про психологію сім’ї,
розробленими на основі досліджень психоаналізу та біхевіоризму, а з середини
390
ХХ століття – гуманістичної та когнітивної психології. В межах цього етапу
відбулося закладення підвалин галузі психології сім’ї, напрацювання
психологічного емпіричного досвіду. Сім’я розглядається як чинник
травмуючого впливу на особистість (З. Фройд, К. Хорні), як середовище, в
якому програмується поведінка людини (Ф. Б. Скіннер, Дж. Уотсон), як
середовище актуалізації (К. Роджерс), як зв’язок, обумовлений когнітивними
процесами (А. Елліс) тощо. Розпочинається формування соціальної підсистеми
галузі: відкриваються перші сімейні консультації, в яких спільно працюють
групи фахівців з різних галузей.
Четвертий етап (з середини ХХ століття) пов'язаний з відкриттям
системних властивостей сім’ї (Н. Аккерман, Г. Бейтсон, Л. Вінн, Д. Джексон та
ін.) та розвитком підсистем галузі. Першими інституційними формами є:
асоціація подружньої і сімейної психотерапії; навчальний заклад для
підготовки сімейних психологів та терапевтів, проводяться
загальнонаціональні конференції з проблем психології і психотерапії сім’ї; та
засновуються періодичні видання. Активно використовується методологія
психології загалом та розробляється спеціально-наукова методологія
(трансгенераційний, структурний, стратегічний, експіріенціальний підходи).
Предметом уваги фахівців стають системні властивості сім’ї.
4. Становлення психології сім’ї як окремої галузі психологічних знань
зумовлено рядом чинників (політичних, соціокультурних, економічних). За
сучасних умов сім’я в країнах Європи і Північної Америки зазнає швидких
структурних та функціональних змін, тоді як сім’я в країнах Азії, Африки та
Латинської Америки змінюється значно повільніше. Це, насамперед,
зумовлюється типом культури. Країнам Західної Європи та Північної Америки
притаманний індивідуалізм і важливим є комфорт особистості, тоді як в
країнах Азії, Африки, частинах Східної Європи та Латинської Америки
традиції колективізму визначають первинність стосунків з іншими. Такі
особливості соціокультурного середовища сприяли зосередженню центрів
психологічної роботи з сім’єю в країнах Заходу. Зростання інтересу до
психологічних досліджень сім’ї пов’язане з політичними пертвореннями: після
391
світових війн відбувся перерозподіл сімейних функцій та влади в сім’ї;
становлення тоталітарних режимів у Європі привело до переміщення центру
досліджень до США. Промислова революція ХІХ століття сприяла заміні
шлюбу, укладеного на економічній основі, на шлюб, в основі якого лежать
почуття особи.
5. Інтегральний характер психології сім’ї як галузі наукових знань
зумовлює предмет, що веде до міждисциплінарного характеру прикладних
розробок проблем сім’ї. Основою аналізу поряд з моделями сім’ї стають
чинники середовища її функціонування (історичні, економічні, культурні,
соціальні, біологічні). Так, в історії та антропології розроблено уявлення про
історичну еволюцію форм шлюбу і сім’ї (Й. Бахофен, Л. Морган), принципів
вибору шлюбного партнера (Дж. Мак-Леннан). В соціології сформульовано
концепції впливу на сім’ю соціальних процесів (Е. Дюркгайм), зокрема –
індустріалізації та урбанізації (Е. Берджесс, Х. Локк, В. Огборн), соціальних та
етнічних відмінностей партнерів (Е. Берджесс), обгрунтовано соціальнопсихологічні функції шлюбних партнерів (Т. Парсонс) тощо. В еволюційній
психології та соціобіології досліджено еволюційні основи шлюбно-сімейної
поведінки: причини різного рівня зацікавленості батьків у вихованні дітей
(концепція «батьківського внеску»), еволюційну основу позашлюбних
стосунків (Р. Тріверс), стратегії вибору партнера (Д. Басс, Д. Міллер, П. Реган),
природу відносин сімейної самопожертви (В. Гамільтон, Р. Тріверс), роль
кожного з батьків у розвитку дитини (Дж. Белскі).
6. Психологічне дослідження сім’ї здійснюється в межах підходів у вже
існуючих наукових традиціях (передусім, психоаналітичній, біхевіористській,
гуманістичній та когнітивній) та тих традиціях, які сформувалися при роботі із
сім’єю як системою (трансгенераційний, структурний, стратегічний,
експіріенціальний). В кожному з підходів створене наукове підґрунтя для
фундаментального осмислення специфічних складових психології сім’ї. Разом
з тим, методологічна унікальність призводить до обмеження вивчення явища.
Робробляються аспекти: обумовленості сімейних стосунків процесами, які
протікають в глибинних шарах психічної активності особи (психоаналіз),
392
програмування бажаної поведінки в сім’ї (біхевіоризм), потенціалу сім’ї як
середовища самоактуалізації (гуманістична психологія) та детермінації
сімейних стосунків когнітивною сферою людини (когнітивна психологія) в
координатах минулого, теперішнього і майбутнього. Це дозволяє простежити
динаміку психологічної сфери сім’ї. Спираючись на уявлення про сім’ю як
систему, досліджується залежність специфіки функціонування сімейної
системи від: її структури (структурний), особливостей взаємодії членів сім’ї
(стратегічний), розвитку емоційної сфери учасників сімейної взаємодії як
засобу передачі досвіду та реалізації особистості в сім’ї (експіріенціальний);
патернів взаємин багатьох поколінь родини (трансгенераційний).
7. На межі ХХ – ХХІ століть психологічні розробки проблем сім’ї
пов’язані зі зміною її функцій. Вона все більше втрачає ознаки соціального
інституту, концентруючись на виконанні функцій соціальної групи; сім’ю,
засновану на соціальній відповідальності, поступово змінює сім’я, основою
якої є індивідуальна відповідальність (М. Айхлер). Особливо вираженими ці
тенденції є в країнах Заходу. З усім цим, існуючі соціокультурні умови
стимулюють переосмислення поняття сім’ї, тому дослідники пропонують
замінити визначення сім’ї через структуру та функції уявленнями про сім’ю як
процес (Л. Белла).
Основними тенденціями розвитку психології сім’ї в ХХІ столітті є:
концентрація інституцій, які навчають та координують роботу фахівців у
країнах Заходу; поширення передусім американської моделі практичної роботи
з сім’єю на інші континенти; визначальний вплив соціокультурного
середовища на формування запитів практики; динаміка та складність
функціонування психологічних форм, видів і типів сім’ї, визначення функцій
сім’ї для суспільства і для окремої людини та вплив глобальних соціальних
змін на форми існування сім’ї як соціального інституту.
Перспективами подальших дослідженнь є встановлення тенденцій
розвитку психології сім’ї в різних частинах світу, уточнення періодизації
психології сім’ї як галузі наукових знань з виокремленням періодів та фаз та ін.