Потапчук Тетяна Володимирівна. Теоретико-методичні основи формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Краткое описание

Потапчук Тетяна Володимирівна. Теоретико-методичні основи формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.07, Ін-т проблем виховання НАПН України. - Київ, 2015.- 457 с.

МІНІСТЕРСТО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПОТАПЧУК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 159.923.2-057.875

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ
ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Павелків Роман Володимирович
доктор психологічних наук, професор

Рівне – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 20
1.1. Національно-культурна ідентичність як філософська та культурологічна проблема 20
1.2. Трактування національно-культурної ідентичності у працях українських та зарубіжних дослідників 40
1.3. Методологічні підходи до проблеми національно-культурної ідентичності особистості 65
Висновки до першого розділу 81
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 84
2.1. Особливості становлення ідентичності в студентському віці 84
2.2. Типи, форми та функції національно-культурної ідентичності студентів 103
2.3. Структура національно-культурної ідентичності студентів 115
2.3.1. Зміст структури національно-культурної ідентичності студентів..………………….…….……………………..………………………….115
2.3.2. Критерії та показники сформованості національно-культурної ідентичності студентів……………………………………………………………118
2.3.3. Рівні сформованості національно-культурної ідентичності студентів…………………………………………………………………………...141
Висновки до другого розділу…………………………….………………..147

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 151
3.1. Організація експериментального дослідження сформованості національно-культурної ідентичності студентів 151
3.2. Психолого-педагогічна діагностика сформованості національно-культурної ідентичності студентів 172
3.3. Результати констатувального етапу експерименту 190
3.3.1. Результати дослідження сформованості показників когнітивного компонента національно-культурної ідентичності студентів 190
3.3.2. Результати дослідження за показниками емоційного та конативного компонентів національно-культурної ідентичності студентів 208
3.3.3. Результати дослідження за аксіологічним компонентом національно-культурної ідентичності студентів 244
Висновки до третього розділу 268
РОЗДІЛ 4. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 272
4.1. Модель формування національно-культурної ідентичності студентів ……………………………………………………………………………….272
4.2. Етапи удосконалення навчально-виховної діяльності з формування національно-культурної ідентичності студентів 295
4.2.1. Когнітивна спрямованість змістового етапу формування національно-культурної ідентичності студентів 296
4.2.2. Суспільна спрямованість когнітивно-пізнавального етапу формування національно-культурної ідентичності студентів 313
4.2.3. Аксіологічна спрямованість ціннісно-діяльнісного етапу формування національно-культурної ідентичності студентів 325
Висновки до четвертого розділу 339

РОЗДІЛ 5. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДІВ 343
5.1. Аналіз результатів формувального експерименту за когнітивним, емоційним та конативним компонентами національно культурної ідентичності студентів 343
5.2. Аналіз результатів формувального дослідження за аксіологічним компонентом національно-культурної ідентичності студентів 365
5.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи з формування національно-культурної ідентичності студентів 386
5.4. Методичні аспекти вдосконалення процесу формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів 393
Висновки до п’ятого розділу 402
ВИСНОВКИ 404
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 409
ДОДАТКИ (окремим томом)

ВСТУП

Актуальність теми. Останнім часом феномен національно-культурної ідентичності людини викликає підвищений інтерес дослідників. Його роль у формуванні особистості зумовлена ставленнями індивіда до себе, довкілля, суспільства, що визначає її цілісність. Розуміння національно-культурної ідентичності, її структури, генезису, форм і особливостей становлення має як теоретичне, так і практичне значення для досягнення повноцінного особистісного зростання.
Не викликає сумнівів твердження, що людина стає особистістю, коли усвідомлює свою ідентичність, у тому числі – національно-культурну. На думку сучасних дослідників (В. П. Андрущенко [189], І. Д. Бех [38], П. В. Вербицька [71], І. Ю. Вільчинська [75], Т. С. Воропай [78], Л. В. Губерський [189], В. Г. Кремень [401], М. А. Козловець [163], В. М. Павленко [259]) поняття національно-культурної ідентичності, відповідність образу „Я” його конструктивному життєвому втіленню, належності певному надіндивідуальному цілому стало однією з основних тем в суспільній думці ХХ ст.
Проблема ідентичності посідає вагоме місце у наукових розробках як вітчизняних (І. Д. Бех [38], А. М. Васильченко [68], В. Л. Зливков [142], К. В. Коростеліна [178], В. В. Москаленко [230], Н. І. Пілат [265]), так і зарубіжних учених (Г. Р. Адамс [462], A. С. Ватерман [510], E. Х. Eріксон [474], Дж. Марсія [489], Дж. Г. Мід [491]). Значний шар проблем етнічної та національної ідентичності представлено в роботах Ю. В. Арутюняна [16], В. С. Малахова [214], Т. Г. Стефаненко [372], В. О. Ядова [457]. Ряд наукових праць присвячено дослідженню категорій „нація”, „культура”, „національна гідність”, „національний характер” (П. В. Вербицька [71], В. Б. Євтух [136], І. О. Кресіна [184], О. М. Майборода [210], Л. П. Нагорна [237], М. І. Обушний [246]).
Формування культурної ідентичності особистості в процесі становлення і розвитку української національної ідеї є однією з провідних тем у дослідженнях Г. Г. Ващенка [70], О. І. Воропая [78], І. І. Огієнка [247]. Авторські концепції національно-культурної ідентичності запропоновано західними дослідниками Е. А. Геллнером [479], Е. Гідденсом [481], Е. Д. Смітом [504], Ю. Хабермасом [484]. У наукових доробках цих учених досить ґрунтовно проаналізовано форми національно-культурної ідентичності, які автори пропонують сприймати як свого роду особистісну характеристику. У працях Л. М. Архипенко [18], Л. В. Губерського [189], Є. А. Зеленова [141], М. А. Козловець [163] наголошується, що становлення національно-культурної ідентичності молоді найбільш інтенсивно відбувається в контексті глобалізаційних суспільних процесів в ході державотворення.
Отже, аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури свідчить про наявність численних праць, присвячених окремим питанням національно-культурної ідентичності. Водночас відсутні цілісні й ґрунтовні дослідження зазначеної проблеми.
Залишаються недостатньо з’ясованими питання структури національно-культурної ідентичності особистості. Потребують спеціального вивчення проблеми формування ціннісно-смислової сфери студента у контексті аксіологічної складової національно-культурної ідентичності, виокремлення тих індивідуальних якостей, які можуть розглядатися як характеристики аксіологічного розвитку особистості в навчально-виховному процесі вищої школи.
Окрім цього, у науковій літературі відсутній аналіз педагогічних умов та чинників забезпечення такого освітнього простору вищих навчальних закладів (ВНЗ), який би сприяв становленню національно-культурної ідентичності студентів. Актуальність проблеми формування національно-культурної ідентичності студентів зумовлена також наявністю суперечностей між:
- різними підходами до трактування сутності та структури національно-культурної ідентичності, наочно-образною формою уявлень про національно-культурну ідентичність в освітньому просторі країни та відсутністю наукового обґрунтування проблеми формування національно-культурної ідентичності студентів;
- потребами суспільства у вихованні патріотичної студентської молоді зі стійкою громадянською позицією, українською ментальністю й національною гідністю та певною неспроможністю ВНЗ адекватно реагувати на інноваційні зміни у навчально-виховному процесі вищої школи, своєчасно впроваджувати новий зміст національного виховання;
- значним потенціалом національного виховання у ВНЗ та недостатнім його використанням у формуванні національно-культурної ідентичності студентів;
- сучасними вимогами до практики виховної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах (ВПНЗ) і недостатньою розробленістю методичних положень досліджуваної проблеми.
Актуальність, недостатня теоретична і практична висвітленість проблеми і зазначені вище суперечності зумовили вибір теми дослідження: „Теоретико-методичні основи формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми кафедри пісенно-хорової практики та постановки голосу Рівненського державного гуманітарного університету „Теоретико-методичні засади формування культурної ідентичності студентів вищих навчальних закладів” (державний реєстраційний номер 0108U009509) та виконана під час розроблення держбюджетних тем кафедри вікової та педагогічної психології „Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис” (державний реєстраційний номер 0106U000636) та „Просоціальна стратегія як основа морального становлення особистості” (державний реєстраційний номер 0112U002043).
Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 10 від 27.05.2011 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 6 від 14.06.2011 р.).
Мета дослідження: на основі цілісного наукового аналізу проблеми національно-культурної ідентичності особистості схарактеризувати типи, форми, функції, структуру національно-культурної ідентичності студентів; обґрунтувати та апробувати структурно-функціональну модель формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Об’єкт дослідження – процес формування національно-культурної ідентичності студентів.
Предмет дослідження – теоретичні та методичні основи формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації.
Концепція дослідження полягає в тому, що формування національно-культурної ідентичності має стати одним із основних завдань навчально-виховного процесу ВПНЗ. Саме вища школа повинна бути навчально-виховним простором, в якому створюються педагогічні умови для національного виховання, ідентифікації особистості, усвідомлення нею своєї належності до власного етносу, прийняття себе частиною нації, громадянином своєї держави, а також розвитку патріотизму, гордості за свій народ.
Проектування досліджуваного феномену здійснюється на основі положення про те, що національно-культурна ідентичність як форма ідентифікації становить собою сукупність культурних цінностей, почуттів, уявлень, поглядів, ідей та моделей поведінки, завдяки яким людина усвідомлює свою належність до національно-культурної спільноти.
Концепцію дослідження обґрунтовано на методологічному, теоретичному і практичному рівнях.
Методологічний рівень відображає взаємозв’язок фундаментальних наукових підходів (особистісно орієнтованого, аксіологічного, культурологічного та компетентнісного) до вивчення проблеми формування національно-культурної ідентичності студентів. Завдяки особистісно орієнтованому підходу, який розглядає людину як найвищу цінність, можливим є формування пізнавальних, культурних, духовно-моральних і естетичних цінностей особистості, а також національно-культурної ідентичності студентів, розвиток цілісності й гармонійності їхньої особистості; аксіологічний підхід передбачає, що національно-культурну ідентичність студентів можна вважати сформованою за умов збагачення їхньої ціннісно-смислової сфери національними та культурними надбаннями, у результаті сприйняття власної національно-культурної ідентичності як особистісно значущого процесу; культурологічний підхід дає можливість реалізувати ідентифікаційно спрямовану навчально-виховну діяльність, у процесі якої функціонує система об’єктивних (національно, етнічно, політично та культурно зумовлених) ідентифікаційних категорій, які містять глибинні характеристики конструювання національно-культурної дійсності; компетентнісний підхід спрямований на розгляд національно-культурної ідентичності особистості як соціального за своєю сутністю феномену.
Теоретичний рівень передбачає визначення сукупності філософських, культурологічних та психолого-педагогічних положень, необхідних для вивчення і розв’язання проблеми формування національно-культурної ідентичності студентів; педагогічних умов та особливостей становлення національно-культурної ідентичності у студентському віці, які є підґрунтям для конструювання змісту, вибору форм та програм виховних заходів. Цей рівень дає змогу визначити систему понять, покладених в основу розуміння сутності явища, що вивчається, здійснити аналіз та синтез досліджуваних фактів.
Практичний рівень забезпечує розроблення навчально-методичного інструментарію з формування у студентів національно-культурної ідентичності. У процесі навчально-виховної роботи студенти набувають знань про існування української нації, усвідомлюють значення національних символів, рис та стереотипів, у них виникають уявлення щодо територіальної тотожності, соборності України, окреслюється національно-культурна спрямованість, розвивається прагнення до участі в національно та культурно зорієнтованій діяльності. Національно-культурна ідентичність студентів формується під час різних організаційних виховних форм роботи (гуртки, секції, клуби, студії, тематичні школи, творчі академії, експедиції, молодіжні рухи тощо) за умов адекватного методичного забезпечення навчально-виховного процесу ВПНЗ.
Реалізація концепції спрямована на якісне перетворення чинної практики формування національно-культурної ідентичності студентів у вищих навчальних закладах, а також на подальший розвиток теоретичних і методичних засад цього процесу.
Загальна гіпотеза дослідження полягає у тому, що формування національно-культурної ідентичності студентів буде ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до обґрунтованих теоретико-методичних основ, а саме: сукупності базових понять, визначених типів, форм, функцій, структури національно-культурної ідентичності студентів; структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, яка ґрунтується на синтезі чотирьох методологічних підходів (особистісно орієнтованого, аксіологічного, культурологічного, компетентнісного); визначених рівнів сформованості національно-культурної ідентичності студентів за розробленими критеріями, показниками; методики й педагогічних умов, які забезпечують ефективність формування національно-культурної ідентичності у студентському віці. Часткові гіпотези передбачають, що формування національно-культурної ідентичності студентів набуває результативності за умов:
- функціонування цілісної системи об’єктивних (національно, етнічно, політично та культурно зумовлених) ідентифікаційних категорій, які містять глибинні характеристики національно-культурної дійсності в Україні;
- становлення когнітивного, емоційного, конативного та аксіологічного компонентів національно-культурної ідентичності студентів;
- збагачення ціннісно-смислової сфери особистості національними та культурними сенсами, зразками про становлення власної національно-культурної ідентичності як особистісно значущого процесу;
- організації викладачами ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності, яка завдяки своїм когнітивно-рефлексивній та практичній функціям сприяє національному, громадянському та естетичному вихованню студентів, формуванню їхньої національно-культурної ідентичності;
- розроблення структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності студентів, проведення виховних заходів, завдяки яким здійснюватиметься ціннісна переорієнтація ставлення особистості до навколишнього світу, української нації та культури.
Завдання дослідження:
1. На основі філософсько-культурологічного та психолого-педагогічного аналізу наукових ідей національно-культурної ідентичності визначити сутність та зміст дефініцій, які розкривають специфіку формування національно-культурної ідентичності особистості.
2. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи проблеми національно-культурної ідентичності особистості.
3. Схарактеризувати типи, форми, функції, структуру національно-культурної ідентичності студентів.
4. Визначити критерії, показники та рівні сформованості національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
5. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити структурно-функціональну модель формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
6. Визначити й обґрунтувати педагогічні умови формування національно-культурної ідентичності у студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
7. Розробити програмно-методичне забезпечення з формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Методологічну основу дослідження становлять особистісно орієнтований, аксіологічний, культурологічний та компетентнісний наукові підходи; філософські, психологічні, педагогічні положення про навчання і розвиток особистості (Г. С. Батищев, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін); концепції „Я-образу” особистості, становлення ідентичності (Р. Бернс, І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, Е. Еріксон, І. С. Кон, Г. С. Костюк, В. В. Столін, П. Р. Чамата, І. І. Чеснокова), положення про етнічну, національну самосвідомість та свідомість (М. І. Алексєєва, М. Й. Боришевський, І. С. Кон, Е. Д. Сміт, Р. В. Павелків, Г. У. Солдатова, Т. Г. Стефаненко, В. Ю. Хотинець, В. О. Ядов), сутність та структуру етнічної, мовної, національної та культурної ідентичності людини (Ю. В. Арутюнян, Ю. В. Бромлей, П. І. Гнатенко, Л. М. Дробижева, В. І. Козлов, П. І. Кушнер, Н. М. Лебедєва, В. М. Павленко, М. І. Пірен, С. О. Таглін, М. О. Шульга).
Теоретичну основу дослідження становлять: філософські теорії процесу ідентичності (І. Ю. Вільчинська, В. Е. Верлок, Б. Б. Глотов, О. М. Ічанська, Н. Л. Іванова, К. В. Коростеліна, М. І. Обушний, Н. І. Пілат, І. Я. Середницька, Т. Г. Стефаненко, Ж. Т. Уталієв, О. В. Шевченко); педагогічні ідеї інтеграції та диференціації в освіті (М. В. Гавриш, Ю. М. Колягін, О. Ф. Лосєв, О. Я. Савченко, І. П. Ящук); теорії формування національно-культурної ідентичності студентів (В. П. Андрущенко, І. Д. Бех, Л. В. Губерський, Т. С. Воропай, П. І. Гнатенко, В. Г. Кремень, І. О. Кресіна, В. С. Крисаченко, С. В. Куцепал, Л. Ю. Москальова, Л. П. Нагорна, В. М. Павленко, М. Т. Степик, Н. Й. Черниш); концепції типів та форм національно-культурної ідентичності (Я. Й. Грицак, З. Є. Когут, М. Ю. Рябчук, М. І. Шлемкевич).
Законодавчо-нормативними документами щодо формування національно-культурної ідентичності студентів в Україні є: Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року; Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”; Концепція національного виховання; Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти; Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді.
Методи дослідження:
- теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення даних філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури для розроблення науково-категоріального апарату дослідження, обґрунтування структури національно-культурної ідентичності студентів, особливостей її становлення у студентському віці; порівняльний аналіз варіативних програм навчання та виховання студентів, методичних посібників для створення структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів;
- емпіричні: діагностичні методи (спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, контент-аналіз, ранжування, тестування, експертна оцінка, змістово-смисловий аналіз дискурсивного мислення (за І. М. Семеновим в авторській модифікації), категоріально-нормативний аналіз, семантичний диференціал (стандартний 25-шкальний варіант аналізу розуміння тексту О. П. Журавльова та 9-шкальний особистісний диференціал О. Г. Шмельова в модифікації О. М. Васильченко)) застосовувалися з метою збору емпіричного матеріалу; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи) для перевірки дієвості й ефективності розробленої структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності студентів;
- статистичні: кореляційний, факторний та кластерний аналіз; t-критерій Стьюдента для перевірки достовірності результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні та обґрунтуванні теоретико-методичних основ формування національно-культурної ідентичності студентів, а саме:
- вперше схарактеризовано типи (національно-культурна індиферентність, національно-культурний нігілізм, національно-культурний егоїзм, національно-культурний ізоляціонізм), форми (імпліцитна, експліцитна, компліцитна, планетарна) та функції (орієнтувальна; екзистенційна; інтегрувальна, трансцендентна), структуру національно-культурної ідентичності студентів (когнітивний, емоційний, конативний та аксіологічний компоненти); визначено критерії (знання сутності національно-культурної ідентичності та ідентифікаційних характеристик особистості; емоційне переживання своєї належності до української нації; національно-культурна спрямованість особистості; ціннісне ставлення до національно-культурної реальності), показники і рівні (високий, середній, низький) сформованості національно-культурної ідентичності студентів; обґрунтовано структурно-функціональну модель формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, складниками якої є мета, методологічні підходи, засоби, чинники, процесуальні компоненти, етапи, форми й методи роботи, кінцевий результат; визначено функції (розвивальна, культурологічна, освітньо-виховна, соціалізуюча, рекреативно-ребілітаційна, когнітивно-практична) ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності студентів у парадигмі національної освіти як засобу формування національно-культурної ідентичності студентів; визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування національно-культурної ідентичності у студентів вищих педагогічних навчальних закладів (категоріальні, ціннісно-орієнтувальні, змістово-функціональні, процесуальні, типологічні);
уточнено: сутність понять „національно-культурна ідентичність особистості”, „національно-культурна ідентичність студентів”; етапи діяльності викладачів вищих педагогічних навчальних закладів щодо залучення студентів до ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності; функції викладачів та студентського колективу з формування національно-культурної ідентичності;
подальшого розвитку набули: основні положення про особливості становлення ідентичності у студентському віці та організацію ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності з формування національно-культурної ідентичності студентів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні та впровадженні діагностичного інструментарію дослідження (анкети, опитувальники, комплекс методик для визначення національно-культурної ідентичності студентів, методики діагностування інтенсивності суб’єктного ставлення до нації та культури „Національно-культурна ідентичність”); програмно-методичного забезпечення досліджуваного процесу (методичні рекомендації викладачам вищих навчальних закладів України щодо використання структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності та реалізації цієї моделі в ідентифікаційно спрямованій навчально-виховній діяльності; факультативний курс „Національно-культурна ідентичність у сучасній історії ідей: методи, контексти та значення” та спецкурс „Становлення національно-культурної ідентичності в студентському віці”, які було внесено в навчальні плани та впроваджено у навчальний процес підготовки спеціалістів та магістрів у вищих педагогічних навчальних закладах, перепідготовки фахівців на факультетах післядипломної освіти та на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; навчально-методичний посібник „Технологія формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів”).
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у підготовці лекцій з дисциплін: „Педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Педагогічна та вікова психологія”, „Методика виховної роботи”, спецкурсу „Основи самоідентифікації студентів”; у системі післядипломної педагогічної освіти.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Рівненського державного гуманітарного університету (акт про впровадження № 60 від 06.05.2014 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 843 від 19.05.2014 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-14/03/763 від 19.05.2014 р.), Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 03-31/01/1548 від 19.05.2014 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/1237 від 12.05.2014 р.), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 5 від 12.05.2014 р.), Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету (довідка № 60 від 22.05.2014 р.), Донецького інституту управління (довідка № 23/1 від 14.05.2014 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 317/1 від 27.05.2014 р.), Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка № 07-10/1300 від 18.04.2014 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 1/303 від 28.04.2013 р.), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (довідка № 05-16/37 від 27.05.2014 р.), Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації результатів № 26-1/353 від 20.05.2014 р.).
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні й практичні положення дисертації оприлюднено автором у доповідях на науково-практичних конференціях різного рівня – міжнародних: „Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри” (Київ, 2009), „Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, 2009–2014), „Освіта, наука та самореалізація” (Рівне, 2009), „Теоретико-методичні засади креативної освіти обдарованих дітей” (Кривий Ріг, 2011), „Оновлення змісту професійної освіти майбутніх педагогів ДНЗ і ЗОШ І ступеня: парадигми ХХІ сторіччя” (Івано-Франківськ – Берегово, 2011), „Сучасні стратегії університетської освіти: якісний вимір” (Київ, 2012), „Проблеми культурної ідентичності: минуле і сучасне діалогу культур” (Остріг, 2012), „Ресоціалізація неповнолітніх правопорушників” (Луцьк, 2012), „Мова і соціум: етнокультурний аспект” (Бердянськ, 2012), „Гуманизация обучения и воспитания в системе образования: теория и практика” (Прага, 2013), „Проблемы воспитания личности молодого человека в образовательном процессе” (Махачкала, 2013), „Культура в горизонте стабильных и текущих идентичностей” (Острог, 2013), „Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє” (Рівне, 2013), „Педагог третього тисячоліття: теоретико-методологічний дискурс” (Дрогобич, 2013), „Проблеми соціалізації та ресоціалізації особистості” (Луцьк, 2013), „Перспективы и пути развития образования в России и в мире” (Дагестан, 2013), „Інновації у вищій освіті” (Ніжин, 2013), „Проблеми культурної ідентичності в контексті соціокультурного різноманіття” (Остріг, 2014), „Основні напрями підготовки сучасного вчителя: глобалізація, стандартизація, інтеграція” (Умань, 2014), всеукраїнських: „Інформаційні технології в професійній діяльності” (Рівне, 2009), „Соціально-педагогічні засади виховання гармонійної особистості” (Київ, 2009), „Українська культура в добу глобалізаційних трансформацій” (Рівне, 2009), „Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки” (Київ, 2011), „Виховання дітей та учнівської молоді в соціокультурному просторі сучасних освітніх закладів” (Київ, 2011), „Розвиток професійної ідентичності у процесі вузівського навчання” (Рівне, 2011), „Українська культура: стан проблеми функціонування у світовому просторі” (Рівне, 2011), „Професійна підготовка фахівців соціально-педагогічної сфери в умовах інтеграції України до європейського освітнього простору” (Ніжин, 2012), „Етнос. Культура. Нація” (Дрогобич, 2012), „Теоретичні основи формування національно-культурної ідентичності студентської молоді” (Київ, 2012), „Культурна динаміка України в світовому просторі” (Рівне, 2012), „Українська музична культура на сучасному етапі: трансформація традиційних і академічних форм” (Івано-Франківськ, 2013), „Процес виховання у координатах духовного розвитку особистості” (Київ, 2013), „Українська культурно-мистецька практика в історичній ретроспективі” (Рівне, 2014), „Християнська етика в історії України і сучасний діалог світоглядно-духовних ідентичностей” (Мелітополь, 2014), всеукраїнській науково-методичній конференції-семінарі „Мистецька освіта в Україні: проблеми теорії і практики” (Київ, 2014), щорічних звітних науково-практичних конференціях РДГУ (2009–2014) та Інституту проблем виховання НАПН України (2013–2014), звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу за 2009 р. (Кременець, 2010), семінарі викладачів художньо-естетичного циклу МОН України (Київ, 2009).
Головні положення дисертації дістали своє відображення у публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на розширених засіданнях кафедри пісенно-хорової практики та постановки голосу Рівненського державного гуманітарного університету (2009–2014), лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання НАПН України (2009–2014) та вченої ради Рівненського державного гуманітарного університету (2009–2014).
Положення і результати кандидатської дисертації на тему „Формування морально-духовних цінностей старшокласників у хоровому колективі музичної школи” (13.00.07 – теорія і методика виховання, Інститут проблем виховання АПН України, 2006) у докторській дисертації не використано.
Особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві. У статті „Національна культура як спосіб вираження національної ідентичності особистості” (співавтор С. А. Федюра) здобувачем розкрито сутність національної культури; у статті „Формування ідентичності у студентському віці” (співавтор Р. В. Павелків) здобувачем охарактеризовано основні теоретичні питання формування ідентичності у студентському віці за різних наукових підходів.
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковано в 53 наукових і навчально-методичних працях, зокрема: 2 одноосібних монографіях; 1 методичному посібнику; 1 методичних рекомендаціях; 4 програмах (2 робочих та 2 типових); 28 статтях у наукових фахових виданнях України (з них 26 – одноосібні); 6 статтях у зарубіжних періодичних виданнях; 11 публікаціях – у збірниках матеріалів і тез конференцій (з них 4 – у зарубіжних виданнях). Загальний обсяг публікацій – 84,2 друкованого аркуша.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 457 сторінок, із них 403 сторінки основного тексту. Список використаних джерел охоплює 511 найменувань на 49 сторінках. Робота містить 13 таблиць та 3 рисунки на 11 сторінках (з них 1 таблиця і 3 рисунки на 5 повних сторінках). Дисертація має окремий том додатків (31 найменування) на 275 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми формування національно-культурної ідентичності студентів ВПНЗ, що виявляється в обґрунтуванні теоретичних й методичних основ зазначеного процесу і перевірці ефективності розробленої моделі формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Результати теоретичної та експериментальної роботи засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:
1. На основі філософсько-культурологічного та психолого-педагогічного аналізу наукових ідей визначено сутність та зміст дефініцій, які розкривають специфіку формування національно-культурної ідентичності особистості. З’ясовано, що особливість національно-культурної ідентичності українців в тому, що вона не може бути визначена ні як суто національна, ні лише як культурна. Підтверджено, що стосовно українського народу правомірним є вживання терміна „національно-культурна ідентичність”, в якому знаходить відображення органічне поєднання національних та культурних характеристик, властивих певному етапу історичного розвитку держави, народу, нації.
Визначено, що національно-культурна ідентичність особистості становить собою сукупність національних та культурних цінностей, почуттів, уявлень, поглядів, ідей, завдяки яким індивід усвідомлює свій історично зумовлений соціально-культурний локалітет в системі етнодиференційованого людства.
Це усвідомлене прийняття особистістю відповідних норм і зразків поведінки, ціннісних орієнтацій, поглядів і мови, розуміння свого „Я” з позиції усталених характеристик, які прийняті в певній етнічній групі, виявлення лояльності до них. Національно-культурна ідентичність виявляється у самоутотожненні себе з національно-культурними зразками та стереотипами суспільства; основним психологічним механізмом її формування є уподібнення.
2. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи проблеми формування національно-культурної ідентичності особистості: особистісно орієнтований, аксіологічний, культурологічний, компетентнісний наукові підходи. Зокрема, встановлено, що завдяки особистісно орієнтованому підходу уможливлюється формування пізнавальних, культурних, духовно-моральних і естетичних інтересів особистості, а також розвиток її цілісності й гармонійності). Згідно з аксіологічним підходом, акцентовано на ролі цінностей в осмисленні людиною культури, їхній специфіці як компонента культури й основних властивостей та ціннісних відносин; культурологічний підхід спрямований на обґрунтування загальнолюдського значення культури, виявлення та реалізацію сенсу культурних надбань для формування національно-культурної ідентичності особистості; компетентнісний підхід спрямований на розгляд національно-культурної ідентичності особистості як соціального за своєю сутністю феномену.
3. Схарактеризовано типи (національно-культурна індиферентність, національно-культурний нігілізм, національно-культурний егоїзм, національно-культурний ізоляціонізм), форми (імпліцитна, експліцитна, компліцитна, планетарна), функції (орієнтувальна; екзистенційна; інтегрувальна; трансцендентна), структуру національно-культурної ідентичності студентів (когнітивний, емоційний, конативний та аксіологічний компоненти).
Зазначено, що національно-культурну ідентичність студентів доцільно розглядати в трьох аспектах: як соціально-психологічний результат когнітивно-емоційних, конативних та ціннісних процесів ідентифікації студента з національною спільнотою; як мотиваційно-когнітивне ядро національної самосвідомості особистості; як надзвичайно важливий компонент у структурі загальної соціальної ідентичності особистості, невід’ємну частину „Я-образу” студента.
Національно-культурну ідентичність студентів визначено як складне системне особистісне утворення, що об’єднує національні та культурні цінності, почуття, уявлення, погляди, ідеї, зразки поведінки, яке формується засобом їхньої індентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності у вищих навчальних закладах.
4. Визначено критерії і відповідні показники сформованості національно-культурної ідентичності студентів. Показниками критерію „знання сутності національно-культурної ідентичності та ідентифікаційних характеристик особистості” визначено: знання про українську націю, українську державу, соборність, патріотизм; усвідомлення національних символів; уявлення про інші нації; усвідомлення української мови як рідної; уявлення про історичне минуле народу та територіальну тотожність; знання елементів традиційної культури; знання про міжетнічне та крос-культурне спілкування, етнічну самоідентифікацію; уявлення про національний характер. Показники критерію „емоційне переживання своєї належності до української нації”: переживання своєї належності до нації (почуття близькості з іншими членами нації, почуття національної згуртованості та національної солідарності); переживання етнонаціональних почуттів; наявність емоційних зв’язків між взаємодіючими індивідами. Показниками критерію „національно-культурна спрямованість особистості” визначено: національно зорієнтована діяльність; національно-культурна ініціація; національно-культурна диспозиція; національно-культурна атрибуція; совметральна національно-культурна диспозиція; національно-культурна атрибутивна поведінка. Показники критерію „ціннісне ставлення особистості до національно-культурної реальності”: засвоєння цінностей сімейно-рольової, етнокультурної, громадянської, політичної, стратифікаційно-статусної ідентифікації; системи термінальних та інструментальних цінностей, зокрема цінностей значущого іншого.
На основі схарактеризованих критеріїв і показників виявлено рівні (високий, середній, низький) сформованості національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
5. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено структурно-функціональну модель формування національно-культурної ідентичності студентів вищих навчальних закладів, складниками якої є мета, підходи, засоби, чинники, компоненти, етапи, форми й методи роботи, кінцевий результат.
Ідентифікаційно спрямована навчально-виховна діяльність студентів розглядалася як педагогічно організована взаємодія студентів із навколишнім світом, у процесі якої вони свідомо й цілісно опановували дійсність і, в силу своїх можливостей, впливали на неї та вдосконалювали себе.
Доведено, що становлення національно-культурної ідентичності студентів найбільш ефективно відбувалося завдяки впровадженню розробленої нами структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності студентів. При цьому ефективність реалізації зазначеної моделі зумовлювалася вдалим поєднанням певних видів ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності.
6. З урахуванням особливостей процесу формування національно-культурної ідентичності студентів визначено й обґрунтовано педагогічні умови формування національно-культурної ідентичності, серед яких: категоріальні (налагодження конструктивної взаємодії студентів з навколишнім світом, його вивчення, бажання та прагнення змінити себе); ціннісно-орієнтувальні (орієнтація студентів на національні та культурні цінності: загальнолюдські – збереження соціального та культурного середовища, позитивне ставлення до Землі як до унікальної екосистеми; соціоприродні – турбота про природне оточення; бережливе ставлення до культури, традицій, особиста відповідальність перед нацією; особистісні – любов до етнографії, звичаїв, канонів, обрядів, традицій, культури, готовність змінювати на краще навколишній світ); змістово-функціональні та процесуальні (забезпечення взаємозв’язку структурних складових діяльності – мотиваційно-цільової, організаційної, результативної тощо); типологічні (виконання студентами різних видів діяльності за цільовою спрямованістю, видовою структурою, згідно з умовами, рівнями і формами організації ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності).
Зазначені педагогічні умови було реалізовано за допомогою різних форм ідентифікаційно спрямованої навчально-виховної діяльності: профільні табори (зміни), екологічні рейди, експедиції, акції, походи, екскурсії; свята, фестивалі, виставки, конференції; змагання, конкурси, олімпіади, ігри тощо.
7. Розроблено програмно-методичне забезпечення формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Внесено в навчальні плани та впроваджено в навчальний процес підготовки спеціалістів та магістрів у вищих педагогічних навчальних закладах, перепідготовки фахівців на факультетах післядипломної освіти та на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів спецкурси „Становлення національно-культурної ідентичності в студентському віці”, „Національно-культурна ідентичність у сучасній історії ідей: методи, контексти та значення” та „Основи самоідентифікації студентів”.
Розроблено методичні рекомендації викладачам вищих навчальних закладів України щодо використання структурно-функціональної моделі формування національно-культурної ідентичності та реалізації цієї моделі у ідентифікаційно спрямованій навчально-виховній діяльності; упроваджено навчально-методичний посібник „Технологія формування національно-культурної ідентичності студентів вищих педагогічних навчальних закладів”.
Перспективи подальшого дослідження проблеми національно-культурної ідентичності ми вбачаємо у вивченні особливостей становлення такої ідентичності в контексті подальшого професійного зростання студентів у процесі життєдіяльності. Зокрема, глибшого вивчення потребують форми, функції та рівні національно-культурної ідентичності фахівців залежно від регіональних факторів майбутнього працевлаштування студентів та їх подальшого проживання. Також спеціального емпіричного дослідження потребують питання культурно-ідентифікаційних функцій освіти та їхнього впливу на формування національно-культурної ідентичності студентів.