Позур Наталія Зіновіївна. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів літію та мікрохвильової резонансної терапії у хворих на хронічний гастродуоденіт

Краткое описание

Позур Наталія Зіновіївна. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів літію та мікрохвильової резонансної терапії у хворих на хронічний гастродуоденіт: дисертація канд. мед. наук.: 14.01.02 / Івано-Франківська держ. медична академія. - Івано-Франківськ, 2003

Позур Н.З. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів літію та мікрохвильової резонансної терапії у хворих на хронічний гастродуоденіт. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2003.
У дисертаційній роботі представлені результати дослідженнь ендоскопічно-морфологічного стану слизової оболонки гастродуоденальної зони, моторної та кислототворної функції шлунка, вегетативного і психоемоційного статусів, медіаторного забезпечення функціонування регуляторних систем, вмісту літію в сироватці крові у хворих на хронічний гастродуоденіт. Встановлено, що процес вегетативної регуляції у хворих на хронічний гастродуоденіт здійснюється в режимі дисбалансу вегетативної нервової системи, а аналіз взаємозв’язку між особистісними характеристиками хворих на хронічний гастродуоденіт і характером перебігу захворювання дозволяє стверджувати, що психосоматична дезадаптація може бути компонентом патогенезу цієї патології. Виразність порушень нейрогуморального обміну є віддзеркаленням напруження адаптативно-пристосувальних реакцій, патогенетичним обгрунтуванням механізму реалізації впливу вегетативної і психоемоційної сфер. Низький вміст сироваткового літію може слугувати маркером розвитку дезадаптивних розладів і прогностичним критерієм більш важкого перебігу цього захворювання. Розроблені критерії ефективності застосування і покази до призначення літію карбонату і сеансів мікрохвильової резонансної терапії у хворих на хронічний первинний гастродуоденіт.

У дисертаційному дослідженні вивчено особливості хронічного гастродуоденіту у зв’язку із клінічними проявами, психоемоційним статусом та станом вегетативної регуляції; виділено два симптомокомплекси перебігу хронічного гастродуоденіту: синдром психоемоційних порушень і синдром вегетативної дистонії; на цій підставі апробовано комплекси лікування хронічного гастродуоденіту із включенням препаратів літію та мікрохвильової резонансної терапії.
Первинний гастродуоденіт (ПГД) та гастродуоденіт, пов’язаний із виразковою хворобою (ВГД), на відміну від гастродуоденіту на фоні інших захворювань шлунково-кишкового тракту (МГД), характеризуються низкою своєрідних анамнестичних, клініко-морфологічних та функціональних особливостей: зв’язком із гострими чи хронічними стресовими ситуаціями, переважними проявами у вигляді ерозивних форм, функціональними порушеннями за гіперацидним і гіперкінетичним типами.

У 94,69% хворих на первинний гастродуоденіт і у 97,5% хворих на гастродуоденіт, пов’язаний із виразковою хворобою, відмічається порушення вегетативного тонусу, реактивності та забезпечення діяльності, які слід кваліфікувати як клінічно виражений синдром вегетативної дистонії.
У 70,00% хворих на ПГД і ВГД має місце синдром психоемоційних порушень, який проявляється нейротизмом, високим рівнем ситуативної і особистісної тривожності, а також тривожним, іпохондричним і неврастенічним типами відношення до хвороби.
Перебіг ПГД та ВГД, на відміну від МГД, характеризується суттєвими відхиленнями медіаторного забезпечення вегетативної регуляції: збільшенням концентрації в сироватці крові ацетилхоліну, зниженням вмісту норадреналіну та серотоніну за відсутністю змін вмісту в крові адреналіну.
Запальні зміни слизової оболонки, гіперацидний та гіпермоторний синдроми у хворих на первинний гастродуоденіт та гастродуоденіт, пов’язаний із виразковою хворобою, супроводжуються та співвідносяться зі зниженням концентрації в крові позаклітинного мікроелементу літію.
Включення до лікувального комплексу при первинному гастродуоденіті карбонату літію та мікрохвильової резонансної терапії підвищувало ефективність лікування: скорочення термінів заживлення ерозій, нормалізація секреторної та моторно-евакуаторної функції, нівелювання психоемоційних порушень та порушень вегетативної рівноваги.