ПРАВА ЛЮДИНИ У ПРИРОДНО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ НЕОТОМІЗМУ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ ..................4

Розділ 1. Огляд літератури за темою та характеристика
методології дослідження………....................................................11
1.1. Характеристика джерел...........................................……….….11
1.2. Особливості методології дослідження.....................………....21

Розділ 2. Розвиток природно-правової думки
неотомізму у ХХ столітті...............................................................26
2.1. Загальна характеристика
соціального вчення католицизму....................................................26
2.1.1. Соціальна доктрина католицизму: поняття, документальні
дже¬рела, принципи формування та періодизація...........................26
2.1.2. Філософсько-правові погляди Томи Аквінського
як теоре¬тич¬на основа неотомістичного праворозуміння...............30
2.2. Еволюція природно-правової думки неотомізму.....................34
2.2.1. Природне право як природа суспільного порядку................34
2.2.2. Природне право як права людини..........................................41
Висновки до другого розділу…………………………………........62

Розділ 3. Теоретико-методологічні засади природно-правової доктрини
cучасного неотомізму.....................................................................64
3.1. Теоцентричний антропологізм……..........................................65
3.2. Етичний онтологізм…………………........................................75
3.3. Ціннісний телеологізм…………................................................79
3.4. Гносеологічний дуалізм……………....................………….....87
Висновки до третього розділу ……………………….....................96

Розділ 4. Сутнісні характеристики людини
як суб’єкта природних прав.………………….............................98
4.1. Гідність людини як ціннісна основа її правосуб'єктності......98
4.2. Свобода людини…………………………...............................112
Висновки до четвертого розділу…………..………………..........121

Розділ 5. Соціально-етичні принципи
як концептуальні основи прав людини ...................................124
5.1. Справедливість……………...…………..................................125
5.2. Солідарність…………………………………………….....…133
5.3. Субсидіарність…………………………………………….....138
5.4. Спільне благо…………………………………………....…...143
Висновки до п'ятого розділу………………………………......…148

Розділ 6. Загальна характеристика феномену прав людини................150
6.1. Проблеми природної правосуб'єктності
та природно-правового статусу людини ......................................150
6.2. Сутнісні ознаки та поняття прав людини..............................159
6.3. Система прав людини..............................................................172
Висновки до шостого розділу………………………....................178

Висновки ……………………………...…………………………………......181

Список використаних джерел …………………......………………..........190

ВСТУП

Актуальність теми. Прикметною особливістю сучасного етапу розвитку людства є глобалізація проблеми забезпечення і захисту прав та свобод людини.
У духовній сфері суспільного життя цей закономірний процес знаходить найбільш рельєфне відображення у створенні різноманітних “людиноцен-тристських” учень, теорій, концепцій – зокрема таких, котрі якраз і мають своїм безпосереднім об’єктом феномен прав людини. Так чи інакше, нині формується загальна теорія прав і свобод людини, що покликана, поряд з іншим, слугувати науковим підґрунтям проектування, схвалення й реалізації їх міжнародних (всесвітніх та регіональних) стандартів – актуальних орієнтирів політико-юридичної практики будь-якої держави.
Неодмінним чинником процесу конституювання означеної – найгуманістичнішої за своїм спрямуванням – галузі знань є відбір і використання кращих теоретичних здобутків із “праволюдинної” тематики, які сформувались у рамках певних філософських, наукових, ідеологічних, релігійних та інших духовних течій. Такі здобутки мають знаходити застосування й у національних доктринах прав людини та у відповідній державно-юридичній практиці.
Осторонь цих процесів не може залишатись і сучасна Україна. З огляду на на¬ведене, особливого значення набуває вивчення і врахування досвіду теоретичного та практичного розв’язання проблеми прав людини тими інституціями, котрі здійснюють (або здатні здійснювати) істотний вплив на етико-пра¬вову свідомість і реальну практику суспільства. Серед таких інституцій чіль¬не місце належить найчисельнішій із християнських конфесій та одному із най¬біль¬ших релігійних об’єднань світу – католицькій церкві, духовно-ідеологічна діяльність якої спирається на філософію неотомізму.
Важливим є й те, що католицизм був та й, у певному сенсі, нині залишається одним із чинників долучення України до європейського культурного, соціального та політико-правового простору. І, зокрема, тому, що католицька церква є такою структурою, котра виступає носієм систематизованого соціального вчення, що має понад сторічну історію. Ґрунтовність теоретичної розробки ідеологами католицизму етико-гуманістичних цінностей, у тому числі – природних прав людини, репрезентованих у його соціальній доктрині, є сьогодні широко визнаною.
Юридико-позитивістські методологічні настанови, під впливом яких пере-бувало вітчизняне правознавство радянського періоду, зумовили брак у ньому роз¬горнутих конструктивних досліджень природно-правових концепцій. Тому й у ни¬нішній українській юриспруденції евристичний потенціал сучасних природно-пра¬вових доктрин, до котрих належить і вчення католицької церкви про права людини, ще залишається недостатньо вивченим і використаним.
Деякі аспекти праворозуміння неотомізму привертали увагу вітчизняних до¬слідників (зокрема М. М. Алексєєва, М. Ю. Бабія, О. М. Величка, В. І. Га-рад¬жи, П. Р. Гу¬¬сака, В. Я. Дудкіна, В. К. Дяченка, М. В. Желнова, С. А. Калі-ніна, К. М. Кос¬тюка, П. Н. Костюка, А. А. Красикова, М. О. Ковальського, С. Н. Ла¬диві¬рової, О. Е. Лей¬ста, Б. О. Лобовика, О. А. Лукашової, С. І. Мак-симова, Н. В. Мак¬симової, Г. В. Мальцева, М. Ф. Мариновича, О. М. Ми¬ро-ненка, С. Г. Моїсеєнка, І. О. Му¬зички, В. С. Нерсесянца, Ю. С. Пивова¬рова, Ю. Т. Під¬лісного, М. А. Придворова, Ф. Г. Ов¬сієнка, В. О. Тума¬но¬ва, Б. О. Філі¬пова, В. О. Четверніна, О. Х. Юлдашева, П. Л. Яроць¬кого) та вчених далекого зарубіжжя (А. Ауера, Г. Вашкевича, С. Вітека, К. Вой¬тили, Дж. Браєна Гера, Д. Голенбаха, З. Грохолєвскі, Й. Гьофнера, Ш. Журне, М. Зем¬би, П. де Лобьє, А. Кноля, Й. Кондзели, А. Костя, М. Кромпеця, Й. Круціни, Ч. Кур¬рана, Ф. Мазурека, Ю. Майки, Ж. Марітена, Й. Меснера, Р. Міллера, Дж. Мюр¬рея, О. фон Нель-Бройнінга, М. Новака, З. Петері, В. Пивоварскі, Т. Плу¬жаньскі, А. Родзінскі, С. Сінхи, Т. Стиченя, Е. Топича, Ч. Стжешевскі, А. Шос¬тека, М. Шупака, П. Янецкі, Т. Ярошевскі та інш.) Однак у вітчизняній юри¬дичній науці комплексний аналіз католицької концепції прав людини поки що не здійснювався.
Між тим, як видається, саме такий аналіз може сприяти розвитку в Україні загальної теорії прав і свобод людини (зокрема уточненню й збагаченню її поняттєво-термінологічного апарату), з’ясуванню сучасних тенденцій формування й утвердження їх міжнародних стандартів.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планом наукової діяльності Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України в межах теми “Проблеми реалізації прав людини і громадянина в Україні у світлі європейських стандартів (загаль¬нотеоретичні та галузеві аспекти)” (номер державної реєстрації у Міністерстві освіти і науки України 0101V006665).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексна історична і загальнотеоретична характеристика концепції прав людини у контексті при-родно-правової думки неотомізму у ХХ столітті (на матеріалах католицького соці¬аль¬ного вчення) та з’ясування внеску неотомізму у наукове осмислення й о᬴рун¬тування сучасних світових та європейських стандартів прав людини.
Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати такі завдання:
- дати загальну характеристику соціальної доктрини католицизму, задля чого, передовсім, визначити поняття, джерела і принципи формування цього вчення та основні етапи його еволюції;
- дослідити історичний розвиток природно-правової думки неотомізму та встановити причини, умови й фактори, котрі вплинули на її сучасну змістовну динаміку;
- з’ясувати вихідні методологічні засади концепції прав людини у неотомізмі;
- проаналізувати зміст природно-правової доктрини неотомізму, зокрема визначити ті його антропологічно-правові положення, які складають теоретичну основу відповідної концепції прав людини, та розкрити природно-правові принципи соціальної етики неотомізму;
- подати загальнотеоретичну характеристику концепції прав людини у неотомізмі;
- розглянути ефективність і дієвість цієї концепції, задля чого визначити характер та ступінь її впливу на сучасну соціальну практику.
Об’єктом дослідження є праворозуміння неотомізму.
Предметом дослідження є концепція прав людини у соціальній доктрині католицизму ХХ ст. та її взаємозв’язок із сучасними тенденціями розвитку й осмислення інституту прав людини.
Методи дослідження. Комплексний характер досліджуваної проблеми, її зна¬ходження, так би мовити, “на стику” декількох суспільних наук – передовсім, наук юридичних (загальної теорії права та держави, історії політико-пра¬вових учень, філософії права, правової антропології), а також таких дисциплін, як соціальна філософія та релігієзнавство, – зумовили й обрання відповід¬ної методології та методів дослідження.
Теоретико-науковим фундаментом даної роботи слугували положення діа-лектики та соціального детермінізму. Водночас вихідним світоглядно-методологічним постулатом, покладеним в основу дисертаційного дослідження, стало визнання сутнісним виміром будь-яких правових явищ – насамперед прав людини – саме етико-антропологічного аспекта. При цьому дослідження виконувалося з позицій поміркованого етичного релятивізму та світоглядно-ціннісного плюралізму, що дало можливість неупереджено, без ідеологічної заангажованості, проаналізувати неотомістичну концепцію прав людини, виявити її евристичний потенціал, а також притаманні їй методологічні обмеженості.
Поряд із цим, у дослідженні застосовувався метод герменевтичного аналізу (зокрема для з’ясування змісту менш зрозумілого тексту шляхом порівняння його із текстом більш зрозумілим і логічно пов’язаним із першим) та метод контекстуалізації, котрий дозволив враховувати вплив історико-соціальних і політико-ідеологічних чинників на зміст природно-правових положень католицизму.
Використовувались також й інші загальнонаукові (дедукція, індукція, аналіз, синтез, порівняння) та окремі спеціальнонаукові (юридичні, антропологічні, релігієзнавчі) дослідницькі підходи.
Зокрема за допомогою методу порівняння вивчалась історична динаміка природно-правової доктрини неотомізму.
Шляхом індукції та абстрагування встановлювались найважливіші зміс-товні елементи неотомістичної концепції прав людини та визначались її методологічні принципи.
Методом дедукції виявлявся вплив зазначених методологічних настанов на окремі “праволюдинні” положення соціальної доктрини католицизму.
На основі аналізу та синтезу формулювались дефініції понять прав людини згідно із неотомістичною доктриною, а також і деяких основних понять загальної теорії прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній загальнотеоретичній юридичній науці здійснено системний аналіз неотомістичної концепції прав людини. Таке дослідження дозволило сформулювати низку положень, котрі, як видається, характеризуються певною науковою новизною, а тому виносяться на захист.
Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у наступному:
- систематизації особливостей розвитку природно-правової ідеології неотомізму у ХХ ст.;
- виявленні сутнісних ознак прав людини у природно-правовій доктрині неотомізму та виокремленні серед цих ознак первинних і похідних;
- встановленні впливу визначальних методологічних засад неотомістичного праворозуміння на специфіку католицької концепції прав людини;
- інтерпретації поняття гідності людини в аспекті неотомістичної природно-правової думки та розкритті його евристичних можливостей;
- формулюванні дефініції поняття прав людини відповідно до праворозуміння неотомізму;
- загальнотеоретичному визначенні понять прав людини, природно-правового статусу людини та природної правосуб’єктності людини;
- пропозиціях щодо законодавчого закріплення в Україні засад субсидіарності (допоміжності) та спільного блага;
- виявленні внеску природно-правової доктрини католицизму у загальноцивілізаційний процес осмислення антропологічних основ прав людини та впливу міжнародно-правової ідеології прав людини на соціальну доктрину католицизму.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження здатні, по-перше, сприяти подальшій розробці загальної теорії прав людини, удосконаленню її поняттєво-термінологічного інструментарію.
По-друге, вони можуть застосовуватись для обґрунтування пропозицій щодо оптимізації законодавчого закріплення загальних засад юридичного регулювання у галузі прав людини і громадянина.
По-третє, їх можна використовувати у навчальному процесі при викладанні курсів загальної теорії права і держави, прав людини, філософії права, історії політичної і правової думки, правової антропології, а також філософ¬ської антропології, соціальної філософії, релігієзнавства. Вони також можуть виявитись корисними у діяльності, спрямованій на виховання шанобливого ставлення до гідності і прав людини, на формування толерантної поведінки у суспільстві, у міжкультурному та міжконфесійному діалозі й у розвитку ідеологічного плюралізму в Україні.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України.
Основні положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження оприлюднено у доповідях на міжнародних наукових конференціях: “Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи” (Львів, 9–11 листопада 2000 р.) (тези опубліковані), “Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти)” (Київ, 15–16 березня 2001 р.) (тези опубліковані), “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, 9 жовтня 2001 р.), “Історія релігій в Україні” (Львів, 20–24 травня 2002 р.) (тези опубліковані), “Свобода релігії і національна ідентичність – світовий досвід та українські проблеми” (Київ, 21–22 жовтня 2002 р.) (тези опубліковані), а також на регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 14 лютого 2002 р.) та всеукраїнській науковій конференції “Проблеми методології правової науки” (Харків, 13–14 грудня 2002 р.)
Публікації. За темою дисертації опубліковано десять наукових праць, у тому числі п’ять – у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено вирішення наукової задачі, котра полягає у тому, щоби на основі опрацювання сучасних досягнень загальної теорії права та держави, теорії прав людини, історії політичних та правових учень, а також філософії права подати комплексну характеристику сучасної неотомістичної концепції прав людини, відображеної у документах та інших джерелах католицького соціального вчення. Це дозволило виявити можливості вико-ристання цієї концепції для розвитку загальної теорії прав людини та для додаткового обґрунтування їх міжнародних стандартів.
Виконане дослідження дало змогу дійти наступних висновків:
1) Найважливішими проявами еволюції природно-правової думки неотомізму у ХХ ст. є:
-гуманізація змісту природного права, котра стала можливою завдяки персоналістичній “суб'єктивації” природного права у поєднанні з поширенням дії принципу правової рівності на усіх людей;
-універсалізація вчення про права людини, що проявилась у переході від підтримки прав окремих соціальних груп до обстоювання власне прав людини - тобто прав, розглядуваних на загальноантропному рівні;
-розширення каталогу визнаних католицизмом прав людини, найважливішим проявом чого стало визнання права на релігійну свободу;
-зміни в інтерпретації основоположних соціально-економічних прав, спрямовані загалом на розширення прав найманих робітників та обмеження прав власників засобів виробництва;
-систематизація вчення католицизму про права людини, відображенням якої стало об’єднання їх у певні групи відповідно до характеру потреб і сфер життєдіяльності людини та їх своєрідна кодифікація у спеціальних документах - енцикліці Івана ХХІІІ “Pacem in terris” (1963), і документі понтифікальної комісії “Справедливість у світі” - “Церква і права людини” (1974);
-"динамізація" неотомістичної природно-правової доктрини, котра стала можливою завдяки доповненню її “дедуктивної” метафізичної антропології та соціології "індуктивним" історико-соціальним емпіричним аналізом.
2) Природно-правова доктрина неотомізму у методологічному аспекті спирається на ціннісний теолого-метафізичний підхід до права і прав людини. Вихідними філософсько-методологічними засадами праворозуміння сучасного неотомізму є: теоцентричний антропологізм, етичний онтологізм, об'єк-тивістський телеологізм та гносеологічний дуалізм (останній проявляється у трьох аспектах: дуалізм lex divinaе та lex naturalis як нормативних джерел пізнання прав людини; дуалізм моральної свідомості та офіційної соціальної доктрини католицизму як форм об’єктивації такого пізнання; дуалізм апріорно-фідеїстичного способу обґрунтування прав людини та соціально- емпіричного способу їх змістовного наповнення).
3) Вплив розглянутих методологічних підходів на особливості концепції прав людини у сучасному католицизмі знайшов свій прояв у наступному.
Теолого-метафізичний підхід визначає надприродну зумовленість прав людини. Телеологізм зумовлює загальну детерміністичність католицької концепції свободи, а також такі її особливості, як: онтичний пріоритет трансцендентних релігійних обов’язків щодо прав людини; протиставлення негативістському ("ліберальному") розумінню свободи як “свободи від чогось” позитивної етичної інтерпретації свободи як "свободи для"; онтологічний пріоритет вищої моральної необхідності перед свободою вибору та свободою волі. Розгляд прав людини у контексті релігійної соціальної етики спричинює те, що на перший план у неотомістичній доктрині висуваються принципи морально відповідального користування свободою, взаємозумовленості прав людини та її релігійно-моральних обов’язків. Дуалізм моральної свідомості та офіційної доктрини католицизму як форм об’єктивації прав людини призводить до інституціоналізації вимог природного права, перетворюючи останнє із “права, вписаного у природу людини”, на позитивне моральне право католицької церкви та максимально зближуючи його із об'єктивним юридичним правом. Соціально-емпіричний же підхід до пізнання прав людини зробив можливим визначення й відображення об'єктивної конкретно-історичної зумовленості змісту прав людини, якою спричинюється декотра змістовна “динамічність” цієї категорії; визнання необхідності постійного аналізу соціальних змін задля уточнення змісту прав людини та шляхів їх реалізації у конкретних суспільно-історичних умовах; з’ясування соціальних передумов взаємопов’язаності усіх прав людини.
4) Окремі методологічні підходи неотомістичної природно-правової доктрини можуть бути ефективно використані у подальшій розробці основ загальної теорії прав людини як структурного підрозділу загальної теорії права та держави. Такими підходами здатні слугувати, зокрема, антропоцентризм і соціально-емпіричне пізнання прав людини.
5) В рамках неотомістичного праворозуміння здійснюється релігійна філо¬соф¬сько-антропологічна, етико-правова та соціально-аксіологічна контек-стуалі¬зація прав людини. До теоретико-методологічних переваг такого підходу можна віднести концептуальну цілісність етико-антропологічної аргументації прав людини і спробу дати відповіді на питання щодо буттєвих основ цих прав, а також виявити й відобразити моральні, духовно-змістовні аспекти права як сутнісні, іманентні властивості цього явища. Завдяки цьому, католицизмом пропонується внутрішньо несуперечливе розв’язання цих чи не найважливіших для праворозуміння проблем. Поряд із тим, не можна не звернути увагу й на проблематичність обгрунтування природності деяких приписів католицької релігійної етики.
6) Для сучасного неотомізму характерна багатоаспектна інтерпретація прав людини. Так, зокрема, права людини осмислюються як:
-антропно-правова (особова) реальність, котра вимагає суспільного визнання, морального шанування та юридичного закріплення;
-моральні вимоги, що спрямовані на соціальну об’єктивацію справедливості в усіх сферах людського існування і як такі повинні становити моральний зміст позитивного права;
-як сукупність етико-релігійних вимог щодо умов, котрі необхідні для соціального втілення (актуалізації) трансцендентної гідності людини у конкретно-історичній ситуації;
-об’єктивна мета суспільного порядку (спільне благо); засіб створення особоцентричного суспільного ладу, який відповідатиме боговстановленому;
-умова справжнього миру на землі;
-основа для об’єднання усього людства;
-критерій для оцінки гуманістичності тих чи інших суспільно-політичних явищ.
7) Специфіка сучасної католицької доктрини прав людини полягає у наступному:
-поєднанні сакрального обґрунтування прав людини із емпірико-соціологічним аналізом соціальних передумов порушень прав людини;
-доповненні міжнародного (“світського”) каталогу прав людини такими правами, як право на інтегральний розвиток, право на участь у суспільному житті, на мирне життя (“інтегральні” права), на природний спосіб народження, право померти у природний спосіб, право зачатої людини на народження (вітальні (біотичні) права), право на економічну ініціативу, на справедливу участь у користуванні матеріальними благами, права самотніх на необхідну допомогу, “права убогих” на отримання “із багатства інших”, у разі крайньої необхідності, необхідних для себе матеріальних благ (соціально-економічні права);
-запровадженні специфічних релігійно-етичних обмежень свобод людини (заборони у сферах особистої свободи, медичних практик та наукових досліджень: заборона розлучення; біоетичні заборони - неприпустимість абортів, еутаназії, самогубства, штучної контрацепції, клонування людини та інш.);
-встановленні принципів ціннісно-ієрархічних співвідношень між окремими правами людини;
-встановленні первинності (пріоритету) “соціальних” та релігійних обов’язків щодо однойменних прав людини;
-наголошуванні на ідеологічно-виховних підвалинах забезпечення прав людини,
-розробці соціально-етичних засад комплексної реалізації прав людини (справедливість,солідарність, субсидіарність, спільне благо).
8) У соціальній доктрині католицизму постійно присутніми та найбільш розробленими є соціально-економічні права (право власності, право на працю та супутні йому права на справедливу оплату праці, на достатній життєвий рівень тощо), а також так звані “права убогих”; далі, права людини, що стосуються особистого та сімейного життя, та вітальні (біотичні) права: право на життя, на народження, на природний спосіб народження, на природну смерть.
9) Сутнісні ознаки прав людини, відповідно до свого місця у католицькій системі аргументації, можуть бути розподілені на дві групи: первинні та похідні.
До перших належать:
-боговстановленість;
-закоріненість у трансцендентній гідності людини;
-антропність (природність);
-інтерсуб'єктний характер;
-релігійно-мо¬ральна нормативність;
-соціально-персоналістичне призначення;
-соціокуль¬турно-історична зумовленість;
-необхідність державно-юридичного забезпечення.
До похідних же ознак прав людини у католицькому соціальному вченні можна включити наступні:
-непорушність;
-універсальність;
-абсолютність;
-невід’ємність;
-інтегрованість;
-рівність для усіх людей;
-похідний характер прав людини від її релігійних обов'язків.
10) Права людини у природно-правовій доктрині неотомізму відіграють соціально-аксіологічну (вказівка на соціально-етичні цінності), соціально-інтегративну (засіб об’єднання суспільства в єдине ціле), соціально-комунікативну (політичну) (засіб діалогу католицької церкви зі світськими інституціями) функції. При цьому саме остання функція визначає ту роль, котру відіграють права людини у соціальній практиці католицизму.
11) Евристичне значення неотомістичної концепції гідності людини полягає у можливості теоретичного обгрунтування незмінної буттєвої основи прав людини та історичного динамізму самих прав людини як вимог трансцендентної людської гідності у змінюваних соціальних умовах. Весь комплекс прав людини розглядається як сукупність етико-релігійних вимог щодо умов, необхідних для соціального втілення (актуалізації) трансцендентної гідності людини в конкретно-історичній ситуації. Окрім цього, зазначена концепція підтверджує, що теоретичне обгрунтування непорушності людської гідності та прав людини, а також правової засади рівності може бути здійснене лише шляхом розкриття змісту людської гідності на основі відповідної антропології.
12) Неотомістичне трактування принципів свободи та справедливості як природно-правових засад характеризується диференційованим підходом до інтерпретації цих категорій. Він враховує багатозначність розглядуваних понять і підтверджує необхідність їхньої змістовної конкретизації як у позитивній державній правотворчості, так і у правозастосуванні. З іншого боку, у неотомізмі диференційований підхід до розуміння справедливості свідчить про неможливість її соціально-змістовної уніфікації, котра – внаслідок цього – не виходить за межі лише формально-правової рівності.
13) Сучасний неотомізм репрезентує багаторівневий підхід до категорії свободи, за якого домінуючим аспектом її осмислення виступає внутрішній, духовний зміст цього явища. Неотомістичне розмежування "земного" (соціального) та трансцендентного (духовного) аспектів свободи демонструє діалектичний взаємозв'язок між правовими та позаправовими (антропологічними й духовними) аспектами свободи. Це дозволило, не відмовляючись від концепції “істинної свободи”, визнати земну цінність соціальної свободи та відповідного юридичного права. У такий спосіб неотомізм вирішив задачу розмежування мінімальної та максимальної правової антропологій і створив одну із філософсько-теоретичних концепцій християнського лібералізму.
14) Етичні принципи організації суспільства, у якому права людини можуть знайти належну реалізацію, відображено у неотомізмі засадами справедливості, солідарності, субсидіарності та спільного блага. У сфері прав людини ці принципи видаються настільки універсальними й суттєвими, що заслуговують на закріплення у національних конституціях (прикладом цьому може слугувати чинна Конституція Республіки Польща (ст. 1). Тому було б доцільно винести на обговорення пропозицію про закріплення деяких із цих принципів і в Конституції України. У ній ці засади могли би формулюватись наступним чином:
"Публічно-правове регулювання суспільних відносин в Україні ґрунтується на принципах допоміжності (субсидіарності) та спільного блага.
До компетенції вищих та центральних органів державної виконавчої влади належить виконання лише тих функцій і завдань, котрі не можуть бути самостійно виконані підпорядкованими їм органами державної влади, а також тих, котрі в інтересах спільного блага мають виконуватись виключно вищими та центральними органами державної виконавчої влади.
До компетенції місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належить виконання лише тих функцій і завдань, які не можуть бути самостійно виконані іншими учасниками суспільного життя, не наділеними владними повноваженнями, а також тих завдань і функцій, котрі в інтересах спільного блага повинні виконуватись виключно місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування".
15) В результаті дослідження неотомістичної природно-правової концепції стало можливим запропонувати визначення деяких загальнотеоретичних понять задля удосконалення категоріально-термінологічного апарату сучасної загальної теорії прав людини.
Так, права людини – це антропно зумовлені моральні вимоги (праводомагання), об’єктами яких є умови вільного розвитку людини, що визначаються як універсальними, так і конкретно-історичними обставинами її існування та обмежуються спільним благом.
Природно-правовий статус людини – це сукупність її невід'ємних (природних) прав та обов'язків.
Природна правосуб'єктність людини – це антропосоціально зумовлена властивість людини бути суб’єктом невід’ємних прав, актуалізована в її природно-правовому статусі. Вона є правовою характеристикою людини, що грунтується на її самоцінності як істоти, котра потребує розвитку задля розкриття своєї специфічної людської сутності (природи).
16) Природно-правова доктрина неотомізму зробила певний внесок у теоретичне осмислення й обґрунтування сучасних світових та європейських стандартів прав людини. Таким внеском можна вважати насамперед ідею гідності людини як фундамента її невід'ємних прав. Своєю чергою, соціальне вчення католицької церкви зазнало впливу міжнародної ідеології прав людини, відображеної у відповідних політико-правових документах. Це знайшло свій вияв у запровадженні в основні документи соціальної доктрини католицизму того "праволюдинного" категоріально-термінологічного апарату, який сформовано у міжнародно-правовій практиці.
17) Дієвість неотомістичної концепції прав людини визначається як впливом останньої на національне законодавство окремих держав Європи і на міжнародні політико-правові документи, так і, опосередковано, на практику формування громадянського суспільства й розбудови соціальної держави в окремих посттоталітарних країнах (повоєнні ФРН та Австрія), а також на розвиток демократизаційних процесів 1970-1980-х рр. у низці “католицьких” країн Європи (Іспанія, Польща, Португалія, Угорщина), Південної та Центральної Америки (Аргентина, Бразилія, Гватемала, Домініканська Республіка, Панама, Парагвай, Сальвадор, Чилі), а також у країнах Східної Азії (Південна Корея й Філіппіни) та Південної Африки (Південно-Африканська Республіка).
З огляду на обмежений обсяг дослідження, деякі аспекти проблематики прав людини у неотомістичній природно-правовій думці не змогли отримати у ньому повного розкриття (так, предметом детального розгляду не був зміст та обсяг окремих прав людини у неотомізмі). Загальнотеоретична спрямованість дисертації зумовила й те, що у ній також не розглядалась низка важливих аспектів соціальної практики католицизму у царині прав людини (зокрема, політико-правова діяльність держави-міста Ватикан та католицьких політичних партій і рухів, проблема забезпечення прав людини у внутрішньоцерковних відносинах тощо). Усі ці питання потребують окремого наукового аналізу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. – 1992. – № 6. – С. 30-45.
2. Абдулаев М. И. Личность в христианской традиции миропонимания // Меж-вузо¬в¬ская научно-практическая конференция «Православие и правоохранительная деятельность в России» // http: //www/ibif.nm.ru/conferences/mvd/abdulaev.hthtm
3. Академічне релігієзнавство: Підручник / За ред. А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862с.
4. Алексеев Н. Н. Основы философии права. – СПб.: Лань, 1999. – 256с.
5. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752с.
6. Аннерс Э. История европейского права: Пер. со швед. / Ин-т Европы. – М.: Наука, 1996. – 395с.
7. Бабій М. Ю. Свобода совісті: православна, католицька та протестантська інтерпретації // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність – сві¬то¬вий досвід та українські проблеми. Науковий щорічник / За ред. А. Ко¬лод¬но¬го і М. Бабія. – К., 2002. – С. 66–71.
8. Бадджо А. - М. Християнське соціальне вчення: ідентичність та методологія // Соціальна доктрина церкви: Зб. статей. – Львів: Свічадо, 1998. – С. 68–73.
9. Баллестрем К. Г. Церковь и демократическая культура: проблемы адаптации и конфликты // Вопросы философии. – 2002. – № 1. – С. 67–77.
10. Бандзеладзе Г.Д. О понятии человеческого достоинства. – Тбилиси: Мецничреба, 1979. – 320с.
11. Баранов П. П. Смоленский М. Б. Антропономия как наука об общих закономерностях взаимоотношений права и личности // Матер. междунар. научн. конф. "Тенденции развития правовых систем стран СНГ" (22–23 апреля 1998 г.) / РЮИ МВД России. – Ч. 1. – Ростов-на-Дону, 1998. – С. 5–11.
12. Баум Г. Приоритет труда: Комментарий к энциклике папы Иоанна Павла ІІ "Лаборем экзерценс" // Социально-этические проблемы в религиозном правосознании / Обзор Ю. Куфтырева. ИНИОН. – М., 1987. – С. 149–156.
13. Баумгартнер Х. М. Философская концепция для Европы // Актуальные проблемы Европы (2000 – 1). Образ Европы: оценки и дискуссии: Реф. сб. / РАН, ИНИОН. – М., 2000. – С. 8–19.
14. Бог, багатий милосердям (''Dives in misericordia''). Енцикліка Вселенського Архі¬єрея Івана Павла ІІ. – Львів: Місіонер, 1999. – 62с.
15. Боргош Ю. Фома Аквинский: Пер. с польск. – М.: Мысль, 1966. – 183с.
16. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юридическая литература, 1950. – 228с.
17. Бриндак І. Римські архиєреї ХХ століття // Жива вода. – 2001. – № 7. – С. 4–5.
18. Букреев В. И., Римская И. Н. Этика права: от истоков этики и права к мировоз¬зрению: Учебное пособие. — М.: Юрайт, 1998. — 336с.
19. Булгаков В. В. Концепция справедливости в праве: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ин-т права Тамбовск. гос. ун-та. – Белгород, 2001. – 20с.
20. Бургете А. Р. Современный томизм // Современный объективный идеализм. Кри¬ти¬чес¬кие очерки / Под ред. Г.А. Курсанова. – М.: Мысль, 1963. – С. 42–56.
21. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
22. Вальверде К. Философская антропология: Пер. с исп. — М.: Христианская Россия, 2000. — 411с.
23. Ванже А. Рим и Москва. 1900– 1950 / Обз. В. Г. Эзрина // Папство в современном мире. Реф. сб. / ИНИОН. – М., 1989. – С. 124–125.
24. Ватикан и теология освобождения / Обз. С. В. Дерюгина // Папство в современ¬ном мире: Реф. сб. / ИНИОН. – М., 1989. – С. 62–78.
25. Ваторопин А. С. Религиозный модернизм и постмодернизм // Социологические исследования. – 2001. – № 11. – С. 84–92.
26. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. – Рига: Изд-во Латвийского ун-та, 1976. – 156с.
27. Великович Л. Н. Религия и социальные проблемы современности. – М.: Наука, 1978. – 278с.
28. Великович Л. Н. Современный капитализм и религия. – М.: Политиздат, 1984. – 238с.
29. Величко А. М. Христианство и социальный идеал (философия, право, социо¬ло¬гия индустриальной культуры): Научн. изд. / Санкт-Петербургский ун-т МВД России / Под ред. В. П. Сальникова. – СПб. - М., 2000. – 544с.
30. Вельяминов Г. М., Семенов В. С. Бог и право (много- или однополярный мир) // Московский журнал международного права – 1999. – № 3. – С. 28–40.
31. Виллей М. Диалектика и естественное право // Право ХХ века: идеи и ценности: Сб. обз. и реф. / РАН, ИНИОН. – М., 2001. – С. 221–227.
32. Виноградов Г. Соціальна природа істини і роль церкви в її пізнанні // Церква і со¬ці¬альні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. Матер. міжнар. конф.– Львів: Світ, 1993. – С. 217–225.
33. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалис-тичес¬ком обществе. – М.: Мысль, 1979. – 138с.
34. Відкупитель людини. Енцикліка Вселенського Архієрея Івана Павла ІІ. – Торон¬то¬ – Рим: Місіонер, 1989. – 152с.
35. Войтила К. Суб’єктність і «те, що не піддається редукції» в людині // Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Львів: Свічадо, 2000. – С. 19–29.
36. Войтила К. Участь чи відчуження? // Досвід людської особи: Нариси з філософ¬ської антропології. – Львів: Свічадо, 2000. – С. 245–259.
37. Всеобщая декларация о геноме человека и правах человека (11 ноября 1997 г.) // Социально-правовые аспекты клонирования человека. – Одесса: ЛАТСТАР, 2001. – С. 191–204.
38. Вступая в новое тысячелетие ("Novo millennio ineunte"). Апостольское послание папы Иоанна Павла II епископату, духовенству и мирянам на завершение Вели¬кого Юбилея 2000 года // Roma locuta: Документы Апостольской Столицы. Приложение к газете "Свет Евангелия" // http: //www.catholic.ru
39. В уважении прав человека заключается смысл подлинного мира. Послание Его Святейшества Папы Иоанна Павла ІІ ко Всемирному дню мира 1 января 1999 года // http: //www. agnuz. іnfo/holy.php?header=messages
40. Гайдис А. А. Католический клерикальный антикоммунизм: критический анализ философской и социально-политической проблематики. – Вильнюс: Минтис, 1982. – 311с.
41. Гальцева Г. А. Католическая панорама // Социальные идеи христианства в ХХ веке: Сб. обзоров / ИНИОН. – М., 1989. – С. 10–30.
42. Галянтич М., Коваленко Г. Захист честі, гідності та ділової репутації // Юридич¬ний вісник. – 1998. – № 47. – С. 2–8.
43. Гантінгтон С. П. Релігія і третя хвиля // Релігійна свобода і права людини: бого¬слов¬ські аспекти: У 2 т. – Львів: Свічадо, 2000. – Т. 1. – С. 17–40.
44. Гараджа В. И. Католический модернизм и неотомизм // Католицизм и современ¬ная идеологическая борьба. Материалы научн. конф. (Вильнюс 11– 12 де¬кабря 1975 г.) / Ин-т истории / Редкол.: А. Гайдис и др. – Вильнюс, 1975. – С. 152–173.
45. Гегель Г. В. Ф. Философия права. – М: Мысль, 1990. – 256с.
46. Гер Дж. Браєн. Католицизм і демократія: конфлікт, зміни та співпраця // Релігій¬на свобода і права людини: богословські аспекти: У 2 т. – Львів: Свічадо, 2000. – Т. 1. – С. 201– 219.
47. Голенбах Д. Розвиток римо-католицької теорії прав людини // Релігійна свобода і права людини: богословські аспекти: У 2 т. – Львів: Свічадо, 2000. – Т. 1. – С. 141–201.
48. Государственное право Германии: В 2 т.: Пер. с нем. / Под ред. Й. Иензее, П. Кирх¬хофа. – М.: Изд. группа ИНФРА М – КОДЕКС, 1994. – Т. 1. – 304с.
49. Гражданское право. Учебник. В 3 т. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Тол¬стого. – М.: Проспект, 1998.– Т. 1. – 632с.
50. Грене И. Энциклика «Соллицитудо реи социалис» // Революция в церкви? (Тео¬ло¬гия освобождения. Документы и материалы). – М.: Международные отношения. – 1990. – С. 93–95.
51. Григорьян Б. Т. Философская антропология. Критический очерк. – М.: Мысль, 1982. – 188 с.
52. Григулевич Й. Р. Папство: століття XX. – К.: Політвидав України, 1988. – 543с.
53. Губман Б. Л. Современная католическая философия: человек и история: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1987. – 190с.
54. Гуревич П. С. Философская антропология: Учебное пособие. — М.: Вестник, 1997. — 448с.
55. Гусак П. Етика і політика: альтернатива чи консонанс? // “Ї”. – Незалежний культуро¬логічний часопис. – 2001. – № 22. – С. 161–171.
56. Гусак П. Моральні підстави засудження Церквою абортів, евтаназії та допоміж¬них реп¬родуктивних технологій. Матеріали III-го Архиєпархіального Собору Львів¬ської Архиєпархії УГКЦ «Ісус Христос – джерело відродження україн¬ськго народу» (26–30 грудня 2001 р.) // http: //www.ugcc.org.ua/ukr/sobor/eparchial/lviv/husak/ – –
57. Гусейнов А. А. Философский анализ явлений духовной культуры: теоретический и исторический аспекты. – М.: Мысль, 1984. – 300 с.
58. Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мысль, 1987. – 589с.
59. Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення: Пер. з нім. – Львів: Свічадо, 2002. – 304с.
60. Данилів В.– Ю. Солідарність і солідаризм: Пер. з нім. – К.: Видавничий дім “KM Akademia”, 2000. — 152с.
61. Декларация о религиозной свободе // Второй Ватиканский Собор: Конституции. Дек¬ре¬ты. Декларации. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1992. – С. 437–453.
62. Декларация об отношении Церкви к нехристианским религиям // Второй Вати¬кан¬ский Собор: Конституции. Декреты. Декларации. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1992. – С. 429–437.
63. Декрет о средствах социального сообщения // Второй Ватиканский Собор: Кон¬сти¬туции. Декреты. Декларации. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1992. – С. 155–171.
64. Десять заповедей. Ассизский декалог о мире. Письмо Святейшего Отца всем главам государств и правительств 24 февраля 2002 г. // http: //www. agnuz. іnfo/holy.php?header=letters
65. Джероза Л. Каноническое право в католической церкви: Пер. с итал. — М.: Хри¬с¬тианская Россия, 1999. — 379с.
66. Димин М. Труд и собственность в католической доктрине // http: www/transport.ru
67. Догматическая конституция о Церкви "Свет народам" // Второй Ватиканский Со¬бор: Конституции. Декреты. Декларации. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1992. – С. 11–22.
68. Договор между Святым престолом и Королевством Италия от 11 февраля 1929 г. Кон¬ституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 1. – C. 235–241.
69. Долгов К. М. Критика основных методологических и гносеологических приемов неотомизма // Критика современных буржуазных этических концепций / О. Г. Дробницкий, Т. А. Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1967. – С. 422–466.
70. Дробницкий О. Г. Проблемы нравственности. – М.: Наука, 1977. – 333с.
71. Дудкин В. Я. Теологические интерпретации перспектив прав человека // Права человека в современной религиозной мысли Запада: Научно-аналит. обзор / РАН, ИНИОН. – М., 1992. – С. 40.
72. Дяченко В. К. Критика теоретических основ неотомистского учения о ес-тес¬твенном праве: Автореф. дис. …канд. филос. наук: 625 / МВТУ. – М., 1969. –17с.
73. Енцикліка "Evangelium vitae" Святішого Отця Йоана Павла ІІ до єпископів, священників і дияконів, ченців і черниць, світських католиків та до всіх людей доброї волі про вартість і недоторканність людського життя. – Ватикан: Ватик. друкарня, 1995.– 159с.
74. Енцикліка "Fides et Ratio" Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Като¬лиць¬¬кої Церкви про співвідношення віри й розуму. – К. - Львів: Кайрос; Свічадо, 2000. – 150с.
75. Енцикліка до преподобних братів патріярхів, примасів, архиєпископів, єпис¬ко¬пів і інших ординаріїв, що в мирі і єдності жиють з Апостольською Столи¬цею, Йо¬го Свя¬тості Нашого Отця Пія ХІ з Божого провидіння Папи про християнське под¬ружжя з углядненням теперішніх відносин, потреб, блудів і проступків в ро¬дині і в суспільности. – Львів: накл. Львівськ. митрополич. ординаріяту, 1931. – 44с.
76. Енцикліка Його Святості Отця Нашого Пія, Божим провидінням Папи ХІ про хрис¬тиянське виховання молоді. – Львів: накл. Львівськ. митрополич. орди¬на¬рі¬я¬ту, 1930. – 30с.
77. Ерде П. Церковне конституційне право: Пер. з угорськ. — Львів: Свічадо, 1998. — 156с.
78. Етика. Навч. посібник / Т. Г. Абєліна, В. В. Єфіменко, О. М. Лінчук та ін. – К.: Либідь, 1992. – 328с.
79. Желнов М. В. Критика гносеологии современного неотомизма. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 359с.
80. Журне Ш. Христианские требования в политике: Пер. с франц. – К.: Дух и Литера, 1998. – 465с.
81. Загальна декларація прав людини (ООН, 1948) // Права людини. Міжнародні до¬го¬во¬ри України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
82. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (1 августа 1975 г.) (Извлечения) // Свобода совести, вероисповедания и рели¬гиоз¬ных организаций: Положения конституций постсоциалистических стран, госу¬дарств Западной Европы, США, Канады, Японии, международных правовых до¬ку¬ментов. – К.: Отд– ние религиоведения Ин-та философии НАН Украины, 1996. – С. 74–75.
83. Закон об источниках права от 7 июня 1929 г. / Конституционные акты госу¬дарства Город Ватикан // Конституции буржуазных государств Европы / Сост. Ф. А. Кублицкий. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – С. 128–138.
84. Закон об общественной безопасности от 7 июня 1929 г. / Конституционные акты государства Город Ватикан // Конституции буржуазных государств Европы / Сост. Ф. А. Кублицкий. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – С. 157–159.
85. Закон об экономической, торговой и профессиональной организации от 7 июня 1929 г. / Конституционные акты государства Город Ватикан // Конституции бур¬жуазных государств Европы / Сост. Ф. А. Кублицкий. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – С. 152–156.
86. Закон о праве гражданства и праве пребывания от 7 июня 1929 г. / Конститу¬ционные акты государства Город Ватикан // Конституции буржуазных госу¬дарств Европы / Сост. Ф. А. Кублицкий. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – С. 139–146.
87. Иоанн Павел II. Достоинство человеческой личности – основа справедливости и ми¬ра. Выступление на Генеральной Ассамблее Организации Объединенных На¬ций 2 октября 1979 года // Иоанн Павел II. Мысли о земном. – М.: Новости, 1992. – С. 261–271.
88. Иоанн Павел II. Из выступления папы перед дипломатическим корпусом, аккре¬ди¬тованном при Святом Престоле 13 января 1990 года // Иоанн Павел II. Мысли о зем¬ном. – М.: Новости, 1992. – С. 313–319.
89. Иоанн Павел II. Из энциклики «Забота о социальной действительности» от 30 декабря 1987 г. // Иоанн Павел II. Мысли о земном. – М.: Новости, 1992. – С. 88– 101.
90. Иоанн Павел II. Закон божественный и человеческий // Российская юстиция. – 2001. – № 3. – С. 57–58.
91. Иоанн Павел ІІ, папа. Послание ко Всемирному дню мира 1 января 1987 года // Иоанн Павел ІІ. Мысли о земном. – М.: Новости, 1992. – С. 271–274.
92. Иоанн Павел ІІ, папа. Послание к празднованию Всемирного дня мира 1 января 1990 года // Иоанн Павел ІІ. Мысли о земном. – М.: Новости, 1992. – С. 302–313.
93. Иоанн Павел ІІ. Фрагменты из трактата «Любовь и ответственность» // Иоанн Па¬вел ІІ. Мысли о земном. – М.: Новости, 1992. – С. 5–23.
94. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд. группа ИНФРА М – КОДЕКС, 1995. – 615с.
95. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О. Э. Лейста. – М.: Юридическая литература, 1997. – 576с.
96. Іван XXIII. Мир на землі // Світло. – 1963. – № 6. – C. 243–252.
97. Іван XXIII. Мир на землі // Світло. – 1963. – № 7. – С. 301–309.
98. Іван XXIII. Мир на землі // Світло. 1963 – № 8. – С. 342–351.
99. Іван XXIII. Мир на землі // Світло. – 1963. – № 9–10. – С. 389–395.
100. Іван XXIII. Мир на землі // Світло. – 1963. – № 11. – С. 447–451.
101. Іван Павло ІІ. Енцикліка “Сеntesimus annus” (“Сотий рік”) // Церква і соціаль¬ні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. Матер. міжнар. конференції. –Львів: Світ, 1993. – С. 401–515.
102. Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії (Іван Павло ІІ відповідає на питання Віт¬торіо Мессорі) – К.-Львів: Кайрос; Свічадо, 1995. – 215с.
103. Казанова А. Второй Ватиканский собор. Критика идеологии и практики со¬вре¬мен¬ного католицизма: Пер. с итал. – М.: Прогресс, 1973. – 371с.
104. Канапа Ж. Социальная доктрина церкви и марксизм. – М.: Прогресс, 1964. – 235с.
105. Капицын В. М. Идентификационные основания классификации прав человека // Социально-политический журнал. – 1999. – № 10. – С. 27–31.
106. Каспер В. Мир во всем мире: диалог между христианами и другими рели¬ги¬ями // Roma locuta: Документы Апостольской Столицы. Приложение к газете “Свет Евангелия”. – 2002. – № 4. // http://www.catholic.ru
107. Катехизис Католической церкви: Пер. с лат. – М: Культ. Центр «Духовная би¬блио¬тека», 2002. – 813с.
108. Католицизм: Словарь атеиста / Под ред. Л. П. Андронова и др. – М.: Полит¬издат, 1991. – 450с.
109. Керимов Д. А. Философские проблемы права. — М.: Мысль, 1972.— 471с.
110. Киселев Г. С. Новая религиозность как проблема сознания // Вопросы фило¬софии. – 2001. – № 5. – С. 173–183.
111. Книги Святого Письма Старого й Нового Заповітів / Пер. І. Огієнка. – К.: Укр. Бібл. тов-ство, 1993. – 896с.
112. Ковальский Н. А., Иванова И. М. Католицизм и международные отношения. – М.: Международные отношения, 1989. – 214с.
113. Ковальский Н. А. Современный мир, осмысленный католицизмом (О нынеш¬ней католической социальной доктрине) // Православие и католичество. Соци¬аль¬ные аспекты. Пробл.-темат. сб. / РАН, ИНИОН. – М., 1998. – С. 160– 180.
114. Ковальский Я. В. Папы и папство. – М.: Политиздат, 1991. – 234с.
115. Кодекс канонів Східних Церков, проголошений Іваном Павлом II (Авториз. переклад): Пер. з лат. – Львів: Місіонер, 1995. – 520с.
116. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295с.
117. Конвенция о защите прав и достоинства человека в связи с применением достижений биологии и медицины: Конвенция о правах человека и биомеди-ци¬не (Овьедо, 4 апреля 1997 г.) // Социально-правовые аспекты клонирования че¬ло¬века. – Одесса: ЛАТСТАР, 2001. – С. 165–182.
118. Конституционные акты государства Город Ватикан от 7 июня 1929 г. Ввод¬ная статья // Конституции буржуазных государств Европы / Сост. Ф. А. Куб¬лицкий. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – С. 119–121.
119. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947 года // Кон-ституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: НОРМА – ИНФРА. – 1999. – С. 423–450.
120. Конституция Республики Польша. – Варшава: Изд-во Сейма, 1997. – 99с.
121. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. – К.: ІВА, 1996. – 52с.
122. Коржанський М. Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К.: Гене¬за, 1998. – 362с.
123. Коротков Н. Д. Социальный аспект проблемы человека в религиозной философии. – К.: Наукова думка, 1978. – 294с.
124. Коротков Н. Д. Модернистские тенденции в католическом социальном учении // Католицизм и современная идеологическая борьба. Материалы научн. конф. (Вильнюс 11– 12 декабря 1975 г.) / Редкол.: А. Гайдис и др. – Виль¬нюс: Ин-т истории, 1975. – 278с.
125. Костюк К. Н. История становления и теоретические основания христианского учения об обществе // Социально-политический журнал. – 1997. – № 4. – С. 130–145.
126. Костюк К. Н. Социальное учение католической церкви // Социально-полити¬ческий журнал. – 1997. – № 5. – С. 103–118.
127. Костюк П. Соціальна доктрина церкви. Джерела. Енцикліки. Основні поняття / Ів.-Франк. теол.-катехітичн. духовн. Ін-т. – Льєж; Івано-Франківськ; Тернопіль, 1996. – 200с.
128. Красиков А. По пути обновления Церкви и защиты прав человека. Новое про¬чтение документов ІІ Ватиканского Собора // Русская мысль. – 1999. – 17 июня. – № 4274. – С. 5–8.
129. Красиков А. А. Религия и общество в Европе // Европа: вчера, сегодня, завтра. – М.: Экономика, 2002. – С. 123–124.
130. Кримс А. Политика и программа папы: Реф-т. / ИНИОН. – М.: 1983. – 33с.
131. Критика современной буржуазной теории права. Сб. ст. / Кульчар К., Петери З., Пешка В., Сабо И., Стодольник Л. / Под ред. В. А. Туманова. — М.: Прогресс, 1969. — 287с.
132. Кросбі Дж. Персоналізм Івана Павла II як основа його підходу до вчення Humanae vitae // Вибрані документи католицької церкви про шлюб та сім'ю від Лева XIII до Івана Павла II. – Львів: Вид-во ЛБА, 2002. – Т. ІІ. – С. 73–105.
133. Кузмицкас Б. Проблема социальной активности человека в современном католицизме // Католицизм и современная идеологическкая борьба. Материалы на¬учн. конф. (Вильнюс 11–12 декабря 1975 г.) / Редкол.: А. Гайдис и др. – Вильнюс: Ин-т истории, 1975. – С. 98–108.
134. Кузмицкас Б. Философские концепции католического модернизма. – Вильнюс: Минтис, 1982. – 208с.
135. Курран Ч. Е. Релігійна свобода і права людини у світі та церкві: християнська перспектива // Релігійна свобода і права людини: богословські аспекти: У 2 т. – Львів: Свічадо, 2000. – Т. 1. – С. 342–370.
136. Ладивірова С. Проблеми та тенденції розвитку соціальної доктрини като-лицької церкви // Права людини в Україні: Інформ.– аналіт. бюлетень Україн¬сько-Американського бюро захисту прав людини: Вип. 15. – Київ; Харків, 1996. – С. 17–27.
137. Ладивірова С. Соціальна доктрина католицької церкви в контексті теоретич¬ного обгрунтування прав людини: Автореф. дис… канд. филос.наук: 09.00.06 / Відділення релігієзнавства Ін-ту ф-фії НАН України. – К., 1993. – 17с.
138. Лакс Дж. О плюрализме человеческой природы // Вопросы философии. – 1992. – № 10. – С. 106–116.
139. Лев ХІІІ. Енцикліка Rerum novarum (“Нові речі”) // Церква і соціальні про¬бле¬ми. Енцикліка “Сотий рік”. Матеріали міжнар. конф. – Львів: Світ, 1993. – С. 516–520.
140. Либерман А. А., Цимбаева Е. Н. Русский католицизм: забытое прошлое рос¬сий¬ского либерализма // Вопросы философии. – 2001. – № 8. – С. 178–180.
141. “Либертатис нунциус” (Инструкция по некоторым аспектам теологии осво¬бож¬дения. 6 августа 1984 г.) // Революция в церкви? (Теология освобождения. Документы и материалы). – М.: Международные отношения. – 1990. – С. 51–58.
142. Лобковец Н. Карл Шм