ПРАВО НА СТРАЙК ТА ЛОКАУТ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОН

Краткое описание

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

КОНДРАТЬЄВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК: 349.22

ПРАВО НА СТРАЙК ТА ЛОКАУТ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук,професор ЛАЗОР В.В.

ЛУГАНСЬК – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...3
ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ПРАВО НА СТРАЙК ТА ЙОГО АКТУАЛІЗАЦІЯ В НОРМАХ МІЖНАРОДНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА…………………………………………………………14
1.1. Право на страйк як складова права на асоціацію (міжнародний вимір)…………………………………………………………………………..14
1.2. Загальні засади правового регулювання права на страйк в національному законодавстві………………………………………………………………….29
1.3. Причини активізації права на страйк та локаут……………………..…60
Висновки до розділу 1……………………………………………………….77

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СТРАЙК І ЛОКАУТ……...……83
2.1. Реалізація права на страйк як форма захисту соціально-економічних інтересів працівників……………………………………………………….…83
2.1.1. Передумови реалізації права на страйк…………………………….….83
2.1.2. Механізм реалізації права на страйк…………………………………103
2.1.3. Особливості реалізації права на страйк деякими категоріями працівників……………………………………………………………………127
2.2. Правове регулювання права на локаут (міжнародний досвід та перспективи його впровадження в законодавство України)……………...142
2.3. Соціальне партнерство як правовий засіб запобігання конфліктам у сфері праці…………………………………………………………………..150
Висновки до розділу 2……………………………………………………...170

ВИСНОВКИ………………………………………………………………....177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..….185
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КЗпП України − Кодекс законів про працю України;
КК України − Кримінальний кодекс України;
Проект ТК України − проект Трудового кодексу України;
МОП − Міжнародна організація праці;
КСО − Комітет зі свободи об’єднань;
НУП − Національне управління з питань посередництва;
НСПП − Національна служба посередництва і примирення.

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах переходу України до ринкової економіки питання правової регламентації права на страйк та права на локаут є вкрай актуальними, оскільки до 1989 р. жодної норми радянського трудового права не було присвячено цим правам, а щодо локауту, то й на сьогодні регулювання права на нього становить лише прогалину законодавства України. Проте, така ситуація складається не внаслідок відсутності потреби, її не можна визначити адекватною вимогам сучасного стану нормативно-правового забезпечення й відповідно правового регулювання трудових відносин. Проблема вдосконалення норм стосовно права на страйк та розробки норм щодо права на локаут не тільки існує, а й в умовах перехідного періоду, ускладненого економічною кризою, потребує якнайшвидшого вирішення. Невдоволеність працівників діями уряду щодо подолання наслідків кризи й попередження подальшого спаду, масові звільнення «за власним бажанням» та «за згодою сторін» без відповідності даних обставин дійсності, невиплата заробітної плати, скорочення, у тому числі й обумовлені змінами в організації виробництва, та інші чинники сприяють збільшенню активності працівників у боротьбі за свої права, використання ними всіх дозволених засобів захисту трудових прав.
Однак закріплення права на страйк при бюрократичній, заформалізованій процедурі, яка представлена у чинному Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» фактично зводить нанівець значну частку спроб оголошення такого, дозволяє майже кожен страйк визнати незаконними або взагалі «відбиває» бажання працівників страйкувати через складність механізму реалізації права на страйк. Приміром, на сьогодні Закон містить близько 19 процедурних строків, порушення кожного з яких може бути підставою для визначення страйку незаконним.
Потребує перегляду й питання обмежень і заборон стосовно права на страйк, оскільки існуюча в світі тенденція стирання розбіжностей у правовому статусі різних категорій працівників з акцентом на необхідності забезпечення рівності трудових прав проявляється все більше.
Щодо права на локаут, то чинне законодавство України не містить відповідних норм. Для усунення даної прогалини, чого вимагає необхідність адекватного регулювання трудових правовідносин, з яких на сьогодні лише одна сторона за національним законодавством має право на так звані “прямі дії” (визначення страйку та локауту у світовій практиці), необхідним є з’ясування суті такого явища як локаут, його форм і наслідків, а також прикладів правового регулювання у різних державах світу, де поряд з правом на страйк для працівників існує поняття страйку роботодавців, яким і є локаут. Визначення даних аспектів з одночасним дослідженням світового досвіду відносно правового регулювання права на локаут дозволять визначити найбільш оптимальний варіант для України й розробити певні пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
Таким чином, розробка науково-обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про працю, зокрема норм стосовно правового регулювання питань колективних трудових спорів (конфліктів) в аспекті права на страйк та локаут як крайніх заходів вирішення конфліктів інтересів між найманими працівниками й роботодавцем, є актуальною й необхідною для вирішення задачею, задля чого провадиться це дисертаційне дослідження на основі праць таких науковців як М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, В.І. Жуков, С.О. Іванов, І.Я. Кисельов, В.В. Лазор, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, М.Л. Лютов, А.Ф. Нуртдінова, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, А.А. Сілін, М.П. Стадник, Г.І. Чанишева, Н.М. Швець, О.М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на вагомі здобутки цих науковців, слід зауважити, що в нашій країні комплексне дослідження саме питань колективних трудових спорів (конфліктів) в аспекті права на страйк та локаут не проводилось. Наукова робота у цьому напрямку надасть можливість змоделювати якісно нову систему правового регулювання зазначених відносин у сфері захисту прав працівників. Саме це й обумовлює актуальність вибраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо визначення поняття «страйк» і «локаут», суті й форм цих правових явищ, загальних засад правового регулювання в національному та зарубіжному законодавстві, напрацювати конкретні наукові пропозиції й практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.
Для досягнення цієї мети дисертантом були поставлені наступні основні завдання:
 обґрунтувати право на страйк як складову права на асоціацію з позиції міжнародного законодавства;
 визначити загальні засади правового регулювання права на страйк у національному законодавстві;
 визначити відмінності колективних трудових конфліктів і спорів у сфері праці, дослідити причини їх виникнення як можливих поштовхів для активізації права на страйк і локаут;
 виявити передумови реалізації права на страйк;
 висвітлити проблемні питання механізму реалізації права на страйк та визначити шляхи їх вирішення;
 виділити особливості реалізації права на страйк деякими категоріями працівників;
 опрацювати міжнародний досвід правового регулювання права на локаут і розробити пропозиції для впровадження в національному законодавстві;
 охарактеризувати соціальне партнерство з позиції його визначення як правового засобу запобігання конфліктам у сфері праці
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) у разі застосування їх сторонами крайніх заходів – страйку та локауту.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють право на страйк і локаут в умовах переходу України до ринкової економіки, а також відповідні правові норми зарубіжних країн.
Методи дослідження. При написанні дисертації широко застосовувалася система загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлено особливостями об’єкта, предмета, мети й завдань дисертаційного дослідження. Методологічне підґрунтя становить діалектичний метод пізнання юридичних явищ, який дозволив провести дослідження в цілісності, взаємозв’язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат науки трудового права, а саме запропоновано визначення понять «конфлікт у сфері праці», «колізія інтересів», «трудовий спір», «попереджувальний страйк», «локаут» (підрозділи 1.3, 2.1). Історичний метод застосовувався для розкриття генезису законодавства про страйки (підрозділ 1.2), визначення передумов реалізації права на страйк (підрозділ 2.1). За допомогою системно-структурного методу визначено місце права на страйк у системі соціально-економічних прав (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод дослідження був застосований при визначенні розбіжностей понять «трудовий спір» і «трудовий конфлікт» (підрозділ 1.3), при визначенні специфіки правового регулювання локаутів у міжнародній практиці, що дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України (підрозділ 2.1). Шляхом застосування методів документального аналізу, спеціально-юридичного та методу раціональної критики було проаналізовано нормативно-правові акти законодавства про працю України задля виявлення проблемних питань, колізій і прогалин щодо правового регулювання прав на страйк і локаут, деяких держав СНД з метою виявлення для впровадження раціональних положень (підрозділ 2.1). Аналіз та синтез використано під час дослідження точок зору різних науковців стосовно понять «трудовий конфлікт» і «трудовий спір» (підрозділ 1.3), виявлення проблемних питань механізму реалізації права на страйк (підрозділ 2.1), дослідження соціального партнерства як правового засобу запобігання конфліктам у сфері праці (підрозділ 2.3).
Емпіричну базу роботи становлять Конституція й закони України, підзаконні нормативно-правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України, судова практика, а також міжнародно-правові акти, у тому числі конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, законодавчі акти зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є одним із перших у сучасному українському трудовому праві монографічним дослідженням права на страйк і локаут, у якому обґрунтовано нові теоретичні й практичні положення щодо значення цих категорій в аспекті вдосконалення правового регулювання вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Внаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто дисертантом, до найбільш значущих з яких належать нижченаведені:
Уперше:
− визначено, що причини активізації й умови реалізації права на страйк є взаємодоповнюючими правовими явищами, з яких перші являють собою поштовхи для безпосередньої зміни пасивного стану права на активний, а інші уможливлюють активізацію та подальшу реалізацію певного права, шляхом виникнення, усунення або зміни обставин для переходу де-юре проголошених прав у фактичні відносини;
− серед передумов реалізації права на страйк виділені фактичні й нормативні. До перших віднесені: (1) орієнтація незалежної України на міжнародні стандарти в царині праці; (2) перехід від командно-адміністративної системи управління до економіко-стимулюючих методів господарювання з відходом від ідеї безконфліктності, що була складовою частиною радянської ідеології; (3) активізація профспілок, основні напрямки діяльності яких у корені змінено порівняно з періодом до 1991 р. Нормативними передумовами визначено формування законодавчого підґрунтя для безперешкодної реалізації права на страйк, що включає: (1) закріплення права на страйк у Конституції України як одного з основних прав і свобод людини та громадянина; (2) неможливість застосування обмежувальних або каральних заходів для учасників законного страйку; (3) визначення особливостей реалізації права на страйк виключно на підставі закону;
− сформульовано комплексну позицію стосовно попередження випадків переслідування працівників за участь у страйках та їх організацію;
− обґрунтовано необхідність закріплення обов’язку органу (особи), яка очолює страйк, забезпечити виконання мінімуму необхідних робіт (послуг), перелік яких повинен бути розроблений і затверджений на рівні держави з можливістю конкретизації та визначення порядку застосування на рівні галузі або певної адміністративно-територіальної одиниці органами виконавчої влади за погодженням з відповідними об’єднаннями організацій професійних спілок.
Удосконалено:
− визначення «попереджувальний страйк» з пропозицією розуміння такого як добровільного припинення роботи працівниками до однієї годити, що допускається однократно після як найменше п’яти днів проведення примирних процедур, про що роботодавець має бути письмово попереджений не пізніше ніж за 24 години, право на проведення якого запропоновано закріпити;
− вимоги щодо рішення про оголошення стайку. Доведено, що у рішенні про оголошення страйку доцільно вказувати його форму (повне або часткове невиконання) для забезпечення можливості роботодавця адекватно вирішити питання безпеки й зайнятості працівників, які не беруть участь у страйку; прийняти рішення про місцезнаходження робітників у разі повної їх відмови від виконання трудових функцій. При цьому надати право роботодавцю, а не органу (особі), яка керує страйком, визначати місце перебування працівників за погодженням з таким органом (особою) з альтернативою: на робочих місцях чи ні. Що ж стосується подальшого визначення місцезнаходження працівників під час страйку (за межами підприємства, установи, організації), то таке рішення повинен приймати як раз орган (особа), який керує страйком за погодженням з місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Дістали подальший розвиток:
− розуміння розбіжностей змісту таких понять як «трудовий спір» і «трудовий конфлікт», підтримуючи яку запропоновано, враховуючи, що, по-перше, у нормах міжнародного законодавства поняття «конфлікт інтересів» вживається як універсальне для позначення розбіжностей між сторонами трудових правовідносин, по-друге, в етимологічному розумінні терміни «конфлікт» і «спір» не тільки не є рівнозначними, а й співвідносяться як ціле й частина, застосовувати універсальне поняття «конфлікт у сфері праці». Останній можна визначити як розбіжності між працівником і роботодавцем, не врегульовані шляхом безпосередніх переговорів з приводу: (1) умов праці, що не врегульовані законами або іншими актами; (2) застосування норм законодавства про працю;
− питання визнання страйку незаконним, яке повинно бути більш докладно розроблене, що включатиме необхідність диференціації підстав визначення страйку наступним чином: (а) відсутність конфлікту у сфері праці; (б) неналежні вимоги щодо зміни конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, що порушують права людини; (в) відсутність примирних процедур або проведення страйку під час їх здійснення; (г) порушення вимог щодо самостійності прийняття рішення про оголошення страйку; (д) процедурні порушення – строки, формування вимог неналежним чином, відсутність протоколу рішення про оголошення страйку; (е) проведення страйку у разі заборони;
− позиція робити акцент на мирному вирішенні конфліктів у сфері праці з забороною проведення локауту під час примирної процедури й у разі оголошення страйку при закріпленні визначення локауту як тимчасового припинення з боку роботодавця виконання своїх обов’язків за трудовим договором у разі виникнення конфлікту у сфері праці, у тому числі у відповідь на оголошення чи для попередження страйку, або закриття підприємства під приводом економічних труднощів з подальшим відновленням його роботи на гірших або попередніх умовах з тими ж або іншими працівниками.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем у галузі трудового права, зокрема, з приводу правового регулювання права працівників на страйк та розробки пропозицій щодо права роботодавців на локаут;
б) у правотворчості − в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання питань колективних трудових спорів (конфліктів) в аспекті права на страйк та локаут;
в) у правозастосовній діяльності − при використанні наданих конкретних пропозицій з питань правового регулювання колективних трудових спорів (конфліктів) в аспекті права на страйк і локаут у практичній роботі органів державної влади, судів та інших суб’єктів правозастосування;
г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення навчальної дисципліни «Трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.) та «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 31січня 2011р.).
Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені у 7 наукових публікаціях: 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та в 2 тезах доповідей і наукових повідомлень на вказаних конференціях.
Структура дисертації відповідає меті й завданням дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, 2-х розділів, які містять 6 підрозділів, з яких один містить три пункти, висновків і списку використаних джерел (217 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з яких основного тексту – 184 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження, в процесі якого вирішено важливе наукове завдання – визначено поняття «страйк» і «локаут», сутність і форми цих правових явищ, загальні засади правового регулювання в національному та зарубіжному законодавстві, а також виділено проблемні питання правового регулювання права на страйк, дозволило сформулювати ряд пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України та зробити ґрунтовні висновки як загальнотеоретичного, так і практичного значення. Основні з них наступні:
1. У ході аналізу низки міжнародних нормативно-правових актів, серед яких Європейська соціальна хартія (переглянута), Хартія Співтовариства про основні соціальні права трудящих, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, Хартія основних прав Європейського союзу, Рекомендації МОП 1951 р. про добровільне примирення й арбітраж (№ 92), Конвенції МОП про скасування примусової праці 1957 р. (№ 105), з’ясовано два принципові шляхи закріплення й відповідної правової регламентації права на страйк: (а) пряме й (б) опосередковане. Незважаючи на досить ретельну регламентацію права на асоціацію (об’єднання), МОП офіційно не визнає й не визначає право на страйк, оскільки увага акцентується на необхідності уникнення спорів та конфліктів, а у разі їх виникнення – на процедурі примирення та результативних переговорів. Однак, при цьому МОП і не “зрікається” цього права, розуміючи, що крайній захід вирішення конфлікту інтересів між найманими працівниками та роботодавцем є необхідним для визнання й закріплення (хоч і непрямого) в умовах ринкової економіки. Пряме закріплення права на страйк як основного права людини другого покоління в аспекті трактування права на асоціацію як складного й такого, що охоплює декілька елементів, серед яких і перше, констатуємо у європейських стандартах.
2. Акцентовано увагу на тому, що право на страйк у Хартії основних прав Європейського союзу, прийнятою у грудні 2000 р. на Ніццькому саміті, визнане як за трудящими, так і за роботодавцями. При цьому формулювання конструкції, за допомогою якої воно закріплюється, відбувається таким чином, що йдеться не про локаут і страйк, а саме про страйк як для працівників, так і для роботодавців. Отже, хоча право на локаут прямо не передбачено ані нормами Європейської соціальної хартії, у тому числі й переглянутої, ані нормами Хартією основних прав Європейського союзу, закріплення права на колективні дії, включаючи страйк, за трудящими й роботодавцями все ж таки дає підстави стверджувати про “опосередковане” визначення за роботодавцями права на локаут як “права на страйк для роботодавців”. Відповідно європейським стандартам при закріпленні права на страйк мається на увазі така можливість не тільки для працівників, а й для роботодавців.
3. Особливістю законодавства України в аспекті регулювання права на страйк визначена його автономність від права на об’єднання, оскільки (а) право на страйк закріплено за тими, хто працює; (б) його здійснення покладається на органи, які представляють інтереси працівників, серед яких і профспілки, яким при цьому виключне право оголошення страйку не належить; (в) участь у сайку не залежить від членства працівника в профспілці. При цьому визначено, що право на страйк у Конституції України закріплено у варіанті європейського стандарту – прямо передбачене, чітко сформульоване й визначене як право людини.
4. Щодо ролі й місця права на страйк у структурі правового статусу особи визначено, що право на страйк (а) є основним правом тих, хто працює; (б) не є абсолютним; (в) є самостійним; (г) є одним із соціально-економічних прав людини, і ця подвійність указує на комплексний характер названого права.
5. Щодо віднесення права на страйк до колективних трудових прав працівників, то з’ясовано, що на теперішній час індивідуальні страйки законодавством України не передбачені, як і не передбачене оголошення страйку для вирішення індивідуального трудового спору, норми щодо колективної форми захисту індивідуальних прав працівників. Натомість, як у нормах міжнародного, так і у нормах законодавства України, маємо віднесення права на страйк до колективних дій з боку тих, хто бере участь у страйку. Однак, вважаємо, що концепція “індивідуальних прав в колективному виконанні” або ж “колективного захисту індивідуальних трудових прав” є вірною, об’єктивною й можливою для застосування у разі визнання права на страйк індивідуальним правом працівника, яке може бути застосоване для вирішення індивідуального трудового спору. Слід враховувати не тільки форму дій працівників (колективну), а й індивідуальність рішення працівника щодо участі у страйку, самостійність у вирішенні питання необхідності оголошення такого, неможливість примушування до участі у страйку тощо.
6. Першою складовою у механізмі реалізації права на страйк визначена наявність конфлікту у сфері праці, який, на нашу думку, включає колізію інтересів і трудовий спір. При цьому, колізія інтересів є наявною у разі, коли пропозиції обох сторін знаходяться в рамках закону, однак кожна пропонує зміни у своїх інтересах. Трудовий спір виникає у разі, коли розбіжності виникають з приводу застосування норм законодавства й одна з сторін помилково трактує норми права, що встановлюється судом. Якщо такий конфлікт не вдалося вирішити в рамках примирної процедури, що, у свою чергу, дозволяє сторонам застосувати такий дозволений законодавством засіб захисту трудових прав як страйк.
7. Процедура прийняття рішення про оголошення страйку містить ряд проблемних питань, серед яких питання відсутності (а) визначеності форми голосування, (б) визначення, в якому разі загальні збори (конференція) вважатимуться правомочними, (в) визначення рішення як прийнятого, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції. Тому, по-перше, вважаємо доцільним закріплення таємної форми голосування, по-друге − рішення про оголошення страйку слід вважати прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників, які присутні на загальних зборах, що неодмінно слід відобразити в законодавстві при закріпленні критеріїв визначення правомочності загальних зборів (якщо на них присутні не менше половини від загальної кількості працівників) та конференції працівників (якщо на ній присутні не менше 2/3 делегатів конференції); по-третє, слід закріпити положення щодо можливості представницького органу затвердити рішення про оголошення страйку в разі неможливості проведення зборів (конференції) працівників шляхом збору підписів більшості найманих працівників на підтримку страйку; по-четверте, за умов активізації діяльності профспілок, поступового збільшення кількості членства в них, вважаємо, за доцільне в подальшому переглянути вимогу щодо підтримки 2/3 делегатів конференції рішення про оголошення страйку для його проведення у бік зменшення кількості необхідних голосів.
8. У рішенні про оголошення страйку доцільно вказувати його форму (повне або часткове невиконання), що має важливе значення для вирішення питання правомірності знаходження чи відсутності працівників під час страйку на своїх робочих місцях, забезпечення життєдіяльності підприємства під час страйку, безпеки працівників. Вважаємо за необхідне (а) при визначенні поняття «страйк» уточнити можливість працівників відмовитися від виконання трудових обов’язків (повністю або частково), а також зобов’язати на законодавчому рівні у рішенні про оголошення страйку вказувати його форму для забезпечення можливості роботодавця адекватно вирішити питання безпеки й зайнятості працівників, які не беруть участь у страйку; прийняти рішення про місцезнаходження робітників у разі повної їх відмови від виконання трудових функцій. При цьому надати право роботодавцю, а не органу (особі), яка керує страйком, визначати місце перебування працівників за погодженням з таким органом (особою) з альтернативою: на робочих місцях чи ні. Що ж стосується подальшого визначення місцезнаходження працівників під час страйку (за межами підприємства, установи, організації), то таке рішення повинен приймати як раз орган (особа), яка керує страйком за погодженням з місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування; (б) закріпити обов’язок органу (особи), який очолює страйк, забезпечення виконання мінімуму необхідних робіт (послуг), перелік яких повинен бути розроблений і затверджений на рівні держави з можливістю конкретизації та визначення порядку застосування на рівні галузі або певної адміністративно-територіальної одиниці органами виконавчої влади за погодженням з відповідними об’єднаннями організацій професійних спілок.
9. Недоліком вітчизняного законодавства з питань організації й проведення страйків визначено відсутність положень щодо можливості оголошення працівниками попереджувального страйку, який може виконувати превентивну роль у вирішенні конфлікту в царині праці, демонструючи готовність, організованість, рішучість, реальність намірів працівників, і таким чином справляючи стимулюючий вплив для вирішення конфлікту без проведення тривалого страйку, а отже без значно більших матеріальних збитків для обох сторін трудових правовідносин. Слід закріпити право працівників на проведення попереджувального страйку з визначенням останнього як добровільного припинення роботи працівниками до однієї годити, що допускається однократно після як найменше п’яти днів проведення примирних процедур, про що роботодавець має бути письмово попереджений не пізніше ніж за 24 години.
10. Повинні бути визначені особливості реалізації права й у виключних випадках заборони страйкування для певних категорій працівників. При цьому піддано сумніву пропозицію заборонити страйки працівникам лікарень, станцій швидкої й невідкладної медичної допомоги, станцій переливання крові, санітарно-епідеміологічних установ, у тому числі КЖЕП; служб водо -, каналізаційного, газопостачання; усіх видів транспорту (авіаційного, залізничного, водного, у тому числі річкового), а також працівників органів, які здійснюють контроль за початком навігації на водоймах; сфери зв’язку, у тому числі радіо, телебачення, пошти, телеграфу, телефону, включаючи служби мобільного зв’язку; банківської сфери; підприємств, зайнятих випуском необхідних продуктів харчування й ліків; підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави; сільського господарства, які виконують сезонні роботи; поховальних і ритуальних служб, оскільки наведений перелік визначено безпідставно широким. Закріплене у Конституції України положення “ті, хто працює, має право на страйк” вимагає більш обґрунтованого підходу до встановлення виключень. Лише у разі достатності аргументів і доведення зв’язку між реалізацією права на страйк і створенням потенційної загрози життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджанням запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків, можливе визначення додаткових умов або особливостей процедури оголошення й проведення страйку. Тому, підтримуємо пропозицію переглянути деякі з існуючих обмежень і заборон стосовно державних службовців, та пропонуємо встановити особливий порядок реалізації права на страйк працівниками деяких сфер, виходячи з того, що страйкування ними все ж таки потребує окремого особливого регулювання, незважаючи на відсутність відповідних положень у законодавстві на теперішній час. При цьому загальним правилом, яке повинно бути покладене в основу правового регулювання права на страйк, повинен бути мінімум виключень і особливостей регулювання основних прав.
11. Вважаємо, сумнівною позицію зв’язку права на локаут з певними економічними труднощами, оскільки з’ясовано, що локаут оголошується у разі виникнення конфлікту у сфері праці, як засіб здійснення тиску на працівників у разі оголошення страйку або його попередження, для зміни у бік пом’якшення “занадто високих” за визначенням роботодавця вимог працівників. Щодо економічних труднощів (погіршення фінансової ліквідності підприємства, економічна криза тощо), то тут ми маємо справу не з локаутом, а з зовсім іншими явищами як то зміни в організації виробництва й праці, ліквідація цеху, виробничої лінії, філії або й усього підприємства тощо задля зменшення витрат роботодавця. Дійсно, й у такому разі маємо, як правило, масові звільнення працівників з ініціативи роботодавця, проте, не обумовлене реалізацією права на локаут. Навіть, виділення такого явища як прихований локаут не дає підстав надання загального визначення локауту з урахуванням можливості застосування останнього в разі економічних труднощів, оскільки такі труднощі не є істинною причиною закриття структурного підрозділу підприємства, звільнення працівників чи інших дій, які вчиняє роботодавець під видом локауту для подолання економічних труднощів, насправді вчиняючи тиск на працівників задля досягнення власних цілей (прикладом, зменшення витрат за рахунок витрат на оплату праці).
12. На нашу думку, негативних проявів можливо уникнути, застосовуючи мирні шляхи врегулювання розбіжностей. Однак недопущення повинно досягатися не шляхом ускладнення й бюрократизації процедур реалізації права на страйк або локаут, у разі його законодавчого закріплення, а шляхом запобігання конфліктам у сфері праці, вирішення їх в рамках примирних процедур, проведення превентивних заходів по виявленню й усуненню причин їх появи тощо, провідне значення для чого належить соціальному партнерству. Подальше розширення колективно-договірного регулювання при розробленні чіткого механізму забезпечення виконання домовленостей безперечно сприятиме більш плідній співпраці працівників і роботодавців й запобіганню зіткненню інтересів у врегулюванні тих питань, що потенційно є конфліктними.
Втім недосконалість нормативно-правового забезпечення значно уповільнює процес розбудови системи й застосування засобів соціального партнерства в Україні. Відсутність чіткого механізму забезпечення виконання домовленостей фактично зводить нанівець зусилля сторін, які вони докладають для узгодження певних питань задля подальшого уникнення конфліктів у сфері праці. Отже, доречною вбачається пропозиція щодо вдосконалення системи соціального партнерства шляхом установлення відповідальності за невиконання домовленостей, викладених у колективних договорах і угодах, з одночасним наділенням Національної ради з соціального партнерства додатковими контрольними повноваженнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Иванов С.А. Трудовое право и рыночная экономика / С.А. Иванов // Вестн. Моск. ун-та. − 1992. − № 4. − Сер. 11: Право. − С. 31 − 34.
2. Зоммер М. Європейська соціальна модель та вдосконалення прав найманих працівників за умов глобалізації / М. Зоммер // Профспілки України. − 2007. − № 10 – С. 35 − 36.
3. Андрющенко А. Місце, роль і функції соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин / А. Андрющенко, І. Дубровський // Бюл. нац. служби посередн. і примирення. − 2005. − № 2/ − С. 24 − 32.
4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 725 с.
5. Чанишева Г. Право на об’єднання як колективне трудове право / Г. Чанишева // Юрид. вестн. − 2000. − № 3. – С. 89 − 95.
6. Киселев И.Я. Трудовое право в условиях рыночной экономики: опыт стран Запада / И.Я. Киселев. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – 320 с.
7. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. − М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 263 с.
8. Декларация МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда от 18 июня 1998 г. // Рос. газета. − 1998. − № 238.
9. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. − М. : Дело, 1999. – 726 с.
10. Венедіктов В.С. Трудове законодавство України в контексті євроатлантичної орієнтації / В.С. Венедіктов // Трудове право в контексті європейської інтеграції: Матер. наук.-практ. конф., м. Харків, 25-27 травня 2006 р. – Х. : Укр. асоц. фахівців труд. права, 2006. – С. 9 − 13.
11. Киселев И.Я. Международно-правовое регулирование труда (международные стандарты труда) / И.Я. Киселев. – М.: ИНФРА, 1995. − 165 с.
12. Рішення від 6 лютого 1976 р. − № 21. − 1 E. H. R. R. − 632.
13. Про свободу асоціації та захист права на організацію: Конвенція № 87 вiд 9 липня 1948 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919−1964. − Том I. − МБТ. − Женева.
14. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини: [пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка] / Д. Гом’єн. − Львів: Кальварія, 2000. − 182 с.
15. Європейська соціальна хартія вiд 18 жовтня 1961 р., № ETS № 35 (переглянута) // [Електрон. ресурс]: Режим доступу – //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_300.
16. Силин А.А. Локаут в системе трудовых отношений / А.А. Силин // Труд за рубежом. – 1995. − № 1. − С. 18 − 29.
17. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України вiд 14 вересня 2006 р. // Відом. Верхов. Ради України. − 2006. − № 43. − Ст. 1449.
18. Колективний договір // [Електрон. ресурс]: Режим доступу − //http://www.lukoil.com.ua/user/files/dogovor.doc
19. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // Інформ.-аналіт. бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Вип. 21. – К., 1998. – С. 59 – 68.
20. Хартія основних соціальних прав трудящих (ЄС, 1989 p.) // Труд и право. − 2000. − №1-2. − Ст. 141.
21. Хартія основних прав Європейського союзу // [Електрон. ресурс]: Режим доступу − http://zakon.rada.gov.ua
22. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. − М. : Изд-во МНИМП, 1998. − 598 с.
23. ILO: Abolition of forced labour. General Survey of the Reports relating to the Forced Labour Convention, 1930 (№ 29) and the Abolition of Forced Labour Convention, (№ 105). − Geneva, 1979. − P. 123.
24. Конституційне законодавство зарубіжних країн: навч. посіб. / упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
25. Кливер Е.П. Понятие права на забастовку в российском и зарубежном законодательстве / Е.П. Кливер // Вестн. Омск. ун-та. – 1999. – №4. – С. 144 − 147.
26. Лушникова М.В. Очерки теории трудового права / М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2006. – 940 с.
27. Davies P. Kahn-Freund’s Labour and the Law / P. Davies, M. Freedland. – London, 1983. – 292 р.
28. Лютов Н.Л. Исторический аспект разрешения коллективных трудовых споров в Великобритании, США и ФРГ / Н.Л. Лютов // Право и политика. – 2001. – № 5. – С. 101 − 108.
29. Жернаков В.В. Трудове право на шляху України до Європи: теоретичні та практичні проблеми / В.В. Жернаков // Часопис Київ. ун-ту права. − 2006. − № 2. − С. 115 − 120.
30. Брага Л. Державне регулювання примирно-третейського розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) / Л. Брага // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2005. − № 6. − С. 37 − 41.
31. Жуков В.І. Визначення причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) / В.І. Жуков // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − № 2. − С. 44 − 47.
32. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран: учебн. / И.Я. Киселев. − М. : Эксмо, 2005. – 607 с.
33. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. − 1996. − № 30. – Ст. 141.
34. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р // Відом. Верхов. Ради України. − 1999. − № 45. − Ст. 397.
35. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України вiд 3 березня 1998 р., №137/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. − 1998. − № 34. − Ст. 227.
36. Чанишева Г.І. Теоретичні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин в сучасних умовах / Г.І. Чанишева // Право України. − 2000. − № 8. − С. 31 − 37.
37. Права человека: учеб. / отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. − 573 с.
38. Швець Н.М. Право на страйк та умови його реалізації / Н.М. Швець. – Х. : Право, 2009. − 224 с.
39. Лютов Н.Л. Забастовки и другие промышленные акции работников / Н.Л. Лютов // Труд за рубежом. – 2001. – № 4. – С. 94 − 115.
40. Конституція Азербайджанської Республіки / Союз Право Информ. − Зак-во стран СНГ // [Електрон. ресурс]: Режим доступу − //http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=2618&oidn=_0UD0MRZA5#_0UD0MRZA5
41. Иванов С.А. Советское трудовое право: проблемы использования трудовых ресурсов / С.А. Иванов. – М. : Наука, 1990. – 303 с.
42. Соловьев А. Судебные решения не должны приводить к двоякому толкованию закона / А. Соловьев // Человек и труд. – 1998. − № 4. – С. 91 − 92.
43. Прилипко С.М. Трудове право України: підручн. / С.М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
44. Андреев В.С. Проблемы общей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов, В.И. Смолярчук // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1980. − №2. − С. 64 − 71.
45. Герасимова Е. Рассмотрение дел о признании забастовки незаконной / Е. Герасимова // Журнал рос. права. – 1997. − №12. – С. 71 − 72.
46. Герасимова Е. Забастовка как средство защиты трудовых прав граждан / Е. Герасимова // Право и экономика. – 1999. – № 3. – С. 51 − 53.
47. Нуртдинова А.Ф. Забастовка: проблемы применения законодательства / А.Ф. Нуртдинова // Юрид. мир. – 1997. – апрель. – С. 12.
48. Нуртдинова А.Ф. Прекращение работы в связи с невыплатой заработной платы: попытка правового анализа / А.Ф. Нуртдинова // Журнал рос. права. – 2000. − № 8. − С. 31 − 40.
49. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика: пер. с англ. / Ф. Фабрициус. − М. : Изд-во МГУ, 1995. − 176 с.
50. Конституция Российской Федерации // Рос. газета от 25 декабря 1993 г.
51. Нуртдинова А.Ф. Практика применения законодательства о труде: научн.-практ. пособ. / А.Ф. Нуртдинова, Л.А. Чиканова. – М. : Юрид. лит., 2000. − 288 с.
52. Стадник М.П. Конституційне право на страйк та його реалізація в Україні / М.П. Стадник // Правова держава: щоріч. наук. пр. ІДП НАН України. – 2000. – № 11. – С. 292 − 300.
53. Загальна теорія держави і права: підручн. / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
54. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебн. / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
55. Федин Д. Две редакции одного закона о забастовках / Д. Федин // Гос-во и право. – 1992. – № 3. – С. 49 − 55.
56. Лазор В.В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі / В.В. Лазор. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
57. Лушников А.М. Право на забастовку: историко-правовое эссе / А.М. Лушников, М.В. Лушникова // Правоведение. – 2005. – № 5. – С. 51 − 73.
58. Лоза О. Право на страйк і його законодавче врегулювання / О. Лоза // Профспілки України. – 2004. – № 6. – С. 8 − 16.
59. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична реальність / М. Копєйчиков // Вісн. Акад. прав. наук України. − 2001. − №2 (205). − С. 216 − 227.
60. Гончаров П.К. Социальное государство: сущность, мировой опыт, российская модель / П.К. Гончаров // Социально-гуманит. знания. – 2000. − №2. − С. 18 − 36.
61. Добрянський С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: автореф. дис. … канд. юрид наук: спец. 12.00.01 / С.П. Добрянський. – О., 2003. − 18 с.
62. Конституційне право України: підручн. / за ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К. : Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
63. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Х.: Консум, 2004. – 304 с.
64. Чанишева Г.І. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України / Г.І. Чанишева // Право України. – 2000. – № 12. – С. 80 − 86.
65. Рабінович П.М. Права людини і громадянина: навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
66. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашённых в международных соглашениях / С.В. Бахин // Правоведение. – 1991. – № 2. − С. 16 − 21.
67. Гладких В.И. Социальные права граждан в аспекте формирования Украины как социального, правового государства / В.И. Гладких // Пробл. правов. забезпечення екон. та соц. політики в Україні: матер. наук.-практ. конф., м. Харків, 24−25 травня 2005 р. / відп. за вип. Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Х. : Нац. юрид. акад. України. 2005. – С. 119 − 127.
68. Аленкина Н.Б. О месте социальных прав в системе прав человека / Н.Б. Аленкина // Соврем. право. – 2004. − № 9. − С. 21 − 26.
69. Проект Трудового кодексу України (реєстр. №1108, текст законопроекту до 2-го чит. від 10 грудня 2009 р.) // [Електрон. ресурс]: Режим доступу – //http://zakon.rada.gov.ua
70. О свободе объединений и коллективных переговорах // Человек и труд. − 1995. − № 7. − С. 90.
71. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран запада (прорыв в постиндустриальном обществе) / И.Я. Киселев. – М. : ЗАО «Бизнес школа «Интел − Синтез»; ООО «Журнал Управление персоналом», 2003. − 160 с.
72. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, Юрид. фірма “Салком”, 2005. − 560 с.
73. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя: учебн. пособ. / Ю.Н. Тодыка. − Х. : Факт, 1999. − 318 с.
74. Конституційне право України: підручн. / за заг. ред. В.Ф. Погорілка. − К. : Наукова думка; Прецедент, 2006. − 344 с.
75. Конституційне право України. Академічний курс: підручн.: у 2-х т. / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. − К. : Вид-во «Юрид. думка», 2008. − Т. 2. − 800 с.
76. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: учебн. / М.В. Баглай. − М. : Изд. гр. НОРМА − ИНФРА*М, 1998. − 752 с.
77. Хорват И. Право на забастовку / И. Хорват // Профсоюзы. – 1997. − №4. − С. 22 − 24.
78. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання: дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / Г.І. Чанишева. − Одеська нац. юрид. акад. − О., 2001. − 418 с.
79. Сидоряк І. Додержання положень Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” – запорука цивілізованого вирішення спорів / І. Сидоряк, О. Кравченко // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − № 4. − С. 26 − 29.
80. Краткий политический словарь / сост. и общ. ред. Л.А. Оникова, Н.В. Шишлина. – 4-е изд. доп. – М. : Политиздат, 1989. – 472 с.
81. Крылов К.М. Национальное законодательство и международно-правовое регулирование разрешения коллективных трудовых споров / К.М. Крылов // Юрид. мир. – 1997. – № 4. – С. 22.
82. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар [4-те вид., доп.] ; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х. : ТОВ «Одісей», 2008. – 1208 с.
83. Про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку: положення, затв. наказом НСПП від 4 серпня 2004 р., № 113 // Бюл. зак-ва і юрид. практики. – 2006. – № 2. – Ст. 218.
84. Лазор В. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер / В. Лазор // Право України. − 2002. − № 7. − С. 90 − 95.
85. Трудове право України: навч. посіб. / П.Д. Пилипенко, В.Я.Бурак, З.Я. Козак та ін. / за ред. П.Д. Пилипенка. − К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. − 536 с.
86. Советское трудовое право: учебн. / под ред. В.С. Андреева. – М. : Высшая школа, 1965. − 412 с.
87. Твердохліб А. Відмінність між трудовими спорами і трудовими конфліктами. Їх позовний і непозовний характер / А. Твердохліб // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2006. − № 12. − С. 47 − 49.
88. Гаращенко Л.П. До визначення напрямів удосконалення законодавства України про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) / Л.П. Гаращенко, О.М. Бондарчук // Часопис Київ. ун-ту права. − 2006. № 2. − С. 120 − 124.
89. Большая советская энциклопедия: 3-е. изд. − М.: Сов. энцикл., 1973. − Т. 13. − 608 с.
90. Fink C. Some conceptional difficulties in the theory of social conflict / C. Fink. − In : Journal of Conflict Resolution. Vol. 12. − 1968. − № 4. − Р. 431.
91. Большая советская энциклопедия: 3-е изд., – М. : Сов. энцикл., 1973. − Т. 12. − 624 с.
92. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М.: Сов. энциклоп., 1973. − 846 с.
93. Чанышева Г.И. Трудовое право Украины: учебн. / Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. – Х. : Одиссей, 2001. – 512 с.
94. Додонов В.Н. Энциклопедический юридический словарь / В.Н. Додонов, О.Г. Румянцев. – М. : Инфра-М, 1996. – 589 с.
95. Трудовое право России: учебн. / отв. ред. Р.З. Лившиц и Ю.П. Орловский. – М. : Изд. группа ИНФРА М- НОРМА, 1998 – 480 с.
96. Шем’яков О. Баланс економічних інтересів – шлях збереження соціального миру / О. Шем’яков // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2003. − № 8. − С. 33 − 38.
97. Соловьев А. Забастовка или саботаж? / А. Соловьев // Хоз-во и право. − 1997. − № 10 (249). − С. 132 − 136.
98. Соловьев А.В. Конфликт в организации: увольнение за участие в ложной забастовке / А.В. Соловьев // Менеджмент в России и за рубежом. − 2000. − № 4. − С. 72 − 81.
99. Стадник М.П. Правове регулювання вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.П. Стадник / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. − К., 1998.– 19 с.
100. Конфликты в современной России (проблемы анализа и регулирования) / под. ред. Н.И. Степанова. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. − 344 с.
101. Борисов О.С. Профспілковий рух у приватному секторі України: реалії сьогодення / О.С. Борисов // Профспілки України. − 2001. – № 4(112). − С. 47 − 51.
102. Социологический словарь / отв. ред. Г.П. Давидюк. − Минск: Университетское, 1991. − 528 с.
103. Крівцова В.М. Юридичний конфлікт як феномен правової дійсності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / В.М. Крівцова. – Х., 2005. – 20 с.
104. Оршак А.В. У кваліфікованому правовому супроводі – успіх оперативного вирішення спору / А.В. Оршак // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − № 4. − С. 29 − 33.
105. Жуков В.І. Наймані працівники та їхні профспілки як суб’єкти соціального партнерства / В.І. Жуков // Профспілки України. − 2001. − №4(112). – С. 35 − 41.
106. Дзюба В. Профспілки “білих комірців”: бути чи не бути? / В. Дзюба // Бюл. нац. служби посередн. і примирення. − 2008. − № 3. − С. 22 − 24.
107. Лисенко І. Колективний договір: місце та роль в сучасних трудових відносинах / І. Лисенко // Праця і Закон. − 2008. − № 09 (105). − С. 29 − 32.
108. Щербюк Н. Правове регулювання трудових відносин. Завдання держави – узгодити протилежні інтереси / Н. Щербюк // Віче. − 2007. − №11(200). – С. 25 − 26.
109. Андриановская И.И. Сфера действия норм трудового права и система правоотношений в сфере применения труда / И.И. Андриановская // Правоведение. − 2000. − № 5. − С. 78 − 82.
110. Беззубко Л.В. Управління трудовими конфліктами / Л.В. Беззубко, А.Г. Зюнькін, А.В. Калина. – К. : МАУП, 2004. – 252 с.
111. Куренда В. Трудове законодавство і конституційні права громадян / В. Куренда // Вісн. прок-ри. − 2008. − № 3 (81). − С. 22 – 26.
112. Шалак Г.М. На шляху до порозуміння / Г.М. Шалак // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − №2. − С. 38 − 39.
113. Колосов В.К. Трудовые права рабочих и служащих / В.К. Колосов. – М.: Экономика, 1987. – С. 84 − 86.
114. Про порядок здійснення аналізу висунутих найманими працівниками або профспілкою вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів): Інструкція, затв. наказом НСПП від 26 березня 2003 р., № 118 // Бюл. НСПП. – 2003. – № 4.
115. Трудовое право: учебн. / под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448 с.
116. Белов Ю.П. Трудовые споры и порядок их рассмотрения в современных условиях / Ю.П. Белов // Проблемы гос. и муницип. управления. – 2001. – № 1. – С. 78.
117. Єфіменко О. Охорона праці і профспілки / О. Єфіменко // Охорона праці. − 2002. − № 5. − С. 15 − 16.
118. Злобіна О.Г. Характеристика експертами головних причин та умов виникнення колективних трудових спорів на рівні підприємства та галузі / О.Г. Злобіна // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − №1. − С. 34 − 39.
119. Інформація НСПП щодо страйків та акцій соціального протесту, що відбулись в Україні з 16 травня по 22 червня 2009 р. // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − // http://www.nspp.gov.ua/?s=45&id=3757
120. Інформація НСПП щодо страйків та акцій соціального протесту, що відбулись в Україні з 1 липня по 21 липня 2009 р. // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − // http://www.nspp.gov.ua/?s=45&id=3791
121. Інформація НСПП щодо проведення страйків, акцій соціального протесту, що мали місце в Україні у лютому 2009 р. // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − http://www.nspp.gov.ua/?s=45&id=3504
122. Іншин М.І. Проблеми регулювання безробіття і зайнятості в Україні та напрямки його удосконалення / М.І. Іншин // Вісн. ун-ту внутр. справ. − 1997. − № 2. − С. 192 − 194.
123. Культін Д. Запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) як форма роботи по стабілізації стану соціально-трудових відносин / Д. Культін // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2003. − №8. − С. 23 − 25.
124. Чередніченко О. Колективні договори та угоди / О. Чередніченко // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2005. − №6. − С. 41 − 53.
125. Курепа Л.І. До соціальної гармонії – шляхом діалогу / Л.І. Курепа // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2002. − №2. − С. 20 − 22.
126. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
127. Исаев А.А. Забастовка / А.А. Исаев. – М., 1906. – 57 с.
128. Смолярчук В.И. Законодательство о трудовых спорах / В.И. Смолярчук. – М.: Юрид. лит., 1966. − 228 с.
129. Большая советская энциклопедия: 3-е изд. − М.: Сов. энцикл., 1973. – Т. 9. – 622 с.
130. Пилипенко П.Д. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі прийняття Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” / П.Д. Пилипенко // Право України. − 2000. − № 9. – С. 81 − 90.
131. Смолярчук В.И. Права профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих / В.И. Смолярчук. – М., Профиздат, 1973. – 176 с.
132. Ленин В.И. Полн. собр. соч. / В.И. Ленин. − Т. 8. − 249 с.
133. Процевський О.І. Трансформація прав профспілок України: реальність чи вимисел? / О.І. Процевський // Право України. − 1996. − № 7. – С. 13 − 20.
134. Саиникова Т.А. Полномочия профсоюзов по защите прав и интересов трудящихся / Т.А. Саиникова. – М. : Знание, 1987. − 64 с.
135. Дубровський М.Л. Рецепти дії профспілок. Чи підходять вони для України? (Моделі профспілкової діяльності і типи профруху: історія і сучасність) / М.Л. Дубровський, Л.С. Чернявський // Профспілки України. − 1998. − № 3. − С. 2 − 18.
136. Вплив профспілок на соціальну спрямованість економічних реформ в Україні // Україна: аспекти праці. − 1998. − № 1. − С. 29 − 37.
137. Колос М. Конфлікт: теорія і практика / М. Колос // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. − 2003. − № 8. − С. 39 − 43.
138. Зуєва О. Захистити уповноважених представників / О. Зуєва // Бюл. нац. служби посередн. і примирення. − 2008. − № 3. − С. 25 − 27.
139. Колдоговоры. Соглашения // Охрана труда и соц. страхов. − 1991. − № 12. − С. 29 − 31.
140. Дзюба В. Профспілки “білих комірців”: бути чи не бути? / В. Дзюба // Бюл. нац. служби посередн. і примирення. − 2008. – № 3. − С. 22 − 24.
141. Борисов О.С. Профспілковий рух у приватному секторі України: реалії сьогодення / О.С. Борисов // Профспілки України. − 2001. – №4(112). − С. 47 − 51.
142. Большая советская энциклопедия: 3-е изд. − М. : Сов. энцикл., 1973. – Т. 29. − 639 с.
143. О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов): Закон СССР от 9 октября 1989 г. // Ведом. СНД СССР и ВС СССР. – 1989. – № 17. – Ст. 342.
144. Конончук С. “Ахілесові п’яти” профспілкового руху в Україні / С. Конончук // Участь профспілок у політичному житті України. Інф.-аналіт. видання. − 2002. − № 4. − С. 9 − 15.
145. Коллективные трудовые споры // Соц. защита. – 1998. − №6. − 127 с.
146. Швець Н. До питання про правові наслідки участі у страйках / Н. Швець // Право України. − 2009. − №11. − С. 139 − 144.
147. Трудовой кодекс Кыргызской республики. // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − http://www.base.spinform.ru
148. Трудовой кодекс Российской Федерации: принят Государственной Думой 21 декабря 2001 г. // одобрен Советом Федерации 26 декабря 2001 г. // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − http://ozpp.ru/zknd/trud/
149. Трудовой кодекс Республики Казахстан от 15 мая 2007 г. (с изм. и доп. по сост. на 27.05.2010 г.). // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − http://online.prg.kz/doc/lawyer/?doc_id=30103567&sub=SUB2880000#SUB2880000
150. Стадник М.П. Правове регулювання вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.П. Стадник / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. − К., 1998.– 166 с.
151. «За одного битого…» // Профспілкові вісті. – 2008. − № 15 (425). – 4 квіт. – С. 6.
152. Морейн И.Б. Перевод на другую работу / И.Б. Морейн. – М. : Юрид. лит., 1965. − 208 с.
153. Голеня Є.Ф. Трудовий договір / Є.Ф. Голеня. – К. : Тов-во “Знання” УРСР, 1977. – 32 с.
154. Астрахан Е.И. Перевод на другую работу / Е.И. Астрахан. − М. : Юрид. лит., 1977. − 64 с.
155. Шишкін В. Дещо про “нові” форми трудової дискримінації / В. Шишкін // Праця і закон. – 2008. – № 2 (98). – С. 23 − 24.
156. Топчій В.В. Окремі питання криміналізації права найманих працівників на участь у страйку за КК України / В.В. Топчій // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спец. випуск. – С. 185–188.
157. Гетьманцева Н.Д. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав / Н.Д. Гетьманцева, І.Г. Козуб // Адвокат. − 2009. − № 11 (110). − С. 37 − 42.
158. Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку, затв. Наказом Національної служби посередництва і примирення 18 листопада 2008 р., № 131 // [Електрон. ресурс]: Режим доступу. − // http://www.nspp.gov.ua.
159. Лациба М. Звіт за результатами фокус – групового дослідження “Участь профспілок у політичному житті України” / М. Лациба // Участь профспілок у політичному житті України: інф.-анал. видання. − 2002. − №4. − С. 3 − 8.
160. Обзор законодател