ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ
ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Шахов Сергій Володимирович

УДК 347.73

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Лукашев Олександр Анатолійович
кандидат юридичних наук, доцент

Ірпінь – 2011
ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. Правова природа обов‘язку з податкової звітності……….. 11
1.1. Поняття та зміст податкової звітності ……………………………… 11
1.2. Об‘єкт та предмет податкової звітності……………………………. 27
1.3. Правовий статус учасників відносин з податкової звітності…….... 62
Висновки до розділу 1…………………………………………………….. 74

Розділ 2. Диференціація процедур надання податкової звітності … 78
2.1. Форми звітності в оподаткуванні та підстави їх розмежування…. 78
2.2. Процедури виконання обов‘язку з надання різних форм звітності в оподаткуванні………………………………………………………. 109
2.3. Відповідальність за невиконання обов‘язку з надання податкової звітності……………………………………………………………….. 140
Висновки до розділу 2…………………………………………………….. 171

Висновки…………………………………………………………………... 177

Список використаних джерел…………………………………………... 189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В будь-якій державі постійно проводяться реформи економічної, соціальної, політичної та інших сфер життєдіяльності суспільства. Одним з найголовніших напрямків реформування при цьому виступає вдосконалення правового регулювання оподаткування. Про пріоритетність цього напряму свідчить прийняття наприкінці 2010 року Податкового кодексу України й та громадська активність, з якою відбувалось його обговорення. Цінність формування єдиного кодифікованого акта, яким врегульовано всі етапи виконання податкового обов‘язку, всі його складові, важко переоцінити. Це зумовлено тим, що невід’ємною частиною економіки держави є ефективно діюча система оподаткування. Податкові платежі при цьому виступають не лише головним джерелом бюджетних доходів, а й регулятором, який координує логічність побудови всієї системи суспільних пропорцій.
Аналізу категорії «податковий обов'язок» вже приділялася значна увага у фундаментальних наукових дослідженнях провідних фахівців з фінансового права. Безумовно, головною складовою податкового обов‘язку є обов‘язок із сплати податків і зборів, завдяки реалізації якого формуються публічні грошові фонди. Проте навряд чи можливе відособлене ефективне функціонування цієї складової податкового обов‘язку без належного контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків і зборів. В основі його здійснення лежить інша складова податкового обов‘язку – обов‘язок з податкової звітності. Саме завдяки інформації, яка міститься у звітних документах, можна судити про виконання податкового обов‘язку взагалі. Ці дані слугують вихідною точкою й у питаннях щодо кваліфікації податкових правопорушень, й навіть можуть стати підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.
У роботі увага приділяється аналізу сутності, поняттю та змісту податкового обов’язку, його складових, і вже після цього, базуючись на вихідних положеннях податкового права, досліджується одна зі складових податкового обов’язку – обов‘язок з податкової звітності. Дослідження цього кола фінансово-правових відносин отримало певний розвиток на межі ХІХ-ХХ століть (фундаментальні праці О. Гурьєва, О. Ісаєва, В. Лебедєва, Д. Львова, Ф. Нітті, І. Озерова, К. Рау, А. Сміта, І. Тарасова, М. Тургенєва, І. Янжула та інших). В середині ХХ століття до їх напрацювань додалися роботи М.І. Піскотіна, Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна.
Зараз ці проблеми також знаходяться в сфері наукових інтересів вчених України, Російської Федерації, Казахстану, Білорусії, Узбекистану та інших пострадянських держав. Беззаперечний вплив на формування тенденцій і напрямків даної дисертаційної роботи мали праці і публікації вчених Російської Федерації: А.В. Бризгаліна, О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, В.І. Гурєєва, О.М. Козиріна, Ю.О. Крохіної, І.І. Кучерова, С.Г. Пепеляєва, Г.В. Петрової, В.М. Пушкарьової, Н.І. Хімічевої Серед досліджень українських фахівців необхідно відзначити праці Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Н.В. Воротіної, І.Б. Заверухи, С.Т. Кадькаленка, М.П. Кучерявенка, О.М. Мінаєвої, В.М. Федосова. Їх праці стали науково-теоретичним підґрунтям цього дисертаційного дослідження й використані при визначенні сутності категорії «податковий обов'язок», виокремленні його складових, їх загальній характеристиці, детальному аналізі обов‘язку з податкової звітності.
Висновки дисертаційної роботи базуються на Конституції України, аналізі як чинного законодавства України, так і податкового законодавства, що діяло до прийняття Податкового кодексу України. Це дозволило зробити узагальнюючі висновки на основі всебічного дослідження проблем як у просторі, так і в часі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям наукового дослідження пов’язаний зі Стратегією реформування податкової системи, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 р. № 1612-р та Стратегічним планом розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, затвердженим наказом ДПА України від 7.04.2003 р. № 160, є складовою наукових планів Національного університету ДПС України. Дисертація виконана на кафедрі фінансового права Національного університету державної податкової служби України відповідно до планів науково-дослідної роботи на тему „Актуальні проблеми теорії і практики фінансового процесуального права” (державний реєстраційний № 0105U001247) та „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії ДПС України (протокол № 5 від 26 квітня 2007 р.), розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і отримала позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стало визначення сутності податкової звітності, структури обов‘язку з податкової звітності як в матеріальному, так і в процесуальному розрізі, проведення аналізу в динаміці змін, що відбулися в правовому регулюванні цих процесів, та вироблення власних пропозиції щодо удосконалення правового регулювання формування, надання та обробки податкової звітності.
Відповідно до вказаної мети в дисертаційному дослідженні поставлено такі завдання:
- проаналізувати чинну систему податкового законодавства України, її недоліки і напрямки удосконалення;
- зробити порівняльний аналіз норм Податкового кодексу України та норм податкового законодавства, що діяли до його прийняття;
- вивчити практику застосування податкового законодавства і обґрунтувати можливості її використання з метою усунення недоліків чинного податкового законодавства України;
- розкрити поняття податкового обов’язку та визначити місце в ньому обов‘язку з податкової звітності;
- проаналізувати особливості правового регулювання процедур надання податкової звітності, її коригування;
- виокремити характерні риси різних способів подання податкової звітності та надати розширену характеристику кожному з них.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі виконання обов‘язку з податкової звітності.
Предметом дослідження є правове регулювання формування та подання податкової звітності.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичного, історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, методу системного аналізу й синтезу, та ін. При здійсненні дослідження основним став діалектичний метод. За його допомогою з’ясовано сутність досліджуваних явищ у єдності їх матеріального змісту та юридичної форми. Системно-структурний метод дозволив розкрити структуру обов‘язку з податкової звітності, виявити особливості стадій його реалізації (підрозділ 1.1, 2.2). Метод інтегрального аналізу дозволив вивчити результати досліджень, проведених ученими щодо позначених проблем (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Історичний метод дозволив здійснити дослідження еволюції поглядів щодо оформлення документів податкової звітності, застосування різних її форм, а також стосовно розвитку податкового законодавства (підрозділ 2.1, 2.2.). Застосування порівняльно-правового методу дозволило провести аналіз українського законодавства стосовно особливостей формування звітних документів і надання податкової звітності та порівняти правове регулювання цих процесів за законодавством України, Російської Федерації, Білорусії, Казахстану, Узбекистану, Грузії тощо (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Формально-юридичний метод застосовано при аналізі нормативно-правових джерел, що дозволило виявити недоліки чинного законодавства та сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Усі ці загальнонаукові і спеціальні методи комплексно використовувалися для повного і всебічного дослідження проблем виконання обов‘язку з податкової звітності.
Наукова новизна отриманих результатів визначається як постановою проблеми дослідження, так і тим, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень обов‘язку з податкової звітності. У ньому визначені основні засади правового регулювання етапів формування показників податкової звітності, складання звітних документів, їх подання та подальшого зберігання, обґрунтовані найбільш перспективні шляхи вдосконалення чинного податкового законодавства, конкретизовано зміст окремих понять, які мають суттєве значення для науки та практичного застосування законодавства. Зокрема,
вперше:
- доведено подвійність обов’язку з податкової звітності й виокремлено випадки, коли він носить не тільки підсумковий, але й наскрізний характер (ведення податкового обліку доходів і витрат платника податків та складання на базі цього податкової звітності протягом податкового (звітного) періоду);
- визначено структуру обов'язку з податкової звітності, який можна представити у вигляді підсистеми, що складається з таких елементів-обов’язків: 1) правильне складання документів податкової звітності за формою, встановленою законодавством; 2) подання даних і документів відповідним органам у визначений строк; 3) збереження документів податкової звітності протягом строку, встановленого законодавством;
- розмежовано поняття «об‘єкт податкової звітності», під яким потрібно розуміти зовнішнє, матеріальне вираження (документи, що містять її показники, незалежно від матеріальної форми – паперові документи, файли на електронних носіях тощо), та «предмет податкової звітності», під яким розуміються саме відомості, що містяться в цих носіях та складають сутнісне наповнення податкової звітності (кількісні показники, які містяться в звітних документах);
удосконалено:
- засади розмежування режиму застосування документів податкової звітності (застосовуються лише при наданні податкової звітності) та режиму застосування документів, що сприяють обчисленню суми податку й збору (застосовуються додатково також при обчисленні й сплаті податку) на підставі розмежування стадій реалізації податкового обов‘язку;
- визначення ознаки «повноти» податкової звітності, як інформації, яка включає усі необхідні дані про об’єкти оподаткування, які мають значення для обчислення та розрахунку суми конкретного податку, за виконання обов‘язку зі сплати якого звітує платник;
- принципи розмежування податкового повідомлення і податкової вимоги на підставі їх функціонального призначення, коли перше є своєрідним нагадуванням платникові податків, тоді як друге виступає вже засобом реагування;
- аргументовано доцільність відмови законодавця від конструкції неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при обрахуванні фінансових санкцій за порушення законодавства, що обумовлюється статичністю розміру неоподатковуваного мінімуму громадян;
набули подальшого розвитку:
- визначення тісного зв‘язку умов для вибору квартального звітного періоду по податку на додану вартість із підставами для надання пільг по податку на прибуток підприємств;
- обґрунтування підвищення фіскального інтересу, зумовленого запровадженням у Податковому кодексі України одноланкового механізму повідомлення платника податку (направляється лише одна податкова вимога), що відображає намагання збільшити надходження від застосування санкцій та не враховує об‘єктивної ситуації, коли платник не в змозі сплатити податок;
- визначення особливостей суб’єктного складу на стадії виконання обов’язку з податкової звітності, коли в цьому приймає участь також специфічний допоміжний суб’єкт (оператор поштового зв’язку або оператор електронної звітності);
- характеристика доцільності підключення до системи подання податкової звітності в електронному вигляді телекомунікаційними каналами зв'язку, що надає низку суттєвих переваг як платнику податків, так і податковим органам.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації положення мають як науково-теоретичне, так і практично-прикладне значення. В науково-дослідницькій сфері матеріали дисертації можуть бути використані для подальшої розробки проблем виконання обов‘язку з надання податкової звітності, дослідження окремих способів його реалізації. Зроблені узагальнення й висновки сприятимуть розвитку сучасної теорії податкового права. Правоохоронний аспект передбачає можливість використання положень дисертації при вирішенні існуючих колізій в податковому законодавстві, застосовувати окремі її висновки з метою розв‘язання конфліктних ситуацій при наданні платниками податкової звітності. У сфері правотворчої діяльності результати дослідження можуть застосовуватися при внесенні змін в низку законодавчих актів України. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані в ході підготовки змін до Податкового кодексу України. У правозастосовній діяльності одержані висновки дозволять удосконалити процедури надання документів з податкової звітності, сприятимуть одноманітному розумінню положень чинного законодавства платниками податків та контролюючими органами. У навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників та інших публікацій з курсів “Податкове право” та “Фінансове право”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національного університету державної податкової служби України.
Основні наукові положення й висновки дисертаційного дослідження, а також практичні рекомендації щодо вдосконалення процедур надання податкової звітності викладені дисертантом у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: наукових семінарах та «круглих столах», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки (м. Харків, 15-16 травня 2007 року); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 року); міжнародній науково-практичній конференції «Тhe role and importance of supervision in increasing of transparency and fight against corruption» (м. Баку, 18-19 вересня 2008 року).
Публікації. Ключові й окремі наукові положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у восьми наукових публікаціях (п‘яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Через наявність двох сторін у податкових правовідносинах варто виокремлювати два аспекти, що характеризують податковий обов‘язок. З одного боку, його можна розглядати стосовно владних суб‘єктів, що передбачає аналіз переважно правового статусу контролюючих органів. З іншого боку, податковий обов‘язок виконують платники податків і зборів.
2. Сплата податків і зборів платником податків є підставою припинення власне обов’язку зі сплати податків і зборів, закінченням другої стадії виконання податкового обов’язку, що однак не означає припинення податкового обов’язку у цілому. Завершальною стадією виконання податкового обов’язку є виконання обов’язку з податкової звітності.
3. Сформована на даний час податкова система України в основному відповідає світовій практиці. У різних країнах світу системи оподаткування відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.
4. Обов'язок з податкової звітності, який є заключним етапом у виконанні податкового обов'язку, що має складний характер не тільки за матеріальним змістом (складовими елементами: облік, сплата, звітність), але й за процесуальними стадіями.
5. З метою захисту звітної інформації, що передається електронним шляхом, було запроваджено низку механізмів, серед яких окремо маємо виділити механізм надання електронного цифрового підпису, який однозначно ідентифікує особу, що надає звітність, та застосування при передачі таких відомостей стійкого криптологічного шифрування інформації.
6. Поряд з формою податкових документів у конструкції податкової звітності слід звернути увагу на їхній зміст – відомості про обчислення й сплату податків. Інші відомості не можуть бути предметом податкової документації, й податкові органи не мають права вимагати від платника податків надання відомостей, не передбачених законодавством або подання податкової документації до настання строків звітності.
7. За наявності недоліків в оформленні звітних документів, які призводять до законної відмови контролюючих органів в їх прийнятті, втрачає сенс предмет податкової звітності – показники, що містяться в документах, тому що за наявності таких умов обов‘язок з податкової звітності не буде виконано.
8. Податковою декларацією вважається документ податкової звітності, що представляється платником податків у формі заяви, із визначенням у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходи і понесені видатки, майно, що перебуває в його власності (та підлягає оподатковуванню), і інших відомостей, визначених податковим законодавством. Форма декларації встановлюється податковим законодавством.
9. У тих випадках, коли обов'язок по обчисленню суми податку покладається на податкового агента або податковий орган, обов'язок подавати податкову декларацію на платника податків, як правило, не покладається.
10. Основна частина податкової декларації заповнюється згідно із порядком, встановленим для кожного виду податку, збору (обов’язкового платежу) на підставі первинних документів і даних податкового обліку. У цій частині відображається розрахунок суми податкового обов’язку або зазначається готовий результат розрахунків (нарахування).
11. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність
12. При відображенні від'ємного значення в податкових деклараціях з податку на додану вартість при переході платника у середині кварталу з квартальної звітності на місячну у зв'язку з перевищенням допустимої межі обсягу оподатковуваних операцій існують важливі особливості. До 2011 року платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищував 300 тис. грн., міг вибрати квартальний податковий період, подавши заяву про це до податкового органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починав застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. В той же час, якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищував 300 тис. гри., такий платник податку зобов'язаний був самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
13. З прийняттям Податкового кодексу України вибрати квартальний податковий (звітний) період можуть платники податку на додану вартість, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб. Водночас, це пільгова категорія платників по податку на прибуток підприємств, для яких, за умови виконання наведених умов, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка податку на прибуток 0 відсотків.
14. З прийняттям Податкового кодексу України правове регулювання об‘єкту та предмету податкової звітності набуває нового етапу розвитку. Наявність закріпленого термінологічного апарату, переробка норм, якими регулювалися особливості реалізації окремих прав платників податків при відображенні звітних відомостей у звітних документах, консолідований підхід до цього відображення із урахуванням особливостей з формування показників одночасно по декількох податках свідчить про прогресивність підходу законодавця до регулювання об‘єкту та предмету податкової звітності.
15. Обов'язки, права й відповідальність платників податків – фізичних осіб можуть бути як загальними для них, так і особливими – для платників певного податку. Наприклад, обов'язок зі сплати податку, право на скаргу, відповідальність за несплату податку властиві всім платникам податків – фізичним особам. Ці обов'язки, права й відповідальність конкретизуються й доповнюються відповідними обов'язками, правами й відповідальністю платника конкретного податку.
16. Родовий і видовий статуси платника податків – фізичної особи за своїм змістом в значній мірі збігаються. Разом з тим, загальні податкові обов'язки, права й відповідальність конкретизуються й доповнюються відповідними елементами видового статусу платника податків.
17. Серед кола суб‘єктів обов‘язку з податкової звітності потрібно виокремити особливу категорію фізичних осіб, яку становлять індивідуальні підприємці. При цьому можна виділити загальний правовий статус платника податків – фізичної особи (родовий статус) і правові статуси окремих категорій платників певних податків (видові статуси). Статус платника податків – індивідуального підприємця є спеціальним, він відрізняється істотною своєрідністю в утримуванні обов'язків і прав, а також відповідальності (особливий порядок постановки на облік, подачі податкової звітності тощо).
18. У зв‘язку із настанням світової фінансової кризи, держава намагається мобілізувати будь-які кошти, зокрема, шляхом встановлення планів із збору штрафів з платників податків, створення штучних умов для проведення позапланових перевірок, застосування не зовсім законних методів адміністрування податків і зборів. Дуже поширеним таким методом є безпідставна відмова податкового органу у прийнятті документів податкової звітності, коли його працівники аргументують це не існуючими у законодавстві вимогами. У зв‘язку з цим ми ще раз хотіли б наголосити, що прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу, а податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.
19. Система ведення податкового обліку значно відрізняється від системи бухгалтерського обліку. Ця відмінність обумовлена в першу чергу розходженням завдань, які повинні виконувати бухгалтерський і податковий облік: завданням бухгалтерського обліку є вірогідно виявити для своїх користувачів ступінь фінансового благополуччя організації, її реальне фінансове становище, а завданням податкового обліку – одержання інформації для здійснення податкових розрахунків з метою формування державного бюджету, що відповідав би пріоритетам держави на певному етапі її економічного розвитку.
20. Відсутність взаємозв'язку, а також значні розходження в правилах ведення бухгалтерського й податкового обліків, може привести до суперечливих оцінок фактів господарської діяльності організації, перекручуванню інформації про доходи й видатки, що, у свою чергу, позначиться на повноті й достовірності податкової звітності. В остаточному підсумку різночитання в цих системах обліку може привести до неправильного обчислення податку й, відповідно, до неналежного виконання обов'язку по сплаті податку.
21. В окремих випадках податкову звітність розглядають лише як сукупність активних дій зобов’язаної особи, платника податку, але світовий досвід показує логічність характеристики цього поняття як системи зустрічних дій зобов’язаних та владних суб’єктів. Надання звітності при оподаткуванні передбачає корегування відомостей, наданих платником, податковими органами, внесення змін зобов’язаною особою, через що звітність у галузі оподаткування доцільно розглядати як дії платників і податкових органів.
22. Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа має вести Книгу обліку доходів і витрат та складати Звіт суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. У Книзі зазначаються: період обліку, кількість виготовленої продукції, витрати на виробництво, кількість проданої продукції, ціна продажу продукції, сума виручки та доходу, чистий доход. У Звіті зазначають: вид підприємницької діяльності, фактичну чисельність працівників, суму фактично сплаченого єдиного податку, обсяг виручки від реалізації ТРП наростаючим підсумком.
23. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. У разі порушення цих вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
24. Регулювання відносин, пов'язаних з певними, специфічним формами процесуальних відносин, є одним з найбільш перспективних напрямків у податковому праві й законодавстві. Специфічний інститут податкового провадження, що регулює порядок складання, напрямки й виконання вимог спеціальних процесуальних документів (повідомлення й вимоги), закріплюється в Главі 4 Розділу 2 Податкового кодексу України й характеризуються особливою процедурою, що застосовується до платника податків до вживання заходів примусового стягнення сум податків і зборів. Це своєрідні превентивні норми.
25. Відмінністю російського й українського податкового законодавства є те, що в Російській Федерації процедури з узгодження суми податкового зобов‘язання пов’язані з однією формою – податковою вимогою, тоді як в Україні використовуються дві: податкове повідомлення й податкова вимога.
26. Податкове повідомлення пов'язується з діями контролюючих органів, тоді як податкова вимога – винятково податкових.
27. Податкове повідомлення є тим основним і універсальним інструментарієм, за допомогою якого податкові органи доводять свої вимоги до платників податків. За допомогою податкового повідомлення податковий орган формує, коректує податкове зобов'язання, забезпечує його виконання й примусове стягнення податкової заборгованості.
28. Податкове повідомлення направляється платникові податків контролюючими органами. У ньому вказується сума податкового обов'язку й містяться: підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових обов'язків, сума податку або збору (обов'язкового платежу), що підлягає сплаті, і штрафних санкцій при їхній наявності; граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій при їхньому нарахуванні).
29. Контролюючий орган висилає платникові податків податкове повідомлення у випадку якщо сума податкового обов'язку розраховується контролюючим органом. У податковому повідомленні визначаються підстави для нарахування податку, робиться посилання на конкретну норму закону, відповідно до якої був здійснений розрахунок або перерахунок податкового обов'язку, вказується сума податку або збору (обов'язкового платежу), що підлягає сплаті й розмір штрафних санкцій за їх наявності.
30. Коли в результаті процедури узгодження платник податків і контролюючий орган не досягли компромісу, останній пересилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платником податків, а також розрахунок його розміру. Це й лягає в основу податкових вимог, що висилаються податковим органом.
31. Податкова вимога вважається направленою (врученою) юридичній особі, якщо вона передана посадовій особі такої юридичної особи за розпискою або направлена листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається направленою (врученою) фізичній особі, якщо вона вручена особисто такій фізичній особі або її законному представникові або направлена листом на його адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем його знаходження із повідомленням про вручення.
32. Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у встановленому порядку.
33. Новелою Податкового кодексу України є закріплення в тексті кодексу основних засад адміністрування податкової звітності, наданої в електронному вигляді. Для цього запроваджується автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.
34. Важливим є встановлення моменту виконання обов’язку з подання податкової звітності платником податків, та з’ясування того, хто буде нести відповідальність у разі затримки або втрати поштового відправлення. Факт подання податкової звітності повинен бути підтверджений відміткою поштової або іншої організації зв’язку про час та дату прийняття поштової кореспонденції, відправленої листом з повідомленням про отримання органом державної податкової служби поштового відправлення. Таким чином з цього моменту обов’язок вважається виконаним платником податків, і за подальший рух податкової звітності несе відповідальність організація зв’язку.
35. Реалізація обов’язку з податкової звітності шляхом подання її в електронному вигляді передбачає наявність необхідних передумов: сукупність організаційних, правових заходів та програмних, програмно-апаратних, телекомунікаційних засобів, що забезпечують подання податкових документів в електронному вигляді до органів державної податкової служби (у тому числі, встановлення спеціалізованого програмного забезпечення, сертифікація ключів, отримання електронного цифрового підпису та ін.).
36. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: а) електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; б) під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронний цифровий підпис; в) особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному в сертифікаті.
37. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, установленого законом для вчинення правочинів у. письмовій формі.
38. Електронна печатка застосовується установою лише за наявності у неї відповідної печатки, що застосовується для документів на папері. У посиленому сертифікаті відкритого ключа, що використовується установою для електронної печатки, додатково зазначається спеціальне призначення електронного цифрового підпису та сфера його застосування, а також відтворюється текстова інформація, розміщена на відповідній печатці.
39. Підтвердженням прийняття податкових документів платника податків до бази даних державної податкової служби є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій зазначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність його затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки підпису, інформація про платника податків, дата і час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу державної податкової служби, здійснюється її шифрування й надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.
40. Система передачі електронних звітів значно прискорює отримання платником податків квитанції про підтвердження дати і часу подання звіту (максимум протягом 30 хвилин з моменту отримання звіту ЦОЕЗ або оператором), дає йому змогу оперативно отримати інформацію про стадію проходження електронного звіту і гарантує, що звіт, буде своєчасно доставлено в інспекцію, де зареєстровано платника податків. Крім того, оператор забезпечує цілодобове та без вихідних отримання звітів, що є додатковою зручністю для платників податків.
41. У законодавчій вимозі до самостійного виконання податкового обов'язку в першу чергу реалізується презумпція добросовісності виконання платником податків свого податкового обов'язку перед державою. Передбачається, що платник податків самостійно (своїми зусиллями й за свій рахунок), добровільно (без примусу) вчасно й у повному обсязі виконає всі наявні в нього податкові обов'язки перед державою.
42. Відповідальність пов’язана з порушенням порядку виконання податкового обов’язку у широкому розумінні передбачає виконання обов’язків з податкового обліку, сплати податків і зборів, податкової звітності. Тому для забезпечення системного та узгодженого правового регулювання за порушення кожного з видових обов’язків (тобто його невиконання) необхідно встановити один або декілька складів податкових правопорушень відповідно.
43. При виявленні платником податків у поданій ним податкової декларації невідображення або неповноти відображення відомостей, а також помилок, що призводять до заниження суми податку, що підлягає сплаті, платник податків зобов'язаний внести необхідні доповнення й зміни в податкову декларацію.
44. Виявлення під час податкової перевірки невідповідності відомостей, визначених у податкових деклараціях, позбавляє платника податків права на подання уточненої декларації. У цих випадках виявлені невідповідності повинні бути виділені в декларації, що подається за наступний податковий період.
45. Помилкою у податковій звітності слід вважати ненавмисне перекру¬чення фінансової інформації в результаті арифметич¬них або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, не¬правильного подання в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку
46. Під арифметичною помилкою у податковій звітності слід розуміти по¬милку або описку, допущену платником податків, під час заповнення декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, під час виконання арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподатку¬вання з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язковому платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, до¬пущені при перенесенні даних з додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (не¬правильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).
47. Методологічною помилкою у податковій звітності слід вважати помил¬ку, допущену платником податків під час складання ним декларації, яка полягає в неправильному засто¬суванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів під час визначення податкового зобов'я¬зання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
48. Самостійне виправлення помилок платником податків можливе у декілька способів: а) у спеціальній формі уточнюючого розрахунку; б) у спеціальних рядках поточної декларації (наприклад, щодо податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств); в) шляхом відображення виправлених показників у звичайній звітній формі розрахунку з доданням довідки, дані якої збільшують або зменшують податкові зобов’язання (акцизний збір); г) шляхом відображення доданих і вилучених рядків у звичайній формі з позначками у графі 9* (податок з доходів фізичних осіб).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Einkommensteuergesetz (BGBI 4212) v. 19.10.2002 – Закон про податок на доходи фізичних осіб Федеративної Республіки Німеччина № 4212 від 19.10.2002. Wichtige Steuergesetze, Verlag NWB, Berlin 2003, S. 179.
2. Административное право Украины; под ред. Ю.П. Битяка. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
3. Айзенберг А.М., Карева М.П. Правовые нормы и правоотношения. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1949. – 59 с.
4. Александров С. В. О налоге на добавленную стоимость. Об акцизном сборе : науч.-практ. комментарий / С. В. Александров, Н. П. Кучерявенко. – Харьков : ООО „Одиссей”, 1998. –160 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: учеб. – 2-е изд., перераб. и доп / Алексеев С.С. – М.: Проспект, 2009. – 565 с.
6. Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР / И.А. Андреев. – Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1974. – 197 с.
7. Артюхин Р.Е. Внешние факторы развития правового регулирования отчетной стадии бюджетного процесса в России / Р.Е. Артюхин // Правоведение. – 2007. – №5. – С.14-20.
8. Баев С. А. Налоговые аспекты реорганизационных процедур / С. А. Баев // Закон. – 2005. – № 2. – С. 36–40.
9. Балабин В. Представительство в налоговых правоотношениях / В. Балабин // Хозяйство и право. – 1999. – № 9. – С. 109-113.
10. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине / Д.А. Бекерская / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора С.В. Кивалова. – Одесса: «Юридична література», 2000 г. – 224 с.
11. Білінський Д. О. Проблеми кодифікації податкового законодавства України : дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Білінський Дмитро Олександрович. − Х., 2009. − 192 с.
12. Бутаков Д.Д. Основы мирового налогового кодекса / Бутаков Д.Д. – М.: Финансы, 1996. – № 8. – 104 с.
13. Бухгалтерия. – 2002. – № 11/1. – С. 20.
14. Бухгалтерія. – 2002. – № 51/1-2. – С. 14-15.
15. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №37-38. – Ст.189.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
17. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / М.М. Весельський. – К., 2001. – 24 с.
18. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права / Винницкий Д.В. – Москва: НОРМА, 2000. – 185 с.
19. Вісник Податкової служби України. – 2009. – № 17. – С. 5-9.
20. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М.: Изд-во МГУ, 1972. – 298 с.
21. Воронкова О.М. Трансформація системи оподаткування в Україні / О.М. Воронкова //Фінанси України. – 2000. – №1. – С.118-123.
22. Галлиган Д. Административное право: история развития и основные современные концепции / Д. Галлиган, В.В. Полянский, Ю.Н. Старилов. – М.: Юристъ, 2002. – 410 с.
23. Гега П. Т. Правовий режим оподаткування в Україні / Гега П. Т. – К. : Юрінком, 1997. – 144 с.
24. Гензель П.П. Прямые налоги. Очерк теории и практики / П.П. Гензель. – Л.: Фин. изд-во НКФ СССР, 1927. – 108 с.
25. Герасименко С. А. Защита прав налогоплательщиков в арбитражном суде / С. А. Герасименко. – М. : Экономика и жизнь, 1994. – № 8. – С. 8–14.
26. Глухов В. В. Налоги. Теория и практика : учеб. пособие / В. В. Глухов, И. В. Дольдэ. – СПб. : СПб. гос. техн. ун-т, 1995. –151 с.
27. Головашевич О.О. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні: Дис. кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Олександр Олександрович Головашевич. – Х., 2007. – 193 с.
28. Горшенев В.М. Контроль как правовая форма деятельности / В.М. Горшенев, И.Б. Шахов. – М.: Юридическая литература, 1987. – 259 с.
29. Государственный финансовый контроль: Учеб. для вузов / С.В. Степашин, Н.С. Столяров, С.О. Шохин, В.А. Жуков. – СПб.: Питер, 2004. – 557 с.
30. Грачева Е.Ю. Налоговое право: вопросы и ответы / Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. – М.: Юриспруденция, 2000. – 157 с.
31. Гуреев В.И. Российское налоговое право. Учебник / Гуреев В.И. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1997. – 383 с.
32. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Дернберг Р. Л. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 375 с.
33. Евтушенко В.Ф. Налоговые агенты как субъекты налоговых правоотношений / под общ. ред. И.И. Кучерова / Евтушенко В.Ф. – М.: ИД «Юриспруденция», 2006. – 136 с.
34. Євграфов П. Б. Роль кодифікаційних актів у формуванні системи законодавства України / П. Б. Євграфов, Є. П. Євграфова // Систематизація законодавства в Україні : проблеми теорії і практики : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 95–100.
35. Єфименко Т. І. Податковий кодекс України : питання ефективності та суспільної злагоди / Т. І. Єфименко // Фінанси України. − 2007. − № 5. – С. 3–11.
36. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [ А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та інші; за ред. В. В. Копєйчикова]. − Стер. вид. − К.: Юрінком Інтер, 2000. − 320 с.
37. Закон о государственном подоходном налоге. Высочайше утвержденный 6 апр. 1916 г. // Собрание узаконений. – 1916. – № 106. – Ст. 838.
38. Закон Республики Казахстан «О налогах и других обязательных платежах в бюджет» (Налоговый кодекс). – Алматы: ЮРИСТ, 2001. – 200 с.
39. Зимин А.В. Критерии недобросовестности налогоплательщиков в споре о признании налоговой обязанности исполненной / А.В. Зимин // Финансовое право. – 2002. – № 4. – С. 39-48.
40. Золотарьова М.К. Законодавче регулювання планових та позапланових перевірок державних податкових інспекцій / М.К. Золотарьова // Вісник Національного Університету Внутрішніх справ. – Вип.23. – Харків. – 2003. – С.94-99.
41. Иванова В.Н. Соотношение правовых категорий «налоговый процесс» и «налоговое производство» и особенности их реализации в Налоговом кодексе РФ // Юрист. – 2001. - № 2. – С. 67-70.
42. Исаев А.А. Очерк теории и политики налогов / Исаев А.А. – М.: ООО «ЮрИнфоР-Пресс», 2004. – 270 с.
43. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія / Іванов Ю.Б. – Х.: ХДЕУ – Торнадо, 2003. – 517 с.
44. Каплунов А.И. О классификации мер государственного принуждения / А.И. Каплунов // Государство и право. – 2006. – № 3. – С. 11.
45. Карасева М. В. Финансовое правоотношение / Карасева М. В. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 410 с.
46. Касьяненко Л.М. Деякі особливості фінансово-правової відповідальності за порушення податкового законодавства / Л.М. Касьяненко //Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства. Выпуск 2. – Черновцы:"Рута". – 2003. – С.264-265.
47. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Кечекьян С.Ф. М.: Издательство Академии наук СССР, 1958. – 390 c.
48. Кінащук Л. Види фінансового контролю: проблеми класифікації в правовій літературі / Л. Кінащук // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №1. – С.84-86.
49. Клименко О.В. Податок на доходи фізичних осіб Федеративної Республіки Німеччини / О.В. Клименко // Вісник Запорізького національного університету. – 2006. – № 1. – С. 86-87.
50. Кобильнік Д. А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні : дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Дмитро Анатолійович Кобильнік. – Харків, 2002. – 176 с.
51. Кобильнік Д.А. Правова природа податкових пільг / Д.А. Кобильнік // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – Вип.47. – С.138-142.
52. Кодекс Республики Казахстан о налогах и других обязательных платежах в бюджет (Налоговый кодекс) от 12.06.2001 г. №209-II // Ведом. Парламента Республики Казахстан. – 2001. – № 11-12. – Ст. 168.
53. Кодекс Республики Казахстан от 12.06.2001 № 209-2 „О налогах и других обязательных платежах в бюджет (Налоговый кодекс)” // [Электронный ресурс] / Законодательство Казахстана on-line. – Режим доступа : http://www.pavlodar.com/zakon/? dok=00967&ogl=all.
54. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Ст. 1122.
55. Козырин А. Н. Налоговое право зарубежных стран. Вопросы теории и практики : учеб. пособие / Козырин А. Н. – М. : Манускрипт, 1993. –112 с.
56. Комментарий к Налоговому кодексу Республики Казахстан (общая часть и налоговое администрирование) по состоянию на 1 сентября 2009 года / Е.В. Порохов, Р.А. Подопригора, С.Б. Бабкин, Р.К. Камалетдинов и др.; под. ред. Е.В. Порохова. – Алматы: НИИ финансового и налогового права, 2009. – 696 с.
57. Комментарий к Налоговому кодексу Российской Федерации, частям первой и второй / под общ. ред. Ю.Ф. Кваши. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2009. – 1417 с.
58. Кондратьєв Р. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин / Р. Кондратьєв, О. Гернего // Право України. – 2000. – №2. – С.43-45.
59. Кондратюк С.Я. Послуги державного казначейства: сутність і тенденції розвитку / С.Я. Кондратюк // Фінанси України. – 2005. ¬– №1. – С.16-24.
60. Коннов О. Ю. Понятие постоянного представительства в налоговом праве : дис. на соисканик научной степени кандидата юрид. наук: 12.00.14 / О. Ю. Коннов. – М., 2001. – 204 с.
61. Конституция и налоги: основные положення решений Конституционного Суда Российской Федерации по вопросам налогообложения (1993-2007 гг.). / [Под ред. Л.О. Иванова, В.М. Зарипова]. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 736 с.
62. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
63. Коссе Д.Д. Особливості правового ремиму оподаткування суб’єктів спеціальних еономічних зон в Україні: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.07 / Коссе Д.Д. – Одеса, 2006. – 242 с.
64. Костикова Е.Г. Правовой статус налогоплательщиков-организаций: дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.14 / Екатерина Геннадиевна Костикова – Саратов, 2001. – 148 с.
65. Кравцова Т.М. Організаційно-правові проблеми здійснення податкового контролю в Україні / Т.М. Кравцова // Вісник Національного Університету Внутрішніх справ. Вип. 21. ч.2. –Харків. -2003. – С.213-218.
66. Криницький І. Є. Правове регулювання оподаткування майна : дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Ігор Євгенович Криницький. – Харків, 2001. – 209 с.
67. Крохина Ю. А. Налоговое право : учебник / Крохина Ю. А. – М. : Высшее образование, 2006. − 410 с.
68. Кустова М.В. Налоговое право России. Общая часть: учебник / отв. ред. Н.А. Шевелева / Кустова М.В., Новина О.А., Шевелева Н.А. — М.: Юристь, 2001. — 490 с.
69. Кучеров И. И. Международное налоговое право (Академический курс) : учебник / Кучеров И. И. – М. : ЗАО „ЮрИнфоР”, 2007. – 452 с.
70. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций / Кучеров И.И. – М.: Учеб. конс. центр «ЮрИнфоР», 2001. – 358 с.
71. Кучерявенко М. П. Поняття складного інституту податкового права / М. П. Кучерявенко // Вісн. Акад. прав. наук України. –1998. – № 4. – С. 104–112.
72. Кучерявенко М. П. Правовий механізм податку / М. П. Кучерявенко // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2002. – № 4. – С. 112–115.
73. Кучерявенко М. П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / Микола Петрович Кучерявенко. – Харків, 1997. – 35 с.
74. Кучерявенко М.П. Податкове право України: Акад. курс / Кучерявенко М.П. – К.: Всеукр. асоц. видавців «Правова єдність», 2008. – 701 с.
75. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІІ: Учение о налоге / Кучерявенко Н.П. – Харьков: Легас; Право, 2005. – 600 с.
76. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: В 6-ти т. / Кучерявенко Н.П. – Т.ІІ: Введение в теорию налогового права. – Харьков: Легас, 2004. – 600 с.
77. Кушина Е. Налоговый расчет налога на рекламу / Кушина Е. // Сборник систематизированного законодательства. – 2007. – Вып. 3. – С. 49-53.
78. Латыпова Е.У. К вопросу о соотношении обязанности и обязательства по уплате налогов и сборов / Е.У. Латыпова // Финансовое право. – 2004. – № 1. – С. 53-58.
79. Латыпова Е.У. Обеспечение исполнения обязанности по уплате налогов и сборов / Е.У. Латыпова; под ред. д. ю. н., проф. Е.Ю. Грачевой. – М.: ИД «Юриспруденция», 2006. – 240 с.
80. Лейст О.Э. Санкции в советском праве / Лейст О.Э. – М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
81. Ложников И., Колесенкова Л. Обеспечит ли налоговый учет данные для исчисления налога на прибыль? / И. Ложников, Л. Колесенкова // Финансовая газета. – 2001. – № 45. – С. 10.
82. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства // В сб.: Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Л.А. Лунц. – М.: Статут, 1999. – 351 с.
83. Лучин В. О. Процессуальные нормы в советском государственном праве / Лучин В. О. – М. : Юрид. лит., 1976. – 196 с.
84. Ляшенко Ю.І. Фінансова діяльність держави: цілі, засоби, результати / Ю.І. Ляшенко, І.А. Максименко // Фінанси України. – №6. – 2003. – С. 61-66.
85. Мазур Т.В. Правовий режим фонду гарантування вкладів фізичних осіб в банках: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / Тамара Вікторівна Мазур. – К., 2009. – 18с.
86. Мазурик О. Ф. До питання співвідношення визначень системи оподаткування національними законодавствами в умовах європейської інтеграції України / О. Ф. Мазурик // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації : матеріали міжнар. наук. Семінару (м. Харків, 16 трав. 2008 р.). – Х. : Право, 2008. – C. 100–102.
87. Майданник О.О. Контроль Верховної Ради України за виконанням прийнятих нею законів ті інших актів / О.О. Майданник // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. –№7. – С.13-23.
88. Майстренко О. Деякі питання вирішення колізій у податковому законодавстві України / О. Майстренко // Право України. – 2005. – № 9. – С. 95–99.
89. Мамалуй О.О. Правове регулюванння загальнодержавних зборів в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / О.О. Мамалуй. – Х., 2008. – 200 с.
90. Мараховська Т. М. Податкове стимулювання підприємницької діяльності : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата екон. наук: 12.00.08 / Т. М. Мараховська. – Харків, 2001. – 20 с.
91. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособ. / Марченко М. Н. – М. : Проспект, 2005. – 760 с.
92. Матузов Н. И. Исследование проблемы юридических обязанностей граждан СССР / Н. И. Матузов, Б. М. Семененко // Сов. государство и право. – 1980. – № 12. – С. 55–59.
93. Мельник А.Н. Осуществление таможенными органами валютного контроля как мера противодействия утечке капитала за рубеж: автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.14 / А.Н. Мельник. – М., 2004. – 22 с.
94. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / Мельник П. В. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2001. – 362 с.
95. Методичні рекомендації щодо виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість: лист Державної податкової адміністрації України від 15.12.2003 р. № 19470/7/11-1217 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизов