ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (ІСТОРИЧНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП С.3-18
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ТЕОРІЇ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У КРАЇНАХ
ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ С.19-51
1.1.Історіографія становлення і розвитку правового
регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи С.19-31
1.2.Західноєвропейські теорії правового регулювання
трудових відносин С.32-51
РОЗДІЛ 2 СТАНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО
РЕГУЛЮВАЛО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ У КРАЇНАХ
ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (КІНЕЦЬ ХVІІІ-ХІХ СТОЛІТТЯ) С.52-85
2.1. Виникнення трудового договору, регулювання
оплати праці і становлення законодавства стосовно об’єднань
робітників та страйкового руху С.52-75
2.2. Становлення законодавчої охорони праці та соціального
страхування С.76-85
РОЗДІЛ 3 ДЖЕРЕЛА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У КРАЇНАХ
ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ У ХХ СТОЛІТТІ С.86-166
3.1. Джерела правового регулювання трудових відносин у
країнах Західної Європи у ХХ столітті С.86-119
3.2. Особливості правового регулювання діяльності профспілок
та укладення договорів у країнах Західної Європи у ХХ столітті С.120-143
3.3. Розвиток правового регулювання вирішення
трудових конфліктів С.144-151
3.4. Розвиток правового регулювання робочого часу, часу
відпочинку та соціального страхування С.152-166
ВИСНОВКИ С.167-176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ С.177-188
ВСТУП

Проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи є актуальною як з наукового, так і практичного погляду. Розширення соціально-економічних та політичних зв’язків між різними країнами світу і поглиблення її інтеграції, поява на пострадянському просторі держав з їхніми національними відмінностями та входження їх у світову економічну систему, докорінним чином впливають на розвиток права, яке, у свою чергу, гостро реагує на такі процеси. Оскільки ідеї соціальної справедливості, верховенства права, необхідність забезпечення реалізації прав і свобод людини тощо, стали надбанням всього людства, то спостерігається інтенсивний розвиток права та його зближення у світовому масштабі. Зближення національних правових систем не веде до нівелювання відмінностей у застосуванні національних норм права. Яскравим підтвердженням зазначеного є еволюція правового регулювання трудових відносин у країнах західної Європи протягом більше ніж двох століть.
Буржуазне право почало формуватися ще в надрах феодалізму, а його реальне становлення в Європі почалося після здійснення революцій ХVІІ – ХVІІІ століть. Започаткувавши нові відносини в економічній, соціальній і політичній сферах, буржуазні революції спричинили значні зміни у правових системах, у праві, яке закріплювало становлення нових, капіталістичних відносин.
Поява буржуазного права означала значний прогрес у порівнянні з епохою панування феодального права. Воно розкріпачувало особу від феодальних пут, знищувало становий поділ населення, проголошувало формальну рівність громадян перед законом.
У період становлення буржуазне право не мало характеру загальнонародного, воно розвивалося як пряме продовження права раніше існуючих систем.
Заперечення феодального права під час буржуазних революцій відбувалося лише у тій його частині, яка суперечила економічним, політичним та ідеологічним принципам буржуазії.
Зміни, що вносилися в дореволюційне право, залежали від конкретних історичних умов розвитку окремих країн Європи та від характеру буржуазних революцій. Характерними у цьому відношенні є зміни, що відбувалися під час англійської революції середини ХVІІ століття та французької революції кінця ХVІІІ століття.
У роки французької революції конфлікт між інтересами класу буржуазії та феодальним правом був настільки гострим, що знищення феодальної правової системи і заміна її буржуазним правом відбулися досить швидко і радикальним чином.
Оскільки в Англії революція не спричинила негайне безпосереднє політичне панування буржуазії, то англійська правова система тривалий час зберігала елементи дореволюційного права.
Буржуазне право, у порівнянні із феодальним, було досить прогресивним і встановлювало формальну рівність усіх громадян. Воно мало характер “справедливості” і регулювало нові соціально-економічні та політичні відносини, що формувалися в суспільстві. Це стосується як норм права загального характеру, так і норм та інститутів права, що спеціально були призначені для регулювання відносин між роботодавцями та найманими працівниками.
Свій особливий шлях становлення, поєднавшись з протестантськими доктринами, пройшло буржуазне право у Німеччині. На відміну від Англії та Франції, тут відхід від феодалізму відбувся не стільки внаслідок внутрішніх, скільки внаслідок зовнішніх чинників – наполеонівських війн. Розвиток буржуазного ладу, виділення в окремий клас робітників відбувалося дуже швидко, масштабно та бурхливо, відповідно й зміни у правовій системі Німеччини ХІХ ст. були кардинальними та радикальними.
У залежності від історичної обстановки, від взаємовідносин між роботодавцями і найманими працівниками, у країнах Західної Європи змінювався і зміст спеціальних правових норм, змінювалася також роль держави у регулюванні трудових відносин.
З одного боку норми мали заборонний характер: заборона створювати робітничі організації та організовувати страйки. З іншого - з'являлися норми, що мали соціальний характер. Вони закріплювали максимальну тривалість робочого дня, охорону праці дітей, підлітків та жінок, визнавали у певних межах права робітничих організацій. Такі норми, що запроваджувалися державою, досить часто були просто вимушеною уступкою, зробленою під тиском робітничого руху. Держава прагнула не допустити заворушень, зберегти соціальний спокій. Хоча зазначені групи норм були різними за змістом, вони мали за мету закріпити нові виробничі відносини, запобігти соціальному вибухові.
Оскільки норми, що регулювали трудові відносини, а також відносини соціальні були в багатьох випадках протилежними за своїм змістом, то і ставлення до них з боку як роботодавців, так і робітників було різним. Разом з тим вони відповідали в цілому інтересам робітників, змінювали їхнє соціальне становище на краще.
Зазначимо, що соціальне законодавство у багатьох випадках мало обмежений характер, задовольняло лише часткові вимоги найманих працівників, проте було засобом захисту від свавілля роботодавців. Воно було засобом свідомого і планомірного впливу суспільства на процес виробничих відносин, що складалися стихійно.
На сучасному етапі розвитку правового середовища людства трудове право є однією з досить молодих галузей, але разом з тим і дуже важливим: трудове право є своєрідним “лакмусовим папірцем”, який показує наскільки в державі розвинуті та гарантовані права і свободи людини, адже саме трудові права становлять значну частину конституційних прав і свобод.
Зараз вже беззаперечним є євроінтеграційний шлях України, і у зв’язку з цим необхідно адаптувати вітчизняне законодавство відповідно до європейського. Західна Європа є колискою трудового права, на її теренах його інститути пройшли значний еволюційний шлях.
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми полягає в тому, що проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи не була предметом спеціального дослідження ні у вітчизняній, ні у зарубіжній юридичній науці.
За умов розвитку в Україні ринкових відносин та звуження державної форми власності набувають нових форм і трудові відносини. Досвід становлення правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи може допомогти у вдосконаленні проекту Трудового кодексу, який зараз обговорюється у Верховній Раді України. Зрозуміло, що не можна повністю ототожнювати відповідні процеси, які проходили в Західній Європі з кінця ХVІІІ до ХХ ст.ст. з тими, що мають місце в Україні, але основні тенденції пов’язані із зародженням нових правовідносин залишаються спільними.
Визначення ключових елементів становлення та розвитку правового регулювання трудових відносин дасть змогу сучасному українському законодавцю позбутися вже зроблених в минулому помилок. Дослідження зародження та розвитку інститутів трудового права Західної Європи та галузі в цілому, на нашу думку, є вкрай необхідним для організації сучасних законотворчих процесів України, що й обумовлює надзвичайну актуальність цієї роботи з дослідження проблем становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає вимогам Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. (ст. 7), Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1), Пріоритетних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України, затверджених наказом ректора НАВСУ від 5 квітня 2001 р. Дослідження виконано згідно із планами науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2004 - 2005 роки.
Дане дисертаційне дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми науково-дослідницької роботи колективу кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є виявлення та комплексний аналіз безперервності, історичної обумовленості та поступальності становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. Засобом досягнення мети є дослідження фабрично-заводського законодавства, норм цивільного, адміністративного, трудового та колективно-договірного права, яким регулювалися трудові відносини у країнах Західної Європи. У відповідності до мети дослідження у дисертаційній роботі вирішувалися такі завдання:
- проаналізувати історіографію щодо становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи;
- визначити та дослідити основні західноєвропейські теорії правового регулювання трудових відносин за допомогою сучасного методологічного апарату;
- встановити причини, підстави та історичні передумови виникнення трудового договору, регулювання оплати праці і становлення законодавчого регулювання праці та соціального страхування у країнах Західної Європи наприкінці ХVІІІ-ХІХ століть;
- визначити основні джерела правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи у ХХ столітті;
- дослідити особливості правового регулювання діяльності профспілок та умов укладення трудових і колективних договорів у країнах Західної Європи у ХХ столітті;
- дослідити еволюцію правового регулювання вирішення трудових конфліктів у країнах Західної Європи у ХХ столітті;
- проаналізувати розвиток правового регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування у країнах Західної Європи у ХХ столітті.
Об’єктом дослідження є правове регулювання трудових відносин у Західній Європі.
Предметом дослідження є основні етапи, тенденції, суттєві складові елементи становлення та розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи з кінця ХVІІІ до ХХІ століття.
Ступінь розробки теми та методологічна основа дисертації. Дослідження становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи вимагало від автора досить глибокого вивчення як вітчизняної, так і зарубіжної літератури, у якій досліджувалися зазначені проблеми. Автором встановлено, що тема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи не була об’єктом спеціального монографічного дослідження. У працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів досліджувалась головним чином участь найманих працівників у страйковому русі, їхнє тяжке соціальне та економічне становище, діяльність профспілок стосовно укладення колективних договорів та так зване антиробітниче законодавство. У працях дослідників радянської доби негативно оцінювались усі процеси, які відбувалися у сфері правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. Разом з тим праці дослідників ХІХ -початку ХХ століть містять досить цікавий фактичний матеріал щодо застосування норм права у регулюванні трудових відносин у країнах Західної Європи, але вони не можуть дати цілісної уяви про такі процеси. Автор ділить праці дослідників проблем, що стосуються предмету дисертаційного дослідження, за хронологічною ознакою на дві групи:
а) праці дослідників ХІХ ст. – початку ХХ ст. – Ф.Тернера, А.С.Гольденвейзера, А.Ф. Волкова, Р.Іє, П.Луї, Є.Кувшинської, В.Зомбарта, Г.Зідова, А.В.Репенака;
б) праці дослідників ХХ ст. – І.Войтинського, В.Каскеля, І.Я.Кисельова, М.Г.Мошенського, Б.Н.Жаркова, Л.Я.Машезерської, В.І.Усеніна, М.В. Аглая, В.М. Донадова, А.Є.Пашерстника, Ф.Колена, Р.Докуа, П.Г.Гутієра, А.Жаммо, Ж.Ліон-Кана, А.Руділя, Р.Райдоута, Б.Беркассона, Анни Боло Життлер.
Детальний аналіз історіографії проблеми становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи автором проведено у першому розділі даної дисертаційної роботи. Зауважимо, що дослідження еволюції цивільного, адміністративного та трудового права за більш ніж двохсотлітній період не було у центрі уваги науковців, хоча його розкриття дає можливість досліднику виявити засоби врегулювання протиріч, спорів та конфліктів, що виникали між роботодавцем і найманими працівниками та зробити науково обґрунтовані висновки щодо тенденцій змін у різних галузях права, розвитку теорії права тощо.
Зміни у праві країн Західної Європи пов’язані були з активізацією нормотворчої діяльності держави, яка почала спостерігатись у період після другої світової війни. Дослідження таких змін, або виявлення тенденцій до змін, має велике практичне значення для усвідомлення необхідності та прогнозування можливих змін у трудовому праві України. Отже, вибір автором напрямку дослідженя зумовлено насамперед науковою необхідністю розкриття становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, а також актуальністю можливого використання західноєвропейського досвіду регулювання трудових відносин в Україні.
Методологічною основою написання дисертаційної роботи стали праці таких відомих вітчизняних вчених як Андрусяк Т.Г., Козюбра М.І., Котюк В.О., Копейчиков В.В., Назаренко Є.В., Прозорова Н.С., Процевський О.І., Рабинович П.М., Страхов М.М., Тихонова Є.А., Шевченко О.О. та інших. Методологічне значення має загальнофілософський підхід автора до проведення дослідження, а характер і мета цього дослідження визначили застосування відповідних методів.
Успіхи природничих наук наприкінці ХХ століття спричинили появу нового наукового світогляду. Відкинувши суто матеріалістичний підхід до причин появи держави і права та їхньої суті, беручи до уваги, що матерія і дух єдині, автор визнає матеріально-ідеалістичне розуміння історії як системи поглядів, де ідеям, теорії, свідомості людей відведено визначальну силу суспільного розвитку [73, с. 11]. Автор брав до уваги західноєвропейську “релігійну господарську етику”, “своєрідність соціального устрою” західноєвропейського суспільства, яке виробило “раціональну структуру права й управління” [12, с. 14, 16].
У даній дисертаційній роботі автор найчастіше застосовував метод порівняльно-правового аналізу. За допомогою цього методу автор здійснював порівняння правових систем західноєвропейських країн, виявляючи при цьому схожість і різницю між ними, а також між нормами права окремих країн та нормами міжнародного права. Застосування цього методу, зазначають провідні дослідники, є досить актуальним для української юридичної науки [33, с. 9].
Порівняльно-правовий аналіз регулювання трудових відносин автор застосував у горизонтальному і у вертикальному напрямках. Перший напрям було застосовано для порівняння національних правових систем, а другий – для порівняння міжнародного і національного права, уникаючи при цьому так званого юридичного позитивізму, тобто формального співставлення норм права різних західноєвропейських країн. Об’єктом порівнянь були процеси, юридичні процедури, ідеї, установи, інститути та норми права Англії і країн континентальної Європи. Порівнюючи об’єкти дослідження, автор виявляв їхню схожість та різницю, особливості та загальні риси, тенденції розвитку порівнюваних правових явищ, визначав їхні суттєві характеристики.
Проводячи порівняльно-правовий аналіз правових інститутів різних західноєвропейських країн, автор застосовував інституційно-описовий метод, а досліджуючи функції таких інститутів, – функціонально-модельний метод. Завдяки такому застосуванню методів було встановлено, що однойменні інститути та установи різних країн можуть виконувати різні функції. Виділяючи моделі та їхнє функціонування у різних західноєвропейських країнах, автор встановив, що модель зайнятості та модель участі працівників в управлінні виробництвом, наприклад в Англії та ФРН, здійснюється відповідно через профспілки і профспілкових старост та через виробничі ради.
Застосовуючи функціонально-модельний метод, можна уникати помилок під час вдосконалення національного законодавства, особливо коли здійснюється запозичення зарубіжного досвіду. Автор дійшов висновку, що запозичення норм права є досить успішним тоді, коли вони стосуються інститутів індивідуального трудового права, але рівень трансплантації норм інститутів колективного трудового права, зокрема норм, що стосуються діяльності профспілок, укладення колективних договорів, вирішення трудових спорів і конфліктів, участі працівників в управлінні виробництвом, розподілі прибутків тощо, є дуже низьким. Це не означає, що запозичення неможливе: необхідно просто врахувати місцеві соціальні, економічні, політичні та культурно-психологічні фактори.
Щоб зрозуміти єдність та взаємний зв’язок змін у суспільстві у ході забезпечення його стабільності, автор застосовував метод системного аналізу. Встановити формальну та реальну межу діяльності державних установ та громадських організацій авторові вдалося за допомогою системно-структурного і системно-функціонального методів.
Такі методи як аналіз та синтез дозволили дисертанту поділяти досліджувані явища на окремі частини, а останні – поєднувати в єдине ціле. Історичний метод сприяв дослідженню проблеми становлення та розвитку правового регулювання трудових відносин країн Західної Європи у хронологічному порядку. За допомогою зазначеного методу автор досліджував зміну ролі інститутів права у регулюванні трудових відносин та суттєві зміни, що відбувалися у законодавстві.
Аналізуючи правові норми та окремі положення нормативних актів, автор застосував формально-логічний метод – для опису явищ, їхньої класифікації та синтезу, а також спеціально-юридичні методи тлумачення окремих актів.
Зазначена сукупність методів проведення дослідження дозволила авторові всебічно і на належному науковому рівні розкрити становлення та розвиток правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи. На відміну від праць радянської доби, в яких регулювання трудових відносин у країнах західної Європи досліджувалося переважно з позицій виявлення негативу, у даній дисертаційній роботі здійснено аналіз становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин із нових світоглядних позицій, що дало можливість обґрунтувати принципово нові положення, які і визначають наукову новизну дисертаційної роботи. Найсуттєвіші результати дослідження, що визначають його новизну і виносяться на захист, полягають у наступних положеннях:
- по-перше, встановлено, що проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи не була предметом спеціального дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній історико-юридичній науці, хоча перші праці, що стосувалися різних аспектів соціального та фабрично-заводського законодавства з’явилися ще у ХІХ столітті. У працях вітчизняних дослідників радянської доби досліджувалися, головним чином, проблеми участі робітників країн Західної Європи у страйковому русі, діяльність профспілок та антиробітничого характеру трудового законодавства. У працях зарубіжних авторів приділялася увага дослідженню проблеми створення спеціальних посередницьких органів, що займалися врегулюванням колективних трудових спорів і конфліктів, регулюванням охорони праці, тривалості робочого часу, оплати праці, а з другої половини ХХ століття - участю представників найманих працівників в управлінні виробництвом та розподілі прибутків виробництва;
- по-друге, доведено, що теорії правового регулювання трудових відносин були тісно пов’язані із становищем найманих працівників, зокрема з їхнім соціально-економічним становищем, заробітною платнею, робочим часом і часом відпочинку, зайнятістю і безробіттям, колективними договорами і розвитком законодавства; предметом наукових теорій було існування свободи праці, рівноправність роботодавців і найманих працівників, справедливість та сталість їх відносин;
- по-третє, з’ясовано, що у новітній період історичного розвитку держава у країнах Західної Європи набула функцій арбітра, який захищає права та інтереси найманих працівників, прагне засобами правової діяльності забезпечити рівність між роботодавцями і найманими працівниками, перерозподіляє національний прибуток на користь населення всієї країни;
- по-четверте, відомо, що становлення правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи відбувалося протягом ХІХ століття і забезпечувалося спочатку нормами цивільного права, із 40-х років ХІХ століття – нормами фабрично-заводського законодавства, яке було невіддільним від цивільного права, а з другої половини ХІХ століття і нормами адміністративного права; трудове право, як самостійна галузь права, сформувалася у першій половині ХХ століття;
- по-п`яте,обґрунтовано, що протягом ХХ століття у західноєвропейських країнах предметом трудового права були відносини не лише стосовно використання найманої праці, але й відносини між роботодавцем і найманим працівником, між колективами працівників (профспілками) та об’єднаннями роботодавців щодо встановлення і реалізації умов праці, страхування тощо, а з останньої чверті ХХ століття – відносини співвласників різних видів власності, які зайняті у трудовому і виробничому процесах; захист особистості найманого працівника, його честі, гідності, особистих і сімейних таємниць від порушень як з боку роботодавців, так і держави;
- по-шосте, доведено, що захист основних трудових прав і свобод став у трудовому праві західноєвропейських країн одним із головних його інститутів. Роблячи акцент на правах людини, зазначений інститут захищає гідність та самоповагу найманого працівника як особистості, яка є вільною від зневаги і принижень з боку будь-якої особи на виробництві, встановлює рівновагу між економічною активністю виробництва та соціальною захищеністю його учасників;
- по-сьоме, встановлено, що особливості історичного розвитку, державного устрою та правових систем західноєвропейських країн позначилися на правовому регулюванні трудових відносин, але предмет, принципи, методи та джерела такого регулювання були схожими;
- по-восьме, обґрунтовано, що трудове право західноєвропейських країн поділяється на два види: англосаксонський і романо-германський. Останній вид поділяється на романський, германський і скандинавський підвиди. Для першого виду характерним є значна роль колективних договорів та судових прецедентів у регулюванні трудових відносин, а для другого - законодавства і системи колективно-договірного регулювання;
- по-дев`яте, з’ясовано, що законодавство західноєвропейських країн 60-70-х років ХХ століття було спрямоване на зростання ролі колективних договорів: з’явилися національні угоди, соціальні угоди за участі держави, угоди на місцевому рівні; ними забезпечуються не тільки особисті трудові права найманих працівників, але і їхнє право власності на виробництво, на участь в управлінні виробництвом, розподілі прибутків тощо;
- по-десяте, доведено, що сприйняття трудовим правом доктрини соціального партнерства, в основі якої лежить ідея гармонії інтересів різноманітних верств суспільства, змінило його функції: воно стало відігравати роль юридичного інструмента, який відповідає новим вимогам суспільного ладу.
Практичне значення проведеного дослідження полягає, насамперед, у можливості використання в Україні досвіду загальноєвропейських країн у правовому регулюванні трудових відносин. Необхідно зазначити, що в сучасної української еліти, зокрема роботодавців відсутня будь-яка соціальна пам’ять, а тому в Україні з’явилися гострі соціальні контрасти. У західноєвропейських країнах політики давно почали розуміти, що чим менший розрив у доходах різних верств населення, тим менша небезпека соціального вибуху. Тому в них проводиться політика соціального партнерства, яка через законодавство впроваджується в життя. В Україні ж роботодавці, виплачуючи найманим працівникам дуже низьку заробітну плату, до того ж не регулярно, не дають можливості розвиватися споживчому ринку, гальмують тим самим економічний розвиток країни і створюють соціально-вибухову ситуацію у суспільстві.
Правове регулювання трудових відносин у західноєвропейських країнах у другій половині ХХ століття вийшло далеко за рамки трудового права. Законодавство достатньо ускладнилось і стало досить неоднорідним соціальним явищем. З’явилися спільні законодавчі і колективно-договірні норми, які закріпляли максимально широкі свободи профспілок та трудові права найманих працівників. За допомогою законодавства у західноєвропейських країнах було докорінним чином змінено соціально-економічне становище найманих працівників і обмежено, або навіть ліквідовано, владу роботодавця на виробництві, законодавчо закріплено участь найманих працівників в управлінні виробництвом, розподілі прибутків тощо. Необхідно зазначити, що трудові відносини у західноєвропейських країнах стали одним із видів суспільного зв’язку і включають індивідуальні, колективні та організаційні юридичні відносини. Найманий працівник і роботодавець є сторонами індивідуальних правових відносин. Роботодавцем може бути як одна особа, так і група осіб, як фізичні, так і юридичні особи (акціонерні товариства, кооперативи тощо). Найманим працівником може бути одна особа, яка є правоздатною і дієздатною. У трудовому праві бути правоздатним означає бути спроможним стати суб’єктом трудових відносин, а трудова дієздатність – спроможність суб’єкта безпосередньо працювати і бути повноправним діючим суб’єктом трудових відносин.
Колективні трудові правовідносини виникають у зв’язку з діяльністю на виробництві профспілок, які укладають від імені найманих працівників колективні договори з роботодавцями або вступають з ними в інші відносини.
Організаційні трудові правовідносини виникають між профспілками і державними органами у зв’язку з реєстрацією профспілки, встановленням її відповідальності перед державою та між сторонами трудових правовідносин і державою. Автор дисертаційного дослідження вважає, що було б помилковим просто запозичувати чужий досвід, адже необхідно враховувати своєрідність розвитку України, ступінь її, насамперед, економічного розвитку, соціальної захищеності населення, наявність юридичної бази для відповідного правового регулювання трудових відносин, здатність державних органів забезпечувати таке регулювання та наявність доброї волі у суб’єктів таких правовідносин дотримуватись норм права.
Дане дослідження має історико-правову спрямованість, а тому дає можливість простежити поступовість змін у соціально-економічному житті західноєвропейського суспільства та в інститутах держави і права. Наявність широких прав і свобод громадян, верховенства права, політичної та інтелектуальної волі політичної еліти західноєвропейських країн є результатом тривалої еволюції всієї політичної системи. Значний інтерес викликає застосування в західноєвропейських країнах законотворчого та колективно-договірного права у регулюванні трудових відносин. Великої уваги заслуговують досвід застосування норм цивільного та адміністративного права у вирішенні колективних трудових спорів та конфліктів, що виникали у західноєвропейських країнах між роботодавцями та найманими працівниками, а також адміністративно-правові заходи, що застосовувалися державними органами та недержавними організаціями у запобіганні виникнення та у вирішенні спорів та конфліктів. Дане дослідження дає можливість виявити діалектичний зв’язок між безпосередніми соціально-економічними завданнями політики та змінами у цивільному, адміністративному та трудовому праві, нормами якого регулювалися і регулюються трудові відносини у країнах Західної Європи.
Підставою для проведення даного дослідження є те, що у працях науковців радянської доби проблема правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи була досить заполітизованою, приділялася увага, головним чином, конфліктам між роботодавцями та найманими працівниками, діяльності профспілок та організації і проведенню страйкової боротьби.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в роботі положення і висновки можуть бути використані в науково-дослідницьких цілях у подальших загальнотеоретичних дослідженнях; у навчальному процесі під час підготовки відповідних розділів підручників та навчальних посібників з історії держави і права зарубіжних країн, з історії трудового права, теорії держави і права тощо; для визначення оптимального шляху гармонізації законодавства України з європейським відповідно до сучасних євроінтеграційних тенденцій розвитку нашої країни.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і обговорена на кафедрі історії держави і права Національної академії внутрішніх справ МВС України.
Результати дослідження оприлюднювались на: І-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 – тези опубліковано, с.13-16); науково-практичній конференції в Полтавській філії МАУП (м.Полтава, 27-29 квітня 2004 р.); науково- методичному семінарі “Реалізація гендерної рівності в умовах соціальних перетворень” (м.Одеса, 23 грудня 2004 р.), матеріали опубліковані у збірнику наукових праць Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми політики” -. 2005., Одеса:, - № 24, С.116-123.
Публікації. Основні висновки та положення дисертації викладено у семи публікаціях, 5 з яких – у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертаційного дослідження. Специфіка теми, мети і завдань дослідження визначили логічну послідовність викладу матеріалу і структуру дисертації. Повний обсяг дисертації 188 сторінок, вона складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Автор дисертаційного дослідження запропонував шляхи до розв’язання наукову проблему становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи, яка не була раніше предметом спеціального наукового дослідження. Це монографічне дослідження дає можливість усвідомити поступовість і наступність змін як у соціально-економічному житті, так і в інститутах держави і права країн Західної Європи. Становлення правового регулювання трудових відносин та розвитку демократичних засад західноєвропейського суспільства проходило протягом тривалого історичного періоду і має свою специфіку, що надає нормам права західноєвропейських країн своєрідності, яка відрізняє їх від норм права Сполучених Штатів та Японії.
Автором цього дисертаційного дослідження встановлено, що проблема становлення і розвитку правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи не була предметом спеціального дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній історико-юридичній науці. Перші дослідження, присвячені правовому регулюванню трудових відносин, що з’явилися ще у ХІХ столітті, стосувалися різних аспектів соціального та фабрично-заводського законодавства окремих країн Західної Європи. У працях західноєвропейських науковців другої половини ХІХ століття досліджувалися, насамперед, проблеми соціального страхування найманих працівників у зв’язку із втратою працездатності, регулювання тривалості робочого часу та оплати праці.
Пожвавлення політичної активності найманих працівників на початку ХХ століття спричинило появу наукових праць, в яких автори почали звертати увагу на дослідження проблеми створення спеціальних примирювальних органів, що складалися з виборних представників найманих працівників та роботодавців, які займалися врегулюванням спорів та трудових конфліктів, які виникали між найманими працівниками та роботодавцями. Продовжували з’являтися і наукові праці, присвячені проблемам регулювання охорони праці, тривалості робочого часу та оплати праці.
Автором доведено, що після Жовтневої революції 1917 року в Росії увага науковців до вивчення трудових відносин у країнах Західної Європи значно зросла. У радянській історико-юридичній літературі позитивні досягнення країн Західної Європи щодо покращення умов праці найманих працівників, скорочення тривалості робочого часу та підвищення оплати праці пояснювалося вимушеними поступками буржуазії, зробленими під впливом розвитку робітничого революційного руху. У працях вітчизняних дослідників радянської доби досліджувалися переважно участь робітників країн Західної Європи у страйковому русі, діяльність профспілок та антиробітничий характер трудового законодавства.
Автор дисертаційного дослідження встановив, що у зарубіжній юридичній літературі, починаючи з другої половини ХХ століття, головними проблемами предмету дослідження, були не лише правове регулювання умов праці, соціального страхування тощо, а й участь представників найманих працівників в управлінні виробництвом та розподілі прибутків виробництва між усіх найманими працівниками.
Дослідження теорій правового регулювання трудових відносин дало можливість авторові зробити висновок про те, що такі теорії тісно пов’язані з розвитком соціального законодавства, діяльністю профспілок, колективними договорами та новітніми формами і системами заробітної плати. Як правило, автори теорій правового регулювання трудових відносин відмовлялися від загальнотеоретичного аналізу явищ суспільного життя і прагнули вирішити суто практичні завдання, що стояли перед економікою західноєвропейських країн у цілому, або ж окремою галуззю чи підприємством.
Предметом різноманітних наукових теорій було існування свободи праці, рівноправність роботодавців і найманих працівників, справедливість та сталість їхніх відносин. Праця в них характеризується як один з факторів виробництва,який, разом із капіталом та менеджментом, є джерелом вартості. Отже, у трудових відносинах беруть участь не антагоністи, а партнери, і кожен з них виконує корисні функції, необхідні для нормальної діяльності виробництва. Соціальне законодавство, колективні договори, суто людські стосунки на виробництві спричинили еволюцію західноєвропейського суспільства у бік справедливого ладу.
У дисертаційній роботі зроблено висновок про те, що у новітній період розвитку держава набула функцій арбітра, який однаковою мірою захищає права та інтереси найманих працівників і роботодавців, перерозподіляє національний прибуток на користь всього населення країни, прагне засобами правової діяльності забезпечити рівність між роботодавцями та найманими працівниками.
Автор дисертаційного дослідження з’ясував, що у новітній період теорії правового регулювання трудових відносин стосувалися колективних договорів, трудових конфліктів, страйкової боротьби, безробіття, заробітної плати тощо. Зазначені інститути трудового права були предметом дослідження прибічників договірної теорії трудових відносин, які вбачали схожість трудового договору із цивільно-правовим договором товариства, що базується на спільності мети трудового договору, солідарності інтересів та спільному ризику; прибічники інституційної теорії правового регулювання трудових відносин вважали виробництво об’єднанням людей, організованих для досягнення однієї мети – задоволення потреб людей, а не отримання прибутків. Інституалізація трудових конфліктів у західноєвропейських країнах здійснювалася шляхом офіційного визнання права на створення і діяльність профспілок, участі найманих працівників в управлінні виробництвом, розвитку колективно-договірного регулювання трудових відносин, систем примирення та арбітражу, проведення гнучкої соціальної політики тощо.
Отже, інституційна теорія відображала реальні явища, що відбувалися у західноєвропейських країнах: проходила подальша демократизація всіх сфер суспільного життя, відбувався розвиток реальних прав і свобод громадян, швидко зростав добробут найманих працівників та їхніх сімей, право приватної власності на виробництво ставало юридичною фікцією тощо. Такі соціальні теорії як патерналізм, людські відносини у промисловості, соціальне партнерство, асоціація праці і капіталу набули масового поширення в західноєвропейських країнах у середині ХХ століття. Філософським підґрунтям науки трудового права країн Західної Європи стали теорії народного капіталізму, держави загального добробуту та класового співробітництва.
Автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що зазначені теорії правового регулювання трудових відносин не мали суто академічного характеру, а були тісно пов’язані зі становищем найманих працівників, з їхнім соціально-економічним життям, із заробітною платою, робочим часом і часом відпочинку, зайнятістю і безробіттям, колективними договорами і розвитком законодавства.
Досліджуючи становлення законодавства, яке регулювало трудові відносини у країнах Західної Європи, автор з’ясував, що воно відбувалося протягом тривалого періоду. Перші закони, які регулювали трудові відносини, зокрема в Англії, були продовженням норм феодального права, але з часом наповнювалися новим змістом. У Франції та інших західноєвропейських країнах, на відміну від Англії, відбувалося швидке знищення феодальних норм. Вони були замінені новим законодавством, побудованим на буржуазних засадах. Перші буржуазні закони в галузі трудового права країн Західної Європи стосувалися трудового договору, регулювання оплати праці, створення та діяльності професійних об’єднань робітників та страйкового руху. Автор дійшов висновку, що регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи ХІХ століття здійснювалося спочатку нормами цивільного права, із 40-х років ХІХ століття — нормами фабрично-заводського законодавства, а наприкінці ХІХ століття — нормами адміністративного права. Тобто протягом ХІХ століття у країнах Західної Європи не існувало окремої галузі права, яка б регулювала трудові відносини.
Автор дисертаційного дослідження встановив, що загострення економічних і політичних протиріч у західноєвропейському суспільстві та зростання організованості найманих працівників протягом ХІХ століття докорінним чином вплинули на становлення законодавчої охорони праці та соціального страхування. У західноєвропейських країнах були проведені значні кодифікаційні роботи. Кодекси (статути, уложення) були об’єднанням правових норм, які стосувалися окремих галузей права, що регулювали трудові відносини. Нові норми права надавали найманим працівникам можливість об’єднуватися у спілки, укладати колективні договори, організовувати страйки. У нормах соціального законодавства західноєвропейських країн відображалася можливість вирішення соціальних протиріч. Соціальне законодавство забезпечувало у західноєвропейському суспільстві рівновагу, зберігало в ньому мир і спокій. Проте соціальна законотворчість держави протягом ХІХ століття мала епізодичний характер, вона не набула системного характеру. Автор дійшов висновку, що держава, прагнучи досягти рівноваги між роботодавцями і найманими працівниками, змушена була шукати форми соціального захисту, проявляти гнучкість у регулюванні протиріч між двома сторонами.
Досліджуючи джерела правового регулювання трудових відносин дисертант встановив, що ними спочатку були норми цивільного і адміністративного права. Фабрично-заводське законодавство, яке виникло у ХІХ столітті, тривалий час залишалося невід’ємною частиною цивільного права, тому в нормах права, що регулювали трудові відносини, широко застосовувалися цивілістична техніка та цивільно-правові конструкції, які часто мали абстрактний характер і могли регулювати відносини, що виходили за рамки суто майнових. Юридичні норми щодо робітничих об’єднань (профспілок), трудового посередництва, соціального страхування, порядоку розгляду колективних і трудових конфліктів спричинили посилення ролі судових, арбітражних та адміністративних органів у вирішенні трудових спорів. Практика зазначених органів також була джерелом правового регулювання трудових відносин. На основі зазначених джерел у першій половину ХХ століття у західноєвропейських країнах сформувалася самостійна галузь права – трудове право.
Автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що протягом ХХ століття у західноєвропейських країнах предметом трудового права стали відносини не лише щодо застосування найманої праці. Воно регулює також відносини між роботодавцем і найманим працівником, між колективом працівників (профспілками) та об’єднаннями роботодавців у частині встановлення і реалізації умов праці, оплати праці, соціального страхування тощо, а з останньої чверті ХХ століття воно почало регулювати і відносини співвласників різних видів колективної власності, які зайняті у трудовому і виробничому процесах. До проблематики трудового права належить захист особистості найманого працівника, його честі, гідності, особистих і сімейних таємниць від посягань як з боку роботодавців, так і держави. Поряд з охороною праці, норми трудового права гарантують здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, які, разом із політичними і громадянськими правами, трактуються світовою співдружністю як показник цивілізованості держави. Захист основних трудових прав і свобод став у трудовому праві західноєвропейських країн одним із головних його інститутів. Зазначений інститут трудового права, роблячи акцент на правах людини, приділяє головну увагу інтересам, потребам та сподіванням окремого працівника як особистості, котра поважає себе, є незалежною, прагне до справедливості, до нормального соціального спілкування, вільна від зневаги та принижень з боку будь-якої особи на виробництві. В цілому норми трудового права західноєвропейських країн встановлюють рівновагу між економічною ефективністю виробництва та соціальною захищеністю його учасників. Хоча особливості історичного розвитку, державного устрою та правових систем західноєвропейських країн позначилися на правовому регулюванні трудових відносин, але предмет, принципи, методи та джерела такого регулювання були схожими.
У дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що трудове право західноєвропейських країн можна поділити на два види (сім’ї): романо-германський та англосаксонський. Специфікою романо-германського виду є те, що в ньому можна розрізнити такі підвиди: германський, романський і скандинавський. Для них характерним є значна роль законодавства та наявність розвиненої системи колективно-договірного регулювання. У західноєвропейських країнах континентальної Європи, нприклад,ФРН, Австрія, Швейцарія, які мають форму федерації, розрізняється юрисдикція у сфері трудових відносин федеральних органів та органів членів федерації, а в унітарних державах домінує загальнонаціональне законодавство. В тих, де області користуються певною автономією (Італія, Іспанія, Португалія), органи їхньої влади можуть приймати акти, які не суперечать загальнонаціональним законам. У країнах, де домінує англосаксонський вид трудового права (Великобританія, Ірландія), характерним є значна роль колективних договорів та судових прецедентів у регулюванні найважливіших аспектів трудових відносин. Становище профспілок, організація та проведення страйків, порядок колективно-договірної організації праці регулюються в зазначених країнах у законодавчому порядку.
Досліджуючи особливості правового регулювання діяльності профспілок та укладення договорів у країнах Західної Європи ХХ століття, автор дисертаційної роботи зробив висновок, що головним джерелом такого регулювання були норми законів та конституцій , в яких містяться загальні принципи права. У країнах Західної Європи протягом ХХ століття закон мав юридичну перевагу над нормативними актами урядів, міністерств праці та інших органів виконавчої влади. Умови праці, закріплені в законі, могли бути конкретизовані у колективних або індивідуальних трудових договорах. Якщо у країнах континентальної Європи договори і законодавство відігравали однакову роль у регулюванні трудових відносин, то у Великобританії договір мав перевагу над законодавством, що пояснюється застосуванням норм загального права. Автором зроблено висновок про те, що законодавство майже всіх західноєвропейських країн щодо колективних договорів визнавало професійні спілки, але у ФРН та Австрії таким правом користувалися і робітничі представництва на виробництві. У більшості західноєвропейських країн у період після другої світової війни наймані працівники набули права утворювати профспілки без їхньої реєстрації у державних органах, проте у Португалії та Греції їхня реєстрація була обов’язковою. Колективні договори у західноєвропейських країнах укладалися централізовано: об’єднанням профспілок з об’єднанням роботодавців. Умови таких колективних договорів поширювалися не тільки на членів профспілок, але й на всіх несоюзних працівників. Профспілки, що безпосередньо діють на виробництві, укладали колективні договори, які стосувалися розміру заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку. Особливістю робітничого представництва в усіх західноєвропейських країнах є те, що законодавство або практика надає працівникам право брати участь у встановленні розміру винагороди за працю, більшу, ніж узаконений мінімум, у переведенні їх на інше місце роботи, у плануванні виробництва нової продукції, у частковому або повному припиненні виробництва тощо; роботодавець зобов’язаний інформувати працівників про вартість виробленої продукції, про ціну виробленої продукції та про прибутки, про плани розширення виробництва і контракти; про нову продукцію, що має вироблятися та нові технологічні процеси, про зміни у фінансовому становищі виробництва та про всі інші зміни у його діяльності. Профспілка має право перевіряти бухгалтерські книги, рахунки, документи тощо. Представники найманих працівників, починаючи із середини ХХ століття, мають право брати участь в управлінні виробництвом.
Аналіз автором стану дослідження законодавства західноєвропейських країн 60-70-х років ХХ століття дає можливість зробити висновок, що воно було спрямоване на зростання ролі колективних договорів: з’явилися національні угоди, соціальні угоди за участі держави, угоди на місцевому рівні. Законодавство поклало на роботодавця досить значні обов’язки: надавати інформацію владі та профспілкам про свої наміри звільняти працівників; проводити консультації з робітничою радою щодо звільнень, виплати звільненим працівникам значної за розміром компенсації; заборонено звільняти працівників у зв’язку зі зміною власника виробництва тощо. Автор дійшов висновку, що у західноєвропейських країнах працівники користуються правом через своїх представників брати участь у прийнятті рішень, які стосуються будь-яких проблем виробництва. Наймані працівники набули права власності на виробництво.
Дослідження, проведене автором, дає можливість зробити висновок, що колективні трудові конфлікти у західноєвропейських країнах вирішуються на рівні держави, яка шляхом законодавства регулює поведінку сторін у разі виникнення трудових конфліктів та бере безпосередню участь у їхньому вирішенні. В окремих випадках трудові конфлікти можуть бути вирішені без участі держави – шляхом примирення та у третейському порядку. Індивідуальні трудові конфлікти можуть бути вирішені або представниками найманих працівників, або в адміністративному, або в судовому порядку.
Страйки, як один із засобів боротьби найманих працівників за соціальні та економічні інтереси, проводилися у першій половині ХХ століття відповідно до норм цивільного, кримінального та адміністративного права, а з другої половини ХХ століття – відповідно до норм трудового права. Законодавство західноєвропейських країн визнає суб’єктом права на страйк, як правило. тільки профспілку. Учасникам страйку законодавство гарантує збереження робочого місця, але припиняє трудові відносини, тому і виплата заробітної плати є виключним явищем. Страйкуючі отримують допомогу із профспілкових фондів або від благочинних організацій.
Досліджуючи правове регулювання робочого часу, часу відпочинку та соціального страхування, автор встановив, що таке регулювання у країнах континентальної Європи здійснювалося як нормами закону, так і умовами колективного договору, а в Англії – лише умовами колективного договору.
Особливої уваги заслуговує дослідження правового регулювання оплати праці. Автором дисертаційного дослідження встановлено, що починаючи з 50-х років ХХ століття вплив на розмір заробітної плати у країнах Західної Європи стали здійснювати так звані багатофакторні системи, за яких до уваги беруться раціональне використання сировини і обладнання, покращення якості продукції, ефективність технологічного процесу та фізичні й інтелектуальні якості працівника. Велику роль у системах заробітної плати стали відігравати індивідуальні та колективні премії, широко застосовувалася система участі працівників у розділі прибутків. Різновидом зазначеної системи стала видача працівникам акцій на право власності. Таким чином працівник не лише бере участь у розподілі прибутків, але й стає співвласником виробництва. Все це сприяє високій продуктивності праці трудівника.
Автор дійшов висновку, що система соціального страхування забезпечує найманих працівників та членів їхніх сімей засобами існування на випадок втрати роботи, а також медичним обслуговуванням у випадку захворювання або каліцтва. У західноєвропейських країнах виникла система як державного, так і приватного соціального страхування. Система державного страхування базується на основі самоврядування застрахованих через профспілки або інші організації найманих працівників, а система приватного соціального страхування – на створенні фондів окремими організаціями, асоціаціями та роботодавцями.
У період після другої світової війни у західноєвропейських країнах почалася реалізація доктрини соціального партнерства, в основі якої лежить ідея гармонії інтересів різноманітних верств суспільства. Сприйняття в трудовому праві цієї доктрини змінило його функції. Воно стало відігравати роль юридичного інструменту, що відповідає новим вимогам суспільного ладу, стирає протиріччя між роботодавцями і найманими працівниками за допомогою системи законів і колективних договорів. Доктрина соціального партнерства докорінним чином вплинула на правове регулювання трудових відносин і наповнила його новим змістом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Общая теория права – М.: Юридическая литература, 1981. – 352 с.
2. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів:Фонд “Право України”, 1997. – С. 199
3. Аннерс Э. История европейского права – М.: Наука , 1996 – 395 с.
4. Апенченко Ю. Обычай и закон. Как они уживаются // Юридический вестник. – 1996 - №10. – С. 15 - 28
5. Баглай М.В., Усенин В.И. Правовые методы усиления эксплуатации трудящихся в странах капитала – М.: Наука, 1964. – 316 с.
6. Басов Р.А. Социальное законодательство Англии последней трети ХІХ века (1868 – 1895 гг.): Автореферат диссертации – Воронеж, 1970. – 21 с.
7. Беликов Б.Д. Охрана детского труда в Германии. — С.-Пб., 1916. – 185 с.
8. Беркассон Б. Роль рабочих представителей в изменении характера трудовой деятельности на рабочем месте: некоторые правовые аспекты // Сравнительное трудовое право – М.: Институт государства и права АН СССР, 1987. – С. 63-74
9. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М.: Инфра – М- норма, 1998. – 623 с.
10. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве – М.: Наука, 1988. – 182 с.
11. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: ЦНЛ, 2004. – 672 с.
12. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма – М.: “Норма”, 2002. – 350 с.
13. Верб И Б. Происхождение тред-юнионизма. — М.,1924.- С. 83
14. Венгеров А.Б. Теория государства и права – М.: Юриспруденция, 1999. – 522 с.
15. Вильданов Р.Х. Рабочее движение в условиях капиталистической интеграции.— М.: Наука, 1974. – 352 с.
16. Войтинский И. Примирительное и третейское разбирательство в Германии – М.: ВЦСПС, 1926. – 200 с.
17. Волковъ А.Ф. Секретаріаты рабочихъ и палаты труда въ Заподной Европе. – СПб.: Типографія Киршбаума, 1905. – 196 с.
18. Всемирное профсоюзное движение. — 1977. — №9. – С. 16 - 78
19. Гаркнер Г. Рабочий вопрос – СПб: Типографія Шацких, 1917 - С. 150
20. Гольденвейзеръ А.С. Соціальное законодательство Германской империи – К.: Типография Кульженко, 1890 – 180 с.
21. Давид Р. Основные правовые системы современности – М.: Прогресс, 1988 – 496 с.
22. Двинина Л.И. Проблемы международного христианского синдикализма.— М.: Наука. 1974. – 224 с.
23. Депакс М. Трудовое право - М., 1995 – 125 с.
24. Догадов В.М. Правовое регулирование труда при капитализме – М.: Госюриздат, 1959 – 195 с.
25. Доморацкая Э.И. Социальное законодательство во Франции – М.: Наука, 1975.– 174 с.
26. Жарков Б.Н. Основные положения трудового законодательства в капиталистических странах – М.: ВАВТ, 1978. – 129 с.
27. Жарков Б.Н. Профсоюзы и коллективные договоры в капиталистических странах – М.: Профиздат, 1983. – 167 с.
28. Жарков Б.Н., Машезерская Л.Я., Усенин В.И. Рабочий коллектив и коллективные договоры на современном капиталистическом предприятии – М.:Наука, 1972. – 188 с.
29. Жидков О.А. История буржуазного права.— М., 1971. – С. 315 - 364
30. Житлер Анна Боло. Організація соціального забезпечення у Франції – К, 1993.– 46 с.
31. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). – К.: Атика, 2001. – 285 с.
32. Жукова Т. Шведська модель іміграційної політики. – К.:Інтел, 1995. –143 с.
33. Загальна теорія держави і права. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 387 с.
34. Законодательная охрана труда. / Под ред. М.Туган-Барановского – СПб.: Типография Тиханова, 1901. – 319 с.
35. Законодательство о труде в зарубежных странах. – М. – Л.:Вопросы труда, 1925. – 112 с.
36. Законодательство о труде в зарубежных странах. Инспекция труда и трудовые суды. – М.:Вопросы труда, 1927. – 102 с.
37. Законодательство о труде в зарубежных странах. Социальное страхование. – М.Вопросы труда, 1927. – 236 с.
38. Зарубежные марксисты о религии и церкви. – М.: Политиздат, 1975. – 246 с.
39. Зидовъ Г. Рабочее законодательство и рабочія реформы въ Германіи. – Одесса: Книгоиздательство Козмана, 1905. — 24 с.
40. Зомбартъ В. Рабочій вопросъ въ промышленности. – Ростовъ на Дону: Донская Речь, 1905. – 127 с.
41. Іе Рауль Камеры соглашенія во Франціи .– М.:Трудъ и воля, 1906 – 15 с.
42. Известия. — 2004. — 6 февр.
43. Испания. Конституция и законодательные акты. – М.:Прогресс, 1982. -351 с.
44. История буржуазного государства и права (1640 - 1917)./ Под ред. З.М. Черниловского. — М.:Высшая школа, 1973. – 495 с.
45. История государства и права зарубежных стран: Краткий учебный курс./ Под ред. М.М. Борисевича. – М.:Юриспруденция, 2001. – 352 с.
46. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія./ За ред. В.Д. Гончаренка. – К.Ін Юре, 2002. – 716 с.
47. Италия. Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1988. – С. 357-372
48. Каленский В.Г. Правовое регулирование труда в Англии (основные черты): Автореферат диссертации. – М., 1964. – 15 с.
49. Каленский В.Г. Социальное законодательство Англии. – М.:Наука, 1969. – 224 с.
50. Калинин А.Ю., Комаров С.А. Форма (источник) права как категория в теории государства и права // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2000. - №6. – С. 32 - 41
51. Кальян О.С. “Особливості правового регулювання відносин роботодавців і працівників у країнах Заходу” // Збірник наукових праць “Держава і право” - 2004., К:, - № 25, С. 380-386.
52. Кальян О.С. “Становлення правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи” // Збірник наукових праць “Держава і право” -. 2004., К:, - № 26, С. 387-394.
53. Кальян О.С. “Розвиток правового регулювання вирішення трудових конфліктів у західньоєвропейських країнах” // Збірник наукових праць “Держава і право” -. 2005., К:, - № 28, С. 425-431.
54. Кальян О.С. “Правове регулювання звільнення працівників у країнах Заходу” // Збірник наукових праць Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми політики” -. 2005., Одеса:, - № 24, С. 116-123.
55. Кальян О.С. “Правові теорії регулювання трудових відносин в країнах західної Європи та їх можлива реалізація в українських умовах” // Збірник наукових праць “Часопис київського університету права” -. 2005., К:, - №1, С. 101-106.
56. Кальян О.С. “Вивчення становлення та розвитку трудових відносин у країнах Західної Європи ” // Науково – освітній популярний журнал “Імідж сучасного педагога” -. 2005., Полтава:, - №1-2, С. 68-71.
57. Кальян О.С. “Деякі правові теорії регулювання трудових відносин в країнах західної Європи та їх можлива реалізація в українських умовах” // Збірник матеріалів I Міжнародної науково – практичної конференції (1-15 листопада 2004 року., м. Дніпропетровськ) “Науковий потенціал світу 2004” -.2004., Дніпропетровськ:, - №1, С. 13-16.
58. Каскель В. Новое трудовое право. – М.:Вопросы труда, 1925. – 408 с.
59. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег.— М.: Мысль, 1949. – 399 с.
60. Киселев И.Я. Антирабочее законодательство на службе буржуазного государства. – М.:Знание, 1977. – 63 с.
61. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М.:Норма, 1998. – 250 с.
62. Киселев И.Я. Личность в буржуазном праве. – М.:Наука, 1982. - 192 с.
63. Киселев И.Я. Современный капитализм и трудовое законодательство. – М. Юридическая литература, 1971. – 295 с.
64. Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения. – М.:Наука, 1989. – 190 с.
65. Киселев И.Я. Трудовые конфликты в капиталистическом обществе: социально-правовые аспекты. – М.:Наука, 1978. – 240 с.
66. Киселев И.Я. Мошенский М.Г. Буржуазные теории труда на службе монополий. – М.:Мысль, 1965. – 141 с.
67. Кодекс законів про працю України 1972 р. – К.: “Бизнес Информ”, 1997 – С. 3 – 83.
68. Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
69. Козюбра Н.И. Социалистичекое право и общественное сознание. - К.: Наукова думка, 1971. – 273 с.
70. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций.— 2-е изд. - М.: “Манускрипт”, 1996. – 312 с.
71. Конституции и законодательные акты буржуазных государств./ Под ред. П.Н.Галанзы.— Москва: Госюриздат, 1957. – 587 с.
72. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. – К.: Атіка, 2005 – 585 с.
73. Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. – 207 с.
74. Кросс Р. Прецедент в английском праве. – М., 1985. – 240 с.
75. Кувшинская Е. Исторія фабричного законодательства в Англіи. – СПб.: Русская Скоропечатня, 1912. – 224 с.
76. Кувшинская Е. Борьба рабочихъ за политическіе права в Англіи. – СПб: Русская Скоропечатня, 1907. – 192 с.
77. Кучинский Ю. Положение рабочего класса в Англии.— М., 1958. – 381 с.
78. Кучинский Ю. История условий труда в Великобритании и Британской империи.— М.,1948. – 428 с.
79. Кучинский Ю. История условий труда во Франции.— М.,1950. – 426 с.
80. Лисневский Э.В. История государства и права Великобритании. – Ростов: Издательство Ростовского университета, 1975. – 53 с.
81. Луи Поль. Рабочій и государство. Сравнительная исторія законодательства о труде въ обеихъ частяхъ света. – СПб.: Общественная польза, 1907. – 358 с.
82. Лушникова М.В. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства. – Ярославль, 1997 – 365 с.
83. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Атіка, 2004. – 615 с.
84. Международная конференция труда. 43 сессия. – Женева, 1958. – С. 168 - 195
85. Международная конференция труда. 57 сессия: Доклад Генерального директора. – Женева, 1971. – С. 275 - 293
86. Международное рабочее движение.— М.: Политиздат, 1976. – 659 с.
87. Музиченко П. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. - №3. – С. 54 - 58
88. Муцинова Н.А. Трудовое право Франции. – М., 1985. – 120 с.
89. Панасюк О.Т. Звичаєве регулювання трудових відносин // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки.— 2004.— № 60-62.
90. Пашерстник А.Е. Правовое регулирование труда в капиталистических странах. – М.: Госюриздат, 1955. – 131 с.
91. Полянский Н.Н. Стачки рабочих и уголовный закон.— С.-Петербург. 1907. – 65 с.
92. Премслер М. Права рабочих в ФРГ: социальная демагогия и действительность. – М.: Юридическая литература, 1978. – 251 с.
93. Процевський О. І. Законодавство про працю і його роль у будівництві комунізму. - К. 1975 .- 48с.
94. Рабінович П. М. Права людини та їхнє юридичне забезпечення. - К.,1992. – 100 с.
95. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
96. Райдоут Р. Контроль прерогатив администрации // Сравнительное трудовое право. – М.: Институт государства и права АН СССР, 1987. – С. 51-62
97. Репенакъ А.В. Страхованіе рабочихъ отъ несчастныхъ случаев въ Германии. – М.: Типографія Мамонтова, 1911. – 240 с.
98. Рикардо Д. Сочинения.— .М.: Госполитиздат, 1955.— Т.1. – 365 с.
99. Рогожин В.В.. Социальное страхование по болезни в капиталистических странах: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юрид. наук. - М. 1973. – 20 с.
100. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. - М.,1996. – 273 с.
101. Скакун О.Ф.Теория права и государства. – Харьков: Консум, 2001. – 704 с.
102. Смирнов О.В., Уржинский К.П. Правовое регулирование труда в странах капитала. – Воронеж: Государственный университет, 1967. – 83 с.
103. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 218 с.
104. Снигирева И.О. Профсоюзы и трудовое право. - М , 1983. – 176 с.
105. Современные проблемы международного и профсоюзного движения.// Материалы У Всемирного конгресса профсоюзов. – М.: Политиздат, 1962. – С. 5-8
106. Социальное законодательство Франции и Бельгии.( Сост. А.Кеппен.). – С-Петербург, 1900. – С. 1-180
107. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків: Право, 2001. – 416 с.
108. Страхование на случай безработицы. Обзор законодательства различных стран. – М.:Вопросы труда, 1927. – 135 с.
109. Тернер Ф. Фабричное законодательство Германии. – СПб.: Типография Майкова, 1874. – 148 с.
110. Толкачова Н.Є. Гільдії та гільдєйське право.// Вісник КНУ. Юридичні науки. – 2004. – №56-59. – С. 15-26
111. Труд – 1990. – 20 апреля.
112. Труд, право, идеология. (Отв. ред.С.Л. Зивс.) – М.: Наука, 1982. – 173 с.
113. Трудовое право в капиталистическом государстве / Ф. Коллэн, Р. Докуа, П.Г. Гутьер, А. Жаммо, Ж. Лион-Кан, А. Рудиль. – М.:Прогресс, 1982. - 262 с.
114. Трудовое право Франции: Сборник нормативных актов. – М.: Издательство университета Дружбы Народов, 1985. – 120 с.
115. Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. - М.: Мысль, 1971. – 384 с.
116. Усенин В.И., Баглай М.В. Правовое регулирование труда в капиталистических странах. – М.: Госюриздат, 1963. – 214 с.
117. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. З.М.Черниловского. — М.: Наука, 1973. – С. 250 - 315
118. Цепин А.И.; Пятаков А.В. Трудовое право и трудовой коллектив. – М., 1986. - 201с.
119. Чемберлен Э.Х. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости. - М., 1959. – С. 27-432
120. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.:Вентурі, 1997. – 301 с.
121. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія. – К.:Вентурі, 1998. – 255 с.
122. Шевчук В.Д. Правовое регулирование трудовых отношений в ФРГ в 1949 – 1959 гг.: Автореферат диссертации. – М., 1974. – 16 с.
123. Швеция. Конституция и законодательные акты. – М.:Прогресс, 1983. – 359 с.
124. Юридичний словник./ За ред. Б.М.Бабія та ін.— Вид.2.— К., 1983. – С. 473
125. Butler А. Labor Economics and Institutions.— New York, 1961. – 253 p.
126. Contemporary Economics. — Boston, 1963. – 175 p.
127. Coser L. The function of Social Conflict.— Glencoe,1956. – 240 p.
128. Crane P.. The Moral Aspect of State Welfare- The Christian Democrat.—
1959. – january. – P. 15-28
129. Dahrendorf R. Class and Class Conflict in Industrial Society.— Stanford, 1959 – 278 p.
130. Dubin R. Working Union-Management Relations. The Sociology of Industrial Relations. Englewood Cliffs,1958 – 36 p.
131. C .Grunfeld. Modern Trade Union Law.— London, 1966. – 489 p.
132. Hansen A. Issues of the 1960’s.— New York,1960. – P. 15-27
133. Hare А. The first Principles of Industrial Relations.— London, 1958. – 169 p.
134. Hutt W. The Strike – Threat system. — New York, 1973. – 367 p.
135. Iles D., Tucker G. Problems of Full Employment. – Boston,1963. – 166 p.
136. Income Redistribution and Social Policy. – London, 1954 – 270 p.
137. Industrial Conflict. Ed. By A. Kornhauser, et al.– New York, 1954. – P. 1 - 180
138. Industrial Conflicts and their Place in Modern Society.– London, 1974.– P. 1 - 47
139. International Labors Review. 1957.– February (№2). 1957. – P. 15 - 19
140. Kahn-Freund O., Hepple B. Laws Against Strikes. – London, 1972. – 575 p.
141. Kahn-Freund O. Labor and the Law. – L., 1972. – 490 p.
142. Kelin L. The Keynesian Revolution.— New York, 1961. – P. 1-180
143. Khun А. Labor. Institutions and Economics.— New York, 1957 – P. 30-50
144. Knowles K. Strikes. – Oxford, 1962. – 150 p.
145. Labors Relations and the Law.— London, 1965. – 450 p.
146. Law and Opinion in England in the 20-th Century.– London, 1959. – P. 15-490
147. Mansfield Cooper. Outlines of Industrial Law.– London, 1962. – 370 p.
148. Matchett G., P. Davis. Modern Labor Economics.– New York, 1954. – 440 p.
149. Morgan С. Labor Economics.– Homewood, 1962. – 489 p.
150. Nothrup H. Compulsory Arbitration and Government Intervention in Labor Disputes.– Wash., 1966. – P. 240 - 280
151. Palgrave’s Dictionary of Political Economy. Ed. By H. Higgs.– New York, 1963. – P. 245
152. Peterson W. The Welfare State in France.— Lincoln, 1960. – 188 p.
153. Research in Industrial Human Relations.— New York, 1957. – 360 p.
154. Rose J. Understating Labor Relations.– N.Y.,1962. – 220 p.
155. Ross A. and P.Hartman. Changing Pattern on Industrial Conflicts. — New York,1960. – P. 10-89
156. Rothschild K.W. The Theory of Wages. – Oxford, 1956. – P. 2-15
157. Social Security Programs throughout the World, 1977.– Wash.,1978. – P. 15-68
158. Samuels H. Trade Union Law.– London, 1966. – 180 p.
159. Strachey J. Contemporary Capitalism.– London, 1956. – 230 p.
160. Strauss G., L.Sayles. The Human Problems of Management. Englewood Cliffs. – New Jersey, 1961. – P. 18
161. Summers Clyde W.. Comparative Perspectives - In.: Labor Law and Business Change, 1988. – P. 68 - 110
162. Taft Ph. Economics and Problems of Labor. – Harrisburg, 1955. – 670 p.
163. Taylor G., F.Pierson. New Concepts in Wage Determination.– New York, 1957. – 388 p.
164. The Theory of Wage Determination. Ed. by J.Dunlop. – London, 1957. – 240 p.
165. TGWU Record, 1979. – P. 2-30
166. Veldkamp G.M. Economic Aspects of Social Security, 1972. – P. 10-48
167. Wedderburn К. Cases and Materials on Labor Law. Cambridge, 1967. – P. 244
168. Wedderburn K. The Worker and the Law. London, 1967. – P. 131
169. Worren S. Social Security: The fraud in your Future. L., 1975. – P.5
170. Yoder D. Manpower Economics and Labor Problems. New York, 1950. – P. 237