ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДОМЧОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП……………………………………………………………………………………………..............3

РОЗДІЛ 1 Сутність, принципи і значення контролю за фінансово – господарською діяльністю

1.1. Контроль як функція управління……………………………………………………………...........12
1.2. Сутність і значення контролю за фінансово-господарською діяльністю…………………..........35
1.3. Концепція організації внутрішнього фінансового контролю в системі МВС України…...........54
Висновки до першого розділу...................................................................................................................68

РОЗДІЛ 2 Організаційно-правовий механізм здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України
2.1. Поняття та елементи механізму здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України як управлінської функції…………………………………………………………....................71
2.2. Характеристика стану нормативно-правового забезпечення відомчого фінансового контролю в системі МВС України………………………………………………………………................................76
2.3. Організаційно-правове забезпечення реалізації методів і прийомів відомчого фінансового контролю в системі МВС України………………………………………………...................................92
2.4. Специфіка методики проведення тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності в системі МВС України……………………………………………………………..................................104
Висновки до другого розділу..................................................................................................................117
РОЗДІЛ 3 Проблеми забезпечення ефективності відомчого фінансового контролю в системі МВС України
3.1. Основні фактори, які впливають на ефективність відомчого фінансового контролю в системі МВС України……………………………………………………………………..........................120
3.2. Напрями вдосконалення правового регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України……………………………………………………………….…………...........................139
3.3. Використання інформаційних технологій при здійсненні відомчого фінансового контролю…………………………………………………………………………………………...........158
Висновки до третього розділу................................................................................................................176
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………….................181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………..........195
ДОДАТКИ................................................................................................................................................213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкового типу економічної системи, реформування суспільного життя і, зокрема, економічних процесів, передбачає необхідність удосконалення управління витратами на утримання органів державної влади, зокрема МВС, з метою дотримання принципів бюджетного фінансування. Важливу роль у забезпеченні принципів законності і ефективності відіграє досконала реалізація контрольної функції управління.
Недостатнє, у порівнянні з потребою, фінансування, труднощі в забезпеченні підрозділів системи МВС України грошовими і матеріальними ресурсами вимагають дотримання режиму економії фінансових ресурсів, їх раціонального використання, посилення ролі відомчого фінансового контролю і подальшого його вдосконалення.
В Україні відбувається процес становлення системи фінансового контролю. Незважаючи на прийняття законів, указів і постанов із питань реформування системи управління, у тому числі й контролю, відсутність цілісної стратегії реформування організаційно-правового механізму фінансового контролю, непослідовність дій у процесі такого реформування постали негативними чинниками у створенні ефективної моделі відомчого фінансового контролю як елементу цілісної системи фінансового контролю.
Достатньо не визначено місце й роль кожного суб’єкта державного контролю в його цілісній системі, відсутнє чітке розмежування сфер діяльності, нераціонально розподілено обов’язки між суб’єктами контролю, не координується робота органів державної влади. Внаслідок цього породжується безвідповідальність, безпечність, непотрібна звітність, формалізм, дублювання.
Не вироблено єдиних критеріїв щодо визначення оптимальної організаційної структури контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Також потребують додаткового опрацювання підходи до планування контрольно-ревізійної роботи.
Ці чинники, а також матеріали зовнішніх перевірок системи МВС України на предмет ефективності використання бюджетних коштів, які показали, що реалізація системи управління бюджетними коштами в МВС України при наявності спеціально створеного органу (Департаменту ресурсного забезпечення МВС України) не забезпечує впровадження єдиної централізованої політики у сфері матеріально-технічного постачання, виконання бюджету за програмно-цільовим методом, послаблює контроль за витрачанням бюджетних коштів, призводить до нераціонального та неефективного їх використання, дозволяють визначити об’єктивний ступінь актуальності тематики дослідження, і зробити висновок про необхідність визначення концептуального наукового підходу до проблеми організації і правового регулювання відомчого контролю за фінансово-господарською діяльністю в системі МВС України.
Теоретичною основою дослідження слугували праці вчених у галузі теорії управління, адміністративного, фінансового права, зокрема, українських: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Л.М. Долі, С.Т. Кадькаленка, Р.А. Калюжного, Є.Б. Кубка, О.А. Кузьменко, М.П. Кучерявенка, П.Е. Недбайла, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, О.П. Орлик, П.С. Пацурківського, В.П. Пєткова, Н.В. Пришви, Л.А. Савченко, А.О.Селіванова, А.І. Сироти; російських: С.С. Алексєєва, С.В. Балдіної, О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, М.В. Карасьової, А.Н. Козиріна, Н.А. Куфакової, А.А. Максюти, Ю.А. Ровінського, Ю.О. Тихомирова, Р.О.Халфіної, О.О. Чечуліної та інших.
Питання правового регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України є одним з найменш досліджених у науковому плані. Разом з тим, бракує фундаментальних комплексних досліджень правового регулювання відносин з відомчого фінансового контролю бюджетних установ щодо визначення статусу контрольно-ревізійного підрозділу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та конкретизації контрольної компетенції. Вагомість зазначених проблем, необхідність їх вирішення та актуальність зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана згідно з планами Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.р.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2005 р.р.). Особливого наукового значення набуває зв’язок дисертаційного дослідження із Стратегією економічної та соціальної політики на 2000-2004 р.р., визначеною у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” від 23.02.2000 № 276а/2000. Дисертація є певним внеском у розкриття напрямків загального дослідження, визначеного у цих програмах.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретичних розробок юридичної та економічної наук, узагальнення правозастосовчої діяльності МВС України, Головного контрольно-ревізійного управління України та інших органів державної влади, вітчизняного і зарубіжного законодавства визначити проблеми організаційно-правового забезпечення здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України, сформулювати науково-обґрунтовані висновки і пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.
Досягнення зазначеної мети вимагає вирішення наступних завдань:
- розглянути поняття, сутність, ознаки, принципи і значення відомчого фінансового контролю в системі функцій управління;
- сформулювати поняття та дослідити елементи організаційно-правового механізму відомчого фінансового контролю в системі МВС України;
- дослідити види, форми, методи та особливості здійснення відомчого фінансового контролю в органах внутрішніх справ;
- проаналізувати стан правового забезпечення відомчого фінансового контролю в системі МВС України та надати відповідні пропозиції щодо якості, системності, узгодженості, відповідності міжнародним правовим джерелам та іншим нормативно-правовим актам України;
- сформулювати концепцію організації внутрішнього фінансового контро-лю в органах і установах системи МВС України;
- визначити зміст та особливості механізму проведення перевірок фінансово-господарської діяльності в системі МВС України за окремими напрямками діяльності;
- встановити фактори, що впливають на ефективність відомчого фінансового контролю в системі МВС України;
- проаналізувати стан використання інформаційних технологій при здійсненні відомчого фінансового контролю;
- окреслити основні напрями вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує відомчий фінансовий контроль в системі МВС України, а також сформулювати практичні рекомендації щодо здійснення методів фінансового контролю в названій системі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням відомчого фінансового контролю як функції управління в системі МВС України.
Предметом дослідження є правові норми, які регламентують здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України і закріплюють елементи його організаційно-правового механізму, та правозастосовча діяльність відповідних суб’єктів названого контролю.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод з системно-структурним підходом до вивчення матеріалів та отримання результатів. Поряд з цим, широко використовувалися й інші спеціальні наукові методи дослідження: функціональний, історико-логічний, формально-догматичний, порівняльно-правовий, аналіз, синтез, та інші. Функціональний метод застосовувався при розкритті методів і прийомів відомчого фінансового контролю, специфіки методики проведення тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підрозділів МВС України. Використання історико-логічного методу дало можливість дослідити становлення та розвиток контролю в системі функцій управління. Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень правового забезпечення регулювання відомчого фінансового контролю на предмет якості, системності, узгодженості. Методи аналізу і синтезу використовувалися при формулюванні базових понять, зокрема, “контроль”, “ефективність”, “внутрішній фінансовий контроль”. У роботі застосовувалися також соціологічні методи: групування і зіставлення.
Також використаний восьмирічний досвід практичної діяльності автора в контрольно-ревізійному апараті обласної ланки – Контрольно-ревізійних відділах фінансово-економічних управлінь УМВС України в Донецькій та Київській областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській правовій науці комплексним узагальненим дослідженням теоретичних проблем правового регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України. У дисертації обґрунтовується ряд концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства. А також,
• уперше:
- обгрунтовано положення про те, що: по-перше, внутрішній фінансовий контроль у законодавця синонімічно асоціюється з відомчим фінансовим контролем, оскільки у назві ряду нормативно-правових актів поєднуються словосполучення “контроль міністерств, інших органів центральної виконавчої влади” та “внутрішній фінансовий контроль”, які за юридичною логікою по-різному визначають одне й те ж поняття – відомчий фінансовий контроль; по-друге, оскільки законодавець визначає, що метою внутрішнього контролю є оцінка ефективності господарської діяльності підконтрольних об’єктів, то можливо застосовувати також і розширене поняття відомчого фінансово-господарського контролю;
- визначено поняття організаційно-правового механізму відомчого фінансового контролю в системі МВС України як способу організації і функціонування контролю, що виражається у створенні і розвитку системи суб’єктів контролю, які за допомогою встановлених нормами права повноважень і методів контрольної діяльності покликані досягти обґрунтованих цілей контролю. Запропоновано наступну сукупність елементів названого механізму: 1) суб’єкти відомчого фінансового контролю в усіх організаційно-правових формах; 2) правові норми, які встановлюють повноваження суб’єктів відомчого фінансового контролю, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки у контрольній діяльності; 3) методи і прийоми контрольної діяльності; 4) види контрольної діяльності;
- дано визначення поняття “ефективності відомчого фінансового контролю” - як результату контрольної діяльності уповноважених суб’єктів контролю, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення. Запропоновано систему факторів, які впливають на ефективність відомчого фінансового контролю в системі МВС України: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) організаційний;
- запропоновано авторське визначення поняття “шкода” та його законодавче закріплення у Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”;
- запропонована концепція організації внутрішнього фінансового контролю в системі МВС України, яка якісно вплине на підвищення ефективності відомчого фінансового контролю в названій системі;
- надані пропозиції щодо організаційної реструктуризації відомчого фінансового контролю: виведення суб’єктів даного виду контролю з підпорядкування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, але з повноваженнями контролювати їх фінансову діяльність;
- запропоновано новий підхід щодо визначення статусу ревізора у кримінальному процесі: законодавчо прирівняти його до таких процесуальних осіб, як фахівець та експерт;
- запропоновано закріплення міжвідомчими наказами Міністерства внутрішніх справ України та Головним контрольно-ревізійним управлінням (КРУ) України таких визначальних напрямків здійснення відомчого фінансового контролю: а) вдосконалити порядок та розробити систему взаємодії відомчого фінансового контролю в системі МВС України з Головним КРУ України; б) запровадити критерії організації роботи із забезпечення відшкодування державі і суб’єктам господарювання збитків та усунення інших порушень фінансової дисципліни;
- обґрунтована пропозиція про необхідність правового закріплення основ відомчого фінансового контролю на рівні цілісного і системного закону “Про відомчий контроль в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади” з окресленням наступних положень: сфери правового регулювання цієї діяльності; визначення правового статусу суб’єктів правовідносин; застосування і впровадження контрольно-ревізійними підрозділами санкцій; чіткого визначення організаційної побудови відомчої контрольно-ревізійної служби; організації роботи із забезпечення відшкодування державі і суб’єктам господарювання збитків та усунення інших порушень фінансової дисципліни; правових форм взаємодії з Головним контрольно-ревізійним управлінням України;
• удосконалено:
- методологічне визначення основних понять, які використовуються в контрольній практиці: “зустрічна перевірка”, “збитки”, “шкода”;
- порядок формування програми ревізій, як типових за відповідними напрямами, визначаючи лише найважливіші питання, з наданням права безпосередньо ревізуючому (керівнику групи ревізорів на певному об’єкті) визначити перелік додаткових питань, як доповнення до типової програми;
• набуло подальшого розвитку :
- теоретичне обґрунтування нормативно-правового забезпечення відомчого фінансового контролю в органах внутрішніх справ, як невід’ємної та важливої умови гармонійного розвитку системи МВС України з метою фінансово-економічного та адміністративного реформування;
- формування структури відомчого фінансового контролю у вигляді процесу, що складається з трьох стадій зі зворотним зв'язком: 1) формування загальної структурної схеми і її головних характеристик (стадія композиції); 2) розробка складу єдиного контрольного органу й основних зв'язків з іншими структурними підрозділами, що виконують контрольні функції по вертикалі і по горизонталі (стадія структуризації); 3) розробка кількісних характеристик апарату єдиного контрольного органу, встановлення порядку його діяльності (стадія регламентації).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальшої розробки правових проблем регулювання відомчого фінансового контролю як в цілому, так і в системі МВС України; у подальшій розробці теоретичних проблем правового статусу учасників правовідносин в зазначеній сфері.
У правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства та при підготовці проекту Закону України “Про відомчий контроль в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади”; у практичній діяльності учасників бюджетного процесу і, особливо, МВС України як одного з них ( Довідка про впровадження результатів дисертації в практичну діяльність контрольно-ревізійної служби МВС України від 18.08.2004р.); у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсу “Фінансове право”, особливо таких тем, як: “Фінансовий контроль”, “Бюджетне право і процес”, “Кошторисно-бюджетне фінансування”, а також на курсах підготовки підвищення кваліфікації ревізорського складу в системі МВС України ( Акти впроваджень результатів дослідження у навчальний процес: Національної академії внутрішніх справ України від 23.06.2004р. № 46/1864; Донецького юридичного інституту МВС України від 05.07.2004р.).
Деякі пропозиції дисертанта розглянуті та апробовані Департаментом фінансових ресурсів та економіки МВС України. Окремі положення щодо регулювання відомчого фінансового контролю можуть бути застосовані в таких силових відомствах, як: Міністерство оборони України, Міністерство надзвичайних ситуацій України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України, кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Окремі положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях: “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.), XII міжвузівської студентської наукової конференції “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2004 р.), міжвузівської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у XXI столітті ” (м. Ірпінь, 2004 р.), V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, 2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації знайшли відображення у 4-х наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена сформульованою метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить - 212 сторінок, з яких 194 – основний текст, додатки – 5 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

З переходом до ринкових відносин в економічному житті країни об’єктивно з’являються нові форми фінансового контролю, при цьому відомчий контроль за фінансово-господарською діяльністю як невід’ємна частина державного фінансового контролю, не втрачаючи свого значення, набуває нового змісту.
Дослідження стану організаційно-правового забезпечення здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України дозволило дійти ряду принципових висновків і сформулювати обгрунтовані пропозиції та рекомендації.
Контрольна діяльність органів держави є, значною мірою, правоохоронною, хоча і не зводиться тільки до цього. Як засіб забезпечення законності - ця функція спрямована на припинення неправомірних дій службових осіб і громадян, винних у недоліках і порушеннях, пов’язана з залученням до юридичної відповідальності, а також застосуванням до цих суб’єктів заходів державного впливу.
Контроль — така правова форма діяльності, юридична природа якої визначається тим, що відповідний контролюючий орган, його службова особа ставляться в умови, коли вони повинні безпосередньо застосовувати норми права для вирішення конкретних юридичних завдань. Причому, як предмет операцій у такому випадку виступають одночасно і норми матеріального, і норми процесуального права. Так, контролюючий орган або його службова особа, реалізуючи свою владну компетенцію, повинні, оперувати нормами, що визначають сам характер юридичної справи, яка вирішується і одночасно оптимальний порядок досягнення юридичного результату.
Юридична природа контролю виявляється в тому, що він здійснюється уповноваженими суб’єктами.
Характеристика контролю як правової форми діяльності визначається також і тим, що всі його результати повинні завжди оформлятися у відповідних офіційних правових актах-документах.
Юридичні підстави для застосування контрольними органами норм правового характеру передбачені актами, що визначають їхню компетенцію.
У правовому акті контрольного органу поряд із правоохоронною виявляється й управлінська сутність тому, що, будучи формою піднормативного правового регулювання, акт контрольного органу своїм владним організуючим впливом певним чином втручається у відносини, що вже склалися до нього, змінює їх, перетворює відповідно до цілей, закладених в нормах права. Якщо ж при правовій оцінці діяльності підконтрольного об’єкта виявиться неправомірна поведінка, застосовуються правоохоронні засоби.
Контроль як одна з функцій управління, як у діяльності державних органів, так і в діяльності різних суб’єктів господарювання, залишається одним з найважливіших елементів соціального управління в суспільстві з ринковою економікою. Контроль (державний, управлінський, незалежний) дозволяє забезпечити необхідною інформацією всі рівні соціального управління і, в остаточному підсумку, вирішити поставлене перед системою (соціальною чи економічною) завдання. Здійснюється це шляхом аналізу інформації та прийняття рішень, які корегують функціонування системи.
Зміст контролюючої діяльності полягає в зборі інформації про стан керованої системи, визначенні порушень, які виникають, і їхніх причин, виборі заходів для усунення недоліків і відстеженні процесу їх реалізації.
Стосовно контрольно-ревізійної роботи як особливого виду контролю, головним завданням варто вважати запобігання негативним явищам і повне їх усунення. Такий контроль повинний бути спрямований, меншою мірою в минуле, а головним чином у майбутнє. Практична реалізація цих положень може знайти вираження у проведенні таких заходів, які б мали профілактичний, превентивний характер і були б пов'язані не тільки з безпосереднім попередженням порушень з матеріальними цінностями і грошовими коштами, але і з підвищенням дієвості й ефективності роботи самого контрольно-ревізійного апарату.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю та її процесами це - діяльність наділених контрольними повноваженнями контрольно-ревізійних підрозділів за ФГД органів і підрозділів внутрішніх справ, із метою досягнення законності й економічної доцільності витрат усіх видів ресурсів, забезпечення їхньої цілісності і виявлення внутрішніх резервів, підвищення ефективності використання засобів, що виділяються з бюджетів усіх рівнів.
Об’єктом контролю виступають процеси формування, розподілу і перерозподілу фондів грошових коштів, а також пов’язані з цими процесами умови і відносини, які впливають на законність, доцільність і ефективність їх використання.
Предметом контролю є стан ФГД і дії окремих осіб або колективів відповідно до встановлених норм, правил та прийнятих рішень.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю є інтегрованим поняттям тому, що містить у собі власне фінансовий контроль і контроль господарських операцій. У той же час інтегрований характер фінансово-господарського контролю породжує основне його протиріччя: контроль є необхідним елементом системи фінансового забезпечення, а, з іншого боку, оптимізація організації кожного з елементів цієї системи припускає скорочення сфери діяльності контролю.
В умовах розширення прав органів і установ внутрішніх справ у сфері фінансово-господарській діяльності, об’єктивно підвищується необхідність перерозподілу повноважень щодо контролю між його суб’єктами, що знаходяться на різноманітних ієрархічних рівнях управління: зовнішні, стосовно об’єкта господарювання, контролюючі органи повинні більшою мірою відслідковувати реальність умов у досягненні поставлених цілей, а спеціальні контролюючі органи - впливати на економічні інтереси органів і підрозділів із метою підвищення їхньої економічної відповідальності за раціональне використання коштів і досягнення необхідного рівня оперативно-службової готовності.
Концептуальний підхід до організації внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю спрямований на формування науково-методологічних умов, насамперед, внутрішнього контролю в органах і підрозділах системи МВС України. Внутрішній контроль це - система спостереження і перевірки фінансово-господарської діяльності його внутрішніми структурними частинами, організована з метою об’єктивної оцінки законності, ефективності і доцільності прийнятих управлінських рішень і результатів їхнього виконання.
В основу концепції покладені принципи: законності, державності, безперервності, обов'язковості і гласності.
Чіткій постановці внутрішнього контролю органу чи підрозділу внутрішніх справ, що здійснює фінансово-господарську діяльність в умовах дії ринкових механізмів, повинне сприяти: науково-методологічне, інформаційне, методичне, нормативно-правове, кадрове й організаційне забезпечення.
Суб’єкти попереднього і поточного контролю, його форми повинні відповідати тим новим відносинам, що складаються сьогодні в процесі фінансової і господарської діяльності в системі МВС України.
“Караючою” та фіскальною функцією відомчі контролюючі органи не наділені. За законом вони покладені на органи прокуратури, судові, дізнання, а також на органи ДПС, митниці та ДКРСУ. Виникає закономірна необхідність співпраці різних органів виконавчої влади, відомств міністерств з приводу фінансового контролю.
Статус контрольно-ревізійного підрозділу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади законодавчо не встановлений. Контрольно-ревізійні відділи в структурі МВС України уповноважені тільки викривати неправильне, недоцільне використання бюджетних коштів та невірне оформлення господарських операцій. При виявленні злочинної діяльності вони зобов’язані передавати матеріали правохоронним органам (дізнання та слідства), а в результаті появи всіх ознак безвідповідального ставлення службових осіб до ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності - рекомендувати керівнику підрозділу впровадити дисциплінарні, а уповноваженим органам - відповідні санкції адміністративного характеру.
Для посилення ефективності відомчого контролю необхідна взаємодія з працівниками Державної контрольно-ревізійної служби.
Стверджуємо, що лише прийняття Закону України “Про державний фінансовий контроль” створить єдиний правовий фундамент для розвитку цілісної системи державного фінансового контролю, в тому числі і відомчого. Цей законопроект повинен відповідати ряду вимог:
- відповідати принципам регулювання такого типу правовідносин, які встановлені Конституцією України;
- не суперечити іншим законодавчим актам, бути максимально інтегрованим в загальну законодавчу базу цієї галузі права та не створювати додаткових колізій;
- враховувати та закріплювати позитивний досвід, який був нагромаджений реальною практикою діяльності суб’єктів регульованих правовідносин.
Верховенство принципів права має стати головною ознакою нової системи фінансового контролю та має стати цілісною з органічно взаємопов’язаними органами та суб’єктами. Це дозволить уникнути дублювання функцій суб’єктів фінансового контролю, розмежувати їх компетенцію та налагодити взаємодію.
У нових умовах господарювання необхідність проведення перевірок, заснованих на традиційних методиках, не викликає сумніву. Діюча установка при проведенні “державних ревізій” про те, що необхідно знайти недоліки (акт не повинний бути “порожнім”) не може заперечувати головного - перевірки повинні проходити в цивілізованих рамках і сприяти поліпшенню роботи об’єкта, що перевіряється.
Існуючі методики перевірок різних питань ФГД повинні бути скореговані з обліком того, що у ФГД суб’єктів системи МВС України можуть брати участь представники різних форм власності.
Дослідження показали, що найчастіше мають місце порушення у виконанні договірних відносин між підрозділом МВС України й іншими суб’єктами підприємницької діяльності (юридичними чи фізичними особами). Результатом подібних порушень, часто, є збитки, заподіяні бюджету.
Другим за частотою порушенням є нецільове та неефективне використання бюджетних і позабюджетних коштів, що в підсумку завдає шкоди бюджету чи основній діяльності структурного підрозділу системи МВС України.
Здійснивши аналіз наукових праць з питань елементів механізму управління, приходимо до висновку, що переважна більшість авторів надає перевагу статичній характеристиці елементу – суб’єкту управління, нехтуючи іншими елементами, що призводить до відсутності дослідження механізму у комплексі елементів як цілісного явища.
Механізм відомчого фінансового контролю - це спосіб організації і функціонування контролю, який виражається у створенні і розвитку системи суб’єктів контролю, які, за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів контрольної діяльності, покликані досягти обгрунтованих цілей контролю у сфері фінансової діяльності міністерств і відомств.
До елементів відомчого фінансового контролю необхідно віднести:
1) суб’єкти відомчого фінансового контролю в усіх організаційно-правових формах;
2) правові норми, які встановлюють повноваження суб’єктів відомчого фінансового контролю, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки у контрольній діяльності;
3) методи і прийоми контрольної діяльності;
4) види контрольної діяльності.
Сутність організаційно-правового механізму полягає у поєднанні цих елементів у системному і цілісному плані. Визначальними ознаками механізму відомчого фінансового контролю є:
1) взаємодія елементів;
2) набір елементів визначається єдиним критерієм - організацією динамічного контрольного впливу;
3) елементи знаходяться у системному зв’язку;
4) єдність елементів;
5) кожний з елементів виявляє себе не в якості ізольованої ланки загального ланцюга контрольних дій, а передбачає наявність інших елементів;
6) зміст кожного елементу розкривається лише у співвідношенні з іншими елементами.
Визначення поняття та елементів відомчого фінансового контролю мають не лише доктринальне значення. Від розробки концепції механізму відомчого фінансового контролю залежить і його вірне та ефективне практичне здійснення. Саме механізм надає відомчому фінансовому контролю динаміки, яка відображається у його практичному здійсненні.
ГоловКРУ здійснює координацію та методичне забезпечення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також контроль за її станом. Ця норма встановлена в Постанові КМУ № 685 і має на меті усунення паралелізму і дублювання в системі органів державного фінансового контролю. Цього можна досягти шляхом законодавчого визначення та розмежування їх функцій.
Проблема взаємодії правоохоронних органів та органів фінансового контролю тісно переплітається з правовими проблемами та, зокрема, з проблемою застосування та впровадження фінансових санкцій.
Питання компетенції контрольно-ревізійних підрозділів у відомствах та інших центральних органах виконавчої влади виникає в зв`язку з невизначеністю статусу перевіряючих органів. У зв’язку з чим пропонуємо статус і повноваження суб’єктів відомчого фінансового контролю визначити або в окремому законі – “Про державний фінансовий контроль”, або - в положенні, що визначатиме повноваження Міністерства внутрішніх справ України в окремому розділі.
З метою реалізації цього принципового положення та на виконання Указу Президента України № 1251 “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері”, ГоловКРУ розробило проект закону “Про фінансовий контроль”, який після схвалення Кабінетом Міністрів направлено на розгляд до Верховної Ради.
Одним з ключових моментів цього законопроекту є правове визначення самого факту існування відомчого контролю, узаконення принципів здійснення фінансового контролю та визначення засад взаємодії суб’єктів фінансового контролю між собою.
Прийняття такого закону стане першим кроком у формуванні і зміцненні цілісної системи державного фінансового контролю, яка сьогодні являє собою нескоординовану діяльність окремих контролюючих органів.
Доцільне також прийняття пакету законів, що підвищить ефективність здійснення як державного так і відомчого фінансового контролю та дозволить підняти рівень нормативно-правового забезпечення .
Пропонується доповнити Постанову Кабінету Міністрів України „Порядок здійснення міністерствами, іншими органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю” пунктом 4.10. Законність здійснення операцій.
Всі проблеми відомчого контролю повинні вирішуватися комплексно. Ми пропонуємо кардинальний захід, який пов`язаний з реструктуризацією відомчого контролю. Вважаємо, що буде доцільно вивести суб’єкти внутрішнього фінансового контролю з підпорядкування міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, але з повноваженнями контролювати їх фінансову діяльність. Діяльність контрольно-ревізійних відділів при міністерствах та відомствах багато в чому схожа на діяльність органів ДКРС, тому було б логічним створення в її структурі управлінь по відомчому контролю в кількості існуючих на даний момент міністерств та відомств. Для підвищення ролі відомчого контролю керівники управлінь повинні бути членами постійної колегії ДКРС.
Зміна підпорядкування не повинна тягнути за собою значного збільшення фінансування контрольної діяльності. Ми пропонуємо територіальне розташування служби відомчого контролю залишити на попередніх місцях, не змінювати і кадровий склад служб, (зрозуміло що до певного часу).
Дана реформа повинна спричинити такі позитивні наслідки, як:
- відомчий контроль перестає бути важелем чи інструментом, користуючись яким органи виконавчої влади придушують будь-які форми непокори, що призводить до виконання контролем не властивої йому функцію “залякування”;
- поступове викорінення особистих зв`язків і знайомств ревізорів та працівників підконтрольних суб’єктів;
- розширення повноважень відомчих ревізорів до рівня перевіряючих ДКРС;
- укомплектацію та рівень кваліфікації кадрів можна ефективно привести до рекомендацій Міністерства фінансів;
- відпадає проблема координації роботи відомчого і державного контролю з приводу збереження бюджетних коштів, оскільки підпорядкування дає змогу вирішувати це оперативно, не звертаючись до інших органів влади;
- підвищиться відповідальність керівників підрозділів міністерства, завдяки здійсненню попереднього контролю та запобіганню правопорушень шляхом запровадження візування керівниками контрольно-ревізійних відділів відомчого контролю нормативних документів, що стосуються діяльності міністерств;
- покращиться матеріальна і методологічна база, бо на їх удосконалення передбачено перерозподіл бюджетних коштів, які виділялися раніше міністерствам, а з впровадженням реформи будуть виділятися ДКРС.
Запропонована реформа повинна підвищити роль відомчого фінансового контролю, що дозволить розглядати його з позиції держави, а не з позиції міністерства як “держави в державі”.
Одним з головних завдань, що повинно бути вирішеним в процесі поліпшення організації системи відомчого контролю, є максимально можливе усунення відомчих інтересів “проміжних, начальницьких інстанцій” здатних впливати на результати ревізій і вживання заходів до них забезпечення комплексності проведених ревізій. У зв’язку з тим, що це найбільш розповсюджений різновид ревізій за збереженням матеріальних і грошових ресурсів, попередженням порушень і зловживань, виявленням внутрішньогосподарських резервів є комплексна ревізія ФГД.
Для забезпечення повного та якісного виконання завдань, покладених на службу, потрібно посилити вимоги до професійного рівня ревізорів, організації економічного навчання. Особливу увагу необхідно звертати на засвоєння кожним працівником інструктивних документів з питань проведення ревізій і перевірок та реалізації їх матеріалів, вміння застосовувати ці знання на практиці.
Впровадження в практику господарського механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних засобів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу в системі МВС, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів – позитивно вплинуть на підвищення ефективності відомчого фінансового контролю в системі МВС України.
Застосування комп’ютерної техніки при здійсненні кон¬тролю має значні переваги. Це полягає, насамперед, у тому, що комп’ютерна техніка забезпечує однакове ви¬вчення операцій і процесів. Власне кажучи, комп’ютер завжди однозначно оцінює ситуації і процеси, порівнючи їх із чинними нормативними актами. Два різ¬них фахівці з контролю здатні зіставляти чинні законоположення по-різному, залежно від обставин. При цьому перевага використання комп’ютера у тому, що імовір¬ність помилок у процесі виконання контрольних функцій значно менша. Тому з’являється можливість застосовувати розрахункові, візуальні, логічні і про¬грамні засоби контролю інформації, чітко уявляти всю систему функціональних зв’язків фінансово-господарських опера¬цій і процесів. Водночас звужуються рамки контролю за допомогою доку¬ментації і розширюється сфера автоматизованих контрольних дій. У ре¬зультаті об’єднуються контрольні функції різних видів і напрямів контро¬лю (за часом проведення, змістом і призначенням).
Концепція внутрішнього контролю в системі МВС України припускає впровадження в практику роботи ревізійного апарата механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних коштів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів; організацію безперервної спеціальної економіко-правової підготовки ревізорського апарата, а також спеціальної економічної перепідготовки керівників усіх рівнів в системі МВС України.
Щодо програм ревізій, то їх доцільно формувати, як типові по відповідних напрямах, вказуючи лише найважливіші питання. Безпосередньо ревізуючому (керівнику групи ревізорів на певному об’єкті) слід надати право визначити перелік додаткових питань, як доповнення до типової програми. Такий перелік може складатися після попереднього ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю відповідного об’єкта (з урахуванням його специфіки та певної необхідності). Погодження цього переліку з відповідним керівництвом можливе як в усній, так і в письмовій формах, в процесі ревізії або після її завершення. Очевидно, такий захід стимулював би творчий підхід ревізорів до пошуку оптимальних варіантів здійснення ревізійного процесу, підвищував би їх авторитет і відповідальність.
Акт ревізії повинен узагальнювати інформацію проведеної ревізії, а не висвітлювати всі заходи і порядок їх здійснення на підконтрольному об’єкті.
Не визначено також місця акта ревізії серед доказів по кримінальній справі. За статтею 65 Кримінально-процесуального Кодексу України акт ревізії в кращому разі можна класифікувати як “інший документ”. Тому ми пропонуємо закріпити в кримінальному процесі поняття акта ревізії, тим самим підвищимо роль акта ревізії як доказового документа.
Також чітко не визначена організаційна побудова відомчої контрольно-ревізійної служби. Тому під час реорганізації міністерств і відомств найбільше потерпає саме ця структура, яка формується за залишковим принципом, або за принципом зведення особистих рахунків. Складність полягає ще й в тому, що ніхто не хоче “виносити сміття з хати”, а тому керівництво часто зацікавлено у слабкій структурі відомчої контрольно-ревізійної служби, що не може не вплинути на якість перевірок.
На наш погляд, структура контрольно-ревізійної служби повинна складатися з контрольно-ревізійних управлінь, штатна чисельність яких, відповідно до рекомендацій Міністерства фінансів, не може бути меншою 10 одиниць.
Для формування у працівників правоохоронних і контролюючих органів єдиних методологічних підходів, що має винятково важливе значення для встановлення і документування фінансових порушень, необхідно визначитись з основними поняттями, які використовуються в практиці їх спільної роботи, зокрема такими як “законодавство з фінансових питань”, “зустрічна перевірка”, “збитки” тощо.
Поєднавши певні положення нормативно-правових актів та наявну практику контрольно-ревізійної роботи, стверджуємо, що ці терміни мають наступне єдине правове значення:
“Законодавство з фінансових питань” – сукупність чинних на будь-який момент контрольного періоду нормативно-правових актів держави, якими регулюються процеси утворення, розподілу та використання фінансових ресурсів держави.
“Зустрічна перевірка” - метод документального підтвердження підприємством, установою чи організацією, що мали договірні взаємовідносини з об’єктом контролю, на прохання контролюючого чи правоохоронного органу виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності (повноти відображення в обліку об’єкта контролю).
У жодному нормативно-правовому акті України немає визначення –“зустрічної перевірки” як примусового процесу щодо об’єкта, на якому вона проводиться. У зв’язку з чим пропонуємо доповнити Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу України” окремою статтею “Зустрічна перевірка” в запропонованій вище редакції.
“Збитки” - незаконні грошові або матеріальні витрати, проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, що він мав одержати, якби зобов’язання були виконані боржником у межах терміну позовної давності.
Фактично “шкода” (у фінансовому розумінні) слід розуміти як втрата, погіршення або знищення коштів і цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Таким чином, поняття “збитки” дещо ширше поняття “шкода”, оскільки воно може включати не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання були виконані боржником. Шкода завжди призводить до збитків, однак збитки не завжди є шкодою.
Також відсутнє процесуальне визначення і поняття процесуальних прав органів служби відомчого контролю при здійсненні ними ревізій і перевірок в ході як дослідчих, так і слідчих дій.
Якщо в кримінальному процесі участь фахівця і експерта визначаються як дві процесуальні форми використання спеціальних знань, що не є суб’єктами кримінального судочинства, однак мають законодавче право вимоги відшкодування слідством понесених витрат і виплату винагороди за виконання функцій фахівця й експерта (постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.96 № 710), то ревізор повинен бути також законодавчо прирівняний до зазначених процесуальних осіб і його дії повинні бути законодавчо закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві України.
Підсумовуючи ряд висновків, стверджуємо, що ефективність відомчого фінансового контролю - це результат контрольної діяльності уповноважених суб’єктів контролю, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення. До визначальних факторів впливу на ефективність відомчого контролю у системі МВС як управлінської функції відносяться наступні: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) організаційний.
Для забезпечення повного та якісного виконання завдань, покладених на міністерський контрольно-ревізійний апарат, потрібно посилити вимоги до професійного рівня ревізорів, організації юридичного та економічного навчання.
Ґрунтуючись на існуючій методології проектування організаційних структур управління, формування структури відомчого контролю доцільно представити у вигляді процесу, що складає з трьох стадій зі зворотним зв'язком:
1) формування загальної структурної схеми і її головних характеристик (стадія
композиції);
2) розробка складу єдиного контрольного органу й основних зв’язків з іншими структурними підрозділами, що виконують контрольні функції по вертикалі і по горизонталі (стадія структуризації);
3) розробка кількісних характеристик апарата єдиного контрольного органу, встановлення порядку його діяльності (стадія регламентації).
Впровадження в практику господарського механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних засобів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу в системі МВС, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів – є одними з головних організаційно-правових напрямів підвищення ефективності відомчого фінансового контролю в системі МВС.
І головна підсумкова пропозиція - необхідно закріпити основи відомчого фінансового контролю на рівні цілісного і системного Закону “Про відомчий контроль в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади” з окресленням наступних положень: сфери правового регулювання цієї діяльності; визначення правового статусу суб’єктів правовідносин; підстав застосування і процедури впровадження контрольно-ревізійними підрозділами санкцій; чіткого визначення організаційної побудови відомчої контрольно-ревізійної служби; організації роботи по забезпеченню відшкодування державі і суб’єктам господарювання збитків та усунення інших порушень фінансової дисципліни; правових форм взаємодії з Головним контрольно-ревізійним управлінням України при здійсненні відомчого фінансового контролю та іншими органами виконавчої влади; відповідальності за порушення правових норм по здійсненню відомчого фінансового конторолю; визначення матеріальної бази здійснення відомчого фінансового контролю, соціальних та побутових пільг для ревізорів.
Список використаних джерел
Монографії, збірки наукових праць:

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. К. – 1990. – 120 с.
2. Аверьянов В.Б., Крупчан А.Д. Функционально-структурный аспект повышения эффективности деятельности органов государствнного управления. Вып. 41.– К.– 1980. – 118 с.
3. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. К. – 1999. – 110 с.
4. Авер’янов В.Б. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право. К. – 2001. – 118 с.
5. Агапов А. Государственный контроль за экономикой. М.: Юрист.– 2000.– 182 с.
6. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении. Л.– 1990. – 221 с.
7. Актуальные валютно-финансовые проблемы зарубежных стран. Перестройка финансово-хозяйственных механизмов в странах Восточной и Юго-Восточной Европы. М.: Юрист.– 1991.– 332 с.
8. Альский А.О. Задачи и методы финансового контроля. М.: Госюриздат.– 1925.– 176 с.
9. Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР. Казань: Издательство Казанского университета. – 1974.– 198 с.
10. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. К.: Наук. думка. – 1994. – 114 с.
11. Андрійко О.Ф. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. К.: Оріяни. – 1998. – 222 с.
12. Андрийко О.Ф. Демократизация аппарата управления. К.: Наук. думка. – 1990. – 284 с.
13. Андрійко О.Ф. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. К.: УАДУ. – 1997. – 430 с.
14. Андрийко О.Ф. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. К.: Наук. думка. – 1993. – 139 с.
15. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К. – 1999. – 212 с.
16. Андрійко О.Ф. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. К.: УАДУ. – 1999. – 52 с.
17. Анисимов А.А. Финансовый контроль в капиталистических странах. М.: Финансы. – 1966. – 110 с.
18. Айвазян Г.А. Правовые основы организации и деятельности финансовых органов в СССР. Ереван: Издательство АН Армянской ССР. – 1978. – 142 с.
19. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.:Политиздат, 1977. – 125 с.
20. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 343 с.
21. Афанасьев В.Г.; Гвишиани Д.М.; Лисицын В.Н.; Попов Г.Х. Управление социалистическим производством. Вопросы теории и практики. – М.: Экономика, 1978. – 765 с.
22. Белобжецкий И.А. Бухгалтерский учёт и внутренний аудит. – в 2-х частях. – М.: Бухгалтерский учёт, 1994. – 332 с.
23. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хо¬зяйственный механизм. - М.: Финансы и статистика, 1989 – 79 с.
24. Белобжецкий И.А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой. М.: Финансы. 1979. – 112 с.
25. Белов Н. Г. Контроль и ревизия в сельськохозяйственных предприятиях. – М.: Статистика. – 1976. – 125 с.
26. Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле.– М.; Эко¬номика, 1988.– 186 с.
27. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К.: Манустрипт, ПП «Влад і Влада».– 1996.– 320 с.
28. Бутинець Ф.Ф. Организация и проведение ревизий в условиях механизации учета в потребкооперации. – М.: Статистика. – 1976. – 154 с.
29. Бухгалтерский учет: Учебник / Безруких П.С., Кашаев А.Н., Рогулин Д.А. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 343 с.
30. Вайнштейн Э.Г. Ревизия и контроль в банках. М.: Высшая школа. 1974. – 218 с.
31. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль за деятельно¬стью промышленных предприятий. – Л.: ЛГУ, 1965. – 332 с.
32. Вознесенский Э.А. Методологические аспекты анализа сущности финансов. М.: Финансы и статистика.– 1974. – 227 с.
33. Вопленко Н.Н. Основные способы применения советского права. – В кн.: Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве. – Ярославль. – 1980. – 220 с.
34. Вопросы теории финансов. Под ред. Дьяченко В.П. М.: Госюриздат.– 1957. – 219 с.
35. Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Современное финансовое право. К.: Вища школа.– 1983. – 240 с.
36. Гаєвський Б.А. Основи науки управління. К. – 1998. – 67 с.
37. Годме М.П. Финансовое право. М.: Прогресс.– 1978. – 189 с.
38. Годунов А.А. Социально-экономические проблемы управления социалистическим производством. – М.: Экономика, 1975. – 192 с.
39. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. М.: Юридическая литература. – 1987. – 176 с.
40. Государственные финансы. Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов. Под ред. В.М.Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. К.: Лыбидь. – 1991. – 334 с.
41. Грачева Е.Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля.– М.: Юриспруденция, 2000. – 178 с.
42. Данилевский Ю.А., Мезенцева Т.М. Финансовый контроль в отраслях народного хозяйства при различных формах собственности. М.: Финансы и статистика. –1992. – 134с.
43. Дробозина Л.А. Общая теория финансов. М.: Финансы и статистика.– 1995. – 332 с.
44. Дьяченко В.П. К вопросу о сущности и функциях советских финансов. Вопросы теории финансов. М.: Госфиниздат.– 1957. – 217 с.
45. Ермакова Т.С. Финансовое правоотношение (теоретические проблемы). Ленинград. – 1985. – 113 с.
46. Ермолинский В.Б., Филипенко С.И. Ревизия и контроль хозяйственной деятельности строительных организаций. М.: Финансы. – 1979. – 96 с.
47. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации. М.: Финансы и статистика.– 1995. – 416 с.
48. Журко В.Ф., Ястребов В. Б. Внутриведомственный контроль и социалистическая собственность. – М.: Финансы, 1980. – 86 с.
49. Загальна теорія держави і права . Навчальний посібник. За ред В. В. Копєйчикова.– К: Юрінком, 1997 – 221 с.
50. Зверенчук Л.Ф., Гуральник Я.И. и др. Контроль и ревизия в стро-ительстве. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 217 с.
51. Калашникова В.Е. Актуальные вопросы внутриведомственного финансового контроля. Южно-Сахалинск.– 1970. – 79 с.
52. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління. К.: Ельга. Ніка-Центр.– 2002. – 360 с.
53. Камлик М.І. Судова бухгалтерія. К.: Синтез.– 1995. – 213 с.
54. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Издательство НОРМА, 2001.– 288 с.
55. Караханов В.Е. Управление горрайорганами в системах МВД, УВД: Лекция.– М.: Академия МВД СССР, 1977. – 48 с.
56. Керівні принципи аудиту державних фінансів/ Збірник базових документів Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів. – К, травень. – 2003. – 122 с.
57. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления. Саратов.– 1987.– 215 с.
58. Ковалева А.М. Финансы. М.: Финансы и статистика .– 1996.– 321 с.
59. Козырин А.Н. Финансовый контроль/ В учебнике «Финансовое право»/. – Под ред. проф. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 1996. – 312 с.
60. Колпаков В.М. Теория и практика принятия упраленческих решений. К. – 2000. – 187 с.
61. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Кер. авт. кол. В.Ф. Опришко. К.: Університет Законодавства Верховної Ради України.– 1997. – 448 с.
62. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. – М. – 1968. – 223 с.
63. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник за ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 290 с.
64. Кочерин Е. А. Контроль как функция управления.— М.: Знание, 1982. – 78 с.
65. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. М.: Финансы и статистика.– 1988. – 119 с.
66. Крохина Ю.А. Бюджетное право и российский федерализм / Под ред. проф. Н.И. Химичевой. – М.: Издательство НОРМА, 2001 - 352 с.
67. Кубко Е.Б. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем. К.: Юринком. – 1997. – 223 с.
68. Кучеров И.И. Бюджетное право России: Курс лекциий. – М.: АО «Центр Юр Инфор», 2002. – 317 с.
69. Лимская Декларация руководящих принципов контроля / Правовое регулирование государственного финансового контроля в зарубежных странах. – М.: Прометей, – 1998. – 78 с.
70. Лихтенштейн Л. Фінансовий контроль. К.: Укрфілія Держфінвидавництва СРСР.– 1934. – 82 с.
71. Ляндо И.И., Лукашенкер Д.С. Государственный финансовый контроль. М.– 1927. – 213 с.
72. Малеин Н.С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль. М.: Юридическая литература.– 1964. –152 с.
73. Маликов Б.М., Бабичев В.А. Организация контрольно-ревизионной работы. М.: Госюриздат. – 1989. – 188 с.
74. Мацкевичюс И.С., Лакис В.И. Ревизия в системе экономического контроля. М.: Финансы и статистика. – 1988. – 224 с.
75. Мильнер Б.З. Теория организации. М.: Инфра-М. – 1999. – 267 с.
76. Мартемьянов B.C. Хозяйственное право. Учебник. – М.: БЕК, 1994.Т .1.– 117 с.
77. Нижник Н.Р. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. К.: Оріяни. – 1998. – 192 с.
78. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие для студентов юридических факультетов и институтов / Отв. ред. проф.