Правове регулювання застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі Карелін

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В.В. СТАШИСА

На правах рукопису

КАРЕЛІН ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.8

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ
ТА ЗАХОДІВ СТЯГНЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Степанюк Анатолій Хомич
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ ТА ЗАХОДІВ СТЯГНЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

13

1.1. Сучасний стан наукової розробки питань правового регулювання та практики застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

13

1.2. Сутність та значення заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

27

1.3. Місце заохочень і стягнень у структурі правового статусу засуджених до позбавлення волі та персоналу установ виконання покарань

48

Висновки до розділу 1

60

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ ТА ЗАХОДІВ СТЯГНЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ГАРАНТІЇ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПРАКТИЦІ

63

2.1. Принципи застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

63

2.2. Гарантії дотримання правових принципів застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

90

Висновки до розділу 2

108

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАОХОЧЕННЯ ТА ЗАХОДІВ СТЯГНЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

112

3.1. Види заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі, та їх здатність впливати на поведінку засуджених

112

3.2. Підстави застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

137

3.3. Порядок застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі

159

Висновки до розділу 3

173

ВИСНОВКИ

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

183

ДОДАТКИ

212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Департамент

Державний департамент України з питань виконання покарань

ДКВС України

Державна кримінально-виконавча служба України

ДПтС України

Державна пенітенціарна служба України

ЄКПТ

ЄСПЛ

Європейський комітет по запобіганню тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню
Європейський суд з прав людини

ЄТП

Європейські тюремні правила

КК України

Кримінальний кодекс України

КВК України

Кримінально-виконавчий кодекс України

КВП

Кримінально-виконавче право

ПКТ

Приміщення камерного типу

ПВР

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

ОК

Окрема камера

УВП

Установа виконання покарань

ВСТУП

Актуальність теми. Українська держава на сучасному етапі її розвитку щорічно, за офіційними даними, через систему органів і установ виконання покарань пропускає тисячі громадян, при цьому значна частина усіх засуджених відчувають максимальний комплекс правообмежень під час відбування покарання у виді позбавлення волі. Однак відповідно до існуючої доктрини кримінально-правового впливу вважається, що сама по собі ізоляція не в змозі досягти поставленої перед покаранням мети, тому до засуджених має також застосовуватись значний спектр різноманітних заходів впливу. Одними з таких заходів і є заохочення і стягнення.
До питання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі зверталась велика кількість науковців, зокрема К.А.Автухов, В.А. Бадира, І.Г.Богатирьов, В.В.Василевич, О.А.Гритенко, А.П.Гель, Т.А.Денисова, О.М. Джужа, А.І.Зубков, О.Г.Колб, В.А.Льовочкін, О.В.Лисодєд, І.С.Михалко, Л.П. Оніка, П.Г. Пономарьов, М.В.Романов, А.Х.Степанюк, В.М.Трубніков, В.О. Уткін, В.П.Філонов, А.І.Фролов, М.П.Черненок, Д.В. Ягунов, І.С.Яковець та ін. Однак система заходів стягнення і заохочення залишається й досі належним чином не дослідженою з низки причин: по-перше, значна частина науковців, що розглядали вказане питання, обмежувались розглядом заохочень і стягнень у контексті виконання покарання певного виду; по-друге, детальному розгляду піддавались переважно лише заходи стягнення при виконанні кримінальних покарань, щодо заходів заохочення такі дослідження жодного разу не проводились; по-третє, наукові розробки вказаних питань були здійснені ще до прийняття у 2003 р. КВКУкраїни, а тому їх результати вимагають переоцінки з урахуванням чинних законодавчих положень і практичних здобутків.
Додатковим аргументом на користь необхідності проведення наукового дослідження правового регулювання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі є те, що аналіз нормативних приписів ДПтС України та практики кримінально-виконавчої діяльності виявив, що основним заходом впливу на засуджених, на думку представників органів та установ виконання покарань, є саме заходи стягнення, в той час як показники застосування заохочень постійно знижуються. При цьому збільшується не лише кількість випадків застосування стягнень, а й їх суворість (збільшується й кількість випадків притягнення засуджених до найбільш суворих видів дисциплінарної відповідальності). Це не лише дестабілізує процедуру застосування заходів заохочення та стягнення, а й створює несприятливу для належної організації режиму в УВП ситуацію. Як видається, подібний підхід може бути наслідком, поміж іншим, й неналежного рівня наукового обґрунтування питань правового регулювання, порядку й процедури заохочення засуджених та застосування до них дисциплінарних стягнень, ролі та значення цих заходів у процесі виконання кримінальних покарань.
Указані обставини та відсутність у науковій доктрині чіткого підходу до визначення правової природи заходів заохочення і стягнення та цілей, яких вони мають досягати, свідчить про необхідність здійснення поглибленого дослідження правового регулювання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в секторі дослідження проблем кримінально-виконавчого законодавства Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В.Сташиса Національної академії правових наук України в межах теми «Теоретичні та прикладні проблеми реформування Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженою постановою Президії НАПрН України № 79/8 від 7 грудня 2011 р. (державна реєстрація в УкрІНТЕІ № 0112U001332) і спрямоване на виконання Концепції реалізації державної політики профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209 р. Тема дисертації затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України (постанова № 8/2 від 21 грудня 2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені такі задачі:
дослідити основні наукові розробки та стан практики застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення при виконанні покарання у виді позбавлення волі;
розглянути сутність та значення заохочень і стягнень;
визначити та дослідити принципи застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі;
з'ясувати гарантії дотримання принципів застосування до засуджених заохочень і стягнень у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі;
виявити місце заохочень і стягнень у структурі правового статусу засуджених до позбавлення волі та персоналу УВП;
розглянути види заохочень і стягнень, що застосовуються у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі, та їх здатність впливати на поведінку засуджених;
дослідити проблему встановлення підстав застосування заохочень і стягнень у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі;
розкрити основні аспекти порядку застосування заходів заохочення та стягнення та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання застосування цих заходів до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі.
Предметом дослідження є правове регулювання застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання, використання яких дозволило досягти поставленої мети й забезпечити достовірність отриманих результатів. Діалектичний метод знайшов своє застосування при визначенні змісту заходів заохочення та стягнення, що застосовуються до засуджених до покарання у виді позбавлення волі; логічний при з’ясуванні змісту понять «поняття заходу заохочення», «об’єкт дисциплінарного проступку» та ін.; історичний у процесі аналізу ґенези існуючої системи заходів заохочення та стягнення; порівняльно-правовий для характеристики міжнародних стандартів у сфері поводження з ув’язненими та комплексу вітчизняних правових норм; системно-структурний при вивченні елементів складу дисциплінарного проступку засудженого; конкретно-соціологічний при розробці анкет для опитування працівників ДКВС та засуджених й аналізу підсумків анкетування.
Теоретичною основою дослідження є наукові роботи з філософії, загальної теорії права, кримінального, кримінально-виконавчого й конституційного права. Правовою базою дисертації стали Конституція України, кримінальне і кримінально-виконавче законодавство, відомчі акти й міжнародні стандарти поводження із засудженими.
Емпіричну базу дослідження складають результати анкетування 250 засуджених до позбавлення волі, які тримаються в УВП Львівської, Київської, Харківської та Чернігівської областей, та 220 працівників ДКВС України в цих областях.
На підставі вивчення спеціальної літератури, аналізу законодавства та узагальнених емпіричних результатів анкетування зазначених категорій осіб стосовно їх ставлення до окремих положень існуючого порядку застосування заходів заохочення та стягнення обґрунтовані висновки й рекомендації стосовно внесення змін до чинного законодавства, спрямовані на вдосконалення практики застосування вказаних інститутів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що пропонована робота є першим з моменту прийняття КВК України комплексним монографічним дослідженням правового регулювання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі.
Найбільш значущими результатами, які розкривають новизну дисертаційного дослідження, можна вважати такі положення, висновки та пропозиції:
вперше:
визначено поняття «дисциплінарний проступок засуджених до позбавлення волі» це протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, що посягає на правовідносини у сфері виконання покарань та шляхом невиконання або неналежного виконання покладених обов’язків, порушення заборон чи обмежень, що завдало їм шкоди;
визначено перелік ознак, яким мають відповідати заходи заохочення та стягнення, щоб вони повноцінно могли розцінюватись як стимули засуджених. Зокрема, вони мають бути: 1) закріпленими в законодавстві; 2) доведеними до засуджених та зрозумілими їм (включаючи не лише види та підстави застосування, а й значення, зміст та наслідки); 3) пропагованими персоналом УВП; 4) такими, що задовольняють існуючі потреби цих осіб (або відчутно впливають на них); 5) здатними створювати у засуджених бажання до їх свідомого активного досягнення своєю поведінкою;
запропоновано такі додаткові гарантії дотримання принципів застосування заохочень і стягнень: 1) удосконалення норм КВК України, що регламентують цю діяльність; 2) забезпечення нагляду і контролю за цією діяльністю; 3) встановлення юридичної відповідальності персоналу УВП; 4)визначення механізмів оскарження рішень про накладення стягнення чи відмову у застосуванні заохочення; 5)профілактика порушень;
встановлено, що суб’єктом дисциплінарного правопорушення в процесі виконання покарання у виді позбавлення волі є не лише засуджені вироком суду, а й особи, що відбувають це покарання за іншими рішенням суду, а також за законом України про амністію та актом помилування;
удосконалено:
обґрунтування положення, що заохочення і стягнення є реакцією на відповідну поведінку засуджених позитивного чи негативного характеру, що виступають не лише заходами реагування на дії чи бездіяльність засуджених, а також є стимулами для впровадження у практику певного бажаного шаблону їх поведінки. З цієї позиції вони можуть формально виступати засобами забезпечення режиму та виховної роботи;
визначення поняття заходу заохочення у виді попередження, під яким пропонується розуміти письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторення порушення;
поняття об’єкта дисциплінарного проступку засудженого, яким є відносини, що виникають у процесі виконання-відбування покарання та забезпечують нормальне функціонування виправної колонії;
запропоновано змінити порядок вирішення питання про накладання стягнення на засуджених шляхом запровадження комісійного розгляду цього питання;
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування думки, що заохочення і стягнення є заходами оцінки поведінки засудженого, тому їх слід визнати заходами відповідальності юридичного характеру, протилежними сторонами цього явища;
вивчення принципу законності застосування заходів заохочення і стягнення, що розглянутий не лише в його розумінні з позиції суворого дотримання уповноваженими особами вимог кримінально-виконавчого законодавства щодо процедури їх застосування, а й підстав застосування заохочень і стягнень;
визначення принципу рівності засуджених перед законом при застосуванні заохочень і стягнень, який полягає у забезпеченні для них рівних правових можливостей як щодо отримання заохочення, так і захисту при накладенні стягнень. Специфіка реалізації зазначеного принципу у досліджуваних правовідносинах, враховуючи їх природу, полягає у: 1) гарантованій законом рівній можливості всіх засуджених піддаватися застосуванню заохоченням і стягненням залежно від їх поведінки; 2) встановленні й застосуванні єдиних правових засобів для різних засуджених, що тримаються в однакових умовах; 3)створенні обґрунтованої системи винятків із загального режиму правового регулювання для окремих категорій засуджених;
удосконалення положень КВК України шляхом його доповнення вичерпним переліком як підстав застосування заохочень і стягнень, так і процедури впровадження названих заходів, що створить підґрунтя для неухильного дотримання принципу законності та забезпечення прав засуджених у процесі виконання покарання;
обґрунтовано необхідність закріплення в законодавстві можливості засудженого висловлювати думку стосовно доцільності обрання до нього відповідного виду заохочення і стягнення;
позиція щодо недоцільності посилення ізоляції засуджених та обмеження встановленого в законодавстві мінімального обсягу їх прав і законних інтересів при застосовувані заходів стягнення. При цьому заходи заохочення, застосовувані до засуджених при виконанні позбавлення волі, повинні поліпшувати їх становище та надавати додаткові можливості і права порівняно з обсягом прав, передбаченим для всіх засуджених;
положення, що надмірне застосування адміністрацією УВП стягнень у виді поміщення в ДІЗО, ПКТ (ОК) чи карцер з точки зору психології не сприяє досягненню позитивного та результативного впливу на засуджених, які порушують режим; доцільним є застосування вказаних заходів виключно як засобів забезпечення безпеки та правопорядку в установі в тих випадках, коли засуджені можуть своїми діями спричинити шкоду оточуючим.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, можуть бути використані: у науково-дослідній галузі для подальшої розробки проблем застосування заходів заохочення та стягнення засуджених до позбавлення волі; у правотворчій діяльності при вдосконаленні кримінально-виконавчого законодавства України; у правозастосовній діяльності у практичній діяльності органів та установ ДПтС України; у навчальному процесі під час вивчення курсу кримінально-виконавчого права і відповідних спецкурсів у юридичних навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорене на засіданні сектора дослідження проблем кримінально-виконавчого законодавства та на засіданні Вченої Ради Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України.
Головні результати дослідження оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях, "круглих столах", основними з яких є такі: "Проблеми розвитку юридичної науки в дослідженнях молодих учених" (5 квітня 2012 р., м.Харків); "Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення" (19 жовтня 2012 р., м. Харків); "Проблеми реформування Державної кримінально-виконавчої служби України" (29 листопада, 12 грудня 2012 р., м. Чернігів); "Правова система України: сучасні тенденції та фактори розвитку" (25-26 січня 2013 р., м. Запоріжжя); "Проблеми юриспруденції: теорія, практика, суспільний досвід" (8 жовтня 2013 р., м. Київ); "Сучасна наука пенітенціарній практиці" (24 жовтня 2013 р., м. Київ); "Правова доктрина основа формування правової системи держави" (20-21 листопада 2013 р., м. Харків).
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області (акт впровадження від 10 січня 2014 р.) та навчальний процес Чернігівського коледжу Державної пенітенціарної служби України (акт впровадження від 9 січня 2014 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації відображено у 13-ти наукових публікаціях, у тому числі у 6-ти наукових статтях, з яких 5 опубліковані у наукових фахових виданнях України (у т.ч. 1 в електронних), 1 у виданнях іноземних держав, і у 7-ми тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці проблем правового регулювання застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до мети дослідження проведено аналіз чинного кримінального і кримінально-виконавчого законодавства України, яке регламентує порядок застосування досліджуваних інститутів. Пропонуються власні погляди та підходи до теоретичних і прикладних питань застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції:
1. Встановлено, що проблема застосування заходів стягнення залишається не дослідженою належним чином за таких обставин: переважна більшість досліджень обмежувалась розглядом заохочень і стягнень у контексті виконання покарання певного виду; детальному розгляду піддавались переважно лише заходи стягнення при виконанні кримінальних покарань; існуючі наукові розробки вказаних питань у своїй більшості були здійснені ще до прийняття КВК України.
2. Інститути заохочення і стягнення не є пільгами, адже їх розуміння через термін «пільги» відображає суб’єктивність та залежність від розсуду працівників колонії можливості їх застосування. Крім того, не можна відносити до заходів заохочення такі інститути, як умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким. Виходячи з того, що і заохочення, і стягнення є заходами оцінки поведінки засудженого, їх слід визнати заходами відповідальності юридичного характеру, протилежними сторонами цього явища. Парні категорії «заохочення стягнення», «застосування заохочень застосування стягнень» взаємопов’язані.
3. Система принципів інститутів заохочення і стягнення при виконанні покарання у виді позбавлення волі розглядається на чотирьох рівнях: 1) загальноправові принципи; 2) міжгалузеві принципи; 3) принципи кримінально-виконавчого права, процесу виконання-відбування кримінальних покарань; 4) спеціальні принципи інститутів заохочення і стягнення. Між загальнотеоретичним змістом окремих принципів застосування заохочень і стягнень до засуджених до позбавлення волі, їх науковою розробленістю та реальним станом їх впровадження в практику існують значні розбіжності.
4. До системи гарантій дотримання принципів застосування заохочень і стягнень входять: 1) удосконалення норм КВК України, що регламентують цю діяльність; 2) забезпечення нагляду і контролю за цією діяльністю; 3)встановлення юридичної відповідальності персоналу УВП; 4) визначення механізмів оскарження рішень про накладення стягнення чи відмову у застосуванні заохочення; 5) профілактика порушень.
5. Структура процесу реалізації норм, які передбачають порядок заохочення засуджених повністю збігається з процесом реалізації законного інтересу. Застосування заходів стягнення є не правом, а обов’язком персоналу, оскільки названі заходи застосовуються як з метою профілактики порушень, так і для припинення порушень режиму та приведення поведінки засуджених до певного шаблону. З метою удосконалення процедури застосування заохочень і стягнень, а також встановлення додаткових гарантій захисту законних інтересів засуджених, необхідно закріпити обов’язок адміністрації колонії застосовувати до засуджених як заохочення, так і стягнення, тобто в обов’язковому порядку проводити процедуру встановлення того, чи заслуговує засуджений на подібний захід.
6. У системі заходів заохочення та стягнень заходи морально-організаційного заохочення відповідатимуть заходам стягнення морально-організаційного характеру, а заходи матеріального заохочення подібним каральним заходам. До заохочень слід віднести такі заходи: подяка; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; нагородження похвальною грамотою; присвоєння почесного звання «кращий за професією», «відмінник навчання», «кращий за поведінкою», «активний учасник самодіяльності» тощо; грошова премія; нагородження цінним подарунком за вибором особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі; переведення на поліпшені умови тримання; надання додаткового права (за вибором особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі): користування одягом, предметами побуту та першої потреби; додаткового короткострокового або тривалого побачення; виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до 7 діб. До заходів стягнення віднесено: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до 2 мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; скасування додаткового права.
7. Дотепер є невирішеним питання формалізації критеріїв оцінки поведінки засуджених для застосування заохочень. У їх основу слід покласти принцип рівних можливостей для засуджених щодо отримання такого роду схвалення. При цьому підставою застосування заохочень слід визнати: 1) виконання покладених обов’язків та правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку; 2) дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. Ефективність практики застосування заходів стягнення можливо підвищити за рахунок запровадження комісійного розгляду питання накладення на засуджених заходів стягнення. Це дозволить таким особам викласти власні контраргументи за фактом вчиненого порушення, а також скористатися послугами адвоката чи іншого фахівця у галузі права.
8. Для вирішення існуючих проблем, пов’язаних із правовим регулюванням застосування заохочень і стягнень до засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі, пропонуємо в порядку de lega ferenda внести такі зміни до законодавства:
1) Частину 1 статті 130 КВК України викласти у такій редакції:
1. За виконання покладених обов’язків та правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії; дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:».
подяка;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
нагородження похвальною грамотою;
присвоєння почесного звання «кращий за професією», «відмінник навчання», «кращий за поведінкою», «активний учасник самодіяльності» тощо;
грошова премія;
нагородження цінним подарунком за вибором особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі;
переведення на поліпшені умови тримання;
надання додаткового права (за вибором особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі): користування одягом, предметами побуту та першої потреби; додаткового короткострокового або тривалого побачення; виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до 7 діб.
2) Доповнити текст статті 131 положеннями такого змісту:
«8. Адміністрація колонії зобов’язана щомісячно проводити оцінку поведінки особи, її ставлення до праці, навчання, участі у роботі самодіяльних організацій та мотивовано приймати рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, під розпис.
9. Інформація про осіб, до яких застосовано заохочення повідомляється у місцевій стінгазеті, радіо, на зібраннях засуджених, доповідях, родичам. Інші засуджені додатково інформуються про це під час проведення щоденної перевірки наявності засуджених».
3) Доповнити КВК України такими статтями:
Стаття 131-1. Поняття дисциплінарного правопорушення
Дисциплінарним правопорушенням особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на правовідносини у сфері виконання покарань та спричинило завдання їм шкоди шляхом невиконання або неналежного виконання покладених обов’язків, порушення заборон чи обмежень.
Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Стаття 131-2. Вчинення дисциплінарного правопорушення умисно
Дисциплінарне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 131-3. Вчинення дисциплінарного правопорушення з необережності
Дисциплінарне правопорушення визнається вчиненим із необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 131-4. Обставини, що виключають дисциплінарну відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, під дією психологічного або фізичного примусу, не підлягає дисциплінарній відповідальності».
4) Викласти частину 1 статті 132 КВК України в такій редакції:
«1. За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон, якщо воно спричинило шкоду встановленому режиму виконання-відбування покарання, до осіб, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
грошовий штраф до 2 мінімальних розмірів заробітної плати;
скасування поліпшених умов тримання;
скасування додаткового права.
Попередження це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторення порушення».
5) Частину 6 статті 134 КВК України викласти у такому вигляді:
«6. Стягнення у виді догани накладається усно, сувора догана та інші стягнення тільки письмово.
Доповнити статтю 134 КВК України таким пунктом:
«16. Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов’язана негайно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення щодо суті проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитись іншими профілактичними заходами, це відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи під розпис».
6) Викласти ст. 135 КВК України у такому вигляді:
«Стаття 135. Процедура розгляду питання про застосування заходів стягнення
1. Питання про доцільність накладення на осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, стягнення вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи.
2. До складу комісії входять начальник установи, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює комісію начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки.
3. На засідання комісії запрошуються інші особи, чия присутність є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, за клопотанням засудженого присутність таких осіб на засіданні комісії є обов’язковою та забезпечується адміністрацією установи виконання покарань.
4. Особа, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання комісії не пізніше, ніж за три доби до його проведення. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана надати цій особі допомогу в отриманні документів та матеріалів, які стосуються вчиненого порушення і до яких в особи немає доступу.
5. Особа, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі прав за власним вибором під час підготовки до засідання комісії. Якщо в особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, відсутній доступ до адвоката або фахівця у галузі права, адміністрація установи зобов’язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до органів, які надають таку допомогу.
6. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, а також запрошених.
7. Рішення комісії може бути оскаржене особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, або його представником до вищого органу управління чи суду.
8. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, несуть персональну відповідальність за це. У випадку встановлення порушень при вирішенні питання стосовно застосування чи незастосування заохочень і стягнень винні особи притягуються до дисциплінарної відповідальності, а у разі наявності в їх діях ознак адміністративного правопорушення чи злочину до відповідальності відповідного виду».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов, Г.А.Изменение условий содержания осужденных в процессе отбывания лишения свободы: прогрессивная система [Текст] / Г.А.Аванесов ; под ред. Н.А.Стручкова. М. : Изд-во ВНИИ ООП СССР, 1968. 150 с.
2. Автухов, К.А.Виконання покарання у виді арешту [Текст]: дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право /К.А.Автухов. Х.: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім.Ярослава Мудрого», 2012. 218 с.
3. Автухов, К.А.Виконання покарання у виді арешту: сучасні проблеми організації та правового регулювання [Текст] : монографія / К.А.Автухов. Х. : Право, 2013. 200 с.
4. Автухов, К.А.Особливості діяльності окремих підрозділів кримінально-виконавчої системи [Текст] : навч. посіб. / К.А.Автухов, О.В.Ткачова, І.С.Яковець ; за ред. А.Х.Степанюка. Х. : Право, 2012. 152 с.
5. Автухов, К.А.Реінтеграційний напрям діяльності персоналу установ виконання покарань [Текст] : наук.-практ. посіб. / К.А.Автухов, І.С.Яковець ; за заг. ред. А.X.Степанюка. Х. : Право, 2013. 148 с.
6. Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс] : в 11 т. (19701980) : он-лайн версія. Режим доступу: http://sum.in.ua/s/racionaljnyj. Заголовок з екрана.
7. Александров, Ю.Розвиток кримінально-виконавчої системи Росії: міфи й реальність [Текст] / Ю.Александров // Правозащитник. 1996. №4. С. 1218.
8. Алексеев, С.С.Общая теория права [Текст] : в 2 т / С.С.Алексеев. М. : Юрид. лит., 1982. Т. 2. 360 с.
9. Алексеев, С. С. Право: азбука теория философия. Опыт комплексного исследования [Текст] / С.С. Алексеев. М. : Статут, 1999. 712 c.
10. Алехина, М. Мы люди и халат с биркой ничего не решает [Електронний ресурс] / Мария Алехина. Режим доступу: http://newtimes.ru/articles/detail/62829/. Загл. с экрана.
11. Бабаян, С.Л.Понятие и правовая природа поощрительных норм уголовно-исполнительного права [Текст] / С.Л.Бабаян // Законодательное и организационное обеспечение реализации Концепции развития уголовно-исполнительной системы Российской Федерации до 2020 года : материалы науч. практ. конф., г. Рязань, 17 марта 2011 г. Рязань : Акад. ФСИН России, 2011. С.4348.
12. Бабаян, С.Л.Правовое регулирование применения мер поощрения и взыскания в воспитательном воздействии на осужденных к лишению свободы [Електронний ресурс] : дис. канд. юрид. наук / С.Л.Бабаян. Рязань, 2003. Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/pravovoe-regulirovanie-primeneniya-mer-pooshchreniya-i-vzyskaniya-v-vospitatelnom-vozdeistvi. Загл. с экрана.
13. Бабий, Н.А.Уголовное право Республики Беларусь: Общая часть [Текст] : конспект лекций / Н.А.Бабий. Минск : Тесей, 2000. 288 с.
14. Багаденко, І.П.Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, у проекті Кодексу України про адміністративні проступки [Текст] / І. П.Багаденко // Держава і право: Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. 2009. Вип. 45. С. 281285.
15. Бадира, В.А.Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання [Текст] : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / В.А.Бадира. Львів, 2006. 241 с.
16. Базылев, В.Т.Об институте юридической ответственности [Текст] / В.Т.Базылев // Сов. государство и право. 1975. №1. С. 110115.
17. Баранов В. М. Поощрительные нормы советского социалистического права [Текст] / В. М. Баранов ; под ред. М. И. Байтина. Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1978. 147 c.
18. Батиргареєва, В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми [Текст] : монографія / В. С. Батиргареєва. X. : Право, 2009. 576 с.
19. Безруких, Р.К. Управление дисциплиной труда [Текст] / Р.К.Безруких, В.Н.Вяткин, Ю.Ю.Екатеринославский. М. : Сов. Россия, 1988. 315 с.
20. Беляев, Н.А.Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях [Текст] / Н.А.Беляев. Л. : Изд-во ЛГУ, 1963. 186 с.
21. Бєлікова, О.Ф.Проблема методів заохочення і покарання в сучасній педагогіці [Текст] / О.Ф.Бєлікова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фіз. виховання і спорту. 2005. №24. С. 1619.
22. Бляхман, Л.С.Трудовой коллектив предприятия [Текст] / Л.С.Бляхман. М.: Юрид. лит., 1982. 131 с.
23. Боднар, С.Б.Рівність як категорія філософії права [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 філософія права /С.Б.Боднар. Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2010. 20 с.
24. Большой толковый словарь русского языка [Текст]. СПб. : Норинт, 1998. 1536 с.
25. Борзенко, А.В. Проблема цели в общественном развитии [Текст] / А.В.Борзенко ; Акад. обществ. наук при ЦК КПСС, каф. философии. М. : Изд-во ВПШ и АОН при ЦК КПСС, 1963. 77 с.
26. Бочаров, И.В.Обеспечение прав человека в деятельности сотрудников ФСИН [Текст] : справ. пособие для сотрудников ФСИН / И.В.Бочаров, Н.А.Русакова, А.Б.Суслов ; под ред. А.Б.Суслова. Пермь, 2011. 40 с.
27. Братель, С.Г.Громадський контроль за діяльністю міліції [Текст] : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / С.Г.Братель. К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ України, 2007. 22 с.
28. Будько, З.М.Зупинення судом дії рішення або дій суб’єкта владних повноважень: правові гарантії реалізації принципу формальної рівності учасників публічно-правових відносин [Текст] / З. М. Будько // Актуал. питання цивіл. та госп. права. 2011. №1. С. 4349.
29. Булатов,А.С.Юридическая ответственность: общетеоретические проблемы [Текст] :автореф.дис. канд.юрид.наук: 12.00.01 / БулатовАлександр Степанович ; ЛГУ. Л., 1985. 19 с.
30. Бущенко,А.П.Проти катувань [Текст] / А. П. Бущенко ; Харк. правозахис. група. Х. : Права людини, 2005. 240 с.
31. Васильев,А.М.О правовых идеях-принципах [Текст] / А. М. Васильев // Сов. государство и право. 1975. №3. С. 1416.
32. Васильев,A.M.Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права [Текст] / А. М. Васильев. М. : Юрлитиздат, 1976. 512 с.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст]. 250 000 слів / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
34. Величко,О.Правова природа принципів рівності та рівноправності в цивільному процесі [Електронний ресурс] / О. Величко // Юстиніан : юрид. журн. 2004. №3. Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php7ida1083. Заголовок з екрана.
35. Венедиктов,В.С.Проблеми відповідальності в трудовому праві [Текст] : дис. д-ра юрид. наук / В. С. Венедиктов. Х., 1994. 257 с.
36. Венедиктов,В.С.Трудове право України [Текст] : навч. посіб. / В. С. Венедиктов. К. : Істина, 2008. 384 с.
37. Венедіктов,С.В.Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України: теоретичний аспект [Текст] : дис. канд. юрид. наук :спец. 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення / Венедіктов Сергій Валентинович ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. К.,2005. 186 с.
38. Виконавча влада і адміністративне право [Текст] / за заг. ред. В.Б.Авер’янова. К. : Вид. Дім «Ін- Юре», 2002. 668 с.
39. Витрук,Н.В.Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе [Текст] / Н. В. Витрук. М. : Наука, 1979. 229 с.
40. Воеводин,Л.Д.Теоретические вопросы правового положения личности в советском общенародном государстве [Текст] / Л. Д. Воеводин // Сов. государство и право. 1963. №2. С. 1216.
41. Воспитательная работа с осужденными [Текст] : сб. док. в помощь начальнику отряда и воспитателю / сост.: И.С. Москалюк, Д.В.Малышев, Б.Л.Шабельский. Киев : РИО МВД УССР, 1981. 426 с.
42. Всемирная энциклопедия: Философия [Текст] / гл. науч. ред. и сост. А.А.Грицанов. М. : АСТ ; Минск : Харвест : Соврем. литератор, 2001. 1312 с.
43. Выговор [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Выговор. Загл. с экрана.
44. Гавриленко,Д.А.Дисциплина, мораль, право [Текст] / Д. А. Гавриленко. Минск : Наука и техника, 1983. 136 с.
45. Галкин, В.М.Система поощрений в уголовном праве [Текст] / В.М.Галкин // Сов. государство и право. 1977. №2. С. 9196.
46. Гаращук,В.М.Контроль та нагляд в державному управлінні: порівняльна характеристика [Текст] / В. М. Гаращук // Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б.Авер’янова. К. : Вид. дім «Ін Юре», 2002. С. 453460.
47. Гаращук,В.М.Принципи контролю та їх сутність [Текст] / В. М. Гаращук // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я.Тацій. Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. №46. С. 114118.
48. Гаращук,В.М.Теоретико-правові проблеми контролю і нагляду у державному управлінні [Текст] : автореф. дис. д-ра юрид. наук / В.М.Гаращук. Х., 2003. 36 с.
49. Гель,А.П.Проблемні питання застосування заходів заохочення та стягнення до осіб, засуджених до позбавлення волі [Електрон