Правове становище холдингових компаній за законодавством України

Краткое описание

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика правової природи холдингових компаній

1.1. Роль холдингових компаній у сфері господарювання
1.2.Історія становлення холдингових компаній в Україні
1.3. Проблеми законодавчого та теоретичного визначення правової природи поняття холдингової компанії
1.4. Види холдингових компаній
1.5. Холдингові правовідносини: поняття і зміст

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2
2.1. Правовий режим здійснення контролю холдингової групи (компанії) за діяльністю її дочірніх підприємств
2.2. Правові засади встановлення контролю в холдинговій групі
2.3. Порядок створення холдингових груп як умова виникнення контролю
2.4. Деякі проблеми та обмеження корпоративного контролю холдингових компаній
Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3

3.1. Правові засади управління в холдингових групах (компаніях)
3.2. Особливості управління в холдингових групах
3.3. Моделі управління діяльністю холдингової групи
3.4. Особливості правового статусу державних холдингових компаній

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.
У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.
Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І. В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М. Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби. Зокрема, О.М. Вінник вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства. Російські вчені К.Я. Портной, І.А. Лаптєв, С.І. Мармазова, О.Е. Молотніков, І.С. Шиткіна, В.А. Федчук досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.
Відмітимо, що більшість досліджень стосувалися правового становища дочірніх підприємств та проблем відповідальності холдингової компанії (контролюючого підприємства). В українській юридичній науці комплексного дослідження правовідносин у холдинговій групі не здійснювалося. Зокрема, поза межами наукового пошуку залишилися проблеми визначення критерію відмежування холдингових компаній, їх видів, поняття контролю в холдинговій групі. Немає досліджень проблем управління в холдинговій групі та особливостей правового становища державних холдингових компаній. Недостатньо досліджено поняття холдингових правовідносин та їх місце в системі правовідносин. На жаль, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» не розв’язало проблем регулювання холдингових відносин.
Вищезазначені обставини визначають актуальність і практичну доцільність проведення комплексного дослідження правового становища холдингових компаній в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано згідно з держбюджетною науково-дослідною темою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського союзу» (№ 06БФ042-01).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; виявлення проблем у створенні та діяльності холдингової групи, а також розробка науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо діяльності холдингових компаній та внесення пропозицій щодо удосконалення їх правового становища.
Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:
визначити поняття холдингової компанії, її основні ознаки та здійснити їх класифікацію;
з’ясувати на підставі порівняльного аналізу правове становище холдингових компаній за законодавством України та інших країн;
визначити поняття холдингових відносин та з’ясувати їх місце в системі правовідносин;
визначити та дослідити поняття контролю в холдинговій групі та його місце в системі загального правового контролю;
відмежувати поняття контролю та управління холдинговою групою;
здійснити класифікацію встановлення контролю в холдинговій групі;
виявити проблеми та обмеження в діяльності холдингових компаній з метою врахування інтересів дочірніх підприємств та акціонерів/учасників останніх;
дослідити особливості управління в холдинговій групі (його механізмів);
визначити особливості правового становища державних холдингових компаній;
розробити пропозиції щодо усунення виявлених прогалин та недоліків регулювання правового становища холдингових компаній шляхом удосконалення законодавства України.
Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов’язаних з діяльністю холдингових компаній.
Предметом дослідження є правове становище холдингових компаній за законодавством України.
Методи дослідження. У дисертації використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод був використаний при дослідженні законодавства про холдингові компанії в Україні. Системно-логічний метод застосовувався при визначенні поняття та ознак холдингової компанії, контролю та управління холдинговою групою. У дослідженні також застосовувалися деякі спеціальні методи. Так, на основі історичного методу було простежено процес становлення холдингових компаній в України. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства України про холдингові компанії, законодавства зарубіжних країн та міжнародних документів, зокрема, для визначення відповідностей законодавства України основним вимогам та стандартам Європейського Союзу. Методи аналізу та синтезу використовувалися при формулюванні пропозицій щодо удосконалення правового становища холдингових компаній.
Теоретичну основу дисертації складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних правознавців та економістів, а саме: І.В. Бейцун, О.А. Беляневич, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, О.А. Воловик, Р. Гамільтона, В. Голдмана, С.М. Грудницької, М.Г. Ісакова, О.І. Камінки, О.Р. Кібенко, М.І. Кулагіна, В.М. Кравчука Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, О.Е. Молотнікова, Т.В. Пашаніної, В.Г. Пєскова, К.Я. Портной, М. Потюка, В.Д. Примака, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.С. Семерака, Г.В. Уманців, В.А. Федчук, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, І.С. Шиткіної, Ф. Шольца, Б.В. Шуби, В.С. Щербини, М. Юстуса та інших.
Емпіричну основу дослідження склали законодавство України, зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють правове становище холдингових компаній; практика застосування законодавства, що регулює холдингові відносини, статистичні матеріали. Авторкою використані матеріали з практики діяльності холдингових компаній в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням правового становища холдингових компаній, на основі якого обґрунтовано нові теоретичні положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній. Новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
Вперше:
систематизовано види холдингових компаній: 1) залежно від ступеня контролю, який холдингова компанія справляє на залежні і дочірні підприємства (впливова, контролююча, батьківська); 2) залежно від мети створення холдингової компанії (чисті та змішані); 3) залежно від галузевої належності холдингової компанії (галузеві та міжгалузеві); 4) за напрямом інтеграції (вертикальні та горизонтальні); 5) за шляхом виникнення контролю в холдинговій групі (статутні, за договором, фактичні); 6) залежно від форми власності, на якій за холдинговою компанією закріплюється майно (державні, комунальні та приватні); 7) залежно від організаційної побудови та наявності рівнів в холдинговій групі (основна та проміжна холдингова компанія (субхолдинг); 8) залежно від територіальної діяльності (національні та міжнаціональні);
запропоновано всіх суб’єктів господарювання, що контролюють інші підприємства іменувати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства – дочірніми;
виділено місце холдингових відносин в системі правовідносин та запропоновано їх визначення – це врегульовані нормами права господарські відносини, що виникають у сфері взаємодії учасників холдингової групи, яка випливає з контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами, а також відносини учасників холдингової групи з іншими особами, які характеризують належність їх до холдингової групи. Визначено, що холдингові відносини можуть бути внутрішніми (між учасниками холдингової групи) і зовнішніми (між учасниками холдингової групи та іншими особами, що здатні їх контролювати);
визначено поняття релевантного ринку товарів як ринку, що охоплює всю продукцію та/або послуги, що можуть бути розцінені споживачем, як взаємозамінні або доповнюючі унаслідок характеристик продукції, їх ціни і їх використання з метою усунення проблем визначення економічної концентрації для холдингової групи;
виділено принципи організації управління холдинговою групою: поєднання централізації та децентралізації управління; координації діяльності дочірніх підприємств; поінформованості холдингової компанії про основні виробничі та фінансові показники дочірніх підприємств; відповідальності холдингової компанії за неефективне управління дочірніми підприємствами; формування консолідованої звітності;
з’ясовано сутність моделей управління діяльністю холдингової групи як системи правових зв’язків, за допомогою яких холдингова компанія здійснює управління діяльністю своїх дочірніх підприємств; а також виділено вісім основних моделей управління холдинговою групою: 1) управління в силу володіння контрольним пакетом акцій, 2) безпосереднє управління органами холдингової компанії діяльністю дочірнього підприємства через дачу обов’язкових для виконання приписів, 3) затвердження положень про показники дочірнього підприємства, 4) укладення договору про підпорядкування між холдинговою компанією та дочірнім підприємством, 5) укладення договору на право давання обов’язкових для виконання вказівок, 6) управляюча компанія в холдинговій групі, 7) договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу, 8) надання консультаційних послуг.
Удосконалено:
визначення поняття холдингової компанії як господарської організації (головної компанії), яка в групі підприємств контролює дочірнє(і) підприємство(а) або через переважну участь в його статутному фонді, та/або утримання більшості голосів в його органах управління, або в інший, визначений в законодавстві спосіб, здійснює контроль над дочірнім підприємством;
перелік основних ознак холдингової компанії: наявність головної, по відношенню до дочірніх, компанії, яка здійснює контроль щодо них, у межах, визначених в законодавстві; стоїть на чолі групи компаній; здатна впливати на рішення, які приймаються дочірнім підприємством; між холдинговою компанією і дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю; у випадках, прямо передбачених законом, холдингова компанія несе відповідальність за збитки, спричинені дочірньому підприємству;
визначення поняття контролю у холдинговій групі як можливість одного суб’єкта господарювання забезпечувати вирішальний вплив на прийняття рішення підконтрольним суб’єктом, що здійснюється у випадках, передбачених законодавством;
класифікацію способів встановлення контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами в силу: переважної участі в статутному капіталі дочірнього підприємства; безпосереднього управління органами холдингової компанії діяльністю дочірніх підприємств; укладення договору про підпорядкування; з інших підстав, коли фактично виникає контроль;
визначення поняття корпоративного управління холдинговою групою як системи засобів і методів, за допомогою яких холдинговою компанією здійснюється контроль і спрямовується діяльність дочірніх підприємств для досягнення певної господарської мети, а також учасників корпоративного управління в холдинговій групі як суб’єктів, які безпосередньо здійснюють управління діяльністю холдингової групи (холдингової компанії та її дочірніх підприємств);
визначення поняття державної холдингової компанії як холдингової компанії, утвореної у формі відкритого акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належить державі.
Отримали подальший розвиток:
аргументація доцільності запровадження солідарної відповідальності холдингової компанії за угодами, укладеними дочірнім підприємством за вказівками холдингової компанії; компенсації завданих дочірньому підприємству збитків, якщо вони виникли з вини холдингової компанії через укладення дочірнім підприємством невигідних для нього угод та субсидіарної відповідальності холдингової компанії у випадках банкрутства дочірнього підприємства;
розроблення способів створення дочірніх підприємств: заснування дочірніх підприємств корпоративного типу; заснування дочірніх підприємств унітарного типу; перехід до холдингової компанії переважної участі в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства;
аргументація доцільності запровадження механізму «золотої акції» в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі теоретичні положення та практичні рекомендації безпосередньо можуть бути використані для вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній, а саме: у законотворчій діяльності щодо прийняття нових нормативно-правових актів, а також внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; у підготовці підручників і навчальних посібників для студентів та аспірантів юридичних вузів; у практичній діяльності судових органів України, Фонду державного майна України, а також у практичній діяльності холдингових компаній.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладенні курсу «Господарське право» та спецкурсу «Корпоративне право».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, в якій комплексно досліджується правове становище холдингових компаній. Авторка формулює теоретичні висновки та практичні пропозиції, одержані в результаті дослідження наукових праць, вивчення та аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства та матеріалів практики.
Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження були зроблені доповіді на Науково-методологічному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (16 листопада 2005 р.) та на кафедрі господарського права (25 квітня 2006 р). Основні положення та висновки дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки» (10-11 грудня 2004 р. м. Київ), Міжнародній науковій конференції «Наукові правничі школи Київського університету» (12 жовтня 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (25-26 листопада 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (30 березня 2006 р., м. Тернопіль), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (2-3 червня 2006 р., м. Луцьк), засіданні Круглого столу «Актуальні проблеми господарського права» (16 грудня 2004 р., м. Київ).
Окремі положення дисертації використовуються авторкою при викладенні занять курсу господарського права на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Результати дослідження опубліковано в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях, а також тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 241 стор., з них 29 стор. займає список використаної літератури.

Список литературы

Висновки

Проведене дослідження правового становища холдингових компаній в Україні дозволило сформулювати наступні висновки:
I
1. Холдингові компанії є популярними у світовій економіці. Поява холдингових компаній в Україні зумовлена низкою причин економічного характеру і привабливістю організаційно-правових форм, а також необхідністю модифікації старої моделі вертикального управління державними підприємствами на засадах ринкової економіки та загальною тенденцією країн з перехідною економікою до високої концентрації капіталів.
2. Прототипи холдингових компаній в Україні існували у вигляді синдикатів, картелів та трестів у дореволюційні Росії, об’єднань підприємств і виробничих трестів у СРСР.
3. На основі комплексного дослідження правової природи холдингових компаній можна виділити такі їх основні ознаки: наявність головної, відносно дочірніх, компанії, яка здійснює щодо них контроль у межах, визначених у законодавстві; холдингова компанія стоїть на чолі групи компаній; холдингова компанія здатна впливати на рішення, що приймаються дочірньою компанією; між холдинговою компанією і дочірніми підприємствами встановлюються відносини вирішального контролю; у випадках, прямо передбачених законом, холдингова компанія несе відповідальність за збитки, спричинені дочірньому підприємству.
Отже, ми пропонуємо таке визначення холдингової компанії: це господарська організація (головна компанія), яка в групі підприємств контролює (інші) дочірні підприємства або через переважну участь в їх статутному фонді, та/або утримання більшості голосів в їх органах управління, або в інший, визначений в законодавстві спосіб, здійснює контроль над дочірнім підприємством. Холдингова компанія разом з дочірніми підприємствами утворює холдингову групу.
4. Холдингова компанія відрізняється від об’єднань підприємств відсутністю статусу юридичної групи в холдинговій групі та встановленням контролю над дочірніми підприємствами. Російська ФПГ є видом холдингової компанії, а українська ПФГ – складним видом об’єднання підприємств без створення юридичної особи.
5. В роботі класифіковано холдингові компанії за такими критеріями: 1) залежно від ступеня контролю, який холдингова компанія справляє на залежні і дочірні підприємства (впливова, контролююча, батьківська); 2) залежно від мети створення холдингової компанії (чисті та змішані); 3) залежно від галузевої приналежності холдингової компанії (галузеві та міжгалузеві); 4) за напрямом інтеграції: (вертикальні та горизонтальні); 5) за шляхом виникнення контролю в холдинговій групі: (статутні, за договором, фактичні); 6) за шляхом справлення контролю (холдингові компанії з прямим і непрямим контролем); 7) залежно від титулу власності, на якому за холдинговою компанією закріплюється майно (державні, комунальні та приватні); 8) залежно від складності побудови та наявності рівнів у холдинговій групі (основна та проміжна холдингова компанія (субхолдинг); 9) залежно від територіальної діяльності (національні та міжнаціональні холдингові компанії).
6. Такі особливості холдингових відносин, як контроль одного суб’єкта над іншим, фактична юридична нерівність та їх організація не на засадах рівності, а на принципах панування та підкорення, відсутність всередині групи специфічного суб’єкта – органу державної влади, дають нам підстави виділяти їх як господарські відносини. Холдингові правовідносини мають характер корпоративних та організаційно-господарських відносин. Холдингова компанія та її дочірні підприємства мають взаємні права та обов’язки.
Холдингові правовідносини можна визначити як врегульовані нормами права господарські відносини, які виникають у сфері взаємодії учасників холдингової групи, що випливає з контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами, а також відносини учасників холдингової групи з іншими особами, які характеризують їх належність до холдингової групи. Холдингові відносини можуть бути внутрішніми і зовнішніми.
Пропонуємо в законодавстві для позначення всіх суб’єктів господарювання, що контролюють інші підприємства називати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства – дочірніми.
7. На основі аналізу українського і зарубіжного законодавства, нами визначено, що критерієм відмежування холдингових компаній від інших правових конструкцій є контроль. Контроль у холдинговій групі – це можливість холдингової компанії впливати на прийняття рішення дочірніми підприємствами. Контроль у холдингових групах є частиною загального корпоративного контролю, що здійснюється органами і власниками господарського товариства.
8. Відмітимо, що «контроль» і «управління» холдинговою групою нетотожні поняття. Ми виходимо з того, що контроль є первісним, о¬скільки спочатку холдингова компанія отримує можливість забезпечувати вирішальний вплив на прийняття рішення щодо діяльності дочірнього підприємства.
Вважаємо, що контроль холдингової компанії над її дочірніми підприємствами може виникати в силу: 1) переважної участі в статутному капіталі дочірнього підприємства; 2) безпосереднього управління органами холдингової компанії діяльністю дочірніх підприємств; 3) укладення договору про підпорядкування; 4) з інших підстав, коли фактично виникає контроль.
9. Холдингові групи можуть створюватися шляхом послідовної організації товариств та наступного їх приєднання до групи. При створенні холдингової групи утворюється група в цілому за рахуок як холдингової компанії, так і дочірніх(нього) підприємств(а), а при створенні дочірніх (залежних) підприємств створюються нові дочірні чи залежні підприємства, причому вже створені холдингова компанія і дочірні підприємства залишаються незмінними в межах групи, до якої приєднуються нові члени.
Можна виділити чотири основні способи створення дочірніх підприємств: заснування дочірніх підприємств корпоративного типу; заснування дочірніх підприємств унітарного типу, перехід до холдингової компанії переважної участі в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства, реорганізація раніше створених суб’єктів господарювання в дочірні підприємства.
10. При здійсненні корпоративного контролю холдингова компанія обмежується у своїх діях з боку законодавця. Зокрема, це стосується ведення консолідованої звітності, дотримання законодавства про захист економічної конкуренції та відповідальності холдингової компанії.
Оскільки холдингова компанія через систему корпоративного управління може привести дочірнє підприємство до негативної економічної ситуації (укладання невигідних угод, банкрутства), то необхідні гарантії, за допомогою яких холдингова компанія відшкодувала збитки як йому, так і його кредиторам. Такі гарантії мають подвійну природу: вони характеризуються превентивним характером, а їх компенсаційна функція дозволяє забезпечити приватні інтереси кредиторів і дочірнього підприємства.
11. В дисертації визначено корпоративне управління як систему засобів і методів, за допомогою яких учасниками управлінських відносин здійснюється контроль та спрямовується діяльність суб’єкта господарювання для досягнення певної господарської мети. Корпоративне управління буває двох видів: управління діяльністю органами товариства та його посадовими особами, а також управління, що здійснюється власником. З аналізу норм ГК випливає, що холдингова компанія як власник дочірнього підприємства може безпосередньо здійснювати управління її діяльністю.
Учасниками корпоративного управління в холдинговій групі є: 1) холдингова компанія; 2) дочірні підприємства; 3) органи управління та колективи учасників холдингової групи; 4) державні органи, які в силу своїх повноважень здатні управляти діяльністю учасників холдингової групи.
Основними принципами організації управління холдинговими групами є: поєднання централізації та децентралізації управління; координація діяльності дочірніх підприємств; поінформованість холдингової компанії про основні виробничі та фінансові показники дочірніх підприємств; відповідальність холдингової компанії за неефективне управління дочірніми підприємствами; формування консолідованої звітності.
12. Під моделями управління діяльністю холдингової групи авторкою розуміється система правових зв’язків, за допомогою яких холдингова компанія здійснює управління діяльністю своїх дочірніх підприємств.
В роботі виділено та досліджено вісім основних моделей управління холдинговою групою: управління в силу володіння контрольним пакетом акцій, безпосереднє управління органами холдингової компанії діяльністю дочірнього підприємства через дачу обов’язкових для виконання приписів, затвердження положень про показники дочірнього підприємства, укладення договору про підпорядкування між холдинговою компанією та дочірнім підприємством, укладення договору на право давання обов’язкових для виконання вказівок, управляюча компанія в холдинговій групі, договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу, надання консультаційних послуг.
13. Встановлено, що майно за дочірніми підприємствами може закріплюватися на праві власності або на праві господарського відання.
14. Було встановлено, що особливості ДХК вимагають особливого регулювання їх правового становища. Під державною холдинговою компанією розуміється холдингова компанія, що утворена у формі відкритого акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належить державі.

II
1. Пропонуємо викласти поняття дочірнього підприємства в Державному класифікаторі класифікації організаційно-правових форм господарювання у відповідності до ст. 126 ГК: «Дочірнє підприємство – це суб’єкт господарювання, який контролюється холдинговою компанією».

2. Пропонуємо викласти ч. 8 ст. 63 ГК у наступній редакції: «У випадках існування відносин контролю, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім».

3. Пропонуємо ст. 85 ГК назвати «Майно господарського товариства» і доповнити її ч. 2: «у випадках, передбачених законом, майно товариства може бути закріплено за ним на праві господарського відання та оперативного управління».

4. Пропонуємо ст. 126 ГК викласти у наступній редакції:
«Ст. 126. Холдингові компанії
1. Холдингова компанія – господарська організація (головна компанія), яка в групі підприємств контролює дочірнє(і) підприємство(а). Холдингова компанія разом з дочірнім(и) підприємством(ми) утворює холдингову групу.
Контроль у холдинговій групі – можливість холдингової компанії забезпечувати вирішальний вплив на прийняття рішення дочірнім підприємством, що здійснюється у випадках, передбачених законодавством.
Контроль між підприємствами може справлятися, якщо холдингова компанія здійснює наступні дії щодо дочірнього підприємства: 1) має переважну участь у його статутному фонді; 2) утримує більшість голосів в його виборних органах чи посади голови виконавчого органу або спостережної ради, або головного бухгалтера; 3) має право призначати та звільняти більшість членів виконавчого та/або контролюючих органів дочірнього товариства; 4) є господарським об’єднанням і право контролю за діяльністю його учасників делеговано останнім; 5) між ними було укладено договір про підпорядкування. Якщо дочірнє підприємство (субхолдинг) контролює інше дочірнє підприємство, то останнє визнається дочірнім відносно холдингової компанії субхолдингу.
2. У випадках, передбачених законом, відносини контролю можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету.
3. Відносини контролю можуть бути встановлені в судовому порядку, якщо між підприємствами фактично виникли відносини контролю.
4. Управління холдинговою групою здійснює холдингова компанія, якщо це передбачено договором чи статутом.
Між холдинговою компанією та дочірніми підприємствами може бути укладено договір про підпорядкування. Такий договір має бути затверджений загальними зборами або спостережною радою дочірнього підприємства.
Холдингова компанія має права затверджувати економічні показники підприємства та встановлювати штрафні та оперативно-господарські санкції за їх невиконання.
5. Якщо з вини холдингової компанії дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то холдингова компанія повинна компенсувати завдані учасникам дочірнього підприємства збитки
Холдингова компанія несе солідарну відповідальність за угодами, укладеними дочірнім підприємством через вказівки холдингової компанії.
6. Якщо з вини холдингової компанії дочірнє підприємство опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед його кредиторами нестиме холдингова компанія.»

5. Пропонується ст. 136 ГК доповнити такою частиною: «Розпорядження основними фондами та цінними паперами підприємства, за яким майно закріплюється на праві господарського відання, здійснюється за згодою власника майна, якщо це передбачено установчими документами підприємства».

6. Пропонуємо п. «д» ч.5 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» викласти у наступній редакції: «затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства та його унітарних дочірніх підприємств».

7. Пропонується Проект ЗУ від 21 жовтня 2005 р. № 8326 «Про акціонерні товариства» (далі – Проект) доповнити наступним: «Акціонерні товариства можуть створювати унітарні дочірні підприємства». Пропонується залишити всі повноваження власника щодо дочірніх підприємств, які є в чинному Законі України «Про господарські товариства».
Пропонується в законодавстві вживати однорідне поняття контрольного пакету акцій. Пропонується П. 7 ч. 1 ст. 2 Проекту викласти в наступній редакцій: «контрольний пакет акцій – пакет акцій у 50 % плюс одна акція від загальної кількості голосуючих акцій і більше».
Пропонується п. 8 ч. 1 ст. 1 замінити термін «контроль» на «залежність» з наступною заміною цього терміну по тексту Проекту.
Пропонуємо у Проекті передбачити положення щодо укладення договору про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу.

8. Для усунення відмінностей законодавчої бази у сфері консолідації фінансових звітів пропонуємо привести П(с) БУ в Україні у відповідність з вимогами Директив і Регламентів ЄС.

9. Пропонуємо ст. 24 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» доповнити наступною частиною: «Під певним ринком в п. 2 ч. 1 цієї статті слід розуміти ринок товарів, що охоплює всю продукцію та/або послуги, що можуть бути розцінені споживачем, як взаємозамінними або доповнюючими унаслідок характеристик продукції, їх ціни та їх використання».

10. Вважаємо за необхідне впровадження механізму «золотої акції» в Законі України «Про управління об'єктами державної власності» для забезпечення впливу держави на стратегічно важливі підприємства (у тому числі – колишні ДХК).
Пропонується п. 11 ст. 6. ЗУ «Про холдингові компанії в Україні» викласти у наступній редакції: «Державна холдингова компанія може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії».

11. Оскільки на сьогодні правовий статус ДХК регулюється по-різному одразу двома актами - Законом і Указом про холдинги, пропонується Указ про холдинги якомога швидше скасувати.

12. На нашу думку, було б доцільно, щоб державними визнавалися ті компанії, контрольний пакет акцій в яких належить державі. Тому пропонуємо п.1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про холдингові компанії в Україні» викласти у наступній редакції: «державна холдингова компанія – холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належить державі».

13. Аналіз практики і зарубіжного законодавства показує, що належність державі пакета акцій меншого, ніж контрольний, є прийнятним. Тому пропонуємо виключити п. 8 ст. 12 Проекту Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Список використаних джерел

I. Нормативні матеріали

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР – 2003. – № 18, 19–20, 21–22. – Ст. 144.
2/1. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. // ВВР. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // ВВР. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
5. Цивільний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 р. (втратив чинність) // ВВР УРСР. – 1963. –№ 30. – Ст. 463.
6. Закон України від 07 лютого 1991 р. «Про власність» // ВВР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
7. Закон України від 07 лютого 1991 р. «Про підприємництво» // ВВР. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
8. Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність» (в ред. Закону від 07 грудня 2000 р.) // ВВР. – 1991. – № 25. – Ст. 281.
9. Закон України від 27 березня 1991 р. «Про підприємства в Україні» (втратив чинність) // ВВР. – 1991. –№ 24. – Ст. 272 .
10. Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» // ВВР України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
11. Закон України від 04 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств» // ВВР. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
12. Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» // ВВР України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
13. Закон України від 07 березня 1996 р. «Про страхування» // ВВР. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
14. Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» // ВВР. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
15. Закон України від 21 листопада 1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 23. – Ст. 88.
16. Закон України від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію» // ВВР. – 1997. – № 39. – Ст. 26.
17. Закон України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» // ВВР. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
18. Закон України від 17 лютого 2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» // ВВР. – 2000. – № 12. – Ст. 97.
19. Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» // ОВУ. – 2000. – № 13. – Ст. 500.
20. Закон України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції» // ВВР України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
21. Закон України від 15 березня 2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // ОВУ. – 2001. – № 16. – Ст. 690.
22. Закон України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // ОВУ. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.
23. Закон України від 19 грудня 2006 р. «Про державний бюджет на 2007 рік» // ВВР. – 2007. – № 7 (7-8). – Ст. 66.
24. Закон України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» // ВВР. – 2006. – № 31. – Ст. 1126.
25. Закон України від 15 березня 2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»// ВВР. – 2006. – № 34. – Ст. 1253.
26. Закон України від 21 вересня 2006 «Про управління об'єктами державної власності» // ОВУ. – 2006. – № 41. – Ст. 2726.
27. Закон України від 1 грудня 2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» // Урядовий кур’єр. – 2007 (17.01). – №7.
28. Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р № 8. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (втратив чинність) // ВВР. – 1993. – № 7. – Ст. 52.
29. Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 55-93 «Про режим іноземного інвестування» (втратив чинність) // ВВР. – 1993.– № 28. – Ст. 302.
30. Тимчасове положення про Фонд державного майна: Затверджене Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 р. № 2558-12// ВВР. – 1992. – № 39. – Ст. 581.
31. Постанова Верховної Ради України від 26 січня 1994 р. № 3876-12 «Про Державну програму приватизації» // ВВР. – 1994. – № 19. – Ст. 113.
32. Постанова Верховної Ради України від 30.06.2004 № N 1939-IV «Про заходи щодо підготовки проекту Закону України про припинення участі держави у діяльності акціонерних та холдингових компаній» // Голос України вiд 27.07.2004 - № 137 // ГУ. – 2004. – № 137 (від 27 липня 2004 р.).
33. Указ Президента України від 11 квітня 1994 р. №224/94 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» // УК. – 1994. – 19 травня.
34. Указ Президента України від 15липня 1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» // УК. – 1993. – 17 червня.
35. Указ Президента України вiд 24 лютого 1999 р. № 209/99 «Про Державну програму приватизації на 1999 рік» // ОВУ. – 1999. – № 8. – Ст. 8.
36. Указ Президента України від 14 червня 2000 р. № 802 «Про заходи для підвищення ефективності керування підприємствами в галузі геології» // ОВУ. – 2000. – № 25. – Ст. 1040.
37. Указ Президента України від 25 травня 2000 р. № 721 «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» // ОВУ. – 2000. – № 22. – Ст. 888.
38. Указ Президента України від 26 березня 2001 року № 198 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»// ОВУ. – 2001 р. – № 13. – Ст. 529.
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» // УК – 2000. – № 42.
40. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 15 травня 2000 р. № 791 «Про управління корпоративними правами держави» // ОВУ. – 2000. – № 20. – Ст. 827.
41. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 17 серпня 2000 р. № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» // ОВУ. – 2000. - № 34. – Ст. 1432.
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 року № 1046 «Про затвердження щодо реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки» // Офіційний веб-сайт Верховної ради України.
43. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 547 «Про утворення промислово-фінансової групи «Титан» // ОВУ. – 2001. – № 21. – Ст. 943.
44. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1420 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 547» // ОВУ. – 2004. – № 43. – Ст. 2828.
45. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 29 жовтня 2003 р. № 1679 «Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави» // ОВУ. – 2003. – № 44. – Ст. 2303.
46. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2006 р. № 1476 «Про Порядок обрання представника інтересів державної холдингової компанії на загальних зборах орпоративного підприємства та надання йому доручення щодо голосування» // ОВУ. – 2006. – № 43. – Ст. 2887.
47. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2006 р. № 1477 «Про погодження з Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» // ОВУ. – 2006. – № 43. – Ст. 2888.
48. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 р. № 481-р «Про приватизацію Української державної акціонерної холдингової компанії «Укрпапірпром» // Офіційний веб-сайт Верховної ради України.
49. Розпорядження Антимонопольного комітету України від 21червня 1994 р. № 9-р «Про затвердження Положення про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій» (втратив чинність) // ДІБП. – 1994. – № 10. – Ст. 41–47.
50. Порядок аналізу відомостей про відносини контролю: Затверджене Наказом Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України від 11 січня 200 р. № 1/24/6/10/5 // ОВУ. – 2000. – № 9. – Ст. 35.
51. Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію): Затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету від 19 лютого 2002 р. № 33-р // ОВУ. – 2002. – № 31. – Ст. 225.
52. Розпорядження Антимонопольного комітету України від 10 серпня 2006 р. № 316-р «Про затвердження Змін до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Антимонопольного комітету України» // ОВУ. – 2006. – № 35. – Ст. 2491.
53. Наказ Міністерства економіки України та Фонду Державного майна України «Про затвердження порядку утворення державних холдингових компаній у процесі приватизації та корпоратизації» від 11 серпня 2006 р. № 275/1252 // ОВУ. – 2006. – № 36. – Ст. 2516.
54. Наказ Міністерства промислової політики від 28 серпня 2000 р. № 228 «Про здійснення функцій управління державними корпоративними правами господарських товариств» // Офіційний веб-сайт Верховної ради України.
55. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 30. – Ст. 205.
56. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 // ОВУ. – 1999. – № 33. – Ст. 224.
57. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України: Затверджена Постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2005 р. № 358 // ОВУ. – 2005. – № 43. – Ст. 2718.
58. Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами – емітентами облігацій: Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 червня 1998р. № 72 (в редакцій рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 січня 2000р. № 3) // ОВУ. – 2000. – № 6. – Ст. 235.
59. Принципи корпоративного управління: Затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 № 571 // http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=5865168
60. Наказ Фонду державного майна України від 06 листопада 2003 р. № 1980 «Про затвердження форм, за якими надаються відомості для внесення до Реєстру корпоративних прав держави» // ОВУ. – 2003. – № 47. – Ст. 2469.
61. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28. травня 2004 р. «Про затвердження державних класифікаторів України національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів» // Податки та бухгалтерськи облік. – 2005. – № 24.
62. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11 січня 2005 р. № 102/0/2-05 «Про найменування дочірнього підприємства та оформлення змін до статуту акціонерного товариства» // Офіційний веб-сайт Верховної ради України.
63. Класифікатор організаційно-правових форм господарювання, затверджений наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р., N 288 // Офіційний веб-сайт Верховної ради України.
64. Проект Господарського (Комерційного) кодексу 1995 р. // http://zakon. gov.ua/ data/ 2087_1.html.
65. Проект Цивільного кодексу України 1995р. // http://zakon.gov.ua/ project.html?pn=0935.
66. Проект Закону України № 8326 від 21.10.2005 «Про акціонерні товариства»// http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc2_5_1_J?out_type= &id=&ses=10005&date1=&date2=&num_s=2&num=&av_nd=&name_zp=%E0%EA%F6%B3%EE%ED%E5%F0%ED%B3&type_zp=0&vid_zp=0&type_doc=0&edition_zp=0&is_urgent=0&ur_rubr=0&sub_zak=0&stan_zp=0&date3=&is_zakon=0&n_act=&prof_kom=0&is_gol_kom=on&dep_fr=0.
67. Проект Закону України від 09 квітня 2003 р. № 3355 // «Про холдингові компанії в Україні»//http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/ webproc34?id=&pf3511=14739&pf35401=33153.
68. Проект Закону України від 08 серпня 2005 р. № 8020 «Про внесення доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо застосування спеціального права держави – «золота акція»)» // http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/ webproc34?id=&pf3511=25240&pf354 01=75568.
69. Проект Закону України від 15 квітня 2004 р. № 5404 «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511 =19994.
70. Проект Закону України від 25 травня 2006 р. № 0932 «Про основні засади державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні» // http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511= 27379&pf35401=90112.
71. Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров Союза ССР от 29 июня 1927 г. «Об утверждении положения о государственных промышленных трестах» // Советское законодательство. – 1927. – № 39. – Ст. 391.
72. Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров Союза ССР от 17 августа 1927 г. «Положение об акционерных обществах» // Советское законодательство. – 1927. – № 49. – Ст. 499.
73. Положение о производственном объединении (комбинате), утвержденное постановлением Совета Министров СССР от 27 марта 1974 г. № 212 // Собрание Постановлений СССР. – 1974. - № 8. – Ст. 39.
74. Закон Союза РСР от 30 июня 1987 г. № 7284-XI «Про державне підприємство (об'єднання)» // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1987. – № 26. ¬– Ст. 385.
75. Основы гражданского законодательства Союза РСР от 31 мая 1991 г. // Ведомости Верховного Совета. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
76. Постановление Верховного Совета СРСР от 31 апреля 1991 № 2212-1 «О введении в действие Основ гражданского законодательства Союза ССР и республик» // Ведомости Верховного Совета. – 1991. – № 26. – Ст. 734.
77. Гражданский кодекс Российской Федерации (часть первая) от 26 января 1996 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
78. Федеральный закон Российской Федерации от 30 ноября 1995 г. «О финансово-промышленных группах» // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 35. – Ст. 3607.
79. Федеральный закон Российской Федерации от 26 декабря 1995 г. «Об акционерных обществах» // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 1. – Ст.1.
80. Федеральний закон Российской Федерации от 21 июля 1997 р. № 123-ФЗ «О приватизации государственного имущества и об основах приватизации муниципального имущества в Российской Федерации» // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. - № 30. - Ст. 3595.
81. Федеральний закон Российской Федерации в ред. от. 2.01.2000 №3-ФЗ «О конкуренции и ограничении монополистической деятельности на товарных рынках» // Сборник законов Российской Федерации. – 2000. – №2. – Ст.24.
81/1. Проект Федерального закона Российской Федерации № 99049555-2 «О холдингах» // http://www.cfin.ru/forum/messages/ 2857/4271.shtml
82. Гражданский кодекс республики Казахстан от 27 декабря 1994 г. // http://pavlodar.com/zakon/index.html?dok=00002&uro=08094.
83. Рекомендований Модельний Акт Бізнес Корпорацій США // Наводиться за: Corporations and business associations. Statues, Rules, Materials, and Forms. – Westbury, New York. The Foundation Press, Inc.,1994. – 390p.
84. Акт про бізнес корпорації Нью-Йорку // Наводиться за: Corporations and business associations. Statues, Rules, Materials, and Forms. – Westbury, New York. The Foundation Press, Inc., 1994. – 390 p.
85. Закон США «Про банки і банківську діяльність» // Наводиться за: US Code. Sec.1841 (a) (2): http://www4.law.cornell.edu/uscode/12/1841.html.
86. Акт про компанії Великобританії 1985 р. // Наводиться за: http://www.hmso.gov.uk/acts/acts1989/Ukpga_19890040_en_5.htm#mdiv144.
87. Закон Франції від 24 липня 1966 р. № 66-537 «Про торгівельні товариства» // Гражданское, торговое и семейное капиталистическое право кап. стран: Сборник нормативніх актов. Учеб. Пос./ Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. -: М.: Из-во УДН, 1987. – т.3. – 260с.
88. Німецьке Торгівельне уложення від 10 квітня 1897р. // Наводиться за: http://dejure.org/gesetze/ HGB.
89. Акціонерний закон Німеччини від 06 вересня 1965 р. // http://bundesrecht.juris.de/bundesrecht/aktg/index.html.
90. Четверта директива Ради 78/660/ЄС від 25 липня 1978р. Fourth Council Directive 78/660/EEC of 25 July 1978 based on Article 54 (3) (g) of the Treaty on the annual accounts of certain types of companies// OJ L 222, 14.8.1978, p. 11–31 // http://europa.eu.int/smartapi/cgi/sga_doc?smartapi!celexapi! prod!CELEXnumdoc&lg=en&numdoc=31978L0660&model=guichett.
91. Сьома Директива Європейського Співтовариства «Про консолідовану звітність». Seventh Council Directive 83/349/EEC of 13 June 1983 based on the Article 54 (3) (g) of the Treaty on consolidated accounts.// Official Journal, L193. – 18/07/1983,P.00010017. // http://europa.eu.int/smartapi/cgi/sga_doc? smartapi!celexapi!prod!CELEXnumdoc&lg=EN&numdoc=31983L0349&model=guichett.
92. Регламент Європейського Співтовариства «Про контроль за концентрацією підприємств». Council Regulation (EEC) No 4064/89 of 21 December 1989 on the control of concentrations between undertakings// Official Journal L 395, 30.12.1989, pages 1-12 // http://ec.europa.eu/cgi-bin/eur-lex/udl.pl?REQUEST=Seek-Deliver&COLLECTION=lif&SERVICE=all& LANGUAGE= en&DOCID= 389R4064.
93. Регламент Європейського Співтовариства «Про контроль за концентрацією підприємств». Council Regulation (EC) No 139/2004 of 20 January 2004 on the control of concentrations between undertakings (the EC Merger Regulation)// Official Journal L 24, 29.01.2004, pages 1-22// http://ec.europa.eu/eur-lex/lex/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:l:2004:024: 0001:0022:en:PDF.
94. Регламент Європейського Співтовариства «Про застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку». Regulation (EC) №1606/2002 of the European Parliament and of the Council of 19 July 2002 on the application of International Accounting Standards // OJL 243, 11/09/2002.

II. Спеціальна література

95. Авдашева С.Б. Холдинги с участием государственных и смешанных компаний: оценка российской практики в контексте мирового опыта. — М.: ГУ ВШЭ, 2003. — 36 с.
96. Административное право.: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
97. Андреева А. Бизнес в ритме Фокстрот // http://www.companies.web-standart.net/company2004/99.html.
98. Антонова З.Г. Компании холдингового типа в переходноъ экономике России. Дис. канд. … экон. наук. Томск, 1998 // Наводиться за: Шиткина И. С. Холдинги: правовое регулирование и корпоративное управление: научно-прак. издание. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 648 с.
99. Асосков А.В. Правовые формы участия юридического лица в международном коммерческом обороте. – М.: «Статут», 2003. – 349 с.
100. Асосков. А. Акционерное законодательство Европейского союза // Право и экономика. – №4. – 1998. – С. 99–104.
101. Аутсорсинг персонала // http://www.avangardhr.ru/employer/kadrescort/ leasing/index.shtml.
102. Баженов М. На Украине начали производство легкого вина Butterfly // http://www.kommersant.ua/pda/news.html?id=103356.
103. Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природних монопольних структур в Україні // Економіка України. –2002.– №3. – С. 29–35.
104. Бакалінська О.О. Захист економічної конкуренції:організаційно-правові засади державного управління. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Д., 2001. – 19 с.
105. Бейцун І. Дискусійні питання поняття холдингу у законодавстві та у правовій науці. – Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 366-371.
106. Бейцун І. Проблема правосуб’єктності об’єднань юридичних осіб. – Підприємництво, господарство, право. – 2004. – № 2. – С. 45–49.
107. Бейцун І. Правова природа холдингових правовідносин // Вісник академії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 228–238.
108. Бейцун І. В. Об’єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 18 с.
109. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичний аспект): Моногрфія. – Юріком Інтер, 2006. – 592 с.
110. Белобожецький И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. – М.: 1989. – 126 с.
111. Берзон Н. Современные тенденции развития холдингов // Управление компанией. – 2004. – № 4. – С. 6–8.
112. Білобловський С.В. Окремі аспекти складання консолідованої звітності // Економіка, фінанси, право. – 2004. – № 6. – С. 19–22.
113. Блюмгардт А. Модели корпоративного управления. – К.: Наук. думка. – 2003. – 160 с.
114. Боброва Д.В., Дзера О.В. Цивільне право Ч.1 – К.: Атіка, 1997. – 332 c.
115. Богданова Е.Е. Субсидиарная ответственностыенность. Проблемы теории и практики. – М.: «Приор-издат», 2003. – 112 с.
116. Бочкарев А., Кондратьев В., Краснова В. и др. Семь нот менеджмента, 3-е издание, дополненное. — М.: ЗАО «Журнал Эксперт», 1998. – 424 с.
117. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица). – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1947. – 362 с.
118. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред.. проф.. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 756 с.
119. Венгер В. До питання про управління державними підприємствами// Економіка України . – 2005. – № 2. – С. 46–52.
120. Венедиктов А.В. Слияние акционерних компаний. – Петр.: Изд. Петрогр. Политехн. института Импер. Петра Великого, 1914. – 369 с.
121. Венедиктов А.В. Правовая природа государственных предприятий. – Л.: «Прибой», 1928 – 228 с.
122. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. –Л.: из-во АН СССР, 1948. – 670 с.
123. Выступление Финансового диретора СКМ Романа Водолазского на конференции Адама Смита в Лондоне// http://www.scm.com.ua/index.php ?page= 370& l=2.
124. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою // Підприємництво, господарство, право. – 2005. – № 8. – С. 6–10.
125. Вінник О.М. Связанные предприятия // Бизнес. – 1994. – № 26 (81). – С. 5.
126. Вінник О.М. Залежне підприємство: минуле чи сучасність? // Юридичний вісник України. – 1996. – № 44. – С. 1–2.
127. Винник О. Правовое положение хозяйственных организаций: пути усовершенствования законодательства // Підприємництво, господарство і право. – 1997. – № 1. – С. 7–11.
128. Вінник О. М. Правове становище дочірніх підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 1. – С. 3–7.
129. Вінник О.М. Корпоративна конфліктологія як новий напрямок науки господарського права // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 4