Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................................3
Розділ 1 Загальнотеоретична характеристика правового виховання
1.1. Ґенеза ідеї правового виховання та огляд джерел за темою дослідження............................................................................................................14
1.2. Методологія дослідження……………………………………………….31
1.3. Поняття та сутність правового виховання..............................................38
1.4. Система правового виховання.................................................................54
Висновки до розділу І......................................................................................83
Розділ 2 Роль міліції в процесі правового виховання
2.1. Міліція як суб’єкт правовиховного процесу..........................................86
2.2. Форми та методи правовиховної діяльності окремих підрозділів міліції.....................................................................................................................99
2.3. Особливості взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання.............................................................................................................112
2.4. Формування високого рівня правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідна умова підвищення ефективності їх правовиховної діяльності...................................................................................144
Висновки до розділу ІІ..................................................................................163
Висновки..............................................................................................................166
Додатки................................................................................................................170
Список використаних джерел............................................................................195

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як соціальної правової держави потребує формування особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що може бути досягнуто в процесі правового виховання. Значна роль у здійсненні правового виховання належить міліції, з огляду на здійснювану нею профілактичну функцію. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує проблема дослідження системи правового виховання в цілому, ролі та місця в ній міліції зокрема. Взаємодія суб’єктів правовиховної діяльності є необхідною для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Організована належним чином взаємодія міліції з іншими суб’єктами правового виховання містить у собі значні потенційні можливості щодо зменшення кількості правопорушень, підвищення ефективності роботи органів, що займаються правовиховною діяльністю, тому вирішення проблем у цій сфері є злободенним. Запорука успіху цієї діяльності полягає в налагодженні та удосконаленні взаємозв’язку міліції з іншими суб’єктами правового виховання, а також у тісній взаємодії між самими підрозділами міліції.
Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оцінного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; готовність до повсякденного співставлення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.
На формування та підвищення рівня правової свідомості та правової культури спрямоване правове виховання. У правовому вихованні необхідно зосередити зусилля як на своєчасному правовому інформуванні суспільства і кожної особи, так і на виявленні позитивних рис та недоліків, привнесених правовим вихованням, що знаходять вираз у правомірній та протиправній поведінці. Це дозволить узагальнювати набутий позитивний досвід правового виховання, ним користуватися та його збагачувати. Ретельно продумана й ефективна правовиховна діяльність, з урахуванням усіх її форм, засобів, способів і методів, надасть можливість підвищити рівень правосвідомості та правової культури суспільства.
Значну роль у правовому вихованні, що здійснюється міліцією, має встановлення правильного співвідношення переконання та примусу, застосування нових, більш ефективних, форм впливу на свідомість людей, раціональне використання профілактики, не пов’язаної з покаранням. Дослідження юридичною наукою різних аспектів проблеми правового виховання осіб, соціальних груп, суспільства в цілому та втілення результатів цих досліджень у правовиховній діяльності міліції має позитивно позначитися на стані профілактики правопорушень в Україні (відповідно до “Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” від 20 грудня 2006 року № 1767).
У різні періоди проблема правового виховання населення, його зв’язку з правовою культурою та правовою свідомістю, досліджувалася значною кількістю науковців (особливо в СРСР), що спостерігається в працях вчених: В.В. Альхіменка, В.Д. Бабкіна, Л.Є. Баліна, К.М. Бейсебаєва, А.Д. Бойкова, В.В. Бородіна, М.М. Галімова, А.Ф. Граніна, О.Ф. Гіди, В.І. Гоймана, В.В. Головченка, С.Д. Гусарєва, К.Ф. Загоруйка, В.П. Зеніна, Д.А. Керімова, А.Б. Козловського, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, С.М. Легуші, О.О. Лукашевої, Г.Д. Маркової, А.В. Міцкевича, В.М. Обухова, В.В. Оксамитного, П.М. Рабіновича, І.Ф. Рябка, В.П. Сальникова, О.Ф. Скакун, В.М. Скобєлкіна, О.В. Татаринцевої, В.І. Темченка, О.Д. Тихомирова, В.В. Тищенка, В.Т. Томіна, О.В. Шмоткіна, М.Й. Штангрета та інших. На необхідності дослідження науково-теоретичних та методологічних аспектів правового виховання наголошувалося у працях О.О. Ганзенка, С.М. Легуші, П.В. Макушева, О.Л. Слюсаренко, С.С. Сливки, Л.К. Суворова, М.М. Цимбалюк та інших.
Разом з тим, не всі аспекти проблеми правового виховання отримали достатньо повне висвітлення у науковій літературі. Зокрема, дотепер не розкрито сутність правового виховання, не охарактеризовано його ознаки; немає однозначного підходу до розуміння категоріального апарату теорії правового виховання, а саме форм, способів та засобів правового виховання. Крім того, залишається не з’ясованими роль міліції в механізмі правового виховання, а також форми та методи, які використовуються працівниками міліції в процесі правовиховної діяльності. Актуальність обумовлюється необхідністю змістовного покращання діяльності міліції, правової свідомості та правової культури її працівників, де велике значення має якість правового виховання.
З урахуванням теми дослідження, в роботі використані положення ряду філософських та гуманітарних наук, а саме: філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, теорії держави і права, адміністративного права та кримінології.
Емпіричною основою є матеріали статистичної звітності УМВС України в Дніпропетровській області щодо кількості проведених бесід, лекцій, зустрічей з населенням та виступів в засобах масових інформацій з правового виховання, а також результати анкетування студентів, курсантів та слухачів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та працівників міліції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України протоколом № 1 від 29 січня 2003 року. Дослідження окресленої проблеми відповідає „Національній програмі правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001, затвердженої Указом Президента України № 992/2001 від 18 жовтня 2001 року, тематиці „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, „Основним напрямам наукових досліджень та річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ”, „Програмі реформування освітянської діяльності МВС України”, затвердженої Наказом МВС України №1213 від 20 жовтня 2003 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, праць вітчизняних і зарубіжних науковців, котрі торкалися питань правового виховання, а також узагальнення матеріалів статистичної звітності в цій сфері та соціологічного опитування курсантів і працівників міліції, розкрити загальнотеоретичне поняття та систему правового виховання, сформулювати пропозиції про підвищення ролі міліції в правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Вказана мета досягається шляхом вирішення наступних завдань:
 визначити стан наукової розробки тематики правового виховання на сучасному етапі;
 проаналізувати й систематизувати основні підходи до розуміння поняття правового виховання, з’ясувати його ознаки та сформулювати дефініцію;
 розкрити сутність правового виховання;
 висвітлити зміст понять „система правового виховання” та „механізм правового виховання”, з’ясувати структуру та співвідношення цих категорій;
 провести класифікацію суб’єктів правовиховної діяльності;
 визначити специфічні особливості діяльності міліції як одного з суб’єктів правового виховання;
 дослідити роль окремих підрозділів міліції (кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв’язків) у правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства;
 здійснити теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання;
 визначити чинники, що впливають на рівень правової свідомості та правової культури працівників міліції;
 запропонувати основні напрями підвищення рівня правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідної умови покращання ефективності їх правовиховної діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері правового виховання в Україні взагалі і в процесі правовиховної діяльності міліції зокрема.
Предметом дослідження є закономірності конституювання правовиховного процесу за участю міліції України на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема використано такі методи: діалектичний метод пізнання, який розкриває механізм правового виховання як явище динамічне і таке, що знаходиться у взаємозв’язку із правовою свідомістю та правовою культурою суспільства; історичний – при вивченні генезису правового виховання, а також стану наукової розробки проблеми; спеціально-юридичний – при аналізі чинного законодавства та його застосування у правовиховній діяльності міліції. Формально-логічні методи аналізу та синтезу дозволили виокремити ознаки понять, що складають предмет дослідження, а також провести класифікацію суб’єктів правового виховання та сформулювати визначення понять „правове виховання”, „система правового виховання” та „механізм правового виховання”; системний метод дозволив дослідити процес правового виховання як множину елементів (суб’єктів, об’єктів, форм, засобів та методів), поєднаних між собою зв’язками та відношеннями; аксіологічний метод використовувався при з’ясуванні оцінного відношення громадян та працівників міліції до чинного права; соціологічний метод анкетування дозволив з’ясувати точку зору працівників міліції щодо необхідності здійснення ними правового виховання серед особового складу міліції та громадян.
Наукова новизна одержаних результатів визначається такими положеннями і теоретичними узагальненнями:
вперше:
 в загальнотеоретичній юридичній науці подано класифікацію суб’єктів правовиховної діяльності за різними критеріями (за територією дії; за характером компетенції; за формами здійснення правовиховної діяльності; за строком функціонування; за місцем, яке займає правове виховання у діяльності його суб’єктів; за типом правовиховної роботи);
 доведено, що категорії „правова освіта”, „юридична освіта” та „правова просвіта”, всупереч усталеним в юридичній науці поглядам, слід розрізняти. Дві останні є різновидами правової освіти. Під правовою освітою слід розуміти цілеспрямований процес правового навчання в системі освіти юридичного і не юридичного профілю, що полягає у набутті знань, умінь і навичок правового характеру. Юридичною освітою є цілеспрямований та послідовний процес здобуття системи професійних знань, умінь і навичок у вищих навчальних закладах, училищах, технікумах, коледжах, спеціалізацією яких є юриспруденція, формально засвідчений відповідним документом. Правова просвіта – це процес роз’яснення права в формі усних чи письмових консультацій, інформації, бесід, зустрічей населення з працівниками міліції та іншими правоохоронними органами, конкурсів і олімпіад правових знань тощо;
 запропоновано розглядати юридичну клініку як особливий різновид юридичної освіти (для студентів юридичних навчальних закладів) і правової просвіти (для населення). Юридична клініка – це діяльність студентів юридичних навчальних установ з отримання практичних навичок через надання юридичних консультацій населенню, яке потребує юридичної допомоги;
 здійснено теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання та зазначено, що взаємодія суб’єктів правовиховної діяльності є необхідною умовою для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Взаємодія міліції з іншими суб’єктами правового виховання – це процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення. Серед значної кількості суб’єктів правового виховання найбільший правовиховний потенціал мають підрозділи міліції, Міністерство юстиції України, навчальні заклади, громадські організації та засоби масової інформації. Окреслено перспективи взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання та запропоновано прийняти Закон України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб’єктів правового виховання”;
 доведено необхідність прийняття „Концепції правового виховання населення України” (проект Концепції надається у додатку А), яка передбачає удосконалення правовиховного механізму у розбудові України як правової держави.
удосконалено:
– ознаки правового виховання, спираючись на які сформульовано дефініцію: це здійснювана на основі правових норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб’єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку;
 понятійний апарат, що стосується наукового пізнання структури системи правового виховання та співвідношення її елементів (суб’єктів, об’єктів, форм, засобів, способів та методів).
набули подальшого розвитку:
 розкриття сутності правового виховання через аналіз функцій і принципів даного явища, формулювання їх характерних рис;
 дослідження форм та засобів правового виховання. Доведено, що правовиховна форма відображає організаційно оформлений правовий вплив суб’єкта, а правовиховний засіб є інструментом, за допомогою якого здійснюється правовий вплив. Формами правового виховання є правова освіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика, правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка, самовиховання. Засобами є теле- радіопередачі, лекції на правову тематику, індивідуальна робота, друковані правові видання, спеціальні акції правового змісту (прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консультації тощо);
 визначення ролі міліції України в правовиховному процесі, висвітлення форм та методів правовихової діяльності окремих підрозділів міліції. Залучення анкетного методу опитування і узагальнення результатів анкетування посприяло визначенню форм та методів правовиховної діяльності підрозділів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв’язків;
 опрацьовування напрямів підвищення рівня правової свідомості та правової культури працівників міліції.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальших теоретичних розробок проблем правового виховання населення як явища політико-правової дійсності та визначення ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, у їх розв’язанні;
– у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у сфері правового виховання населення України, зокрема, окремі положення можуть бути враховані при формуванні загальнодержавних або галузевих програм, концепцій правової освіти і правового виховання;
– у правозастосовчій діяльності – як теоретичний матеріал для вдосконалення правозастосовчої роботи різних структурних підрозділів міліції щодо забезпечення законності при винесенні індивідуальних правозастосовчих актів;
– у правовиховній роботі – для правовиховної роботи серед працівників міліції, всього населення України щодо підвищення рівня правової культури та правової свідомості;
– у навчальному процесі – для використання матеріалів, положень і висновків дисертації під час викладання теорії держави і права, філософії права, юридичної деонтології, у науково-дослідній роботі курсантів, студентів та слухачів для підготовки доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт з цієї проблематики. Концептуальні засади можуть враховуватися при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні занять із студентами та слухачами юридичних навчальних закладів, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Наукові положення дисертації використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін „Теорія держави та права” і „Юридична деонтологія” (акт впровадження від 27 листопада 2006 року) та працівниками міліції, а саме державної автомобільної інспекції у своїй практичній діяльності (акт впровадження від 06 червня 2007 року).
Положення і висновки дисертаційного дослідження були використані під час розробки проекту такої Концепції правового виховання населення, яка була направлена у відділ правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Положення, які містяться у проекті, було використано для підготовки Положення про Координаційну раду молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області, у практичній діяльності Координаційної ради молодих юристів та в роботі відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 12 вересня 2007 року).
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження обговорено на засіданнях кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри теорії та історії держави і права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на:
1. міжвузівській науково-практичній конференції “Виховна парадигма в системі національної вищої школи: головні складові та джерела” (м. Дніпропетровськ, 27 травня 2003 року; тези опубліковано);
2. міжвузівському науково-теоретичному семінарі “Проблеми правового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 20 червня 2003 року);
3. науковому семінарі “Проблеми наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року);
4. науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення діяльності міліції громадської безпеки в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 31 березня 2005 року);
5. обласній науково-практичній конференції “Шляхи вдосконалення правового навчання та виховання в умовах профільної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 29 квітня 2004 року);
6. всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності (Львівські юридичні читання молодих вчених)” (м. Львів, 22 жовтня 2004 року);
7. міжнародній науковій конференції „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (в рамках ІІ читань пам’яті В.М. Корецького) (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року; тези опубліковано);
8. міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених “Проблеми боротьби зі злочинністю очима майбутніх правоохоронців” (м. Дніпропетровськ, 18 травня 2005 року);
9. науково-практичній конференції “Взаємодія кафедр соціальних та загально-правових дисциплін щодо підготовки дільничних інспекторів міліції” (м. Дніпропетровськ, 30 листопада 2005 року);
10. науковій конференції „Юриспруденція ХХІ століття: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, 14 листопада 2007 року; тези опубліковано).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 10 публікаціях, 8 з яких – у фахових виданнях ВАКу, а також у тезах 2 доповідей на наукових конференціях і семінарах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства, практики підрозділів міліції України з правовиховної діяльності, осмислення наукових праць з різних галузей суспільних наук (філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, юриспруденції, зокрема теорії права, адміністративного права та кримінології), автором зроблено висновки, сформульовано рекомендації та внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення правовиховного процесу в Україні та правовиховної діяльності підрозділів міліції. Їх теоретико-методологічний і законодавчо-практичний характер полягає у наступному:
1. Правове виховання як самостійне явище суспільної дійсності має глибоке історичне та соціальне коріння. Серед учених, які досліджували і досліджують проблеми правового виховання немає єдиної думки щодо поняття та сутності зазначеного феномена. Це пояснюється не тільки суб’єктивним фактором, але й тим, що поняття правового виховання розглядається в юридичному, педагогічному, психолого-педагогічному та інших аспектах і є складовою предмета дослідження кількох наук.
2. Правове виховання може бути визначено як здійснювана на основі норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб’єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку.
3. Визначено, що ознаками правового виховання є такі: послідовність; систематичність; цілеспрямованість; реалізація через діяльність суб’єктів права; цільова спрямованість на формування і підвищення правової свідомості та правової культури; використання правовиховних форм і методів; базування на нормах та принципах права.
4. На підставі комплексного аналізу понять „механізм правового виховання” та „система правового виховання” рекомендовано їх розмежовувати, ввести в більш широкий науковий обіг категорію „система правового виховання”, що являє собою сукупність всіх основних елементів, які задіяні в правовиховному процесі, а саме: суб’єкт, об’єкт, форми, засоби, способи та методи.
5. Конкретизовано форми правового виховання, до яких віднесено правову освіту, правову пропаганду, правову агітацію, юридичну практику, правомірну соціально-активну діяльність чи поведінку, самовиховання.
6. Доведено, що категорії „правова освіта”, „юридична освіта” та „правова просвіта”, всупереч усталеним в юридичній науці поглядам, слід розрізняти. Останні дві є різновидами правової освіти.
Під правовою освітою слід розуміти цілеспрямований процес правового навчання в системі освіти юридичного і не юридичного профілю, що полягає у набутті знань, умінь і навичок правового характеру. Юридичною освітою є цілеспрямований та послідовний процес здобуття системи професійних знань, умінь і навичок у вищих навчальних закладах, училищах, технікумах, коледжах, спеціалізацією яких є юриспруденція, формально засвідчений відповідним документом. Правова просвіта – це процес роз’яснення права в формі усних чи письмових консультацій, інформації, бесід, зустрічей населення з працівниками міліції та іншими правоохоронними органами, конкурсів і олімпіад правових знань тощо.
7. Вперше запропоновано розглядати юридичну клініку як особливий різновид юридичної освіти (для студентів юридичних навчальних закладів) і правової просвіти (для населення). Юридична клініка – це діяльність студентів юридичних навчальних установ з отримання практичних навичок через надання юридичних консультацій населенню, яке потребує юридичної допомоги.
8. Характеристика правовиховного процесу за участю міліції здійснена з врахуванням її специфіки і динаміки:
– міліція не є основним суб’єктом правовиховної діяльності;
– правове виховання відбувається працівниками міліції в процесі здійснення всіх функцій, що їй притаманні, але основне правовиховне навантаження припадає на профілактичну функцію;
– правовиховна робота працівників міліції відзначається тим, що вони виступають одночасно як: а) суб’єкти і об’єкти правового виховання; б) суб’єкти правового виховання і суб’єкти управління правовиховним процесом;
– як суб’єкти правовиховного процесу працівники міліції є: „юристами-правознавцями”, тобто мають необхідні для юриста якості; професіоналами своєї справи, фаховість яких обумовлена особливостями професійної освіти; вихователями, що володіють усіма формами та методами правовиховної діяльності;
– якісна правовиховна діяльність міліції здатна слугувати передумовою перспективного перетворення міліції з органу примусу на орган з „надання послуг” населенню.
9. Встановлено, що основними формами правовиховної діяльності міліції є правова просвіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика, а методами – переконання, заохочення, примус, інформаційний вплив.
Підвищення ефективності діяльності міліції визначається, крім інших факторів, якістю проведення правового виховання. Підрозділи міліції не в однаковій мірі здатні його здійснювати належним чином. Назріла об’єктивна потреба у спеціалізації правовиховної діяльності, визначенні та характеристиці форм та методів, властивих різним підрозділам міліції. Це дозволило б уникнути дублювання в діяльності окремих служб, конкретизувати їхні завдання, функції, організаційну структуру, визначити обсяг роботи, а на підставі цього – нормативну штатну чисельність особового складу підрозділів.
10. Уточнено, що взаємодія в сфері правового виховання – це процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті формування та підвищення рівня правосвідомості і правової культури населення. Для проведення системної ефективної правовиховної діяльності в Україні пропонується прийняти Концепцію правового виховання населення (авторський проект прикладається).
11. Окреслено перспективи взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання, запропоновано забезпечити цю взаємодію на законодавчому рівні – прийняти Закон України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб’єктів правового виховання”. У Законі необхідно: по-перше, надати вичерпний перелік суб’єктів правового виховання; по-друге, визначити напрямки взаємодії за окремими сферами правовиховної діяльності, де повинна бути відображена специфіка взаємодії окремо взятого суб’єкта правового виховання за основними напрямами його діяльності; по-третє, у Законі необхідно визначити: поняття взаємодії у сфері правовиховної діяльності; принципи, мету та завдання взаємодії; органи управління взаємодією за напрямами правовиховної діяльності; права та обов’язки суб’єктів правового виховання під час взаємодії; контроль, нагляд та відповідальність за неналежну взаємодію; по-четверте, у Законі доцільно передбачити окремий розділ, в якому б регламентувалась взаємодія державних органів, що здійснюють правове виховання з іншими недержавними органами і організаціями, які виконують правовиховні завдання та функції на платній та безоплатній основі.
12. Внесено пропозицію організувати проведення відомчими навчальними закладами системи МВС України дослідження всіх аспектів правовиховної роботи на сучасному етапі розвитку суспільства, за кожним вищим навчальним закладом системи внутрішніх справ закріпити певний напрямок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Романенко М.І. Історико-генезисний та структурно-функціональний підходи до визначення поняття “Філософсько-освітньої парадигми” / М.І. Романенко // Грани. 2000 – №4 (12). – липень-серпень. – С. 91–94.
2. Мехонцева Д. Объективная цель воспитания – формирование самоуправляемой и управляемой личности / Д. Мехонцева // Народное образование. – 2001. – №8. – С. 16–22.
3. Скрипилев А.Е. О юридическом образовании в дореволюционной России (ХVІІІ – начало ХХ вв.) / А.Е. Скрипилев // Государство и право. – 2000. – №9. – С. 81–89.
4. Фіцула М.М. Педагогіка: [навчальний посібник] / М.М. Фібула. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Академвидав, 2005. – 560 с.
5. Волкова Н.П. Педагогіка: [посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Н.П. Волкова. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 576 с.
6. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: [підручн. для педагогів] / Г. Ващенко. – К.: Школяр, 2000. – 187 с.
7. Жуковская В.И. Беседы о воспитании / В.И. Жуковская. 3-е изд., доп. и перераб. – Минск, Нар. асвета, 1975. – 144 с.
8. Макаренко А.С. Сочичения: В 7 т. / А.С. Макаренко. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1957. – Т.4. – 1957. – 552 с.
9. Сухомлинский В.А. О воспитании / [cост. и автор вступит. очерков С. Соловейчик]. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1982. – 270 с.
10. Столяренко А.М. Юридическая педагогика: [курс лекций] / А.М. Столяренко. – М.: ЭКМОС, 2000. – 203 с.
11. Педагогика / [Гейжан Н.Ф., Витольник Г.А., Кочин А.А., Мусин Я.Н., Силкин Н.Н.]; под общ. ред. В.П. Сальникова. – СПб.: Фонд «Университет», 2003. – 152 с.
12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладач і головний редактор В.Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
13. Ожегов С.И. Словарь русского языка [под ред. докт. филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой]. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1983. – 816 с.
14. Мала енциклопедія етнодержавства. – К.: Довіра: Генеза, 1996. – 476 с.
15. Альхименко В.В. Правовое воспитание молодого поколения / В.В. Альхименко, А.Б. Козловський. – М.: Московский рабочий, 1985. – 95 с.
16. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О.О. Ганзенко. – К., 2003. – 16 с.
17. Певцова Е.А. Теория и методика обучения праву: [учеб. для студ. высш. учеб. заведений] / Е.А. Певцова. – Г.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 400 с.
18. Мехонцева Д. Воспитание или образование? / Д. Мехонцева // Народное образование. – 2001. – №9. – С. 11–16.
19. О мерах по дальнейшему развитию юридической науки и улучшению юридического образования в стране: Постановление ЦК КППС от 16 июня 1964 года // Правда. – 1964. – 4 августа.
20. О 50-летие ВЛКСМ и задачах коммунистического воспитания молодёжи: Постановление ЦК КПСС от 1 октября 1968 года // Коммунистическая партия Советского союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. Изд. 8-е, доп. и испр., т. 9. – 1968. – М.: политиздат. – 1972. – С. 482–494.
21. О мерах по улучшению правового воспитания трудящихся: Постановление ЦК КПСС от 15 сентября 1970 года // Вопросы идеологической работы КПСС. Сборник документов (1965-1973). – М.: Политиздат. – 1973. – С. 295–300.
22. Про заходи щодо організації юридичного всеобучу в Українській РСР: Постанова Ради Міністрів Української РСР № 143 від 29 червня 1990 року.
23. Горбунова Л.М. Подолання правового нігілізму, формування високої правової культури населення, інтеграція України до загальноєвропейського правового простору – потреба сьогодення / Л.М. Горбунова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – №4. – с. 8–10.
24. Конституція України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006. – 48 с.
25. Про вищу освіту: Закон України № 2984-III від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст.134.
26. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996, № 47. – Ст. 256.
27. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
28. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
29. Державна національна програма „Освіта”. Україна ХХІ століття – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
30. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 роки [Електронний ресурс]: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396-р // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
31. Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
32. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3.
33. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серп. (№41) – С. 2–7.
34. Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Указ Президента України № 1322/2000 від 8 грудня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2150.
35. Національна програма правової освіти населення: Указ Президента України від 18 жовтня 2001 року № 992/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1921.
36. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України №161 від 2 червня 1993 року.
37. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку: Постанова Верховної Ради України № 865–IV від 22 травня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 24. – Ст. 1121.
38. Про заходи щодо подальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді: Розпорядження Президента України № 173/2001-рп від 29 червня 2001 року.
39. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
40. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
41. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
42. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20.
43. Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6. – Ст. 35.
44. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 47.
45. Про організаційно-нормативне забезпечення виховної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 1458 від 25 листопада 2003 року.
46. Положення про Головний центр громадських зв’язків: Наказ МВС України № 160 від 8 липня 1994 року.
47. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 34. – ст.451.
48. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения / В.В. Головченко. – К.: Наукова думка, 1985. – 128 с.
49. Головченко В.В. Теоретические вопросы эффективности правового воспитания: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / В.В. Головченко. – К., 1982. – 19 с.
50. Маркова Г.Д. Научные основы и организация правового воспитания молодёжи / Маркова Г.Д. – К.: Высшая школа, 1979. – 152 с.
51. Сазонов Ф.Г. Правовые основы и средства правового воспитания лиц, осужденных к лишению свободы: ): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Ф.Г. Сазонов. – М., 1977. – 19 с.
52. Легуша С.М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С.М. Легуша. – К., 2002. – 15 с.
53. Мацук Л.О. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до правового виховання молодших школярів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / Л.О. Мацу. – Тернопіль., 2002. – 19 с.
54. Бабкин В.Д. Правовое воспитание студентов / Бабкин В.Д. – К., „Вища школа”, 1983. – 53 с.
55. Фєдик Є.І. Формування правової культури студентів-юристів: теоретичні та прикладні аспекти (на матеріалах діяльності навчальних закладів з підготовки молодших спеціалістів): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Є.І. Фєдик. – Львів., 1996. – 16 с.
56. Макушев П.В. Професійна правосвідомість та правова культура дільничного інспектора міліції: [монографія] / Макушев П.В., Олійник А.Ю. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 180 с.
57. Макушев П.В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничних інспекторів міліції (шляхи формування та удосконалення): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / П.В. Макушев. – К., 2004. – 20 с.
58. Татаринцева Е.В. Правовое воспитание (методология и методика): [метод. пособие] / Татаринцева Е.В. – М.: Высшая школа, 1990. – 175 с.
59. Галимов М.М. Правовое воспитание трудящихся и роль закона в его осуществлении / Галимов М.М., Мураметс О.Ф. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 165 с.
60. Организация и эффективность правового воспитания [под. ред Д.А. Керимова]. – М.: Мысль, 1983. – 285 с.
61. Роль правового воспитания в предупреждении правонарушений [под ред. А.В. Мицкевича]. – М.: Юрид. лит., 1985. – 238 с.
62. Рябко И.Ф. Правосознание и правовое воспитание масс / Рябко И.Ф. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1969. – 236 с.
63. Шмоткін О.В. Філософія права / Шмоткін О.В. – К. : Національна академія СБУ, 2006. – 173 с.
64. Зенин В.П. Правовое воспитание и социальная активность населения / Зенин В.П. – К.: 1979. – 328 с.
65. Зенин В.Н. Правовое воспитание / Зенин В.Н., Козюбра Н.И., Оксамытный В.В. и др. – Киев, 1979. – 285 с.
66. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности / Оксамытный В.В. – К.: Наукова думка, 1985. – 175 с.
67. Балин Л.Е. Правовое воспитание и его роль в профилактической деятельности ОВД: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / Л.Е. Балин. – М., 1980. – 21 с.
68. Балин Л.Е. Правовое воспитание и предупреждение правонарушений ОВД. – Ташкент: Изд–во Ташкентской высшей школы МВД. СССР, 1977. – 79 с.
69. Суворов Л.К. Правовая культура работников органов внутренних дел: [учеб. пособие] / Суворов Л.К.– М. – МВД СССР: Высш. юрид. заоч. школа, 1991. – 57 с.
70. План основних заходів МВС України у ІI кварталі 2006 року [Електронний ресурс] // www.mvs.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
71. Про стан злочинності в Україні та результати оперативно – службової діяльності органів внутрішніх справ за січень-червень 2006 року [Електронний ресурс] // http://www.mvs.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
72. Зведення про взаємодію ОВС із ЗМІ та громадськістю УМВС в Дніпропетровській області за 2 квартал 2004 року.
73. Аналітична довідка за результатами роботи ДІМ, ВДІМ, УАСМ УМВС України в Дніпропетровській області станом на червень 2004 року.
74. Інформація про підсумки діяльності Міністерства юстиції України та його територіальних органів у 2006 році та завдання щодо підвищення ефективності їх роботи у 2007 році [Електронний ресурс] // http://www.minjust.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
75. Про стан злочинності в Україні та результати оперативно – службової діяльності органів внутрішніх справ за січень-червень 2006 року [Електронний ресурс] // http://www.mvs.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
76. Цимбалюк М.М. Формування правосвідомості громадян у процесі розбудови громадянського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 „Філософія права” / М.М. Цимбалюк. – К., 2004. – 15 с.
77. Каптарь В.С. Правовое воспитание как средство активизации человеческого фактора: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук: спец. 09.00.02 „Теория научного коммунизма” / В.С. Каптарь – Кишинів, 1989. – 20 с.
78. Темченко В.І. Формування професійної правосвідомості співробітників міліції (проблеми теорії і практики) / Темченко В.І. – К.: НАВСУ, “ДС” Авангард”, 2001. – 188 с.
79. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді / Й. Васькович // Право України. – 1997. – №2. – С. 49-50.
80. Евпалова Н.Ю. Правовое сознание молодежи: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Евпалова Н.Ю. – Волгоград. – 2000. – 218 с.
81. Методологія дослідження [Електронний ресурс] // http://www.refine.org.ua/pageid-4859-7.html – Назва з титул. екрану.
82. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: [підручник] / Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К: Знання-Прес, 2002. – 295 с.
83. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): [підручник] / Скакун О.Ф. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
84. Теорія держави та права: Навч. посіб. / [А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.]; за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 386 с.
85. Кохановский В.П. Философия для аспирантов: учебное пособие / Кохановский В.П., Золотухина Е.В. Лешкевич Т.Г., Фахти Т.Г. – Ростов н/Д: «Феникс», 2002 – 448 с. (Серия «Высшее образование»).
86. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / [відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв. В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко]. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – Т.1. – 2003. – 1232 с.
87. Новейший философский словарь: 2 – е изд., перераб. и дополн. – Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. – 1840 с.
88. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник] / Скакун О.Ф. (пер. з рос.). – Х.: Консул, 2001. – 656 с.
89. Тихомиров О.Д. Юридична компаративістика: філософсько-методологічні засади): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.12 „Філософія права” / О.Д. Тихомиров. – К., 2006. – 37 с.
90. Лапшина В.Л. Стан та проблеми виховної роботи в ОВС України (за матеріалами соціологічного дослідження) / В.Л. Лапшина // Теорія і практика виховної роботи в ОВС України: наук.-практ. конф., 1-2 жовт. 2004 р. – Х.: НУВС, 2004. – С. 256–262.
91. Головінов А.В. Партнерські відносини міліції та населення: сучасний стан та шляхи покращення / А.В. Головінов // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2002. – №3. – С. 52–58.
92. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
93. Штангрет М.Й. Філософські проблеми правового виховання молоді (на прикладі закладів освіти МВС України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 „Філософія права” / М.Й. Штангрет – Львів, 2007. – 18 с.
94. Ильина Т.А. Педагогика: [курс лекций. Учебное пособие для студентов пед. ин-тов] / Ильина Т.А. – М.: Просвещение, 1984. – 496 с.
95. Платонов К.К. Социальное и биологическое в структуре личности / К.К. Платонов // Вопросы философии. – 1970. – №9. – С. 143–145.
96. Глезерман А.Е. Формирование, воспитание, самовоспитание личности / А.Е. Глезерман // Вопросы философии. – 1976. – №4. – С. 27–41.
97. Теория государства и права: [учебник для вузов] / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2000. – 616 с.
98. Колодій А.М. Принципи права України: [монографія] / Колодій А.М. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
99. Котюк В.О. Теорія права: [навч. посібник для юрид. фак. вузів] / Котюк В.О. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
100. Проблемы общей теории права и государства: [учебник для вузов]; под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2002. – 832 с.
101. Матузов Н.И. Теория государства и права: [учебник] / Матузов Н.И., Малько А.В. – М.: Юристь, 2002. – 512 с.
102. Масюкевич О.П. Теория государства и права / Масюкевич О.П. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. – 320 с.
103. Швачка В.Ю. Механізм правової соціалізації особистості як об’єкт наукового дослідження / В.Ю. Швачка // Часопис Київського університету права. – 2005. – №3. – С. 48-53.
104. Москаленко В.В. Социализация личности (философский аспект) / Москаленко В.В. – К.: Вища школа, 1986. – 200 с.
105. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): [курс лекцій] / Коваль Н.В. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с.
106. Общественное мнение и власть: механизм взаимодействия / [отв. ред. А. Ручка]. – К., 1995. – 136 с.
107. Певцова Е.А. Современные подходы юристов к вопросу соотношения дефиниций «правовая культура», «правовое воспитание», «правовое образование» / Е.А. Певцова // Основы государства и права. – 2002. – №6. – С. 66–74.
108. Певцова Е.А. Проблемы формирования правового сознания, правового воспитания и правовой культуры в современной отечественной юриспруденции / Е.А. Певцова // Право и политика. – 2004. – №9. – С. 112–119.
109. Скобелкин В.Н. Правовое воспитание советских граждан на современном этапе социально-экономического развития общества / В.Н. Скобелкин // Теория и практика правового воспитания: Межвед. темат. сборник статей. – Омск; Омский ун-т. 1987. – С. 4–20.
110. Вишневський О. Чи є у нас система виховання? / О. Вишневський // Освіта. – 2002. – 17-24 липня. – С. 2–7.
111. Баранов П.П. Правовое воспитание граждан СССР в духе советского патриотизма и социалистического интернационализма / Баранов П.П. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 128 с.
112. Органи державної влади України [за ред. В.Ф. Погорілка]. – К., 2002. – 592 с.
113. Бейсебаев К.М. Правовое воспитание несовершеннолетних и его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел / Бейсебаев К.М., Попова Г.М. – Москва: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 56 с.
114. Сазоненко Г. Виховання як цілісна система / Г. Сазоненко // Управління освітою. – 2002. – №9 (33). – С.14–15.
115. Філософія: [навчальний посібник] / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.
116. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006 року № 514-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №11. – Ст. 94.
117. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
118. Про товариство “Знання” України [Електронний ресурс] // http://www.znannya.org.ua. – Назва з титул. екрану.
119. Сливка С.С. Професійна етика працівників міліції: теоретико-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С.С. Сливка. – К., 1994. – 18 с.
120. Гранин А.Ф. Убеждение и принуждение в правоохранительной деятельности органов внутренних дел / Гранин А.Ф. – К. – 1973. – 122 с.
121. Сиротин А.С. Средства воспитания уважения к закону / А.С. Сиротин // Фемис. Ежегодник истории права и правоведения. – Выпуск 1. – М: МГИУ. 2000.
122. Модельный закон об образовании [Електронний ресурс] // Постановление Межпарламентской Ассамблеи государств–участников СНГ от 3 апреля 1999 года № 13–8 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
123. Юридична енциклопедія: В 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. – К.: „Українська енциклопедія”, 1998. – Т. 5.: П–С. – 2003. – 736 с.
124. Данількевич М.І. Юридична освіта в Україні / М.І. Данількевич // Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні: міжнарод. наук.-практ. конф., 17 березня 2007 р. – Д., 2006. – С. 25–31.
125. Годованець В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення Концепції / В. Годованець, В. Кампо, В. Тертичний // Право України. – 1999. – №1. – с. 27–30.
126. Жук Н. Інноваційні форми юридичної освіти / Н. Жук // Юридичний вісник України. – 2002. – №29. – С. 1, 8.
127. Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: Наказ Міністерства освіти і науки України від 03 серпня 2006 року № 592 // Юридичний журнал. – 2006. – №9. – С.16-17.
128. Положення про діяльність Центру правової допомоги „Істина” Дніпропетровського юридичного інституту МВС України // Наказ ректора № 54 від 14 березня 2001 року.
129. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / С.Д. Гусарєв. – Київ., 2007. – 35 с.
130. Энциклопедия мысли: Сб. мыслей, изречений, афоризмов, максимов, парадоксов, эпиграмм/ [cост. и пер. Н.Я. Хоромина]. – Х.: Прапор, 1995. – 544 с.
131. Леонтьева Т.Н. Вопросы деятельности трудовых коллективов в свете современной теории права: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / Т.Н. Леонтьева. – М. 1975. – 24 с.
132. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности / [отв. ред. Е.А. Лукашева]. – М.: Наука, 1988. – 142 с.
133. Беляева Л.А. Социальные функции воспитания / Л.А. Беляева // Философско-социологические проблемы воспитания: Сб. научных трудов. – Свердловск, Свердловский гос. пед. ин-т, 1980. – С. 32–46.
134. Большая Советская энциклопедия: В 30 т. / [гл. ред. А.М. Прохоров]. – 3-е изд. – М., Советская энциклопедия, 1978. – Т. 28. – 1978. – 616 с.
135. Правоохранительные органы Российской Федерации / [В.Н. Аргунов, В.К. Бобров, В.П. Божьев]. – М.: Спарк, 1996. – 286 с.
136. Перевозчиков О.В. Цели, задачи и функции органов внутренних дел: [лекція] / Перевозчиков О.В., Сухарев В.Ф. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 20 с.
137. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка // Советская юстиция. – 1991. – № 17. – С. 22–24.
138. Тригубенко Г.В. Роль міліції в подоланні правового нігілізму в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Г.В. Тригубенко. – К., 2005. – 20 с.
139. Курс кримінології: загальна частина: [підручник]: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
140. Про завдання органів і підрозділів внутрішніх справ з проблем боротьби з корупцією і організованою злочинністю та захист прав людини, що випливає з рішень Всеукраїнській наради при Президенті України 29.01.2004 р. від 06.02.2004 р. №1 КМ/1: Рішення колегії МВС України.
141. Доненко В.В. Основи стратегії соціальної підтримки поліцейської діяльності: міжнародний досвід / В.В. Доненко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 1 (26). – С. 10–15.
142. Джурканин Т., Негодченко А., Сергевнин В. Кадровое обеспечение полиции США: [монографія] / Под ред. засл. юриста Украины, проф. А.В. Негодченко. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел; Д.: Лира ЛТД, 2003. – 360 с.
143. Орлова О.О. Співробітники ОВС як суб’єкти правового виховання / О.О. Орлова // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. – № 3 (17). – С. 59–64.
144. Столяренко А.М. Психологические основы организации воспитательной деятельности сотрудников спецкомендатур органов внутренних дел: [учебное пособие] / А.М. Столяренко, А.И. Папкин, В.Ф. Москаленко. – М.: Академия МВД СССР, 1982. – 96 с.
145. Немытина М.О. методологических подходах в современном клиническом юридическом образовании / М.О. Немытина // Право и образование. – 2004. – № 4. – С. 105–110.
146. Котюк В.А. Правовое воспитание рабочей молодежи в социалистическом трудовом производственном коллективе: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / В.А. Котюк. – К., 1981. – 26 с.
147. Самотуга А.В. Особисті права і свободи людини у США та їх захист поліцією: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 „Конституційне право” / А.В. Самотуга – Одеса., 2007. – 19 с.
148. Запорожцева Г.Є. Шляхи вдосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції / Г.Є. Запорожцева // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 4. – С. 47–53.
149. Талюпа А.Г. Убеждение и принуждение в период перехода от социализма к коммунизму и их роль в обеспечении советского правопорядка: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / А.Г. Талюпа. – М., 1966. –19 с.
150. Атремьев А.М. Роль правовой культуры и правосознания в деятельности сотрудников милиции / А.М. Атремьев, Е.Н. Хазов // Закон и право. – №5. – 2003. – С. 43-46.
151. Гіда О.Ф. Деякі аспекти організації виховної роботи в ОВС України: [посібник] / Гіда О.Ф. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 147 с.
152. Положення про кримінальну міліцію України: Наказ МВС України № 62 від 26 січня 1997 року. – К.: МВС України. – 1997. – 19 с.
153. Слюсаренко Е.Л. Воспитательная функция права и роль органов внутренних дел в её реализации на современном этапе развития общества: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / Е.Л. Слюсаренко. – К., 1982. – 23 с.
154. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України: Наказ МВС України № 1212 від 20 жовтня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 47. – Ст. 2451.
155. Про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
156. Інструкція з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України [Електронний ресурс]: Наказ МВС України від 13 листопада 2006 року № 1111 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
157. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
158. Культура публічних виступів // Кримінальна панорама. – 2004. – №18. – С.14.
159. Комаров В.А. Діяльність центрів зв’язків з громадськістю органів внутрішніх справ України щодо зміцнення правопорядку та профілактики правопорушень: організаційно-правові питання: [монографія] / Комаров В.А. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 280 с.
160. Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури [Електронний ресурс]: Міжнародний документ вiд 16.11.1945, редакцiя вiд 12.05.1954, чинний. Текст документа сверен по: „Международные нормативные акты ЮНЕСКО” Издательство „Логос”, Москва, 1993 год. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_014. – Назва з титул. екрану.
161. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії): [навч. посібник] / За заг. ред. А.Дж. Бека, О.Н. Ярмиша; Передмова О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2001. – 320 с.
162. Данилова С.И. Совершенствование форм, методов и приёмов взаимодействия органов предварительного следствия с периодической печатью, теле- и радиовещанием: [методические рекомендации] / Данилова С.И., Корнева Л.С. – М., 2004. – 86 с.
163. Лапшина В.Л. Партнерство міліції та населення як чинник підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ / В.Л. Лапшина, В.О. Болотова // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. – №2 (8). – С. 194–201.
164. Плішкіна Н.О. Історичний аспект взаємодії органів внутрішніх справ та засобів масової інформації (1920-1985рр.) / Н.О. Плішкіна // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – №3. – С. 248–256.
165. Плішкін В.М. Теорія управління органів внутрішніх справ: [підручник] / Плішкін В.М.; за ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
166. Томин В.Т. Взаимодействие органов внутренних дел с населением в борьбе с преступностью: [учебное пособие] / Томин В.Т. – Омск, 1975. – 186 с.
167. Ярмиш О.Н. Проблеми взаємовідносин між правоохоронними органами та населенням: вітчизняний та зарубіжний досвід / О.Н. Ярмиш // Вісник ун-ту внутр. справ. – Х., 1999. – №8. – С. 245–253.
168. Макаренко О.М. Форми профілактичної діяльності органів внутрішніх справ України / О.М. Макаренко // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2005. – Вип. 30. – С. 66–78.
169. Руденский Е.В. Социальная психология: [курс лекцій] / Руденский Е.В. – М., 1999. – 246 с.
170. Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456 // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
171. Про додаткові заходи щодо запобігання зникнення людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку: Указ Президента України № 20 від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. –Ст. 58.
172. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служб дільничних інспекторів міліції: Указ Президента України № 27/2004 від 12 січня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. –Ст. 32.
173. Про напрямки діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення взаємодії з громадськими формуваннями в охороні громадського порядку. Директива МВС України від 06 лютого 2004 року №3. – К.: МВС України, 2004. – 23 с.
174. Про Концепцію реформування системи соціальних послуг [Електронний ресурс]: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 року № 178-р // http://www.rada.gov.ua. – Назва з титул. екрану.
175. Лебідь Н.В. Питання взаємодії державних інспекцій з органами внутрішніх справ України / Н.В. Лебідь // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. – № 3 (17). – С. 275–281.
176. Програма з налагодження співробітництва органів внутрішніх с