ПРАВОВІ ОСНОВИ СЛУЖБИ КРИМСЬКИХ ТАТАР У ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАННЯХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1784 – 1917 рр.)

Краткое описание

ВСТУП ………………………………………………………………...
Розділ 1. ДЖЕРЕЛА, ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ……………….....
1.1. Характеристика джерел дослідження ……………………….
1.2. Історіографія проблеми як її ідейно-теоретичне підґрунтя..
1.3. Понятійно-категоріальний апарат дослідження ……………
Розділ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТАВРІЙСЬКИХ ТАТАРСЬКИХ ДИВІЗІОНІВ БЕШЛЕЙСЬКОГО ВІЙСЬКА ………………………..
2.1. Політико-правові передумови формування Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська у Криму ……..............
2.2. Нормативно-правова база формування та розвитку Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська ………...
2.3. Охоронно-міліційні функції як провідні у діяльності Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська …….......
Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБИ КРИМСЬКИХ ТАТАР У КІННОТАТАРСЬКИХ ІРРЕГУЛЯРНИХ ПОЛКАХ ТА ПОРЯДОК ЇЇ ПРОХОДЖЕННЯ ……………......................................
3.1. Альтернативні проекти та організаційно-правовий процес формування кіннотатарських полків ………………………………...
3.2. Правові засади прикордонної та внутрішньої служби кіннотатарських полків ……………………………………………...
3.3. Виконання охоронних і воєнних функцій кіннотатарських полків під час Вітчизняної війни 1812 р. та закордонних походів російської армії 1813 – 1814 рр. …………………………………......
Розділ 4. ПРАВОВА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ СЛУЖБИ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОСІЙСЬКИХ ГВАРДІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛАХ ТА ЇЇ ФУНКЦІОНАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ …………………………..
4.1. Правові підстави організації та служби лейб-гвардії кримськотатарських підрозділів …………………………………......
4.2. Воєнні та охоронні функції кримськотатарських лейб-гвардійських підрозділів …………………………………………......
Розділ 5. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ КРИМСЬКИХ ТАТАР В УМОВАХ ДІЇ ЗАГАЛЬНОГО ВІЙСЬКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ ……………………..
5.1. Нормативно-правові акти про формування та порядок проходження військової служби кримських татар після введення загального військового обов’язку ……………………………….......
5.2. Охоронна, каральна та воєнна функції кримськотатарських військових підрозділів в умовах дії загальної військової повинності ……………………………………………………………..
ВИСНОВКИ ………………………………………………………......
ПРИМІТКИ ……………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……….

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Підвищення ролі та значення правової політики держави щодо етнічних меншин, врахування звичаїв та менталітету усіх народів, що складають її населення, зумовлює розгляд багатьох пов’язаних з цим проблем в ретроспективі. Вирішального значення набуває питання про визначення правової політики уряду Російської імперії кінця ХVIII - початку ХХ ст. стосовно служби кримських татар у військових формуваннях держави.
Служба у збройних силах держави в усі часи – це почесний обов’язок громадянина, спрямований на захист своєї Вітчизни. Залучення різних народностей до служби у її військових формуваннях нерідко розглядається як сприяння їх згуртованості, зміцнення національної єдності.
За часів Російської імперії правова політика уряду щодо служби кримських татар у військових формуваннях проводилася у руслі її геополітичних інтересів – з метою утвердження російської влади на території приєднаного Криму. Складником цієї політики стало залучення кримськотатарського населення до підтримання правопорядку його власними силами, використання кримськотатарських воєнізованих формувань насамперед у сфері охоронної діяльності і внутрішньої служби.
Актуалізує проблему можливість в сучасній Україні зважити на позитивні і негативні моменти правового забезпечення служби кримських татар у збройних формуваннях в минулому, підвищити ефективність та якість правового регулювання діяльності військових і воєнізованих формувань, що виступають зовнішнім і внутрішнім гарантом державності, суверенітету.
Ретроспективне вивчення й аналіз системи нормативних і піднормативних актів, регламентуючих проходження військової служби представниками певних етнічних меншин в Росії, дозволяє не тільки заповнити прогалини в історико-юридичному знанні про правотворчі процеси в військовій і воєнізованій сферах, а й сформулювати теоретичні положення, які можуть бути покладені в основу вдосконалення сучасної нормативно-правової бази цих сфер в багатонаціональних державах, однією з яких є Україна. Від рівня наукового осмислення історичних організаційно-правових основ військової служби багато в чому залежать перспективи та наслідки перетворень, що відбуваються в системі збройних сил та органів внутрішніх справ сучасної України, лави яких поповнюють молоді громадяни різних національностей.
Актуальність теми роботи продиктована і відсутністю комплексних історико-правових досліджень в цій галузі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 “Актуальні проблеми Українського національного державотворення”, Координаційному плану Міністерства науки і освіти України “Історія етнонаціональних процесів в Україні”, увійшла до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України. Вона виконувалась у межах наукової теми Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільностей у Криму” № 0197V000422 та теми наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін Таврійського національного університету „Особливості формування національної правосвідомості кримськотатарського народу” № 0105004132.
Мета і завдання дослідження полягають у проведенні комплексного історико-теоретичного аналізу правових основ організації, порядку функціонування кримськотатарських частин і підрозділів у складі російських збройних сил 1784 - 1917 рр. з тим, щоб виявити можливість врахування у сучасній практиці як позитивних надбань, так і недоліків правової політики владних структур царської Росії щодо організаційно-правового забезпечення військової служби національних меншин.
Мета конкретизована у таких наукових задачах:
– виокремити та систематизувати джерельну базу дослідження;
– з’ясувати стан наукової розробки проблеми та здійснити необхідний аналіз її понятійно-категоріального апарату;
– визначити основні етапи служби кримських татар у збройних силах Російської імперії;
– розкрити політико-правові передумови формування Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська у Криму (1784 – 1796 рр.);
– виявити особливості правового регулювання організації та функціонування Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська;
– розглянути альтернативні проекти щодо формування Кримських кіннотатарських полків та з’ясувати ступінь практичного втілення переміжного проекту (1806 - 1812 рр.);
– виявити правові засади прикордонної та внутрішньої служби Кримських кіннотатарських полків та визначити їхню специфіку;
– висвітлити стан виконання воєнних (бойових) функцій Кримськими кіннотатарськими полками у Вітчизняній війні 1812 р. та у закордонних походах російської армії 1813 - 1814 рр.;
– дати правову характеристику процесам формування та розвитку лейб-гвардії кримськотатарських підрозділів (1827- 1890 рр.);
– проаналізувати правові акти, що визначали порядок проходження армійської служби кримських татар в умовах дії загального військового обов’язку та з’ясувати основні віхи такої служби (1869 - 1917 рр.), також простежити особливості функціонування Кримського кінного полку аж до його розпуску (1922 р.).
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися у сфері формування і функціонування кримськотатарських підрозділів у збройних силах Російської імперії у період XVIII – початку XX ст.
Предмет дослідження становлять: загальні закономірності правового регулювання організації та служби кримськотатарських формувань у збройних силах Російської імперії протягом 1784 – 1917 рр., а також специфіка їх подальшої діяльності аж до розпуску в 1922 р.; особливості службових функцій, виконуваних кримськотатарськими формуваннями, їх юридичне закріплення та практичне втілення.
Методи дослідження. Серед системи загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, використаних в роботі, передусім слід назвати конкретно-історичний метод, який дав змогу визначити і дослідити етапи правового регулювання порядку організації і проходження служби кримських татар у збройних силах Російської імперії у хронологічній послідовності та виявити притаманні даному процесу закономірності і суперечності. Використання порівняльно-історичного методу сприяло зіставленню відповідності нормативно-правових актів про організацію і проходження служби кримських татар у збройних силах Російської імперії тим соціально-правовим відносинам, що виникали в різні історичні періоди, а також виявленню особливостей у правовому регулюванні організації та діяльності кримськотатарських формувань протягом зазначеного хронологічного періоду. Метод аналізу і синтезу застосовувався як для з’ясування правового становища воєнізованих та військових формувань кримських татар у системі збройних сил Росії, так й для демонстрації загальних тенденцій у військово-національній політиці Росії. Метод індукції допоміг узагальнити факти про специфіку служби кримських татар, а метод дедукції – вивести знання про окремі особливості з загальних якостей цієї служби. Метод абстрагування дозволив виділити найсуттєвіші ознаки правових засад функціонування кримськотатарських формувань у збройних силах Російської імперії. За допомогою системно-функціонального аналізу вдалося поставити в центр розгляду усю сукупність взаємозв’язків, яка існує між правовими основами формування кримськотатарських військових формувань і соціальним середовищем, встановити функції, що здійснювали ці формування, а отже, й визначити місце кримськотатарських формувань у системі збройних сил Російської імперії. Широке застосування отримав формально-логічний метод, за допомогою якого здійснено наукову обробку правового матеріалу – нормативних актів щодо збройних сил Російської імперії кінця ХVIII - початку ХІХ ст. Герменевтичний метод допоміг виявити смисл правових норм, якими регулювалися воєнізовані формування кримських татар, та правозастосовних актів, що видавалися на їх виконання, дати їх роз'яснення. Соціологічний метод застосовувався для збору та обробки інформації про соціальне становище кримських татар, які проходили службу в збройних силах Російської імперії, а статистичний – для визначення їх кількості.
Науково-теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених з історії держави і права, теорії держави і права, інших галузевих правових наук, а також загальної історії Росії і України: Д. Арапова, Г. Бако, О. Бандурки, А. Бобкової, І. Бойко, В. Ганкевича, В. Гончаренка, М. Дамірлі, О. Копиленка, М. Кравчука О. Кручиніної, В. Кульчицького, Ф. Лашкова, М. Левицької, М. Масаєв, Ю. Маркова, І. Муфтійзаде, А. Полякова, О. Скакун, П. Тарана, О. Тимощука, М. Трифанова, І. Усенка, Ю. Шемшученко, О. Ярмиша та ін.
Хронологічні межі дослідження визначаються датами створення та остаточної ліквідації спеціальних кримськотатарських формувань у складі збройних сил Російської імперії. Початкова дата – 1784 р. (створення Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська), а загальна заключна – 1917 р., коли припинила існування Російська імперія. Долю решток останнього Кримського кінного полку її імператорської величності Олександри Федорівни прослідковано до розформування в Галіполі (1922 р.).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першою роботою, в якій комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень історико-правової науки, залученням широкого кола джерел досліджені проблемні питання організації, правового забезпечення і функціональної спрямованості служби кримських татар у військових формуваннях Російської імперії у 1784 – 1917 рр. та визначена їх подальша діяльність
У межах проведеного автором дослідження одержано такі результати, які мають наукову новизну:
– виявлено, систематизовано і проаналізовано нормативні та піднормативні правові акти, згідно з якими виникали, розвивалися та скасовувалися кримськотатарські підрозділи у складі збройних сил Російської імперії.
– встановлено, що функціонування кримськотатарських військових формувань у збройних силах Російської імперії базувалося на комплексі взаємопов’язаних норм позитивного права (що виражені в загальноімперських законодавчих актах, підзаконних актах щодо служби кримських татар), правозастосовних актів командирів військових підрозділів, які конкретизували ці норми, та військових традицій, ритуалів, що сформувалися в російській армії і доказали свою практичну необхідність в процесі соціально-історичної еволюції;
– з залученням широкого джерельного матеріалу показано, що норми мусульманського права використовувалися кримськими татарами поза межами військової служби, а в ході служби спостерігалося лише певне дотримання релігійних норм (існували посади військових імамів), хоча штатне магометанське духівництво у військах було офіційно введене лише у 1908 р.;
– розкрито, що організаційно-правова політика російського уряду щодо залучення кримськотатарського населення до служби у військових формуваннях ґрунтувалася на доцільності їх використання для виконання функцій не виключно воєнного (бойового) характеру;
– доведено (на основі аналізу законодавчих і підзаконних актів та практики їх застосування), що діяльність кримськотатарських підрозділів у складі збройних сил Росії до 1874 р., тобто до введення загальної воїнської повинності, полягала у здійсненні переважно внутрішньо-охоронних функцій;
– виявлено напрями практичної діяльності Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська у 1784 – 1796 рр.: охорона життя посадовців, “кордонна” (прикордонна) служба, патрульна служба, збір інформації, знищення та конвоювання злочинців, виконання фельд’єгерської служби, охорона лісних масивів, соляних озер та державних стратегічних об’єктів на території Криму, використання бешлеїв в якості службовців внутрішніх військ - їх диференційовано на суто міліційні, інформаційні, профілактичні та адміністративні функції;
– визначено, що головними функціями кіннотатарських полків у мирний час було несення прикордонної та внутрішньої служби згідно з їх статутами; тільки у воєнний час кіннотатарські полки використовувалися як іррегулярне військо, тобто виконували воєнну (бойову) функцію;
– встановлено, що головним напрямком кримськотатарських лейб-гвардійських підрозділів теж була охорона – навіть під час ведення активних воєнних операцій чергові частини цих підрозділів знаходилися у штаті охорони при імператорській особі, а воєнну функцію могли виконувати лише пільгові підрозділи;
– з’ясовано, що тільки із введенням загальної військової повинності (1874 р.) воєнна (бойова) функція кримськотатарських підрозділів стала домінуючою, що не завадило традиційно активно використовувати підрозділи для охоронно–міліційних, рятувальних (під час природних лих) та каральних (антиреволюційних) заходів.
Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає в тому, що його основні висновки й положення можуть бути використані:
з науково-дослідною метою – для подальших наукових розробок з історії охоронних та військових структур, що формувалися в територіальних межах сучасної Української держави;
у законотворчій роботі – для вдосконалення законів України про збройні сили та міліцію, зокрема при конкретизації функцій останньої в Законі України “Про міліцію”;
при опрацюванні державної етнонаціональної політики в системі міліційно-охоронних та військових структур;
при проведенні патріотичного виховання правоохоронців, які походять із національних меншин;
при підготовці спеціальних курсів з історії правових засад формування і розвитку армії і міліції у військових і воєнізованих навчальних закладах відповідно.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому та окремих її аспектів були апробовані на п’яти наукових міжнародних і науково-практичних конференціях: ХІ Історико-правовій конференції “Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правові аспекти” (16-18 квітня 2004 р., м. Суми); ХІІ Міжнародній історико-правовій конференції “Мононаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (10-13 вересня 2004 р., м. Бахчисарай); ХІV Міжнародній історико-правової конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-правові аспекти” (4-7 вересня 2005 р., м. Балаклава); ХVІ Міжнародній історико-правовій конференції “Природа, право і держава: історико-юридичні аспекти” (15-18 вересня 2006 р., м. Ялта); VІІІ звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту ХНУВС (10-14 травня 2006 р., м. Сімферополь).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в семи наукових статтях, з яких чотири опубліковані у збірниках, які входять до переліку наукових спеціальних видань ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на тринадцять підрозділів, загальних висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 262 сторінки, з яких основного тексту - 188 сторінок. Список використаних джерел і літератури - 146 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У термінологічному аспекті проблема правових основ служби кримських татар у військових формуваннях Російської імперії досліджується через визначення категорій, які допомагають розкрити концепцію роботи: „геополітичний інтерес”, „етнічна меншина”, „кримськотатарські військові формування”, „функції”, „військові традиції”.
Простежити правову політику Російської імперії щодо Криму дає змогу тлумачення категорії „геополітичний інтерес” як форми вираження інтересу національного, сутністю якого є поширення впливу нації (носія інтересу) на суміжні країни і народи задля забезпечення рішення власних задач за рахунок ресурсів інших країн і народів. Геополітичний інтерес Російської імперії щодо Криму знайшов вияв у наступних нормативно-правових актах: „Маніфест про взяття півострова Кримського, острова Тамана і всієї Кубанської сторони під Російську державу” від 08.04.1783 р., „Указ нашому Сенату про створення Таврійської області” Катерини ІІ та „Іменний Указ, даний Катеринославському і Таврійському генерал-губернатору князю Потьомкіну про устрій Таврійської області” від 8 лютого 1784 р. Тут державний інтерес виступає як сегмент національного інтересу, оскільки носієм державного інтересу вимальовується не усе суспільство, як це має місце в національному інтересі, а його частина – апарат державної влади, призначений слугувати цілям збереження як самої держави, представленої апаратом управлінців, так і суспільства, підпорядкованого в своїй діяльності цьому апарату.
„Етнічна меншина” – стійка група людей, що виникла історично і визнає свою етнічну ідентичність в силу релігійних, мовних, культурних, історичних відмінностей від представників інших груп чи культур, котрі проживають в тій же державі, і в етнографічному розумінні близька до поняття „народ”. Такою „етнічною меншиною” став кримськотатарський народ після втрати своєї державності і приєднання Криму до Російської імперії 1784 р.
Оцінюючи політику владних структур Російської імперії щодо кримських татар після приєднання до неї Криму, слід зазначити, що вона не була політикою „невтручання” або твердого курсу „скорення диких племен” під гаслом поширення „засад цивілізації”. Переслідувалася мета повного злиття Криму з Росією, у тому числі через правове регулювання служби кримських татар у військових формуваннях її збройних сил. При цьому допускалося використання релігійних мусульманських традицій (військові імами), що адаптувалися, по можливості, до російського законодавства („Положення про підставу штатного магометанського духівництва у військах”, прийняте Радою міністрів 19.02.1908 р.).
В роботі простежено правові основи формування і функціонування кримськотатарських підрозділів у хронологічному виміру: таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська в Криму (1784–1796 рр.); кримських кіннотатарських полків (1806 – 1812 рр.); лейб-гвардії кримськотатарських підрозділів (1827 – 1890 рр.); військової служби кримських татар після введення загальної військової повинності (1869 – 1917 рр.).
Узагальнюючи правові основи функціонування різних кримськотатарських військових формувань у збройних силах Російської імперії, автор дійшов висновку, що їх склала система правових джерел: а) законодавчі акти, виражені в загальноімперському законодавстві і забезпечувані з допомогою механізму державного примусу; б) підзаконні акти, що стосуються безпосередньо служби кримських татар; в) піднормативні (правозастосовні) акти, яки видавалися командирами військових підрозділів; г) військові традиції, що нагромадилися в ході соціально-історичної еволюції служби в збройних силах Російської імперії.
Серед нормативно-правових актів різної юридичної сили, що безпосередньо стосуються утворення і функціонування кримськотатарських військових формувань, можна назвати наступні: „Устав о воинской повинности”, „Устав внутренней службы”, „Дисциплинарный Устав”, „Воинский Устав о наказаниях”, „Воинский Устав о гарнизонной службе”, „Высочайше утвержденные краткие правила строевой службы для иррегулярного войска и дополнения к оным для собственного его императорского величества Конвоя 1845 г., „Правила для состава построений и движений в войсках казачьих и иррегулярных из мусульман”, „Штат лейб-гвардии Кавказских 1 и 2 Кубанских и Терского эскадронов собственного его императорского величества конвоя, с причисленной к ним командой л.-г. Крымских татар” тощо.
Вивчення функцій, які виконували кримськотатарські військові формування у збройних силах Російської імперії, та визначення правових основ їх діяльності затребувало розкриття поняття „функція”, оскільки через функції розглядається пізнання будь-якого явища, в даному випадку – діяльності зазначених формувань та її правового забезпечення. Автор показує співвідношення понять „функції” і „задачі”; при тлумаченні функції військової служби виходить з її класичного розуміння як єдності двох моментів: 1) ролі (призначення) цієї служби; 2) основних напрямків її впливу на суспільні відносини, на свідомість, волю, дії людей, що проходять цю службу.
Обґрунтовується провідна ідея про специфічний характер військової служби кримських татар, що виражався переважно у виконанні охоронних, а не суто воєнних (бойових) функцій у мирний час – особливо до введення загальної військової повинності.
Виявлено, що напрямками діяльності Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська (1784 – 1796 рр.) були міліційні, інформаційні, профілактичні і адміністративні функції. Коли Таврійські татарські дивізіони бешлейського війська показали, що вони не спроможні виконувати у повному обсязі свої функціональні обов’язки через постійний процес розкладання, їх було розформовано в 1796 р.
Кримські кіннотатарські полки (1806 - 1812 рр.), що були створені на іррегулярній основі і здобули назви за повітами, в яких вони формувалися (Сімферопольський, Євпаторійський, Перекопський та Феодосійський), у мирний час використовувалися для несення прикордонної служби на прусському кордоні разом із козаками. Їх залучали до несення внутрішньої служби у прикордонних західних губерніях. Із початком Вітчизняної війни 1812 р. кримські кіннотатарські полки були включені до складу бойових армій на правах іррегулярних частин. Ці полки виконували складні завдання командування, відзначилися у багатьох знаменитих битвах, брали участь у закордонних походах і закінчили війну у Франції. У 1817 році їх було розформовано.
Кримськотатарський лейб-гвардійський ескадрон (1827 - 1890 рр.) було сформовано і укомплектовано за вибором і коштом мусульманської громади Криму, а потім перетворено на особливу команду лейб-гвардії кримських татар власного його величності конвою. Навіть коли чергові частини підрозділу разом із імператором знаходилися на театрі бойових дій, охоронна функція не скасовувалася. Суто воєнною функцією могли займатися тільки пільгові частини підрозділу, наприклад, при обороні Севастополя у Східній війні. Але й тут у більшості випадків вони використовувалися для патрулювання узбережжя Чорного та Балтійського морів.
За законами в результаті радикальних реформ Олександра ІІ суттєвим змінам була піддана військова справа: кримські татари підлягали призову, але спершу було створено регулярну частину із числа кримських татар, де офіцери були переважно росіянами. Через певний час призовники вже не попадали до цієї частини, а були змушені проходити строкову службу в інших військових частинах.
Головними функціями регулярних військових підрозділів кримських татар (1869 -1917 рр.) були охоронні, каральні та воєнні. Ці підрозділи брали участь у придушенні революційних заворушень в губернії. Створений у 1874 р. Кримський ескадрон в 1875 р. було розширено до дивізіону, який в 1906 р. був перейменований на Кримський драгунський полк, а 1907 р. – на Кримський кінний полк. Оскільки у 1909 р. шефом Кримського кінного полку була призначена імператриця Олександра Федорівна, він став називатися Кримський кінний її імператорської величності Олександри Федорівни полк і з такою офіційною назвою проіснував до 1922 р.
За 133 роки існування кримськотатарські військові підрозділи у складі російських збройних сил виконували головним чином функції охоронні, міліційні, прикордонні, фельд’єгерські, каральні тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ

1) Давыдов Б.Б. Предисловие к описи Ф. 3637 // РГВИА, ф. 3637, оп.1.– 4с.
2) Ведомость о числе людей в смотрении казенных лесов // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – 36 с.
3) Ведомость об удовольствовании Феодосийского коннотатарского полка за февраль 1812 года (1 марта 1812 года). // РГВИА, ф. 489, оп. 1, д. 2978, л. 11.
4) Именной список нижним чинам первого таврического татарского дивизиона бешлейского войска от 28 января 1788 года (с указанием места жительства бешлеев). // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 38. – С . 11 – 14 (зв.). –47с.
5) Именной список уволенным в запас бешлеям третьего дивизиона (с указанием места жительства). // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 38. С. 6-7 – 47с.
6) Именной список бешлейским командам, находящимся в области по разным препоручениям; Именной список Таврической казенной палаты по экспедиции областного казначея, о бешлеях кто где на постах находится, откуда довольствуются жалованьем и по которое время оным удовольствованы сентября 5-го дня 1794 года // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – 112 с.
7) Копия с копии формулярного списка о службе генерал-майора и кавалера князя Балатукова (1814 год). // ДААРК, ф. 49, оп. 1, спр. 492. – 218с.
8) Материалы о сформировании крымскотатарского эскадрона и правила высочайше утверждённые (14.07. 1827 – 31.08. 1829). // ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 5848. – С. 1 – 345. – 527 с.
9) Месячный рапорт Симферопольского коннотатарского полка за июнь 1812 года. // РГВИА, ф. 489, оп. 1, спр. 2977. – С. 44 – 44 (зв.).
10) О выступлении в поход Евпаторийского и Феодосийского татарских полков в Киев (19.04.1809-27.03.1810). // ДААРК, ф. 26, оп.1, спр. 703. – 200с.
11) О выступлении Симферопольского и Перекопского конных татарских полков в поход на кордоны Прусской границы (8 февраля 1808 – 29 сентября 1809). // ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 680. – С. 1 – 227. – 328 с.
12) О крымских коннотатарских полках (часть 1 – 2). // ДААРК, ф. 219, оп. 1, спр. 1. – С. 3.
13) О наборе ратников для укомплектования Симферопольского, Феодосийского и Перекопского коннотатарских полков (6.06.1812 – 20.03.1814). // ДААРК, ф. 26, оп. 1, спр. 755. – 204 с.
14) О присылке из разных мест бешлеев Таврического татарского дивизиона, бежавших в Польшу и возвратившихся оттуда (21 января 1793 года – 6 октября 1795 года). // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 233. – 116 с.
15) О рекрутской вообще повинности Крымских татар и ногайцев, а также о предположении формировать из них особые полки (1828-1831 гг.). // ГАОО, ф. 1, оп. 190, спр. 35. – С. 1 – 104.
16) Об укомплектовании татарских полков (8 сентября 1812 – 1813 г.). // ГАОО, ф. 1, оп. 218, спр. 1. – С. 1 – 136.
17) Об освобождении от податей семейств нижних чинов Лейб-гвардии крымскотатарского эскадрона, здесь же и об оказавшихся неспособными к продолжению службы как людей, так и лошадей и определению оных к отправлению в С.-Петербург (20 июля 1833 – 1837 г.). // ГАОО, ф. 1, оп. 218, спр. 9. – С. 1 – 86.
18) Ордер г-ну полковнику и кавалеру Мегметче-бею. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – 110 с.
19) Ордер Иса-аге от 3 ноября 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 34. – 110 с.
20) Ордер Мегметше-бею от 21 июля 1793 года о командировании бешлеев для охраны казенных лесов. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218.- С. 22. – 110 с.
21) Ордер подполковнику Мегметше-бею от 4 июня 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 233. – С. 47. – 110 с.
22) Ордер поручику Щетинскому от 9 ноября 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 33. – 110 с.
23) Ордер С.С. Жегулина перекопскому городничему Левицкому от 22 апреля 1796 года. – ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 103. – 110 с.
24) Отношение Таврического губернатора в Таврическую казенную палату от 15 декабря 1792 года о прикомандировании бешлеев таврических татарских дивизионов для охраны лесов. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 1а – 110 с.
25) Письмо А. В. Суворова С. С. Жегулину от 21 марта 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 233. – С. 39 – 30 (зв.) – 116 с.
26) Письмо М. В. Каховского к В. В. Каховскому. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 32 “а”. – С. 54. – 173 с.
27) По прошению генерал-майора Ахмет-бея Хункалова о внесении его в родословную дворянскую книгу Таврической губернии (21.10. 1835 – 14. 02. 1895). // ДААРК, ф. 49, оп. 1, спр. 5802. – 56 с.
28) Показания одного из дезертиров-бешлеев Мегмет-бея. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 233. – С. 98 – 98 (зв.), 98а – 98б (зв.), 99. – 116 с.
29) Приказ по Крымскому конному Ея Величества Государыни Императрицы Александры Феодоровны полку от 2 июня 1911 года (№ 133). // РГВИА, ф. 3637, оп. 1, спр. 2. – С. 5 (зв.) – 11 (зв.). Копія.
30) Приказ по полку № 338. (4 декабря 1907 г.). // РГВИА, ф. 3637, оп. 1, спр. 1. – С. 1 (зв.).
31) Рапорт Мегметши-бея на имя К.И. Габлица от 15 мая 1794 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 42. – 110 с.
32) Рапорт перекопского городничего секунд-майора Левицкого таврическому губернатору С. С. Жегулину от 17 января 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 233. – С. 4. – 116 с.
33) Рапорт подполковника Таранова на имя вице-губернатора Таврической губернии К.И. Габлица от 11 июня 1793 года о прибытии бешлеев для охраны соляных озер. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. - С. 11. – 110 с.
34) Рапорт Симферопольского городничего премьер-майора С. Невельского С. С. Жегулину от 26 июня 1794 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С. 45. – 110 с.
35) Рапорт смотрителя киргизских селений корнета Щетинского К.И. Габлицу от 4 октября 1793 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С . 32. – 110 с.
36) Распоряжения светлейшего князя Г.А. Потемкина-Таврического касательно устроения Таврической области с 1781 по 1786 год // ЗООИД.– 1881.– Т. ХІІ, отд. 2.– С. 262.
37) Регистр выкомандированным на службу наказным и бешлеям с показанием, отколь оне жительством // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – 110с.
38) Свидетельство о задержании бешлеями первого таврического татарского дивизиона беглого солдата Таврического легкоконного полка Василия Степанова. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 25– С . 48. – 82 с.
39) Сообщение С.С. Жегулина в Таврическую казенную палату от 20 сентября 1796 года. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – С . 109. – 110 с.
40) Списки штаб- и обер-офицеров, месячные рапорты и ведомости о состоянии личного состава Феодосийского коннотатарского полка (1 января – 1 декабря 1812 г.). // РГВИА, ф. 489, оп. 1, спр. 2978. – 217с.
41) Список выкомандированным мною к Таврическим соляным озерам к сбережению казенной соли бешлеям со означеним, каких оне уездов и деревень, и у каких точно озер кто находится. // ДААРК, ф. 799, оп. 3, спр. 218. – 110 с.
ОПУБЛІКОВАНІ ДОКУМЕНТИ
42) Весь день солдата, согласно высочайше утвержденного 25 марта 1910 года Устава Внутренней Службы. // СПб.: Изд. В.Березовский, Б.г. – Плакат.
43) Военная реформа. Устав о воинской повинности 1 января 1874 г. // Реформы Александра II. – М.: Юрид. лит., 1998. – 464 c.
44) Воинский Устав о наказаниях. // СПб: Военная типография, 1899. – С. 123.
45) Воинский Устав о гарнизонной службе. // Спб.: Военная типография, 1884.– С.155.
46) Высочайше утвержденные краткие правила строевой службы для иррегулярного войска и дополнения к оным для собственного его императорского величества Конвоя 1845 г. // Петин С. Собственный его императорского величества конвой. Исторический очерк.– СПБ: Тип. А.С. Суворина, 1899. – 436 с.
47) Дисциплинарный Устав. // СПб, 1869. – 47 с.
48) Законодательные акты и другие документы о военной службе крымских татар в рядах войсковых частей, предков нынешнего Крымского конного ее императорского величества государыни императрицы Александры Феодоровны полка // Извл. и сообщ. Габаев Г. // ИТУАК. – 1914.– № 51. – С. 134 – 152.
49) Ислам в Российской империи (законодательные акты, описания, статистика). // Сост. Д.Ю. Арапов, М.: ИКЦ Академкнига, 2001. – 367 с.
50) Камеральное описание Крыма 1784 года // Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783 – 1998 гг. // Справочник.– Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. – С. 99 – 116.
51) Манифест о принятии полуострова Крымского, острова Тамани и всей Кубанской стороны под Российскую державу. // ПСЗРИ.– Т. ХХІ-й, № 15.708. Цит. за: Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783 – 1998 гг. // Справочник.– Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. – С. 96.
52) Полное собрание законов Российской империи [Собрание 1-е. С 1649 по 12 декабря 1825 г. ] т. 1 – 45. // СПб., 1830.
53) Потёмкин Г.А. Ордер В.В. Каховскому от 1 мая 1787 года. // ИТУАК. – Симферополь, 1889. – № 7. – С. 7.
54) Потёмкин Г.А. Ордер правителю Таврической области В.В. Каховскому от 16 марта 1787 года // ИТУАК. – Симферополь, 1888. – № 6. – С. 29.
55) Правила для состава построений и движений в войсках казачьих и иррегулярных из мусульман.– СПб, Б.г.: Тип. Департамента Военных поселений. – 335 с.
56) Столетие военного министерства 1802 – 1902. Главное управление казачьих войск. Исторический очерк. – XI часть, часть 1. – СПб.: Синодальная типография, 1902. – 899 с.
57) Устав внутренней службы 1910 года.– СПб, 1910. – С. 176 – 177. Цит.за: Ислам в Российской империи. – С. 265 – 266.
58) Устав о воинской повинности // Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е.– Т. 49. Отд. 1. – СПб., 1874. – № 52983. – С. 464.
59) «Учредить штатные должности военных магометанских мулл». Военное министерство Российской империи и мусульманский вопрос. Публикация Д.Ю. Арапова // Военно-исторический журнал. – 2003. –№ 4. – С. 75.
60) Учреждение для управления губерний 7 ноября 1775 г. // Российское законодательство Х – ХХ веков в 9 т. – М.: Юрид.лит., 1987. – Т. 5: Законодательство периода расцвета абсолютизма. – ст. 224.
61) Штат лейб-гвардии Кавказских 1 и 2 Кубанских и Терского эскадронов собственного его императорского величества конвоя, с причисленной к ним командой л.-г. Крымских татар // Сборник штатов строевых частей и учреждений иррегулярных войск подведомственных военному министерству по 1 января 1879 г. / Отд. II, № 2. – СПб: Б.и., 1879. – Б.с.
ГАЗЕТИ
62) 30 января // Переводчик-Терджиман. – 1904, 3 февраля.
63) Бахчисарай // Переводчик-Терджиман. – 1904, 28 декабря.
64) Доблестный татарин // Переводчик-Терджиман. – 1904, 7 декабря.
65) К мобилизации // Переводчик-Терджиман. – 1904, 14 декабря.
66) Постановление собрания мусульман Крымского полуострова // Переводчик-Терджиман. – 1905, 22 апреля.
67) Разные вести // Переводчик-Терджиман. – 1905, 18 марта.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА
68) Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783 – 1998 гг. // Справочник.– Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. – С. 117, 120.
69) Императорская российская гвардия. 1700 – 1878. Хронологические таблицы // Сост. генерал-лейтенант барон В. Штейнгель.– СП.: Тип. Канцелярии СПб. градоначальника, 1878. – С. 108. – 315 с.
70) Кавалерия (кроме гвардейских и казачьих частей). Справочная книжка императорской главной квартиры. Изд 3-е. / Под ред. В.К. Шенк. Перераб. Н. К. Модзалевский. По 1-е июля 1914 г. // СПб., тип. Смирнова, 1914. – С. 239.
71) Казачьи войска. Хроника. // Под ред. В. К. Шенк. Сост. В. Х. Казин. Оформление Н. Саутина. – Акционерное общество “Дорваль”, 1992. – 157 с.
72) Крымский областной государственный архив. Путеводитель. – Симферополь: Крымиздат, 1961. – 348 с.
73) Новейший философский словарь. Сост. А.А. Грицианов. – Минск, 1998. – С. 783.
74) Ожегов С.И. Словарь русского языка. // Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М., 1990. – С. 856
75) Лэн-Пуль С. Мусульманские династии: Хронологические и генеалогические таблицы с историческими введениями. // М.: Вост. лит. – Муравей, 2004. – 311 с.

ЛІТЕРАТУРА
76) Авалиани С. Л. Граф М. С. Воронцов и крестьянский вопрос. // Одесса, 1914. – С. 18 - 19.
77) Аирчинская Р. Муфтий-заде и меценаты // Голос Крыма. – 1997, 10 января.
78) Аметка Ф.А. Кримське ханство: становлення та розвиток державності та права (перша половина XV – друга половина XVIII ст.) / Автореф. дис. канд. юр. наук. 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень. // Харків, 2003. – С. 12.
79) Андреев А.Р. История Крыма. // М.: Межрегиональный центр, 1997. – С. 186 – 187.
80) Арапов Д.Ю. «Можно отметить ряд высоких подвигов воинской доблести, проявленных мусульманами». Российские мусульмане героически сражались в годы Первой мировой войны // Военно-исторический журнал.– 2004. – № 11. – С. 43.
81) Арапов Д.Ю. Система государственного регулирования ислама в Российской империи (последняя треть XVIII – начало ХХ вв.): Монография.– М.: МПГУ, 2004. – 287 c.
82) Бако Г.А. Крымский Конный Ея Величества Государыни Императрицы Александры Феодоровны полк и полуторавековая служба татар Крыма Державе Российской 1874 – 1934 гг. Юбилейная справка. – Париж, тип. “Эмпримери Паскаль”, 1934.
83) Бандурка О., Скакун О. Міліція (визначення) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003. – С. 371.
84) Бобков А. Феодосийский татарский конный полк. 1807-1817. // Феодосийский исторический вестник. – 1997. - № 2. – С. 24 – 26.
85) Богданович М. И. История Отечественной войны 1812 года, по достоверным источникам. // СПб., 1860. – Т. 3. – С. 23.
86) Бойцова Е. Ислам в Крымском ханстве. // Севастополь: НПЦ „ЭКОСИ-Гидрофизика”, 2004. – 33 с.
87) Вольфсон Б. Присоединение Крыма к России в 1783 году. // Исторический журнал.– 1941.– № 3.– С. 63.
88) Габаев Г. С. Крымские татары под русскими знамёнами (краткая справка). // СПб., 1913. – (авт. отт. Из № 3 Журнала Русского военно-исторического общества за 1913 год). – C. 7.
89) Габаев Г. С. Законодательные акты и другие документы о военной службе Крымских татар в рядах войсковых частей, предков нынешнего Крымского конного Ея Величества Государыни Императрицы Александры Феодоровны полка // ИТУАК. – Симферополь, 1914. – № 51. – С. 135 – 152
90) Ганкевич В.Ю. Виникнення національного ліберального суспільно-політичного руху кримських татар (початок ХХ століття) // Записки науково-дослідної лабораторії історії південної України Запорізького державного університету: Південна Україна ХХ століття. – Вип. 1 (4). – Запоріжжя. – РА „Тандем-У”, 1998.– С. 114 – 120.
91) Дамирли М.А. Право и история: эпистомологические проблемы. Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания. // Изд-во Спб. ун-та, 2002. – 456 с.
92) Дейников Р.Т. Присоединение Крыма к России в конце XVIII столетия как естественно-исторический процесс // Москва – Крым: Историко-публицистический альманах. Вып. 3.– М.: Фонд развития экономических и гуманитарных связей «Москва – Крым», 2001. – С. 60.
93) Дейников Р.Т. Российские военные и дипломаты о статусе Крыма в период правления Шагин-Гирея // Москва – Крым: Историко-публицистический альманах. Вып. 4.– М.: Фонд развития экономических и гуманитарных связей «Москва – Крым», 2002. – С. 50 – 59.
94) Джонгман А., Шмід А. Міліція (Militia) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003.– 37 с.
95) Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года (его подготовка и заключение). // М., 1955. – С. 325.
96) Дубровин Н. Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции, донесения. // СПб., 1885 – 1889. – Т. 1. – С. 3, 30.
97) Дубровин Н. Ф. История Крымской войны. – СПб. , 1900. – т. 2. – С. 35.
98) Зайончковский П.А. Военные реформы 1860 – 70-х гг. // Советская историческая энциклопедия т. 3. Вашингтон – Вячко.– М.: Государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1963. – 598 – 599 [С. 598 – 600].
99) Захарова О. Ю. Генералы своих судеб. М. С. Воронцов – генерал-губернатор Новороссийского края. // М., 1998. – С. 75.
100) Калинин Н., Земляниченко М. Романовы и Крым. „У всех нас осталась тоска по Крыму...”. // Симферополь: Бизнес-Информ, 2002.– С. 65. – 320 с.
101) Копиленко О.Л. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. // Київ: Таксон, 2001. – 362 с.
102) Короленко Б.А. Входження Криму до Російської імперії: стабілізаційні заходи російської адміністрації (1783 – середина 1784 рр.) // Культура народов Причерноморья.– 2004.– № 51, июль. – С. 104.
103) Кравець Є. Безпека економічна // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003. – С. 47.
104) Кравець Є. Державна охорона // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003. – С. 157 – 158.
105) Кравчук М.В. Правові основи будівництва національних збройних сил України в 1914 – 1993 рр. (Організація, структура, діяльність): історико-правове дослідження // Автореф. дис. докт. юр. наук. 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень. – Київ, 1998.
106) Крисаченко В.С. Історія Криму: Кримське ханство. // К.: Твім інтер, 2000. – С. 313 – 314. – 336 с.
107) Кручинин А.А. Крымскотатарские формирования в Добровольческой армии. История неудачных попыток. // М.: Военно-историческая библиотека „Военной Были”, 1999.– С. 15. – 91 c.
108) Къырымтатар халкъ йырлары / Топлагъан ве тертип эткенлер Ильяс Бахшыш, Эдем Налбандов. // Акъмесджит: “Таврия” нешрияты, 1996. – С. 306.
109) Лашков Ф.Ф. Материалы для истории второй турецкой войны 1787 – 1791 гг. (по делам, хранящимся в архиве канцелярии Таврического губернатора). // ИТУАК. – Симферополь, 1890. – № 9. – С. 89 – 90.
110) Лашков Ф.Ф. Шагин-Гирей, последний крымский хан. Исторический очерк. // Симферополь: Ред. отдел Крымского обл. полиграфиздата, 1991. – 48 с.
111) Левицька М.Б. Безпека державна // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003. – С. 47.
112) Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України // Автореф. дис. канд. юр. наук. 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень. – К., 2002. – С. 7.
113) Лопатин В.С. Новое о планах князя Г.А.Потемкина по присоединению Крыма к России // Москва – Крым: Историко-публицистический альманах. Вып. 2.– М.: Фонд развития экономических и гуманитарных связей «Москва – Крым», 2000. – C. 92. (88 – 107.).
114) Лопатин В.С. Потёмкин и Суворов. // М.: Наука, 1992. – С. 106.
115) Маркевич А. И. К столетию Отечественной войны. Таврическая губерния в связи с эпохой 1806 – 1814 годов. Исторический очерк (по архивным материалам) // ИТУАК. – Симферополь, 1913. – № 49. – С. 1 – 100.
116) Маркевич А. И. Материалы архива канцелярии Таврического губернатора, относящиеся к путешествию Екатерины ІІ в Крым в 1787 году. // ИТУАК. – Симферополь, 1891. – № 11. – С. 84 – 85.
117) Маркевич А.И. Таврическая губерния во время Крымской войны. По архивным материалам. // Сімферополь: Бизнес-Информ, 1994.– С. 14 – 17. – С. 25. – 267 с.
118) Марков Ю.Г. Структурные и функциональные схемы представления научного знания // Вестн. Моск. ун-та. Сер. философия. – 198. – № 3. – С. 22.
119) Масаев М. В. Крымскотатарские генералы (Кая-бей Балатуков и Ахмет-бей Хункалов): исторические портреты. // Доля. – 1999. – № 1(8). – С. 19 – 20.
120) Масаев М. В. Крымскотатарские формирования в войнах против наполеоновской Франции. // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1999. – № 6. – С. 156.
121) Масаев М. В. О службе татар Крыма Державе Российской. // Русский Вестник. – 1998. – № 41 – 42(383 – 384). – С. 14.
122) Масаев М. В. Таврические татарские дивизионы бешлейского войска (1784 – 1796 гг.). Документы и материалы / Государственный архив при Совете министров Автономной Республики Крым. // Симферополь: Доля, 1999. – С. 21 – 24.
123) Масаев М.В. Из истории рода Муфтий-заде // Культура народов Причерноморья.– 2001. – № 24. – С. 117.
124) Масаев М.В. Крымскотатарские генералы (Кая-бей Балатуков и Ахмет-бей Хункалов): исторические портреты // Доля. – 1999. – № 1(8). – С. 19 – 20.
125) Масаев М.В. Кримські татари у збройних силах Росії (кінець XVIII – початок ХХ ст.): Дисс… кандид. іст. наук: 07.00.01. // Сімферополь, 2002. – 209 с.
126) Масаев М.В. Кримські татари у збройних силах Росії (кінець XVIII – початок ХХ ст.) / Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата iсторичних наук. // Харків, 2003. – 18 с.
127) Миллер И.С. Тарговицкая конфедерація // Советская историческая энциклопедия. – Т. 14. – М.: Советская энциклопедия, 1973. – Ст. 118 – 119.
128) Муфтийзаде И. Очерк столетней военной службы крымских татар с 1784-1904 гг. (по архивным материалам). // Симферополь, 1905. – Ш, C. 27
129) Муфтийзаде И. Очерк военной службы крымских татар с 1783 по 1899 г. // Москва – Крым: Историко-публицистический альманах. Вып. 1. // М.: Фонд развития экономических и гуманитарных связей «Москва – Крым», 2000. – С. 232.
130) Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма: В 2 ч. // Симферополь, 1957 – Ч. ІІ. С. 7-8.
131) Петин С. Собственный его императорского величества конвой. Исторический очерк. // СПБ: Тип. А.С. Суворина, 1899. – С. 256. – 436 с.
132) Петров В. П. Из истории крымскотатарских воинских формирований в составе русской армии в конце XVIII – начале ХХ вв. // Проблемы истории Крыма: Тез. докл. науч. конф. (23 – 28 сент.) / СМ КАССР. СГУ им. М.В. Фрунзе . – С.: Ред. отдел Крым. упр. по печати, 1991. – Вып. 2. – С. 42.
133) Політологія. Підручник. Вид. 2-е. За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. // К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – С.181. – 528 с.
134) Прохоренко М.М. Система військового законодавства України./ Автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. Наук. // Харків, 2007. – С. 14.
135) Савченко І.В. Адміністративно-територіальний устрій південної України (1775 – 1822 рр.) / Автореф. дис. канд. iст. наук. 07.00.01 – історія України. // Запорiжжя, 2004. – С. 13.
136) Скакун О.Ф. Теория государства и права. // Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 703 с.
137) Скакун О.Ф. Теория государства и права. // Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2005. – 840 с.
138) Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс). // Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
139) Тимощук О., Таран П. Кримськотатарська політико-правова думка кінця XVIII – початку ХХ століття: особливості генезису та автономістські процеси еволюції. // Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004. –175с.
140) Трифанов М.А. Фельдъегерская связь России: Исторические очерки. // М.: АО „Парнас – Аэро”, 1994. – С. 5.
141) Хаваджи Д.Р. Політико-правове регулювання національної депортації з Кримської АРСР та репатріації до Автономної республіки Крим у складі України (1941 – 1996 рр.): історико-правове дослідження // Автореф. дис. канд. юр. наук. 12.00.01. - Харків, 2005. – С. 14.
142) Холод Ю.А. Загальна поліція в Україні в 1862 – 1905 рр. / Дис. на здобуття наукового ступеня канд.юр.наук 12.00.01.– Харків, 2001.– С.88.
143) Цимбалюк М. Функції правосвідомості та їх онтологічна інтерпретація // Право України. 2006. – № 11. – С. 31.
144) Шемшученко Ю. Безпека екологічна // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. // К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2003. – С. 47.
145) Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Монографія. // Харків: Консум, 2001.– С. 250. – 288 с.
146) Troyat H. Catherine the Great. // London, 1994.