Каталог / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Административное право; административный процесс
скачать файл: 
- Название:
- ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ
- ВУЗ:
- ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
- Краткое описание:
- МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ПОПОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
УДК 342.9 (477)
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ
12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Обушенко Олександр Миколайович
ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………..…3
РОЗДІЛ 1. ПУБІЛІЧНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ………………………………………………………..11
1.1. Поняття, ознаки та види публічної служби в нормах чинного законодавства України………………………………………………………...11
1.2. Нормативно-правове забезпечення публічної служби в України: сучасний стан та перспективи…………………………………………………34
1.3. Система принципів публічної служби України……………………...51
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….....58
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ЯК ПРЕДСТАВНИКА ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ……………...63
2.1. Поняття «державні службовці» в Україні як публічні службовці державних органів…………………………………………………………….63
2.2. Поняття та елементи правового статусу державного службовця….88
2.2.1. Особливі вимоги до набуття статусу державного службовця як складові правосуб’єктності …………………………………………….…...104
2.2.2. Правообмеження як конкретизація основи правового статусу статутних прав, свобод та обов’язків…………………………………….…118
2.2.3. Спеціальна деліктоздатність як складова правового статусу державного службовця……………………………………………….……...133
Висновки до розділу 2………………………………………………….…151
ВИСНОВКИ………………………………………………………….…...158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..……….165
ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення України демократичною, правовою державою вимагало перегляду отриманого як спадок від СРСР державно-владного механізму, методів і форм управління. Зрозуміло, що адміністративно-командний механізм тоталітарної держави не міг задовольнити суспільство, де людину, її життя і здоров’я, недоторканність і безпеку визнано найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення – першочерговим чинником, що визначає спрямованість державної діяльності.
Одним із пріоритетних напрямів адміністративної реформи в Україні виступає реформування державної служби. І на сьогодні воно пов’язується з необхідністю коригування стратегії проведення адміністративної реформи у зв’язку зі становленням і законодавчим оформленням в Україні публічної служби як об’єднуючої категорії для державної і служби в органах місцевого самоврядування. Зокрема, у 2005 р. вперше в законодавстві України з’являється поняття «публічна служба» в рамках Кодексу адміністративного судочинства. Якщо в УРСР державна служба була єдиним видом публічної служби, яка здійснювалася (водночас, і про її відповідність поняттю «публічна служба» стверджувати навряд чи можливо), то з проголошенням незалежності України не тільки відбувається становлення і розвиток місцевого самоврядування як різновиду публічної служби, але й поняття «державна служба» наповнюється іншим змістом через зміну принципів такої служби, правового статусу державного службовця та інших змін.
Отже, станом на сьогодні, беручи до уваги проблеми, викликані відмінностями у понятійному апараті та сферах впливу чинного Закону України «Про державну службу» вiд 16.12.1993 № 3723-XII і наступного Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, набуття чинності яким передбачене з 01.01.2014, слід визнати необхідним сформування цілісної концепції публічної служби в Україні, структурною частиною якої буде державна служба. Для цього, насамперед, необхідно сформувати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення понять «державний службовець» і «державна служба» в законодавстві Україні, виходячи зі співвідношення категорій «публічний службовець» і «державний службовець» як цілого і частини.
У сучасній науковій літературі дослідженню проблем правового регулювання статусу державного службовця як представника публічної влади та окремим пов’язаним із ними питанням присвячено праці таких науковців, як В. Б. Авер’янов, Д. Н. Бахрах, Б. К. Бегічев, Ю. П. Битяк, В. Я. Буряк, А. В. Дьомін, В. В. Єрьоменко, І.В. Зозуля, С. А. Іванов, М. І. Іншин, З. Я. Козак, А. П Коренєв, І. Я. Кисельов, О.М. Кл.єв, А.М. Куліш, Н. І. Матузов, В. Я. Малиновський, О.М. Музичук, О.М. Обушенко, Д. М. Овсянко, I. M. Пахомов, В. Олуйко, В. Саєнко, О. Ф. Скакун, М. В. Синявіна, Ю. М. Старілов, В. Я. Тацій, С. Д. Хазанов, О.П. Угровецький, Н. Янюк та ін. Але питання щодо правового регулювання статусу державного службовця залишається відкритим, оскільки адміністративне законодавство не встигає за розвитком адміністративної реформи у країні й потребує подальших досліджень.
Зазначене обумовлює актуальність обраної теми й необхідність проведення наукових досліджень з проблем правового регулювання статусу державного службовця як представника публічної влади в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (затвердженої наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, додаток 10, пп. 6, 18, 22), а також з урахуванням п/п. 10.10 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010–2014 роки та відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ ДДУВС.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність, зміст і значення інституту державної служби і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового статусу державного службовця як представника публічної влади в Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
визначити поняття, ознаки та види публічної служби в нормах чинного законодавства України;
встановити сучасний стан та сформувати перспективи розвитку нормативно-правового забезпечення публічної служби в Україні;
визначити поняття принципів публічної служби України, встановити їх систему;
встановити обсяг поняття «державні службовці» в Україні як публічних службовців державних органів;
визначити поняття та елементи правового статусу державного службовця;
проаналізувати особливі вимоги до набуття статусу державного службовця як складові правосуб’єктності;
проаналізувати доцільність правообмежень як конкретизації основи правового статусу - статутних прав, свобод і обов’язків державного службовця;
встановити юридичний зміст спеціальної деліктоздатності як наслідок правового статусу державного службовця;
сформувати шляхи вдосконалення правового регулювання статусу державних службовців в Україні в контексті становлення публічної служби.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері здійснення державної влади.
Предметом дослідження є правовий статус державного службовця в умовах становлення публічної служби в Україні.
Методи дослідження. За методологічну основу дослідження було взято системний підхід до державної служби в Україні як особливого виду суспільно корисної діяльності, який дозволив дослідити цей об'єкт як цілісну множину елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними при визначенні державної служби складовою системи публічної служби в Україні (підрозділ 1.1).
Спеціально-юридичний метод було застосовано під час опису таких явищ державно-правової дійсності, як служба в Україні, публічна служба (підрозділ 1.1), державна служба (підрозділ 2.1), правовий статус (підрозділ 2.2), правосуб’єктність (підрозділ 2.2.1), повноваження (підрозділ 2.2.2), деліктоздатність (підрозділ 2.2.3). За допомогою спеціально-юридичного методу також здійснено юридичну оцінку сучасного стану правового регулювання публічної служби в Україні, виявлено тенденції й закономірності становлення цього інституту (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). У поєднанні з логіко-семантичним методом, засобами формальної логіки застосування спеціально-юридичного методу дозволило вдосконалити такі юридичні терміни, як «правовий статус державного службовця» (підрозділ 2.2), «спеціальна правосуб’єктність» (підрозділ 2.2.1), визначити перспективний обсяг понять «державна служба в Україні» (підрозділ 2.1), «публічна служба в Україні» (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий і метод структурного аналізу було застосовано для виявлення відмінностей між поняттями «державна служба», «державний службовець», «посада державної служби» відповідно до норм чинного Закону України «Про державну службу» вiд 16.12.1993 № 3723-XII і нового Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, що має набути чинності з 01.01.2014. Для визначення існуючих концепцій щодо обсягу понять «публічна служба», «державна служба», «правовий статус», їх обґрунтованості та розробки пропозицій щодо вдосконалення (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2 ) було використано групування, порівняльно-правовий аналіз, структурно-логічний метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблеми правового регулювання державної служби в Україні як одного зі структурних елементів публічної служби та сформулювати авторське бачення шляхів їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- розроблено концепцію державної служби як різновиду публічної служби в Україні. Зокрема, в даному аспекті державну службу запропоновано визначати як опосередковане здійснення державної влади Українським народом задля задоволення публічних інтересів через діяльність службовців щодо забезпечення реалізації державної політики та надання адміністративних послуг на посадах державної служби в державних органах на постійній професійній відплатній основі за рахунок коштів державного бюджету на підставі адміністративно-правового акта призначення на посаду.
- публічну службу в Україні запропоновано визначати як опосередковану реалізацію публічної влади Українським народом задля забезпечення публічних інтересів через діяльність службовців на постійній професійній відплатній основі за рахунок бюджетних коштів на посадах публічної служби в органах держави, органах місцевого самоврядування на підставі адміністративно-правового акта призначення;
- запропоновано принципи публічної служби визначити як базові нормативні положення, які виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій публічної служби в Україні, межі та зміст повноважень публічних службовців. У рамках узагальнюючого нормативно-правового акта у сфері державної служби запропоновано присвятити окрему статтю (або пункт чи інший структурний елемент) принципам публічної служби принаймні з трьох структурних частин: конституційні засади публічної служби, організаційні засади, функціональні засади;
вдосконалено:
- поняття публічної влади як належної народу України влади, яку відповідно до ст. 5 Конституції України можна реалізувати безпосередньо та опосередковано;
- поняття «публічні інтереси» як суспільно значущі, однакові для більшості громадян України інтереси, на задоволення яких повинна бути спрямована діяльність службовців задля визнання таких публічними;
дістали подальшого розвитку:
- положення на підтримку концепції двох структурних складових публічної служби в Україні як державної та муніципальної з обґрунтуванням необхідності розмежування політичних посад і посад публічної служби;
- концепція визнання елементами правового статусу державного службовця наступних: 1) правосуб’єктність (на сьогодні це спеціальна трудова правосуб’єктність через комплексність правового регулювання державної служби в Україні нормами адміністративного і трудового права); 2) статутні права, свободи та обов’язки державних службовців (включаючи специфіку статутних прав, свобод і обов’язків загального правового статусу людини і громадянина України, визначену нормами адміністративного права); 3) відповідальність як наслідок порушення, невиконання чи неналежного виконання статутних обов’язків.
- концепція поділу державної служби на цивільну і мілітаризовану як вихідна для формування концепції структури законодавства у сфері публічної служби;
- концепція публічно-правового регулювання державної служби в Україні як умова публічно-правого регулювання публічної служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в результаті проведеного дослідження висновки, рекомендації та пропозиції можуть використовуватися:
- у правотворчій діяльності для коригування стратегії здійснення адміністративної реформи в Україні, вдосконалення законодавства у сфері державної служби, для розробки і прийняття нормативно-правових актів з питань правового регулювання організації та функціонування публічної служби в Україні;
- у правозастосуванні результати дослідження можуть слугувати теоретичною базою для вирішення проблем сфери дії чинного закону України «Про державну службу» вiд 16.12.1993 № 3723-XII.
- у науково-дослідницькій роботі, навчальному процесі в рамках викладення курсу «Адміністративне право України», «Судові та правоохоронні органи», «Управління в органах внутрішніх справ України» та інших як основа для вдосконалення навчальних планів, програм; посібників, підручників, академічних курсів та інших навчальних і довідникових видань; підготовки доповідей, рефератів, курсових, дипломних, магістерських робіт тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Юридична наука та правоохоронна діяльність» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.) та «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2008 р.).
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено у п’ятьох статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ДАК України як фахові з юридичних наук, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінку. Список використаних джерел складається із 160 найменувань і займає 17 сторінок.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
В рамках дисертаційного дослідження правове регулювання статусу державного службовця досліджено з позиції становлення публічної служби в Україні як узагальнюючого категорії для державної і служби в органах місцевого самоврядування, що включає необхідність розробки і прийняття відповідного базового законодавства при одночасному вдосконаленні чинного у сфері державної і муніципальної служби. Сформульовано ряд науково-практичних рекомендацій та пропозицій, які доцільно взяти за основу науково обґрунтованого продовження реформування апарату держави в рамках адміністративної реформи в Україні, частиною якої є реформування державної служби, яка є частиною публічної, що повинно знайти відображення у законодавстві. Серед них наступні:
1. На сьогодні у системі служби в Україні остаточно виокремлено публічну службу з розкриттям змісту відповідного поняття в рамках п.15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліками вказаного положення Кодексу є перерахування категорій службовців, навіть, за умови невичерпності наведеного переліку; поєднання з точки зору теорії адміністративного права різних види службовців: політичні діячів і державних службовців; відсутність ознак, які б виділяли публічну службу серед інших видів служби в державі і могли б бути використанні задля віднесення певних видів службовців до публічних. Отже, визначення публічної служби потребує вдосконалення.
2. Публічною владою визначена належна народу України влада, яку відповідно ст. 5 Конституції України можливо реалізувати безпосередньо та опосередковано. Чітке визначення опосередкованих форм реалізації влади в Україні через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, з уточненням щодо охоплення змістом поняття «державна служба» суспільно-корисної діяльності на посадах в інших органах держави, що знаходяться поза межами конституційного поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, але здійснюють владні повноваження, дає можливість визначити такі складові публічної служби як державна і служба в органах місцевого самоврядування, що здійснюються публічне управління.
3. До правових принципів публічної служби, які доцільно закріпити в рамках базового закону у сфері публічної служби, віднесено конституційні принципи, деякі з загальних принципів державного управління з їх конкретизацією до цього виду служби в Україні, принципи організації та здійснення публічної служби. До конституційних принципів, які доцільно закріпити в рамках узагальненого нормативно-правового акту сфері публічної служби віднесено принципи: найвищої соціальна цінність людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки; відповідальності держави перед людиною; здійснення влади народом; поділу влади при її єдності; гарантування здійснення місцевого самоврядування; верховенства права; державної української мови; політичної, ідеологічної та економічної багатоманітності; дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування лише на підставі і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рівність громадян у конституційних правах та перед законом.
4. Щодо переліку принципів організації публічної служби, то єдиними визначено наступні: розмежування політичних посад і посад публічної служби; призначення за результатами виборів на політичні посади; прозорості процедури конкурсу і єдності вимог прийняття на публічну службу; позапартійності публічної служби; самостійності і незалежності службовців різновидів публічної служби; децентралізації та деконцентрації публічної влади; принцип прозорості процедури конкурсу і єдності вимог прийняття на публічну службу; принцип системності підготовки й перепідготовки професійних кадрів; стабільності (постійної основи) у здійсненні публічної служби; принцип субординації, підпорядкованості, ієрархії; принцип спеціалізації складових служб при сумісності, концентрації та комбінуванні управлінських функцій елементів системи публічної служби.
5. До принципів функціонування публічної служби віднесено принципи: відкритості послуг і доступності несекретної інформації; безперервної діяльності; контролю (внутрішнього і зовнішнього); правової захищеності публічних службовців; мотивації, стимулювання та заохочення службовців.
6. Підтримано пропозицію щодо необхідності розробки і прийняття узагальнюючого акту у сфері публічної служби з акцентуванням уваги на доцільності вдосконалення законодавства у сфері державної служби, в тому числі стосовно формування однозначної дефініції «державний службовець» з урахуванням необхідного зв’язку: всі державні службовці є публічними службовцями. Окремо зауважено, що проблема даної дефініції не тільки не вирішується, але і поглиблюється у Законі України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-V. Зокрема, виключення зі сфері дії ряду категорій службовців (перелік яких надається у ч. 2 ст. 2 вказаного Закону) ставить під сумнів віднесення таких службовців до категорії державних, що в подальшому прямо вплине на відсутність у перерахованих категорій службовців статусу публічних, виходячи з правила, що всі державні службовці (частина) є публічними службовцями (ціле).
7. Назву чинного і Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-V запропоновано змінити на «Про державну службу в органах виконавчої влади». Також запропоновано змінити визначення термінів «державна служба», «державний службовець», «посада державної служби» з конкретизацією даних визначень стосовно запропонованої сфери дії закону. Тоді цілком справедливим буде спрямованість регуляторних властивостей цих законів на систему органів виконавчої влади, а також на апарати органів всіх гілок влади через доцільність встановлення єдиних правил правового регулювання для вказаних категорій службовців.
8. Перелік посад державної служби запропоновано закріпити в якості окремого нормативно-правового акту. Тоді можливим буде зміна поняття посади державної служби в рамках узагальнюючого акту у сфері публічної служби. Зокрема, доцільно буде закріпити ознаку визначення певної посади посадою публічною служби у разі її наявності в даному переліку, що значно спростить поняття, а, отже, і його застосування.
9. Правовий статус державного службовця являє собою спеціальний правовий статус індивідуального суб’єкта права. Зміст цього статусу обумовлюється тією посадою державної служби, на яку претендує громадянин України. Елементами правового статус державного службовця в Україні слід визначати 1) правосуб’єктність (на сьогодні це спеціальна трудова правосуб’єктність через комплексність правового регулювання державної служби в Україні нормами адміністративного і трудового права); 2) статутні права, свободи та обов’язки державних службовців (включаючи специфіку статутних прав, свобод та обов’язків загального правового статусу людини і громадянина України, визначену нормами адміністративного права); 3) відповідальність як наслідок порушення, невиконання чи неналежного виконання статутних обов’язків. Запропоновані для визначення елементи повинні бути обов’язково врегульовані нормами узагальнюючого акту у сфері публічної служби в рамках розділу, що може мати назву «Правовий статус публічного службовця».
10. Складовими адміністративно-правової правосуб’єктності всіх кандидатів на посади публічної служби в Україні з виділенням двох груп запропоновано визначити: 1) критерії наявності права на публічну службу (приналежність до громадянства України; досягнення як найменше 18 років; вільне володіння державною мовою; проживання як найменше протягом трьох останніх років в Україні; 2) критерії неможливості реалізації права на державну службу (визнання особи за рішенням суду недієздатною або дієздатність якої обмежена; особа має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; відповідно до вироку суду особа позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади; особа піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; має громадянство іншої держави).
11. При виділенні вимог, які запропоновано визначити складовими адміністративно-правової правосуб’єктності всіх кандидатів на посади публічної служби в Україні, зауважено про обов’язковість (до рівня професійної компетентності особи, напрямку підготовки (спеціальність) та можливість (до інших якостей кандидатів, як фізична підготовка, стан здоров’я тощо) визначення інших, окрім єдиних для кандидатів на посади публічно служби в Україні, вимог, позначених як «спеціальні вимоги». З позиції структури законодавства це означає, що в рамках узагальнюючого нормативно-правового акту у сфері публічної служби слід визначити єдині для набуття статусу публічного службовця вимоги без конкретизації таких вимог стосовно окремих видів публічної служби в Україні. Конкретизація вимог повинна відбуватися в рамках тих нормативно-правових актів, сферою дії норм яких буде регулювання окремих видів публічної служби.
12. Виходячи з таких ознак основних прав людини як невідчужуваність, рівність та загальність для всіх людей, вважаємо можливим лише встановлення особливостей реалізації основних прав людини і громадянина України як конкретизації статутних прав, свобод та обов’язків публічних службовців. На практиці це повинно означати наявність всіх основних прав людини і громадянина в якості елементів правового статусу кожного публічного службовця в Україні, включаючи державних, з визначенням особливостей реалізації тих з них, необхідність щодо особливого правового регулювання яких буде обґрунтована.
13. Визначаючи службову дисципліну публічного службовця неухильним та сумлінним виконанням ним службових обов'язків як сукупності обов'язків публічного службовця (визначити які слід в окремій статті узагальнюючого акту у сфері публічної служби), обов’язків, визначених правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування, органу влади Автономної Республіки Крим, та його посадових обов'язків, пропонуємо:
підставою для притягнення публічного службовця до дисциплінарної відповідальності визначати невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
дисциплінарним правопорушенням (проступком) публічного службовця пропонуємо визначити винне протиправне невиконання чи неналежне виконання публічним службовцем службових обов’язків;
обов’язками публічного службовця, які доцільно встановити на законодавчому рівні, вважаємо:
1) діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України;
2) додержуватися принципів державної служби та присяги;
3) з повагою ставитися до державних символів України;
4) сумлінно виконувати свої посадові обов'язки;
5) виконувати в межах посадових обов'язків рішення державних органів та/або органів влади Автономної Республіки Крим, а також накази, розпорядження та доручення керівників, надані в межах їх повноважень;
6) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
7) не розголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі інформації про громадян, що стала відома публічному службовцю у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
8) запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження державної служби;
9) додержуватися правил внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату;
10) підвищувати рівень своєї професійної компетентності;
11) декларувати майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
14. Дисциплінарна відповідальність публічного службовця накладення дисциплінарних стягнень у порядку службової підлеглості за вчинення дисциплінарного проступку винного протиправного невиконання чи неналежного виконання публічним службовцем службових обов’язків. При наданні визначення дисциплінарного проступку вважаємо за доцільне окремо зазначити, що дисциплінарна відповідальність за правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної чи адміністративної відповідальності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Современная судебная реформа в РФ: Учебное пособие / Авторский коллектив Allpravo.Ru. – 2007: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.allpravo.ru/library/doc117p0/instrum5961/item5963.html
2. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 3т. / В. Даль – М.: Русский язык, 1991. – Т. 3 – 453 с.
3. Большая советская энциклопедия : В 30 т. – 3-е изд. – М.: Изд-во «Советская энциклопедия». – Т. 22. – 1975. – 627 с.
4. Пахомов I. M. Радянське адміністративне право. Загальна частина. / I. M. Пахомов. − Видавництво Львівського університету. 1962. 295 с.
5. Коренев А.П. Административное право России: Учебник .Часть I. /А.П Коренев . - M.: МЮИ МВД России, изд-во «Щит-М». - 1999. – 280 с.
6. Бахрах Д.Н., Хазанов С.Д., Демин А.В. Административное право России: Учебник. / Д.Н. Бахрах, С.Д.Хазанов, А.В.Демин . – М.: Норма – Инфра-М, 2002. – 623 с.
7. Бахрах Д.Н Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы/ Д.Н Бахрах // Государство и право. – 1996. – №12. – С.10-18.
8. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах.. Москва −Издательство БЕК, 1999. 368 с.
9. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс / Ю.А. Тихомиров .- М.: 2001. - 652 с.
10. Верховна Рада України Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/280/97-вр
11. Курс общего административного права. В 3 т. Т. I: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты / Ю. Н. Старилов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
12. Янюк Н. Актуальні проблеми формування публічної служби в Україні / Н.Янюк // Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2010. Вип. 51. С. 162-167.
13. Верховна Рада України; Конституція України від 28 червня 1996 року.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/constitution.html .
14. Цвік М.В.Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін., За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф.., акад. АПрН України О.В. Петришина .– Харків: Право, 2009. – 584 с.
15. Синявіна М.В. Публічне управління та публічна служба як результат демократизації державного управління / М.В. Синявіна // Публічне управління: теорія і практика. - 2011. -№ 3 (7). - С. 48–53
16. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. / В.Я. Малиновський. − Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. − 558 с.
17. Іншин М.І. Види державної служби / М.І. Іншин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.129-135.
18. Тацій В.Я. Роль і місце прокуратури в системі правоохоронних органів в Україні / В.Я. Тацій // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. – К., 1996. С. 20- 22
19. Тацій В., Грошовий Ю. Прокуратура в системі поділу влади/ В.Тацій // Вісник Академії правових наук України. № 1–Харків, 1999. – С.61-63.
20. Бедний О. І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Бедний Олег Ігорович ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2003. — 19 с. — Бібліогр. : с. 15–16.
21. Елистратов А.И. Основные начала административного права. (Изд-во второе)/ А.И. Елистратов . – М., 1917. – 295 с.
22. Верховна Рада України; Кодекс адміністративного судочинства України, Закон вiд 06.07.2005 № 2747-IV.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15
23. Авер’янов В., Андрійко О. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Юридичний журнал. № 8(38). – 2005. – С. 53–55.
24. Олуйко В. Зарубіжний досвід організації державної служби / В.Олуйко, В.Саєнко // Вісник державної служби України. 2004. № 3. С. 34–39.
25. Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В.Б. Авер'янова. — К.: Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. — 668 с.
26. Коркунов Н. М. Русское государственное право – 2-е изд. – СПб. : Тип. М.М. Стасюлевича, 1893/ Н.М. Коркунов. – Т. 1 : Введение и общая часть. – СПб. : Тип. М.М. Стасюлевича, 1893. – 414 с.
27. Верховна Рада України; Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14
28. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник. В 2 т. Т. 2. Изд. 2-е, с изм. и доп. / Под ред. В.А. Козбаненко. – М: «Статут», 2002. – 592 с.
29. Котюк І.І. Основи публічного права України / І.І. Котюк. – К.: Логос, 1998.– 160 с.
30. . Додонов Е.Н., Каминская Е.В., Румянцев О.Г. Словарь гражданского права / Под общ. Ред. В.В. Залесского.– М.: ИНФРА-М, 1997. – 304 с.
31. Кряжков А. В. Публичный интерес: понятие, виды и защита/ А.В. Кряжков // Гос. и право.– 1999.- № 10.– С. 91-99.
32. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права./ Г.Ф. Шершеневич . 7-е издание.– СПб, 1909. – 818 с.
33. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов./ Д.В. Дождев .– М.: Издат. Группа ИНФРА-М, 1996.– 704 с.
34. Тихомиров Ю. А. Публичное право: Учебник для юрид. факультетов и вузов./ Ю. А. Тихомиров .– М.: БЕК, 1995.– 484 с.
35. Friedrich Karl von Savigny, Otto Ludwig Heuser System des heutigen Romischen Rechts / Friedrich Karl von Savigny, Otto Ludwig Heuser. Bd. II. Berlin: Veit und comp. 1840. 516р.
36. Державне управління в Україні. (Навч. пос.) / За заг. ред. д-ра юр. наук, проф. Авер’янова В.Б.– К., 1999. – 266 с.
37. Гукасян Р. Е. Личные интересы в механизме правового регулирования // Защита личных и общественных интересов в гражданском судопроизводстве / Р. Е. Гукасян. Калинин, 1985. – 177 с.
38. Кожевников С.Н. Социально-правовая активность личности / С.Н. Кожевников // Советское государство и право. 1980. № 9. С. 20-27
39. Г.В. Плеханов Избранные философские произведения в пяти томах / Плеханов Г. В. Т.ІІ (в защиту диалектического и исторического материализма, против ревизионизма). М.: Госполитиздат, 1956. — 828 с.
40. Юридична енциклопедія: В 6 г. / Редкол.: С. Шемшученко (голова редкол.) та ін – К: Укр. енцикл. 2003. – Т. 5: П-С. –736 с.
41. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. Избр. соч. / Иеремии Бентама. Т. 1. Введение в основания нравственности и законодательства. Основные начала гражданского кодекса. Основные начала уголовного кодекса. Пер. А.Н. Пыпина и А.Н.Неведомского, предисл. Ю.Г.Жуковского. СПб., 1867.
42. Здравомыслов А. Г. Проблема интереса в социологической теории./ А. Г. Здравомыслов .– Л., 1964. – 74 с.
43. Ленин В. И. Как В. Засулич убивает ликвидаторство // Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – М.: Издательство политической литературы, 1973. – Т. 24. – С. 36.
44. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник / О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
45. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. Монографія / Л.Я. Гинцбург . – М.: Наука, 1977. – 312 с.
46. Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. Пер. з англ. / Дж. Г.Себайн, Т. Л. Торсон. К.: Основи, 1997.- 838 с.2
47. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. Монография / А.В. Петришин .– Харьков: Факт, 1998. – 168 с.
48. Верховна Рада України; Текст Проекту Закону «Про державну службу» № 8306 від 25.03.2011 до другого читання (01.11.2011).: [Електронний ресурс] Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39999.
49. Антонюк В.Б. Державна служба: проблеми функціонування в Україні та досвід зарубіжних країн (порівняльний аналіз) / В.Б. Антонюк // Юриспруденція. Теорія і практика. № 11 (37). – 2007. – С. 7-14
50. Оболонский А.В. Єволюция государственной службы в Великобритании / А.В. Оболонский // Государство и право. 1996. № 6. С. 121-130.
51. Коваль Л.В. Адміністративне право України / Л.В.Коваль.– Київ: Вентурі, 1998. – 208 с.
52. Авраменко Л.В, Теорія держави та права: навчальний посібник / Л.В. Авраменко. Х.: Видавець СПД Вапнарчук Н.М.. 2004 228 с.
53. Карпа М. Принципи здійснення публічної служби / М.Карпа // Науковий вісник «Демократичне самоврядування». 2011. Вип. 6: [Електронний ресурс]. Режим доступу. http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_6/fail/karpa.pdf.
54. Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: конституційно-правові проблеми організації та функціонування: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / О. В. Батанов ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2011. 34 с.
55. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник Вид. друге, перероб. і доп. / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. — Одеса: Юридична література, 2002. — 312 с
56. – Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова.— X.: «Одиссей», 2004.— 880 с.
57. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и ... общества. Сущность и принципы / Л.С. Явич. М.: Юрид. лит. 1978. 224 c.
58. Ведяхин В.М., Ведяхина К.В. Понятие и классификация принципов права / В.М. Ведяхин, К.В. Ведяхина // Право и политика. № 4. 2002. С. 19-28
59. Єрьоменко В.В. Поняття принципів трудового права та їх застосування / В.В. Єрьоменко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). 2009 г. № 2. – С. 163-176.
60. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. / Д.Галлиган, В.В. Полянский, Ю.Н. Старилов – М.: Юристъ, 2002. – 410 с.
61. Верховна Рада України, Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17/print1330851930859049.
62. Гончарук Н.Т. Концептуальні засади здійснення реформи публічної адміністрації в Україні / Н.Т. Гончарук // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Управління»: Збірник наукових праць. 2009. № 4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl/2009_4/4.pdf
63. Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник./ Біленчук П. Д., В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний. – К.: Атіка, 2000. – 304 с.
64. Верховна Рада України, Закон України «Про державну службу» вiд 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490.
65. Битяк Ю. П. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. Харків: Право, 2000. 520 с.
66. Армаш Н.О. Держвний політичний діяч: поняття та ознаки/ Н.О. Армаш // Держава та регіони. Серія: Право. 2010 р. № 1. С. 117-120: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2010_1/files/LA110_19.pdf
67. Верховна Рада України; Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 № 1506-VI.: [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1506-17.
68. Верховна Рада України; «Проект Закону про державну службу» від 25.03.2011 №8306: [Електронний ресурс] Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39999.
69. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе в Российской Федерации / В.М. Манохин // Государство и право. 1997. № 9. С. 5-11.
70. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право/ М.Д. Бойко: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2007. 384 с.
71. Авер'янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог/ В Авер'янов // Право України. 2003. № 9. С. 24-30
72. Манохин В.М. Советская государственная служба / В.М. Манохин. – М.: Юрид. лит. 1966. – 196 с.
73. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник./ Ю.М. Козлов. – М.: Юристъ, 1999.–320с.
74. Лазарев, Б. М. Государственная служба / Б. М. Лазарев. Академический правовой университет при Институте государства и права РАН. М.,1993. 16 с.
75. Петришин О.В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії. Автореф. дис...д-ра юрид.наук: 12.00.01./ О.В. Петришин . – Харків, 1999. – 35 с.
76. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби / В зб. наук. доп.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” (За заг.ред. В.Б. Авер’янова). – К., 2000. – С.6-13.
77. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник в 2 частях./ А.П. Алехин, Ю.М. Козлов. М. , 1995. - Ч.I. Сущность и основные институты административного права. 467 с.
78. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні./ В.Б. Авер’янов . – К.: Ін Юре, 1997.– 48 с– (Б-чка «Нова Конституція України»).
79. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, –1999. –736 с.
80. Петришин О.В. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №4. – С.116 – 129.
81. Президент України ;Указ «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29.05.2001р. № 345/2001: [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/345/2001.
82. Верховна Рада України; Закон України «Про Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI.: [Електронний ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17.
83. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. СВ. Кивалова.— X.: «Одиссей», 2004.— 880 с.
84. Федеральный закон от 31 июля 1995 г. N 119-ФЗ «Об основах государственной службы Российской Федерации» .: [Електронний ресурс] Режим доступа: http://www.garweb.ru/conf/president/20030313/doc_fz119.htm
85. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник / Под ред. А.П. Алехина. – М.: Зерцало-М, 2003. – 608 с.
86. Овсянко Д.М. Административное право в схемах и определениях: Учеб. пособие./ Д.М. Овсянко – М.: Юристъ, 2001. – 77 с.
87. Новиков С.А. Административное право: Конспект лекций. / С.А. Новиков– М.: "Приор-издат", 2003. - 128 с.
88. Пахомов І. М. Адміністративноправові питання державної служби в СРСР./ І. М. Пахомов – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
89. Верховна Рада України; Закон України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2790-12
90. Постанова «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» вiд 13.10.1995 № 379/95-ВР − Відомості Верховної Ради України вiд 12.09.1995 - 1995 р., № 37
91. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Битяк Юрій Прокопович; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2006. 419 арк. арк. 380-419.
92. Коваленко В.Л. Типи та види державної служби: новий підхід до класифікації / В зб. наук. допов.: “Наукові засади реформування державної служби в Україні” ( За заг. ред. В.Б.Авер’янова). – К., 2000. – С.22-26.
93. Оболенський О., Присенко М., Гриненко В., Мельниченко О. Концептуальні основи формування професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців // Вісник державної служби України. – Київ., 1998. – №2. – С.81-87.
94. Теория государства и права: Учебник / Под. ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько М.:Юристъ. 2004. 512 с.
95. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05/ О.М. Ярошенко . Нац. юрид. акад. – Х.,1999. – 18с.
96. Верховна Рада України; Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.
97. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2000. – 771 с.
98. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. – Ленинград: Из-во Ленинградского Ун-та. –1959. – 88 с.
99. Трудове право України: Академічний курс. Підручник для студентів вищ. навч. закл. / [П. Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З. Я. Козак та ін.]; За ред. П. Д. Пилипенка. – 3-тє видання, перероб. і доп. К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 536с.
100. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич.− М., Госюриздат. 1962. 211 с.
101. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев М.: Юрид. лит., 1972. 248 c.
102. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. / С.С. Алексеев Свердловск. 1972. Т. 1. 396 с.
103. Іншин М.І. Поняття та елементи статусу державного службовця органів внутрішніх справ / М.І. Іншин // Форум права. -2006. -№ 1. –С.45-50 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-1/06imiovc.pdf
104. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. М.: Изд-во НОРМА, 1996. 520 с.
105. Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
106. Петришин А.В. Статус должностного лица: природа, стуктура, специализация./ А.В. Петришин – К.: УМК ВО, 1990. – 74 с.
107. Горницький А.А. Проблемы юридической ответственности должностных лиц в государстенном управлении: Автореф.дис…д-ра.юрид. наук: 12.00.02./ А.А. Горницький – К., 1992. – 33 с.
108. Прилипко С.М., Ярошенко О. М. Трудове право України: Підручник./ С.М.Прилипко, О. М. Ярошенко– Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. – 664 с.
109. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству./ И.С. Самощенко , М.Х. Фарукшин – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
110. Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посібник./ О. Ю. Оболенський − К.: КНЕУ, 2003. −344 с.
111. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы./ В.Н. Протасов − М.: Новый Юрист, 1999. −240с. (Серия «Подготовка к экзамену»)
112. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. / Р.О. Халфина– М: Юридическая литература, 1974. 345 с.
113. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Ученик. / А.Ф. Ноздрачев– М.: Статут, 1999. – 591 с.
114. Манохин В.М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. / В.М.Манохин– М., Юристь, 1997. – 296 с.
115. Старилов Ю.Н. Служебное право. Учебник./ Ю.Н. Старилов– М.: Изд-во БЕК, 1996. – 693 с.
116. Розенфельд В.Г., Старилов Ю.Н. К вопросу о понятии и правовом статусе должностного лица./ В.Г. Розенфельд, Ю.Н. Старилов // Правовая наука и реформа юридического образования. — Воронеж: Изд-во ВГУ, 1995. – Вып.1. – С. 84 - 86.
117. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ. Навч.посібн. / Ю.П. Битяк – К.: УМК ВО, 1990. – 64 с.
118. Охотский Е.В., Игнатов В.Г. Государственная служба: теория и организаця. Курс лекций./ Е.В.Охотский, В.Г. Игнатов– Ростов н/Дону: Изд-во “Феникс”, 1998. – 640 с.
119. Петров Г.И. Основы советского социалистического управления. / Г.И. Петров – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 180 с.
120. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право: Учебник. / В.М. Манохин , Ю.С. Адушкин , З.А. Багишаев – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
121. Державне управління: теорія і практика /За заг. ред. докт. юр. наук проф. В.Б. Авер’янова– К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
122. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. / П. М. Рабінович // Навчальний посібник. К.: Атіка. 2001. 176 с.
123. Сергиенко Л.А. Правовая регламентация управленческого труда./ Л.А. Сергиенко − М.: Наука,1984. − 141 с.
124. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. − 3-е изд., перераб. и доп. − М.: Юристъ, 2001. − 520с.
125. Рагозін М. П. Вчимося демократії. Уроки громадянської освіти. / М. П. Рагозін.– Донецьк, Видавництво «Донбас», 2000. - 150 с. http://iem.donntu.edu.ua/doc/soz/ragozin_uchim_demokr/part42.htm
126. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов./ А.Ф. Черданцев - М.: Юрайт, 2000. - 432 с.
127. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Ж. Зіллер; пер. з фр. В. Ховхун. К. : Основи, 1996. 420 с.
128. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько –X.: Право, 2008. – 240 с.
129. Верховна Рада України; Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/2235-14
130. Верховна Рада України; Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/3206-17 .
131. Цветков В.В. Руководитель в аппарате государственного учреждения:Организационно- правовые проблемы. / В.В. Цветков – К.: Наукова думка, 1988. – 344 с.
132. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы. / Ю.А.Розенбаум – М.: Наука, 1982. – 237 с.
133. Бахрах Д.Н. Общие вопросы службы в государственных и общественных организациях / Д.Н. Бахрах //В Межвуз. сб. науч. труд.: “Служба в государственных и общественных организациях”. – Свердловск: Изд-во Сверд-го юрид.ин-та, 1988. – С.4-15.
134. Верховна Рада України; Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1934-12
135. Коваленко В. Яким бути новому закону України «Про державну службу»: деякі питання теорії та практики законотворення/ В. Коваленко // Право України. 2000. № 6. С. 85-90.
136. Терещенко В. О. Соціально-економічні права людини у сфері праці як один з основних напрямків судового захисту загальних прав людини та громадянина / В. О. Терещенко // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 1018–1023 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11tvoltg.pdf.
137. Гетьманцева Н., І.Козуб Праводієздатність професійних спілок / Н.Гетьманцева, І.Козуб // Право України. 2010. № 12. С. 115-123.
138. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій / В.Ф. Годованець. — К.: МАУП, 2000. — 216 с.
139. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник / Н.Б. Болотина – К.:Вікар, 2003. – 725 с. – (Вища освіта XXI століття).
140. Чанишева Г. І. Право на об’єднання як колективне трудове право / Г. І. Чанишева // Юридический вестник,– 2000. №3. – С. 89-95.
141. ООН; Міжнародний документ «Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права» від 16.12.1966 : [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042
142. Рада Європи; Міжнародний документ «Європейська соціальна хартія (переглянута)» від 03.05.1996 № ETS N 163: [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062
143. ЄЕС; Міжнародний документ «Хартія Співтовариства про основні соціальні права трудящих» від 09.12.1989.: [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_044
144. Європейський Союз; Міжнародний документ «Хартія основних прав Європейського союзу» від 07.12.2000. : [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_524
145. ООН; Міжнародний документ «Загальна декларація прав людини» від 10.12.1948. : [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015
146. ООН; Міжнародний документ «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» від 16.12.1966. : [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043
147. Рада Європи; Міжнародний документ «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950. : [Елетронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/995_004
148. Старчук О.В. Рівність трудових прав громадян як принцип трудового права України / О.В. Старчук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. 2007. № 14. С. 58-62.
149. Порощук С.Д. Загальні основи теорії соціально – правового захисту співробітників міліції: Монографія / С.Д. Порощук – Запоріжжя: Юр. І–т МВС України, 2001 – 134 с.
150. Штих Т.В. Право на страйк та його обмеження відносно суддів / Т.В. Штих // Південноукраїнський правничий часопис. 2010. № 1. С. 129-131.
151. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук ,О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко [та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К.: Юрінком інтер, 2010. 384 с.
152. Субъекты гражданского права / Ответственный редактор доктор юридических наук, профессор Т. Е. Абова. . Москва, Институт государства и права РАН. 2000.: [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z643_page_4.html.
153. Бедний О. І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. О., 2002. 175арк. Бібліогр.: арк. 158-175.
154. Верховна Рада України ; Закон «Кримінальний кодекс України» від 05.04.2001 № 2341-III.: [Электронный ресурс]. Режим доступа: zakon.rada.gov.ua/go/2341-14 -
155. Верховна Рада УРСР; Закон «Кодекс України про адміністративні правопорушення» від 07.12.1984 № 8073-X.: [Электронный ресурс]. Режим доступа: zakon.rada.gov.ua/go/80731-10 -
156. Головдержслужба України; Наказ «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» від 04.08.2010 № 214.: [Электронный ресурс]. Режим доступа. zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1089-10 -
157. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации. / Д. Овсянко – М.: Юристъ, 1996. – 207 с.
158. Верховна Рада УРСР; Закон «Кодекс законів про працю України» від 10.12.1971 № 322-VIII. .: [Электронный ресурс]. Режим доступа. zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 -
159. Ответственность в управлении. / (Отв. ред. А.Е. Лунев, Б.М. Лазарев). – М.: Наука, 1985. – 304 с.
160. Лазарев Б.
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн