ПРИНЦИП НАРОДОВЛАДДЯ І ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПЦІЯ І ЮРИДИЧНА ПРИРОДА НАРОДОВЛАДДЯ …………………………10

1.1. Співвідношення народовладдя і демократії ……………………………………….10
1.1.1. Народовладдя як принцип демократичної системи………………………………12
1.1.2. Народовладдя як сутність демократичної держави……………………………….25
1.2. Політико-правовий аналіз вчення про народ……………………………………...37
1.2.1. Громадянський аспект категорії “народ”…………………………………….……38
1.2.2. Національний аспект категорії “народ”…………………………………………...44
Висновки до розділу 1 …………………………………………………….………………58

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ І ФОРМА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДОВЛАДДЯ …………………………………..60

2.1. Влада, та її легітимація народом ……………...……………………………………...60
2.1.1. Генеза розуміння, поняття та структура влади……………………………………..60
2.1.2. Співвідношення народу та влади …………………………………………………..74
2.1.3. Легітимація влади народом …………………………………………………...…….80
2.2. Форми здійснення народовладдя………………………………………………......…92
2.2.1. Безпосередня форма здійснення народовладдя…………………………………….93
2.2.1.1. Вибори як безпосередня форма здійснення народовладдя……………………...100
2.1.1.2. Референдум як безпосередня форма здійснення народовладдя………………....114
2.1.1.3.Народні обговорення як безпосередня форма здійснення
народовладдя…………………………………………….………………………………..122
2.2.2. Представницька форма здійснення народовладдя ……………………………….124
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….………………..133

РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДОВЛАДДЯ В УКРАЇНІ…………………..……..136

3.1. Основні напрямки реалізації народовладдя в Україні ………………………..……136
3.1.1. Установча функція народовладдя………………………………………………....139
3.1.2. Уповноважуюча функція народовладдя………………………………………..…147
3.1.3. Державно-організуюча функція народовладдя…………………………………...154
3.1.4. Контрольна функція народовладдя…………………………………………….….156
3.2. Шляхи удосконалення здійснення народовладдя в Україні…………………...…...165
3.2.1. Удосконалення безпосередньої форми здійснення народовладдя……….………166
3.2.2. Удосконалення представницької форми здійснення народовладдя…………...…173
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...……….178
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………………...180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………..……………………………182

ВСТУП
Актуальність теми. Здобуття державної незалежності та переборення наслідків тоталітаризму поставили перед відновленою українською державою завдання власного відтворення та розвитку на вихідних ідеях гуманізму, права та демократії. Серед основоположних засад існування української демократичної державності чільне місце посідає принцип народовладдя.
Ствердження принципу народовладдя в державно-правовій практиці неможливе без всебічного наукового осмислення цього явища. Водночас, переважна більшість фахових робіт присвячена спеціальним проблемам функціонування механізму народовладдя, тоді як загальнотеоретичні питання й досі лишаються маловивченими. Особливо це стосується дослідження первинного владного суб’єкта – народу, самого народовладдя, вирішення низки пов’язаних з їх існуванням теоретичних та прикладних проблем.
Відсутність в Україні комплексних досліджень народовладдя з позицій теорії держави і права унеможливлює теоретичне осмислення сутності демократичної держави, а внаслідок цього, - і якісне вдосконалення інститутів здійснення влади народу в практичній площині. Створення наукової моделі народовладдя зумовлює потребу високого рівня узагальнення. Потенціал теорії держави і права, як науки про загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування та розвитку державно-правових явищ, дозволяє на відповідному методологічному рівні здійснити поступ до розв’язання цього завдання.
Окрім цього, актуальність дослідження в умовах України визначається стратегічною перспективою розвитку – вступом до Європейського Союзу. 8 лютого 2001 року Президентом України був проголошений конкретний термін до якого Україна має виконати всі вимоги для приєднання до Європейського Союзу – 2011 рік. Політична і правова інтеграція до Євросоюзу, як зазначається у Концепції реформування політичної системи України, “може бути досягнута лише у результаті набуття українським суспільством цивілізаційних якісних характеристик”, що неможливо без ствердження інститутів народовладдя як політичних реалій.
Саме ці обставини визначають актуальність обраної теми дисертації, її науково-практичну важливість для розвитку демократії в нашій державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів в правовій соціальній державі України” № 0186.0.070866.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання специфічними засобами теорії держави і права висновків щодо поняття, юридичної природи, становлення та розвитку народовладдя; заповнення прогалин в науці теорії держави і права з цього питання; обґрунтування необхідності вдосконалення існуючих форм народовладдя; вирішення низки теоретичних та практичних проблем їх реалізації.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні ставляться та вирішуються такі наукові задачі:
- аналіз та узагальнення досліджень за проблематикою дисертації, їх критичне осмислення з позицій сучасного розвитку юридичної науки;
- визначення поняття народу, його юридичної природи та специфіки;
- дослідження соціального феномену влади, зокрема народної, її загальних ознак як в цілому, так і відносно демократичної системи;
- визначення поняття та ознак народовладдя як сутності демократичної держави у порівнянні з формою та явищем;
- визначення поняття легітимації влади народом та дослідження її місця в механізмі здійснення народовладдя;
- аналіз форм здійснення народовладдя, надання правової характеристики їх структури та змісту; - -
- визначення та класифікація функцій народовладдя, аналіз їх змісту;
- дослідження основних практичних проблем здійснення народовладдя та розробка пропозицій щодо їх вирішення.
Об’єктом дослідження є принцип народовладдя і його реалізація в Україні.
Предметом дослідження є загальнотеоретичні проблеми, що виникають у процесі становлення, розвитку та функціонування народовладдя, а також шляхи їх розв’язання.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів використовується широкий комплекс методів дослідження. Методологічною основою дисертації виступає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати явище народовладдя у його розвитку, взаємодії та взаємозв’язку з іншими явищами.
Із спеціальних методів наукового дослідження застосовано: порівняльний – при дослідженні генези політико-правових ідей про народ, владу, а також при порівнянні вітчизняної, зарубіжної та міжнародної теорії і практики в царині народовладдя; формально-логічний та формально-догматичний – під час аналізу наукових джерел, законодавства, практики Конституційного суду України; системно-структурний та функціональний – для визначення системного характеру народовладдя, висвітлення його форм та аналізу функцій; соціологічний – при визначенні умов і чинників, що впливають на здійснення народовладдя.
Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження. Теоретико-концептуальні засади дисертаційного дослідження ґрунтуються на працях і висновках українських та іноземних вчених різних історичних періодів у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права України та зарубіжних країн, представників інших галузей науки: С.С.Алексєєва, А.О.Безуглова, М.Вебера, Г.Гегеля, М.Гроха, Р.Даля, Ю.А.Дмитрієва, П.Б.Євграфова, Ю.Є.Єрьоміна, А.П.Зайця, І.О.Ільїна, В.Т.Кабишева, Д.А.Керімова, В.Кірова, О.І.Ковлєра, М.І.Козюбри, Д.Кола, В.Ф.Котока, В.В.Копейчикова, Л.С.Мамута, Ж.Марітена, Р.Міхельса, Ш.Л.Монтеск’є, О.Г.Мурашина, В.С.Нерсесянца, Х.Ортеги-і-Гасета, О.В.Петришина, В.С.Петрова, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.В.Речицького, Д.Сарторі, В.Старосольського, І.А.Старостиної, В.Я.Тація, В.Д.Ткаченка, Ю.М.Тодики, М.Фуко, Ю.Хабермаса, М.В.Цвіка, Е.М.Черніловського, В.Є.Чиркіна, Б.М.Чичерина, В.М.Шаповала, В.Д. Яворського, К.Ясперса, О.О.Ященка та інших.
Емпіричною основою дослідження є міжнародно-правові акти, вітчизняне та зарубіжне законодавство, проекти нормативно-правових актів, практика Конституційного Суду України, довідкова література, аналітичні та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обгрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, до яких належать:
- уперше з позицій сучасного рівня юридичної науки визначено поняття народовладдя як сутності держави, що характеризується належністю та здійсненням влади народом відносно себе та у власних інтересах у правовій, демократичній формі на засадах гарантування та втілення прав і свобод людини;
- дістало подальший розвиток вчення про те, що народовладдя виступає принципом демократичної державності, а відтак системотворчою, сутнісною ознакою демократії, де інші ознаки є умовами, які об’єктивують, формалізують та обслуговують народовладдя;
- удосконалено знання про взаємозв’язок народовладдя, демократії та держави в якості сутності, внутрішньої форми та явища;
- вперше комплексно досліджено та визначено категорію “народ”, розглянуто її громадянський та національний аспект;
- вперше обґрунтовується висновок, що перехід народного суверенітету в державний здійснюється через перманентну легітимацію влади; вперше дається юридичне розуміння легітимації влади як процесу набуття або підтвердження владної уповноваженості державою, її апаратом та посадовими особами через їх схвалення народом, відповідно до встановлених ним юридичних процедур; встановлюються елементи юридичного складу легітимації влади – легалізація та раціональна легітимність.
- дістала подальший розвиток характеристика представницької форми здійснення народовладдя: формулюється її вертикальна та горизонтальна структура; визначаються та обґрунтовуються поняття “первинне народне представництво” та “вторинне народне представництво”;
- удосконалено вчення про систему функцій народовладдя: установча функція розглядається в розтині на державно-установчу та конституційно-установчу; замість виборчої функції пропонується функція уповноваження, як єдність виборчої діяльності та діяльності з призначення посадових осіб; впроваджується державно-організаційна функція, що визначається як спрямованість діяльності державного апарату на здійснення народовладдя в країні;
- дістало подальший розвиток положення про необхідність юридичного закріплення обов’язку участі громадян України в голосуванні;
- стверджується, що для найбільш повного втілення волевиявлення народу є доцільним впровадження бікамералізму національного парламенту, де нижня палата формується за пропорційною виборчою системою преференцій, а верхня – за мажоритарною системою із наявністю механізмів підконтрольності та підзвітності депутатів виборцям.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження спрямовано на поглиблення знань про правові засади народовладдя та їх вдосконалення.
Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки теорії народовладдя та демократії;
- у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал при розробці, прийнятті та вдосконаленні законів України, що регламентують аспекти здійснення влади народом;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників із теорії держави і права, у викладанні курсу теорії держави і права, в науково-дослідницькій роботі студентів;
- у правовиховній роботі серед населення дисертація може слугувати підвищенню рівня правової та політичної культури громадян України, формуванню їх світогляду в політико-правовій сфері суспільних відносин, сприяння відновленню та зміцненню демократичних традицій українського народу.
Апробація результатів дисертації була здійснена автором у виступах на засіданнях і науково-методичних семінарах кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, при читанні лекцій і проведенні семінарських та практичних занять із курсу теорії держави і права. Основні тези наукової роботи викладені в доповідях на науково-практичній конференції “Ландшафти гуманітарного знання: пошук спільних орієнтирів” (м. Харків, жовтень 1999 р.), ІV Семінарі творчої молоді України (м. Ірпінь, травень 2000 р.), на науково-практичній конференції молодих вчених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, червень 2001 р.).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції викладені автором у п’яти наукових публікаціях, зокрема, в 3-х статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, які загалом містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінок, із них основного тексту – 180 сторінок. Кількість використаних джерел – 357.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні з позицій сучасного рівня розвитку теорії держави і права закономірностей виникнення, розвитку та функціонування народовладдя, його складових частин, взаємовідносин народовладдя, демократії і держави, правового регулювання функцій та форм здійснення народовладдя. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Надається авторське визначення народовладдя як сутності держави, що характеризується належністю та здійсненням влади народом відносно себе у власних інтересах у правовій, демократичній формі на засадах гарантування та втілення прав і свобод людини. Народовладдя виступає сутнісною ознакою та визначальним принципом демократичної держави. В загальному явищі державності демократія виступає внутрішньою формою, а сутність демократичної держави проявляється в народовладді.
2. За демократичної форми держави народ виступає джерелом та носієм суверенної влади. Такий статус визначається тим, що народ оформлюється у державу, яка виступає його публічно-владною організацією. Як засновник такої правової форми, народ наділяє її владною функцією для впорядкування та інтеграції самого себе, утримує за собою керівництво та контроль за буттям власної політико-правової організації. Наведений стан досягається народом через поточну легітимацію державної влади. Легітимація влади розуміється як процес набуття або підтвердження владної уповноваженості державою, її апаратом та посадовими особами через їх схвалення народом, відповідно до встановлених ним юридичних процедур. Легітимація влади визначається в єдності елементів легалізації та раціональної легітимації.
3. Народовладдя виражається у безпосередній та представницькій формі. Критерієм виокремлення форм виступає домінація елементу безпосередності чи вертикальна та горизонтальна структури. За вертикальною структурою виділяються органи первинного та вторинного народного представництва. Горизонтальна структура визначає органи всередині органи первинного та вторинного народного представництва.
4. Систему функцій народовладдя в Україні складають: установча (державна та конституційна), уповноважуюча (вибори та призначення), державно-організаційна (здійснюється безпосередньо народом та його представницькими інститутами), та контрольна (громадська, парламентська, президентська, конституційна), які відображають головні сторони здійснення влади народу.
5. Висунуто пропозиції щодо удосконалення реалізації народовладдя в Україні: юридичне закріплення обов’язковості участі у голосуванні; двопалатна будова Верховної Ради України, впровадження для нижньої палати пропорційної виборчої системи преференцій, та для верхньої - мажоритарної виборчої системи за принципом територіального представництва. Заміна загороджувального бар’єру обов’язком формування окружних (територіальних) виборчих комісій з числа осіб із вищою юридичною освітою.
Результати дисертації знайшли відображення у працях [325-329].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Безуглов А.А. Суверенитет советского народа. - М.: Юрид. литература, 1975. – 199 с.
2. Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно – правові аспекти: Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний університет імені Т. Шевченка - К., 1995. – 23 с.
3. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: учебно-методическое пособие. - 3-е изд., перер. и доп. - М.: Юристъ, 1999. - 272 с.
4. Кондаков Н.М. Логический словарь. – М.: Наука, 1971. – 637с.
5. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: В 2-х т. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Т.2. – СПб.: Типография М.М. Меркушева, 1910. - 758 с.
6. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. - М.: Изд-во МГУ, 1972. – 298 с.
7. Копейчиков В.В. Народовластие и личность. - К.: Україна, 1991. – 280 с.
8. Гегель. Сочинения. - М.- Л.: Соцэкгиз, 1935. - Т.VIII. – LXIII, 470 с.
9. Цицерон. О старости, о дружбе, об обязанностях / Отв. ред. С.Л.Утченко. – М.: Наука, 1974. – 245с.
10. Кузь О.Н. Демократия как метафора // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний таправовий аспект: Десяті Харківські політологічні читання / Упоряд.: А.П.Гетьман, О.В.Ставицька. – Харків: Право. - 2000. – С. 12-15.
11. Петров В.С. Сущность, содержание и форма государства. – Л.: Наука, 1971. - 164 с.
12. Гулиев В.Е. Демократия и современный империализм.. - М.: Межд. отношения, 1970. – 278 с.
13. Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Вопросы философии. – 1994. - № 3. - с. 37- 48.
14. Утченко С.Л. Политические учения Древнего Рима : ІІІ-І века до нашей эры. - М.: Наука, 1977. -256 с.
15. Сакс О. О моделях демократии // Курьер ЮНЕСКО. - 1992. - Апрель-май. – С. 45.
16. Момджян Х.Н. Французкое Просвещение ХУІІІ в. – М.: Мысль, 1983. – 447 с.
17. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. - М.: Наука, 1990. – 256 с.
18. В.И.Ленин о социалистической демократии. – М.: Политиздат, 1977. – 300 с.
19. Фукідід. Промова Перікла. З другої книги “Історія Пелопонеської війни” // Невичерпність демократії: Видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини / Упоряд. О.І.Терех, Я.Г.Оксюта. - К.: Укр. письменник, 1994. – С. 3-9.
20. Право. Свобода. Демократия: материалы «Круглого стола» // Вопросы философии. - 1990. - № 6. - С. 3 – 31.
21. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения. - М.: Политиздат, 1955. - 799 с.
22. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2-х т. - Т.2 – М.: Мысль, 1964. –748 с.
23. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин; Институт марксизма – ленинизма. – 5-е изд. –Т.33. – М.: Политиздат, 1981. – 433 с.
24. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т.1. – М.: Госполитиздат, 1955. - 699 с.
25. Керимов Д.А. Сущность общенародного социалистического государства // Вестник ЛГУ. - 1961. - Вып.4. - №22. - С. 133.
26. Петров В.С. Тип и формы государства. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1967.- 120 с.
26. Бурлацкий Ф.М. Ленин. Государство. Политика. – М.: Наука, 1970. – 525 с.
27. Витченко А.М. Теоретические проблеммы исследования государственной власти. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982.- 195 с.
28. Тененбаум В.О. Введение в общую теорию государства. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 111 с.
29. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.
30. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С.Алексеева. - М.: Юрид. лит., 1987. - 448с.
31. Ткаченко В.Д. Демократія: політичні і правові ознаки // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний таправовий аспект: Десяті Харківські політологічні читання / Упоряд.: А.П.Гетьман, О.В.Ставицька. – Харків: Право, 2000. – С. 26 – 28.
32. Энциклопедический юридический словарь / Додонов В.Н. и др. - 2-е изд. - М.: Издательский дом “Инфра*М”, 1998. – 367 с.
33. Денисов А.И. Общая система социалистической демократии. - М.: Юрид. лит., 1975. – 248 с.
34. Балтін В.Ю., Ковтун М.М. Співвідношення політичної системи і політичного режиму в суспільстві // Питання соціально-політичних наук: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 83. - К., 1992. – С. 3-9.
35. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. - 5-е изд., перер. и доп., - М.: Белые альвы, 1996. – 400 с.
36. Ковлер А.И. Кризис демократии?: Демократия на рубеже ХХІ века. - М.: ИГПАН, 1997. – 101 с.
37. Нудненко Л.А. Теория демократии. - М.: Юристь, 2001. – 95 с.
38. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т.4. – М.: Политиздат, 1955. - ХIV, 615 с.
39. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Демократия и достоинство личности. - М.: Наука, 1983. – 168 с.
40. Рейснер М.А. Государство. - Ч.1.: Культурно - исторические основы: Пособие к лекциям по общему учению о государстве. - М.: Типография т-ва И.Д. Сытина, 1911. – 221 с.
41. Сафаров Р.А. Общественное мнение в системе советской демократии. – М.: Знание, 1982. – 63 с.
42. Денисов А.И. Основные черты социалистической демократии в СССР. - М.: Знание, 1966. – 72 с.
43. Основи демократії: Посібник. - К.: АйБі, 2002. – 684 с.
44. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1977. – 488 с.
45. Недбайло П.Е. Основи теорії держави і права: Навч. посібник. – К.: Радянська школа, 1959. – 170 с.
46. Цвік М.В. Форми держави. Конспект-лекції з теорії держави та права для студентів Харківського юридичного інституту. На правах рукопису. Випуск 1-й. – Харків: Харківський юридичний інститут, 1964. – 25 с.
47. Платон. Государство // Історія вчень про державу і право: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. – проф., д-р істор. наук Г.Г.Деміденко. –2-е вид., доп. і змін. – Харків: Легас, 2002. – С. 38 - 44.
48. Арістотель. Політика. Уривки. // Невичерпність демократії: Видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини / Упоряд. О.І.Терех, Я.Г.Оксюта.-К.: Укр. письменник, 1994. – С. 14-17.
49. Мирзаев С.Б. Полибий. - М.: Юрид.лит., 1986. - 112 с.
50. Цицерон М.Т. Диалоги: О государстве. О законах / Изд. подгот.: И.Н. Веселовский, В.О. Горенштейн, С.Л. Утченко. - М.: Наука, 1966. – 224 с.
51. Денисов А. Сущность и формы государства. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 67с.
52. Чичерин Б.Н. О народном представительстве. - М.: Типография т-ва И.Д. Сытина, 1899. – 810 с.
53. Новгородцев П.И. Сочинения, - М.: Раритет, 1995. – 448 с.
54. Мурашин А.Г. Непосредственное народовластие в системе социалистического самоуправления народа. - К.: Вища школа, 1989. - 199 с.
55. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М.Н.Марченко. - Т.1: Теория государства. - М.: Зерцало, Теис, 1998. – 408 с.
56. Колодій А.М., Копейчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. - К.: Юрінформ, 1995.- 192 с.
57. Основи політології: Курс лекцій: Навч. посібник для вузів / М.Сазонов, Б.Решетняк, О.Авксентьєв та ін.; За ред. М.Сазонова. - Х.: Основа, 1993. - 448 с.
58. Еремин Ю.Е. Классы и демократия. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. - 206 с.
59. Кузьмин Э.Л. Демократия: некоторые вопросы теории, методологии и практики. - М.: Юрид. лит., 1986. – 240 с.
60. Эсмен А. Общее основание конституционного права / Пер. с фр. Н.О.Бер. - 2-е изд. - СПб.: Изд-во О.Н.Поповой, 1909. – ХІІ, 449 с.
61. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. - М.: Юрид. лит., 1981. – 368 с.
62. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1986. - 590 с.
63. Гаджиев В.С. Размышления о свободе // Вопросы философии. - 1993. - № 2. – С. 33 – 46.
64. Корельский В.М. Демократия и дисциплина в развитом социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1977. – 136 с.
65. Даль Р. Введение в экономическую демократию. - М.: Наука, СПИКМА, 1991. – 126 с.
66. Цвік М. Про сучасне праворозуміння // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 4. – С. 3 - 13.
67. Мамут Л.С. Народ в правовом государстве. - М.: Издательство НОРМА, 1999. – 160 с.
68. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е. А. Лукашева. - М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА*М”, 1999. – 537 с.
69. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава: загальнотеоретичні міркування // Українське право. – 1996. - № 3. – С. 22-34.
70. Новгородцев П. И. Введение в философию права: кризис современного правосознания. - М.: Типо-литография Т-ва И.Н. Кушнерева и Ко, 1909.- 393 с.
71. Ушаков А.А. Сущность и явление в Советском социалистическом государстве и праве // Сов. государство и право. – 1983. - №6. – С. 28 – 33.
72. Шептулин А.П. Система категорий диалектики. - М.: Наука, 1967. – 375 с.
73. Воробьев Л.В., Каганов В.М., Фурман А.Е. Основные категории и законы материалистической диалектики / Под ред. Г.В.Платонова. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 360 с.
74. Основы марксистко-ленинской философии: Учебник для вузов / Ф.В. Константинов, А.С. Богомолов, Г.М.Гак и др. - 6-е изд. – М.: Политиздат, 1982. – 448 с.
75. Богданов Ю.А. Сущность и явление. – К.: Изд. АН УССР, 1962. – 230 с.
76. Никитченко В.С. Сущность и явление в соотношении с другими категориями. – Ташкент: Узбекистан, 1982. – 239 с.
77. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т.12. – М.: Госполитиздат, 1958. - ХХІV, 879 с.
78. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин; Институт марксизма – ленинизма. – 5-е изд. – Т. 39. – М.: Политиздат, 1974. – 623 с.
79. Цвик М.В. Теория социалистической демократии (Государственно-правовые
аспекты). – К.: Вища школа, 1986. – 160 с.
80. Спиркин А.Г. Курс марксисткой философии. - М.: Соцэкгиз, 1963. – 503 с.
81. Тугаринов В.П. Соотношение категорий диалектического материализма. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1956. – 122 с.
82. Лашин А.Г. Возникновение и развитие форм социалистического государства. – М.: Изд. МГУ, 1965. – 417 с.
83. Ашин А.Г. Элита и демократия // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18: Социология и политология. - 1996. - № 4. - С. 94 - 102.
84. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори: Перекл. з ісп. – К.: Основи, 1994. – 420 с.
85. Герасіна Л.М. Сучасні ідеологічні системи: політико-правові цінності та їх застосування // Правознавство: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародному конгресу україністів. - Харків: Око. - 1996.- 76 с.
86. Поссенти В. Демократия и христианство // Вопросы философии. - 1996. - №7. – С. 92 – 102.
87. Liphart A. Democracies. Patterns of majoritarian and consensus government in twenty one countries. - New Haven: Yale University Press, 1984. – 225 p.
88. Ильин И.А. Наши задачи. Историческая судьба и будущее России: Статьи 1948-1954 годов: В 2-х т. - Т.1. - М.: МП “Рарог”, 1992. – 344 с.
89. Гегель. Сочинения. – Т.V. - М.: Соцекгиз, 1937. – XCL, 715 с.
90. Гегель. Сочинения. - Т.І. - М. - Л.: Гос. изд-во, 1929. – 368 с.
91. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: Проспект, 1999. – 304 с.
92. Право народов на самоопределение: идея и воплощение / Просветительская группа по правам человека, Правозащитный центр “Мемориал”. – М.: Просветительско-издательский центр “Звенья”, 1997. – 222 с.
93. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с фр. - М.: Изд. группа “Прогресс” – “Универсал”, 1993. – 384 с.
94. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: у 2-х т. – Т.2: Перекл. з англ. О. Буценка. - К.: Основи, 1994. – 494 с.
95. Шевельов Ю. Критика поетичним словом // Сучасність. - 1989. - Ч. 5. - С. 11 – 28.
96. Ахметшин Р.И. Народ как субъект права на самоопределение // Вестн. моск. ун-та. Сер. 11: Право. – 1998. - №2. – С. 106 - 113.
97. Морган Л.Г. Древнее общество или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации: Пер. с англ. / Под ред М.О. Косвена. - Л.: Изд-во ин-та народов Севера ЦИК СССР, 1934. – 350 с.
98. Вебер Макс. Избранное. Образ общества: Пер. с нем. - М.: Юрист, 1994. – 704 с.
99. Лурье С.Я. История античной общественной мысли. Общественные группировки и умственные движения в эллинском мире. – М. - Л.: Госиздат, 1929. – 415 с.
100. Манелис Б. Проблема суверенитета и ее значение в современных условиях. – Ташкент: Изд-во “Наука” Узбекской ССР, 1964. – 306 с.
101. Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. - М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА*М”, 1998. – 288 с.
102. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. - М.: Наука, 1966. – 359 с.
103. Рахимбаев С.М. Формирование понятия «демократия» // Вестн. моск. ун-та, Серия 7 (Философия). – 1971. - №1. – С. 21 - 25.
104. Нерсесянц В.С. Политические учения Древней Греции. – М.: Наука, 1979. – 264 с.
105. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания: домарксисткий период. - М.: Наука, 1989. – 256 с.
106. Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 року, із змінами, внесеними Протоколом від 7 грудня 1953 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. - Книга 1. – Київ: Юрінком, 1996. – С. 131 – 135.
107. Шацкий Е. Утопия и традиция: Пер. с польск. / Общ. ред и послесл. В.А.Чаликовой. - М.: Прогресс, 1990. – 450 с.
108. Конституція Сполучених Штатів Америки // Невичерпність демократії: Видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини / Упоряд. О.І. Терех, Я.Г. Оксюта. - К.: Укр.письменник, 1994. – 174 с.
109. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. - К.: Основи, 1993. – 143 с.
110. Старосольський В. Теорія нації. –Нью-Йорк: Наук. т - во ім. Т. Шевченка, 1998. – 157 с.
111. Харахаш Б. Національне самовизначення: принцип і практика: (питання теорії і не-теорії). – К.: Українські проблеми, 1999. – 52 с.
112. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. - М.: Гардарика, 1998 – 816 с.
113. Философский енциклопедический словарь. - М.: Инфра-М, 1998. – 576 с.
114. Словник іншомовних слів / За ред. чл. – кор. АН УРСР О.С. Мельничука. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 776 с.
115. Морозов А. “Нация” и “национализм” в трактовке некоторых современных теорий // Россия ХХІ. – 1994. - № 8. – С. 46 - 52.
116. Хабермас Ю. Гражданство и национальная идентичность // Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность: (Лекции и интервью. Москва, апрель 1989 г.). – М.: ACADEMIA, 1995. – 175 с.
117. Сміт Ентоні. Національна ідентичність: Пер. з англ. – К.: Основи, 1994. – 223 с.
118. Лісовий В. Методологія дослідження нації у “Теорії нації” В.Старосольського // Молода нація / Головний редактор Олег Проценко. – К.: Смолоскип. - 1998. – № 9. - С. 10 – 29.
119. Дашкевич Я. Дослідження націоналізму. Вступні нотатки. // Свобода народам. – 1995. - № 3. – С. 53-61.
120. Толочко П. У настоящих держав не бывает фальшивой истории // Киевские новости. – 1995. - №18. – 28 апреля.
121. Харахаш Б. Карл Поппер, націоналізм і “реакційний спосіб національного самовизначення” // Українські проблеми. - 1995.- № 3-4.- С. 110-122.
122. Потульницький В. Політична доктрина В.Старосольського // Молода нація / Головний редактор Олег Проценко. –К.: Смолоскип. - 1998. - № 9. – С. 30-43.
123. Маритен Жак. Человек и государство: Пер. с англ. Т.Лифинцевой. - М.: Идея - Пресс, 2000. – 196 с.
124. Княжинський А. Дух нації: (соціологічно-етнопсихологічна студія). – Нью-Йорк – Філадельфія –Мюнхен: Logos, НТШ в ЗДА, 1959. – 291 с.
125. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навч. Словник-довідник / Укладачі: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. / За заг. Ред. В.М. Пічі. – К.: Каравелла, Львів: Новий світ – 2000, 2002. – 480 с.
126. Політологія / За ред. О. Семківа. – Львів, 1994. – 592 с.
127. Szporlyk R. Communism and Nationalism: Karl Marx versus Friedrich List. - New York: Oxford. Univ. Press, 1988. – 307 p.
128. Кресіна І. Національна свідомість як конституанта сучасної нації // Молода нація / Гол. ред. Олег Проценко. –К.: Смолоскип. - 1998. – № 9. - С. 44-52.
129. Дефініція поняття “нація”. Національна соціоархітектоніка // Голос нації. – 1994. - № 8. – 17 лютого.
130. Свідзинський А. Це складне національне питання. - К.: Фундація ім. О.Ольжича, видавництво ім. О. Теліги, 1994. – 68 с.
131. Hroch M. How Much Does Nation Formation Depends on Nationalism // East European Politics and Societies. - 1990. - V. 4, N 1. - P. 101-115.
132. Hroch M. Social Preconditions of National Revival in Europe: A Comparative Analysis of the Social Composition of Patriotic Groups among the Smaller European Nations.- Cambridge: Univ. Press, 1985. – 220 p.
133. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. - К.: Основи, - 1993. – 126 с.
134. Копейчиков В., Селіванов В. Автономизм //Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза, 1996. - С.258.
135. Конституція України // Відомості Верховної Ради країни. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
136. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные источники и основные вехи формирования // Вопросы философии. - 1991. - №7. – С. 19 – 35.
137. Белов Г.А. Политология: Курс лекций. - М.: ЧеРо, 1997. – 302 с.
138. Проценко О., Чепинога В. Походження свободи: (Осмислення витоків та розвитку концепції громадянського суспільства). – К.: Смолоскип, 1996. – 142 с.
139. Кабышев В.Т. Правовые институты и конституционные гарантии непосредственного социалистического народовластия в советском государстве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / Саратов. гос. ун-т. – Саратов, 1969. – 24 с.
140. Сененко С. Разноцветная любовь // Зеркало недели. – 2003. - №25. - 5 июля.
141. Егберт Я. Виникнення нової системи національних держав // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза, 1996. - С. 447.
142. Політологія: Курс лекцій / За ред. І.Дзюбка. - К.: Вища школа, 1993. – 271 с.
143. Крылов А.Б. Сепаратизм в странах Востока. - М.: Наука, 1992. – 174 с.
144. Права человека: Сборник универсальных и региональных международных документов. - М.: Изд-во. моск. ун-та, 1990. - 201 с.
145. Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 3.: (Под общей ред. и со вступ. статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунькова). – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 792 с.
146. Гегель. Сочинения. – т.VII. - М. - Л.: Соцэкгиз, 1934. – XV, 380 с.
147. Ященко А.С. Философия права Владимира Соловьева. Теория федерализма. Опыт синтетической теории права и государства: (серия “Классики русской философии права”). - СПб: Санкт-Петербургский университет МВД России – Алетейя, 1999. – 252 с.
148. Магазинер Я.М. Общее учение о государстве: Курс лекций, чит. в Петрогр. Ун-те в 1918-1922 г.г. – 2-е изд., перераб. – Пг.: Кооперация, 1922. – XVI, 490 с.
149. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське видавництво, 1999. –248 с.
150. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - 4-е изд., доп. и перер. - М: Юрайт, 1998. – 416 с.
151. Тодыка Ю.Н., Ришняк Н.А. Гражданство Украины: Учебное пособие. – Харьков: НЮАУ, 1996. – 218 с.
152. Декларация о предоставлении независимости колониальным странам и народам: Резолюция 1514 (XV) Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1960 года // Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. -Пятнадцатая сессия. - Дополнение N 16 (А/4684). - С. 74, 75.
153. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций: Резолюция 2625 (XXV) Генеральной Ассамблеи ООН от 24 октября 1970 года. // Действующее международное право. - Т. 1. - М.: Московский независимый институт международного права, 1996. - С. 65 – 73.
154. Прело М. Конституционное право Франции. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1957. – 671 с.
155. Вишневский А.Г. Единая и неделимая // Полис. - 1994. - № 2. – С. 26 - 28.
156. Халипов В.Ф. Власть: (Основы кратологии). - М.: Луч, 1995. – 304 с.
157. Краснов Б.И. Власть как явление общественной жизни // Социально-политические науки. – 1991. - №11. – С.27-35.
158. Макиавелли Н. Государь: Пер. с ит. – М.: Планета, 1990. – 84 с.
159. Кола Д. Политическая социология: Пер. с фр. – М.: Изд-во “Весь мир”, “ИНФРА-М”, 2000. – 406 с.
160. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; предисл. П.П.Гайденко. - М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
161. Бодуен Ж. Вступ до політології: Пер. з фр. - К.: Основи, 1995. –174 с.
162. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т.18. – М.: Политиздат, 1961. - ХХХ, 867 с.
163. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / Институт марксизма – ленинизма. – 5-е изд. –Т.1. – М.: Политиздат, 1975. – 677 с.
164. Теория государства и права / Под ред. Н.Г.Александрова: Учебник. - 2-е, доп. изд. - М.: Юрид. лит., 1974. – 664 с.
165. Теория государства и права: Учебник. - М.: Госюриздат, 1949. – 512 с.
166. Теория государства и права: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1983. – 415 с.
167. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К.: Тандем, 1996. – 246 с.
168. Бандурка А.М., Друзь В.А. Психология власти: Учеб. пособие для вузов. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998. – 328 с.
169. Хейзинга Й. Homo Ludens: Статьи по истории культуры / Пер., сост. и вступ. ст. Д.В. Сильвестрова; Коммент. Д. Э. Харитоновича - М.: Прогресс - Традиция, 1997. - 416 с.
170. Фуко Мишель. История сексуальности - III: Забота о себе : Пер. с фр. / Под общ. ред. А. Б. Мокроусова. - К.: Дух и литера; Грунт; М.: Рефл-бук, 1998. - 288 с.
171. Дмитриев Ю.А. Концепция народовластия в современной России: (государственно-правовые проблемы теории и практики): Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.02 / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре Российской Федерации. - М., 1994. – 68 с.
172. Залысин И.Ю. Политическое насилие в системе власти // Социально-политический журнал. – 1995. - № 3. – С. 90 – 112.
173. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. — К: Видавничий центр «Академія», 1998 — 368 с.
174. Философия власти / В.В.Ильин, А.С.Панарин, А.В.Рябов, К.С.Гаджиев / Под ред. В.В.Ильина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – 270 с.
175. Соловьев В.С. Соч. : В 2-х т. - Т.1. – М.: Мысль, 1990.- 892 с.
176. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и вступ. статья А.В.Гулыш, Г.В. Рамишвили.– М.: Прогресс, 1985. – 451 с.
177. Філософія: Підручник.- Харків: Консум, 2000. – 672 с.
178. Байтин М.И. Государство и политическая власть. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 240 с.
179. Конфуций. Я верю в древность / Сост., авт. 1-го разд., предисл. к разделам, пер. с древнекит. и англ., коммент. И.И.Семененко. – М.: Республика, 1995. – 382 с.
180. Явич Л. Сущность права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 207 с.
181. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: пер. с англ. / Общ. ред. и послесл. В.И.Аршинова и др. – М.: Прогресс, 1986. – 431 с.
182. Киров В. Парадоксы государственной власти в гражданском обществе: (конституционно-правовые аспекты): Пер. с болг. / М.: Независимое изд-во “Манускрипт”, 1992. – 230 с.
183. Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 – Харків, 2001. - 187 с.
184. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов. / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова - М.: Издательская группа ИНФРА*М – НОРМА, 1997. – 570 с.
185. Уголовное право Украины. Общая часть / Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков: Право, 1998. – 400 с.
186. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М.: Рарогъ, 1993. – 236 с.
187. Петров С.М., Туманов Г.П. Категория интереса в теории советского государственного управления // Сов. гос-ство и право. – 1990. - № 8. – С. 13 – 20.
188. Массинг О. Господство // Полис. – 1991. - № 6. – С. 107 – 112.
189. Баллестрем К. Власть и мораль // Филосовские науки. - 1991. - № 8. – С. 83 – 94.
190. Юридический Энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев. – 2 – е изд., доп. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 527 с.
191. Тодыка Ю.Н. Вопросы государственного суверенитета в аспекте формирования на Украине демократического правового государства // Проблемы законности: Респ. межвед. наук. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций – Харьков: Основа, 1993. - Вып. 28. – С. 3 - 9.
192. Картунов О. Суверенітет // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза, 1996. - С. 604.
193. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. – К.: Право, 1995. – 16 с.
194. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. – К.: Право, 1995. – 40 с.
195. Мамут Л.С. Государство: полюсы представлений //Общественные науки и современность. – 1996. - № 4. – С. 44 – 55.
196. Всемирная конференция по правам человека, Венская декларация и программа действий, 1993 год // Права человека и ты: Основные документы ООН, Документы Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека / Сост. и ред. Ф.Куинн. – Варшава: Издательство ОБСЕ / БДИПП, 1999. – С. 68 - 75.
197. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. - М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
198. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Х.: Основа, 1997. – 190 с.
199. Черниловский З.М. Гражданское общество: опыт исследования // Государство и право. – 1992. - № 6. – С.142 - 151.
200. Государственное право Росс. Федерации. Курс лекций для юрид. инст-тов и фак-тов / Под ред. акад. О.Л. Кутафина: В 2-х т. - Т.2: Государственное устройство России / Михалева Н.А., Рахлевский В.А. - М.: Манускрипт, 1994. – 66 с.
201. Lipset S. Political Man.- The Social Basis of Politics. – N.Y.: Doubleday, 1960. – 432 р.
202. Гераклит. Фрагменты // Материалисты Древней Греции: Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Епикура. – М.: Политиздат, - 1955. – 240 с.
203. Хеллоуелл Д.Х. Моральные основы демократии: Пер. с англ. – М.: ППП, 1993. - 144 с.
204. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия // Социологические исследования. - 1994. - № 6. – С. 147–155.
205. Коліушко І. Ліберальна концепція національно-визвольних змагань на Україні // Генеза. – 1992. – Березень. - С. 2 - 4.
206. Алєксєєва Т. Леґітимність влади у період транзиту // Політична думка. – 1998. - № 3. – С. 109 - 115.
207. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учебно-методическое пособие. - М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА*М”, 1999. – 448 с.
208. Habermas J. Faktizitat und Geltung Beifrage zur Diskurstheorie des Rechts und des demokratischen Rechtsstaats. – M.: Suhrkamp, 1992. – 631 s.
209. Документ Копенгагенского совещания по человеческому измерению СБСЕ, 1990 год // Права человека и ты: Основные документы ООН, Документы Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека / Сост. и ред. Ф.Куинн. – Варшава: Издательство ОБСЕ / БДИПП, 1999. – С. 77 - 95.
210. Парижская хартия для новой Европы, Совещание СБСЕ, 1990 год // Права человека и ты: Основные документы ООН, Документы Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека / Сост. и ред. Ф.Куинн. – Варшава: Издательство ОБСЕ/БДИПП, 1999. – С.95 - 98.
211. Документ Московского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ, 1991 год // Права человека и ты: Основные документы ООН, Документы Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека / Сост. и ред. Ф.Куинн. – Варшава: Издательство ОБСЕ / БДИПП, 1999. – С. 103 - 115.
212. Фетисов А. С. Политическая власть: проблемы легитимности // Социально-политический журнал. – 1995. - № 3. - С. 101 - 112.
213. Розенфельд Ю.Н. Легитимация политическтой власти // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний таправовий аспект: Десяті Харківські політологічні читання / Упоряд.: А.П.Гетьман, О.В.Ставицька. – Харків: Право, 2000 – С. 107 - 108.
214. Марксистко – ленинская общая теория государства и права. - М.: Юридическая литература, 1972. - 559 с.
215. Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. - К.: Вища школа, Головное изд-ство, 1983. – 150 с.
216. Унамуно М. де. Избранное: Пер. с исп.: в 2-х т. - Л.: Худ. лит., 1981 - Т.2. – 350 с.
217. Sartori G. Democrazia a definizioni. – 4ed. – Bologna, Milano, 1972. – XIU, 393 p.
218. Tallian L. Direct Democracy: A historical analysis of the initiative, referendum and recall process.- Los Angeles (Cal.), 1977. – 12, 218 p.
219. Чехарнин Е.М. Советы народных депутатов – воплощение народовластия. - М.: Юрид. лит., 1978. – 104 с.
220. Селіванов А.О. Здійснення радянського народовладдя. - К.: Політвидав України, 1983. – 95 с.
221. Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим: Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 40. - ст. 372.
222. Про виконання Постанови Верховної Ради України “ Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим”: Постанова Верховної Ради України від 17 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 47. - ст. 425.
223. Про виконання чинного законодавства про застосування мов у м. Харкові: Рішення ХХІ сесії ХХІІІ скликання Харківської міської ради Харківської області від 27 квітня 2001 року // Слобода. – 2001. - № 54. - 10 липня.
224. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
254. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом УРСР від 28 грудня 1960 року (із змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - N 2. - ст. 15.
226. Старостина И.А. Всенародные обсуждения: правовые возможности и практика // Вестник моск. ун-та. Серия 11 (Право). - 1998. - № 3. – С. 40 – 55.
227. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. - № 8. - С. 26-32.
228. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 жовтня 2001 року (із змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України . – 2001. - N 51-52. - ст. 265.
229. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 року (із змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України . – 1999. - N 14. - ст. 81.
230. Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 17 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 5. - ст. 17.
231. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 року (із змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 33. - ст. 443.
232. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 35. - ст. 338.
233. Безуглов А.А. Советский депутат (государственный статус). - М.: Юрид. лит., 1971. – 224 с.
234. Мурашин О. Вибори як акти прямого народовладдя // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. Випуск 35. – Львів: ЛДУ ім І.Франка. - 2000. – С. 180-185.
235. Сравнительное конституционное право / В.Е.Чиркин, Ю.А.Юдин, М.А.Никифорова и др. / Редкол.: В.Е.Чиркин (отв. ред.) и др. - М.: Изд. фирма “Манускрипт”, 1996. – 728 с.
236. Загальна декларація прав людини 1948 р. – К.: Право, 1995. – 16 с.
237. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – С. 270 – 302.
238. Рибачук М.Ф., Шкляр Л.Є., Довгош О.М. Еволюція виборчих систем в Україні: досвід, проблеми та перспективи розвитку // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – 360 с.
239. Цивільний кодекс України: Затв. Законом УРСР від 18 липня 1973 року (із змін. та доп.) // Кодекси України. – 2001. - № 6.
240. Коментар Закону України “Про вибори народних депутатів України” / За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2002. – 384 с.
241. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юристъ, 1997. - 568 с.
242. Рябов Сергій. Політичні вибори. Навчальний посібник. – К.: Тандем. – 1998. – 96 с.
243. Радионова Л.А. Пропорциональное представительство и мажоритарная система: социологические законы Мориса Дювержье // Политико-правовые аспекты избирательного процесса: Шестые Харьковские политологические чтения. Материалы докладов и сообщений. – Харьков: ХГИ «НУА». – 1997. – С. 13 - 14.
244. Про вибори народних депутатів Української РСР: Закон УРСР від 27 жовтня 1989 року (із змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. - Додаток до N 45. - ст. 626.
245. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 48. - ст. 455.
246. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспект: Учебное пособие. — X.: Факт, 1998. — 176 с.
247. Про відкладення призначення виборів народних депутатів України у виборчих округах, де вибори тричі визнавались такими, що не відбулися, або депутата не було обрано: Постанова Верховної Ради України від 7 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. –1995. - N 50. - ст. 441.
248. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища школа, 1997. – 262 с.
249. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К.: Український центр правничих студій, 1999. — 376 с.
250. Звернення Президента України Л.Д. Кучми до українського народу з нагоди 11-річниці Незалежності України // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 156. - 28 серпня.
251. Проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України”: На всенародне обговорення. – К.: Преса України, 2003. – 80 с.
252. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя: (проблеми теорії і практики) // Право України. – 2001. - № 11. - С. 28 - 31.
253. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдум в Україні: історія та сучасність. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000. – 248 с.
254. Дюнан А. Народное законодательство в Швейцарии: Исторический обзор. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1896. – 125 с.
255. Дорогин В. Суверенитет в советском государственном праве / Под ред. чл.-кор. АН СССР М. Аджанова.-М., 1948.
256. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юриздат, 1974. - 352 с.
257. Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою: Указ Президента України від 15 січня 2000 року (із змін. та доп.) // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 8. – 18 січня.
258. Маклаков В.В. Референдум в странах-членах Европейского союза: Справочник. - М.: ИНИОН, 1997. – 69 с.
259. Коток В.Ф. Референдум в системе социалистической демократии. -М.: Наука, 1964. – 191 с.
260. Комарова В.В. Референдум в системе народовластия в Российской Федерации: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1995. – 224 с.
261. Воронов М.М. Правові акти законодавчої влади в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / НЮАУ імені Ярослава Мудрого.- Харків, 1997. – 21 с.
262. Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної республіки: Прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 року. – К.: Політвидав України, 1979. – 69 с.
263. Про подання Тимчасової комісії з питань всеукраїнського референдуму: Постанова Президії Верховної Ради України від 14 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 48. - ст. 676.
264. Про проект нової Конституції України: Постанова Верховної Ради України від 1 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 37. - ст.550.
265. Про заходи щодо роз'яснення проекту Конституції України: Розпорядження Президента України від 6 квітня 1996 року // Урядовий кур’єр. – 1996. - № 68 – 69. – 11 квітня.
266. Основы политической науки: Учебное пособие для вузов / Под ред. В.П.Пугачева. - Ч.2. - М.: Общество “Знание” России, 1993. – 354 с.
267. Черниловский Э.М. Всеобщая история государства и права (история государства и права зарубежных стран): Учебник. - М.: Высшая школа, 1983. — 661 c.
268. Руссо Ж.Ж. Трактаты. - М.: Наука, 1969. – 703 с.
269. Кокошкин О. Конспект общей теории государственного права. Составлен по программе университета и коммерческого института В. Ч. По лекциям Кокошкина. - Ч.1. – М.: Типография “Печатное дело”, 1912. – 316 с.
270. Котляревский С. Основные черты представительства // Конституционное государство: Сб. статей. - 2-е изд. - СПб.: Типография Товарищества “Общественная польза”, 1905. – 585 с.
271. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Ве