Пришляк Олександра Ярославівна. Перебіг лептоспірозу у хворих із супутньою патологією та принципи лікування

Краткое описание

Пришляк Олександра Ярославівна. Перебіг лептоспірозу у хворих із супутньою патологією та принципи лікування : Дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / Івано-Франківський держ. медичний ун- т. — Івано-Франківськ, 2005. — 319арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 279-319

Пришляк О.Я. Перебіг лептоспірозу у хворих із супутньою патологією та принципи лікування Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.
У дисертації наведені синдромологічні особливості перебігу лептоспірозу на тлі супутньої патології. Визначені зміни клініко-лабораторних показників у хворих на лептоспіроз із супутніми гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом. Висвітлені провідні відмінності перебігу лептоспірозу із вказаними фоновими станами. Виявлений у хворих на лептоспіроз міопато-міастенічний синдром, який є найбільше вираженим у хворих із супутнім цукровим діабетом. Рекомендоване лікування таких пацієнтів у невропатолога під час диспансерного спостереження. Виявлено терапевтичний ефект у лікуванні хворих на лептоспіроз із супутньою патологією: при гіпертиреозі включення глутаргіну; при гіпотиреозі уролесану; при цукровому діабеті уролесану і синглетно-кисневої терапії; при хронічному алкоголізмі глутаргіну та синглетно-кисневої терапії. Дисбактеріоз є у половини хворих на лептоспіроз та у більшості пацієнтів із вказаною фоновою патологією. Доведено ефективність активованих форм пробіотиків у хворих на лептоспіроз із супутніми гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом.

Представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми оцінки перебігу лептоспірозу на фоні гіпертиреозу, гіпотиреозу, цукрового діабету і хронічної алкогольної інтоксикації та оптимізації лікування. Доведено, що вплив супутньої патології і лептоспірозу є взаємно обтяжуючим. Особливості клініко-лабораторних синдромів лептоспірозу із фоновими гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом залежать від характеру супутньої патології. Запропонована корекція виявлених змін диференційованим включенням в комплексне лікування препаратів глутаргіну, уролесану, синглетно-кисневої терапії та активованих форм пробіотиків, що дає змогу зменшити вираженість патогенетичних зсувів і попередити несприятливі наслідки захворювання.
При поєднанні лептоспірозу із супутніми гіпертиреозом, гіпотиреозом, цукровим діабетом, хронічним алкоголізмом зростає відносна кількість середньотяжких і тяжких форм захворювання, достовірно збільшується тривалість стаціонарного лікування. Початковий період лептоспірозу із фоновою патологією характеризується значною полісимптомністю проявів, пізнім зверненням за медичною допомогою.
Виявлена суттєва різниця в перебігу лептоспірозу на фоні супутньої патології ендокринної системи і хронічної алкогольної інтоксикації.

Для перебігу лептоспірозу із супутнім гіпертиреозом характерні більш виражені прояви інтоксикації, функціональної недостатності гепатоцитів, дисбалансу гормонів щитоподібної залози.
Для перебігу лептоспірозу із супутнім гіпотиреозом холестатичний і інтоксикаційний синдроми.
Для перебігу лептоспірозу із супутнім цукровим діабетом синдроми інтоксика-ції, цитолізу гепатоцитів та нестабільність глікемії із проявами гіпоксичних змін.
Для перебігу лептоспірозу із хронічним алкоголізмом синдроми гепатиту та хронічного токсикозу.

Період розпалу лептоспірозу характеризується порушеннями перекисного окислення ліпідів, особливо ці зміни виявляються у хворих із поєднаною патологією: надлишкова пероксидація ліпідів, за показниками МДА і ДК, достовірно перевищувала таку як у хворих на лептоспіроз без фонової патології, так і у хворих із супутніми захворюваннями без лептоспірозу.
При перебігу лептоспірозу на фоні гіпертиреозу, хронічного алкоголізму спостерігається достовірне зниження протизапальних та підвищення прозапальних цитокінів, можливо, що є одним із сприяючих факторів рецидивів лептоспірозу та затягування патологічного процесу.
Дисбактеріоз кишечника характерний для хворих на лептоспіроз із супутньою патологією і найбільш вираженим є у пацієнтів із фоновими цукровим діабетом та хронічним алкоголізмом.
Показники електроміографічного дослідження у хворих на лептоспіроз вказують на наявність міастенізації та запально-дегенеративних змін у м’язах. Зміни показників електроміограми є вираженішими і тривалішими у хворих на лептоспіроз із цукровим діабетом.
До показників несприятливого перебігу лептоспірозу на фоні супутньої патології ендокринної сиcтеми та хронічного алкоголізму належать: дисбаланс гормонів щитоподібної залози, нестабільність глікемії, зниження показників антиоксидантного захисту та посилення надлишкової пероксидації, підвищення концентрації ПСМ254у сироватці крові, показників внутрішньопечінкового холестазу, цитолізу гепатоцитів, зниження протизапальних та підвищення прозапальних цитокінів та дисбіотичні зміни в кишечнику.
Застосування глутаргіну у хворих на лептоспіроз із супутнім гіпертиреозом сприяло достовірному зниженню проявів інтоксикації, скороченню на 10 днів тривалості гіпербілірубінемії, достовірно швидшій нормалізації ниркового синдрому.
Застосування уролесану у хворих із супутнім гіпотиреозом сприяло усуненню холестатичного компоненту зниженню в 2,9 рази рівня загального холестерину в сироватці крові, швидшому зменшенню активності лужної фосфатази до рівня її у хворих на гіпотиреоз, швидшому регресу проявів інтоксикації.
Застосування уролесану і СКТ у хворих із супутнім цукровим діабетом сприяло тому, що швидше минали прояви інтоксикації, достовірно зменшувались тривалість жовтяниці, свербіжу шкіри і гепатомегалії, в 1,5 разу знижувалась концентрація ПСМ254в сироватці крові.
Застосування глутаргіну та СКТ у хворих із супутнім алкоголізмом сприяло достовірному скороченню тривалості ниркового, менінге-ального та геморагічного синдромів на 3-9 днів, підвищенню рівня загального білка в сироватці крові та підвищенню антиоксидантного захисту.
Лікувальна корекція дисбактеріозу активованими формами пробіотиків сприяє зменшенню кількості умовно-патогенної флори та підвищенню вмісту нормальної кишкової флори і є ефективною у всіх хворих на лептоспіроз, незалежно від наявності супутньої патології.