Приставко Тетяна Михайлівна. Ефективність застосування ентеросорбентів та імунокоректорів при органозберігаючому хірургічному методі лікування хворих на хронічний тонзиліт, ускладнений паратонзилітом

Краткое описание

Приставко Тетяна Михайлівна. Ефективність застосування ентеросорбентів та імунокоректорів при органозберігаючому хірургічному методі лікування хворих на хронічний тонзиліт, ускладнений паратонзилітом: дисертація канд. мед. наук: 14.01.19 / АМН України; Інститут отоларингології ім. О.С.Коломійченка. - К., 2003

Приставко Т.М. "Ефективність застосування ентеросорбентів та імунокоректорів при органозберігаючому хірургічному методі лікування хворих на хронічний тонзиліт, ускладнений паратонзилітом".- Рукопис.
Дисертація на змагання вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.19 оториноларингологія. Київський НДІ отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка, Київ, 2002.
Дисертація присвячена ефективності органосберігаючого хірургічного методу лікування ПТ у хворих на ХТ, шляхом використання ентеросорбенту силарда-П та імунокоректору рибомунілу.
Представлені результати комплексного обстеження і лікування 194 хворих на ХТ, ускладнений однобічним ПТ у стадії абсцедування. Пацієнти були розподілені на дві групи основну та групу порівняння. В основній групі на тлі проведення протизапальної терапії після розкриття ПА порожнина їх промивалася 2% водяною суспензією силарда-П і хворим призначався рибомуніл за схемою. Група порівняння одержувала загальноприйняте лікування.
У гострому періоді захворювання незалежно від локалізації процесу у паратонзилярній клітковині клінічний плин ПТ характеризувався загальнотоксичним синдромом і місцевими запальними змінами у зіві, піднебінних мигдаликах, регіонарних лімфатичних вузлах.
У етіології виникнення ПТ ведуча роль належала Str. pyogenes, Staph. аurеus та їхньої асоціації.
У патогенезі розвитку ПТ вирішальне значення мало порушення системи місцевого імунітету піднебінних мигдаликів. При ХТ у них виникали морфологічно і функціонально локальна імунна недостатність, а на цьому тлі створювалися реальні патогенетичні умови для розвитку ПТ.
У той же час дослідження місцевого імунітету показало, що у хворих на ХТ, ускладнений ПТ у стадії абсцедування, зберігався достатній функціональний резерв.
Морфологічні дослідження екстирпованих піднебінних мигдаликів у хворих на ПТ свідчили, що альтеративні процеси у них у більшості випадків носили зворотний характер.
Впроваджений комплексний метод лікування хворих на ХТ, ускладнений ПТ із використанням силарда-П і рибомунілу з обліком етіологічних факторів, основних ланок патогенезу, результатів імунологічних та морфологічних досліджень впливав на клінічний плин захворювання: скорочував терміни тривалості синдрому загальінфекційного токсикозу; перебування хворих у стаціонарі; забезпечував більш швидке досягнення клінічної ремісії ПТ, позитивну динаміку показників клітинного і гуморального імунітету. Це свідчило про патогенетичну обґрунтованість і доцільність застосування для лікування цієї категорії хворих силарда-П і рибомунілу, що підтверджувалося даними диспансерного спостереження виписаних пацієнтів. В основній групі протягом року рецидиви ангін зустрічалися в 1,8 рази, а ПТ у 2,5 рази рідше, ніж у групі порівняння.
Стабілізація імунних показників в основній групі зберігалася протягом 6 місяців у 81 (91,1%) пацієнтів, протягом року - у 76 (85,4%). У той час як у групі порівняння через 6 місяців після виписки зі стаціонару лише 16,4% осіб мали близькі до норми показники імунітету, а під кінець року - 18,6% обстежених.

Морфологічні й імунологічні дослідження піднебінних мигдаликів хворих на ХТ, ускладнений ПТ, показали, що, альтеративні процеси в них носять осередковий, і, в ряді випадків, зворотний характер: вони мають достатній функціональний резерв, що дозволяє ширше використовувати органозберігаючий хірургічний метод лікування.
Використання органозберігаючого хірургічного методу у цієї категорії хворих показане при передньоверхній і задній локалізації ПТ і при відсутності сполучених захворювань.
Включення силарда-П і рибомуніла у комплексі впливало на клінічний плин захворювання, що виявлялося у скороченні періоду загальноінфекційного токсикозу на 2,4±0,2 дні, виділення гною з порожнини абсцесів на 2,0±0,3 дні, термінів перебування хворих у стаціонарі на 2,2±0,3 дні.
Застосування силарда-П і рибомуніла сприяло нормалізації показників місцевого та загального імунітету. До моменту виписки зі стаціонару у пацієнтів спостерігалося відновлення співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів (CD-4+/CD-8+), збільшення змісту SIgA у сироватці крові і ротоглотоковому секреті. Фагоцитарна активність нейтрофілів у периферичній крові зростала в 1,8 рази в порівнянні з вихідним рівнем, а відсоток завершеного фагоцитозу у 1,9 рази. Відзначалося зниження рівня ЦІК у 2,4 рази з нормалізацією їхнього молекулярного складу.
Диспансерне спостереження протягом року після виписки хворих із стаціонару показало, що у осіб основної групи, в комплексному лікуванні яких використовували силард-П та рибомуніл, повна клінічна ремісія відзначена у 72,4%, а в групі порівняння у 39,5% осіб та у 85,4% основної групи показники місцевого й загального імунітету зберігалися в межах фізіологічної норми.