ПРОБЛЕМИ КОЛІЗІЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ (ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА)

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………
3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові аспекти колізій у законодавстві
України……………………………………………………………..

9
1.1. Різноманітність наукових поглядів на поняття
“законодавство”……………………………………………………….

9
1.2. Поняття та зміст юридичних колізій і колізій у законодавстві
України…...............................................……………………………..

22
1.3. Причини колізій у законодавстві України……………………….
43
1.4. Види колізій у законодавстві України…………………………….
67
1.5. Шляхи подолання колізій у законодавстві України……………
78
1.6. Проблеми колізій в аспекті систематизації законодавства
України………………………………………………………………….
99
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………………………
106
РОЗДІЛ 2. Колізійні проблеми правозастосовчої діяльності
господарських судів……………………………………………..

112
2.1. Судочинство і судові акти в аспекті проблеми суддівської
правотворчості…………………………………………………………

112
2.2. Процесуально-правові колізії підвідомчості справ
господарським судам України………………………………………

122
2.3. Законодавчі проблеми застосування юридичної
відповідальності господарськими судами України……………..

134
2.4. Співвідношення норм закону і умов цивільно-правових правочинів.
Колізії практики вирішення господарських спорів…………….

152
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………
162
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 170
ВСТУП

Актуальність теми. Демократична трансформація суспільства зумовлює докорінну зміну законодавства. Цей процес супроводжується протиріччями між законодавчими актами, їх нормами, що є причиною деформації праворозуміння і формування неадекватної суспільним потребам правової свідомості, культури і поведінки. Дослідження цієї проблеми має суттєве: (1) теоретичне значення, оскільки дозволяє досконаліше пізнати наукові погляди на поняття "законодавство", глибше зрозуміти поняття і зміст колізій у законодавстві України, причини їх виникнення; (2) прикладний характер, оскільки є нагальна практична потреба класифікації колізій у законодавстві, визначення шляхів їх подолання. Результати цього аналізу дозволяють виявити недоліки в правотворчій діяльності і накреслити шляхи її удосконалення з тим, щоб усунути суперечливі підходи до вирішення суспільно значущих проблем в економічній, правовій, політичній та культурній сферах життя.
У цій ситуації виникає потреба в нових методологічних підходах, які б дали можливість поглянути на законодавство як на найважливіший елемент здійснення правової і економічної реформи в Україні на сучасному етапі, як на особливу соціальну реальність, що має складну еволюцію, власну логіку розвитку і функціонування. Особливе значення послідовні теоретичні дослідження у цій сфері мають для вдосконалення роботи всіх гілок влади. Тому осмислення такої правової реальності як колізії у законодавстві, є одним з актуальних завдань теорії права.
Незважаючи на те, що окремі аспекти проблеми колізій у законодавстві привертали увагу фахівців як у рамках загальної теорії права, так і стосовно галузевих юридичних наук, дотепер в Україні було відсутнє її комплексне дослідження. Зазначене зумовлює необхідність загальнотеоретичного аналізу широкого кола питань щодо змісту, видів, шляхів виявлення та подолання колізій у законодавстві.
Дисертаційна робота ґрунтується на результатах теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної наукової думки, роботах вчених у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права, господарського права, політології, філософії та інших наук.
У дисертаційному дослідженні знайшли відображення ідеї, які розробили в своїх працях видатні зарубіжні та вітчизняні мислителі і науковці минулого: Аристотель, Гегель, Т. Гоббс, Г. Гроцій, С. Дністрянський, Б. Кистяківський, С. Котляревський, Ш. Монтеск'є, Н. Макіавеллі, М. Палієнко, Платон, Й. Покровський, М. Слабченко, Ф. Тарановський, Ціцерон, П. Юркевич та інші. Дисертант використовує роботи сучасних вчених: В. Авер’янова, С. Алексєєва, В. Андрейцева, Ф. Бурчака, П. Євграфова, А. Зайця, О. Зайчука, М. Козюбри, В. Копейчикова, В. Кудрявцева, М. Матузова, О. Мироненка, О. Мурашина, Н. Оніщенко, В. Опришка, М. Орзіха, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, В. Тація, Ю. Тихомирова, Ю. Тодики, І. Усенка, Ю. Шемшученка та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконано згідно з Планом науково-дослідних робіт відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Теоретико-методологічні проблеми законності" (№ держ. реєстрації 01014002010), "Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України" (№ держ.реєстрації 01024001597).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі грунтовного аналізу наукових джерел, правових актів та практики правозастосовчої діяльності господарських судів розкрити зміст і поняття колізій у законодавстві України, з'ясувати їх причини та сучасний стан, запропонувати способи їх попередження і виявлення та окреслити шляхи їх усунення.
Зазначена мета містить у собі таке коло конкретних завдань:
– проаналізувати різноманітність наукових поглядів на поняття "законодавство";
– визначити поняття і зміст колізій у законодавстві України; відмежувати їх від інших дефектів законодавства;
– з’ясувати причини колізій у законодавстві;
– поглибити уявлення про види колізій у законодавстві;
– сформулювати рекомендації щодо шляхів попередження, виявлення і подолання колізій у законодавстві України;
– спеціальну увагу приділити аналізу колізійних проблем правозастосовчої діяльності господарських судів.
Об'єктом дослідження є сучасне законодавство України як складний соціально-правовий феномен та один з найпоширеніших його дефектів – колізійність.
Предметом дослідження стали теоретико-правові аспекти колізій у законодавстві України, причини їх виникнення, ознаки, види та засоби подолання.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автор застосував філософський (діалектичний) метод, загально-наукові методи дослідження. Зокрема, із застосуванням методу пізнання, згідно з яким всі явища (предмети) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалися наукові погляди на поняття "законодавство", з'ясовувалися поняття і зміст колізій у законодавстві України. Те саме – щодо причин колізій у законодавстві. Широкого застосування отримав формально-логічний метод, за допомогою якого здійснено наукову обробку літературних джерел та судової практики. Із застосуванням методу системного аналізу визначено колізійні проблеми співвідношення норм закону з цивільними правочинами в практиці вирішення господарських спорів.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні поняття колізій у законодавстві України, критеріїв їх класифікації, шляхів попередження, виявлення та усунення. Дослідником вперше в українській правовій науці зроблено спробу, використовуючи значний масив наукових джерел з теорії права, результати аналізу нормативно-правових актів, комплексно проаналізувати проблеми колізій у законодавстві України у взаємозв'язку з правозастосовчою практикою господарських судів. Зокрема, результати дисертаційного дослідженя дозволяють зробити наступні теоретичні узагальнення:
– аналіз наукових поглядів на поняття "законодавство" дає підстави відносити до його складу тільки ті правові акти, які мають універсальний характер за своєю дією в просторі, часі і за колом осіб;
– до системи законодавства України пропонується віднести “квазі закони”, до яких автор відносить правові акти, що приймаються незаконодавчими органами державної влади: Кабінетом Міністрів України, Президентом України, Конституційним Судом України, а також міжнародні договори;
– акцентовано увагу на тому, що юридичні конфлікт і спір є наслідками колізій у законодавстві;
– доведено, що колізія в законодавстві і юридична колізія – поняття різні і, насамперед, за своїми обсягами;
– вперше запропоновано концептуальне бачення колізії в законодавстві як багатогранного явища, а саме: як протиріччя правових актів чи їх норм; як елемент соціально-правової реальності; як один із видів юридичних колізій правової системи України; як явище об'єктивне, що зумовлене порушенням принципу системності й узгодженості, недосконалістю процедури прийняття нормативно-правових актів;
– акцентовано увагу на тому, що домінуючими причинами колізійного стану сучасного національного законодавства є концептуальні причини, серед яких вагоме місце належить радикальним суспільним змінам і перетворенням, що відбуваються в процесі економічної, правової та політичної реформ;
– доведено, що часті зміни і доповнення до актів законодавства призводять до колізії як всередині цього акта, так і до колізії змінених норм з нормами інших актів;
– з'ясовано, що на даний час судова практика не є узгодженою і єдиною, а її колізійність не сприяє однаковому праворозумінню в суспільстві;
– колізійні судові акти найвищої судової інстанції, якою є Верховний Суд України, є остаточними і оскарженню не підлягають, що робить неможливим узгодити їх між собою і законом, у той час як колізійні судові рішення судів нижчих інстанцій через апеляційне і касаційне оскарження можна привести у відповідність до вимог закону і таким чином усунути протиріччя;
– висунуто комплекс пропозицій, в тому числі сформульованих вперше, практичне застосування яких сприятиме значному зменшенню кількості проблем, пов'язаних з колізіями у законодавстві України.
Висновки і положення дисертації у своїй сукупності дозволили дисертанту розв'язати важливе для науки теорії права наукове завдання – здійснити комплексний аналіз проблем, пов'язаних з колізіями у законодавстві України і на цій основі висловити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, становлять певний внесок у розвиток теорії права та сприятимуть вдосконаленню правозастосовчої діяльності господарських судів України. Результати дослідження можуть бути методологічною основою для правових досліджень в умовах реформування правової системи, ініціювати обговорення теоретико-правових проблем як в межах теорії права, так і на рівні правозастосовчої практики, сприятимуть поглибленню наукових знань про юридичні колізії. Положення і висновки дисертації можна використати для усунення колізій у законодавстві України, уніфікації юридичної термінології і понятійного апарату. Вони орієнтовані на удосконалення законодавства та правозастосовчої практики.
Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів теорії держави і права, конституційного права, цивільного права, господарського права і процесу, а також при підготовці відповідних навчальних видань та методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження доповідалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, у статтях і наукових публікаціях, а також на міжнародній науково-практичній конференції “Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні” (м. Київ, 28-30 вересня 1994 року, доповідь опублікована).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 наукових публікаціях, загальним обсягом 6,4 др. арк., що характеризуються спільним змістом і містять нові теоретичні положення, які можна охарактеризувати як певне досягнення конституційно-правової думки.
Структура дисертації визначена її метою та завданням. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що охоплюють десять підрозділів, та висновків.
Повний обсяг дисертації – 175 сторінок, в т.ч. список використаних джерел – 6 сторінок (102 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Головні наукові та практичні результати дослідження є такими:
1. До структури законодавства належать тільки такі нормативні акти, які мають універсальний, загальнообов'язковий характер за своєю дією в просторі, часі і з кола осіб, та прийняті в межах своїх повноважень Верховною Радою України і всеукраїнським референдумом, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Нормативний характер правового акта має визначатися за головними критеріями – безадресністю його дії за колом осіб і спрямованістю на багаторазове застосування. При цьому не має значення його дія в часі і просторі.
2. Колізія, конфлікт і спір є логічною ланцюговою реакцією протиріч у законодавстві, тому що колізії в законодавстві можуть накопичуватися і не проявлятися певний час, а суперечливі правові акти можуть не застосовуватись. Колізії ніби внутрішньо замкнуті і лише конкретна дія може її активізувати. А в разі, коли при застосуванні колізійних правових актів зіткнуться закріплені в них протилежні інтереси, можна говорити про зовнішній прояв колізії.
3. Колізія, конфлікт, спір за своїм юридичним змістом поняття різні: колізія безособистісна, в ній можуть зійтися лише правові акти чи їх норми; конфлікт виникає між конкретними особами, кожна з яких ґрунтує свій інтерес чи домагання на контроверзних актах чи їх нормах; конфлікт переростає в спір, якщо його сторони не можуть самостійно узгодити протиріччя і звертаються за захистом своїх прав до суду.
4. Юридична колізія і колізія в законодавстві – поняття різні і, передусім, за своїми обсягами. Юридична колізія охоплює собою всі протиріччя, що виникають у правовій системі суспільства, зокрема в правових концепціях, теоріях і поглядах, правосвідомості і правовій культурі, правоутворенні і реалізації норм права, правовій поведінці, законності і правопорядку, праворозумінні. Колізії в законодавстві є лише частиною юридичних колізій і обмежуються системою законо-давства.
5. Колізії не можна обмежувати лише протиріччями між правовими актами (їх нормами), що мають нормативний характер. Юридичною колізією є також протиріччя з участю індивідуальних, інтерпретаційних та правозастосовчих актів.
6. Колізія – це протиріччя між кількома правовими актами чи їх нормами, що прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих самих суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний результат. Колізійні правові акти і норми є контроверзними, бо розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини.
7. Найважливішими причинами колізійного стану національного законо-давства є концептуальні причини, серед яких вагоме місце належить радикальним суспільним змінам і перетворенням, що сталися у зв'язку з проголошенням її державної незалежності, і які піддали суворим випробуванням державні інститути та правову систему.
8. Часті зміни і доповнення законодавчих актів призводять до колізії як всередині цього акта, так і до колізії змінених норм з нормами інших актів. Стабільні закони є запорукою безколізійності системи законодавства.
9. Недостатня урегульованість правотворчого процесу є основоположною причиною колізій у законодавстві. Архіважливим у недопущенні колізій є нормативне закріплення норм-пріоритетів і норм-принципів, консенсуальних і альтернативних правових норм, а також напрацювання колізійних норм. Вагому роль у виявленні і усуненні колізій відіграє систематизація законодавства.
10. Останнім часом вчені і практики, крім загальновизнаних видів систематизації – інкорпорації і кодифікації, виділяють ще й такі види як уніфікацію і консолідацію. Аналізуючи поняття “систематизація”, “інкорпорація”, “кодифікація”, “консолідація”, “уніфікація” автор доходить висновку, що “консолідація” і “уніфікація” є синоніми “систематизації” і, так само як остання, можуть проявлятися в “кодифікації” чи “інкорпорації”. На відміну від інкорпорації, кодифікація дає можливість не лише виявляти колізії у законодавстві, а й ефективно їх усувати.
11. Якщо суперечливі рішення судів нижчих інстанцій шляхом апеляційного і касаційного оскарження можна привести у відповідність до вимог закону і таким чином усунути колізії, то колізійні судові акти найвищої касаційної інстанції, якою є Верховний Суд України, є остаточними і оскарженню не підлягають, що робить неможливим узгодження їх між собою і законом.
12. Нинішні економічні відносини в Україні є недосконалими, вкрай суперечливими, зокрема з точки зору їх правового регулювання. Це зумовлено неузгодженістю правових актів, що регулюють відносини у найважливіших сферах ринкової економіки. Колізійний стан законодавства часто ставить підприємця в становище, коли він, виконуючи вимоги одного закону, порушує при цьому інші. У багатьох випадках невиправдана жорстокість законів примушує ці закони не виконувати або порушувати. У результаті вони опиняються в ролі правопорушників і, відповідно, – суб'єктів передбаченої цими законами відповідальності, що є однією з причин протиріч між державними контролюючими органами і суб'єктами підприємництва. Такий стан законодавства головним чином зумовлений тим, що правові акти приймалися і приймаються не єдиним законодавчим центром, а багатьма нормотворчими органами.
13. За загальним правилом від закону не може виходити оферта на укладення правочину, він також не може акцептувати оферту щодо її укладення. Але при укладенні правочину сторони зобов’язані оглядатися на закон, оскільки в разі невідповідності правочину закону він може бути недійсним.
Закон зобов’язує сторони виконувати те, на що вони самі погодились, та забороняє односторонньо відмовлятися від виконання договірних зобов’язань і односторонньо їх змінювати чи доповнювати, а також встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання. Іншими словами, закон вказує правочину його юридичне місце в системі законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
I. Монографії, наукові праці:

1. А.А. Добровольский, С.А. Иванова. Основне проблемы исковой формы защиты права. М., Изд-во Моск. Ун-та, 1979, - 159 с.
2. Авер’янов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. В.В. Цветков. Киев: Наук. Думка, 1990. – 148 с.
3. Академічна юридична думка / Укладачі: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук; За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1998. – 503 с. : 28 іл. – Бібліогр. в кінці ст. – Укр. і рос. мовами.
4. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 1. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 568 с.
5. Баренбойм П.Д. «3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера». 2-е изд., доп. иперераб. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. – 288 с.
6. Біблія або Книги Святого Письма старого й нового заповіту. Українське Біблійне Товариство, 1992. – 1255 с.
7. Георг В.Ф. Гегель. Основи філософії права. – К.: Юніверс, 2000. – 329 с.
8. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення: - К.: Логос, 1997. – 124с.
9. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. докт. юр. наук Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
10. Закон: создание и толкование / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Спарк, 1998. – 283с.
11. І.А. Покровській “Гражданській судъ и законъ”. С. Петербургъ, Сенатская Типографія, 1905. – 53 с.
12. Конституція України та проблеми систематизації законодавства. Збірник наукових праць. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 366 с.
13. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: (Теорет. проблемы). – М., Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
14. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
15. Нікколо Мак’явеллі. Флорентійські хроніки. Державець. – К.: Основи, 1998. – 492с.
16. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132 с.
17. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
18. Платон. Законы / А.Ф. Лосев и др.. (общ. ред., авт. ст. в прим.); А.Н. Егунова и др.. (пер. с древнегреч.) – М., 1999. – 832с.
19. Погребняк С.П. «Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення». Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків, 2001. – 19 с.
20. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут (в серии “Классика российской цивилистики”), 1988. – 353 с.
21. Правова держава. Наукове видання Інституту держави і права ім. В.М. Корець-кого. Щорічник наукових праць. Випуск восьмий. – К., 1997. – 364 с.
Випуск дев’ятий. – К., 1998. – 447 с.
22.Правова держава Наукове видання Інституту держави і права ім. В.М. Корець- кого. Щорічник наукових праць.
23. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи досконалення:
Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. –
220 с.
24. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М., 1994. – 140 с.
25. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. Сборник переводов. Вып. 2. – М., 1998.
– с.

II. Підручники, Навчальні посібники:

1. Алисов Е.А. Финансовое право Украины. Учебное пособие. – Х.: фирма «Эспада», 2000. – 288 с.
2. Енциклопедія законодавства (матеріали до спецкурсу). С.І. Алаіс, С.В. Бобровник, Д.Д. Лилак та інш., за заг. ред. В.П. Самохвалова. – К.: Український Центр духовної культури, 2003. – 228 с.
3. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
4. Коллизионное право: Учебное и научно-практическое пособие / Ю.А. Тихомиров. – М., 2000. – 394 с.
5. Латинская юридическая фразеология / Составитель проф. Б.С. Никифоров. – М.: Юрид. лит., 1979. – 264 с.
6. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 440 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
8. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с. – Бібліогр.: С. – 358-364.
9. Теория государства и права: Курс лекцій / Под ред. Н.М. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2000. – 776 с.

III. Матеріали міжнародних науково–практичних конференцій:

1. Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики /Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 23-24 жовтня 1995 р.). Вид-во “Генеза”, 1996. – 122 с.
2. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 216 с.
3. Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 600 с.

IV. Журнали

1. Вісник Верховного Суду України, 2001 № 6 (28).
2002, № 5 (33).
2003, № 3 (37).
2. Вісник Вищого арбітражного суду України, 1998, № 4.
3. Вісник господарського судочинства, 2003, № 3.

4. Вісник Конституційного Суду України, 1998, № 4.
5. Вісник центру комерційного права, 2001 № 2.
6. Государство и право, 1996, № 6.
7. Гражданское право, 2001, № 2.
8. Право України, 1996, № 6, № 12.
1999, № 7, № 9, № 12.
2000, № 1.
2001, № 4, № 8.
9. Предпринимательство, хозяйство, право, 1997, № 3.
10. Радянське право, 1988, № 5.
11. Российская юстиция, № 2/99.

V. Збірник роз’яснень і рішень судів:

1. Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України / Відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 304 с.
2. Конституційний Суд України: Рішення, висновки. 1997-2001 / Відповід. редак. канд. юрид. наук П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер. Книга 1, 2001. – 512 с.
3. Конституційний Суд України: Рішення, висновки. 1997-2001 / Відповід. редак. канд. юрид. наук П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер. Книга, 2, 2001. – 504 с.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – (сер. “Б-ка судді”). – 327 с.
5. Рішення Верховного Суду України. Щорічник 2002 / Під заг. ред.. В.Т. Маляренка. – К., 2002. – 174 с.

VI. Енциклопедії, словники:

1. Большая Советская Энциклопедия. ( в 30 томах) / Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 3-е. – М.: Советская Энциклопедия, 1973, Т. 27. – 622 с.
2. Большая Советская Энциклопедия (в 30 томах) / Гл. ред. А.М.Прохоров. Изд. 3-е. –М.: Советская Энциклопедия, 1973, Т. 12. – 624 с.
3. Мала енциклопедія етнодержавознавства М 18 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред. та ін.. – К.: Довіра: Генеза, 1996. – 942 с.
4. Словник іншомовних слів. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1974. – 775 с.
5. Словник синонімів української мови: в 2 т. / С 48 А.А.Бурячок та ін. – К.: Наук. думка, 1999-2000, Т. 2. – 954 с.
6. Словник української мови. – К.: Наук. думка, 1974, Т.V. – 840 с.
7. Словник української мови. – К.: Наук. думка, 1978. Т. IX. – 916 с.
8. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / Під заг. ред. В.І.Воловича. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. – 728 с.
9. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т.1. – К. “Укр. Енцикл.”, 1999. – 669 с.
10. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т.2. – К.: “Укр. Енцикл.”, 1998. – 741 с.
11. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т.3. – К.: “Укр. Енцикл.”, 2001. – 789 с.
12. Юридичний словник. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1983. – 871 с.

VII. Міжнародні договори, закони України, коментарі:

1. Арбітражний процесуальний кодекс України / Упоряд. І авт. передм. М.І. Хавронюк. – К.: Гарантія, 1997. – 49 с.
2. Вирішення господарських спорів. Застосування норм матеріального права в роз’ясненнях і листах Вищого господарського суду України. – К.: Юстиніан, 2002. – 640 с.
3. Господарське законодавство України: Правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів /Упорядник Камлик М.І. – К.: Атіка, 2002. – 816 с.
4. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 304с.
5. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К.: Юстиніан, 2002. – 544 с.
6. Гражданский кодекс Украинской ССР: Офиц. текст с изменениями на 1 июня 1954 года. – М.: Госюриздат, 1954. – 143 с.
7. Донна Гом’єн. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини. Видання третє. Виправлене і доповнене. – Львів: “Кальварія”, 2002. – 178 с.
8. Кодекс канонів східних церков. Проголошений Іваном Павлом II. Авторизований переклад. Видавництво О.О.Василіан. – Львів, 1995. – 471 с.
9. Коментар до Конституції України. Друге видання випр. й доповн. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 412 с.
10. Конституція України. Офіційне видання. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 249 с.
11. Міжнародний комерційний арбітраж: Закон України, міжнародні конвенції, Інкотермс 1990: Збірник нормативних актів / Під заг. ред. акад. Акад. прав. наук І.Г.Побірченка. – К.: “ТПП України”, 1995. – 199 с.
12. Про судоустрій України: Закон України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 64 с.
13. Цивільний кодекс України: Офіційний текст /Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
14. Цивільний кодекс Української РСР: Офіц. текст із змінами та доп. За станом на 1 квітня 1988 р. – К.: Політвидав України, 1988. – 269 с.

VIII. Газети:

1. “Голос України”, 1999, 26 січня.
2. “Голос України”, 1999, 24 червня.
3. “Голос України”, 1999, 2 липня.
4. “Голос України”, 1999, 3 липня.
5. “Голос України”, 1999, 31 серпня.
6. “Голос України”, 1999, 4 листопада.
7. “Голос України”, 1999, 22 грудня.
8. “Голос України”, 1999, 23 грудня.
9. “Голос України”, 2000, 21 січня.
10. “Голос України”, 2001, 13 лютого.
11. “Голос України”, 2003, 4 лютого.
12. “День”, 1999, 30 липня.
13. “День”, 1999, 19 серпня.
14. “День”, 1999, 16 листопада.
15. “Дзеркало тижня”, 2002, 16-22 березня.
16. “Українське слово”, 1999, 29 липня.
17. “Урядовий кур’єр”, 1999, 9 червня.
18. “Юридическая практика”, 1999, 1-15 августа.
19. “Юридическая практика”, 2002, 12 июня.
IX. Матеріали судових справ

1. Матеріали справи № 6/78 за 1999 рік // Архів Вищого арбітражного суду України.
2. Матеріали справи № 17/6 за 2000 рік // Архів Арбітражного суду міста Києва.
3. Матеріали справи № 12/182/551 П за 2001 рік // Архів Арбітражного суду Полтавської області.
4. Матеріали справи № 3-31К02 за 2002 рік // Архів Верховного Суду України.