ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ СУДОВОЇ ЮРИСДИКЦІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

Краткое описание

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

На правах рукопису

Смокович Михайло Іванович

УДК 342.565.4(477)

ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ СУДОВОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
ТА ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

12.00.07 — адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Юлдашев Олексій Хашимович
доктор юридичних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. РОЛЬ І МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ У ЗАХИСТІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ 15
1.1. Основоположні засади організації здійснення правосуддя у системі гарантій прав людини 15
1.2. Спеціалізація судів як елемент механізму забезпечення права на ефективний засіб захисту прав і свобод 28
1.3. Захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин як основна функція системи адміністративної юрисдикції 33
Висновки до розділу 1 37
РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЯ ЮРИСДИКЦІЇ (КОМПЕТЕНЦІЇ) АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ 39
2.1. Юрисдикція суду: зміст та загальні критерії визначення 39
2.2. Критерії встановлення компетенції адміністративних судів 47
2.3. Спеціальні критерії визначення спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів 78
Висновки до розділу 2 141
РОЗДІЛ 3. ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ: ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ 143
3.1. Розмежування компетенції між адміністративними та іншими судами загальної юрисдикції 143
3.2 Компетенція адміністративних судів на спори щодо припинення повноважень народних депутатів України та депутатів місцевих рад 166
3.3. Розмежування компетенції між адміністративними судами і судом конституційної юрисдикції 175
Висновки до розділу 3 191
ВИСНОВКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 199
ДОДАТКИ 232

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВАСУ – Вищий адміністративний суд України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВРУ – Верховна Рада України
ВРЮ – Вища Рада Юстиції
ВСУ – Верховний Суд України
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КСУ – Конституційний Суд України
ЦВК – Центральна виборча комісія
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Метою судово-правової та інших соціальних реформ, що здійснюються в Україні, є формування демократичної правової держави, де гідність особи, її здоров’я, права і свободи, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю та гарантуються Конституцією України. Визнання нашою країною міжнародних стандартів у галузі захисту прав людини потребує відповідного юридичного механізму забезпечення їх захисту, що обумовлює доцільність запровадження в Україні адміністративного судочинства.
Одним з основних принципів побудови системи судочинства є принцип спеціалізації, який одночасно виступає гарантією реалізації таких засад здійснення правосуддя, як доступність і компетентність. Запровадження спеціалізації судів, зокрема формування системи адміністративних судів, упродовж усього періоду здійснення в Україні судової реформи визнається одним з її пріоритетних напрямів.
У той же час ефективне функціонування адміністративного судочинства в Україні є неможливим без чіткого розподілу компетенції між судами адміністративної та інших юрисдикцій як тими, що також належать до загальної юрисдикції, так і судом конституційної юрисдикції. На сьогодні це завдання розв’язано лише частково на законодавчому рівні. Зокрема, статтею 17 КАС визначено адміністративну юрисдикцію та компетенцію адміністративних судів, статтею 15 ЦПК визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, статтею 12 ГПК визначено справи, підвідомчі господарським судам, статтею 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено повноваження Конституційного Суду України. Проте практика застосування відповідних положень нормативних актів свідчить про недостатню чіткість запропонованої законодавцем моделі визначення компетенції судів, важливість вироблення якої не викликає сумніву, адже неправильне визначення виду судочинства, в якому підлягає розгляду справа, тягне за собою скасування судового рішення та закриття провадження у справі. Після закриття справи позивачеві необхідно звертатись із такою ж позовною заявою, але до суду іншої юрисдикції. Це тягне за собою тривалий розгляд справи та нерозв’язання спору в розумний строк, що є порушенням права громадянина на справедливий розгляд справи та свідчить про неефективність судового захисту в Україні.
Правильне розмежування судових юрисдикцій та, зокрема, визначення компетенції адміністративних судів сприятиме посиленню гарантій забезпечення дотримання принципу законності та реалізації принципу доступності судочинства в адміністративних судах.
Необхідність чіткого розмежування судових юрисдикцій та правильного визначення компетенції адміністративних судів обумовлює потребу в науковому осмисленні цієї проблеми та вироблення відповідних методологічних засад для її практичного розв’язання з подальшим законодавчим закріпленням цих засад у процесуальних нормах.
Зазначене особливо підкреслює необхідність концептуального, заснованого на сучасній методології підходу до вирішення досліджуваних проблем та обумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам державної політики України в галузі вдосконалення правового забезпечення функціонування адміністративного судочинства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до Плану науково-дослідних робіт Інституту права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом у рамках Плану наукових робіт «Правове забезпечення управління персоналом» та Указу Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень щодо розмежування судової юрисдикції та визначення належності справ до компетенції адміністративних судів.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких основних завдань:
– визначити сутність адміністративного судочинства в Україні, його роль в реалізації головного обов’язку держави – утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
– проаналізувати мету адміністративного судочинства через призму реалізації конституційної гарантії демократизації судової влади;
– з’ясувати ознаки публічно-правових спорів та визначити критерії відокремлення їх від суміжних спорів;
– провести дослідження чинного законодавства у сфері адміністративного судочинства з точки зору розмежування судових юрисдикцій, визначення предмета адміністративної юрисдикції, компетенції адміністративних судів щодо спорів, що виникають у сфері публічно-владних відносин виходячи з завдань забезпечення реалізації принципу доступності адміністративного судочинства;
– здійснити аналіз норм чинного законодавства України, відповідних роз’яснень, наукових підходів щодо визначення адміністративної юрисдикції та відмежування її від конституційної, господарської та цивільної юрисдикцій, у тому числі встановити основні ознаки та критерії спорів, що належать до компетенції адміністративних судів;
– запропонувати найбільш оптимальні пропозиції щодо розмежування юрисдикцій, встановлення предмета адміністративної юрисдикції, визначення компетенції адміністративних судів та вдосконалення процесуального законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративного судочинства в частині розмежування судових юрисдикцій та компетенції адміністративних судів.
Предметом дослідження є проблеми розмежування судової юрисдикції та визначення компетенції адміністративних судів.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дисертації становлять діалектичний метод пізнання, а також інші загальні та спеціальні наукові методи, зокрема формально-логічний, порівняльно-правовий, історичний. Застосування зазначених та інших методів наукового пізнання дозволило здійснити комплексний аналіз сутності публічно-правових спорів, розмежування судових юрисдикцій, сформулювати науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, що мають ознаки наукової новизни. Так, системно-комплексний метод дозволив визначити роль і значущість адміністративного судочинства у розв’язанні завдань судового захисту прав і інтересів громадян, юридичних осіб, сутність і важливість чіткого розмежування судових юрисдикцій.
За допомогою формально-логічного методу виявлено сутність і важливість чіткого розмежування судових юрисдикцій, досліджено принципи застосування норм про судову юрисдикцію, у тому числі й у тих випадках, коли вони не прямо, а опосередковано регулюють ті чи інші відносини, пов’язані з розмежуванням судових юрисдикцій.
Застосування історичного методу сприяло встановленню основних тенденцій у формуванні практики здійснення адміністративного судочинства та об’єктивних передумов поширення його на ті чи інші правовідносини.
Використання порівняльно-правового методу дозволило здійснити порівняльний аналіз норм чинного законодавства України, що регулюють питання конституційної, господарської, цивільної та адміністративної юрисдикцій, у тому числі визначити основні ознаки спорів, які належать до останньої, що дало можливість запропонувати найбільш оптимальні пропозиції щодо розмежування юрисдикцій, визначення предмета адміністративної юрисдикції, вдосконалення процесуального законодавства.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, що стосуються сутності адміністративного судочинства та механізмів його реалізації: В.Д. Бринцева, І.П. Голосніченка, А.І. Єлістратова,
М.В. Жушмана, І.Б. Коліушка, Р.О. Куйбіди, Н.Р. Нижник,
Н.Б. Писаренко, Ю.С. Педька, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова,
Ю.М. Старілова, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, Н.Ю. Хаманєвої,
Д.М. Чечота та інших.
Під час підготовки дослідження використані роботи українських і російських учених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки,
Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, В.М. Гайворонського,
В.М. Гаращука, В.Л. Грохольського, В.О. Заросила, В.І. Курила, І.Є. Марочкіна, О.Г. Мурашина, І.В. Панової, Т.О. Проценка,
Ю.О. Тихомирова, С.Г. Штогуна, О.Х. Юлдашева та інших, а також праці практиків у галузі адміністративного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є одним із перших в українській адміністративно-правовій науці комплексних досліджень теоретичних та практичних проблем розмежування судових юрисдикцій, визначення предмета адміністративної юрисдикції та компетенції адміністративних судів, що є частиною більш глобальної проблематики, пов’язаної із забезпеченням реалізації та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері публічно-владних відносин. У дисертації сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які, на нашу думку, мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
уперше:
– обґрунтовано, що в адміністративному судочинстві досить повно реалізовано можливість захисту судом порушених рішеннями, діями та бездіяльністю суб’єктів владних повноважень прав усіх верств населення. Підвищення рівня доступності фізичних та юридичних осіб до судового захисту спрямоване, у першу чергу, на забезпечення ефективного захисту їх порушених прав, свобод, інтересів і одночасно на підвищення рівня законності та відповідальності органів державної влади за свою діяльність;
– визначено критерії розмежування юрисдикцій судів: а) за законодавчо закріпленими ознаками, відповідно до яких визначається компетенція судів щодо розгляду справ; б) за категоріями справ, що належать до однієї юрисдикції. З цих критеріїв виділено загальні та спеціальні критерії визначення адміністративної юрисдикції та компетенції адміністративних судів; визначено суб’єкт владних повноважень з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства України в органах судової влади;
– запропоновано поняття виборчого процесу та процесу референдуму і подано рекомендації щодо встановлення ознак виборчого спору. Виборчий процес – це здійснення суб’єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений строк та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів або через законодавчо встановлений строк після цього оприлюднення;
– виокремлено категорію справ за позовом суб’єкта владних повноважень, що належать до компетенції адміністративних судів, наведено її характерні ознаки, визначено ефективність такої форми звернення до адміністративного суду;
– уточнено поняття адміністративного договору, виділено його ознаки та належність спорів з укладення, виконання та розірвання цього договору до компетенції адміністративних судів; здійснено розрізнення цього договору від інших публічних договорів;
– розкрито ознаки розмежування між конституційною та адміністративною юрисдикцією, якими є: а) наявність у особи права на звернення до суду; б) предмет спору (нормативність чи ненормативність оскаржуваного акта); в) підстави оскарження нормативно-правового акта (щодо конституційності чи законності). Виявлено недоліки в законодавстві та в судовій практиці щодо зазначеного розмежування, які тягнуть на собою порушення фундаментального права на судовий захист;
– установлено чіткі відмінності між публічною справою про накладення адміністративного стягнення та справою за адміністративним позовом щодо оскарження рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Такі відмінності цих справ полягають у: а) предметі спору; б) компетенції державних та судових органів, які їх вирішують; в) законодавчо визначених процедурах їх розгляду та оскарження ухвалених рішень;
– доведено, що рішення партій (блоків) про припинення депутатських повноважень депутатів відповідних рад не належать до їхньої внутрішньої діяльності та можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства;
удосконалено:
– визначення поняття адміністративного судочинства, яке за формою є позовним провадженням здійснення правосуддя і полягає у всебічному, повному, об’єктивному розгляді та розв’язанні адміністративними судами в стадійному порядку, визначеному нормами КАС, адміністративно-правових спорів, що виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та суб’єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами) – з іншого, із метою захисту прав та свобод фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, здійснення контролю у сфері публічно-правових відносин;
– дефініцію поняття виборчого спору шляхом визначення його ознак залежно від сторін та предмета спору. Виборчий спір – це правовий конфлікт, який розв’язується в судовому або адміністративному порядку, якщо на це немає заборони, за зверненням спеціально установлених законодавством суб’єктів та який виник під час виборчого процесу і пов’язаний з порушенням виборчого законодавства суб’єктами, які відповідно до законодавства можуть нести відповідальність за це порушення;
– визначення характерних ознак публічної служби, спори в якій є складовою адміністративної юрисдикції, з одночасним відмежуванням її від трудової діяльності, спори в якій належать до цивільної юрисдикції. Характерними ознаками публічної служби є: а) діяльність у державних органах та їх апараті; б) перебування фізичної особи на посаді в цих органах та їх апараті; в) діяльність, спрямована на виконання завдань і функцій держави; г) одержання заробітної плати за рахунок державних коштів.
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування тези про те, що чітке розмежування судових юрисдикцій та правильне визначення компетенції адміністративних судів сприятиме посиленню гарантій забезпечення дотримання принципу законності та реалізації принципу доступності судочинства в адміністративних судах;
– позиція відносно того, що найбільш ефективним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень є розв’язання адміністративно-правових спорів спеціально утвореними для цього адміністративними судами;
– визначення загальнотеоретичного та адміністративно-процесуального поняття публічно-правового спору. Специфіка публічно-правових спорів, розгляд яких належить до компетенції адміністративних судів, полягає в тому, що публічно-правові відносини припускають первинно юридично нерівне положення сторін, одна з яких має владні повноваження, а інша є об’єктом публічно-владного впливу;
– характеристика критеріїв розмежування судових юрисдикцій з позиції багатоелементності. Сутність її полягає у виборі стратегії розмежування (серед існуючих – основні: 1) шляхом прийняття відповідного нормативного акта (нормативних актів) або внесення змін та доповнень у відповідні процесуальні кодекси; 2) без додаткового урегулювання, лише шляхом здійснення теоретичного аналізу завдань різних видів судочинства, сутності та змісту відповідних процесуальних норм, відповідних роз’яснень вищих судів), застосуванні загальних (розгляд спорів з яких видів правовідносин і за участі яких осіб належить до компетенції того чи іншого суду) та особливих критеріїв розмежування судових юрисдикцій.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в:
 науково-дослідній сфері – для поглиблення теоретичних положень адміністративної юстиції, адміністративного процесу, адміністративного судочинства, визначення їх сутності та змісту (акт впровадження від 4 листопада 2009 р. №9);
 правотворчій діяльності – при розробленні нових нормативно-правових актів та вдосконаленні чинних, що стосуються проблем визначення ознак публічно-правових спорів, запровадження адміністративного судочинства, розмежування судових юрисдикцій, визначення предмета адміністративної юрисдикції, адміністративного договору, виборчого спору, співпраці з науковими працівниками (акт впровадження від 9 жовтня 2009 р. №1);
 навчальному процесі – для підготовки та підвищення кваліфікації суддів адміністративних судів, викладання адміністративного права, адміністративного процесу, адміністративного судочинства; під час підготовки підручників для студентів вищих навчальних закладів освіти, методичних та навчальних посібників (довідка Академії суддів України від 11 листопада 2009 р. № 10-1298/09);
 правозастосовній діяльності правників, у тому числі суддів – при визначенні адміністративних справ, що виникають у сфері публічно-владних відносин, вирішенні питань адміністративної юстиції, адміністративного процесу, адміністративного судочинства, визначенні предмета адміністративної юрисдикції та компетенції адміністративних судів (акт впровадження від 11 листопада 2009 р. №14)
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно. Усі сформульовані в ній положення, висновки та пропозиції обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. У п’яти статтях, опублікованих у співавторстві, дисертантові належить 85 відсотків.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та цивільного права Інституту права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом. Положення, висновки та позиції доповідалися на міжнародній конференції «Захист прав людини механізмами адміністративної юстиції в Україні та Польщі» (м. Ялта, жовтень 2008 р.), засіданні круглого столу «Розмежування адміністративної, господарської та цивільної юрисдикцій» (м. Донецьк, жовтень 2007 р.), організованих Академією суддів України семінарах: «Актуальні питання відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ, які належать розглядати у порядку інших видів судочинства», «Як встановити, чи належить справа до адміністративної юрисдикції. Публічно-правовий спір, його ознаки», «Відмежування справ адміністративної юрисдикції від інших видів судових юрисдикцій», «Основні проблеми практики адміністративного судочинства та перспективи їх вирішення», «Особливості розгляду спорів за зверненнями суб’єктів владних повноважень до фізичних та юридичних осіб» (м. Київ, 2005–2009 рр.).
Публікації. Основні положення і результати дисертації відображені у дев’яти статтях, які опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, п’ять з яких у співавторстві.
Структура й обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена її метою, завданнями, предметом і методом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, із них основного тексту – 198 сторінок. Кількість використаних джерел – 317 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розкритті сутності і змісту чіткого розмежування судових юрисдикцій та правильного визначення компетенції адміністративних судів. Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. Адміністративне судочинство – це форма здійснення правосуддя у позовному провадженні, яка полягає у всебічному, повному, об’єктивному розгляді та вирішенні адміністративними судами у порядку, визначеному нормами КАС, адміністративно-правових спорів, що виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та суб’єктом владних повноважень – з іншого, з метою захисту прав та свобод фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб.
2. Адміністративна юрисдикція – це компетенція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ (справ адміністративної юрисдикції). При цьому не слід плутати юрисдикцію судів з підсудністю, оскільки правила юрисдикції визначають, в якому судочинстві повинна бути розглянута справа, а за правилами підсудності визначається компетентний суд, який повинен розглядати адміністративну справу.
3. Чітке розмежування судових юрисдикцій, правильне визначення адміністративної юрисдикції сприятиме посиленню гарантій забезпечення дотримання принципу законності та реалізації принципу доступності судочинства в адміністративних судах.
Під критеріями розмежування судових юрисдикцій розуміються:
 законодавчо закріплені ознаки, за якими визначається компетенція адміністративних судів щодо розгляду справ;
 законодавчо визначені категорії справ, що належать до однієї юрисдикції.
4. Критерії адміністративної юрисдикції судів поділяться на загальні й особливі. Визначальними критеріями відмежування адміністративної юрисдикції від інших судових юрисдикцій є такі загальні критерії:
 наявність суб’єкта владних повноважень у такому спорі;
 предмет спору, який випливає в результаті реалізації цим суб’єктом своїх функцій та повноважень;
 характер спірних правовідносин, які повинні бути публічними.
Виявлено такі особливі критерії:
 за зверненням суб’єкта владних повноважень до суду у встановлених законодавством випадках;
 заявлення вимоги про відшкодування шкоди разом із вимогою, вирішення якої належать до компетенції адміністративних судів;
 виникнення спору під час прийняття, проходження, звільнення з публічної служби;
 виникнення спору, який випливає з правовідносин щодо укладення, виконання та розірвання адміністративного договору;
 виникнення спору щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
5. Визначено поняття адміністративного договору в розумінні КАС, яким є добровільна угода двох і більше сторін, одна з котрих є суб’єктом владних повноважень, за якою з метою реалізації владних управлінських функцій цього суб’єкта владних повноважень останній передає іншій стороні (суб’єкту владних повноважень або приватній особі) свої права та обов’язки.
6. З метою розмежування судових юрисдикцій та визначення компетенції адміністративних судів удосконалено поняття виборчого спору як правового конфлікту, який розв’язується в судовому або адміністративному порядку за зверненням спеціально установлених законодавством суб’єктів, якщо на це немає заборони, та який виник під час виборчого процесу і пов’язаний з порушенням виборчого законодавства суб’єктами, які відповідно до законодавства можуть нести відповідальність за це порушення. При цьому виборчим процесом є здійснення суб’єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений термін та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів або через законодавчо встановлений строк після цього оприлюднення.
7. Визначено межі початку та закінчення публічної служби, спори в якій є складової адміністративної юрисдикції, з одночасним відмежуванням її від трудової діяльності, спори в якій належать до цивільної юрисдикції. Доведено, що суди, судді, органи суддівського самоврядування, їх посадові особи можуть бути суб’єктами владних повноважень в розумінні КАС.
8. За результатами аналізу положення ч. 2 ст. 17 КАС щодо спорів, які не належать до компетенції адміністративних судів, із одночасним науковим та практичним підходами запропоновано підхід до розмежування між конституційною та адміністративною юрисдикцією, в основу якого покладено наступні ознаки: а) наявність у суб’єкта права на звернення до суду; б) предмет спору (нормативність чи ненормативність оскаржуваного акта); в) підстави оскарження нормативно-правового акта (щодо конституційності чи законності). Виявлено недоліки в законодавстві та в судовій практиці щодо такого розмежування, які тягнуть за собою порушення фундаментального права на судовий захист.
Установлено чіткі відмінності між публічною справою про накладення адміністративного стягнення та справою за адміністративним позовом про оскарження рішення про притягнення до адміністративної відповідальності: Такі відмінності полягають у: а) предметі спору; б) виді державних та судових органів, які їх вирішують; в) законодавчо визначених процедурах їх розгляду та оскарження ухвалених рішень.
При цьому рішення партій (блоків) про припинення депутатських повноважень депутатів відповідних рад не належить до їх внутрішньої діяльності та може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.
9. Методологічний підхід до розмежування судових юрисдикцій та визначення компетенції адміністративних судів, що пропонується, є багатоелементним. Сутність його полягає у виборі стратегії розмежування (серед існуючих – основні):
 шляхом прийняття відповідного нормативного акта (нормативних актів) або внесення змін та доповнень у відповідні процесуальні кодекси;
 без додаткового урегулювання, лише шляхом здійснення теоретичного аналізу завдань різних видів судочинства, сутності та змісту відповідних процесуальних норм, відповідних роз’яснень вищих судів, застосуванні загальних (розгляд спорів з яких видів правовідносин і за участю яких учасників спір належить до компетенції того чи іншого суду) та спеціальних критеріїв розмежування судових юрисдикцій.
10. Ефективність чіткого розмежування судових юрисдикцій вимірюється за допомогою двох показників:
 зростання ступеня захисту прав фізичних та юридичних осіб від свавілля держави, зміни ставлення громадян до дієвості захисту своїх прав у судовому порядку, реальності захисту осіб від неправомірних рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень;
 скорочення непродуктивних державних витрат, пов’язаних із судовими видатками на підготовку і проведення судового розгляду в разі неправильного визначення юрисдикції справи, витрат на скасування судових рішень та закриття провадження у справі в разі розгляду її у неправильно визначеній юрисдикції. Це також значні втрати учасників судового процесу, позивача, якому, після закриття справи у суді з неправильно визначеною юрисдикцією, необхідно звертатись із такою ж позовною заявою, але до суду іншої юрисдикції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Закон України: від 28 червня 1996 року, № 54к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – С. 1358.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України вiд 7.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. ¬– № 51. – С. 1122. – Додаток.
4. Кодекс України про надра: Закон України від 27 липня 1994 року №132/94 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. –
С. 340.
5. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 року №2542-111 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. –
С. 189.
6. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 2435.
7. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 2434.
8. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2004 року № 1667-ІV // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 30-31. – С. 382.
9. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 7 липня 2005 року № 2777-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. –
№ 27-28. – С. 366.
10. Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України»: Закон України від 18 березня 2004 року № 1630-ІV // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 20-21. – С. 291.
11. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР // Відомості Верховної ради України. – 1998. – № 25. – С. 146.
12. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України від 24 вересня 2008 року № 586–ІV (586-17) // Відомості Верховної ради України. – 2009. – № 10-11. –
С. 137.
13. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України: Закон України від 21 серпня 2009 року № 1616-VІ // Офіційний вісник України. – 2009. – № 70. – С. 7.
14. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів: Закон України від 15 грудня 2006 року № 483 – V // Відомості Верховної ради України. – 2007. – № 9. – С. 77.
15. Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік: Закон України від 26 грудня 2002 року № 373-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 6. – С. 54.
16. Про Державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 17-18. – С. 250.
17. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 7-8. – С. 162.
18. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2063-ІІІ // Відомості Верховної ради України. – 2000. – № 51-52. – С. 447.
19. Про Державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – С.37.
20. Про державну службу в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. –
С. 490.
21. Про дипломатичну службу: Закон України від 20 вересня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №5. – С. 29.
22. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР // Відомості Верховної ради України. – 1998. – № 1. – С. 1.
23. Про заборону грального бізнесу в Україні: Закон України від 15 травня 2009 року № 1334-УІ // Відомості Верховної Ради України. – 2009. –
№ 38. – С. 536.
24. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – № 49-51. – С. 376.
25. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12. –
С. 64.
26. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – С. 256.
27. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – С. 272.
28. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – С.540.
29. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР // Відомості Верховної ради України. – 1997. – №24. – С. 170.
30. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 року № 2625-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – С. 254.
31. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – С. 82.
32. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – С. 250.
33. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 року № 2535 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – С. 560.
34. Про податок на додану вартість : Закон України від 4 квітня 1997 року № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. –
С. 156.
35. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – С. 44.
36. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – С. 161.
37. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної ради України. – 1991. – № 53. – С. 793.
38. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 39. –
С. 510.
39. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – С. 175.
40. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 року № 93 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. –
С. 290.
41. Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 16. –
С. 200.
42. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ // Відомості Верховної ради України. – 1993. – № 8. – С. 56.
43. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – С. 180.
44. Про теплопостачання: Закон України від 2 червня 2005 року № 2633-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 28. – С. 373.
45. Кабінет Міністрів України: Постанова від 25.03.1993 № 225 // Зібрання постанов Уряду України, 1993. – № 9, – С. 179.
46. Кабінет Міністрів України: Постанова від 21 липня 1999 року № 1312 // Офіційний вісник України, 1999. – № 30. – С.1518.
47. Верховний Суд України: Ухвала від 18 листопада 2008 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 3079984.
48. Верховний Суд України: Інформаційний лист від 26 грудня 2005 року
№ 3.2. – 2005 // Вісник господарського суду. – 2006. – № 2.
49. Верховний Суд України: Ухвала від 15 січня 2004 року // Всеукраїнська газета адвокатів «Адвокатура». – 2004. – № 8.
50. Верховний Суд України: Постанова від 13 грудня 2006 року // Архів Верховного Суду України.
51. Верховний Суд України: Постанова від 4 листопада 2008 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 3399560.
52. Верховний Суд України: Постанова від 15 квітня 2008 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 3399585.
53. Верховний Суд України: Постанова Верховного Суду України від 16 червня 2009 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 4313446.
54. Верховний Суд України: Постанова від 9 грудня 2008 року // Архів Господарського суду міста Києва.
55. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: постанова Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 2.
56. Постанова колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 березня 2009 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 4344235.
57. Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 28 квітня 2009 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 3649816.
58. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2000. – № 4.
59. Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з екстрадицією: постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 16 // Вісник Верховного Суду України, 2004. – №11.
60. Про деякі питання, що виникають у судовій практиці щодо позовів до органів суддівського самоврядування : постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 17 // Вісник Верховного Суду України, 2009. – № 1.
61. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 // Судова практика, 2009. – №8.
62. Постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2009 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 3213813.
63. Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України підчас розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2007 року № 2 // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 2.
64. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2008 року № 2 // Вісник Вищого адміністративного суду України, 2008. – № 2.
65. Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2006 року // Єдиний Державний реєстр судових рішень № 285735.
66. Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 20 січня 2006 року // Архів Верховного Суду України.
67. Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 29 травня 2007 року // Архів Верховного Суду України.
68. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 13 вересня 2005 року // Архів Верховного Суду України.
69. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 11 жовтня 2005 року // Архів Верховного Суду України.
70. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 28 лютого 2006 року // Архів Верховного Суду України.
71. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного суду України від 26 квітня 2006 року // Архів Верховного Суду України.
72. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 20 червня 2006 року // Архів Верховного Суду України.
73. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 11 липня 2006 року // Архів Верховного Суду України.
74. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 25 липня 2006 року.
75. Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Єфименко проти України» // Офіційний вісник України, 2007. – №30.
76. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп // Вісник Конституційного Суду України, 1998. – №1.
77. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року у справі Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи // Вісник Конституційного Суду України, 1998. – №1.
78. Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7- рп/2002 (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад) // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2.
79. Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1- рп/2007 // Офіційний вісник України, 2007. – № 40. – С.1589.
80. Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 у справі № 1-50/2009 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України».
81. Рішення Конституційного Суду України від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 52.
82. Рішення Ради суддів України від 31 травня 2007 року № 50 // Закон & Бізнес від 9 – 15.06.2007 р. – № 23.
83. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука / В. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20-27.
84. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап / В.Б. Авер’янов // Право України. – 2000. – №7. – С. 6-8.
85. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117-120.
86. Адмiнiстративна юстицiя: європейський досвiд та пропозицiї для Украiни / Авт.-упоряд. I.Б. Колiушко, Р.О. Куйбiда. – К.: Факт, 2003. – 535 с.
87. Адміністративне право України: Академ. курс: [підруч. для туд. юрид. спец. вищ. навч. закл.]: у 2 т. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Юрид. думка, 2007. – Т. 1: Загальна частина / [відп. ред. В.Б. Авер’янов] – 2007. – 591 с.– Бібліогр.: с. 580-583 та в підрядк. прим. – ISBN 978-966-8602-52-8.
88. Адмiнiстративно-процесуальний кодекс України (проект). – X., 2002. – С. 6-11.
89. Административное право Украины: [Учеб. для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец.] / [Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, Н.Б. Писаренко и др.]; Под ред. Ю.П. Битяка; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Право, 2003. – 574, [1] c. – ISBN 966-7146-80-4.
90. Адміністративне судочинство України: [підручник / О.М. Пасенюк (кер.авт.кол.), О.Н. Панченко, В.Б. Аверянов та ін. ]; за заг. ред.
О.М. Пасенюка. – К.: Юринком Інтер, 2009. – 672 с.
91. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2 -х т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
92. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2-х т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
93. Алексеев С.С. Восхождение к праву: Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 748 с. – Библиогр. в подстроч. примеч. – ISBN 5-89123-536-6.
94. Аллан Т.Р.С. Конституційна справедливість: ліберальна теорія верховенства права. / Т.Р.С. Аллан; пер. з англ. Р.Семківа. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 385 с. – Парал. тит. арк. англ. – Бібліогр.: с. 368-374 та у підрядк. прим. – Покажч.: с. 375-385. – ISBN 978-966-518-547-7
95. Андраш Тамаш. Судья и общество: Диалектика правосознания и правоприменения / Тамаш Андраш; пер. с венг. – М.: Юрид. лит., 1980. – 142 с.
96. Андрійчук О. Роль загальних правових принципів у процесі застосування європейського права / О. Андрійчук // Юрид. журнал. – 2007. – № 3. – С. 45-48.
97. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори: реалії та перспективи. – Луганск: РВВ ЛАВС, 2004. – С. 89, 107-108.
98. Барский В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине / В. Барский // Юрид. вестник. – 1998. – № 1. – С. 48-51.
99. Бахрах Д.Н., Административная юстиция: развитие и проблема совершенствования / Д.Н Бахрах, А.Т. Боннер // Совет. государство и право. – 1975. – № 8. – С. 13-21.
100. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах – М.: Издательство ВЕК, 1999. – 353 с.
101. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права /
К.С. Бельский. // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14-21.
102. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: (із змінами і допов. станом на 1 серп. 2007 р.): наук.-практ. комент. /
В.Е. Беляневич. – Вид. 2-е. – К.: Юстініан, 2008. – 865 с. – Бібліогр. у підрядк. прим. – ISBN 978-966-8257-40-7
103. Битяк Ю.П. Адміністративна юстиція і права людини / Ю.П Битяк // Проблеми законності. – Х., 2001. – Вип. 42. – С. 113-119.
104. Битяк Ю.П. Становлення та шляхи забезпечення доступностi правосуддя в адмiнiстративному судочинствi // Biсн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 1. – С. 51-60.
105. Битяк Ю.П. Законодавчі засади розмежування компетенції судів загальної юрисдикції / Ю.П. Битяк, Н.Б. Писаренко // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) / за заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 78.
106. Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню організації роботи судів / В. Бойко // Право України. – 1999. – № 3. – С. 3-8.
107. Бойко В.Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку /
Бойко В.Ф. // Bicн. Верхов. суду України. – 2000. – № 6. – С. 2-5.
108. Бойко В.Ф. Право людини на правосуддя: (Судове право України): [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В.Ф. Бойко, В.О. Євдокимов, О.Х. Юлдашев; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – К.: [Варта], 2003. – 255 с. – Бібліогр. у підряд. прим. – ISBN 966-585-026-1.ISBN 966-608-267-5.
109. Бойко В.Ф. Проблеми правосуддя в Українi i шляхи їх вирiшення /
В.Ф. Бойко // Право України. – 2002. – №3. – С. 3-7.
110. Бойцова В.В. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении / В.В. Бойцова, В.Я. Бойцов // Государство и право. – 1994. – № 5. – С. 42.
111. Боннер А. Т. Судебная практика по делам, возникающим из административно-правовых отношений / А.Т. Боннер // Совет. государство и право. – 1992. – №2. – С. 141-149.
112. Борисов В.В. Правовой порядок развитого социализма: Вопросы теории / В. В Борисов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. – 408 с.
113. Бородiн І. Про сутнiсть адмiнiстративної юстицiї / І. Бородiн // Право України. – 2000. – № 2. – С. 15-17.
114. Бринцев В. Застосування та інтерпретація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві / В. Бринцев,
І. Андрющенко // Вісн. Конституційного Суду України. – 2008. – № 2. – С. 73-83.
115. Бринцев, О.В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / Бринцев О.В. – Х.: Право, 2007. – 62, [1] с. – Бібліогр.: с. 58-63 та у підрядк. прим. – ISBN 966-8467-97-3.
116. Бринцев В. Д. Судебная власть (правосудие): Итоги реформ 1992-2003 г. г. в Украине. – Х.: Ксилон, 2004. – 224 с.
117. Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие): пути реформирования в Украине. – Х.: [Информ.-правовой центр «Ксилон»], 1998. – 182 с. – Библиогр.: с. 161-182 и в подстроч. примеч. – ISBN 966-95312-2-5.
118. Брэбан Г. Французское административное право / Г. Брэбан; пер. с фр. Д.И. Васильева, В.Д. Карповича; под ред. и со вступ. ст. С.В. Хоботова – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
119. Виконавча влада і адміністративне право / [Авер’янов В.Б.,
Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П. та ін.]; За заг. ред. Авер’янова В.Б.; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін-Юре, 2002. – 667 с. – (Адміністративно-правова реформа в Україні. Серія наукових видань). – Авт. зазнач. на c. 651-660. – Бібліогр. в приміт.: с. 661-667. – ISBN 8088-15-6.
120. Висновок Центру політико-правових реформ щодо поняття адміністративного договору. – Режим доступа: //http://www.pravo.org.ua/files/Sud/VYSNOVOK_admin_dogovir.rar
121. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан / Н. В. Витрук. // Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 29-38.
122. Витрук Н.В. Законность, понятие, защита и обеспечение: конституционная законность и конституционное правосудие /
Н.В Витрук // Общая теория государства и права: акад. курс. [В 2 т. ] / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 1. – 416 с.
123. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах. Проблеми правового забезпечення / О.М. Вінник.; [гол. ред. Н.М Гайдук.] – К.: Атіка, 2003. – 351 с. Бібліогр.: с. 278-351 та у підрядк. прим. – ISBN 966-8074-37-8.
124. Воронов А.Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее /А.Ф. Воронов. – М.: Издательский дом «Городец», 2009. –
496 с. ISBN 978-5-9584-02*06-9.
125. Гайворонський В.М. Конституцiйний принцип верховенства права /
В.М. Гайворонський // Право України. – 2003. – № 5. – С. 26-29.
126. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлiннi. /
В.М. Гаращук. – X.: Фолiо, 2002. – 176 с.
127. Гаращук В.М. Проблеми судового контролю. // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) / В.М. Гаращук; за заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад.України, 2007. – 300 с.
128. Гвоздецкий А. Подведение итогов: а воз и ныне там!.. / А. Гвоздецкий // Юридическая практика. – 7 марта (№ 10). – 2006. – С. 7.
129. Георгієвський Ю.В. Адмiнiстративна юстиція: Дис... канд. юрид. наук / Ю.В. Георгіївський; Нац. юрид. акад. України. – X., 2003. – 185 с.
130. Герасименко Є.С. До питання про адміністративну юрисдикцію в Україні / Є.С. Герасименко // Чернівецький ун-т. Науковий вісник. – Чернівці, 2000. – Вип.75: Правознавство. – С.74-77.
131. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. (12.00.11) / М.М. Гнатовський; Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – С. 10-12.
132. Голосніченко І. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність / І. Голосніченко // Право України. – 2002. – № 10. – С. 20-24.
133. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади / Л. М. Горбунова. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 237 с. – Бібліогр.: с. 220-237. – ISBN 978-966-667-312-4.
134. Городовенко В.В. Принцип незалежностi суддiв i пiдкорення їx лише законовi як один з основних принципiв судочинства в Україні /
В.В. Городовенко // Право України. – 2002. – № 4. – С. 124-127.
135. Городовенко В.В. Про становлення незалежної судової влади /
В.В. Городовенко // Право України. – 2002. – № 9. – С. 120-123.
136. Горшкова С.А. Европейская защита прав человека и реформирование российской судебной правовой системы / С.А. Горшкова // Журн. рос. права. – 2002. – № 7. – С. 99-112.
137. Гражданский процесс: Учебник / [В.В. Комаров, В.В. Баранкова,
В.И. Тертышников и др. ]; Под ред. В.В. Комарова. – Х.: Одиссей, 2001. – 703 с.
138. Григорьева Н. Принципы уголовного судопроизводства и доказательства / Н. Григорьева // Рос. юстиция. – 1995. – № 8. – С. 39-42.
139. Грошевий Ю.М. Проблеми спеціалізації процесуальних процедур. // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) / Ю.М. Грошевий; за заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 300 с.
140. Грудцына Л.Ю. Особенности конституционных гарантий реализации прав человека в гражданском судопроизводстве / Л.Ю. Грудцына // Законодательство и экономика. – 2004. – № 6. – С. 35-42.
141. Грудцына Л.Ю. Судебная защита прав и свобод личности: теоретический аспект / Л.Ю. Грудцына // Законодательство и экономика. – 2003. – № 8. – С. 70-77.
142. Дайсі А. Вступ до вчення про право Конституції / А. Дайсі // Антологія лібералізму: політико-правові вчення та верховенство права. – К.: Кн. для бізнесу, 2008. – С. 510-529.- ISBN 978-966-8865-81-7.
143. Демин А.А. Понятие административного процесса и административно-процессуальный кодекс Российской Федерации / А.А. Демин // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1998. – № 4. – С. 18-33.
144. Демський Е.Ф. Особливості перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення / Е.Ф. Демський // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 1. – С. 53.
145. Елистратов А.И. Учебник русского административного права: пособие к лекциям: вып. 1-2. – М.: Т-во А.А. Левенсон, 1911. – 96 с.
146. Ершов В. Признание нормативных правовых актов противоречащими Конституции РФ и федеральным законам: теория вопроса / В. Ершов // Рос. юстиция. – 2003. – № 4. – С. 6-9.
147. Жилин Г. Защита прав человека в гражданском судопроизводстве /
Г. Жилин // Рос. юстиция. – 1998. – №1. – С. 5-7.
148. Жушман М.В. Спори, що виникають з виборчих правовідносин, у контексті юрисдикції адміністративних судів / М.В. Жушман // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) / за заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 261.
149. Жушман М.В. Судовий розгляд справ, що виникають з законодавства про вибори: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / М.В. Душман; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004. – 195 арк. – Бібліогр.: арк.180-195.
150. Завальна Ж. Адміністративні відносини, що можуть підпадати під договірне регулювання / Ж. Завальна // Юридична Україна. – 2009. –
№7. – С. 48.
151. Загальна декларація прав людини / М-во юстиції України. – К.: [Логос], 1998. – 8 с.
152. Загальна теорія держави і права: [Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. освіти] / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.]; за ред. М.В. Цвіка та ін.; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 2002. – 427 с., [1] Авт. зазнач. на звороті тит. арк. – Бібліогр. в підряд. приміт. – ISBN 966-7146-71-5.
153. Заєць А.П. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення виконавчої влади / А.П. Заєць // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1999. – № 2. – С. 12-26.
154. Зайцев И.М. Хозяйственный спор как охранительное правоотношение / И.М. Зайцев // Проблема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1981. – С. 50-58.
155. Закон ФРН про адміністративну процедуру // Збірник матеріалів № 2. Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині. – 2006. – С. 65.
156. Заросило В.О. Про необхідність уточнення компетенції правоохоронних органів та заснування адміністративних судів / В.О. Заросило // Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. – К., МВС України, УАВС, 1995.
157. Зеленцов А.Б. Административно-правовой спор: теоретико-методологические подходы к исследованию А.Б. Зеленцов // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 68-79.
158. Зиновьев А.В. Гарантии свободы выборов представительных органов / А.В. Зиновьев // Государство и право. – 1995. – №1. – С. 15-23.
159. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівнял. аналіз. / Жак Міллер; пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – 418 с. – ISBN 966-500-010-1.
160. Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации: Учеб. для вузов / С.А Авакьян., Л.Г., Алехичева,
В.В. Альхименко и др.; [Отв. ред. А.В. Иванченко]. – М.: Норма, 1999 р. – С. 856.
161. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: монографія / О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с. – ISBN 978-966-458-060-8.
162. Карнаук А. Функції адміністративних судів в умовах адміністративно-правової реформи в Україні. / А. Карнаук // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 42-46.
163. Картузова І. До проблеми позову в адміністративному процесi /
І. Картузова, А. Осадчий // Право України. – 2003. – № 7. – С. 80-84.
164. Князев С.Д. Современные принципы административного права России: понятие, значение, виды / С.Д. Князев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 2. – С. 74-87.
165. Кодифікація приватного (цивільного) права України / [А.С. Довгерт, О.А Підопригора, Д.В. Боброва. та ін.]; за ред. А.Довгерта. – К.: Укр. центр правн. студій, 2000. – 333 с., [1]. – ISBN 966-7630-06-4.
166. Коліушко І.Б. «Концептуальні вади» Кодексу адміністративного судочинства чи свідомий вибір? / І.Б. Коліушко // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р.) / За заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007.
167. Комарова Н.А., Лукашевич В.З. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным средством установления объективной истины в судебном разбирательстве / Н.А. Комарова,
В.З. Лукашевич // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 156-162.
168. Кононов П.И. Административный процесс: подходы к определению понятия и структуры / П.И. Кононов // Государство и право. – 2001. –
№ 6. – С. 16-24.
169. Константий О. Адміністративна юстиція як атрибут демократичної правової держави // О. Константий / Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – № 4. – С. 46-48.
170. Константий О.В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні / О.В. Константий // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 8. – С. 34-38.
171. Конституции государств Европейского Союза / под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 816 с. – ISBN 5-89123-123-9. – ISBN 5-86225-511-7.
172. Кравцов А. Поняття та сутність принципів сучасного адміністративного права України / А. Кравцов // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 1. – С. 67-71.
173. Крупчан О.Д. Методологічні підходи до проблеми взаємозв’язку приватного та публічного права / О.Д. Крупчан // Методологія приватного права: зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., Київ, 30 травня 2003 р.) – К.: Юрінком Інтер. – 2003. – С. 10-19.
174. Кудрявцев В.Н. Законность: содержание и современное состояние /
В.Н. Кудрявцев // Законность в Российской Федерации. – М.: Спартак, 1998. – 216 с.
175. Куйбіда Р.О. Межі адміністративної юрисдикції: спірні питання /
Р.О. Куйбіда // Юридичний вісник України. – 2007. – № 25 (624).
176. Куйбіда Р.О. Організація і розвиток сучасної судової системи України / Р.О. Куйбіда // Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – К.: Академія адвокатури України, 2006. – 16 с.
177. Куйбіда Р.О. Спори щодо публічної служби // Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посіб. / Р.О. Куйбіда; за заг. ред. Р.О.