ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ЖУРНАЛІСТА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ розвитку демократії В УКРАЇНІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

Криворучко Світлана Володимирівна

УДК 179.1:321.7(477)

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ЖУРНАЛІСТА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

розвитку демократії В УКРАЇНІ

10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Іванов Валерій Феліксович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень...

4

ВСТУП.....

5

РОЗДІЛ 1. Огляд досліджень у галузі етики преси

13

1.1. Актуальність проблем етики та моралі журналістики

13

1.2. Теоретичний доробок Д.С. Авраамова та інших дослідників з проблем журналістської етики.

17

1.3. Аналіз монографії О.Д. Кузнецової з основ теорії журналістської етики та етикету..

24

Висновки.

33

РОЗДІЛ 2. Професійна етика журналіста ....

36

2.1. Значення етичних цінностей для формування професійної етики журналіста..

36

2.2. Свобода й відповідальність особистості як проблеми загальної етики і професійної етики журналіста

41

2.3. Моральний вибір та вчинок як форми реалізації етичних принципів в роботі журналіста.

47

2.4. Етична проблема співвідношення цілей та засобів діяльності в роботі журналіста.

55

Висновки.

57

РОЗДІЛ 3. Демократія і свобода преси .

60

3.1. Демократія і громадянське суспільство

60

3.2. Принципи демократії..

65

3.3. Екстраполяція цінностей та ідеалів демократії на етику преси

72

3.4. Свобода слова та ЗМІ основна цінність демократії та етики преси.

78

3.5. Свобода преси і професійна етика журналіста

86

3.6. Саморегулювання преси в демократичних державах реальне втілення демократичних принципів..

91

Висновки.

99

РОЗДІЛ 4. Етика преси в демократичних державах, зокрема в Україні.

102

4.1. Джерела етики преси..

102

4.2. Міжнародні принципи етики преси..

105

4.2.1. Перші міжнародні етичні кодекси ..

105

4.2.2. Сучасна міжнародна етика преси.

109

4.3. Етика преси в державах із розвиненою демократією.

116

4.4. Становище преси в сучасній Україні

120

4.4.1. Особливості демократичної української преси..

120

4.4.2. Етика преси в Україні: проблеми і перспективи

130

4.4.3. Правове регулювання діяльності преси в Україні..

139

4.5. Зв’язок та взаємодія етики преси та макроетики.

148

4.5.1. Макроетика та її вплив на моральний вимір роботи журналіста...

148

4.5.2. Глобальне становище людства та моральна відповідальність журналіста...

151

Висновки...

158

ВИСНОВКИ

162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

167

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗІ

Закон "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 року)

ЗМІ

Засоби масової інформації

SPJK

Кодекс професійної етики, прийнятий міжнародною спілкою професійних журналістів Тhе Society оf Ргоfеssiопа1 Journalists

ЗП

Закон Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року)

ВСТУП

Сучасна українська журналістика функціонує в суспільстві, що переживає перехідний період, який майже не відрізняється від аналогічних етапів в історії зарубіжних країн, що досягли розвиненої демократії. Перехід до демократичної форми політичного устрою передбачає посилення демократичних традицій в усіх сферах суспільного життя, плюралізм думок, наявність незалежних об’єктивних засобів масової інформації. Питання журналістської етики в Україні посідає важливе місце, адже зараз, як ніколи, нам потрібні вільні й незаангажовані засоби масової інформації, зокрема преса. Адже саме від них залежить думка громадськості та її соціальна активність.
За словами видатного австрійського філософа Людвіга Вітгенштайна, етика це дослідження сукупності того, що робить життя цінним, або дослідження правильного способу життя [17, 228]. Якщо використати це визначення для етики преси, це означатиме, що ми маємо дослідити сферу ціннісного ставлення до світу, який преса відображає і представляє нашим роздумам.
Актуальність теми роботи зумовлена, по-перше, нагальною потребою українського суспільства, яке нещодавно встало на шлях демократичного розвитку, у ствердженні принципів свободи слова засобів масової інформації, які водночас закріпляться у формі правил журналістської етики, зокрема етики преси. По-друге, тема набуває актуальності завдяки появі значного інтересу до загальних проблем етики спеціалістів різних гуманітарних галузей, у тому числі й журналістики. Такий інтерес має місце тому, що у сучасному світі надзвичайного значення набула професійна комунікація; інформаційний обмін перетворився на нову продуктивну силу. Комунікація як взаємодія свідомих і вільних індивідів ґрунтується на засадах демократії і потребує нормативності, вивести принципи якої допоможе дослідження засобів масової інформації, зокрема преси, в аспекті етики.
Зв’язок роботи з науковими проблемами і темами. Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетної теми Інституту журналістики №01БФ045-01 Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”.
Основним матеріалом дослідження слугували тексти кодексів та хартій, які фіксують етичні норми, прийняті у журналістських колах демократичних держав. У процесі дослідження використано чимало друкованих джерел, серед яких провідне місце належить таким працям: Етика і мораль” П. Рікера; Демократія. Розум. Моральність.” Ю. Хабермаса; Друга давніша. Бесіди про журналістику” В. А. Аграновського; Історія української преси” А. Животко; Политичний дискурс: слова та смисли” М.В. Ільїна; Мас-медіа і демократія” Дж. Кіна; Утвердження демократії” Дж. Сороса; Демократія в Америці” А. де Токвіля та ін.
Мета і завдання роботи узагальнити досвід становлення етики преси у демократичних державах, що знаходяться на різних ступенях розвитку демократії. Мета обумовила постановку наступних завдань, що вирішуються у процесі написання роботи:
- розгляд понять етики і моралі;
- виявлення особливостей професійної етики журналіста, зокрема етики преси;
- аналіз демократичних принципів та цінностей, що впливають на формування та легітимацію етичних принципів преси;
- розгляд етики преси країн із розвинутою демократією та країн, які знаходяться на перехідному етапі демократичного розвитку, передусім України;
- визначення точок перетину етики преси з макроетикою, виявлення можливості застосування понять макроетики до професійної етики журналіста;
- виявлення міри соціальної відповідальності журналіста.
Об’єкт даної наукової роботи професійна етика журналіста. Під цим поняттям розуміється теорія моральних стосунків, заснована на принципах, нормах та ідеалах діяльності журналіста.
Предмет даного дисертаційного дослідження етика преси у державах, що знаходяться на різних етапах розвитку демократії. В межах предмета дослідження основну увагу звернено на кодекси й принципи етики журналіста, схвалені на сучасному етапі в різних державах, а також проблеми етики преси у нашій державі, яка перебуває на перехідному етапі розвитку демократії.
У роботі використано наступні методи дослідження:
- прийоми відбору інформації, які дозволяють виокремити сукупність фактів, що стосуються проблем етики демократичної преси; порівняльно-описовий метод, який дозволяє всебічно охарактеризувати та порівняти наявну фактичну інформацію про етику преси в демократичних країнах; метод застосування аналогії, що дозволяє охарактеризувати етику преси у термінах та поняттях глобальної макроетики; прогностичні методи, які дозволяють зробити висновки щодо майбутнього розвитку етичних принципів преси в Україні, спираючись на досвід інших демократичних держав.
Робота виконана на перехресті аксіологічного, філософсько-культурологічного та політологічного підходів, що позначається на теоретичних особливостях дослідження теми і на застосуванні відповідної термінології.
Основний матеріал дослідження: Е. Багерстам, Свобода преси в демократичному суспільстві”; Л.Н. Байєр, Сучасна французька преса”; Є.Л. Вартанова, Північна модель у кінці століття. Преса, телебачення і радіо країн Північної Європи між державним та ринковим регулюванням”; В. Піховшек, Четверта колона”: Свобода та незалежність мас-медіа в Україні”; А.З. Москаленко, В.А. Качкан, І.Г. Мащенко, Журналістика в умовах гласності”; В.С. Соколов, С.М. Виноградова, Періодична преса Великобританії”; Ю.А. Шерковін, Проблема ціннісної орієнтації і масові інформаційні процеси”. Крім цього, дослідження проводилися у дисертаційних роботах М.В. Євдокимової, Г.П. Любимової, Б.В. Потятиника, В.А. Сидорова, М.Н. Станевої, О.Б. Шатуновського. Також ця тема обговорювалася на міжнародній конференції Проблеми журналістської етики в теорії і практиці ЗМІ посткомуністичної Росії” (Санкт-Петербург, 1998), на міжвузівській конференції Нова преса: проблеми становлення і розвитку” (Воронеж, 1991), на трьох Всеукраїнських конференціях Українська періодика: історія і сучасність” (Львів; Житомир, 1992-1997). Вагомим внеском у дослідження проблем етики преси можна вважати монографії Д.С. Авраамова Професійна етика журналіста” та О.Д. Кузнецової Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень”.
Наукова новизна дослідження полягає, по-перше, у всебічному та комплексному висвітленні процесу становлення професійних етичних норм, якими керуються журналісти, в аспекті зв’язку етики преси із загальною етикою, а також із точки зору наявності характерних відмінностей та особливостей професійної етики; по-друге, у спробі зрозуміти механізм появи та легітимації етичних норм в умовах розвитку й закріплення демократичного устрою; по-третє, у дослідженні міри доцільності застосування досвіду країн з розвиненою демократією для становлення етичних принципів української преси та їх фіксування у відповідному кодексі, виявлення умов створення діючого українського кодексу етики преси, на який спиратимуться у своїй роботі вітчизняні засоби масової інформації; по-четверте, у застосуванні поняттєвого апарату і принципів макроетики по відношенню до етики преси.
Крім цього, в роботі аналізуються значення теоретичних понять, які застосовуються у дослідженнях етики преси. Також аналізуються і уточнюються визначення, якими зазвичай описується демократичний устрій.
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання у процесі розробки та укладення етичного кодексу української преси, а також у викладанні курсів із основ журналістики, журналістської етики, теорії політичного дискурсу, теорії масової комунікації тощо. Результати дослідження можуть також використовуватися в інших гуманітарних науках, зокрема у політології, соціології, філософії, іміджелогії, етиці.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднено під час щорічних наукових конференцій, проведених в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999, 2000, 2001), а також на міжнародному семінарі Журналістика та демократія” (Швеція, м. Кальмар, 2000).
Публікації. Теоретичні основи та результати дисертаційної роботи були висвітлені у чотирьох публікаціях, вміщених у фахових наукових виданнях, та одній статті у науковому збірнику.
Положення, що виносяться на захист:
1. Етичні принципи професійної журналістики базуються на принципах загальної етики, але у своїй конкретиці не збігаються із загальною етикою. Їх відмінність виявляється не лише у прямій відповідності професійним ситуаціям, а й у тому, що професійна етика втілює ідеали та цінності певної суспільної інституції, до якої належить конкретний друкований орган. Зокрема, діяльність демократичної преси базується на дотриманні ідеалів та цінностей демократії, що повинно знайти відображення у спеціальних етичних приписах.
2. Етика демократичної преси базується на ідеалах демократії, якими є свобода, рівність, справедливість. Свобода слова являє собою головний принцип демократичної преси, відповідно до якого формуються конкретні етичні принципи. Але тут виникає проблема: свобода слова може конфліктувати з іншим демократичним ідеалом свободою особистості. Розв’язання цієї проблеми завдання професійної етики преси.
3. Етика преси знаходить своє матеріальне вираження у сукупності професійних етичних кодексів, які охоплюють діяльність преси у загальному вигляді, але залишають авторові свободу вибору поведінки у конкретних ситуаціях. Міжнародні етичні кодекси подібні у представленні ієрархії цінностей, відповідно до яких набувають значення конкретні етичні принципи. Такі цінності виявляються загальноприйнятими для професії журналіста. Крім того, принципи етики преси значною мірою відображають цінності та ідеали, які панують у світі завдяки поширенню та розвитку демократичних тенденцій в усіх сферах суспільного життя.
4. Демократичний розвиток сучасного суспільства, взятого у глобальному вимірі, тісно пов’язаний з макроетикою, яка досліджує норми та правила міжлюдського спілкування, акцентуючи увагу на відповідальності людства за своє майбутнє існування. Демократична преса, роль якої уможливити суспільну комунікацію, виявляється комунікативним засобом, від якого значною мірою залежить, наскільки сучасне людство усвідомить ті ризики та зміни, які загрожують його існуванню, і наскільки воно зможе консолідуватися задля їх усунення. Це стає можливим завдяки демократизації преси та суспільства в цілому, бо свобода як демократичний ідеал передбачає відповідальність за вибір та вчинок. Отже, етика преси у сучасних демократичних країнах тісно пов’язана з макроетикою, поняттєвий апарат і принципи якої можуть застосовуватися зокрема до професійної етики журналіста.
Структура роботи. Дисертація (181 сторінка) складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків і списку використаних джерел, що нараховує 148 позицій і включає в себе 10 англомовних видань, 4 довідкових джерел, а також документи та нормативні акти, використані для аналізу в процесі написання роботи, серед яких закони України, кодекси професійної етики різних демократичних країн.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У демократичній державі суспільні відносини будуються на принципі плюралізму, тому люди мають право висловлювати свої погляди, переконання, прагнення. Але таке право передбачає діяльність, засновану на дотриманні принципів професійної етики. На перехідному етапі до демократичного устрою право на свободу слова і думки часто потребує активного захисту з боку преси. Етичні норми та цінності не є перешкодою до цього; навпаки, етика дає зрозуміти, що відстоювати право на свободу слова можна без словесних бійок, не вдаючись до мітингових мотивів, а у взаємному діалогу і взаємодії. Зазвичай це стає можливим у країнах з розвиненим рівнем демократії, де існують діалог і взаємодія між пресою і суспільством, суспільством і урядом, пресою і урядом тощо І, безперечно, кожний виступ журналіста, хоч які б ідеї він сповідував, має бути спрямований не на роз’єднання, а на згуртування людей.
Етика преси означає не формальне дотримання законів, а відповідальну свідому настанову в роботі працівника преси. Етичні межі діяльності преси, які встановлюють самі професійні журналісти, повинні слугувати опорою для такої моральної настанови. Система глобального спілкування, у якій перетинаються різні платформи і напрями, має виражати засади загальнолюдських цінностей, політичного плюралізму, сприяти розкриттю творчого потенціалу громадянського суспільства. Тільки так вона зможе існувати як цілісність, а не як сукупність окремих роз’єднаних і неспроможних у своїй самостійності засобів масової інформації.
Журналістика має формувати суспільну думку конкретними фактами, об’єктивною й чесною інформацією, з яких читач, слухач чи глядач зможе отримати знання про дійсність та оцінити її. Етика преси означає не формальне слідування законам, а відповідальну свідому настанову в публіцистичній роботі. Етичні межі для преси, які встановлюють самі професійні журналісти, повинні слугувати опорою для такої моральної настанови. Етичні принципи професійної журналістики базуються на принципах загальної етики, але у своїй конкретиці не співпадають із загальною етикою. Така відмінність пов’язана, передусім, з тим, що загальні правила етики не можуть однаково застосовуватися журналістом у стосунках з особами, які у його професійній діяльності відіграють різні ролі героя публікації, джерела інформації, редактора, колеги, читача тощо. Крім того, ситуації, в яких доводиться працювати журналісту, і завдання, що постають перед ним, потребують спеціального етичного дослідження і встановлення особливих професійних норм моральної поведінки. Демократичний устрій соціального і політичного життя доповнює сукупність професійно-моральної проблематики специфічними питаннями, адже він базується на свободі як головній цінності отже, обов’язково потрапляє у сферу проблем співвідношення волевиявлення різних суб’єктів, рівних у правах. Тим самим обгрунтовується необхідність розробки проблематики професійної етики преси з урахуванням впливу демократичних тенденцій на становище преси в суспільстві.
Етика преси знаходить своє матеріальне вираження у сукупності професійних етичних кодексів, які охоплюють діяльність преси у загальному вигляді, але залишають автору свободу вибору поведінки у конкретних ситуаціях. Міжнародні етичні кодекси подібні між собою в представленні ієрархії цінностей, відповідно до яких набувають значення конкретні етичні принципи. Такі цінності є загальноприйнятими для професійних журналістів незалежно від того, в якій країні вони працюють. Зокрема, діяльність демократичної преси в різних країнах базується на дотриманні ідеалів та цінностей демократії, якими є свобода та рівність. Ці ідеали та цінності знаходять відображення у спеціальних етичних приписах, міжнародних кодексах етики преси та в кодексах окремих країн.
Етика сфера належного, але не обов’язкового. Тому для плідної реалізації етичних принципів вони повинні бути закріплені у законодавстві. Звичайно, таке закріплення можливе лише для досконалого законодавства, для країн, які знаходяться на високому рівні розвитку демократії. Для країн перехідного періоду існує така небезпека: недосконалість законодавчої бази та її невідповідність реальному стану речей може негативно впливати на розуміння етичних принципів, їх неприйняття. Це відбувається через неправильне логічне тлумачення обов’язкового і належного: що не є обов’язково забороненим те виявляється дозволеним, хоча й може бути не тим, чому належить існувати. Тому для країн, які знаходяться на перехідному етапі до демократичного устрою, необхідним є усвідомлення того, що недосконале законодавство не може бути орієнтиром для ухвалення рішення про виконання або невиконання етичних принципів. Таким орієнтиром має бути розумна моральність та людяність.
Сучасний розвиток незалежної преси в Україні відбувається досить непередбачувано й часто нерегламентовано. Стрімкі зрушення у соціальній сфері утворюють ситуації, в яких звичні зразки поведінки працівника преси вже не можуть слугувати орієнтирами, бо вони диктувалися зовсім іншими умовами. Зростає вірогідність того, що у практиці преси виникатимуть такі ситуації, яким не знайдеться аналогій ані в кодексах інших демократичних країн, ані у власному етичному досвіді професійних журналістів України. Тому необхідно створити кодекс етики преси, який відповідав би сучасним вимогам нашої країни і був би визнаний більшістю професійних журналістів.
Свобода слова головний принцип демократичної преси, відповідно до якого формуються конкретні етичні принципи. Але тут виникає проблема: свобода слова може конфліктувати з іншим демократичним ідеалом свободою особистості. Будь-яке вирішення такого конфлікту у кожній окремій ситуації вимагає від працівника преси здійснення морального вибору, зважуючи всі можливі наслідки цього вибору та усвідомлюючи свою відповідальність за них. Створення норм, на які б спирався журналіст у ситуаціях вибору завдання професійної етики преси.
Самоусвідомлення сучасної людини неминуче висуває перед нею проблему морального осмислення своїх відносин як з рідною планетою, так і з Всесвітом у цілому. Етика, що стосувалася проблем стосунків між окремими людьми, перетворюється на макроетику, яка включає у свою сферу глобальне відношення людства та дійсності. Макроетика, насамперед, апелює до метацінностей, а також їх поєднань і комбінацій, які у реальному житті існують не лише на рівні людства, де набувають характеру символу або абстракції, а й на рівні соціальної групи та окремої особистості. Тому й відповідальність реалізується на різних суспільних рівнях лежить на людстві в цілому, на соціальній групі або на окремому індивіді.
Демократична преса, роль якої уможливити суспільну комунікацію, є комунікативним засобом, від якого значною мірою залежить, наскільки сучасне людство усвідомить ризики та зміни, які загрожують його існуванню, і наскільки воно зможе консолідуватися задля їх усунення. Це стає можливим завдяки демократизації преси та суспільства в цілому, бо свобода як демократичний ідеал передбачає відповідальність за вибір та вчинок. Отже, етика преси у сучасних демократичних країнах тісно пов’язана з макроетикою, понятійний апарат і принципи якої можуть застосовуватися зокрема до професійної етики журналіста. Фіксація таких принципів у джерелах етики преси забезпечить здійснення журналістської діяльності з урахуванням інтересів людства в цілому, що є нагальною проблемою і найпершою метою на сучасному етапі цивілізаційного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраамов Д.С. Профессиональная этика журналиста. М.: Мысль, 1991. 253 с.
2. Аграновский В.А. Вторая древнейшая. Беседы о журналистике. М.: Вагриус, 1999. 416 с.
3. Алексеева Т.А. Демократия как идеал и процесс // Алексеева Т.А. . Нужна ли философия политике? М.: Эдиториал УРСС, 2000. С. 22-27.
4. Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи доповнювальність? // Політична думка. К: 1994. №3. С. 115-119; №4. С. 85-92.
5. Багдикян Б. Монополия средств массовой информации. М.: Прогресс, 1987. 317 с.
6. Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе. Настольная книга по этике прессы. Тарту: Вяллингби, 1992. 91 с.
7. Байер Л.Н. Современная французская пресса. М.: Изд-во Московского государственного института международніх отношений, 1990. 116 с.
8. Бауэр Я. Законы о печати в Канаде // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 72-73.
9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: 1979. С.356-357.
10. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. К.: Либідь, 1996. 124 с.
11. Беглов С.И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже тысячелетий. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1997. 136 с.
12. Берка У. Законы о печати в Австрии // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 25.
13. Болинджер Д. Истина проблема лингвистическая // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 23-43.
14. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. М.: Наука, 1986. 303 с.
15. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 44-87.
16. Вартанова Е.Л. Северная модель в конце столетия: Печать, ТВ и радио стран Северной Европы между государственным и рыночным регулированием. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1997. 183 с.
17. Вашингтон Дж. Прощальна промова // Невичерпність демократії. К.: Укр. письменник, 1994. С. 53-55.
18. Витгенштейн Л. Лекция об этике // Историко-философский ежегодник. М.: Наука, 1989. С. 228.
19. Волланд С. Законы о прессе в Норвегии // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 94-95.
20. Галкин А., Красин Ю. Сильная демократия альтернатива авторитаризму. М., 1996. 47 с.
21. Гегель Г.В.Ф. Философия духа // Соч.: В 14 т. М.: Политиздат, 1956. Т.3. С. 291.
22. Горохов В.М. Основы журналистского мастерства. М.: Высшая школа, 1989. 119 с.
23. Григораш Д.С. Журналістика в термінах і виразах. Львів: Вища школа, 1974. 295 с.
24. Декларация обязанностей и прав журналистов // Франция: общие сведения о праве по вопросам печати. Рос.-француз. сер. Информационные и учебные материалы. 1995. - №37. С. 102-104.
25. Декларація про державний суверенітет України (від 16 липня 1990 року) // Закони України / Ред. кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.1. С.5-10.
26. Дзялошинский И.М. Творческая индивидуальность в журналистике. М.: Изд-во Московского государственного университета , 1984. 80 с.
27. Дмитриев А.В., Латынов В.В., Хлопьев А.Т. Неформальная политическая коммуникация. М.: РОССПЭН, 1996. 197 с.
28. Дробницкий О.Г. Понятие морали. М.: Наука, 1974. 388 с.
29. Евдокимова М.В. Полемика в русской прессе о свободе слова и цензурных постановлениях, 1857 - 1867 гг. : Автореф. дис... канд. филол. наук: 07.00.02 / Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена. — СПб.: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та экономики и финансов, 1994. — 18 с.
30. Есин Б.И. История русской журналистики в ХIХ веке. М.: Высшая школа, 1989. 227 с.
31. Животко А.П. Історія української преси. К.: НВЦ "Наша культура і наука", 1999. 368 с.
32. Журналист и общество: Сб. науч. работ / Ред. Г.С. Мельник. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургский государственный университет, 1993. 86 с.
33. Журналистика и идеология / Т.А. Беневоленская, Л.И. Калашникова, В.С. Кожемяко / Под ред. В.В. Ученовой. М.: Изд-во Московского государственного университета , 1985. 184 с.
34. Журналістика в умовах гласності / А.З. Москаленко, В.А. Качкан, І.Г. Мащенко. К.: Либідь, 1991. 192 с.
35. Закон "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (від 2 червня 1995 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.9. С.3-12.
36. Закон "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.4. С. 172-186.
37. Закон "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.4. С. 72-88.
38. Закон "Про телебачення і радіомовлення" (від 21 грудня 1993 року) // Закони України / Ред.кол. В.Ф. Опришко, Я.Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М.О. Теплюк. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.6. С. 263-283.
39. Законодательство Российской Федерации о средствах массовой информации / Орг. Объед. Наций по вопр. образования, науки и культуры и др. / М.В. Панярская, А.Г. Рихтер, М.А. Федотов. М.: Фирма "Гардарика", 1996. 294 с.
40. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: соціокультурний аспект. К.: Наук. думка, 1993. 131 с.
41. Золотухина-Аболина Е.В. Современная этика: истоки и проблемы. Ростов Н/Д.: МарТ, 1998. 448 с.
42. Зуй М.И. Онтологические предпосылки этики // Философские науки. М: 1991. №10. С. 162-170.
43. Ильин М.В. Политический дискурс: слова и смыслы // Полис. 1994. №1. С. 127-140.
44. Ильин М.В. Слова и смыслы: Опыт описания ключевых политических понятий. М.: РОССПЭН, 1997. 432 с.
45. Ингльхарт Р. Ценности в кризисном социуме // Психологический журнал. 1991. №6. С. 154-155.
46. История русской журналистики: Хрестоматия / Ред. Б.И.Есин. М.: Высшая школа, 2001. 320 с.
47. Історія української преси ХХ століття: Хрестоматія / Ред. Н. Тимошик, уп. О.Г. Мукомела. К.: НВЦ "Наша культура", 2001. 350 с.
48. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М.: Изд-во Московского государственного университета , 1989. 183 с.
49. Кашлев Ю.Б. Информационный взрыв: международный аспект. М.: Международные отношения, 1988. 206 с.
50. Киричек П.Н. Публицистика и политология: Природа альянса. Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 1995. 82 с.
51. Кін Дж. Мас-медіа і демократія / Ред. О. Гриценко. К.: К.І.С., 1999. 134 с.
52. Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже ХХI века / Ред. Б.Н. Топорин. М.: 1997. 102 с.
53. Кодекс професійної етики українського журналіста // Журналіст України. 1997. №5-6.
54. Кодекс профессиональной этики Российского журналиста (23 июня 1994, Москва, Конгрес журналистов России) // Правовые и этические нормы журналистской деятельности в документах / Факультет журналистики МГУ им. М.В. Ломоносова, Центр "Право и средства массовой информации" / Серия "Журналистика и право". Выпуск 11. http://www.medialaw.ru/publications/books/etika/113.html
55. Кодекс профессиональной этики Общества профессиональных журналистов // Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России // Материалы международной конференции (18-19 апреля 1998). СПб.: Общественная правозащитная организация "Гражданский контроль", 1998. Приложение 2. http://internews.ras.ru/books/ethics/23.html
56. Конституція України. К.: Вид-во Інституту законодавства Верховної Ради України, 1996. 250с.
57. Коренной А.А. Информация и коммуникация. К.: Наук. думка, 1986. 144 с.
58. Корконосенко С.Г. Социальное управление и печать. Л.: Ленинградский государственный университет, 1989. 82 с.
59. Крюков В.В. Феномен ценностей в культуре // Философия и её место в культуре. Новосибирск: 1990. С. 75-88.
60. Кузнецова Л. Отложенный блокнот // Журналист. 1986. №6. С. 50.
61. Кузнецова О.Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. Львів: Світ, 1998. 412 с.
62. Кузнецова О.Д. Правові гарантії незалежної преси // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. і повідомл. четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. Львів: 1997. С. 142-145.
63. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. Мюнхен; Львів: 1995. С. 126-139.
64. Курьянов Е.И. Англо-русский словарь по средствам массовой информации. М.: Московская международная школа переводчиков, 1995. 319 с.
65. Лазутина Г.В. Технология и методика журналистского творчества. М.: 1988. С. 72-75.
66. Ленте Ф., Боерфийн А. Законы о прессе в Нидерландах // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 82-83.
67. Лобер В.Л. Демократия: исторические корни, содержание и тенденции развития. М.: Знание, 1992. 64 с.
68. Лой А.М. Мета та ціль: ідеали та цінності // Філософські студії Київського університету. К., 1990. Вип.1. С. 35-46.
69. Лучинский Ю.В. Очерки истории зарубежной журналистики. Краснодар: ООО "Флер-1", 1996. 140 с.
70. Лысакова И.П. Язык газеты: социолингвистический аспект // Язык как средство идеологического воздействия. М.: ИНИОН, 1983. С. 122-152.
71. Любимова Г.П. Общественно-политическая печать как фактор политической социализации и нравственного воспитания молодёжи: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. Доктора филол. наук / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. М., 1995. 10 с.
72. Майер В. Права и обязанности журналистов и средства их осуществления на Западе // Международная жизнь. 1993. С. 66-67.
73. Малахов В.А. Етика. К.: Либідь, 1996. 304 с.
74. Мелещенко О.К. Сучасна періодика: тон, стиль і мова // Язык и культура. К.: 1994. Т.2. С. 129-130.
75. Мельник Г.С. Mass Media: Психологические процессы и эффекты. СПб.: 1996. 160 с.
76. Методы журналистского творчества / Ред. В.М. Горохов, Е.П. Прохоров. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1982. 151 с.
77. Минибаев Т.Х. Преобразующая журналистика: Пресса как субъект политического творчества. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1990. 134 с.
78. Московская Хартия журналистов // Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России // Материалы международной конференции (18-19 апреля 1998). СПб.: Общественная правозащитная организация "Гражданский контроль", 1998. Приложение 2. http://internews.ras.ru/books/ethics/31.html
79. Мур Дж.З. Принципы этики. М.: Прогресс, 1984. 326 с.
80. Назаретян А.П. История эволюции морали: прогресс или регресс? // Вопросы философии. М: 1992. №3. С. 82-94.
81. Нарушители журналистской этики // Независимая газета. 2000. 23 ноября.
82. Никол Э., Бауман К. Законы о прессе в Великобритании // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 34-35.
83. Носик А. Давайте ссылаться на Сеть // Интернет. 1997. - №3.
84. Овсепян Р.П.. История новейшей отечественной журналистики (февр. 1917-нач. 90-х гг.). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. 206 с.
85. Окороков А.З. Энергия газетной строки. Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1981. 172 с.
86. Павлюк І.З. Митець. Влада. Преса. Луцьк: Надстир’я, 1997. 112 с.
87. Петросян И.П., Согомонов Ю.В. О природе профессиональной этики // Философские науки. 1969. №2. С. 81.
88. Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів: Місіонер, 1996. 295 с.
89. Потятынык Б.В. Социально-психологические аспекты влияния СМИ на аудиторию: Автореф. дис. Кандидата филол. наук: 10.01.10 / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. К., - 1991. 16 с.
90. Почепцов Г.Г. Проблемы масс-медиа // Політична думка. 1993. №1. С. 33.
91. Пресса: опыт, проблемы и тенденции / Отв. ред. В.П. Васильев, В.В. Мостовой. М.: Луч, 1992. 202 с.
92. Приступенко Т.О. Авторське право і журналістика // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. і повідомл. четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. Львів, 1997. С. 145-151.
93. Проблемы журналистской этики в теории и практике СМИ посткоммунистической России // Материалы международн. конф. 18-19 апреля 1998, Санкт-Петербург СПб.: Общественная правозащитная организация "Гражданский контроль", 1998. 228 с.
94. Пронин Е.И. Выразительные средства журналистики. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1980. 92 с.
95. Прохоров Е.П. Введение в журналистику. М.: Высшая школа, 1988. 279 с.
96. Пшеничный Э., Синеок А. Судебная палата по информационным спорам: от прошлого к будущему // Законодательство и практика СМИ. 2000. №10 (74). С. 12-16.
97. Рікер П. Етика і мораль: Навколо політики. К.: Д.Л., 1995. С. 122-247.
98. Роот А.А. История жанра передовой статьи. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1980. 142 с.
99. Сагындыков К. Призвание журналиста. Алма-Ата: Казахстан, 1986. 286 с.
100. Семенко Л.А. Пресса в системе нравственно-правового воспитания. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1982. 191 с.
101. Сергеев В.М. Когнитивные методы в социальных исследованиях // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 3-20.
102. Сидоров В.А. Политическая культура средств массовой информации: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 09.00.11 / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. М.: 1995. 44 с.
103. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. К.: Либідь, 1996. 173 с.
104. Скуленко М.И. Убеждающее воздействие публицистики. К.: Киевский государственный университет, 1986. 175 с.
105. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 4-е. М.: Советская Энциклопедия, 1987. С. 1473.
106. Современные буржуазные теории журналистики: Сб. ст. / Ред. Л.Н. Засурский. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1967. 191 с.
107. Соколов В.С., Виноградова С.М. Периодическая печать Великобритании. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2000. 112 с.
108. Солганик Г.Я. Лексика газеты. М.: Высшая школа, 1981. 112 с.
109. Сорос Дж. Утвердження демократії. К.: Основи, 1994. 224 с.
110. Социальный статус журналиста в России: Материалы науч. сес., 31 января 1995 года / Г. В. Осипов. М.: РИЦ ИСПИ, 1995. 63 с.
111. Станева М.Н. Изменение социальной роли прессы в процессе перехода от тоталитаризма к демократии (на прим. Респ. Болгарии): Автореф. дис... канд. филол. наук: 23.00.02 / Рос. акад. управления. М., 1992. 18 с.
112. Татаринова Л.Е. История русской литературы и журналистики XVIII века. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1982. 424 с.
113. Телень Э.Ф. Газета в современном мире. М.: Высшая школа, 1991. 158 с.
114. Теплюк В.М. Свобода и ответственность в деятельности журналиста. Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1985. 74 с.
115. Теплюк В.М. Социальная ответственность журналиста. М.: Мысль, 1984. 207 с.
116. Тертычный А.А. Психология публицистического убеждения. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1989. 63 с.
117. Токвиль А. Демократия в Америке. М.: Прогресс, 1992. 554 с.
118. Україна: засоби масової інформації. Довідник / Упор. Л. Павлюк, О. Крук. К.: Національний Прес-клуб, 1993. 113 с.
119. Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника / Упор. М.М. Романюк. Львів: 1994. 234 с.
120. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Другої Всеукр. наук.-теор. конф. 21-22 грудня 1994. Львів, 1994. 214 с.
121. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Третьої Всеукр. наук.-теор. конф. 22-23 грудня 1995. Львів, 1995. 292 с.
122. Українська періодика: історія і сучасність. Доп.і повідомл. Четвертої Всеукр. наук.-теор. конф. 19-20 грудня 1997. Львів, 1997. 295 с.
123. Українська преса: Хрестоматія / Ред. М.Ф. Нечиталюк. Т.1. Преса Східної України 60-х рр. ХІХ століття. Львів, 1999. 520 с.
124. Уроки Аграновского / Отв. ред. И.Н. Голембиовский. М.: Известия, 1986. 315 с.
125. Ученова В.В. Беседы о журналистике. М.: Молодая гвардия, 1985. 205 с.
126. Учёнова В.В. У истоков публицистики. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1989. 214 с.
127. Уэбстер Д. Создание свободных и независимых средств массовой информации // Материалы о свободе. М.: Права человека, 1995. С. 15.
128. Федотов М. Российский маятник: от цензуры к свободе и обратно // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 202.
129. Флинт Д. Законы о прессе в Австралии // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. М.: Права человека, 1995. С. 10-11.
130. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Ред. Н.В. Мотрошилова. М.: Academia, 1995. &ndas