Прокопенко Борис Борисович. Клінічне значення динамічного поверхневого натягу і показників реометрії сироватки крові у хворих з гострою нирковою недостатністю

Краткое описание

Прокопенко Борис Борисович. Клінічне значення динамічного поверхневого натягу і показників реометрії сироватки крові у хворих з гострою нирковою недостатністю : Дис... канд. мед. наук: 14.01.30 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2006. — 144арк. — Бібліогр.: арк. 121-137.

Прокопенко Б.Б. Клінічне значення динамічного поверхневого натягу і показників реометрії сироватки крові у хворих з гострою нирковою недостатністю.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, Донецьк, 2006 р.
В дисертаційній роботі науково обґрунтовано раннє прогнозування розвитку поліорганної недостатності у хворих з важкою формою гострої ниркової недостатності шляхом застосування показників тензіометрії і реометрії сироватки крові.
Уперше було вивчено зміни фізико-хімічних властивостей сироватки крові в хворих з гострим порушенням функції нирок, а також при подальшому розвитку поліорганної недостатності. Установлено вплив порушення клінічного стану і гомеостазу на показники тензіометрії і реометрії. Було запропоновано математичну модель раннього прогнозування розвитку синдрому поліорганної недостатності, що враховує кількість органів з порушеною функцією й оцінку ваги клінічного стану по шкалі SAPS перед початком діалізного лікування, показники поверхневого натягу, а також відношення креатиніну до сечовини крові, концентрацію натрію, рівень фібриногену, осмолярність крові. Раннє прогнозування поліорганної недостатності дозволяє застосовувати диференційоване лікування основного захворювання.

При ранньому прогнозуванні розвитку поліорганної недостатності хворих на важку форму гострої ниркової недостатності (ГНН) на підставі показників тензіометрії і реометрії сироватки крові оптимізація терапії досягається шляхом добору адекватних режимів гемодіалізу, діалізаторів з мембранами поліпшеної біосумісністю, збільшення КТ/V, застосування деескалаційної антибактеріальної терапії.
1. У хворих з важкою формою ГНН у переддіалізному періоді виявлено достовірні зміни показників тензіометрії і реометрії сироватки крові в порівнянні з контрольною групою: зниження ПН1 (71,66±0,23 і 72,94±0,34 мН/м відповідно, p<0,05), ПН2 (67,41±0,23 і 68,35±0,33 мН/м відповідно, p<0,05), ПН3 (54,81±0,48 і 58,72±0,49 мН/м відповідно, p<0,05), КНК2 (122,46±6,80 і 193,68±15,45 мНм-1с1/2відповідно, p<0,001), Е (18,26±0,90 і 29,54±1,23 мН/м відповідно, p<0,001) і підвищення КНК1 (21,31±1,05 і 17,12±0,96 мНм-1с1/2відповідно, p<0,005).
2. Установлено кореляційні зв'язки між показниками тензіометрії і реометрії сироватки крові з рівнем креатиніну (ПН2=0,264, Е=0,339, Т=0,246), лейкоцитарним індексом інтоксикації (ПН3=-0,327), швидкістю осідання еритроцитів (ПН3=0,302), кількістю тромбоцитів (ПН4=0,328), рівнем фібриногену за Рутбергом (ПН4=0,303), фібриногеном «В» (ПН1=0,429), рівнем калію (ПН4=0,281), оцінкою тяжкості стану в балах за шкалою SAPS (ПН3=0,267, УНК1=-0,269). Виявлені численні кореляційні зв'язки дозволяють вважати показники тензіометрії і реометрії інтегральними маркерами ендогенної інтоксикації, системної запальної відповіді, а їхнє визначення - способом комплексної оцінки клінічного перебігу ГНН.
3. Поліпшення клінічного стану в процесі лікування супроводжується достовірним збільшенням показників тензіометрії і реометрії сироватки крові хворих з ізольованою нирковою недостатністю (1 група): КНК2 з 121,67±10,28 до 168,80±12,45 мНм-1с1/2(p<0,05), Е с 19,02±1,17 до 25,67±2,63 мН/м (p<0,01); а також хворих з поліорганною недостатністю з позитивною динамікою перебігу захворювання (2А підгрупа): КНК2 з 121,9±9,2 до 167,2±19,8 мНм-1с1/2і Е с 17,35±1,75 до 25,14±1,55 мН/м (p<0,05) у порівнянні з вихідними даними. У зв'язку зі збільшенням ПН3 у цих групах вірогідно не відрізняється від контрольної групи (p>0,05).
При прогресуванні поліорганної недостатності (2Б підгрупа) поверхневий натяг сироватки крові залишається низьким, у зв'язку з чим показники ПН2 (66,42±0,68 і 68,88±0,32 мН/м, p<0,05), ПН3 (53,84±1,48 і 57,95±0,72 мН/м, p<0,05), Е (15,93±1,95 і 25,14±1,55 мН/м, p<0,05) вірогідно відрізняються від аналогічних показників хворих з поліорганною недостатністю з позитивною динамікою перебігу захворювання (2А підгрупа).
4. Раннє прогнозування розвитку поліорганної недостатності в хворих на важку форму ГНН можливе при використанні розробленої математичної моделі:
де: X1кількість органів у стадії недостатності чи неспроможності; X2 бали за шкалою SAPS; X3концентрація натрію крові (ммоль/л); X4осмолярність сироватки крові (мОсм/л); X5-фібриноген крові (г/л); X6-ПН3, рівноважний поверхневий натяг сироватки методом МРТ (мН/м); X7КНК2, кут нахилу кривої динамічного поверхневого натягу сироватки крові за методом ADSA (мНм-1с1/2); X8-Е, модуль вязкоеластичності моношару сироватки крові (мН/м); Х9 відношення концентрації сечовини (ммоль/л) до концентрації креатиніну (ммоль/л).
При К0,34 прогнозується розвиток чи прогресування поліорганних порушень, при К<0,34 розвиток чи прогресування поліорганних порушень малоймовірні. Чутливість побудованої моделі склала 76,9% (ДІ 58,2%91,3%), специфічність моделі дорівнює 75,4% (ДІ 63,7%85,5%).
5. Оптимізації терапії хворих з ризиком розвитку поліорганної недостатності досягнуто за рахунок раннього прогнозування шляхом добору адекватних режимів гемодіалізу, діалізаторів з мембранами поліпшеної біосумісності, збільшення КТ/V, застосування деескалаційної антибактеріальної терапії, що дозволяє знизити летальність на 15,5%.