ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………… 3-11

Розділ1.ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНОГО
ПРАВА ГРОМАДЯН НА ЗВЕРНЕННЯ
ЗАСОБАМИ ПРОКУРОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………. 12
1.1.Конституційне право громадян на звернення та
гарантії його реалізації……………………………………… 12-34
1.2.Характеристика прокурорсько-наглядового процесу
за додержанням законів про звернення громадян…………35-55

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………… 56-62

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРОКУРОРА
ПО РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН………………… 63

2.1.Підвідомчисть звернень громадян органам прокуратури… 63-76
2.2.Сутність роботи прокурора по розгляду звернень громадян78-105
2.3.Аналітична робота по розгляду звернень громадян……… 106-118

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………… .119-123

Розділ 3.НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН…………………………… 124

3.1.Завдання, предмет та межі нагляду за
додержанням законодавства про звернення громадян…… 124-129
3.2.Методика прокурорського нагляду за додержанням
законодавства про звернення громадян в органах
місцевого самоврядування………………………………… 130-151
3.3.Особливості реагування прокурора на виявлені
порушення законодавства про звернення громадян
в органах місцевого самоврядування……………………… 152-165

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………… 166-168

ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 169-182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… 183-196

ДОДАТОК………………………………………………………………197-199

В С Т У П

Актуальність теми. Проголошення України демократичною, правовою та соціальною державою (ст.1 Конституції України) обумовлює безпосередню та активну участь її громадян у вирішенні органами державної влади та місцевого самоврядування соціальних та інших питань, забезпеченні конституційних та міжнародно-визнаних прав людини і громадянина.
Серед особистих прав та свобод людини і громадянина особливе місце посідає право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Цьому праву кореспондує обов’язок зазначених органів та їх уповноважених осіб розглянути звернення та дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закріплення цього права на конституційному рівні (ст.40 Конституції України) свідчить про важливість звернень громадян, як засобу реалізації та відстоювання своїх прав та законних інтересів, участі в управлінні державними та громадськими справами.
В системі інституційно-організаційних гарантій прав і свобод громадян значна роль належить прокуратурі, на яку Конституцією України (п.5 ст.121) покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Складовою цієї діяльності є забезпечення конституційного права громадянина на звернення.
Щорічно органами прокуратури України вирішується понад півмільйона заяв та скарг громадян на порушення їх конституційних прав, з них визнаються обґрунтованими та задовольняються 7% звернень.
Зазначене свідчить про значний обсяг роботи, яка виконується прокурорськими працівниками в цій сфері, що потребує вивчення стану роботи органів прокуратури зі зверненнями громадян та прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян, розробки чинників, спрямованих на удосконалення законодавства про звернення громадян та Закону України «Про прокуратуру».
Актуальність обраної теми визначається необхідністю дослідження сутності такої складової конституційної функції прокуратури, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами - забезпечення конституційного права громадянина на звернення, а також розробки тактичних та методичних основ цієї діяльності.
Ступінь дослідження теми дисертації. Питання конституційного права громадян на звернення та гарантії його реалізації досліджувалися такими науковцями, як І.В.Бойко, І.Л.Бородін, М.В.Вітрук, Л.Д.Воєводін, А.П.Дворак, Л.І. Летнянчин, О.О.Лукашова, Г.В.Мальцев, М.І.Матузов, Ю.І.Мігачев, В.С.Нерсесянц, В.О.Патюлін, П.М.Рабинович , Ю.М.Тодика, М.І.Хавронюк, Н.Ю.Хаманьова, Б.С.Ебзєєв та ін.
У роботі над дисертацією значна увага була приділена питанням організації роботи прокурора по розгляду звернень громадян та прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про звернення громадян, над якими працювали такі вчені, як
Загальні питання організації роботи прокурора із зверненнями громадян розглядалися в працях таких українських та російських вчених, як С.Г.Березовська, О.Д.Берензон, М.Н.Берідзе, В.Г.Даєв, В.В.Долежан, О.Ф.Козлов, Б.В.Коробейніков, С.К.Кенжаєв, М.В.Косюта, В.Д.Ломовський, І.Є.Марочкін, М.М.Маршунов, В.Г.Мелкумов, О.Р.Михайленко, Л.О.Нікола- єва, Полянський Ю.Є., В.І.Ремньов, М.В.Руденко, С.Б.Соболєва, О.Б.Червякова, М.К Якимчук, В.Б.Ястребов та деяких інших. В той же час відсутні концептуальні дослідження окремих положень Закону «Про прокуратуру», зокрема статті 12, яка визначає такі засади розгляду заяв і скарг в органах прокуратури, як їх підвідомчість та порядок оскарження прийнятих прокурором рішень; комплексні дослідження прокурорсько-наглядового процесу за додержанням законів про звернення громадян, сутності та організації роботи прокурора по розгляду звернень громадян. Особливо ці питання актуалізуються у світлі розробки проекту нового Закону «Про прокуратуру» та в умовах дії Кодексу адміністративного судочинства України, що дозволяє з новітніх позицій переосмислити засади прокурорсько-наглядової діяльності в зазначеній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є елементом комплексної цільової програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета й завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає в (а) науково-теоретичному аналізі інституту прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадянина на звернення; (б) розробці тактичних й методичних засад цієї діяльності; (в) визначенні чинників, які впливають на оптимізацію прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері.
Для досягнення мети автором дисертації вирішувалися такі наукові завдання:
-теоретично узагальнити зміст конституційного права громадян на звернення та гарантії його реалізації;
-проаналізувати інститут прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадян на звернення;
-структурувати прокурорсько-наглядову діяльність щодо забезпечення конституційного права громадян на звернення та виявити її основні проблеми;
-окреслити завдання й повноваження прокурора по розгляду заяв та скарг громадян та здійсненню нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян;
-розкрити поняття тактики та методики прокурорсько-наглядової діяльності щодо забезпечення конституційного права громадян на звернення і розробити тактичні й методичні основи цієї діяльності в цій сфері;
-на підставі проведеного дослідження внести пропозиції по удосконаленню Законів України «Про прокуратуру», «Про звернення громадян», Кодексу адміністративного судочинства України та ін., а також наказів Генерального прокурора України.
Об’єктом дослідження виступають прокурорсько-наглядові відносини, що викають у зв’язку із здійсненням прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадян на звернення.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та прикладні аспекти діяльності прокурора по нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян, а також розгляду в органах прокуратури звернень громадян.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних методів та прийомів наукового дослідження. Так, використання діалектичного методу дало можливість розглянути прокурорську діяльність у взаємодії та зв’язку із діяльністю судових органів. Метод системно-структурного аналізу застосовувався для визначення структури дослідження, існуючих теоретичних розробок інституту прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадянина на звернення; сучасного нормативного регулювання зазначеної прокурорсько-наглядової діяльності. Зазначене дало можливість відповісти на порушені в дисертації питання і сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері. Методологічний підхід до аналізу теоретичних основ інституту прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадянина на звернення, заснований на принципах історизму та об’єктивізму. Широке застосування у дисертаційному дослідженні отримали методи порівняльно-правового аналізу (проаналізовані підвідомчість звернень громадян та повноваження прокурора за законодавством України, Російської Федерації та інших держав), звернення до інших наук (теорії держави та права, конституційного, адміністративного права, психології тощо). За допомогою формально-логічного і предметно-теоретичного методів наукового пізнання досліджувалося законодавство, що регламентує діяльність прокурора з розгляду звернень громадян та нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян. Для обробки даних застосовувався також статистичний метод, що дозволило виявити деякі тенденції щодо кількісних та якісних показників роботи прокурора з розгляду звернень громадян, а також запропонувати методику аналітичної роботи з розгляду звернень громадян. Усі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки. Це дало змогу визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити й дослідити питання, які постали на сучасному етапі прокурорсько-наглядової діяльності щодо забезпечення конституційного права громадян на звернення, і накреслити шляхи їх вирішення.
Комплексний підхід і використання зазначених наукових методів дозволили автору всебічно розглянути особливості інституту прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадянина на звернення, розробити тактику й методику цієї діяльності, визначити чинники, які оптимізують діяльність прокурора в цій сфері.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, Закони України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», «Про інформацію», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України та інші, проект Закону «Про прокуратуру», проект Адміністративно-процедурного кодексу України (2005 р.), рішення Конституційного Суду України, а також норми міжнародного права та практика Європейського суду з прав людини.
Емпірична база дослідження представлена статистичними даними про діяльність органів прокуратури з нагляду за додержанням законів про звернення громадян та розгляду звернень громадян в органах прокуратури України, вибірковим аналізом прокурорської практики (Харківська, Сумська області). За спеціальною програмою вивчено 1,2 тис. звернень громадян, які надійшли до органів прокуратури та до органів місцевого самоврядування, 85 аналізів роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури, а також 888 актів прокурорського реагування у зв’язку із порушенням права громадян на звернення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою в Україні монографічною роботою з проблем прокурорського нагляду за додержанням законів про звернення громадян та роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури, як складової конституційної функції прокуратури з нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. У ній комплексно досліджено сутність прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері, розроблено тактику й методику такої діяльності, а також визначені чинники, які впливають на її ефективність. Висновки та пропозиції нормативного та організаційного характеру, до яких дійшов автор цієї роботи, спрямовані на подальше вдосконалення прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках і рекомендаціях, що виносяться на захист. Найважливішими з них є наступні :
-уперше на рівні дисертаційного дослідження проаналізовано природу прокурорсько-наглядової діяльності за додержанням конституційних прав громадян на звернення;
-уперше на підставі аналізу чинного законодавства визначено підвідомчість скарг громадян органам прокуратури;
-уперше розроблено тактичні й методичні основи прокурорсько-наглядової діяльності прокурора по розгляду звернень громадян та нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування; запропоновано методику здійснення аналітичної роботи з розгляду звернень громадян в органах прокуратури;
-структуровано прокурорсько-наглядову діяльність з розгляду звернень громадян;
-аргументовано висновок про межі прокурорсько-наглядової діяльності;
-визначено сутність конституційної функції прокуратури з нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, та її складової – права на звернення, й аргументовано висновок про недостатність законодавчого забезпечення цієї діяльності.
На підставі авторського бачення розглянутих у дисертації проблем запропоновано низку відповідних змін до Законів України «Про прокуратуру», «Про звернення громадян», до Кодексу адміністративного судочинства України й наказів Генерального прокурора України.
Апробація результатів дослідження і втілення їх у практику роботи органів прокуратури. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались автором на Всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих учених та здобувачів «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 26-27 червня 2006 р.) та «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 25 червня 2007 р.). До Генеральної прокуратури України внесені пропозиції, спрямовані на оптимізацію прокурорсько-наглядової діяльності в сфері забезпечення конституційного права громадян на звернення, а також вдосконалення правової регламентації цієї діяльності.
Окремі питання дослідження викладені в наукових доповідях та повідомленнях на семінарах працівників органів прокуратури Харківської області, використані в навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані автором висновки, окремі положення та пропозиції можуть бути використані : а) у правотворчій діяльності – при підготовці нових і вдосконаленні чинних Законів «Про прокуратуру» та «Про звернення громадян»; 2) у науково-дослідницькій роботі - дисертація може стати основою для подальшого опрацювання проблем прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами ї його складової - забезпечення конституційного права громадянина на звернення; 3) у навчальному процесі – при підготовці відповідної навчально-методичної літератури, на заняттях у юридичних вищих навчальних закладах, у системі підвищення кваліфікації як працівників органів прокуратури, так і органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відбиті у 4 наукових статтях у фахових виданнях та 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.
Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Повний обсяг дисертації складає 199 стор., із них – 182 стор. основного тексту. Список використаних джерел налічує 191 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в у розробці основних теоретичних положень і практичних питань прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян. Зроблено, зокрема, такі висновки:

1.Право на звернення до органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб посідає особливе місце серед особистих прав та свобод людини і громадянина. Цьому праву кореспондується обов’язок зазначених суб’єктів розглянути звернення й дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
2.Право на звернення забезпечує громадянам можливість відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участі в управлінні державними і громадськими справами, впливу на поліпшення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
3.Складові родового поняття «звернення», пропозиції, зауваження (клопотання) та скарги в той же час є самостійними різновидами звернень, кожне з яких виконує свою особливу роль у опосередкованих правом відносинах держави й особистості; має різну соціальну спрямованість й суб’єктний склад.
4.В Законі «Про звернення громадян» мають бути закріплені наступні принципи розгляду та вирішення звернень : загальності, свободи подання звернення; рівноправ’я сторін в процесі провадження по скарзі та рівної відповідальності держави та громадянина; гласності (відкритість процесу); об’єктивності; підвідомчості звернень; законності; комплексного підходу до розгляду звернень; захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина; обов’язковість, своєчасність та об’єктивність розгляду звернень громадян; усунення причин, які породжують скарги; контроль за своєчасністю та якістю розгляду та вирішення звернень громадян; презумпції
правоти заявника.
5.Закон України «Про звернення громадян» містить загальні правові засади оскарження в адміністративному (позасудовому) порядку дій, рішень та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Під оскарженням в адміністративному порядку розуміють встановлений законами України та підзаконними актами порядок захисту порушених рішеннями, діями та бездіяльністю органів виконавчої влади прав, свобод та законних інтересів осіб, який здійснюється шляхом подання скарг – письмових або усних, і передбачає обов’язок визначених посадових осіб реагувати й приймати рішення по суті поставлених питань у встановлені строки.
6. Особливим різновидом звернень громадян є інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України та Закону України «Про інформацію», спрямовані на реалізацію конституційного права на інформацію. Під інформаційним запитом розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами (ч.1 ст.32 Закону «Про інформацію»), а під запитом щодо надання письмової або усної інформації – звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань (ч.3 ст.32 Закону «Про інформацію»). Хоча прокуратура не віднесена до жодної з гілок державної влади, вважаємо, що зазначені положення Закону щодо обмеження права громадян на звернення із запитами до органів прокуратури суперечить ч.2 ст.34 Конституції України, загальновизнаним нормам міжнародного права і потребує приведення у відповідність із ними. Одночасно зазначимо, що громадяни звертаються із відповідними запитами до органів прокуратури, використовуючи своє право на інформацію, і прокуратура розглядає такі запити по суті.
Органи прокуратури створюють власну статистичну, адміністративну, правову інформацію, а також інформацію про свою діяльність (ст.18, 19, 19-1, 21, 22 Закону «Про інформацію») і може її розповсюджувати за зверненнями громадян в порядку і на умовах, передбачених Законом «Про інформацію».
7.Громадяни реалізують право на звернення безпосередньо, шляхом сукупності активних вольових дій. Проте в окремих випадках громадяни діють опосередковано, через уповноважених посадових осіб, громадські організації та окремих громадян, які представляють їх інтереси у відповідних органах (звернення до народних депутатів України, депутатів місцевих рад; до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо).
8.Між державою та особою з приводу реалізації права на звернення виникають певні складні відносини, які фіксуються державою у юридичній формі – у формі прав, свобод та обов’язків, які у своїй єдності утворюють правовий статус особистості. Як узагальнююча теоретична модель, правовий статус дозволяє всебічно охарактеризувати той чи інший суб’єкт правовідносин, його юридичні властивості та зв’язки.
9.Під правовим статусом суб’єкта розуміють його правове становище, визначене законодавчо встановленою сукупністю таких елементів, як правосуб’єктність, комплекс (система) юридичних прав та обов’язків особи, гарантій їх реалізації та відповідальність.
10.Права та свободи людини і громадянина реалізуються у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування шляхом подачі відповідного звернення. Тому проблема реалізації та захисту таких прав пов’язана саме із адміністративно-правовим статусом громадянина як суб’єкта адміністративно-правових відносин, до яких він вступає або за власним бажанням, або за обов’язком, покладеним на нього спеціальною правовою нормою.
11.Оптимальний режим реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина передбачає наявність відповідних гарантій їх забезпечення. В системі інституційно-організаційних гарантій прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади значна роль належить прокуратурі, на яку покладається здійснення такої конституційної функції, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, складовою якого є забезпечення конституційного права громадянина на звернення.
12.Прокурорсько-наглядова діяльність здійснюється у межах правовідносин, яким притаманні такі загальні риси, які характеризують правовідносини взагалі: нерозривний зв’язок прав та обов’язків їх учасників, який підтримується примусово силою держави; вони виступають в якості головного засобу, за допомогою якого вимоги юридичних норм перетворюються у життя, а також розкривають соціальну природу та юридичний характер суб’єктивних прав та обов’язків. Разом з тим, такі правовідносини мають й специфічні риси, зокрема обов’язковим їх учасником завжди є прокурор, а іншими можуть суб’єкти, зазначені у ст.1 та ч.1 ст. 12 Закону «Про прокуратуру».
13.Усі учасники прокурорсько-наглядових правовідносин можуть бути поділені на чотири основні групи : лідируючий суб’єкт – прокурор; особи, зацікавлені у порушенні прокурорсько-наглядового провадження (громадяни, які звернулися зі скаргами й заявами та їх представники, засоби масової інформації, органи контролю, в тому числі й громадського); інші учасники правовідносин, які не мають особистої зацікавленості (юридичні та фізичні особи, які втягуються у прокурорсько-наглядові правовідносини – спеціалісти, перекладачі, адвокати тощо); особи, які не зацікавлені у порушенні прокурорсько-наглядового провадження – порушники закону тощо.
14.В залежності від джерела відомостей про характер порушень прав громадян ініціатором прокурорсько-наглядових правовідносин може бути як прокурор, так і громадянин, який подає заяву чи скаргу до прокуратури, інші особи (посадові, юридичні). Подання такого звернення є юридичним фактом, що тягне за собою виникнення відповідних правовідносин : суб’єкт, що звернувся до прокуратури, має право вимагати від прокурора розгляду її у встановлений законом строк і вжиття необхідних заходів, а прокурор зобов’язаний прийняти звернення (якщо воно підвідомче прокуратурі), провести його перевірку (якщо в цьому є потреба), розглянути його відповідно до вимог закону, а якщо воно є обгрунтованим – вжити заходів щодо поновлення порушених прав заявника та притягнення винних до відповідальності.
15.Після внесення змін до ст.121 Конституції України щодо покладення на прокуратуру такої функції, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, складовою якого є забезпечення конституційного права громадянина на звернення, і набуттям чинності цих положень з 1 січня 2006 р., відповідні зміни до Закону «Про прокуратуру» не вносилися. Не визначені предмет та завдання нагляду прокурора в цій сфері, а також його повноваження; не видавався і спеціальний наказ Генерального прокурора України щодо організації прокурорського нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
16.За своєю сутністю прокурорсько-наглядовий процес за додержанням конституційного права громадян на звернення є комплексною квазіпроцесуальною діяльністю, оскільки врегульований як прокурорсько-наглядовими процесуальними нормами, так і адміністративно-процесуальними нормами, зокрема, Законом «Про звернення громадян». Ця діяльність спрямована, з одного боку, на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права щодо забезпечення конституційних прав громадян, передбачених Розділом П Конституції України шляхом здійснення прокурорського нагляду, а з іншого – реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права під час розгляду і вирішення індивідуальних конкретних справ – заяв та скарг.
17.Прокурорсько-наглядове провадження по розгляду звернень можна поділити на наступні стадії : 1)виявлення ознак порушення конституційного права громадян на звернення та прийняття рішення про порушення провадження (інформаційне забезпечення прокурора та аналіз інформації, що надійшла); 2)виявлення порушень законів, недодержання прав, законних інтересів, свобод громадян (перевірка матеріалів про порушення конституційного права громадян на звернення, з’ясування фактичних обставин правопорушення, причин та умов, що йому сприяли) й прийняття рішення по суті звернення; 3)реагування на виявлені порушення законності (вжиття заходів до усунення порушень конституційного права громадян на звернення, поновлення порушеного права, усунення причин правопорушень й умов, що їм сприяли; подальше спостереження (нагляд) за вжиттям заходів за актами прокурорського реагування); 4)оскарження рішення та дій прокурора у зв’язку із зверненням (факультативна стадія).
18.Закон пов’язує початок прокурорсько-наглядового процесу за забезпеченням конституційного права громадян на звернення із такими юридичними фактами, як приводи й підстави до його розгляду (перевірки). Під приводом прокурорсько-наглядової діяльності за додержанням конституційного права громадян на звернення є : заяви та скарги громадян про порушення їх конституційних прав; повідомлення контролюючих органів, органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; повідомлення засобів масової інформації; безпосереднє виявлення прокурором ознак порушення конституційного права на звернення. Під підставою прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері є наявність у зазначених джерелах інформації достатніх даних, які свідчать про те, що порушення конституційного права громадян на звернення мало місце або існування такого права виявилося під загрозою.
19.Для забезпечення прокурорсько-наглядового процесу законодавство наділяє прокурора широким спектром повноважень, спрямованих на : 1)виявлення порушень закону, причин порушень й умов, що їм сприяють; 2)усунення порушень закону й поновлення порушених прав;
3)притягнення винних посадових осіб до відповідальності. Зазначені повноваження за змістом є вимогами і реалізуються у формі наглядових актів, які в залежності від їх імперативності поділяються на : а)обов’язкові для виконання уповноваженими органами та їх посадовими особами та б)обов’язкові для розгляду уповноваженими органами та їх посадовими особами. За значенням у прокурорсько-наглядовому процесі за додержанням законів про звернення громадян такі правозастосовчи акти прокурора можуть бути основними (заключними, підсумковими), тобто такими, що завершують розгляд юридичної справи, і проміжними (допоміжними), які стосуються певних етапів розгляду справи і забезпечують прийняття основного рішення.
20.Діяльність прокурора по розгляду і вирішенню звернень громадян є складовою правозахисної діяльності прокуратури, яка розглядає публічно-правові спори у адміністративному (досудовому) порядку. Реформування органів прокуратури потребує переосмислення їх функціональної спрямованості, яке має, зокрема, відбуватися і через удосконалення правового регулювання розгляду звернень громадян.
21.Одним із напрямків такої діяльності є чітке визначення підвідомчості заяв та скарг органам прокуратури, що є особливо актуальним після прийняття Конституції України та набуття чинності Кодексу адміністративного судочинства України. Під підвідомчістю заяв та скарг взагалі розуміють належність спорів про право та інших юридичних справ, які потребують державно-владного вирішення, до відання того чи іншого державного органу.
22.У загальному вигляді критерії розмежування підвідомчості заяв та скарг громадян між прокуратурою та судом закріплені у ч.1 ст.12 Закону «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор розглядає заяви та скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Такий підхід не відповідає, зокрема, вимогам ст.55 Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративних судів по розгляду публічно-правових спорів у сфері державного управління.
23.Характер скарг, які підвідомчі органам прокуратури, має бути обумовлений, перш за все, завданнями та функціями, які покладені на прокуратуру. У зв’язку з цим питання розмежування підвідомчості скарг громадян між органами прокуратури та суду необхідно розглядати у площині співвідношення прокурорсько-наглядового та судового способів захисту прав громадян з огляду на : 1)межі нагляду за додержанням і застосуванням законів та нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; 2)характер повноважень, наданих прокурору для виявлення порушень закону, їх усунення та притягнення винних до відповідальності; 3)виключну підвідомчість скарг органам прокуратури; 4)привід для здійснення прокурором представництва інтересів громадянина в суді у випадках, визначених ст.36-1 Закону «Про прокуратуру». В усякому разі судовий порядок розгляду скарг громадян виступає в якості компенсаторного при незгоді громадянина із рішенням, прийнятим по його скарзі органами прокуратури.
24.Вихідними для розмежування підвідомчості скарг між органами прокуратури та іншими органами є також положення ч.2 ст.19 Закону «Про прокуратуру», відповідно до якої 1)прокурорська перевірка виконання законів проводиться за зверненнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування; 2)прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю.
25.Частину 1 ст.12 Закону «Про прокуратуру» викласти в такій редакції : «До провадження в органах прокуратури приймаються звернення громадян та юридичних осіб, які містять відомості про порушення законів. Прокурор має роз’яснювати заінтересованим особам порядок захисту їх прав і свобод»
26.Пункт 3 ч.1 ст.20 Закону «Про прокуратуру» після слів «незалежно від форм власності» доповнити таким : « проведення перевірок заяв та скарг громадян».
27.Закон «Про звернення громадян» доповнити новим розділом «Розгляд звернень юридичних осіб» і перейменувати його на Закон « Про звернення громадян та юридичних осіб».
28.Доповнити пункт 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України прокурором як суб’єктом оскарження його рішень, дій та бездіяльності в порядку адміністративного судочинства з тим, щоб громадяни мали можливість розглядати такі спори у судовому порядку.
29.Прокурорська діяльність по розгляду звернень громадян є процесуальною, нормативно регламентованою та систематизованою сукупністю послідовно здійснюваних дій та прийняття рішень у встановленій процесуальній формі. Вона має завершений вид адміністративного процесу у формі провадження по розгляду конкретної індивідуальної справи – спору про право, шляхом реалізації матеріальних норм.
30.Провадження із заяв та скарг громадян в органах прокуратури є врегульованою адміністративно-правовими нормами діяльністю уповноважених осіб органів прокуратури щодо здійснення низки послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян на звернення. Через численність таких адміністративно-правових норм актуальним є прийняття єдиного кодифікованого акту, який би детально регламентував порядок розгляду звернень громадян, зокрема, Адміністративно-процедурного кодексу України.
31.Як і будь-яке інше адміністративне провадження, провадження по розгляду заяв і скарг громадян в органах прокуратури складається з певних стадій, які хоча й не визначені на законодавчому рівні, є аналогом певних правил, зафіксованих у інших провадженнях. Стосовно провадження за заявами та скаргами громадян можна виділити стадії : підготовчу; порушення провадження; прийняття рішення; виконання рішення; оскарження дій та рішень прокурора за наслідками розгляду заяви чи скарги (факультативна стадія). Кожна стадія складається з низки етапів, які відображають характер дій прокурора.
32. Підсумком перевірки заяви чи скарги є правова оцінка зібраних матеріалів та винесення відповідного рішення уповноваженою посадовою особою органу прокуратури, в якому дається юридична оцінка діям сторін правового спору. Винесення рішення по скарзі передбачає повне та часткове задоволення вимог скаржника або їх відхилення.
33.Прокурорська діяльність по розгляду звернень громадян є складовою частиною його правоохоронної функції, яка органічно поєднує превентивну, правовідновлювальну, каральну та деякі інші під функції. Відповідно до цього на початковому етапі така діяльність здійснюється в рамках адміністративно-правозахисного процесу, який, за наявності порушень прав громадянина, може в подальшому набути й адміністративно-примусового характеру. Одночасно діяльність прокурора по розгляду скарг громадян є правозахисною, як складова конституційного обов’язку держави щодо забезпечення охорони та захисту основних прав та свобод громадян.
34. Доповнити ст.19 Закону «Про звернення громадян» частиною такого змісту : «У повідомленні громадянина про результати перевірки заяви чи скарги мають міститися відповіді на всі питання, поставлені у зверненні, посилання на законодавчі та інші нормативно-правові акти, якими керувалася
посадова особа, вирішуючи звернення, а також приписи органам та посадовим особам щодо вчинення дій, спрямованих на усунення порушень закону, поновлення порушених прав громадянина та притягнення винних осіб до відповідальності».
35.Провадження за заявами та скаргами громадян за своєю суттю є конфліктним провадженням, у зв’язку з чим прокурор має володіти певними психологічними прийомами й навичками, які дозволяють уникнути конфліктної ситуації або зменшити її наслідки. Зазначене потребує введення до штату органів прокуратури обласного та вищестоящого рівня фахівців-психологів. Доповнити Закон «Про прокуратуру» ст. 18-1 такого змісту : «В органах прокуратури діє психологічна служба. Психологічне забезпечення прокурорської діяльності здійснюють практичні психологи. За своїм статусом практичні психологи є державними службовцями. Положення про психологічну службу в органах прокуратури затверджується Генеральним прокурором України».
36.Аналітична робота по розгляду звернень громадян в органах прокуратури потребує уніфікації з тим, щоб кожна прокурорська ланка застосовувала одноманітні засоби та способи її здійснення. Метою аналізу є вирішення наступних завдань : 1)дати цифрову (кількісну) характеристику стану, рівня, структури, динаміки звернень, що надійшли до прокуратури відповідного рівня, а також діяльності прокуратури по їх розгляду й вирішенню; 2)виявити статистичні зв’язки, залежності, співвідношення, закономірності в стані, структурі, динаміці звернень громадян та діяльності контрольно-наглядових органів щодо забезпечення конституційних прав та свобод громадян; 3)з’ясувати тенденції щодо надходження звернень громадян і станом дотримання їх конституційних прав і свобод; спрогнозувати ситуацію щодо подальшого стану дотримання конституційних прав і свобод громадян; 4)виявити позитивні і негативні моменти і діяльності прокуратури та інших контрольно-наглядових органів, що розглядають звернення громадян та забезпечують їх конституційні права, з тим, щоб на основі цих відомостей забезпечити : а) своєчасне прийняття рішення; б) розробити заходи щодо усунення порушень закону та недоліків в роботі прокуратури та інших контрольно-наглядових органів по розгляду звернень громадян, а також по усуненню порушень закону і притягненню винних осіб до відповідальності; 4)врахувати результати аналізу при плануванні наглядової та іншої роботи органів прокуратури.
37. Аналітичне дослідження складається з таких основних стадій : а)планування проведення аналізу; б)постановка завдання для відповідних органів та посадових осіб з метою отримання необхідної інформації; в)систематизація зібраного матеріалу, який підлягає опрацюванню; г) оцінка зібраного матеріалу та підготовка висновків за результатами аналізу; д)складання аналітичної довідки та реалізація матеріалів аналізу.
38.Нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян є складовою нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
39.Загальний предмет нагляду за додержанням законів складається з : 1)відповідності актів, які видаються суб’єктами, визначеними у ст.1 Закону «Про прокуратуру», вимогам Конституції України та чинним законам, вимогам міжнародних правових актів; 2)додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян; 3)додержання законів , що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Доповнити ч.1 ст.19 Закону «Про прокуратуру» посиланням на відповідність актів, які видаються суб’єктами, визначеними у ст.1 Закону «Про прокуратуру», вимогам міжнародних правових актів.
40.Особливий предмет нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб складає: 1)відповідність актів, які видаються зазначеними органами, їх посадовими та службовими особами вимогам Конституції України, міжнародним правовим актам та чинним законам та 2)додержання зазначеними суб’єктами прав громадян, закріплених у Конституції та законах України, нормах міжнародного права.
41.Безпосереднім предметом нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян є : 1)відповідність актів, що видаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами з питань застосування Закону «Про звернення громадян», інших законів, які регламентують розгляд звернень громадян, Конституції та законам України, нормам міжнародного права та 2)додержання закону «Про звернення громадян», інших законів в цій сфері.
42.Межі нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян характеризуються наступними чинниками : 1)колом законів та інших нормативно-правових актів, за додержанням яких здійснюється нагляд; 2)колом органів, які піднаглядні прокуратурі; 3)характером компетенції прокурора з розгляду заяв та скарг; 4)приводами та підставами до проведення перевірок; 5)неприпустимістю підміни органів відомчого управління та контролю; 6)неприпустимістю втручання у господарську діяльність.
43.Під методикою прокурорського нагляду за додержанням вимог законодавства про порядок розгляду заяв та скарг громадян в органах місцевого самоврядування розуміємо сукупність теоретично обґрунтованих та емпірично підтверджених методів (оптимальних прийомів та способів) виконання прокуратурою покладеної на неї функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами щодо забезпечення конституційного права на звернення.
44.Складовими тактики прокурорського нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян є тактика прокурорської перевірки та тактика прокурорського реагування на виявлені порушення закону.
45.В залежності від характеру порушень закону, ч.2 ст.20 Закону «Про прокуратуру»,ч.2 ст.12 Закону «Про боротьбу з корупцію», ст.255 КУпАП та інші закони наділяють прокурора відповідними повноваженнями, спрямованими на: а) усунення порушень закону і поновлення порушених прав; б)усунення причин порушень закону та умов, що їм сприяють; в)притягнення винних посадових осіб до відповідальності. Зазначені повноваження прокурора, які за змістом є вимогами, реалізуються у формі наглядових актів, які в залежності від їх імперативності поділяються на : 1)обов’язкові для виконання уповноваженими органами та їх посадовими особами; 2) обов’язкові для розгляду уповноваженими органами та їх посадовими особами. Такі акти є юридичними фактами, що породжують прокурорсько-наглядові правовідносини між прокурором, з одного боку, і відповідними органами, їх посадовими та службовими особами.
46.Потребує подальшої розгалуженості адміністративна відповідальність за порушення права на звернення, зокрема, за незаконна відмова в прийнятті або розгляді звернення громадянина; незаконна відмова у здійсненні громадянином його прав щодо особистого викладення аргументів особі, що перевіряє звернення, подання додаткових матеріалів до звернення, запиту таких матеріалів органом, який розглядає звернення, або ознайомлення з матеріалами перевірки щодо звернення; направлення скарги громадянина для розгляду органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються; грубе порушення встановлених законодавством строків повідомлення громадянина про результати розгляду звернення або неповідомлення громадянина про них; прийняття завідомо незаконного рішення за результатами перевірки щодо звернення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Теория государства и права: Учебник /Под ред.В.К.Бабаева.-М: Юрист.-2001.-342 с.

2. ВВР,1999.-№ 35.-Ст.303.

3.Права человека как фактор стратегии устойчивого развития /Отв.ред.Е.А.Лукашева.-М:НОРМА.-2000.- 320 с.

4.Про забезпечення участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади.- Проект постанови Кабінету Міністрів України.- Урядовий кур’єр.-2003, 16 вересня.

5. Васильев А.С.Административное право Украины.-Х:Одиссей, 2001.- 380 с.

6.Адміністративне право України :Підручник //Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук та ін.; За ред..Ю.П.Битяка.-К:Юрінком Інтер,2004.-544 с.

7.Административное право:Учебник /Под ред.Ю.М.Козлова,Л.Л.Попова.-М:Юристъ, 1999.-460 с.

8. Овсянко Д.М. Административное право :Учебное пособие.-М:Юристъ, 1999.- 344 с.

9.Комментарий к Конституции Российской Федерации.-М:Изд-во БЕК.-1994.-458 с.

10.Дворак А.П.Реализация конституционного права на обращение в Российской Федерации.-Дисс.докт.юрид.наук.-М: 2003.- 246 с.

11.Рабинович П.М.,Хавронюк М.І.Права людини і громадянина : Навч.посібник.-К:Атіка.-2004.-464 с.

12.ВВР, 1996-№ 47.-Ст.256.

13.Савицкий В.М.Язык процессуального закона. Вопросы терминологии.-М:Наука.-1987.-344 с.

14.Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах. Т.1 Загальна частина /Ред.колегія : В.Б.Авер’янов (голова) та ін.-К:Юрид.думка.-2005.-624 с.

15.Нудненко Л.А.,Хаманева Н.Ю.Новый Закон об обращениях граждан: достоинства и недостатки //Гос-во и право,-2007.-№ 3.-С.15-11.

16.ВВР, 1992.-№ 48.Ст.650.

17.ВВР,1993.-№ 3.-Ст.15.

18.Конституція України (з предметними матеріалами).-Х:Інтелект-Прогрес.-2007.-С.303-314.

19.ВВР, 2002.-№ 40.-Ст.290.

20.ОВУ,2002, № 33.-Ст.1212.

21.ОВУ,2004, № 15.-Ст.624.

22ОВУ,1997, № 16.-Ст.721.

23.ОВУ,2000, № 24.-Ст.1027.

24.ОВУ.2003, № 38.-1624.

25.Конституція України (з предметними матеріалами).-Х:Інтелект-прогрес.-2007.-С.176-186.

26.Мальцев Г.В.Права личности: юридическая норма и социальная действительность //Конституция СССР и правовое положение лисности.-М: Юридическая литература.-1979.-С.50-58.

27.Общая теория прав человека //Под ред..Е.А.Лукашевой.- М:НОРМА.-1996.-526 с.

28.Кечекьян С.Ф.Правоотношения в социалистическом обществе.-М:Изд-во АН СССР.-1958.-342 с.

29.Толстой Ю.К.К теории правоотношения.-Л:Изд-во ЛГУ.-1959.-242 с.

30.Конституционный статус личности в СССР.-М:Юрид.литература.-1980.-256 с.

31.Витрук Н.В.Основы правового положення личности в социалистическом обществе.-М:Наука.-1979.-229 с.

32.Матузов Н.И.Личность.Права.Демократия:Теоретические проблемы субъективного права.-Саратов:Изд-во Саратовского ун-та.-1972.-292 с.

33.Кучинский В.А. Личность, свобода, право.-М:Юрид.лит.- 1978.-208 с.

34.Патюлин В.А.Государство и личность в СССР:Правовые аспекты
взаимоотношений.-М:Наука.-1974.-245 с.

35.Строгович М.С.Вопросы теории прав линости //Философия и современность : К 75-летию М.Б.Митина /Отв.ред.Ц.А.Степанян.-М:Наука.-1979.-С.33-35.

36.Воеводин Л.Д.Юридический статус в России.-М:Изд-во МГУ; ИНФРА-М, 1997.-245 с.

37.Общая теория права : Курс лекций /Под общ.ред.В.К.Бабаева.-Н.Новгород : Нижегородская высшая школа МВД РФ.-1993.-420 с.

38.Алексеев С.С.Государство и право:Начальный курс.-М:Юрид.литература.-1993.-286 с.

41.Витрук Н.С.Основы теории правового положения личности : К методологии вопроса //Правоведение.-1979.-№ 3.-С.10-17.

40. Новоселов В.И.Правовое положение граждан в советском государствен- ном управлении.-Саратов:Изд-во Саратовского ун-та.-1976.-248 с.

41Алексеев С.С.Общая теория права: В 2-х томах.- Т.2.-М:Юрид.литература.-
1982.-360 с.

42.Філонов О.В.,Суботін В.М.,Пашутін В.В., Тодоров І.Я. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін : Навч.посіб..-К:Знання,2006.-215 с.

43.Старилов Ю.Н.Курс общего административного права : В 3 т.-Т.1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты.-Воронеж : Изд-во ВГУ.-2002.-448 с.

44.Бахрах Д.Н.Административное право России.-М:Издательская группа НОРМА-ИНФРА М.,2000.-512 с.

45.Князев С.Д.Административно-правовой статус гражданина: Состояние и проблемы совершенствования //Правоведение.-2003.-№ 5.-С.75-82.

46.Бахрах Д.Н. Административное право.- М: Юрист.-1993.-482 с.

47.Летнянчин Л.І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні : проблеми теорії і практики:Монографія.-Х:Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М.,2006.-256 с.

48.Тодыка Ю.Н. Конституция Украины :проблемы теории и практики :Монография.-Х:Факт.-2000.-608 с.

49.Толковый словарь русского языка : В 4 т.-Т.2 /Под ред.Д.Н.Ушакова.-М:Гос.изд-во иностр.и нац.словарей.-1938.-642 с.

50.Недбайло П.Е.Система юридических гарантий применения советских правовых норм //Правоведение.-1971.-№ 3.-С.44-48.

51.Витрук Н.В.О юридических средствах обеспечения, реализации и охраны прав советских граждан//Правоведение.-1964.-№ 4.-С.29-34.

52.Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе /Под ред.Л.Д.Воеводина.-М:Изд-во Моск.ун-та.-1987.-248 с.

53.Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных право граждан //Сов.гос-во и право.-1974.-№ 6.-С.41-46.

54.Эбзеев Б.С.Конституционные основы свободы личности в СССР /Под ред.И.Е.Фарбера.-Саратов:Изд-во Саратовского ун-та.-1982.-224 с.

55.Бородін І.Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації //Право України.-2001.-№ 12.-С.34-37.

56.Патюлин В.А.Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений).-М:Наука.-1974.-245 с.

57.Нерсесянц В.С.Система юридических гарантий прав и свобод граждан //Социалистическое правовое государство : концепция и пути реализации /Отв.ред.В.С.Нерсесянц.-М: Юрид.лит.-1990.-С.60-86.

58.Волинка К.Забезпечення прав і свобод особи в Україні:теоретичні і практичні аспекти //Право України.-2000.-№ 11.-С.30-34.

59.Витрук Н.В.Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе.-М:Наука.-1979.-229 с.

60.Мигачев Ю.И.Понятие и виды юридических гарантий (Юридические гарантии прав личности в Российской Федерации) (По материалам «круглого стола») //Гос-во и право.-2000.-№ 11.-С.96-98.

61.Витрук Н.В.Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод граждан.-М:Наука.-1989.-245 с.

62.Боброва Н.А.Гарантии реализации государственно-правовых норм.-М:Юрист.-1994.-248 с.

63.Тодика Ю.М.,Марцеляк О.В.Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян : Монографія.-Х:Лібра.-1998.-107 с.

64.Ієрусалімова І.О.,Ієрусалімов І.О.,Павлик П.М.,Удовенко Ж.В. Адмі- ністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина : Навч.посіб.-К.:Знання.-2007.-223 с.

65.Бровин Г.И. О прокурорско-надзорных правоотношениях //Совер- шенствование прокурорского надзора в СССР- М:1973.-С.92-98.

66. Даев В.Г.,Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора.-Л:Изд-во ЛГУ.-1990.-132 с.

67.Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры. Дисс. докт. юрид. наук.- М:1991.-326 с.

68.Маршунов М.Н.Прокурорско-надзорные правоотношения.-Автореф. дисс. канд.юрид.наук.-Л.-1982.-25 с.

69.Николаева Л.А.Прокурорско-надзорные правоотношения как предмет правового регулирования //Правоведение.-1975.-№ 4.-С.36-40.

70. Халфина Р.О. Общее учение о правотношении.- М: Юрид.литература.-1974.-351 с.

71.Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношения.- Ростов.-Изд-во Ростовского ун-та.-1987.-159 с.

72.Теория юридического процесса.-Х:Основа.-1985.-224 с.

73.ВВР, 1989, Доповнення № 45.-Ст.631

74.ВВР,1992.-№ 9.-Ст.108

75.Щерба С.П.,Решетникова Т.А.,Зайцев О.А. Прокуратура в странах СНГ :правовой статус, функции, полномочия :научное и учебное пособие /под общ.ред.С.П.Щербы.- М.: Экзамен, 2007.- 442 с.

76.Березовская С.Г.Сущность и основные характеристики правовых отношений в сфере прокурорского надзора //Вопросы теории и практики прокурорского надзора.ч.1-М:1975.-С.67-80.

77.Долежан В.В.Актуальні проблеми роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури //Вісник Академії прокуратури України.-2006.-№ 2.-С.53-58

78.Ремнев В.И. Право жалобы в СССР.-М:Юрид.литература.-1964.-86 с.

79.Меградзе Л.В. Рассмотрение жалоб и заявлений граждан в районной (городской) прокуратуре //Вестник Моск.ун-та.-1980.-№ 1.-С.54-57.

80.Николаева Л.А. Прокуратура и законность в советском государственном управлении.-Ленинград:Изд-во ЛГУ.-1978.-79 с.

81.Алексеев С.С.Проблемы теории права. Т.1-Свердловск.-1972.-Т.1.-396 с.

82.Авер’янов В.Б. Демократизація адміністративного права – ключове завдання його реформування /Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики.-К:2003.-С.32-44.

83Берензон А.Д. О структуре теории прокурорского надзора //Совершенствование прокурорского надзора в СССР.-М :Юрид.лит.-1973.-С.41-56.

84.Михайленко А.Р.Совершенствование процессуальной формы при осуществлении прокурорського надзора //Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-Вып.89.-М.-1985.-С.67-74.

85. Долежан В.В.Проблемы компетенции прокуратуры:Автореф.дис…д-ра юрид.наук.-М:1991.-32 с.

86.Козлов А.Ф.Компетенция прокуратуры и организация ее работы.-Свердловск.-1983.-169 с.

87.Российское государство и правовая система:Современное развитие, проблемы, перспективы //Под ред.Ю.Н.Старилова.-Воронеж:Изд-во ВГУ.-1999.-704 с.

88.Советский уголовный процесс /Под ред.М.И.Бажанова и Ю.М.Грошевого.-К: Вища школа.-1983.-346 с.

89.Савицкий В.М.Очерк теории прокурорского надзора.-М: Наука.-1975.-282 с.

90.Берензон А.Д., Давыденко Л.М.,Долежан В.В.,Кенжаев С.К. Анализ районным, городским прокурором правонарушений непреступного ха