Прунчак Світлана Іванівна. Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними типами ацетилювання

Краткое описание

Прунчак Світлана Іванівна. Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними типами ацетилювання : дис... канд. мед. наук: 14.01.10 / Буковинський держ. медичний ун-т. — Чернівці, 2007. — 188арк. — Бібліогр.: арк. 156-179

Прунчак Світлана Іванівна. Клініко-імунологічна характеристика бронхіальної астми в дітей з різними типами ацетилювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.10 педіатрія. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України. Львів, 2007.
Вивчення у 118 дітей, хворих на бронхіальну астму, клініко-анамнестичних особливостей перебігу захворювання, ознак атопії та характеристик запального процесу дихальних шляхів показало їх відмінності залежно від типу ацетилювання та груп крові. На підставі цього визначена діагностична цінність та показники ризику повільного ацетиляторного фенотипу щодо прогнозування тяжкого перебігу нападу астми. На підставі багатофакторного аналізу розроблено математичну модель тяжкого персистуючого перебігу бронхіальної астми у пацієнтів із повільним та швидким типами ацетилювання та запропоновано діагностичну констеляційну таблицю для виявлення цього варіанту перебігу захворювання у дітей з різними ацетиляторними фенотипами.
Результати комплексного обстеження хворих дозволили виділити та обґрунтувати індивідуалізований підхід як при визначенні лікувально-профілактичних заходів у дітей залежно від типу ацетилювання в період загострення захворювання, так і при призначенні базисної протирецидивної терапії, а їх ефективність оцінена за зниженням атрибутивного та відносного ризику з урахуванням мінімальної кількості хворих, яких необхідно пролікувати для отримання позитивного результату.

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтувано новий підхід у вирішенні актуального завдання педіатрії щодо підвищення ефективності лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, на підставі вивчення доступних та інформативних генетичних маркерів, які визначають різноманітність характеру захворювання в шкільному віці.

Для бронхіальної астми в дітей із повільним типом ацетилювання порівняно зі швидкими ацетиляторами” є характерними: початок захворювання у дошкільному віці (відносний ризик=1,4, відношення шансів=1,6), обтяжений сімейний алергологічний анамнез (відносний ризик=2,5, відношення шансів=2,7), штучне вигодовування на першому році життя (відносний ризик=2,5, відношення шансів=3,1), наявність хронічних вогнищ інфекцій в носоглотці (відносний ризик=2,2, відношення шансів=2,4). У хворих зі швидким типом ацетилювання частіше реєструються супутні алергічні захворювання та реакції (відносний ризик=1,3, відношення шансів=1,6) і переважання тригерної ролі небактеріальних аероалергенів.
У хворих із повільним типом ацетилювання спостерігається підвищений ризик тяжкої бронхіальної астми (відносний ризик=1,5, відношення шансів=2,0), яка характеризується виразнішими та затяжними нападами обструкції бронхів (відносний ризик=3,4, відношення шансів=3,9) порівняно з дітьми зі швидким ацетиляторним фенотипом.
Для тяжкого персистуючого перебігу бронхіальної астми у хворих зі швидким типом ацетилювання характерним є посилення киснезалежного метаболізму еозинофілів крові (відносний ризик=1,7, відношення шансів=2,3), підвищення вмісту загального IgE та IL-4 у сироватці крові (відносний ризик=3,2 і відношення шансів=12,4) та гіперчутливість шкіри до небактеріальних алергенів (відносний ризик=2,2, відношення шансів=4,5). Дітям із тяжкою бронхіальною астмою та повільним типом ацетилювання притаманне посилення киснезалежної мікробоцидності нейтрофільних лейкоцитів (відносний ризик=1,7, відношення шансів=3,4), а також наявність А(ІІ), Rh(+), N еритроцитарних антигенів.
У хворих зі швидким типом ацетилювання порівяно із повільними ацетиляторами” використання в нападному періоді бронхіальної астми комбінації 2-агоністів короткої дії та інгаляційних глюкокортикостероїдів знижує атрибутивний ризик тяжкості бронхообструкції на 13,2% та відносний ризик на 59,2%, а в порівнянні з монотерапією сальбутамолом даний комплекс знижує атрибутивний ризик збереження тяжкості бронхіальної обструкції на 33,0% та відносний ризик на 66,6%. Включення до комплексної терапії еуфіліну не підвищує її ефективності (зниження атрибутивного ризику тяжкості обструкції бронхів=12,5% та зниження відносного ризику=29,9%).
За умови тяжкого нападу бронхіальної астми у дітей з повільним типом ацетилювання застосування в комплексному лікуванні 2-агоністів короткої дії, еуфіліну разом із одноразовим введенням системних глюкокортикостероїдів знижує абсолютний ризик тяжкої обструкції бронхів на 29,8% та відносний ризик на 47,0%.
Призначення в періоді ремісії хворим зі швидким типом ацетилювання порівняно з повільними ацетиляторами” інгаляційних глюкокортикостероїдів призводить до зниження атрибутивного ризику повторних госпіталізацій на 11,0% та відносного ризику на 25,0%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Для підвищення ефективності дескалаційної терапії шляхом виявлення тяжкого перебігу астми в дітей із різними типами ацетилювання рекомендується використовувати запропоновану констеляційну таблицю. Робота з таблицею полягає у послідовному додаванні діагностичних коефіцієнтів: при досягненні порогу (+) 13 балів приймається рішення про тяжкий перебіг захворювання, а при досягненні порогу (-) 13 балів вказана тяжкість астми заперечується.
За наявності підвищенного вмісту IL-4 в сироватці крові більше 14,6 пг/мл та загального IgE вище за 570 МО/мл діагностується тяжкий перебіг бронхіальної астми в дітей зі швидким ацетиляторним фенотипом, що зумовлює доцільність використання інтенсивніших режимів терапії, які включають 2-агоністи тривалої дії та інгаляційні глюкокортикостероїди.
За умови тяжкого нападу бронхіальної астми у хворих із повільним ацетиляторним фенотипом як стартову терапію слід застосовувати 2-агоністи короткої дії у поєднанні з метилксантинами, та при їх неефективності використовувати впродовж 12 днів системні глюкокортикостероїди.
Використовувати інгаляційні кортикостероїдні препарати як базисне протирецидивне лікування більш доцільно у дітей, хворих на бронхіальну астму зі швидким типом ацетилювання.