ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я У СТАРШОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.Костюка АПН УКРАЇНИ

СІРКО РОКСОЛАНА ІВАНІВНА

УДК 159.922

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я У СТАРШОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ - 2002

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1
Аналіз стану психічного здоров’я молоді пізнього юнацького віку. 10
1.1. Сутність психічного здоров’я особистості. 10
1.2. Вихідні методологічні положення та методи дослідження. 36
Розділ 2
Комплексне дослідження стану психічного здоров’я студентської та
учнівської молоді. 48
2.1. Аналіз особистісних характеристик досліджуваних різних
рівнів психічного здоров’я. 48
2.2. Особливості впливу мікросоціального середовища на стан
психічного здоров’я молоді. 77
2.3. Характеристика критеріїв психічного здоров’я молоді. 102
2.4. Аналіз засобів корекції психічного здоров’я молоді. 126
Розділ 3
Аналіз та узагальнення результатів дослідження. 141
Висновки. 153
Список використаних джерел. 160
Додатки. 182

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність проблеми психічного здоров’я молоді визначається декількома підставами.
Ускладнення у сучасних умовах виробничої діяльності, зміна характеру праці і способу життя великих мас населення, виникнення постійних стресових ситуацій ставлять високі вимоги перед інтелектуальним і емоційно-вольовим потенціалами особистості, викликають їх розлади. У свою чергу, психоневротичні відхилення знижують функціональні можливості організму і зумовлюють погіршення працездатності індивіда. У зв’язку з чим виникає необхідність своєчасного виявлення не тільки осіб з психічними хворобами, які потребують лікування, але і людей зі слабкими проявами нервово-психічної нестійкості з метою профілактики їх наслідків.
Сучасна демографічна ситуація в Україні відзначається також зниженням темпу росту населення. Резерв подальшого приросту народжуваності практично вичерпаний і пов’язаний в основному з заходами соціальної політики, яку не можна визнати ефективною. У результаті у структурі населення скорочується питома вага молоді при постійно зростаючому контингенті осіб старшого віку. До того ж, юнацькій вік є виключно важливим періодом життя людини тому, що продовжується формування її особистості. І, в силу вікових біологічних пертурбацій та ендокринної перебудови організму, несприятливі впливи зовнішнього середовища викликають особистісні деформації, що приводить до тяжких форм соціальної дезадаптації. Тому виявлення межових станів і поведінкових порушень становить важливу і на сьогоднішній день ще не вирішену проблему.
У той же час, оцінка психічного стану молоді свідчить, що основні зусилля суспільства повинні бути спрямовані на його охорону, зміцнення і профілактику. Проте не існує визначеної позиції у виборі засобів управління здоров’ям цієї вікової групи; результати фундаментальних досліджень у масовій практиці не використовуються; комплексні програми психосоціальної реабілітації з пріоритетним державним фінансуванням не розроблені; організація медико-психологічної допомоги дуже обмежена. Така ситуація зумовлює необхідність вибору пріоритетного напряму суспільних вкладів у вирішення цієї проблеми.
Аналіз психічного здоров’я людини необхідний також для проведення комплексних і міждисциплінарних психологічних і психофізіологічних досліджень, що буде сприяти більш глибокому розумінню етіопатогенетичних механізмів психічних розладів, індивідуальному підходу у ранній діагностиці і лікуванні нервово-психічних захворювань та їх попередження.
Ступінь досліджуваності теми. Актуальність проблеми психічного здоров’я зумовила пильну увагу вчених до її дослідження. У сучасній літературі зростає кількість публікацій, в яких розглядаються різні аспекти цієї проблеми. Установлена багатофакторність стану здоров’я, визначені його критерії і рівні. У той же час деякі питання сьогодні висвітлені ще не повністю. Практично не вивчались механізми формування психічного здоров’я особистості пізнього юнацького віку. Як самостійний предмет цей напрям не досліджувався. Мало фундаментальних робіт з аналізу властивостей індивіда і соціально-психологічних характеристик мікрогруп, які сприяють формуванню відповідного рівня психічного здоров’я. У теоретичному плані майже не розроблені і практично не втілені методи корекції психічного здоров’я студентської та учнівської молоді.
Об’єктом нашого дослідження став стан психічного здоров’я осіб пізнього юнацького віку.
Предметом дослідження обрано об’єктні та суб’єктні психологічні фактори, що зумовлюють відповідний рівень психічного здоров’я особистості. В експерименті брали участь студенти біологічного факультету Львівського Національного університету ім. І. Я. Франка та учні професійно технічного училища № 4 м. Львова, загальною чисельністю 115 чоловік. В якості контрольної групи були взяті пацієнти Львівської обласної психіатричної лікарні, 15-ого відділення, у кількості 34-х чоловік, з діагнозами : невротичні та психопатичні розлади, епілепсія та олігофренія.
Дисертаційна робота ставить своєю основною метою виявити закономірності формування психічного здоров’я осіб старшого юнацького віку та фактори, що його зумовлюють.
Теоретичне вивчення стану проблеми і мета дослідження дозволили висунути наступну гіпотезу: механізм формування психічного здоров’я особистості являє тісну взаємодію трьох груп факторів. До факторів першої групи відносяться вроджені і набуті індивідуально-психологічні властивості особистості. До факторів другої групи належать економічні та соціально-психологічні характеристики сім’ї. Фактори третьої групи характеризують вид і структуру діяльності, умови її здійснення, соціально-психологічні параметри первинного колективу.
Досягнення мети дослідження, враховуючи висунуту гіпотезу, передбачає рішення наступних завдань:
· здійснити аналіз теоретичних підходів та сучасних уявлень, що склалися у психологічній літературі, до дослідження феномену психічного здоров’я;
· розробити комплексний критерій діагностики стану психічного здоров’я молоді;
· вивчити вплив психологічних характеристик соціальних груп, в яких протікає життєдіяльність юнаків і дівчат, на стан їх психічного здоров’я;
· виявити спадкові і набуті індивідуально-психологічні властивості особистості, які детермінують відповідний рівень психічного здоров’я;
· розкрити роль провідного виду діяльності у формуванні психічного здоров’я індивіда;
· розробити конкретний комплекс методик та апробувати існуючі в психологічній літературі методи корекції стану психічного здоров’я людини;
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідницької роботи кафедри психології Львівського національного університету ім. І. Я.Франка.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є праці психологів Б.Г. Ананьєва, Г.Н. Андрєєвої, О.О. Бодальова, А.Ф. Бурлачука, Г.С. Костюка, Є.А. Клімова, О.В. Киричука, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна, В.А. Татенка, Т.М. Титаренко та ін., які розробляли проблеми теорії особистості, діяльності і соціальних груп. У дослідженні також широко використовувались розробки українських і зарубіжних авторів, які займалися питаннями психічного здоров’я.
Для розкриття поставлених завдань і перевірки гіпотез використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів і методичних прийомів: теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження; польові спостереження; опитувальники, призначені для виміру індивідуально-психологічних властивостей особистості ( 16 PF Р.Б.Кеттелла та Г.Айзенка ), її стійких емоційних станів (А.Басса -Дарки ) та агресивних реакцій (А.Т.Джерлсайда); методики діагностики рівня суб’єктивного контролю (Е.Бажина), тривожності (Дж.Тейлора), самооцінки (А.М.Прихожан), самоактуалізації (САМОАЛ) та самотності (Д. Рассела та М. Фергюсона). Акцентуації характеру індивіда та його психологічні відхилення визначались за допомогою методик К.Леонгардта та Міні-Мульт. Домінуючий вид ставлень обстежуваного, його соціальний статус та тип поведінки у конфліктних ситуаціях діагностувались за допомогою методик Т.Лірі, Дж.Морено (соціометрія) та К.Томаса. Мотиви навчальної діяльності, соціально-економічні умови сім’ї, методи виховання, особливості спілкування у сім’ї та учбовому колективі, стан здоров’я батьків та родичів вивчались за допомогою спеціально розробленої нами анкети (Додаток А). Методи психічної саморегуляції (техніка процедури А.Шульца) та нейролінгвістичного програмування (методики Біас-тест” та ”Спостереження за паттернами очей”) спрямовані на корекцію емоційних станів, індивідуальних властивостей та комунікативних навичок особистості.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувались репрезентативністю вибірки, методами діагностики, адекватними меті та завданням дослідження, дисперсійним, кореляційним та факторним аналізами.
Наукова новизна роботи визначається передусім тим, що вона вносить певний вклад у розробку проблеми психічного здоров’я, як категорії психологічної науки. Дисертація є першим в український психології дослідженням, де питання вивчення психічного здоров’я молоді пізнього юнацького віку ставиться як самостійний предмет. Дається визначення цього феномену. Експериментально вивчено фундаментальні характеристики здоров’я, такі як рівень, критерій і фактор. У роботі розглядається широке коло факторів психічного здоров’я, яке раніше у такому об’ємі не аналізувалось. Розроблені конкретні методики, які дозволяють всебічно досліджувати стан психічного здоров’я людини. На емпіричному матеріалі доведено, що механізмом формування психічного здоров’я молоді є взаємодія спадкових та мікросоціальних детермінант. Отриманий ряд нових фактів, які відображають особливості впливу структури і умов діяльності, соціально-психологічних характеристик сім’ї та учбового колективу на формування стану психічного здоров’я індивіда. Зокрема, виявлений тісний взаємозв’язок психічного здоров’я з типом взаємодії членів сім’ї. Установлено два типи сімейної ієрархії: конгруентний і неконгруентний. Розглянуто взаємозв'язок психічного здоров’я з характером мотивації особистості. Проаналізовані спадкові та набуті індивідуально-психологічні властивості, які формують відповідний рівень здоров’я. Проведено дослідження акцентуацій та психологічних розладів у студентської та учнівської молоді. Вперше ставиться проблема взаємопов’язаності особистісних характеристик, специфіки сімейного спілкування, спілкування в учбовому колективі та домінуючих акцентуацій. Теоретично обґрунтовані та експериментально вивчені фактори ризику. Розроблений інтегральний критерій стану психічного здоров’я та на основі факторного аналізу встановлена його трифакторна структура. Емпірично зафіксовано два рівні психічного здоров’я та розкрито їх показники. Розроблений комплекс спеціальних вправ з нейролінгвістичного програмування, спрямованих на удосконалення комунікативних здібностей особистості, виявлені його діагностичні можливості щодо корекції стану психічного здоров’я.
Практичне значення отриманих результатів полягає передусім у тому, що завдяки запропонованому концептуальному апарату, вони дозволяють усунути прогалини в існуючих теоріях загальної, медичної та вікової психології. Виявлені феномени дають можливість аналізувати і прогнозувати динаміку психічного здоров’я особистості. Дані дисертаційної роботи можуть бути використані у прикладних дослідженнях. Розроблені нові опитувальники, психодіагностичні засоби та спеціальні методичні процедури є суттєвим доробком до проблеми психокорекції здоров’я і можуть бути застосовані у психологічному консультуванні з питань сімейного виховання, психокорекційній роботі у галузі освіти та професійному відборі. Окрім того, результати отримані у дисертаційному дослідженні, використовувались при підготовці курсів: «Психологія особистості», «Загальна психологія», «Сімейна психологія та психотерапія», «Основи психологічного консультування», прочитаних на ряді факультетів Львівського Національного університету ім. І.Я.Франка. Використання результатів дослідження підтверджено відповідними актами впровадження.
Особистий внесок здобувача. У наукових статтях і тезах доробок здобувача полягає у визначенні загальної ідеї, теоретичному аналізі проблеми, узагальненні експериментальних даних, формулюванні висновків. Розроблені психокорекційні методики, інтерпретація результатів, їх літературне оформлення належать виключно автору. Натурні дослідження з проблем діагностики психічного здоров’я молоді пізнього юнацького віку та клініко-психологічні експерименти дисертантом проведені особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях:
1.П’яті костюківські читання: психологія на межі тисячоліть.” /Київ, січень 1999/;
2.Духовне відродження основа сталого розвитку України” /Львів, грудень 1999/;
3.Проблеми розвитку особистості сучасної людини” /Житомир, 1999/;
4.Психологія Львівська і Варшавська: вчора-сьогодні-завтра”/Варшава, липень 2000 року/;
5. "Проблеми морально-правового виховання, розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя підлітків та молоді" /Львів, 2001/
Публікації. Проблеми та результати дисертаційного дослідження відображені у двох статтях у наукових журналах, двох статтях у збірниках наукових праць та одних тезах конференції.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу; трьох розділів, які поділені на підрозділи; висновків та рекомендацій, списку використаних джерел, нараховує 26 таблиць, 9 рисунків та 6 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі загальні висновки:
1. Аналіз теоретичних робіт і експериментального матеріалу, накопиченого в психологічних джерелах, дозволив нам визначити психічне здоров’я як стан соціально-біологічного та психологічного комфорту індивіда, коли функції всіх систем організму урівноважені з соціальним середовищем, відсутні захворювання та хворобливі прояви, є здатність до трудової та суспільної активності.
2. Проаналізувавши існуючі у психологічній літературі підходи, психічне здоров'я молоді було розглянуто з позицій комплексності. Методологічно виправданим є підхід до вивчення стану психічного здоров’я з урахуванням його спадкових та мікросоціальних детермінант. Дані теоретичного аналізу та експериментального психологічного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу, згідно якої такими факторами являються, по-перше, вроджені властивості особистості, які визначають її психофізіологічні дані, інтелектуально-емоційну та вольову сфери, комунікативні здібності; по-друге, задоволеність різноманітними аспектами сімейних та учбових відносин, відповідність їх мотиваційної підструктури цілям та складності учбової діяльності; по-третє, широке коло соціальних чинників, які охоплюють функціональну структуру сім’ї, особливості шкільних впливів, специфіку діяльності і спілкування у вищому та середньому спеціальному навчальному закладах.
3. Розроблено інтегральний критерій стану психічного здоров’я. Його показниками виступили наявність чи відсутність акцентуацій та психоневрологічних порушень в структурі особистості. На основі інтегрального критерію виділено два рівні психічного здоров’я високий і низький. Факторний аналіз підтверджує три факторну структуру критерію, що характеризує зумовленість його нейромозковими, особистісними та поведінковими детермінантами.
Комплексний критерій групи високого рівня здоров’я зумовлюється факторами сили нервової системи”, уміння формувати адекватну поведінку”, низького рівня конфліктності”; групи низького рівня здоров’я факторами незбалансованості нервових процесів”, емоційної нестабільності” та підвищеної агресивності”; групи з поставленим психопатологічним діагнозом факторами надмірної реактивності організму”, соціальної напруги”, деструктивної поведінки”. Таким чином, у обстежуваних високого рівня здоров’я психопатологічні прояви відсутні. У осіб низького рівня здоров’я та контрольної групи з маніфестацією психічного та нервового захворювання встановлено наявність поведінкових порушень афективно-емотивного, психастенічного, психопатичного, шизоїдного, іпохондрично-депресивного типів. Високий рівень здоров’я зафіксовано у 21,7% обстежених, низький у 78,3%.
4. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив установити відмінності в індивідуально-психологічних властивостях юнаків та дівчат виділених нами рівнів психічного здоров’я. При порівнянні середніх величин груп високого і низького рівнів здоров’я, статистично значимі відмінності (р£0,05) установлені по 19-ти якостях з 57-ми, що досліджувались. При порівнянні контрольної і експериментальної груп різниця (р£0,05) виявлена в 21-й характеристиці з 29-ти, що вивчались.
Методом кореляційних плеяд вияснено, що кожному рівню психічного здоров’я відповідає своя структура плеяд. У центрі плеяд високого рівня здоров’я знаходиться необтяжена спадковість, низького рівня експресивність особистості. Центральними змінними у плеядах індивідуальних властивостей контрольної групи є неадекватність самооцінки, істеричність і педантизм.
За допомогою факторного аналізу виділено три ортогональні фактори, які характеризують альтернативу поняття здоров’я хвороба”.
Стан психічного здоров’я обстежених, в структурі особистості яких відсутні акцентуації та психопатологічні прояви, зумовлюється факторами самодостатності особистості”, емоційної стабільності” та задоволеності учбовою діяльністю”; групи низького рівня здоров’я незадоволеності соціальним мікросередовищем”, низької здатністю до саморегуляції”, схильності до конфліктності”; групи з клінічною маніфестацією нервового чи психічного захворювання агресивних тенденцій у поведінці”, наявності внутрішньо-особистісного дискомфорту” та низької здатності до спілкування”.
Однією зі змінних, формуючих стан психічного здоров’я, є сила учбової мотивації, яка визначає суб’єктивне значення виконуваної діяльності. Експериментально доведено, що учбова діяльність юнаків і дівчат високого рівня здоров’я частіше зумовлюється процесуальними мотивами, низького рівня непроцесуальними, хоча в цілому по вибірці категорія обстежуваних, що обрала професію за інтересом незначна. У хворих респондентів мотиваційна сфера характеризується незрілістю.
Знання тенденцій впливу особистісних властивостей на формування відповідного рівня психічного здоров’я має велике практичне значення, оскільки сприяє своєчасному вибору індивідуалізованих впливів по відношенню до кожного обстежуваного.
5. Установлено, що вирішальний вплив на формування стану психічного здоров’я особистості мають сімейно-побутові фактори. Виявлено два типи сімейної ієрархії: конгруентний, де батьки об’єднуються у турботах про дітей, і неконгруєнтний, який характеризується сімейними труднощами. Відхилення у поведінці юнаків та дівчат з'являються у результаті неконгруентної ієрархічної сімейної організації.
6. Теоретично обгрунтовано і експериментально досліджено сімейні, шкільні та фактори ризику вищого і середнього спеціального навчального закладу, установлені якісні відмінності в акцентуаціях, що ці фактори викликають.
7. До сімейних факторів ризику належать: відсутність одного з батьків, їх низький освітній рівень, алкоголізм та наявність конфліктів, сімейна гіпер та гіпоопіка, обтяжена спадковість, хвороби родичів. На значному експериментальному матеріалі показано, що акцентуації дітей пов'язані з психологічними відхиленнями родичів. За даними кореляційного аналізу, у обстежуваних, які виросли в неповних сім’ях, переважають акцентуації тривожно-неурівноваженого типу, у повних сім’ях - егоцентричного типу; при гіперопіці спостерігаються тривожно-істеричні, шизоїдні та циклотимні відхилення; при гіпоопіці у юнаків та дівчат формуються високий рівень нейротизму, психопатичні та істеричні реакції, демонстративність; при наявності частих конфліктних ситуацій у сімейних відносинах у юнаків та дівчат появляються психастенічні та психопатичні розлади. Встановлений тісний зв’язок між алкоголізмом батьків та високим рівнем нейротизму, агресивністю, конфліктністю, тривожністю, замкнутістю, низькими успішністю та рівнем домагань дітей. Отримані контрастні дані при оцінці конфліктних ситуацій у сім’ях обстежуваних виділених груп психічного здоров’я.
8. До шкільних факторів ризику відноситься незадоволеність школою та її детермінанти. Звертає на себе увагу досить значний відсоток обстежуваних (57,9% обстежуваних експериментальної групи і 62,5% - контрольної), що негативно оцінили різноманітні аспекти навчального процесу в школі. Причинами незадоволеності школою, що призводять до появи акцентуацій, являються: низька успішність; велике розумове навантаження; необ’єктивність педагогів; недостатній рівень викладання основних предметів; втома; наявність конфліктів у системі міжособистісних відносин як по вертикалі; так і по горизонталі; фізична ослабленість учнів. Експериментально доведено більш продуктивну взаємодію з учителями (майже у три рази) опитуваних високого рівня здоров’я, в порівнянні з юнаками і дівчатами, у яких виявлені акцентуації. Найбільш негативно оцінюють відносини по вертикалі респонденти з маніфестацією розладів по шкалах психопатії та епілепсії. Існування психологічних бар’єрів у системі педагог-учень” приводить до появи надмірної педантичності, тривожності, конформності, напруженості та зниження самоконтролю особистості (р£0,05). Екзаменаційна ситуація найбільш негативно впливає на психастенічний та тривожно-помисловий типи обстежених, в меншій мірі на особистостей, що мають психопатію (р£0,05). Найбільш травмуючим психологічним фактором, який до того ж частіше зустрічається у школі, ніж у вузі чи середньому спеціальному закладі, є несправедливо занижена оцінка знань учителями та викладачами. Підтверджена незначна роль психологічної служби школи у виборі професії, діагностиці та профілактиці психічного здоров’я особистості.
9. Установлено, що більш сприятлива організація навчального процесу у вузі і середньому спеціальному навчальному закладі та більша відповідність інтелектуальних здібностей складності матеріалу виступають механізмом, який забезпечує оптимальне функціонування психофізіологічних і особистісних систем організму, і таким чином, значною мірою охороняє психічне здоров’я індивіда. У результаті збільшилась кількість респондентів, що порівняно зі школою, не відчувають труднощів у навчанні і задоволені учбовим процесом. Фактори ризику вищого та середнього спеціального навчального закладів аналогічні шкільним чинникам ризику.
10. Доведено, що спілкування в учбовому колективі є екстенсивним та інтенсивним. І статистично значимих відмінностей по цих показниках в опитуваних високого і низького рівнів здоров’я не виявлено. У результаті того, що комунікативні процеси мають багато елементів фатичності, вони виступають засобом формування як суб’єкт-об’єктних, так і суб’єкт-суб’єктних відносин особистості, і, таким чином, впливають на її статус. Емпірично визначений зв’язок соціометричного статусу з домінуючими психопатологічними відхиленнями респондентів. Найнижчий статус у системі відносин мають особистості з демонстративним типом акцентуацій, найвищий з тривожним типом порушень. Індивідуально-психологічними властивостями, які детермінують статус індивіда, є, перш за все, рівень самоконтролю, інтелекту та адекватність самооцінки.
11. Доведено вплив на стан психічного здоров’я особистості домінуючого виду ставлень до інших людей та особливостей її поведінки у конфліктних ситуаціях. Обстежувані високого рівня здоров’я як засіб регулювання конфлікту, в основному, використовують компроміс, кооперацію і пристосуванство. У юнаків та дівчат, що мають акцентуації афективно-збудливого типів, у конфліктних випадках домінують авторитаризм, агресивність, конкуренція; у емотивно-дистимного типу у відносинах переважають підкореність і підозріливість; у педантів егоїстичний тип ставлень і схильність до конкуренції. Екзальтовано-демонстративні особистості у конфліктній взаємодії проявляють авторитаризм, залежність, конкуренцію та дружелюбність.
12. Отримані в дисертації результати, були використані при вирішенні практичних завдань з питань корекції психічного здоров’я студентської та учнівської молоді. Таким чином, в ході дослідження формувався досвід управління психічними станами особистості в умовах навчального процесу.
13. Основними засобами нормалізації психічного здоров'я у нашому дослідженні виступили психічна саморегуляція та нейролінгвістичне програмування. Засвоєння методів психічної саморегуляції та сформовані на їх основі навички аутогенної релаксації і мобілізуючого самонавіювання знизили психовегетативну збудливість та особистісні акцентуації, стабілізували активованість нервової системи обстежуваних. Формування у респондентів комунікативних умінь, за допомогою методів нейролінгвістичного програмування, удосконалило їх комунікативні та емпатійні здібності, що вносить істотні зміни в процес сприйняття і оцінки ними інших людей, і, в свою чергу, підсилює екстенсивність спілкування. Поява адекватних комунікативних установок усуває по відношенню до таких юнаків і дівчат психологічний бар’єр, формує емпатію з боку партнерів по спілкуванню, і, таким чином, оптимізує їх емоційні стани.
14. Для підвищення ефективності наукових досліджень і практичного вирішення проблеми психічного здоров’я доцільно:
- рекомендувати методику вивчення психічного здоров’я у практику психологічних досліджень учбової діяльності особистості пізнього юнацького віку;
- використовувати результати дисертації у професійно-орієнтаційній роботі старшокласників;
- розробити і втілити у практику учбових закладів програму корекції психічного здоров’я молоді; програма повинна включати систему заходів з психічної саморегуляції, ситуативно-рольові ігри, методи нейролінгвістичного програмування, спрямовані на послаблення впливу психотравмуючих факторів.
- створити в учбових закладах постійно діючий семінар з проблем психології управління станом здоров’я студентської та учнівської молоді; в системі навчання педагогічних кадрів вдосконалити психолого-педагогічну підготовку викладацького складу; з цією метою можна рекомендувати розробку програм соціально-психологічного навчання, при складанні яких можуть бути використані дані нашого дослідження;
- матеріали, викладені в дисертації, можуть бути використані в процесі читання лекційних курсів з загальної, вікової, медичної психології, психології сімейного консультування та вищої школи; середніх спеціальних та вищих навчальних закладів.
15. Матеріали даного дослідження можуть бути використані при проведенні практичних заходів з питань психологічної реабілітації, розрахунку потреб в силах і засобах охорони здоров’я і планування подальших наукових досліджень.
16. Розроблені методи корекції стану психічного здоров’я можуть бути використані по відношенню до інших видів діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Абульханова - Славская К. А. Деятельность и психология личности. Москва: Наука, 1980. 335 с.

2. Адамович Б.А., Баевский Р.М., Берсенева А.П. и др. К проблеме диагноза психических заболеваний и путей их профилактики. // Профилактика заболеваний и формирование здорового образа жизни. Запорожье. - 1988. Т. 4. С. 123 - 132.

3. Александрoвский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. Москва: Наука , 1976, - 272 с.

4. Алиев Х.М., Михайловская С.М. К проблеме психофизиологической регуляции. //Психологический журнал. 1986. - №3. Т.7. С.119-129.

5. Амосов Н.И. Раздумье о здоровье. Москва: Молодая гвардия, 1979. 190 с.

6. Амосов Н.И. Страна детства. Москва: Знание, 1991.- 288с.

7. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. // Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. Т. 1. Москва: Педагогика, 1980. 230 с.

8. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. Москва: Наука, 1977. 380 с.

9. Андреева Г.М. Социальная психология. Москва: Изд-во МГУ, 1980. 415 с.

10. Асмолов А.Г. Психология личности. Москва: Изд-во МГУ, 1990. 367с.

11. Афанасьев В. Г. Системность и общество. Москва: Политиздат , 1980. 301с.

12. Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии. Москва: Медицина , 1979. 296 с.

13. Баевский Р.М. Оценка и классификация уровней здоровья с точки зрения теории адаптации // Вестник АН СССР. 1989.- № 8. С. 73-78.

14. Баранов П.А. Психопатология анестетических расстройств в клинике шизофрении. Автореферат дисс канд. мед. наук. Москва, 1989. 24 с.

15. Беляева Г.Г. Взамосвязь между факторами производственной среды и состоянием общего и психического здоровья.// Современное здравоохранение 1989. - № 7. С. 28-33.

16. Березин Ф.Б. Психическая и психологическая адаптация человека. Ленинград: Наука, 1988. 270 с.

17. Бехтель Э.С. О преалкогольной личности. // Социально-психологические проблемы нервно- психических заболеваний. Ленинград : Медицина. - 1984. С. 61-68.

18. Бланков А.С. Социальная дезадаптация нарушения поведения у детей и подростков: Материалы Российской научн.-практ. конф. Москва,1996.-С. 15-21.

19. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. Киев: Вища школа, 1978. 142 с.

20. Бодалев А. А. Личность и общение. Москва: Педагогика, 1983. 271 с.

21. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. Реконструкция предмета (психосемантический подход). Дисс.докт. психолог. наук: 19.00.01. Киев, 1992. 387 с.

22. Братусь Б.С. Аномалии личности. - Москва: Мысль, 1988. 301 с.

23. Братусь Б.С., Павленко В.Н. Соотношение структуры самооценки и целевой регуляции деятельности в норме и при аномальном развитии. // Вопр. психологии. 1986. - № 4 . С. 146- 154.

24. Братусь Б.С., Розовский И.Я., Цапкин В.Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномалий личности: учебно-методическое пособие.- Москва: Изд-во МГУ. 1988.-№4. - 86 с.

25. Брехман И. И. Философско-методологические аспекты проблемы здоровья человека. // Вопросы философии. 1982. - № 2. С. 48-53.

26. Буева Л.П. Человек: деятельность,общение Москва: Мысль,1978- 215 с.

27. Бурба Б.В. Психология и клиника адинамических депрессий в течении шизофрении. Автореферат дис канд. мед. наук . Москва,1987. 24 с.

28. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. Киев: Здоровье, 1989. 168 с.

29. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. Санкт-Петербург: Питер-Ком, 1999. 528 с.

30. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб. - Киев: Изд-во А.Л.Д.”, 1995. 100 с.

31. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование: Проблемы психического развития детей. Москва: Изд-во МГУ, 1990. 136 с.

32. Варанов П.А. Психопатология анестетических расстройств в клинике шизофрении. Автореферат дис канд. мед. наук . - Москва, 1989. 24 с.

33. Введенский Н. Е. Избранные произведения. Ч.1. - Москва: Издв-во Академии Наук СССР, 1950.- 506 с.

34. Венедиктов Д. Д. Социально философские проблемы здравоохранения. // Вопросы философии. 1980. - №4.- С. 137-149.

35. Виленский О. Г. О норме и патологии в психиатрии. // Журн. неврологии и психиатрии им. Корсакова .- 1981. Вып. 9. С. 1405.

36. Витакер К. Полночные размышления семейного терапевта. Москва: Независимая фирма «Класс», 1998. 208 с.

37. Владимиров Т. В. Юношеские депресии. Автореферат дис канд. мед. наук . - Москва, 1987. 24 с.

38. Волков А.М., Микадзе О.В., Солнцева Г.Н. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ. Москва: Изд-во МГУ, 1987. 215 с.

39. Волошин П.В., Воробьева Т.М., Сухоруков Т.И. Роль биологических и социально-психологических факторов в происхождении истерического невроза. // Журнал неврологии и психиатрии им. Корсакова. 1990. - №5. С. 59-64.

40. Выгодский Л.С. Педагогическая психология. / Под. ред. В.В.Давыдова. Москва: Педагогика, 1991. 480 с.

41. Гавенко В.Л., Самардякова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. Київ, Здоров’я, 1993. 192 с.

42. Гигиеническая оценка обучения учашихся в современной школе./ Под ред. Г.Н. Сердюковой , С.И. Громбаха. - Москва: Медицина, 1975. 171с.

43. Гнатишин М.С. Невротичні розлади у жінок (індивідуальне програмування, профілактика). Автореферат дисд-ра мед. наук: 14.01.16. Київ, 1999. 34 с.

44. Головтеев В.В. и др. Социально-экономические проблемы изучения здоровья населения (научный обзор). Обзорная информация. // Медицина и здравоохранение. Серия: Социальная гигиена и организация здравоохранения, 1980. Вып.6. 60 с.

45. Гриндер Д., Бендлер Р. Из лягушек в принцы. Нейролингвистическое программирование. / Под ред. С. Андреаса. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1994. 240 с.

46. Групповая психокоррекция. /Под. ред. Карвасарского Б.Д., Ледера С. Москва: Медицина, 1990. 384 с.

47. Гурьева В. А., Семке В. Л., Гиндикин В. Л. Психопатология подросткового возраста. Томск.- 1994.- 200 с.

48. Давыдовский И. В., Снежневский А. В. О социальном и биологоческом в этиологии психических болезней . // Соотношение биологического и социального в человеке. Москва: Наука,1975.- С. 497-506.

49. Дербенев Д. П. Состояние психического здоровья городских подростков с неделинквентным и делинквентным поведением.// Журн. Неврологии и психиатрии им. Корсакова. 1997. - № 8. С.48-52.

50. Диагностика психического развития: Пер. с чешск. / Авт. колект.: Шванцкара Й. и др. Прага: Авиценкум, 1978. 388 с.

51. Дичев Т.Г., Тарасов К. Б. Проблема адаптации и здоровье человека. - Москва: Медицина, 1976. 184 с.

52. Дмитриева Т. Н. Формирование алкогольной зависимости у подростков с личностью аффективно-возбудимого типа. // Журн. Неврологии и психиатрии им. Корсакова . 1998. -№ 3. С. 11-14.

53. Донцов А.И. Психология коллектива (Методологические проблемы исследования). Москва: Изд-во МГУ, 1984. 208 с.

54. Жариков Н. М., Иванова А. Е., Юриков А. С. Факторы , влияющие на состояние и динамику психического здоровья населения. //Журн. неврологии и психиатрии им. Корсакова. - 1996. - №3. С. 79 87.

55. Жариков Н.М., Соколова Е.Д. Влияние социальных факторов на распространяемость и течение шизофрении. // Журн. Неврологии и психиатрии им. Корсакова. 1989. - № 5. С.63 65.

56. Жариков Н. М. Эпидемиологические исследования в психиатрии. - Москва: Наука,1977. 168 с.

57. Забота о завтрашнем дне Европы ( здоровье населения и окружающая среда в европейском регионе ВОЗ ). ВОЗ.: Региональные публикации, Европейская серия № 53. Копенгаген. 1994. 112 с.

58. Зверкова И.В., Тертова И.С., Краснянский А.Н. Пленум научного совета по проблемам психического здоровья. // Журн. Невропатологии и психиатрии. 1991. Т. 91. - №9 . С. 134 -137.

59. Здоровье, развитие, личность. / Под ред. Г. Н. Сердюковской , Д. Н. Крылова ,У. Кляйнпеттер. - Москва: Медицина, 1990. - 331 с.

60. Землякова Т.В. Эмоциональный фактор в структуре процесса адаптации. Автореф. дис канд. психолог. наук:19.00.01. Киев, 1996. 24 с.

61. Зеневич Г. В. О понятиях норма, патология и болезнь в психиатрии. // Теоретико-методологические аспекты пограничной психиатрии. Ленинград, 1979. С. 35-39.

62. Иванова А. Е. Социально - демографические последствия психического здоровья населения Москвы . Автореф. дис канд. мед. наук . - Москва, 1989. 24 с.

63. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. - Москва.: Изд-во МГУ, 1987. 208 с.

64. Иванюшкин А.Я. Здоровье в системе ценностных ориентаций человека. // Журн. Весник АМН. - 1982. - №4.- С.29 -33.

65. Иовчук Н.М., Батыгина Г.З.. Распространённость и клинические проявления депрессий в школьной подростковой популяции // Журн. Невропатологии и психиатрии. - 1998. - №9. - С. 33-36.

66. Иовчук Н.М. Школьная дезадаптация: эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков: Материалы Всероссийской Научно-практ. конференции. Москва, 1995. С.23-25.

67. Кабанов М.М. Роль психических факторов в современной клинической медицине. // Современная медицина. 1982. - №12. С. 91-98.

68. Каган В. Е. Бюллетень защиты прав ребенка. Санкт- Петербург. 1994. -№1. - С. 5-6.

69. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. Киев: Вища школа, 1993. 215 с.

70.&nb