ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПАСІОНАРНОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ВАСЮТИНСЬКА ОКСАНА ГРИГОРІВНА

УДК 159.923-056.14(043.5)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПАСІОНАРНОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

ДІСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Вісковатова Тетяна Павлівна
академік Української академії наук, доктор психологічних наук
професор

Одеса – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ПАСІОНАРНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………………………………………………….……………...
11
1.1. Дослідження пасіонарності в психологічній науці ………………….. 11
1.2. Теоретико-методологічні основи дослідження пасіонарності……………………………..……………………………………... 23
1.3. Основні емпіричні гаранти дослідження індивідуальної пасіонарності у вітчизняній психології……………………………………………………….
Висновки до першого розділу…………………………………… 30
53

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПАСІОНАРНОСТІ……………………………..…… 55
2.1. Організація та основні етапи дослідження індивідуальної пасіонарності………………………………………………...
55
2.2. Методи дослідження психологічних особливостей та структури пасіонарності особистості………………………………………………………
Висновки до другого розділу……………………………………………….
61

80
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПАСІОНАРНОСТІ ЯК СТІЙКОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТОСТІ
3.1. Операціоналізація конструкту особистісної пасіонарності ……………

80
80
3.2. Аналіз взаємозв’язків між індивідуальною пасіонарністю і іншими особистісними рисами…………………………………………………………..
89
3.3. Аналіз взаємозв’язків між індивідуальною пасіонарністю та стилем міжособистісної взаємодії ……………………………………………………….
97
3.4. Аналіз взаємозв’язків між особистісною пасіонарністю і особливостями суб’єктивного контролю …………………………………………………………
3.5. Аналіз взаємозв’язків між особистісною пасіонарністю і особливостями самоактуалізації …………………………………………………………………
3.6. Виділення групи пасіонарієв та аналіз їх соціально-демографічних і особистісних якостей …………………………………………………………….
3.7. Методичні рекомендації з розвитку пасіонарних якостей особистості
Висновки до третього розділу……………………………………………………
103

107

113
127
136
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….. 139

ВСТУП

Актуальність дослідження. Поняття «пасіонарність», введене Л.М.Гумільовим, описує активних ідеалістів, творців, людей, наповнених позитивною енергією, з активною життєвою позицією, що з'являються в різній пропорції на різних етапах розбудови держави. Пасіонарії - це особистості, які можуть здійснювати значущі вчинки та не залишати місця бездіяльності і спокійній байдужості.
На жаль, в сучасній науці не склалося єдиного розуміння суті пасіонарності. Більш того, концепція пасіонарності після Л.М.Гумільова не отримала скільки-небудь помітного розвитку, не дивлячись на її очевидну значущість для розуміння розвитку особистості на доленосних етапах розвитку суспільства. Накопичений досвід психологічних досліджень, низка психологічних теорій, релевантних для пояснення пасіонарності, наявність необхідного репертуару емпіричних методів - все це говорить про готовність сучасної психології до вивчення пасіонарності.
Проте, в даний час така готовність залишається нереалізованою. Представники психологічної науки рідко звертаються до проблеми пасіонарності, а у нечисленних роботах з даної проблеми виявляється прагнення пояснити різноманітні прояви пасіонарної поведінки вже готовими психологічними концепціями (поняття про особистісний адаптаційний потенціал, що визначає стійкість суб’єкта до екстремальних чинників, запропоноване О.Р.Маклаковим, поняття про особистісний потенціал, що розробляється Д.О.Леонтьєвим на основі синтезу філософських ідей М.К.Мамардашвілі, Е.Фромма і В.Франкла та ін.). Однак, у цих працях пояснення замінюється редукцією поняття «пасіонарність» до інших психологічних термінів - темпераменту, акцентуації, альтруїзму, адаптації, волі та ін. (Л.Л.Васильєв, М.В.Голіков, Д.Г.Давидов, І.С.Зіміна, К.П.Іванов, В.О.Мічурин, Л.П.Павлова, В.М.Русалов, В.В.Розанов, К.Фрумкін та ін.).
Не дивлячись на очевидну потребу у психологічному наповненні поняття «пасіонарність» і методичну готовність психології, в сучасній науці відсутні серйозні дослідження цього явища, в наявності слабка експериментальна база, не визначені методологічні орієнтири, не операціоналізоване саме поняття «пасіонарність», не виділені різні дослідницькі підходи. Особливого значення набуває дослідження індивідуальної пасіонарності працівника органів внутрішніх справ, оскільки саме вона забезпечує внутрішнє підргунтя для повної самореалізації особистості та формування патриотизму, завзятості та повної реалізації у виконання свого обов’язку.
Тому, актуальним представляється організація і проведення спеціального наукового дослідження, спрямованого на вивчення особливостей та внутрішньої структури індивідуальної пасіонарності особистості. Складність, багатогранність та недостатня досліджуваність основних структурних компонентів загальної моделі пасіонарності та їхній взаємозв’язок й зумовили актуальність теми нашого наукового дослідження “Психологічні особливості індивідуальної пасіонарності».
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану досліджень кафедри диференціальної і експериментальної психології «Психологія особистості на даному етапі розвитку науки» (№ державної реєстраціїї: 0109U000279), затверджена Вченою радою ІМЕМ Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова (протокол №3 від від 11.03.2011 р.) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології НАПН Україні (протокол №3 від 26.03.2013).
Мета дослідження: встановлення теоретико-емпіричним шляхом складових компонент моделі індивідуальної пасіонарності.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
1. На основі аналізу теоретико-методологічних робіт вітчизняних та зарубіжних авторів визначити основні підходи до проблеми пасіонарності.
2. Встановити взаємозв’язки між індивідуальною пасіонарністю та показниками, що структурно формують визначений психологічний конструкт.
3. Виділити основні групи пасіонаріїв та їхні психологічні характеристики.
4. Розробити корекційну тренінгову програму, спрямовану на розвиток пасіонарних якостей працівників ОВС.
Об’єкт дослідження: пасіонарність особистості.
Предмет дослідження: психологічні особливості індивідуальної пасіонарності (на прикладі працівників органів внутрішніх справ).
Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі використана низка методів для забезпеченням об’єктивності дослідження емоційного вигорання, а саме: системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою; метод наукового спостереження; метод психолого-діагностичного обстеження; метод математичної статистики (кореляційний, кластерний, факторний аналіз).
Метод психолого-діагностичного обстеження включав в себе низку психодіагностичних методик, спрямованих на дослідження основних особливостей індивідуальної пасіонарності, а саме: методика «Рівень суб'єктивного контролю» (РСК), розроблена Е.Ф.Бажіним, Е.А.Голинкіною і А.М.Еткіндом; 16-факторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла (16-PF, R. Cattell); «Самоактуалізаційний тест» (САТ), розроблений Ю.Є.Альошиною, Л.Я.Гозманом та М.В.Загікою (адаптація опитувальника особистісних орієнтацій Е.Шострома (Personal Orientation Inventory, E.Shostrom); Метод діагностики міжособистісних відносин (модифікований варіант методики Т.Лірі).
Для статистичної обробки даних відібрана комп’ютерна програма SSPS 11.5 for Windows з пакетами обчислювання t-критерія Стьюдента, кореляційного, однофакторного дисперсійного аналізу з використанням критерію Фішера та ін.
Інтерпретація отриманих результатів здійснювалася на основі використання кількісних порівняльно-статистичних методів з наступним якісним аналізом та узагальненням результатів.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження.
Вперше:
- створено модель індивідуальної пасіонарності особистості;
- визначено основні компоненти індивідуальної пасіонарності (компліментарність, конструктивна агресивність, діяльнісний компонент, інтуїція, активна життєва позиція);
- виділено взаємозв’язок індивідуальної пасіонарності з основними характеристиками особистості (стиль міжособистісної взаємодії, рівень суб’єктивного контролю, особливості самоактуалізації тощо);
- уточнено основні групи пасіонаріїв та надана їх психологічна характеристика: власне пасіонарії, гармонійні, субпасіонарії;.
- виявлено роль пасіонарних рис особистості в діяльності працівника органів внутрішніх справ;.
- дістало подальшого розвитку
- поняття «індивідуальна пасіонарність» (сукупність властивостей психіки та якостей особистості, які забезпечують активну життєву позицію, спрямовані на вдосконалення особистості і суспільства, базуються на особистісній активності і мають суспільну значущість: цілеспрямованість, здібність до подолання перешкод і до наднапруги, компліментарність, адаптивність, розвинену інтуїцію, конструктивну агресивність і зрілу емоційність);
- уявлення про можливості формування пасіонарних рис особистості працівника ОВС.
Практічне значення дослідження. Результати проведеного дослідження дозволяють керівництву УМВС та психологам, які працюють в правоохоронній системі, глибше зрозуміти причини особистісних та професійних труднощів працівників органів внутрішніх справ, що сприяють розвитку у них синдрому емоційного вигорання, і прийняти відповідні заходи з його попередження і усунення. Розроблена і апробована програма тренінгу щодо розвитку та корекції пасіонарних рис працівників органів внутрішніх справ.
Основні результати теоретико-емпіричного дослідження були впроваджені протягом 2006-2010 р.р. в процес психологічного супроводу проходження служби працівників органів внутрішніх справ УМВС України в Одеській області (довідка № 005 від 13.07.2010р.), та в лекційній роботі зі студентами факультету психології ОНУ ім. І.І.Мечникова (довідка № 12 від 10.09.2012р.).
Апробація роботи. Матеріали й результати дослідження висвітлювалися на: Міжнародній науково-практичній конференціі «Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства» (14-15 липня 2006 р.), Одеса: ГУМВС України в Одеській області; Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діятельності» (Донецьк, 22-23 травня 2008), – Донецький юридичний інститут ЛГУВС ім. Е.О.Дидоренко; Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діятельності» (Донецк, 28-29 травня 2009), – Донецький юридичний інститут ЛГУВС ім. Е.О.Дидоренко; Першій Міжнародній науково-практичній конференціі «Розвиток особистості у рамках просторово-часової організації життєвого шляху» (Одеса, ОНУ імені І.І.Мечникова, 2013 р.); на засіданнях кафедри диференціальної і експериментальної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (2006-2009 р.).
Публікації. Основний зміст і результати дослідження представлені у 5 наукових публікаціях в спеціалізованих наукових журналах і збірках наукових праць, затверджених ДАК МОН України як фахові.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Пасіонарність розглядається як сукупність властивостей психіки та якостей особистості, які забезпечують її активну життєву позицію, спрямовані на вдосконалення особистості і суспільства, базуються на особистісній активності і мають суспільну значущість: цілеспрямованість, здібність до подолання перешкод і до наднапруги, компліментарність, адаптивність, розвинену інтуїцію, конструктивну агресивність і зрілу емоційність. Фактично, пасіонарність – підвищене прагнення особистості до активної діяльності, найчастіше спрямоване на суспільні цілі. Негативними проявами пасіонарності можуть бути схильність до надситуативної активності та ургентної адикції. Виділені наступні наукові підходи в дослідженні пасіонарності: біогенетичний, психофізіологічний, загальнопсихологічний, диференціальний, психоаналітичний, гендерний, психолого-педагогічний підходи та дослідження пасіонарності як чинника девіантної поведінки.
2. Встановлено взаємозв’язки між індивідуальною пасіонарністю та іншими особистісними рисами. Основні властивості індивідуальної пасіонарності відбивають наступні фактори опитувальника Кеттелла: А (відкритість – замкненість), С (сила Я – слабкість Я), E (домінантність-підлеглість), G (сила Над-Я – слабкість Над-Я), H (сміливість-боязкість), I (м'якість – суворість). Ці показники структурно формують особливий психологічний конструкт – індивідуальну пасіонарність, роблячи у нього свої внески.
Подальший розвиток теоретичної моделі індивідуальної пасіонарності показав взаємозв’язкі між нею та стилем міжособистісної взаємодії (більш високий рівень пасіонарності пов'язаний з проявом у працівників ОВС певного стилю міжособистісних стосунків, а саме: впевненої, незалежної поведінки, суперництва та конкуренції при взаємодії з оточенням; супроводжується також виразною готовністю допомагати оточуючим, розвиненим почуттям відповідальності, орієнтованістю на дотримання соціальних норм) та локусом суб’єктивного контролю (чим більш виразною була пасіонарність у працівників ОВС, тим розвиненішим був рівень суб'єктивного контролю як над емоційно позитивними подіями і ситуаціями, так і негативними подіями і ситуаціями, а також над широким спектром подій в інших життєвих сферах)
Крім того, прояви пасіонарної особистості знаходять втілення в таких основних потребах, як: потреба у самореалізації; самоактуалізації; самооцінці; самовираженні; самовдосконаленні; самоствердженні; самоповазі.
3. Виділені основні групи пасіонарів (власне пасіонарії, гармонійні, субпасіонарії)) та їхній психологічний зміст.
Враховуючи специфіку професійної діяльності працівника ОВС, показано, що серед респондентів відсутні субпасіонарії, які характеризуються надситуативною активністю, зсувом мотива на ціль, відсутністю моральних настанов тощо.
Співвідношення пасіонаріїв і гармонійних у вибірці склало 35 і 164 осіб відповідно.
Яскраво пасіонарні особистості, або пасіонарії, становлять 17,6% дослідженої вибірки працівників ОВС. Для пасіонаріїв характерна здатність цінувати свої достоїнства, позитивні якості характеру, поважати себе за них, вони сприймають своє життя цілісно у часовій перспективі та ухвалюють себе такими, якими вони є, незалежно від оцінки своїх власних достоїнств і недоліків (можливо, і всупереч ним). Натомість, у них можуть виникати деякі труднощі з рефлексією власних відчуттів та з реалізацією творчої активності.
Гармонійні пасіонарії вміють будувати стосунки за своїм сценарієм, вести за собою інших людей, але при чому не втрачати з поля зору колективні інтереси. Для них властива організованість, відповідальність, здатність до контролю своїх емоцій, прагнення дотримуватися існуючих соціальних норм і правил. Вони фрустраційно толерантні, здатні протистояти складним ситуаціям та долати перешкоди приймають рішення з урахуванням моральних норм і правил, воліють раціонально планувати свою діяльність. Вони виявляють інтернальність в області досягнень і в області міжособистісних відносин. Для них характерна здатність цінувати свої достоїнства, позитивні якості характеру, поважати себе за них.
4. Розроблено корекційні тренінгові програми, спрямовані на розвиток пасіонарних якостей працівників ОВС: тренінг розвитку пасіонарних рис особистості є комплексним психологічним заходом, який логічно поєднує в собі усі існуючі напрямки та сприяє особистісному самопізнанню та становленню пасіонарної спрямованості працівника ОВС.
Тренінг пасіонарних рис особистості складається з трьох змістовних модулів: інформаційно-діагностичного, модулю професійної компетенції та фасилітаційногор модулю. Кожен з виділених модулів має власні мету та завдання, спрямовані на розвиток гармонійної пасіонарної особистості працівника ОВС.У практичній частині першого модуля відпрацьовується створення психологічного портрета пасіонарної особистості, розглядаються якості, якими повинен володіти гармонійний пасіонарій, а також різні стратегії поведінки У другому модулі формуються нові, та закріплюються ті, що є, навички ефективної взаємодії пасіонарія в групі, ораторської майстерності, пропонуються методи ефективної комунікації, підвищення самооцінки. У третьому модулі розглядаються три основні потреби в груповій роботі і спілкуванні: потреба в постановці завдань, підтримка командного духу, індивідуальні потреби та мотивація.
Подальший розвиток даної проблеми передбачає роботу зі створення методу діагностики пасіонарних рис особистості та його апробація на вітчизняній вибірці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболин Л.Н. Эмоциональная устойчивость в напряженной деятельности ее психологические механизмы и пути повышения / Л.Н. Аболин: Автореф. дис. ...д-ра психол. наук. – М., 1989. – 20 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни /К.А.Абульханова-Славская. - М.; Мысль,1991.-299 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Философско-психологическая концепция С. Л. Рубинштейна: К 100-летию со дня рождения / К.А. Абульханова-Славская, А.В. Брушлинский. – М.: Наука, 1989. – 248 с.
4. Адлер А. Смысл жизни / А. Адлер // Философские науки. – 1998. – № 1. – С. 15-26.
5. Анохин П.К. Теория функциональной системы /П.К.Анохин //Успехи Физиологических Наук. – 1970. - Т.1. - №1. - С. 19-54.
6. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Е.Ю. Артемьева. – М.: Смыл, 1999. – 352 с.
7. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров / А.Г. Асмолов. – Москва – Воронеж: Модэк, 1996. – 768 с.
8. Барко В.І. Діяльність співробітників оперативних підрозділів міліції та психологічна готовність до неї / В.І. Барко, П.Я. Кондратьєв // "Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах". Тези доповідей науково-практичної конференції (25 квітня 2002 р.). – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С.192–194.
9. Барко В.І. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ: Навчальний посібник. / В.І. Барко, Ю.Б. Ірхін, Т.Р. Морозова, Д.Й. Никифорчук. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, ДП “Друкарня МВС”, 2007. – 108 с.
10. Барко В. І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід) : [моногр.] / Барко В. І. – К. : Ніка-Центр, 2003. – 448 с.
11. Бастиаанс Я. Вклад психоанализа в психосоматическую медицину / Я.Бастиаанс // Журнал практической психологии и психоанализа, 2003 . - №3. – С.3-15.
12. Бажин Е.Ф.Метод исследования уровня субъективного контроля /Бажин Е.Ф., Голынкина С.А., Эткинд А.М. // Психологический журнал. - Т. 5. 1984, №3 - С. 45.
13. Богданова І. М. Шляхи формування особистісної змобілізованості майбутніх учителів у процесі фахової підготовки / І. М. Богданова // Наука і освіта . — 2011. — N 2. - С. 8-11.
14. Божович Л.И. Цель и намерение и их побудительная сила / Л.И. Божович, Т.В. Ендовицкая, Л.С. Славина // Проблемы формирования потребностей. – Тбилиси, 1974. – 307 с.
15. Болыпунов А.Я. Соотношение смыслообразования и целеобразования в продуктивной мыслительной деятельности / А.Я. Болыпунов: Автореф. дис. ...канд. психол. наук. – М., 1985. – 25 с.
16. Большой толковый социологический словарь. – ВЕЧЕ*АСТ, Москва, 1999.
17. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других /В.В.Бойко. - М: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1996. 472 с.
18. Братусь Б.С. Смысловая вертикаль сознания личности / Б.С. Братусь // Вопросы философии. – 1999. – № 11. – С. 29-38.
19. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система / С.С. Бубнова. – М., 1998. – 27 с.
20. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика /Л.Ф.Бурлачук. – СПб.: Питер, 2002. – 435с.
21. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта / Дж. Бьюдженталь. – СПб.: Питер, 2001. – 304 с.
22. Васильев И.А. Мотивация и контроль за действием / И.А. Васильев, М.Ш. Магомед-Эминов. – Изд-во МГУ, 1991. – 144 с.
23. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф.Е. Василюк. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 284 с.
24. Васютинська О.Г. Емоціональний інтелект як склад ефективної управлінської діяльності керівника в системі органів внутрішніх справ України /О.Г.Васютинська// Вісник ОНУ.-2009.-Т.14.-Вип 6.-С.10-16
25. Васютинська О.Г. Теоретико-методологічне підгрунтя дослідження пасіонарності особистості /О.Г.Васютинська//Вісник ОНУ.-2012.- Т.17.- Вип.4.- С.14-22.
26. Васютинська О.Г. Дослідження особистісної пасіонарності в сучасній психології /О.Г.Васютинська //Вісник ОНУ.- 2012.- Т 17.- Вип 5.- С.13-21.
27. Васютинська О.Г. Теоретико-метродологічна основа дослідження пасіонарної особистості /О.Г.Васютинська //Вісник ОНУ.- 2012.- Т.17.-Вип 13. – С.121-129.
28. Васютинська О.Г. Особистісна пасіонарність як психологічна проблема / О.Г.Васютинська//Вісник ОНУ. – 2012.-Том 18. – Вип. 22. – С.103-110.
29. Ведин И.Ф. Бытие человека: деятельность и смысл. / И.Ф. Ведин. – Рига, 1987. – 211 с.
30. Велитченко Л.К.Структура субъектности / Л.К.Велитченко // Наука і освіта. - №6-7, 2004. – С.38-39.
31. Велитченко Л.К. Суб’єкт і його атрибутивні категорії / Л.К.Велитченко // Наука і освіта. - №4-5. – 2008. – С.69-73.

32. Вірна Ж.П. Позитивна особистість та логіка її життєвих програм /Ж.П.Вірна//Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – 2009. – Вип.74. – Том 1. – С.71-75.
33. Воронцов С.С. Концепции мироустройства, идеологии и социальные практики/С.С.Воронцов.- часть 2., - "SENTENTIAE", спецвыпуск № 1, Винница: "УНИВЕРСУМ" – 2006.
34. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – Т.3. Проблемы развития психики / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.
35. Ганзен В. А. Системные описания в психологии /В.А.Ганзен. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1984. - 176 с.
36. Голиков Н.В. Важнейшие проблемы, поднятые А.А.Ухтомским. и их значение для современной физиологии /Н.В.Голиков//90-летие со дня рождения академика А.А.Ухтомского. – Л., 19754. – С.30-44.
37. Гумилев Л.Н. Струна истории. Лекции по этнологии /Л.Н.Гумилев.- М. - 2007, 608 c.
38. Гумилев Л.Н. Этногенез и проблемы этнической психологии /Л.Н.Гумилев, М.И.Коваленко //Актуальные проблемы этнической психологии. – Тверь, 1992. – С.43-47.
39. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли /Л.Н.Гумилев. – Л.:Научная мысль, 1989. – 243с.
40. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период /Л.Н.Гумилев . - Л.:Научная мысль, 1990. – 129с.
41. Гумилев Л.Н. Тысячелетие вокруг Каспия /Л.Н.Гумилев. – М.: Наука, 1993. – 218с.
42. Гуц А.К. - Глобальная этносоциология /А.К.Гуц. - Омск: ОмГУ, 1997. - 212 с.
43. Гриживков Ю.В. Человек и основы его деятельности /Ю.В.Гриживков //Обществоведение для всех: от школьника до президента. – М.: Педагогика, 2002. – 324с.
44. Давыдов Д.Г. Пассионарность как фактор отклоняющегося поведения /Д.Г.Давыдов.- Материалы междисциплинарной научно-практической конференции «Здоровьесберегающие образовательные технологии». – М.: СГА. – 2007. – С.67-79.
45. Добридень В. Концептосфера суспільства споживання: теоретико-філософський дискурс /В.Добридень//Наукові записки КУТЕП. – 2012. – Вип.12. – С.52-65.
46. Добреньков В.И. Фундаментальная социология. Том 4. Общество. Статика и динамика/В.И.Добреньков, А.И.Кравченко. – М.: ИНФРА-М, 20054. – 120с.
47. Додонов Б.И. О системе «Личность»/ Б.И.Додонов //Вопросы психологии. – 1985. - №5. – С.65-78.
48. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности /О.П.Елисеев. – СПб.: Питер, 2008. – 512с.
49. Ефимова М.Р. Общая теория статистики / Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. - Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 416 с
50. Егорычева И.Д. Самоотношение, самореализация, самоактуализация как феномены, определяющие способность человеческого роста-развития. / И.Д. Егорычева // Мир психологии. – 2005. – № 3 (43). – С. 11-32.
51. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия / В.В. Знаков // Подольский А.И. Становление познавательного действия: научная реальность и абстрактность. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – С.21-28.
52. Зимина И.С.Диагностика пассионарности личности с точки зрения психоанализа /И.С.Зимина //Вестник психоанализа. – 2010. - №1. – С.23-27..
53. Зимина И.С. Развитие пассионарных качеств у детей как средство преодоления лени, апатии, болезненности /И.С.Зимина// Психология.Пермь. – 2007. - №11. с 14-17

54. Зимина И.С. Педагогические возможности воспитания пассионарной личности /И.С.Зимина //Педагогическое образование в России. – 2007. - №1ё. – С.59-72.
55. Карелин А.А. Основные периоды и особенности психического развития человека в кризисе середины жизни / А.А. Карелин // Проблемы психологической науки в ХХI веке. – Саратов, 2006. – С. 73-75.
56. Карпинский К.В. Мотивация понимания личностью смысла жизни в юношеском возрасте / К.В. Карпинский // Вестник ГрГУ. – 2001. – № 1. – С.12-26.
57. Карпинский К.В. Тест смысложизненного кризиса: монография / К.В. Карпинский. – Гродно: ГрГУ, 2008. – 108 с.
58. Киричук О.В. Основы психологии / О.В. Киричук, В.А. Роменец. – К., 1996. – 496 с.
59. Ким Дж.О. Факторный, дискриминантный и кластерный анализ/Ким Дж.О., Мюллер Ч.У., Клекка У.Р. [Пер.с англ. И.С.Енокова]. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 215с.
60. Кирдина С. Г. Теория институциональных матриц: в поисках новой парадигмы /С.Г.Кирдина // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2001. - № 1. - С. 101-115.
61. Киреева З.А. Дифференциация уровней отражения времени в сознании: Монографія / З.О. Кіреєва. – Одесса: Пальмира, 2009. – 186 с.
62. Коваленко М.И. Пассионарность как психологический феномен /М.И.Коваленко //Психологические проблемы самореализации личности. – Изд-во СПб Ун-та, 1999. – С.67-79.
63. Колот С.А. Моделирование психокоррекционной работы / С.А.Колот //Наука і освіта. – 2004. - №6-7. – С.129.
64. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности / О.А. Конопкин. – М.: Наука, 1980. – 256 с.
65. Крылов А.А. Проблемы этнической психологии в свете теории этногенеза Л. Н. Гумилева/А.А.Крылов, М.И.Коваленко М.И. //Вестник С.-Петербургского университета. – 1993. – Серия 6. – Вып.4. – С.112-124.
66. Куравский Л. С. Применение факторного анализа результатов вейвлет-преобразований для исследования динамики психологических характеристик /Л.С.Куравский, П.А.Мармалюк, В.И.Абрамочкина //Экспериментальная психология. – 2009. - № 1. – С. 97-111.
67. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
68. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: в 2 т. / А.Н. Леонтьев. – Т.2 – М.: Педагогика, 1983. – 318 с.
69. Леонтьев А.Н. Философия психологии / А.Н. Леонтьев. – М.: Изд. МГУ, 1994. – 228 с.
70. Леонтьев Д.А. Личностное в личности: личностный потенциал как основа самодетерминации /Д.А.Леонтьев// Ученые записки кафедры общей психологии МГУ им. М.В.Ломоносова. . Вып. 1 М.: Смысл, 2002. – С. 56 – 65.
71. Литвиненко Д.М. Індивідуально-психологічні особливості особистосиі працівників ОВС на різних етапах професійної адаптації/Д.М.Литвиненко//Проблеми екстремальної та кризової психології. – 2011. – Вип.9. – С.172-177.
72. Логинова Н.А. Развитие личности и её жизненный путь / Н.А. Логинова // Принцип развития в психологии. – М.: Наука, 1978. – С. 84-96.
73. Лушин П.В. Личностные изменения как процесс: теория и практика / П.В. Лушин. – Одесса: Аспект, 2005. – 334 с.
74. Маклаков А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях /А.Г.Маклаков// Психологический журнал. – 2001. – – Т. 22. – № 1. – С. 16 – 24.
75. Максименко С.Д. Основи генетичної психології / С.Д.Максименко. – К., 1998. – 218с.
76. Максименко С.Д. Рефлексія проблем розвитку в психології / С.Д.Максименко // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2001. – Вип. 21. – С.1-24.
77. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі / С.Д.Максименко. - [в 2 т.] – К.: Форум, 2002. Т.1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. – 319 с.
78. Максименко К.С. Психічні стани як об’єктивація внутрішнього світу особистості / К.С. Максименко //Наука і освіта. – 2004. - №6-7. – С.166-170.
79. Маслоу А. Психология бытия / А.Маслоу [пер. с англ.]. – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1997. – 304 с.
80. Мельников В.М. Введение в экспериментальную психологию личности /В.М.Мельников, Л.Т. Ямпольский. – М.: Просвещение, 1985. – 319 с.
81. Менделевич В.Д. Зависимость как психологический и психопатологический феномен (проблемы диагностики и дифференциации) /В.Д.Менделевич, Р.Г.Садыкова //Вестник клинической психологии. – 2003. - Т.1. - №2. – С.23-34.
82. Мерлин В.С. Проблемы экспертной психологии личности / В.С.Мерлин. – Пермь, 1970, 129 с.
83. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека / В.С. Мерлин. – Пермь: Перм. пед. ин-т, 1971. – 120 с.
84. Милюска Й. Идентичность женщин и мужчин в жизненном цикле / Й.Милюска //Социология. - Серия 11 РЖ, 1999. - №- 4 – С.102-114.
85. Митина О.В. Моделирование латентных изменений c помощью структурных уравнений /О.В.Митина//Экспериментальная психология. – 2008. - №1. – С.131-148.
86. Мистецтво життєтворчої особистості: Наук.-метод.посібник [під ред.В.М.Доній, Г.М.Несен]. – К., 1997 - 392 с.
87. Московичи С. Социальные представления: исторический взгляд /С. Московичи //Психологический журнал. – 1995. - Т. 16. - № 1, 2.
88. Муздыбаев К. Психология ответственности /К.Муздыбаев. – Л.:Наука, 1983. – 240с.
89. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменалогия развития детство, отрочество / В.С. Мухина. – М., 2003. – 306 с.
90. Мясищев В. Н. Психология отношений. М.: Издательство Московского психолого-социального института, 2003. – 400с. – (Першотвір).
91. педагогічної психології.- 2010. – Т. XІV. - ч.3. - С.238- 245.
92. Мичурин В. А. Словарь понятий и терминов теории этногенеза /В.А.Мичурин. — М.: Наука, 1993. – 234с.
93. Моисеев Н.Н. Современный антропогенез цивилизационные разломы. Эколого-политологический анализ /Н.Н.Моисеев // Вопросы философии. - 1995. №1. С. 3—30.
94. Мэнстед Э.С. Методы социальной психологии: инструменты для проверки теорий /Э.С.Мэнстед, Г.Р.Семин. – М.: Юнити, 2004. - С. 71-108.
95. Новикова О.Г. Некоторые характерные черты облика пассионариев Льва Гумилева /О.Г.Новикова //Учение Л.Н. Гумилева: опыт осмысления [Под. ред. И.С. Шишкина]. – М., 1998.
96. Нийт Т. Общие тенденции в развитии теории о взаимоотношении человека и среды / Т.Нийт // Человек. Среда. Общение. - Таллинн, 1980. – 168 с.
97. Ніколаєв Л.О. Організаційно-методичні засади психодіагностики асертивностиі підлітків /Л.О.Ніколаєв//Проблеми загальної та
98. Общая психодиагностика [Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина]. - М.: МГУ, 1987.- 304с.
99. Осичка О.В. Роль життєвої кризи у розвитку особистості / О.В. Осичка // Матеріали конференції молодих вчених [«Теоретичні та практичні проблеми розвитку і реалізації потенціала особистості»], (30 квітня 2009 р., м.Одеса). – С.129-131.
100. Павлова Л.П. Принцип доминанты и его современное развитие в области психофизиологии деятельности человека /Л.П.Павлова// Учение А.А. Ухтомского о доминанте и современная нейрофизиология. М.; Л., 1990. С. 263-292.
101. Павлова Л.П. Следовые процессы как основа изменения работоспособности при упражнении и активном отдыхе по И.М.Сеченову /Л.П.Павлова// Нервная система. – Л., 1970. - №11. – С.105-113.
102. Павлова Л.П. Принцип неравновесия (асимметрии) в учении о доминанте применительно к теории работоспособности /Л.П.Павлова// Нервная система. – 1976. – Вып.17. – С.46-70.
103. Павлова Л.П. Доминантные механизмы работоспособности /Л.П.Павлова// Нервная система. – 1988. – вып.26. – С.203-218.
104. Петровский В.А. Личность: феномен субъектности В.А.Петровский. - Ростов-на-Дону.: Изд-во Ростовского ун-та, 1993. - 345 с.
105. Панок В.Г. Психологія життєвого шляху особистості: Монографія / В.Г. Панок, Г.В. Рудь. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 280 с.
106. Петровский А.В. Л.С.Выготский и проблема личности в современной психологии / А.В.Петровский, В.А.Петровский//Вестник МГУ. – Психология. – 1982. – С.15-20.
107. Поршнев В.Ф. О начале человеческой истории /В.Ф.Поршнев. – М.: Л., 1972.
108. Психология. Словарь. [под ред. А.В.Петровского и М.Г.Ярошевского]. – М.: Изд-во политической литературы, 1990. – 494с.
109. Психодиагностика и психокоррекция [под ред.А.А.Александрова]. – СПб.: Питер, 2008. – 384с.
110. Прудка Л.М. Психологічні чинники формування професійної стійкості працівників карного розшуку. / Л.М.Прудка // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського. – 2011. - №11-12. – С. 246-254.
111. Равич-Щербо И.В. Психогенетика/И.В.Равич-Щербо, Т.М.Марютина, Е.Л.Григоренко – М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 1999. – 254с.
112. Реан А.А. Самоактуализация и самотрансценденция личности /А.А.Реан //Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2009. – С.294-296.
113. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека /В.М.Русалов//Вопросы. психологии. – 1985. - №1.
114. Розен В.В. Цель, оптимальность, решение / В.В. Розен. – М., 1982. – 164с.
115. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 1999. – 688 с.
116. Салихова Н.Р. Реализуемость жизненных ценностей в условиях жизненного кризиса / Н.Р. Салихова // Психологический журнал. – 2009. – Т. 30, № 1. – С. 44-51.
117. Собчик Л.Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики /Л.Н.Собчик. – СПб.: Речь, 2005. – 624с.
118. Сокал А., Ж. Брикмон. Интеллектуальные уловки. Критика современной философии постмодерна /А.Сокал, Ж. Брикмон. [Перевод А.Костиковой и Д.Кралечкина]. - М.: "Дом интеллектуальной книги", 2002.
119. Слободчиков В.И. Психология развития человека / В.И. Слободчиков, Е.И. Исаев. – М.: Пресса, 2000. – 408 с.
120. Смирнов С.Д. Психология образа: проблема активности и психического отражения / С.Д. Смирнов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 231 с.
121. Соколова Е.Т. Особенности самосознания при невротическом развитии личности / Е.Т. Соколова. – М., 1991. – 107 с.
122. Сухоруков А.В. Жизнетворчество личности в динамике ее смысловой системы / А.В. Сухоруков: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01. – М.: МГУ,1997. – 21 с.
123. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Т.М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.
124. Тихомиров О.К. Психологические проблемы целеобразования / О.К.Тихомиров, Э.Д. Телегина, Т.К. Волкова. – М.: Наука, 1977. – 277 с.
125. Тихонравов Ю.В. Экзистенциальная психология: Учебно-справочное пособие / Ю.В. Тихонравов. – М: Интел-Синтез, 1998. – 238 с.
126. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса /Л. Фестингер – Спб.: Речь, 2000 - 317 с.
127. Философский Энциклопедический Словарь. – М.: ИНФРА-М. 2007. – 576 с.
128. Франкл В. Основы логотерапии. Психотерапия и религия / В. Франкл. – СПб: Речь, 2000. – 286 с.
129. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
130. Франкл В. Что такое смысл? / В. Франкл // Логотерапия и смысл: сборник статей В. Франкла – М.: Смысл, 2004. – С. 118-132.
131. Фрейд З. Толкование сновидений / З. Фрейд. – М.: СТД, 2005. – 680 с.
132. Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд. – М.: Просвещение, 1989. – 448 с.
133. Фромм Э. Величие и ограниченность теории Фрейда. /Эрик Фроммм. /М.: ACT, 2000. 448с.
134. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность / Х. Хекзаузен. 2-е изд., перераб. – СПб.: Питер; М.: Смысл, 2003. – 859 с.
135. Холмогорова А.Б. Культура, эмоции и психическое здоровье / А.Б.Холмогорова, Н.Г.Гаранян //Вопросы психологии. – 1999. - №2. – С.67-78.
136. Цель человеческой жизни // Смысл жизни: Антология / Под ред. Н.К. Гаврюшина. – М.: Прогресс; Культура, 1994. – С. 19-64.
137. Чудновский В.Э. Смысл жизни и судьба / В.Э. Чудновский. – М.: Ось-89, 1998. – 208 с.
138. Шерозия А.Е. Психика. Сознание. Бессознательное / А.Е. Шерозия. – Тбилиси: Мецниереба, 1979. – 171 с.
139. Штерн В. Персоналистическая психология / В. Штерн // История зарубежной психологии. 30-е – 60-е гг. Тексты / Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан. – М., 1998. – С. 186-198.
140. Шевякова Н.Л. Індивідуально-особистісні детермінанти емоційно-вольової регуляції в перехідний період розвитку особистості від підліткового до юнацького віку / Н.Л.Шевякова //Актуальны проблеми психології. – 2012. – Вип.35. – С.157-161.
141. Шишпаренок О. В. Феномен «persistent» в различных областях научного знания / О. В. Шишпаренок // Молодой ученый. — 2011. — №10. - Т.2. — С. 53-55.
142. Эриксон Э. Жизненный цикл. Эпигенез идентичности / Э. Эриксон // Теории личности. – Самара: Бахрах, 1996. –С. 100-152.
143. Юдашина Н.И. Счастье как событие в жизни человека / Н.И. Юдашина // Мир психологии. – 2000. – №4. – С. 80-86.
144. Юнг К.Г. Проблема души нашего времени / К.Г. Юнг. – М.: Прогресс, 1994.
145. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия / И. Ялом. – М.: Класс, 1998. – 575 с.
146. Ямницький В.М. Життєва криза дорослого віку як мотиватор життєтворчої активності особистості / В.М. Ямницький // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Психологічні науки. – Серія 12. – Випуск 6 (30). – К., 2005. – С. 7-15.
147. Ananko, E.A., Podkolodny, N.L., Ignatieva, E.V., Podkolodnaya, O.A., Stepanenko, I.L., and Kolchanov, N.A. GeneNet system: its status in 2002. Proc. III Intern. Conference on Bioinformatics of Genome Regulation and Structure (BGRS'2002), Novosibirsk, 2002. p. 70-73.
148. Arbuckle J. L. Amos 18.0 User's Guide. Chicago: SPSS. 2009. – 635р.
149. Allred K.D., Smith T.W. The Hardy Personality: Cognitive and physiological responses to evaluative threat // Journal of Personality & Social Psychology. – 1989. – Feb. – Vol. 56. – N2. – Р. 257 – 266.
150. Bentler P.M. Comparative fit indexes in structural models.Psychological Bulletin,1990. – р.238-246.
151. Brooks R.B. Children at risk: Fostering resilience and hope. (abstract) // American Journal of Orthopsychiatry. – 1994. – Oct. – Vol. 64. – N 4. – Р. 545 – 553.
152. Cattell R.B., Eber H.W., Tatsuoka M.M. Handbook for the sixteen personality factor Questionnaire (16PF). Champaign, Illinois: IPAT, 1970. – 338р.
153. Clarke D.E. Vulnerability to stress as a function of age, sex, locus of control, Hardiness and Type A personality Hardiness and Type A personality – 1995. – Vol. 23. – N 3. – Р. 285 – 286.
154. Maddi S.R., Khoshaba D.M. Hardiness and Mental Health // Journal of Personality Assessment. – 1994. – Oct. – Vol. 63. – N 2. – Р. 265 – 274.
155. Maddi S.R., Kobasa S.C. Hoover An alienation test. /S.R. Maddi, S.C. Kobasa //J of Humanistic Psychology. 1979. vol. 19.№1. P. 73-76..
156. Nagy St., Nix Ch.L. Relations between preventive health behavior and hardiness // Psychological Reports. – 1989. – Aug. – Vol. 65. – N1. – Р. 339 – 345.
157. Plomin R., DeFries J.C., McClearn G.E. Behavioral Genetic. A primer. Freeman a. Company, N.Y., 1990, p.401.
158. Spearman C."The proof and measurement of association between two things". Amer. J. Psychol.. 1904. – р.72-101.
159. Heider F.The psychology of interpersonal relation. New York. 1958.- 322 p.
160. Giddens A. Elements of the Theory of Structuration// The Constitution of Society. Cambridge: Polity Press, 1984.
161. Langle A. Das Sinnkonzept V. Frankls — ein Beitrag fur die gesamte Psychotherapie // Sinn, Sinnerfahrung, Lebenssinn in Psychologie und Psychotherapie / H.G. Petzold, I. Orth (Hg.). Bd.2. Bielefeld; Locarno: Aisthesis, 2004. S. 403-460.