ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ХМІЛЯР Олег Федорович

УДК: 159.9:612.825.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
КЛИМЕНКО Віктор Васильович
доктор психологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ЗМІСТ....

2

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.

5

ВСТУП..

6

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА.

12

1.1. Теорії психічної регуляції рухів і дій людини...

12

1.1.1. Ідеї І.М. Сєченова про регуляцію рухів почуваннями...

13

1.1.2. І.П. Павлов і теорія умовних рефлексів як механізм регуляції рухів і дій..

14

1.1.3. Блокова система регуляції рухів за О.Р. Лурія...

16

1.1.4. Багаторівнева побудова рухів за М.О. Бернштейном

17

1.1.5. Теорія акцептора дії П.К. Анохіна і регуляція рухів..

19

1.1.6. Теорія Н.Д. Гордєєвої та В.П. Зінченка щодо функціональної структури дії.

20

1.1.7. Двокільцева теорія регуляції дії Л.В. Чхаїдзе.

22

1.1.8. О.О. Ухтомський і теорія домінанти в регуляції рухів..

24

1.1.9. Теорія механізмів психомоторики В.В. Клименка.

26

1.1.10. Теорія установки Д.М. Узнадзе в регуляції рухів і дій

29

1.1.11. Зарубіжні концепції, що пояснюють особливості регуляції рухів і дій

31

1.2. Психомоторний розвиток особистості офіцера

34

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПО ДОСЛІДЖЕННЮ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА ..

50

2.1. Принципи дослідження фізичних якостей особистості....

50

2.2. Організація дослідження..

52

2.3. Методи дослідження.

57

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ВПРАВАМИ, ПОБУДОВАНИМИ НА ЗАКОНАХ ЇХ ПСИХІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ...

73

3.1. Умови розвитку механізмів витривалості..

73

3.1.1. Способи оптимізації розвитку механізмів витривалості...

74

3.1.2. Тривалість м’язової тонічної активності як індикатор психічного стану в процесі розвитку механізмів витривалості..

79

3.2. Динаміка розвитку влучності дії особистості

100

3.2.1. Умови розвитку влучності психомоторної дії

100

3.2.2. Формування влучності дії шляхом випадкового пошуку ознак кінетичної мелодії дії...

104

3.2.3. Нелокальний спосіб формування влучності дії..

107

3.2.4. Локальний спосіб формування влучної дії..

109

3.2.5. Силовий компонент регуляції влучності дії

112

3.2.6. Енергопотенціал у процесі формування влучності дії...

115

3.2.7. Аналогові вправи та ремінісценція в процесі засвоєння влучності дії...

118

3.3. Психологічні особливості розвитку спритності

126

3.3.1. Умови та психологічні особливості в дослідженні спритності.

126

3.3.2. Психологічні особливості вияву спритності при вирішенні сенсо-моторних задач, пов’язаних з діями типу локомоцій...

130

3.3.3. Психологічні особливості вияву спритності при вирішенні сенсо-моторних задач, пов’язаних з ручними діями...

140

3.3.4. Механізм центральної затримки” в процесі розвитку спритності..

149

3.3.5. Вплив комплексу психомоторних вправ на удосконалення та роз-виток локомоторної спритності..

153

3.3.6. Закономірності процесу формування спритності...

156

ВИСНОВКИ.

161

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

167

ДОДАТКИ

186

ВСТУП

Актуальність теми. Динаміка розвитку сучасного суспільства суттєво змінює характер вимог щодо психомоторних здібностей людини, і у зв’язку з цим ставить нові завдання щодо фізичного розвитку офіцера (Б.Ф. Ломов, О.А. Конопкін, М.С. Корольчук, В.П. Озеров, В.В. Клименко). Ефективність психомоторної діяльності на сучасному етапі реформування Збройних сил України, все більше визначається не тільки рівнем загальної фізичної підготовленості офіцера, але й умінням цілісно поєднувати психічну і рухову діяльність, раціонально використовувати наявний руховий енергопотенціал. Це обумовлено збільшенням обсягу діяльності, яка відбувається в екстремальних умовах, і вимагає від особистості вияву професійно важливих фізичних якостей рухів і дій (Г.В. Ложкін, В.Ф. Власов, А.В. Сорока, В.Ф. Антонець, П.П. Криворучко, В.І. Носков, О.Р. Малхазов).
Останніми роками, інтерес до вивчення природи професійно важливих фізичних якостей особистості, серед яких провідна роль належить витривалості, влучності та спритності різко підвищився. Про це свідчить значний обсяг наукових і методичних публікацій (В.В. Клименко, В.С. Келлер, С.І. Лазуренко, В.П. Озеров, Є.П. Ільїн, М.С. Корольчук, М.В. Макаренко, В.І. Носков).
Разом з тим, на багато питань поки що немає науково обґрунтованих відповідей. Розуміння природи витривалості, влучності та спритності до цього часу базується головним чином на емпіричних уявленнях, ще не визначені критерії оцінки рівня розвитку зазначених фізичних якостей, ряд рекомендацій щодо методики їх розвитку не достатньо експериментально обґрунтовані.
Фізичні якості особистості розвиваються в дії, саме в ній вони зміцнюються й загартовуються (М.П. Гуменюк, В.В. Клименко, С.І. Лазуренко). Тому важливе значення надається задачам, пов’язаним з психічною регуляцією рухів і дій.
Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень з питань психічної регуляції рухів і дій (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О. Ухтомський, М.О. Бернштейн, П.К. Анохін, С.Л. Рубінштейн, О.В. Запорожець, Л.В. Чхаїдзе, Н.Д. Гордєєва, В.П. Зінченко, Д. Міллер, Ю. Галантер, К. Прибрам, В.В. Клименко, С.І. Лазуренко, В.П. Озеров, В.І. Носков, О.Р. Малхазов) показує, що вона відіграє істотну роль в руховій активності, у вирішенні проблеми гармонійного розвитку особистості та підготовки її до дій в екстремальних умовах. Позаяк кожна людина повинна розвивати й удосконалювати свої фізичні якості, можемо стверджувати, що вивчення закономірностей і особливостей діяльності, організованої згідно з законами психічної регуляції рухів і дій, належить до актуальних досліджень.
Ще сто років тому І.М. Сєченов і П.Ф. Лесгафт звернули увагу на важливість розвитку психомоторики людини як єдності її моторної та психічної сфери, але і в XXI столітті це питання є актуальним. Актуальність питання визначається ще й тим, що дієздатність механізму психомоторики і рухова активність особистості вихідні умови розвитку психіки, свідомості та здібностей (С.Л. Рубінштейн, В.В. Клименко, В.П. Озеров).
Актуальність і недостатня розробленість згаданих питань, суспільна і наукова потреба у їх розв’язанні зумовили вибір теми дослідження Психологічні особливості розвитку професійно важливих фізичних якостей особистості офіцера”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконується в межах проекту 9.3/12 Коди золотого перерізу і розвиток таланту”, який є науковим напрямком фонду фундаментальних досліджень України, а також науково-дослідницької роботи Професійний відбір у Збройні Сили України призовників та кандидатів на військову службу за контрактом” (шифр Професіонал”, № держреєстрації 0101U000226), яка є складовою перспективного плану наукової і науково-технічної діяльності Національної академії оборони України.
Об’єкт дослідження фізичні якості особистості офіцера.
Предмет дослідження психологічні особливості, які впливають на формування та розвиток фізичних якостей особистості офіцера в процесі фізичної підготовки.
Мета дослідження вивчити та обґрунтувати психологічні особливості й умови, що сприяють ефективному розвиткові фізичних якостей особистості офіцера у процесі фізичної підготовки.
Гіпотеза дослідження: оптимальні показники витривалості, влучності та спритності можуть бути досягнуті в процесі занять, побудованих на основі психічної регуляції рухів і дій та за допомогою комплексу психомоторних вправ і випробувань, які забезпечують більш ефективний психомоторний розвиток порівняно з традиційними методами фізичного виховання.
Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання:
1. Провести теоретичний аналіз існуючих напрямків вивчення психологічних особливостей регуляції та розвитку професійно важливих фізичних якостей особистості офіцера.
2. Дослідити психологічні особливості й визначити умови ефективності розвитку витривалості, влучності та спритності офіцера в процесі фізичної підготовки.
3. Вивчити компоненти системи засвоєння фізичних якостей, просте-жити динаміку їх розвитку в залежності від енергопотенціалу особистості.
4. Розробити практичні рекомендації щодо удосконалення розвитку витривалості, влучності та спритності офіцера в умовах професійної діяльності.
Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення про системну організацію психомоторних механізмів і структурно-функціональний підхід до їх вивчення, які отримали розвиток у роботах визначних психологів і фізіологів (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.О. Берн-штейн, С.Л. Рубінштейн, О.О. Ухтомський, П.К. Анохін, Л.В. Чхаїдзе, Н.Д. Гордєєва, В.П. Зінченко, В.В. Клименко, С.Д. Максименко). В основу методології також були покладені фундаментальні психологічні положення про структуру особистості та її взаємозв’язки з діяльністю (С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, М.Й. Боришевський, С.Д. Макси-менко).
Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, спостереження, самоспостереження, моделювання, психологічний експеримент.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувалась використанням методик, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу даних, застосуванням сучасних методів математичної статистики.
Наукова новизна одержаних даних полягає в тому, що набула подальшого розвитку система наукових поглядів щодо місця психомоторики в структурно-інтегральному руховому розвитку особистості; поглиблено знання щодо особливостей психічної регуляції рухів у процесі розвитку влучності дії з використанням аналогових вправ, побудованих на основі чисел ряду Фібоначчі та пропорції золотого перетину; обґрунтовано й впроваджено комплекс психомоторних вправ, які сприяють ефективному розвитку спритності рухів і дій; визначено роль енергопотенціалу в системі розвитку фізичних якостей особистості.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні психологічного змісту поняття витривалості, влучності та спритності як складових компонентів системи фізичних якостей особистості; в розробці процедури дослідження зазначених фізичних якостей; у з’ясуванні ролі психічної напруженості, енергопотенціалу, аналогових вправ та комплексу психомоторних вправ як ефективних факторів розвитку витривалості, влучності та спритності.
Практичне значення отриманих результатів визначається розробкою, заради ефективного розвитку професійно важливих фізичних якостей особистості, системи методик, основу яких складають: золотий перетин”, аналогові вправи, комплекс психомоторних вправ, інструкції-установки, ремінісценція та енергопотенціал. Запропонована організація розвитку витривалості, влучності та спритності, з опорою на показники м’язової тонічної активності, забезпечує значущий оздоровчий і виховний ефект, дозволяє раціонально використовувати енергоресурси особистості й час, відведений для занять з фізичної підготовки, долає формалізм, характерний для її традиційної організації, підвищує результативність навчання і тренування.
Результати досліджень використані: у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України під час підготовки військових психологів і психофізіологів для Збройних сил України; у військовій частині А-2374 під час проведення професійної підготовки з офіцерським складом, а також у процесі участі автора в ході психологічно-професійного відбору кандидатів до складу миротворчих сил ООН на базі українсько-польського батальйону і призовників у районних та міських військових комісаріатах м. Києва. Відпрацьовано та впроваджено в навчальний план гуманітарного факультету Національної академії оборони України спецкурс Психомоторика”.
Упровадження підтверджуються відповідними актами.
Особистий внесок автора. Результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто. В дисертації не використовувалися дані співавторів з якими виконувалися дослідницькі роботи і готувались спільні публікації.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри психології та вченої ради Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (Київ, 2001-2003 рр.); на науково-практичних міжкафедральних семінарах з проблем забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів у Національній академії оборони України (Київ, 2001-2004 рр.); на засіданнях лабораторії вікової фізіології і шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (2001-2004 рр); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Управління виховним процесом у вищих навчальних закладах” (Київ, 2001); на Міжнародній науково-практичній конференції Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Київ Хмельницький Кам’янець-Подільський, 2002); на Міжнародній науково-практичній конференції Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, 2003); на Міжнародному науковому симпозіумі фонду народонаселення ООН (UNFPA) Збереження психічного та фізичного здоров’я людини” (Київ, 2003).
Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 10 публікаціях, 7 із яких опубліковано у фахових виданнях рекомендованих ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який включає 240 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, додатків. Рукопис дисертації складає 223 сторінки комп’ютерного тексту. Робота проілюстрована 15 рисунками і 17 таблицями.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз існуючих напрямків психічної регуляції рухів і дій показує, що визначальним компонентом психомоторної діяльності особистості є енергопотенціал, а також зміни в структурних зв’язках: відношеннях тих психічних процесів, прикмет і властивостей, які, об’єднуючись в єдину інтегральну, функціональну систему, забезпечують розвиток фізичних якостей особистості на всіх рівнях. Зазначений підхід ґрунтується на теоретико-методологічних положеннях про системну організацію психічних явищ і структурно-функціональний підхід до їх вивчення.
2. Дослідження психологічних умов ефективності розвитку витрива-лості довели, що психомоторна робота, виконана в різних за психічною напруженістю станах оперативного спокою, призводить в одному стані (при пульсі в 120 уд/хв) до передчасної відмови продовжувати заняття, а в другому (пульс перед початком чергового заняття 102 ± 6 уд/хв золота точка напруженості) ті ж самі досліджувані здатні виконати психомоторну роботу майже в два рази більшу, без особливих ознак втоми та з позитивними почуттями. Оптимум стану оперативного спокою між діями, що виконуються серіями, спостерігається тоді, коли психічна напруженість перед черговою дією знаходиться в межах 102 ± 6 уд/хв.
3. До числа провідних компонентів розвитку витривалості, влучності та спритності необхідно віднести активність трьох механізмів обміну енергії: а) витрачання енергії рухами, що підлягає довільному регулюванню й залежить від вольових зусиль, які може виявити особистість; б) відновлювання енергії після виконаної дії відбувається поза контролем волі людини мимовільно, його продуктивність залежить від тривалості відпочинку між діями та від дозування попередньої моторної роботи; в) накопичування енергопотенціалу, яке регулюється опосередковано.
4. Система аналогових вправ, розроблених нами на основі чисел ряду Фібоначчі та пропорції золотого перетину”, сприяє досягненню високої влучності дії, підказує” способи перетворення м’язових синергій в точно керовану систему. Ці вправи будують гармонійно-пропорційний ритм, який створює основу пам’яті рухів.
Використання в навчальному занятті для розвитку влучності аналогових вправ, побудованих на пропорції золотого перетину, призводить не тільки до позитивних змін в змісті образу рухів і структурних дій, але й суттєво впливає на здатність особистості регулювати свій руховий енергопотенціал і сприяє ефективності прояву ремінісценції. Серед способів формування влучної дії виявлено: випадковий пошук метод проб і помилок”, нелокальний і локальний способи дії.
5. Результати дослідження дають підстави вважати спритність комп-лексом психічних і моторних здібностей, які в сукупності обумовлюють особливості рухової активності особистості в умовах, які вимагають вияву винахідливості, правильності й швидкості дій, відчуття часу, просторової точності рухів та їх раціональності. Види і типи спритності необхідно розглядати в їх діалектичній єдності, маючи на увазі тісну взаємодію психічних і моторних процесів в організмі, їх узгодженість у вирішенні психомоторних задач. Наявність суттєвих відмінностей в результатах, показаних досліджуваними з високим і низьким енергопотенціалом, підтверджує детермінуючу роль психічних і фізичних якостей в основних проявах спритності.
6. Виявлено, що локомоторна спритність ефективно формується в людини за допомогою комплексу психомоторних вправ і випробувань, які забезпечують більш ефективний психомоторний розвиток особистості порівняно з традиційними методами фізичного виховання за рахунок випереджаючого формування психічних механізмів управління руховими діями. Розвиток ручної спритності найбільш достовірно вказує на значимість інструкцій-установок” та відчуття часу” як провідних факторів щодо динаміки і спрямованості величини помилок антиципувальних реакцій.
7. Використання досліджуваними запропонованих методик щодо розвитку витривалості, влучності та спритності дало можливість вдвічі зменшити кількість часу для формування даних фізичних якостей у процесі фізичної підготовки офіцерів, підвищити тривалість періоду їх оптимальної працездатності в екстремальних умовах діяльності. Все це дає можливість рекомендувати їх впровадження в систему фізичної підготовки офіцерського складу ЗС України як ефективний профілактичний та оптимізуючий засіб розвитку витривалості, влучності та спритності.

Результати роботи виявляють перспективи концепції психомоторики як розділу загальної психології. Зокрема, вивчення психомоторної організації людини, пов’язаної з розвитком та удосконаленням фізичних якостей особистості, та виявлення критеріїв надійності її дій в екстремальних умовах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимов И.А., Клименко В.В. О природе таланта // Студенческий меридиан. 1994. № № 11, 12. 225 с.
2. Алексеев М.А., Аскназий А.А. Некоторые закономерности управления точностными циклическими движениями человека // Управление движениями. / Под общ. ред. В.Н. Черниговского и Н.А. Рокотовой. Л.: Наука, 1970. С. 17-38.
3. Алов В.А. Как оценивать развитие ловкости // Физкультура в школе. 1971. № 12. С. 3.
4. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
5. Амчиславский И.Я., Ганзен В.А. Исследования соотношения показателей скорости и точности в плане индивидуальных различий // Экспериментальная и прикладная психология. Л.: ЛГУ, 1973. Вып. 5. С.115-129.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2002.288 с.
7. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
8. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина, 1968. 547 с.
9. Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем // Принципы системной организации функций. М., 1971. С.5-61.
10. Анохин П.К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии // Вопросы психологии. 1974. № 4. С. 21-29.
11. Антология мировой философии: В 4 т. М.: Мысль, 1969. Т. 1: Философия древности и средневековья. Ч.1. С. 286-458.
12. Аристотель. Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1976. Т. 1: Трактат О душе”. С. 50-62.
13. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. М.: Прогресс, 1980. 528 с.
14. Бардин К.В. Проблема порогов чувствительности и психофизиологические методы. М.: Наука, 1976. 395 с.
15. Батуев А.С. Обратная связь в системе управления движением // Теория функциональных систем в физиологии и психологии. М.: Наука, 1978. С. 195-219.
16. Батуев А.С., Таиров О.П. Мозг и организация движений. Л.: Наука, 1978. 139 с.
17. Бернштейн Н.А. О построении движений. М.: Медгиз, 1947. 255с.
18. Бернштейн Н.А. Некоторые назревающие проблемы регуляции двигательных актов // Вопросы философии. 1957. № 6. С. 70-90.
19. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
20. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. М.: Физкультура и спорт, 1991. 288 c.
21. Бефани А.А. Роль моторики рук в восприятии одновременности раздражителей // Новые исследования в педагогических науках. М., 1968. Вып. ΧII. С. 138-141.
22. Бехтерев В.М. Избранные произведения. М.: Медгиз, 1954. 528 с.
23. Бжалава И.Т. Восприятие и установка. Тбилиси: Менцниераба, 1965. 228с.
24. Бжалава И.Т. Психология установки и кибернетика. М., 1966. 250с.
25. Бирюкова Н.В. О методических подходах измерения точности воспроизведения пространственных параметров движения // Психомоторика. Л.: ЛГПИ, 1976. 128 с.
26. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
27. Блонский П.П. Избранные педагогические произведения. М.: АПН РСФСР, 1961. С. 558-562.
28. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. М.: Физкультура и спорт, 1985. 192 с.
29. Богуш Н.Р. Особенности запоминания и воспроизведения нескольких одновременно или последовательно выполняемых движений при зрительном и двигательном контроле // 15-я научная конф., посвященная итогам научно-исследовательской работы за 1962 г. Тезисы докладов. Киевский ин-т физич. культуры, 1962. С. 131.
30. Бойко Е.Н. Время реакции человека. М.: Медицина, 1964. 320 с.
31. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3 (12). С. 26-33.
32. Боришевський М.Й. Саморух як закон психічного розвитку особистості // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від Дня народження академіка Г.С. Костюка. Матеріали III з’їзду товариства психологів України. К., 2000. С. 27.
33. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. С. 242 - 254.
34. Бубе Х., Фэк Г., Штюблер Х., Тречш Ф. Тесты в спортивной практике: Пер. с нем. М., 1968. 218 с.
35. Вайцеховский С.М. Пульсометрия как критерий интенсивности тренировочной нагрузки // Теория и практика физической культуры. 1966. № 1. С. 45-46.
36. Васильева В.В., Правосудов В.П. Частота серцебиений при спортивной деятельности // Проблемы физиологии спорта. М.: Физкультура и спорт, 1963. С. 205-213.
37. Валлон А. От действия к мысли. М.: Иностранная литература, 1956. 240с.
38. Васютина А.И. Исследования направленности полета снаряда в зависимости от позы метателя и различных условий рецепции // Возрастная морфология и физиология. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. С. 244.
39. Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. Т. 1. 334с.
40. Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. Т. 2. 342с.
41. Виноградов М.И. Энергетика мышечной деятельности // Достижения современной физиологии нервной и мышечной системы. М.-Л.: Наука, 1965. С. 129-159.
42. Виноградов М.И. Утомление // Физиология трудовых процессов. М.: Наука, 1966. С. 224-249.
43. Виру А.А. О развитии функциональных способностей сердечно-сосудистой системы при спортивной тренировке. Вильнюс, 1964. 176с.
44. Власов В.Ф. Психологические условия повышения эффективности процесса формирования эмоционально-волевой устойчивости у воинов средствами физической подготовки: Дис канд. психол. наук: 19.00.01. М.: ВПА, 1990. 185 с.
45. Волков Л.В. Обучение и воспитание юного спортсмена. К.: Здоровье, 1984. 144 с.
46. Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учебное пособие для вузов. М.: Книжный дом Университет”, 1999. 332 с.
47. Гамезо М.Б., Домашенко И.А. Атлас по психологии: информ.-метод. пособие к курсу Психология человека”. М.: Педагогическое общество России, 2001. 276 с.
48. Ганзен В.А. Системные описания в психологии // Вестник ЛГУ. 1977. № 5. С. 86-91.
49. Гаузе Г.Ф. Асимметрия протоплазмы. М.-Л., 1940. 137 с.
50. Геллерштейн С.Г. Чувство времени и скорость двигательной реакции. М.: Медгиз, 1958. 148 с.
51. Геллерштейн С.Г. Действия, основанные на предвосхищении и возможности их моделирования в эксперименте // Материалы по проблемам инженерной психологии. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1966. Вып. 4. С. 142- 154.
52. Головей Л.А. Опыт изучения психомоторной организации человека: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. Л., 1973. 23 с.
53. Гончаров В.И. Исследование двигательной памяти // Вопросы психологии. 1991. № 3. С. 75-79.
54. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982. 208 с.
55. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Экспериментальная психология исполнительного действия. М.: Тривола, 1995. 321 с.
56. Гранит Р. Основы регуляции движений. М.: Мир, 1973. 367 с.
57. Гречин В.Б. Кратковременная и долгосрочная память: правомочность разделения и организации во времени // Физиология человека. 1975. № 6. С. 24-30.
58. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. К.: Вища школа, 1985. 312 с.
59. Гуревич К.М. Последствия положительных и тормозных раздражителей в двигательной реакции // Типологические особенности высшей нервной деятельности человека. М.: АПН РСФСР, 1963. С. 291-296.
60. Давыдов В.В. Психологическое развитие и воспитание // Философско-психологические проблемы развития образования. / Под ред. В.В. Давыдова. М., 1981. С. 146-169.
61. Давыдов В.В., Зинченко В.П. Принцип развития в психологии // Вопросы философии. 1980. № 12. С. 47-60.
62. Донской Д.Д. Законы движений в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1968. 174 с.
63. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. М.: Физкультура и спорт, 1979. 264 с.
64. Ефимова И.В. Межполушарная асимметрия мозга и двигательные способности // Физиология человека. 1996. №1. С. 34-45.
65. Загальна психологія / За загальною редакцією акад. С.Д. Максименка К.: Форум, 2000. 543 с.
66. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. Т. 2: Развитие произвольных движений. М.: Педагогика, 1986. С. 6-227.
67. Запорожец А.В., Зинченко В.П. Восприятие, движение, действие // Познавательные процессы: ощущения, восприятия. М., 1982. С. 50-80.
68. Зациорский В.М. Физические качества спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1972. 119 с.
69. Зинченко В.П. Интуиция Н.А. Бернштейна: движение живое существо. К 100-летию со Дня рождения Н.А. Бернштейна // Вопросы психологии. 1996. № 6. С. 135-138.
70. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. М.: АПН РСФСР, 1961. 562 с.
71. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания (деятельность и состояние). М.: Просвещение, 1980. 199 с.
72. Ильин Е.П. Ловкость миф или реальность? // Теория и практика физической культуры. 1982. № 3. С. 51-54.
73. Ильин Е.П. Психология физического воспитания и спорта. СПб.: Питер Ком, 2000. 368 с.
74. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. СПб.: Питер, 2001. С. 263-325.
75. Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2003. 384 с.
76. Клименко В.В. К вопросу об осознании двигательных действий, совершаемых по типу баллистических движений // Проблемы психологии спорта. 1969. С. 180-184.
77. Клименко В.В. Генезис структуры броска // Материалы Всесоюз. науч. практич. конф. Физическое воспитание детей и подростков”. Ростов н/Д, 1972. С. 54-59.
78. Клименко В.В. Психологическая природа ловкости умений и искусности движений спортсмена // Современная система подготовки легкоатлетов высокого класса. К., 1979. С. 30-34.
79. Клименко В.В. Психологическая регуляция движений спортсмена и прогноз его потенциальных возможностей // Материалы Всесоюз. науч. практ. конф. Прогнозирование спортивных достижений и основные тенденции развития системы олимпийской подготовки”. М., 1980. С.83-85.
80. Клименко В.В. Психомоторные способности юного спортсмена. К.: Здоров’я, 1987. 168 с.
81. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. Харьков.: Фолио, 1996. 414 с.
82. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. К., 1997. 192 с.
83. Клименко В.В. Механізм творчості: чи можна його розвивати? К.: Шкільний світ, 2001. 95 с.
84. Клименко В.В. Механізм творчості: чим його розвивати. К.: Шкільний світ, 2001. 100 с.
85. Клименко В.В. Свідомі і сенсорні дії у психічному відображенні // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 5. С. 31-35.
86. Клименко В.В. Свідомі і сенсорні дії у психічному відображенні // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 6. С. 30-32.
87. Клименко В.В. Психологічна підтримка творчості учня. К.: Шкільний світ, 2002. 47 с.
88. Клименко В.В., Гуменюк Н.П., Орещук С.А. О взаимосвязи сенсорных и перцептивных процессов в локомоциях человека // Теория и практика физической культуры. 1972. № 7. С. 17-20.
89. Клименко В.В., Железняков А.Г. Диагностика и развитие психомоторных способностей у юных спортсменов // Вопросы психологии. 1986. № 6. С. 153-154.
90. Коваленко В.А. Методика исследований психологической структуры качества ловкости // IV Всесоюзный съезд общества психологов. Тбилиси, 1971. С. 740-742.
91. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256 с.
92. Коренев Г.В. Цель и приспособляемость движений. М.: Наука, 1974. 528с.
93. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. К.: КВГІ, 1996. 160 с.
94. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я. К.: Фірма Інкос”, 2002. 272 с.
95. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. К.: Ельга Ніка-Центр, 2003. 400 с.
96. Костюк Г.С. Развитие и воспитание // Общие основы педагогики. М., 1967. С. 139-197.
97. Коц Я.М. Организация произвольного движения. М.: Наука, 1975. 248 с.
98. Крайт Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2002. 992 с.
99. Красильщикова Д.И. Реминисценция воспроизведения // Ученые записки Ленингр. гос. пед. ин-та им. Герцена А.И., 1940. XXXIV. С. 40-42.
100. Краткий очерк истории философии / Под ред. М.Т. Иовчука. М.: Мысль, 1981. 927 с.
101. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні. Дис канд. психол. наук: 20.02.02. К.: КВГІ, 1998. 244 с.
102. Кринчик Е.П. О детерминации поведения вероятностной структуры ситуации // Вопросы психологии. 1968. № 3. С. 23-27.
103. Крушиня И.Я. Опыт изучения динамики психомоторных характеристик в условиях нагрузок: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. Л., 1977. 20 с.
104. Лазуренко С.И., Щербина В.А. Прикладная психомоторная подготовка студентов технического вуза. К., 1996. 108 с.
105. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Просвещение, 1964. 344 с.
106. Леонардо да Винчи. Избранные естественнонаучные произведения. М.: АН СССР, 1955. 1028 с.
107. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
108. Леонтьев А.Н., Кринчик Е.П. Некоторые особенности процесса переработки информации человеком // Кибернетика, мышление, жизнь. М.: Мысль, 1964. С. 227-241.
109. Ложкін Г.В. Психологічний потенціал спортсмена // Матеріали Міжрегіональної наук. практ. конф. Кінезіологія в системі культури”. Івано-Франківськ: Плай, 2001. С. 9-10.
110. Ложкин Г.В., Носкова О.В., Толкунова И.В. Психология здоровья человека /Под ред. проф. В.И. Носкова. Севастополь: Вебер”, 2003. 257 с.
111. Ломов Б.Ф. О системном подходе в психологии // Вопросы психологии. 1975. № 2. С. 31- 45.
112. Ломов Б.Ф., Забродин Ю.М. Психологические проблемы деятельности в особых условиях. М.: Наука, 1985. 231 с.
113. Ломов Б.Ф., Сурков Е.Н. Антиципация в структуре деятельности. М.: Наука, 1980. 279 с.
114. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. СПб.: Питер, 2004. 320 с.
115. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр Академия”, 2003. 384 с.
116. Любомирский Л.Е. Управление движениями у детей и подростков. М.: Педагогика, 1974. 232 с.
117. Лях В.И. Факторная структура ловкости с позиций многоуровневой системы управления произвольными движениями // Теория и практика физической культуры. 1979. № 5. С. 51-53.
118. Макаревич О.П. Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях: Монографія. К.: Оріяни, 2001. 223 с.
119. Макаренко Н.В. Основные свойства нервной системы и их роль в профессиональной деятельности // Физиологический журнал. 1992. Т. 38. № 4. С. 401- 409.
120. Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. К., 1996. 336с.
121. Макаренко Н.В. Критическая частота световых мельканий и переделка двигательных навыков // Физиология человека. 1995. Т. 21. № 3. С.13-17.
122. Максименко С.Д. Навчання і розвиток: психологічні аспекти // Проблеми розвиваючого навчання: Матеріали I та II міжнародних конференцій. К., 1997. С. 3-13.
123. Максименко С.Д. Генетическая психология. М.: Рефл-Бук, К.: Ваклер. 2000. 320 с.
124. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. К.: Форум, 2002. Т. 1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. 319с.
125. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. К.: Форум, 2002. Т. 2: Моделювання психологічних новоутворень: генетичний аспект. 335 с.
126. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.: Педагогика, 1972. 183 с.
127. Матюшкин А.М., Егоров М.П. Исследование мышления в оценочной деятельности человека // Вопросы психологии. 1974. № 1. С. 61-71.
128. Медведев В.В., Завьялова Е.К., Поликарпова М.В. Механизм произвольной и непроизвольной регуляции деятельности человека в экстремальных условиях // Физиология человека. 1990. Т. 13, № 1. С.90-95.
129. Мельников В.М. Точность воспроизведения и представления микроинтервалов времени, как один из показателей состояния спортивной формы // Психологические вопросы тренировки и готовности спортсменов к соревнованиям. М.: Физкультура и спорт, 1969. С. 119-128.
130. Москвин В.А. Межполушарная асимметрия и индивидуальные стили эмоционального реагирования // Вопросы психологии. 1988. № 6. С.116-120.
131. Наенко Н.И. Психическая напряженность. М.: МГУ, 1976. 112 с.
132. Налчаджян А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания: интуиция в процессе научного творчества. М.: Просвещение, 1972. 271 с.
133. Небилицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека. М.: Просвещение, 1966. С. 342-352.
134. Озеров В.П. Психомоторное развитие спортсменов. Кишинев: Штиинца, 1983. 140 с.
135. Озеров В.П. Психомоторные способности человека. Дубна: Феникс +, 2002. 320 с.
136. Онищенко И.М. Психология физического воспитания и спорта. К.: Вища школа, 1975. 192 с.
137. Орбели Л.А. Лекции по вопросам высшей нервной деятельности. Л.: ОГИЗ-БИОМЕДГИЗ, 1945. 205 с.
138. Осьодло В.І. Психодіагностика та корекція функціональних станів операторів у динаміці професійної діяльності: Автореф. дис. канд психол. наук: 19.00.03 / Київський націон. ун-т. ім. Т. Шевченка. К., 2001. 19 с.
139. Павлов И.П. Лекции о работе больших полушарий головного мозга. М.: АН СССР, 1949. 474 с.
140. Павлов И.П. Ответ физиолога психологам // Полн. собр. соч. М.-Л.: АН СССР, 1951. Т.3. С. 153-188.
141. Пайяр Ж. Применение физиологических показателей в психологии // Экспериментальная психология / Под общ. ред. Фресса П. и Пиаже Ж. М.: Прогресс, 1970. С. 9-96.
142. Петяйкин И.П. Связь проявления решительности с типологическими особенностями нервной системы // Психологические особенности спортивной