ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ДЕВІАНТНОЮ ТА ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бараннік Валерій Анатолійович

УДК 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ДЕВІАНТНОЮ ТА
ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
КОРОЛЬЧУК Микола Степанович
доктор психологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ЗМІСТ ....

2-3

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ...

4

ВСТУП ..

5

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ САМООЦІНКИ В ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Аналіз сучасних уявлень про природу самооцінки...

14

1.2. Самооцінка особистості з девіантною та делінквентною поведінкою ....

29

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА ЕМПІРИЧНІ МЕТОДИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ САМООЦІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖ-БОВЦІВ З ДЕВІАНТНОЮ ТА ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

2.1. Вибір та обгрунтування методик дослідження

45

2.2. Процедура дослідження...

66

РОЗДІЛ ІІІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖ-БОВЦІВ З ДЕВІАНТНОЮ І ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

3.1. Психологічні особливості реальної та демонстрованої самооцінки
у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою

76

3.2. Порівняльний аналіз самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою ...

98

3.3. Індивідуально-психологічні якості військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою.

106

3.4. Зв’язок самооцінки, рівня домагань і тривожності у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою

113

3.5. Зв’язок самооцінки та нормативної системи ціннісних орієнтацій

126

3.6. Співвідношення реальної самооцінки, системи ціннісних орієнтацій, реактивної тривожності у обстежуваних .

138

3.7. Особливості соціальної ситуації розвитку військовослужбовців з девіантною та делінквентною поведінкою .

160

ВИСНОВКИ .

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

173

ДОДАТКИ.

192

ВСТУП
Дослідження присвячено аналізу психологічних особливостей зіставлення реальної та демонстрованої самооцінки (СО) у військовослужбовців з девіантною та делінквентною поведінкою.
Актуальність теми. Несприятливі соціально-психологічні та економічні чинники створюють передумови для виникнення відчуття невпевненості, нервово-психічної напруги, агресивності, які залежно від індивідуально-психологічних якостей людини, рівня сформованості та стійкості таких важливих особистісних утворень як самооцінка, рівень домагань і ціннісні орієнтації, можуть призвести до будь-яких негативних поведінкових виявів, у тому числі і до виникнення відхилень у поведінці.
Зміни, що відбуваються в соціально-економічній сфері суспільства, продукують зростання злочинності, наркоманії і алкоголізму, безробіття, особливо серед молоді призовного віку. До служби переважна більшість призовників регулярно вживали алкоголь, останніми роками також зріс відсоток призовників, котрі мали приводи в міліцію (В.О. Шамрай, 1998). Одягнувши військову форму, вони привносять асоціальні елементи власної поведінки у військовий колектив. І як наслідок збільшується кількість адміністративних порушень і навіть кримінальних злочинів.
Особистість з відхиленнями у поведінці вивчається через взаємодію зовнішніх і внутрішніх умов. До зовнішніх умов належать особливості соціальної ситуації розвитку, котрі при існуванні суттєвих негараздів призводять до соціальної дезадаптації (Б.Н. Алмазов, 1985; В.О. Татенко, 1989; Т.М. Титаренко, 1989; Г.К. В.М. Оржеховська, 1996; Н.Ю. Максимова, 1999). До внутрішніх умов належать індивідуально-психологічні особливості (В.Т. Кондрашенко, 1988; М.Є. Бурно, 1990; Є.В. Заїка, Н.П. Крейдун, А.С. Ягіна, 1990; А.Є. Лічко, В.С. Бітенський, 1991; та ін.). Одним з важливих внутрішніх утворень виступає самооцінка, яка відіграє важливу роль в регуляції поведінки і діяльності (Л.І. Божович, 1968; М.Й. Боришевський, 1980; А.І. Ліпкіна, 1976; Л.Ф. Бурлачук, 1987; С.Д. Максименко, 1998 та ін.).
У вітчизняній психології досліджувались в основному окремо взяті самооціночні аспекти осіб з відхиленнями у поведінці без врахування впливу вікових та індивідуально-психологічних особливостей на її становлення. Серед самооціночних характеристик визначались її рівень та адекватність (В.І. Батов, А.Р. Ратінов, Н.Я. Константинов 1977; В.В. Волков, 1978; А.І. Мокрецов, 1982; Г.К. Валіцкас, 1988 та ін.).
Проблемі відхилень у поведінці військовослужбовців строкової служби у вітчизняній психології не приділялось достатньої уваги, а окремі спроби пояснити її сутність або стримувались чинними ”нормами”, або мали фрагментарний, описовий характер і не спирались на концептуально теоретичні розробки, грунтовні експериментальні дослідження. Серед причин, які сприяють виникненню відхильної поведінки у військовослужбоців виділяється мікросоціальне середовище (Є.А. Афонін, 1994; Г.А. Шитенко, 1999), та наявність певних видів акцентуацій (В.Н. Ігнаткін, К.В. Казаков, 1995). Самооцінка ж військовослужбовців, як окремий предмет не вивчалась, а розглядалась в контексті питань, що є близькими до теми нашого дослідження (С.В. Ошурков, 1993; М.С. Корольчук, 1996; П.П. Криворучко, 1998; В.М. Крайнюк, 1998, 1999; О.А. Блінов, В.В. Стасюк, 1999; О.І. Щербак, 1999; В.І. Осьодло, 2001; В.М. Невмержицький, 2002). Разом з тим практично відсутні дослідження, спрямовані на комплексне вивчення психологічних особливостей самооцінки й її зв’язку з індивідуально-психологічними якостями, характеристиками та утвореннями особистості військовослужбовців строкової служби з відхиленнями у поведінці. Це зумовлює необхідність вивчення особливостей названих компонентів особистості з метою подальшого створення системи психопрофілактичних заходів спрямованих на поступове усунення виявів відхилень поведінки у військовому середовищі.
Таким чином, наукова важливість проблеми самооцінки у осіб з девіантною й делінквентною поведінкою та недостатня розробленість теоретичних і прикладних її аспектів зумовили вибір теми, об'єкта та предмета нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в межах комплексної програми "Дослідження проблем морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил)", є складовою перспективного плану наукової і науково-технічної діяльності Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України.
Об’єкт дослідження: самооцінка військовослужбовців строкової служби з девіантною і делінквентною поведінкою.
Предмет дослідження: психологічні особливості зіставлення реальної та демонстрованої самооцінок у військовослужбовців строкової служби з девіантною і делінквентною поведінкою.
Мета дослідження: визначити особливості рівня, стійкості, адекватності реальної та демонстрованої самооцінки у військовослужбовців строкової служби з девіантною і делінквентною поведінкою та з’ясувати можливості їх вчасної діагностики і профілактики.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз поглядів на проблему самооцінки та відхилень у поведінці особистості і визначити міру їхньої розробленості.
2. Дослідити психологічні особливості співвідношення реальної та демонстрованої самооцінки за показниками рівня, стійкості, адекватності у військовослужбовців з девіантною та делінквентною поведінкою.
3. Визначити особливості взаємозв’язків співвідношення реальної і демонстрованої самооцінки з індивідуально-психологічними якостями військовослужбовців строкової служби з девіантною і делінквентною поведінкою.
4. Встановити спрямованість системи ціннісних орієнтацій в осіб з девіантною і делінквентною поведінкою.
5. Розробити рекомендації щодо діагностики виявів девіантної і делінквентної поведінки у військовослужбовців строкової служби.
Наукова новизна полягає в тому, що набула подальшого розвитку проблема зіставлення реальної та демонстрованої самооцінок; експериментальним шляхом доведено, що респондентам з девіантною і делінквентною поведінкою властиві суттєві розбіжності між реальною і демонстрованою самооцінками; виявлено і емпірично підтверджено зв’язок рівня домагань саме з реальною самооцінкою; емпіричним шляхом виділено особистісні характеристики, з зіставленням яких суттєвим чином пов’язана тривожність; встановлено, що невідповідність між реальною і демонстрованою самооцінками призводить до ускладнення в сфері міжособистісних стосунків та поглиблення акцентуацій характеру; виділено особливості соціальної ситуації розвитку, які протягом підлітково-юнацького віку сприяли формуванню девіантної і делінквентної поведінки.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розширено уявлення про особливості впливу виховання, навчання, соціального середовища на поведінку військовослужбовців строкової служби; поглиблено знання про самооцінку в загальнотеоретичному плані й уточнено її роль та значення в структурі самосвідомості військовослужбовця; набув подальшого розкриття зв’язок реальної та демонстрованої самооцінок при різних формах відхилень у поведінці; встановлено існування специфічних груп індивідуально-психологічних якостей і характеристик, деформації яких сприяють виникненню та розвитку девіантної та делінквентної поведінки військовослужбовців; отримані результати поглиблюють знання про особливості самооцінки та її вплив на міжособистісні відносини у військовому підрозділі.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримано результати, які дають змогу на перших етапах служби глибоко вивчити особистість через взаємодію самооцінки, рівня домагань, системи цінностей і індивідуально-психологічних властивостей; адаптовано методику КИСС” для дослідження психічно здорових військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; запропоновано і апробовано систему методів та методик для вивчення самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; відкриваються нові можливості для психокорекційної роботи з військовиками девіантами і делінквентами, які мають високі показники реактивної та особистісної тривожності, конфліктне зіставлення між реальною і демонстрованою самооцінками, завдяки виділенню осіб з різним зіставленням реальної і демонстрованої самооцінок і розробки нової психодіагностичної системи, спрямованої на їхню ідентифікацію; рання психодіагностика особливостей самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою значно полегшує прогнозування імовірних варіантів їхньої поведінки, що дає можливість конкретизувати заходи індивідуальної та колективної корекції і профілактики відхилень у поведінці з урахуванням індивідуальних властивостей особистості військовослужбовців.
Запропонований комплекс психодіагностичних методів дав змогу виявити психологічні особливості самооцінки у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою через індивідуально-психологічні якості та ціннісні орієнтації. За отриманими результатами підготовлено практичні рекомендації щодо психодіагностики та психокорекції виявів девіантної і делінквентної поведінки. Наведений комплекс діагностичного інструментарію та отримані результати використовуються під час проведення психологічного відбору до Збройних Сил України, що оптимізують роботу військових психологів, спрямовану на своєчасне виявлення осіб зі схильністю до девіантної чи делінквентної поведінки.
Особистий внесок автора:
- визначено особливості зіставлення в тріаді між реальною і демонстрованою СО за рівнем, стійкістю та адекватністю у військовослужбовців строкової служби з девіантною і делінквентною поведінкою;
- визначено взаємовплив особистісних властивостей та особливостей виникнення і розвитку девіантної та делінквентної поведінки серед військовослужбовців.
Наукова новизна полягає в тому, що набула подальшого розвитку проблема зіставлення реальної та демонстрованої самооцінок; експериментальним шляхом доведено, що респондентам з девіантною і делінквентною поведінкою властиві суттєві розбіжності між реальною і демонстрованою самооцінками; виявлено і емпірично підтверджено зв’язок рівня домагань саме з реальною самооцінкою; емпіричним шляхом виділено особистісні характеристики, з зіставленням яких суттєвим чином пов’язана тривожність; встановлено, що невідповідність між реальною і демонстрованою самооцінками призводить до ускладнення в сфері міжособистісних стосунків та поглиблення акцентуацій характеру; виділено особливості соціальної ситуації розвитку, які протягом підлітково-юнацького віку сприяли формуванню девіантної і делінквентної поведінки.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розширено уявлення про особливості впливу виховання, навчання, соціального середовища на поведінку військовослужбовців строкової служби; поглиблено знання про самооцінку в загальнотеоретичному плані й уточнено її роль та значення в структурі самосвідомості військовослужбовця; набув подальшого розкриття зв’язок реальної та демонстрованої самооцінок при різних формах відхилень у поведінці; встановлено існування специфічних груп індивідуально-психологічних якостей і характеристик, деформації яких сприяють виникненню та розвитку девіантної та делінквентної поведінки військовослужбовців; отримані результати поглиблюють знання про особливості самооцінки і її вплив на міжособистісні відносини у військовому підрозділі.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримано результати, які дають змогу на перших етапах служби глибоко вивчити особистість через взаємодію самооцінки, рівня домагань, системи цінностей і індивідуально-психологічних властивостей; адаптовано методику КИСС” для дослідження психічно здорових військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; запропоновано і апробовано систему методів та методик для вивчення самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою; відкриваються нові можливості для психокорекційної роботи з військовиками девіантами і делінквентами, які мають високі показники реактивної та особистісної тривожності, конфліктне зіставлення між реальною і демонстрованою самооцінками, завдяки виділенню осіб з різним зіставленням реальної і демонстрованої самооцінок і розробки нової психодіагностичної системи, спрямованої на їхню ідентифікацію; рання психодіагностика особливостей самооцінки військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою значно полегшує прогнозування імовірних варіантів їхньої поведінки, що дає можливість конкретизувати заходи індивідуальної та колективної корекції і профілактики відхилень у поведінці з урахуванням індивідуальних властивостей особистості військовослужбовців.
Запропонований комплекс психодіагностичних методів дав змогу виявити психологічні особливості самооцінки у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою через індивідуально-психологічні якості та ціннісні орієнтації. За отриманими результатами підготовлено практичні рекомендації щодо психодіагностики та психокорекції виявів девіантної і делінквентної поведінки. Наведений комплекс діагностичного інструментарію та отримані результати використовуються під час проведення психологічного відбору до Збройних Сил України, що оптимізують роботу військових психологів, спрямовану на своєчасне виявлення осіб зі схильністю до девіантної чи делінквентної поведінки.
Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:
1) теоретичні аналіз сучасної наукової літератури з проблеми особистості, самооцінки та девіантної і делінквентної поведінки; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми; 2) емпіричні для експериментального вивчення особистості застосовувались суб’єктивні, об’єктивні і проективні методики (Л.Ф. Бурлачук, Є.П. Савченко). Дослідження проводилось за допомогою набору методик, які дозволяли визначити параметри реальної самооцінки (методика КИСС” (Е.Т. Соколова, О.О. Федотова)) та демонстрованої самооцінки (методика Дембо-Рубінштейн в модифікації Т.М. Габріял) і виявити їхній зв’язок з психологічними властивостями особистості: з особистою тривожністю ("Шкала особистої та реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна”, Шкала прояву тривожності” Ж.Тейлор); з реактивною тривожністю (Шкала особистої та реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна”), з рівнем домагань (модифікований варіант методики рівня домагань Хоппе-Юкнап), з системою цінностей (методика КИСС” (Е.Т. Соколова, Е.О. Федотова)). 3) методи математичної обробки метод параметричного порівняння середніх значень за критерієм Стьюдента та Спірмена, метод непараметричного порівняння за критерієм Пірсона, міри центральної тенденції (мода, медіана, стандартне відхилення, середнє арифметичне), кореляційний аналіз. Отримані цифрові дані дослідження оброблено за допомогою статистичної програми SPSS 9.0 та пакету Microsoft Excel.
Надійність отриманих результатів та відповідність їх загальноприйнятим науковим критеріям забезпечувалися використанням комплексу взаємо доповнюючих методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу даних.
Результати досліджень використано під час підготовки військових психологів для Збройних Сил України у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України; під час психологічного професійного відбору призовників у військових районних і міських комісаріатах та кандидатів на навчання у Військовому гуманітарному інституті, у частинах з метою виявлення осіб, схильних до девіантної та делінквентної поведінки; в дисциплінарному батальйоні під час проведення комплексу виховних заходів, спрямованих на перевиховання військовиків-делінквентів.
Впровадження підтверджуються відповідними актами.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри психології та вченої ради Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (1999-2002); на п’ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Етнонаціональний розвиток в Україні та стан Української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI сторіччя" (1997); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми безпеки Української нації на порозі XXI сторіччя" (1998); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000р.).
Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття в 10 публікаціях, 8 з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Рукопис дисертації становить 262 сторінки комп’ютерного тексту, ілюстрованих шістьома рисунками і таблицями. Бібліографія включає 223 праці українських та зарубіжних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У психології під самооцінкою розуміється основний компонент самосвідомості, що об’єднує когнітивний і емоційний елементи та пов’язаний з ціннісним ставленням до власного "Я". Співвідношення раціонального і емоційного визначає суттєві психологічні особливості самооцінки: рівень, міру адекватності і стійкості свідомого самооцінювання результатів діяльності, моральних, розумових, суспільних і фізичних якостей та властивостей, які виявляються в системі взаємин з навколишнім середовищем через адекватну чи неадекватну поведінку.
Аналіз різноманітних підходів до проблеми відхилень у поведінці дає змогу під ”девіантною” поведінкою розуміти таке порушення психічно здоровою людиною морально-етичних правил та норм поведінки в суспільстві, які мають дозлочинний характер, а під ”делінквентною” поведінкою порушення норм поведінки, які призводять до кримінальної відповідальності.
1. Внаслідок проведеного теоретичного аналізу проблеми самооцінки в сучасній психологічній думці та отриманих емпіричних даних ми розуміємо її як основний компонент самосвідомості, що об’єднуючи когнітивний і емоційний елементи, пов’язаний з емоційно-ціннісним ставленням до власного "Я". Важаємо, за доцільне у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою виділити два типи самооцінки, які, функціонуючи на загальному та частковому рівні, суттєвим чином пов’язані з поведінкою: реальна і демонстрована. Реальна самооцінка це важливий компонент самосвідомості, спрямований на оцінку військовослужбовцем себе, з позицій суб’єктивно важливої системи цінностей, таким, яким він себе вважає, з притаманними йому позитивними та негативними сторонами. Демонстрована самооцінка є важливим компонентом самосвідомості, спрямованим на оцінку з позицій суспільно декларованої системи цінностей свідомо створеного уявлення, яке пропонує” військовослужбовець про себе.
2. Обгрунтовано програму емпіричного дослідження і доцільність вивчення психологічних особливостей самооцінки через індивідуально-психологічні якості і систему ціннісних орієнтацій у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою. Для цього в комплексі застосовувались методики визначення самооцінки (КИСС”, ДембоРубінштейн), виявів акцентуації (опитувальник ЛеонгардаСмішека), системи ціннісних орієнтацій (методика КИСС”), реактивної та особистісної тривожності (опитувальники Спілбергера-Ханіна та Тейлора), домінуючого типу міжособистісних стосунків (методика Лірі), рівня нейротизму та екстраверсії інтроверсії (тест Айзенка).
3. За нашими даними, основною особливістю самооцінки військовослужбовців строкової служби з девіантною та делінквентною поведінкою є конфліктне співвідношення реальної та демонстрованої самооцінок, за якого при стійкій низькій реальній самооцінці демонстрована самооцінка стійка, неадекватно висока та середньовисока. Поряд з загальною самооцінкою, конфліктними були самооцінки особистісних рис, які виявляються в специфічному виді активності. У девіантів ними стали сфери міжособистісного спілкування і діяльності; а у делінквентів сфери міжособистісного спілкування і поведінки. Рівень домагань девіантів і делінквентів базується на реальній самооцінці. З співвідношенням висоти реальної самооцінки та рівня домагань пов’язані зміни особистісної тривожності.
4. Конфліктне співвідношення реальної та демонстрованої самооцінок супроводжується неадекватністю рівня домагань, контрнормативною системою цінностей та рядом індивідуально-психологічних особливостей високою емоційністю, нестабільністю, нервово-психічною нестійкістю та акцентуаціями характеру і темпераменту (застрягаючий, тривожний, збудливий, дистимний, демонстративний); девіантам і делінквентам притаманна авторитарність, подразливість, схильність звинувачувати оточення, прямолінійність, високий рівень тривожності та ворожості. У стосунках з людьми у девіантів переважають агресивність, егоїзм, підозрілість, а у делінквентів поряд з цим відзначається авторитаризм та низький рівень товариськості.
5. У військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою втрата цінності соціально орієнтованих особистісних рис супроводжується переважно низькими реальними самооцінками. Зростання низьких парціальних реальних самооцінок відбувається у випадку переорієнтації на контрнормативну шкалу цінностей, яка дозволяє розглядати ці ж риси під асоціальним кутом зору. Рівень самооцінно-ціннісних характеристик специфічної групи рис залежно від спрямованості поведінки продукує зміну висоти реактивної тривожності. Вона зростає з помірної до високої у випадку низької реальної самооцінки чи втрати цінності будь-якої з зазначених особистісних рис та характеристик. У "нестатутників" та сержантів”-делінквентів такими рисами виявились агресивність, несправедливість, недисциплінованість; у "сержантів"-девіантів несправедливість, агресивність; у девіантів-злодіїв” нечесність і безвідповідальність, а у делінквентів-злодіїв” нечесність, безвідповідальність і недисциплінованість; у "самовільнків"-девіантів недисциплінованість, нечесність, безвідповідальність. Девіанти та делінквенти з конфліктним співвідношенням самооцінки характеризуються специфічними особливостями соціальної ситуації розвитку.
6. За результатами дослідження, для вчасного виявлення серед новоприбулого поповнення осіб, схильних до виявів девіантної і делінквентної поведінки, рекомендовано виявляти екстраверсію, інтраверсію, нейротизм, акцентуації, агресивність, особистісну та реактивну тривожність, рівень домагань і систему цінностей за методиками Айзенка, Леонгарда-Смішека, Спілбергера-Ханіна, Тейлора, тип відносин за методикою Лірі.
7. Теоретичне і практичне вивчення особливостей самооцінки у військовослужбовців з девіантною і делінквентною поведінкою знайшло своє практичне втілення в системі психологічного забезпечення комплектування військових підрозділів Збройних Сил України на етапі проведення професійного відбору, при підготовці військових психологів та офіцерів виховних структур у ВГІ НАОУ, військових лікарів в УВМА, в системі профвідбору у вищі військові навчальні заклади МО України та МВС України, при комплектуванні спеціальних підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій.
Перспективи подальшого дослідження автор вбачає в розробці комплексної системи психологічного забезпечення військово-професійної діяльності від підготовки юнаків до військової служби до психологічного відбору і супроводу та застосування методів психодіагностики, психопрофілактики і психокорекції девіантної і делінквентної поведінки військовослужбовців строкової служби та комплектуванням військових підрозділів на контрактній основі; у дослідженні та аналізі конкретних життєвих проблем, з якими стикаються військовослужбовці, схильні до девіантної та делінквентної поведінки під час своєї повсякденної діяльності, та механізмів саморегуляції їхньої поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдрахманова В.Г. Зависимость самооценки от интраличностного и интерличностного сравнения детей // Вопр. психологии. 1975.№5.-С.138-142.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 301 с.
3. Авдеева Н.Н. Экспериментальное изучение ранних форм самосознания // Экспериментальные исследования по проблемам педагогической психологии. М., 1979. С. 3-9.
4. Аза Л.А., Поддубный В.А., Ручка А.А. Ценностные ориентации рабочей молодежи. К.: Наук. думка, 1978.-203с.
5. Айзенк Г. Проверьте свои способности. М.: Наука, 1972. 121с.
6. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних.- Свердловск: Ур. гос. ун-т, 1985. -152с.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. - 339с.
8. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки // Избранные психологи-ческие труды: В 2т. - М.: Педагогика, 1980.- Т.2- С. 128-271.
9. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания / Под ред. А.А. Бодалева. - М.: ИПП; Воронеж: НПО МОДЭК”, 1996. - 384 с.
10. Анастази А. Психологическое тестирование. - СПб.: Питер, 2001. - 688 с.
11. Анисимова О.М. Самооценка в структуре личности студента / Автореф. диссканд. психол. наук: 19.00.07 / Лен. гос. ун-т. - Л., 1984. 17с.
12. Анцыферова Л.И. Личность с позиций динамического подхода // Психоло-гия личности в социалистическом обществе: Личность и ее жизненный путь. - М.: Наука, 1990. - С. 7-17.
13. Артемьева Е.Ю., Мартынов Е.М. Вероятностные методы в психологии. М.: Изд-во МГУ, 1975. - 206с.
14. Афонін Е.А. Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. К.: Інтерграфік, 1994. 304 с.
15. Басина Е.З. Становление самооценки и образа Я // Особенности психиче-ского развития детей 6 - 7 летнего возраста. М.: Педагогика, 1988. С. 56 - 65.
16. Батов В.И., Константинова Н.Я. К вопросу изучения самооценки преступников // Психологическое изучение личности преступника: Методы исследования -М.: ВИИПРМПП, 1976. С.115-143.
17. Батов В.И., Константинова Н.Я., Ратинов А.Р. Самооценка правонару-шителей // Личность и деятельность. Тезисы докл. V Всесоюзн. съезда об-ва психологов СССР. - М.: Изд-во МГУ, 1977. - С. 39.
18. Бежанашвили Б.И. Исследование эмоционально-волевой сферы психически больных методом уровня притязаний” // Психологические методы исследования в клинике. Л., 1967. С. 214-218.
19. Белинская Е.П. Я - концепция и ценностные ориентации старших подростков в условиях быстрых социальных изменений // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1997. №4.-С. 25-31.
20. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание. - М.: Прогресс, 1986. - 422с.
21. Блейхер В.И., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоровье, 1986. - 280с.
22. Блінов О.А. Формування емоційної стійкості у воїнів-аеромобільних військ під час повітряно-десантної підготовки: Автореф. дис канд. психол. наук: 20.02.02 / ВГІ НАОУ. - К., 1999. - 19с.
23. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. Спб.: Изд-во "Речь", 2000. 440с.
24. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.
25. Божович Л.И. Психолгический анализ условий формирования и строения гармоничной личности // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981.- С.257-284.
26. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Самооценка в первой зрелости // Вопр. психологии. 1990. №2. С. 24-38
27. Бороздина Л.В. Что такое самооценка? // Психол. журнал. 1992. Т.13. №4. С. 99-100.
28. Бороздина Л.В., Видинская Л. Притязания и самооценка // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1986. №3 С.21-30.
29. Бороздина Л.В., Залученова Е.А Увеличение индекса тревожности при рас-хождении уровней самооценки и притязаний // Вопр. психологии. 1993.№1. С. 104-113.
30. Бороздина Л.В., Залученова Е.А. Соотношение самооценки и уровня притязаний по параметрам устойчивости и адекватности // Новые иссле-дования в психологии и возрастной физиологии. Вып.1.-М., 1993.- С.51-54.
31. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Особенности самооценки в позднем возрасте // Вестн. Моск. ун-та. Сер.14, Психология.-1988.-№1.-С.23-41.
32. Борышевский М.И., Максименко С.Д. О саморегуляции поведения подростка в процессе учебной деятельности // Вопр. психологии. 1977. №3. С.5764.
33. Боришевский М.И. Теоретические вопросы самосознания личности // Пси-хологические особенности самосознания подростка. К.: Наука, 1980. С. 5-38.
34. Боязитова И.В. Взаимосвязь самооценки и волевой регуляции в онтогенезе // Психол. журнал. - 1998. - № 4. - С.27-40.
35. Братусь Б.С. Об одном механизме целеполагания // Очерк по психологическим аномалиям развития личности. М., 1980. - С. 86-99.
36. Братусь В.С., Павленко В.Н. Соотношение структуры самооценки и целевой регуляции деятельности в норме и при аномальном развитии // Вопр. психологии.- 1986. - № 4. - С. 146-154.
37. Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. К.: Вища шк., 1979. - 175с.
38. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.
39. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер Ком, 1999.- 528с.
40. Бурно М.Е. Труд, характер и пьянство: беседы врача психотерапевта: Учебно-методическое пособие. - К.: Вища шк., 1990. -176с.
41. Валицкас Г.К. Самооценка у несовершеннолетних правонарушителей: ее формирование и роль в поведении: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 1987. - 20с.
42. Валицкас Г.К. К проблеме концептуализации самооценки // Научные труды высших учебных заведений Литовской ССР. Психология, 7. Вильнюс. 1987.С.75-93.
43. Валицкас Г.К. Конфликтность самооценки у неблагополучных подростков // Психологические вопросы профессиональной пригодности. - Вильнюс, 1981. С. 198-200.
44. Валицкас Г.К., Гиппенрейтер Ю.Б. Самооценка у несовершеннолетних // Вопр. психологии. - 1989.- №1. - С. 45-54.
45. Військові статути Збройних Сил України. К.: Варта, 1999. 516 с.
46. Відай А.Ю. Формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера Збройних Сил України: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2002. - 19с.
47. Волков В.В. Возможность применения метода самооценки при рас-следовании // Вопр. судебной психологии: Тезисы докл. и сообщ. на Всесоюзн. конференции по судебной психологии. - М.: ВИИПРМПП, 1978. С. 73-74.
48. Волков В.В. Применение метода дихотомической самооценки в крими-нально психологическом исследовании личности // Личность преступника как объект психологического исследования. М.: ВИИПРМПП, 1979. С. 120-134.
49. Волков В.В. Распределение самооценки у преступников // Личность и деятельность. Тезисы докл. V Всесоюзн. съезда общества психологов СССР. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 42.
50. Врихт Р. Образ "Я" как подструктура личности // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С. 25-41.
51. Габриял Т.М. Самооценка как метод исследования личности // Проблемы патопсихологии. - М.: Изд-во МГУ, 1972. - С. 105-117.
52. Гарьковец С.А. Ценностные ориентации преступников // Актуальні проблеми сучасної психології. - Харків, 1995. - С.30-31.
53. Гербачевский В.К. Индивидуальные особенности поведения в ситуации вы-бора в связи с некоторыми характеристиками интеллекта // Исследование ли-чности в клинике и экстремальных условиях. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. - С. 25-37.
54. Гербачевский В.К. Мотивация и уровень притязания личности // Психодиагностические методы (в комплексном лонгитюдном исследовании студентов). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976.- С. 188-195.
55. Глинкин А.А., Дедков Е.В., Поляцкий В. М. Дифференциальная диагностика патологических и непатологических путей изменения психики // IV Всероссийский съезд психиатров: Тезисы докладов. - М., 1990. - С. 210-211.
56. Гудзинкас И. Проблема самооценки делинквентных подростков в свете профессионального самоопределения // Вопр. судебной психологии: Тезисы докл. и сообщ. на Всесоюзн. конференции по судебной психологии. - М.: ВИИПРМПП, 1978. - С. 207-209.
57. Гиндис Б.Я. Изучение самооценки подростков в уловиях временного детского коллектива // Вопр. психологии личности. Рязань: Рязан. пед. ин-т, 1975. С. 85-96.
58. Деев В.Г. Зависимость содержания самооценки правонарушителей от уровня направленности их личности // Личность в системе общественных отношений. Социально-психологические проблемы в условиях развитого социалистического общества Ч.2. Тезисы науч. сообщ. к VI Всесоюз. съезду общества психологов. - М., 1983.- С. 287-289.
59. Дилова М. Самооценка и компетентность личности // Актуальные вопросы психологии личности: Сб. науч. трудов советских и болгарских психологов. М.: Изд-во МГУ им. М.В. Ломоносова, 1988. С.118-133.
60. Дорошенко М.М. Індивідуально-психологічні особливості військовослу-жбовців з граничними нервово-психічними розладами: Автореф. дис канд. психол. наук: 20.02.02 / ВГІ НАОУ. - К., 2000. - 19с.
61. Елагина М.Г. Соотношение общей и конкретной самооценки у детей раннего возраста // Новые исследования в психологии. - 1982. - № 2. - С. 48-53.
62. Ефремова Г.Х. Изучение ценностно-нормативной сферы преступников // Личность преступника как объект психологического исследования. - М.: ВИИПРМПП, 1979.- С. 34-43.
63. Ефремова Г.Х. Правовые установки и ориентация правовых нарушений // Личность и деятельность: Тезисы докладов V Всесоюзного съезда общества психологов СССР. М.: , 1972. - С.50.
64. Заика Е.В., Крейдун Н.П., Ягина А.С. Психологическая характеристика личности подростков с отклоняющимся поведением // Вопр. психологии. 1990. №4. С.83-89.
65. Захарова А.В. Деятельный подход к изучению самооценки // Психодиагностика и школа: Тезисы симпозиума. Таллин: НИИ педагогики, 1980. С. 103-104.
66. Захарова А.В. Когнитивные аспекты оценочной деятельности школьника // Психологические проблемы учебной деятельности школьника. - М.: Советская Россия, 1977. С. 270 273.
67. Захарова А.В. Уровень притязаний как показатель самооценки // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - М.: Педагогика, 1989.- №1 (I). - С.47-50.
68. Захарова А.В. Структурно-динамичская модель самооценки // Вопр. психологии. 1989. №1. С.5-14.
69. Захарова А.В., Худобина Е.Ю. Взаимодействие когнитивного и эмоционального компонентов самооценки в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - М.: Педагогика, 1990. - Вып. 1. - С. 19-23.
70. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М.: Изд-во МГУ, 1976. - 228с.
71. Игнаткин В.Н., Казаков К.В. Влияние акцентуаций характера военнослужащих на адаптацию к военно-профессиональному обучению // Военно-медицинский журнал. - 1995. - №2. - С.54-57.
72. Измайлов Ч.А., Михайлевская М.Б. Общие рекомендации к построению графических шкал // Общий практикум по психологии. - М.: Изд-во МГУ им. М.В. Ломоносова, 1978.-С.105-107.
73. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы - СПб.: Питер, 2000. -512с.
74. Истомин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1979. - С.252-267.
75. Казарина М.Г. Самооценка личности школьника и психологические условия ее формирования: Учеб. пособие: Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. 69с.
76. Калита Н.Г. Уровень притязаний у здоровых и больных эпилепсией // Психологические исследования. Вып.3.- М.: Изд-во МГУ, 1971. - С.155-162.
77. Капустин А.Н. Исследование уровня притязаний в условиях психического стресса в связи со свойствами нервной системы и темперамента: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07./ Перьмский гос. ун-т.- Перьмь, 1980. - 24с.
78. Ключникова Г.А. Методика изучения самооценки школьников // Вопр. психологии. - 1984. - №1. - С. 111-113.
79. Ковалев В.В. Социально-психологический аспект проблемы девиантного поведения подростков // Нарушения поведения у детей и подростков: Особенности клиники, терапии и социальной адаптации. - М., 1981. - С. 12-23.
80. Коломинский Н.Л. Самооценка и уровень притязаний учащихся старших классов вспомогательной школы в учебной деятельности и межличностном общении: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ дефектологии АПН СССР. - Минск, 1972.- 19с.
81. Комаров В.В. Особенности механизма социологического сравнения и пути его коррекции у педагогически запущенных подростков в условиях ограниченного общества: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1989. 16 с.
82. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
83. Кон И.С. Открытие Я”. - М.: Политиздат, 1978. 367 с.
84. Кон И.С. Социология личности. - М.: Политиздат, 1967. 383с.
85. Кондратьева А.С., Шмельова А.Г. Координаты экспрессивной и импрессивной трансформации и коммуникации эмоций // Материалы IV Республиканской конференции СНО. Психология. Тарту: Изд-во Тар. гос. ун-т., 1977. - С. 3-11.
86. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков: Социально-психологические и психиатрические аспекты Минск: Беларусь, 1988.- 206 с.
87. Конюхов Н.И. Словарь-справочник по психологии. М., 1996. -154 с.
88. Корольчук М.С. Психофізіологія працездатності корабельних спеціалістів в екстремальних умовах: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.02 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1996. 33с.
89. Корнеева Л.Н. Принципы целенаправленного формирования самооценки // Психологическое обеспечение социального развития человека / Экспе-риментальная и прикладная психология. Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. С. 2636.
90. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н. Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
91. Кравченко Н.Е., Садова Н.А. Характерологические особенности подростков с делинквентным поведением // Личность в системе общественных отношений. Социально-психологические проблемы в условиях развитого социалистического общества. Ч.2. Тезисы научных сообщений к VI Всесоюз. съезда общества психологов. - М.,1983.-С.303-305.
92. Крайнюк В.М. Основні положення теорії тривоги // Зб. наук. пр. Вип. 1 (8). К.: КВГІ, 1999. С. 20-26.
93. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2 изд. расш. и испр. Ростов на Дону: Феникс, 1998.512с.
94. Крейдун И.П. Психологическое содержание криминогенного комплекса личности и его динамика в условиях изоляции от общества (на материале несовершеннолетних правонарушителей): Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.01 / Киев.гос. ун-т. К., 1991. - 19с.
95. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні: Автореф. дис канд. психол. наук: 20.02.02 / ВГІ НАОУ. К., 1998. - 17с.
96. Криминальний кодекс Украины. К.: Либідь, 2001. 364с.
97. Куприянов В.В., Стовичек Г.В, Лицо человека: Анатомия, мимика. М.: Медицина, 1988. - 271с.
98. Кузьмина З.В. Самооценка и активность личности // Личность и познавательная деятельность. Ульяновск: Ульян. пед. ин-т., 1978. - С.9-14.
99. Кулюткин Ю.Н. Личностные факторы развития познавательной активности учащихся в процессе обучения // Вопр. психологии. - 1984. - №5. - С. 41-44.
100. Куницина В.Н. К вопросу о самосознании подростка // Эксперимен-тальная и прикладная психология. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. - Вып. 2. - С. 62-69.
101. Левитов Н.Д. Психологическое состояние тревоги, беспокойства // Вопр. психологии. - 1971. - №1. - С. 142-151.
102. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. К.: Выща шк., 1989. 375 с.
103. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М.: Знание, 1976. - 64 с.
104. Липкина А.И., Рыбак А.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. - М.: Просвещение, 1968. - 142 с.
105.