ПСИХОЛОГІЯ ВІЗУАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ

Краткое описание

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К.Д. УШИНСКОГО

На правах рукопису

СИМОНЕНКО СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 152+155.5+153.1+152.26+155.4

ПСИХОЛОГІЯ ВІЗУАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук
спеціальність 19.00.01 загальна психологія, історія психології

Науковий консультант:
дійсний член АПН України, доктор
психологічних наук, професор
ЧЕБИКІН ОЛЕКСІЙ ЯКОВИЧ

Одесса 2005

ЗМІСТ

ВСТУП. 4-13
ЧАСТИНА 1. Теорія і методологія феномену візуального мислення
в психологічній науці.... 14-94
РОЗДІЛ 1. Історичний аналіз та умови виникнення проблеми візуального
мислення в психології... 14-30
РОЗДІЛ 2. Узагальнення основних тенденцій вивчення механізмів візуалізації
в психологічній науці... .31-94
2.1. Теоретичний аналіз сучасних досліджень механізмів
візуалізації в зарубіжній психології.....31-60
2.2. Основні напрямки дослідження наочних образів у вітчизняній
психології та їх аналіз60-94
Висновки до першої частини...95-100
ЧАСТИНА 2. Стратегіально - семантичний підхід до дослідження візуально-
мисленнєвої діяльності.101-377
РОЗДІЛ 3. Обгрунтування семантичної детермінації візуально-мисленнєвого
образу.101-199
3.1. Основні принципи і підходи до побудови моделі візуально-
мисленнєвої діяльності.....101-111
3.2.Теоретико-емпірична модель візуально-мисленнєвої діяльності...111-121
3.3.Образ-концепт як форма візуально-мисленнєвої діяльності...122-159
3.4. Знаково-символічна природа візуально-мисленнєвих образів.. 159-180
3.5. Антропогенез становлення знаково-символічної функції
візуально-мисленнєвої діяльності...180-200
РОЗДІЛ 4. Візуально-мисленнєві стратегії як механізми візуально-
мисленнєвої діяльності...201-265
4.1. Метарівень візуально-мисленнєвої стратегії та його
детермінанти..212-233
4.2. Макрорівень візуально-мисленнєвої стратегії і характеристика
його основних компонентів.... 234-265
4.2.1. Змістовий компонент структури макрорівня візуально-
мисленнєвої стратегії...234-260
4.2.2. Операціональні компоненти структури макрорівня та мікрорівня
візуально-мисленнєвої стратегії..260-265
РОЗДІЛ 5. Онтогенетичний розвиток механізмів візуально-мисленнєвої
діяльності...266-346
5.1. Механізми наочності на етапі розвитку наочно-дієвого
мислення....269-273
5.2. Механізми наочності на етапі розвитку наочно-образного
мислення....273-307
5.3. Візуальне мислення як найвищий рівень розвитку механізмів
наочно-мисленнєвої діяльності..307-346
РОЗДІЛ 6. Візуально-мисленнєві стратегії в образотворчій діяльності.347-376
6.1. Візуально-мисленнєві стратегії у творчості видатних художників...347-365
6.2. Суб`єктивна семантика візуально-мисленнєвих стратегій
створення художнього образу.365-377
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОЇ ЧАСТИНИ...378-384
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.385-390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....391-433
ДОДАТКИ....434-462

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається інтеграція різних галузей соціальної комунікації (вербальних і невербальних), що сприяє розвитку нових міждисциплінарних наукових напрямків, таких, як «іконіка», «інфографія», «іконологія», тощо. Основним завданням цих галузей знання є створення певних моделей подання інформації, які одночасно можуть бути звернені і до «правої», і до «лівої» півкуль мозку людини. Відбиття цього ми знаходимо у розвитку високих інформаційних технологій, які сьогодні справедливо називають комп`ютерною революцією. Зазначені інформаційні системи як у сфері виробництва, так і у сфері науки та освіти засновані на візуальному кодуванні інформації. Необхідність їх впровадження робить пізнання візуального мислення одним із важливих напрямків сучасної психологічної науки.
Візуальне мислення займає важливе місце в інтелектуальному і творчому розвитку особистості і є найменш дослідженим з усіх пізнавальних процесів як у вітчизняній, так і в зарубіжній психологічній науці. Перспективним у цьому сенсі є вивчення механізмів становлення візуально-мисленнєвого образу (образу-концепту) як форми візуального мислення, а також пошук і розробка дієвих засобів розвитку останнього.
Узагальнення вітчизняної та зарубіжної психологічної літератури показало, що існує шерег досліджень, в яких розроблялися ті чи інші аспекти означеної проблеми. Так, вперше проблема візуального мислення була поставлена у зарубіжній психологічній науці, в гештальтпсихології (Р.Арнхейм, М.Вертгеймер); вивчення візуального мислення здійснювалось з позицій екологічного підходу (Дж.Гібсон); експериментальної (Р.Грегорі); когнітивної психології (Дж.Андерсон, Д.Мецлер, Р.Шепард, С.Чіпман, У.Чейз, Х.Саймон, В.Адельсон, А.Пайвіо, С.Косслін, М.Фарах, К.Хаймонд, А.Джонсен, С.Рід та інші).
Вітчизняні дослідження візуального мислення проводилися: у межах концептуальних основ діяльнісного підходу: в інженерній психології (Н.Ю.Вергілес, В.М.Ґордон, Д.Н.Завалішина, В.П.Зінченко, В.М.Муніпов, Ю.К.Стрєлков); як функціональної системи та її операціональних механізмів (Б.І.Беспалов, В.Д.Глезер, О.Д.Логвиненко); візуального моделювання геометричних завдань (І.М.Арієвич, В.В.Пєтухов); творчих стратегій суб`єкта конструкторської діяльності (В.О.Моляко); на рівні просторового мислення (І.Я.Каплунович, І.С.Якиманська).
Узагальнення цих та інших даних засвідчило, що найбільш поширеним у вітчизняній психологічній науці є розуміння візуального мислення як специфічного виду мисленнєвої діяльності, змістом якої є оперування та маніпулювання зоровими (візуальними) образами, а результатом створення нових образів, що несуть змістове навантаження й роблять значення видимим.
Зв`язок з науковими планами, програмами, темами.
Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно з науково-дослідною роботою, що входить до тематичного плану Південного наукового Центру АПН України (м.Одеса) «Психолого-педагогічне забезпечення розвитку та діяльності особистості» (№ 0194006237).
Проблема дисертаційного дослідження. Незважаючи на шерег існуючих досліджень візуального мислення в зарубіжній та вітчизняній психології, пізнання означеної проблеми суттєво ускладнюється недостатньою розробкою концептуальних підходів, які давали б можливість конструктивно дослідити механізми та специфіку зазначеного виду мислення.
Головна причина такого стану полягає, по-перше, у невизначеності чітких теоретико-методологічних засад цього явища; по-друге, у неоднозначності підходів до трактування поняття візуальне мислення”; потретє, у складності експериментального дослідження механізмів візуального мислення через їх інтегрованість та підміну іншими пізнавальними процесами; по-четверте, у відсутності валідних і надійних методів їх дослідження.
Виходячи з наведеного, була визначена мета дослідження: розробити стратегіально-семантичний підхід до пізнання візуально-мисленнєвої діяльності, на терені якого побудувати її структурно-функціональну модель, а також на теоретико-емпіричному рівні дослідити механізми становлення візуально-мисленнєвого образу.
Об`єкт дослідження: візуальне мислення як форма наочно-мисленнєвої діяльності суб`єкта.
Предмет дослідження: механізми і закономірності візуально-мисленнєвої діяльності та створення образу-концепту.
Основні положення дослідження, що виносяться на захист:
1. візуальне мислення є найвищою формою розвитку наочного відображення, вищою пізнавальною діяльністю, що розвивається та має індивідуальні особливості перебігу;
2. детермінантами розвитку візуального мислення є загальна суспільна картина світу та індивідуальний образ світу суб`єкта діяльності. Ці чинники впливають на розвиток його операціональних механізмів, через дії по створенню та розширенню меж індивідуального образу світу, а також його змістових механізмів, через суб`єктивну семантику створюваних візуально-мисленнєвих образів;
3. когнітивним продуктом візуально-мисленнєвої діяльності є образ-концепт, який має свою специфіку, властивості та функції, що відрізняє його від інших наочних образів;
4. становлення візуального мислення має культурно-історичну природу, що виявляється в знаково-символічній функції візуально-мисленнєвого образу;
5. у онтогенезі та антропогенезі візуальне мислення має свої закономірності становлення і є найвищою формою наочно-мисленнєвої діяльності;
6. існує взаємозв`язок між рівнями розвитку вербально-логічного та візуального мислення;
7. механізмами візуально-мисленнєвої діяльності є візуально-мисленнєві стратегії, які визначають індивідуальні особливості її перебігу при створенні образу-концепту;
8. візуально-мисленнєві стратегії створення образу-концепту є підґрунтям творчої діяльності суб`єкта.
Основні завдання дослідження:
1. Узагальнити теоретико-методологічні засади вивчення візуального мислення у зарубіжній та вітчизняній психологічній науці.
2. Розробити концептуальний підхід до вивчення візуально-мисленнєвої діяльності.
3. Побудувати концептуальну модель візуально-мисленнєвої діяльності на основі розкриття її структури, механізмів, функцій, форм прояву, емпіричних характеристик.
4. Виділити і описати специфічні характеристики образу-концепту як форми візуально-мисленнєвої діяльності.
5. Розкрити знаково-символічну природу візуального мислення та закономірності його становлення в антропогенезі.
6. Теоретично і експериментально дослідити закономірності розвитку механізмів візуального мислення в онтогенезі та його взаємозв`язки з вербальними формами мислення.
7. Створити модель візуально-мисленнєвих стратегій як механізмів візуально-мисленнєвої діяльності, дати порівняний аналіз їх структури, емпірично дослідити змістові і операціональні компоненти.
8. Дослідити процес створення образу-концепту в творчій діяльності на підґрунті апробації стратегіально-семантичного підходу до вивчення візуального мислення.
Теоретико-методологічні засади дослідження: при розробці означеної проблеми ми ґрунтувалися на доробку гештальтпсихології та когнітивної психології, операціональній концепції інтелекту (Ж.Піаже), а також, основних положеннях культурно-історичної теорії розвитку вищих пізнавальних функцій (Л.С.Виготський); основних принципах системного та діяльнісного підходів, розроблених у вітчизняній психологічній науці (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.Ф.Ломов); єдиній теорії психічних процесів (Л.М.Веккер); концепції Образу світу (О.М.Леонтьєв); розробках з проблеми візуально-мисленнєвої діяльності (В.П.Зінченко); стратегіальному підході до дослідження творчої діяльності (В.О.Моляко); теорії емоційної регуляції пізнавальної діяльності (О.Я.Чебикін); континуально-ієрархічній концепції особистості (О.П.Саннікова); генетичній психології (С.Д.Максименко); наукових розробках у галузі психосемантики (В.Ф.Петренко, О.Г.Шмельов, О.Ю.Артем‘єва).
Методи дослідження. Зміст дослідження та його спрямованість зумовили використання комплексу теоретичних та емпіричних методів у їх взаємозв`язку:
- теоретичні: теоретико-методологічний аналіз, історико-генетичний, систематизація, узагальнення, проектування;
- емпіричні: спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, тестування, такі конкретні методики, як: - тест Равена, тест Фідлера (піктограми), тест Р.Торренса, методика трансформації візуального образу (ТВО) (С.М.Симоненко), методика колірного семантичного диференціалу (КСД) (С.М.Симоненко, Т.А.Вовнянко), метод психологічної реконструкції, біографічний метод;
- методи математичної статистики: кореляційний і факторний аналіз, визначення достовірності відмінностей (за критерієм Стьюдента);
- інтерпретаційні методи: структурно-функціональний та генетичний.
У дослідженні, на основних його етапах, брали участь 750 досліджуваних (учні загальноосвітніх шкіл та художньо-освітніх закладів, студенти художньо-графічних та інших факультетів, професійні художники; емпіричне дослідження проводилося на протязі 19942004 років, було проаналізовано понад 5000 малюнків та творчих робіт.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній:
Вперше:
Розроблено новий стратегіально-семантичний підхід до пізнання візуально-мисленнєвої діяльності. Основні положення цього підходу полягають у тому, що провідними чинниками розвитку візуального мислення є загальна «картина світу» властива певному суспільству, та індивідуальний «образ світу» суб`єкта, який формується в процесі розпредмечування ним цієї «картини світу» та опредмечування навколишнього світу. Ці чинники визначають візуально-мисленнєві стратегії, які є індивідуальними механізмами становлення образу-концепту.
Створено структурно-функціональну модель візуального мислення, в якій системотвірними компонентами є візуально-мисленнєві стратегії як механізми творення образу-концепту та наочність як його властивість.
Побудовано модель візуально-мисленнєвих стратегій, як складних інтегральних утворень, що мають ієрархічно організовану структуру, котра включає в себе мета-, макро-, і мікрорівні.
З`ясовано, що розвиток візуально-мисленнєвої стратегії у процесі антропо- і онтогенезу відбувається у такій послідовності: мікрорівень макрорівень - метарівень, а на рівні її сформованості навпаки, регуляція відбувається у зворотньому напрямку.
Розкрито специфіку образу-концепту, яка полягає у тому, що він є пізнавальним конструктом, організація якого є результатом інтеграції двох різноякісних форм відтворення інформації: візуальної і вербальної через візуальну. Предметне значення, особистісний смисл, чуттєва тканина свідомості і співвідношення, котрі встановлюються між ними, є структурною основою для створення різних за своїм змістом і семантичним значенням образів-концептів.
Досліджено знаково-символічну природу та особливості становлення візуального мислення в антропогенезі й онтогенезі. Візуальні образи, символи, знаки є продуктами культурно-історичного розвитку візуально-мисленнєвої діяльності і становлять різні форми її візуалізації.
Доведено, що візуальне мислення нерозривно пов`язане з розвитком абстрактно-понятійного рівня вербальних форм мислення.
З`ясовано, що вплив образу світу суб`єкта діяльності на механізми створення візуально-мисленнєвого образу, має вирішальне значення для становлення його змістових (через їх семантику) та операціональних механізмів.
Виявлено, що візуально-мисленнєві стратегії створення образу-концепту є підґрунтям для творчої діяльності
Поглиблено уявлення про візуальне мислення як продуктивну діяльність та її механізми.
Отримали подальший розвиток:
теоретичні та методологічні підходи до дослідження феномену візуального мислення у психологічній науці;
уявлення про візуальне мислення як вищу форму наочних видів мислення, етапами становлення якого є наочно-дієве, наочно-образне мислення;
Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні методологічних засад вивчення візуально-мисленнєвої діяльності; розробці стратегіально-семантичного підходу до пізнання цієї діяльності; побудові її концептуальної моделі; розкритті антропологічного й онтогенетичного аспектів становлення візуального мислення, його знаково-символічної природи; створенні моделі візуально-мисленнєвих стратегій як механізмів візуально-мисленнєвої діяльності; з`ясуванні впливу образу світу суб`єкта на їх становлення; розкритті взаємозв`язку з іншими мисленнєвими процесами. Результати, одержані в дисертаційному дослідженні, є засадовими для подальшої розробки означеної наукової проблеми.
Обґрунтування і достовірність наукових положень та висновків забезпечувались: використанням методології системного та діяльнісного підходів; комплексним застосуванням методів дослідження; застосуванням сучасного апарату математичної статистики; різних видів статистичного аналізу емпіричних даних; використанням взаємодоповнювальних валідних та надійних методик; взаємозіставленням теоретичних і практичних результатів.
Практична значущість дослідження: розробка стратегіально-семантичного підходу дає можливість моделювання процесу візуального мислення. Це є підґрунтям для дослідження візуально-мисленнєвої діяльності та її механізмів. На основі створеного концептуального підходу до вивчення візуально-мисленнєвої діяльності є можливим створення діагностичного інструментарію та проведення діагностики розвитку візуального мислення, здібностей до творчої візуалізації. Дослідження візуально-мисленнєвих стратегій у різних галузях творчої діяльності є підґрунтям створення тренінгів з розвитку візуального мислення. На основі результатів дослідження було створено навчальні курси «Основи продуктивної візуалізації», «Продуктивна візуалізація в рекламі», одержані результати впроваджені в курс лекцій з «Загальної психології», «Вікової психології», «Основи творчості» для студентів, магістрантів та аспірантів психологічних, філологічних, художніх та технічних факультетів вищих навчальних закладів.
Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в науково-педагогічну діяльність Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського (м.Одеса); Уманського державного педагогічного університету ім. П.Г. Тичини; Одеського політехнічного університету; Мелітопольського державного педагогічного університету; Рівненського державного гуманітарного університету при підготовці аспірантів та магістрантів, а також при підготовці лекційних курсів з «Загальної психології», «Вікової психології», спецкурсів «Основи творчості», «Основи продуктивної візуалізації», «Продуктивна візуалізація в рекламі» для студентів психологічних, художньо-графічних, філологічних, технічних факультетів.
Апробація роботи. Результати дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях та конгресах: «Я.А.Коменський і педагогічна сучасність» (Одеса, 1992.); «Глобальні перспективи та національні розв’язання проблем спеціального навчання» (Відень, 1993); «Талановита особистість: сім’я, школа, держава» (Київ, 1994); «Актуальні проблеми розвитку творчих здібностей дітей» (Київ, 1994); Матеріали Міжнародного конгресу «Социальные аспекты психического здоровья детей и подростков» (Одеса, 1994); «Визуальное мышление и творчество: проблемы и перспективы исследования» (Одеса, 1996); Міжнародних Костюківських читаннях (Київ, 1993); ІV Костюківських читаннях «Українська психологія: Сучасний потенціал» (Київ, 1996); П’ятих Костюківських читаннях «Психологія на перетині тисячоліть» (Київ, 1998); «Стрессы в повседневной жизни детей» (Одеса, 2002); IV Міжнародні читання «Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика» (Харків, 2002); Міжнародній науковій конференції «Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології» (Київ, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції «Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога» (Київ, 2002); конференції присвяченій пам`яті професора І.Г.Білявського (Одеса, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого - погляд у майбутнє» (Одеса, 2004); Всеукраїнській науково-методичній конференції «Психологічна освіта в системі вищої школи» (Одеса, 1997); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2004); доповідались на методологічних семінарах Південного науково-практичного центру АПН України; засіданнях кафедр: теорії та методики практичної психології, кафедри педагогічної і вікової психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса, 1994-2005 р.)
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 3 монографіях (2 у співавторстві), 25 статтях у наукових фахових виданнях та збірниках наукових праць; 9 тезах та матеріалах наукових конференцій (всього 37 публікацій загальним обсягом 47 д.а.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, дві частини, які складаються з 6 розділів, висновки, список використаної літератури та додатки. Основний текст дисертації викладено на 390 сторінках друкованого тексту, містить 2 рисунків та 4 таблиці. Список використаної літератури налічує 580 джерел, у тому числі 38 іноземною мовою.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. На основі узагальнення теоретико-методологічних засад було дано визначення візуального мислення, яке відповідає нашому концептуальному баченню означеної проблеми. Воно полягає в тому, що: а) візуальне мислення є найвищим рівнем розвитку наочних видів мисленнєвої діяльності; б) її продуктивним видом, що має складну інтегральну структуру та відображає зв`язки й відношення об`єктивної реальності за допомогою різних форм візуального кодування на метавербальному рівні; в)змістом цього рівня наочно-мисленнєвої діяльності є трансформація різних проблемних ситуацій у структури нових знань, створення образів-концептів. Іх матеріальними носіями можуть бути моделі, графіки, схеми, карти, а також різні артономічні форми (малюнки, картини, скульптура, архітектура, тощо), що є результатом візуального метамоделювання на різних рівнях відображення реальності: від конкретних речей до вищих рівнів абстрагування дійсності.
2. Розроблено стратегіально-семантичний підхід, основні положення якого полягають у тому, що провідними чинниками розвитку візуального мислення є загальна картина світу” як інтегруюча частина ментальності, властива певному суспільству, та індивідуальний образ світу” суб`єкта, який формується в процесі розпредмечування ним цієї картини світу” та опредмечування навколишнього світу. Ці чинники визначають візуально-мисленнєві стратегіі, які є індивідуальними механізмами становлення образу-концепту.
Візуально-мисленнєва стратегія розглядається нами як система індивідуально та особистісно усталених тенденцій до використання способів і прийомів трансформації та суб'єктивно-семантичної інтерпретації образу-концепту, що може реалізовуватися як на усвідомлюваному, так і на неусвідомлюваному рівні, яка є індивідуально-особистісно та діяльнісно обумовленою, функціонально усталеною і реалізується в процесі перебігу процесу візуального мислення при розв`язанні тих чи інших творчих задач.
3.Побудовано концептуальну модель візуально-мисленнєвої діяльності, розкрито структуру, механізми та функції означеної діяльності. Пусковим механізмом початку розгортання візуально-мисленнєвого процесу є проблемна ситуація, яка за змістом є певним дисбалансом між гіпотезою (словесно вираженою) і недостатністю вербальних засобів та відсутністю готових наочних форм для її вирішення. Така проблемна ситуація опосередковується потребнісно-мотиваційною та емоційно-вольовою сферою діяльності суб`єкта. Реалізація візуально-мисленнєвого процесу здійснюється за допомогою відповідних стратегій, які виступають його механізмами і мають певну структуру.
Основною формою візуально-мисленнєвої діяльності є візуально-мисленнєвий образ, який є цілісним системним утворенням, що має складну ієрархічну функціональну структуру, елементи якої знаходяться у певних взаємозв'язках і відношеннях між собою. Системотвірними чинниками при цьому виступають операціональні механізми, які роблять наочним контекст у всіх його функціональних і структурних взаємозв'язках, тобто візуалізують сутність об'єкта.
Основними емпіричними характеристиками візуально-мисленнєвого образу є: наочність як системоутворююча властивість візуально-мисленнєвого образу; базові властивості: активність, предметність, симультанність, цілісність, просторово-часова структура, інтенсивність; специфічні властивості: концептуальність, амодальність, креативність, абстрактність, узагальненість. Основними функціями образу-концепту є: відображувально-пізнавальна; прогностична; регулятивна; креативна; знаково-символічна.
4. Специфіка образу-концепту полягає в тому, що він є пізнавальним конструктом, організація якого є результатом інтеграції двох різноякісних форм відтворення інформації: візуальної і вербальної через візуальну. Саме таке проміжне положення між формами чуттєвого і раціонального пізнання дає підстави називати його образом-концептом (наочним концептом”). Пізнання образу-концепту передбачає урахування єдності складових людської свідомості. Предметне значення, особистісний смисл, чуттєва тканина свідомості і співвідношення, котрі встановлюються між ними, можуть бути структурною основою для створення різних за своїм змістом і семантичним значенням образів-концептів. В наочності візуального образу активно і закономірно відображаються значеннєві, смислові ставлення суб'єкта до певної ситуації (певного об`єкту), його індивідуальне бачення.
5. Культурно-історична природа візуального мислення проявляється в знаково-символічній функції його образу. Якісною відмінністю візуального образу, що приймає на себе функцію знаку, є факт органічної присутності означуваного в означенні. Візуально-мисленнєві образи в антропогенезі і онтогенезі розвиваються в процесі становлення символічної, знакової діяльності, виконують різні функції, несуть інформацію як образи, символи, знаки. Візуальний образ”, візуальний символ”, візуальний знак” є продуктами культурно-історичного розвитку візуально-мисленнєвої діяльності і становлять різні форми її візуалізації.
Одним із основних чинників, що сприяє розвитку візуального мислення, є загальна картина світу, притаманна тому чи іншому суспільству, що визначає стратегії його пізнання і творення індивідуальних образів світу її представників. Наочність є однією із основних характеристик картини світу і нерозривно пов`язана з предметним характером людської діяльності. Залежно від історичної епохи, де створюється картина світу, форми наочності будуть змінюватися.
Візуальне мислення та його образи здатні відтворити всі ті універсальні категорії, концептуально-чуттєві поняття, які виступають характеристиками творення картини світу людства. На основі узагальнення здобутків з антропології, мистецтвознавства, психології, психолінгвістики та власних досліджень доведено, що просторово-часові межі картини світу розширюються з розвитком візуального мислення людини і, водночас, можливості концептуального бачення” людини можуть обмежуватися існуючим у її свідомості образом світу. Зі зміною картини світу змінюються не тільки змістові, але й операціональні компоненти візуального мислення.
6. Встановлено, що візуальне мислення як вища пізнавальна діяльність в антропо- і онтогенезі має свої витоки, етапи розвитку. Наочні і вербальні форми мислення не витікають одна із одної, а розвиваються паралельно, взаємодіючи і взаємозбагачуючись. Їх взаємодія виявляється в тому, що перехід конкретних понять на рівень вербальних абстракцій, узагальненості, гіпотетичності сприяє розвитку абстрактності, концептуальності в наочно-умоглядних операціях. Найвищого рівня (наочно-концептуального, або візуально-мисленнєвого) наочне мислення набуває у підлітковому віці. Відображення і узагальнення зв’язків і відношень у візуальній і вербальній формах мислення відбувається не на різних рівнях, а в різних формах: у наочних образах-концептах і поняттях відповідно.
7. Виходячи із загальної концептуальної моделі візуально-мисленнєвої діяльності, була створена модель її механізмів, в якості яких є візуально-мисленнєві стратегії. Їх ми розглядаємо як складні інтегральні утворення, що мають ієрархічно організовану структуру, котра включає в себе мета-, макро-, і мікрорівні. За допомогою візуально-мисленнєвої стратегії визначається сам вибір ”бачення” проблеми суб`єктом діяльності (регулятивно-особистісний компонент), пріоритет тих чи інших способів її розв`язання (операціональний компонент) та семантичної інтерпретації створюваного образу-концепту (змістовий компонент).
Метарівень є найвищим рівнем у структурі візуально-мисленнєвої стратегії і розглядається як когнітивно-особистісна модель бачення проблеми”, як глобальна пізнавальна гіпотеза, що вибудовується в процесі індивідуального пізнання, бачення” джерела стимуляції відповідно до образу світу суб'єкта діяльності. Мотивація до візуалізації тієї або іншої проблеми закладена в активній діяльнісній природі образу світу, а також мотиваційно-смислових структурах особистості суб'єкта діяльності. Метарівень візуально-мисленнєвої стратегії, здійснює регулятивний вплив на макрорівень візуально-мисленєвої стратегії через мотивацію рішення тих або інших творчих задач, естетичні переваги”, особистісні візуальні установки”, загальне бачення” тієї або іншої проблеми, системи значень і особистісних смислів суб'єкта діяльності, реалізованих через семантичне наповнення тієї або іншої задачі, що вирішується. На неусвідомлюваному рівні це реалізується через інтуїцію, інсайт”, здогад, бачення задуму”.
Макрорівень візуально-мисленнєвої стратегії ми розглядаємо як концептуально-емпіричний рівень реалізації задуму, створення конкретного візуального образу. Структуру макрорівня візуально-мисленнєвої стратегії становлять: змістові та операціональні компоненти, семантика яких визначається «картиною світу» суб¢єкту діяльності:
а) змістовими компонентами макрорівня є колір і форма, що несуть смислове навантаження, яке відображає в знятому вигляді всі рівні семантичних значень, властиві індивідуальному образу світу суб'єкта діяльності, і визначають індивідуальні семантичні відмінності в змістових механізмах створення візуально-мисленнєвих образів. Виявлено на рівні змістових компонентів усталені тенденції семантичної інтерпретації візуально-мисленнєвого образу, які було визначено як колористичну, формо-графічну та синтетичну стратегії створення візуального образу;
б) операціональними компонентами макрорівня є мисленнєві дії, спрямовані на трансформацію змістових компонентів з метою побудови візуально-мисленнєвого образу. Існують індивідуальні тенденції до домінування тих чи інших системотвірних породжуючих” підструктур у структурі операціональних механізмів творення візуально-мисленнєвого образу. Виявлено на рівні операціональних механізмів візуальномисленнєвої діяльності стратегію стилізації та стратегію конструктів. Структурно-функціональний аналіз засвідчив, що стратегія конструктів базується на послідовності таких мисленнєвих операцій, як аналіз диференціювання абстрагування - синтез. Стратегія стилізації базується на наступній послідовності операцій: синтез- узагальнення абстрагування - аналіз.
Мікрорівень візуально-мисленнєвої стратегії включає усвідомлювані та неусвідомлювано-інтуїтивні вікарно-перцептивні дії, уявленнєво-просторові трансформації (на рівні просторової комбінаторики), перцептивні еталони.
Розвиток візуально-мисленнєвої стратегії у процесі антропо- і онтогенезу візуально-мисленнєвої діяльності відбувається у такій послідовності: мікрорівень макрорівень метарівень. На рівні її сформованості навпаки, регуляція відбувається у зворотному напрямку.
Означені рівні візуально-мисленнєвих стратегій є системними утвореннями, які структурно та функціонально взаємопов`язані між собою. Сформованість візуально-мисленнєвих стратегій свідчить про відносну завершеність, або високий рівень розвитку операціональних та змістових компонентів візуально-мисленнєвого процесу.
8. Представлений стратегіально-семантичний підхід до дослідження візуально-мисленнєвої діяльності та розроблена на його основі модель візуально-мисленнєвих стратегій дає нам можливість поглибити наше уявлення про візуальне мислення як продуктивну діяльність та її механізми, що є підґрунтям індивідуальної неповторності та креативності при розв`язанні творчих задач. Візуально-мисленнєві стратегії митців є похідною” їх образу світу, який сформувався в ході становлення суб'єктивного досвіду й індивідуальної діяльності. Візуально-мисленнєві стратегії створення образу-концепту є підґрунтям для творчої діяльності, і, зокрема, основою творчих стратегій в образотворчому мистецтві.
Перспективи подальшого дослідження проблеми візуального мислення пов`язані з дослідженням його механізмів, вивченням взаємозв`язку з процесами творчості у різних галузях людської діяльності, створенням і обґрунтуванням методів діагностики механізмів візуального мислення та особливостей його розвитку. Перспективним є розгляд операціональних та змістових компонентів макрорівня візуально-мисленнєвих стратегій, таких, як формо-графічна” і синтетична” стратегії та їх семантичного підґрунтя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. //
Методологические проблемы психологии / Отв.ред. В.А.Лекторский - М.:
Наука, 1973.-288с.
2. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Филолофско-
психологическая концепция С.Л.Рубинштейна: к 100 -летию со дня рождения
/Отв. Ред. Е.А.Будилова - М.: Наука,1989.- 243 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991.-225 с.
4. Абрамян Л.А. Гносеологические проблемы теории знаков.- Ереван, 1965.- 255 с.
5. Авангард, остановленный на бегу. Альбом / Авторы-составители С.М. Турутина,
А.Б. Лошеньков, С.П. Дьяченко Л.: Аврора,1989. 283 с.
6. Аверинцев С.С.Символ / Краткая литературная энциклопедия. М., 1971. С.826-
831.
7. Аверинцев С.С. Слово и книга //Декоративное искусство.- 1977.- №3.- С.40-43.
8. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира: Пролегомены к
психологической теории смысла. - М.: БАХРАХ, 2000. - 335 с.
9. Аксенова Ю.А. Символы мироустройства в сознании детей: Дис. канд. психол.
наук. - М.,1997. 185 с.
10. Алехин А.Д. О языке изобразительного искусства. М.: Знание, 1973. 48 с.
11. Алексеев Н.Г., Юдин Э.Г. Проблема системности исследования в психологии
//Вопросы психологии.-1977.- № 3.- С.56-60.
12. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд-во АПН
РСФСР, 1960. 486 с.
13. Ананьев Б.Г. Индивидуальное развитие ребенка и константности
восприятия. М.: Просвещение, 1968. 230 с.
14. Ананьев Б.Г.О проблемах современного человекознания. М.,1977.-382 с.
15. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. М.:
Педагогика, 1982. Кн. 1. 318 с.
16. Андерсон Дж. Когнитивная психология. 5-е изд. СПб.:Питер,2002.- 496 с.
17. Андреев Л.Г. Импрессионизм. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 250 с.
18. Антонова Г.П. О соотношении индивидуальных различий в
мыслительной деятельности школьников и особенностей их высшей нервной деятельности //Вопросы психологии. 1966. №1. С. 49-61.
19. Анохин П.К. Теория отражения и современная наука о мозге. - М.: Знание. 1970.
46 с.
20. Антропоморфные изображения. Первобытное искусство.- Новосибирск:
Наука,1987.-224 с.
21. Анцыферова Л.И. О закономерностях элементарной познавательной
деятельности. - М.: Знание, 1961. 172 с.
22. Ариевич И.М. Экспериментальное формирование некоторых способов
зрительного решения задач: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1976. 19 с.
23. Аристотель. О душе.- /В кн. Аристотель.Соч. в четырех томах.-т.1.-
М.:Мысль,1978.- С.369-450.
24. Арнхейм Р. Визуальное мышление // Зрительные образы:
феноменология и эксперимент. Душанбе: Тадж. гос. ун-т, 1971. Ч.1. С. 9-17.
25. Арнхейм Р. Визуальное мышление // Зрительные образы: феноменология и
эксперимент. Душанбе: Тадж. гос. ун-т, 1973 - Ч.1. С. 3-31.
26. Арнхейм Р. Визуальное мышление // Зрительные образы:
феноменология и эксперимент. Душанбе: Тадж. гос. ун-т, 1973. Ч.2. С. 8-98.
27. Арнхейм Р. Визуальное мышление // Зрительные образы:
феноменология и эксперимент. Душанбе: Тадж. гос. ун-т, 1973. Ч.3. С. 6-79.
28. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие: Пер. с англ. М.:
Прогресс, 1974. 392 с.
29. Арнхейм Р. В защиту визуального мышления / Новые очерки по
психологии искусства. М.: Прометей, 1994. С. 153-171.
30. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства: Пер. с нем. М.: Прометей,
1994. 352 с.
31. Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики. М.: Наука,
1980. 127 с.
32. Артемьева Е.Ю., Серкин В.П., Стрелков Ю.К. Описание структуры
субъективного опыта / Мышление. Общение. Опыт. Ярославль: ЯрГУ, 1983. С.99-108.
33. Артемьева Е. Ю.Основы психологии субъективной семантики /Под ред.
И.Б.Ханиной.М.: Наука; Смысл,1999.- 350 с.
34. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 150 с.
35. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во
Моск. ун-та., 1984. 104 с.
36. Асмолов А.Г., Насиновская Е.Е., Басина Е.З. Принципы исследования смысловых
образований личности // Развитие экономики в системе дизайна: Тезисы докладов Всесоюзной конференции. Боржоми, 1979. С.219-224.
37. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирования миров.
Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 312 с.
38. Афасижев М.Н. Западные концепции художественного творчества. М.: Высшая
школа, 1990. 174 с.
39. Базыма Б.А. Цвет и психика: Моногр. / Харьк. гос. акад. культуры. Х.: ХДАК,
2001. 172 с.
40. Барабанщиков В.А. Динамика зрительного восприятия. М.,1990 240 с.
41. Барчугов А.П. Противоречие и рациональность. Петрозаводск, 1992.
110 с.
42. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика./ Пер с франц.- М.: Прогресс,
1994.- 615 с.
43. Басин Е.Н. «Двуликий Янус» (о природе творческой личности). М.: Магистр,
1996. 171 с.
44. Бассин Ф.В. К развитию проблемы значения и смысла // Вопросы психологии.
1973. - № 6. С. 13-24.
45. Бассин Ф.Б. У пределов распознаваемого: к проблеме пред-речевой формы
мышления /Бессознательное. Тбилиси,1978.Т.3.с.187-196.
46. Басин Е.Н. Психология художественного творчества (Личностный подход) // Новое
в жизни, науке, технике. Сер. «Эстетика».- № 5. М.: Знание, 1985. 64 с.
47. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества.М.:Наука,1979.- 424 с.
48. Белянин В.П. Психологические аспекты художественного текста. М.: Изд. Моск.
ун-та, 1988. 158 с.
49. Берзницкас А.И. Экспериментальное исследование некоторых
характеристик интеллектуальных эмоций: Автореф. дис... канд. психол. наук. Л., 1980. 20 c.
50. Берулаева Г.А. Психологическая диагностика умственного развития учащихся.
М.: Педагогика-пресс, 1990. 86 с.
51. Берхин Н.Б. Общие проблемы психологии искусства. М.: Знание, 1981. 64 с.
52. Беспалов Б.И. Действие: психологические механизмы визуального мышления.
М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 320 с.
53. Бехтерев В.М. Первоначальная эволюция детского рисунка в
объективном изучении // Вестник психологии. 1910. С. 50-54.
54. Бине А. Измерение умственных способностей. - М.: Союз. 1999. 432 с.
55. Блауберг И.В., Юдин Э.Г.Становление и сущность системного подхода. М.,1973.-
270 с.
56. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и
личности. - К.: Вища школа. 1978. 142 с.
57. Блонский П.П. Избранные психологические произведения.-М.: Просвещение,
1964.- 547 с.
58. Блонский П.П. Развитие мышления школьников // Избранные педагогические и
психологические сочинения: В 2-х т. М., 1979.- Т.2. -С. 5-117.
59. Богомазов О. Основні завдання розвитку живопису в Україні //Культура і
життя,- Київ, 1990, №30.- С. 6-11.
60. Богомазов О. Живопис та елементи. К.,1996. 128 с.
61. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема
творчества. Ростов: Изд-во Рост. ун-та, 1983. 173 с.
62. Божович Л.И. Проблемы развития мотивационной сферы ребенка:
Изучение мотивации детей и подростков М.: Педагогика,1972. 351 с
63. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы
формирования личности. М.: Изд-во Международной педагогической академии, 1995. 200 с.
64. Бондаровская В.М., Горобец Т.К., Моляко В.А., Смульсон М.Л. Исследование
стратегий решения задач в зарубежной литературе // Вопросы психологии. 1972. №5. С. 174-184.
65. Бондаровская В.М., Смульсон М.Л. Некоторые особенности
становления стратегий решения задач //Вопросы психологии.-1973.-№5.- С.58-65.
66. Боно Э. Шесть шляп мышления. - М.: Союз, 1997. 256 с.
67. Ботвинников А.Д., Якиманская И.С. Особенности оперирования
учащимися различными видами графических изображений // Известия АПН СССР. 1968. №143. С. 18-27.
68. Ботвинников А.Д., Якиманская И.С. Обучение некоторым формам
пространственных преобразований на разном графическом материале // Новые исследования в педагогических науках. М.: Изд-во АПН СССР, 1970. №1. С. 38-44.
69. Ботвинников А.Д., Ломов Б.Ф. Научные основы формирования
графических знаний, умений и навыков школьников. М.: Наука, 1979. 256 с.
70. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестн. Моск. ун-та. Сер.14.
- Психология. 1981. № 2. С. 46-56.
71. Братусь Б.С. Общепсихологическая теория деятельности и проблема единиц
анализа личности / А.Н. Леонтьев и современная психология. М.: Изд-во Моск. ун-та,1983. С.212-219.
72. Брудный А.А.. Психологическая герменевтика: Учеб.пособие.-2-е, доп.и испр.
изд. - М.: Лабиринт, 1998. - 335 с..
73. Брунер Дж. Психология познания: за пределами непосредственного познания.
М.: Прогресс, 1977. 412 c.
74. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование: Логико-
психологический анализ. М.: Знание, 1979. 230 с.
75. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке //
Психологический журнал. - T.I 2. -- 1991. -№6. -С.301-511.
76. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение //
Субъект: мышление, учение, воображение. М.: Ин-т практической психологии; Воронеж: МодЭК, 1996. С. 31-102.
77. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по
психодиагностике. К.: Наукова думка, 1989. 199 с.
78. Вагнер Г. Канон и стиль в древнерусском искусстве. - М., 1987.- 285 с.
79. Валлон А. Психологическое развитие ребенка. - М.: Просвещение. 1967. 196 с.
80. Вартазарян С.Р. От знака к образу.- Ереван,1973.- 199 с.
81. Васадзе А.Г. Проблема художественного чувства: Вопросы художественного
творчества. Тбилиси, Мецниереба, 1978. 174 с.
82. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических
ситуаций. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
83. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопросы психологии. 1993. № 5. С.5-19.
84. Веккер Л.М. Психические процессы: В 2 т. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. Т.
2. 325 с.
85. Веккер Л.М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. М.:
Смысл, 1998. 685 с.
86. Велихов Е.П., Зинченко В.П., Лекторский В.А. Сознание: опыт
междисциплинарного исследования // Вопросы философии. 1988. № 11. С.3-30.
87. Величковский Б.М. Функциональная организация познавательных процессов.
Дисс. на соиск. уч. степ. доктора психол. наук. М.: МГУ,1987. 336 с.
88. Величковский Б.М. Образ мира как гетерархия систем отсчета / А.Н.Леонтьев и
современная психология.- М, 1983- С.155-164.
89. Величковский Б.М., Капица М.С. Психологические проблемы изучения
интеллекта.// Интеллектуальные процессы и их моделирование /Под ред Е.П. Велихова.М.: Наука, С.120-141.
90. Величковский Б.М., Блинникова И.В., Лапин Е.А. Представление реального и
воображаемого пространства // Вопросы психологии. 1986. № 3. С. 103-112.
91. Вельфлин Г. Основные понятия истории искусств. Проблема эволюции стиля в
новом искусстве. СПб.: Мифрин, 1994. 398 с.
92. Венгер Л.А.Воспитание и обучение (Дошкольный возраст) М.,1969.- 365 с.
93. Вертгеймер М. Продуктивное мышление./Общая ред.С.Ф.Горбова, В.П. Зинченко.-
М.: Мир,1987.-335с.
94. Вилюнас В.К. Психологические механизмы биологической мотивации. М.: Изд-
во Моск. ун-та, 1986. 208 с.
95. Винер Н. Я- математик/ пер с англ..2-е изд..- М., Наука, 1967.-356 с.
96. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат.- М.,1958.- С.132-189.
97. Витгенштейн Л. О достоверности // Вопросы философии.- 1991.- № 2.- С.80-92.
98. Возрастные и индивидуальные особенности образного мышления учащихся /Под
ред. И.С.Якиманской; - М.:Педагогика,1989.-224 с.
99. Волков Н.Н. Цвет в живописи. М.: Искусство, 1965. 216 с.
100. Воробьев Г.Г. Психосемиотика цвета // Психосемиотика познавательной
деятельности и общения. Международный сборник научных трудов. М.: МГЗПИ, 1988. Вып. 2. С. 51-69.
101. Вундт В. Основы физиологической психологии. М., 1880. 560 с.