ПУБЛІЧНО-ПРАВОВА СКАРГА ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ОСОБИ ВІД НЕЗАКОННИХ ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СЕРЕДА ВАЛЕРІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 342.97: 35.077 (477)

ПУБЛІЧНО-ПРАВОВА СКАРГА
ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ОСОБИ ВІД НЕЗАКОННИХ ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ
ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
професор кафедри адміністративного права
та процесу Національної академії
внутрішніх справ доктор юридичних наук,
професор Кузьменко О.В.

ЛЬВІВ 2010
З М І С Т

ВСТУП……………………………………………………………………….…….3

Розділ 1 ПРИРОДА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОЇ СКАРГИ…………………...….11
1.1. Детермінація публічно-правової скарги в системі публічного управління……...…………………………………………………….11
1.2. Генезис розвитку публічно-правової скарги…………..…………...23
1.3. Класифікація публічно-правових скарг……………………….……36
1.4. Публічно-правова скарга в міжнародному правовому полі……….51
1.5. Місце інституту публічно-правової скарги в адміністративному праві…………………..………………………………………………66
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...76

Розділ 2 ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СКАРГ…………………………………………………………………...……….80
2.1. Зміст та структура публічно-правових скарг, які подаються до публічної адміністрації (посадовим особам)……...……………….80
2.2. Позовна заява як вид звернення особи до адміністративного суду………………………….………...…………………………….107
Висновки до розділу 2……………………………………………………….…123

Розділ 3 ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СКАРГ…….……………..……………………………………………………...127
3.1. Особливості процедури розгляду адміністративно-правової скарги……..…………………………………………………………127
3.2. Провадження з розгляду позовної заяви в адміністративному суді……….………………………………………………………….154
Висновки до розділу 3………………………………………………………….182

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….185

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………...….194

ВСТУП

На сучасному етапі становлення громадянського суспільства в Україні актуального значення набуває розвиток інституту звернень громадян, який нерозривно пов’язаний зі створенням необхідних умов реалізації й захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Інститут звернень громадян є основним каналом зв’язків між громадянином і державою. Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод особи.
Одним з видів звернень громадян є публічна скарга, яка є основним способом відновлення порушеного права особи. У такому розумінні це ефективний механізм виконання соціальних обов’язків публічної влади.
Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації й захисту прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на скарги громадян залежить ефективність і спроможність держави в цілому. Досвід показує, що громадяни України активно користуються своїм правом подання скарги на рішення, дії та бездіяльність публічних органів управління. Тільки у 2009 році до Секретаріату Президента України звернулося 1037289 осіб, з них 678937 зі скаргами, що на 17% більше, ніж у попередньому році.
Саме конституційне право особи на індивідуальну чи колективну скаргу має суттєве значення для публічного управління, завдяки таким зверненням виявляються найбільш суттєві недоліки в роботі публічної адміністрації. Скарга дає можливість захищати права та інтереси особи, які не тільки вочевидь порушені або ущемлені, але і ті, відносно яких виникають припущення про можливе порушення публічними суб’єктами покладених на них обов’язків, що також свідчить про значущість інтенсивнішого правового і доктринального розвитку адміністративної скарги.
Саме звідси витікає необхідність удосконалення інституту публічної скарги.
Треба відзначити, що сучасний стан правової регламентації публічної скарги потребує негайного реформування, так як діючі нормативні акти не відповідають вимогам сьогодення, виключають можливість запровадження європейських стандартів, якими регламентується можливість залучення населення до публічного управління. В той же час налагодження функціонування публічних органів управління, які розглядають та приймають рішення по скарзі, відбувається з певними труднощами і потребує поглибленого аналізу наявних проблем та визначення концептуальних напрямів реформування складових механізму вказаної діяльності.
Запроваджений інститут звернень осіб до адміністративних судів також вимагає удосконалення у зв’язку з тим, що сучасна процедура розгляду позовних заяв має значні прогалини в правовій регламентації, визначеності меж компетенції спеціалізованих судів, дієвості процедури виконання судових рішень.
За таких умов виникає потреба в дослідженні адміністративно-правової природи публічної скарги та особливостей її регулювання.
Необхідно відзначити, що питання публічної скарги знаходилося у полі зору вітчизняних науковців впродовж двох століть. Разом з тим проблематика публічної скарги має певну специфіку, оскільки деякі запроваджені й сталі аспекти втрачають свою актуальність та значимість зі зміною загальної політико-правової направленості держави. Тобто інститут публічної скарги залишається постійно актуальним явищем і предметом наукового осмислення.
Значний вплив на це дослідження мали теоретичні праці таких правників: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексеєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, В.М. Горшенева, О.М. Доброва, А.Р. Кирсанова, В.К. Колпакова, П.І. Кононова, О.В. Кузьменко, І.М. Лазарева, С.В. Лихачова, В.В. Михольської, Д.М. Овсянка, В.М. Сорокіна, М.М. Тищенка, які зумовили необхідність на новому рівні розглядати питання публічної скарги осіб на рішення, дії та бездіяльність публічної адміністрації.
Проте проблеми правової природи публічної скарги, її механізму розгляду публічною адміністрацією спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувалися фрагментарно, без відповідного комплексного підходу. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах здійснення в Україні адміністративної реформи.
Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання і практичної реалізації публічної скарги набуває особливого змісту й актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 38 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) та п. 1 Перспективного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на 2005–2010 рр. за пріоритетними напрямами наукових досліджень, схваленого Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ 26 серпня 2005 р., протокол № 1. Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ і пов’язана з науково-дослідною роботою «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853). Її проблематика стосується реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів і відповідає «Концепції реформування кримінальної юстиції України» затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 № 311/2008.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ 28.01.2010 (протокол № 6) та введена до планів науково-дослідних робіт. Вона розглянута координаційним бюро відділення державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07 («Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права» – 2009, стор. 87, № 450).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є, по-перше, розкриття змісту публічної скарги та її видів, по-друге, розробка рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання і практики розгляду публічних скарг.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– розглянути особливості публічно-правової скарги, запропонувати дефініцію та визначити ознаки;
– дослідити особливості становлення та розвитку публічно-правової скарги;
– виокремити критерії класифікації публічно-правових скарг;
– встановити особливості міжнародного досвіду щодо правового регулювання інституту публічної скарги;
– визначити місце інституту публічно-правової скарги в адміністративному праві;
– з’ясувати особливості позовної заяви, яка подається до адміністративного суду;
– розкрити особливості процедури з розгляду адміністративно-правової скарги;
– охарактеризувати провадження по розгляду позовної заяви в адміністративному суді;
– виробити конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення правового регулювання публічної скарги.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у результаті звернень особи до публічної адміністрації.
Предмет дослідження становить публічно-правова скарга як засіб захисту особи від незаконних дій або бездіяльності публічної адміністрації.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічно-правової скарги (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1), виокремлено види публічної скарги (підрозділ 1.1), здійснено аналіз діяльності публічної адміністрації щодо розгляду скарг осіб та прийняття за ними рішень (підрозділ 2.1). Для аналізу змісту адміністративної скарги та позовної заяви використано методи аналізу та синтезу (підрозділи 2.1, 2.2). Системно-структурний та структурно-функціональний методи застосовано для дослідження місця публічної скарги в системі адміністративного права (підрозділ 1.5), виокремлення ознак, притаманних публічній скарзі (підрозділ 1.1), виділення класифікаційних критеріїв публічної скарги (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання публічної скарги (підрозділ 1.4).
За допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методу здійснено аналіз нормативно-правового регулювання публічної скарги (підрозділ 2.1). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовано для дослідження суб’єктів оскарження рішень, дій та бездіяльності публічної адміністрації, які порушують права та законні інтереси осіб (підрозділи 2.1, 2.2), специфіки провадження за адміністративними скаргами осіб та провадження за позовними заявами, які подаються до адміністративних судів (підрозділи 3.1, 3.2). За допомогою статистичного методу й документального аналізу визначено недоліки правового регулювання публічної скарги (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Компаративний метод і документальний аналіз використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, яким урегульовано діяльність публічної адміністрації з розгляду публічних скарг (підрозділ 2.2). Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну базу публічних органів управління, на які покладено функції розгляду звернень громадян, наприклад, Секретаріату Президента України за 2009–2010 рр., Міністерства внутрішніх справ України за 2007–2010 рр., що стосується теми дисертаційного дослідження.
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з адміністративними скаргами осіб. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності публічних органів управління, на які покладено розгляд адміністративних скарг, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень природи публічно-правової скарги як засобу захисту осіб від незаконних дій або бездіяльності публічної адміністрації.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.
Наукова новизна дисертації характеризується тим, що в поданій роботі вперше:
– запропоновано дефініції понять «оскарження», «адміністративно-процедурне провадження», «предмет адміністративної скарги», «мотивація скарги», «зміст адміністративної скарги»;
– виокремлено ознаки публічної скарги та критерії її класифікації;
– встановлено періоди й етапи становлення та розвитку публічно-правової скарги;
– визначено місце публічної скарги в системі адміністративного права;
– виокремлено складові елементи адміністративної скарги: предмет, підстави, мотивацію, зміст, суб’єктний склад;
– сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про звернення громадян» тощо.
Удосконалено:
– дефініції понять «публічна скарга», «адміністративний позов»;
– структуру адміністративно-процедурного провадження за скаргою до вищих органів публічного управління;
– структуру провадження за позовною заявою, яку подано до адміністративного суду.
Набули подальшого розвитку:
– особливості позовної форми захисту права особи;
– твердження, що адміністративно-процедурне провадження за скаргами громадян належить до «заявної» групи проваджень, яку відокремлено в структурі інституту адміністративної процедури;
– пропозиція про запровадження електронної скарги за допомогою мережі Інтернет та електронної пошти;
– ідея про запровадження системи громадських інституцій, до компетенції яких входило б прийняття та розгляд скарг за галузевою спрямованістю.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції мають науково-теоретичне і практичне значення:
− у науково-дослідній роботі – положення і висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки інституту публічної скарги;
− у правотворчості – у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про звернення громадян» тощо;
− у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність публічних органів управління, на які покладено функції по розгляду звернень громадян з метою забезпечення максимальної ефективності її функціонування (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практику діяльності Головного управління МВС України у Львівській області від 21 вересня 2010 р.);
– у навчальному процесі – під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес» у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 30 вересня 2010 р. № 39) та Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 27 вересня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ упродовж 2008–2010 рр., оприлюднені під час проведення звітної наукової конференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 2008 р.), третьої звітної всеукраїнської наукової конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Львів, 2009 р.), другого всеукраїнського круглого столу «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (Івано-Франківськ, 2010 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з яких п’ять – у фахових наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України, та три – у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволили здійснити ряд загальних теоретичних висновків та обґрунтувати науково-практичні рекомендації щодо змісту та особливостей публічно-правової скарги як засобу захисту осіб від незаконних дій або бездіяльності публічної адміністрації.
1. Публічна скарга – це звернення суб’єкта адміністративно-правових відносин до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб (суддів), які уповноважені вирішувати адміністративно-правовий спір (в межах встановленої компетенції) з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин.
2. Поняття, призначення та юридична цінність публічної скарги в системі публічного управління розкриваються в наступних основних ознаках: право публічної скарги є конституційним невідчужуваним правом; публічна скарга є невід’ємним елементом правової демократичної держави; публічна скарга – спосіб усунення порушень, допущених в процесі здійснення публічного управління; публічна скарга може розглядатися з одного боку як форма звернення громадян щодо захисту прав, свобод і законних інтересів; з іншого – як один з дієвих засобів захисту прав, свобод і законних інтересів громадян; публічна скарга є гарантією ефективної реалізації прав, свобод та інтересів громадян, закріплених законодавством; публічна скарга є опосередкованим шляхом забезпечення режиму законності, встановленого в державі, виявлення правопорушників та притягнення їх до юридичної відповідальності; публічна скарга може розглядатися як форма взаємодії владних структур керуючих і керованої сторони; публічна скарга – це один із способів вирішення певних конфліктів (як в судовому, так і позасудовому порядку), що виникають у сфері публічного управління; поряд із пропозиціями, заявами, клопотаннями, колективними зверненнями і петиціями, публічна скарга є одним із видів інституту звернень, які встановлені та регламентовані законодавством України; процедурно-процесуальні аспекти розгляду публічних скарг входять як специфічна складова частина самостійного провадження, що входить до інституту адміністративних процедур – провадження з розгляду звернень.
3. Аналіз генезису інституту адміністративної скарги дав можливість визначити наступні періоди та етапи його становлення і розвитку:
– перший період – формування, який складався з таких етапів: а) петровський; б) прогресивної монархії; в) правостворюючий; г) етап Сперанського;
– другий період – період буржуазно-демократичних перетворень, який складався з таких етапів: а) канцелярський; б) правовстановлюючий;
– третім періодом є період радянської доби, який складався з таких етапів: а) тоталітарного праворегулювання; б) соціалістичного праворегулювання;
– останній період – період новітньої доби.
4. Розгляд наведених у законодавстві та теоретичних працях класифікаційних груп дав можливість запропонувати наступні:
– за формою надходження скарги до публічного органу: а) поштою; б) на особистому прийомі; в) через уповноважену особу; г) через органи влади; ґ) через засоби масової інформації; д) від інших органів, установ, організацій;
– за кількістю звернень: первинні; повторні; дублетні;
– за категоріями авторів звернень від: а) учасника війни; б) дитини війни; в) інваліда Великої Вітчизняної війни; г) інваліда війни; ґ) учасника бойових дій; д) ветерана праці; е) інваліда I, ІІ, ІІІ групи; є) дитини-інваліда; ж) одинокої матері; з) Матері-героїні; і) багатодітної сім’ї; ї) особи, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи; к) учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; л) Героя України; м) Героя Радянського Союзу; н) Героя Соціалістичної Праці; о) інших категорій осіб;
– за результатами розгляду скарг: а) які вирішено позитивно; б) яким відмовлено у задоволенні; в) щодо яких дано роз’яснення; г) скарги, що повернуто авторові відповідно до статей 5 і 7 Закону України «Про звернення громадян»; ґ) звернення, що пересилаються за належністю відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян»; д) звернення, що не підлягають розгляду відповідно до статей 8 і 17 Закону України «Про звернення громадян»;
– за суб’єктом подання скарги, зазначені звернення поділяються на скарги, що подаються: громадянами України; іноземцями та ОБГ; колективними суб’єктами; посадовими особами або публічними органами у випадках, коли вони захищають суб’єктивні права та законні інтереси громадян;
– за соціальним станом авторів скарги можна також поділяти на ті, що надійшли від: а) пенсіонера; б) робітника; в) селянин;а г) працівника бюджетної сфери; ґ) державного службовця; д) військовослужбовця; е) підприємця; є) безробітного; ж) учня, студента; з) служителя релігійної організації; и) особи, що позбавлена волі; особи, воля якої обмежена; і) інші. Публічні скарги можна відокремити також за адресатом: скарги, які надсилаються до публічної адміністрації; скарги, які надсилаються до адміністративного суду. Публічні скарги можна класифікувати за формою: адміністративна скарга; позовна заява.
5. Сучасний інститут публічної скарги потребує запровадження системи громадських інституцій, до компетенції яких входило б прийняття та розгляд скарг за галузевою спрямованістю, що спричинило б можливість узагальнювати причини скарг, робити аналіз і на цій підставі надавати незалежні рекомендації публічним органам щодо покращення ефективності роботи в межах покладеної на них компетенції та підняття публічно-правового іміджу.
Зазначені інституції повинні утворюватися при Міністерстві юстиції України.
6. Інститут публічної скарги, яка включає як адміністративну, так і судову скарги, є структурною частиною адміністративного права. Відповідно, адміністративне судочинство є також інститутом адміністративного права.
7. Адміністративна скарга містить такі складові: предмет, підстави, мотивацію, зміст, суб’єктний склад. Предметом адміністративної скарги є рішення, дії чи бездіяльність публічної адміністрації, її посадових чи службових осіб. Підставою адміністративної скарги є порушення, які допущені рішеннями, діями чи бездіяльністю органів виконавчої влади (їх посадових осіб і службових осіб). Мотивацією скарги є сукупність психічних процесів, які спонукають особу до подання публічному органу управління скарги. Вона реалізується через здатність індивіда направляти свої дії на реалізацію потреб, основними з яких є: задоволення фізіологічних потреб, потреб, пов’язаних із стабільністю та порядком; пов’язаних із самоповагою та повагою тощо. Зміст адміністративної скарги – це викладене відповідно до процесуальних вимог мотивоване прохання щодо розгляду та вирішення питання.
8. Адміністративний позов – це оформлена відповідно до процесуальних норм правова вимога особи до адміністративного суду щодо дій, бездіяльності та рішень публічної адміністрації з метою поновлення, визначення або захисту її суб’єктивних прав.
9. Значення позовної форми захисту права полягає в тому, що вона: 1) забезпечує зацікавленим у результаті спору сторонам певні правові гарантії правильності вирішення спору, рівність процесуальних прав і обов’язків; 2) зобов’язує органи, правомочні в силу закону розглядати і вирішувати суперечки, суворо дотримуватися норми матеріального та процесуального права, встановлювати відповідно до істини істотні для справи фактичні обставини і виносити у відкритому судовому засіданні законні й обґрунтовані рішення з дотриманням встановлених законом чи іншим нормативним актом процесуальних гарантій для осіб, які беруть участь у справі.
10. Для позовної форми захисту права характерно: 1) наявність правової вимоги, що випливає з порушеного або оскарженого права і підлягає в силу закону розгляду у певному порядку, встановленому законом (наявність позову); 2) наявність спору про право; 3) наявність двох сторін з протилежними юридичними інтересами, яким надано широкі можливості щодо захисту своїх прав і законних інтересів у суперечці, що виникла.
11. Адміністративному позову притаманні наступні ознаки: порядок розгляду і вирішення адміністративних справ точно встановлено законом; у справі беруть участь особи, які мають право особисто або через своїх представників брати участь у судовому засіданні з розгляду справи; особам, які беруть участь у справі, надаються певні права, певні гарантії, які називаються процесуальними правами (право брати участь у розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти різного роду клопотання і т. п.); рішення у справі має бути засноване на законі і фактах, встановлених судом у судовому засіданні визначеним у законі способом; відповідачу надаються для захисту проти пред’явленого до нього позову такі ж процесуальні гарантії, якими користується позивач для обґрунтування своїх вимог до відповідача; адміністративний позов – це звернення фізичної або юридичної особи, втілене у документальній формі та подане в установленому процесуальним законом порядку до адміністративного суду; подання адміністративного позову зацікавленою особою та прийняття її адміністративним судом до свого провадження викликає певні процесуальні наслідки: 1) відкриття провадження в адміністративній справі; 2) проведення підготовки справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд фактичних обставин, викладених у адміністративному позові; адміністративний позов допускає не лише оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а й висунення вимог про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії чи утриматися від цього, про відшкодування шкоди тощо. Крім того, адміністративний позов дозволяє уніфікувати форму звернення до суду і фізичних чи юридичних осіб, і суб’єктів владних повноважень.
12. Оскарження – це встановлений нормами права послідовний порядок дій щодо подання скарги до публічної адміністрації (суду) та її посадових осіб (суддів), які уповноважені вирішувати адміністративно-правовий спір (в межах встановленої компетенції) з метою охорони суб’єктивних прав та інтересів, які порушені або можуть бути порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю владного суб’єкта адміністративно-правових відносин. Тобто оскарження – це діяльність щодо реалізації публічної скарги. Відповідно, порядок реалізації скарги залежить від того, до якого органу (посадової особи) звертається особа. Звернення суб’єктів до адміністративного суду з позовною заявою закладає зміст адміністративно-процесуального розгляду звернення відповідно до вимог судового процесу. Таким чином, розгляд та вирішення скарг фізичних та юридичних осіб здійснюється публічною адміністрацією у певному, регламентованому правовими нормами порядку, через окреме адміністративно-процедурне провадження. Діяльність публічної адміністрації можна розмежувати на «внутрішньоапаратну» і «зовнішньоспрямовану». Відповідно, адміністративно-процедурні провадження можна розділити на «заявні» та «втручальні». Адміністративно-процедурні провадження за скаргами фізичних та юридичних осіб належать до «заявної» групи.
13. Адміністративно-процедурне провадження за скаргою до вищестоящих органів публічного управління складається з наступних стадій:
1. порушення справи за скаргою;
2. перевірка змісту скарги;
3. розгляд та прийняття рішення за скаргою;
4. оскарження рішення, прийнятого за скаргою у вищестоящий орган (до суду) – (факультативна стадія);
5. виконання рішення за скаргою.
14. Кодекс адміністративного судочинства України дає право виокремити дві основні групи стадій розгляду індивідуально-конкретних справ у судах адміністративної юрисдикції:
І. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції;
ІІ. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та касаційному порядку.
На основі цього поділу теоретично можна побудувати внутрішню структуру аналізованого провадження.
У загальних рисах вона матиме такий вигляд:
І. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції:
1) підготовчий розгляд позовного звернення;
2) попередній розгляд справи (в Кодексі – підготовче провадження);
3) остаточний розгляд справи та прийняття рішення.
ІІ. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та касаційному порядку.
ІІІ. Виконання судового рішення у справі.
15. На підставі наведених аргументів стверджується, що розвиток такої форми роботи зі скаргами громадян, як електронні скарги за допомогою мережі Інтернет та електронної пошти, мають розглядатись не як допоміжний, а як один з основних напрямів у сфері вдосконалення роботи зі скаргами фізичних та юридичних осіб та як ефективний засіб протидії корупції.
16. В результаті проведеного дослідження нами було запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів, якими урегульовано інститут публічної скарги:
Ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити наступним положенням: «попереднє судове засідання проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення справи протягом двох місяців».
Закон України «Про звернення громадян» – доповнити і викласти в такій редакції:
ст. 1: «інші фізичні та юридичні особи мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України»;
ст. 6: «не розглядаються звернення, що містять висловлювання, які ображають честь та гідність інших осіб»;
ч. 1. ст. 8: «розгляд звернень громадян, термін подання яких пропущено з об’єктивних причин, може бути поновлений органом, що розглядає звернення»;
ч. 1 ст. 17: «скарга на рішення, дії чи бездіяльність публічної адміністрації, підприємства, установи, організації, об’єднань громадян, засобів масової інформації може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття чи вчинення дії(бездіяльності), але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням чи вчиненою дією».
Положення «Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» – доповнити реченням: «Кожна особа має право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) органів державної податкової служби, якщо вони порушують її права та законні інтереси, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку».
Розділ 1 п. 3 Інструкції « Про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби» – доповнити наступними словами: «інших дій (бездіяльності) та рішень органів державної податкової служби України».
П. 1.2 Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України, інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях – доповнити реченням: «Цей Порядок визначає процедуру розгляду звернень фізичних та юридичних осіб у Державній митній службі України, інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях».
П. 1.4 цього ж документа викласти у такій редакції: «У заявах (клопотаннях) заявниками висловлюється прохання про поновлення та реалізацію їх прав та інтересів або про визнання статусу, прав і свобод».
П. 1.16 Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами – доповнити уточненням: «п’ятиденний термін після його реєстрації».
П. 45 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань – доповнити наступними словами: «звернення громадян подаються українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін».

Конституція України: прийнята на … // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: затверджене Наказом МВС України від 10 жовтня 2004 р. № 1177 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
. Бандурка А.М. Административный процесс: учебник / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
. Грибанова М.А. Право звернення громадян як гарантія забезпечення їх прав і свобод / М.А. Грибанова // Науково-виробничий журнал. Серія: Право. – 2001. – № 2. – С. 4–8.
. Толковый словарь русского языка под ред. проф. Д.Н. Ушакова: в 4 т. – Изд-во: ООО АСТ. – Т. 1. – 1163 с.
. Ремнев В.И. Право жалобы в СССР: дисс. ... канд. юрид. наук / В.И. Ремнев. – М., 1963. – 287 с.
. Загряцков М.Д. Право жалобы / М.Д. Загряцков // Право и жизнь – 1923. – № 9 – С. 81–86
. Хаманева Н.Ю. Право граждан на подачу обращений / Н.Ю. Хаманева // Гражданин и право. – 2000. – № 1. – С. 32–38
. Ремнев В.И. Социалистическая законность в государственном управлении / В.И. Ремнев. – М.: Наука, 1979. – 302с.
. Козлов Ю.М. Прием и рассмотрение жалоб и заявлений трудящихся / Ю.М. Козлов. – М.: Госюриздат, 1956. – 68 с.
. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе / Н.М. Тищенко. – Х.: Право, 1998. – 192 с.
. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах, Б.В. Россинский, Ю.Н. Старилов. – М., 2004. – С. 162.
. Бахрах Д.Н. Понятие «Административная жалоба» / Д.Н. Бахрах, А.В. Семенов // Административное право на рубеже веков: межвуз. сб. науч. тр. – Екатеринбург, 2003. – С. 123.
. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве / М.Д. Загряцков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Право и жизнь, 1925. – 244 c.
. Ленин В.И. Тезисы по текущему моменту / В.И. Ленин // Полное собрание соч. – 5-е изд. – Т. 26. – М.: Издательство политической литературы, 1967. – 423 с.
. Ратнер Л.И. Про посилення гарантій своєчасного і правильного вирішення скарг трудящих / Л.И. Ратнер // Радянська держава і право. – 1959. – № 9. –С. 56.
. Рязановский В.А. Единство процесса: учебное пособие / В.А. Рязановский. – М.: Юридическое бюро «Городец», 1996. 76 с. – (Серия «Классика русской юридической литературы»).
. Хаманева Н.Ю. Право жалобы граждан в европейских социалистических странах / Н.Ю. Хаманева. – М.: Наука, 1984. – 109 с.
. Коннел Дональд М. Хартія з НАТО допоможе Україні знову посісти належне місце в Європі / Коннел Дональд М. // НАТО ревю. – 1997. – Спецвипуск. – С. 23–25.
. Российское законодательство Х–ХХ веков: в 9 т. / под ред. О.И. Чистякова. – М.: Юридическая литература, 1994. – 352 с.
. Волков С.С. Лексика русских челобитных XVII века / С.С. Волков. – Л.: Знание, 1974. – 164 с.
Антологія української юридичної думки: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. – Т. 5: Поліцейське та адміністративне право / упорядники: Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов, І.Б. Усенко; відп. редактори Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2003. – 600 с.
. Воскресенский Н.А. Законодательные акты Петра І / Н.А. Воскресенский. – М.: Юрид. лит., 1995. – 346 с.
. Обращение граждан: Организация и порядок рассмотрения: сб. нормат. актов / под. ред. М.А. Миронова. – М.: Знание, 2001. – 660 с.
. Лесницкая Л.Ф. Гражданин обратился с жалобой. Гражданин обратился с жалобой / Л.Ф. Лесницкая, Н.Ю. Хаманева; под ред. В.С. Журавлевой. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
. Куликов В.И. История государственного управления в России: учебник для студ. сред. проф. учеб. заведений / В.И. Куликов. – М: Изд. центр., 2003. – 272 с.
. История государственного управления в России / под ред. А.Н. Марковой, Ю.К. Федулова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юнити-Дана, 2007. – 319 с.
. Миронова М.А. Власть и народ: обратная связь / М.А. Миронова. – М.: Юрид. лит., 1999. – 116 с.
. История государственного управления России: учебник / отв. ред. В.Г. Игнатов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 608 с.
. Законодательные акты переходного времени. 1904–1906 гг.: сборник законов, манифестов, указов Пр. Сенату, рескриптов и положений комитета министров, относящихся к преобразованию гос. строя России с прил. алф. предмет. указателя / под ред. пр.-доц. Н.И. Лазаревского. – Издание 2-е. – СПб., 1907. – 306 с.
. Алистратов Ю.Н. Право петиций в Российской Федерации / Ю.Н. Алистратов; под ред. Ю.А. Дмитриева. – М.: Манускрипт, 1997. – 93 с.
. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Б.П. Курашвили / отв. ред. М.И. Пискотин. – М.: Наука, 1987. – 296 с.
. Елистратов А.І. Об утверждении законности в советском строительстве / А.І. Елистратов // Советское право. – № 1. – 1922. – С. 128–134.
. Адміністративний кодекс УРСР. – К.: Радянське будівництво, 1934. – 245 с.
. О порядке рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 апреля 1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 17. – Ст. 144; 1980. – № 11. – Ст. 192.
. Хаманева Н.Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора / Н.Ю. Хаманева // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 29–36.
. Мальков Н.В. Общественный контроль в советском государственном управлении / Н.В. Мальков. – М.: Истина, 1965. 178 с.
. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С.С. Алексеев // Советское государство и право. 1978. № 9. С. 12–19.
. Ломакин В.Ф. Административное право Российской Федерации / В.Ф. Ломакин. – М.: Эксмо-Пресс, 2007. – 269 с.
. Бахрах Д.Н. Административное право / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1997. – 335 с.
. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18.01.2001 р. № 2247-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 66.
. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права / А.С. Гавердовский. – К.: Вища школа, 1980. – 318 с.
. Суворова В.Я. Обеспечение реализации договорных норм международного права (юридическая природа) / В.Я. Суворова // Сов. гос. и право. – 1991. – № 9. – С. 116–122.
. Баймуратов М. Імплементація норм міжнародного права про свободу пересування і вибір місця проживання у право України / М. Баймуратов, С. Максименко // Право України. – 2003. – № 9. – С. 133–137.
. Раданович Н.М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав і основних свобод людини): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Н.М. Раданович; Львів. держ. нац. ун-т. – Львів, 2000. – 18 с.
. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
. Рабінович П. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними національного законодавства (деякі загальнотеоретичні аспекти) / П. Рабінович, Н. Раданович // Вісник Академії правових наук. – 1999. – № 1 (16). – С. 80–86.
. Загальна декларація прав людини: прийнята резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-ге вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: зб. док. / укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4–25.
. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини: зб. док. / укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Х.: Ун-т внутр справ, 1997. – С. 30–41.
. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод: прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. // Права людини: зб. док. / укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 58–76.
. Протоколи №№ 1-11 до Європейської конвенції з прав людини від 4 листопада 1950 р. // Український часопис прав людини. – 1995. – № 2.
. Буроменський М. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України / М. Буроменський // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 86–94.
. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4.XI.1950) // Голос України. – 10.01.2001. № 3. – С. 6–8.
. Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів: Закон України від 16 березня 2007 р. № 755-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. № 21. Ст. 290.
. Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянств: Закон України від 20 вересня 2006 р. № 163-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. № 15. Ст. 312.
. Школик А.М. Можливості використання зарубіжної адміністративно-правової доктрини в українському адміністративно-деліктному праві / А.М. Школик // V міжнародна науково-теоретична конференція «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування»: тези виступів експертів Центру політико-правових реформ. – Одеса, 2007. – С. 91–97.
. Федоров І.О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: монографія / І.О. Федоров. – Запоріжжя: ТОВ «ВПД Запоріжжя», 2006. – 144 с.
. CHAPTER TWENTY: PUBLIC COMPLAINT PROCEDURES [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lslap.bc.ca/UserFiles/20_PublicComplaints%2009.pdf
. Belleville Police Service: OIPRD-Public Complaints. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.police.belleville.on.ca/oiprdpubliccomplaintp 214.php – 30k
.Welcome to the website of the Public Services Ombudsman for Wales [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ombudsman-wales.org.uk
. How to use an ombudsman in England [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.adviceguide.org.uk/.../civil_rights/how_to_use_an_ombudsman.htm
. ACT Ombudsman – Complaints the Ombudsman can investigate [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ombudsman.act.gov.au/.../ Content/complaints_caninvestigate
. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
. Гриценко І.С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права: дис. ... д-ра наук: спец. 12.00.07 / І.С. Гриценко. – Х., 2008. – 428 с.
. Колпаков В. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі / В. Колпаков // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17–21.
. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упор. В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
. Кузьменко О.В. Структура юридичного процесу / О.В. Кузьменко // Вісник прокуратури. – 2003. – № 9. – С. 89–93.
. Мельник Р.С. Яким бути циклу адміністративно-правових дисциплін у юридичному навчальному закладі? / Р.С. Мельник // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 27. – С. 399–402.
. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права: монографія / О.В. Кузьменко; НАВС України. – Львів: Атлас, 2004. – 232 с.
. Тимощук В.П. До проблеми правового регулювання адміністративно-процедурних відносин / В.П. Тимощук // Юридичний журнал. – 2003. – № 9. – С. 36–38.
. Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю.П. Битяка. – Х., 2000. – 520 с.
. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у
2-х т.: Т. 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Вид-во «Юридична думка», 2004. – 548 с.
. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / автори-упор. І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
. Руденко А.В. Адміністративне судочинство:становлення та здійснення / А.В. Руденко. – Х., 2006. – 209 с.
. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: навч. посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник; за заг. ред. А.Т. Комзюка. – К.: Прецедент, 2007. – 599 с.
. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса: полный курс / Ю.А. Тихомиров. – М.: ИРИНФОРМ-Центр,
1998. – 798 с.
Про судоустрій України: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.
. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процессу / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 351 с.
. Основи адміністративного судочинства та адміністративного парава: навч. посібник / за заг. ред. Р.О. Куйбіди, В.І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
. Институт прав человека в России / авт. кол.: Г.Н. Комкова, О.В. Шудра, Т.Г. Даурова и др.; под ред. Г.Н. Комковой; Российская академия государственной службы при Президенте РФ; Поволжская академия государственной службы. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1998. – 216 с.
. Коренев А.П. Административное право России: учебник: в 3 ч. / А.П. Коренев. – М.: Щит-М, 1996. – Ч. 1. – 542 с.
. Постатейный комментарий к Конституции Российской Федерации / под общ. ред. Ю.В. Кудрявцева. – М.: Фонд «Правовая культура», 1996. – 797 c.
. Теория государства и права / под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2003. – 592 с.
. Хаманева Н.Ю. Административно-правовой статус гражданина Российской Федерации / Н.Ю. Хаманева. – М.: Ин-т государства и права РАН, 2000. – 86 с.
. Карасева М.В. Конституционное право граждан СССР на обжалование / М.В. Карасева. – Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 1989. – 152 с.
. Кучерена А.Г. Механизмы защиты прав человека (российский и международный опыт): монография / А.Г. Кучерена. – М.: ЮРКОМПАНИ, 2009. – 214 с.
. Грибок І.О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку / І.О. Грибок. – К.: Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. – 211 с.
. Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18 березня 2004 р. № 26/05 // Офіційний вісник України. – № 24. – 2004. – С. 125.
. Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затверджена Наказом Державної податкової служби України від 18.06.2008 № 395 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.\
. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом Державної податкової служби України від 11 грудня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 № 1177.
. Порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Державній митній службі України, інших митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях, затверджений Наказом Державної митної служби України від 14 вересня 2009 р. № 855 // Офіційний вісник України. – 2009. № 79. – С. 119.
. Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами, затверджений Наказом Державної митної служби України від 8 лютого 2006 р. № 97 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.
. Інструкція про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, яка затверджена Наказом Служби безпеки України від 27 січня 2005 р. № 44 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – С. 117.
. Інструкція про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджена Наказом Державного департаменту України з питання виконання покарань від 30 липня 2008 р. № 208 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 85. – С. 39.
. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Державного департаменту України з питання виконання покарань від 25 грудня 2003 р. № 275 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (т. 2). – С. 861.
. Добровольский А.А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А.А. Добровольский, С.А. Иванова. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1979. – 159 с.
. Осокина Г.Л. Иск (теория и практика) / Г.Л. Осокина. – М.: Городец, 2000. – 192 с.
. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року № 2747-4 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
. Гражданский процесс: учебник / под ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: Одиссей, 2001. – 704 с.
. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права: Основные вопросы учения об иске / А.А. Добровольский. – М.: Изд-во МГУ, 1965. – 190 с.
. Советское гражданское процессуальное право: учебное пособие / под ред. М.А. Гурвича. – М.: Высшая школа, 1964. – 536 с.
. Попова Ю.А. Административный иск и процессуальная форма его разрешения / Ю.А. Попова // Система гражданской юрисдикции в конце ХIХ века: современное состояние и перспективы развития. – Екатеринбург, 2000. – С. 440–447.
. Чечот Д.М. Иск и исковые формы защиты права / Д.М. Чечот // Правоведение. – 1969. – № 4. – С. 71–79.
. Гражданский процесс: ученик / под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. – Изд. 3-е, переработ. и дополн. – М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2000. – 544 с.
. Осадчий А.Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Анатолій Юрійович Осадчий. – Одеса, 2004. – 161 с.
. Педько Ю.С. Становлення адмiнiстративної юстицiї в Україні: монографiя / Ю.С. Педько; НАН України. Iн-т держави i права. – К.: Iн-т держави i права, 2003. – 208 с.
. Бородiн І.Л. Про сутнiсть адмiнiстративної юстицiї / І.Л. Бородiн // Право України. – 2000. – № 2. – С. 15–17.
. Зайцев И.М. Сущность хозяйственных споров / И.М. Зайцев. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. – 159 с.
. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: учебное пособие / С.В. Васильев. – Х.: Эспада, 2002. – 368 с.
. Картузова І. До проблеми позову в адміністративному процесі / І. Картузова, А. Осадчий // Право України. – 2003. – № 7. – С. 83.
. Добровольский А.А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А.А. Добровольский, С.А. Иванова. – М.: Изд-во Моск. у-та, 1979. – С. 24.
. Елистратов А.И. Учебник русского административного права: пособие к лекціям / А.И. Елистратов. Вып. 1–2. – М.: Т-во А.А. Левенсон, 1911. – 96 с.
. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: навч. посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. – К.: Прецедент, 2007. – 599 с.
. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве / А.Н. Кожухарь. – Кишинев, 1989. – 675 с.
. Тертышников В.И. Гражданский процесс: курс лекцій / В.И. Тертышников. – Харьков: Консум, 2001. – 240 с.
. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / за заг. ред. Р.О. Куйбіди, В.І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 442 с.
. Адмiнiстративна юстицiя: європейський досвiд та пропозицii для України / авт.-упор. I.Б. Колiушко, Р.О. Куйбiда. – К.: Факт, 2003. – 535 с.
. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: монографія / В.С. Стефанюк. – Харків: Консум, 2003. – 464 с
. Наукові засади реформування державної служби в Україні: наукова доповідь / за заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юр. наука, 2000. – 56 с.
. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: підручник / О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій; за ред. О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с.
. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посібник / за заг. ред. Р.О. Куйбіди, В.І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
. Углик Н.М. Адміністративна процедура: поняття та види / Н.М. Углик // Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=283
. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний підхід для теоретичної дискусії / В.Б. Авер’янов // Право України. – 2003. –№ 5. – С. 115–120.
. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com /index.php?referat=53152&pg=4
. Козлов Ю.М. Административное право. Части общая и особенная / Ю.М. Козлов // под ред. Ю.М. Козлова. – М.: Юридическая литература, 1968. – 575 с.
. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина / В.Г. Перепелюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 367 с.
. Авер’янов В.Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні / В.Б. Авер’янов // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2. – С. 4–9.
. Теория юридического процесса / под общ. ред. В.М. Горшенева. – Харьков: Вища школа, 1985. – 192 с.
. Алексеев С.С. Общая теория права: в двух томах / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 361 с.
. Шергин А.П. Административная юрисдикція / А.П. Шергин. – М.: Юрид. лит., 1979. – 134 с.
. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
. Грибок І.О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / І.О. Грибок. – К., 2006. – 221 с.
. Лагутов Ю.Е. Звернення громадян як важлива складова захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні /
Ю.Е. Лагутов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/issue/60
Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Видавничий дім Скіф, 2005. – 108 с.
. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: курс лекцій / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2006. – 183