РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШНЯГІН ОЛЕКСАНДР ГЕННАДІЙОВИЧ

УДК 343.131.5

РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ
В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Барабаш Тетяна Миколаївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….....4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
1.1. Становлення та розвиток функції захисту в кримінальному процесі України……………………...……………………………………………………12
1.2. Юридичний зміст функції захисту в кримінальному судочинстві…………….……………………………………………………...….27
1.3. Значення функції захисту в кримінально-процесуальній діяльності………………………………………………………………………....41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………….....56
РОЗДІЛ 2
СУБ’ЄКТИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
2.1. Поняття і види суб’єктів функції захисту……………………………….61
2.2. Захисник як основний суб’єкт функції захисту……..………………….77
2.3. Інші суб’єкти функції захисту………………………..………….............95
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2……………………………..……………….....112
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ
3.1. Поняття і гарантії забезпечення реалізації функції захисту в кримінальному процесі…………………………………………………….......118
3.2. Здійснення захисту під час досудового і судового провадження у кримінальній справі…………………………………………………………….132
3.3. Реалізація функції захисту при оскарженні рішень суду у кримінальних справах…………………………………………………………….………….....149
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………….......164
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....168
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...188

ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення прав і свобод людини визначає розвиток більшості країн на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва, виступає одним із основних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України. Проголошення в Конституції України курсу на формування правової держави, визначення нею головного обов’язку держави як утвердження прав та свобод людини неминуче виводять на перший план проблему ефективності юридичного забезпечення прав людини, зокрема ефективності захисту цих прав. Отже, сама концепція правової держави закладає об’єктивні передумови для конструювання й аналізу специфічного права людини на ефективний захист її прав та свобод. Крім того, дане право гарантується особі низкою міжнародно-правових документів, які формулюють його, зазвичай, як право людини на ефективний національний юридичний засіб захисту. Розвиток демократії у суспільстві передбачає як основну умову реальне гарантування прав і свобод особи.
Однією із основних гарантій у цій сфері є забезпечення права особи на захист від кримінального переслідування, що виражається в реалізації функції захисту в кримінальному процесі.
Кримінально-процесуальне право України на сучасному етапі знаходиться в стані оновлення, про що свідчать численні зміни, внесені до Кримінально-процесуального кодексу України (так звана «мала судова реформа»); розробка нових нормативно-правових актів: Проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 1233), Проекту нового Закону «Про адвокатуру» (реєстр. № 7051) тощо. Саме права особи мають стати найголовнішою метою перетворень, які покликані принципово змінити стосунки між державою і людиною. Дослідження питань щодо місця і ролі функції захисту у структурі кримінально-процесуальної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання й послідовного закріплення у національному законодавстві міжнародно-правових норм і стандартів вирішення правових конфліктів.
Проблемам удосконалення кримінально-процесуального права в частині захисту прав суб’єктів кримінального процесу присвячено чимало наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Д. Адаменка [2; 3], С. А. Альперта [6], А. М. Бірюкової [14], А. Д. Бойкова [18; 19], Т. В. Варфоломеєвої [22–24], Є. І. Виборнової [29], В. Г. Гончаренка [90], С. В. Гончаренко [125], Ю. М. Грошевого [39–41], Н. О. Дмітрєєвої [46], А. М. Левина [97], О. Ю. Львової [104], В. Т. Маляренка [107–109], М. А. Маркуша [110], О. Р. Михайленка [114–117], М. М. Михеєнка [118], А. В. Молдована [119], В. В. Назарова [123, 124], В. Т. Нора [118; 129], О. В. Острогляда [135], Д. П. Письменного [142], В. М. Савицького [179-181], О. Д. Святоцького [182; 183], С. В. Слінька [190], Ю. І. Стецовського [196-199], М. С. Строговича [201–203], Н. М. Таварткіладзе [204, 205], В. М. Тертишника [207; 208], Р. А. Чайки [224], О. Г. Шила [231; 232], М. Є. Шумила [235], і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Особливої уваги заслуговують комплексні монографічні дослідження участі захисника у кримінальних справах, проведені І. Ю. Гловацьким [34] і Я. П. Зейканом [60–62]; правового захисту особи в кримінальному процесі України Ю. О. Гурджі [43], а також дослідження функції захисту в кримінальному процесі України П. М. Маланчука [106] і правових, теоретичних та прикладних проблем функції захисту В. О. Попелюшка [150].
Однак, у працях вказаних вчених питання визначення сутності функцій в кримінальному процесі висвітлені фрагментарно (окрім докторської дисертаційної роботи В. О. Попелюшка), основна увага приділена лише одному із суб’єктів функції захисту – захиснику, а в роботі В. О. Попелюшка, крім того, – інституту захисту в широкому розумінні. Поза дослідженням залишились питання: значення функції захисту в кримінальному процесі, її взаємозв’язок з іншими напрямами діяльності суб’єктів кримінального процесу, класифікації суб’єктів функції захисту та проблеми реалізації ними функції захисту на різних стадіях кримінального провадження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного університету ДПС України на 2008–1010 рр., планів наукових досліджень МВС України (п. 4 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755); у межах Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 31/2008.
Дослідження є частиною науково-дослідної теми кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України «Злочини у сфері оподаткування в структурі загальнокримінальної злочинності (попередження, виявлення, розкриття, розслідування)», яка затверджена в УкрІНТЕІ (державний реєстраційний номер – 0109U0005079), де автор є одним із виконавців.
Мета і завдання дослідження. У дисертаційному дослідженні поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення слідчої та судової практики дослідити функцію захисту і проблеми її реалізації під час провадження у кримінальних справах.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
– аналіз наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення процесуальних функцій як напрямів діяльності їх суб’єктів в кримінальному процесі;
– визначення поняття, місця і ролі функції захисту в кримінальному процесі;
– виявлення співвідношення правових категорій: «захист», «право на захист», «функція захисту»;
– класифікація суб’єктів функції захисту в кримінальному процесі, їх загальна характеристика, визначення повноважень вказаних осіб і гарантій реалізації їх на різних стадіях кримінального провадження;
– з’ясування процесуального статусу захисника у кримінальних справах, як одного із основних суб’єктів функції захисту;
– формулювання пропозицій щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині здійснення функції захисту.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час здійснення функції захисту суб’єктами кримінального процесу.
Предметом дослідження є реалізація функції захисту в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час здійснення функції захисту у кримінальних справах, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису наукових досліджень процесуальних функцій, зокрема, становлення і нормативне закріплення функції захисту у кримінальних справах у їх розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.1, 1.2), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні системи суб’єктів провадження у кримінальних справах та зв’язків між ними (підрозділ 2.1), виділенні стадій провадження у кримінальних справах (підрозділи 3.2, 3.3), логіко-семантичний підхід було використано для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду (підрозділ 1.2), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1, 3.2, 3.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер обумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1., 1.2, 1.3, 3.1), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1), єдності логічного та системного підходу. Використання синергетичного наукового напряму та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню функції захисту в сукупності всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії кримінально-процесуального, цивільного процесуального права, інших галузевих правових наук.
Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи: Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Законів і постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері кримінального судочинства.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ за період 2004–2008 років (вивчено 260 кримінальних справ); результати опитування 145 представників органів (посадових осіб) досудового слідства та суду у Львівській, Тернопільській та Закарпатській областях; 112 захисників-адвокатів у Львівській, Тернопільській та Закарпатській областях; 540 респондентів серед населення; довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням функції захисту в кримінальному процесі України.
До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться:
вперше:
– визначено функцію захисту як діяльність особи, яка залучається до кримінального провадження як: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру чи примусових заходів виховного характеру, особа, стосовно якої проводилася попередня перевірка, закрито кримінальну справу або відмовлено у її порушенні; захисник та законний представник вказаних осіб; цивільний відповідач, його представник; що здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів, відвернення чи зменшення наслідків притягнення до кримінальної відповідальності, поновлення порушених прав, способами і засобами, передбаченими нормами кримінально-процесуального законодавства України;
– обґрунтовано двохаспектність функції захисту: як певної процесуальної діяльності та як окремого інституту кримінально-процесуального права;
– запропоновано класифікацію суб’єктів функції захисту в залежності від їх інтересу у кримінальній справі і можливостей реалізації своєї функції;
– обґрунтовано обов’язковість визнання будь-якої особи, яка зазнала кримінального переслідування, суб’єктом функції захисту незалежно від результатів кримінального провадження;
удосконалено:
– поняття процесуальних функцій, як основних напрямів діяльності суб’єктів кримінального процесу; носіїв відповідних функцій в залежності від спрямування (мети) тієї чи іншої функції; механізмів належної реалізації повноважень суб’єктами функції захисту;
– підходи до правової регламентації діяльності суб’єктів функції захисту;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні засади розподілу функцій в кримінальному процесі на три види: кримінальне переслідування, захист і вирішення справи по суті;
– положення про розмежування суміжних правових категорій: «захист», «право на захист», «функція захисту»;
– положення щодо значення функції захисту в забезпеченні підтримання законності і правопорядку в державі, реалізації права особи на захист, права на правову допомогу;
– положення про реалізацію функції захисту через надання її суб’єктам необхідних правових можливостей для доведення невинуватості особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, або приведення доказів, які підтверджують обставини, що пом’якшують її вину.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить рекомендації, спрямовані на удосконалення практичної діяльності органів досудового провадження та суду, захисників у кримінальних справах.
Теоретичні положення, узагальнення та висновки зможуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшої розробки основ інституту функції захисту в кримінальному процесі України (акт впровадження від «15» березня 2010 року);
- у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі юридичного факультету та факультету податкової міліції Національного університету Державної податкової служби України при викладанні курсів «Кримінальний процес», «Теорія судових доказів», «Адвокатура» (акт впровадження від «29» березня 2010 року);
- у сфері правотворчості – деякі положення, сформульовані у дослідженні, прийняті до уваги Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності при доопрацюванні Проекту Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження № 04-19/14-406 від «26» лютого 2010 року).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України (протокол № 10 від «17» березня 2010 року), на якому дисертація схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях і круглих столах: Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, квітень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, листопад 2006 р.); Першій звітній науковій конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи (м. Львів, березень 2007 р.); Міжвузівській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні» (м. Київ, березень 2009 р.).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких 174 сторінок – основний текст, додатки (5) – на 13 сторінках, список використаних джерел (243 найменування) – на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За предметом дослідження, згідно з визначеними у вступі науковими завданнями, в дисертації із розглянутих проблем обґрунтовуються і висвітлені такі основні положення, висновки і рекомендації.
1. Встановлено, що характерними рисами функцій, як напрямів процесуальної діяльності її суб’єктів, в кримінальному провадженні є: законодавче закріплення, домінування при визначенні правового статусу учасників кримінального провадження, обумовленість його завданнями, здійснення суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності.
Кримінально-процесуальними функціями виступають: кримінальне переслідування, захист і вирішення справи по суті.
2. Розкрито періоди становлення і розвитку функції захисту в кримінальному процесі України й зазначено, що вони відповідають етапам створення української держави та обумовлюються політико-правовою ідеологією суспільства. Функція захисту знайшла своє відображення у Руській Правді і в усіх наступних пам’ятках права, які діяли на території України в польсько-литовську добу, козацький та гетьманський періоди, в часи імперського панування і в радянську епоху. Незважаючи на відсутність нормативно-правового закріплення понять: «кримінально-процесуальні функції», «функція захисту», ці категорії властиві і сучасному кримінальному процесу, спрямованому на втілення міжнародно-правових норм.
3. Вказано на розмежування правових категорій: «охорона» – як система різних юридичних заходів з метою вберегти право від можливого порушення; «право на захист» – як міра дозволеної поведінки особи і як складна матеріально-процесуальна категорія, кожен елемент якої існує за наявності певних передумов і реалізується у специфічній процесуальній формі; «захист» – який складають матеріальні і процесуальні елементи права на захист і який слід розглядати як сукупність процесуальних дій, спрямованих на реалізацію вказаного права; і «функція захисту» – регламентований законом напрям діяльності суб’єктів захисту, наділених правом (або обов’язком) використовувати всі вказані в законі засоби і способи для охорони законних інтересів осіб. Юридичний зміст останньої пропонується розглядати в двох аспектах: як певну процесуальну діяльність і як інститут кримінально-процесуального права. Основними ознаками функції захисту є: нормативність, предметна визначеність, цільова спрямованість, стабільність, взаємозв’язок та взаємозалежність з іншими процесуальними функціями.
Зважаючи на вищевказане, пропонується включити до кримінально-процесуального закону норму, яка б давала визначення процесуальних функцій, як основних напрямів діяльності суб’єктів кримінального провадження; зазначала б носіїв відповідних функцій і визначала б спрямування (мету) тієї чи іншої функції.
4. З’ясовано значення функції захисту в кримінальному процесі, яке полягає у забезпеченні: законності і правопорядку в державі, змагальності і рівності сторін, презумпції невинуватості; виконання завдань кримінального судочинства; реалізації права на захист і у зв’язку з цим реалізації однієї із функцій держави; реалізації права на правову допомогу; моральності суспільства і юридичної етики осіб, які захищають права, свободи та законні інтереси інших осіб; узгодженість норм національного законодавства з міжнародно-правовими стандартами захисту особи.
5. Вказано на те, що оскільки відсутнє законодавче визначення поняття осіб, які залучаються до кримінально-процесуальних правовідносин, необхідно закріпити нормативно і оперувати такими правовими категоріями як: суб’єкти кримінального провадження (учасники кримінально-процесуальних правовідносин) і сторони кримінального провадження (суб’єкти тієї чи іншої функції).
Зважаючи на двохаспектний підхід до поняття «захист» у кримінальному процесі, констатується, що функція захисту (вужче розуміння) здійснюється: підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим, виправданим, особою, щодо якої вирішується (вирішено) питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, особою, стосовно якої проводилась попередня перевірка чи закрито провадження у справі, їхніми захисниками та законними представниками, цивільним відповідачем та його представником.
6. Запропоновано, враховуючи категорію інтересу, суб’єктів функції захисту поділяти на групи: 1) які захищають власні інтереси – підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, особа, щодо якої вирішується (вирішено) питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, особа, стосовно якої закрито провадження у справі, цивільний відповідач; 2) які відстоюють інтереси інших осіб – захисник, законний представник осіб першої групи. Крім того, зважаючи на можливість реалізації функції захисту під час кримінального провадження, серед суб’єктів даної функції слід виділяти: 1) осіб, які можуть реалізувати право на захист самостійно і у повному обсязі (наділені повною правосуб’єктністю) і 2) осіб з обмеженою можливістю щодо самостійної реалізації захисту через особливості психо-фізичного розвитку – вікові і за станом здоров’я: малолітні й неповнолітні, та неосудні особи. Участь захисника поряд з особою, чиї інтереси він представляє, не виключає можливості представлених осіб здійснювати функцію захисту.
Стверджується, що ознаки суб’єкта злочину, особи, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування, не впливають на визнання цієї особи суб’єктом функції захисту, обумовленої наявністю кримінально-процесуальних правовідносин і правом на захист. Наявність неповної правосуб’єктності у особи не означає, що вона не є суб’єктом функції захисту. Така особа не може самостійно, у повному обсязі реалізувати дану функцію, що компенсується участю у справі законного представника і захисника.
7. Наголошується на тому, що невирішеними на сьогоднішній день залишаються питання: нормативного закріплення процесуального статусу захисника – фахівця в галузі права; випадки призначення захисника; оплати захисника за призначенням; надання безоплатної правової допомоги; врегулювання прийняття захисту; оскарження відмови особи, що проводить розслідування чи суду у допуску до участі у кримінальній справі захисника; обов’язкової участі захисника при першому роз’ясненні прав підозрюваному, обвинуваченому; ролі захисника в процесі доказування; наділення захисника правом ознайомлюватись з матеріалами, якими обґрунтовується не тільки затримання чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а й порушення провадження у справі щодо конкретної особи (відмови у порушенні провадження, закриття кримінальної справи, якщо це стосується інтересів підзахисного); відмови захисника-адвоката від участі у справі; процесуальної самостійності захисника.
8. Вказано на те, що законодавчого врегулювання потребують: випадки участі законних представників у кримінальному провадженні (неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, потерпілих і свідків; осіб, відносно яких ведеться провадження про застосування до них примусових заходів медичного характеру; осіб, які через фізичні або психічні вади не здатні самі забезпечити захист своїх прав і законних інтересів); участь представників при вирішенні питань, що виникають на стадії виконання рішень суду; законне правонаступництво в кримінальному процесі як різновид законного представництва, яке являє собою представництво прав та законних інтересів померлого підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, цивільного відповідача з метою їх реабілітації; і померлого потерпілого, цивільного позивача або свідка.
9. Обґрунтовується деліктна відповідальність цивільного відповідача у кримінальному процесі, а також внесення змін до ч. 1 ст. 51 КПК України: «Цивільним відповідачем є фізична або юридична особа, яка відповідно до цивільного законодавства несе відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, і яка за наявності вказаних у законі умов притягується в установленому порядку до участі у кримінальній справі».
10. Встановлено, що функція захисту в кримінальному процесі реалізується через надання її суб’єктам необхідних правових можливостей для доведення невинуватості особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, або приведення доказів, які підтверджують обставини, що пом’якшують її вину. Засобами забезпечення досягнення завдань кримінального провадження є кримінально-процесуальні гарантії.
11. Вказано на форми реалізації функції захисту, які залежать від характеру дій її суб’єктів, міри їхньої юридичної заінтересованості. Зазначається, що форма реалізації даної функції може мати добровільний або примусовий характер, а також може бути індивідуальною чи колективною, повною або обмеженою. Функція захисту реалізується на всіх стадіях кримінального провадження, по мірі руху кримінальної справи. Водночас, наголошується на тому, що зміст нормативно-правових і практичних можливостей у суб’єктів функції захисту є різним, що обумовлюється моментом виникнення даної функції.
12. Встановлено, що засобами і способами, завдяки яким здійснюється функція захисту в кримінальному процесі, є: участь у слідчих діях; подання скарги на дії і рішення органу досудового розслідування, прокуратури чи суду; оскарження дій захисника; заявлення клопотань; подання доказів; застосування захисником науково-технічних засобів; опитування громадян захисником; давання показань підозрюваним, обвинуваченим, підсудним. Засобами реалізації функції захисту у судовому розгляді кримінальної справи є позиція і версія захисту.
13. Обґрунтовано внесення змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства та до проекту КПК України (реєстр. № 1233):
• до ст.ст. 73, 74 КПК – щодо наділення захисника правом ініціювати визнання доказів недопустимими, зокрема, у випадку зізнання підозрюваного (обвинуваченого) у вчиненні злочину за відсутності захисника і відмови від нього у майбутньому;
• до ст. 48 КПК – щодо розширення прав захисника при допиті: роз’яснювати підзахисному значення поставлених запитань, вносити клопотання про надання перерви для консультації з підзахисним, задавати запитання слідчому та підзахисному, робити заяви і приносити скарги на дії щодо допиту, вимагати уточнення й доповнення протоколу допиту; щодо участі захисника у судовому розгляді: «захисник підсудного подає предмети, письмові документи й інші докази, які мають відношення до справи, які суд зобов’язаний приєднати до справи, заявляє клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, бере участь у дослідженні доказів, висловлює думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свою думку щодо обвинувачення, меж його доведення, про обставини, що пом’якшують покарання чи виправдовують підсудного, висловлює суду пропозицію про застосування кримінального закону, призначення покарання, а також з інших питань, що виникають під час судового розгляду»;
• до п. 5 ст. 45 КПК – щодо моменту участі захисника при провадженні у справі про застосування примусових заходів медичного характеру;
• до ч. 2 ст. 45 КПК – щодо неможливості ставити обов’язкову участь захисника у суді апеляційної інстанції у залежність від погіршення становища засудженого (виправданого);
• до ч. 2 ст. 61 КПК – шляхом доповнення новою підставою п. 3: «у випадку заяви захисником клопотання про допит його як свідка про обставини, що стали йому відомі при виконанні обов’язків захисника»
• приведення змісту ст. 266 КПК у відповідність із п.п. 8, 13 ч. 2 ст. 48 КПК;
• у проекті КПК України – передбачити положення, згідно якого при вирішенні питання про проведення судового слідства в рамках апеляційного провадження обов’язково заслуховується думка захисника і забезпечується можливість доведення або спростування доказів чи свідчень з боку захисту;
• у Законі України «Про адвокатуру» – усунути обмеження професійної адвокатської діяльності в частині захисту прав та законних інтересів підзахисного; надати можливість захиснику оскаржувати до суду будь-яке рішення органів досудового розслідування та рішення суду в апеляційному порядку, які обмежують його професійні та процесуальні права; закріпити положення про «добросовісну» рекламу адвокатських послуг, про реєстри адвокатів, що діють на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврах Я. С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам / Я. С. Аврах. – Казань : Издательство Казанского университета, 1972. – 106 с.
2. Адаменко В. Д. Сущность и предмет защиты обвиняемого / В. Д. Адаменко. – Томск : Издательство Томского университета, 1983. – 158 с.
3. Адаменко В. Д. Субъекты защиты обвиняемого / В. Д. Адаменко. – Красноярск : Издательство Красноярского университета, 1991. – 206 c.
4. Адвокат в уголовном процессе: Учебное пособие для вузов / Под ред. В. И. Сергеева. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 351 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в двух томах / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., Т. 1, 1981. – 359 с.; Т. 2, 1982. – 359 с.
6. Альперт С. А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти: Конспект лекцій / С. А. Альперт. – Х. : Нац. юрид. акад. Укр., 1995. – 28 с.
7. Арбатский А. Ожидали – веселились, прочитали – прослезились / А. Арбатский // Юридическая практика. – № 33 (161). – 2001. – 15 августа.
8. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве: Учебное пособие / В. К. Бабаев. – Горький : Издательство ГВШ МВД СССР, 1974. – 124 с.
9. Барабаш Т. М. Правові гарантії діяльності захисника у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів / Т. М. Барабаш // Науковий вісник НАДПСУ. – №3. – 2003. – С. 42–45.
10. Барщевский М. Ю. Адвокат, адвокатская фирма, адвокатура / М. Ю. Барщевський. – М.: Белые Альвы, 1995. – 143 с.
11. Басецкий И. И. Защитник в уголовном процессе / И. И. Басецкий, В. Л. Василевская. – Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. – 300 с.
12. Баулін О. В. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи : Навчальний посібник / О. В.Баулін, Н. С. Карпов, О. І. Поповченко, Д. О. Савицький. – К. : Семенко Сергій, 2004. – 151 с.
13. Бірюков Г. М. Злочинні технології ухилення від сплати податків: [навч. посіб.] / Г. М. Бірюков. – Ірпінь. : Національний університет ДПС України, 2008. – 144 с.
14. Бірюкова А. М. Забезпечення адвокатурою захисту конституційного права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. М. Бірюкова. – Одеса : Одеська національна юридична академія, 2006. – 20 с.
15. Бірюченський О. Т. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві / О. Т. Бірюченський // Вісник Верховного Суду України. – № 6(16) – 1999 р. – 7 липня. – С. 47-50.
16. Бирюков П. Н. Роль международно-правовых и внутригосударственных норм в обеспечении «права на правовую защиту» / П. Н. Бирюков // Правоведение. – № 6. – 1992 р. – 11 июля. – С. 34-37.
17. Бойко В. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам / В. Д. Бойко. – К. : Інтер, 1998. – 173 с.
18. Бойков А. Д. Проблемы эффективности судебной защиты : автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. юрид. наук : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. Д. Бойков. – М. : Всесоюзный институт по изучению причин и разработки мер предупреждения преступности, 1974. – 45 с.
19. Бойков А. Д. Нравственные основы судебной защиты / А. Д. Бойков. – М. : Знание, 1978. – 64 с.
20. Бородинова Т. Г. Сторона защиты и её функция в судебных стадиях уголовного судопроизводства: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Т. Г. Бородинова. – Краснодар : КГУ, 2005. – 23 с.
21. Бро Ю. Н. Понятие фактических данных и обстоятельств дела, установленных в процессе правоприменительной деятельности / Ю. Н. Бро // Труды ВНИИСЗ. Проблемы совершенствования советского законодательства. – 1977. – № 9. – С. 12.
22. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева. – К. : Ин-т адвокатуры при Киевском ун-те им. Тараса Шевченко, 1998. – 204 с.
23. Варфоломеева Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника / Т. В. Варфоломеева. – К. : «Вища школа», 1987. – 152 с.
24. Варфоломеева Т. В. Необходимо ли реформирование адвокатуры на Украине / Т. В. Варфоломеева // Юридическая практика. – 2000. – № 23(129). – С. 6.
25. Василенко С. Ю. Викриття злочинів у сфері оподаткування: Монографія / С. Ю. Василенко, І. В. Сервецький, О. М. Юрченко. – К. : Просвіта, 2000. – 398 с.
26. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры: в 2-х частях / Е. В. Васьковский. – С-Пб. : Изд-во Юрид. кн. Н. К. Мартінова, 1893. – Ч. 1 : Очерк всеобщей истории адвокатуры. – 396 с.
27. Ведерников А. Н. Актуальные вопросы участия защитника на стадии предварительного расследования (в свете осуществляемой судебной реформы) : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / А. Н. Ведерников.– М. : МГУ, 1990. – с. 19.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
29. Виборнова Є. І. Реалізація права на захист на стадії досудового слідства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Є. І. Виборнова. – К. : Академія адвокатури України, 2009. – 21 с.
30. Вопросы защиты по уголовным делам. Сборник статей / Под редакцией П.С.Элькинда. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1967. – 204 с.
31. Галихманов А. Б. Организационно-тактические особенности расследования преступлений в условиях расширения прав подозреваемого и обвиняемого на защиту : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12. 00. 09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / А. Б. Галихманов. – Уфа, 2001. – 27 с.
32. Гаррис Р. Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел / Р. Гаррис. – М., 1911. – 280 с.
33. Гинзбург Г. А. Советский адвокат / Г. А. Гинзбург, А. Г. Поляк, В. А. Самсонов. – М. : Юридическая литература, 1968. – 200 с.
34. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. Навчальний посібник / І. Ю. Гловацький. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
35. Гольдинер В. Д. О некоторых особенностях метода советской уголовной защиты / В. Д. Гольдинер // Советское государство и право. – 1962. – № 6. – С. 112–117.
36. Горбачёва Е. В. Функция защиты как необходимый элемент состязательного процесса / Е. В. Горбачёва // Сибирский юридический вестник. – 2003. – № 4. – С. 81–84.
37. Грохольський В. Л. Деякі проблеми захисту працівників правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / В. Л. Грохольський // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 2. – С. 16–19.
38. Грохольський В. Актуальні питання стратегії розвитку органів внутрішніх справ України / В. Грохольський // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні питання управління органами внутрішніх справ у сучасних умовах». – К., 2009. – С. 18–22.
39. Грошевой Ю. М. Функция охраны прав и законных интересов личности в советском уголовном процессе / Ю. М. Грошевой // Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства : Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции, 1978. – 21–23 ноября. – С. 228–230.
40. Грошевой Ю. М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України / Ю. М. Грошевой // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 2. – С. 138–147.
41. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К. : КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2006. – 272 с.
42. Гузела М. В. Відшкодування заподіяної злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. В. Гузела. – Л. : Львівський державний університет імені Івана Франка, 1999. – 21 с.
43. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Ю. О. Гурджі. – О. : Одес. нац. юрид. акад., 2007. – 40 с.
44. Гусаров С. М. Захист прав та свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ: стан, проблеми, перспективи / С. М. Гусаров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 11 – 12. – 2008 р. – 7 грудня.
45. Давыдов П. М. Судопроизводство по новому УПК РСФСР / П. М. Давыдов, Д. В. Свиридов, П. П. Якимов. – Свердловск, 1962. – 235 с.
46. Дмитреева Н. А. Функция защиты в российском уголовном процессе и роль в ней института адвокатуры : автореферат дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Н. А. Дмитреева. – Москва : Всерос. науч.-исслед. ин-т МВД РФ, 2006. – 23 с.
47. Добровольская Т. Н. Защита судебная / Т. Н. Добровольская. – М., 1972. – Т.9. – 394 с.
48. Добровольский А. Р. Представительство в суде / А. Р. Добровольский // Советский гражданский процесс: в 2-х частях. – М. : Изд. МГУ, 1979.– ч.1: Гражданское судопроизводство. – С.61–67.
49. Дремина Н. А. Проблемы профессиональной защиты по делам о применении принудительных мер медицинского характера : автореферат дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Н. А. Дремина. – Х. : Украинская юридическая академия имени Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 24 с.
50. Дювернуа Н. Источники права и судов древней Руси / Н. Дювернуа. – М. : Печатано в Университетской Типографии (Катков и Кº), на Страстном бульваре, 1869. – 415 с.
51. Елимисов Г. Б. Юридическая защита прав и законных интересов личности в уголовном процессе / Г. Б. Елимисов. – Алма-Ата : Казахстан, 1979. – 55 с.
52. Еникеев З. Д. Эффективность мер процессуального принуждения на предварительном следствии / З. Д. Еникеев // Вопросы эффективности советского уголовного процесса. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1976. – С. 105.
53. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. – К. : Наук. думка, 1985. Т. 2 : Д – Копці / Укл. : Н. С. Родзевич та ін. – 1985. – 572 с.
54. Жуковский А. Г. Закон Украины «О судоустройстве Украины»: Комментарий / А. Г. Жуковський. – Х. : ООО «Одиссей». – 232 с.
55. Заботкин П. К разработке положений об адвокатуре / П. Заботкин // Советская юстиция. – 1961. – № 12. – С. 11.
56. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua.
57. Загальна теорія держави і права: Підручник / Під ред. Кельмана М. С., Мурашина О. Г. – К. : Кондор, 2008. – 446с.
58. Захаров Д. О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. Д. Захаров. – Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2006. – 23 с.
59. Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню будь-яким чином, затверджений резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 09.12.1988 р. № 43/173 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
60. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі / Я. П. Зейкан. – К. : КНТ, 2006. – 600 с.
61. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник / Я. П. Зейкан – К. : Юридична практика, 2004. – 288 с.
62. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб / Я. П. Зейкан. – К. : Вища шк., 2002. – 271 с.
63. Зейц А. К вопросу о государственной защите / А. Зейц // Еженедельник Советской юстиции. – 1929. – № 49. – С. 1155–1156.
64. Зеленецкий В. С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Харьков: «Страйд», 2006. – 336 с.
65. Зинатуллин З. З. Сущность и социальное назначение уголовно-процессуальных функций / З. З. Зинатуллин // Категориальный аппарат уголовного права и процесса: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Е. В. Благов. – Ярославль : Ярославский государственный ун-т, 1993. – C. 41–50.
66. Иванов О. В. Право на судебную защиту / О. В. Иванов // «Советское государство и право». – 1970. – № 7. – С. 41–48.
67. Интервью журн. Ю. Феофанова с доктором юрид. наук И. Л. Петрухиным «Право на справедливость» / Ю. Феофанов // Известия. – № 303. – 1985. – 11 марта.
68. Історія адвокатури України / За ред. В. Т. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. – К. : Либідь, 1992. – 178 c.
69. Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових положень: Монографія / А. В. Іщенко, за ред. І. П. Красюка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2003. – 216 с.
70. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Н. С. Карпов. – К. : НУВСУ, 2008. – 32 с.
71. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник / Є. Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
72. Коваль В. М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / В. М. Коваль. – О. : Одеська національна юридична академія, 2004. – 21 с.
73. Кокорев Л. Д. Участники правосудия по уголовным делам / Л. Д. Кокорев. – Воронеж, 1970, – 160 с.
74. Кокорев Л. Д. Проблемы уголовно-процессуальной защиты в свете нового законодательства об адвокатуре СССР / Л. Д. Кокорев // Развитие теории и практики уголовного судопроизводства в свете нового законодательства о Верховном Суде СССР, Прокуратуре СССР и Адвокатуре СССР. – Воронеж, – 1981. – С. 68
75. Компетенція міліції України в охороні прав громадян та громадського порядку під час виборчого процесу / За заг. ред. П.П. Підюкова, В.І. Маєвського. – К. – Харків, 2006. – 238 с.
76. Конах Е. И. Процессуальный статус и обеспечение прав подозреваемого / Е. И. Конах, М. В. Парфенова. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2005. – 96 с.
77. Конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята 04 листопада 1950 року в Римі членами Ради Європи, ратифікована Законом України N 475/97-ВР (475/97-ВР ) від 17.07.97 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
78. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини, прийнята в м. Мінськ 26 травня 1995 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
79. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред.кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
80. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, ухвалена Указом Президентом України від 10 травня 2006 р. N 361/2006 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
81. Кореневский Ю. В. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процессуальному законодательству : Практическое пособие / Ю. В. Кореневский, Г. П. Падва. – М.: Юристъ, 2004. – 159 с.
82. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. В. Корчева. – Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2006. - 20с.
83. Корчовий М. М. Кримінологічні проблеми боротьби зі зґвалтуваннями, вчинюваними неповнолітніми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. М. Корчовий. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 18 с.
84. Корчовий М. Проблеми правовідносин у процесі конфіденційного співробітництва оперативних підрозділів ОВС з громадянами / М. Корчовий, К. Ольшевський // Вісник Академії управління МВС. – 2008. – № 1–2. – С. 66–73.
85. Котюк В. О. Теорія права [Текст] : Курс лекцій / В.О. Котюк. – К. : Вентурi, 1996. – 207 с.
86. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / К. : Академія адвокатури України, 2005. – 25 с.
87. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 1196 с.
88. Кримінальний процес України / За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотинця. – Х. : Право, 2000. – 494 с.
89. Кримінальний процес України : Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
90. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. Ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка – К : «Форум», 2003. – 940 с.
91. Купрейченко С. В. Защитник в уголовном процессе на стадии предварительного расследования : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / С. В. Купрейченко. – М. : Моск. акад. экономики и права, 2007. – 21 с.
92. Кучинська О. П. Кримінальний процес України: Навч. посіб / О. П. Кучинська, О. А. Кучинська. – К. : Прецедент, 2005. – 202 с.
93. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: Процессуальные функции / А. М. Ларин. – М. : Юр. лит., 1986. – 160 с.
94. Ларин А. М. Доказывание и предпроцессуальная деятельность защитника / А. М. Ларин // Адвокатура и современность / Под ред. Савицкого В. М. – М. : ИГПАН, 1988. – С. 92.
95. Ларин А. М. Защита прав человека и гражданина в уголовном судопроизводстве / А. М. Ларин // Общая теория прав человека/ Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : Издательство НОРМА, 1996. – 520 с.
96. Лазарева В. А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе / В. А. Лазарева. – Самара : Самарский университет, 1999. - 134 с.
97. Левин А. М. Защитник в советском суде: Пособие для адвокатов / А. М. Левин, П. А. Огнев, В. Л. Россельс. – М : Госюриздат, 1960. – 331 с.
98. Ліновський В. Опыт исторических розысканий о следственном уголовном судопроизводстве в России / В. Ліновський. – Одесса : В типографии Л. Нитче, 1849. – 262 с.
99. Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці / В. Лісогор // Право України. – 2000. – № 3. – С.21–23.
100. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія / Є. Д. Лук’янчиков. – К. : НАВСУ, 2005. – 360 с.
101. Лук’янчиков Є. Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правові і тактико-криміналістичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Є. Д. Лук’янчиков. – К. : НАВСУ, 2005. – 36 с.
102. Лук’янчиков Є. Д. Поняття невідкладних слідчих дій / Є. Д. Лук’янчиков // Радянське право. – 1979. – № 2. – С. 61 – 63.
103. Лук’янчиков Б. Є. Доказування як засіб встановлення істини / Б. Є. Лук’янчиков // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – С. 38–40.
104. Львова Е. Ю. Защита по уголовному делу: Пособие для адвокатов / Е. Ю. Львова. – М. : Юристъ, 2003. – 216 с.
105. Макарова З. В. Некоторые проблемы совершенствования деятельности адвоката-защитника на предварительном следствии (по материалам Куйбышевской области) : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / З. В. Макарова.– Ленинград : ЛГУ, 1970. – 20 с.
106. Маланчук П. М. Функція захисту в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / П. М. Маланчук. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – 22 с.
107. Маляренко В. Т. Хто може бути захисником обвинуваченого у кримінальній справі? / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4(6). – С. 46–49.
108. Маляренко В. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах / В. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 43–49.
109. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів / В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
110. Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. А. Маркуш. – Х. : Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2006. – 20 с.
111. Мартынчик Е. Г. Развитие уголовно-процессуального законодательства / Е. Г. Мартынчик. – Кишинев : АН МССР, Штиинца, 1977. – 106 с.
112. Масленникова Л. В. Гражданский ответчик в российском уголовном процессе: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Л. В. Масленникова. – Краснодар : КГУ, 2001. – 24 с.
113. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/RES/2200 А (XXI), ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08 ) від 19.10.73 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
114. Михайленко А. Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан / А. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 445 с.
115. Михайленко О. Р. Прокурор, захисник і суд у змагальному кримінальному судочинстві України / О. Р. Михайленко // Адвокат. – 2004. – № 3. – С. 10–11.
116. Михайленко О. Р. Правова допомога в системі видів державної та адвокатської діяльності / О. Р. Михайленко// Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві: Доповідь учасників міжнародної конференції. – К., 2002. – с. 20–23.
117. Михайленко О. Р. Нетрадиційні погляди на традиційні положення щодо захисту прав людини в кримінальному процесі / О. Р. Михайленко // Механізм захисту прав і свобод людини в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 78.
118. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
119. Молдован А. В. Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України (порівняльно-правове дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. В. Молдован. – К. : Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка, 2003. – 21 с.
120. Мотовиловкер Я. О. Установление истины в советском уголовном процессе: Учебное пособие / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль, 1974. – 137 с.
121. Мотовиловкер Я. О. Основные уголовно-процессуальные функции / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль : Изд-во Ярославского ун-та, 1976. – 94 с.
122. Мотовиловкер Я. О. О принципах объективности истины, презумпции невиновности и состязательности процесса / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль, 1978. – 96 с.
123. Назаров В. В. Кримінальний процес України: навч. посібник. – Вид.2-ге, доп. і переробл. / В .В. Назаров, Г. М. Омельяненко. – К. : Атіка, 2007. – 584 с.
124. Назаров В. В. Обмеження конституційних прав людини в кримінальному провадженні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Назаров. – Д. : Дніпропетровський держаний університет внутрішніх справ, 2009. – 40 с.
125. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру» / Автори-упорядники Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 7 – 432 с.
126. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 150 с.
127. Некрасова М. П. О коллизии позиций обвиняемого и защитника в уголовном процессе / М. П. Некрасова, О. В. Осяк, А. Л. Цветинович // Вопросы организации суда и осуществления правосудия в СССР: Сб. научн. трудов. – Калининград, – 1975. – № 4. – С. 103.
128. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України.: Навч. посіб. / За ред. проф. Ю. М. Грошевого. – Х. : Право, 2002. – 160 с.
129. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. – Киев : «Выща школа, Головне изд-во», 1989. – 275 с.
130. О частной детективной и охранной де