РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЗАГУМЕННА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 351.74 (477)

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 — адміністративне право
і процес;фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України,
Бандурка Олександр Маркович

Харків — 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..…3
ВСТУП………………………………………………………………………..….4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ………………………………………………………………………….13
1.1. Функція як вид і напрям спеціальної державної виконавчої діяльності……………………………………………………………………………13
1.2. Загальна характеристика правоохоронної функції держави: поняття, структура, зміст……………………………………………………………………..31
1.3. Класифікація підвидів правоохоронної функції держави та їх адміністративно-правове регулювання……………………………………………59
Висновки до розділу 1…………………………………………………………..67

РОЗДІЛ 2 ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ’ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ…………………73
2.1. Компетенція і повноваження органів внутрішніх справ як суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави………………………………………73
2.2. Форми реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ…………………………………………………………………………………99
2.3. Принципи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції держави…………………………………………………117
2.4. Методи реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ………………………………………………………………………………..130
Висновки до розділу 2…………………………………………………………137

РОЗДІЛ 3 ПРАВООХОРОННА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ………………………………………141
3.1. Захист прав і свобод людини як головне завдання в діяльності органів внутрішніх справ…………………………………………………………………..141
3.2. Забезпечення законності у реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ……………………………………………………….150
3.3. Шляхи удосконалення реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справу країни……………………………………………...161
Висновки до розділу 3…………………………………………………………190

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...…………….199

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..226
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ — Верховна Рада України
ДАІ — Державна автомобільна інспекція
ДГБ МВС України — Департамент громадської безпеки МВС України
ДПС — Дорожньо-патрульна служба
ДСО — Державна служба охорони
Євро-2012 — фінальна частина чемпіонату Європи 2012 року з футболу
ЄС — Європейський Союз
ЗМІ — засоби масової інформації
ЗСУ — Збройні Сили України
ККУ — Кримінальний кодекс України
КМУ — Кабінет Міністрів України
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України
КСУ — Конституційний суд України
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України — Міністерство внутрішніх справ України
ОВС — органи внутрішніх справ
СБУ — Служба безпеки України
УДО — Управління державної охорони України
ЦГЗ — Центр громадських зв’язків

ВСТУП

Актуальність теми. Демократизація суспільних відносин, сучасні зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування правоохоронної системи, конституційна реформа, активізація процесів євроінтеграції, удосконалення законодавства у напрямку посилення захисту прав і свобод громадянина вимагають чіткого визначення механізму реалізації правоохоронної функції держави на сучасному етапі.
Конституцією України встановлено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини, а також захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її державної, економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави. Належна реалізація цих функцій є основою для подальшої розбудови України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. І невід’ємною складовою державного механізму забезпечення реалізації цих функцій є діяльність правоохоронних органів, функціонування яких повинно відповідати тим соціальним, економічним, політичним і правовим умовам, які існують у суспільстві та державі.
Послаблення правоохоронної функції призводить до швидкого зростання рівня злочинності у суспільстві, а також зниження рівня правової культури, збільшення кількості конфліктів між громадянами, передусім у громадських місцях.
Органи внутрішніх справ України посідають ключове місце в механізмі реалізації правоохоронної функції держави. Стабільне та ефективне їх функціонування виступає необхідною умовою захисту конституційного ладу, забезпечення законності й правопорядку, дотримання прав і свобод людини та громадянина. Від ефективності діяльності органів внутрішніх справ значною мірою залежить успішність реалізації національних інтересів і сталість суспільного розвитку. Тому дослідження реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України на сучасному етапі, а також визначення шляхів її удосконалення є актуальним завданням юридичної науки.
Слід зазначити, що загальні проблеми становлення, розвитку та функціонування правоохоронних органів України у цілому й органів внутрішніх справ зокрема широко досліджені такими вітчизняними вченими як: В. Б. Авер’янов, М. І. Ануфрієв, І. В. Арістова, О. М Бандурка, О. О. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. Т. Білоус, І. Л. Бородін, С. М. Гусаров, В. С. Журавський, Р. А. Калюжний, В. В. Коваленко, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, К. Б. Левченко, Н. П. Матюхіна, О. В. Негодченко, Н. М. Оніщенко, В. П. Пєтков, С. В. Пєтков, О. П. Рябченко, О. Ю. Синявська, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиш та ін. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених різним аспектам зазначеної проблеми, багато її питань дотепер залишаються дискусійними. Це стосується, насамперед, розуміння сутності та призначення органів внутрішніх справ у системі правоохоронних органів України; визначення їх оптимальної структури, функцій, завдань і повноважень; з’ясування форм, напрямків та особливостей взаємодії і координації між ними, а також з іншими правоохоронними органами, у тому числі й міжнародними. Залишаються невирішеними питання правового, кадрового, інформаційного та економічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження сформульовано відповідно до вимог Закону України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки та техніки», пп. 2, 4, 7 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005–2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18.06.2004 р. № 20/4-2, пп. 13.1, 17.16, 17.17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. № 347, п. 9.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на підставі аналізу теоретичних засад правового регулювання і результатів практичної діяльності органів внутрішніх справ України, шляхів удосконалення реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України, захисту прав і свобод людини, забезпечення законності.
Виходячи з поставленої мети, в дисертаційному дослідженні необхідно вирішити такі завдання:
 розкрити поняття функції як виду і напрямку спеціальної виконавчої діяльності;
 охарактеризувати з наукових позицій поняття та зміст правоохоронної функції держави;
 встановити класифікацію підвидів правоохоронної функції держави та їх адміністративно-правове регулювання;
 визначити теоретичні та нормативно-правові засади компетенції і повноважень органів внутрішніх справ як суб’єктів правоохоронної діяльності держави;
 з’ясувати поняття, ознаки та види форм реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ за сучасних умов;
 вивчити принципи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції держави;
 розглянути поняття, види та особливості застосування методів реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ;
 визначити актуальні аспекти захисту прав і свобод людини як головного завдання в діяльності органів внутрішніх справ;
 окреслити поняття, зміст і особливості забезпечення законності органами внутрішніх справ у реалізації правоохоронної функції держави;
 виробити конкретні пропозиції теоретичного та практичного характеру, спрямовані на удосконалення реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері реалізації правоохоронної функції держави
Предмет дослідження становить реалізація правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнонаукових і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Їх вибір обумовлений застосуванням системного підходу, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
Найбільш загальним із застосованих у роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний метод, за допомогою якого на основі вивчення окремих праць та юридичних документів, що стосуються реалізації правоохоронної функції та здійснення правоохоронної діяльності, зроблено певні узагальнення (підрозділи 1.2, 1.3). Для аналізу та характеристики сучасних юридичних праць, присвячених дослідженню функцій держави, правоохоронної функції, застосовано порівняльно-правовий (розділи 1, 2), описово-аналітичний та типологічно-описовий методи (розділи 1, 2, 3). У кожному розділі використано логіко-семантичний метод і метод аналізу словникових визначень для поглиблення розуміння понятійного апарату та виявлення особливостей значень термінів «функція», «правопорядок», «правоохоронна функція», «правоохоронна діяльність», «захист», «охорона», «компетенція», «повноваження», «форма», «методи». За допомогою формально-юридичного методу досліджено зміст правових документів щодо здійснення правоохоронної функції органами внутрішніх справ (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі правознавства, зокрема адміністративного права і процесу, загальної теорії держави і права, конституційного права, філософії, соціології, психології тощо. Положення дисертації та її висновки ґрунтуються на аналізі конституційних та інших законодавчих норм, приписах підзаконних нормативно-правових актів, які закріплюють правовий статус органів внутрішніх справ як суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави. Емпіричною базою дослідження є узагальнення практичної правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України, а також статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним, системним монографічним дослідженням механізму реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України.
Наукова новизна також визначається сучасною постановкою проблеми реформування органів внутрішніх справ України, виявлення і дослідження нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у правоохоронній сфері.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:
уперше:
 визначено особливості адміністративно-правового регулювання реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України, подано функціональну та організаційно-правову характеристику виконавчої влади, сформульовано підхід до визначення ролі й місця органів внутрішніх справ у реалізації правоохоронної функції держави, авторську позицію в питаннях організаційно-правового поняття органів внутрішніх справ у сучасній Україні;
 сформульовано поняття правоохоронної служби України, під якою запропоновано розуміти вид державної служби, що являє собою професійну службову діяльність громадян у державних органах, службах і установах, які здійснюють функції щодо забезпечення безпеки, законності та правопорядку, боротьби зі злочинністю, захисту прав і свобод людини і громадянина;
 обґрунтовано необхідність розроблення та прийняття Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішньої безпеки України (Міністерство громадської безпеки України)»;
удосконалено:
− визначення та критерії розмежування понять «правоохоронні органи», «правоохоронна функція держави» та «правоохоронна діяльність», зроблено висновок, що правоохоронна функція держави — це забезпечений системою необхідних ресурсів комплексний напрям діяльності держави, який об’єднує низку заходів (у тому числі примусових), що ґрунтуються на принципах справедливості та ефективності, спрямованих на безконфліктну реалізацію прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, забезпечення соціальної злагоди, недопущення індивідуальних, колективних та масових порушень законності й правопорядку;
− класифікацію підвидів правоохоронної функції держави, а саме виділено наступні підвиди: функція боротьби з корупцією, функція боротьби з організованою злочинністю, функція боротьби з тероризмом, функція боротьби з торгівлею людьми. Окреслено проблеми їх адміністративно-правового забезпечення;
− поняття, ознаки і характеристику форм та методів реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ на сучасному етапі;
− систему принципів реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ, у межах якої запропоновано всі принципи розділити на три групи: 1) загальноконституційні; 2) функціональні; 3) структурно-організаційні;
дістали подальшого розвитку:
− характеристика правового регулювання реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України, основою якої є система правових актів, обґрунтування необхідності реформування правоохоронних органів України та прийняття законів України: «Про систему правоохоронних органів України», «Про органи внутрішніх справ», «Про поліцію»; «Про державну службу»;
− розуміння компетенції та повноважень органів внутрішніх справ у сфері реалізації правоохоронної функції держави, обґрунтування необхідності переходу від каральних їх функцій до соціальної допомоги населенню;
− особливості органів внутрішніх справ як суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави, основними з яких визначено: широке коло їх завдань та функцій порівняно з іншими правоохоронними органами; специфічні напрямки їх правоохоронної діяльності; спеціальна організаційно-штатна структура органів внутрішніх справ; найбільша кількість звернень фізичних та юридичних осіб до них; значна кількість внутрішньовідомчих та комплексних спеціалізованих органів контролю за їх діяльністю;
− характеристика способів забезпечення законності у реалізації правоохоронної функції держави, які визначено як групу гарантій, цілеспрямовану діяльність органів внутрішніх справ, що здійснюється у межах покладених на них завдань, функцій та повноважень з метою встановлення фактичного стану дотримання вимог чинного законодавства та відповідного реагування на нього;
− пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правових засад і практики забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ;
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері як основа для подальшого розроблення положень правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України, визначення проблем забезпечення законності, правопорядку та захисту прав і свобод людини у реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України. Результати дисертаційного дослідження використано у процесі розроблення Київським міжнародним університетом науково-дослідної теми 0104U0033159 «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти», затвердженої в УкрІНТЕІ, яка виконувалася від січня 2004 року по грудень 2010 року (акт впровадження в наукову діяльність Київського міжнародного університету від 21 січня 2011 р. № 381/01-10);
– у галузі правотворчості — для підготовки змін і доповнень до чинного законодавства і підзаконних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України. Зокрема, дисертантом розроблено пропозиції щодо реформування правоохоронних органів України, які знаходяться в Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 1 лютого 2011 р. № 04-19/14–134);
– у правозастосовній діяльності — для покращення механізму реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України (акт впровадження в практичну діяльність Головного управління МВС України
в Харківській області від 26 січня 2011 р.);
 у навчально-методичній діяльності — під час проведення занять з навчальних дисциплін: «Теорія держави та права», «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи України», «Забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ», підготовки курсу лекцій, навчальних програм і планів, підручників, монографій (акт впровадження в навчальний процес ХНУВС, протокол засідання методичної ради ХНУВС від
8 грудня 2010 р. № 11, акт впровадження в навчальний процес Київського міжнародного університету від 25 січня 2011 р. № 011) ;
 у правозахисній діяльності — під час розгляду звернень юридичних і фізичних осіб стосовно порушень їх прав та інтересів;
 у правовиховній роботі з населенням — у процесі роз’яснення законодавчих норм, формування громадської думки, виховання законослухняності у громадян України.
Апробація результатів дослідження Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: V Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства — до правової держави» (Харків, 24 квітня 2009 р.); двох науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 23 травня 2009 р., 5 червня 2010 р); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (м. Одеса, 5−6 червня 2009 р.), І Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам’яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 16−17 квітня 2010 р.); XXIII Міжнародній історико-правовій конференції «Методологічні проблеми історико-правових досліджень» (Алушта, 24−26 вересня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (Черкаси, 30 вересня — 1 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика правотворчої та правозастосовної діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів» (Харків, 22−23 жовтня 2010 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 29 жовтня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (Харків, 23−24 листопада 2010 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження дістали відображення в п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та у десяти тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається предметом і логікою наукового пошуку і відповідає предмету, меті, завданням та методології дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з них основний текст — 198 сторінок, список використаних джерел охоплює 280 найменувань і займає 27 сторінок, додатків — 5 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми удосконалення адміністративно-правового регулювання реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України. У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію реформування правоохоронних органів України, сформульовано низку нових наукових положень і висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є наступні.
Функції органів виконавчої влади — це провідні напрями діяльності органів виконавчої влади, у яких виражається цільове навантаження та з якими безпосередньо пов’язані обсяг і зміст державно-владних повноважень, що надаються органам виконавчої влади. Функції органу виконавчої влади та їх зміст обумовлені переважно сутністю виконавчої влади, її природою; цілями і завданнями органу виконавчої влади. Розглянуто і доповнено ієрархію функцій органів виконавчої влади, за допомогою побудови якої стає можливим подальший системний аналіз їх діяльності.
Органам виконавчої влади притаманні такі функції: по-перше, — одна з основних функцій держави, в якій відображається сутність виконавчої влади; по-друге, функції як провідні напрями діяльності органів виконавчої влади, що поділяються на основні, управлінського впливу та реалізуються у процесі державного управління органів виконавчої влади, а також допоміжні: нормотворча, оперативна, виконавча, юрисдикційна та функція надання адміністративних послуг; по-третє, функції управління, що встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між суб’єктом і об’єктом управління. Державна влада не може ототожнюватися тільки з виконавчою діяльністю, оскільки така діяльність є формою реалізації однієї лише виконавчої гілки влади, видом державної діяльності відповідної компетенції та функціональної спрямованості.
Від рівня забезпеченості виконання правоохоронної функції держави юридичними, інтелектуальними, матеріально-технічними ресурсами залежить як ступінь захищеності людини та суспільства, так і значною мірою перспективи розвитку самої держави. Існують різноманітні погляди на поняття і зміст правоохоронних функцій держави. На думку дисертанта, правоохоронна функція держави — забезпечений системою необхідних ресурсів комплексний напрям діяльності держави, який об’єднує низку напрямків і заходів (у тому числі примусових), що ґрунтуються на принципах справедливості та ефективності, спрямованих на безконфліктну реалізацію прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, забезпечення соціальної злагоди, недопущення індивідуальних, колективних та масових порушень законності й правопорядку.
Правоохоронну функцію держави не слід ототожнювати з правоохоронними функціями державних органів. Функція держави — це основний напрямок її діяльності, яким забезпечується робота всього державного апарату і кожного окремого його органу. Функції ж окремого органу держави свідчать про соціальне призначення цього органу як особливої частини механізму держави. Вони виявляються і конкретизуються у компетенції державних органів, у закріплених за кожним органом правах і обов’язках.
Правоохоронна функція є однією із самостійних функцій держави, що реалізується законодавчою, виконавчою та судовою владою. До її особливостей відносимо такі: є самостійним напрямком державної діяльності; здійснюється під час правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності компетентними суб’єктами виключно на основі чинного законодавства та в межах, визначених ним; передбачає застосування державного примусу; реалізовується у правоохоронній системі держави елементами якої є: мета та завдання право охорони; об’єкти право охорони; охоронні правові норми; суб’єкти правоохорони; правоохоронну діяльність; правоохоронні відносини; реалізується переважно в правових формах; її основними завданням є: охорона та захист основ конституційного устрою, прав, свобод і законних інтересів людини, боротьба з правопорушеннями, зміцнення законності та правопорядку.
Суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави визначено як сукупність державних органів, установ і організацій, посадових осіб, які беруть участь у реалізації правоохоронної функції держави. Їх можна поділити на загальних та спеціальних. Загальними суб’єктами реалізації правоохоронних функцій української держави є вищі й місцеві органи влади, повноваження яких поділяються на дві групи: перші — які безпосередньо стосуються виконання правоохоронних функцій; другі — які опосередковано спрямовані на їх реалізацію.
Як підсумок теоретичного аналізу запропоновано наступне визначення поняття правоохоронних органів: це спеціально уповноважені державні органи, які забезпечують додержання і реалізацію прав і свобод громадян, законності та правопорядку із додержанням встановлених законом правил та процедур відповідно до своєї компетенції.
Органи внутрішніх справ на сьогодні є найбільш розгалуженою за обсягом виконуваних завдань і найчисленнішою за кількістю персоналу правоохоронною структурою, яка виступає основним елементом реалізації правоохоронної функції держави. Компетенцію органів внутрішніх справ у реалізації правоохоронної функції держави визначено як сукупність передбачених у нормативно-правових актах прав, обов’язків тa функцій органів та підрозділів системи МВС, за допомогою яких виконуються поставлені перед ними правоохоронні завдання відповідно та у межах встановленої територіальної підвідомчості. Елементами компетенції органів внутрішніх справ є права та обов’язки, завдання, функції, підвідомчість.
На основі аналізу наукових праць та чинного законодавства з’ясовано, що принципи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції не мають системи та мають більшою мірою неімперативний характер. Обґрунтовано необхідність приведення принципів діяльності органів внутрішніх справ у відповідність із міжнародними стандартами.
Виявлено труднощі визначення форм і методів реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ на сучасному етапі. Розкрито взаємозв’язок форм реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ з методами.
За сучасних умов ефективне забезпечення прав і свобод людини у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ вимагає концептуально нових підходів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад функціонування органів внутрішніх справ, зокрема гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між міліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав і свобод людини тощо.
Саме поняття законності реалізується як щодо системи органів внутрішніх справ, так і щодо суспільства в цілому. Законність розглядається як принцип, метод і режим. Вона є необхідним засобом і умовою функціонування системи органів внутрішніх справ сучасної правової держави. З огляду на сказане, законність визначено як такий режим функціонування органів внутрішніх справ України, у процесі якого вони не лише вимагають від фізичних та юридичних осіб безумовного виконання норм та вимог чинного законодавства, а й самі неухильно їх дотримуються (виконують), відповідним чином реагують на їх порушення, забезпечують відновлення порушених прав.
У процесі реформування правової діяльності органів внутрішніх справ має бути переглянуто багато з того, що раніше було непорушним місце і роль органів внутрішніх справ у суспільстві й державі, в організаційно-правовому механізмі реалізації виконавчої влади, філософію їх взаємовідносин, допустимі методи їх діяльності.
Необхідне законодавче перейменування міліції на поліцію, що сприятиме підвищенню авторитету і рівня професіоналізму сучасної міліції, пізніше — престижності служби в ній, зробить додаткові перешкоди практиці використання її співробітників не за призначенням, стане суттєвим кроком на шляху змінення обліку міліції, що позбавить суспільство від стереотипного ставлення до органів охорони правопорядку, яке зараз бажає бути набагато кращим.
Необхідно розпочати процесс децентралізації міліції, з тим щоб врешті-решт було створено сильну муніципальну міліцію (поліцію), яка б забезпечувала громадську безпеку і боротьбу з більшістю видів злочинів. У такому випадку за МВС залишилися б питання визначення загальних напрямків правоохоронної політики, основних засад кадрової роботи, координації діяльності місцевих органів внутрішніх справ, боротьби з організованою злочинністю межрегіонального характеру тощо. Все це дозволило б встановити партнерські стосунки між органами внутрішніх справ (поліцією) і суспільством, поставити їх під дійовий демократичний контроль, використати можливості місцевих органів влади і самоврядування для поліпшення матеріально-технічного забезпечення органів поліції, соціального становища її службовців.
Компетенція органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції держави має бути визначена в Законі України «Про органи внутрішніх справ», в якому доцільно передбачити окремий підрозділ де було б визначено правовий статус та компетенцію органів внутрішніх справ.
Необхідно прийняти Закон України «Про систему правоохоронних органів України». У Законі необхідно: по-перше, надати вичерпний перелік правоохоронних органів України, на яких буде розповсюджуватися зазначений Закон (на сьогодні на законодавчому рівні такий перелік відсутній, що породжує нерозуміння як серед науковців, так і в процесі практичної правоохоронної діяльності); по-друге, у Законі необхідно визначити: поняття правоохоронної діяльності;принципи, мету та завдання в сфері правоохоронної діяльності; права та обов’язки правоохоронних органів; по-третє у Законі доцільно передбачити особливості взаємодії між правоохоронними органами; передбачити; доцільно передбачити окремий розділ в якому б регламентувалась взаємодія державних правоохоронних органів з іншими недержавними органами і організаціями, які виконують правоохоронні функції.
Одним із стратегічних завдань реформи має стати створення простої, розумної системи управління органами внутрішніх справ, продуманої структури центральних і місцевих установ. Це питання може бути вирішене в повному обсязі лише комплексно, в загальному контексті реформи.
У межах реформування органів внутрішніх справ України пропонується на основі нової парадигми правоохоронної системи, реорганізувати Міністерство внутрішніх справ, та створити Міністерство внутрішньої (громадської) безпеки. До складу доцільно включити: поліцію; слідчий комітет; внутрішні війська; державну міграційну службу України;державну прикордонну службу; державну службу з питань пожежної безпеки і порятунку; державну службу контролю за обігом наркотичних засобів та прекурсорів; департамент забезпечення і логістики. Основою створення та функціонування Міністерства внутрішньої (громадської) безпеки є розробка та прийняття відповідного Закону України «Про Міністерство внутрішньої (громадської) безпеки».
Потужні євроінтеграційні процеси, що тривають в нашій країні, вимагають кардинальних дій в сфері вдосконалення нормативно-правового забезпечення державної служби. Реформування та суттєвих змін потребують як система державної служби, та і відповідне нормативне-правове закріплення останньої та її видів. Необхідно розробити та прийняти Закон «Про державну службу», у якому включи такий вид служби, як правоохоронна служба.
Зазначені пропозиції щодо удосконалення правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України дисертант включив у пропозиції до концепції реформування правоохоронних органів України та пропозиції до проекту Закону України «Про поліцію», які знаходяться у Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Лощихін О. М. Економічна функція сучасної держави. Теоретико-правові аспекти : монографія / О. М. Лощихін. – К. : ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2008. – 368 с.
2. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и.доп. – М. : Большая Росс. Энциклопедия ; СПб. : Норинт, 1997. – 1456 с.
3. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – Изд. 7-е, перераб. и доп. – М. : Республика, 2001. – 719 с.
4. Загуменна Ю. О. Правові форми реалізації функцій держави / Ю. О. Загуменна // Правове життя сучасної України : тези доповідей Міжнар. наук. конф. профес.-виклад. і аспірант. складу (Одеса, 5–6 червня 2009 р.). – О. : Одес. нац. юрид. академія, 2009. – С. 253–255.
5. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – [3-е изд.]. – М., 2000. – 372 с.
6. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : [підручник] / О. Ф. Скакун [пер. з рос.]. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
7. Байтин М. И. Сущность и основные функции социалистического государства / М. И. Байтин. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1979. – 301 с.
8. Черноголовкин Н. В. Теория функций социалистического государства / Н. В. Черноголовкин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 215 с.
9. Денисов А. И. Советское государство. Возникновение, развитие и сущность / А. И. Денисов. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1967. – 424 с.
10. Волченков А. Г. Роль культурно-воспитательной деятельности советского государства : автореф. дисс. … канд. юрид. наук / А. Г. Волченков. – М., 1968. – 17 с.
11. Цивалидзе Д. Ю. Развитие экономических функций социалистического государства в современных условиях : автореф. дисс. … д-ра экон. наук / Д. Ю. Цивалидзе. – М., 1971. – 14 с.
12. Каск Л. И. Функции и структура государства / Л. И. Каск. – Л., 1969. – 194 с.
13. Коркунов Н. М. Русское государственное право : в 2 т. – Т. 1 [изд. 6] / Н. М. Коркунов. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1908. – 623 с.
14. Бандурка О. О. Управління державною податковою службою в Україні: організаційно-правові аспекти: монографія / О. О. Бандурка. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – 506 с.
15. Січкар В. О. Використання досвіду поліції зарубіжних країн
в діяльності міліції України по забезпеченню прав та свобод людини : (організаційно-правовий аспект) : монографія / В. О. Січкар. – Донецьк : НОУЛІДЖ, 2009. – 172 с.
16. Погорилко В. Ф. Функции советского общенародного государства / В. Ф. Погорилко. – К. : Знання, 1986. – 284 с.
17. Сердюк В. Еволюція функцій держави в процесі розвитку суспільства / В. Сердюк // Юридична Україна. – 2006. – № 12. – С. 21–27.
18. Морозова Л. А. Функции Российского государства на современном этапе / Л. А. Морозова // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 98–108.
19. Теория государства и права : [учебник] / под ред. В. К. Бабаева. – М. : Юрист, 2005. – 592 с.
20. Талапина Э. Вопросы правового регулирования экономической функции государства / Э. Талапина // Государство и право. – 1999. – № 11. – С. 73–79.
21. Органи державної влади України : [монографія] / за ред. В. Ф. Погорілка. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – 592 с.
22. Політологічний енциклопедичний словник : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.]. – К. : Генеза, 1995. – 400 с.
23. Политологический словарь / под. ред. В. Ф. Халипова. – М. : Высш. школа, 1995. – 192 с.
24. Автономов А. С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий / Автономов А. С. – М. : ООО Фирма “Инфограф”, 1999. – 384 с.
25. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права : в 3 т. – Т. 1 : История. Наука. Предмет. Нормы, субъекты / Ю. Н. Старилов. – М. : Изд. группа НОРМА – ИНФРА М, 2002. – 728 с.
26. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти / К. С. Бельский // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14–15.
27. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. – Т. 1. Загальна частина / [ред. кол. : В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2007. – 592 с.
28. Галлиган Д. Административное право: история развития и основные современные концепции / Д. Галлиган, В. Полянський, Ю. Старилов. – М. : Юристъ, 2002. – 410 с.
29. Черноголовкин Н. В. Теория функций социалистического государства / Н. В. Черноголовкин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 216 с.
30. Бачило И. Л. Функции органов управления / И. Л. Бачило. – М. : Юрид. лит., 1976. – 118 с.
31. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс / Ю. А.Тихомиров. – М. : Изд-во Тихомирова М. Ю., 2005. – 697 с.
32. Державне управління проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
33. Гусарєв С. Д. Українська та російська традиції державорозуміння / С. Д. Гусарєв, Р. А. Калюжний, О. Д. Тихомиров // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2005. – № 5. – С. 3–9.
34. Аристотель. Политика / Аристотель ; пер. с древнегреч. С. А. Жебелева ; под общ. ред. А. И. Доважура // Сочинения : в 4 т. – Т. 4. – М. : Мысль, 1983. – С. 375–643.
35. Бахрах Д. Н. Административная ответственность / Д. Н. Бахрах ; отв. ред.: А. В. Рыбин. – Пермь, 1966. – 193 c.
36. Явич Л. С. Общая теория права. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1976. – 428 с.
37. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
38. Організація судових та правоохоронних органів : навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сибільова та ін. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1996. – 138 с.
39. Азаров В. Я. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы // Полиция в XXI веке: прогнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000. – С. 35–42.
40. Організація судових та правоохоронних органів : підручник для студентів юрид. спец. вищих навч.закладів / І. Є. Марочкін, Н. В Сибільова та ін. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2007. – 528 с.
41. Загуменна Ю. О. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі реалізації правоохоронної функції держави / Ю. О. Загуменна // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф. (Черкаси, 30 вересня – 1 жовтня 2010 р.). – Черкаси : Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, 2010. – С. 123–125.
42. Українсько-російський словник складної лексики. – К. : Вид. центр «Академія», 1998. – 712 с.
43. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2000. – Т. 2. – 912 с.
44. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. – Т. 1: А–З. – М. : Русский язык, 1999. – 699 с.
45. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. д-ра филол. наук, проф.Н. Ю. Шведовой. – М. : Рус. яз., 1984. – 797 с.
46. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4-х т. / В. И. Даль. – Т. 2. – М. : Русский язык, 1999. – 780 с.
47. Габучан К. В. Учебный толковый словарь русского языка / К. В. Габучан. – М. : Русский язык, 1988. – 441 с.
48. Шишкин В. И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц / В. И. Шишкин. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 128 с.
49. Стойка В. М. Захист прав суб’єктів інвестиційної діяльності: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; господарське процесуальне право» / В. М. Стойка. – Донецьк, 2003. – 19 с.
50. Клочков В. Г. Роль прокурорского надзора в охране и защите прав и свобод человека / В. Г. Клочков // Государство и право. – 2009. – № 2. – С. 55–64.
51. Теория государства и права / под ред. В. К. Бабаева. – М. : Юристъ, 2002. – 591 с.
52. Воеводин Л. Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Л. Д. Воеводин. – М. : Изд-во МГУ, 1972. – 300 с.
53. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомирова, М. Ю. Тихомиров ; под ред. М. Ю. Тихомирова. – М. : ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1997. – 526 с.
54. Цвих В. Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика : монографія / В. Ф. Цвих. – К. : ВПЦ “Київський університет, 2002. – 376 с.
55. Цесарський Ф. А. Захисна функція профспілок, форми її реалізації: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Цесарський Фелікс Анатолійович. – Х., 2004. – 200 с.
56. Абрамов В. И. Соотношение понятий «охрана», «защита», «гарантированность», «обеспечение» прав ребенка / В. И. Абрамов // Государство и право. – 2006. – № 6. – С.68–74.
57. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі забезпечення прав людини / В. Темченко // Вісник Академії управління МВС. – 2007. – № 2–3. – С. 58–65.
58. Охотский Е. В. Служебная карьера / под общ. ред. Е. В. Охотского. – М. : Экономика, 1998. – 304 с.
59. Левченко К. Б. «Правозахисний» та «правоохоронний»: постановка проблеми / К. Б. Левченко // Наше право. – 2004. – № 1. – С. 21–28.
60. Могильов А. Ми стоїмо на позиції відходу від репресивних методів роботи і розширення соціально-сервісної складової в діяльності міліції [Електронний ресурс] / Анатолій Могильов. – Режим доступу: http:// mvs.gov.ua/mvs/control/mai%20n/uk/publish/article/409510 – Назва з екрана.
61. Теория права : учеб. пособие [И. М. Погребной, А. М. Шульга]. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
62. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабінович. – Х., 2002. – 159 с.
63. Полицейское право России: проблемы теории [И. И. Мушкет, Е. Б. Хохлов]. – СПб., 1998. – 231 с.
64. Байтин М. И. Механизм современного российского государства / М. И. Байтин // Правоведение. – 1996. – № 6. – С. 3–12.
65. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. – М. : Политиздат, 1968. – 384 с.
66. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учебник для вузов. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 539 с.
67. Загальна теорія держави і права : підруч. для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.] / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х., 2002. – 432 с.
68. Лавринчук І. Обставини встановлення правового статусу державного службовця / І. Лавринчук // Право України. – 1999. – № 9. – С. 95–100.
69. Осадчий В. І. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту / В. І. Осадчий // Право України. – 1997. – № 11. – С. 71–72.
70. Сажнєв І. В. Деякі питання щодо визначення поняття «правоохорона функція держави» // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 4. – С. 62–71.
71. Онопенко П. В. Правоохоронні функції української держави: зміст і реалізація : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / П. В. Онопенко. – К., 2005. – 16 с.
72. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі : навч. посіб. / автори-упорядники: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2000. – 512 с.
73. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : закон України від 23 груд. 1993 р. № 3781-ІІV // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
74. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов и фак.] / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М. : Издат. группа Инфра–Норма, 1997. – 376 с.
75. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) : монография / М. И. Байтин. – 2–е изд., доп. – М. : ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
76. Лазарев В. В. Общая теория права и государства / В. В. Лазарев. – М. : Юристь, 1994. – 359 с.
77. Лившиц Р. З. Современная теория права: краткие очерки / Р. З. Лившиц ; Российская академия наук. – М. : ИГПАН, 1992. – 64 с.
78. Алексеев С. С. Теория государства и права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1985. – 410 с.
79. Малько О. В. Теория государства и права в вопросах и ответах / О. В. Малько. – 2–е изд., перераб. и доп. – М. : Юристь, 1997. – 197 с.
80. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. — Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
81. Байтин М. И. Теория государства и права : курс лекций / М. И. Байтин, Ф. А. Григорьев, И. М. Зайцев ; под. ред. М. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристь, 1997. – 677 с.
82. Загуменна Ю. О. Правові форми реалізації функцій держави / Ю. О. Загуменна // Правове життя сучасної України : тези доповіді Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (Одеса, 5–6 червня 2009 р.). – О. : Одес. нац. юрид. академія, 2009. – С. 253–255.
83. Загуменна Ю. О. Правоохоронні органи: поняття, ознаки, функції, особливості діяльності / Ю. О. Загуменна // Право і безпека. – 2010. – № 3 (35). – С. 145–150.
84. Лившиц Р. З. Современная теория права: Краткий очерк / Р. З. Лившиц ; отв. ред. Н. С. Малеин ; РАН, Институт государства и права. – М. : Ин-т гос-ва и права, 1992. – 93 с.
85. Правоохранительные органы Российской Федерации : учебник для высших юрид. учеб. заведений и юрид. фак. / В. Н. Аргунов, В. К. Бобров, В. П. Божьев и др. ; под ред. В. П. Божьева ; рец. В. Б. Алексеев. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Спарк, 2000. – 415 с.
86. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы : учебник [для студ. юрид. вузов и фак.] / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – М. : Зерцало, 1999. – 416 с.
87. Бандурка А. М. Судебные и правоохранительные органы Украины : учебник / под ред. проф. А. М. Бандурки. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
88. Осадчий В. І. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту // Право України. – 1997. – № 11. – С. 71–72.
89. Тевлін Р. Про поняття «правоохоронні органи» у широкому та вузькому розумінні // Радянське право. – 1985. – № 7. – С. 51–54.
90. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : навч. посіб. – К. : Атіка, 2002. – 576 с.
91. Пікуля Т. О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Т. О. Пікуля. – К., 2004. – 20 с.
92. Про громадянство : закон України від 8 жовт. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 50.– Ст. 701.
93. Про оперативно-розшукову діяльність : закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
94. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними : закон України від 15 лют. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
95. Про Службу безпеки України : закон України від 25 берез.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
96. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : закон України від 23 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
97. Про державну таємницю : закон України від 21 січ. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
98. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.
99. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України : закон України від 7 берез. 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
100. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : закон України від 26 січ. 1993 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
101. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : закон України від 23 лют. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 258.
102. Про боротьбу з тероризмом : закон України від 20 берез. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 180.
103. Про міліцію : закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
104. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : закон України від 5 лип. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
105. Про інформацію : закон України від 2 жовт. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
106. Про державну службу : закон України від 16 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
107. Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду : закон України від 1 груд. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
108. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
109. Про прокуратуру : закон України від 5 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
110. Куліш А. М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» / А. М. Куліш // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. – № 5. – С. 90–93.
111. Про захист суспільної моралі : закон України від 20 листоп. 2003 р. № 1296-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
112. Про контррозвідувальну діяльність : закон України від 26 груд. 2002 р. № 374-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – Ст. 89.
113. Про основи національної безпеки України : закон України від 19 черв. 2003 р. № 964-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
114. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : закон України від 22 черв. 2000 р. № 1835-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
115. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : закон України від 19 черв. 2003 р. № 975-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
116. Гель А. П. Судові та правоохоронні органи України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. П. Гель, Г. С. Семаков, С. П. Кондракова. – К. : МАУП, 2004. – 272 с.
117. Кириченко Ю. М. Правові засади здійснення судового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування / Ю. М. Кириченко // Наше право. – 2009. – № 3. – С. 11–17.
118. Ковальська В. В. Міліція в системі правоохоронних органів держави (адміністративно-правові аспекти) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. В. Ковальська; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2009. – 37 с.
119. Коваленко А. А. Становлення і розвиток виконавчої влади в Україні : автореф. дис. … д-ра політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси (політичні науки)» / А. А. Коваленко. – К., 2003. – 36 с.
120. Коваленко А. Органи державної виконавчої влади: проблеми класифікації / А. Коваленко // Компаньон. – 2003. – № 6. – С. 12–21.
121. Загуменна Ю. О. Співвідношення правоохоронної функції та правоохоронної діяльності / Ю. О. Загуменна // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : тези доповідей наук.-практ. конф. (Харків, 23 травня 2009 р.). – Х. : ХНУВС, 2009. – С. 251–254.
122. Тихомиров О. Д. Діалектика змісту та форми правоохоронної діяльності / О. Д. Тихомиров, Ю. А. Ведерніков // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС : зб. наук. праць. – К. : Укр. академія внутр. справ, 1995. – С. 168–173.
123. Правоохранительные органы Российской Федерации : учебник / В. А. Байдуков, В. Ю. Зайцев, А. И. Казаков и др. / под ред. Ю. И. Скуратова, В. М. Семенова. – М. : Юрид. лит., 1998. – 288 с.
124. Самощенко И. С. О формах осуществления функций государства / И. С. Самощенко // Советское государство и право. – 1956. – № 3. – С. 87–92.
125. Нашиц А. М. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А. М. Нашиц. – М. : Мысль, 1974. – 402 с.
126. Анджієвський В. С. Нове законодавство про адміністративні правопорушення / В. С. Анджієвський, І. А. Тимченко. – К. : Політвидав України, 1987. – 110 с.
127. Еропкин М. И. Административно-правовая охрана общественного порядка / М. И. Еропкин, Л. Л. Попов. – Л. : Лениздат, 1973. – 328 с.
128. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ / И. Л. Петрухин. – М. : Наука, 1991. – 125 с.
129. Ардашкин В. Д. К теории правоохранительного механизма / В. Д. Ардашкин // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 1–7.
130. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы : учебник для студ. юрид. вузов и ф-тов / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – Изд. 4-е, перераб., доп. – М. : Изд-во Зерцало, 1998. – 416 с.
131. Участие общин в борьбе с преступностью // Борьба с преступностью за рубежом. – 2000. – № 12. – С. 31–33.
132. Яворенков А. Н. История правоохранительной деятельности общественных формирований / А. Н. Яворенков. – М. : Юрид. лит., 1989– 118 с.
133. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції : закон України від 21 груд. 2010 р. № 2808-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
134. Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність : закон України від 7 верес. 2005 р. № 2824-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
135. Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми : закон України від 21 верес. 2010 р. № 2530-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 2530-17.
136. Загуменна Ю. О. Особливості реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України / Ю. О. Загуменна // Європейські перспективи. – 2010. – № 5. – С. 187–193.
137. Сажнєв І. В. Суб’єкти реалізації правоохоронної функції держави: теоретико-правовий аналіз / І. В. Сажнєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 4. – С. 62–71.
138. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – К. : Атака, 2003. – 160 с.
139. Соловей Ю. П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации : дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Соловей Юрий Петрович. – М., 1993. – 387 с.
140. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації : монографія / А. Т. Комзюк ; за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
141. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник / за заг. ред. О. П. Рябченко. – X. : Вид-во Харк. нац.
ун-ту внутр, справ, 2009. – 256 с.
142. Матюхіна Н. П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Н. П. Матюхіна. – Х., 2002. – 37 с.
143. Куракін О. М. Контрольний процес в органах внутрішніх справ України (загально-теоретичний аспект) : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Куракін Олександр Миколайович ; Запорізьк. юрид. ін-т. – Запоріжжя, 2005. – 212 с.
144. Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука, Р. С. Веприцького. – X. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 206 с.
145. Дзюба І. І. Адміністративно-правові засади діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України : дис. ... канд. юрид. наук:12.00.07 / Дзюба Ігор Ігоревич. – X., 2010. – 209 с.
146. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Братель Сергій Григорович ; Київськ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 269 с.
147. Борець Л. В. Правове регулювання відомчого фінансового контролю в системі МВС України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Борець Лариса Василівна ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 217 с.
148. Мартиненко О. А. Основні принципи реформування органів внутрішніх справ / О. А. Мартиненко // Право України . – 2009. – № 10. – С. 139–144.
149. Комзюк А. Т. Адміністративно-юрисдикційні повноваження міліції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ : зб. наук. праць / А. Т. Комзюк ; гол. ред. В. Л. Регульський. – Львів : Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 242–246.
150. Проект Концепції реформування системи Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – К. : МВС України, 2007. – 27 с. – Режим доступу: http ://umdpl.info/file/docs/1225440330.
151. Про органи внутрішніх справ України : проект Закону України від 18 січ. 2008 р. № 1376 / внесений народним депутатом Г. Г. Москалем [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?id=&pf11=3140.
152. Музичук О. М. Особливості державно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ / О. М. Музичук // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 93–98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06momovc.pdf.
153. Музичук О. М. Поняття напрямів законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОВС: проблеми класифікації / О. М. Музичук // Законодавче забезпечення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України : навч. посіб. / за заг. ред. А. Т. Комзюка, М. І. Іншина, О. М. Музичука. – X. : Титул, 2010. – С. 83–98.
154. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України : закон України від 10 січ. 2002 р. № 2925-ІН // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 115.
155. Структура Міністерства внутрішніх справ України (станом на 01.07.2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvs. gov.ua/mvs/control/mvs/control/main/uk/publish/article/45675
156. Структурні підрозділи ГУМВС України в Харківській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.police.kharkov.ua/structure.
157. Загуменна Ю. О. Функціонально-організаційна структура органів внутрішніх справ / Ю. О. Загуменна // Наше право. – 2010. – № 3. – С. 47–53.
158. Новий тлумачний словник української мови : у 3-х т. – Т. 1 : А – К. : Аконіт, 2001. – 928 с.
159. Словник іншомовних слів / за ред. чл.-кор. АН УРСР О. С. Мельничука. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1975. – 768 с.
160. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации / Б. М. Лазарев ; АН СССР , Ин-т гос-ва и права. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.
161. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Русск. язык, 1991. – 917 с.
162. Юридична енциклопедія : у 6 т. – Т. 3 / за ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Українська енциклопедія, 1998. – 733 с.
163. Общая теория государства и права: Академический курс : в 2 т. / под ред.