РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БУЛАТОВА ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 339.922 (100) (043.3)

РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
ЧЕРНІЧЕНКО Геннадій Олександрович

Донецьк 2012

ЗМІСТ

ВСТУП
5
РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ІНТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 20
1.1 Теоретичні основи глобальної економічної інтеграції світового господарства 20
1.2 Розвиток регіональної компоненти глобального інтеграційного розвитку 43
1.3 Сучасні особливості розвитку регіональної економічної інтеграції в системі світового господарства 63
Висновки до розділу 1
84
РОЗДІЛ 2 ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ 88
2.1 Концептуальні основи міжнародної регіоналізації в контексті парадигми глобального розвитку 88
2.2 Генезис теорій регіональної економічної інтеграції 115
2.3 Науково-методичні засади дослідження розвитку міжнародної регіональної інтеграції 138
Висновки до розділу 2
154
РОЗДІЛ 3 НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА 160
3.1 Основні тенденції формування регіональної структури світового господарства 160
3.2 Просторові зрушення у світовому господарстві в умовах зростання глобальної регіоналізації 181
3.3 Особливості залучення країн світового господарства до процесів міжнародної регіоналізації 198
Висновки до розділу 3
227
РОЗДІЛ 4 ОСНОВНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ МОДЕЛЕЙ МІЖНАРОДНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 230
4.1 Оцінка релевантності європейської моделі регіональної інтеграції сучасним викликам глобалізації 230
4.2 Особливості та основні складові північноамериканської моделі регіональної інтеграції 253
4.3 Формування азійсько-тихоокеанської моделі розвитку регіональної інтеграції 281
Висновки до розділу 4

304
РОЗДІЛ 5 КОНЦЕПЦІЯ ІНТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СВІТУ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ 307
5.1. Транспарентний механізм розвитку регіональних інтеграційних угод в рамках багатосторонньої торговельної системи 307
5.2 Напрями формування континентальних та трансконтинентальних моделей регіональної інтеграції 322
5.3 Стратегії інтеграційного розвитку країн в умовах поглиблення глобальної регіоналізації 360
5.4 Пріоритети стратегій інтеграційного розвитку країн світового господарства 378
Висновки до розділу 5
396
ВИСНОВКИ
400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
407
ДОДАТКИ

460

Перелік умовних позначень
Скорочена назва Повна назва англійською Повна назва українською
ANCOM Andean Community Андське співтовариство
APEC Asia-Pacific Economic Cooperation Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво
APTA Asia-Pacific Trade Agreement Азійсько-тихоокеанська торгівельна угода
ASEAN Association of South-Еast Asian Nation Асоціація країн Південно-східної Азії
BSEC Black Sea Economic Cooperation Чорноморська зона економічного співробітництва
BRICS Brazil, Russia, India, China and South Africa. БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південноафриканська республіка)
CACM Central American Common Market Центральноамериканський спільний ринок
CARICOM Caribbean Community Карибське співтовариство
СЕFТА Central European Free Trade Agreement Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю
CEMAS Economic and Monetary Community of Central Africa Економічний та валютний союз країн Центральної Африки
CEPGL Economic Community of the Great Lakes Countries Економічне співтовариство країн Великих озер
CIS Commonwealth of Independent States Співдружність незалежних держав
COMESA Common Market for Eastern and Southern Africa Спільний ринок країн Південно-східної і Південної Африки
CU Custom union Угода про митний союз
EAC East African Community Східне африканське співтовариство
ECCAS Economic Community of Central African States Економічне співтовариство центральноафриканських країн
ECO Economic Cooperation Organization Організація економічної співпраці
ECOWAS Economic Community of West African States Економічне співтовариство країн Західної Африки
EFTA European Free Trade Association Європейська асоціація вільної торгівлі
ЕІА Economic Integration Agreement угода про економічну інтеграцію
EPA Economic Partnership Agreement угода про економічне партнерство
EU European Union Європейський Союз
FTA Free Trade Areement Угода про вільну торгівлю
FTAA Free Trade Area of Americas Американська зона вільної торгівлі
GCC Gulf Cooperation Council Рада співробітництва країн Перської затоки
LAIA Latin American Integration Association Латиноамериканська асоціація інтеграції
MERCOSUR Mercodo Comun del Sur Країни південного конусу
MFN rate most favorite nation rate Режим найбільшого сприяння
NAFTA North American Free Trade Agreement Північноамериканська зона вільної торгівлі
OECS Organization of Eastern Caribbean States Організація східних карибських країн
PTA Preferential Trade Agreement преференційна торговельна угода
RTA Regional Trade Agreement регіональна торговельна угода
SADS Southern African Development Community Конференція з координації розвитку держав Півдня Африки
SAARS South Asian Association for Regional Cooperation Південноазійська асоціація регіональної співпраці
TRIPS trade-related aspects of intellectual property rights Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
UEMOA West African Economic and Monetary Union Західноафриканський економічний і монетарний союз
UNCTAD United Nations conference on trade and development Конференція ООН з торгівлі та розвитку
UMA Arab Maghreb Union Магрибський союз

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасною ознакою світогосподарського розвитку є поширення та поглиблення процесів регіональної інтеграції, про що свідчить поява значної кількості різноманітних інтеграційних утворень, що виступають важливою компонентою глобальної інтеграції. З іншого боку, сам процес регіоналізації набув глобальних ознак, як доводить регіональна спрямованість та збільшення обсягів внутрішньорегіональних потоків товарів, послуг, факторів виробництва. Як наслідок, у світовій економіці відбувається формування цілісних регіонів, що виступають особливими акторами в системі міжнародних відносин.
Інтеграційні угруповання, які сьогодні існують в світі, знаходяться на різних етапах розвитку, засновані на використанні різних моделей і форм реалізації, а відтак виникає унікальна можливість дослідження регіональної компоненти інтеграційного розвитку в якісному різноманітті, що виникає в умовах глобальної інтеграції. Інтенсивний розвиток процесів глобалізації та регіоналізації вимагає дослідження характеру їх взаємодії як визначальної компоненти формування інтеграційної стратегії розвитку країн в умовах глобальної регіоналізації.
Теоретико-методологічні засади розвитку глобальної інтеграції, формування світового економічного простору заклали в своїх наукових дослідженнях А. Аппадурай, Р. Арон, Ж. Атталі, Б. Баді, З. Бауман, У. Бек, Д. Белл, І. Валлерстайн, Е. Гідденс, Дж. Гелбрейт, Д. Голдблатт, Л. Гуарнізо, А. Джонс, П. Дікен, М. Кастельс, Т. Левітт, Е. МакГрю, Дж. Маклін, К. Омає, Дж. Перратон, Я. Пітерс, А. Портес, Р. Робертсон, Л. Склер, Дж. Сорос, Дж. Стигліц, П. Тейлор, Дж. Томпсон, Е. Тоффлер, М. Уотерс, Ф. Фукуяма, С. Хантінгтон, П. Херст, С. Хоффман. Проблемам розвитку регіональної інтеграції, регіону як цілісної системи, присвячено праці П. Агшіон, М. Аллє, Б. Баласса, Е. Болдвіна, С. Бресліна, Дж. Бхагваті, У. Ваннопа, Е. Венайблза, М. Гюнарсона, М. Джинніса, У. Ізарда, М. Кітінга, П. Кругмана, Л. Ліндберга, Дж. Лессінджера, Р. Лукаса, Д. Мітрані, В. Моллє, Ж. Монне, Дж. Новотні, М. Перкманна, Ф. Содербаума, Г. Снукса, М. Сторпера, Я. Тінбергена, М. Фудтжити, А. Хааса, Б. Хеттне, П. Ховітта, М. Шиффа.
Вагомий внесок у розвиток концептуальних підходів щодо дослідження вказаних проблем пов'язаний з науковими працями українських та російських учених, які досліджували інтеграційні процеси як на глобальному рівні (Е. Азроянц, О. Білорус, І. Бузько, А. Гальчинський, В. Геєць, Н. Гражевська, А. Ельянов, В. Загашвілі, В. Іноземцев, Е. Кочетов, В. Кувалдін, Д. Лук’яненко, А. Мазаракі, М. Максимова, В. Медведєв, О. Неклесса, Т. Орєхова, Ю. Павленко, В. Пантін, Ю. Пахомов, А. Поручник, А. Філіпенко, Г. Черніченко, М. Чешков, Ю. Яковець), так і на регіональному (Ю. Борко, В. Будкін, О. Буторіна, І. Гладій, О. Гранберг, М. Долішній, Л. Зевін, О. Кузьмін, Ю. Макогон, Н. Мікула, Ю. Орловська, Є. Савельєв, В. Сіденко, А. Спартак, В. Чужиков, В. Шемятенков, Г. Широков, Ю. Шишков, І. Школа, О. Шнирков та інші). Незважаючи на достатню кількість праць, у науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються процеси глобальної регіоналізації, що ускладнює розробку стратегій інтеграційного розвитку національної економіки відповідно до сучасних вимог світового економічного розвитку. Слід зазначити фрагментарність та дискусійність теоретичних та науково-методичних розробок економічної концепції регіону в міжнародній економіці, особливостей розвитку інтеграційних процесів в контексті сучасних трансформацій, що відбуваються на регіональному та глобальному рівнях. Актуальність зазначених проблем, необхідність їх вирішення зумовили вибір теми дослідження, його мету й змістовну спрямованість.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету – держбюджетної теми «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об’єднаннях: регіональний та галузевий аспект» (номер державної реєстрації 0106U012484), у рамках якої визначено концептуальні основи розробки стратегії інтеграційного розвитку України, кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного університету – держбюджетної теми «Розвиток міжнародної конкурентоспроможності регіону в умовах глобальної інтеграції» (номер державної реєстрації 0111U010450), у рамках якої запропоновано концептуальні основи регіоналізації світової економіки в контексті парадигми глобального розвитку; здійснено аналіз основних тенденцій формування регіональної структури світового господарства; науково-дослідних тем «Проблеми інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір» (номер державної реєстрації 0105U008912), у рамках якої визначено взаємодію глобального та регіонального рівнів розвитку інтеграційних процесів; «Розвиток зовнішньоекономічних та політичних відносин України в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0108U008420), у рамках якої проаналізовано теоретичні основи глобальної економічної інтеграції та запропоновано цільові орієнтири інтеграційних стратегій країн.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ глобальної та регіональної економічної інтеграції і на цій основі – цілісної наукової концепції регіоналізації світової економіки в умовах глобальної інтеграції.
Відповідно до мети дослідження поставлено та вирішено такі задачі:
 дослідити теоретичні основи глобальної економічної інтеграції у світовому господарстві;
 визначити методологічні засади формування регіональної компоненти глобального інтеграційного розвитку;
 узагальнити сучасні особливості розвитку регіональної економічної інтеграції в системі світового господарства;
 дослідити концептуальні основи міжнародної регіоналізації в контексті парадигми глобального розвитку;
 узагальнити генезис теорій регіональної економічної інтеграції;
 визначити науково-методичні засади дослідження розвитку міжнародної регіональної інтеграції;
 проаналізувати основні тенденції формування регіональної структури світового господарства;
 визначити просторові зрушення у світовому господарстві в умовах зростання глобальної регіоналізації;
 узагальнити особливості залучення країн світового господарства до процесів міжнародної регіоналізації;
 надати оцінку релевантності європейської моделі регіональної інтеграції сучасним умовам розвитку глобалізації;
 визначити особливості та основні складові північноамериканської моделі регіональної інтеграції;
 проаналізувати формування азійсько-тихоокеанської моделі розвитку регіональної інтеграції;
 запропонувати механізм розвитку регіональних інтеграційних угод в рамках багатосторонньої торговельної системи;
 визначити напрями формування континентальних та трансконтинентальних моделей регіональної інтеграції;
 запропонувати концептуальні основи розробки стратегії інтеграційного розвитку країн в умовах поглиблення глобальної регіоналізації.
Об’єктом дослідження є процес регіоналізації світової економіки в умовах глобальної інтеграції.
Предметом дослідження є детермінанти, форми, організаційно-економічні моделі регіоналізації світової економіки в умовах глобальної інтеграції.
Методи дослідження. В основу дослідження покладено наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Міждисциплінарний та багатоаспектний характер наукової проблеми обумовив застосування у процесі дослідження комплексу методів, які забезпечили його концептуальну єдність, у тому числі загальнофілософський метод діалектичного пізнання (застосований для пізнання сутності інтеграційних процесів в їх цілісності, розвитку та суперечливості); загальнонаукові методи дослідження, а саме: узагальнення (для систематизації теорій глобального та регіонального інтеграційного розвитку; розвитку понятійно-категоріального апарату дослідження глобальної регіоналізації); історичний метод (для визначення особливостей розвитку регіональної інтеграції, еволюції її форм); методи аналізу та синтезу (для визначення сутності інтеграційного процесу, що реалізується на багаторівневій основі у багаточисельних формах; обґрунтування механізму узгодження регіонального та глобального рівнів регулювання торговельно-економічних відносин); сходження від абстрактного до конкретного (для виявлення організаційно-методологічних засад розвитку моделей регіональної інтеграції, визначення їх ознак); системного аналізу (для дослідження моделей регіональної інтеграції, взаємозв’язку їх складових, що підпорядковані діалектиці цілого та часткового); порівняння (для дослідження особливостей залучення країн світу до процесів регіональної інтеграції; визначення пріоритетів інтеграційної складової стратегій їх розвитку); економіко-статистичного аналізу (для виявлення тенденцій формування регіональної структури світового господарства); економіко-математичного моделювання (для оцінки результативності та визначення потенціалу інтеграційного розвитку).
Інформаційною базою дослідження виступили офіційні матеріали та публікації комісій ООН (зокрема UNCTAD, UNESCO, регіональних економічних комісій), Світової організації торгівлі, Світового банку, Світового економічного форуму, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, регіональних інтеграційних об’єднань, регіональних банків розвитку, фактологічна та статистична інформація державних установ (зокрема, статистичних, торговельних комісій), інформаційні та аналітичні матеріали національних та зарубіжних дослідницьких центрів та університетів.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у визначенні нового напряму наукових досліджень глобальної регіоналізації і концептуальному вирішенні проблеми формування стратегії інтеграційного розвитку країн в умовах регіоналізації світової економіки.
Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження:
вперше:
сформульовано новий напрям наукового дослідження, сутність якого полягає в розробці теоретико-методологічних та організаційно-економічних засад інтеграційного розвитку країн в умовах глобальної регіоналізації світової економіки;
запропоновано методологічні основи розробки стратегії інтеграційного розвитку країн на основі оптимального поєднання унілатералізму (зорієнтованого на власні національні інтереси та суверенітет), регіоналізму (спрямованого на розвиток регіональної інтеграції та реалізацію колективних дій через поглиблення торговельно-економічного співробітництва в рамках міждержавного економічного простору) та мультилатералізму (націленого на узгодження регіональної політики з глобальними цілями розвитку, що забезпечує отримання переваг всіма учасниками ринку за рахунок перерозподілу влади через виключення дискримінаційних інструментів, відмову від ієрархічного підходу в розвитку співпраці у довгостроковій перспективі), що дозволяє коригувати вказану стратегію відповідно до умов розвитку регіоналізації світової економіки;
введено поняття трансконтинентальної інтеграції, що представляє собою цілеспрямований процес створення міждержавного економічного простору між країнами, які не мають спільних кордонів та знаходяться в різних регіонах/континентах світу, в рамках якого встановлюється відповідна форма (етап) регіональної інтеграції, основним завданням якої є сприяння міжнародній конкурентоспроможності країн-інтегрантів;
розроблено науково-методичний підхід до оцінки потенціалу розвитку регіональних інтеграційних процесів, який включає запропонований інтегральний показник потенціалу розвитку інтеграційних процесів, що враховує інтенсивність впливу внутрішніх та зовнішніх факторів розвитку інтеграційної взаємодії, застосування якого для комплексного компаративного аналізу потенціалу розвитку інтеграційних процесів дозволяє надати узагальнюючу комплексну та кількісну характеристику процесів регіональної інтеграції, які відбуваються в світовому господарстві в рамках певних регіональних моделей;
удосконалено:
методологічні засади дослідження інтеграційних процесів в структурі світового економічного простору через виділення глобального (формування цілісної системи з певним набором елементів – регіонів світу, між якими розвиваються стійкі економічні зв’язки на основі інтернаціоналізації господарської діяльності, найвищим ступенем розвитку якої стає транснаціоналізація) та регіонального (посилення диференціації сформованих територіальних угруповань) трендів інтеграційних процесів, які виступають факторами формування нової просторово-часової дистанційності, що визначає сучасну полісистемну конфігурацію світового економічного простору;
парадигму регіональної економічної інтеграції через систематизацію теорій та концепцій регіональної інтеграції за логіко-послідовною та історичною еволюцією на основі таких ознак генезису: дія ринкових механізмів; державне регулювання інтеграційних процесів; вплив ТНК на інтеграцію ринків через делокалізацію їх діяльності; вплив політичних інститутів; комунікаційний обмін; управління інтеграційним розвитком, а також виділення теоретичних концепцій розвитку регіональних інтеграційних моделей (європейської, північноамериканської, азійсько-тихоокеанської), що дозволяє визначити подальші наукові розвідки теорій та концепцій регіональної інтеграції та глобальної регіоналістики;
на основі дослідження нових регіональних теорій удосконалено концептуальні підходи до дослідження процесу регіонального розвитку, які, на відміну від існуючих, враховують інтеграційний підхід і доводять, що в контексті глобальної інтеграції процес регіонального розвитку має власну діалектику з поступовим переходом до формування регіону відповідно до соціально-економічного, територіального (або географічного) та відтворювального підходів, подальшого визначення відповідних напрямів та каналів регіональної та міжрегіональної співпраці до визначення регіону як відокремленого актора в системі міжнародних відносин, що формує нову полісистемну конфігурацію світового економічного простору як гомогенної структури, що набуває ознак дисипативності внаслідок розвитку гетерогенності її системних утворень (регіонів світу);
теоретико-методологічні засади дослідження регіоналізації світової економіки, які розвивають існуючу методологічну основу, що визначається раніше обґрунтованими принципами системності, ієрархічності, динамічності, відкритості, стійкості, конгруентності, до якої запропоновано включення принципів поліструктурності (суспільно-економічна модель регіоналізації має складну структуру, основні елементи якої, в свою чергу, можуть мати свою підструктуру), комплементарності (складові елементи моделі не тільки знаходяться у взаємозв’язку та взаємозалежності, а й взаємодоповнюють один одного), ідентичності (умовами розвитку моделі можуть бути різні фактори, які вливають на характер динамічних змін, однак в цілому вони не суперечать основній концепції побудови економічного простору), інституційної визначеності (модель має відповідні форми і власний механізм регулювання, в тому числі, з можливою системою відповідних інститутів);
організаційно-методологічні засади розвитку моделей регіональної інтеграції за рахунок визначення їх спільних (пов’язаних зі встановленням стійких економічних зв’язків) та відмінних ознак (мікроекономічних, макроекономічних та геополітичних детермінант), що дозволило виділити три основні моделі розвитку регіональної інтеграції (європейську, північноамериканську, азійсько-тихоокеанську), які визначатимуть регіоналізацію світової економіки;
набули подальшого розвитку:
визначення напрямів розширення інтеграції із залученням нових країн, що включає: повне розширення (розвиток континентального напряму регіональної інтеграції) та розширення через залучення, в тому числі трансконтинентального напряму, нових членів – країн та/або вже існуючих регіональних інтеграційних об’єднань, до існуючого інтеграційного об’єднання або створення нових об’єднань між ними, що інституційно оформлюються відповідними регіональними інтеграційними угодами;
систематизація рівнів реалізації міжрегіональних зв’язків, які виступають як взаємодоповнюючі процеси в умовах формування нової просторової структури світового господарства, що дало можливість визначити форму інтеграційної взаємодії суб’єктів ринку на основних таксономічних регіональних рівнях: по-перше, локальні агломерації, транскордонні формування, засновані на розвитку прикордонних, внутрішньофірмових формах взаємодії (внутрішньодержавний таксономічний регіональний рівень, що охоплює рівень локальних регіональних утворень, мікро- та мезорегіони); по-друге, інтеграційні об’єднання, які функціонують в межах певного субрегіону світу і охоплюють декілька країн, що розташовані в цьому регіоні (державний таксономічний рівень, що відповідає макрорегіонам, наднаціональний рівень, що відповідає мегарегіонам); по-третє, трансконтинентальні інтеграційні об’єднання, до яких входять країни, що належать до декількох регіонів/континентів світу (наднаціональний таксономічний регіональний рівень, що охоплює мега- та метарівень регіонального розвитку);
понятійно-категоріальний апарат дослідження глобальної регіоналізації, а саме: «регіоналізація», яку пропонується розглядати як об’єктивний процес, в основі якого знаходиться поглиблення міжнародного поділу праці, що ґрунтується на ієрархічності систем регіонів і пов'язаний з оптимізацією соціально-економічної структури територій через систему зв’язків, що розвиваються в межах національної економіки, та розширення і поглиблення співпраці з регіонами різних рівнів, що відносяться до інших держав; «регіоналізація світової економіки», що виступає як об’єктивний процес формування нової полісистемної конфігурації світового економічного простору, що виникає внаслідок регіонального тренду глобального розвитку, основними системними елементами якого стають регіони, чиє формування визначається характером розвитку інтеграційної взаємодії, а логіка економічної конвергенції самих регіонів визначає характер глобальної інтеграції в цілому; «міждержавний економічний простір», який розглядається як утворення, що виникає в результаті розширення та поглиблення мікро-, мезо-, макро-, мега-, метаінтеграції, що за ступенем та глибиною охвату національних економік, її секторів та галузей, стає базовою основою регіоналізації світової економіки, і який може бути інституційно оформленим відповідною інтеграційною угодою; «регіональна інтеграційна угода» – міжнародна угода (договір), що укладається між двома та більше країнами або групою/групами країн, учасниками якої утворюється міждержавний економічний простір, і які беруть на себе зобов’язання щодо створення відповідної форми регіональної економічної інтеграції;
теоретико-методологічні засади дослідження регіональної економічної інтеграції, а саме: запропоновано авторське бачення регіону як підсистеми світового господарства, який в міжнародній економіці слід розглядати як простір, що утворює сукупність країн певного регіону/континенту світу з високим ступенем інтенсивності економічних зв’язків, які виникають на основі спільних інтересів, ресурсного забезпечення, рівня розвитку виробничих сил та характеру спеціалізації, комплементарності торгівлі, в тому числі у форматі інтеграційного об’єднання з відповідною ідентичністю та інституціональною визначеністю.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є науковою основою розробки стратегії інтеграційного розвитку на державному, регіональному рівнях та на рівні окремих компаній та установ. Рекомендації, пропозиції та одержані результати впроваджено:
на міждержавному рівні: Комітетом Парламентської Асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва з економічних, торговельних, технологічних та екологічних питань (довідка №7/01-47 від 22.06.2012 р.) – механізм узгодження регіонального та багатостороннього рівнів регулювання торговельно-економічних відносин; Некомерційним партнерством з розвитку підприємництва «Ділова Рада Міжнародного Чорноморського Клубу» при розробці Концепції розвитку взаємодії ТПП регіону (довідка №037-10 від 02.10.12 р.) – комплексна методика оцінки потенціалу регіональної інтеграції,
на загальнодержавному рівні: Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при розробці пропозицій до законопроектів, пов’язаних з гармонізацією законодавства України до законодавства ЄС, а також з ратифікацією регіональних інтеграційних угод з різними країнами в рамках узгодження з нормами СОТ, що передбачено впровадженням Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (довідка № 04-31/12-466/ 193679 від 03.09.2012 р.) – підходи до формування стратегії інтеграційного розвитку країн та їх об’єднань; Національним інститутом стратегічних досліджень при розробці напрямів удосконалення стратегії інтеграційного розвитку України (довідка №80-04 від 10.09.2012 р.) – концептуальні підходи до дослідження механізму регіонального розвитку;
на регіональному рівні: Донецькою обласною державною адміністрацією при підготовці «Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2012 рік та основних напрямків розвитку на 2013-2014 роки» (довідка №1-716 від 15.10.2012 р.) – рекомендації щодо формування конкурентної економічної структури єврорегіонів; Донецькою обласною радою при визначенні відповідних каналів регіональної та міжрегіональної співпраці, що включено до «Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2012 рік та основних напрямків розвитку на 2013-2014 роки» та «Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року» (довідка №850-31 від 09.11.2012 р.) – концептуальні підходи дослідження механізму регіонального розвитку; Донецькою ТПП (довідка №2526/01.10 від 08.11.2012 р.) – висновки щодо основних тенденцій розвитку глобальної регіоналізації при визначенні напрямків розвитку міжнародної діяльності українських компаній.
на місцевому рівні: Департаментом економіки Маріупольської міської ради при розробці Програм соціально-економічного розвитку м. Маріуполь, Програми антикризових заходів, Програми науково-технічного та інноваційного розвитку (довідки №01-16/979 від 10.12.2009 р., №01-16/935 від 15.10.2010 р., №01-16/040 від 21.11.2011 р., №01-16/954 від 06.11.2012 р.) – пропозиції щодо розвитку міжрегіональних економічних зв’язків на рівні локальних регіональних утворень;
на рівні підприємств: результати дослідження впроваджено у практичній діяльності в системі стратегічного планування і управління ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (довідка від 15.05.2012 р.) – напрями формування моделей регіональної інтеграції, які застосовано в рамках переходу на континентальну модель корпоративного управління компанії; в організації управлінської діяльності ПАТ «Азовзагальмаш» (довідка №011-53 від 22.06.2012 р.) – підходи до визначення впливу процесів регіональної інтеграції на світову економічну динаміку при обґрунтуванні стратегічних напрямків міжнародної діяльності компанії; в системі стратегічного управління ПАТ ММК ім. Ілліча (довідка №18/23 від 27.06.2012 р.) – систематизація нових форм міждержавної взаємодії, які пов’язані з використанням регіональних угод, при розробці перспективних заходів в системі стратегічного розвитку підприємства.
Результати досліджень теоретичного та прикладного характеру, що містяться у дисертації, також використано при підготовці рекомендацій міжнародних науково-практичних конференцій та семінарів: «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи у межах Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ) (м. Донецьк, довідки №21-02/7.9.7-134 від 28.09.2006 р., №58-02/7.9.7-134 від 07.10.2007 р., №34-02/7.9.7-134 від 17.09.2008 р., №24-02/7.9.7-134 від 19.09.2009 р., №07-02/7.9.7-134 від 30.09.2010 р., №04-02/7.9.7-134 від 23.05.2011 р., №04-02/7.9.7-134 від 14.09.2012 р.), «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк-Святогірськ, довідки №100/01-27/7.9.7 від 19.02.2004 р., №70-01/7.9.7-134 від 27.01.2007 р., №108-01/7.9.7-134 від 27.01.2008 р., №28-01/7.9.7-134 від 30.01.2009 р., №26-01/7.9.7-134 від 29.01.2010 р., №02-01/7.9.7-134 від 22.09.2011 р., №05-01/7.9.7-134 від 22.01.2012 р.); «Современные подходы к модернизации экономики, образования и кооперации» (м. Бєлгород (РФ), довідка №16-01/57 від 19.04.2012 р.); «Наука та освіта в сучасному університеті в контексті міжнародного співробітництва» (м. Маріуполь, довідка №1001/01-23/08 від 24.06.2011 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницьк, довідка №202 від 04.06.2010 р.); «Розвиток еллінізму в Україні у XVII-XXI ст.» (м. Маріуполь, довідка №935/01-23/08 від 08.10.2007 р.); «Відкритий діалог: влада, промисловість та громадське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні» (м. Маріуполь, довідка №1005/01-23/08 від 05.12.2006 р.); «Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: міжнародні ринки послуг і Україна» (м. Тернопіль-Ялта-Форос, довідка №126-06/1218 від 26.09.2005 р.); у навчальному процесі Донецького національного та Маріупольського державного університетів при розробці навчально-методичного забезпечення з дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародні стратегії економічного розвитку», «Глобалізація і регіональний економічний розвиток» (довідки №1127/7.9.7-34 від 16.11.2012 р., №1251/01-23/08 від 24.09.2012 р.), а також на кафедрі економіки В. Парето Месинського університету (Італійська Республіка) у дослідній програмі з регіональної інтеграції (сертифікат від 16.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора, в якій викладено авторський підхід щодо розробки основних положень. Наукові ідеї, положення та результати, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків автора, що конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення та результати проведеного дослідження доповідались автором і отримали схвалення на 41 міжнародній та всеукраїнській науково-практичній конференції та семінарах: «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи у межах Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ) (м. Донецьк-Севастополь, 2003-2012 рр.); «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк-Святогірськ, 2002-2012 рр.); «Современные подходы к модернизации экономики, образования и кооперации» (м. Бєлгород, 2012 р.); «Наука та освіта в сучасному університеті в контексті міжнародного співробітництва» (м. Маріуполь, 2011 р.); «Экономический рост в условиях интернационализации» (м. Кишинів, 2011 р.); «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницьк, 2010 р.); «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети (м. Донецьк, 2010 р.); «Стратегія якості в промисловості та освіті» (м. Варна, 2009 р); «Економічна політика ЄС в умовах глобалізації» (м. Познань, 2009 р.); «Зовнішня політика США і Росії після президентських виборів 2008 року (м. Київ, 2009 р.); V конвент Російської асоціації міжнародних дослідників «Международная политика: взгляд из будущего» (м. Москва, 2008 р.); «Розвиток еллінізму в Україні в XVIII-XXI ст.» (м. Маріуполь, 2007 р.); «Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство» (м. Маріуполь, 2006 р.); «Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2005-2011 рр.); «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна» (м. Тернопіль-Ялта-Форос, 2005 р.), «Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей» (м. Миколаїв-Очаків, 2003 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 94 наукові праці загальним обсягом 242,3 д.а, з яких особисто автору належить 116,0 д.а., у т.ч. одна одноосібна монографія обсягом 25,1 д.а., 3 монографії у співавторстві (загальним обсягом 63,78 д.а., з яких особисто автору належить 6,1 д.а.), 30 статей у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 13,15 д.а., з яких особисто автору належить 12,95 д.а.), 9 статей в іноземних виданнях (загальним обсягом 4,66 д.а., з яких особисто автору належить 3,4 д.а.), 9 навчальних посібників, з яких 3 мають відповідний гриф МОНмолодьспорту України (загальним обсягом 121,95 д.а., з яких особисто автору належить 56,25 д.а.).
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 460 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 30 таблиць на 15 сторінках, 17 рисунків на 11 сторінках, список використаних джерел нараховує 588 найменувань на 58 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки нового напряму наукових досліджень глобальної регіоналізації і концептуальному вирішенні проблеми формування стратегії інтеграційного розвитку країн в умовах регіоналізації світової економіки, що дозволило зробити такі висновки:
1. В результаті дослідження теоретичних основ глобальної інтеграції у світовому господарстві визначено основні моделі глобалізаційного дискурсу (світ-системного аналізу, глобального простору, детериторизації соціального), які визначають напрями подальших досліджень в рамках сучасного дискурсу (теорії геоекономіки, тріади, мережевого суспільства, панамериканської теорії глобалізму, концепції зіткнення цивілізацій, хвильового розвитку, мегаполісів, світової еліти, критичного аналізу, фінансової інтеграції, гібрідізації, вестернізації, неомондіалізму, макдональдізації) та напрями концептуалізації глобалізаційних процесів (гіперглобалістична, скептична та трансформистська концепції). Основними ознаками глобалізації визначено: історичну тривалість та логічність глобалізації як багатостороннього процесу по поліструктурного явища, в основі розвитку якого знаходиться детериторизація її учасників, зв’язки між якими характеризуються високою інтенсивністю через стиснення простору.
2. Визначення методологічних засад регіональної компоненти глобального інтеграційного розвитку дозволило виділити два тренди – глобальний та регіональний, які пов’язані, відповідно, із формуванням цілісної системи з певним набором елементів (регіонів світу) між якими розвиваються стійки економічні зв’язки (гомогенна ознака світового економічного простору) та посиленням диференціації сформованих територіальних угруповань (гетерогенна ознака), в наслідок чого розвивається фрагментарність світового господарства через поглиблення асиметрії розвитку країн світу. Доведено, що ці тренди є комплементарними, взаємообумовленими та взаємозалежними, і стали важливим фактором формування сучасної полісистемної конфігурації світового економічного простору.
3. До основних особливостей розвитку регіональної економічної інтеграції в умовах посилення відкритості та недискримінаційності світової торговельної системи, з одного боку, та уповільнення Дохійського раунду переговорів під егідою СОТ, з іншого, віднесено: стрімке кількісне зростання регіональних торговельних угод, яких нараховується 453, з яких 241 укладено протягом 2000-2010 років; появу якісно нових ознак, які пов’язані з переходом до відкритої моделі регіональної інтеграції; розвиток більш глибоких форм інтеграції, які вже не обмежуються традиційною торговельною інтеграцією, активним залученням до процесів регіональної інтеграції країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку, які виступають як рівноправні партнери, а також розширенням інтеграційної взаємодії між країнами, що розвиваються.
4. Розвиток теоретико-методологічних засад дослідження регіоналізації світової економіки дозволив визначити принципи поліструктурності, комплементарності, ідентичності, інституційної визначеності, які доповнюють існуючі концептуальні основи міжнародної регіоналізації, що визначаються принципами системності, ієрархічності, динамічності, відкритості, стійкості, конгруентності.
5. На основі генезису теорій регіональної інтеграції удосконалено парадигму регіональної економічної інтеграції, відповідно до якої визначено, що процес регіонального розвитку має власну діалектику: на першій стадії потенційний регіон формується відповідно до соціально-економічного, територіального та відтворювального підходів; на другій стадії визначаються відповідні напрями та канали регіональної та міжрегіональної співпраці; на третій стадії регіон стає відокремленим актором в системі міжнародних відносин, що підтверджено виділенням основних регіонів тріади світової економіки, і в межах яких розвиваються найбільш потужні інтеграційні об’єднання, що стали рушійними силами розвитку моделей регіональної інтеграції: європейської, північноамериканської та азійсько-тихоокеанської. Регіон як підсистему світового господарства визначено як простір, що утворює сукупність країн певного регіону/континенту світу з високим ступенем інтенсивності економічних зв’язків, які виникають на основі спільних інтересів, ресурсного забезпечення, рівня розвитку виробничих сил та характеру спеціалізації, комплементарності торгівлі, в т.ч. у форматі інтеграційного об’єднання з відповідною інституціональною визначеністю.
6. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки потенціалу розвитку регіональних інтеграційних процесів, який включає запропонований інтегральний показник потенціалу їх розвитку, використання якого враховує інтенсивність впливу внутрішніх та зовнішніх факторів розвитку, забезпечує проведення комплексного компаративного аналізу потенціалу розвитку інтеграційних процесів, та узагальнює комплексну та кількісну характеристику процесів регіональної інтеграції.
7. Аналіз основних тенденцій формування регіональної структури світового господарства дозволив систематизувати рівні міжрегіональних зв’язків та форми інтеграційної взаємодії на основних таксономічних рівнях, до яких віднесено: внутрішньодержавний, державний та нанаціональний. Доведено, що в результаті розвитку, розширення та поглиблення мікро-, мезо-, макро-, мега-, метаінтеграції формується особливий міждержаний економічний простір, який за ступенем та глибиною охвату національних економік, її секторів та галузей, стає базовою основою регіоналізації світової економіки – об’єктивного процесу формування нової полісистемної конфігурації світового економічного простору, що виникає внаслідок регіонального тренду глобального розвитку, основними системними елементами якого стають регіони, чиє формування визначається характером розвитку інтеграційної взаємодії, а логіка економічної конвергенції самих регіонів визначає характер глобальної інтеграції.
8. Регіональні інтеграційні угоди, які визначають просторові зрушення у світовому господарстві визначено як міжнародні угоди, що укладаються між двома та більше країнами або групою/групами країн, учасниками якої утворюється міждержаний економічний простір, і які приймають на себе зобов’язання щодо створення відповідної форми регіональної економічної інтеграції;
9. На основі дослідження особливостей залучення до процесів міжнародної регіоналізації країн світу визначено, що для країн з розвиненою ринковою економікою розвиток інтеграційної взаємодії розглядається як певна функція від вже досягнутого рівня розвитку, а для країн, що розвиваються, та з перехідною економікою, інтеграція використовується як засіб покращення соціально-економічного становища.
10. Розвиток європейської моделі регіональної інтеграції ґрунтується на домінуванні суб’єктивних факторів і визначається впливом відповідних детермінант: значній та різноманітній ресурсний базі, високий ступінь симетрії та однорідності, посилення впливу біполярного світу, що призвели до високого рівня її інституціоналізації, розширення публічних приватних та транснаціональних мереж через зростаючу децентралізацію та багатоукладність. Доведено, що одночасно з посиленням зовнішнього прояву регіоналізації (зміцненням позицій Євросоюзу у світовому господарстві), в об’єднанні активно розвивається процес внутрішньої регіоналізації, який ґрунтується на посиленні ролі регіонів та активному розвитку міжрегіональної співпраці в рамках об’єднання і який спрямовано на забезпечення високої конкурентоспроможності ЄС через досягнення регіональної конкурентоспроможності.
11. Розвиток північноамериканської моделі регіональної інтеграції ґрунтується на домінуванні об’єктивних факторів, пов’язаних з ініціативою бізнес-сектору країн, під впливом якого посилилась міждержавна взаємодія країн, що характеризуються значною асиметричністю розвитку, і яка не передбачає досягнення високого рівня організації наднаціональних установ. Подальший розвиток моделі визначатиметься розширеним форматом «зона вільної торгівлі плюс», яка дозволяє перейти до наступних форм інтеграції (без створення системи наднаціональних інститутів), розвиток яких стримується поступовим відходом від трилатеризму до посилення взаємодії за напрямами США-Канада, США-Мексика.
12. Розвиток азійсько-тихоокеанської моделі регіональної інтеграції ґрунтується на домінуванні об’єктивних факторів, пов’язаних з ініціативою транснаціонального бізнесу, що сприяло розвитку регіоналізації виробничого процесу та стимулювало вдосконалення торговельної політики країн регіону, що характеризуються високим ступенем гетерогенності та сильної асиметрії економік, а також наявності різних економічних інтересів економічних лідерів регіону. Наступним етапом поглиблення інтеграції визнано впровадження галузевого (або секторального) підходу до створення спільного ринку у форматі «спільний ринок мінус» з орієнтацією спільної політики на сферу виробництва і торгівлю, а також розвиток фінансової інтеграції, що посилилась в наслідок фінансової кризи 1997-1998 років, і яка сприятиме гармонізації регіональних фінансової та торговельної систем.
13. Запропоновано встановлення транспарентного механізму розвитку регіональних інтеграційних угод в рамках багатосторонньої торговельної системи, що передбачає на рівні регіональних угод: передбачуваність в управлінні та застосування визначених нормами СОТ правил і процедур, спрощення та узгодження з нормами СОТ відповідних норм і правил, включених до регіональних угод, використання механізмів спільної співпраці. На рівні багатосторонньої торговельної системи узгодження рівнів регулю-вання торговельно-економічних відносин передбачає: погодження механізму надзору за регіональними угодами, забезпечення їх прозорості, визначення конкретних процедур і норм, специфічних для регіональних угод, що охоплюються правилами СОТ (СОТ+).
14. Аналіз процесів регіоналізації світової економіки в умовах глобальної інтеграції дозволив визначити нові напрями формування континентальних та трансконтинентальних моделей інтеграції, які пов’язані із встановленням інтеграційної взаємодії між країнами, що розташовані не тільки в межах певних регіонів (континентів), а й в різних регіонах світу. Трансконтинентальну інтеграцію визначено як цілеспрямований процес створення міждержавного економічного простору між країнами, що не мають спільних кордонів, в рамках якого встановлюється відповідна форма регіональної інтеграції, основним завданням якої є сприяння міжнародній конкурентоспроможності країн-інтегрантів. Розвиток зазначених напрямів регіональної інтеграції дозволив уточнити нові форми (етапи) регіональної інтеграції, які відповідають сучасним умовам глобальної інтеграції: зона преференційної торгівлі, частковий митний союз, зона вільної торгівлі, зона вільної торгівлі плюс, митний союз, спільний ринок мінус, спільний ринок, економічний та монетарний союз, політичний союз.
15. Напрями розширення інтеграції із залученням нових країн включають: повне розширення (розвиток континентального напряму регіональної інтеграції) та розширення через залучення (в тому числі трансконтинентального напряму), нових членів – країн та/або вже існуючих регіональних інтеграційних об’єднань, до існуючого інтеграційного об’єднання або створення нових об’єднань між ними, що інституційно оформлюються відповідними інтеграційними угодами. Розвиток континентальної та трансконтинентальної інтеграції відбувається на основі найбільш потужних регіональних моделей інтеграції.
16. В умовах поглиблення глобальної регіоналізації запропоновано визначення стратегії інтеграційного розвитку країн, що ґрунтується на оптимальному поєднанні основних стратегій інтернаціоналізації національної економіки: унілатералізму, регіоналізму та мультілатералізму. Доведено, що мультілатералізм є найбільш переважним засобом реалізації інтересів всіх суб’єктів міжнародних економічних відносин, оскільки забезпечує отримання переваг всіма учасниками ринку за рахунок перерозподілу влади через виключення дискримінаційних інструментів, відмову від ієрархічного підходу у розвитку співпраці у довгостроковій перспективі.
17. В контексті запропонованого науково-методичного підходу до оцінки потенціалу розвитку регіональних інтеграційних процесів, доведено, що стратегія інтеграційного розвитку краї світу має включати дві складові: по-перше, поглиблення інтеграції безпосередньо в межах вже існуючого інтеграційного об’єднання (внутрішній прояв інтеграційної складової стратегії розвитку), по-друге, визначення напрямів інтеграційної політики по відношенню до інших країн, які залучаються до інтеграційної взаємодії в рамках континентальної та трансконтинентальної моделі (зовнішній прояв).
18. Для розвинених країн пріоритети інтеграційної складової стратегій розвитку визначаються з точки зору можливостей зростання міжнародної конкурентоспроможності, яка досягатиметься через формування єдиного, відкритого для іноземного бізнесу на паритетних і взаємовигідних началах для національних компаній на зовнішніх ринках. Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою співробітництво типу Південь-Південь є більш привабливим і сприяє ефективній реалізації їхніх національних стратегій розвитку, підтримуючим фактором є також спорідненість економічних потенціалів, інтересів і взаємодоповнюваності.
19. Євроінтеграційний курс розвитку України визначатиме комплексну програму внутрішніх перетворень в політичній, економічній, соціальній сферах суспільства, що вимагає впровадження Стратегії європейської інтеграції України у короткостроковій перспективі. Поширення міжрегіонального співробітництва на рівні локальних утворень, розвиток євро регіонів, реалізація транскордонного співробітництва на мікро- та мезорівнях сприятимуть адаптації національної моделі регіонального розвитку до європейської моделі регіональної інтеграції. Укріплення українсько-російських взаємовідносин визначено як необхідну складову в системі загальноєвропейської безпеки.
20. Участь України в сучасних інтеграційних процесах вимагає підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для підтримки інноваційного характеру розвитку України запропоновано впровадження стратегії інтелектуальної спеціалізації, як базової основи розробки стратегії національного/регіонального розвитку, яка досягається шляхом промислової, торговельної, інноваційної та освітньої політики з метою забезпечення нових можливостей для зростання на основі інновацій та знань.

Список використаних джерел

1. Азроянц Э.А. Глобализация: катастрофа или путь к развитию? Современные тенденции мирового развития и политические амбиции / Э.А. Азроянц – М.: Изд. дом «Новый век», 2002. – 416с.
2. Алаев Э.В. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / Э.В. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
3. Арон Р. Этапы развития социологической мысли /Р. Арон; [общ. ред. и предисл. П.С. Гуревича]. – М.: Издательская группа «Прогресс» – «Политика», 1992. – 608с
4. «АСЕАН плюс 3» увеличивает в два раза резервный антикризисный фонд в рамках Чиангмайской инициативы до 240 млрд. долларов США [Електронний ресурс] // Антикризисный фонд ЕврАзЭС. – Режим доступу до статті: http://acf.eabr.org/rus/about/ regnews/index.wbp?article-id=491372C7-B874-4663-B497-71F29B9E8AF6
5. Афонцев С. Проблема глобального управления мирохозяйственной системой: теоретические аспекты / С. Афонцев // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 5. – С.65-70.
6. Бади Б. От суверенитета государства к его жизнеспособности // Мировая политика и международные отношения в 1990-е годы: взгляды американских и французских исследователей: [пер. с англ. и фр.] / Б. Бади; [под ред. М.М. Лебедевой и П.А. Цыганкова]. – М.: Московский научный общественный фонд, 2001. – С. 103-116.
7. Балабанов К.В. Основні тенденції розвитку освіти і науки в Європейському Союзі / К.В. Балабанов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2009. – С. 1047-1050.
8. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / З. Бауман ; [переклад з англ. І. Андрущенко; за наук.ред. М. Винницького]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 109с.
9. Білорус О.Г. Глобальні трансформації та стратегії розвитку / О. Г. Білорус [та ін.]. – К.: ВІПОЛ, 1998. – 415 с.
10. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: монографія / О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2003. — 360 с.
11. Бойченко А. Процессы региональной интеграции в мировой экономике / А. Бойченко // Вестник моск.ун-та. Сер.6. Экономика. – 2007. – №2. – С.70-94.
12. Борко Ю.А. От европейской идеи – к единой Европе / Ю.А. Борко– М.: Изд.дом «Деловая література», 2003. – 464 с.
13. Будкін В. Сутнісні характеристики та форми транскордонного економічного співробітництва / В. Будкін // Економіка України. – 2008. – №12. – С.52-63.
14. Будущее, которого мы хотим [Електронний ресурс] // Итоговый документ Конференции Организации объединенных наций по устойчивому развитию «РИО+20». Рио-де-Жанейро, Бразилия 20–22 июня 2012 года. – 66с. – Режим доступу: www.uncsd2012.org/ thefuturewewant.html
15. Бузько І.Р. Розвиток ринку освітніх послуг в Україні в умовах глобалізації освітнього простору: [Інтеграція ринків освітніх послуг. Болонський процес].- С. 108-114.
16. Булатова О.В. Визначення регіонів у міжнародній економіці: теоретико-методологічний підхід / О.В. Булатова // Вісник Хмельницького національного універси-тету. – 2010. – №2, Т.2 (152). – С. 94-97.
17. Булатова О.В. Генезис теорій регіональної економічної інтеграції / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2011. – Т.1. – С.47-51.
18. Булатова Е.В. Геоэкономическая роль черноморского региона в развитии Европейского союза / Е.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 54–57.
19. Булатова О.В. Глобалізація та регіоналізація вищої освіти / О.В. Булатова, Г.О. Черниченко // Наука та освіта в сучасному університеті в контексті міжнародного співробітництва: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (23-25 травня 2011 р.). – Маріуполь: МДУ, 2011. – С. 477-479.
20. Булатова Е.В. Диверсификации форм и методов региональной политики: опыт ЕС / Е.В. Булатова // Buletinul Ştiinţific al Universităţii de Stat «Bogdan Petriceicu Hasdeu» din Cahul. Seria Ştiinţe Economice. (Науковий Вісник Кагульського університету, Молдова). – 2012. – №1 (7). – С. 153-160.
21. Булатова О.В. Євроінтеграція України: еколого-економічний аспект / О.В. Булато-ва // Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (18-21 вересня 2006р.) / за ред. К.В. Балабанова. – Маріуполь, 2006. – С. 179-183.
22. Булатова Е.В. Еврорегионы как форма организации межрегионального сотрудничества /Е.В. Булатова // Наука, культура, образование: материалы научно-практи-ческой конференции, посвященной 21-ой годовщине Комратского государственного университета (Молдова) 10 февраля 2012 г. – Комрат: КГУ, 2012. – С. 16-19.
23. Булатова Е.В. Изменения в структуре мирового хозяйства в современных условиях развития международного разделения труда / Е.В. Булатова // Сборник научных трудов Института экономики промышленности НАН Украины. – Донецк, 2005. – №5. – С.75-81.
24. Булатова О.В. Інтеграційна складова економічного розвитку країн, що розвивають-ся / О.В. Булатова // Економічний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди». – 2012. – Вип. 18/3. – С.389-394.
25. Булатова О.В. Інтернаціоналізація світового фінансового ринку : моногра-фія / О.В. Булатова,Т.В. Марена,І.Г. Яремчук. – Маріуполь: МДГУ, 2010. – 124с.
26. Булатова Е.В. Континентальные модели региональной интеграции в современной системе мирового хозяйства / Е.В.Булатова // Buletinul ştiinţific al Universităţii de Stat „Bogdan Hasdeu” din Cahul. – Seria: Ştiinţe Economice. Volumul II (2), 2009. – С. 158–166.
27. Булатова Е.В. Международное разделение труда как первооснова развития сотрудничества в международном бизнесе / Е.В. Булатова // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сборник научных трудов. – Донецк: НАН Украины. ИЭП НАНУ, 2001. – Т.1. – С.360-367.
28. Булатова О.В. Методичні підходи дослідження торгово-економічної скла-дової регіональних економічних процесів / О.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Стамбул-Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г.Донецке, 2010. – С.82-86.
29. Булатова Е.В. Механизм развития глобальной и региональной интеграции: экономические последствия / Е.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотруд-ничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского економичес-кого сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2004.–С.86-90.
30. Булатова О.В. Місце субрегіональних об’єднань у сучасній системі світового господарства (на прикладі ЧЕС) / О.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Ливадия – Донецк: ДонНУ, 2007. – С. 95-99.
31. Булатова О.В. Недовикористаний потенціал / О.В. Булатова // Зовнішні справи. – 2008. – №11. – С. 27-28.
32. Булатова Е.В. Особенности интернационализации рынка образовательных услуг в современных условиях : монографія / Е.В. Булатова.– Мариуполь: МГИ, 2004. – 91с.
33. Булатова Е.В. Особенности развития региональных интеграционных процессов (на примере ЧЭС) / Е.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2003. – С.274-278.
34. Булатова Е.В. Особенности современного торгово-экономического сотрудничества региональных интеграционных объединений / Е.В. Булатова, Я.А. Дубе-нюк // Economic Growth in Conditions of internationalization, Intern. Scientific and Practical Conf., 6-th ed. Volume I, oct. 20-21, 2011. – Ch.: IEFS, 2011. – P. 466-472.
35. Булатова О.В. Особливості розвитку відносин між Україною та Республікою Поль-ща на сучасному етапі / О.В. Булатова, К.В. Балабанов, М.В. Трофименко // Polska dyplo-macja na Wschodzie w XX – poczatkach XXI wieku.–Olsztyn–Charkow, 2010.– P.638-645.
36. Булатова О.В. Особливості розвитку малого бізнесу в умовах кризи (досвід США) / О.В. Булатова, Я.А. Дубенюк // Зовнішня політика США і Росії після президент-ських виборів 2008 року: матеріали Міжвід. наук.-практ. конф.; відп. ред. Є.Є. Камінський. – К.: Інститут світової економікиі міжнародних відносин НАН України, 2009. – С. 111-125.
37. Булатова О.В. Основні тенденції формування регіональної структури світового господарства / О.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудни-чества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Одесса – Севастополь – Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г.Донецке, 2011. – С.130-135.
38. Булатова Е.В. Развитие географической и товарной структуры международной торговли в современных условиях / Е.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэконо-мических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2003. – С.94-98.
39. Булатова Е.В. Развитие межрегионального сотрудничества как основы интеграции / Е.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения ино-странных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2004. – С.120-123.
40. Булатова Е.В. Развитие процесса глобализации на примере финансовых ресурсов мировой экономики / Е.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С.1057-1062.
41. Булатова Е.В. Развитие процессов международной экономической интеграции на макроуровне: теоретико-методологический аспект / Е.В. Булатова // Економіка та управ-ління соціальними процесами. – 2008. – №1. – С. 60-65.
42. Булатова Е.В. Развитие регионов как основа интеграции Украины в мировое хазяйство / Е.В. Булатова // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – Донецьк: ДонНУ. – 2002. – №1. – С. 98-104.
43. Булатова О.В. Регіоналізація та глобалізація як провідні тенденції розвитку сучасного світового господарства / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэко-номических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2007. – С.127-132.
44. Булатова О.В. Регіональна компонента глобального інтеграційного розвитку/ О.В. Булатова // Науковий вісник дипломатичної академії України. – 2012. – №18 (спецвипуск).– С. 39-45.
45. Булатова О.В. Регіональна складова глобальних інтеграційних процесів: [Монографія]/ О.В.Булатова. – Донецьк:ДонНУ,2012. – 386с. (Рецензія – Економіст. – 2012. - №10. – С.69)
46. Булатова О.В. Розвиток азійсько-тихоокеанської моделі інтеграції / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2010. – Ч.3. – С. 727-729.
47. Булатова О.В. Розвиток глобальної економічної інтеграції: теоретичний аспект / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. –Донецк: ДонНУ, 2012. – С. 49-54.
48. Булатова О.В. Розвиток європейської моделі інтеграції / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2009. – С. 128-132.
49. Булатова О.В. Розвиток інтеграційної взаємодії країн ЄС / О.В. Булатова // Еконо-мічна політика країн ЄС в умовах глобалізації: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Познань, Польща, 16 жовтня 2009 р. – Познань – Донецьк, 2009. – С.39-41.
50. Булатова О.В. Розвиток північноамериканської моделі інтеграції/О.В.Булатова // Економічний простір:Зб.наук.праць.– 2009.–№ 26.–Дніпропетровськ:ПДАБА. – С. 57-63
51. Булатова Е.В. Создание интегрированного регионального энергетического рынка на европейском пространстве / Е.В. Булатова, К.С. Митюшкина // Strategii si politici de management in economia contemporana / Acad. De Studii Econ. A Moldovei; coord.: Gheorghe Turcanu, Angela Solcan, Ion Negru. – Ch.: ASEM, 2012. – Р. 143-149.
52. Булатова О.В. Сучасні тенденції міжнародної міграції капіталу/ О.В. Булатова // Стратегия качества в промышленности и образовании: материалы V Международной конференции (6-13 июня 2009 г., Варна, Болгария). – Том I (спецвыпуск международного научного журнала Acta Universitatis Pontica Euxinus).–Днепропетровск-Варна, 2009.–С.70-72.
53. Булатова Е.В. Тенденции развития внешней торговли Украины /Е.В. Булатова// Віс-ник Київського національного торговельно-економічного університету.–2006.–№3.–С.5-10.
54. Булатова О.В. Теоретико-методологічні основи визначення нового регіоналізму в світогосподарському розвитку / О.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сот-рудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Севастополь – До-нецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г. Донецке, 2009. – С. 85-88.
55. Булатова О.В. Торговельно-економічні відносини ЄС, США та Японії в сучасних умовах / О.В. Булатова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2008. – С.113-118.
56. Булатова Е.В. Трансграничное сотрудничество как направление евроин-теграции регионов Украины / Е.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Таганрог–Донецк: ДонНУ, 2005. – С.155-158.
57. Булатова Е.В. Уровни правового регулирования международных економических отношений / Е.В. Булатова// Проблемы развития внешнеэкономических связей и привле-чения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 54-57.
58. Булатова О.В. Формування континентальних моделей регіональної інтеграції / О.В. Булатова // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. – Одесса - Донецк: ДонНУ, 2008. – С. 77-82.
59. Булатова Е.В. Эволюция и современные формы развития процессов региональной валютной интеграции / Е.В. Булатова, Т.В. Марена // Buletinul Ştiinţific al Universităţii de Stat «Bogdan Petriceicu Hasdeu» din Cahul. Seria Ştiinţe Econo-mice. (Науковий Вісник Кагульського університету, Молдова). – 2011. – № 2 (6). – С. 116-127.
60. Буторина О.В. Понятие региональной интеграции: новые подходы / О.В. Буторина // Космополис. – 2005. – № 3 (13). – С. 17 – 21.
61. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI в. / И. Валерстайн; пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2003. – 368 с.
62. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: Введение / И. Валлерстайн; пер. Н. Тюкиной. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2006. – 248 с.
63. Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Я.В. Верменич. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. – С. 90-110.
64. Воскресенский А.Д. Региональные подсистемы международных отношений и регионы мира : (К постановке проблемы) / А. Д. Воскресенский // Восток – Запад – Россия: сборник статей. – М.: Прогресс-Традиция, 2002. – С.131-144.
65. Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений/ под ред. А.Д. Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет); «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. – 528с.
66. Восточная Азия между регионализмом и глобализмом / под ред. Г.И. Чуфрина; Институт мировой экономики и международных отношений. – М.: Наука, 2004.–282 с.
67. Всемирная история экономической мысли: в 6 т. / Черковец В.Н. [и др.]; МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Мысль, 1997. – Т.6., Кн.1. Отечественная экономическая наука. – 784с.
68. Гальчинський А. Методологія аналізу економічної глобалізації: логіка оновлення / А. Гальчинський // Економіка України. – 2009. – №9. – С.4-18.
69. Гарагонич В.В. Концептуальні засади транскордонного співробітництва України / В.В. Гарагонич // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 115. Вип. 102. Історичні науки. – Миколаїв: Видавництво ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С.69-73.
70. Геєць В. Конфігурація геополітичної карти світу та її проблемність / В. Геєць //Економіка України. – 2011. – №1. – С.4-15.
71. Гладій І. Міжнародна регіональна економіка як наука / І. Галадій // Журнал євро-пейської економіки. – 2006. – Т.5(№3). – С.220-236.
72. Глазьев С. О перспективах развития Таможенного союза [Электронный ресурс] / С. Глазьев. – Режим доступа к статье: http://www.sovet-ts.ru/poleznie_ materiali/poleznie_ssilki/
o_perspektivah_razvitiya_tamozhennogo_soyuza/
73. Глинкин А.И. Интеграция в Западном полушарии и Россия / А.И. Глинкин [и др.]. – М.: ИЛА РАН, 2004. – 296 с.
74. Глобализационные приоритеты экономической политики Евросоюза / Э.А. Грязнов [и др.]; под общ. ред. Перской В.В., Фролова Б.И. – М.: Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ, 2000. – 159с.
75. Глобалізація і безпека розвитку: монографія / [О. Білорус, Д. Лук’яненко та ін.; кер. автор. кол. і наук. ред. О.Г. Білорус]. – К. : КНЕУ, 2001. – 733с.
76. Глобальное партнерство в целях развития: время выполнять обещания [Электронный ресурс] // Доклад Целевой группы по оценке прогресса в достижении ЦРТ, 2011 год. – Нью-Йорк: Издание ООН, 2011. – 100с. – Режим доступа к докладу: http://www.un.org/ russian/millenniumgoals/mdg_gapreport_2011.pdf
77. Годовой отчет ЕБРР за 2011 год [Электронный ресурс] // London: Fulmar, Публикации ЕБРР, 2012. – 88с. – Режим доступа к отчету: www.ebrd.com/annualreport
78. Гонта О. І. Принципи та напрями формування політики транснаціоналізації економіки регіонів України / О.І. Гонта // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління: збірник наукових праць. – 2010.–№1 (5). – С. 62-75.
79. Горбачев М.С. Грани глобализации: трудные вопросы современного развития / М.С. Горбачев. – М.: Фонд «Либеральная миссия», 2003. – 592 с.
80. Гражевська Н. Економічні системи епохи глобальних змін / Н. Гражевська. – К.: Знання, 2008 – 431с.
81. Гранберг А. Основы региональной экономики / А. Гранберг. – М.: ГУВШЕ,2001. – 495с.
82. Гурова И.П. Измерение глобальной и регыиональной интеграции / И.П. Гурова // Евразийская экономическая интеграция. – 2009. - №3(4). – С.60-73.
83. Давыдов В.М. На что рассчитывать региону в новом глобальном контекстте?/ В.М. Давыдов // Латинская Америка. – 2008. – № 3. – С. 4-14.
84. Декларация по регионализму в Европе / Ассамблея регионов Европы. – Страсбург: Секретариат Генеральной Ассамблеи Европы, 1996. – 10с.
85. Делягин М. Драйв человечества. Глобализация и мировой кризис / М. Делягин. – М.: Вече, 2008. – 528 с.
86. Демелен А. Регионализация Европы [Електронний ресурс] / А. Демелен. – Режим доступу до статті: http://www.rueu.eu/index.php?name= Pages&op= page&pid=18.
87. Денисов Ю. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку / Ю. Денисов, Л. Савельєв, Л. Шевчук//Регіональна економіка.– 2003.–№1.–С.179-185.
88. Дергачев В.А. Регионоведение: [уч. пособие] / В.А. Дергачев, Л.Б. Вардомский. – [2е изд., перераб. и доп.] – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010. – 519с.
89. Державна регіональна політика Україні: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / Воротін В.Є, Куйбіда В.С., Лібанова Е.М., Макогон Ю.В. та ін.; [за ред. З.С. Варналія]. – К.: НІСД, 2007. – 820 с.
90. Джеймс С. Стимулирование кооперации: могут ли еврорегионы стать мостами ком-муникации? [Електронный ресурс] / С. Джеймс. – Режим доступа к статье: http://www.indepsocres.spb.ru/ scott_r.htm
91. Дітчук І.Л. Регіоналізація світогосподарського простору і просторова струкnура світового господарства наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. / І.Л. Дітчук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. – №2. – С.198–205.
92. Доклад о переходном процессе за 2010 год. От восстановления к реформам. – Европейский банк реконструкции и развития, 2011. – 142с.
93. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / [пер. с англ.; ПРООН.]. – М.: Издательство «Весь Мир», 2010. – 244 с.
94. Долішній М. Глобалізація та її регіональні виміри / М.Долішній, У.Садова, Л.Семів// Регіональна економіка. – 2002.– №3. – С.7-24.
95. Евразийское экономическое сообщество. 2000-2009: [cправочник] // Секретариат Интеграционного Комитета Евразийского экономического сообщества, 2010. – 112 с.
96. ЄврАзЄС сегодня [Електронный ресурс]. – Секретариат Интеграционного Комитета Евразийского экономического сообщества, 2011. – 44с. – Режим доступа: http://www.evrazes.com/ about/evrazestoday
97. Европа перемен. Концепции и стратегии интеграционных процессов / Л.Глухарев, М.Дорошенко, Ю.Шишков и др. ; [под. ред. Л. Глухарева]. – М.: Крафт, 2006. – 352с.
98. Европа: вчера, сегодня, завтра / Институт Европы РАН ; [ред.кол. РАН; отв.ред. Шмелев Н.П.]. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. – 823с.
99. Европейские страны СНГ: место в «Большой Европе» / [под. ред. В. Грабовски, А. Малыгина, М. Наринского.]. – М.: Международные отношения, 2005. – 308с.
100. Европейский Союз на пороге ХХI века: выбор стратегии развития / [под. ред. Ю.А. Борко, О.В. Буториной.]. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 472 с.
101. Европейский союз: факты и комментарии [Електронный ресурс] // Центр документации ЕС Института Европы РАН. – 2011. – выпуск 63-64. – 84с. – Режим доступа: http://www.edc-aes.ru
102. Жаліло Я.А. Економічні засади державного суверенітету в глобалізованому світі / Я.А. Жаліло // Стратегічні пріоритети. – 2011. – №2(19). – С.73-83.
103. Загашвили В. Государство на новом этапе экономической глобализации / В.Загашвили // Мировая экономика и международные отношения – 2009. – №5. – С.43-51.
104. Загашвили В.На пороге нового этапа экономической глобализации / В.Загашвили // Мировая экономика и международные отношения. – 2009. – №3. – С.15-23
105. Задачи в области торговли и развития: перспективы развития в регионе ключевых тенденций. Основные события и мероприятия на региональном уровне: регулирование процесса глобализации [Електронный ресурс] // Экономическая и социальная комиссия для Азии и Тихого Океана, 6-12 апреля 2006 года.–Джакарта,2006.–23с.– Режим доступа: www.unescap.org/62/Russian/E1371R.pdf
106. Зевин Л. Глобализм и регионализм в контексте экономического роста / Л.Зевин // Мировая эконо