РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА (НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое описание

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Остапець Юрій Олександрович

УДК 324 (477.87) “2“

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА (НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути і процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Вегеш Микола Миколайович
доктор історичних наук, професор

Ужгород – 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ............................................................................ 4

ВСТУП .............................................................................................................................. 6

Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ: ДОСЛІДНИЦЬКІ НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ АНАЛІЗУ...................…. 14
1.1. Характеристика основних теоретико-методологічних підходів
до вивчення виборчого процесу та поведінки виборців ........................ 14
1.2. Емпіричні методи дослідження електорального процесу ..................... 32
1.3. Основні напрями електоральних досліджень в Україні .....................… 42
1.3.1.Електоральні дослідження в Закарпатській області:
сучасний стан та перспективи розвитку ...................................………... 51

Розділ 2. АНАЛІЗ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ ЦИКЛІВ
1994, 1998, 2002 рр. В УКРАЇНІ .............................................................. 58
2.1. Нормативно-правова основа проведення парламентських виборів
в Україні: етапи становлення виборчої системи ................................... 58
2.2. Участь політичних партій у виборчому процесі .................................... 70
2.3. Структуризація партійно-політичних сил напередодні
і після парламентських виборів 2002 р. .................................................. 85
2.3.1. Результати парламентських виборів 2002 р.
і їх вплив на майбутній політичний розвиток України ……………….. 92

Розділ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СУБ’ЄКТІВ
ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ ................ 103
3.1. Електорат Закарпатської області: соціально-демографічні ознаки,
рівень політичної культури, ціннісні орієнтації ................................... 104
3.2. Діяльність обласних осередків політичних партій
(1991–2002 рр.) ........................................................................................ 116
3.3. Кандидати в народні депутати, органи державної влади,
виборчі комісії та інші суб’єкти виборчого процесу ........................... 135

Розділ 4. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ
1998 ТА 2002 РР. В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ ............................. 144
4.1. Характеристика основних чинників впливу
на електоральний вибір .......................................................................... 144
4.2. Результати виборів до Верховної Ради України на Закарпатті: порівняльний аналіз ................................................................................ 157

ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….................................. 186

ДОДАТКИ .................................................................................................................... 213

Перелік умовних скорочень

1. АПУ – Аграрна партія України
2. ВБ – Виборчий блок
3. ВО – Всеукраїнське об’єднання
4. ВП – Всеукраїнська партія
5. ВПО – Всеукраїнське політичне об’єднання
6. ВР – Верховна Рада
7. ГО – Громадське об’єднання
8.“Дем.Союз” – Партія “Демократичний Союз”
9. Дем.ПУ – Демократична партія України
10. ДЛНЗ – Демократична ліга національностей Закарпаття
11. ЗКО – Закарпатська крайова організація
12. ЗОО – Закарпатська обласна організація
13. ЗМК – Засоби масової комунікації
14. КМІС – Київський міжнародний інститут соціології
15. КС – Конституційний Суд
16. КПУ – Комуністична партія України
17. КПУ(о) – Комуністична партія України (оновлена)
18. КПРС – Комуністична партія робітників і селян
19. КУН – Конгрес українських націоналістів
20. ЛПУ – Ліберальна партія України
21. ЛПУ(о) - Ліберальна партія України (оновлена)
22. МПУ – Молодіжна партія України
23. НРУ – Народний Рух України
24. НДП – Народно-демократична партія України
25. ОДА – Обласна державна адміністрація
26. ОВК – Окружна виборча комісія
27. ПП – Політична партія
28. ПДВУ – Партія демократичного відродження України
29. ПРУ – Партія регіонів
30. ПСПУ – Прогресивна соціалістична партія України
31. ПППУ – Партія промисловців і підприємців України
32. ПЗУ – Партія зелених України
33. СРСР – Союз радянських соціалістичних республік
34. СПУ – Соціалістична партія України
35. СДПУ – Соціал- демократична партія України
36. СДПУ(о) - Соціал- демократична партія України(об’єднана)
37. Сел.ПУ – Селянська партія України
38. ТУКЗ – Товариство угорської культури Закарпаття
39. УДОДОЗ – Українське державне об’єднання демократичних організацій Закарпаття
40. УНР – Український народний рух
41. УНРЗ – Українська народна рада Закарпаття
42. УЦЕПД ім. Разумкова – Український центр економічних і політичних досліджень ім.Разумкова
43. УНЦПД – Український незалежний центр політичних досліджень
44. УРП – Українська республіканська партія
45. УСДП – Українська соціал-демократична партія
46. УКРП – Українська консервативна партія України
47. УНП “Собор” – Українська народна партія “Собор”
48. УПП – Українська політична партія
49. УПС – Українська партія справедливості
50. ФПГ – Фінансово-промислові групи
51. ХДПУ – Християнсько-демократична партія України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливим механізмом трансформації суспільних відносин в Україні на сучасному етапі є вибори, і передусім вибори вищого представницького органу влади. Вибори є основою демократичного суспільства, головною формою політичної участі населення. Парламентські вибори забезпечують легальність і легітимність влади, конкуренцію в боротьбі за владу, ротацію національної і регіональної еліти тощо. При цьому сам виборчий процес зумовлюється специфікою політичної системи, яка трансформується. Тобто виборчий процес відбувається в рамках правил, установлених виборчою системою і в умовах відповідного соціокультурного середовища. Це ті основні чинники, які обумовлюють спрямованість і особливість перебігу виборчої кампанії. Головною динамічною складовою виборчого процесу є електоральна поведінка, аналіз якої дає можливість вивчати явища і процеси, що були непомітними у міжвиборчий період.
Вперше електоральні дослідження були започатковані у США на початку XIX ст. і відтоді вони стали одним із головних напрямів досліджень політичної науки. В Україні електоральна проблематика недостатньо розроблена, що пояснюється тривалою відсутністю політичного плюралізму та демократичної виборчої практики. Перші президентські вибори в Україні (1991 р.) можна розглядати як перший етап професійної інституціоналізації електоральних досліджень. При цьому слід відмітити, що до 1994 р. дослідження виборчого процесу були прерогативою фахівців-соціологів. Застосування порівняльних політологічних моделей електоральних систем (М.Дюверже, Дж.Сарторі, А.Лейпхарт, М.Шугарт) і електоральної поведінки (П.Лазарсфельд, А.Кемпбелл, М.Фіоріна, Е.Даунс) у вітчизняних електоральних дослідженнях почалося з 1998 р.
Аналіз вітчизняного електорального досвіду наразі дає можливість зробити однозначний висновок щодо специфіки організації і проведення парламентських виборів в окремих регіонах України. Результати виборів до Верховної Ради України в 1998 та 2002 рр. показали, що окремі політичні сили подолали 4% бар’єр голосів виборців тільки завдяки голосуванню за них в одній або декількох областях України. Саме з цієї причини важливими є дослідження регіонального електорального досвіду, тож потребують суттєвого доповнення політичні знання про регіональні відмінності в електоральній поведінці громадян.
Необхідність дослідження зумовлена кардинальним реформуванням виборчого законодавства України, активізацією в електоральному просторі політичних партій, постановкою нових вимог до компетентності та відповідальності виборців, членів виборчих комісій, до організації виборчого процесу загалом.
Вивчення парламентських виборів актуалізується й наявністю соціального замовлення від зацікавлених суб’єктів виборчого процесу, яким необхідні наукові знання про особливості поведінки виборців, способи мобілізації електорату, шляхи підвищення культури політичного вибору та механізм відносно достовірного прогнозування результатів виборчого процесу. Знання про проведення виборів, діяльність осередків політичних партій, обумовленість електоральної поведінки в окремих регіонах необхідні організаторам виборчих кампаній, відповідним фахівцям, державним службовцям для осмислення попереднього електорального досвіду і планування наступних виборчих кампаній.
Актуальність такого дослідження очевидна також з огляду на відсутність комплексного вивчення виборчих процесів у Закарпатській області в 1991-2002 рр., належної політологічної оцінки попередніх студій, переосмислення деяких міфологем окремих дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується із комплексною науковою темою, яку розробляє кафедра політології Ужгородського національного університету, а також відображає напрям роботи Науково-дослідного інституту карпатознавства Ужгородського національного університету “Соціально-економічний, етнополітичний і культурний розвиток Карпатського регіону в другій половині XIX-XX ст.” (номер державної реєстрації науково-дослідних робіт ДБ-447).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – виявити і дослідити регіональні закономірності та особливості виборчого процесу в умовах трансформації політичної системи України (на прикладі Закарпатської області).
Досягнення мети дисертаційного дослідження реалізується через вирішення таких основних завдань:
– охарактеризувати основні теоретико-методологічні підходи до вивчення виборчого процесу і поведінки виборців та оцінити можливості їхнього застосування для дослідження парламентських виборів в Україні в умовах трансформації політичної системи;
– критично проаналізувати основні напрями електоральних досліджень в Україні та в Закарпатській області;
– визначити та дослідити основні етапи формування партійної системи України, акцентуючи увагу на регіональному вимірі впливовості політичних партій та їх участі у виборчому процесі;
– виділити основні етапи становлення партійної структури краю, показати динаміку зростання кількості осередків політичних партій, їх чисельності та впливовості в області;
– охарактеризувати основні суб’єкти виборчого процесу в Закарпатській області: електорат, осередки політичних партій та ін.;
– виявити зміни в електоральних уподобаннях виборців Закарпаття на основі порівняльного аналізу результатів парламентських виборів 1994, 1998 та 2002 рр.;
– охарактеризувати вплив на організацію і проведення виборчих кампаній діяльності найбільш впливових національно-культурних товариств області;
– порівняти результати голосування за партійними списками в загальнонаціональному виборчому окрузі з результатами голосування на виборах до місцевих органів влади та результатами виборів у мажоритарних округах області, щоб з’ясувати рівень партійної ідентифікації населення краю, мотивацію електорального вибору, структуризацію партійно-політичних сил;
Об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є парламентські вибори в Україні в умовах політичної системи, що трансформується.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є регіональні особливості парламентських виборів у Закарпатській області, участь громадян, осередків політичних партій у виборчих кампаніях, мотивація вибору електорату.
Хронологічні рамки дослідження. Вивчення дисертантом електоральних процесів в умовах політичної системи, що трансформується, обумовлює історичні рамки дослідження наступним чином: від початку становлення української державності (1991 р.) до завершення парламентських виборів в Україні 2002 р.
Методологічна основа дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване на використанні загальнонаукових (індукція, дедукція, абстрагування), порівняльно-історичних, системних методів аналізу політичної дійсності.
Для аналізу виборчого процесу та поведінки виборців використані ряд методологічних підходів як зарубіжних, так і вітчизняних фахівців. Перш за все, це теоретичні моделі електоральної поведінки, розроблені американськими дослідниками в 50-х роках XX ст.: соціологічна (П.Лазарсфельд), соціально-психологічна (А.Кемпбелл), раціонально-інструментальна (Е.Даунс, М.Фіоріна) та методологія дослідження чинників впливу на електоральний вибір, названа А.Кемпбеллом “воронкою причинності”.
Аналіз участі політичних партій у виборчому процесі зроблено автором на основі теоретичних моделей, запропонованих М.Дюверже (вплив виборчої системи на систему партійну, так звані “закони Дюверже”), Дж.Сарторі (класифікація партійних систем, метод віднесення / невіднесення партій до партійних систем), С.Ліпсетом (вплив основних соціальних розколів у суспільстві на становлення партійної системи та електоральний процес).
Вивчення парламентських виборів на теренах сучасної України здійснювалося також із застосуванням спеціальних соціологічних, статистичних методів та методів політичного аналізу (розрахунок індексу усталеності партійних уподобань, розрахунок оптимальної кількості парламентських партій та ін.). Якщо мова йде про соціологічні методи, то це, перш за все, метод аналізу документів – традиційний і контент-аналіз. Перший використовувався при аналізі архівних матеріалів, статистичних даних, а другий – при аналізі преси, програмних документів партій. У дисертаційному дослідженні застосовані і методи вторинної обробки соціологічної інформації, отриманої в процесі репрезентативних опитувань провідними соціологічними службами.
Для аналізу впливовості партій, їх рейтингового потенціалу використовувалася методологія, запропонована фахівцями УЦЕПД ім.О.Разумкова. Згідно з їх методологією рейтинг впливовості політичних партій складається з суми наступних показників: структура і чисельність партії, кадровий потенціал, фінансові та інформаційні можливості, вплив у регіонах, вплив на прийняття рішень Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України.
Емпірична база даних дослідження складається :
– з результатів голосування населення України на парламентських виборах 1994, 1998 та 2002 рр.;
– з результатів голосування населення Закарпатської області на парламентських виборах і виборах до місцевих органів влади в 1994, 1998 та 2002 рр.;
– з результатів досліджень провідних наукових центрів України, що вивчають виборчий процес: Міжнародної фундації виборчих систем, Центру ”Демократичні ініціативи”, фірми ”Соціс-Геллап”, Інституту соціології НАН України, Українського центру економічних і політичних досліджень ім.О.Разумкова;
– з результатів дослідження наукових центрів із вивчення громадської думки в Закарпатській області;
– з матеріалів перепису населення 2001 р. в Закарпатській області;
– з матеріалів Державного архіву Закарпатської області, Відомчого архіву обласної державної адміністрації, в яких знаходяться дані про чисельність політичних партій, фінансування виборчих кампаній тощо.
Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає ось у чому:
– зроблено комплексний аналіз основних теоретико-методологічних підходів, які можуть бути використані для вивчення виборчих процесів та поведінки виборців в Україні;
– виділено основні напрями електоральних досліджень в Україні: а) розробка методологічних принципів аналізу виборчого процесу та поведінки виборців в Україні; б) дослідження особливостей становлення виборчої системи України, її впливу на розвиток і функціонування суспільства загалом, а особливо політичної системи; в) аналіз результатів та наслідків виборів; д) регіональний аспект виборчих процесів; ж) аналіз чинників впливу на електоральний вибір; з) розробка емпіричних методів дослідження електорального процесу; е) менеджмент виборчих кампаній. На основі виокремлених напрямів дисертантом проаналізовані електоральні дослідження в Закарпатській області;
– запропоновано періодизацію становлення партійної системи України в умовах політичної системи, що трансформується. Періодизацію здійснено на основі аналізу парламентських електоральних циклів в Україні, відповідно до методології Дж.Сарторі та М.Дюверже. Загальна логіка становлення партійної системи така: від початкової багатопартійності через атомізовану систему до партійної системи поляризованого плюралізму, яка в майбутньому зможе трансформуватися в ефективнішу систему поміркованого плюралізму. Історичні межі етапів: період початкової багатопартійності (сер. 80-х років – кін. 1991р.), період атомізованої багатопартійності (кін. 1991 р. – поч. 1998 р.), період становлення і функціонування системи поляризованого плюралізму (поч. 1998 р. – 2003 р.). На основі цієї періодизації автором зроблена періодизація та характеристика основних етапів становлення партійної структури в Закарпатській області;
– з’ясовано регіональні особливості у поведінці виборців України. Парламентські вибори 1998 і 2002 рр. хоч і продемонстрували регіональну модель голосування виборців, але не підтвердили тезу про розкол України по лінії Захід – Схід. При цьому слід відзначити, що поствиборча розстановка сил продемонструвала тенденцію до утворення регіональних партійних режимів: у Дніпропетровській області домінує ПП «Трудова Україна», в Донецькій – Партія регіонів України, в Закарпатській області – СДПУ(о);
– на основі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що значна частина електоральних технологій, які використовуються суб’єктами виборчого процесу, не може ефективно використовуватися без врахування регіональних соціально-демографічних, соціально-культурних та ін факторів;
– охарактеризовано участь у виборах до Верховної Ради України осередків політичних партій області, найбільш чисельних національних меншин краю та національно-культурних товариств, які репрезентують їхні інтереси;
– зроблено комплексний аналіз виборів до Верховної Ради України 1994, 1998, 2002 рр. в мажоритарних округах Закарпаття;
– проаналізовано застосування у виборчих кампаніях PR технологій та з’ясовано їх вплив на волевиялення електорату області та результати виборів;
– встановлено, що поряд із загальнонаціональними характеристиками поведінки виборців на Закарпатті є й чимало регіональних особливостей, що в першу чергу пов’язані насамперед з географічним розташуванням області, історичним минулим, соціально-демографічними характеристиками електорату, специфікою формування регіональної еліти. Ці та інші чинники й обумовлюють особливості організації і проведення виборів на Закарпатті;
– введено до наукового обігу нові архівні документи з досліджуваної проблематики.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичні розробки дисертаційної роботи дозволять комплексно підійти до аналізу виборчих процесів в Україні, дадуть змогу розширити уявлення про специфіку організації і проведення виборів в окремо взятому регіоні. Аналіз, узагальнення, систематизація фактологічного матеріалу, його оцінка допоможуть політологам, державним працівникам, лідерам та членам партій осмислити результати виборів до Верховної Ради України в 1998 та 2002 рр. і зробити відповідні висновки. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані під час розробки стратегії й тактики майбутніх виборчих кампаній, прогнозування результатів виборчого процесу, для підвищення виборчої культури громадян тощо. Матеріали дисертації можуть бути використані у навчальних спецкурсах з політології та соціології, у методичних і навчальних посібниках, при написанні курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні висновки й теоретичні положення дисертації обговорювалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (Ужгород, 1999 – 2002), Міжнародному науковому симпозіумі ”Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури та історії” (Ужгород, 2001), Міжнародній науковій конференції ”Національно-культурне відродження слов’янських народів і Карпатський регіон” (Ужгород, 2002 ), II Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Одеса, 2002), Міжнародній науковій конференції “Закарпаття в XXI столітті: розвиток і перспективи в політиці, економіці та культурі”(Ужгород, 2002), Міжнародній науковій конференції ”Розвиток політичної науки в Україні” (Харків, 2001), Міжнародній науковій конференції “Українсько-румунські відносини: минуле і сучасність” (Сату Маре, 2003), Міжнародній науковій конференції “Людина – Світ – Культура”. До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (20 – 21 квітня 2004 року, Київ).
Матеріали дисертації використовувалися також для підготовки лекційних курсів «Історія і теорія демократії», «Історія і теорія політичних партій (партологія), «Політична соціологія» та для написання навчального посібника «Основи політології» (у співавторстві).
Публікації. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою розробкою здобувача, яке було викладене в наукових статтях як у співавторстві, так і самостійно. Загальна кількість наукових публікацій 14, з них у фахових виданнях з політології опубліковано 3 статті.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, 4 розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок. Без додатків, списку використаних джерел і літератури та списку умовних скорочень обсяг роботи становить 185 сторінок. У роботі використано 333 джерела.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Електоральні дослідження – це новий напрям досліджень в українській політичній науці. Першим кроком у становленні практики електоральних досліджень на загальнонаціональному рівні, розробці надійних методів дослідження електоральних установок і електоральної поведінки, прогнозуванні результатів виборів стали вибори Президента України в 1991 р. і референдум про підтвердження незалежності України.
Застосування порівняльних політологічних моделей виборчих систем і електоральної поведінки у вітчизняних електоральних дослідженнях розпочалося з 1998 р., але ефективному їх використанню заважає цілий ряд як об’єктивних, так і суб’єктивних причин: відсутність довготривалого досвіду конкурентних виборів, розмитість соціальної структури, відсутність чіткої партійної ідентифікації, низький рівень доходів населення, непостійність вивчення громадської думки і т.д. Однак, незважаючи на об’єктивні труднощі, можна констатувати, що, починаючи з 1998 р., електоральні дослідження в Україні стають систематичними і в них чітко виокремлюється ряд провідних напрямків: розробка методологічних підходів до вивчення поведінки виборців, аналіз та інтерпретація результатів голосування, характеристика участі політичних партій у виборчому процесі, дослідження впливу виборів на трансформаційні процеси тощо.
В Закарпатській області електоральні дослідження започатковані після парламентських виборів 1998 р., але вони були в основному присвячені аналізу результатів виборів. Серед наукових центрів, які займаються і вивченням виборчого процесу в області слід відмітити: Науково-дослідний інститут карпатознавства Ужгородського національного університету, Карпатський центр полінгових досліджень, Закарпатський інститут політичних досліджень.
2. Серед суб’єктів виборчого процесу найбільш суттєвий вплив на перебіг виборчої кампанії в умовах пропорційно-мажоритарної виборчої системи мали політичні партії. Розвиток партійної структури краю цілком підпорядкований загальній логіці становлення партійної системи України: від початкової багатопартійності (сер.80-х рр. – кін. 1991 р.) – через «атомізовану» систему великої кількості партій (кін.1991 р. – поч. 1998 р.) – до системи поляризованого плюралізму (поч.1998 – 2003 рр.). Але становлення партійної структури Закарпаття має і ряд специфічних особливостей, зумовлених як електоральними традиціями, так і сучасною вітчизняною електоральною практикою. В становленні партійної структури краю можна виділити наступні етапи: перший етап – від початку перебудови до виборів у республіканську та місцеві ради (березень 1990 р.); другий етап пов’язаний з винекненням осередків політичних партій лівого і центристського спрямування (1990 – 1995 рр.); третій етап – етап інституціоналізації і домінування центристських партій у партійній структурі області (1996 – 2002 рр.); четвертий етап пов’язаний з поляризацією партійної структури навколо 2-х політичних центрів СДПУ(о) і ВБ “Наша Україна” (починається після парламентських виборів 2002 р.).
3. Інші суб’єкти виборчого процесу були малопомітними і не могли суттєво впливати на перебіг і результати парламентських виборів. Виключенням є органи державної влади і місцевого самоврядування, діяльність яких досить часто можна було кваліфікувати як адмінресурс. Вплив органів влади на виборчий процес був відчутним вже починаючи з виборів до Верхоної Ради та органів місцевого самоврядування 1994 р.
4. Вибори до Верховної Ради України в 1994 р. на Закарпатті мало чим відрізнялися від виборів загалом по Україні. Головна проблема, яка поділила політичні сили в області на два протилежні табори – питання про надання чи ненадання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної зони. Демократична ліга національностей Закарпаття виступила за надання такого статусу, а Українська народна рада Закарпаття стояла на позиціях розбудови суверенної незалежної України без будь-яких національно-культурних автономій і вільних економічних зон.
Незважаючи на велику кількість різних партійних угрупувань, які заявили про себе в області напередодні парламентських виборів 1994 р., жодне з них не стало достатньо впливовим. Більшість з них не виросли у міцні організації, що здатні виразити корінні інтереси певних прошарків суспільства. Вони мали слабкий вплив на політичні процеси в регіоні і були неспроможними повною мірою реалізувати суспільні інтереси через інститути і механізми влади. На початку 1994 р. в області відділ юстиції зареєстрував 7 осередків політичних партій. Серед 154 кандидатів лише 35 були членами партій. Обраним до парламенту був представник лише однієї партії – ХДПУ.
Але сьогодні впевнено можна сказати, що парламентські вибори 1994 р. були найбільш демократичними виборами як в Україні загалом, так і в Закарпатті. Основою цього твердження є те, що, по-перше, в ході виборчого процесу не було відчутного тиску адмінресурсу, про який так багато пишуть і говорять в останній час. Його дія не була відчутною з тієї причини, що це були перші вибори і ним не вміли ще як слід користуватись. По-друге, електоральний простір був чітко структурований на лівих, правих, центристів та незалежних (безпартійних) кандидатів і виборцю нескладно було робити свій вибір. По-третє, порівняно невеликими були фінансові затрати на організацію і проведення виборчої кампанії. По-четверте, підприємці (пізніше олігархи) не брали активної участі у виборчому процесі. В цей період відбувається накопичення капіталу, перерозподіл ринку, а тому участь у електоральному процесі була відсунута ними на друге місце. По-п’яте, у виборах не приймали участі PR-технологи.
Результати виборів показали, що партії національно-демократичного спрямування мають незначний вплив в області, незважаючи на те , що саме вони першими розпочали свою діяльність. Відсутність досвіду відкритої політичної боротьби у їх лідерів, нездатність іти на компроміси і спільні дії – неповний перелік головних причин їх поразки на виборах.
5. Вибори до Верховної Ради України 1998 р. проходили за новою і не всім виборцям Закарпаття відомою пропорційно-мажоритарною системою. Напередодні виборів у області був зареєстрований органами юстиції 151 осередок політичних партій при загальній чисельності членів різних партій 35 тис. 686 чол., що становить 3,2% виборців. 4% бар’єр голосів виборців в Закарпатській області в 1998 р. подолали 6 партій: 1. СДПУ(о) – 31,17%; 2. НРУ – 7,19%; 3. КПУ – 6,64%; 4. НДП – 6,27%; 5. ПЗУ – 5,4%; 6. ПРП – 4,88%.
Найвищий рейтинг в регіоні мала СДПУ(о), а отже вибори 1998 р. в Закарпатті проходили під домінуючим впливом цієї партії. Виборці області в основному голосували за центристські сили. До десятки впливових партій у всіх округах області входять до 6 центристських партій (СДПУ(о), НДП, «Громада» і т.д.). Питома вага голосів за центристські партії становила 63,39%. Ліві партії за результатами виборів отримали незначну кількість голосів виборців. Хоча за підсумками голосування КПУ зайняла 3-є місце, але загальний відсоток голосів, поданих за неї, невисокий – 6,64%. ПСПУ отримала 1,14%, ВБ СелПУ та СПУ – 2,39%. Незважаючи на те, що більша частина населення Закарпаття (майже 61%) проживає в сільській місцевості, партії, що мають селянську та аграрну спрямованість, виявились в області непопулярними. Невисоким в області залишився і рейтинг партій правого спрямування, хоча свою діяльність в Закарпатті вони розпочали найперші.
Вибори-98 показали, що партії, які нашвидкуруч були створені напередодні виборів, не мали серйозної електоральної підтримки в області. Винятком є ПЗУ та ПРП. ПЗУ досягла значних успіхів завдяки тому, що в ході виборчої кампанії підкреслювала свою рівновіддаленість від усіх ідеологій. Вона привернула увагу тих виборців, які бажали брати участь у голосуванні, але не хотіли пов’язувати себе з жодною політичною силою. Завдяки такій позиції їм вдалося отримати 5,4% голосів закарпатців. Партія «Реформи і порядок», яка є партією молодих реформаторів, а її лідер є вихідцем з області і досить тривалий час займав високі урядові посади, саме за рахунок цього зуміла набрати 4,88% голосів виборців. Вказані вище 2 партії на початок виборів практично не мали партійної структури в області, але їх успіх в 1998 р. показав можливість впливу на виборців на відстані за допомогою політичної реклами.
Нерозгалуженість партійної структури, відсутність спостерігачів на виборчих дільницях, неможливість участі всіх партій у формуванні дільничних комісій – все це дало змогу адмінресурсу діяти без суттєвої протидії. Адмінресурс області підтримував СДПУ(о) та НДП.
В 5-ти мажоритарних округах області було зареєстровано 60 кандидатів, з яких 37 були представниками різних партій. Перемогу в трьох одномандатних округах (70, 71, 73 ) отримали члени СДПУ(о). А разом за всіх членів СДПУ(о) було подано біля 51 % голосів виборців, що ще раз підтверджує високий рейтинг цієї партії в області.
6. Конфігурація партійного простору області після парламентських виборів 1998 р. змінювалась декілька разів і залежала від того, хто був призначений у міжвиборчий період головою Обласної державної адміністрації.
4% бар’єр голосів виборців у Закарпатській області в 2002 р. подолали 2 політичні партії і 3 виборчі блоки: 1. ВБ В.Ющенка «Наша Україна» – 36,63%, 2. СДПУ(о) – 14,01%, 3. ВБ «За єдину Україну» – 10,26%, 4. КПУ – 6,01%, 5. ВБ Ю.Тимошенко – 4,4% . Тобто, на відміну від парламентських виборів 1998 р., в 2002 р. 4% бар’єр голосів виборців подолали тільки ті суб’єкти виборчого процесу, які давно відомі виборцям, які мають розгалужену структуру, свій потенційний електорат. Партії і виборчі блоки, які розраховували отримати голоси виборців завдяки популістським обіцянкам і рекламі, не змогли подолати 4% бар’єр голосів виборців. Наприклад, ПЗУ, ПП «Яблуко», КПРС і т.д. Якщо парламентські вибори 1998 р. проходили під домінуючим впливом СДПУ(о), то в 2002 р. в Закарпатті найвищий рейтинг популярності мав ВБ В.Ющенка «Наша Україна».
Проурядовий ВБ «За єдину Україну», маючи найбільші фінансові і адміністративні можливості, отримав 10,26% голосів виборців. Такий результат засвідчує, що закарпатці не підтримали належним чином провладні партії.
Таким чином, електорат Закарпатської області вперше за роки незалежності голосував протестно, тобто проти діючої влади: ВБ В.Ющенка “Наша Україна» (36,63%) + КПУ(6,02%) + ВБ Ю.Тимошенко (4,4%) + ВБ ПП“Блок Н.Вітренко” (1,65%) + СПУ (1,39%) = 53,67%. На попередніх виборах населення краю більшість голосів віддавало за проурядові сили: в 1994 р. за діючого президента Л.Кравчука, в 1998 р. за СДПУ(о) та НДП, в 1999 р. за діючого президента Л.Кучму.
Залишається стабільним в Закарпатті також рейтинг лівих сил, які тут не користуються особливим авторитетом. КПУ стабільно отримує на виборах в області трохи більше 6% голосів виборців. Але слід відмітити, що комуністи практично втратили вплив на суспільно-політичне життя області. СПУ, СелПУ, ВБ ПП”Блок Н.Вітренко” нічим себе на електоральному полі області не проявляли, а тому і отримали на виборах досить низький результат: СПУ – 1,39%, СелПУ – 1%, ВБ ПП”Блок Н.Вітренко” – 1,65%.
Виборчий блок Ю.Тимошенко подолав 4% бар’єр голосів виборців за рахунок голосування в Ужгородському і Хустському виборчих округах, отримавши відповідно 9,46% і 4,4% голосів виборців. У інших виборчих округах виборчий блок отримав трохи більше 3% голосів виборців.
В порівнянні з минулими виборами населення Закарпатської області стало компетентнішим. Виборці ретельніше заповнювали виборчі бюлетені (менше стало недійсних бюлетенів); чітко розрізняли «політичних двійників», знаючи їх призначення (КПУ(о) – 0,88%, ВБ «Народний Рух України» – 0,26%, КПРС – 0,5% і т.д.), відмовили у мандатах «аполітичним» партіям, усвідомлюючи при цьому кого вони насправді репрезентують.
7. Голосування виборців в 74 окрузі було практично аналогічним загальним результатам по області. Якщо така тенденція в області буде відстежуватися й надалі, то прогноз результатів виборів можна буде робити саме виходячи з результатів рейтингових досліджень у цьому окрузі.
8. Результати парламентських виборів як в 1998, так і в 2002 р. в Закарпатській області свідчать про неоднозначність вибору населенням краю. Тобто, мова йде про неспівпадання результатів за політичними симпатіями в мажоритарних округах, загальнонаціональному окрузі, на виборах до органів місцевої влади. Це є ознакою того, що в українському суспільстві відсутня як чітка партійна ідентифікація громадян, так і чітка партійна структура.
9. Аналіз виборів до Верховної Ради України 1998 та 2002 рр. висвітлює специфічні особливості їх проходження в окремих регіонах України, показує різні вектори орієнтації електорату, що в свою чергу обумовлено історією становлення української державності. Ті регіони, на теренах яких відбувалися демократичні процеси, є свідомими у своїй беззастережній підтримці державного суверенітету та національно-демократичних сил. Саме цим пояснюється полярність симпатій виборців у західних та східних областях України. З іншого боку в політичному виборі електорату істотну роль відіграє те, наскільки населення країни об’єднано в певну цілість: етнокультурну чи громадянсько-правову. Така цілість в Україні поки що остаточно не сформована з відомих історичних причин, головна з яких – довготривала політична і культурна залежність.
Результати голосування в Закарпатській області дають змогу констатувати той факт, що електорат області голосує не так, як це відбувається в Західному регіоні. Так, в 2002 р. виборці Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської областей більшість голосів віддали за ВБ В.Ющенка “Наша Україна” та ВБ Ю.Тимошенко, а голоси виборців Закарпаття були розподілені по-іншому.
Регіональні особливості організації і проведення парламентських виборів на Закарпатті обумовлені такими основними чинниками:
– географічним розташуванням області;
– історичними традиціями. Йдеться про вибори за партійними списками до парламенту Чехословаччини в 1924, 1925, 1929, 1935 рр. та проголошення в 1939 р. незалежної держави – Карпатської України;
– соціально-демографічними характеристиками електорату. Серед соціально-демографічних характеристик виборців області на електоральний вибір найбільший вплив справляють: місце проживання (місто чи село), етнічні, конфесійні та соціально-статусні ознаки. Окремо слід зазначити вплив на результати голосування етнічного фактора: участь у виборах національних меншин та національно-культурних товариств;
специфікою формування та відносною слабкістю регіональної політичної еліти;
особливостями становлення та розбудови партійної структури краю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

I. Архівні документи:

I.I. Державний архів Закарпатської області ( ДАЗО)
1.Зведений фінансовий звіт про надходження та використання виборчого фонду кандидатів у народні депутати (округ №74) // ДАЗО. – Ф-Р-2600. – Оп.2. – Спр.140. – На 23 арк. – Арк.1–4.
2.Плакати виготовлені окружною виборчою комісією (ОВК) в одномандатному виборчому окрузі №74 // Державний архів Закарпатської області (ДАЗО). – Ф–Р – 2600. – Оп.1. – Спр.66. – Арк.1–24.
3.Плакати виготовлені ОВК в одномандатному виборчому окрузі №73 // ДАЗО. – Ф–Р – 2600. – Оп.1. – Спр.57. – Арк.1–144.
4.Плакати виготовлені ОВК в одномандатному виборчому окрузі №72 // ДАЗО. – Ф–Р – 2600. – Оп.1. – Спр.46. – Арк.1–31.
5.Плакати виготовлені ОВК в одномандатному виборчому окрузі №71 // ДАЗО. – Ф–Р – 2600. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.1–36.
6.Плакати виготовлені ОВК в одномандатному виборчому окрузі №70 // ДАЗО. – Ф–Р – 2600. – Оп.1. – Спр.15. – Арк.1–15.
8.Протокол №15 від 22 березня 2002 р. засідання окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №70 // ДАЗО. – Ф-Р-2600. – Оп.2. – Спр.5. – На 32 арк. – Арк.1–8.
7.Фінансовий звіт про надходження та використання виборчого фонду кандидатів у народні депутати (округ №72) // ДАЗО. – Ф-Р-2600. – Оп.2. – Спр.9. – На 25 арк. – Арк.1–2.
9.Фінансовий звіт про надходження та використання виборчого фонду кандидатів у народні депутати (округ №71) // ДАЗО. – Ф-Р-2600. – Оп.2. – Спр.13. – На 23 арк. – Арк.1–3.
I.II. Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації:

10.Дані про угорську національну меншину в Закарпатській області // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.10. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань економічного і соціального розвитку області (2000 р.). – На 186 аркушах. – Арк.141–142.
11.Дані про румунську національну меншину в Закарпатській області // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.77. Листування з відомствами України про розвиток відповідних галузей (10 січня 1999 р. – 26 лютого 1999 р.). – На 156 арк. – Арк.82.
12.Дані про словаків Закарпатської області // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.11. Листування з Кабінетом Міністрів України з питань економічного і соціального розвитку області (2000 р.). – На 138 аркушах. – Арк.25–26.
13.Інформація про ефективність роботи місцевих засобів масової інформації Закарпатської області // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.15. Листування з Кабінетом Міністрів України.( 01 липня 1997 р. – 16 липня 1997 р.). – T.VII. – На 146 арк. – Арк.144.
14. Інформація про суспільно-політичну ситуацію в Закарпатській області після виборів до Верховної Ради України та місцевих органів влади 29 березня 1998 // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.3. Інформація про виконання постанов та розпоряджень Кабінету міністрів України ( 19 червня – 20 липня 1998 р.) – На 98 арк. – Арк.20–28.
15.Інформація про суспільно-політичну ситуацію в Закарпатській області станом на 22.07.98 р. // Відомчий архів Закарпатської ОДА. м.Ужгород. Ф.195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.4. Інформація про виконання постанов та розпоряджень Кабінету міністрів України ( 23 липня – 7 жовтня 1998 р.) – На 109 арк. – Арк.7–13.
16.Інформація про роботу по підготовці та проведенню виборів Ужгородського міського голови 27 вересня 1998 р.// Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.4. Інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України( 23 липня 1998р.-7жовтня 1998 р.).- Т.4.- На 115 арк.- Арк. 90-99.
17.Інформація про поточну ситуацію в Закарпатській області станом на 25 травня 1999 р.// Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.4. Інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України( 21 квітня 1999р.-30 червня 1999 р.).- Т.4.- На 107 арк.- Арк. 59-64.
18.Лист в Управління з питань територій Адміністрації Президента України “Про суспільно-політичне становище Закарпатській області” від 23 січня 1996 р. // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.1. Інформації провиконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України( 03 січня 1996р.-29 березня 1996 р.).- Т.1.- На 145 арк.- Арк. 62-64.
19. Лист в Управління з питань територій Адміністрації Президента України “Про суспільно-політичне становище Закарпатській області станом на 01.10.1996 р.”. // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.4. Інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України( 05 серпня 1996р.-30 жовтня 1996 р.).- Т.4.- На 136 арк.- Арк. 89-95.
20.Лист голови Закарпатської ОДА С.Устича Президенту України Л.Кучмі “Про політичну ситуацію в Закарпатті” від 05.11.96 р. // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.12. Листування з Кабінетом Міністрів України( 05 листопада 1996 р.-30 грудня 1996 р.).- Т.6.- На 132 арк.- Арк. 7-11.
21.Лист голові Закарпатсбкої ОДА С.Устичу від голови ЗКО НРУ В.Піпаша “Про необхідність термінового проведення “Круглого столу керівників обласних організацій політичних партій при голові ОДА “ від 01 лютого 1997 р.// Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.12.Листування з профспілками та іншими громадськими організаціями( 04 січня 1997 р.-12 листопада 1997 р.).- На 66 арк.- Арк.18.
22.Лист Адміністрації Президента України. Інформація щодо діяльності суб’єктів політичного процесу в Закарпатській області // Відомчий архів Закарпатської ОДА. м.Ужгород. Ф195. – Оп.23. Канцелярія. – Спр.6. Інформація про виконання постанов та розпоряджень Кабінету міністрів України( 05.12.2000 р. – 29.12.2000 р.). – На 132 арк. – Арк.4–32.
23.Політичний аналіз основних тенденцій у суспільно-політичному житті Закарпатської області в 1 кварталі 1999 р. // Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.3. Інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України( 03 березня 1999 р.-20 квітня 1999 р.).- Т.3.- На 118 арк.- Арк.101-118.
24.Список національно-культурних товариств у Закарпатській області станом на 1 липня 1995 р.// Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації. м.Ужгород. Ф.195.- Оп.23. Канцелярія.-Спр.14. Листування з міністерствами, відомствами України про розвиток відповідних галузей( 17липня 1995 р.- 27грудня 1995 р.).- Т.2.- На 165 арк.- Арк.84-87.
II.Опубліковані документи:
25.Закон України «Про вибори народних депутатів України»/ Науково-практичний коментар / Ред. Рябця М.М. – К.: «Український інформаційно-правовий центр», 2002. – 362 с.
26.Закон України «Про вибори народних депутатів України» (24 вересня 1997 р.). – Київ: Парламентське видавництво, 1997. – 27 с.
27.Закон України «Про вибори народних депутатів України» (18 лист. 1993 р.). – Ужгород, 1993. – 42 с.
28.Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи. – К., 2002. – 537 с.
29.Із зведення крайової виборчої комісії про наслідки виборів Чехословацького парламенту по Закарпаттю (25 листопада 1925 р.) // Шляхом Жовтня. Зб. документів в 6 т. – Т.2. – Ужгород: Карпати, 1961. – С.166–167.
30.Конституція України.-Київ: Парламентське вид-во,1999.-32с.
31.Маніфест «Про возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною» // Закарпатська правда. – 1944. – 28 листопада.
32.Політичні партії в Україні: Інформаційно-довідкове видання / Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 2001. – 360 с.
33.Склад окружних виборчих комісій одномандатних виборчих округів по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 р. // Новини Закарпаття. – 2002. – 12 січня.
34.Склад депутатів Ужгородської міської ради IV скликання, обраних на виборах 31 березня 2002 р. // Ужгород. – 2002. – 6 квітня.
35.Склад окружних виборчих комісій одномандатних виборчих округів по виборах народних депутатів України 31 березня 2002р. Закарпатська область. Додаток №7 до постанови ЦВК від 9січня 2002 року №31 // Новини Закарпаття. – 2002. – 12 січня.
36.Хроники современной Украины. Том 2: 1995–1996. – К.: Основные ценности,1999.- 316 с.
III.Статистичні матеріали:
37.Вибори в Україні 1994 р. – К.: Парламентське видавництво, 1995. – 267 с.
38.Вибори Президента України 1999. Інформаційно-аналітичне видання / ЦВК; Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К., 2000. – 400 с.
39.Другий тур: фінішували не всі. Ще шестеро закарпатців в українському парламенті // Новини Закарпаття. – 1994. – 12 квітня.
40.Мажоритарний вибір України //Українське слово.-2002. – 10квітня.
41.ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН НА ЗАКАРПАТТІ У 1998 Р. / ЗАКАРПАТСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ. – УЖГОРОД, 1999.-8С.
42.Парламент України: Вибори-98. Інформаційно-аналітичне видання. Частина 1. – К.: ЦВК, 1998. – 618 с.
43.Парламент України: Вибори-98. Інформаційно-аналітичне видання. Частина 2. – К.: ЦВК, 1998. – 728 с.
44.Повідомлення обласної виборчої комісії про результати голосування і підсумки виборів депутатів Закарпатської обласної ради 31 березня 2002 р. // Новини Закарпаття. – 2002. – №50–51.-С.1.
45.Повідомлення про результати голосування на виборах народних депутатів України 27 березня 1994 р. по Закарпатській області // Новини Закарпаття. – 1994. – 29 березня.
46.Повідомлення обласної виборчої комісії про результати голосування і підсумки виборів депутатів Закарпатської обласної ради // Срібна Земля. – 2002. – 6 квітня.
47.Скільки нас закарпатців? // Новини Закарпаття. – 2003. – 11 січня.
48.Соціально-економічний розвиток Закарпаття: Статистичний щорічник 2000 р. – Ужгород: Карпати, 2001.- 438 с.
49.Статистичний щорічник України за 2002 р. – К., 2001. – 578 с.
50.Статистична таблиця про результати виборів до Чехословацького парламенту по Закарпаттю (16 березня 1924 р.) // Шляхом Жовтня. Зб. документів в 6 т. – Т.2. – Ужгород: Карпати, 1961. – С.25–28.
51.Так вибирала Україна // Українське слово. –2002. – 10квітня.
IV.Монографії, посібники, статті, брошюри, автореферати:
52.Абетка української політики: Довідник. – Вип.5 / Авт. Упорядник: М.Томенко (кер. кол.). – К., 2002. – 368 с.
53.Адміністрація Президента України в нових політичних умовах // Політичний календар. – 2002. – №8. – С.11–23.
54.Американское общественное мнение и политика. – М.: Наука, 1978. – 265 с.
55.Артертон Ф. Використання опитувань громадської думки у виборчих кампаніях // Вибори у США 1996 р. / Вик. ред. Дж.Коарк. – Київ, 1996. – С.20–22.
56.Афонин А. Выборы… без выбора // Національна безпека і оборона. – 2001. – №12. – С.77–81.
57.Базів В.А. Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід. Автореф. дис. канд. політ. наук (23.00.02) / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 1999. – 18 с.
58.Базовкін С., Кремень В. Партії та громадські об’єднання України. – К., 1994.
59.Балабан Р. Результати парламентських виборів 1990, 1994, 1998 рр.: політологічний аналіз // Нова політика. – 1998. – №6. – С.2–5.
60.Балабан Р. Розвиток виборчої системи України. Автореф. дис. канд. політ. наук (23.00.02) / НАН України, Інститут політ. і етнонаціон. досліджень. – К., 1999. – 21 с
61.Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
62.Бебик В.М. Політологія. – К.: МАУП, 1997. – 246 с.
63.Бедь В. Вересневі вибори ужгородського мера у світлі соціологічних досліджень і політичних реалій // Срібна Земля. – 2002. – 27 липня.
64.Белецкий М.И., Погребинский М.Б., Толпыго А.К. Президентские выборы 1999 г. в Украине: региональный аспект // Стратегічна панорама. – 1999. – №4. – С.18-26.
65.Беляев Э.В., Шамин Д.Н. К понятию роли в социологии // Личность и ее ценностные ориентации. – М.:Наука, 1969. – С.18–46.
66.Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС // Нова політика. – 1999. – №1. – С.2–6.
67.Білоус А. Партії та громадські об’єднання України. – К., 1998.- 136 с.
68.Білоус А. Пропорційні вибори в Україні: ілюзії чи реалії // Нова політика. – 2001. – №1. – С.2–6.
69.Білоус А. Верховна Рада України: розташування сил і перспективи партій // Нова політика. – 1995. – червень-липень. – С.29–36.
70.Богдан В. Вибори-2002: результати, оцінки, прогноз-3.Особливості виборів до обласної та місцевих рад у Закарпатті // Європа-Центр. – 2002. – 4 травня.
71.Богдан В. Вибори-2002: результати, оцінки, прогнози-4. Моральні підсумки останніх виборчих перегонів // Європа-Центр. – 2002. – 11 травня.
72.Богдан В. Вибори в Мукачеві: висновки і уроки // Європа-Центр. – 2003. – 19 липня.
73.Бодрак В.В. Фактори ефективного впливу ЗМІ на електорат: Автореф. дис. канд. філолог. наук. – К., 2000. –18 с.
74.Бойко О. Політичні цінності в програмних документах політичних партій України // Історико-політологічні проблеми сучасного світу /Чернівецький нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. – 2001. – Т.8. – С.206–213.
75.Бондаренко К. Владоможці, або хто здійснює владу в Україні // Часопис «І». – 2001. – № 3.-С23-31.
76.Бульбенюк С.Десятиріччя здійснення системної модернізації в Україні та Росії: досягнення та втрати // Людина і політика.- 2002.- №1.- С.33-40.
77.Бурдье П. Социология политики. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.
78.Ващенко К. Деякі підсумки виборчої кампанії партій і блоків: регіональний аспект // Нова політика. – 1998. – №2. – С.14–16.
79.Вебер М. Основные социологические понятия // Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1990. – С.602–643.
80.Вегеш М. Карпатська Україна 1938–1939 років у загальноєвропейському історичному контексті: В 2-х томах. – Ужгород: Карпати, 1997.
81.Вегеш М., Остапець Ю. Політичні вибори: начерк до теорії електорального процесу // Carpatica – Карпатика. – Випуск 16. Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної та Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С.173–192.
82.Вегеш М., Остапець Ю. Політичні партії в Україні. 1991–2001 рр. // Carpatica – Карпатика. – Випуск 16. Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної та Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С.4–26.
83. Вегеш М., Остапець Ю. Регіональні особливості електорального процесу в Закарпатській області 1991–2002 рр. // Регіональні студії. – Вип.5. – Ужгород, 2002. – С.76–86.
84.Візниця Ю.В. Особливості українського електорату в процесі демократизації та становлення національної державності . Авт. дис. канд. соціол. наук. – Київ, 1993. – 19 с.
85.Войтенко В.П. Вибори-1998. Нариси з політичної арифметики / Ін-т відкритої політики. – К., 1998. – 23с.
86.Войтенко В.П. Вибори-2002. Нариси з політичної арифметики / Ін-т відкритої політики. – К., 2002. – 24 с.
87.Волчан О.Ф. Грани политической жизни: теория и практика. – Симферополь: «Таврида», 2001. – 180 с.
88.Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / М.М.Вегеш, М.В.Делеган, О.Д.Довганич та ін. [Відп. ред. М.Вегеш]. – Ужгород: Карпати, 2002. – 709 с.
89.Вибори 2002 р. Прогноз політологів // Дзеркало тижня. – 2002. – 23 березня.
90.Виборче законодавство України напередодні змін. Аналіз перспектив виборчого законодавства та іноземний досвід // Часопис Парламент. – 2001.-№3 – С.24–45.
91.Виборче законодавство України: наявні проблеми та шляхи вирішення // Часопис Парламент. – 2002. – №1–2. – С. 6–12.
92.Використання «адміністративного ресурсу» під час парламентської виборчої кампанії 2002 р. – К., 2002. – 48 с.
93.Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. – Київ: ЗАТ ”Віпол”, 2000. – 310 с
94.Вишняк О., Шевель І. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми (1990–1998). – К.: Стилос, 1998. – 150 с.
95.Выдрин Д. Пентаграмма 2002. Формула особенностей парламентской избирательной кампании // Зеркало недели. – 2001. – №39. – С.3.
96.Вятр Е. Социология политических отношений. – М.: «Прогресс», 1979. – 463 с.
97.Гавриленко І., Литвин А. Вибори як суспільно-історична ситуація: теоретичні моделі виборчого процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – №3. – С.119–129.
98.Гавриш С.Б.Парламентаризм в Україні через призму виборчих систем // Вестник Международного славян.ун-та –Сер. «Экономика.Социология» –Т.4 – №4. – С.61-64.
99.Галиновский В. Русский десант (Деятельность русских политтехнологов в избирательной кампании в Украине) // КомпаньоН. – 2002. – №4. – С.13–15.
100.Гельман В. Изучение выборов в России: исследовательские направления и методы анализа // Выборы и партии в регионах России. – Серия «Studia politica». Выпуск 2. – Москва. Санкт-Петербург, 2000. – С.12–44.
101.Гельман В.Я. Избирательные кампании в России: испытание электоральной формулы // Полис. – 1996. – №2. – С.84–100.
102.Геслі В.Чинники впливу на голосування українських виборців // Політична думка. – 2000. – №3. – С. 20-45.
103.Головаха Е.И. Трансформирующееся общество. – К., 1996.
104.Голосов Г.В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации // Полис. – 1998. – №1. – С.106–130.
105.Голосов Г.В. Поведение избирателей в России: теоретические перспективы и результаты региональных выборов // Полис. – 1997. – №4. – С.44–57.
106.Гончарук В.П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України. Автореф. дис. канд. політ. наук (23.00.02) / Київський нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
107.Гончарук Г. Громадська думка напередодні референдуму та виборів Президента України // Голос України. – 1991. – 28 листопада.
108.Горбач В. Електоральна карта України: регіональний вимір // Український регіональний вісник. – 2001. – №26. – С.2.
109.Горобченко І. Народно-демократична партія України // Carpatica – Карпатика. – Випуск 16. Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної і Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С. 127–131.
110.Горобченко І., Остапець Ю. Осередки політичних партій в Закарпатській області( 1991-2001 рр.) // Carpatica – Карпатика. – Випуск 16. Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної і Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С.78–961.
111.Горшков Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори. – К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2001. – 52 с.
112.Гранчак І.М. Хустський форум і його рішення // Нариси історії Закарпаття. Т.ІІ (1918–1945) / ред. кол.: І.Гранчак та ін. – Ужгород: «Закарпаття», 1995. – С. 65-68.
113.Гранчак І.М., Ганчин В.Ю. Спроби уряду М.Каролі утримати Закарпаття в складі Угорщини. Закон про Руську Країну // Нариси історії Закарпаття. Т.ІІ (1918–1945) / ред. кол.: І.Гранчак та ін. – Ужгород: «Закарпаття», 1995. – С. 53-58.
114.Громадська думка в Україні / Міжнародна фундація виборчих систем. Опитування, проведене компанією «Соціс-Геллап» в Україні 29 травня – 8 червня 1998 р. – К., 1998. – 140 с.
115.Громадська думка і політика: за матеріалами семінару. – К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 1997. – 214 с.
116.Групи впливу в Закарпатті // Вісті тижня. – 2002. – 23 січеня.
117.Грязнова О. Політичні партії та вибори 2002 р. до Верховної Ради України // Часопис Парламент. Інформаційно-аналітичне видання громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив». – 2002. – №1–2. – С. 2–6.
118.Гузенкова Т.С. Политические партии и лидеры в Верховной Раде Украины (1998–2000). – М.: Российский институт стратегических исследований, 2001. –230 с.
119.Де два закарпатці, там понад 40 вождів // Срібна Земля Фест. – 2000. – 13 вересня.
120.Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка. – 2002. – №1. – С.3–24.
121.Дзюба Н. Деякі аспекти дослідження електоральної поведінки // Соціальні виміри суспільства . – Вип.3. – К.: НАН, Інститут соціології, 1999. – С.110-121.
122.Дмитриев А.В. Политическая социология США. Очерки. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1971. – 84 с.
123.Дмитричева О. А почем противогазы в Украине? Украиной заинтересовались мастера загрязнения окружающей политической среды // Зеркало недели. – 2001. – 6 октября.
124.Дмитричева О., Мостова Ю., Рахманін С. Україна партійна. Частина 7. Блок «За єдину Україну» // Дзеркало тижня. – 2002. – 23 березня.
125.Довіряй, але перевіряй, або чому наші партії не виконують роль генератора ідей // Срібна Земля Фест. – 2000. – 29 січня.
126.Дорош Л., Сюсько І. Політичні зміни в країнах Центрально-Східної Європи: рік 2002 – завершення трансформації? // Регіональні студії. – Випуск 5. – Ужгород, 2002. – С.103–116.
127.Другий тур: фінішували не всі. Ще шестеро закарпатців в українському парламенті // Новини Закарпаття. – 1994. – 12 квітня.
128.Жадько В. Парадокси свідомості сільського виборця // Політична думка. – 2000. – №1. – С.19–29.
129.Жданов І. Конституційна реформа в Україні: макіяж чи пластична хірургія? // Дзеркало тижня. – 2002. – 29 березня.
130.Эксперты об украинской политике // Киевские ведомости. – 1994. – 9 февраля.
131.Єфіменко О.Г. Проблеми “транзиту” та перспективи політичних партій //Нова парадигма / Запоріз. держ. ун-т.- 2001.- Вип.21.- С.93-104.
132.Замошкин Ю.А. Личность в современной Америке: опыт анализа ценностных и политических ориентаций. – М.: Наука, 1980. – 226 с.
133.Зан М. Етноконфесійний ренесанс на Закарпатті (До питання про реабілітацію греко-католицизму) // Carpatica – Карпатика. – Випуск 20. – Релігія і церква в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С.151–160.
134.Заява В.Бедя про припинення своїх повноважень голови обласного осередку ПРП та про свій вихід з ПРП // Срібна Земля. – 2002. – 2 листопада.
135.Звернення до правління ПРП // Срібна Земля. – 2002. – 2 листопад.
136.Зуева В.А. Философия политической регионалистики: теоретико-методологический анализ // Гуманітарний вісник / Запоріз.держ. інженер. акад.- 2001. – Вип. 6. – С. 127-139.
137.Інформаційно-аналітичні матеріали до доповіді голови УРП «Собор» А.Матвієнка на ХІІІ з’їзді. – К., 2002. – 21 с.
138.Каревіна О. Економічні інтереси та соціально-економічні і політичні орієнтації населення України на етапі переходу до нового соціально-економічного устрою // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 4–5. – С. 176–186.
139.Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. – 1996. – №2. –С. 8-15.
140.Кіш Є. Перехід Угорщини до парламентської демократії( досвід трансформації політичних структур) // Політична думка. – 1998. – №1. – С. 27-39.
141.Кіш Т., Остапець Ю. Партії і вибори в Угорщині 1990–1998 рр. // Carpatica – Карпатика. – Випуск 16. Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної та Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – С.257–275.
142.Князева Е.В. Электоральное поведение в условиях трансформирующегося украинского общества: теоретико-методологический ас