РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРИМУСОВИМИ МЕ­ТОДАМИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. МІГРАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС 12
1.1.Місце міграції у структурі демографічних процесів 12
1.2.Загальна характеристика видів міграційних процесів 28
1.3.Державна міграційна політика України 39
Висновки до розділу 1 54
РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ………………...56
2.1. Форми державного управління в регулюванні міграційних процесів в Україні……………………………………………………………………………56
2.2. Методи регулювання зовнішніх міграційних процесів 75
Висновки до розділу 2 92
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ ТА
ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПЕРЕБУВАННЯ
В УКРАЇНІ І ТРАНЗИТНОГО ПРОЇЗДУ ЧЕРЕЗ її ТЕРИТОРІЮ..................95
3.1. Поняття адміністративної відповідальності: теоретичні проблеми детермінації……………………………………………………………………………95
3.2. Склад адміністративних проступків, пов’язаних з порушеннями іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію…………………………………………….……104
3.3.Адміністративні стягнення, що накладаються на іноземних громадян
та осіб без громадянства у випадку порушення ними правил перебування
в Україні і транзитного проїзду через її територію…………………………130
3.4.Провадження у справах про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду територією України.………………………………………………………………………...153
Висновки до розділу 3………………………………………………………...165
ВИСНОВКИ.......................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................183
ДОДАТКИ..…………………………………………………………………….204
ВСТУП
Актуальність теми. Положення Конституції України, Концепція адміністративної реформи та документи, прийняті на їх розвиток, є важливим компонентом створення громадянського суспільства, забезпечення режиму законності та врегулювання суспільних відносин відповідно до стандартів демократичної держави. Одним з явищ, що розвинулося за часи розбудови незалежної України та потребує такого регулювання, є міграція.
Зростання міграційних потоків за останні роки – це наслідок загальносвітових соціально-економічних та політичних процесів. Збільшення вимушених та "економічних" мігрантів ставлять перед державними органами складні нестандартні завдання щодо регулювання міграційної ситуації. Так, у 2004 році зовнішня міграція в Україні становила 38567 осіб, у 2005 році – 39580 осіб, у 2006 році – 44227 осіб, у січні 2007 року – 3881 осіб.
Міграційні рухи впливають на рівень життя громадян та спонукають до суттєвих змін умов проживання мігрантів і їх соціально-економічної адаптації. Таким чином, зовнішня міграція перетворюється у важливий фактор загального соціального й економічного розвитку, своєрідний феномен впливу на процеси оптимізації міждержавних стосунків.
Внутрішньодержавні переміщення населення також впливають на економічну та соціальну стабільність у країні, породжують зміни в рівні життя, створюють нові центри концентрації населення.
Проблеми, що породжуються міграційними процесами, потребують комплексних досліджень з метою забезпечення сучасного наукового супроводження діяльності з регулювання міграційних процесів, у тому числі й адміністративно-правовими засобами. Це надасть можливість розвитку позитивних тенденцій, що впливатимуть на зростання рівня економіки та соціальну збалансованість, а також вироблення ефективної політики щодо протидії нелегальній міграції і торгівлі людьми.
Важливий науковий внесок у дослідження міграційних процесів зробили вчені: А. Бабенко, Ю. Бузницький, О. Малиновська, В. Новік, О. Піскун, С. Пирожков, І. Прибиткова, Ю. Римаренко, В. Трощинський, М. Шульга. Водночас їх увага здебільшого зосереджена на аналізі філософсько-теоретичних, соціально-політичних, соціологічних питань негативного впливу міграції на суспільний порядок і благополуччя громадян.
Правові аспекти міграції висвітлюються в роботах вчених-юристів: С. Бритченка, І. Вайнагія, О. Войцехівського, О. Джужи, В. Колпакова, О. Кузьменко, А. Мацко, С. Мосьондза, Т. Назарова, В. Олефіра, С. Ратушного, П. Чалого, С. Чеховича, В. Шакуна.
Незважаючи на підвищений інтерес до міграційних процесів, активізацію наукових досліджень юридичного профілю, необхідно визнати, що сьогодні є дефіцит наукових досліджень і теоретичних джерел щодо юридичних механізмів регулювання міграційних процесів.
Саме тому для вітчизняної адміністративно-правової науки розробка регулювання зовнішньої міграції адміністративно-примусовими методами є новим, недостатньо вивченим напрямом наукового пошуку. Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.10 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 року №755) та планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік (затверджений ректором університету 03 січня 2007 року, п. 62). Крім того, обрана тема відповідає основним напрямам, визначеним Концепцією демографічного розвитку на 2005-2015 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2004 року №724).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному осмисленні стану використання адміністративно-примусових методів, виробленні пропозицій щодо оновлення законодавчих підстав і практики державного регулювання процесів міграції іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:
- визначити місце зовнішньої міграції в структурі демографічних процесів;
- проаналізувати існуючі міграційні потоки та запропонувати їх класифікацію;
- висвітлити особливості державної міграційної політики України, надати рекомендації щодо її вдосконалення;
- розкрити особливості державно-управлінських форм, які використовуються у сфері регулювання міграційних процесів в Україні;
- охарактеризувати адміністративно-примусові методи як правові регулятори міграційних процесів в Україні;
- встановити співвідношення методів адміністративного примусу з іншими засобами впливу на міграційну ситуацію в Україні;
- висвітлити юридичну природу адміністративної відповідальності в сфері зовнішньої міграції;
- проаналізувати й узагальнити сучасний стан адміністративної відповідальності зовнішніх мігрантів за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію;
- розглянути юридичний склад адміністративних проступків, пов’язаних з  порушеннями зовнішніми мігрантами правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією;
- підготувати пропозиції з удосконалення норм вітчизняного законодавства про міграцію, спрямовані на:
подолання наявних колізій окремих юридичних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента України та інших нормативно-правових актів, якими регламентуються суспільні відносини у сфері міграції;
приведення змісту низки правових норм у відповідність із сучасними потребами правозастосовної практики;
удосконалення законодавчої техніки викладення змісту адміністративно-правових норм, якими детермінуються правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, й адміністративна відповідальність за їх порушення.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають у сфері зовнішньої міграції.
Предметом дослідження є адміністративно-примусові методи, які використовуються у правовому регулюванні зовнішньої міграції.
Методи дослідження. Головним методом дослідження є діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Водночас у роботі застосовуються такі методи і прийоми пізнання:
- формально-логічний – застосовується при побудові визначень понять "адміністративна відповідальність", "провадження у справах про адміністративні проступки", "стадія адміністративного провадження" та інших дефініцій, сформульованих дисертантом (підрозділи 3.1, 3.4);
- логіко-юридичний – використовується з метою обґрунтування пропозицій щодо внесення до чинного законодавства про міграцію, спрямованих на подолання колізій окремих юридичних норм (підрозділи 3.2, 3.3, 3.4);
- логіко-семантичний – застосовується при виробленні пропозицій з удосконалення законодавчої техніки викладу змісту низки адміністративно-правових норм, що регламентують соціальні відносини у сфері міграції (підрозділ 3.2);
- історико-правовий – використовується при дослідженні еволюційного процесу окремих адміністративно-правових норм, якими регулюються правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні й транзитного проїзду через її територію (підрозділ 1.3);
- порівняльно-правовий – застосовується при порівняльному аналізі вітчизняного, зарубіжного та міжнародного законодавства про міграцію (підрозділ 3.3);
- статистичний – використовується при аналізі емпіричних даних щодо стану адміністративної практики міських (районних) судів, підрозділів Державної прикордонної служби, а також у процесі дослідження статистичного матеріалу, який відображає загальні тенденції міграційних процесів в Україні (розділ 1, підрозділи 3.1, 3.3, 3.4);
- соціологічний – застосовується при проведенні опитувань суб’єктів попередньої адміністративно-правової кваліфікації, уповноважених здійснювати процесуальні дії при провадженні у справах про адміністративні проступки, передбачені статтею 203 КУпАП (підрозділи 3.2, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, закони України, відомчі нормативні акти, міжнародні правові документи, зарубіжне законодавство з питань міграції, відповідні статистичні й аналітичні матеріали Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції України за період з 2002 по 2007 роки.
У рамках проведеного дисертаційного дослідження було опитано 305 співробітників Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з питань досліджуваної проблематики.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин у сфері міграції, шляхів удосконалення нормативної регламентації правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні. Ґрунтуючись на здобутках представників різних напрямів юридичної науки, насамперед, загальної теорії права, адміністративного права та його складових (адміністративно-деліктного права, службового права, адміністративного судочинства), а також на проведених раніше дослідженнях проблематики правового регулювання міграційних процесів в Україні адміністративно-примусовими методами, уперше здійснено поглиблене дослідження адміністративно-деліктного аспекту юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні й транзитного проїзду через її територію.
У поданій роботі обґрунтовується низка положень, що розв’язують конкретні наукові завдання і характеризуються науковою новизною, мають істотне теоретичне та прикладне значення, а саме:
вперше:
- здійснено поглиблене дослідження адміністративно-деліктного аспекту юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні та транзитного проїзду територією України;
- розвинуто тезу про актуальність наукового дослідження міграційних процесів в Україні на правозастосовному та правотворчому рівнях забезпечення практичних потреб діяльності правоохоронних органів;
- виділено та проаналізовано форми державного регулювання міграційних процесів в Україні;
- досліджено методи державного регулювання міграційних процесів в Україні та встановлені їх особливості;
- запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції понять "адміністративний примус", "заходи адміністративного попередження", "заходи адміністративного припинення", які застосовуються публічною адміністрацією щодо регулювання зовнішніх міграційних процесів: адміністративний примус, який застосовується публічною адміністрацією для регулювання зовнішніх міграційних процесів – це владна діяльність публічної адміністрації щодо суб’єктів міграційних процесів з метою урегулювання їх відповідно до публічних інтересів, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення; заходи адміністративного попередження щодо регулювання міграційних процесів є одним з видів адміністративного примусу, який застосовується публічною адміністрацією з метою попередження правопорушень та обставин, що загрожують громадській та особистій безпеці громадян, або посягають на публічні інтереси; заходи адміністративного припинення, які застосовуються до суб’єктів зовнішніх міграційних процесів – це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправних дій та притягнення винних до адміністративної відповідальності;
- запропоновано власні науково обґрунтовані дефініції понять "адміністративна відповідальність", "провадження у справах про адміністративні проступки", "стадія провадження у справах про адміністративні проступки": адміністративна відповідальність – це специфічна реакція держави на адміністративний проступок, яка полягає у застосуванні до винної особи заходів впливу, передбачених санкціями відповідних адміністративно-деліктних норм; провадження в справах про адміністративні проступки – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції з реалізації норм адміністративно-деліктного права, яка відбувається під час розгляду ними справ про адміністративні проступки; стадія провадження у справах про адміністративні проступки – відносно автономна частина провадження у справах про адміністративні проступки, яка в рамках загальної мети цього виду провадження наділена локальними завданнями та іманентними лише їй особливостями (коло суб’єктів, акти процесуального закріплення);
- надано детальну характеристику юридичного складу адміністративних проступків, передбачених статтею 203 КУпАП;
удосконалено:
- чинний КУпАП, Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а саме: вдосконалено законодавче регулювання суспільних відносин в сфері міграції щодо уникнення неузгодженості, дублювання та суперечностей окремих норм вітчизняного законодавства про міграцію, законодавча техніка їх викладення;
- шляхи процесуальної регламентації провадження у справах про адміністративні проступки, передбачені статтею 203 КУпАП;
- концептуальні засади нормативно-правової регламентації порядку адміністративного видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, як додаткового адміністративного стягнення, що накладається на порушника міграційного законодавства;
отримало подальшого розвитку:
- визначення місця міграції у структурі демографічних процесів;
- класифікація міграційних процесів в Україні та розкриття сутності кожного виду;
- заходи з удосконалення державної міграційної політики в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання:
- у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства про міграцію (акт впровадження МВС України від 08 листопада 2006 року №49/1-6235, акт впровадження ГУ МВС України в Київській області від 16 листопада 2006 року №17/1-3196);
- у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації були використані для вдосконалення практики застосування норм адміністративного права органами (акт впровадження ВРУ від 01 листопада 2006 року №06-19/15569);
- у навчальному процесі положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація були включені у тематичні плани навчальних та спеціальних курсів з "Адміністративного права", "Адміністративної відповідальності" та "Адміністративно-деліктного права", використовуються при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, а також у науково-дослідній роботі ад’юнктів, слухачів та курсантів (акт впровадження КНУВС від 24 листопада 2006 року №46/3591);
- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблематики державного регулювання міграційних процесів в Україні.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Її основні положення доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Научные исследования и их практическое применение. Современные состояния и пути их развития" (1–15 жовтня 2006 року, м. Одеса); Materialy II Miedzynarowej naukowe-praktycznej konferencji "Wyksztalcenie i nauka bez granic 2005" (19–27 grudnia 2005 roku, Praha); науково-практичних конференціях: "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании" (15–25 грудня 2005 року, м. Одеса); "Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики" (22 грудня 2006 року, м. Київ); на засіданні круглого столу "Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації" (17 червня 2005 року, м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у дев’яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях та у п’яти тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження в рамках дисертації правовідносин, що виникають у сфері міграції, нормативної бази їх регулювання дозволяє сформулювати такі висновки:
1. Найбільш дієвим механізмом досягнення цілей державної міграційної політики є розробка та реалізація державних, а також, за потреби, регіональних чи галузевих міграційних програм, за допомогою яких має бути забезпечений системний підхід до вирішення нагальних питань у сфері міграції. Разом з принципом комплексності, розв’язання проблем міграції вимагає чіткої координації діяльності щодо формування міграційної політики та втілення її в життя. Особливої актуальності, у зв’язку з цим, набуває ідея створення Державної міграційної служби України як центрального органу виконавчої влади з відповідними підрозділами на місцях, що здійснюватиме весь комплекс управлінських функцій у сфері міграції.
2. Основними напрямами державної міграційної політики є такі:
- поліпшення соціально-економічної і демографічної ситуації у країні, виходячи з того, що одним із пріоритетних напрямів міграційної політики держави є регулювання залучення необхідних трудових ресурсів, а також розробка системи заходів для натуралізації та адаптації мігрантів, залучення їх у суспільний соціум;
- забезпечення безпеки громадян шляхом протидії неконтрольованій міграції, що призводить до посилення націоналізму, політичного й релігійного екстремізму, створення умов для виникнення різного рівня конфліктів;
- співробітництво з державними органами управління, міжнародними, неурядовими організаціями та громадськими об’єднаннями.
3. З огляду на ключову роль у державному регулюванні міграційних процесів, особливої актуальності набуває питання детермінації форм і методів державного управління, що використовуються у цій сфері.
Під формою державного регулювання міграційних процесів розуміється частина єдиної державної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної мети, із застосуванням, поряд зі звичайними, специфічних для цієї мети способів.
Формами державного регулювання міграційних процесів є такі:
- створення нормативної бази для правового регулювання міграції, її потоків, облаштованості мігрантів;
- розробка державної міграційної Програми розвитку;
- система підготовки кадрів для роботи з мігрантами;
- формування єдиного банку даних щодо потоків мігрантів, які існують;
- створення моделі розвитку міграційних процесів з обліком особливостей соціально-економічного і політичного становища України;
- систематизація імміграційного контролю для забезпечення державних інтересів України;
- організація структурних осередків влаштування змушених мігрантів;
- організація забезпечення формування міжрегіональної і селищно-міської міграції в Україні;
- робота з неурядовими організаціями з питань міграції;
- організація необхідних санітарно-епідеміологічних умов мігрантів.
Під методами регулювання міграційних процесів слід розуміти способи, прийоми, засоби, які використовуються для управління міграційними процесами в Україні, розширення окремих видів міграції в умовах розвитку туристичного бізнесу, контроль та упорядкування потоків біженців, якісну протидію нелегальній міграції з боку держави.
4. Низка теоретичних положень цього розділу відображена у сформульованих дисертантом наукових дефініціях ключових понять теорії адміністративного права. У рамках поданої роботи надано авторське визначення таких явищ правової дійсності:
міграція – переміщення особи з метою зміни місця проживання/перебування, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня міграція);
добровільна міграція – переміщення особи з метою добровільної зміни місця проживання/перебування, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України;
вимушена міграція – переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону України, у зв’язку з вчиненим стосовно неї або членів її сім’ї насиллям чи переслідуванням у будь-якій формі або реальною можливістю піддатися насиллю чи переслідуванню, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають/перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України, у зв’язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру;
мігрант – особа, яка внаслідок перетинання державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України змінила місце проживання/перебування;
міграційний контроль – діяльність уповноважених державних органів, спрямована на проведення державної міграційної політики, ефективне управління міграційними процесами, боротьбу з незаконною міграцією, злочинами, захист державної безпеки та національних інтересів України у цій сфері;
адміністративний примус, який застосовується публічною адміністрацією для регулювання зовнішніх міграційних процесів, – це владна діяльність публічної адміністрації щодо суб’єктів міграційних процесів з метою урегулювання їх відповідно до публічних інтересів шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення;
заходи адміністративного попередження щодо регулювання міграційних процесів є одним з видів адміністративного примусу, що застосовується публічною адміністрацією з метою попередження правопорушень та обставин, які загрожують громадській та особистій безпеці громадян, або посягають на публічні інтереси;
заходи адміністративного припинення, які застосовують до суб’єктів зовнішніх міграційних процесів, – це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправних дій та притягнення винних до адміністративної відповідальності;
адміністративна відповідальність – це специфічна реакція держави на адміністративний проступок, яка полягає у застосуванні до винної особи заходів впливу, передбачених санкціями відповідних адміністративно-деліктних норм;
загальний об’єкт адміністративного проступку – це врегульовані нормами адміністративного законодавства соціальні відносини, які охороняються адміністративними санкціями з метою забезпечення нормального функціонування порядку управління, захисту власності, прав і свобод громадян;
родовим об’єктом відносно адміністративного проступку, передбаченого статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є встановлений порядок державного управління;
видовий об’єкт адміністративного проступку, передбаченого статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення – це суспільні відносини, що складаються у сфері функціонування законодавства України про міграцію;
безпосереднім об’єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини, що складаються з приводу встановленого порядку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України й пересування її територією;
провадження у справах про адміністративні проступки – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції щодо реалізації норм адміністративно-деліктного права, яка здійснюється під час розгляду ними справ про адміністративні проступки;
стадія провадження у справах про адміністративні проступки – відносно автономна частина провадження у справах про адміністративні проступки, яка в рамках загальної мети цього виду провадження наділена локальними завданнями та іманентними лише їй особливостями (коло суб’єктів, акти процесуального закріплення).
5. Удосконалення нормативних підстав адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією дозволить значно спростити процес розгляду судами загальної юрисдикції та органами Державної прикордонної служби України справ про адміністративні проступки, передбачені статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення; надасть змогу запобігти виникненню конфліктних ситуацій між суб’єктами міграційних процесів та представниками держави; уникнути великої кількості скарг на неправомірні дії уповноважених суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації.
6. У процесі аналізу нормативних підстав адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією дисертантом було сформульовано такі концептуальні засади, на яких слід ґрунтуватися при подальшому реформуванні адміністративно-деліктного законодавства про міграцію:
а) адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства має факультативний характер і повинно розглядатися вітчизняною юриспруденцією як додаткове адміністративне стягнення;
б) доцільно переглянути принципи призначення додаткових адміністративних стягнень, що існують у чинному адміністративно-деліктному законодавстві. Зокрема, необхідним є законодавче закріплення можливості одночасного використання одразу кількох додаткових адміністративних стягнень наряду з основним;
в) можливість застосування адміністративного видворення за межі України має бути передбачена санкціями адміністративно-деліктних норм Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачена відповідальність іноземців та осіб без громадянства, які вчинили адміністративні проступки, пов’язані з порушенням міграційного законодавства. У цьому аспекті адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України слід розглядати як факультативне (додаткове) стягнення, що може бути застосовано до порушників на розсуд уповноваженого суб’єкта адміністративної юрисдикції;
г) з методологічної точки зору, не має під собою належних підстав виділення законодавцем у статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення окремої частини, що передбачає відповідальність іноземців та осіб без громадянства за порушення ними правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією, котрі були виявлені в місцях пропуску через державний кордон України. Окремо зазначається, що включення місця виявлення адміністративного проступку до ознак юридичного складу останнього є помилкою законодавця, викликаною ігноруванням загальних положень теорії адміністративно-деліктного права;
д) автор поділяє ідею про віднесення справ про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду її територією, які були виявлені в місцях пропуску через державний кордон України, до відома Державної прикордонної служби (саме таку мету мав законодавець, вводячи частину 2 до змісту статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Проте вказана мета повинна бути реалізована не через введення окремої частини до статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (як це робить законодавець), а шляхом внесення належних змін до тієї частини Кодексу, якою закріплюється підвідомчість справ про адміністративні проступки (Розділ ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення);
е) недоцільним є використання у частині 3 статті 203 терміна "намір" стосовно прагнення іноземця чи особи без громадянства набути статус біженця, як обставини, що виключає адміністративну відповідальність особи за вчинення нею дій, передбачених статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо теорії адміністративно-деліктного пра­ва, у цьому контексті більш обґрунтованим є використання терміна "мета";
ж) практика правозастосування гостро ставить питання про необхідність регламентації чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення порядку здійснення провадження щодо виконання постанови про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Адже на сьогодні цей захід адміністративного примусу є єдиним адміністративним стягненням з переліку, розміщеного у статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження щодо виконання якого цим Кодексом не регламентується.
Отже, доцільним є внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення окремої Глави, якою буде закріплено порядок здійснення провадження щодо виконання постанови про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Відповідною Главою Кодексу України про адміністративні правопорушення мають бути визначені:
- строки виконання постанови про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
- порядок примусового її виконання;
- порядок тримання іноземців або осіб без громадянства, які порушили законодавство про міграцію, у пунктах тимчасового перебування;
- порядок призупинення виконання постанови по справі;
- порядок відшкодування витрат, пов’язаних з видворенням іноземців або осіб без громадянства;
з) надзвичайно важливим є питання узгодження ключових положень Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду її територію" від 25 грудня 1995 року № 1074 із вимогами норм міжнародного права, Конституції України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Низка положень цих нормативно-правових актів потребує кардинального перегляду законодавця.
7. Виходячи з викладених засад реформування адміністративно-деліктного законодавства про міграцію, у дисертації сформульовано комплекс пропозицій до вітчизняного законодавства про міграцію, а саме:
статтю 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити пунктом 8 такого змісту: "видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства";
останній абзац зі змісту статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключити;
статтю 25 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; видворення за межі України може застосовуватись тільки як додаткове стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні.
За один адміністративний проступок може бути призначено лише одне основне адміністративне стягнення. До основного адміністративного стягнення може бути приєднане одне чи кілька додаткових стягнень у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом та законами України";
статтю 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції:
"Стаття 203. Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України
Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, –
тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з подальшим видворенням за межі України або без такого.
Чинність цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з метою набути статус біженця незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця відповідно до Закону України "Про біженців"";
статтю 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції:
"Стаття 204-1. Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Перетинання або спроба перетинання громадянами України державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади -
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Вчинення дій, передбачених частиною першої цієї статті, іноземцями або особами без громадянства –
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб, з подальшим видворенням за межі України або без такого ... ";
у статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення слова "частиною першою статті 203" замінити словами "статтею 203 (крім випадків, передбачених статтею 222-1 цього Кодексу)";
частину першу статті 222-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти в такій редакції:
"Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, якщо такі порушення були виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, а також з неповерненням капітаном іноземного судна перепусток на право сходження на берег осіб суднового екіпажу (стаття 202, стаття 203, стаття 207)";
доповнити чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення Главою 33 "Провадження щодо виконання постанови про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України";
відповідно, Главу 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід вважати Главою 34;
викласти частини першу та другу Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в такій редакції:
"Відносно іноземця та особи без громадянства, які вчинили адміністративний проступок, спрямований проти суспільних відносин, урегульованих законодавством України про статус іноземців та осіб без громадянства, як додаткове стягнення може бути застосоване адміністративне видворення.
За рішенням органу, уповноваженого вирішувати справи про адміністративні проступки, зазначені у частині 1 цієї статті, видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України";
пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду її територією" від 25 грудня 1995 року № 1074 викласти в такій редакції:
"3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов’язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Паспортний документ реєструється в порядку, встановленому цими Правилами, і пред’являється на вимогу посадових осіб, зазначених у пункті 10 цих Правил органів".
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Матлин И.С. Моделирование размещения населения. – М.: Гос. издат., 1975. – 205 с.
2.Моисеенко В.М. Некоторые вопросы управления миграционными процессами населения // Вопросы теории и политики народонаселения. – М.: Статистика, 1970. – С. 130–140.
3.Касперович Г.И. Миграция населения в города и этнические процессы (На материалах исслед. гор. населения БССР); Под. ред. В.К. Бондарчика. – Минск: Наука и техника, 1985. – 145 с.
4.Территориальные проблемы расселения, миграции и исполььзования трудовых ресурсов: Межвуз. науч. сб. / Под ред. Ю.Г. Добрина. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – Вып. 4. – 200 с.
5.Миграция населения РСФСР. ­– М.: Сов. радио, 1973. – 154 с.
6.Борисов В.А. Демография: Учебник для вузов. – М.: Издат. дом Nota Bene, 1999. – 269 с.
7.Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 4.
8.Рыбаковский Л.Л. Миграция населения. Три стадии миграционного процесса. (Очерки теории и методов исследования). – М.: Социология, 2003. – 199 с.
9.Рыбаковский Л.Л. Миграция населения: Прогнозы, факторы, политика / Отв. ред. Т.И. Заславская. – М: Наука, 1987. – 200 с.
10.Покшишевский В.В. Проблемы изучения и прогнозирования миграции // Статистика миграции населения: Сб. ст. / Науч. ред. А.Г. Волков. – М.: Статистика, 1973. – С. 7–34.
11.Курс демографии / Под ред. А.Я. Боярского. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 391 с.
12.Социальные факторы и особенности миграции населения СССР / Под ред. Л.Л. Рыбаковского и В.Я. Чуракова. – М.: Наука, 1978. – 75 с.
13.Управление развитием народонаселения в СССР: Проблемы и перспективы / Под ред. А.Я. Кваши. – М.: Статистика, 1977. – 219 с.
14.Переведенцев В.И. Методы изучения миграции населения. – М.: Наука, 1975. – 231 с.
15.Староверов В.И. Социально-демографические проблемы деревни. Методология, методика, опыт анализа миграции сельского населения. – М.: Наука, 1975. – 287 с.
16.Хорев Б.С., Чапек В.Н. Проблемы изучения миграции населения. – М.: Мысль, 1978. – 254 с.
17.Хомра А.У. Определение и классификация форм миграции населения // Демографические тетради. – 1974. – Вып. 9. – С. 260–269.
18.Хомра А.У. Миграция населения: вопросы теории, методики исследования. – К.: Наук. думка, 1979. – 146 с.
19.Филиппов Н.Н., Суков В.А. Проблемы формирования трудовых ресурсов села: Труды. – Свердловск, 1972. – Вып. 4. – 146 с.
20.Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. – М.: Прогресс, 1969. – 142 с.
21.Курман М.В. Движение рабочих кадров промышленного предприятия. – М.: Статистика, 1971. – 78 с.
22.Курман М.В. Актуальные вопросы демографии. Демографические процессы в СССР в послевоенный период. – М.: Статистика, 1976. – 174 с.
23.Бреев Б.Д. Подвижность населения и трудовых ресурсов. – М.: Статистика, 1977. – 176 с.
24.Козырев Ю.Н. Демографическое развитие – гипотезы и перспективы // Демографические тетради. – К., 1973. – Вып. 8. – С. 62–79.
25.Шамилева Л.Л. Моделирование миграций населения в районе. На примере Донецкой обл.: Автореф. дис. … канд. эконом. наук: 08.00.18. – М., 1975. – 29 с.
26.Амирасланов К.Ш. Современная миграция населения в Азербайджанской ССР и ее влияние на формирование трудовых ресурсов: Автореф. дис. … канд. эконом. наук. – Баку, 1975. – 165 с.
27.Абуков А.Х. Туризм на новом этапе: Социальные аспекты развития туризма в СССР. – М.: Профиздат, 1983. – 295 с.
28.Караханова Т.М. Некоторые вопросы миграции населения в Узбекской ССР: Автореф. дис. … канд. эконом. наук. – М., 1971. – 20 с.
29.Хорев Б.С. Миграционная подвижность населения в СССР / Под ред. Б.С. Хорева и В.М. Моисеенко. ­– М.: Статистика, 1974. – 160 с.
30.Хорев Б.С. Народонаселение. Прикладная демография. – М.: Гос. издат., 1973. – 255 с.
31.Лармин О.В. Методологические проблемы изучения народонаселения. ­– М.: Статистика, 1974. – 240 с.
32.Моисеенко В.М. Территориальное движение населения: Характеристика и проблемы управления. – М.: Мысль, 1985. – 120 с.
33.Чапек В.Н. Миграция и стабилизация трудовых ресурсов села. – Ростов н/Д: Книга, 1983. – 230 с.
34.Миграция сельского населения / Под ред. чл.-кор. АН СССР Т.И. Заславской. – М.: Мысль, 1970. – 348 с.
35.Заславская Т.И., Рыбаковский Л.Л. Процессы миграции и их регулирование в социалистическом обществе // Социолог. исслед. – 1978. – № 1. – С. 56–65.
36.Андрієнко В. Проблеми створення і діяльності органів виконавчої влади України з регулювання зовнішньої міграції // Біженці та міграція: український часопис політики і права. – 1998. – № 3–4. – С. 91–100.
37.Бандурка О. Особливості правового статусу органів міграційної служби в Україні // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 2. – С. 36–43.
38.Банних В. Нелегальні мігранти рвуться на Захід: Україна і загальноєвропейські проблеми боротьби з нелегальною міграцією // Політика і час. – 1994. – № 2. – С. 7–12.
39.Бузницький Ю. Міграційна політика як складова суверенітету та національної безпеки // Голос України. – 1995. – 1 серп.
40.Бурлака П., Палько В. Відповідальність іноземців за порушення порядку перебування в Україні // Проблеми міграції. – 1998. – № 2. – С. 44–46.
41.Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. – Київ–Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 372 с.
42.Кузьменко О. Суб’єкти нелегальної міграції // Вісн. Укр. акад. держав. управління при Президентові України. – 1999. – № 3. – С. 306–312.
43.Мозоль А. Загальна характеристика та аналіз міграційного законодавства України // Право України. – 2001. – № 4. – С. 118–122.
44.Мокляк М., Надолішний П. Міграційні процеси і міграційна політика: теорія і практика // Нова політика. – 1998. – № 5. – С. 54–55.
45.Назаров Т. Правовий статус іноземців в Україні: Навч. посіб. – К.: НВТ "Правник", 1997. – 70 с.
46.Олефір В. Адміністративно-правова боротьба з нелегальною міграцією в Україні // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 1999. – № 1. – С. 177–184.
47.Чалий П., Бритченко С. Міграція і питання громадянства // Проблеми міграції. – 1998. – № 3. – С. 2–12.
48.Шамшур О. Основні напрямки держаної політики України щодо біженців та пошукачів притулку // Біженці та міграція: український часопис політики і права. – 1998. – № 2. – С. 45–47.
49.Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт // Право України. – 1997. – № 10. – С. 104–108.
50.Шлепаков А., Маліновська О., Пінчук О. Еміграція населення України: соціально-економічні аспекти та можливі наслідки. – К.: НІСД, 1997. – Вип. 17. – 52 с.
51.Народонаселение: Енциклопедический словарь [М-во труда Рос. Федерации, Центр по изуч. пробл. народонаселения МГУ им. М.В. Ломоносова]; Редкол.: Г.Г. Меликьян и др. – М.: Большая рос. энцикл., 1994. – 639 с.
52.Краткий словарь по социологии / Под ред. Д.М. Гвишиани. – M.: Наука, 1989. – 300 с.
53.Міжнародна конференція "Міжрегіональний діалог в Європі: 2001 рік і на перспективу". Аналітичний звіт. – К., 2001. – С. 41–46.
54.Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Довіра, 1998. – 911 с.
55.Alecke B., Untied G. Die Migrationspotential nach einer EU-Osterweiterung: Ein Uberblick // Osteuropa-Wirtschaft. – 2001. – Ja. 46. – № 2. – S. 131, 149.
56.Иорданская Е. Расширение ЕС на восток: позиция Германии // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 2. – С. 73–82.
57.Хомра О. Еміграційний потенціал західного прикордоння України // Матеріали конференції "Розвиток імміграційної політики ЄС чи розвиток політики працевлаштування" (Великобританія, Німеччина, Польща та Україна, 13 травня 2004 року).
58.Словарь иностранных слов. – 15-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1988. – 309 с.
59.Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
60.Статистичні дані Державної прикордонної служби України за пе­ріод 2000–2004 роки.
61.Статистичні дані Державного комітету статистики за період 2003–2006 роки // www.ukrstat.gov.ua/.
62.Декларація про державний суверенітет України // Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали: Довідник. – К., 1997. – 600 с.
63.Топилин А. Влияние миграции на этнонациональную структуру // Социологические исследования. – М., 1992. – № 7. – С. 37–44.
64.Национальный состав населения СССР. По данным Всесоюзной переписи населения 1989 года / Гос. ком. СССР по статистике. Информ.-изд. центр. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 160 с.
65.З програми Народного руху України // Національні відносини в Україні у ХХ ст.: Зб. док. і матеріалів. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 513–514.
66.Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
67.Про заходи, пов’язані з поверненням кримських татар до Кримської Автономної Республіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 року // Депортовані кримські татари, болгари, вірмени, греки, німці: Зб. док. (1941–1998). – К.: Абрис, 1999. – С. 85–91.
68.Роде наш прекрасний: Матеріали Першого Всесвітнього Форуму українців, 21–24 серпня 1992 року. – Тернопіль, 1993. – С. 184–190.
69.Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року № 2557-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
70.Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
71.Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04 лютого 1994 року № 3929-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
72.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
73.Про основні напрями соціальної політики на 1997–2000 роки: Указ Президента України від 18 жовтня 1997 року № 1166/97 // Збірник указів Президента України. – 1997 – Вип. 4. – С. 44–45.
74.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001 року № 2247‑ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 66.
75.Регулирование миграции в странах СНГ: законотворчество и трансграничное сотрудничество // Открытый форум Международной организации миграции. – 2002. – Спецвыпуск. – № 3. – С. 1–10.
76.Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – С. 11–15.
77.Малиновська О. Формування і розвиток міграційної політики України // Громадська думка. – 2004. – № 1. – С. 3–12.
78.Border guarding in Ukraine: Future perspectives. Presentation of the State program of action aimed at maintaining the regime of the state border, frontier regime and development of border guard troops of Ukraine for the period up to 2005. – Brussels, 2002. – 27 p.
79.Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. – 2001. – № 4. – С. 19–22.
80.Население России 2000. Восьмой ежегодный демографический доклад / Под ред. А.Г. Вишневского. – М., 2001. – С. 110–118.
81.Про здійснення заходів для розв’язання соціально-економічних, етнічних та гуманітарних проблем в Автономній Республіці Крим: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 1996 року № 331 // Депортовані кримські татари, болгари, вірмени, греки, німці: Зб. док. (1941–1998). – К., 1999. – С. 138–142.
82.Население и общество. Информационный бюллетень Центра демографии и экологии человека Института народнохозяйственного прогнозирования РАН. – 2001. – № 54. – С. 4–10.
83.Алёхин А.П. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник для студентов высш. учеб. заведений. Часть 11. – М., 1995, – 200 с.
84.Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 715 с.
85.Про державний кордон України: Закон України від 04 листопада 1991 року № 1777-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
86.Про Національну програму боротьби з корупцією від 10 квітня 1997 року № 319/97: Указ Президента України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 19. – Ст. 8.
87.Про затвердження положення про прикордонний режим: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 1127.
88.Про затвердження Програми боротьби з нелегальною міграцією на 2001–2004 роки: Постанова Кабінету Міністрів України // zakon.rada. gov.ua/cgibin/laws/main.cgi
89.Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні: Указ Президента України від 05 серпня 1996 року № 628/96 // zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
90.Про невідкладні заходи щодо усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим: Указ Президента України від 26 червня 1995 року № 487/95 // zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
91.Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 груд.
92.Деякі питання Державного комітету у справах національностей та міграції: Постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2002 року № 113 // zakon.rada. gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
93.Про затвердження Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 201 // kmu.gov.ua/control/npd/list.
94.Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03 квітня 2002 року № 661-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
95.Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України: Указ Президента України від 4 серпня 2003 року № 797/2003 // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
96.Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 // zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
97.Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 ро­ку № 503/97 //zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi
98.Малиновська О.А. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. – К., 1997. – 150 с.
99.Новік В. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: аналітичне дослідження. – К.: Компанія ВАІТЕ, 1999. – 216 с.
100.Статистичні дані Державного комітету з міграції. "Маятникова міграція в Україні 1990–1991 роки".
101.Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією: Указ Президента України від 18 січня 2001 року № 22/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – Ст. 59.
102.Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
103.Козлов Ю.М. Административное право. – М.: Юрист, 2003. – 318 с.
104.Административное право: Учебник для вузов / Под ред. А.Е. Лунева. – М., 1970. – 245 с.
105.Атаманчук Г.В. Административное право. – Изд.-во РАГС, 2003. – 392 с.
106.Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у дер­жавному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994. – 34 с.
107.Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть): Учеб. пособие. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
08. Советское административное право: Учебник / Под ред. Р.С. Павловского. – К.: Вища шк., 1986. – 416 с.
09. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
10. Гавриленко Д.А. Вопросы предупреждения правонарушений общественного порядка средствами административного принуждения // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – С. 90–100.
11. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. – Пермь: Кн. изд-во, 1974. – 82 с.
12. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Вид. Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
13. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994. – 158 с.
14. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы советского административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60–68.
15. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
16. Игитов В.И. Административно-правовые и общественные меры воздействия в области охраны общественного порядка: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1965. – 16 с.
17. Безсмертний Е.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – 154 с.
18. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности