Резніченко Наталя Анатоліївна. Клініко-патогенетичне значення порушень системи імунітету й їхня корекція при генітальному кандидозі в жінок

Краткое описание

Резніченко Наталя Анатоліївна. Клініко-патогенетичне значення порушень системи імунітету й їхня корекція при генітальному кандидозі в жінок : дис... д-ра мед. наук: 14.03.08 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 363арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 296-346.

Резніченко Н.А. Клініко-патогенетичне значення порушень системи імунітету й їхня корекція при генітальному кандидозі в жінок. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.08 імунологія й алергологія. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2007.
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми, що має як наукове, так і прикладне значення клініко-патогенетичного обґрунтування порушень системи імунітету й їхньої корекції при генітальному кандидозі в жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування генітального кандидозу в жінок репродуктивного віку.
Проведено ретроспективний аналіз випадків генітального кандидозу та виявлено, що первинна безплідність була в 46,00%, вторинна у 54,00% пацієнток. У структурі гінекологічної патології кольпіт був у 41,40% пацієнток, сальпінгіт у 39,40%, ерозія шийки матки у 34,60%. При проведенні кореляційного аналізу виявлена наявність достовірної залеженості показників імунного статусу від наявності генітального кандидозу.
У жінок з генітальним кандидозом розвиток імунної відповіді відбувається за рахунок гуморальної ланки та виражається у виробленні антитіл на основі імуноглобулінів класів A, G і М та їхнього взаємозв'язку з подальшим зв'язуванням у комплекс антиген-антитіло, тобто циркулюючий імунний комплекс. Розвиток гуморальної імунної відповіді перебігає з проходженням фаз продукції імуноглобулінів і утворенням циркулюючих імунних комплексів, уперше виявлених при обстеженні пацієнток з генітальним кандидозом, що підтверджує універсальний механізм підтримки імунною системою гомеостазу організму при антигенній стимуляції різного генезу. Підвищені рівні IgЕ до C. albicans у секреті піхви частіше реєстрували серед пацієнток з генітальним кандидозом тривалістю до 5 років, причому, найвищі рівні даних антитіл реєстрували в осіб із тривалістю захворювання більше 10 років.
Серед пацієнток з генітальним кандидозом із тривалістю до 5 років у 80% індекс авідності склав більше 20%, від 5 до 10 років у 75% більше 25%, 10 і більше років у 87% більше 29%, що дає можливість використовувати даний метод для визначення активності генітального кандидозу. Розроблена перша вітчизняна тест-система для визначення низькоавідних антитіл класу G до C. albicans установила, що в жінок з генітальним кандидозом середній рівень індексу авідності та частота реєстрації низькоавідних антитіл достовірно перевищує аналогічні показники в контрольній групі.
Розроблена та впроваджена науково обґрунтована схема профілактики та лікування генітального кандидозу сприяла відновленню репродуктивної функції вагітність наступила в 11,0% пацієнток, ефективність проведеної терапії досягала 87,3-98,2%.

Дана дисертаційна робота є вирішенням актуальної проблеми, що має як наукове, так і прикладне значення клініко-патогенетичного обґрунтування значення порушень системи імунітету та їхньої корекції при генітальному кандидозі в жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування генітального кандидозу в жінок репродуктивного віку.

Установлено наступні клініко-анамнестичні показники репродуктивного здоров'я та недостатності імунної системи при генітальному кандидозі: первинна безплідність мала місце в 46,00 % пацієнток, вторинну безплідність виявили у 54,00 %, кольпіт у 41,40 %, сальпінгіт у 39,40 %, ерозію шийки матки у 34,60 %.
Визначено ознаки імунного дисбалансу в клітинній ланці імунної системи за гіпо-Т-хелперним типом, які посилюються при давності захворювання більше 5 і 10 років і полягають у зниженні числа Т-лімфоцитів (CD3+) у порівнянні з контролем (5-10 років 61,80±0,80 %, >10 років 63,00±1,20 %, контроль 70,80+2,10 %, р<0,05) в основному за рахунок Т-хелперів (CD4+) (5-10 років 24,80+0,20 %, > 10 років 25,00±0,30 %, контроль 32,70±1,70 %, р<0,05).
У жінок з генітальним кандидозом визначена стійка, прогресуюча згодом, сенсибілізація за IgE-чуттєвим типом й еозинофілія, причому частота реєстрації підвищених рівнів специфічних сироваткових антикандидозних антитіл класу IgЕ достовірно (р<0,05) перевищує контрольні значення (< 5 років 82,40±7,10, 5-10 років 153,80±10,10, > 10 років 149,70±10,10, контроль 66,50 ± 7,60 МО/мл, р<0,05).
На тлі високої активності сироваткового гуморального імунітету стійкої гіперімуноглобулінемії М (<5 років 1,57±0,05, 5-10 років 1,40±0,04, > 10 років 1,48±0,05, контроль 1,12±0,08 г/л, р<0,05) і гіперімуноглобулінемії G, інфекційного процесу, яку спостерігають лише при тривалості до 5 років, має місце прогресуюча гіперпродукція ЦІК (<5 років 102,80±5,50 од., 5-10 років 91,70±4,40 од., > 10 років 110,70±7,20 од., контроль 59,10±8,40 од., р<0,05). Це свідчить про порушення регуляції процесів антитілогенезу.
Отримано дані про недостатність гуморальних факторів місцевого специфічного антикандидозного імунітету слизової оболонки піхви. При генітальному кандидозі реєстрували істотно нижчі рівні IgА (< 5 років 0,76±0,02 г/л, 5-10 років 0,71±0,01 г/л, > 10 років 0,69±0,01 г/л, контроль 1,02±0,04 г/л) і IgG (< 5 років 7,00±0,15 г/л, 5-10 років 7,4±0,12 г/л, > 10 років 7,2±0,17 г/л, контроль 9,22±0,38 г/л, р<0,01), а також достовірно наростаючу гіперімуноглобулінемію Е (< 5 років 8,2±1,3 МО/мл, 5-10 років 10,9±1,7 МО/мл, > 10 років 12,3±3,1 МО/мл, контроль 6,6±3,2 МО/мл, р<0,05) до С. albicans у вагінальному секреті, ніж у здорових осіб. Ці зміни збільшуються при тривалому перебігу інфекції.
Генітальний кандидоз супроводжується підвищенням вмісту в сироватці крові TNF-б й IL-8 (р< 0,05), а також підвищенням спонтанного синтезу інтерферону мононуклеарами крові (р< 0,05). Хронічний кандидоз, особливо довгостроковий, викликає пригнічення клітинної ланки імунітету зі зниженням стимульованого антигеном С. аlbicans синтезу IL-8 (р< 0,037-0,001) й інтерферону-г (р<0,002-0,003).
Генітальний кандидоз індукує розвиток автоімунних реакцій за участю ААТ до нативної і денатурованого ДНК, що виражається у високих значеннях показника рівня ААТ до нДНК у 91,14 % спостережень, а дДНК у 88,00 %.
Достовірне підвищення концентрації лактоферину в сироватці крові в 79,40 % обстежених пацієнток свідчить про наявність прихованої активації кандидозної інфекції, особливо при її тривалості більше 10 років.
Визначення підвищених рівнів низькоавідних антикандидозних антитіл класу G (більше 10,20 %, р<0,001) є цінним діагностичним критерієм активної форми інфекції.
Установлено, що в пацієнток із хронічною кандидозною інфекцією в стадії клінічної ремісії на тлі безплідності існує достовірне підвищення рівнів Прл, загального тестостерону і ДГЭА-с, що свідчить про напругу в системі гіпофіз-надниркові залози і супроводжується також зниженням продукції периферичних гормонів (Е2, П, ФСГ і ЛГ) та залежить від давності кандидозної інфекції.
Розроблена і впроваджена схема сприяла відновленню репродуктивної функції вагітність наступила в 11,0 % пацієнток, ефективність проведеної терапії досягала 87,3-98,2 %.