РІШЕННЯ ПРО МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ В СИСТЕМІ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Гайка Оксана Романівна
УДК 340.134

РІШЕННЯ ПРО МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ В СИСТЕМІ
БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Спеціальність 12.00.07 --
адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Якимчук Наталія Яківна,
доктор юридичних наук, доцент

Чернівці – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові засади поняття та предметa правового регулювання рішення про місцевий бюджет.
1.1. Правова природа та поняття рішення про місцевий бюджет
1.2. Предмет правового регулювання рішень про місцевий бюджет
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. Порядок прийняття та дія рішень про місцеві бюджети
2.1. Підстави прийняття та засади формування змісту рішень про місцеві бюджети
2.2. Порядок прийняття та внесення змін до рішень про місцеві бюджети
2.3. Дія рішення про місцевий бюджет в часі.
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. Рішення про місцевий бюджет в системі бюджетно-правових актів
3.1. Властивості бюджетного законодавства як системи
3.2. Рішення про місцевий бюджет в системі бюджетно-правових актів законодавчої сили.
3.3. Рішення про місцевий бюджет в системі бюджетно-правових актів підзаконної сили
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3

13
13
29
56
61
61

77
99
114

121
121

133

149
173
179
192

ВСТУП
Актуальність теми. Процес становлення України як правової держави з розвиненим публічним сектором економіки вимагає подальшого вдосконалення механізму фінансово-правового регулювання. Економічні процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, вимагають нових підходів щодо формування ефективної фінансової системи. Основою цього процесу є реформування бюджетної системи країни шляхом раціонального та збалансованого розвитку всіх її ланок, зокрема такої вагомої її складової як місцеві бюджети.
Одним із найголовніших загальнодемократичних принципів організації державної влади є принцип децентралізації влади на рівні регіонів і територіальних громад. З моменту ратифікації в 1997 році Європейської хартії про місцеве самоврядування Україна взяла на себе зобов’язання щодо впровадження у своєму законодавстві її положень, спрямованих на посилення правового статусу органів місцевого самоврядування як однієї з підвалин будь-якого демократичного режиму, надання права громадянам на участь в управлінні державними справами, розширення автономії та, відповідно, функцій органів місцевого самоврядування, а отже, і розширення їх фінансової бази. Хартія закріпила право органів місцевого самоврядування на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатись, зокрема, шляхом прийняття місцевих бюджетів.
Бюджетна реформа, яка розпочалася в 1999 році і супроводжувалась прийняттям Бюджетних кодексів України від 2001 та 2010 років, схваленням в 2007 році Кабінетом Міністрів України Концепції реформування місцевих бюджетів та прийняттям інших програмних документів, призвела до зміни багатьох чинників бюджетних відносин. Внаслідок її запровадження посилилась фінансова незалежність місцевого самоврядування, відбувся перерозподіл бюджетних повноважень між центральними державними органами і органами влади на місцях, що, як наслідок, не могло не позначитися на змістовній характеристиці рішень про місцеві бюджети.
Бюджет є основним інструментом регулювання соціально-економічних відносин як на державному, так і на місцевому рівнях. Приписи статей 142 та 143 Конституції України щодо фінансової самостійності органів місцевого самоврядування реалізуються через здійснення бюджетних повноважень відповідними місцевими органами, серед яких право самостійно щорічно затверджувати у формі рішення бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Значну роль у підвищенні ефективності використання коштів місцевих бюджетів відіграє як правильна система збалансування місцевих бюджетів, так і якість їх правового оформлення відповідними рішеннями місцевих рад. Аналіз положень Бюджетного кодексу України від 2010 року свідчить про численні прогалини у правовому регулюванні порядку прийняття рішень про місцеві бюджети, набрання ними чинності та внесення змін до них. Відсутність у системі законодавства закріплення чіткого механізму правової відповідальності за невиконання правових приписів нормотворчого процесу на місцевому рівні на практиці часом призводить до їх ігнорування. Усе це пояснює науковий та практичний інтерес до питання правової природи та порядку прийняття рішень про місцеві бюджети, зумовлює потребу вирішення окреслених проблем як на теоретичному рівні, так і шляхом вироблення конкретних пропозицій щодо внесення змін до бюджетного законодавства, і підкреслює актуальність обраного наукового напряму дослідження.
Для вітчизняної правової науки дослідження проблематики, пов’язаної з місцем рішення про місцевий бюджет у системі бюджетного законодавства, є новим напрямком наукових розробок. Як у юридичних, так і в економічних наукових роботах фрагментарно досліджувались окремі аспекти проблем місцевих бюджетів, зокрема правова природа місцевих фінансів, правові засади формування місцевих бюджетів та місцевого бюджетного процесу, бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування. Тому можна стверджувати, що існуючі прогалини і неточності в бюджетному законодавстві щодо багатьох питань рішень про місцеві бюджети та їх недостатнє висвітлення в науковій літературі підтверджує актуальність системного дослідження обраної теми.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є окремі положення робіт з питань фінансового права науковців другої половини ХІХ – початку ХХ століття В. Лебедєва, І. Тарасова, С. Іловайського, Д. Львова, І. Янжула, радянських вчених С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.В. Безчеревних, М.І. Боголєпова, А.М. Гурвича, О.С. Йоффе, М.І. Матузова, М.І. Піскотіна, С.В. Полєніна, Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна та інших; українських вчених-юристів в галузі конституційного, фінансового та адміністративного права, зокрема: В.Б. Авер’янова, В.Р. Барського, Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Н.В. Воротіної, Є.С. Дмитренко, О.Б. Заверухи, І.Б. Заверухи, С.Т. Кадькаленка, М.П. Кучерявенка, О.А. Музики, А.С. Нестеренко, Л.О. Нікітіна, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, Л.А. Савченко, Н.В. Сидорової, А.І. Сироти, Л.К. Царьової, В.М. Шаповала, Н.Я. Якимчук та інших вчених-юристів та економістів; російських вчених юристів Д.В. Вінницького, І.В. Видріна, О.Ю. Грачової, О.М. Горбунової, С.В. Запольського, М.В. Карасьової, І.В. Кокотова, Т.В. Конюхової, Ю.О. Крохіної, В.М. Сирих, Ю.А. Тихомирова, Н.І. Хімічевої, А.І. Худякова, Є.С. Шугріна та інших.
Праці цих та інших учених є вагомим внеском у розвиток теорії фінансового права та, зокрема, теорії правового регулювання місцевих фінансів. Проте на сьогодні недостатньо досліджено стан правового регулювання рішення про місцевий бюджет та не вироблено єдиної точки зору науковців на зазначене рішення як результат реалізації бюджетних повноважень місцевих рад, елемент місцевого бюджетного процесу та нормативна основа місцевих бюджетних відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідницької теми “Феноменологія конституційного, адміністративного і фінансового права постсоціалістичної України” (номер державної реєстрації 0106U008492), яка була включена до тематичного плану наукових досліджень юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 2006–2010 років, та в межах науково-дослідної теми “Конституційне, адміністративне і фінансове право як системи”, що розробляється нині.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз та теоретичне обґрунтування правової природи, змісту, порядку формування, прийняття та внесення змін до рішення про місцевий бюджет, його місця в системі бюджетного законодавства та взаємодії з іншими її складовими.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження здійснено спробу вирішити такі завдання:
– з’ясувати правову природу рішення про місцевий бюджет;
– дослідити предмет правового регулювання рішення про місцевий бюджет;
– дослідити засади формування та прийняття рішень про місцеві бюджети як складової місцевого бюджетного процесу;
– дослідити порядок затвердження та внесення змін до рішень про місцеві бюджети;
– охарактеризувати дію рішень про місцеві бюджети в часі;
– визначити властивості бюджетного законодавства як системи та місце в ній рішення про місцевий бюджет;
– проаналізувати системні зв’язки між рішеннями про місцеві бюджети та іншими нормативно-правовими актами бюджетного законодавства;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань правового регулювання відносин в сфері формування та прийняття рішень про місцеві бюджети.
Об’єктом дослідження є сукупність врегульованих нормами права суспільних відносин, що виникають при формуванні та прийнятті рішень про місцеві бюджети в ході місцевого бюджетного процесу, правова природа та предмет правового регулювання цих рішень, а також їх взаємозв’язки з іншими елементами системи бюджетного законодавства.
Предметом дослідження є рішення про місцевий бюджет як елемент системи бюджетного законодавства.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертаційного дослідження представлена комплексом наукових методів, що дозволили досягнути теоретичних результатів в процесі дослідження правової природи та порядку прийняття рішень про місцеві бюджети, їх місця в системі бюджетного законодавства.
У процесі дослідження автором використано ряд наукових методів, основними з яких є метод системного аналізу (застосовувався для визначення властивостей бюджетного законодавства як системи (п. 3.1), з’ясування системних зв’язків між рішеннями про місцеві бюджети та іншими елементами системи бюджетного законодавства (п. 3.2, 3.3), при встановленні системної взаємоузгодженості положень Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо нормативно-правового регулювання порядку прийняття рішень про місцеві бюджети (п. 2.1).
Дослідження проводилось із застосуванням історичного методу (при дослідженні еволюції поглядів на правову природу рішень про місцеві бюджети з урахуванням змін наукових поглядів вчених щодо поняття “публічні фінанси” у п. 1.1). За допомогою діалектичного методу автором під час дослідження визначено правову природу рішення про місцевий бюджет у єдності його матеріального змісту та юридичної форми (п. 1.1). Порівняльно-правовий метод використовувався, зокрема, при аналізі окремих положень бюджетного законодавства країн СНД у співвідношенні з аналогічними положеннями бюджетного законодавства України; при порівнянні порядку та форм оприлюднення рішень про місцеві бюджети різних ланок (п. 2.3).
Усі ці загальнофілософські та спеціально-наукові методи комплексно використовувались для всебічного та ефективного дослідження рішень про місцеві бюджети. Використання вищезгаданих методів дозволило вирішити теоретичні та практичні завдання дослідження.
Нормативну базу наукової роботи становить чинне законодавство України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також законодавчі акти інших держав. Емпіричну базу дослідження складають регламенти місцевих рад та рішення про місцеві бюджети 75 адміністративно-територіальних одиниць різних рівнів.
Наукова новизна дисертаційного дослідження обумовлена теоретичною і практичною значимістю роботи, що базується на комплексному підході до вирішення питань формування та прийняття рішень про місцеві бюджети, їх місця в системі бюджетного законодавства. Так, уперше:
– обґрунтовано необхідність включення до предмета правового регулювання рішення про місцевий бюджет, що визначається ч. 2 ст. 76 Бюджетного кодексу України, наступних питань: обсяг резервного фонду, планові показники повернення кредитів та розподілу надання кредитів, обсяг та порядок використання вільного залишку бюджетних коштів (якщо на рахунках місцевих бюджетів на кінець бюджетного року залишились кошти);
– обґрунтовано, що ієрархічні та змістові зв’язки нормативно-правових актів бюджетного законодавства законодавчої сили з рішеннями про місцеві бюджети поділяються на такі, що: 1) зумовлені передбаченими в законі повноваженнями щодо прийняття рішень про місцеві бюджети (є юридичною підставою для існування в системі бюджетного законодавства рішень про місцеві бюджети); 2) характеризують відповідність змістового наповнення рішення про місцевий бюджет і їх підпорядкованість положенням вищих за ієрархією актів бюджетного законодавства та рішень Конституційного Суду України, які здійснюють вплив на зміст рішень про місцеві бюджети; 3) характеризують взаємодію між законом про Державний бюджет України і рішеннями про місцеві бюджети, передусім в частині кількісних показників міжбюджетних трансфертів;
– доведено, що з урахуванням усталеного механізму бюджетного регулювання та існуючих вертикальних зв’язків між рішеннями про місцеві бюджети в Україні встановлена трирівнева структура ієрархічних двосторонніх зв’язків між рішеннями про місцеві бюджети; особливості зв’язків конкретного рішення про місцевий бюджет з іншими рішеннями про місцеві бюджети прямо залежать від того, бюджет якої ланки бюджетної системи України затверджено відповідним рішенням про місцевий бюджет;
– обґрунтовано, що рішення про місцевий бюджет набирає чинності з моменту офіційного оприлюднення, а вступає в дію: 1) 01 січня – з початком бюджетного періоду, на який він прийнятий (якщо рішення про відповідний бюджет прийняте до 1 січня); 2) з дня офіційного опублікування рішення про місцевий бюджет (якщо рішення прийняте після 1 січня відповідного бюджетного року);
– встановлено, що до суб’єктів нормотворчої ініціативи щодо внесення змін до рішень про місцеві бюджети належать голова відповідної ради, секретар ради, постійні комісії ради, депутати ради, місцеві державні адміністрації (виконавчі органи ради);
– здійснена класифікація “додаткових положень” рішень про місцеві бюджети, згідно з якою вони поділяються на зобов’язальні, дозвільні (уповноважуючі), заборонні, обмежувальні, рекомендаційні та змішані;
удосконалено:
– визначення поняття “рішення про місцевий бюджет”, яке запропоноване в Бюджетному кодексі України 2010 р., уточнене автором з урахуванням встановлених в процесі дисертаційного дослідження його ознак. В результаті запропоновано наступне авторське визначення: рішення про місцевий бюджет – це нормативно-правовий акт, що належить до системи фінансового законодавства, виданий відповідним представницьким органом місцевого самоврядування в межах, встановлених у Конституції України, бюджетному законодавстві та законодавстві про місцеве самоврядування повноважень, у визначеній процедурно-процесуальній формі та в установленому порядку, який регулює відносини, що виникають в процесі мобілізації доходів, здійснення витрат місцевих бюджетів, бюджетного контролю, зі встановлення обсягів та цілей міжбюджетних трансфертів на визначений бюджетний період;
– теоретичне обґрунтування підстав для припинення дії рішення про місцевий бюджет, згідно з якими дія рішення про місцевий бюджет зупиняється 31 грудня – в останній день бюджетного періоду, на який прийняте рішення, або достроково – за рішенням суду у випадках: а) порушення місцевими органами бюджетного законодавства у частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; б) невідповідності рішення Конституції або законам України;
– запропоновано удосконалення законодавства України шляхом внесення змін та доповнень до: 1) статей Бюджетного кодексу України, які направлені на: а) уточнення переліку елементів бюджетного законодавства; б) врегулювання процедури подання місцевими виконавчими органами проектів рішень про місцеві бюджети до відповідних місцевих рад; в) регламентацію реєстрації рішень про місцеві бюджети; г) закріплення порядку набрання чинності, вступу в дію та зупинення дії рішень про місцеві бюджети; 2) статей Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, які націлені на регламентацію порядку та форми офіційного оприлюднення нормативно-правових актів місцевих рад (до яких належать і рішення про місцеві бюджети); 3) до Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим з метою закріпити затвердження бюджету АР Крим у формі такого акту як постанова, яким згідно з Конституцією АР Крим закріплюють нормативно-правові акти;
набули подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування спеціальних засад формування змісту рішень про місцеві бюджети, до яких віднесено: принцип єдності бюджетної системи України; принцип самостійності та розподілу повноважень між органами державної влади, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування; принцип збалансованості; принцип повноти; принцип реальності включення показників доходів і видатків (обґрунтованості); принцип ефективності; принцип субсидіарності; принцип цільового використання бюджетних коштів; принцип справедливості і неупередженості; принцип публічності і прозорості; принцип строковості; принцип циклічності;
– характеристика властивостей бюджетного законодавства як системи, до яких віднесено: єдність та цілісність, диференційованість, структурна складність, поєднання динамізму і стабільності залежно від місця нормативно-правового акта в системі бюджетного законодавства, притаманність бюджетному законодавству наявності структурних та функціональних зв’язків.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що постановка проблеми дала можливість з використанням нового законодавства та з урахуванням тенденцій у сфері бюджетно-правового регулювання системно охарактеризувати рішення про місцевий бюджет як окрему ланку бюджетного законодавства, як правове явище, а також сформулювати нові теоретичні та практичні положення, що виносяться на захист, зробити ряд висновків, зокрема і щодо вдосконалення законодавства в сфері регулювання діяльності з формування та прийняття рішень про місцеві бюджети. Результати дослідження можуть бути використані: 1) у науково-дослідній діяльності: при дослідженні правової природи закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети, при наукових розробках порядку прийняття закону про Державний бюджет України, при дослідженні міжбюджетних трансфертів, при наукових розробках різних правових аспектів бюджетного процесу; 2) у правотворчості: для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та регламентів місцевих рад, якими регулюються предмет правового регулювання, підстави, порядок прийняття рішень про місцеві бюджети та набрання ними чинності, порядок внесення змін до них (акт впровадження від 23 травня 2011 року); 3) у навчальному процесі: при підготовці та викладанні навчальних дисциплін “Фінансове право” і “Бюджетне право та процес”, а також при написанні відповідних розділів підручників і навчальних посібників із указаних курсів (акт впровадження від 26 травня 2011 року).
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на науково-методичних семінарах юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Окремі положення автор доповідала на науково-методичних конференціях, семінарах, круглих столах, а саме на: 1) міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 20 лютого 2003 р.); 2) на міжнародній науковій конференції “Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства” в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, 22–24 вересня 2003 р.); 3) на науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку та реалізації законодавства України” в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ, 19 квітня 2001 р.); 4) на науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ, 14 травня 2003 р.); 5) на науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 16 квітня 2004 р.); 6) на міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” в Волинському державному університеті імені Лесі Українки (м. Луцьк, 17–18 березня 2006 р.); 7) на щорічній міжнародній конференції “Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики” в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ, 7 червня 2011 р.); 8) на засіданні круглого столу “Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні” в Науково-дослідному інституті фінансового права Національного університету державної податкової служби України та Національної академії правових наук України (м. Ірпінь, 10 червня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 12 публікаціях, серед яких шість статей, опублікованих в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, а також шість тез доповідей, надрукованих в збірниках наукових праць, матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації визначається змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставленої мети. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг основного тексту роботи становить 192 сторінки. Загальний обсяг роботи – 223 сторінки. Список використаних джерел налічує 330 найменувань.

Список литературы

Висновки
У ході дисертаційного дослідження “Рішення про місцевий бюджет в системі бюджетного законодавства” була проаналізована наукова література щодо розглядуваної теми, бюджетне законодавство, динаміка його розвитку впродовж останніх років. Зважаючи на актуальність цієї проблеми, її значущість та недостатній рівень дослідженості у фінансово-правовій науці, було визначено ряд завдань. Їх вирішення у процесі дослідження теми дисертації дозволило сформулювати наведені нижче висновки.
1. Нормативна природа рішень про місцевий бюджет проявляється в тому, що: а) відповідно до ст. 4 БК України рішення про місцеві бюджети входять до складу бюджетного законодавства, і, відповідно, до системи законодавства України в цілому; б) дія рішень про місцеві бюджети в межах конкретних адміністративних одиниць означає “обмеженість сфери дії” даних актів, а не їх “локальність”; в) обмеженість дії рішень про місцеві бюджети в часі не дає права вважати їх ненормативними, проте є підставою відносити їх до виду строкових, періодичних нормативно-правових актів; г) у рішеннях про місцеві бюджети, окрім показників та приписів конкретно-адресного змісту, наводяться положення, розраховані на широке коло суб’єктів та багаторазове застосування за умови виникнення відповідного юридичного факту, тому такі приписи виступають правовими нормами. Рішення про місцеві бюджети є змішаними актами, які закріплюють нормативно-правові та індивідуальні приписи.
2. Рішення про місцеві бюджети в сукупності є елементом системи фінансового законодавства з наступних міркувань: а) місцеві бюджети є частиною публічних фінансів, оскільки є матеріальною основою для реалізації інтересу територіальних громад (одного з видів публічного інтересу); б) держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого рівня, що зумовлює присутність державних фінансів в системі місцевих фінансів; в) рішення про місцеві бюджети є складовою частиною бюджетного законодавства (ст. 4 БК України); г) виключення відносин, які виникають у процесі фінансової діяльності муніципальних утворень, з предмета регулювання фінансового права, суперечило б принципу єдності фінансової системи.
3. Рішенню про місцевий бюджет як правовому акту притаманні наступні ознаки: а) письмова форма; б) офіційний характер; в) видання рішення про місцевий бюджет допускається в межах чітко визначеної компетенції органів місцевого самоврядування; г) цільова орієнтація; ґ) рішення про місцевий бюджет володіє загальнообов’язковістю, тобто офіційно визнане державою та її інститутами. До видових ознак рішення про місцевий бюджет належить: а) рішення про місцеві бюджети приймаються у чітко визначеній законодавством формі – “рішення”; б) рішення про місцевий бюджет є нормативно-правовим актом; в) предметом регулювання рішень про місцеві бюджети є публічні фінанси, тобто рішення про місцеві бюджети є складовим елементом системи фінансового законодавства.
4. Визначення поняття рішення про місцевий бюджет належить до реальних визначень, які формулюються через родове поняття – правовий акт, і видові відмінності. Рішення про місцевий бюджет – це нормативно-правовий акт, що належить до системи фінансового законодавства, виданий відповідним представницьким органом місцевого самоврядування в межах, встановлених у Конституції України, бюджетному законодавстві та законодавстві про місцеве самоврядування повноважень, у визначеній процедурно-процесуальній формі та в установленому порядку, який регулює відносини, що виникають в процесі мобілізації доходів, здійснення витрат місцевих бюджетів, бюджетного контролю, зі встановлення обсягів та цілей міжбюджетних трансфертів на визначений бюджетний період.
5. Місцеві бюджети складаються з двох складових: загального та спеціального фондів. І хоча такий поділ не є обов’язковим, оскільки ст. 13 БК України не має імперативного припису, а тільки визначає можливість такого поділу, з часу вступу в чинність БК України 2001 року місцеві бюджети мають саме таку двоскладову структуру.
Закріплення в рішеннях про місцеві бюджети видатків потребує розподілу не тільки на загальний та спеціальний фонди, а й їх розподілу на поточні та капітальні, оскільки показники капітальних і поточних видатків є вихідними показниками при цільовому витрачанні бюджетних коштів впродовж бюджетного періоду, на який рішення про бюджет не прийнято.
6. Аналіз рішень про місцеві бюджети за останні роки показує, що незважаючи на вимогу, закріплену в п. 2 ч. 2 ст. 76 БК України про визначення в рішеннях про місцеві бюджет граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді, на практиці місцеві бюджети приймаються без дефіциту і показник граничного обсягу річного дефіциту як такий відсутній в текстах рішень. Така ситуація зумовлена, по-перше, вимогою вищевказаної норми БК України про визначення обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету; по-друге, наявністю в системі бюджетів України такого механізму як вирівнювання бюджетів різних рівнів за допомогою різного роду трансфертів від бюджетів вищого рівня (такий механізм частково усуває проблему дефіциту в місцевих бюджетах).
7. Аналіз текстів рішень про місцеві бюджети дає підстави ставити під сумнів вичерпність переліку питань (основних), які згідно з ч. 2 ст. 76 БК України повинні регулюватись рішенням про місцеві бюджети. З урахуванням важливості та постійного закріплення в текстах рішень про місцеві бюджети потрібно додати до основного переліку питань, що визначаються рішенням про місцевий бюджет, наступні: обсяг резервного фонду, планові показники обсягу повернення кредитів та розподілу надання кредитів, обсяг та порядок використання вільного залишку бюджетних коштів.
Пропонуємо змінити ч. 2 ст.76 БК України наступним чином: Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;
3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов’язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);
6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
8) обсяг резервного фонду;
9) планові показники обсягу повернення кредитів та розподілу надання кредитів;
10) обсяг та порядок використання вільного залишку бюджетних коштів (якщо на рахунках місцевих бюджетів на кінець бюджетного року залишились кошти);
11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
8. До “додаткових положень” рішень про місцеві бюджети належать вказівки та рекомендації структурним підрозділам відповідних рад, депутатам та керівникам установ і організацій, що фінансуються з місцевого бюджету, щодо окремих процесуальних моментів планування та виконання місцевого бюджету. За характером такі вказівки, на наш погляд, можна поділити на такі види: зобов’язальні, дозвільні (уповноважуючі), заборонні, обмежувальні, рекомендаційні та змішані.
9. Прийняття місцевою радою рішення про бюджет є результатом реалізації одночасно як бюджетних, так і нормотворчих повноважень. Систему правових підстав для прийняття рішення про місцевий бюджет складають правові приписи таких актів як Конституція України, Європейська хартія місцевого самоврядування, Бюджетний кодекс України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України “Про місцеві державні адміністрації”, щорічні закони про Державний бюджет України, регламенти відповідних місцевих рад.
Преамбула в рішеннях про місцеві бюджети є обов’язковим елементом і повинна містити посилання на: ст. 143 Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” та закону про Державний бюджет на відповідній рік. Кількість додатків в рішеннях про місцеві бюджети суттєво відрізняється залежно від рівня місцевого бюджету в бюджетній системі, оскільки окрім чотирьох додатків, які вимагаються у ч. 2 ст. 76 Бюджетного кодексу України в імперативному порядку, до проекту рішення про місцевий бюджет додаються і затверджується разом з ним додатки, які містять і інші показники місцевих бюджетів.
10. Виділяємо дві групи засад формування змісту рішень про місцевий бюджет: загальні та спеціальні. До загальних засад належать принципи, відповідно до яких має формуватися зміст всіх рішень представницьких органів на місцевому рівні: верховенство права, демократизм, гуманізм, законність, наукова обґрунтованість, системність, професіоналізм, технічна досконалість при прийнятті акту, субсидіарність, об’єднання місцевих і державних інтересів, повнота нормотворчих повноважень з питань місцевого значення. До спеціальних засад, які відображають особливості формування змісту власне рішення про місцевий бюджет, можна віднести: принцип єдності бюджетної системи України; принцип самостійності та розподілу повноважень між органами державної влади, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування; принцип збалансованості; принцип повноти; принцип реальності включення показників доходів і видатків (обґрунтованості); принцип ефективності; принцип субсидіарності; принцип цільового використання бюджетних коштів; принцип справедливості і неупередженості; принцип публічності і прозорості; принцип строковості; принцип циклічності.
11. Бюджетний процес на місцевому рівні аналогічно до бюджетного процесу на державному рівні складається з чотирьох стадій: 1) складання проектів місцевих бюджетів; 2) розгляд проекту та прийняття рішення про місцевий бюджет; 3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до рішення про місцевий бюджет; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Саме перша та друга стадії бюджетного процесу на місцевому рівні являють собою сукупність дій місцевих органів та їх структурних підрозділів, кінцевим результатом яких є створення рішень про місцеві бюджети. Проте стадія прийняття рішення про місцевий бюджет не є кінцевим етапом формування остаточного змісту рішення про місцевий бюджет, оскільки до нього регулярно вносяться зміни та доповнення впродовж всього бюджетного періоду.
12. Процедура розгляду та прийняття рішень про місцеві бюджети безпосередньо в радах в Бюджетному кодексі України та Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” врегульована недостатньо. У більшості випадків вона детально врегульована саме регламентами цих представницьких органів. Проте відсутність одностайності підходів до правового регулювання процедури прийняття рішень про місцеві бюджети призвела до встановлення в регламентах місцевих рад різних термінів, впродовж яких місцеві органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад подають проекти рішень про бюджети до відповідних рад в різних адміністративно-територіальних одиницях (від 10 до 30 днів). Відповідно, пропонуємо до ст. 75 БК України додати ч. 11 такого змісту: “Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад подають проект рішення про бюджет до відповідної ради не пізніше ніж через два тижні з дня отримання від Кабінету Міністрів України показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів”. Таку інформацію Кабінет Міністрів України згідно ч. 9 ст. 75 повинен надати відповідним місцевим органам у тижневий строк від дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.
13. До підстав внесення змін до рішень про місцеві бюджети належать: 1) офіційний висновок місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету; 2) внесення змін до закону про Державний бюджет України, що зумовлює необхідність перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів; 3) передача коштів між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету; 4) якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищує обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету; 5) якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів; 6) в разі збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків, видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами; 7) при затвердженні місцевого бюджету: а) з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів; б) з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов’язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів; г) з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ.
14. До суб’єктів нормотворчої ініціативи щодо внесення змін до рішень про місцеві бюджети належать голова відповідної ради, секретар ради, постійні комісії ради, депутати ради, місцеві державні адміністрації (виконавчі органи ради).
15. Бюджетний кодекс України детально визначає лише порядок розробки проекту місцевого бюджету, визначає коло суб’єктів, залучених до бюджетного процесу на місцевому рівні та встановлює граничні строки прийняття рішення про місцевий бюджет. Проте потребує доповнення глава 12 Бюджетного кодексу України “Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів” нормативно-правовими положеннями, що більш детально врегулюють відносини: а) розгляду місцевих бюджетів; б) процедури внесення змін до рішень про місцеві бюджети.
Вважаємо за потрібне у ст. 77 БК України та ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” додати наступне положення:
“7. Оприлюднення нормативно-правового акту місцевого представницького органу здійснюється в наступних формах:
а) для нормативно-правових актів місцевих рад республіканського, обласного, районного, міського та районного в містах рівня обов’язковим є оприлюднення у формі офіційного опублікування нормативно-правового акта в офіційному друкованому органі відповідної місцевої ради, назва якого вказується в регламенті відповідної ради, та на офіційному сайті відповідної ради в мережі Інтернет,
б) для нормативно-правових актів сільських та селищних рад – офіційне опублікування рішення та/або вивішування на дошці офіційних оголошень, із вказівкою дати оприлюднення.”
16. Рішення про місцевий бюджет набуває чинності з моменту офіційного оприлюднення, а вступає в дію: 1) з 1 січня – з початком бюджетного року, на який він прийнятий (якщо рішення про відповідний бюджет прийняте до 1 січня); 2) з дня офіційного опублікування рішення (якщо рішення про місцевий бюджет прийняте пізніше 1 січня відповідного бюджетного року). Пропонуємо доповнити окремою частиною статтю 77 Бюджетного кодексу України “Затвердження місцевих бюджетів” такого змісту: “6. Рішення про місцеві бюджети набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення. Рішення про місцеві бюджети вступають в дію з 1 січня і діють до 31 грудня або діють впродовж іншого бюджетного періоду, встановленого згідно з частиною третьою статті 3 цього Кодексу. Якщо Закон про Державний бюджет прийнятий після 1 січня планового бюджетного періоду, то рішення про місцеві бюджети вступають в дію з дня їх офіційного опублікування”. Вважаємо за необхідне внести зміни до Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” замінивши припис “цей Закон набуває чинності” на “цей Закон вступає в дію”, а також в наступних проектах законів про Державний бюджет на відповідні роки, закріплювати саме положення про вступ в дію, а не набрання чинності цим законом.
17. Дія рішення про місцевий бюджет зупиняється 31 грудня – в останній день бюджетного періоду, на який прийняте рішення або достроково – за рішенням суду у випадках: а) порушення місцевими органами бюджетного законодавства у частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; б) невідповідності їх Конституції або законам України.
18. Рішення про місцеві бюджети належать до періодичних строкових нормативно-правових актів, тому повинні містити положення про дату, з якої рішення вступає в дію, і дату, до якої воно діє. Аналіз текстів рішень про місцеві бюджети показує, що, всупереч правилам нормотворчої техніки, переважна більшість рішень такого положення не містить.
19. З метою запобігання появі належним чином неоприлюднених рішень про місцеві бюджети слід на законодавчому рівні закріпити чіткий механізм контролю та відповідальності відповідних посадових осіб або структурних органів місцевих органів, до обов’язків яких входить опублікування (оприлюднення) відповідних нормативно-правових актів. До регламентів місцевих рад потрібно додати норму, яка б чітко вказувала на термін оприлюднення прийнятих нормативно-правових актів.
20. Бюджетне законодавство як система володіє наступними властивостями: 1) єдність; 2) диференційованість; 3) структурна складність; 4) динамізм і стабільність; 5) притаманність таких зв’язків як структурні та функціональні.
21. Ієрархічні та змістові зв’язки нормативно-правових актів законодавчої сили, предмет регулювання яких прямо чи опосередковано стосується місцевих бюджетів, з рішеннями про місцеві бюджети поділяються на три види:
1) зв’язок рішень про місцеві бюджети із законодавчими актами, який зумовлений передбаченими в них повноваженнями щодо прийняття рішень про місцеві бюджети (є юридичною підставою для існування рішень про місцевий бюджет). Такий вид зв’язку характерний для положень ч. 4 ст. 138 та ст. 143 Конституції України, Європейської хартії про місцеве самоврядування, п. 23 ч.1 ст. 26 та п. 17 ч.1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими закріплюється право місцевих представницьких органів затверджувати своїми рішеннями бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
2) ієрархічний зв’язок, який характеризує відповідність правового наповнення рішення про місцевий бюджет і їх підпорядкованість положенням вищим в ієрархії актам бюджетного законодавства та рішенням Конституційного Суду України, які здійснюють вплив на зміст рішень про місцеві бюджети. Насамперед це стосується таких законодавчих актів як Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», закони про Державний бюджет на відповідний рік тощо;
3) зв’язок між законом про Державний бюджет і рішеннями про місцеві бюджети, зокрема в частині кількісних показників міжбюджетних трансфертів. Тобто простежується пряма і чітка залежність кількісних показників місцевих бюджетів, затверджених рішеннями місцевих рад, від кількісних показників закону про Державний бюджет на відповідний рік.
22. Існує потреба у внесенні змін до ч. 1 ст. 4 БК України, в якій подано перелік нормативно-правових актів, що є елементами бюджетного законодавства, а саме: додати до вказаного переліку рішення Конституційного Суду України та міжнародні договори України, визнані за обов’язкові Верховною Радою України, предметом регулювання яких є бюджетно-правові відносини.
23. Серед підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини, з рішеннями про місцеві бюджети ієрархічно пов’язані наступні:
1) укази Президента, що були прийняті з 1992 по 1999 роки і якими упродовж певного час здійснювалось регулювання економічних суспільних відносин, що належать до предмета регулювання законів. Опосередковано вплив на регулювання місцевих бюджетних відносин здійснюється указами Президента України, які встановлюють повноваження органів виконавчої влади в бюджетній сфері;
2) постанови Кабінету Міністрів України, що здійснюють вплив на регулювання бюджетних відносин, таких видів: а) нормативні постанови Уряду, що прийняті з метою конкретизації та деталізації положень Бюджетного кодексу України. Прийняття ряду цих постанов Кабінету міністрів України обумовлено виконанням спеціальних положень Бюджетного кодексу України; 2) постанови Кабінету Міністрів України, прийняті з метою розвитку положень законів про Державний бюджет на визначені роки. Особливою ознакою таких постанов є те, що вони приймаються на окремий бюджетний рік, іноді їх дія пролонгується на наступні періоди; 3) постанови Кабінету Міністрів України, прийняті з метою деталізації інших законів (окрім БК України); 4) постанови Кабінету Міністрів України, прийняті на виконання доручень Президента України;
3) накази Міністерства фінансів України з бюджетних питань мають прямий ієрархічний зв’язок з рішеннями про місцеві бюджети. Так, Міністерством фінансів України з метою реалізації Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі та Концепції реформування місцевих бюджетів, які схвалені розпорядженнями Кабінету Міністрів України, були затверджені Типові переліки бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у таких галузях як культура, державне управління, соціальний захист сім’ї, дітей та молоді, фізична культура і спорт, соціальний захист і соціальне забезпечення тощо;
4) накази Державної казначейської служби здійснюють вплив на рішення про місцеві бюджети в таких аспектах як: забезпечення казначейського обслуговування місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка; управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; визначення механізму казначейського обслуговування місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів;
5) накази Головного контрольно-ревізійного управління (Державної фінансової інспекції України) регулюють здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань; використанням коштів і майна; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, які отримують кошти з бюджетів усіх ланок та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконання місцевих бюджетів; здійснення контролю за усуненням виявлених недоліків і порушень та розроблення пропозицій щодо недопущення їх у подальшому;
6) накази інших центральних органів виконавчої влади, які стосуються бюджетних відносин, переважно приймаються разом з Мінфіном України і перебувають в ієрархічному зв’язку з рішеннями про місцеві бюджету, якщо, зокрема, закріплюють типові переліки бюджетних програм для місцевих бюджетів, порядок витрачання бюджетних асигнувань тощо.
24. У системі рішень про місцеві бюджети практично відсутні горизонтальні зв’язки між бюджетами адміністративно-територіальних одиниць одного рівня. Для бюджетів різних ланок характерний переважно вертикальний (ієрархічний) зв’язок. Вертикальна структура системи рішень про місцеві бюджети містить наступні три щаблі:
а) ієрархічний зв’язок між законом про Державний бюджет та рішеннями про бюджет АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя та районів. Відповідно до Бюджетного кодексу України у законі про Державний бюджет України можуть передбачатись такі трансферти місцевим бюджетам як дотації та субвенції, що вказує на ключову роль у відносинах бюджетного регулювання Державного бюджету щодо названих місцевих бюджетів, його верховенство щодо положень рішень про місцеві бюджети з ряду питань. Таку залежність підтверджує і той факт, що процес формування проекту рішень про вище вказані місцеві бюджети може розпочатись лише після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні, що дає можливість у тижневий строк Кабінету Міністрів України забезпечити доведення відповідним місцевим органам визначених в проекті вказаного закону показників міжбюджетних трансфертів (включаючи обсяги, цілі, суб’єктів надання та одержання тощо);
б) рішення про бюджет АР Крим та рішення про обласні бюджети перебувають в ієрархічному зв’язку з рішеннями про районні бюджети та бюджети міст обласного значення, оскільки в перших закріплюється розподіл субвенцій з обласного бюджету до районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення;
в) найнижча ланка ієрархічних зв’язків пов’язує: а) рішення про бюджет міст Києва та Севастополя, міст республіканського АР Крим та обласного значення з рішеннями про відповідні бюджети районів в містах (якщо бюджети цих районів приймаються районною в місті радою, а не включені до рішень про бюджет відповідних міст); б) рішення про бюджети районів з рішеннями про бюджети сіл, селищ та міст районного значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: [Текст]: офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р.: станом на 1 січня 2006 р.] // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 30. – Ст. 141
2. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995 р. № 1к/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
3. Рішення Конституційного Суду № 20-рн /2004 (справа про призупинення дії та обмеження пільг, компенсацій та гарантій) від 1.12.2004 р // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3289.
4. Рішення Конституційного Суду від 20.05.2009 р. № 11-рн/2009 (справа про відповідність Конституції України (конституційності) положень статті 57 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” // Офіційний вісник України. – 2009. – № 40. – Ст. 1367.
5. Рішення Конституційного Суду (справа про право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України) від 13.01.2009 р. № 1-рн /2009 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 7. – Ст. 222.
6. Рішення Конституційного Суду № 7-рн/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009р. // Офіційний вісник України. – 2009. –№ 32. – Ст. 1084.
7. Рішення Конституційного Суду України (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року № 11-рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. –№ 29. – Ст. 1327.
8. Рішення Конституційного Суду України від 17.05.2001 р. № 5-рп/2001 (справа про зміни до закону про бюджет) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 958.
9. Рішення Конституційного Суду України від 9.07.98 р. № 12-рн/98 (справа про тлумачення терміну “законодавство”) // Вісник Конституційного суду України. – 1998. – № 4. – С. 23–26.
10. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50–51. – Ст. 572.
11. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.
12. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
13. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2 755-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17. – Ст. 112.
14. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № № 40–44. – Ст. 356.
15. Європейська Хартiя про мiсцеве самоврядування 1985 р.: ратифiкована Верховною Радою України 15 липня 1997 р. // Мiсцеве та регiональне самоврядування України. – 1994. – № 1 – 2/6–7.
16. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
17. Про бюджетну систему України: Закон України від 05.12.1990р. № 512-ХІІ (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 1. – Ст.1
18. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України: Закон України від 04.11.1996 р. № 608/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 8. – Ст. 62.
19. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – Стор. 20.
20. Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року: Закон України від 19.02.2004 р. № 1517-ІV // Офіційний вісник України. – 2004. –№ 12. – Ст. 721.
21. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку міст: Закон України від 04.03.2004р. № 1580-ІV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 878.
22. Про Митний тариф: Закон України від 5.04.2001 р. № 2371-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001 – № 18. – Т. 1. – Ст. 781.
23. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р. № 973-ІV // Офіційний Вісник України. – 2003. – Ст. 1438.
24. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 р. № 851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
25. Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків: Закон України від 05.11.1998 р. № 228-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 5.
26. Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: Закон України від 17.11.2009 № 1559-VІ // Відомості Верховної Ради України – 2010. – № 1. – Ст. 2.
27. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
28. Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 28.12.2007р. № 107-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 5–6, № 7–8. – Ст. 78.
29. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26.12.2008 р. № 835-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 20, № 21–22. – Ст. 269.
30. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 7–8. – Ст.52.
31. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. № 586-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст.19.
32. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
33. Про Положення про Державну фінансову інспекцію України: Указ президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – 4 травня. – № 31. – Ст. 1325.
34. Про посилення контролю за надходженням податків та інших обов’язкових платежів до Державного бюджету України і внесків до державних цільових фондів: Указ Президента України від 17.11.94 р. № 677/94 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=677%2F94.
35. Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері: Указ Президента України від 25.12.2001 р. № 1251/2001 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 6.
36. Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності України: Указ президента України від 14.09.94 р № 530/94 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=530%2F94.
37. Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України: Указ Президента України від 10.09.94 р. № 512/94 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=512%2F94.
38. Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства: Указ президента України від 27.06.99 р. № 734/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – 23 липня. – № 27. – Стор.79.
39. Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні: Указ Президента України від 30.12.94 р. № 827/94 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 5 січня – № 2–3.
40. Про деякі питання щодо прискорення процесу малої приватизації в України: Указ президента України від 02.06.95 р. № 417/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 8 червня. – № 84–85.
41. Про мобілізацію додаткових коштів на фінансування соціальних виплат: Указ Президента України від 18.06.98 № 654/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – 9 липня. – № 25. – Стор.8.
42. Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню: Указ Президента України від 29.12.93 р. № 612/93 // Вісник податкової служби України. – 2001. –19 червня. – № 23.
43. Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України: Указ Президента України від 25.06.2002 р. № 581/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – 12 липня – № 26. – Ст. 1231.
44. Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ президента України від 28.11.2000 р. № 1265/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – 15 грудня. – № 48. – Ст. 2080.
45. Про положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 446/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – 26 квітня. – № 29. – Ст. 1254.
46. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчих органів: Указ Президента України від 3.10.1992 р. № 493/92 // Збірник указів Президента. – 1992. – 31 грудня. – № 4.
47. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – Стор.11.
48. Про структуру бюджетної класифікації України: Постанова Верховної Ради України від 12.07.1996р. № 327/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 42. – Ст. 208.
49. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 // Офіційний Вісник України. – 2000. – 30 червня. – № 24. – Ст. 994.
50. Питання використання у 2011 році коштів, що надійшли за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики, для оплати послуг радників, пов’язаних з проведенням заходів з приватизації банків, у капіталізації яких взяла участь держава: Постанова Кабінету Міністрів від 09.03.11 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – 18 березня. – № 18. – Ст. 759.
51. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки забезпечення міжнародного позитивного іміджу України: Постанова Кабінету Міністрів України № 242 від 11.03.2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – 21 березня. – № 19. – Ст. 799.
52. Про затвердження Порядку фінансування витрат, пов’язаних із захистом прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України: Постанова Кабінету Міністрів України від