РОЛЬ СУДУ ЄС У РОЗВИТКУ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

Львівський національний університет
імені Івана Франка

На правах рукопису

ЯВОРСЬКА ІРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 341.171:340.142

РОЛЬ СУДУ ЄС У РОЗВИТКУ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Микієвич Михайло Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Львів–2010
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДЄС – Договір про Європейський Союз
ЛД – Лісабонський договір
ДФЄС – Договір про функціонування Європейського Союзу
ДЄЕС – Договір про Європейське Економічне Співтовариство
ДЄОВС – Договір про Європейське співтовариство вугілля і сталі
ЄЄА – Єдиний Європейський Акт
Суд ЄС – Суд Європейського Союзу
СПІ – Суд Першої інстанції
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
Право ЄС – Право Європейського Союзу
РЄ – Рада Європи
ЄКПЛ – Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод
Хартія ЄС – Хартія Європейського Союзу про основні права
УПС – Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами
ЄЦБ – Європейський Центральний Банк
ЄІБ – Європейський інвестиційний банк
ТСПС – Трибунал у справах публічної служби

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ………………………………………... 2

Вступ…………………………………………………………………… 5

Розділ 1. Особливості формування правової системи
Європейського Союзу………………………………………………… 13
1.1. Особливості правової системи Європейського Союзу як об’єкта
правотлумачної діяльності Суду Європейського Союзу……………. 13
1.2. Правотворчість у сучасних міжнародних організаціях………….. 24
1.3. Творення норм права в рамках Європейського Союзу
як наднаціональної міжнародної організації …………………………. 32
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………. 53

Розділ 2. Тлумачення Суду Європейського Союзу як форма
реалізації права Європейського Союзу ……………………………... 55
2.1. Становлення та розвиток ідей міжнародної судової
правотворчості ………………………………………………………………55
2.2. Правовий статус та функції Суду Європейського Союзу……..….. ..77
2.3. Принципи тлумачення Суду Європейського Союзу……..………… ..86
2.4. Види тлумачення Суду Європейського Союзу………….………… ..92
2.5. Тлумачення Суду Європейського Союзу в рамках процедури преюдиційного розгляду…………………………………………………... 115
Висновки до Розділу 2..………………………………………………….. 128

Розділ 3. Роль Суду Європейського Союзу у формуванні
та розвитку норм та принципів права Європейського Союзу…… 131
3.1. Роль Суду Європейського Союзу у процесі формування
принципів права Європейського Союзу ……………………………….. 131
3.2. Роль Суду Європейського Союзу у процесі формування
окремих галузей права Європейського Союзу ………………………… 152
3.3. Значення рішень Суду Європейського Союзу у процесі
гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу 156
Висновки до Розділу 3………………………………………………….. 166

Висновки ……………………………………………………………….. 168

Список використаних джерел ………………………………………. 173

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для України, яка проголосила свою незалежність і стала на шлях демократичних перетворень та побудови правового, ринковоорієнтованого суспільства, вивчення діяльності Європейського Союзу має дуже важливе значення, оскільки європейський вектор зовнішньої політики України, особливо співробітництво з Європейським Союзом, є одним з пріоритетних.
Європейська інтеграція значно вплинула на правову систему України. Зокрема, в українському юридичному лексиконі використовується багато термінів та понять, які використовуються у праві Європейського Союзу (далі – праві ЄС), серед них «acguis coommunautaire», «пропорційність», «принцип правової визначеності», поняття «спільні цінності». Зміст цих понять, які часто не мають офіційного тлумачення навіть у праві ЄС, розкривається шляхом здійснення аналізу установчих договорів, актів вторинного права ЄС і, безумовно, практики Суду Європейського Союзу (далі – Суду ЄС). Наприклад, зміст одного з засадничих принципів правової системи ЄС – принципу правової визначеності - розкривається саме у рішеннях Суду ЄС. При цьому, судова практика (прецедентне право ЄС) у зв’язку з набранням чинності Лісабонським договором формується Судом Європейського Союзу при збереженні правонаступництва щодо попередньо ухвалених Судом Європейських Співтовариств рішень, сформованих за півстоліття його функціонування. Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року» № 1629 - ІV передбачено необхідність приведення законодавства України у відповідність до «acguis coommunautaire» - доробку Співтовариства, який серед інших актів передбачає приведення у відповідність законодавства України і до рішень Суду ЄС. Стаття 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами серед пріоритетних напрямів адаптації визначила сфери: фінансові послуги, правила конкуренції, законодавство про компанії, захист прав споживачів та ін., які поряд з положеннями установчих договорів та актів вторинного права регулюються рішеннями Суду ЄС. Як свідчать сучасні дослідження у сфері гармонізації законодавства України з правом ЄС, першочергового вирішення потребує проблема впорядкування юридичної термінології, оскільки вона є вихідним пунктом в адаптації права України до права ЄС.
Таким чином, необхідність вивчення прецедентної практики Суду ЄС має не лише теоретичне, а й, безперечно, практичне значення. Зазначені питання, є особливо актуальними на сучасному етапі розвитку правової системи України та в умовах проведення судово-правової реформи, яка перебуває сьогодні у центрі уваги як офіційних профільних інституцій, так і дослідників.
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних правознавців у сфері як теорії міжнародного права, так і загальної теорії права, права Європейського Союзу, європейського права, зокрема іноземних дослідників: Е. Арнула, Робера К. Бержерона, М. Берната, Г. де Бурки, С. Везеріла, Ж. Вейлера, С. Вентковської, Р. Давида, А. Дашвуда, Ф.Джейкобса, П. Крейга, Р. Кроса, Д. Лейсока, К. Ленаертса, К. Скубішевського, Т. Х. Філіпа, Н. Г. Фостера та ін.; російських вчених - Л. Ентіна, С. Алексєєва, Я. Андрієнка, А. Верещагіна, Н. Ебралідзе, Н. Крилова,
І. Лукашука, А. Манукяна, В. Маргієва, М. Марченко, А. Моісєєва, В. Нерсесянца, Т. Нєшатаєвої, А. Піголкіна, А. Саідова, С. Черніченко та ін.; вітчизняних науковців - Т. Анакіної, О. Андрійчука, М. Буроменського, О. Головко, В. Денисова, Т. Комарової, М. Крівової, М. Микієвича, В. Муравйова, А. Смірнової, Л. Тимченка, Р. Хорольського, С.Шевчука, Ю. Шемшученка.
Проте, у зв’язку з набранням чинності Лісабонським договором, виникла необхідність пораналізувати положення установчих договорів, протоколів, декларацій, що відображають закріплення принципів і положень, сформованих Судом Європейських Співтовариств (офіційна назва Суду ЄС до набрання чинності Лісабонським договором) та Судом Європейського Союзу.
Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного та необхідність подальшого опрацювання теоретичних та методологічних засад розвитку принципів та норм права ЄС Судом ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках планового дослідження кафедри європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка (номер державної реєстрації 0109U004352).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є комплексна теоретична розробка проблем, пов’язаних з визначенням особливостей правотворчої діяльності Суду ЄС в рамках ЄС як наднаціонального об’єднання; дослідження впливу рішень Суду Європейського Союзу на розвиток права Європейського Союзу.
Відповідно до поставленої мети в дослідженні вирішуються наступні завдання:
- виявити та охарактеризувати особливе середовище функціонування норм права ЄС, що зумовлюється комплексністю системи права ЄС;
- обґрунтувати взаємообумовленість правотворчої діяльності Суду ЄС з необхідністю досягнення завдань і цілей, що стоять перед Європейським Союзом;
- визначити поняття правотворення у міжнародному праві у рамках міжнародних організацій, з’ясування особливостей правотворчої діяльності міжнародних судових органів;
- проаналізувати етапи становлення та розвитку концепцій правотворчості міжнародних судових органів;
- визначити роль міжнародних судових органів у правотворчій діяльності міжнародних організацій;
- визначити особливості творення норм права у рамках Європейського Союзу як міжнародної організації, що володіє наднаціональними ознаками;
- на основі аналізу компетенції Суду ЄС визначити статус Суду ЄС як міжнародного судового органу, що володіє особливою компетенцією;
- з’ясувати особливості реалізації правотлумачної функції Суду ЄС;
- проаналізувати та співставити види тлумачення, що застосовуються Судом ЄС у процесі творення ним норм права ЄС;
- з’ясувати вплив рішень Суду ЄС на формування принципів права ЄС;
- з’ясувати вплив рішень Суду ЄС на формування окремих галузей права ЄС;
- визначити роль рішень Суду ЄС у процесі гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері діяльності Суду ЄС, що здійснюється у рамках наднаціонального об’єднання, яким є Європейський Союз, у результаті чого відбувається розвиток принципів та норм права ЄС, забезпечується однакове тлумачення його права.
Предметом дослідження є рішення та висновки Суду ЄС, що приймаються ним у процесі здійснення функції тлумачення у контексті розвитку принципів і норм права Європейського Союзу.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідження складає комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдання дослідження.
Мета і завдання дисертації зумовили використання нормативного, порівняльного, історичного та аналітичного методів дослідження. Зокрема використовувалися методи аналізу і синтезу, діалектичний метод пізнання, системно-функціональний та інші методи дослідження.
Так, формально-юридичний метод використано для з’ясування поняття й ознак правотворення у міжнародному праві та у рамках наднаціональних організацій, насамперед, у рамках Європейського Союзу. У процесі дослідження міжнародної правосуб’єктності Європейського Союзу використано функціональний метод, що широко застосовується у міжнародному праві при визначенні правової природи міжнародних організацій. З метою встановлення відмінностей у правотлумачній діяльності міжнародних судових органів використано порівняльний метод; у рамках дослідження генези формування компетенції Суду ЄС - історичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому проаналізовано коло взаємопов’язаних теоретичних і практичних питань, що стосуються ролі Суду ЄС у розвитку права Європейського Союзу.
На основі проведеного дослідження ознаками наукової новизни характеризуються наступні положення:
уперше:
- визначено роль та місце Суду ЄС у процесі розвитку норм і принципів права ЄС, який визначив основоположні засади функціонування таких галузей права, як право компаній ЄС, податкове право ЄС, транспортне право ЄС, конкурентне право ЄС; деталізував та розкрив коло загальних та спеціальних принципів права ЄС;
- встановлено взаємообумовленість правотворчої діяльності Суду ЄС з цілями та завданнями, які ставить перед собою Європейський Союз. Саме вони є визначальними у розвитку права ЄС. Кожен припис права ЄС повинен формулюватися у світлі засад права ЄС та на основі цінностей Союзу як категорії, яка вперше знайшла закріплення у Лісабонському договорі;
- визначено засади правотворчої діяльності Суду ЄС в рамках правової системи ЄС, що представлена державами-членами, які належать до романо-германської та англо-саксонської правових систем, встановлено взаємозв»язок діяльності Суду ЄС з правовими традиціями зазначених держав-членів;
- показано, що найважливішими методами тлумачення Суду ЄС є телеологічний та системний методи, що головним чином забезпечують застосування та розвиток права ЄС;
- з’ясовано спеціальні механізми впливу Суду ЄС на розвиток окремих галузей права, в тому числі тих, у рамках яких здійснюється гармонізація права Європейського Союзу;
- визначено роль Суду ЄС у тлумаченні положень Хартії Європейського Союзу про основні права 2000 року, зокрема принципу поваги людської гідності, право на особисту недоторканість, принцип права на справедливий судовий розгляд та ін.;
- встановлено характер взаємозв’язку принципів права ЄС, сформованих Судом ЄС з відповідними принципами права держав-членів, насамперед, з принципами верховенства права та принципами поваги прав людини, верховенства права.
дістало подальший розвиток:
- положення про можливість Суду ЄС враховувати у процесі своєї діяльності додаткові повноваження органів ЄС відповідно до положень статей 315, 318, 352 Договору про функціонування Європейського Союзу;
- висновок про те, що природа рішень Суду ЄС, що має прецедентний характер, відрізняється від класичного розуміння прецеденту як в національному вимірі, так і в міжнародному праві, що також впливає на розвиток принципів та норм права ЄС;
- положення про те, що Суд ЄС у своїй діяльності зобов’язаний виходити з наднаціональних засад (керуватися ними), що визначаються в установчих договорах Європейського Союзу та компетенції його органів.

удосконалено:
- теоретичні уявлення щодо змісту принципів права ЄС, зокрема принципу верховенства права ЄС, принципу законності, правової визначеності, принципів, що забезпечують функціонування вільного ринку ЄС;
- положення стосовно реалізації Судом ЄС його правотворчої функції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано та обгрунтовано висновки та пропозиції можуть бути використаними у роботі державних органів, посадових осіб у процесі гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу.
Результати дисертаційного дослідження, зроблені дисертантом висновки і пропозиції також можуть бути використаними у подальших теоретичних розробках щодо дослідження значення рішень Суду ЄС у процесі гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу. У навчальному процесі - для викладання курсів „Право Європейського Союзу”, „Інституційне право Європейського Союзу”; для написання підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури з проблем, пов’язаних з гармонізацією законодавства України х правом Європейського Союзу.
Апробація результатів дослідження Основні положення та висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на щорічних звітних наукових конференціях факультету міжнародних відносин Львівського національного університету. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції (м. Львів, 2008 р.; тези опубліковані); .на V Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Івано-Франківськ, жовтень 2009 р.; тези опубліковані); на щорічній звітній науковій конференції факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 02 лютого 2010 р.; тези опубліковані);
Публікації: Основні наукові результати дисертації опубліковані у 3 статтях у фахових виданнях ВАК України та у 3 опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають 11 параграфів, висновків, списку використаних нормативних актів та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 213 сторінок, з яких 42 сторінки – список використаних джерел з 509 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження ролі Суду ЄС у розвитку права Європейського Союзу ми дійшли наступних висновків:
1. Особлива правова природа Європейського Союзу, специфічні особливості його правової системи, визначені ним завдання та цілі вимагають існування чіткої та логічно побудованої системи форм існування права ЄС. Їх формування повинно, з однієї сторони, відбуватися відповідно до механізмів формування права в рамках міжнародних організацій, а з іншої – забезпечувати особливі завдання і цілі в рамках компетенції, отриманої ЄС внаслідок передання своїх повноважень державами-членами. Принцип неподільності влади, інституційного балансу гарантує участь практично усіх комунітарних інститутів (у різній мірі) в законотворчому процесі, включаючи і Суд ЄС. З метою досягнення цілей, поставлених перед ЄС, організація змушена виходити за межі компетенції, передбаченої установчими договорами, що знаходить вираз у правотворчій діяльності Суду ЄС.
2. Форми нормотворення в рамках ЄС повинні відповідати тим цілям і завданням, яких необхідно досягти. Уточнення змісту правової норми, усунення прогалин в установчих договорах, їх конкретизація здійснюється не лише за допомогою прийняття актів вторинного права, але і шляхом судового тлумачення. Такий підхід пояснює застосування методів тлумачення, які відповідають цілям та завданням функціонування судової системи ЄС – цілям розвитку права ЄС, узгодженості у застосуванні норм права. Так у справі Bulmer v. Bollinger відзначається, що не потрібно сперечатися стосовно точності граматичного змісту. «…необхідно шукати наміри і цілі». Якщо існує прогалина, необхідно її заповнювати. Це і є принцип, на основі якого діє Суд Європейських Співтовариств» [475].
3. Наднаціональна природа ЄС та сформовані в рамках організації завдання і цілі обумовлюють можливість творення норм права Судом ЄС як органом ЄС, не передбачаючи необхідності отримання згоди держав-членів ЄС. Використання теорії домислюваних повноважень обумовлює широке застосування судового правозастосувального тлумачення з метою усунення прогалин у праві та розширення компетенції Союзу. Використовувана Судом ЄС концепція домислюваних повноважень слугує розширенню кола питань, що відносяться до компетенції ЄС, тим самим розширюючи межі участі Суду у розвитку права Європейського Союзу.
4. Зростання ролі міжнародних судових органів в усуненні прогалин в регулюванні суспільних відносин, наповненні новим змістом вже існуючих норм права, як наслідок призводить до зближення різноманітних підходів стосовно ролі і місця судової практики у правотворчому процесі, внаслідок якого у країнах континентальної, як і в країнах загальної системи права простежується більш лояльне ставлення до результатів судової діяльності як джерела права.
5. Узагальнений характер норм установчих договорів обумовлює необхідність їх тлумачення з метою уточнення волі їх суб’єктів, забезпечення єдності їх розуміння та реалізації. Як і інші види тлумачення, судове тлумачення є невід’ємною частиною процесу реалізації правових норм. Метою судового тлумачення є з’ясування істинного змісту правових норм. І відповідно змістом тлумачення, яке здійснює Суд Європейського Союзу, є сукупність спеціальних прийомів та методів, прямованих на досягнення зазначеної мети. Необхідність тлумачення установчих договорів, значимість тлумачення застережено у справі Bulmer v. Bollinger. Ідеться про те, що Договір про Європейський Союз, тепер також інші установчі акти, прийняті у зв’язку з набранням чинності Лісабонським договором закріплюють основні принципи застосування права ЄС. Договору бракує точності та відповідного пояснення значення тих чи інших термінів. У зв’язку з цим, правозастосування Суду ЄС часто набуває форми правотворення. Якщо судове тлумачення міститься у рішенні (висновку, постанові) за результатами розгляду конкретної справи, як правило воно не є нормативним, а є казуальним і юридично обов’язковим лише для осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, поряд з іншими засобами правового регулювання акти судового тлумачення забезпечують ефективність застосування правової норми, забезпечуючи тим самим однакове розуміння норми права суб’єктами правозастосування. Виходячи з особливої природи та прецедентного характеру, належності рішень Суду ЄС до джерел права ЄС, тлумачення Суду ЄС, яке міститься у рішенні чи висновку Суду ЄС трансформується у нормативне, тобто набуває ознак загальнообов’язковості та підлягає виконанню і дотриманню усіма суб’єктами права Європейського Союзу.
6. Прийнято вважати, що в актах тлумачення права судовими органами, як і іншими органами, можуть міститися тільки роз’яснення змісту норм права щодо яких здійснюється тлумачення. Більше того, за умови дії принципу поділу влад, трактування суду в якості суб’єкта нормотворчості веде до порушення балансу між різними гілками влади, в підміні законодавчої влади судовою, що з позицій забезпечення збалансованої діяльності органів влади є недопустимим. Зазначене положення безумовно є правильним та вірним, однак воно не стосується і не може бути застосовним до правотворчої діяльності Суду ЄС, який діє в рамках міжнародної організації, практично усі органи якої можуть бути задіяними у процесі нормотворення.
7. Інтерпретаційна діяльність Суду ЄС все ж ґрунтується на неухильному та послідовному застосуванні принципу гуманізації норм. Йдеться про використання у процесі тлумачення норм загальновизнаних принципів гуманності, поваги прав людини та справедливості.
8. Загалом Суд ЄС користується усіма видами тлумачення, які відомі національним судовим органам, оскільки європейську правову традицію формує до значної міри правова культура не котроїсь однієї, але усіх держав-членів ЄС.
9. Після багатьох років існування, Суд змінив практику застосування використовуваних методів тлумачення, особливо під час тлумачення установчих договорів. На заміну буквальному тлумаченню прийшло контекстуальне та телеологічне тлумачення, підходи, що відповідають здійсненню квазіконституційного правосуддя, та забезпечують виконання завдань, що стоять перед Європейським Союзом. Використовуючи телеологічний вид тлумачення норми, у справі Coldit [482], Суд постановив, що «вирішення цього питання … може виникати із тлумачення про регулювання у світлі завдань договору (статті 48-51 Договору про ЄС).
10. Часто Суд ЄС використовує одночасно декілька видів тлумачення – буквальний, контекстуальний і навіть телеологічний. Застосування Судом ЄС телеологічного способу тлумачення права ЄС дозволяє не лише вірно визначити зміст і порядок застосування правової норми, але і визначити її ціль. Саме тому у зв’язку необхідністю забезпечення подальшого розвитку правової системи ЄС, поширенням компетенції ЄС на все більш ширше коло суспільних відносин зазначений вид тлумачення є найбільш поширеним. Попри застосування телеологічного методу, який у найбільшому обсязі дозволяє впливати на розвиток права Європейського Союзу, зазначеній меті можуть слугувати і застосування таких методів тлумачення як системний, буквальний.
Усі відомі методи тлумачення Суд може використовувати як окремо під час тлумачення норми, так і у сукупності, чим також досягатиметься мета його діяльності. Пов’язаність правової системи ЄС та взаємодія з національними системами права обумовлює використання Судом ЄС концептуальних підходів та позицій, які було перевірено на практиці національними судами.
11. Заповнення прогалин у праві здійснюється і внаслідок преюдиційного розгляду, коли Суд ЄС не виносить рішень по суті, фактично визначаючи напрямки застосування права ЄС. Саме в такий спосіб і з застосуванням процедури преюдиційного розгляду Суд створює норми, які у подальшому підлягатимуть застосуванню усіма суб’єктами права Європейського Союзу. Адже рішення є беззастережними джерелами права, що підлягають неухильному дотриманню. Використовуючи процедуру преюдиційного розгляду Суд зміг забезпечити однакове розуміння і застосування права Європейського Союзу.
12. Використовуючи процедуру преюдицінйого розгляду Суд зміг забезпечити однакове розуміння і застосування права Європейського Союзу, своєю діяльністю сприяючи утвердженню авторитету рішень, що приймаються інститутами ЄС.
13. Важливість правового регулювання інтеграційних процесів передбачає відведення провідної ролі принципам права, які забезпечують стабільність в економічній, політичній та інших сферах розвитку. Використовуючи процедуру преюдиційного розгляду Суд Європейського Союзу здійснює розширювальне тлумачення багатьох положень установчого договору і як наслідок, у них знаходять закріплення важливі принципи та норми права ЄС.
14. З метою деталізації установчих договорів, гармонізації законодавства Суд здійснює ефективну правотворчу діяльність в окремих галузях, наслідком якої є розвиток корпоративного права ЄС, фінансового права, податкового права, транспортного права, митного права, інших галузей та політик, що визначають основи функціонування вільного ринку в ЄС.
15. Реалізація процесу гармонізації законодавства України з правом ЄС передбачає необхідність чіткого і послідовного врахування під час гармонізації рішень Суду ЄС як у пріоритетних, так і у інших сферах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Міжнародно-правові акти
1. Декларації, що додаються до Заключного акта Міжурядової конференції 2007 року // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 657-684.
2. Декларація у відношенні статті 308 Договору про функціонування Європейського Союзу // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 675.
3. Декларація Чеської Республіки стосовно Хартії Європейського Союзу про основні права // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 679-680.
4. Договор про Европейский Союз // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 166-210.
5. Договiр про створення Конституції для Європи // Конституційні акти Європейського Союзу. Частина I / упорядник Г. Друзенко; за загальною редакцією Т. Качки. – К.: Юстініан, 2005
6. Протокол про Статут Суду Європейського Союзу // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 423-446.
7. Протокол про застосування принципів субсидіарсності і пропорційності // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 396-401.
8. Протокол про застосування Хартії Європейського Союзу про основні правадо Польщі та Об’єднаного Королівства // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 409-410.
9. Протокол про параграф 2 статті 6 Договору про Європейський Союз щодо приєднання Союзу до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С.406-407.
10. Протокол про рішення Ради про застосування параграфу 4 статті 16 Договору про Європейських Союз та параграфу 2 статті 238 Договору про функціонування Європейського Созу між 1 листопада 2014 та 31 березня 2017, з однієї сторони, та з 1 квітня 2017, з другої сторони // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С.413-422.
11. Протокол про Статут європейської системи центральних банків та Європейського центрального банку // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 450-474.
12. Протокол про Статут європейської системи центральних банків та Європейського центрального банку // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 475-490.
13. Роз’яснення Хартії про основні права (2007 / С303 / 02) // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С. 570-602.
14. Хартія Європейського Союзу про основні права // Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010.– С.554-570.
15. A new procedure in the area of freedom, security and justice : the urgent preliminary rulng procedure.Information for the press № 12 / 08 (9.05.2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http : // curia.europa.eu / en / actu / communiques / index.htm
16. Amendments to the Treaty of European Union and to the Treaty Establishing the European Community. Art 9 // Official Journal of the European Union.C 306 / 10.2007
17. Consolidaded Vercion of the Treaty on European Union and of the Treaty Establishing the European Community (consolidated text) // Official Journal.– 2006.– Serie C. – № 321 E.– P.1-323.
18. Consolidaded Vercion of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union // Official Journal.– 2008. – Serie C. –№ 115.– Р. 1-337.
19. Council Decision of 20.12.2007 amending the Protocol on the Statute of the Court of Justice // Official Journal.– 2008.– Serie L. – Р. 42-43.
20. Information note on references from national courts for a preliminary ruling of 11 June 2005, C.143 (9.05.2009) [Електронний ресурс] // 2 EN Official Journal of European Union. – Режим доступу до ресурсу : http : // www.curia.europa.eu / en / instit / txtdocfr / autrestxts / txt8.pdf
21. Report by the Working Party on the Future of the European Communities Court System (Due Report), 19 January 2000, pp. 13-14 (9.05.2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http : // www.europa.eu.int / en / comm / sj / due_en.pdf
22. The Treaty of Nice and beyond : enlargement and constitutional reform / ed. by Mads Andenas and John. A. Usher. – Oxford [etc.] : Hart Publ., 2003. – 440 р.
23. Treaty on European Union of 07.02.1992 // Official Journal. – 1992. –Serie C. – №224.

ІІ. Законодавство України
24. Закон України «Про акціонерні товариства» вiд 17.09.2008 № 514-VI // Урядовий кур'єр вiд 29.10.2008 – № 202 ;
Офіцій¬ний вісник України вiд 03.11.2008 – 2008. – № 81. – С. 7. – Ст. 2727.
25. Закон України «Про захист економічної конкуренції» N 2210-III від 11 січня 2001 року // Голос України вiд 27.02.2001 – № 37 ; Офіційний вісник України вiд 02.03.2001 – 2001 . – № 7. – С.51. – Ст. 260.
26. Закон України «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
27. Конституція України. – К., 1996.-128 c.
28. Концепція вдосконалення для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів від 10 травня 2006 року №361 / 2006, схвалена Указом Президента 10 травня 2006 року 361 / 2006 // Офіційний вісник України.– 2006.– №19. – Ст. 1376.
29. Методично-нормативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. – К : Мінюст, 2000. – 120 с.
30. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Офіційний вісник України. – 1999. – №33. – Ст. 1734.
31. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: закон України №1629-ІV від 18.04. 2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №29. – Ст. 367.
32. Рішення Конституційного суду України // Офіційний вісник України 15.04.2005. – 2005. – № 13.– Ст. 674.
33. Рішення Ради Національної безпеки і оборони України «Про хід переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, введено в дію Указом Президента № 1117 / 2009 ( 1117 / 2009 ) від 29.12.2009 [Електронний ресурс] // Офіційне Інтернет-представництво Президента України. – Режим доступу до ресурсу : http: president.gov.ua/documents/10287.html
34. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 року : ратифікована Законом України №237 / 94-ВР від 10.11.1994р. // Офіційний вісник України. – 2006. – №24. – Ст. 1794.
35. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до права Європейського Союзу» від 11 червня 1998 № 515 / 98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 18 червня.

ІІІ. Спеціальна література
36. Аверин А. Судебная достоверность (постановка проблемы). – Владимир, 2004. – 312 с.
37. Актуальные проблемы Европейского права : учебное пособие / Л.М. Энтин, М.Л. Энтин, С.А. Трыканова, И.В Орина. – М. : Флинта : МПСИ, 2008. – 254 с.
38. Алан Р.С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Алан Р.С.– К. : Видавничий дім «Києво-Моглилянська академія», 2008. – 385с.
39. Алексеев С.С. Государство и право : учебное пособие / Алексеев С.С. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 152 с.
40. Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – М., 1975. – Т.1. – 355 c.
41. Аметистова Э.М. Современные тенденции розвития права евопейских сообществ / Э.М. Аметистова // Советское государство и право. – 1985.– №7. – С. 90.
42. Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських Співтовариств у становленні правопорядку ЄС / Т. Анaкіна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 49-52.
43. Анакіна Т.Я. Судовий прецедент у праві Європейського Союзу : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Анакіна Тетяна Миколаївна. – Х., 2008. – 231с.
44. Андрійчук О. Конституційні цінності єдиної Європи / Олесь Андрійчук // Юридичний журнал. – №5 (47). – С. 60-61.
45. Андрійчук О. Правова інтерпретація Суду ЄС та Комісії ЄС як квазі-правотворчість / О. Андрійчук // Юридичний журнал. – 2006. – № 9 (51). – С. 26-31.
46. Андрійчук О. Процедура преюдиційного запиту за ст. 234 Договору про ЄС як квінтесенція права Європейської Унії / Олесь Андрійчук // Юридичний журнал. – 2005. – № 8 (38). – С. 21-26.
47. Андрійчук О. Роль комунітарних принципів у процесі застосування права ЄС / Олесь Андрійчук // Юридичний журнал «Юстиніан». – № 3. – 2007// Режим доступу до ресурсу : http : // www. justinian.com.ua
48. Аннєрс Э. История европейского права / Институт Європы ; пер. с швед. – М., Наука. – 1996. – 397 с.
49. Анцілотті Д. Курс міжнародного права. Т. 1. – М. : Изд-во "Иностр. литературы", 1961. – 447 с.
50. Апарова Т. В. Прецедент в английском праве (историко-юридическое исследование) : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 710 «Теория и истрия государства и права» / Т.В. Апарова. – М. : 1968. – 26 с.
51. Апарова Т.В. Прецедент в современном английском праве и судебное правотворчество // Труды ВНИИСЗ.– 1976.– Вып. 6.– С. 173-185
52. Арнольд Р. Значение Конвенции о защите прав человека и основных свобод и методические ее изучение в системе юридического образования [Електронний ресурс] / Р. Арнольд. – Режим доступу до статті : http : // www.echr-base.-ru / rainer.jsp
53. Ахмад И. Правотворчество международных межправительствен-ных организаций : дис.... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Исмаил Ахмад. – К., 1999. – 169 с.
54. Бабій Л. Роль над національності міжнародних економічних організацій у формуванні глобального економічного правопорядку / Л. Бабій // Право України. – 2010. – №1.– С.155-162
55. Баймуратов М.А. Международное публичное право : учебник. – 2-е изд., переработанное и дополненное. – X. : ООО «Oдиссей», 2007.– 704 с.
56. Бекяшев К.А. К вопросу о «наднациональности» межправи-тельственных организаций / К.А. Бекяшев // Lex Russica (Научные труды Московской государственной юридической академии). – 2006. – № 6. – С.1025-1032.
57. Березовская Е.В. Общая характеристика актов судебного правоприменительного толкования / Е.В. Березовская // Вестник ТИСБИ. – 2005. – Вып. № 12. – С. 1.
58. Бєлкін М.Л. Проблема застосування рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в законодавстві Українита в судовій практиці / М.Л. Бєлкін, Ю.Л.Бєлкіна // Вісник господарського судочинства.– 2009. – № 4. – С.111-120.
59. Бирюков М.М. Европейская интеграция : международно-правовой подхо / М. Бирюков.– М., 2004. – 236 с.
60. Білорус М.О. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу / М.О. Білорус // Міжнародне право. – 2007. – №3 (32). – c. 23-28
61. Богдановская И. Судебный прецедент и его эволюция / И. Богдановская // Законность. – 2007.– №3.– С. 45-46.
62. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве / И.Ю. Богдановская ; [отв.ред. Н.С. Крылова] / АН СССР, Институт государства и права. –М ., 1987. –141 с.
63. Богуславский М.М. Иммунитет государства. Советская доктрина / М.М. Богуславский // Советский ежегодник международного права. – М., 1999. – С.229-231.
64. Бочаров Д. Поняття «правозщастосвча діяльність»: орепраціональний аспект / Д. Бочаров // Право України. – 2008. – № 3. – С.115-117.
65. Бошно С.В. Судебная практика : формы выражения // Научные труды РАЮН : в 2 т. – М. : Юрист, 2002. – Вып. 2. – Т. 1. – С. 32-38.
66. Будз В. Порядок проведення правової експертизи нормативно-правового актак на відповідність полоенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року у процесі державної реєстрації нормативно-праових актіву Міністерстві юстиції України / В. Будз // Юридичний журнал. – 2009. – №1 (97). – С.86-88
67. Буроменский М. Защита прав человека в Европейском Союзе / М. Буроменский, Р. Хорольский // Проблеми законності : респ. міжвідомч. науковий збірник / відп. ред.В.Я. Тацій. – Х. : нац. юрид. акад.. України. –1998. – Вип. 36. – С. 84-90.
68. Бусыгина И.М. Европейский Союз : новые измерения концепции суверенитета / Политическая наука. Суверенитет в условиях глобализации. Опыт политики Запада и Востока : сб. науч. трудов / ред. и сост. И.В. Кудряшова. – М. : ИНИОН РАН, 2005. – 194 с.
69. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії : підручник / Буткевич В.Г., Мисик В.В., Задорожний / [за ред. В.Г. Буткевича]. – К. : Либідь, 2002.– 608 с.
70. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского Суда по правам человека / Н. Варламова // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – 2002. – №4(41).– С. 94–109.
71. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. НАН Шемшученка]. – К. : ТзОВ «Видавництво «Юридична думка». – 2007. – 997 c.
72. Верещагин А.Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А.Н. Верещагин. – М. : Международные отношения, 2004. – 344 с.
73. Вирозумська А. Процедура судового захисту в праві ЄС. Навчальний посібник. / А. Вирозумська – К. : ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка. – 2005. – 145 с.
74. Вісник Центру суддівських студій.– 2006. – № 6.
75. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права : монографія / Ю.Л. Власов. – К. : Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
76. Вовк Т. Податкові аспекти права СОТ та aguis ЄС. Орієнтири податкової реформи в Україні / Вовк Т., Водянніков О., Коноваленко І. ; [за ред. С. Шевчука]. – Х. : «Консум», 2004. – 960 с.
77. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі / В.Волес, Г. Волес.– К. : Основи, 2004. – С. 103-133.
78. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / пер. с англ. – Х. : Консум, 2000.– 592 с.
79. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук : в 3-х т. Т. 1. Наука логики / [oтв. ред. Ситковский Е.П. ; пер. с нем.]. – М., 1974.– Т. 63. – 452 с. – (Серия : Философское наследие).
80. Гелен Д. У лабіринті ЄС / Даніель Гелен ; пер з фр. Г.Козлов, С. Середа. – К. : Основи, 1995. – 237 с.
81. Гердеген М. Європейське право / Матіас Гердеген ; [пер. з нім. Н. Саповської]. – К. : «К.І.С.», 2008. – 528 с.
82. Гнатовський М. Концепція «європейського правового простору» в контексті проблем європейської інтеграції / М. Гнатовський // Право України. – 2003. – № 1.– С. 133-135.
83. Головко-Гавришева О.І. Правове регулювання соціальної політики у Європейському Союзі : теоретичні аспекти : монографія / О.І. Головко-Гавришева. – Львів, 2008. – 220 с.
84. Гордієнко Т. Коментар деяких положень Закону України «Про акціонерні товариства» / Т. Гордієнко // Юридичний журнал. – 2009. – № 5(83). – С.78-95.
85. Гречко Л.В. Понятие конфедерации и СНГ / Л.В. Гречко, Г.Г. Шинкарецкая // Московский журнал международного права. – 1994. – № 2. – С. 63-71.
86. Грицяк І.А. Право та інститути Європейського Союзу : навч. посіб. / І.А. Грицяк. – К. : «К.І.С.», 2006. – 300 с.
87. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жожжре-Спинози ; пер. с франц. В.А. Туманова. – М. : Международные отношения, 1999.– 400 с.
88. Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза : учебное пособие / Г. Дейвис ; пер. с англ. К. : Знання-Прес, 2004.– 422 с.
89. Демичева З.Б. Еще раз о проблеме признания решений Европейского суда по правам человека в качестве источника российского права / З.Б. Демичева // Московский журнал международного права.– 2008. – № 3.– С.194–202.
90. Дідікін А. Рішення Європейського суду з прав людиниу національній правовій системі // А. Дідікін / Юридичий журнал. – 2009. – № 1 (97). – С.65-68.
91. Дмитрієв А.І. Міжнародне публічне право : навч. посібник / Дмитрієв А.І., Муравйов B.I. / відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
92. Довгерт А. Методологічне значення ідей наднаціонального цивільного права / А. Довгерт // Право України. – 2009. – № 8.– С.15-19.
93. Долгополова М.В. Правосудие как субьект правового регулирования / М.В. Долгополова // Правоведение.– 2008. – № 4. – С.237-244.
94. Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарияим. – М. : ИНФРА, 2010. – 698 с.
95. Европейский Союз: справочник-путеводитель / [ред О.В. Буториной, Ю.А. Борко, И.Д. Иванова]. – 2-е изд., дополн. и перераб.– М. : Право, 2003.– 288 с.
96. Европейское международное право : учебник / [отв. Ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова]. – М. : Международные отношения, 2005.– 408 с.
97. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник для вузов / [рук. авт. колл и отв. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Энтин]. – М., НОРМА. – 960 с.
98. Европейское право : учебник для вузов / [С.В.Водолагин, Е.Ю.Козлов, А.А.Наку, Г.П.Толстопятенко и др. ; под общ. ред. Энтина М.Л]. – М. : Изд-во НОРМА, 2000.– 720 с.
99. Европейское право : учебник для вузов / [под общ. ред. Л.М. Энтина].– М. : Норма, 2004. – 720 с.
100. Ершов С. В. Правовые особенности формирования наднациональной власти в процессе взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «теория и история права и государства» / С.В. Ершов.– М., 2003. – 36 с.
101. Європейська інтеграція – це універсальна політика – інтерв’ю з директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Вадимом Трюханом // Юридичний журнал.-2009.-№1(79).– С.8-10
102. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К., 1999.
103. Заблоцька Л. Формування ідеї прав людини в Європейському Союзу / Л. Заблоцька // Український правовий часопис.– 2004. – Вип. 4(9). – С. 61-65.
104. Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним і є вропейським правом : зб. науково-практичних матеріалів / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2005. – 200 с.
105. Закурін М.К. Дискреція – дія на власний розсуд. Поняття та прояв / М.К. Закурін // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 4. – С.17-24.
106. Зелінський А. Правова система України та судовий прецедент– можливість співіснування / А. Зелінський, Н. Бондаренко-Зелінська // Юридичний журнал. – 2008. – № 6 (72). – С. 49-50.
107. Зеркаль О. Методичні настанови з питань адаптації законодавства України до acguis communaitaire / О. Зеркаль, Т. Качка, Н. Перестюк. – К. : 2005. – 128 с.
108. Зименко Б.Л. Решения Европейского суда по права человека и правовая система Российской Федерации / Б.Л. Зименко // Московский журнал международного права.– 2004. – № 2. – С. 13-18
109. Зиновьев А.В. Суверенитет, демократия, государство / А. Зиновьев // Правоведение.– 2006. – № 6.– С.20-28.
110. Ильин И.А. О сущности правосознания / И.А. Ильин // Теория государства и права. – М., 2003. – 194 с.
111. Ильин Ю.Д. Лекции по истрии и праву Европейского Союза / Ю.Д. Ильин. – Х. : Консум, 1998. – 156 с.
112. Кампо В. Українська доктрина верховенства права : проблеми становлення і розвитку // Проблеми сучасного українського конституціоналізму : збірка наукових праць. / Конституц. Суд України, Акад. прав. наук України ; заг. ред. : А. Стрижак, В. Тацій ; упоряд. В. Бринцев, В. Кампо, П. Стецюк.– К., 2008. –352 с. – (На пошану Голови Конституційного Суду України, проф. Леоніда Юзькова).
113. Капустин А.Я. Международно-правовые проблемы латиноамериканской и экономичной интеграции : учебное пособие / А.Я. Капустин. – М., 1986. – 84 с.
114. Каримов Д.А. Методологический аспект правотворчества / Д.А. Каримов // Вопросы философии. – 1975. – № 5. – С. 108-118.
115. Кашкин С.Ю. Введение в право Европейского Союза : учебное пособие / под. ред. д.ю.н., проф. Кашкина С.Ю. – М. : Изд-во Эксмо, 2005.– 368 с.
116. Кашкин С.Ю. Лиссабонский договор – новый этап развития права Европейского Союза / Кашкин С.Ю. // Государство и права.– 2008. – № 9. – с.59-66
117. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу : [навч. посіб. ; пер. з англ.. В.С Ісаковича] / Волтер Кернз. – К. : Знання, КОО, 2002. – 381 с.
118. Кібенко О. Право товариств (company law) : порівняльно-правовий аналіз aguis Європейського Союзу та законодавства України / О. Кібенко, А. Пендак Сарбах / [упоряд. Г. Друзенко, наук ред.О. Кібенко ]. – К. : Юстиніан, 2006. – 496 с.
119. Кондратенко Ю. Право Європейського Союзу – особлива модель регулювання міждержавних відносин // Право України. – 2005.– № 7.– С.130-134
120. Кононенко В. Рішення Європейського суду зправ людини як прецедент тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. Кононенко // Право України. – 2008. – №3. – С.131-134.
121. Конституционное право государств Европы : учебное пособие для студентов высших юридических вузов и факультетов / [отв. ред. Д.В. Ковачев]. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 320 с.
122. Конституційні акти Європейського Союзу. Ч. І. / [упоряд. Г. Друзенко ; за заг. ред. Т. Качки ]. – К. : Вид-во «Юстиніан», 2005. – 512 с.
123. Конюхова И.А. Международное и конституционное право: теория и практика взаимодействия / И.А. Конюхова. – М. : Формула права, 2006. –496 с.
124. Копійка В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення : навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Копійка, Т. Шинкаренко. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 448 с.
125. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1886. (3-е изд. 1894) (Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Авт. предисл. И. Ю. Козлихин. – науч. изд., [репринтное]. – М. : Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с.).
126. Королева М.А. Наднациональность с точки зрения международного права // Моссковский журнал международного права. – 1997. – № 2.– С. 13-14.
127. Корчевна Л. О. Проблема різноджерельного права: досвід порівняльного правознавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Л.О. Корчевна. – К., 2005. – 34 с.
128. Кравчук І. Контроль правотворчого процесу з метою адаптації права України до права ЄС / І. Кравчук // Право України. – 2005.– № 4.– С. 75-77.
129. Кравчук І.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І.В. Кравчук, М.В. Парпан. – К. : Слово, 2004. – 320 с.
130. Кривова М.В. Организация и юрисдикция Суда Европейских Сообществ : теория и практика : дис… канд. юрид. наук : 12.00.11 / Мария Владимировна Кривова. – М., 2004. – 195 с.
131. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Руперт Кросс ; [пер с англ., под ред Ф.М. Решетникова]. – К. : Юрид.лит.– 1985. – 240 с.
132. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций / Н.Б. Крылов.– М. : Наука, 1988. – 175 с.
133. Крылова И.С. Европейский Союз и национальный суверенитет / И.С. Крылова // Журнал российского права.– 1997. – № 2. – С. 131-136.
134. Кузнєцов В.И. СЭВ и общий рынок: правовые проблемы. – М., 1987.– 280 с.
135. Куровська І.А. Розв’язання проблем гармонізації законодавства України із законодавством ЄС як передумова інтеграції України до Європейських Співтовариств : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.11 / Ілона Аналоліївна Куровська. – К, 2007.– 198 с.
136. Лаба О.В. Право ЄС та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991–2004 роки) : дис….канд. юрид. наук : 12.00.11 / Оксана Василівна Лаба. – К, 2005. – 201 с.
137. Лаптев С.И. Принцип пропорциональности как принцип права ЕС / С.И. Лаптев // Право и государство. – 2008. – № 9. – С. 105-108.
138. Леже Р. Великие правовые системы современности : сравнительно-правовой подход / Раймон Леже ; пер. с фр. Грядова А.В. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 584 с.
139. Лепешков Ю. Право Европейских Сообществ : основполагающие принципы / Ю. Лепешков // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1998. – №3.– С.30-48.
140. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть : учебник / И.И. Лукашук – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 371 с.
141. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе / И.И. Лукашук. – М. : Изд-во «Спарк», 1997. –322с.
142. Лукашук И.И. Нормы международного права / И.И. Лукашук. – М. : Наука, 1997. – 448 с.
143. Лукашук И.И. Толкование норм международного права / Лукашук И.И., Лукашук О.И.– М. : NOTA BENE, 2002.– 160 с.
144. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л.А.Луць. – К., 2003. – 304 с.
145. Магновський І. Формування внутрідержавного права в умовах інтеграційних провових процесів сучасності / І. Магновський // Право України. – 2005. – № 3. – С. 118-122.
146. Макуев Р.Х. Несостоятельность идеи «ограниченного суверенитета» // «Государство и право». – 2008. – № 9. – С.23-29.
147. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. – М. : Международные отношения, 2002. – 370 с.
148. Маргиев В.И. Правотворчество международных организаций / В.И. Маргиев. – М. : Майкоп, 1998. – 152 с.
149. Мартынчик Е. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике / Е.Мартынчик, Є. Колоколова // Российская юстиция. – 1994. – № 12.– С. 20-22.
150. Марченко М.Н. Источники права : учебное пособие / М.Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.
151. Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 121. Право. – 2002. – С. 3-16.
152. Марченко М.Н. Об основных тенденциях развития права в условиях глобализации // М. Марченко / Государство и право. – 2009.– № 6. – С.5-11.
153. Марченко М.Н. Основные источники англосаксонского права : понятие, прецедент / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета, Серия 11. Право. – 1999. – № 4. – С. 26-41.
154. Марченко М.Н. Особенности судебного прецедента в системе романо-германского права // Государство и право.– 2006.– № 8.– С.22-28.
155. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право / М.Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Проспект, 2007. – 512 с.
156. Марченко М.Н. Право Европейского Союза. Вопросы истории и теории : учеб. Пособие / Марченко М.Н., Дерябина Е.М. – М. : Проспект, 2010. – 432 с.
157. Марченко Н.М. Правовые системы современного мира. – М., 2001. – 528 с.
158. Международное право : учебник для вузов / [отв ред. проф. Г.И. Игнатенко и проф. Тиунов О.И]. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Изд. НОРМА, 2002. – 592 с.
159. Мережко О. Теорія джерел міжнародного права / О. Мережко // Юридичний журнал. – 2009. – № 1(79). – С.40-49.
160. Мещерякова О.М. Суверенитет государств-членов Европейского Союза и механизмы принятия решений / О.М. Мещерякова // Юрист-международник. – 2008. – № 2. – С.61-72.
161. Мещерякова О.М. Юридическая природа Европейского Союза и суверенитет государст-членов / О.М. Мещерякова // Юрист-международник. –2007. – № 4.– С.13-21.
162. Микієвич М.М. Європейське право навколишнього середовища : навч. посібник / Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Бурдякова Т.О. – Львів, 2004. – 216 с.
163. Європейський Союз: політика, економіка, право : навч. посібник / [за ред..д-ра іст. наук Н.В. Антонюк, канд. юрид. наук М.М. Микієвича].– Львів, 2005– 532 с.
164. Микієвич М.М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики і безпеки : монографія / М.М. Микієвич. – Львів : Вид-во Львів. нац. університету, 2005. – 416 с.
165. Микієвич М.М. Правові засади організації та діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки : автореф. дис. на здобуття наук ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М.М. Микієвич. – К., 2007. – 40 с.
166. Мідзяновська В. Судовий прецедент : структура, види / В. Мідзяновська // Право України. – 2006. – №3. – С. 119-124.
167. Міжнародне право : навч. посібник / [за заг. ред д.ю.н., проф. М.В. Буроменського]. – 2-е вид., виправл. і доповн.– Х. : Мачулін. – 2006. – 408 с.
168. Мозіль З. Правове регулювання торгівлі в рамках Європейського Союзу : монографія / Мозіль З.– Львів, 2005. – 199 с.
169. Моисеев А.А. Критика концепции относительного государственного суверенитета / А.А. Моисеев // Московский журнал международного права.– 2007. – №3 (67). – С.16-32.
170. Моисеев А.А. Надгосударственность в международном праве / А.А. Моисеев // Государство и право.– 2007.– № 8. – С. 67.
171. Моисеев А.А. Особенности юридической природы права европейской интеграции / А.А. Моисеев // Юрист –международник. – № 3. –2007. – С.28-39.
172. Моисеев А.А. Суверенитет государства в современном мире. Международно-правовые аспекты / А.А.Моисеев. – М. : Научная книга, 2006. –246 с.
173. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 798с.
174. Моравецкий В. Функции международной организации / В. Моравецкий. – М. : Изд-во «Прогресс», 1976. – 347 с.
175. Морозов Г.И. Организация Объединенных Наций (основные. международно-правовые аспекты структуры и деятельности) – М. : Международные отношения, 1962. – 260 с.
176. Москаленко О.М. Джерела права ЄС (міжнародно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд.юрид. наук : 12.00.11 / О. М. Москаленко. – К., 2006. – 17 с.
177. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен Європейської інтеграції / Віктор Муравйов // Український правовий часопис. – Вип. 2 (7). – С. 3-23.
178. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського