Романцова Світлана Василівна Запобігання сек­суальному насильству щодо дітей в Україні

Краткое описание

Романцова Світлана Василівна, викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського держав­ного університету внутрішніх справ: «Запобігання сек­суальному насильству щодо дітей в Україні» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-вико­навче право). Спецрада К 35.052.23 у Національному уні­верситеті «Львівська політехніка»

Львівський державний університет внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ України
Національний університет «Львівська політехніка»
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
РОМАНЦОВА СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА
УДК 343.541(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАПОБІГАННЯ СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВУ
ЩОДО ДІТЕЙ В УКРАЇНІ
12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело С. В. Романцова
Науковий керівник: Гумін Олексій Михайлович, доктор юридичних наук, професор
Львів-2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 25
ВСТУП 26
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ДІТЕЙ 35
1.1 Стан дослідження у кримінологічній теорії
актуальних проблем сексуального насильства щодо дітей 35
1.2 Поняття сексуального насильства щодо дітей 52
1.3 Форми проявів сексуального насильства щодо дітей 65
Висновки до першого розділу 77
РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ДІТЕЙ 78
2.1 Кримінологічна характеристика злочинних проявів
сексуального насильства щодо дітей 78
2.2 Кримінологічна характеристика осіб,
які вчинили сексуальне насильство щодо дітей 93
2.3 Загальна характеристика дитини-жертви
сексуального насильства 110
Висновки до другого розділу 123
РОЗДІЛ 3
СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ
СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВУ ЩОДО ДІТЕЙ 124
3.1 Кримінологічний аналіз організаційно-правового
забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей 124
3.2 Загальносоціальні засади запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні
3.3 Спеціально-кримінологічне запобігання
сексуальному насильству щодо дітей в Україні 147
3.4 Віктимологічний напрям запобігання
сексуальному насильству щодо дітей в Україні 170
Висновки до третього розділу 184
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 216
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВНЗ - вищий навчальний заклад
ЗМІ - засоби масової інформації
КК України - Кримінальний кодекс України
КПК України - Кримінальний процесуальний кодекс України
МВС - Міністерство внутрішніх справ
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ПТУ - професійно-технічне училище
США - Сполучені Штати Америки

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Насильство належить до глобальних викликів сучасності. Водночас в Україні ця проблематика, зокрема стосовно сексуального насильства щодо дітей, тривалий час замовчувалася. Найперше це обумовлено ідеологічними засадами радянського періоду, згодом - культурологічними особливостями, ментальністю значної частини українського суспільства, коли назагал вважалося, що сфера статевого спілкування не може бути надбанням публічності. Тимчасом пережите дитиною сексуальне насильство негативно позначається на її подальшій соціалізації. Дитина, що зазнала сексуального насильства, згодом може виявляти жорстокість, агресивність, імпульсивність, вдаватися до проституції, саморуйнівної поведінки тощо.
Із розвитком демократії, посиленням захисту прав і свобод людини відбулося переосмислення важливості й нагальності всебічного захисту дітей від проявів сексуального насильства. Розробка комплексних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей - пріоритетний напрям сучасної протидії насильству в Україні, однак, як засвідчує практика, ще досі недостатньо ефективний. До прикладу, за даними Генеральної прокуратури України, питома вага дітей, потерпілих від зґвалтування, становить: 2007 р. - 23,4 %; 2008 - 22,6%; 2009 - 19,6%; 2010 - 27,4%; 2011 - 31,3%; 2012 -27,5%; 2013 - 24,2%; 2014 - 24,4 %; 2015 - 27,5%; 2016 - 26,5%; 2017 р. - 38,2% . Однак така статистична інформація здебільшого ілюструє періодичну активність правоохоронних органів щодо виявлення дітей-жертв сексуального насильства, аніж реальні масштаби поширеності цього ганебного явища в сучасному українському суспільстві.
Недостатня ефективність реагування на прояви сексуального насильства щодо дітей тісно пов’язана з підвищеною латентністю цього виду злочинних проявів, браком обізнаності спеціальних суб’єктів запобігання з особливостями проявів сексуального насильства щодо дітей, несвоєчасним виявленням дітей- потенційних жертв сексуального насильства, неналежним функціонуванням механізму взаємодії тощо. Окремо варто вказати на недосконалість статистичних обліків правоохоронних органів, де відомості про дітей-жертв сексуального насильства зведено до мінімуму. Все це істотно перешкоджає належному кримінологічному аналізу, а відтак плануванню ефективних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей.
Проблемі насильства загалом і, певною мірою, на підґрунті сексуальних стосунків, присвячено чимало наукових праць в юриспруденції. Зокрема, у галузі кримінального права сексуальне насильство здебільшого розглядалося у контексті кримінальної відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (О. О. Дудоров, А. Б. Утямішев, Д. П. Москаль, О. В. Піддубна, Ю. Є. Пудовочкін, А. В. Савченко та ін.). У кримінології численні аспекти сексуального насильства частково аналізували такі провідні вітчизняні й закордонні вчені, як: І. О. Бандурка, О. І. Бугера, Д. О. Гниліцька, О. В. Губанова, А. О. Джужа, М. О. Ковальова, С. С. Косенко, Л. Г. Козлюк, Л. В. Левицька, Т. Д. Лисько, А. С. Лукаш, Л. М. Ларченко, А. М. Мартиросян, Д. П. Москаль, О. Ю. Мошицька, С. П. Репецький, О. В. Синєокий, М. О. Сємикіна, О. С. Рябчук, С. В. Чмут, О. Б. Шигоніна, Т. Г. Шувалова та інші. Водночас у кримінологічній теорії й досі не вирішеною є низка важливих і дискусійних питань. Крім того, у рамках ратифікації Україною положень Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства відповідної реконструкції потребує й уся вітчизняна система організаційно-правового забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Відтак наведене визначило актуальність і доцільність подальшого комплексного вивчення сучасних кримінологічних засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної діяльності
Львівського державного університету внутрішніх справ у межах теми «Проблеми реформування правової системи України» (номер державної реєстрації 0109V007853) та згідно з пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2016-2020 роки, затвердженими НАПрН України 3 березня 2016 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне теоретичне розроблення кримінологічних засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей та формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, що мають значення для вдосконалення відповідної юридичної практики в Україні.
Для досягнення поставленої мети окреслено такі завдання:
- з’ясувати стан дослідження сексуального насильства щодо дітей у кримінологічній теорії та уточнити кримінологічний зміст поняття сексуального насильства щодо дітей;
- систематизувати форми проявів сексуального насильства щодо дітей;
- за результатами кримінологічної характеристики злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей визначити їх найістотніші ознаки, тенденції в Україні;
- узагальнити кримінологічний портрет особи, яка вчиняє сексуальне насильство щодо дітей в Україні;
- дослідити загальну характеристику дитини-жертви сексуального насильства;
- здійснити кримінологічній аналіз організаційно-правового забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні;
- визначити пріоритетні сфери застосування загальносоціальних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні;
- окреслити шляхи удосконалення спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні;
- встановити особливості віктимологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у зв’язку з учиненням сексуального насильства щодо дітей.
Предмет дослідження - запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні.
Методи дослідження. З огляду на зазначені у дисертації мету і завдання, використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів, а саме: історико-правовий та порівняльно-правовий - для визначення стану дослідження проблеми сексуального насильства щодо дітей (підрозділ 1.1); формально-логічний - у процесі визначення поняття сексуального насильства щодо дітей (підрозділ 1.2); емпіричний - для з’ясування проблемних питань юридичної практики щодо запобігання сексуальному насильству щодо дітей (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3; 3.2, 3.3, 3.4); пізнавальний - з метою встановлення особливостей форм проявів сексуального насильства (підрозділ 1.2), а також обґрунтування важливості використання кримінологічних знань під час планування й реалізації заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей (розділ 3); метод аналогії - у рамках формулювання пропозицій щодо удосконалення форм і методів взаємодії суб’єктів запобігання сексуальному насильству щодо дітей (розділ 3); анкетування - для опрацювання даних кримінальної статистики (розділи 2, 3); програмно- цільовий - для розроблення проекту Концепції запобігання сексуальному насильству щодо дітей (підрозділ 3.3, додатки).
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані МВС України, Генеральної прокуратури України щодо злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей, а також осіб, які їх вчинили, за 2007¬2017 рр.; документи первинного обліку злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей за 2007-2013 рр. на території Львівської області; вироки у кримінальних провадженнях за ст.ст. 149, 152-156, 301-303 КК України (понад 165 вироків); результати анкетування стосовно запобігання сексуальному насильству щодо дітей (усього опитано 400 осіб, із яких 200 - працівники МВС України та 200 - діти, віком від 16 до 18 років).
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень, що охоплює комплексне розроблення теоретичних засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей та формулюванню науково обґрунтованих кримінологічних рекомендацій, що мають значення для подальшого вдосконалення цього виду юридичної практики в Україні. Найважливіші положення, що відображають наукову новизну дисертаційної роботи та виносяться на захист, зокрема, такі:
вперше:
- доведено доцільність систематизації форм проявів сексуального насильства щодо дітей, зважаючи на їхні медичні й юридичні критерії. Відтак встановлено особливості кримінально-правових форм прояву сексуального насильства, а саме: чітка регламентація діяння у диспозиціях норм Особливої частини КК України; підвищена суспільна небезпека; узагальнений характер прояву насильницьких сексуальних девіацій (наприклад, задоволення статевої пристрасті неприродним способом);
- визначено кримінологічний зміст методу сервісу як базисного методу віктимологічного впливу, що має комплексний характер і передбачає оптимальне поєднання в гармонійну цілісність методів надання допомоги, переконання і захисту. Відтак оптимальність їхнього співвідношення визначається у кожному конкретному випадку за результатами віктимологічного аналізу сексуального насильства щодо дитини;
- сформульовано кримінологічні рекомендації щодо методики реалізації «корекційної програми» як спеціального заходу запобігання сексуальному насильству щодо дитини. Зокрема, акцентовано на адресності його реалізації, а також на необхідності використання форм, методів та заходів запобіжного впливу, зважаючи на особливості соціально-психологічного типу особистості кривдника та мотивації застосування сексуального насильства щодо дитини;
удосконалено:
- типологію дітей-жертв сексуального насильства залежно від вікових особливостей їхньої поведінки;
- кримінологічний портрет особи, яка вчиняє сексуальне насильство щодо дитини, а саме: особа чоловічої статі у віці 18-35 років, громадянин України, який, за правило, є знайомим чи родичем жертви, непрацюючий, зі середньою чи середньо-спеціальною освітою. У такої особи переважно відсутній постійний сексуальний партнер або ж простежуються певні сексуальні девіації, що здебільшого обумовлює застосування сексуального насильства щодо дитини;
- організаційно-правові засади запобігання сексуальному насильству в Україні, зокрема щодо визначення: а) завдань і обов’язків уповноважених підрозділів органів Національної поліції України як суб’єктів сервісу та захисту дітей від проявів сексуального насильства; б) системи спеціальних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей у сім’ї на ранніх стадіях його ймовірного розвитку; в) алгоритму взаємодії суб’єктів запобігання сексуальним проявам насильства щодо дітей з метою спрощення доступу і скорочення термінів отримання пакету соціально-правових послуг для дитини-жертви сексуального насильства;
- систематизацію кримінологічних знань про типові недоліки юридичної практики запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей, зокрема: недостатнє врахування специфіки механізму вчинення сексуального насильства щодо дитини; спрямованість заходів на запобігання насильству винятково в сім’ї; зосередженість діяльності правоохоронних органів на запобіганні рецидиву сексуального насильства щодо дитини; недостатній розвиток новітніх форм і методів запобігання сексуальному насильству щодо дитини, де пріоритет відводиться соціально-правовому захисту та ефективній комунікації з органами соціально-правового захисту, місцевими громадами тощо;
- модель запобігання, залежно від стадій розвитку загроз сексуального насильства щодо дитини (потенційної чи реалізованої жертви) та диференціації засобів віктимологічного впливу;
набули подальшого розвитку:
- тлумачення кримінологічного змісту поняття сексуального насильства щодо дитини як протиправного використання дитини для задоволення сексуальних потреб винного чи інших осіб, що заподіює шкоду її фізичному, психічному здоров’ю, психосексуальному розвитку та перешкоджає подальшій її соціалізації;
- кримінологічна інформація стосовно характеристики дітей-жертв сексуального насильства в сім’ї;
- теоретичні знання про особливості механізму віктимізації дитини- жертви сексуального насильства: попереднє знайомство чи встановлення довірливих стосунків; незрозумілість дитиною дій, які з нею відбуваються; заохочення матеріальними благами; спільне вживання алкогольних напоїв; навіювання стереотипу про прийнятність й раціональність розпусної статевої поведінки тощо;
- система спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей: а) в частині інформаційно-аналітичного забезпечення шляхом встановлення доцільності формування Єдиного державного реєстру насильства щодо дитини; Реєстру відомостей про сім’ю, де вчинено насильство; доповнення відомчих статистичних форм звітності показниками про сексуальне насильства щодо дітей тощо; б) у напрямі запобігання його проявам із використанням можливостей комп’ютерних технологій і мережі Інтернет; в) щодо визначення комплексу заходів запобігання сексуальному насильству за місцем навчання, відпочинку, проведення дозвілля, іншим місцем перебування дітей за межами сім’ї; г) стосовно кола об’єктів раннього запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей;
- обґрунтування пріоритетності розвитку загальносоціальних засад запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей у таких сферах сучасної життєдіяльності українського суспільства, як соціально-педагогічна, соціально-медична, соціально-економічна, соціально-психологічна та культурно-виховна.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані за результатами дисертаційної роботи положення можуть бути використані у: науково-дослідній діяльності - для подальшого розроблення проблематики протидії сексуальному
насильству щодо дітей; правотворчості - з метою удосконалення організаційно- правових засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей; правозастосуванні - у рамках удосконалення планування та реалізації заходів запобігання злочинним проявам сексуального насильства щодо дітей (акт впровадження результатів дисертації у практичну діяльність Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07.12.2017 р. № 14/07/43/01-17); навчальному процесі - під час вивчення навчальної дисципліни «Кримінологія» та дотичних до неї спецкурсів, підготовки навчально-методичних комплексів, мультимедійного забезпечення тощо (акт впровадження результатів дисертації в освітній процес ЛьвДУВС від 14.12.2017 р. № 81)
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, є особистим дослідженням, а отримані результати мають наукову новизну.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи оприлюднено на науково-практичних заходах різного рівня, зокрема міжнародних: «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (м. Ужгород, 11-12 жовтня 2013 р.); «Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства (м. Херсон, 14-15 квітня 2017 р.); «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 16-17 жовтня 2015 р.); «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 18-19 травня 2013 р.); «Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.: кримінально-правові та процесуальні аспекти» (м. Львів, 19-20 вересня 2013 р.); «Міжнародне та національне законодавство: способи удосконалення» (м. Дніпро, 1-2 квітня 2017 р.); «Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку» (м. Львів, 2-3 березня 2012 р.); «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Донецьк, 1 серпня 2015 р.); «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 14-15 червня 2013 р.); «Проблеми забезпечення прав і свобод людини, їх захисту в країнах Європи» (м. Луцьк, 11 грудня 2015 р.); «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 9-10 березня 2012 р.); «Conceptul dedezvoltare a statului dedrept in Moldova §i Ucrainain contextul proceselor de eurointegrare: ^nferinta international §tiintifico- practica (Chisinau, Republica Moldova, 4-5 noiembrie 2016 r.); «Juridica §tiintifica in Juridica §tiin{ifica in condifiile de integrare Europeana Ucraina §i Moldova: repere moderne de dezvoltare juridica: ^nferinta international §tiintifico-practica (Chisinau, Republica Moldova, 24-25 martie 2017 r.); «Pravna veda aprax: vyzvy modernych europskych integracnych procesov: zborrnk prispevkov z medzinarodnej vedeckej konferencie (27-28 novembra 2015 r., Bratislava, Slovenska republika); «Priority a strategie pre rozvoj pravnej vedy vo svete vedy': zbornik prispevkov z medzinarodna vedensko-praktika konferencia (28-29 oktobra 2016 r. Sladkovicovo, Slovenska republika).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 32 наукові праці, із яких 7 наукових статей - у фахових виданнях України, 2 наукові статті - у наукових періодичних виданнях інших держав, 21 теза доповідей на науково- практичних заходах та 2 наукові статті - в інших виданнях України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотацій українською й англійською мовами, переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 244 сторінки, із них основного тексту - 166 сторінок. Список використаних джерел (276 найменувань) викладено на 24 сторінках, сім додатків - на 29 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено наукове завдання, яке полягає в комплексному розробленні теоретичних засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей та формулюванню науково обґрунтованих кримінологічних пропозицій для подальшого вдосконалення цього виду юридичної практики в Україні. У рамках дослідження, зокрема, отримано такі висновки:
1. З’ясування стану дослідження сексуального насильства щодо дітей у кримінологічній теорії засвідчує, що кримінологічні питання стосовно запобігання сексуальному насильству вирішені не повною мірою. Передусім це стосується недостатньої понятійної визначеності сексуального насильства щодо дітей, а також збору й узагальнення відповідної кримінологічної інформації. Зокрема, у рамках тлумачення його кримінологічного змісту під сексуальним насильством щодо дітей пропонується розуміти протиправне використання дитини для задоволення сексуальних потреб винного або інших осіб, що заподіює шкоду її фізичному, психічному здоров’ю, психосексуальному розвитку та перешкоджає подальшій соціалізації.
2. Сексуальне насильство може проявлятися у різних формах. З метою вирішення кримінологічних завдань їх можна звести до таких загальних груп: 1) медичні форми прояву сексуального насильства щодо дітей, що зазвичай ототожнюються зі сексуальними девіаціями (педофілія, мазохізм, ексгібіціонізм тощо), та 2) юридичні форми прояву сексуального насильства щодо дітей (злочинні). Такий поділ сприяє диференціації застосування заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей.
3. Виявлено тенденцію щодо поступового зниження впродовж 2007¬2017 рр. питомої ваги злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи у структурі загальної злочинності в Україні (з 0,47% у 2007 р. до 0,16% у 2017 р.). Структура злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вчинених на території України з 2007 по 2017 рр., має такий вигляд: зґвалтування - 43,5% (6101 злочин); задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 30,5% (4282); розбещення неповнолітніх - 20,9% (2933); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості - 4,7 % (661); примушування до вступу у статевий зв’язок - 0,3 % (46 злочинів). Значна частина цих злочинів можуть свідчити про наявність сексуальних девіацій, зокрема педофільної спрямованості, в осіб, які їх вчинили.
На основі порівняльного аналізу статистичних показників стосовно окремих видів проявів сексуального насильства щодо дітей встановлено такі характерні особливості: а) задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також розбещення неповнолітніх частіше вчиняються у містах і селищах міського типу (68-71% та 65-74%, відповідно); б) розбещення неповнолітніх здебільшого зафіксовано в обласних центрах (65,3%); в) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, а також розбещення неповнолітніх частіше, ніж інші прояви сексуального насильства щодо дітей, вчиняються особами, які раніше вчиняли злочини, а також особами в стані сп’яніння; г) вчинення статевих злочинів групою осіб більшою мірою притаманно зґвалтуванням.
4. Розвитку знань про особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дитини, сприяє їх типологічне вивчення. За способом та роллю винного у залученні дитини до «сексуальної експлуатації» доцільно розрізняти такі типи: 1) експлуататорів-спокусників; 2) експлуататорів-примушувачів; 3) експлуататорів-організаторів.
5. За результатами кримінологічного аналізу з’ясовано, що 90,9% жертв сексуального насильства в сім’ї - діти. Саме діти, а не інші повнолітні члени родини зазвичай стають жертвами примушування до вступу у статевий зв’язок. Малолітні діти найчастіше потерпають у сім’ї від таких проявів сексуального насильства, як розбещення (47,1%) та задоволення статевої пристрасті неприродним способом (35,3%). Натомість діти віком від 14 до 18 років порівняно частіше в сім’ї стають жертвами зґвалтувань (46,7%) та задоволення статевої пристрасті неприродним способом (40%). За статтю серед дітей-жертв сексуального насильства в сім’ї переважають хлопчики (59,4%).
Розроблено типологію дітей-жертв сексуального насильства залежно від вікових особливостей їхніх поведінкових проявів: дитина-жертва з відверто провокуючою поведінкою; дитина-жертва, яка через зовнішні обставини та незалежно від її волі потрапила у віктимно небезпечну ситуацію; дитина-умовно добровільна жертва, яка займається проституцією, залучена до порноіндустрії тощо; дитина-жертва фізичного чи психічного примусу; дитина-жертва введення в оману, що опинилася у віктимній ситуації через обман чи зловживання довірою, а іноді й через скористання насильником відставання її інтелектуального розвитку.
6. Обґрунтовано, що подальше удосконалення організаційно-правових засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей доцільно проводити з якнайширшим залученням громадськості, а також на системному рівні. З цією метою запропоновано прийняти Концепцію запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні.
7. Особливості спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей тісно пов’язані зі специфікою механізму його вчинення щодо цієї категорії осіб .
За результатами кримінологічного аналізу виявлено однобічний характер розвитку системи заходів спеціально-кримінологічного запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей в Україні, переважно в осередку сім’ї. З метою усунення таких диспропорцій, зокрема, запропоновано комплекс заходів у напрямі запобігання сексуальному насильству щодо дітей у місцях проведення дозвілля та навчання. За функціональною спрямованістю - це передусім заходи нагляду, контролю, а також заходи правообмежувального характеру. За змістом ці заходи передбачають: упровадження засобів прихованого аудіо-, відеоспостереження за перебуванням дітей у закладах, де вони навчаються чи проводять дозвілля; ретельнішу перевірку відомостей про претендентів на роботу, пов’язану з дітьми, а також кандидатів в опікуни чи піклувальники, незалежно від наявності родинних зв’язків чи терміну опіки (піклування); формування офіційних загальнодоступних спеціалізованих баз даних, інформаційних сайтів щодо засуджених чи звільнених із місць позбавлення волі осіб, які особисто вчиняли сексуальне насильство щодо дітей; недопущення перебування дітей на об’єктах, де здійснюється підприємницька діяльність щодо реалізації товарів сексуального характеру, а також об’єктах, спеціально призначених для реалізації алкогольної продукції тощо.
Доведено необхідність активізації спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей із використанням комп’ютерних технологій і мережі Інтернет. З цією метою обґрунтовано доцільність: запровадження ефективного комп’ютерного моніторингу ресурсу соціальних інтернет-мереж на предмет виявлення випадків втягнення дітей у секс- індустрію; посилення міжнародної співпраці поліцейських структур щодо виявлення і припинення діяльності інтернет-ресурсів зі змістом порнографії, підпільних онлайн-порностудій, організації секс-турів в Україну з метою сексуальної експлуатації дітей та виготовлення дитячої порнографії; злагодженої інформативної взаємодії профільних інтернет-компаній та інтернет-користувачів із правоохоронними органами.
Усуненню дисбалансу у системі спеціально-кримінологічного запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей, зокрема у сім’ї, сприятиме: а) розвиток комплексу заходів, спрямованих на недопущення сексуального насильства на ранніх стадіях його розвитку (до прикладу, застосування заходу «запобіжний припис»); б) посилення співпраці зі сім’ями, де проживають діти з деструктивною поведінкою, що підвищує їх імовірність стати жертвою сексуального насильства; в) використання у діяльності уповноважених підрозділів Національної поліції кращих зразків закордонного досвіду щодо профілактичного обліку сім’ї, в якій існує загроза сексуального насильства щодо дитини; в) комплексний супровід сім’ї, яка неналежно здійснює соціалізацію дитини, провокує її на «ризиковану поведінку» чи потребує допомоги з питань налагодження комунікації з дитиною, навчання відповідальному батьківству; г) активізація впровадження новітніх «соціально- правових сервісів», зокрема механізму міжвідомчої взаємодії у рамках так званого «міждисциплінарного ведення випадку».
8. У загальносоціальному запобіганні сексуальному насильству щодо дітей пріоритет має відводитися заходам, спрямованим на формування соціального благополуччя, належних сімейно-побутових умов і відповідальних відносин у родинах із дітьми; підвищення культурного рівня спілкування в родині, що унеможливлюватиме прояви агресії; забезпечення збалансованого правового та статево-рольового виховання дітей; інституційне розширення мережі соціально-медичних закладів відповідного профілю; популяризацію послуг психологів, особливо у випадках, пов’язаних із сексуальним насильством щодо дітей тощо.
9. Репрезентовано віктимологічну модель запобігання сексуальному насильству щодо дитини, що ґрунтується на двох основних параметрах: 1) стадії розвитку сексуального насильства щодо дитини; 2) комплексі засобів віктимологічного впливу.
Отже, на стадії раннього запобігання сексуальному насильству щодо дитини, коли потенційні загрози ще не набули чітких форм прояву, віктимологічні засоби передусім передбачають: а) недопущення формування найближчого побутового оточення дитини, яке би підвищувало ризик її «перетворення» на жертву сексуального насильства; б) виховання у дитини морально-психологічних якостей, які б на поведінковому рівні мінімізували можливість її участі у ситуаціях із підвищеним ризиком сексуального насильства; в) навчання дитини безпечним зразкам поведінки у типових ситуаціях із підвищеним ризиком сексуального насильства.
У разі, якщо вже сформоване найближче побутове оточення, що підвищує ризик сексуального насильства щодо дитини та/чи безпосередньо дитина вдається до так званої «ризикованої поведінки», віктимологічні засоби спрямовані на: а) вилучення дитини з небезпечного оточення; б) притягнення батьків, осіб, які їх заміняють, до відповідальності; в) організацію соціально зорієнтованого дозвілля та розвиток творчих нахилів. Основна роль відводиться корекційним заходам і щодо оточуючого середовища, яке спонукає до розвитку віктимних якостей дитини чи створює умови, які підвищують ризик сексуального насильства, і щодо безпосередньо негативних нахилів власне дитини, що спонукає її до девіантної поведінки.
Засоби віктимологічного впливу щодо дітей, які зазнали сексуального насильства, спрямовані на: а) комплексну реабілітацію дитини-реалізованої жертви сексуального насильства, б) корекцію її сформованих віктимних якостей, властивостей. поведінкових проявів, в) надання сервісної допомоги з метою відновлення її психоемоційного і соціального стану та недопущення її повторної віктимізації у зв’язку зі сексуальним насильством.
Доведено, що з-поміж методів віктимологічного запобігання провідне місце відводиться методу сервісу. Віктимологічний супровід дітей-жертв сексуального насильства має передбачати різні види сервісу (правовий, матеріальний, медико-психологічний, соціальний, педагогічний тощо).
10. За результатами кримінологічного аналізу доведено доцільність внесення низки змін та доповнень до чинного законодавства України, зокрема:
10.1. До Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»:
- частину 3 статті 16 «Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі» доповнити пунктом щодо ведення Реєстру відомостей про сім’ю, де вчинено насильство, зокрема сексуальне щодо дитини;
- частину 1 статті 24 «Спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству» доповнити пунктом 5 «Запобіжний (попереджувальний) припис». Зміст цього заходу та порядок його застосування ретельно регламентувати у статті 25-1 «Запобіжний (попереджувальний) припис»;
10.2. До Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»:
- змінити назву ст. 3 «Профілактика правопорушень серед дітей» на назву «Профілактика правопорушень», а відтак доповнити відповідну законодавчу норму частиною 2, де визначити поняття профілактики правопорушень щодо дітей;
- у статті 5 скорегувати повноваження відповідних підрозділів органів Національної поліції України, доповнивши обов’язком запобігати правопорушенням щодо дітей.