Ромців Олена Ігорівна Особливості подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка»
РОМЦІВ ОЛЕНА ІГОРІВНА
УДК 343. 35 : 343. 98
ОСОБЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 12.00.09 - кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
В. Л. Ортинський,
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Львів - 2016

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................................... 4
ВСТУП............................................................................................................. 5
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 14
1.1 Стан наукового розроблення проблеми протидії
під час розслідування злочинів................................................................... 14
1.2 Криміналістична характеристика протидії
під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності ............... 29
1.3 Криміналістична характеристика осіб, які вчиняють протидію
під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності ............... 53
Висновки до першого розділу................................................................ 72
Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ..................................................... 74
2.1 Протидія як корелюючий фактор в процесі виявлення та відкриття
кримінального провадження злочинів у сфері службової діяльності .. 74
2.2 Особливості організації планування розслідування злочинів
у сфері службової діяльності в умовах протидії....................................... 89
2.3 Взаємодія слідчого із оперативними працівниками, ЗМІ та громадськістю з метою подолання протидії під час розслідування злочинів
у сфері службової діяльності ..................................................................... 107
Висновки до другого розділу............................................................... 123
Розділ 3. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................................... 125
3.1 Правові засоби подолання протидії
під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності ............ 125
3.2 Організаційно-тактичні засоби подолання протидії
під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності ............. 139
3.3 Забезпечення безпеки учасників кримінального провадження
при розслідуванні злочинів у сфері службової діяльності ................... 156
Висновки до третього розділу ............................................................ 173
ВИСНОВКИ ............................................................................................... 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................ 181
ДОДАТКИ................................................................................................... 209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГПУ - Г енеральна прокуратура України
ЗМІ - засоби масової інформації
ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
ККУ - Кримінальний кодекс України
КПКУ - Кримінальний процесуальний кодекс України
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС - Міністерство внутрішніх справ
Мін’юст - Міністерство юстиції
МОЗ - Міністерство охорони здоров’я
НПУ - Національна поліція України
СБУ - Служба безпеки України
ОВС - органи внутрішніх справ
ОРС - оперативно-розшукова справа
ОРД - оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ - оперативно-розшукові заходи
ОТЗ - оперативно-технічні засоби

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Запорукою успіху реформ, що здійснюються в Україні задля наближення нашого суспільства до європейських стандартів, є подолання корупції та боротьба зі злочинами у сфері службової діяльності.
Злочини у сфері службової діяльності, як правило, майже не існують окремо, ізольовано від інших видів злочинної діяльності. Найчастіше службові правопорушення є тим засобом, за допомогою якого службова особа вчиняє інший, серйозніший і тяжчий злочин, аби досягнути бажаного злочинного результату. Відомі випадки контрабанди, порушення законодавства про бюджетну систему України, відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та інші злочини, вчинені внаслідок зловживання владою, перевищення влади чи службових повноважень.
У загальній структурі злочинності протиправні діяння службових осіб становлять від 2,9% до 4,1% і характеризуються як одні з найбільш суспільно небезпечних, оскільки завдають істотної шкоди інститутам державної влади, економіки та соціального забезпечення громадян.
Незважаючи на окремі позитивні результати останніх років у виявленні злочинів у сфері службової діяльності, спостерігається погіршення стану розслідування кримінальних проваджень і скерування їх до суду. Так, у 2015 р. у сфері службової діяльності було зареєстровано 15 560 злочинів, повідомлення про підозру отримали 6883 особи, а до суду було скеровано тільки 5288 кримінальних проваджень. На ефективність розслідування службових злочинів впливає постійний тиск підозрюваних (обвинувачених) службових осіб та їх оточення, які чинять протидію досудовому розслідуванню. За даними МВС України та ГПУ щодо обліку погроз на стадії досудового слідства з виконання останніми своїх службових обов’язків, зареєстровано кримінальні провадження: 2007 р. - 723; 2008 р. - 712; 2009 р. - 727; 2010 р. - 682; 2011 р. - 529; 2012 р. - 305; 2013 р. - 483; 2014 р. - 521; 2015 р. - 500[1].
Ефективне подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності неможливе без теоретичного переосмислення, правового і тактичного удосконалення щодо забезпечення подолання такої протидії. Водночас високий рівень корупції в зазначеній сфері зумовлює необхідність розробки нових форм і методів виявлення та подолання протидії слідству, удосконалення порядку виконання окремих слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також використання їх результатів для подолання зазначеної протидії.
Дослідженню проблем протидії під час розслідування злочинів присвячені праці зарубіжних учених: Т. Авер’янової, О. Александрова,
0. Андрєєва, Е. Баєвої, Р. Бєлкіна, І. Бобрикова, О. Гетьманова, В. Дементьєва, С. Іванова, В. Карагодіна, І. Клімова, Л. Лівшиця, Р Мартиненка, О. Маслова,
1. Нецкіна, І. Ніколайчука, В. Образцова, В. Овечкіна, А. Петрової, Б. Трощинського, О. Стуліна, В. Трухачова, В. Фондєєва, О. Федоренка, В. Фельдлюма, С. Чегодаєва, М. Щеголаєва та ін.
В Україні проблеми подолання протидії під час розслідування злочинів є предметом дослідження О. Александренко, Л. Аркуші, О. Бауліна, В. Бахіна, П. Біленчука, В. Бойко, Т. Варфоломєєвої, В. Галагана, В. Гончаренко, І. Грицюка, М. Губенко, Л. Гули, О. Гуміна, К. Гутнік, М. Даньшина, М. Джиги, О. Дубинського, В. Зеленецького, Н. Кліменко, Г. Кожевникова, І. Козаченка, В. Корж, М. Корнієнка, Є. Лук’янчикова, В. Маляренка, М. Михеєнка, В. Нора, П. Пилипчука, Д. Письменного, Р. Савонюка, З. Смітієнко, С. Стаховського, Р. Степанюка, В. Трепака, Р. Шехавцова, В. Шумського, В. Шепітька, Б. Щура та ін.
В останні роки в Україні захищені дисертації, предметом дослідження яких були окремі, безперечно важливі, аспекти подолання протидії під час розслідування злочинів. Проте більшість праць мають постановочний характер або ж стосуються лише загальних аспектів окремої проблеми подолання протидії. Також реформа кримінального процесуального законодавства (2012 р.) внесла суттєві зміни та колізії щодо подолання такої протидії. Актуальним питанням щодо подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності є створення ефективної методики виявлення і документування такої протидії, зокрема із застосуванням тактичних прийомів, операцій та комплексів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.
Наведені питання та необхідність їх вирішення з формулюванням науково обґрунтованих пропозицій для впровадження на законодавчому та практичному рівнях свідчать про актуальність теми дисертації, що й зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено на виконання Засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки, затвердженої Законом України від 14 жовтня 2014 р. № 1699-VII. Тема дослідження відповідає тематиці рекомендованого Академією правових наук України «Переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. № 942, а також Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., визначених постановою Президії Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність правоохоронних органів на період 2011-2015 рр.
Дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і процесу ІНПП НУ «Львівська політехніка». Тема дисертації затверджена Вченою радою НУ «Львівська політехніка» 26.03.2013 (протокол № 60); тема була уточнена 23.06.2015 (протокол № 14).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення особливостей подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, а також розроблення та обґрунтування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення правового та криміналістичного забезпечення подолання такої протидії та практики його застосування.
Для досягнення мети були поставлені такі задачі:
- дослідити стан наукового розроблення проблеми протидії розслідуванню злочинів;
- надати криміналістичну характеристику протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
- визначити коло осіб, які здійснюють протидію під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
- окреслити особливості протидії як корелюючого фактора в процесі виявлення та відкриття кримінального провадження щодо злочинів у сфері службової діяльності;
- охарактеризувати планування розслідування злочинів у сфері службової діяльності з метою подолання протидії;
- визначити форми взаємодії при подоланні протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
- обґрунтувати і надати рекомендації з удосконалення правового забезпечення щодо подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
- окреслити організаційно-тактичні заходи з подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
- дослідити особливості забезпечення безпеки осіб, які є учасниками процесу розслідування злочинів у сфері службової діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності.
Предметом дослідження є особливості подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів і прийомів наукового пізнання. З урахуванням специфіки теми, мети і задач роботи використано різні методи дослідження. Зокрема, діалектичний метод дозволив розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємозумовленість та сприяв розумінню об’єкта дослідження щодо поєднання потреб наукових досліджень та практики подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності (розділи 1-3). Застосування методу системного
аналізу правових норм дозволило виявити прогалини та суперечності в нормативно-правових актах і сформулювати пропозиції для удосконалення чинного законодавства (підрозділи 3.1, 3.2). Історико-правовий метод дав можливість дослідити ґенезу наукової думки щодо змісту правових понять протидії розслідування злочинів (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод застосовано для опрацювання стану наукової розробленості проблем подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Системний метод дав змогу визначити структурованість протидії досудовому розслідуванню, системність його стадій, ознак, завдань, а також характерні риси (підрозділи 1.1—1.3, 2.3).
Статистичний метод використано для підтвердження одержаних теоретичних висновків даними аналізу слідчої практики (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2), а соціологічний метод - під час анкетування та аналізу матеріалів опитування слідчих Національної поліції та прокуратури, вивчення даних кримінального провадження за злочинами у сфері службової діяльності (підрозділи 2.1-2.3, 3.2).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії управління, правової статистики, соціології, криміналістики, кримінального, кримінального процесуального права, оперативно-розшукової діяльності, інших галузевих правових наук.
Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, чинні законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що визначають кримінально-процесуальні та криміналістичні засади подолання протидії розслідуванню злочинів у сфері службової діяльності.
Емпіричну основу дослідження становлять результати узагальнення оперативної та слідчої практики. Розглянуто дані офіційної статистичної звітності Генеральної прокуратури та МВС України за 2010-2015 рр.; матеріали 175 кримінальних проваджень із проблематики дослідження (Волинська,
Львівська, Івано-Франківська, Київська, Одеська області) протягом 2011­2015 рр.; узагальнені результати опитувань 250 слідчих прокуратури та МВС України (підрозділів Національної поліції України).
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні сформульовано низку нових положень і висновків, які мають вагоме значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих з них віднесено такі:
уперше:
запропоновано авторське визначення поняття протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності як своєрідний вид соціальної діяльності, що являє собою створену систему способів приховування інформації про злочини посадовими особами та розроблення ними тактичних прийомів впливу на слідчого, аби перешкодити повному, всебічному та об’єктивному розслідуванню злочинів;
- встановлено обставини, що впливають на результати подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності: недосконалість розроблення методики розслідування зазначених злочинів, яка полягає у неврахуванні фактора протидії під час її формування; корумпованість державних чиновників правоохоронних органів; висока прибутковість від отримання неправомірної вигоди слідчим тощо;
- запропоновано процес подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності визначати як окрему форму оперативно-розшукового забезпечення досудового розслідування, яка складається з таких елементів: документування фактів й обставин злочинної протидії осіб з використанням негласних слідчих (розшукових) дій тощо;
- напрацьовано низку пропозицій щодо змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення ефективності процесу подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності;
удосконалено:
- елементи криміналістичної характеристики протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняється особами, які є учасниками кримінального провадження, та іншими особами; форми та способи протидії, рівень, структуру, динаміку тощо;
- наукові положення планування розслідування злочинів у сфері службової діяльності задля подолання протидії, що полягає в необхідності: впровадження специфічного (максимально закритого) режиму інформаційного обміну серед учасників процесу розслідування; введення у загальний план слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дії щодо виявлення і документування протидії слідству за конкретними складами злочинів, передбачених статтями КК України;
- пропозиції щодо поліпшення правового забезпечення подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності шляхом внесення змін і доповнень до КПК України, Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність»;
набули подальшого розвитку:
- вчення про способи приховування злочинів у сфері службової діяльності на етапі виявлення та відкриття кримінального провадження, до яких віднесено: неповідомлення про службові злочини; спотворення відповідей на офіційні запити працівників оперативних підрозділів або слідчих органів тощо;

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення особливостей подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, а також шляхів її вдосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі.
1. Досліджуючи стан правової та наукової розробки основних проблем, пов’язаних з подолання протидії під час розслідування злочинів, встановлено, що вона вперше стала предметом наукових розвідок вчених і практиків (на рівні посібників, дисертаційних робіт та методичних рекомендацій), починаючи з початку 60-х років ХХ ст., коли протидія характеризувалася способами «приховування» злочину. Наприкінці ХХ ст. вказана протидія доповнилася способами фізичного і психологічного впливу на всіх учасників кримінального процесу з використанням корумпованих зв’язків. Забезпечення подолання такої протидії покладалося на оперативно-розшукові підрозділи, які здійснювали таку діяльність у вигляді оперативного супроводження кримінальної справи з проведення заходів виявлення та документування способів протидії. Після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. таку діяльність покладено на самого слідчого, який здійснює конкретне розслідування злочину.
2. У процесі дослідження криміналістичної характеристики протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності встановлено, що вона проявляється у внутрішній і зовнішній формах. До внутрішньої форми належить організація протидії підозрюваними й обвинувачуваними, свідками і потерпілими, фахівцями й експертами, яка полягає у приховуванні інформації про злочини або наданні неправдивих показань чи висновків. Зовнішня протидія здійснюється близькими та родичами затриманої службової особи (внаслідок переконання слідчого або втягування його в корупційну схему), знайомими депутатами, представниками правоохоронних органів (надання прямих вказівок на закриття кримінального провадження). Організація діяльності адвокатів у перешкоджанні якісного проведення окремих слідчих (розшукових) дій (допитів, обшуків) виявляється у таких формах, як: фальсифікування документів для підтвердження фальшивого алібі або визнання підозрюваного (звинуваченого) хворим для госпіталізації з метою уникнення допитів, а також використання корупційних зв’язків зі слідчим суддею щодо ненадання дозволів на проведення окремих слідчих (розшукових) дій (обшуків, зняття інформації з технічних каналів зв’язку й електронних інформаційних систем, арешт майна та відкриття банківських рахунків тощо).
3. У процесі дослідження встановлено обставини, які негативно впливають на ефективність подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, до яких належать: недосконалість розроблення методики розслідування зазначених злочинів, яка полягає у неврахуванні фактора протидії під час її формування; корумпованість державних чиновників правоохоронних органів; висока прибутковість від отримання неправомірної вигоди слідчим; недосконалість процесуального законодавства (стосовно необрання запобіжних заходів щодо тримання під вартою основних фігурантів); відсутність спеціального підрозділу щодо забезпечення безпеки учасників кримінального провадження; злочинна посередницька діяльність адвокатського корпусу у сприянні протидії розслідуванню означених злочинів; створення службовими особами системи захисту від викриття та протидії розслідуванню із використанням корумпованих зв’язків та ін.
4. Запропоновано авторське визначення поняття протидії розслідуванню злочинів у сфері службової діяльності - «своєрідний вид соціальної діяльності, який являє собою створену систему способів приховування інформації про злочини посадовими особами та розроблення ними тактичних прийомів впливу на слідчого з метою перешкоджання повному, всебічному та об'єктивному розслідуванню злочинів».
5. На підставі проведених емпіричних досліджень підтверджено, що до основних способів приховування злочинів у сфері службової діяльності на етапі виявлення та відкриття кримінального провадження належать: неповідомлення про службові злочини; спотворення відповідей на офіційні запити працівників оперативних підрозділів та слідчих; відмова в наданні дозволів судовими органами на проведення окремих оперативно-розшукових заходів та слідчих (розшукових) дій; знищення документів та предметів, які вказують на ознаки злочину; маскування злочинної діяльності у службовій сфері під законну тощо. Щоб уникнути протидії слідству на цьому етапі запропоновано авторську організаційно-тактичну модель алгоритму дій оперативних працівників і слідчих.
6. Підтверджено, що протидія розслідуванню аналізованих злочинів корелюється із процесом організації розслідування конкретного злочину. До найважливіших заходів у межах планування розслідування в умовах протидії віднесено: необхідність упровадження специфічного (максимально закритого) режиму інформаційного обміну серед учасників процесу розслідування; до загального плану розслідування включаються слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії з метою виявлення та документування протидії слідству за конкретними складами злочинів, передбаченими статтями КК України (погроза вбивством, погроза знищення майна, одержання неправомірної вигоди тощо).
7. Основною формою взаємодії в подоланні протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності є співпраця між слідчими і оперативними працівниками, яка має ознаки адміністративного підпорядкування, коли останні за дорученням проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії (84,1%), щоб недопустити впливу на процес розслідування службових осіб. Також використовуються такі форми взаємодії: спільне обговорення матеріалів (інформаційна взаємодія), планування, підготовка і здійснення оперативно-розшукових заходів щодо реалізації ОРС (34,5%); взаємодія при надходженні до правоохоронного органу заяв і повідомлень про службові злочини та реагування на них (45,7%); участь у роботі слідчо-оперативних груп під час розслідування службових злочинів (71,3%). Для запобігання протидії слідству з боку високопосадовців варто регулярно висвітлювати факти вчинення ними правопорушень та результати розслідування в спеціальних телепрограмах.
8. Організаційно-тактичні засоби подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності зумовлюють побудову тактичної моделі здійснення слідчих (розшукових) дій (допиту, обшуку тощо) щодо створення переваг слідчого перед основними фігурантами кримінального провадження. Щоб правильно визначити тактику проведення слідчих (розшукових) дій, потрібно: здійснювати постійний моніторинг суб’єктів протидіючої сторони; виявляти «слабку» ланку протиборчої сторони; визначати послідовність проведення слідчих (розшукових) дій; застосовувати тактичні прийоми щодо дезорієнтації в розслідуванні суб’єктів, які вчиняють протидію. З метою припинення протидії слідству необхідно проводити тактичні операції із залученням оперативних працівників та використанням технічних засобів.
9. Підтверджено, що подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності являє собою процес оперативно-розшукового забезпечення досудового розслідування - окрему форму оперативно- розшукової діяльності, яка складається з таких елементів: документування фактів й обставин злочинної протидії осіб з використанням негласних слідчих (розшукових) дій; здійснення оперативно-розшукового контролю за поведінкою обвинувачуваних і підозрюваних та їхніми зв’язками з метою нейтралізації їхньої протидії досудовому розслідуванню.
10. Визначено, що основними напрямами удосконалення захисту осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, є: створення окремої структури в правоохоронних органах задля забезпечення безпеки особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві; формування спеціального грошового фонду для матеріальної підтримки організації заходів безпеки; ведення оперативними підрозділами інформаційно-накопичувальних справ; формуванням нових централізованих автоматизованих обліків осіб категорії «Протидія розслідуванню»; видання спеціального Бюлетеня з обміну досвідом роботи щодо подолання протидії під час розслідування злочинів.
11. У результаті проведеного дослідження розроблено низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення ефективності процесу подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності, а саме:
- до редакції статей Кримінального процесуального кодексу України:
а) унести доповнення п. 21 ч. 2 ст. 36 («Прокурор») такого змісту: «доручати оперативним підрозділам здійснювати оперативне супроводження кримінальних проваджень за тяжкими та особливо тяжкими злочинами»;
б) унести доповнення до ч.1 ст. 183 («Тримання під вартою»), виклавши її в такій редакції: «Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе (якщо особою вчинено злочин у сфері службової діяльності), що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України»;
в) унести доповнення окремою Главою 10-1, виклавши в такій редакції: «Застосування процесуальних та спеціальних заходів щодо безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»;
до редакції статей Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» унести доповнення п. 21 ст. 8 такого змісту: «Виконувати доручення прокурора щодо оперативного супроводження кримінального провадження в тяжких і особливо тяжких злочинах».