РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП (ТАКТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ)

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Соціально-психологічна характеристика
організованої злочинної діяльності 12
1.1. Психологія вчинення злочину в групі. Класифікація злочинних
груп 12
1.2. Структура і психологічний механізм функціонування
організованих злочинних груп 34
РОЗДІЛ 2. Криміналістичний аналіз злочинної діяльності
організованих груп 47
2.1. Криміналістична характеристика злочинів, що
вчиняються організованими злочинними групами 47
2.2. Виявлення ознак вчинення злочину організованою групою 69
РОЗДІЛ 3. Тактичні основи розслідування злочинів
організованих злочинних груп 81
3.1. Планування розслідування і висування версій 81
3.2. Особливості огляду місця події 93
3.3. Допит як спосіб одержання інформації про організовану групу 102
3.4. Використання обшуку при розслідуванні злочинів організованих
груп 118
3.5. Особливості застосування спеціальних знань 128
3.6. Формування і використання тактичних комплексів (операцій) 139
ВИСНОВКИ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 157
ДОДАТКИ 174

ВСТУП
Особливістю даної роботи є дослідження важливих проблем розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, розгляд тактико-психологічних основ у розслідуванні зазначеної категорії злочинів. Недостатня розробка даних питань у наукових джерелах і сучасні потреби практики правоохоронних органів обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки пов’язаний з реорганізацією економічного механізму, розвитком підприємництва, соціально-економічними змінами. Разом з цим, позитивні процеси у суспільстві супроводжуються загостренням криміногенної обстановки, зростом злочинності, проникненням її у різні сфери суспільних відносин, виникненням її організованих форм.
Особливу небезпеку становлять злочини, що вчиняються організованими злочинними групами. Незважаючи на певне зменшення цієї категорії злочинів ситуація залишається складною. Так, підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю у 2000 році було виявлено 10351 злочин, у 2001 році – 8169, у 2002 році – 6467. Тільки у 2002 році було виявлено 722 організованих групи і злочинних організацій. Причому 531 група загальнокримінальної спрямованості, 191 – економічної спрямованості, 29 – з корумпованими зв’язками, 21 – з міжнародними. Згідно аналізу роботи судів загальної юрисдикції в 2001 році за даними судової статистики за злочини вчинені організованими групами було засуджено 953 особи ) [5, с. 20]. Необхідно зазначити, що удосконалюється механізм та способи вчинення злочинів, використовуються найбільш завуальовані форми злочинної діяльності, поліпшується технічна озброєність злочинців, виникають нові види злочинів. Організована злочинність винаходить нові форми протидії виявленню та розслідуванню їх злочинної діяльності. Тому на сьогодні існує нагальна потреба у вивченні психологічних механізмів існування організованих злочинних угруповань, розробці тактичних засад боротьби з цим негативним явищем.
Проблеми розслідування злочинів організованих злочинних груп у певній мірі досліджувалися в криміналістичній науці. Разом з тим на сьогодні залишаються нерозробленими тактико-психологічні основи розслідування таких злочинів. У криміналістиці необхідно виходити з соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності з метою надання пропозицій щодо тактики виявлення та розслідування злочинів ОЗГ, розробки рекомендацій та прийомів проведення окремих слідчих дій.
Значний внесок у дослідження теоретичних питань боротьби з організованою злочинністю зробили вчені-криміналісти України та інших держав: Т. В. Авер’янова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. М. Биков, В. Г. Гончаренко, М. С. Гурєв, А. В. Дулов, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. І. Куліков, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. С. Овчинський, В. В. Тищенко, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін. Однак, роботи цих та інших авторів присвячені окремим проблемам боротьби зі злочинністю. В криміналістичній теорії відсутні достатні розробки стосовно тактики розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений необхідністю визначення соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності та проведенням на цій підставі її криміналістичного аналізу і пропонуванням тактичних рекомендацій та прийомів найбільш доцільних при розслідуванні даної категорії злочинів. Зазначені обставини дозволяють віднести їх до числа актуальних.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17 вересня 1996 р., а також Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні тактико-психологічних основ розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Відповідно до вказаної мети були поставлені і вирішені наступні взаємно пов’язані завдання:
1) виявити особливості вчинення злочину в групі, у тому числі в організованій злочинній групі;
2) запропонувати класифікацію злочинних груп;
3) розглянути структуру і визначити психологічний механізм функціонування організованих злочинних угруповань;
4) сформувати криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; визначити особливості кожного з елементів криміналістичної характеристики зазначеної категорії злочинів;
5) встановити особливості виявлення ознак вчинення злочину організованою групою;
6) надати рекомендації щодо планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та висування слідчих версій;
7) розглянути специфіку тактики проведення окремих слідчих дій по даній категорії справ (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз та ін.);
8) визначити найбільш доцільні тактичні прийоми та тактичні комбінації при проведенні слідчих дій при розслідуванні злочинів організованих злочинних груп;
9) сформувати та запропонувати до використання тактичні комплекси (операції) стосовно розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Об’єктом наукового дослідження є практика діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування злочинів організованих злочинних груп, а також злочинна діяльність організованих угруповань.
Предметом дослідження є тактика проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Методологічною основою дослідження є система методів наукового пізнання, а також положення загальної теорії криміналістики. У процесі дисертаційного дослідження були застосовані: формально-логічний метод (розроблена класифікація злочинних груп; запропонована типізація тактичних операцій та ін.); функціональний метод (здійснено виявлення ознак вчинення злочину організованою групою; проведено аналіз ефективності окремих слідчих дій (огляду місця події, допиту, обшуку та ін.)); системно-структурний метод (розроблена система типових версій при розслідуванні даної категорії злочинів; систематизовано тактику окремих слідчих дій та їх комплексів); соціологічний метод (визначені особливості функціонування організованих злочинних груп, механізму вчинення злочину в групі); статистичний метод (здійснено узагальнення кримінальних справ про злочини, які вчинені організованими злочинними угрупованнями, проведено анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України, використані статистичні дані Верховного Суду України та МВС України тощо).
Нормативною базою дисертації є положення Конституції України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дослідження складають: результати узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчинені організованими злочинними групами за 1997-2002 рр. (узагальнено 150 кримінальних справ); результати анкетування слідчих прокуратури та МВС України за спеціальною методикою (опитано 100 працівників); результати аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів правоохоронних органів та суду. При підготовці дослідження використовувався також особистий багаторічний досвід роботи автора у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дана робота є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому комплексно на базі основних положень теорії криміналістики та практики боротьби з організованою злочинністю розглянуті тактико-психологічні основи розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних положень, запропоновані висновки та рекомендації, які є важливими і мають теоретичне і практичне значення:
– досліджено психологію вчинення злочину в групі; визначено особливості злочинної групової поведінки;
– проведено аналіз злочинних груп, визначено їх ознаки, запропонована класифікація злочинних угруповань;
– зроблено спробу щодо встановлення системи зв’язків у злочинних формуваннях та ієрархії в різних організованих злочинних групах;
– вперше проведено комплексний аналіз психологічного механізму функціонування організованих злочинних груп та виділено певні ознаки такого механізму;
– розглянуто криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються організованими угрупованнями; встановлено особливості окремих елементів криміналістичної характеристики даної категорії злочинів (способи вчинення та приховування злочинів; обстановка злочину; особа злочинця; типові сліди злочину та ін.);
– вперше на науковому рівні досліджені проблеми стосовно виявлення ознак вчинення злочину організованою групою; зроблено висновок про те, що виявлення таких ознак може здійснюватися не стільки "від злочину до групи", скільки "від групи до злочинів";
– визначені особливості планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; встановлена специфіка планування діяльності слідчо-оперативної групи;
– вперше запропонована система типових версій стосовно розслідування злочинів організованих злочинних груп;
– проаналізовані особливості проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз, тощо);
– вперше запропонована типова програма дослідження місця події при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
– визначено предмет допиту різних учасників організованої злочинної діяльності; підкреслено важливість створення спеціальних програм вивчення організованої злочинної групи;
– виділені найбільш доцільні тактичні прийоми допиту при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами (пошук "слабкої ланки"; використання конфліктної ситуації поміж членами ОЗГ; використання раптовості; пред’явлення доказів, оголошення показань інших осіб та ін.);
– розглянуто специфіку проведення обшуку під час розслідування даної категорії злочинів; звернуто увагу на виникнення нових видів обшуку (обшук засобів комп’ютерної техніки); виокремлені пошукові тактичні операції і зазначена їх значущість;
– встановлені особливості застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів, що вчиняються ОЗГ (традиційні і нетрадиційні);
– сформовано типовий комплекс судових експертиз, який має найбільшу актуальність по даній категорії злочинів; зроблено наголос на можливість проведення судово-психологічної експертизи злочинного угруповання для виявлення лідера в організованій злочинній групі і місця в її структурі інших членів групи;
– вперше систематизовані тактичні операції стосовно розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, на підставі виявлення специфічних, проміжних завдань розслідування;
– запропоновані тактичні операції, що мають специфічний характер по справах даної категорії ("Організований характер злочину"; "Склад і структура організованої групи"; "Корумповані зв’язки організованої групи"; "Взаємодія організованої групи з іншими злочинними формуваннями"; "Причетність організованої групи до злочинів").
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:
– науково-дослідницької роботи – як основа для подальшої розробки теорії організованої злочинної діяльності та створення концепції тактичних засад розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
– практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення оперативно-розшукової та слідчої діяльності під час застосування тактичних прийомів, проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів чи їх комплексів;
– навчальному процесі – як матеріали при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників з курсу "Криміналістика", а також при викладанні курсу криміналістики при читанні лекцій та проведенні практичних занять.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, подана і обговорена на її засіданнях, схвалена нею й рекомендована до захисту.
Основні положення дисертації обговорювалися на Всеукраїнському науковому семінарі "Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності" (м. Одеса, 2002 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі "Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність" (м. Харків, 2001 р.); Міжнародній науковій конференції "Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки" (м. Ужгород (Україна) – м. Сніна (Словаччина), 2002 р.); Міжнародній науковій конференції (м. Ужгород (України) – м. Сніна (Словаччина), 2001 р.).
За результатами дисертаційного дослідження на адресу Міністерства внутрішніх справ України надіслано доповідну записку з метою впровадження рекомендацій в практику правоохоронних органів. Пропозиції дисертанта знайшли застосування в роботі слідчих органів прокуратури та УМВС окремих областей України, а також у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права при викладанні лекційного курсу та проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових досліджень дисертації.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у 7 публікаціях дисертанта (з них 4 наукових статті, опублікованих у видання, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації визначена її метою і завданнями. Загальний обсяг дисертації 188 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань) і додатків (15 с.).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підсумком дисертаційного дослідження є обґрунтування тактико-психологічних основ розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинним групами. Вивчення соціально-психологічної характеристики та криміналістичний аналіз організованої злочинної діяльності дозволило сформувати тактичні основи розслідування злочинів організованих злочинних груп.
Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні основні висновки:
1) визначено психологічні особливості вчинення злочину в групі. На думку автора, злочинна група відповідає усім ознакам малої неформальної соціальної групи. Зроблено спробу дослідити такі психологічні явища, як наслідування, навіювання, конформність, референтність та їх вплив на діяльність групи. Визначено роль лідера у груповій поведінці та значення лідерства у злочинній групі;
2) розроблено криміналістичну класифікацію організованих злочинних угруповань. Здійснено аналіз підстав класифікації таких груп (за ступенем організованості злочинних груп; за числом учасників; за етнічними і національними особливостями; за базовою злочинною діяльністю; за ступенем охоплення територій та ін.);
3) вивчення організованих злочинних груп дозволило виявити певні системоутворюючі ознаки. Будь-яка організована група має певну внутрішню структуру та відрізняється ієрархічністю побудови. Розглянуті психологічні підходи до міжособистісних стосунків в групі, визначено рольові функції членів ОЗГ та її інфраструктури. Зроблено висновок, що організована злочинна група – це особливий суб’єкт групової злочинної діяльності;
4) функціонування ОЗГ засновано на певному психологічному механізмі. У роботі сформульовані такі ознаки (риси) зазначеного механізму: ієрархічна побудова організованих угруповань; певна стійкість і тривалість існування; спеціалізація спрямованості злочинного формування; сувора внутрішньогрупова дисципліна; існування злочинних норм і правил поведінки; наявність лідера (декількох лідерів) з владними повноваженнями; розподіл функціональних обов’язків серед членів групи; корислива спрямованість (злочинний бізнес) злочинної діяльності; наявність системи захисту від викриття; створення єдиної каси (общака); існування власної системи "заохочення" і "покарання"; підтримка тих, кого притягують до кримінальної відповідальності; існування системи втягування до злочинної групи; використання корумпованості в органах влади і управління, а також в правоохоронних органах; наявність стосунків із корумпованими особами органів влади і управління та працівниками правоохоронних органів; підтримання стосунків та вирішення проблем між ОЗУ в різних регіонах країни та за її межами; наявність системи проникнення у владні структури та створення механізму лобіювання власних інтересів;
5) на думку дисертанта, криміналістична характеристика злочинів повинна виконувати практичну функцію. Це фактично інформаційна модель, система відомостей про криміналістично значущі ознаки. Під час дослідження визначені функції криміналістичної характеристики (описова, прогностична, алгоритмічна, конструктивна). Причому акцентується увага на тому, що роль криміналістичної характеристики простежується на рівні її функцій;
6) зроблено спробу створити криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються ОЗГ. Визначено особливості найбільш важливих елементів криміналістичної характеристики злочинів даної категорії (спосіб злочину; обстановка злочину; особа злочинця; типові сліди злочину). Діяльність організованих груп характеризується певною серійністю злочинів, використанням складних способів їх вчинення, застосуванням технологій злочинної діяльності. В механізмі організованої злочинної діяльності особливе місце посідають корумповані зв’язки з працівниками органів влади і управління та правоохоронних органів. Вивчення слідчої практики дозволило дійти висновку про те, що особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики може розглядатися у двох напрямках: а) колективний суб’єкт вчинення злочинів (злочинна група як ціле); б) лідери і члени злочинного угруповання (їх типові і індивідуальні ознаки);
7) простежено особливості виявлення ознак злочину, що вчиняються ОЗГ. Визначено роль оперативного супроводження під час розслідування злочинів даної категорії. Зроблено висновок, що виявлення ознак злочину за цією категорією справ має свої особливості. Ця діяльність може здійснюватися не стільки "від злочину до групи", скільки "від групи до злочинів". Виявлення ознак учинення злочину організованою групою є складною діяльністю, яка дозволяє передбачити колективний суб’єкт злочинної діяльності, простежити певний взаємозв’язок, викрити тенденції та напрямки діяльності кримінального угруповання, його чисельний склад, розподіл функцій та участь у вчиненні злочинів тих чи інших членів злочинної групи;
8) визначені особливості планування розслідування злочинів, що вчиняються ОЗГ. Організація розслідування таких злочинів передбачає створення слідчо-оперативних груп, як форми взаємодії правоохоронних органів. Під час планування розслідування суттєва роль належить висуванню слідчих версій. Такі версії є ідеальною моделлю того, що відбулося і тому мають важливе значення у пізнанні минулого;
9) запропоновано систему типових версій стосовно злочинів, що вчиняються організованою групою: а) про специфічний суб’єкт злочину – вчинення злочину ОЗГ (або злочинною організацією); б) про взаємодію ОЗГ з іншими злочинними формуваннями, про конфліктність їхніх стосунків, сутички, входження до злочинної організації, співробітництво з міжнародними організаціями та ін.; в) про організаторів (лідерів) злочинного угруповання; г) про базову спрямованість і причетність до різного роду злочинів; ґ) про корупційні зв’язки злочинної групи або їхню відсутність; д) про тривалість існування злочинної групи; е) про територіальну поширеність діянь злочинного формування; є) про наявність або відсутність жорсткої дисципліни всередині ОЗГ; ж) про наявність злочинного "почерку", використання типових способів учинення злочинів; з) про мотиви вчинення злочинів даною групою; і) про розподіл рольових обов’язків у групі, чітку ієрархію тощо;
10) досліджені особливості проведення слідчих дій початкового етапу розслідування (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз). Розглянуто деякі особливості проведення огляду місця події та його роль у діагностиці групового характеру злочину;
11) приділена увага визначенню предмета допиту лідерів та членів організованих груп, створенню спеціальних програм вивчення ОЗГ. Здійснено розробку тактики допиту підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами. Запропоновано найбільш доцільні тактичні прийоми (пошук "слабкої ланки"; використання внутрішньогрупових конфліктів; використання конфліктної ситуації; визначення послідовності допиту різних осіб; використання раптовості; та ін.);
12) встановлено особливості проведення пошукових дій. Визначені найбільш поширені об’єкти пошуку у процесі обшуків по справах про злочини, що вчиняються ОЗГ. Розглянуто пошукові тактичні операції. Акцентовано увагу на тому, що з’явився новий вид обшуку – обшук засобів комп’ютерної техніки. Надано певні рекомендації щодо його проведення;
13) існують особливості застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, що вчиняються ОЗГ. Підкреслюється можливість використання психологічного портрета (профілю) та проведення судово-психологічної експертизи злочинного угруповання для виявлення лідера в організованій злочинній групі і місця в її структурі інших членів групи. Визначено комплекс типових судових експертиз, які мають найбільшу актуальність;
14) зроблено висновок, що слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи використовуються у певних комплексах. Саме комплексний підхід дозволяє вирішувати завдання розслідування. На думку автора, найбільш важливими тактичними операціями, що мають специфічний характер по справах даної категорії (незалежно від видової спрямованості злочину) є: а) "Організований характер злочину"; б) "Склад і структура організованої групи"; в) "Корумповані зв’язки організованої групи"; г) "Взаємодія організованої групи з іншими злочинними формуваннями"; ґ) "Причетність організованої групи до злочинів". Розглянуто внутрішній зміст та надана характеристика кожної з названих тактичних операцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С. Понятие, основные признаки и стратегия борьбы с транснациональной преступностью // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью: Матер. межд. научно-практ. конф. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2000. – С. 224.
2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 990 с.
3. Аленин Ю.П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика: Монография. – Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996.
4. Алтухов Н.И. Подход к составлению психологического профиля террориста-подрывника // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в ХХІ веке? Медицинские аспекты социальной агрессии. Матер. 3-й межд. науч. конф. – Ростов-на-Дону: Изд-во ЛРНЦ "Феникс", 2001. – С. 21-23.
5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – К., 2002. – №4 (32). – С. 20.
6. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Курс криминалистики / Под ред. Н.И. Порубова. – Минск: Вышэйшая школа, 2000. – 335 с.
7. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х.., 2002. – 20 с.
8. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М.: Юрид. лит., 1978. – 104 с.
9. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.
10. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
11. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонения). – Донецк: Сталкер, 1998. – 432 с.
12. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
13. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы: Учеб. пособие. – Х.: Арсис, 2001. – 320 с.
14. Банчук М.В. Про досвід розслідування кримінальної справи про розкрадання грошових коштів при будівництві Дністровського каскаду ГЕС // Слідча практика України. – Х.: КримАрт, 1998. – № 1. – С. 48-51.
15. Батищев В.И. Характеристика группы и особенностей расследования совершенных ею неоднократных преступлений против личности // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж.гос. ун-та, 2000. – Вып. 1. – С. 141-149.
16. Батищев В.И., Валежникова Я.Н. Следы как источник информации о свойствах личности преступника // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 36-38.
17. Бахин В.П. Предмет науки криминалистики: Лекция. – К., 1999. – 23 с.
18. Бахин В.П., Когамов М.Ч. Карпов Н.С. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы). – Алматы: θркениет, 1999. – 208 с.
19. Бахин В.П., Михайлов М.А. Особенности расследования криминальных взрывов: Лекция. – Симферополь, 1999. – 48 с.
20. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М), 2001. – 240 с.
21. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общие и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
22. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
23. Белкин Р.С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1999. – 268 с.
24. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 2-е изд., доп. – 334 с.
25. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.1: Общая теория криминалистики. – 408 с.
26. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.2: Частные криминалистические теории. – 464 с.
27. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
28. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
29. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1993. – 200 с.
30. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое слово в науке? // Соц. законность. – 1987. – № 9.
31. Берназ В.Д. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в расследовании преступлений совершаемых организованными группами // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С. 63-64.
32. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие / Под ред. П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999. – 272 с.
33. Богинский В.Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1983. – 40 с.
34. Бодалев А.А. Психология о личности. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
35. Большедворский А.О. Признаки организованной преступности // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 156-159.
36. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 1997.
37. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА•М, 2000. – 704 с.
38. Быков В.М. Криминалистическая характеристика преступных групп. – Ташкент, 1986.
39. Быков В.М. Проблемы расследования групповых преступлений: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – М., 1992. – 30 с.
40. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
41. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – 5-е изд., перераб. и доп. – СПб: Питер, 2003. – 656 с.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.
43. Виницкий Л.В. Осмотр места происшествия: организационные, процессуальные и тактические вопросы (по материалам Казахской ССР): Учеб. пособие. – Караганда, 1986. – 106 с.
44. Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 22. – ст. 303.
45. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы). – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 208 с.
46. Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 80 с.
47. Галиакбаров Р.Р. Совершение преступления группой лиц: Учеб. пособие. – Омск: НИиРИО Омской ВШ милиции МВД СССР, 1980. – 102 с.
48. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: Учеб. пособие. – Свердловск, 1973.
49. Говорухина Е.В. Серийные преступники: психологический профиль // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в ХХІ веке? Медицинские аспекты социальной агрессии. Матер. 3-й межд. науч. конф. – Ростов-на-Дону: Изд-во ЛРНЦ "Феникс", 2001. – С. 155-157.
50. Годунов И.В. Транснациональная организованная преступность в России: состояние, структура и особенности // Российский судья: Научно-практ. и информац. изд. – М.: Юрист, 2002. – №8. – С. 20-30.
51. Голик Ю.В. Глобализация: организованная и коррупционная преступность // Предупреждение организованной и коррупционной преступности средствами различных отраслей права: Сб. матер. междунар. науч.-практ. конф., круглого стола / Под ред. В.В. Лунеева. – М.: Юристъ, 2002. – С. 32-35.
52. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 189 с.
53. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посібник. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.
54. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы). – К.: Вища школа, 1980. – 157 с.
55. Готтфредсон М., Герші Т. Загальна теорія злочину / Переклад з англ. Н. Бордукової. – Х.: Акта, 2000. – 325 с.
56. Грошевий Ю.М. Конституція – основа формування кримінально-процесуального права // Конституція України – основа модернізації держави і суспільства: Матер. наук. конф. / Упорядники Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Х.: Право, 2001. – С. 309-311.
57. Грошевий Ю.М. Судове слідство за статутом кримінального судочинства 1864 р. // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 1995. – № 4. – С. 106-111.
58. Грошевой Ю.М. Пути повышения надежности результатов доказывания в досудебном производстве по уголовным делам // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Вип. 2. – Х.: Право, 2002. – С. 30-36.
59. Грошевой Ю.М. Развитие Л. Е. Ароцкером фундаментальных положений уголовно-процессуальной теории // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Вип. 2. – Х.: Право, 2002. – С. 594-596.
60. Гурев М.С. Убийства на "разборках" (методика расследования). – СПб: Питер, 2001. – 288 с.
61. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованной группой лиц как форма соучастия по уголовному праву Украины // Зб. наук. праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Х.: Право, 2001. – Вип. 2.
62. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 20 с.
63. Демидова Л.М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.
64. Денисов С.Ф. Проблемы выявления организованных групп в преступлениях, связанных с проституцией // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНІКС, 2003.
65. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 1999. – 18 с.
66. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практ. пособие. – Х.: Консум, 1999. – 160 с.
67. Долженков О.Ф. Складові інфраструктури організованої злочинності // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С. 43-46.
68. Дулов А.В. Судебная психология: Учеб. пособие. – Минск: Вышэйшая школа, 1975. – 462 с.
69. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск, 1979.
70. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 517 с.
71. Єфремов С.О. Криміналізація участі в організованій злочинній діяльності // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2000. – С. 78.
72. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
73. Закатов А.А. Ложь и борьба с нею. – Волгоград: Ниж.-Волж. кн. изд-во, 1984. – 192 с.
74. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х.: 2002. – 19 с.
75. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: КримАрт, 1998. – 340 с.
76. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Использование в доказывании фонограмм переговоров, записанных техническими средствами // Современные проблемы судебной фоноскопической экспертизы (материалы спец. семинара). – Х.: КримАрт, 1999. – С. 72-77.
77. Зелинская Н.А. Международно-правовое определение транснационального организованного преступления // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С. 86-88.
78. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практ. издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
79. Зорин Г.А. Криминалистическая методология. – Минск: Амалфея, 2000. – 608 с.
80. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. – Минск: Амалфея, 2000. – 416 с.
81. Зырянов В.Н. Криминологическая характеристика и профилактика групповой преступности женщин: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1986. – 18 с.
82. Зырянова В.П. К вопросу о методе установления и использования корреляционных зависимостей между структурными элементами криминалистической характеристики при расследовании отдельных видов преступлений // Тезисы Всероссийских криминалистических чтений, посвященных 100-летию со дня рождения профессора А.Н. Васильева. – М.: МАКС Пресс, 2002. – С. 90-91.
83. Иванов А.Н. О новом виде обыска // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе: Сб. науч. статей. /Под ред. З.Д.Еникеева. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 1. – С. 105-109.
84. Исаева Л. Обыск: роль специалиста //Законность. – 2001. – № 6. – С. 18.
85. Исаенко В.Н. Выявление преступлений в предмете криминалистики // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе: Сб. науч. статей /Под ред. З.Д.Еникеева. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 1. – С. 115.
86. Ищенко Е.П. Проблемы криминалистической характеристики преступлений // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина. Матер. межд. науч. конф. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2002. ¬– С. 120-123.
87. Каневский Л.Л. Проблемы совершенствования борьбы с организованной и транснациональной преступностью // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью: Матер. межд. научно-практ. конф. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2000. – С. 233-240.
88. Карчевский Н.В., Лизогуб Я.Г. Совершение преступления группой лиц по предварительному сговору с позиции нового Уголовного кодекса Украины // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. – Луганськ, 2001. – Вип. 4. – С. 48-52.
89. Князев В.А. О понятии тактической операции //Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1982. – С. 67.
90. Князев В.А., Марушев А.Д. К вопросу о понятии тактической задачи расследования //Реформа политико-правовой системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка: Тезисы выступл. к обл. конф. молодых ученых и соискателей. – Х., 1990. – С. 127-129.
91. Ковалев А.Г. Психология личности. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1969. – 391 с.
92. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин-т, 1985. – С. 16.
93. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
94. Комиссаров В., Гаврилов М., Иванов А. Обыск с извлечением компьютерной информации //Законность. – 1999. – №3. – С. 12.
95. Комиссаров В.С. К вопросу о понятии транснациональных преступлений // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью: Матер. межд. науч.-практ. конф. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2000. – С. 16-18.
96. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
97. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Х.: Консум, 1997. – 160 с.
98. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища школа, 1978. – 144 с.
99. Коновалова В.Е. Убийство: искусство расследования: Монография. – Х.: Факт, 2001. – 311 с.
100. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 80 с.
101. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
102. Короткий психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. – К.: Вища школа, 1976. – 192 с.
103. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища школа, 1990. – 259 с.
104. Кочубей А.В., Горбачев А.В. Использование специальных познаний при расследовании налоговых преступлений // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 164.
105. Краснова Л.Б. "Обыск-осмотр" средств компьютерной техники // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я.Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. – Вып. 1. – С. 107.
106. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
107. Криминалистика. Краткая энциклопедия / Автор-составитель Р.С.Белкин. –М.: Большая Российская Энциклопедия, 1995. – 111 с.
108. Криминалистика: В 3-х т. – Т. 1: История, обща и частные теории: Учебник / Под ред. Р.С. Белкин, В.Г. Коломацкого, И.М. Лузгина. – М.: Акад. МВД РФ, 1995. – 280 с.
109. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: БЕК, 1995. – 708 с.
110. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Герасимова, Л.Я.Драпкина. – М.: Высшая школа, 1994. – 528 с.
111. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 672 с.
112. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С.Белкина, И.М.Лузгина. – М.: РИО Акад. МВД СССР, 1980. – Т. 2. – 508 с.
113. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Под ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. – М.: Новый Юрист, 1997. – 400 с.
114. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
115. Криміналістика: Підручник. – Кол. авт. Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.
116. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. – М., 1997.
117. Кудрявцев В. Н. Социальные причины организованной преступности в России // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация: Социально-правовой альманах. – Вашингтон, Москва, Санкт-Петербург, Екатеринбург, Иркутск, Владивосток, 2000. – №1. – С. 8-10.
118. Кузьмин Е.С. Вопросы социальной психологии руководства // Психология производства и восприятия. – Л., 1997. – С. 4-8.
119. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ – НВТ "Правник", 2000. – 450 с.
120. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В.Г. Гончаренка, Є.М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
121. Кулагин Н.И. Планирование расследования сложных многоэпизодных дел. – Волгоград, 1976.
122. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. – Ульяновск: Филиал МГУ, 1994. – 256 с.
123. Ларин А.М. Криминалистика и паракриминалистика. – М., 1996. – 200 с.
124. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 223 с.
125. Ларин А.М. Я – следователь. – М.: Юрид. лит., 1991. – 192 с.
126. Леви А.А. Организация осмотра места происшествия. – М., 1970. – 96 с.
127. Левков В.М. Криміналістичні версії: Текст лекції. – Х.: Юрид. ін-т, 1990. – 24 с.
128. Личность преступника: Монография / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.
129. Ліпкан В.А. Тероризм і національна безпека України. – К.: Знання, 2000.
130. Лузгин И.М. Планирование расследования. – М., 1962.
131. Лунеев В.В. География организованной преступности и коррупции в Росси (1997-1999 гг.) // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация: Социально-правовой альманах. – Вашингтон, Москва, Санкт-Петербург, Екатеринбург, Иркутск, Владивосток, Харьков. – 2000. – №3. – С. 5-15.
132. Майлис Н.П. Проблемы законодательного регулирования участия специалиста в уголовном судопроизводстве // Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации – проблемы практической реализации: Матер. всерос. науч.-практ. конф. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2002. – С. 93.
133. Махов В.Н. Участие специалистов в следственных действиях. – М., 1975. – 88 с.
134. Михайленко А.В., Постика И.В., Шульга Н.Н. Раскрытие преступлений, связанных с использованием взрывных устройств и взрывчатых веществ: Учебно-метод. пособие. – Одесса: "АстроПринт", 2000. – 104 с.
135. Михайлов А.И., Юрин Г.С. Обыск. – М., 1971. – 92 с.
136. Михальчук А.Е. Понятие тактических комбинаций при производстве следственный действий // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – Саратов: Юрид. ин-т, 1990. – С. 50-59.
137. Михеєнко М.М. Про предмет і засоби доказування в кримінальному процесі // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 196-197.
138. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] /Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 720 с.
139. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001. – У 2-х ч. – 388 та 944 с.
140. Никитин Л.Н., Рохлин В.И., Серова Е.Б., Степанов А.А. Бандитизм. Расследование и прокурорский надзор: Учеб. пособие. – СПб, 1998.
141. Николайчук И.А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследованию: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – Воронеж, 2000. – 48 с.
142. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: Право, 2002. – 160 с.
143. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 192 с.
144. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. – М.: Юристъ, 1997. – 336 с.
145. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций. – М., 1996. – 448 с.
146. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под редакцией Н.Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1984. – 797 с.
147. Организованные преступные группы в Украине: традиционное и типичное (социологический очерк): Монография / Под ред. А.Н. Ярмыша. – Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2002. – 336 с.
148. Орехов В.В., Алексеев В.А. Совершенствование законодательства об ответственности за групповые преступления // Вестник Ленинградского университета. – Л., 1988. – Вып. 2. – Серия 6. – С. 46-55.
149. Осмотр места происшествия. – М.: Госюриздат, 1960. – 380 с.
150. Осмотр места происшествия: Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., 1979. – 224 с.
151. Основы борьбы с организованной преступностью: Монография / Под ред. В.С.Овчинского, В.Е.Эминова, Н.П.Яблокова. – М.: ИНФРА•М, 1996. – 400 с.
152. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник /Под ред. В.Б.Рушайло. – СПб: Лань, 2000. – 720 с.
153. Панов М.І. Щодо поняття організованих злочинних груп // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2000. – С. 24-25.
154. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 348 с.
155. Пещак Ян. Следственные версии. Криминалистическое исследование /Под ред. А.Р.Ратинова. – М.: Прогресс, 1976. – 230 с.
156. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. – М.: Ось-89, 2001. – 704 с.
157. Попов В.И. Осмотр места происшествия / Под ред. В.А.Хвана. – М.: Госюриздат, 1959. – 232 с.
158. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е изд., перераб. – Минск: Вышэйшая школа, 1978. – 176 с.
159. "Про оперативно-розшукову діяльність" // Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України (за станом на 1 вересня 1994 р.). – К.: Укр. Правн. Фундація, 1994. – С. 238-246.
160. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
161. Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика: Підручник / За ред. В.П. Колмакова. – К.: Вища школа, 1973. – 296 с.
162. Раззаков Ф.И. Бандиты времен капитализма (Хроника российской преступности 1992–1995 гг.). – М.: ЭКСМО, 1996. – 608 с.
163. Раззаков Ф.И. Бандиты времен социализма (Хроника российской преступности 1917-1991 гг.). – М.: ЭКСМО, 1996. – 528 с.
164. Рассейкин Д.П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убийств. – Саратов: Приволжское кн. изд-во, 1967. – 152 с.
165. Расследование бандитизма: Метод. пособие. – М.: Приоритет, 2000. – 176 с.
166. Расследование отдельных видов преступлений: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1986. – 193 с.
167. Расследование преступлений против личности: Учеб. пособие / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1998. – 240 с.
168. Расследование хищений государственного или общественного имущества (проблемы тактики и методики): Монография. – Х.: Вища школа, 1987.
169. Ратинов А.Р. Обыск и выемка. – М.: Госюриздат, 1961. – 220 с.
170. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей: Учеб. пособие – М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.
171. Репецкая А.Л. Транснациональная организованная преступность в сфере экономики и финансов России // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. – Вашингтон, Москва, Санкт-Петербург, Екатеринбург, Иркутск, Владивосток, 2000. – № 1. – С. 34.
172. Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. – М.: Право и закон, 2001. – 416 с.
173. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. – М.: ИНФРА•М, 1997. – 732 с.
174. Руководство для следователей. – 2-е изд., перераб. – М.: Юрид. лит., 1981. – Ч.1. – 544 с.
175. Руководство для следователей. – 2-е изд., перераб. – М.: Юрид. лит., 1982. – Ч.2. – 448 с.
176. Руководство по расследованию преступлений: Учеб. пособие / Рук. авт. кол. А.В. Гриненко. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М), 2002. – 768 с.
177. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. – Х.: Консум, 2001. – Ч. 2. – 528 с.
178. Седнев В.В., Дружинин Г.М., Никитина Э.В., Чураков Ю.А. Криминально-релевантные психологические характеристики лиц с насильственной мотивацией преступного поведения // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип. 2: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Право, 2002. – С. 544.
179. Селиванов Н.А. Привлечение специалистов к расследованию (обзор практики по материалам следственных органов прокуратуры). – М., 1973. – 40 с.
180. Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А., Якубович Н.А. Планирование расследования. – М., 1975.
181. Сизов А.А. Расследование преступлений, совершаемых организованными сообществами с участием иностранных граждан или в отношении них // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я.Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2002. – Вып. 3. – С. 190-201.
182. Синельщиков Р.К. Про позитивний досвід розкриття вбивства, скоєного на замовлення // Слідча практика України. – Х: КримАрт, 1998. – № 1. – С. 72-77.
183. Славгородская О. А. К вопросу о структуре организованной преступной деятельности // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе: Сб. науч. статей / Под ред. З.Д.Еникеева. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 1. – С. 234.
184. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 240 с.
185. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А.В. Наумов. – М.: БЕК, 1997. – 684 с.
186. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. – К.: Вища школа, 1988. – 405 с.
187. Советский уголовный процесс / Под ред. Д.С. Карева. – М.: Юрид. лит., 1975.
188. Советский уголовный процесс: Учебник / Под общ. ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. – К.: Вища школа, 1978. – 472 с.
189. Сотов А.И. ОПГ как элемент криминалистической характеристики умышленных убийств // Студенты о праве. Тезисы докл. и сообщ. на студен. науч. конф. в МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: ИКД "Зерцало-М", 2001. – С. 101.
190. Социальная психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А.В. Петровский, В.В. Абраменкова, М.Е. Зеленова и др. / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1987.
191. Специализированный курс криминалистики (для слушателей вузов МВД СССР, обучающихся на базе среднего специального юридического образования): Учебник. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. – 384 с.
192. Терзиев Н.В. Некоторые вопросы следственного осмотра места происшествия: Учеб. пособие /Под ред. С.П.Митричева. – М.: ВЮЗИ, 1955. – 62 с.
193. Тертышник В.М. Обыск: Учеб. пособие. – Х.: Гриф, 1997. – 36 с.
194. Тесников А.И. Оперативно-розыскное обеспечение уголовного судопроизводства о преступлениях, совершенных организованными группами: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Воронеж, 2002. – 19 с.
195. Трухачев В.В. Криминалистический анализ сокрытия преступной деятельности. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. – 224 с.
196. Трухачев В.В. Правовые и криминалистические средства предупреждения, выявления и нейтрализации преступного воздействия на доказательственную информацию: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – Воронеж, 2001. – 33 с.
197. Трухачев В.В. Преступное воздействие на доказательственную информацию: правовые и криминалистические средства предупреждения, выявления, нейтрализации. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. – 230 с.
198. Турчин Д. Специалист в уголовном процессе // Социалистическая законность. – 1970. – № 10.
199. Улимаев Р.Ю. Понятие следственно-оперативной группы // Южно-уральские криминалистические чтения / П