РОЗВИТОК МАЛИХ ГОСПОДАРСТВ У АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ННЦ «ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ» НААН УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАКАРЕНКО ЮЛІЯ ПЕТРІВНА

УДК 334.012.64:631.11

РОЗВИТОК МАЛИХ ГОСПОДАРСТВ
У АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор,
академік НААН України
Саблук Петро Трохимович

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………..……..… 4
РОЗДІЛ 1
МАЛІ ГОСПОДАРСТВА В АГРАРНІЙ ЕКОНОМІЦІ ЯК ОБ’ЄКТ ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………………...……...
19
1.1.Малі форми товарного виробництва: сутнісна характеристика, співвідношення в них бізнесу і підприємництва та місце в ринковій економіці ………………………………….…………..…..

19
1.2.Ідентифікація понять та критерії типізації суб’єктів аграрної господарської структури ………………………………….………..
39
1.3.Специфіка диференціації фермерства в сільському господарстві США ………………………………………………….
81
Висновки до розділу 1 …………………………..……………………… 105
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНИХ МАЛИХ ГОСПОДАРСТВ ….
107
2.1.Генезис аграрних малих господарств, їхня класифікація та економічний потенціал за власністю і розмірами ………………...
107
2.2.Земельні і власницько - господарські відносини в діяльності аграрних малих господарств ……………………………………….
138
2.3.Економічна стійкість аграрних малих господарств як протидія впливу негативних факторів на їхнє функціонування ……………
158
Висновки до розділу 2 …………………………..……………………… 185
РОЗДІЛ 3
СТАНОВЛЕННЯ, СТІЙКІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВА БІЗНЕСОВИХ АГРАРНИХ МАЛИХ ГОСПОДАРСТВ ……………
188
3.1.Загальні тенденції виробничо-фінансової діяльності агробізнесових малих господарств ………………………………...
188
3.2.Рівень розвитку та перспектива фермерства як основної складової малих форм агробізнесових господарств в Україні ..…
219
3.3.Оцінка та умови формування і підтримки економічної стійкості агробізнесових малих господарств ……………………..
245
Висновки до розділу 3 …………………………..……………………… 279

РОЗДІЛ 4
ПЕРЕДУМОВИ ПОРЕФОРМЕНОГО РОЗВИТКУ, СУЧАСНИЙ ПРОЯВ ТА МАЙБУТНЄ ГОСПОДАРСТВ НАСЕЛЕННЯ
В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ …………………………….……..

282
4.1.Соціоекономічні проблеми сільського населення перед пореформеним розвитком аграрних відносин ……………………
282
4.2.Сучасний вимір господарств населення в аграрному виробництві та добробуті селян ………..…..………………………
308
4.3.Майбутнє господарств населення та соціально-економічні умови їхнього функціонування …………………………….…..…..
347
Висновки до розділу 4 …………………………..……………………… 376
РОЗДІЛ 5
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА АГРАРНИХ МАЛИХ ГОСПОДАРСТВ ……………………………………………..

379
5.1.Вирішення проблем реалізації виробленої продукції і виробничої інфраструктури товарних господарств населення …..
379
5.2.Шляхи зниження диспаритету цін та вибір форми оподаткування дрібнотоварних сільгоспвиробників ……………..
439
5.3.Формування системи фінансово-кредитної підтримки товарного виробництва аграрних малих господарств …………....
440
Висновки до розділу 5 …………………………..……………………… 468
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………... 471
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….. 480
ДОДАТКИ ……………………………………………………………….. 522

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Практично в усіх країнах світу малі форми аграрного господарювання – невід’ємна складова сільськогосподарського виробництва на всіх етапах його становлення та розвитку. Україна – не виняток. До малих аграрних господарств належать різні за організаційно-правовими форми виробничі структури бізнесового спрямування (серед яких понад 87% міні- і мале фермерство) та господарства населення. Економічна роль цього сектора впродовж 1991-2010рр. – не залишилась незмінною. Так, питома вага господарств населення у виробництві валової продукції сільського господарства у 1990 р. становила 30,6%, у 2000 р. досягла 66%, а у 2010 р. – 55,1%, або дещо зменшилась. Тобто, в процесі ринкової трансформації аграрного сектора економіки істотно змінилися місце і роль господарств населення. Вони стали хоча і не домінуючим, але провідним сектором сільського господарства і разом із фермерськими господарствами виробляють понад 60% валової продукції галузі та вносять істотний вклад у вирішення проблеми продовольчого забезпечення населення України.
З іншого боку, господарства населення – це переважно натуральний характер виробництва і низька продуктивність праці, які зумовлені переважанням примітивної ручної праці і застарілих технологій. Нині таких господарств у розвинених країнах Заходу вже немає. Там, як правило, розвиваються фермерські господарства підприємницького типу.
Серед них, безумовно, чимало невеликих і навіть дрібних ферм (особливо в Японії і деяких інших країнах), але це господарства бізнесового напрямку. Ось чому магістральний шлях розвитку господарств населення – створення і розвиток дрібнобізнесових господарств.
Нині роль господарств населення у вирішенні національної продовольчої проблеми надзвичайно важлива, і найближчим часом їхнє значення навряд чи зменшиться. Таке твердження ґрунтується на тому, що фермерство в Україні з багатьох причин поки що не зможе набути широкомасштабного розвитку. Тому господарства населення об’єктивно стають у ряд одних з основних виробників сільськогосподарської продукції в умовах значного спаду виробництва у суспільному секторі.
І, напевне, не випадково вітчизняні вчені економісти-аграрники почали активно досліджувати розвиток малих форм аграрних господарств, зокрема господарства населення, визначати причини, які зумовили цей процес.
На початку аграрної реформи на них практично не зверталась увага як на перспективну форму господарювання. А вже на межі ХХ – ХХІ століть теоретичним і практичним аспектам цього питання почала приділятися суттєва увага, про що свідчить наявність значної кількості наукових публікацій і дисертацій. Серед них особливо важливе місце посідають праці: О.Ю. Амосова, Т.В. Беркути, З.С. Варналія, Т.А. Говорушко, В.К. Горкавого, В.П. Горьового, С.В. Долинського, В.К. Збарського, Г.В. Козаченко, В.В. Липчука, Ю.О. Лупенка, М.Й. Маліка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, Л.І. Михайлової, О.М. Онищенка, В.Н. Парсяка, І.В. Прокопи, П.Т. Саблука, І.В. Свиноуса, Г.В. Черевка, В.В. Юрчишина, Т.І. Яворської та багатьох інших. В них всебічно досліджується ряд питань щодо сутності, ефективного функціонування і перспектив розвитку фермерства та господарств населення , зокрема – особистих селянських господарств.
Найбільш ґрунтовно, на наш погляд, започаткували і системно дослідили, включаючи майбутній розвиток особистих селянських господарств академіки НАН України О.М. Онищенко і НААН України В.В. Юрчишин.
Віддаючи належне вже проведеним дослідженням, зазначимо, що і дотепер залишаються питання, які недостатньо вивчені, чимало з них дискусійні. Зокрема, в теоретичному і методологічному аспектах заслуговують на увагу подальші дослідження сутнісної характеристики малих форм товарного виробництва, співвідношення в них бізнесу і підприємництва, ідентифікації понять та визначення критеріїв типізації суб’єктів аграрної господарської структури, оцінки економічного потенціалу за власністю і розмірами, формування земельних і власницько господарських відносин та розробки механізму забезпечення і оцінки економічної стійкості в діяльності аграрних малих господарств.
Практичні аспекти потребували більш поглибленого системного аналізу усього сектора малих агрогосподарств, розробки рекомендацій щодо перспектив фермерства і майбутнього господарств населення, вирішення проблеми зниження диспаритету цін, вибору форми оподаткування, формування виробничої інфраструктури та фінансово-кредитної підтримки товарного виробництва аграрних малих господарств. Адже відомо, що головною тенденцією розвитку сільського господарства у економічно високорозвинених країнах є підвищення місця й ролі сектора великотоварних агроструктур і зменшення малих. Інакше кажучи, в практичному аспекті важливим є не стільки питання, яку роль відіграють господарства населення і весь сектор малих аграрних господарств у забезпеченні населення України продовольством, у т.ч. самих себе, але й у забезпеченні продовольчої безпеки України в цілому, з урахуванням вступу її до СОТ, глобалізації економічних процесів і посиленні конкуренції на внутрішньому і зовнішньому аграрних ринках.
Актуальність і практична значимість цих питань та потреба їхнього теоретико - методологічного дослідження зумовили вибір теми, мету й завдання даної роботи, вплинули на її структурну побудову.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України за 2006 – 2010рр., як складова теми «Опрацювати науково-методичні засади забезпечення розширеного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу» (номер державної реєстрації 0110U002927) та на 2011 – 2015 рр. за програмою «Науково-методологічне забезпечення економічних засад конкурентоспроможного аграрного виробництва і розвитку сільських територій», підпрограми «Розробити теоретичні і методологічні засади інституційного забезпечення розвитку підприємництва і кооперації» (номер державної реєстрації 0111U001171), а також за тематикою Луганського національного аграрного університету «Формування організаційно-економічного механізму управління і контролю діяльності соціально-економічних систем в нових економічних умовах» (номер державної реєстрації 0112U001718). У межах зазначеної тематики запропоновано нове розв’язання проблеми формування теоретичних, методологічних і практичних засад подальшого розвитку та забезпечення економічної стійкості аграрних малих господарств при зміні умов внутрішнього і зовнішнього середовища їхнього функціонування.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування теоретичних і методологічних засад та практичних рекомендацій подальшого розвитку і підвищення ефективності господарювання малих форм аграрного виробництва в Україні. Відповідно до поставленої мети вирішувались наступні завдання:
– узагальнити теоретично-концептуальні підходи до сутності і місця в ринковій економіці малих форм товарного виробництва та співвідношення в них бізнесу і підприємництва;
– з’ясувати термінологію і критерії типізації суб’єктів аграрної господарської структури та досвід диференціації малих форм в сільському господарстві ринково-розвинених країн;
– встановити земельні і власницько-господарські відносини та загальні тенденції виробничо-фінансової діяльності аграрних малих господарств та їх основної складової – фермерства;
– визначити зовнішні і внутрішні фактори економічної стійкості, її оцінку, умови формування та підтримки як критерія ефективності аграрних малих господарств.
– обґрунтувати основні організаційно-економічні напрямки розвитку малих форм агробізнесових господарств в Україні.
– виявити соціально-економічні передумови пореформеного розвитку і сучасний вимір господарств населення в аграрному виробництві і добробуті селян;
– обґрунтувати майбутнє господарств населення та соціально-економічні умови їх функціонування;
– запропонувати умови і засоби вирішення проблеми реалізації виробленої продукції і виробничої інфраструктури товарних та товарно-споживчих господарств населення;
– розробити шляхи підвищення прибутковості через ціноутворення, оподаткування і фінансово-кредитне забезпечення виробництва аграрних малих господарств.
Об’єкт дослідження – соціально-економічні процеси функціонування та переходу із одного якісного стану до іншого, вищого аграрних малих господарств і зокрема, господарств населення,які в трансформаційній економіці перетворились із підсобного в провідний сектор сільського господарства.
Предмет дослідження – сукупність теоретичних і методологічних засад та прикладних аспектів формування шляхів підвищення економічної стійкості і забезпечення ефективного розвитку товарних малих господарств та майбутнього сільських домогосподарств (в тому числі особистих селянських) як виробничої ланки аграрної сфери економіки.
Робоча гіпотеза даного дослідження базується на існуванні об’єктивних закономірностей, організаційно-економічних механізмів і інструментів формування сектора аграрних малих господарств. Припускається, що у майбутньому агробізнесові малі господарства підвищуватимуть економічну стійкість як основний критерій ефективного їх господарювання, вирішуючи проблеми реалізації продукції і формування виробничої інфраструктури, зниження диспаритету цін, оподаткування та фінансово-кредитного забезпечення. Господарства населення в частині натурально-споживчих, у віддаленій перспективі втратять своє соціально-економічне значення, а товарно-споживчі у тому числі особисті селянські господарства нарощуватимуть товарність і перетворюватимуться у дрібно бізнесові та малі фермерські господарства.
Методи дослідження. Фундаментальним принципом наукового дослідження економічних явищ і процесів аграрних малих господарств стало використання методу діалектичного пізнання, який відображає не лише протиріччя, а й безвідривність і єдність протилежностей та поєднує різні сторони перетворення в ціле. Разом із абстрактно-логічними методами пізнання, об’єктивними законами розвитку ринкової економіки іншими загальнонауковими та емпіричними методами він складає методологічне підґрунтя теоретичних узагальнень різних сторін функціонування та розвитку предмету дослідження. Так у процесі вивчення і викладу сутнісної характеристики і місця в ринковій економіці малих форм товарного виробництва, співвідношення в них бізнесу і підприємництва, організаційних і методологічних засад, функціонування організаційно-економічних напрямів подальшого розвитку і збільшення прибутковості малих форм товарного виробництва, при викладі авторських концептуальних положень, висновків і пропозицій використовувались загальнонаукові методи: монографічний, історичний, логічний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, конкретизації і абстрагування, позитивного і нормативного аналізу. Методи термінологічного аналізу і операціоналізації знайшли свій прояв при визначенні економічних питань і категорій, що мають об’єктивний характер, оскільки відбивають реально існуючі, найбільш загальні й істотні ознаки предметів і явищ щодо аграрної господарської структури. Водночас вони суб’єктивні у тому сенсі, що є результатом логічного мислення.
При визначенні тенденцій виробничо-фінансової діяльності агробізнесових малих господарств, рівня розвитку фермерства як основної їхньої складової, соціальних і економічних проблем сільського населення перед пореформеним розвитком аграрних відносин, сучасного виміру господарств населення в аграрному виробництві та добробуті селян поряд із загальнонауковими використовувались методи наукового пізнання прикладного характеру (емпіричні). Це методи економічних наук: розрахунково-конструктивний, соціометричний (анкетне обстеження і вибіркове опитування),групування, порівняння середніх і відносних величин, факторного аналізу,кореляційно-регресійного аналізу та інші методичні прийоми статистики.
Суттєву роль у дослідженнях відведено використанню взаємопов’язаних методів позитивного і нормативного аналізу при визначенні: перспектив фермерства, умов формування і підтримки економічної стійкості агробізнесових малих господарств, майбутнього господарств населення, організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності товарного виробництва аграрних малих господарств. Так, використовуючи позитивний аналіз, встановлювались та констатувались причини і наслідки тих чи інших подій, оскільки вони мали чи мають місце в реальній дійсності та через сферу нормативної економічної науки, тобто в рамках певних обмежень, визнаючи деякі закономірності як основоположні, формувалась авторська концепція найкращого стану, оптимуму того чи іншого процесу чи їхньої сукупності з точки зору поставленої мети.
Інформаційно-емпіричні засади дослідження формувались через використання законодавчих та нормативних актів України, матеріалів Державної служби статистики, інших офіційних статистичних матеріалів у тому числі Міністерства аграрної політики та продовольства, наукових вітчизняних та зарубіжних публікацій, наукової інформації із всесвітньої мережі Internet, результатів особистих спостережень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці сукупності теоретико-методологічних концепцій, положень і методів ефективного функціонування та розвитку аграрних малих господарств в умовах їхньої ринкової трансформації і аграрних реформ в Україні. До найбільш вагомих результатів дослідження, що характеризують його ступінь і характер новизни належать такі:
уперше:
– створена концепція оцінки перспективних змін товарних і споживчо-товарних господарств населення (зокрема, особистих селянських) згідно із якою подальше розширення ними виробництва сільськогосподарської продукції не можна віднести до стратегічних напрямів формування в Україні ефективної організаційної структури аграрного сектора ринкової економіки. Наявність у сучасний період великої кількості господарств населення як дрібних виробників сільськогосподарської продукції та можливість їх зростання у майбутньому, стануть гальмуючими факторами на шляху до формування на селі системи господарських структур ринкового типу, оптимальних за розмірами землекористування, отже – і найпродуктивніших і найефективніших. Не потрібно примусово стримувати в даних умовах процес розширення сектора особистих селянських господарств – необхідно поступово усувати причини цього процесу.
– запропоновано систему поглядів що узагальнюють і розвивають організаційно-економічний механізм забезпечення економічної стійкості як основної підстави для оцінки ефективності аграрних малих господарств, який включає аналітичний, мотиваційний, моніторинговий, комунікаційний та організаційний блоки прийняття стратегічних та оперативних рішень за оціночними критеріями пов’язаними із виробничим, фінансовим, інноваційним та управлінським шляхами їхньої діяльності та в розрізі елементів кожного із напрямків;
– розроблено систему поділу малих господарств за розмірами землекористування в аграрній господарській структурі на чотири категорії: 1) аграрні домогосподарства, що включають присадибні господарства та особисті селянські господарства; 2) дрібнотоварні особисті селянські і фермерські господарства (міні-ферми) та інші мікрогосподарства; 3) сімейні та партнерські фермерські (селянські) товарні господарства; 4) фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм малого бізнесу.
– встановлено, що економічна життєстійкість господарств населення у перехідній економіці пояснюється низкою чинників, серед яких головними є: тотожність власності і праці; компактність розташування; незалежність виробництва натуральних господарств від ринку, оскільки чим менший рівень їхньої товарності, тим менше на нього діє ринок; сприятливість податкової політики;
– доведено, що господарства населення є настільки підприємницькими (бізнесовими), наскільки вони є товарними і чим нижчий рівень товарності тим менше для суспільства має практичне значення врахування рівня їхньої ефективності.
– доказано, що головною перешкодою, яка стояла на шляху реформування аграрних відносин та організації ефективного, рентабельного приватного аграрного підприємництва були: на першому місці, вкрай несприятливі соціально-економічні фактори макроекономічної політики напередодні перетворень; на другому, соціально-культурні чинники, серед яких головними стали традиційний консерватизм та соціалістичні ідеологічні стереотипи селян; на третьому – організаційно-технічні та інформаційно-консультаційні чинники, які в пореформений період розвитку аграрних малих господарств стали одними із найголовніших.
– розроблено метод визначення коригуючого коефіцієнта ліміту кредитора при комерційному кредитуванні між бізнес-партнерами аграрних малих господарств за функцією корисності Неймана-Моргенштерна, що дозволяє витрачати активи кредитора за максимальною вартістю без шкоди для його інтересів та забезпечувати фінансами позичальника.
удосконалено:
– сутнісно-змістовне наповнення господарств населення, яке на відміну від існуючих включає господарські формування, що базуються на особистій чи дрібногруповій власності, переважно сімейної форми організації праці та не є юридичною особою. Присадибні і земельні ділянки в населених пунктах та за їх територією, що їм надаються, використовуються, як засіб і предмет праці в сільському господарстві або просторова база для виробництва неземлеробської продукції.
– критерії визначення суб’єктів господарської структури за характером виробництва в аграрній сфері економічної діяльності, які на відміну від загальноприйнятих враховують: для землеробських господарств – розміри землекористування і виробництво валової чи товарної продукції (товарів, робіт, послуг); для господарств, які не мають землі у виробничому використанні – кількість працівників (або розміри основних та обігових фондів)та виробництво валової чи товарної продукції (товарів, робіт, послуг).
– типізацію суб’єктів аграрної господарської структури, що на відміну від існуючої враховує наступну сукупність ознак: правовий статус, розміри, тип і характер виробництва, форму власності і господарювання, використання найманої праці, форму підприємництва, техніко-технологічну оснащеність, суспільний поділ праці та сферу економічної діяльності.
дістало подальший розвиток:
– трактування співвідношення бізнесу і підприємництва в малих формах товарного виробництва в напрямі їхньої взаємопов’язаності, але не еквівалентності. Підприємництво є складовою «малого бізнесу» знаходиться в його площині та спрямоване на одержання доходу, прибутку, особистої вигоди, самореалізації та самоствердження.
– трактування сутності сільських домогосподарств, як таких, що розміщені в різних типах сільських поселень та які не завжди можуть бути аграрними. Останні є такими, коли сільськогосподарська діяльність здійснюється на землі, присадибних ділянках, що є виробничим ресурсом і просторовою базою та розміщені в межах поселенської мережі. Вони виготовляють продукти харчування для власної родини, надлишки реалізують, як товар, переводячи їх у гроші.
– обґрунтування горизонтальної інтеграції споживчих товариств та закупівельних аграрних кооперативів в напрямі створення спільних об’єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового і переробного характеру.
– методи вибору альтернативної форми оподаткування для аграрного малого господарства через порівняння розмірів фіксованого сільськогосподарського податку та єдиного податків із нарахованим його сумарним обсягом на землю та прибуток.
– напрями прийняття оперативних управлінських рішень за визначеними випадками руху взаємопов’язаних показників динаміки прибутковості і продуктивності та окремо – продуктивності праці, продуктивності капіталу та їх співвідношення в агробізнесових малих господарствах.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що концептуальні положення, висновки,пропозиції і рекомендації розвитку малих форм аграрного господарювання та підвищення ефективності їх товарного виробництва можуть використовуватись державними органами управління, громадськими організаціями, агенціями підтримки малого бізнесу, органами місцевого самоврядування та самими суб’єктами господарювання. Крім того, теоретичні і методичні напрацювання в дисертації можуть бути використані в подальшій науково-дослідній роботі та навчальному процесі при підготовці фахівців з аграрної економіки. Зокрема, Державною інспекцією України з питань праці на підставі проведених досліджень прийнята і буде враховуватись в практичній діяльності: типологія аграрних господарських структур, класифікація господарств населення за ознаками рівня товарності, організаційно-економічні заходи у сфері зайнятості населення в контексті мотивації до сумлінної творчої праці, та додержання законодавства про працю з питань трудових відносин агробізнесових малих господарств. (довідка№192/0/31-12 від 27.01.2012) Міністерством аграрної політики та продовольства України для доопрацювання і подачі Кабінету Міністрів України проекту закону «Про особисте селянське господарство» прийняті до використання концептуальні положення щодо поділу сектора господарств населення,з точки зору перспектив на два підсектори: а) переважно натурально – споживчі домогосподарства, як допоміжне джерело додаткових доходів сімей; б) переважно товарні господарства населення, особливо особисті селянські господарства, які трансформуються в малі агробізнесові структури за умови їхньої відповідної спеціалізації, кооперування і інтеграції з іншими агроструктурами або підприємствами третьої сфери АПК.
Для завершення створення кредитної інфраструктури і формування державної цільової програми багатоканального кредитного обслуговування сільгосптоваровиробників у тому числі і малих товарних форм господарювання прийняті пропозиції щодо надання додаткових фінансових ресурсів на форвардних або ф’ючерсних умовах. При формуванні кредитної інфраструктури важливою складовою мають бути гарантійні установи, у тому числі товариства взаємного гарантування, механізми гарантування повернення кредитів і дієва система страхування сільськогосподарського виробництва. Фонд страхових і кредитних гарантій має формуватися на основі державних програм здешевлення кредитів і страхування.
При доопрацюванні проекту Закону «Про врегулювання міжгалузевих економічних відносин» прийнята пропозиція враховувати обмеження для входження в сільське господарство торгового, фінансового і іншого несільськогосподарського капіталу, як це має місце в інших країнах. (довідка від 21.02.2013 № 37-11-1-15/3596)
Розробки щодо визначення суб’єктів господарської структури за характером виробництва та типізації їх за сукупністю ознак; забезпечення економічної стійкості агробізнесових малих господарств за оціночними критеріями пов’язаними із виробничим, фінансовим, інноваційним та управлінськими шляхами їхньої діяльності; формування ліміту кредитора при комерційному кредитуванні, кооперування господарств населення для реалізації виробленої ними продукції, інтеграції закупівельних кооперативів та підприємств споживчої кооперації, вибору альтернативної форми податку, прийняття оперативних управлінських рішень при співставленні динаміки прибутковості і продуктивності, а також продуктивності праці і продуктивності капіталу та їх співвідношення в агробізнесових малих господарствах прийняті до використання при регулюванні і підтримці малого аграрного бізнесу аграрного бізнесу: Придніпровським регіональним фондом підтримки підприємництва (довідка від 26.09.2012 р. № 78), регіональним фондом підтримки підприємництва і департаментом агропромислового розвитку ОДА по Полтавській області (довідки відповідно від 14.02.2013 р. № 42 та від 22.02.2013 р. № 01 - 14/25), Миколаївським обласним об’єднанням – союз сільськогосподарських підприємств (довідка від 13.09.2012 р. № 01 - 32), асоціаціями фермерів та приватних землевласників Магдалинівського району (довідка від 18.02.2013 р. №1) і Томаківського району Дніпропетровської області (довідка від 25.02.2013 р. № 4).
В процесі викладання дисциплін «Організація аграрного бізнесу» і «Економіка малого бізнесу» для вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації, знайшов відповідне відображення теоретичний доробок та практичні рекомендації щодо умов функціонування, економічної стійкості та майбутнього малих аграрних господарств. Зокрема, авторське бачення сутності малого бізнесу його співвідношення із підприємництвом, формулювання ряду понять і категорій, що стосуються аграрної господарської структури та її важливої складової малих господарств (господарство особисте підсобне і домашнє господарство, приватні, особисті, господарства населення, аграрні домогосподарства, особисті селянські господарства і інші), критерії класифікації господарської структури, генезис аграрних малих господарств, їхня класифікація та оцінка економічного потенціалу за власністю і розмірами, організаційно-економічний механізм забезпечення економічної стійкості аграрних малих господарств, оцінку соціоекономічних проблем селян перед пореформеним розвитком аграрних відносин,позитивний і нормативний методи визначення перспектив агробізнесових та майбутнього товарно-споживчих господарств населення і інше. Довідки: Львівський національний аграрний університет від 26.02.2013 № 01-28; Полтавська державна аграрна академія від 20.02.2013 № 01-06/27; Сумський національний аграрний університет від 22.02.13 № 466; Херсонський державний аграрний університет від21.01.13 №66-05/47.
Особистий внесок здобувача Наукові результати, які виносяться на захист, отримані автором особисто і знайшли відображення у монографіях, наукових статтях, інших наукових публікаціях – більшість із них опублікована одноосібно. У співавторських публікаціях визначено авторський внесок, про що йдеться в розділі автореферату «Список опублікованих праць». В дисертації заявлені та використані лише напрацювання і публікації, які є результатом особистих досліджень докторанта.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на 16 міжнародних і 2 всеукраїнських конференціях і 2 регіональних.
– міжнародних: Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Національний гірничий університет 21–23 червня 2006р. м. Дніпропетровськ,); V Міжнародній науково-практичній конференції «Nastolení moderní vědy»(27 вересня – 05 жовтня 2009р., Чехія, Прага ); V Міжнародній науково-практичної конференції «Образование и науката на 21 век-2009», (17-27 жовтня 2009р., - Болгарія София ); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Новини на научния прогрес - 2011 », (17-25 серпня 2011р. - Болгарія, Софія.); VII Міжнародній науково-практичної конференції «Předni vědecké novinky», (27 серпня -5 вересня 2011р.-Чехія, Прага) VII Міжнародній науково-практичній конференції «Wschodnie partnerstwo-2011», (07-15 вересня 2011р.-Польща, Перемишль); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Научният потенциал на света - 2011», (17-25 вересня 2011р-Болгарія, Софія.- 2011.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Nastolení moderní vědy» (27-вересня - 5 жовтня 2011р Чехія, Прага.);VII Міжнародній науково-практичній конференції «Образование и науката на 21 век -2011»,(17-25жовтня 2011р. -Болгарія, Софія); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування та розвиток інтеграційних процесів в АПК» (Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава, 20-21жовтня 2011р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Zprávy vědecké ideje - 2011», (27 жовтня-5 листопада 2011р.-Чехія, Прага); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Perspektywiczne opracowania są nauką i technikami -2011», (07-15 листопада 2011р. - Польща, Перемишль.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Методологія,методи та інструментарій фінансово-економічного та організаційно-правового регулювання відтворювальних процесів за інноваційно-інвестиційною моделлю» (Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці, 24-25 листопада 2011р); Міжнародній науково-практичній конференції «Аналіз сучасних економічних процесів ті інформаційні технології», (Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, м.Дніпропетровськ 24-25 листопада 2011р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Nauka i inowacja.- 2011», (07-15 грудня 2011р.- Польща, Перемишль.); VIIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Efektivní nástroje moderních věd -2012»], (24 квітня - 5травня 2012р. -Чехія, Прага).
– всеукраїнських: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми управління економічним потенціалом регіонів» (Запорізький національний університет м. Запоріжжя, 27 жовтня 2011р); ІІІ Всеукраїнській заочній науковій конференції «Актуальні питання сучасної економіки», (Уманський національний університет садівництва, м. Умань, 23 грудня 2011р.)
– регіональних: ІІ Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров’я (Дніпропетровський державний аграрний університет м. Дніпропетровськ, березень 2008); ІІІ Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров’я (Дніпропетровський державний аграрний університет м. Дніпропетровськ березень 2009).
Публікації За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 51 наукова праця загальним обсягом 69 ум. друк. арк. авторського тексту в тому числі 4 монографії із яких 2 одноосібні. У фахових виданнях опубліковано 28 наукових статей обсягом до 14,8 ум. друк. арк.
Обсяг і структура дисертаційної роботи Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 583 сторінки, в тому числі основні положення і висновки викладено на 479 сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 426 найменувань, додатків. Дисертація має 64 таблиці, 17 рисунків, 15 формул та 7 додатків на 62 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Малі форми товарного виробництва в ринковій економіці досить поширені і ефективні в аспекті господарювання. Будучи органічною частиною соціально-економічної системи країни, вони насичують ринок товарами і послугами, реалізують інновації, знижують безробіття. Співвідношення в них бізнесу і підприємництва вказує на їхню взаємопов’язаність, але не еквівалентність. Власник малого бізнесу, що керує своєю справою, завжди підприємець, але не будь-яке підприємництво – малий бізнес. Підприємництво є складовою «малого бізнесу», знаходиться в його площині та спрямоване на одержання доходу, прибутку, особистої вигоди, самореалізації та самоствердження.
2. В аграрній господарській структурі використання поняття «господарство» порівняно із «підприємством» є більш узагальненим і має багаторівневий характер. Усі агроформування в Україні є господарствами, а ті з них, які відособлені від сім’ї просторово і економічно є підприємствами. Типізація господарств в аграрній структурі багатовекторна та може здійснюватись за ознаками: правовим статусом – юридичні і фізичні особи; за розмірами – великі, середні і малі; за типом і характером виробництва – товарні, товарно-споживчі, натурально-споживчі; за формами власності і господарювання – приватні, приватно-спільні, державні; в контексті використання найманої праці – капіталістичні, трудові; за формами підприємництва – підприємницькі, непідприємницькі; за техніко-технологічною оснащеністю – доіндустріальні, індустріальні, постіндустріальні; за суспільним поділом праці – спеціалізовані, диверсифіковані; за сферою економічної діяльності – матеріальне виробництво, виробничі і невиробничі послуги, посередницька діяльність (сфера обігу).
3. Господарства населення за визначенням – господарські формування, що базуються на особистій, дрібно-груповій формі власності, переважно сімейній формі організації праці та не є юридичною особою. Присадибні і земельні ділянки в населених пунктах та за їх територією, що їм надаються, використовуються як засіб і предмет праці в сільському господарстві або просторова база для виробництва неземлеробської продукції. Вони ототожнюються із домогосподарствами у тому числі і сільськими. Останні є такі, що розташовані в межах поселенської мережі, виробляють продукти харчування для власної родини, а надлишки реалізують як товар, переводячи їх у гроші. Рівень поєднання натурального господарства з товарним виробництвом обумовлюється ступенем розвитку сімейної економіки, що забезпечує матеріальні потреби однієї чи більше осіб.
Особисті селянські господарства є складовою і формуються на базі сільських домогосподарств і тих, місце розміщення ( земельних ділянок чи виділених в натурі паїв) яких зареєстровано поза територією сільських населених пунктів. Домогосподарства як основна структурна одиниця, що функціонує в споживчій сфері продуктів харчування разом із індивідуальними садами, городами і дачними ділянками, створюють сектор усіх господарств населення.
4. Нині в США сімейне фермерство, яке представлене дрібними, малими і середніми фермами не відіграє колишньої економічної ролі. Воно в основному зберігається «поза ринковими чинниками», а саме – державою. Для більшості власників сімейні ферми є ні основним джерелом доходів, ні головним місцем зайнятості. Посилюється процес корпоратизації ферм. Їхня ефективність визначається участю у державних програмах підтримки цін та доходів, наданням пільгових кредитів, кооперацією між собою, створенням різних об’єднань, інтеграцією з підприємствами третьої сфери АПК.
5. Малі господарства характеризуються рядом своєрідних рис. Однією з них є розміри або рівень концентрації виробництва. При їх визначенні в сільському господарстві не обов’язково використовувати систему загальноприйнятих показників. Достатньо їх мати два. Перший, для землеробських господарств – розміри землекористування, а для тих, що не мають землі у використанні та займаються сільськогосподарською діяльністю, кількість працівників (або розміри основних і обігових фондів). Другий, для кожного з них – виробництво валової або обсяги доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Незалежно від організаційно-правової форми для землеробських малих господарств на державному рівні необхідно прийняти верхню межу землекористування
6. Аграрні малі господарства при найбільш узагальненому підході можливо класифікувати на:
- сільські (аграрні) домогосподарства;
- дрібнотоварні особисті селянські і фермерські господарства (міні- ферми) та інші мікрогосподарства;
- сімейні фермерські та партнерські фермерські (селянські) товарні господарства;
- фермерські та інші організаційно-правові форми господарств малого бізнесу.
7. Економічний потенціал аграрних господарств за розмірами показує на тенденцію, що, в міру зростання продуктивних сил у сільському господарстві, розвитку техніко-людської системи, її ефективне використання об’єктивно вимагає досягнення певного рівня концентрації виробництва взагалі, і земельних площ зокрема. Чим вища техніко-технологічна оснащеність аграрного господарства і чим воно більше за розмірами, тим відносно менше значення має чинник приватної власності. Для малих агробізнесових структур чинники розміру і власності мають наступні переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; більша свобода дій; гнучкість і оперативність щодо прийняття і виконання прийнятих рішень; відносно низькі витрати на управління; більша можливість для власника реалізувати свої ідеї, проявити свої здібності; більш низька потреба в початковому капіталі і спроможність швидко вводити зміни у виробництво продукції у відповідь на вимоги місцевого ринку.
8. Серед майже 40,5 тис. організаційно-правових форм аграрного малого бізнесу (до 500 га сільгоспугідь) фермерські господарства складають 87,4% загальної кількості. Порівняно із сільськогосподарськими підприємствами малі господарства у 2010р. виробили більше картоплі – у 2,2 рази, овочів у 2,8 рази на 100 га ріллі; молока більше у 1,3 рази на 100га сільгоспугідь. Рівень рентабельності продукції за собівартістю склав 23,1%. Їх платоспроможність у динаміці змінюється варіабельно. Станом на 2010 р. господарства миттєво могли сплачувати 7% короткострокової заборгованості при 11% у 2006 р. Розрахункова платоспроможність у динаміці зменшується, і у 2010 р. порівняно з попереднім роком рівень її зниження склав 4,3 пункта. Тривалість обороту кредиторської заборгованості щорічно за 2006–2010 рр. перевищувала відповідний показник по дебіторах. Тобто агробізнесові малі господарства надто довго затримують оплату своїм постачальникам і таким чином себе частково кредитують.
9. Сектор фермерських господарств у цілому є прибутковим і рентабельним. Але, по-перше, для нормального відтворення рівень рентабельності сільськогосподарської продукції має бути як мінімум 40%; по-друге, обсяги чистого прибутку, як і рівень рентабельності фермерських господарств, не відповідають потребам відтворення виробництва на інтенсивно-інноваційних засадах. З розрахунку на одне фермерське господарство у 2007 році одержаний чистий прибуток (від реалізації сільськогосподарської продукції та послуг) становив близько 25 тис. грн., а у 2008-му – 31,1 у 2009 р. – 37,4 і у 2010 р. – 63,2 тис. грн.
Малі фермерські господарства, а це понад 95% їхньої загальної кількості, навіть при подальшому збільшенні економічної ролі великотоварних агроструктур, можуть ефективно функціонувати як форми малого сімейного агробізнесу. Але це потребує певних умов. У першу чергу розв’язання проблеми «людського чинника», технічного забезпечення, досягнення оптимальних розмірів, кооперування, горизонтальної та вертикальної інтеграції. Особливо актуальним вбачається розв’язання спільної проблеми для усіх агроформувань – усунення диспаритету цін, реалізація сільськогосподарської продукції за цінами, які можуть забезпечити розширене відтворення.
10. Запропонована концепція і структурні блоки організаційно-економічного механізму дозволяють, враховуючи реальну ситуацію, розробляти планові заходи, формувати методичну базу щодо оцінки та визначення напрямів забезпечення економічної стійкості аграрних малих господарств та основної їх складової – фермерства. Основу методичної бази оцінки економічної стійкості та надання спрямованості щодо її підвищення в агробізнесових малих господарствах мають формувати показники рентабельності капіталу (активів) та питома вага в ньому позичених коштів (фінансова залежність) при стабільних умовах функціонування та існуючій стратегії розвитку. Зазначені критерії та їх складові мають аналізуватися на вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища за виробничим, фінансовим, інноваційними і управлінським напрямами та їх елементами. Встановлені чотири типи руху показників прибутковості і продуктивності господарства та вісім випадків взаємозв’язку між продуктивністю праці і капіталу і їх співвідношенням дають можливість власнику чи менеджеру усувати причини які негативно впливають на їх зростання та забезпечувати відповідні управлінські дії.
11. Результати соціологічного опитування сільського населення Придніпровського економічного району показали, що головною перешкодою, яка стояла на шляху реформування аграрних відносин, була надзвичайно несприятлива макроекономічна політика. Серед об’єктивних та суб’єктивних чинників, що гальмували цей процес на першому плані, були вкрай несприятливі для організації ефективного, рентабельного приватного сільськогосподарського підприємництва соціально-економічні фактори. На другому – соціально-культурні чинники, головним серед яких є традиційна консервативна орієнтація селянина на збереження стабільності досягнутого вже рівня життя, а також деякі рудименти соціалістичних ідеологічних стереотипів про приватну власність та підприємництво. На третьому – організаційно-технічні та інформаційно-консультаційні чинники, які в пореформений період розвитку аграрних господарств, у тому числі і малих, стануть одними із найголовніших.
12. В Україні на початок 2011р. налічується 17,05 млн. домогосподарств у т.ч. їх частка у сільській місцевості становила 30,9% загальної кількості. Розмір земельних наділів до 0,5 га мали 50,9%, 0,51 – 1,00 га – 27,3, а понад 1,00 га – 21,8% домогосподарств. Сільські домогосподарства за використованою площею 1,01 – 5,0 га склали 18,5, а більше 5 га – 3,3%.
Економічна життєстійкість сільських домогосподарств у перехідній економіці пояснюється низкою чинників. Серед яких головними є: тотожність власності і праці; компактність розташування; незалежність виробництва натуральних господарств від ринку, оскільки чим менший рівень їхньої товарності тим менше на нього діє ринок; податкова політика була і залишається сприятливою для господарств населення.
13. Господарство населення є настільки підприємницьким (бізнесовим), наскільки воно є товарним. І якщо те чи інше господарство населення стає значно чи навіть переважно товарним, то воно уже стає підприємницькою структурою, виробничою одиницею у суспільному процесі виробництва, його складовою. Отже, підвищення товарності господарств населення – це їхня трансформація у міні-бізнесові агроструктури. Для них завжди є перспектива перейти у дрібний чи малий, навіть середній агробізнес. І взагалі, чим менший рівень товарності господарств населення, тим менше для суспільства має практичне значення врахування рівня його ефективності. Відносно товарної продукції, то ефективність господарств населення, їхня прибутковість визначаються ринком. Якщо даний вид продукції виявиться збитковим для будь-якого її виробника, то немає сенсу продовжувати виробництво.
14. Сектор господарств населення з точки зору перспектив можна розділити на два підсектори: а) переважно натурально-споживчі домогосподарства, які в оглядовій перспективі будуть функціонувати як допоміжне джерело додаткових доходів їхніх власників і членів їх сімей і поступово будуть втрачати своє економічне значення; б) переважно товарні господарства населення, особливо особисті селянські господарства, які за певних умов трансформуються в малі агробізнесові структури при відповідній спеціалізації, кооперуванні та інтеграції з іншими агроструктурами або підприємствами третьої сфери АПК.
15. Перспективи ринкової трансформації особистих селянських господарств необхідно розглядати з позицій створення організаційно-економічних умов для перетворення їх у дрібнобізнесові. Останні можуть знайти свою нішу в аграрній сфері економіки за умови раціонального вибору виробничого напряму з урахуванням низки чинників. Найбільш головні серед яких є: кількість та якість земельних угідь; виробничі ресурси (техніко-технологічна оснащеність і людський чинник); місцезнаходження від ринків збуту, об’єктів ринкової інфраструктури; наявність транспорту; собівартість продукції тощо.
Докорінні зміни мають здійснюватись на основі структуроутворювальних процесів певного спрямування, а саме: горизонтального – особисті селянські господарства кооперуються між собою в процесі виробництва продукції, вертикального – кооперативи власників особистих селянських господарств кооперуються з іншими сферами АПК (постачання, переробка, збут тощо). Між особистими селянськими, фермерськими господарствами та агропідприємствами мають існувати тісні економічні взаємозв’язки, які необхідно розвивати і використовувати з максимальною ефективністю.
16. Розпочинати економічну самоорганізацію малих сільгоспвиробників краще за все із їхнього об’єднання для надання послуг (з обробітку землі, збирання урожаю, збереження продукції та інше) з наступним організаційним ставленням обслуговуючих кооперативів. У майбутньому члени кооперативу можуть створювати нові більш складні економічні кооперативні взаємовідносини. На селі існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчих товариств та закупівельних аграрних кооперативів і створення спільних об’єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового, переробного характеру. Це зумовлено тим, що в сільській місцевості розгалужена мережа об’єктів споживчої кооперації, яка може ефективно взаємодіяти із аграрною кооперацією. Формування такої обслуговуючої кооперативної інфраструктури на базі торговельних, заготівельних і переробних об’єктів споживчої кооперації дозволить суттєво знизити витрати і час.
17. Диспаритет цін щодо бізнесових малих бізнесових агрогосподарств є більш руйнівним у порівнянні з великими агроструктурами інноваційного типу. А тому малі форми агрогосподарств потребують більш вагомої і дещо за іншими напрямами, формами, засобами і важелями державної підтримки ніж великі. Держава має формувати особливий організаційно-економічний механізм регулювання і підтримки діяльності цього сектора. Його головними складовими мають бути: створення більш досконалої нормативно-правової та законодавчої бази, яка регулює сектор малих господарств в його окремих групах (особливе значення тут має регулююча функція і помірність податкових ставок); сприяння державних та місцевих органів влади формуванню різних видів кооперативів і, зокрема, постачальницько-збутових, а також ринкової інфраструктури кредитної підтримки агробізнесових малих господарств.
Зі зміною нарахування фіксованого сільськогосподарського податку та обчислення його за діючими на теперішній час ставками середньої нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення з послідуючим коригуванням на рівень інфляції національної економіки альтернативою оподаткування для бізнесових аграрних малих господарств може стати Єдиний податок згідно Податкового Кодексу України.
18. У кредитному забезпеченні аграрного малого бізнесу, у тому числі фермерських господарств, не складалась система, а є набір таких кредиторів, як банки, кредитні спілки та засоби здешевлення кредитів для фермерів за рахунок бюджету. Всі складові кредитного забезпечення працюють не узгоджено між собою і не задовольняють потребу господарств у кредитах.
Основними складовими системи кредитування сільського господарства, включаючи суб’єктів малих форм господарювання, мають бути: аграрний банк із розгалуженою регіональною кредитною інфраструктурою; система кредитної кооперації – створення дворівневої системи кооперативних банків і кредитних спілок; створення гарантійного фонду; розвинена кредитна інфраструктура з організацією державної реєстрації нерухомості, розвинутою оціночною та страховою діяльністю, заставою майна, страхування фінансових ризиків комерційних банків тощо.
19. Кредитна кооперація як один із важливих видів державної фінансово-кредитної форми підтримки аграрних малих господарств має базуватися на чіткій вертикалі інфраструктури елементів, пов’язувати собою усі сервісні інститути ринку та розширювати коло споживачів фінансових послуг через кредитні спілки. Альтернативним джерелом кредитування аграрних малих господарств можуть стати партнери по бізнесу. Запропонований метод визначення корегуючого коефіцієнта за функцією корисності Неймана – Моргенштерна при встановленні меж комерційного кредитування дозволяє витрачати активи чи набувати пасиви за максимальною вартістю без шкоди для інтересів кредитора та забезпечувати фінансами позичальника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Підприємства, малий бізнес і ринкова конкуренція / С.Абрамов, М. Радомський // Економіка України. – 1995. – №11– С. 67–71.
2. Аграрний сектор: моделі управління: [монографія]/[ П.М. Макаренко, Н.К. Васильєва, Ю.П. Макаренко та ін.]; за. ред. П.М. Макаренка. – Суми.: Видавництво «Довкілля», 2006. – 438с.
3. Аграрний сектор: час принципово змінити орієнтири розвитку / Б. Пасхавер, В. Юрчишин, О. Бородіна, та ін.// Дзеркало тижня. – 2010. – № 26.
4. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичний збірник. / за ред. П.Т. Саблука та ін. К.: ІАЕ УААН, 2002. – Вип. 5 – 646 с.
5. Азізов С.П. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах: підручник С.П. Азізов, П.К. Канінський, В.М. Скупий. – К.: ІАЕ УААН. – 834 с.
6. Алєксєєнко В. Роль малого бізнесу в економіці України / Валентина Алєксєєнко // Зб. наук. праць ДВНЗ Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди. – 2009. – № 13. – С. 13–20.
7. Алтухов И.А. Новый агарный строй России / И.А. Алтухов, А.Є. Шалин – Нижний Новгород. ГИПП. – «Нижполиграф». – 1996. – 281 с.
8. Амбросов В.Я. Великотоварні підприємства як основа впровадження інновацій / В.Я. Амбросов, Т.Г. Маренич // Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 15–18.
9. Амосов О.Ю. Фермерство як форма підприємництва в аграрній сфері. / О.Ю. Амосов // Агросвіт. – 2008. – № 8. – С. 46 – 51.
10. Андрійчук В.Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції: теоретико-методологічний аспект / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 29–34.
11. Андрющенко А.М. Ефект діяльності сільськогосподарської кооперації в умовах становлення сільськогосподарського виробництва / А.М. Андрющенко // Економіка АПК. – 2004. – № 8. – С. 48–52.
12. Андрющенко А.М. Розвиток сільськогосподарської кооперації в США / А.М. Андрющенко // Економіка АПК. – 2004. – № 4. – С. 144–147.
13. Антіпова Л.І. Залучення зарубіжного досвіду організації земельно–орендних відносин / Л.І. Антипова // Економіка АПК. – 2007. – № 1. – С. 147–153.
14. Антіпова Л.І. Оренда землі з погляду породжуваних нею відносин / Л.І. Антипова // Економіка АПК. – 2010. – № 3. – С. 9–14.
15. Анчишкин А. Наука – техника – экономика. / А. Анчишкин. – М. Экономика, 1989. – [2–е изд.] – 383с.
16. Аржавітін С.М. Особливості фінансування підприємств малого бізнесу в харчовій та м’ясопереробній промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ наук: спец. 08.06.02/ С.М. Аржавітін – К. Укр. Держ. ун–т харчових технологій, 1998. – 16 с.
17. Афанасьев В. Совершенствование системы управления в АПК / В. Афанасьев, И. Куликов // АПК: экономика, управление. – 1997. – № 1. – С. 22–26.
18. Аюшиев А.Д. Финансовый аспект деятельности малого предприятия / А.Д. Аюшиев, А.П. Дидович. – Иркутск: Изд–во Иркутской гос. экон. академии, 1998. – 147 с.
19. Балан О.Д. Особливості розвитку ринкових структур в умовах оренди сільськогосподарських земель / О.Д. Балан // Економіка АПК. – 2010. – № 2. – С. 112–116.
20. Балановська Т.О. Аналіз стану малого та середнього підприємництва в Україні / Т.О. Балановська // Зб. наук. праць «Економічний простір». – 2009. – № 31. – С. 68–77.
21. Бале Ж. Снабжение французских аграрных хозяйств / Ж. Бале // Економіка АПК. – 1995. – № 12. – С. 74–78.
22. Бережницька І. / Ефективність бюджетних програм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва / І. Бережницька // Вісник Київського навчально торгівельно–економічного університету. – [наук. журнал]. – 2010. №1. – С. 44 – 52.
23. Беренштейн Б.Л. Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні / Б.Л. Бернштейн, О.М. Третяк // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 38–43.
24. Берштейн Э. Проблемы социализма и задачи социал-демократии / Э. Берштейн. – [Пер. с нем. 2–е изд.]. – М.: Наука. – 2011. – 242 с.
25. Біттер О. Рівень життя сільського населення: проблеми і перспективи: [монографія] / Олександр Біттер. – Львів: Українські технології, 2005. – 288с.
26. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. – К.: Ника–Центр, 1999. – 300 с.
27. Богиня Д.П. Макроекономічні аспекти антикризового регулювання економіки України / Д.П. Богиня // стратегія економічного розвитку України [Наук. збірн. ] – Вип. 2–3. – К.: КНЕУ, 200. – С. 60–71.
28. Бойко В.І. Економіка в контексті аграрної політики / В.І. Бойко // Економіка АПК. – 2003. – № 12. – С. 19–22.
29. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі / Н.К. Болгарова // Економіка АПК. – 2004. – № 2. – С. 29–33.
30. Большой экономический словарь / М.Ю. Агафонова, А.Н. Азрилиян, О.М. Азрилиян и др.; под. ред. А.Н. Азрилиян. – [2–е изд. доп. и перероб.]. – М.: Институту новой экономики, 1997. – 864 с.
31. Бондаренко Н.М. Розвиток особистих селянських господарств в контексті використання трудового потенціалу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК/ Н.М. Бондаренко. – Дніпропетровськ, 2005. – 20 с.
32. Борманн Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике./ Д. Борманн, Л. Воротина, Р. Федерманн. – Гамбург, 1992. – 906 с.
33. Бортнікова Л.П. Роль підприємництва у формуванні нової системи виробничих відносин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.01.01. - економічні теорія / Л.П. Бортнікова. – Київ, 2000. – 19 с.
34. Борщ Л.М. Государственная поддержка малого бизнеса – миф или реальность / Л.М. Борщ // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу [Наук. економ. журнал]. – БУМІБ, Бердянськ. – 2(14). – 2011. – С. 29–34.
35. Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия: [практ. пособ.] / А.А. Бревнов. – К.: ВИРА–Р, 1998. – 383 с.
36. Брянцева И.В. Экономическая устойчивость предприятия: сущность, оценка, управление / И.В. Брянцева. – Хабаровск: Изд–во Хабаровского государственного технического университета, 2003. – 211 с.
37. Буздалов И. Частная собственность на землю – основа эффективного сельского хозяйства / И. Буздалов // Вопросы экономики. – 2000. – № 7. – С. 35–44.
38. Булгаков С.Н. Капитализм и земледелие. [т. 2] / С.Н. Булгаков. – Спб.: Тип и литогр. В.А. Тихонова, 1900. – 458, VI с.
39. Бурдейний І.М. З досвіду державного регулювання сільськогосподарського виробництва зарубіжних країн // Економіка АПК. – 2001. – № 2. – С. 124–127.
40. Бучко І.Є. Ефективність господарювання аграрних підприємств різних організаційно-правових форм: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / І.Є. Бучко. – Львів, 2008. – 20 с.
41. Валентинов В.Л. Теоретичні особливості нееквівалентності міжгалузевих відносин в АПК / В.Л. Валентинов // Економіка АПК. – 2002. – № 11. – С. 34–37.
42. Варга В. Роль государства в рыночном хозяйстве / В. Варга // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. – № 10. – С. 70–79; № 11. – С. 131–140.
43. Варналий З.С. Актуальні проблеми фінансів малого підприємництва України/ З.С. Варналий // Фінанси України. – 1996. – № 10. – С. 74–79.
44. Варналій З.С. Мале підприємництво України / З.С. Варналій. – К.: «Інститут приватного права і підприємництва» АПрН України, 1997. – 68 с.
45. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. – К.: ТОВ «Знання»: КОО, 2008. [4–те вид. стер.]. – 302 с.
46. Варналій З.С. Основи підприємництва: навч. посібник. / З.С. Варналій. – К.: Знання – прес, 2003. [2 вид. випр. і доп.]. – 285 с.
47. Ващик М.С. Єфективність кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств: [монографія] / М.С. Ващик, Г.В. Черевко. – Львів, 2009 – 185 с.
48. Введение в рыночную экономику: учебное пособие для экон. спец. вузов // А.Я. Лившиц, И.Н. Никулина, О.А. Груздева и др. – М.: Высшая школа, 1994. – 447 с.
49. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
50. Веснин В.Р. Стратегическое управление: учебник / В.Р. Веснин. – М.: Т.К. Велби, Изд–во Проспект, 2005. – 328 с.
51. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2009 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): стат. збірн. / Держкомстатистика. – К.: Держаполітінінформ, 2010. – 433 с.
52. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2010 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): стат. збірн. / Держкомстатистика. – К.: ТОВ «Август Трайд», 2011. – 433 с.
53. Вітковський М.П. Посилення ролі держави при переході до ринку / М.П. Вітковський // Економіка АПК. – 1999. – № 1. – С. 132–135.
54. Войтко А. Некоторые особенности производства молока в США / А. Войтко // Мировое сельское хозяйство. – 2009. – № 5. – С. 27–28.
55. Воробьёв Ю.Н. Капитал предпринимательских структур в системе финансового менеджмента./ Ю.Н. Воробьёв. – Симферополь: Таврия, 2000. – 324 с.
56. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация: [Монография.]/ А.Э. Воронкова – Луганск: Изд–во Восточноукр. нац. ун–та, 2000. – 315с.
57. Гайдуцький А.П. Аграрна реформа і нові можливості для залучення іноземних інвестицій / А.П. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2002. – № 11. – С. 45–48.
58. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: міфи й істина / П.І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 3–9.
59. Гайдуцький П. І. Розвиток багатоукладного господарювання та конкурентоспроможного агропромислового виробництва / П.І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2001. – № 4. – С. 19–23.
60. Спенсер Гален Малий бізнес як рушій розвитку в центральній та східній Европі: на прикладі Польщі /Спенсер Гален // Аспекти самоврядування. – 1998. – № 3. – С 7–10.
61. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави / А. Гальчинський // Економіка України. – 2000. – № 8. – С. 8–14.
62. Гатаулин А.М. Система прикладных статистико–математических методов обработки экспериментальных данных / А.М. Гатаулин. – М: Изд–во МСХА, 1992. – Ч. 1. – с. 22–24.
63. Геєць В. Ліберально–демократичні засади: курс на модернізацію України / В. Геєць // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 4–20.
64. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні / В. Геєць // Економіка України. – 2000. – № 1. – С. 4–11; № 2. – С. 4–12.
65. Глухов В.В. Финансовый менеджмент / В.В. Глухов, Ю.М. Бахрамов – СПб., 1995. – 429 с.
66. Говорушко Т.А. Малий бізнес. навч. посібник / Т.А. Говорушко, О.І. Тимченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 200 с.
67. Говорушко Т.А. Механізм фінансового забезпечення малого підприємництва у харчовій промисловості / Т.А. Говорушко // Економіка АПК. – 2008. – № 3. – С. 84–90.
68. Голубев В. Социоприродная основа устойчивого развития / В. Голубев, П Савченко // Экономист. – 1996. – № 8. – С. 71–76.
69. Горкавий В.К. Товарність та ефективність особистого підсобного господарства населення / В.К. Горкавий, Н.Г. Гончаренко // Економіка АПК. – 2001. – № 12. – С. 93–98.
70. Горьовий В. Розвиток і сучасний стан функціонування фермерських господарств регіону / В. Горьовий // Економіка України. – 2007. – № 12. – С. 61–68.
71. Господарський Кодекс України // Кодекси України. – 2008. – № 11. – 260 с.
72. Гош О. Об’єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні / О. Гош // Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 52–57.
73. Гош О. Система форм власності перехідних суспільств / О. Гош // Економіка України. – 1996. – № 6. – С. 54–62.
74. Грановська І. Проблеми розвитку малого бізнесу та шляхи їх подолання / Інна Грановська // Зб наук. праць. ДВНЗ Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди. – 2010. – № 14. – С. 1–7.
75. Грачова Р. Аналіз фінансового стану / Римма Грачова // Галицькі контракти, 1999. – № 4. – С. 56 – 66.
76. Гриценко М.П. Проблеми створення та організації господарської діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні / М.П. Гриценко // Звіт по результатах Всекримської конференції «Сільськогосподарські кооперативи в ринковій економічній системі і демократичному суспільстві», Сімферополь. – 2010. – С. 15–21.
77. Грищенко О.В. Фермерські господарства як форма аграрного бізнесу. Забезпечення ефективного функціонування селянських (фермерських) господарств / О.В. Грищенко. – Х.: ХДТУСГ, 2000. – 53 с.
78. Грюнинг X. Анализ банковских рисков. Системы оценки корпоративного управления и управления финансовым риском / X. Грюнинг, С. Брайович-Браткович [Пер. с англ.]. – М.: Весь Мир, 2007. –304 с.
79. Гудзь О.Є. Проблеми ставлення іпотечного кредитування в аграрному секторі економіки / О.Є. Гудзь // Економіка АПК. – 2004. – № 9. – С. 68–73.
80. Дадашев Б.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитних спілок в Україні / Б.А. Дадашев, В.В. Обливанцов // Економіка АПК. – 2012. – № 6. – С. 49–55.
81. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка / В.И. Даль. – М.: Изд. Русский язык, 1980. – Т3. – 555 с.
82. Дем’яненко М.Я. Державна підтримка як фактор забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва / М.Я. Дем’яненко, Ф.В. Іванина // Економіка АПК. – 2009. – № 9. –С. 3 – 9.
83. Дем’яненко С. Система оподаткування сільського господарства України після 2004 р. / С.Дем’яненко, С. Зоря // Наукові матеріали № 18 інституту економічних досліджень та політичних консультацій в Україні, К. – 2002. – 40 с.
84. Деякі питання надання державної підтримки сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам: Постанова КМУ від 9 вересня 2009 року № 1039. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.yurist–online. com / laws/7256/
85. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: [навч. посіб.] / І.М. Дичківська. – К.: Академ. видав., 2004. – 352 с.
86. Дієсперов В. Продуктивність праці в сільському господарстві / В. Дієсперов // Економіка України. – 2003. – № 11. – С. 61–68.
87. Діяльність суб’єктів господарювання – 2009: стат. збірн. / Держкомстатистика за ред. Жук І.М. – К.: Держаналітінформ, 2010. – 446 с.
88. Діяльність суб’єктів господарювання – 2010: стат. збірн./ Держком-статистика за ред. Жук І.М. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2011. – 453 с.
89. Діяльність суб’єктів малого підприємництва – 2009: стат. збірн. / Держкомстатистика за ред. Жук І.М. – К.: Держаналітінформ, 2010. – 184 с.
90. Добрынин В. Три главных направления выхода АПК из катастрофы / В. Добрынин // АПК: экономика, управление. – 2001. – № 5. – С. 18–24.
91. Довбиш Г.В. Розвиток особистих селянських господарств при становленні ринкових відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК / Г.В. Довбиш. – Дніпропетровськ, 2004. – 20 с.
92. Долинський С.В. Соціально–поселенська структура села / С.В. Долинський // Агроінком. – 2006. – № 9–10. – С. 78–82.
93. Долинський С.В. Фермерство у відродженні підприємницької діяльності / С.В. Долинський // Економіка АПК. – 2000. – № 1. – С. 31–36.
94. Дрофа В.В. Управление персоналом научно–производственных организаций / В.В. Дрофа, В.С. Половинко. – М.: Информ–Знание; Омск: Изд–во Наследие. Диалог–Сибирь, 2001. – 208 с.
95. Дубініна М.В. Особисті господарства як форма реалізації економічних інтересів селян, / М.В. Дубініна // Проблеми нових форм власності та господарювання: кол. монографія у 2 т, [за ред. П. Саблука, В. Амбросова, Г. Мазнева]. – Т.1. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 727–729.
96. Дынкин А. Зачем экономике предприниматель? / А. Дынкин // Мировая экономика и международные отношения. – 1991. – № 1. – С. 116.
97. Европейский обзор малых и средних предприятий: ЕС ЕІМ–1998 г. / [пер с англ.] – СПб.: ТАСІC, 1999. – 78 с.
98. Економічна теорія – політекономічний контекст: Навчальний посібник. 2–ге вид., доопр. і допов. / Л.Ю. Мельник, П.М. Макаренко, А.П. Макаренко, Л.Л. Мельник. – Полтава РВВ ПДАА, 2010. – 211 с.
99. Енгстлер Петра Ринкова економіка для бізнесменів – початківців / Петра Енгстлер, пер. нім. О.Логвиненко. – К.: Вік, 1992. – 223 с.
100. Єременко В.О. Підвищення продуктивності: теорія, світовий досвід, шлях України / В.О. Єременко. – Краматорськ: Вид–во Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України, 2000. – 273 с.
101. Жовтанюк І.Б. Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.02 – підприємництво, менеджмент, маркетинг / І.Б. Жовтанюк. – К., 2001. – 19 с.
102. Жук В.М. Стан і розвиток спеціальних режимів оподаткування аграрного бізнесу / В.М. Жук // Фінанси України. – 2011. – № 7. – С. 33 – 42.
103. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому і зовнішньому ринках: [Наук. доповідь.] / [В.М. Трегобчук, Б.Й. Пасхавер, О.М. Бородіна та ін.;за ред.акад. УААН В.М. Трегобчука, гл.кор. УААН Б.Й. Пасхавера].– К.: Інст–т екон. та прогнозув., 2007. – 260 с.
104. Загайтов И.Д. Экономические проблемы повышения устойчивости про-изводства/ И.Д. Загайтов, П.Д. Половинкин – М.: Экономика, 1984. – 196 с.
105. Задорожній Г.В. Власність, управління та економічна влада: проблеми взаємозв’язку в економічній системі суспільства: автореф. дис. на здобуття ступеня доктора економ. наук: спец. 08.01.01 - політична економія / Г.В. Задорожній. – Харків, 1996. – 35 с.
106. Збарський В.К. Особисті селянські господарства в становленні малих форм господарювання / В.К. Збарський // Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С. 48–53.
107. Збарський В.К. Особисті селянські господарства: місце і роль у продовольчому забезпеченні країни / В.К. Збарський, М.П. Канінський // Агроінком. – 2008. – № 1–2. – С. 27–32.
108. Збарський В.К. Проблеми кооперування селянських господарств у працях М.Д. Кондратьєва / В.К. Збарський // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 42–47.
109. Збарський В.К. Тенденції розвитку малого підприємництва / В.К. Збарський, М.П. Канінський // Економіка АПК. – 2008. – № 8. – С. 50–53.
110. Збарський В.К. Тенденції розвитку особистих селянських господарств / В.К. Збарський, М.П. Канінський // Агроінком. – 2008. – № 5–6. – С. 56–61.
111. Земельний кодекс України. – Запоріжжя: Поліграф, 2001. – 100 с.
112. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США / В.В. Зіновчук. – К.: Логос, 1996. – 224 с.
113. Злупко С.М. Основи розвитку кооперації в Україні: теорія, досвід, перспективи / Степан Злупко // Регіональна економіка: – Львів, 2002. – № 1. – С. 31 – 45.
114. Золотухин В.П. Структура американского фермерства: социальные аспекты (По материалам сельскохозяйственной переписи) / В.П. Золотухин // США: экономика, политика, идеология. – 1997. – № 6. – С. 112–125.
115. Зубець М.В. Розвивати внутрішній аграрний ринок / М.В. Зубець // Економіка АПК. – 2007. – № 1. – С. 50–51.
116. Иванов В.Л. Организация управления экономической устойчивостью предприятия на основе совершенствования его организационной структуры управления: [монография] / В.Л. Иванов. – Луганск: Из–во ВНУ им. В. Даля, 2007. – 148 с.
117. Иоаннесян С.Л. Продовольственная безопасность – приоритетная цель сельскохозяйственной политики США / С.Л. Иоаннесян, Н.З. Левина // США: экономика, политика, идеология. – 1997. – № 10. – С. 109–119.
118. Іванов Ю.Б. Вступ до бізнесу / Ю.Б. Іванов, Ю.І. Кравченко, М.М. Хоменко. – К.: Лібра, 1995. – 252 с.
119. Іванух Р.А. Розвиток сільськогосподарської кооперації в умовах переходу до ринкової економіки / Р.А. Іванух, О.О. Жовтанецька // Економіка АПК. – 2001. – № 12. – С. 25–31.
120. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко; худ. оформлюв. С.А. Пяткова. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
121. Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери: монографія / За загальн. ред. Т.М. Лозинської. – Полтава: РВВ ПДАА, 2011. – 171 с.
122. Інформаційні системи і технології у фінансах: навч. посіб. /[В.І. Аранчій, Л.А. Некрасенко, О.П. Зоря, Ю.П. Макаренко та ін].– Полтава.: РВВ ПДАА, 2009. – 400с.
123. Іртищева І.О. Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств агропродовольчої сфери / І.О. Іртищева, І.С. Крамаренко // Агро Світ. – 2011. – № 19. – С. 2–4.
124. Кантарба